Депортація кримських татар – один з найбільших злочинів проти людяності

Віртуальний бібліографічний список

18 травня вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Депортація кримських татар відбулась 18–20 травня 1944 р., що стало одним з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.

Корінних мешканців півострова примусово переселяли на віддалені території – від північного Передуралля до Центральної Азії.

Протягом усього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти.

Повернення кримських татар на історичну батьківщину стало можливим лише з 1989 року, завдяки боротьбі та зусиллям кримськотатарського національного руху.

Для України кримськотатарська проблема виявилася певною політичною та соціально-економічною тріадою – репатріація, адаптація та інтеграція кримських татар в український соціокультурний та політичний простір. Українська держава визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі суверенної і незалежної країни.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

До 76-ї річниці депортації кримськотатарського народу пропонуємо анотований бібліографічний список літератури «Депортація кримських татар – один з найбільших злочинів проти людяності». 

Приписування колективної провини й застосування колективного покарання за ознакою етнічної належності є злочином проти людяності, нарівні зі взяттям та розстрілом заручників.

                         Павло Полян 

Верховна Рада України, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, вшановуючи пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року, висловлюючи підтримку кримськотатарському народові, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків кримськотатарського народу, постановляє: 1. Визнати депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 2. Установити в Україні 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 3. Верховна Рада України заявляє, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу. 

У статті розглянуто проблему кримінальної кваліфікації депортації за етнічною ознакою, яку визнано злочином на національних та міжнародному рівнях. Досліджено історичні витоки криміналізації депортацій та юридичні концепції цього процесу, його відображення в міжнародних угодах та документах ООН. 

  • Бекірова, Г. Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки) : нарис політ. іст. / Ґ. Бекірова ; передм. М. Джемілєва ; післямова Р. Чубарова ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. – Київ : Критика, 2017. – 488 с.

Автор розповідає про трагічний день в історії кримських татар – 18 травня 1944 року. Пам’ять про нього завжди буде болючою, а душевні рани навряд чи загояться. Як стала можливою депортація корінного народу Криму, чому вона консолідує людей і наскільки вигнання кримських татар з рідної землі пов’язане із сьогоднішньою ситуацією на півострові йдеться в книзі. 

  • Білуха, Ю. Свою трагедію – депортацію, геноцид народ ніколи не забуде / Ю. Білуха // Педагогіка толерантності. – 2006. – № 2/3. – С. 141–151.

У статті йдеться про наймасштабнішу трагедію кримськотатарського народу в ХХ столітті, співставну з трагедіями Голокосту у єврейського народу і з Голодомором в українського. 

У публікації йдеться про найбільше переселення народів, що проживали на території Криму в роки Другої світової війни. Автор досліджує навіщо Сталіну взагалі знадобилося депортувати цілі етноси, і за якими критеріями відбувався відбір. 

  • Володимирів, О. Депортація – один з найбільших злочинів проти людяності : [у Туреччині відзначили 75-ту річницю трагічної події в житті одного із споріднених народів – депортації кримських татар з їхніх рідних домівок] / О. Володимирів // Голос України. – 2019. – 23 трав. – С. 9.

В Анкарі з ініціативи Управління у справах турків за кордоном і споріднених спільнот при уряді Туреччини разом з Асоціацією культури й солідарності кримських тюрків відбулися збори турецької громадськості. На зборах згадували про події 1944 року, говорили про те, як склалося життя кримських татар після депортації, про трагедію тисяч родин, багато членів яких героїчно воювали на фронті з фашистськими загарбниками, а отримали підступний удар у тилу від радянського диктатора. 

Депортація кримськотатарського народу у травні 1944 р. є одним зі злочинів сталінізму, демографічні аспекти якого є недостатньо вивченими. Як інформаційну базу для дослідження використано дані Всесоюзних переписів населення 1926, 1939, 1959 рр. У результаті дослідження встановлено, що надсмертність мала місце протягом усього періоду перебування кримськотатарської людності на спецпоселенні (1944–1956 рр.). Втрати через надсмертність оцінюються у Непрямі демографічні втрати (втрати ненародженими або дефіцит народжень) розраховано як різницю між гіпотетичними та реальними числами народжених. Дефіцит народжень мав місце протягом 1944-1959 рр., втрати ненародженими за цей період становлять 80,3 тис. За умови відсутності депортації кількість народжених дітей за цей період була б на 62,1 % більша. 

