Остання з великого покоління – Наталія Лівицька-Холодна

15 червні відзначаємо 120 років від дня народження української письменниці, поетеси, перекладачки – Наталі Лівицької-Холодної. У віршах поетеси, представниці «празької школи» розкривається людська доля не тільки в її зв’язках з тими історичними подіями, свідком чи учасником яких їй довелося бути. В них розкривається історія внутрішнього життя з найтоншими порухами душі, зі всіма втіхами й печалями, які випадають на людську долю.

Запрошуємо усіх хто цікавиться та досліджує життєвий та творчий шлях поетеси ознайомитися з бібліографічною пам’яткою до 120-річчя від дня народження «Остання з великого покоління – Наталія Лівицька-Холодна».

Наталія Лівицька-Холодна – талановита українська поетеса, представниця відомої «празької школи», що заслуговує на почесне місце в історії вітчизняної літератури XX ст.

Народилася Наталія Андріївна 15 червня 1902 р. в сім’ї висококультурних інтелігентів-патріотів на хуторі біля містечка Гельмязева (нині Золотоніського р-ну Черкаської обл.) Тихими і спокійними в житті Наталі Лівицької-Холодної були хіба що її десять перших років до вступу в гімназію в Золотоноші. А потім на долю Наталі випали тяжкі випробування. Батько поетеси був міністром уряду Української Народної Республіки, тому, зрозуміло, він з сім’єю мусив емігрувати. І з 1920 року Наталя Лівицька разом із родиною залишає Україну. Середню освіту закінчувала вже в Подєбрєдах в Чехословаччині, опісля вивчала романську літературу в Карловому університеті в Празі. З 1927 р. оселилася у Варшаві, де стала одним із фундаторів українського літературного угрупування «Танк», яке очолював Юрій Липа. Поволі долався перший рубіж болю – вигнання. Рятувала творчість, подружнє щастя – Н. Лівицька вийшла заміж за знаменитого художника Петра Холодного (молодшого).

Про раннє дитинство поетеса згадуватиме вже у зрілому віці: «І все те – і ті хутори, і та Золотоноша, і піщані горби над Дніпром, на одному з яких залишилася могилка мого діда, – було колискою мого життя, моєї творчості. Там я пізнала справжню любов, любов родинну і любов до землі, з якої ми встали…»

До війни Н. Лівицька-Холодна видала дві поетичні збірки – «Вогонь і попіл» (1934) та «Сім літер» (1937). У першій переважають мотиви кохання, часто еротично забарвленого; друга присвячена Україні, сповнена патріотичних мотивів. Але обидві теми переплітаються, їх об’єднує сильне ліричне почуття.

У любовній темі поезії Н. Лівицької-Холодної вражає таємничість, «темний голос крові», що пробивається крізь обставини буденного життя сучасної «цивілізованої» людини. Лірична героїня поетеси відчуває себе то «поганкою з монгольських степів», то бранкою татарина, вона володіє відьомським хистом любовного привороту, то несе в собі смерть: вона ніби навіть сотниківна гоголівського «Вія». Український критик із США Богдан Рубчак у передмові до книжки «Поезії старій нові» (Нью-Йорк, 1986 р.) підходить до еротизму збірки «Вогонь і попіл» як до явища, попередженого літературною та фольклорною традицією, в якому перехрещуються національне джерело і впливи європейської поезії. Він виокремлює його як маску «вампа», що бере свій початок у міфології, триває у готиці і бароко й продовжується у декадансі.

Збірка «Сім літер» цілком інша і за темою, і за тональністю. Назва прочитується як «Україна», основний мотив – емігрантська доля, трагедія степового перекотиполя на європейських бруках, туга за рідною землею, що через голоси Верлена та Мореаса проривається здалеку голосом Рильського. Цей мотив ностальгії сповнений глибокого бол., іноді тут вловлюються нотки «без надії сподіваюсь»,це прощання з рідною землею назавжди; «чорний льох чужини», здається, вже ніколи не розвіє свого мороку. Батьківщина стає ідеалізованим образом, казкою, але в казкову ідилію вривається голос реальності – через кордони долинає «зойк голодного села». Поетеса бачить «малоросійський сон під співи жаб і солов’їв» і вірить, що цей «божевільний спокій» рідної землі мусить збудити відважні й міцні серця. Поетеса не може уявити справжній жах того «божевільного мпокою», який забрав мільйони людських життів.

