Мова - невмирущий скарб народу

вислови відомих людей про роль і значення мови в суспільстві і державі

(бібліографічний анонс)

Нині на земній кулі, як стверджують дослідники, звучить близько 3 тис. мов (за іншими даними – до шести тис.). У їхньому розмаїтому суцвітті гідне місце посідає українська мова, яку Володимир Сосюра любовно назвав солов’їною. Краса і мелодійність української мови, її лексичне багатство, високі виражальні можливості привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних діячів культури. Захоплено говорив про українську мову і український фольклор німецький поет Ф. Боденштедт у своєму збірнику перекладів народних пісень «Поетична Україна» (1845): «Українська мова наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов’янськими, з великими музичними можливостями. Ніде дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так виразно й сонячно, як він одбився на піснях українських». Відомий російський співак Леонід Собінов вважав, що українську мову ніби спеціально створено для співу. Таких хвилюючих свідчень – безліч.

Проте історичний шлях української мови був, і на жаль залишається, аж надто тернистий. Понад чотири століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами. Зі свідомості народу цілеспрямовано витруювали почуття національної гідності, любові до рідного слова, нищили історичну пам’ять.

Тож дослухаймося до мудрих слів видатних особистостей, які розуміли і розуміють значення мови, творили і творять її, вболівали й нині вболівають за українську мову.

Відділ наукової інформації та бібліографії пропонує добірку афоризмів українських і зарубіжних діячів культури для яких мова, писемність, освіта – це ті цеглинки, на яких формується національна ідентичність, суспільство, державні інституції. Адже на їх глибоке переконання, без української мови не може бути України.

Шануймо і любімо рідну мову, піклуймося про неї, вивчаймо, захищаймо, розкриваймо для себе її велич й могутню силу. Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос – більш нічого!

А серце б’ється, ожива, як їх почує:

Знать, од Бога і голос той, і ті слова

ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

Леся Українка

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.

Панас Мирний

Мова росте елементарно, разом з душею народу.

Іван Франко

О слово рідне, – ти стоїш на чаті

Предковікових пам’яток святині

В ясній блискучій херувимській шаті,

Як меч огненний, в нашій Україні!

Пантелеймон Куліш

Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?

Михайло Коцюбинський

…на Україні треба вчити по школах українською мовою. Інакше український народ не вийде з теперішньої темноти, убожества і непоневіряння.

Михайло Грушевський

Маємо, панове депутати, всякого письменства і літератури української доволі! Постановляйте тільки скоріше, щоб і у нас…по школах учили українською мовою, народові до просвіщення дорогу одкривали.

Михайло Грушевський

Всі інші народи, які дійшли до добробуту, освіти, доброго ладу, дійшли тільки завдяки тому, що мали просвіту на своїй рідній мові.

Михайло Грушевський

РІДНА МОВА

(уривок)

Мово рідна, слово рідне,

Хто ся вас стидає,

Хто горнеться до чужого,

Того Бог карає;

Свої його цураються,

В хату не пускають,

А чужії, як заразу,

Чуму, обминають.

Ой тому плекайте, діти,

Рідну руську мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом! –

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь має!

Сидір Воробкевич

УКРАЇНСЬКА МОВА

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористе блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Володимир Самійленко

ТЕРНИСТИМ ШЛЯХОМ

Творилась віки Українськая Мова

І потом, і кров’ю народу,

Як дар найсвятіший від вічного Слова

На зоряне щастя та згоду.

А ворог лукавий все клав перешкоди,

Все ставив розвоєві тами, –

Позбавив він Слово плідної свободи

І сіяв незгоду між нами.

Та вільної річки не спинять тирани,

І мчить вона чиста й весела, –

Зламала кайдани, загоїла рани,

І спала із Слова омела!

А Рідная Мова, як сонце пречиста,

Як перли ясні та коштовні,

Велично всміхнулась разками намиста,

Зійшла нам, як місяць у повні!

Віками горіли полум’яні горна,

Народ чатував при ковалі, –

Й скувалася Мова, державна й соборна,

В шоломі з крицевої сталі!

І доки бренітиме Рідная Мова

У творчім розвої та в силі,

Ростиме нам доля, трава мов шовкова,

Мов наші пісні орлокрилі!

Іван Огієнко

… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

Іван Огієнко‎

Усі, що по-українськи говорять, або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід.