Розглядаються історико-політичні й міжнародні підстави депортації кримськотатарського й інших народів Криму на завершальному етапі Другої світової війни; окрема увага приділяється з’ясуванню репресивної сутності національної політики сталінізму. 

  • Громенко, С. Вітчим народів – Навіщо Сталін виселив давні етноси Криму / С. Громенко // Чумац. шлях. – 2018. – № 2. – С. 9–12.

Автор статті наголошує, що масові виселення – це ще один злочин тоталітарного режиму проти своїх громадян, чиє життя і майбутнє диктатор приніс у жертву зовнішньополітичним амбіціям радянської імперії. 

Охарактеризовано прорахунки та злочини радянської влади, які призвели до проявів колабораціонізму в середовищі жителів Криму під час Другої світової війни. Висвітлено питання про депортацію із Криму етнічних груп та представників кримських татар, на яких покладалася колективна відповідальність за такі прояви. 

У статті йдеться про роман Лілі Хайд «Омріяний край», який розкриває складну проблему пам’яті про депортацію кримських татар совєтським режимом. Утім, повернення на батьківщину для покоління кримчан, що народилося і сформувалося на чужині, постає не менш травматичним досвідом. Крим сприймається чужим і незнаним та таким, що не відповідає міфологізованим спогадам, успадкованим від старшого покоління. 

У статті досліджені основні причини і наслідки депортації кримських татар. Проаналізовано правові документи того часу, які встановлювали депортацію і спеціальні повідомлення радянській владі з грифом «секретно» про погіршення стану здоров’я і підвищення смертності кримських татар через їхню депортацію. Проаналізовано наслідки щодо кількості втраченого майна й навіть наслідки для подальшого розвитку історичної науки, які полягають у тому, що наука втратила багато історичних джерел та імен, котрі своїми героїчними вчинками допомогли у перемозі в Другій світовій війні. 

Проведено аналіз правових документів того часу, що встановлювали права, обов’язки, які існували у спецпереселенців як особливої категорії осіб. Описано законодавчі обмеження спецпереселенців кримських татар у радянський період. Проаналізовано особливий контроль, що був встановлений за ними, досліджено контрольно-наглядові органи, що призначалися законодавством щодо спецпереселенців кримських татар. 

Автор на основі усних свідчень депортованих кримських татар дослідив умови, в яких зростало перше після депортації покоління, що вже не було свідком виселення, його повсякденні практики, побут та сімейні наративи. 

Автор описує дитинство кримських татар у 1950-х – 1960-х рр. яке припало на своєрідний вакуум: свідками депортації вони вже не були, а відчути на собі єдине прагнення народу до повернення на Батьківщину ще не встигли. Це були покоління, яких батьки дбайливо вберігали від травми, а знання про депортацію просочувалося з випадкових розмов дорослих чи звинувачень у зраді на вулиці. 

У статті проаналізовано наукові праці, присвячені висвітленню руху кримськотатарського народу за повернення на історичну батьківщину у 60–80-х роках ХХ ст. Персоніфіковано внесок дослідників у вивчення даної теми. 

Розкриваються психологічні особливості впливу депортації кримських татар (1944 р.) на процес становлення їхньої етнічної свідомості. Час заслання поділено на два періоди: період «соціальної смерті» і реанімаційний період. Стверджується, що етнічний код «къырымлылар» сприяв збереженню кримських татар як етносу завдяки перш за все їхній повазі до свого історичного минулого, прихильності до ісламу, усвідомленню своєї культурної, мовленнєвої та конфесійної відмінності від інших етнічних спільнот. 

  • Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки): нарис політичної історії // Літ. Україна. – 2018. – 8 лют., № 5. – С. 14.

Уміщено розповідь  про кримськотатарську дослідницю та публіцистку Гульнару Бекірову, яка добре знана своїми історико-культурними програмами. Вона підготувала для українських читачів нову версію своїх праць, збагативши її чималим ілюстративним матеріалом. 

У статті автор робить спробу порівняти інтерпретацію основних ідентифікуючих елементів історії кримських татар у деяких наукових і публіцистичних джерелах.