У повоєнні роки Наталія Лівицька-Холодна жила спершу в Німеччині, в таборі переміщених осіб, 1950 р. емігрувала до США. Незважаючи на високий рівень гуманітарної освіти, досконале володіння багатьма європейськими мовами, поетеса була змушена важко працювати.

У 1950 році на долю сім’ї Холодних припадає довгий шлях – еміграція до США. Протягом всіх нелегких років вірною супутницею і розрадницею залишалася для Наталі Лівицької-Холодної її поезія. Так, протягом 1940-х – 80-х років жодна книга віршів поетеси не була видана, незважаючи на те, що було підготовлено до друку три прекрасні книжки: «На грані», «Перекотиполе», «Остання дія». І тільки у 1985 році ці три збірки разом із двома попередніми увійшли до одного великого тому «Поезії, старі і нові», що побачив світ у Нью-Йорку. За збірку авторка була удостоєна найпочеснішої в діаспорі Премії Фундації О. і Т. Антоновичів.

Її земний шлях скінчився, коли в Україні буяла весна, 26 березня 2005 року у пансіоні ім. І. Франка в Міссіазі поблизу Торонто (Канада). Поховали Н. Лівицьку-Холодну 26 квітня поряд із чоловіком Петром Холодним та батьками на українському православному цвинтарі Бавнд Брука (США); панахиду служили 27 квітня в церкві св. Андрія Первозванного, розписаній П. П. Холодним. 

Сім літер, що палають в слові «Україна»,

Сім літер, що вогнем лягли на Монпарнас,

І сім зрадливих куль на вулиці Расіна

Призначення, мементо і святий наказ.

Горять палким трьохкутником криваві сімки

Над простором і над часом, в хаосі й тьмі,

І серце вгору йде, все вище, стрімко, стрімко

Шляхом Твоїх голгот і слав, Народе мій!

З творчої спадщини

Шлях Велетня / Н. Лівицька-Холодна. – Нью Йорк : Вид-во Михайла Борецького, 1955. – 143 с.

[Вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. – Мюнхен, 1969. – Т. 1. – С. 112 – 122.

Поезії, старі і нові / Н. Лівицька-Холодна. – Нью Йорк : Союз українок Америки, 1986. – 238 с.

Барвін-зілля : [вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Літопис червоної калини. – 1991. – № 1. – С. 51.

«І оживе твій світній край…» : [вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Дзвін. – 1991. – № 6. – С. 14–19.

Поза традиції : антол. укр. модер. поезії в діаспорі / відп. ред. І. Макарик ; ред. та упоряд. Б. Бойчук. – Київ ; Торонто : Вид-во Канад. Ін-ту укр. студій та ін., 1993. – 473 с.

«Поезія – це молитва» / Н. Лівицька-Холодна // Дніпро. – 1997. – № 9–10. – С. 115–117.

Поезії / Н. Лівицька-Холодна (Н. Волошка) ; передм. Г. Аврахова // Дивослово. – 2002. – № 6. – С. 3, обкл.

Лятуринська, О. Триптих: вірші / О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Теліга ; пер. з рос. В. Богуславської. – Київ. : [б. в.], 2008. – 177 с.

Мосівка (розділ із нарису) / Н. Лівицька-Холодна // Шевченків світ. – 2015. – Вип. 8. – С. 107–109.

Життя і творчість поетеси

Бойчук, Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною / Б. Бойчук // Сучасність. – 1985. – № 3. – С. 8–17.

Єременко, О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної / О. Єрмоленко //Слово і час. – 2000. – № 4. – С. 68–72.