Андрей Шептицький

За нормальних умов мова не потребує мотивації. Виглядало б чудернацьки, якби хтось заходився вишукувати raison d'êtrе, скажімо, для французької мови у Франції чи англійської в Англії. Мова там просто є, так як є повітря, що ним люди дихають. Жадному мовцеві там і на думку не спаде пояснювати їхню присутність. Коли люди, що говорять якоюсь мовою, підшукують для цього виправдання, це завжди вказує на ненормальне становище мови.

Юрій Шевельов

Слово – то не просто мовний засіб, а засада мовної свідомості нації, в якій закладено наочне та абстрактне бачення буття.

Олександр Потебня

Не лише найкраща, а й правдива, єдина прикмета, за якою впізнаємо народ, і водночас єдина, нічим не замінна й обов’язкова умова існування народу – це єдність мови.

Олександр Потебня

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинутий на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Олександр Олесь

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Максим Рильський

Яке прекрасне рідне слово!

Воно – не світ, а всі світи.

Володимир Сосюра

Змінилась суть людська й природа всіх речей.

Лиш не змінився звук і слово, повне гарту,

Поставлене нести свою одвічну варту.

Те слово вік живе в дубах і сивих травах,

У хлібі і в воді, у мислях нелукавих,

Добром напоєних, негордих повсякчас,

Так, як знайшов його і як зростив Тарас.

Андрій Малишко

ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг

І посивіє рідна мати!

Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому...

Впаде на тебе, наче сніг, журба –

Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма –

В твій слід він кине сміх-погорду!

Ти зрікся мови рідної...

Дмитро Павличко

Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка й Чайковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови.

Дмитро Павличко

Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши шедеври незрівнянної краси… Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків… Мова народу – це найбільший національний скарб.

Олесь Гончар

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар

Тануть сили. Розтану, відійду, як хмара дощова. Як улітку один із коротких липневих твоїх снів, Україно… Тільки б відійти з думкою, з певністю в душі: Україна є! Україна буде! … Не можна допустити, щоб загинула мова, бо то й загинув народ. На цілий народ поменшало б людство і його культура. … Слово – подарунок Бога людині… народу…

Олесь Гончар

Сім’я вже ж вільна і нова.

Та тільки мати ледь жива.

Вона була б і вмерла вже не раз,

Та все питає, і на смертнім ложі,

а де ж те Слово,

що його Тарас

коло людей поставив на сторожі?!.

Ліна Костенко

Слова росли із ґрунту, мов жито,

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

Ліна Костенко

У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (…).

Ліна Костенко

Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя – усе це показник цивілізованості суспільства.

Олександр Пономарів

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

Анатолій Мокренко

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

Оксана Пахльовська

Мова – далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати».

Оксана Забужко

Рідну мову дає народові Бог, чужу – люди, її приносять на вістрі ворожих списів.

Віктор Захарченко

Мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi.

Василь Іванишин

…Бо не знайдуть виправдання сини України,

Що зробили чужою мову Батьківщини.

Стільки поколінь до тебе плекали цю мову,

Стільки скарбу духовного вклали в рідне слово,

Що не маєш права, сину, його поміняти

Й на своїй святій землі чуже засівати.

Не вчи дітей говорити мовою чужою,

Бо повіки не дасть тобі сумління спокою.

Підуть діти безрідними перекотиполем,

Ти ж довіку каратимешся покаянним болем.

Сину мій, не зраджуй мови своєї країни,

Бо не знайдеш і Небесної Батьківщини.

Станіслав Тельнюк

З історії відомо безліч прикладів, коли зі зникненням мови зникав і етнос. Тому знищення мови (лінгвоцид) є основною передумовою етноциду – знищення етносу як культурно-історичної спільноти… Лінгвоцид завжди є стратегічною метою всіх без винятку завойовників, різняться лише його тактика та форми.

Микола Зубков

Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

Е. Челебі

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.

Карл Маркс

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самогубство.

Павло Шафранек

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку.

Лев Толстой

Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави.