Автор порівнює історію кримських татар і українців та наголошує, що вони, незважаючи на сусідство, не є явними антагоністами. Можна простежити як позитивні, так і негативні взаємні контакти. При цьому і одні, і інші серйозно постраждали від російської імперської агресії, хоча негативні наслідки таких втрат у відносних цифрах для кримських татар набагато трагічніші. 

Репатріація була могутнім рухом, що призвів не тільки до етнічної мобілізації серед кримських татар, але також дещо розширило розуміння цього народу про себе, свою національну ідентичніть. Кримським татарам було необхідно не тільки саме повернення на батьківщину, але й самим визначити свою національну ідентичність, що, своєю чергою, визначило процес оновлення уявлення про себе, про свої «історичні права» на кримську землю, щоб таким чином визначити своє місце серед інших народів та націй, а особливо визначити себе в українському суспільстві. 

Операція стосовно виселення кримських татар здійснювалась з 18 по 20 травня 1944 року. Усього з Криму було депортовано 45 384 родини. Для проведення операції були задіяні 23 тис. солдатів і офіцерів, 9 тис. оперативного складу органів НКВС-НКДБ. Виселення кримських татар, організація режиму спецпоселень, правовий статус депортованих регулювалися рішеннями ДКО, постановами, указами де широко використовувались терміни «заслані», «спецпереселенці», «спецконтингент», колишні кримські татари, що відображало особливий статус депортованих у місцях їхнього мешкання. 

На основі документальних джерел і досягнень історіографії здійснено аналіз та систематизацію форм і методів діяльності органів державної влади України з репатріації кримськотатарського народу. Розглянуто механізми створення нормативно-правової бази України щодо вирішення проблем облаштування депортованих громадян на території Автономної Республіки Крим. Показано проблеми, що виникали в результаті взаємодії офіційного Києва та влади автономії. Досліджено зусилля Української держави у забезпеченні діалогу з органами самоврядування кримських татар. 

Матеріали з мережі Інтернет 

  • Беліцер, Н. Депортація кримських татар як ще один геноцид в СРСР [Електронний ресурс] : [трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання в місцях вигнання, були одним із широкомасштабних злочинів радянського режиму; це не викликає жодних сумнівів ні в кого в світі – за винятком хіба що найбільш радикально налаштованих членів компартій та «анти-ісламістів». Значно більші розбіжності виявляються у спробах визначитися, як саме треба кваліфікувати цей злочин]. URL: http://khpg.org/index.php?id=1274349040 (дата звернення 9.04.2020). 
  • Головченко, В. Депортація кримськотатарського народу 1944 р. – прояв злочинної сутності національної політики сталінізму [Електронний ресурс] : [депортація кримськотатарського народу є проявом злочинної сутності національної політики сталінізму й переконливим їй обвинувальним актом. Звертається увага на те, що особистісні трагедії тисяч родин злилися в єдину загальнонаціональну трагедію, яка не могла не зачепити глибинні психологічні механізми етносвідомості кримськотатарського народу. Аналізуються складні переплетіння негативних психологічних реакцій (образа, біль, сором) з проблемами географічного детермінізму, культурного шоку та пошуку виходу із ситуації, що склалася]. URL: https://old.uinp.gov.ua/publication/deportatsiya-krimskotatarskogo-narodu-1944-r-proyav-zlochinnoi-sutnosti-natsionalnoi-pol (дата звернення 9.04.2020).
  • День памяти жертв геноцида крымскотатарского народа: как проходила депортация в 1944 году [Електронний ресурс] : [у 1944 році 18 травня стало трагедією для 238,5 тис. осіб. Саме в цей день радянська влада депортувала татар з Кримського півострова вглиб материка – в Узбекистан, Казахстан і Таджикистан. Невеликі групи людей були відправлені також в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії. Депортація татар у 1944 році стала однією з найбільш швидко проведених в історії: вона пройшла за два дні]. URL: https://112.ua/glavnye-novosti/den-pamyati-zhertv-genocida-krymskotatarskogo-naroda-kak-proishodila-deportaciya-v-1944-godu-491852.html (дата звернення 9. 04.2020). 
  • Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році [Електронний ресурс] : [рішенням сталінського режиму весь кримськотатарський народ був насильно депортований із своєї Батьківщини. Примусове утримання кримськотатарського народу в місцях вигнання продовжувалось аж до листопада 1989 року. Протягом всього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти. Лише в перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% своєї чисельності. Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що дбайливо зберігалися депортованими родинами]. URL: https://old.uinp.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi (дата звернення 9.04.2020). 
  • Мирний, М. Як радянська влада депортувала кримських татар [Електронний ресурс]: [з 18 до 20 травня 1944 року тривала депортація кримських татар. У ці дні війська НКВС примусово вивозили кримських татар до Середньої Азії. Для цієї операції радянській владі знадобилися 70 ешелонів. У статті описано причини депортації кримських татар, як відбувалася депортація кримських татар, і як відстоювали вони своє право повернутися на історичну батьківщину]. URL: https://zmina.info/articles/deportacijia_krimskih_tatar-2/ (дата звернення 9.04.2020). 
  • Пагіря, О. Депортація кримських татар у травні 1944 року [Електронний ресурс] : [навесні 1944 р. радянська влада повернулась у Крим і відразу вдалася до масових репресій проти категорій населення, які виявили хоча б найменшу непокору сталінському режиму в період війни. До числа «неблагонадійних» потрапили громадяни, репресовані раніше за політичними мотивами, а також представники «нелояльних народів]. URL: http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=405 (дата звернення 9.04.2020). 
  • Чубаров, Е. Кебіре Аметова: «Я пам’ятаю все, що сталося тоді»: спогад датований 18 червня 2014 [Електронний ресурс] : [Кебіре Аметова, кримська татарка, народилася 28 травня 1936 року. У своїх спогадах наголосила на тому, що пам’ятає все, що сталося тоді, не забула ні імен, ні прізвищ, ні звідки вони родом]. URL: https://ua.krymr.com/a/28595399.html (дата звернення 9.04.2020). 