З «емігрантських Сахар» // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 9/10. – С. 9–10.

Золоті сторінки української поезії : [вірші] // Дніпро. – 2016. – № 6/7. – С. 76, 77. – Зі змісту: Ранок ; Слово / Н. Лівицька-Холодна.

Ковалів, Ю. І. Михайло Яловий. Наталя Лівицька-Холодна. Олена Журлива / Ю. І. Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 96–109.

Ковалів, Ю. Наталя Лівицька-Холодна [йдеться про зб. «Вогонь і попіл» (1933)] / Ю. Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 100–108.

Коровицький, І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово : Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. – Едмонтон, 1983. – С. 337–341.

Коровицький, І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної / І. Коровицький // Сучасність. – 1980. – Число 5. – С. 35–45.

Куценко, Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості / Л. Куценко. – Київ : Спадщина, 2004. – 104 с.

Легка, О. «Виростала я на землі, що від Бога...» : життєтворча сильвета Наталі Лівицької-Холодної / О. Легка // Дивослово. – 2014. – № 12. – С. 43–49.

Легка, О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. – Львів : Ред. вид. від. Львів. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 41 с.

Легка, О. Сад любові моєї : (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної) / О. Легка. – Львів : ЛДУ, 1998. – 48 с.

Легка, О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної / О. Легка. – Львів, 1999. – 42 с.

Пахаренко, В. «Долетить на Дніпро луна» // Слово і час. – 1992. – № 6. – С. 20–25.

Просалова, В. А. Варшавський період у творчій діяльності Н. Лівицької-Холодної / В. А. Просалова // Доля поляків і доля вітчизни: погляд крізь століття – ІІ : зб. наук. пр. міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф., 26 листоп. 2020 р. / уклад., наук. і відп. ред. А. Загнітко. – Вінниця, 2020. – С. 72–77.

Слабошпицький, М. Остання з великого покоління : Наталя Лівицька-Холодна / М. Слабошпицький // Київ. – 2005. – № 3. – С. 131–135.

Слабошпицький, М. Ф. Остання з великого покоління. Н. Лівицька-Холодна / М. Ф. Слабошпицький // 25 українських поетів на вигнанні / М. Ф. Слабошпицький. – 2-ге вид. – Київ, 2012. – С. 221–239.

Столбюк, С. Публіцистична лірика Наталі Лівицької-Холодної періоду мистецького українського руху (1946–1948) / С. Столбюк // Дивослово. – 2012. – № 6. – С. 39–41.

Вшанування пам’яті Н. Лівицької-Холодної

Андрусів, С. Вік прожитий, як належить : пам’яті укр. письменниці Наталі Лівицької-Холодної // Жіночий світ. – 2005. – № 3–4. – С. 14–16.

Веремійчук, О. Сім літер, що палають у слові «Україна» : виповнюється 110 років від дня народж. талановитої укр. поетеси Наталії Левицької-Холодної / О. Веремійчук // Українське слово. – 2012. – 13–19 черв. – С. 8

Легка, О. «Я в країні вишневій зросла – дівча з золотою косою...» (до 110-річчя від дня народж. Наталі Лівицької-Холодної) / О. Легка // Слово і час. – 2012. – № 11. – С. 16–24.

Погляд у душу : до 100-річчя від дня народж. Н. Лівицької-Холодної // Знаменні дати. Календар – 2002 / авт.-упоряд. В. О. Кононенко. – Київ, 2002. – С. 106–108.

Сліпушко, О. «Серце вгору йде все вище стрімко, стрімко…» : до 95-річчя від дня народж. Н. Лівицької-Холодної // Дніпро. – 1997. – № 9/10. – С. 110–114.

Тарнавський, О. Розмови з Богом : (у дев’яносторіччя Н. Лівицької-Холодної) / О. Тарнавський // Сучасність. – 1993. – № 1. – С. 158–161.

Підготувала: провідний бібліограф

відділу наукової інформації та бібліографії 

Шуляк С. В.

