Великий зодчий. Владислав Городецький

Владислав Городецький прожив красиве і майже безжурне життя, а творчість його – це прекрасна пісня, і найкращі слова в цій пісні проспівані зодчим саме у Києві, котрий він любив понад усе.

С. Кілессо

 

Лешек Дезидерій Владислав Городецький (таким було його повне ім’я) народився 23 травня (за новим стилем – 4 червня) 1863 року в селі Шолудьки Подільської губернії (нині Вінницький район Вінницької області) в родинному маєтку Глюзинських, з дому яких походила його мати Леопольдіна.

За участь представників двох поколінь Городецьких у польських повстаннях 1831-го і 1863 рр. царський уряд конфіскував їхній подільський маєток Жабокрич. Певно, тому майбутній архітектор успадкував від діда й батька волелюбну та незалежну вдачу щирого поляка-патріота, а мальовничі береги Південного Бугу з дитинства прищепили любов до дивовижної краси природи, рослинного й тваринного світу. Так само з юних літ майбутній зодчий звикав бачити класичну палацову архітектуру подільських маєтків, а потім – взірці європейської архітектури в Одесі, де навчався в реальному училищі Св. Павла. З атестатом класного художника ІІІ ступеня та правом будувати споруди Городецький наприкінці 1890 року приїхав до Києва. Тут минули наступні найкращі тридцять років життя й творчості цієї яскравої, вельми шляхетної особистості. У 1920 p., залишившись без засобів до існування через війну, 57-річний архітектор назавжди залишає Київ і їде до Польщі.

За проєктами В. Городецького в Києві збудовано: будинок Художньо-історичного музею (1897–1898; нині – Національний музей українського мистецтва); римо-католицький костел Св. Миколая (1899–1909); «Будинок Городецького» або «Будинок з химерами» (1902–1903).

В Україні В. Городецький будував також у містах Умань, Черкаси, Сімферополь. Видатний архітектор залишив свій слід і на Вінниччині. У 1904 році він створив проєкт мавзолею Потоцьких, що побудований у селі Печера. Споруда вважається справжнім шедевром архітектури історизму.

3 січня 1930 року 67-річний архітектор раптово помирає в Тегерані. Там його й поховали на католицькому цвинтарі Долаб. На його честь названі вулиці в Києві та Вінниці.

Відділ художньої культури та мистецтв до 160-річчя від дня народження українського та польського архітектора, художника, підприємця, інженера, мандрівника, літератора, організатора модерного будівельного виробництва підготував книжково-ілюстративну виставку «Великий зодчий. Владислав Городецький».

Запрошуємо до перегляду!

Поділитися:

Великий зодчий. Владислав Городецький


Владислав Городецький прожив красиве і майже безжурне життя, а творчість його – це прекрасна пісня, і найкращі слова в цій пісні проспівані зодчим саме у Києві, котрий він любив понад усе.

С. Кілессо

 

Лешек Дезидерій Владислав Городецький (таким було його повне ім’я) народився 23 травня (за новим стилем – 4 червня) 1863 року в селі Шолудьки Подільської губернії (нині Вінницький район Вінницької області) в родинному маєтку Глюзинських, з дому яких походила його мати Леопольдіна.

За участь представників двох поколінь Городецьких у польських повстаннях 1831-го і 1863 рр. царський уряд конфіскував їхній подільський маєток Жабокрич. Певно, тому майбутній архітектор успадкував від діда й батька волелюбну та незалежну вдачу щирого поляка-патріота, а мальовничі береги Південного Бугу з дитинства прищепили любов до дивовижної краси природи, рослинного й тваринного світу. Так само з юних літ майбутній зодчий звикав бачити класичну палацову архітектуру подільських маєтків, а потім – взірці європейської архітектури в Одесі, де навчався в реальному училищі Св. Павла. З атестатом класного художника ІІІ ступеня та правом будувати споруди Городецький наприкінці 1890 року приїхав до Києва. Тут минули наступні найкращі тридцять років життя й творчості цієї яскравої, вельми шляхетної особистості. У 1920 p., залишившись без засобів до існування через війну, 57-річний архітектор назавжди залишає Київ і їде до Польщі.

За проєктами В. Городецького в Києві збудовано: будинок Художньо-історичного музею (1897–1898; нині – Національний музей українського мистецтва); римо-католицький костел Св. Миколая (1899–1909); «Будинок Городецького» або «Будинок з химерами» (1902–1903).

В Україні В. Городецький будував також у містах Умань, Черкаси, Сімферополь. Видатний архітектор залишив свій слід і на Вінниччині. У 1904 році він створив проєкт мавзолею Потоцьких, що побудований у селі Печера. Споруда вважається справжнім шедевром архітектури історизму.

3 січня 1930 року 67-річний архітектор раптово помирає в Тегерані. Там його й поховали на католицькому цвинтарі Долаб. На його честь названі вулиці в Києві та Вінниці.

Відділ художньої культури та мистецтв до 160-річчя від дня народження українського та польського архітектора, художника, підприємця, інженера, мандрівника, літератора, організатора модерного будівельного виробництва підготував книжково-ілюстративну виставку «Великий зодчий. Владислав Городецький».

Запрошуємо до перегляду!