Підготувала:

Осадчук Катерина Михайлівна, зав. сектору правової інформації 

Поділитися:

Депортація кримських татар


Віртуальний бібліографічний список

18 травня вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, а також відзначають його як День боротьби за права кримськотатарського народу.

Депортація кримських татар відбулась 18–20 травня 1944 р., що стало одним з найбільших злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни.

Корінних мешканців півострова примусово переселяли на віддалені території – від північного Передуралля до Центральної Азії.

Протягом усього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти.

Повернення кримських татар на історичну батьківщину стало можливим лише з 1989 року, завдяки боротьбі та зусиллям кримськотатарського національного руху.

Для України кримськотатарська проблема виявилася певною політичною та соціально-економічною тріадою – репатріація, адаптація та інтеграція кримських татар в український соціокультурний та політичний простір. Українська держава визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі суверенної і незалежної країни.

12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.

До 76-ї річниці депортації кримськотатарського народу пропонуємо анотований бібліографічний список літератури «Депортація кримських татар – один з найбільших злочинів проти людяності». 

Приписування колективної провини й застосування колективного покарання за ознакою етнічної належності є злочином проти людяності, нарівні зі взяттям та розстрілом заручників.

                         Павло Полян 

Верховна Рада України, керуючись положеннями Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, вшановуючи пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року, висловлюючи підтримку кримськотатарському народові, засуджуючи політику тоталітарного режиму щодо утисків кримськотатарського народу, постановляє: 1. Визнати депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу. 2. Установити в Україні 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 3. Верховна Рада України заявляє, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу. 

У статті розглянуто проблему кримінальної кваліфікації депортації за етнічною ознакою, яку визнано злочином на національних та міжнародному рівнях. Досліджено історичні витоки криміналізації депортацій та юридичні концепції цього процесу, його відображення в міжнародних угодах та документах ООН. 

  • Бекірова, Г. Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки) : нарис політ. іст. / Ґ. Бекірова ; передм. М. Джемілєва ; післямова Р. Чубарова ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. – Київ : Критика, 2017. – 488 с.

Автор розповідає про трагічний день в історії кримських татар – 18 травня 1944 року. Пам’ять про нього завжди буде болючою, а душевні рани навряд чи загояться. Як стала можливою депортація корінного народу Криму, чому вона консолідує людей і наскільки вигнання кримських татар з рідної землі пов’язане із сьогоднішньою ситуацією на півострові йдеться в книзі. 