Поділитися:

Наталія Лівицька-Холодна


15 червні відзначаємо 120 років від дня народження української письменниці, поетеси, перекладачки – Наталі Лівицької-Холодної. У віршах поетеси, представниці «празької школи» розкривається людська доля не тільки в її зв’язках з тими історичними подіями, свідком чи учасником яких їй довелося бути. В них розкривається історія внутрішнього життя з найтоншими порухами душі, зі всіма втіхами й печалями, які випадають на людську долю.

Запрошуємо усіх хто цікавиться та досліджує життєвий та творчий шлях поетеси ознайомитися з бібліографічною пам’яткою до 120-річчя від дня народження «Остання з великого покоління – Наталія Лівицька-Холодна».

Наталія Лівицька-Холодна – талановита українська поетеса, представниця відомої «празької школи», що заслуговує на почесне місце в історії вітчизняної літератури XX ст.

Народилася Наталія Андріївна 15 червня 1902 р. в сім’ї висококультурних інтелігентів-патріотів на хуторі біля містечка Гельмязева (нині Золотоніського р-ну Черкаської обл.) Тихими і спокійними в житті Наталі Лівицької-Холодної були хіба що її десять перших років до вступу в гімназію в Золотоноші. А потім на долю Наталі випали тяжкі випробування. Батько поетеси був міністром уряду Української Народної Республіки, тому, зрозуміло, він з сім’єю мусив емігрувати. І з 1920 року Наталя Лівицька разом із родиною залишає Україну. Середню освіту закінчувала вже в Подєбрєдах в Чехословаччині, опісля вивчала романську літературу в Карловому університеті в Празі. З 1927 р. оселилася у Варшаві, де стала одним із фундаторів українського літературного угрупування «Танк», яке очолював Юрій Липа. Поволі долався перший рубіж болю – вигнання. Рятувала творчість, подружнє щастя – Н. Лівицька вийшла заміж за знаменитого художника Петра Холодного (молодшого).

Про раннє дитинство поетеса згадуватиме вже у зрілому віці: «І все те – і ті хутори, і та Золотоноша, і піщані горби над Дніпром, на одному з яких залишилася могилка мого діда, – було колискою мого життя, моєї творчості. Там я пізнала справжню любов, любов родинну і любов до землі, з якої ми встали…»

До війни Н. Лівицька-Холодна видала дві поетичні збірки – «Вогонь і попіл» (1934) та «Сім літер» (1937). У першій переважають мотиви кохання, часто еротично забарвленого; друга присвячена Україні, сповнена патріотичних мотивів. Але обидві теми переплітаються, їх об’єднує сильне ліричне почуття.

У любовній темі поезії Н. Лівицької-Холодної вражає таємничість, «темний голос крові», що пробивається крізь обставини буденного життя сучасної «цивілізованої» людини. Лірична героїня поетеси відчуває себе то «поганкою з монгольських степів», то бранкою татарина, вона володіє відьомським хистом любовного привороту, то несе в собі смерть: вона ніби навіть сотниківна гоголівського «Вія». Український критик із США Богдан Рубчак у передмові до книжки «Поезії старій нові» (Нью-Йорк, 1986 р.) підходить до еротизму збірки «Вогонь і попіл» як до явища, попередженого літературною та фольклорною традицією, в якому перехрещуються національне джерело і впливи європейської поезії. Він виокремлює його як маску «вампа», що бере свій початок у міфології, триває у готиці і бароко й продовжується у декадансі.

Збірка «Сім літер» цілком інша і за темою, і за тональністю. Назва прочитується як «Україна», основний мотив – емігрантська доля, трагедія степового перекотиполя на європейських бруках, туга за рідною землею, що через голоси Верлена та Мореаса проривається здалеку голосом Рильського. Цей мотив ностальгії сповнений глибокого бол., іноді тут вловлюються нотки «без надії сподіваюсь»,це прощання з рідною землею назавжди; «чорний льох чужини», здається, вже ніколи не розвіє свого мороку. Батьківщина стає ідеалізованим образом, казкою, але в казкову ідилію вривається голос реальності – через кордони долинає «зойк голодного села». Поетеса бачить «малоросійський сон під співи жаб і солов’їв» і вірить, що цей «божевільний спокій» рідної землі мусить збудити відважні й міцні серця. Поетеса не може уявити справжній жах того «божевільного мпокою», який забрав мільйони людських життів.

