Книга тижня Ю. Б. Курилюк «Державний кордон і правопорядок»

ВАРТО ПРОЧИТАТИ:

Сектор правової інформації рекомендує книгу – Курилюк, Ю. Б. ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН І ПРАВОПОРЯДОК (законодавство, теорія, практика) : монографія / Ю. Б. Курилюк ; наук. ред. В. К. Матвійчук ; Нац. акад. управління. – Харків : Право, 2020. – 446 с. ШИФР 342.97 К 93 

Важливою складовою зміцнення суверенітету української держави є забезпечення недоторканності її кордону, створення надійної системи захисту прикордонної безпеки на рубежах нашої країни. Державний кордон є основою правопорядку будь-якої держави, адже без існування чітко окреслених і нормативно-врегульованих меж свого суверенітету держава, як основний суб’єкт забезпечення правопорядку, не спроможна встановити межі того простору, в якому діятимуть установлені правові норми й уповноважені державні органи охорони правопорядку.

Практика показує, що більшість загроз національним інтересам України формуються та мають передумови до зародження саме в прикордонних межах території держави. Звідси вони розповсюджуються через державний кордон, втягуючи в свою систему або пособництво місцеве населення. Злочинні групи на державному кордоні у ході своєї діяльності вдаються до насилля, легалізації (відмивання) величезних сум грошей, підкупу посадових осіб, а також наносять шкоду та загрожують економіці держави. Саме тому національні інтереси держави у цій сфері потребують консолідації зусиль державних інституцій щодо обмеження економічних і соціально-політичних основ злочинності, опрацювання системи засобів правового, спеціального та іншого характеру для ефективного забезпечення правопорядку в прикордонній сфері, а також для захисту життєво важливих інтересів держави від протиправних посягань.

Визначальне місце у надійній охороні державного кордону нашої Батьківщини посідає Державна прикордонна служба України (далі - Держприкордонслужба). Україна потребує прикордонного відомства європейських стандартів, здатного надійно захистити країну від організованої злочинності на кордоні, контрабанди, нелегальної міграції та інших транскордонних посягань, забезпечуючи належний рівень правопорядку в прикордонній сфері. Насамперед це важливо задля безпеки держави та її громадян.

Події останніх років з усією переконливістю свідчать про те, що ситуація на українському кордоні змінюється динамічно, висуваючи перед уповноваженими та компетентними органами все нові й нові виклики для врегулювання внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави.

Основи прикордонної політики України як одного з найбільш пріоритетних сучасних напрямків забезпечення прикордонної безпеки нашої держави формулює створення й удосконалення нормативно-правової бази, що визначає повноваження та регламентує діяльність держави, суспільства та особистості у прикордонній сфері, а також встановлює відповідальність за спричинення шкоди національним інтересам України у цій сфері.

Суспільну небезпеку правопорушень, що посягають на прикордонну безпеку держави, важко переоцінити. За несприятливих умов вони можуть спричинити насильницьку зміну конституційного ладу, підрив суверенітету, порушення єдності й територіальної цілісності, дезорганізацію функціонування органів державної влади, важливих державних, військових об’єктів та інформаційної інфраструктури.

Проблемі забезпечення недоторканності та непорушності державного кордону України, а також суверенітету держави в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні присвячена низка наукових досліджень. Деяким кримінально-правовим і кримінологічним аспектам цієї проблеми приділяли увагу А. М. Бабенко, В. С. Батиргареєва, Л. В. Дорош, 0. 0. Дудоров, С. 0. Кібальник, В. С. Ковальський, М. Г. Колодяжний, В. Я. Конопельський, Т. В. Корнякова, 0. М. Костенко, 0. В. Кришевич, Я. 0. Кушнір, B.         А. Мисливий, 1.1. Митрофанов, А. А. Нікітін, Ю. В. Нікітін, Т. Є. Огнєв, Н. А. Орловська, А. М. Притула, М. А. Рубащенко, Є. Д. Скулиш, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В. В. Фєдосєєв, С. 0. Філіппов, M. І. Хавронюк, C. І.Халимон, Д. М.Чекмарьова, O.A. Чуваков, В. В. Шаблистий, В. І. Шакун, 0. В. Шамара та інші. Адміністративно-правовим аспектам присвячені наукові праці Т. В. Аверочкіної, Б. В. Бабіна, 0. Ф. Бантишева, Ю. П. Битяка, О. Б. Ганьби, В. Л. Зьолки, О. В. Ільченка, Р. А. Калюжного, І. Ф. Коржа, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Капітанчук, B. І. Курила, І. П. Кушнір, Р. М. Ляшука, Б. М. Марченка, Т. П. Мінки, А. Ф. Моти, О. А. Музики-Стефанчук, В. Я. Настюка, В. І. Олефіра, C.В. Петкова, В. Г. Пилипчука, В. В. Половнікова, Л. В. Серватюк, 0.   П. Снігерьова, В. О. Хоми, С. І. Царенка, О. М. Царенко, В. В. Чумака, І. М. Шопіної та інших.