  • Білуха, Ю. Свою трагедію – депортацію, геноцид народ ніколи не забуде / Ю. Білуха // Педагогіка толерантності. – 2006. – № 2/3. – С. 141–151.

У статті йдеться про наймасштабнішу трагедію кримськотатарського народу в ХХ столітті, співставну з трагедіями Голокосту у єврейського народу і з Голодомором в українського. 

У публікації йдеться про найбільше переселення народів, що проживали на території Криму в роки Другої світової війни. Автор досліджує навіщо Сталіну взагалі знадобилося депортувати цілі етноси, і за якими критеріями відбувався відбір. 

  • Володимирів, О. Депортація – один з найбільших злочинів проти людяності : [у Туреччині відзначили 75-ту річницю трагічної події в житті одного із споріднених народів – депортації кримських татар з їхніх рідних домівок] / О. Володимирів // Голос України. – 2019. – 23 трав. – С. 9.

В Анкарі з ініціативи Управління у справах турків за кордоном і споріднених спільнот при уряді Туреччини разом з Асоціацією культури й солідарності кримських тюрків відбулися збори турецької громадськості. На зборах згадували про події 1944 року, говорили про те, як склалося життя кримських татар після депортації, про трагедію тисяч родин, багато членів яких героїчно воювали на фронті з фашистськими загарбниками, а отримали підступний удар у тилу від радянського диктатора. 

Депортація кримськотатарського народу у травні 1944 р. є одним зі злочинів сталінізму, демографічні аспекти якого є недостатньо вивченими. Як інформаційну базу для дослідження використано дані Всесоюзних переписів населення 1926, 1939, 1959 рр. У результаті дослідження встановлено, що надсмертність мала місце протягом усього періоду перебування кримськотатарської людності на спецпоселенні (1944–1956 рр.). Втрати через надсмертність оцінюються у Непрямі демографічні втрати (втрати ненародженими або дефіцит народжень) розраховано як різницю між гіпотетичними та реальними числами народжених. Дефіцит народжень мав місце протягом 1944-1959 рр., втрати ненародженими за цей період становлять 80,3 тис. За умови відсутності депортації кількість народжених дітей за цей період була б на 62,1 % більша. 

Розглядаються історико-політичні й міжнародні підстави депортації кримськотатарського й інших народів Криму на завершальному етапі Другої світової війни; окрема увага приділяється з’ясуванню репресивної сутності національної політики сталінізму. 

  • Громенко, С. Вітчим народів – Навіщо Сталін виселив давні етноси Криму / С. Громенко // Чумац. шлях. – 2018. – № 2. – С. 9–12.

Автор статті наголошує, що масові виселення – це ще один злочин тоталітарного режиму проти своїх громадян, чиє життя і майбутнє диктатор приніс у жертву зовнішньополітичним амбіціям радянської імперії. 

Охарактеризовано прорахунки та злочини радянської влади, які призвели до проявів колабораціонізму в середовищі жителів Криму під час Другої світової війни. Висвітлено питання про депортацію із Криму етнічних груп та представників кримських татар, на яких покладалася колективна відповідальність за такі прояви. 

У статті йдеться про роман Лілі Хайд «Омріяний край», який розкриває складну проблему пам’яті про депортацію кримських татар совєтським режимом. Утім, повернення на батьківщину для покоління кримчан, що народилося і сформувалося на чужині, постає не менш травматичним досвідом. Крим сприймається чужим і незнаним та таким, що не відповідає міфологізованим спогадам, успадкованим від старшого покоління. 

У статті досліджені основні причини і наслідки депортації кримських татар. Проаналізовано правові документи того часу, які встановлювали депортацію і спеціальні повідомлення радянській владі з грифом «секретно» про погіршення стану здоров’я і підвищення смертності кримських татар через їхню депортацію. Проаналізовано наслідки щодо кількості втраченого майна й навіть наслідки для подальшого розвитку історичної науки, які полягають у тому, що наука втратила багато історичних джерел та імен, котрі своїми героїчними вчинками допомогли у перемозі в Другій світовій війні. 

Проведено аналіз правових документів того часу, що встановлювали права, обов’язки, які існували у спецпереселенців як особливої категорії осіб. Описано законодавчі обмеження спецпереселенців кримських татар у радянський період. Проаналізовано особливий контроль, що був встановлений за ними, досліджено контрольно-наглядові органи, що призначалися законодавством щодо спецпереселенців кримських татар. 