У повоєнні роки Наталія Лівицька-Холодна жила спершу в Німеччині, в таборі переміщених осіб, 1950 р. емігрувала до США. Незважаючи на високий рівень гуманітарної освіти, досконале володіння багатьма європейськими мовами, поетеса була змушена важко працювати.

У 1950 році на долю сім’ї Холодних припадає довгий шлях – еміграція до США. Протягом всіх нелегких років вірною супутницею і розрадницею залишалася для Наталі Лівицької-Холодної її поезія. Так, протягом 1940-х – 80-х років жодна книга віршів поетеси не була видана, незважаючи на те, що було підготовлено до друку три прекрасні книжки: «На грані», «Перекотиполе», «Остання дія». І тільки у 1985 році ці три збірки разом із двома попередніми увійшли до одного великого тому «Поезії, старі і нові», що побачив світ у Нью-Йорку. За збірку авторка була удостоєна найпочеснішої в діаспорі Премії Фундації О. і Т. Антоновичів.

Її земний шлях скінчився, коли в Україні буяла весна, 26 березня 2005 року у пансіоні ім. І. Франка в Міссіазі поблизу Торонто (Канада). Поховали Н. Лівицьку-Холодну 26 квітня поряд із чоловіком Петром Холодним та батьками на українському православному цвинтарі Бавнд Брука (США); панахиду служили 27 квітня в церкві св. Андрія Первозванного, розписаній П. П. Холодним. 

Сім літер, що палають в слові «Україна»,

Сім літер, що вогнем лягли на Монпарнас,

І сім зрадливих куль на вулиці Расіна

Призначення, мементо і святий наказ.

Горять палким трьохкутником криваві сімки

Над простором і над часом, в хаосі й тьмі,

І серце вгору йде, все вище, стрімко, стрімко

Шляхом Твоїх голгот і слав, Народе мій!

З творчої спадщини

Шлях Велетня / Н. Лівицька-Холодна. – Нью Йорк : Вид-во Михайла Борецького, 1955. – 143 с.

[Вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. – Мюнхен, 1969. – Т. 1. – С. 112 – 122.

Поезії, старі і нові / Н. Лівицька-Холодна. – Нью Йорк : Союз українок Америки, 1986. – 238 с.

Барвін-зілля : [вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Літопис червоної калини. – 1991. – № 1. – С. 51.

«І оживе твій світній край…» : [вірші] / Н. Лівицька-Холодна // Дзвін. – 1991. – № 6. – С. 14–19.

Поза традиції : антол. укр. модер. поезії в діаспорі / відп. ред. І. Макарик ; ред. та упоряд. Б. Бойчук. – Київ ; Торонто : Вид-во Канад. Ін-ту укр. студій та ін., 1993. – 473 с.

«Поезія – це молитва» / Н. Лівицька-Холодна // Дніпро. – 1997. – № 9–10. – С. 115–117.

Поезії / Н. Лівицька-Холодна (Н. Волошка) ; передм. Г. Аврахова // Дивослово. – 2002. – № 6. – С. 3, обкл.

Лятуринська, О. Триптих: вірші / О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Теліга ; пер. з рос. В. Богуславської. – Київ. : [б. в.], 2008. – 177 с.

Мосівка (розділ із нарису) / Н. Лівицька-Холодна // Шевченків світ. – 2015. – Вип. 8. – С. 107–109.

Життя і творчість поетеси

Бойчук, Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною / Б. Бойчук // Сучасність. – 1985. – № 3. – С. 8–17.

Єременко, О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної / О. Єрмоленко //Слово і час. – 2000. – № 4. – С. 68–72.