Мікалоюс Даукша

Поділитися:

Мова - невмирущий скарб народу


вислови відомих людей про роль і значення мови в суспільстві і державі

(бібліографічний анонс)

Нині на земній кулі, як стверджують дослідники, звучить близько 3 тис. мов (за іншими даними – до шести тис.). У їхньому розмаїтому суцвітті гідне місце посідає українська мова, яку Володимир Сосюра любовно назвав солов’їною. Краса і мелодійність української мови, її лексичне багатство, високі виражальні можливості привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних діячів культури. Захоплено говорив про українську мову і український фольклор німецький поет Ф. Боденштедт у своєму збірнику перекладів народних пісень «Поетична Україна» (1845): «Українська мова наймелодійніша й найголосніша поміж усіма слов’янськими, з великими музичними можливостями. Ніде дерево народної поезії не дало стільки смачних плодів, ніде дух народної поезії не відбився так виразно й сонячно, як він одбився на піснях українських». Відомий російський співак Леонід Собінов вважав, що українську мову ніби спеціально створено для співу. Таких хвилюючих свідчень – безліч.

Проте історичний шлях української мови був, і на жаль залишається, аж надто тернистий. Понад чотири століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами. Зі свідомості народу цілеспрямовано витруювали почуття національної гідності, любові до рідного слова, нищили історичну пам’ять.

Тож дослухаймося до мудрих слів видатних особистостей, які розуміли і розуміють значення мови, творили і творять її, вболівали й нині вболівають за українську мову.

Відділ наукової інформації та бібліографії пропонує добірку афоризмів українських і зарубіжних діячів культури для яких мова, писемність, освіта – це ті цеглинки, на яких формується національна ідентичність, суспільство, державні інституції. Адже на їх глибоке переконання, без української мови не може бути України.

Шануймо і любімо рідну мову, піклуймося про неї, вивчаймо, захищаймо, розкриваймо для себе її велич й могутню силу. Збережімо її в усій чудовій красі для себе й наступних поколінь!

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос – більш нічого!

А серце б’ється, ожива, як їх почує:

Знать, од Бога і голос той, і ті слова

ідуть меж люди!

Тарас Шевченко

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

Леся Українка

Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування.

Панас Мирний

Мова росте елементарно, разом з душею народу.

Іван Франко

О слово рідне, – ти стоїш на чаті

Предковікових пам’яток святині

В ясній блискучій херувимській шаті,

Як меч огненний, в нашій Україні!

Пантелеймон Куліш

Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?

Михайло Коцюбинський

…на Україні треба вчити по школах українською мовою. Інакше український народ не вийде з теперішньої темноти, убожества і непоневіряння.

Михайло Грушевський

Маємо, панове депутати, всякого письменства і літератури української доволі! Постановляйте тільки скоріше, щоб і у нас…по школах учили українською мовою, народові до просвіщення дорогу одкривали.

Михайло Грушевський

Всі інші народи, які дійшли до добробуту, освіти, доброго ладу, дійшли тільки завдяки тому, що мали просвіту на своїй рідній мові.

Михайло Грушевський

РІДНА МОВА

(уривок)

Мово рідна, слово рідне,

Хто ся вас стидає,

Хто горнеться до чужого,

Того Бог карає;

Свої його цураються,

В хату не пускають,

А чужії, як заразу,

Чуму, обминають.

Ой тому плекайте, діти,

Рідну руську мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом! –

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Але камінь має!

Сидір Воробкевич

УКРАЇНСЬКА МОВА

Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористе блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її,

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Володимир Самійленко

ТЕРНИСТИМ ШЛЯХОМ

Творилась віки Українськая Мова

І потом, і кров’ю народу,

Як дар найсвятіший від вічного Слова

На зоряне щастя та згоду.

А ворог лукавий все клав перешкоди,

Все ставив розвоєві тами, –

Позбавив він Слово плідної свободи

І сіяв незгоду між нами.

Та вільної річки не спинять тирани,

І мчить вона чиста й весела, –

Зламала кайдани, загоїла рани,

І спала із Слова омела!

А Рідная Мова, як сонце пречиста,

Як перли ясні та коштовні,

Велично всміхнулась разками намиста,

Зійшла нам, як місяць у повні!

Віками горіли полум’яні горна,

Народ чатував при ковалі, –

Й скувалася Мова, державна й соборна,

В шоломі з крицевої сталі!

І доки бренітиме Рідная Мова

У творчім розвої та в силі,

Ростиме нам доля, трава мов шовкова,

Мов наші пісні орлокрилі!

Іван Огієнко

… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

Іван Огієнко‎

Усі, що по-українськи говорять, або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід.