Автор на основі усних свідчень депортованих кримських татар дослідив умови, в яких зростало перше після депортації покоління, що вже не було свідком виселення, його повсякденні практики, побут та сімейні наративи. 

Автор описує дитинство кримських татар у 1950-х – 1960-х рр. яке припало на своєрідний вакуум: свідками депортації вони вже не були, а відчути на собі єдине прагнення народу до повернення на Батьківщину ще не встигли. Це були покоління, яких батьки дбайливо вберігали від травми, а знання про депортацію просочувалося з випадкових розмов дорослих чи звинувачень у зраді на вулиці. 

У статті проаналізовано наукові праці, присвячені висвітленню руху кримськотатарського народу за повернення на історичну батьківщину у 60–80-х роках ХХ ст. Персоніфіковано внесок дослідників у вивчення даної теми. 

Розкриваються психологічні особливості впливу депортації кримських татар (1944 р.) на процес становлення їхньої етнічної свідомості. Час заслання поділено на два періоди: період «соціальної смерті» і реанімаційний період. Стверджується, що етнічний код «къырымлылар» сприяв збереженню кримських татар як етносу завдяки перш за все їхній повазі до свого історичного минулого, прихильності до ісламу, усвідомленню своєї культурної, мовленнєвої та конфесійної відмінності від інших етнічних спільнот. 

  • Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки): нарис політичної історії // Літ. Україна. – 2018. – 8 лют., № 5. – С. 14.

Уміщено розповідь  про кримськотатарську дослідницю та публіцистку Гульнару Бекірову, яка добре знана своїми історико-культурними програмами. Вона підготувала для українських читачів нову версію своїх праць, збагативши її чималим ілюстративним матеріалом. 

У статті автор робить спробу порівняти інтерпретацію основних ідентифікуючих елементів історії кримських татар у деяких наукових і публіцистичних джерелах.

Автор порівнює історію кримських татар і українців та наголошує, що вони, незважаючи на сусідство, не є явними антагоністами. Можна простежити як позитивні, так і негативні взаємні контакти. При цьому і одні, і інші серйозно постраждали від російської імперської агресії, хоча негативні наслідки таких втрат у відносних цифрах для кримських татар набагато трагічніші. 

Репатріація була могутнім рухом, що призвів не тільки до етнічної мобілізації серед кримських татар, але також дещо розширило розуміння цього народу про себе, свою національну ідентичніть. Кримським татарам було необхідно не тільки саме повернення на батьківщину, але й самим визначити свою національну ідентичність, що, своєю чергою, визначило процес оновлення уявлення про себе, про свої «історичні права» на кримську землю, щоб таким чином визначити своє місце серед інших народів та націй, а особливо визначити себе в українському суспільстві. 

Операція стосовно виселення кримських татар здійснювалась з 18 по 20 травня 1944 року. Усього з Криму було депортовано 45 384 родини. Для проведення операції були задіяні 23 тис. солдатів і офіцерів, 9 тис. оперативного складу органів НКВС-НКДБ. Виселення кримських татар, організація режиму спецпоселень, правовий статус депортованих регулювалися рішеннями ДКО, постановами, указами де широко використовувались терміни «заслані», «спецпереселенці», «спецконтингент», колишні кримські татари, що відображало особливий статус депортованих у місцях їхнього мешкання. 

На основі документальних джерел і досягнень історіографії здійснено аналіз та систематизацію форм і методів діяльності органів державної влади України з репатріації кримськотатарського народу. Розглянуто механізми створення нормативно-правової бази України щодо вирішення проблем облаштування депортованих громадян на території Автономної Республіки Крим. Показано проблеми, що виникали в результаті взаємодії офіційного Києва та влади автономії. Досліджено зусилля Української держави у забезпеченні діалогу з органами самоврядування кримських татар. 