З «емігрантських Сахар» // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 9/10. – С. 9–10.

Золоті сторінки української поезії : [вірші] // Дніпро. – 2016. – № 6/7. – С. 76, 77. – Зі змісту: Ранок ; Слово / Н. Лівицька-Холодна.

Ковалів, Ю. І. Михайло Яловий. Наталя Лівицька-Холодна. Олена Журлива / Ю. І. Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 96–109.

Ковалів, Ю. Наталя Лівицька-Холодна [йдеться про зб. «Вогонь і попіл» (1933)] / Ю. Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 100–108.

Коровицький, І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово : Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. – Едмонтон, 1983. – С. 337–341.

Коровицький, І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної / І. Коровицький // Сучасність. – 1980. – Число 5. – С. 35–45.

Куценко, Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості / Л. Куценко. – Київ : Спадщина, 2004. – 104 с.

Легка, О. «Виростала я на землі, що від Бога...» : життєтворча сильвета Наталі Лівицької-Холодної / О. Легка // Дивослово. – 2014. – № 12. – С. 43–49.

Легка, О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. – Львів : Ред. вид. від. Львів. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 41 с.

Легка, О. Сад любові моєї : (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної) / О. Легка. – Львів : ЛДУ, 1998. – 48 с.

Легка, О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної / О. Легка. – Львів, 1999. – 42 с.

Пахаренко, В. «Долетить на Дніпро луна» // Слово і час. – 1992. – № 6. – С. 20–25.

Просалова, В. А. Варшавський період у творчій діяльності Н. Лівицької-Холодної / В. А. Просалова // Доля поляків і доля вітчизни: погляд крізь століття – ІІ : зб. наук. пр. міжнар. міждисциплінарної наук.-практ. конф., 26 листоп. 2020 р. / уклад., наук. і відп. ред. А. Загнітко. – Вінниця, 2020. – С. 72–77.

Слабошпицький, М. Остання з великого покоління : Наталя Лівицька-Холодна / М. Слабошпицький // Київ. – 2005. – № 3. – С. 131–135.

Слабошпицький, М. Ф. Остання з великого покоління. Н. Лівицька-Холодна / М. Ф. Слабошпицький // 25 українських поетів на вигнанні / М. Ф. Слабошпицький. – 2-ге вид. – Київ, 2012. – С. 221–239.

Столбюк, С. Публіцистична лірика Наталі Лівицької-Холодної періоду мистецького українського руху (1946–1948) / С. Столбюк // Дивослово. – 2012. – № 6. – С. 39–41.

Вшанування пам’яті Н. Лівицької-Холодної

Андрусів, С. Вік прожитий, як належить : пам’яті укр. письменниці Наталі Лівицької-Холодної // Жіночий світ. – 2005. – № 3–4. – С. 14–16.

Веремійчук, О. Сім літер, що палають у слові «Україна» : виповнюється 110 років від дня народж. талановитої укр. поетеси Наталії Левицької-Холодної / О. Веремійчук // Українське слово. – 2012. – 13–19 черв. – С. 8

Легка, О. «Я в країні вишневій зросла – дівча з золотою косою...» (до 110-річчя від дня народж. Наталі Лівицької-Холодної) / О. Легка // Слово і час. – 2012. – № 11. – С. 16–24.

Погляд у душу : до 100-річчя від дня народж. Н. Лівицької-Холодної // Знаменні дати. Календар – 2002 / авт.-упоряд. В. О. Кононенко. – Київ, 2002. – С. 106–108.

Сліпушко, О. «Серце вгору йде все вище стрімко, стрімко…» : до 95-річчя від дня народж. Н. Лівицької-Холодної // Дніпро. – 1997. – № 9/10. – С. 110–114.

Тарнавський, О. Розмови з Богом : (у дев’яносторіччя Н. Лівицької-Холодної) / О. Тарнавський // Сучасність. – 1993. – № 1. – С. 158–161.

Підготувала: провідний бібліограф

відділу наукової інформації та бібліографії 

Шуляк С. В.