Андрей Шептицький

За нормальних умов мова не потребує мотивації. Виглядало б чудернацьки, якби хтось заходився вишукувати raison d'êtrе, скажімо, для французької мови у Франції чи англійської в Англії. Мова там просто є, так як є повітря, що ним люди дихають. Жадному мовцеві там і на думку не спаде пояснювати їхню присутність. Коли люди, що говорять якоюсь мовою, підшукують для цього виправдання, це завжди вказує на ненормальне становище мови.

Юрій Шевельов

Слово – то не просто мовний засіб, а засада мовної свідомості нації, в якій закладено наочне та абстрактне бачення буття.

Олександр Потебня

Не лише найкраща, а й правдива, єдина прикмета, за якою впізнаємо народ, і водночас єдина, нічим не замінна й обов’язкова умова існування народу – це єдність мови.

Олександр Потебня

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинутий на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Олександр Олесь

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Максим Рильський

Яке прекрасне рідне слово!

Воно – не світ, а всі світи.

Володимир Сосюра

Змінилась суть людська й природа всіх речей.

Лиш не змінився звук і слово, повне гарту,

Поставлене нести свою одвічну варту.

Те слово вік живе в дубах і сивих травах,

У хлібі і в воді, у мислях нелукавих,

Добром напоєних, негордих повсякчас,

Так, як знайшов його і як зростив Тарас.

Андрій Малишко

ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг

І посивіє рідна мати!

Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому...

Впаде на тебе, наче сніг, журба –

Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма –

В твій слід він кине сміх-погорду!

Ти зрікся мови рідної...

Дмитро Павличко

Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка й Чайковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови.

Дмитро Павличко

Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши шедеври незрівнянної краси… Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків… Мова народу – це найбільший національний скарб.

Олесь Гончар

Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови... Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Олесь Гончар

Тануть сили. Розтану, відійду, як хмара дощова. Як улітку один із коротких липневих твоїх снів, Україно… Тільки б відійти з думкою, з певністю в душі: Україна є! Україна буде! … Не можна допустити, щоб загинула мова, бо то й загинув народ. На цілий народ поменшало б людство і його культура. … Слово – подарунок Бога людині… народу…

Олесь Гончар

Сім’я вже ж вільна і нова.

Та тільки мати ледь жива.

Вона була б і вмерла вже не раз,

Та все питає, і на смертнім ложі,

а де ж те Слово,

що його Тарас

коло людей поставив на сторожі?!.

Ліна Костенко

Слова росли із ґрунту, мов жито,

Добірним зерном колосилась мова.

Вона як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова.

Ліна Костенко

У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (…).

Ліна Костенко

Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя – усе це показник цивілізованості суспільства.

Олександр Пономарів

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

Анатолій Мокренко

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

Оксана Пахльовська

Мова – далеко не тільки «засіб спілкування», тобто передачі «вже готових думок», як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли «нема мови», людині просто-напросто «нема чим думати».

Оксана Забужко

Рідну мову дає народові Бог, чужу – люди, її приносять на вістрі ворожих списів.

Віктор Захарченко

Мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби… Це наш iсторичний обов’язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi.

Василь Іванишин

…Бо не знайдуть виправдання сини України,

Що зробили чужою мову Батьківщини.

Стільки поколінь до тебе плекали цю мову,

Стільки скарбу духовного вклали в рідне слово,

Що не маєш права, сину, його поміняти

Й на своїй святій землі чуже засівати.

Не вчи дітей говорити мовою чужою,

Бо повіки не дасть тобі сумління спокою.

Підуть діти безрідними перекотиполем,

Ти ж довіку каратимешся покаянним болем.

Сину мій, не зраджуй мови своєї країни,

Бо не знайдеш і Небесної Батьківщини.

Станіслав Тельнюк

З історії відомо безліч прикладів, коли зі зникненням мови зникав і етнос. Тому знищення мови (лінгвоцид) є основною передумовою етноциду – знищення етносу як культурно-історичної спільноти… Лінгвоцид завжди є стратегічною метою всіх без винятку завойовників, різняться лише його тактика та форми.

Микола Зубков

Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

Е. Челебі

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.

Карл Маркс

Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає й відрікається, виконує над собою самогубство.

Павло Шафранек

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку.

Лев Толстой

Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави.

Мікалоюс Даукша