Матеріали з мережі Інтернет 

  • Беліцер, Н. Депортація кримських татар як ще один геноцид в СРСР [Електронний ресурс] : [трагічні події, пов’язані з тотальною депортацією кримськотатарського народу у травні 1944 року і наступними десятиріччями насильницького утримання в місцях вигнання, були одним із широкомасштабних злочинів радянського режиму; це не викликає жодних сумнівів ні в кого в світі – за винятком хіба що найбільш радикально налаштованих членів компартій та «анти-ісламістів». Значно більші розбіжності виявляються у спробах визначитися, як саме треба кваліфікувати цей злочин]. URL: http://khpg.org/index.php?id=1274349040 (дата звернення 9.04.2020). 
  • Головченко, В. Депортація кримськотатарського народу 1944 р. – прояв злочинної сутності національної політики сталінізму [Електронний ресурс] : [депортація кримськотатарського народу є проявом злочинної сутності національної політики сталінізму й переконливим їй обвинувальним актом. Звертається увага на те, що особистісні трагедії тисяч родин злилися в єдину загальнонаціональну трагедію, яка не могла не зачепити глибинні психологічні механізми етносвідомості кримськотатарського народу. Аналізуються складні переплетіння негативних психологічних реакцій (образа, біль, сором) з проблемами географічного детермінізму, культурного шоку та пошуку виходу із ситуації, що склалася]. URL: https://old.uinp.gov.ua/publication/deportatsiya-krimskotatarskogo-narodu-1944-r-proyav-zlochinnoi-sutnosti-natsionalnoi-pol (дата звернення 9.04.2020).
  • День памяти жертв геноцида крымскотатарского народа: как проходила депортация в 1944 году [Електронний ресурс] : [у 1944 році 18 травня стало трагедією для 238,5 тис. осіб. Саме в цей день радянська влада депортувала татар з Кримського півострова вглиб материка – в Узбекистан, Казахстан і Таджикистан. Невеликі групи людей були відправлені також в Марійську АРСР, на Урал і в Костромську область Росії. Депортація татар у 1944 році стала однією з найбільш швидко проведених в історії: вона пройшла за два дні]. URL: https://112.ua/glavnye-novosti/den-pamyati-zhertv-genocida-krymskotatarskogo-naroda-kak-proishodila-deportaciya-v-1944-godu-491852.html (дата звернення 9. 04.2020). 
  • Кримські татари в місцях спецпоселень після депортації в 1944 році [Електронний ресурс] : [рішенням сталінського режиму весь кримськотатарський народ був насильно депортований із своєї Батьківщини. Примусове утримання кримськотатарського народу в місцях вигнання продовжувалось аж до листопада 1989 року. Протягом всього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти. Лише в перші роки заслання кримськотатарський народ втратив 46,2% своєї чисельності. Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що дбайливо зберігалися депортованими родинами]. URL: https://old.uinp.gov.ua/news/krimski-tatari-v-mistsyakh-spetsposelen-pislya-deportatsii-v-1944-rotsi (дата звернення 9.04.2020). 
  • Мирний, М. Як радянська влада депортувала кримських татар [Електронний ресурс]: [з 18 до 20 травня 1944 року тривала депортація кримських татар. У ці дні війська НКВС примусово вивозили кримських татар до Середньої Азії. Для цієї операції радянській владі знадобилися 70 ешелонів. У статті описано причини депортації кримських татар, як відбувалася депортація кримських татар, і як відстоювали вони своє право повернутися на історичну батьківщину]. URL: https://zmina.info/articles/deportacijia_krimskih_tatar-2/ (дата звернення 9.04.2020). 
  • Пагіря, О. Депортація кримських татар у травні 1944 року [Електронний ресурс] : [навесні 1944 р. радянська влада повернулась у Крим і відразу вдалася до масових репресій проти категорій населення, які виявили хоча б найменшу непокору сталінському режиму в період війни. До числа «неблагонадійних» потрапили громадяни, репресовані раніше за політичними мотивами, а також представники «нелояльних народів]. URL: http://territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=405 (дата звернення 9.04.2020). 
  • Чубаров, Е. Кебіре Аметова: «Я пам’ятаю все, що сталося тоді»: спогад датований 18 червня 2014 [Електронний ресурс] : [Кебіре Аметова, кримська татарка, народилася 28 травня 1936 року. У своїх спогадах наголосила на тому, що пам’ятає все, що сталося тоді, не забула ні імен, ні прізвищ, ні звідки вони родом]. URL: https://ua.krymr.com/a/28595399.html (дата звернення 9.04.2020). 

Підготувала:

Осадчук Катерина Михайлівна, зав. сектору правової інформації