Проте проблема забезпечення правопорядку в прикордонній сфері розроблялась лише на рівні розділів і глав у коментарях та посібниках, а також поодиноких наукових статтях і тезах доповідей наукових конференцій. Багато положень з цих праць мають локальний характер, глибоких комплексних досліджень проблеми адміністративно-правового, кримінально-правового та кримінологічного забезпечення у цій сфері, не дивлячись на її актуальність, не проводилось.

Теоретичною основою роботи є праці та результати наукових досліджень фахівців із теорії та історії держави і права, кримінології, адміністративного, кримінального, кримінального процесуального та інших галузей права, військових наук і державного управління. Під час роботи над монографією широко використовувались матеріали науково-практичних конференцій, публікації в журналах, інших наукових виданнях, а також електронні ресурси мережі Інтернет. Емпірична база дослідження включає в себе також:

- 9 963 судових рішень (вироки, постанови, ухвали), у т.ч. розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень і накопичені в органах Держприкордонслужби, з них: 9 419 - по справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 204-1 та 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); 544 - по кримінальним провадженням за ознаками злочинів, передбачених статтями 332, 332-1, 332-2 та 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також щодо корупційних злочинів прикордонників;

- З 784 матеріали щодо виявлення органами Держприкордонслужби фактів використання особами під час перетинання державного кордону України та меж тимчасово окупованої території України (далі - ТОТ України) різного виду підроблених документів;

- З 644 матеріали щодо виявлення органами Держприкордонслужби фактів незаконного переміщення через державний кордон України тютюнових виробів;

- результати анкетування 412 прикордонників, 117 поліцейських і 952 пересічних громадянина, які перетинали державний кордон України в пунктах пропуску через державний кордон «Бориспіль», «Одеса» та «Шегині»;

- дані статистичного спостереження результатів оперативно-службової діяльності органів Держприкордонслужби протягом 2008-2019 років.

Під час проведення дослідження автором також використано особистий багаторічний досвід, отриманий під час проходження служби в органах Держприкордонслужби.

 

Поділитися:

Державний кордон і правопорядок


ВАРТО ПРОЧИТАТИ:

Сектор правової інформації рекомендує книгу – Курилюк, Ю. Б. ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН І ПРАВОПОРЯДОК (законодавство, теорія, практика) : монографія / Ю. Б. Курилюк ; наук. ред. В. К. Матвійчук ; Нац. акад. управління. – Харків : Право, 2020. – 446 с. ШИФР 342.97 К 93 

Важливою складовою зміцнення суверенітету української держави є забезпечення недоторканності її кордону, створення надійної системи захисту прикордонної безпеки на рубежах нашої країни. Державний кордон є основою правопорядку будь-якої держави, адже без існування чітко окреслених і нормативно-врегульованих меж свого суверенітету держава, як основний суб’єкт забезпечення правопорядку, не спроможна встановити межі того простору, в якому діятимуть установлені правові норми й уповноважені державні органи охорони правопорядку.

Практика показує, що більшість загроз національним інтересам України формуються та мають передумови до зародження саме в прикордонних межах території держави. Звідси вони розповсюджуються через державний кордон, втягуючи в свою систему або пособництво місцеве населення. Злочинні групи на державному кордоні у ході своєї діяльності вдаються до насилля, легалізації (відмивання) величезних сум грошей, підкупу посадових осіб, а також наносять шкоду та загрожують економіці держави. Саме тому національні інтереси держави у цій сфері потребують консолідації зусиль державних інституцій щодо обмеження економічних і соціально-політичних основ злочинності, опрацювання системи засобів правового, спеціального та іншого характеру для ефективного забезпечення правопорядку в прикордонній сфері, а також для захисту життєво важливих інтересів держави від протиправних посягань.

Визначальне місце у надійній охороні державного кордону нашої Батьківщини посідає Державна прикордонна служба України (далі - Держприкордонслужба). Україна потребує прикордонного відомства європейських стандартів, здатного надійно захистити країну від організованої злочинності на кордоні, контрабанди, нелегальної міграції та інших транскордонних посягань, забезпечуючи належний рівень правопорядку в прикордонній сфері. Насамперед це важливо задля безпеки держави та її громадян.

Події останніх років з усією переконливістю свідчать про те, що ситуація на українському кордоні змінюється динамічно, висуваючи перед уповноваженими та компетентними органами все нові й нові виклики для врегулювання внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави.

Основи прикордонної політики України як одного з найбільш пріоритетних сучасних напрямків забезпечення прикордонної безпеки нашої держави формулює створення й удосконалення нормативно-правової бази, що визначає повноваження та регламентує діяльність держави, суспільства та особистості у прикордонній сфері, а також встановлює відповідальність за спричинення шкоди національним інтересам України у цій сфері.

Суспільну небезпеку правопорушень, що посягають на прикордонну безпеку держави, важко переоцінити. За несприятливих умов вони можуть спричинити насильницьку зміну конституційного ладу, підрив суверенітету, порушення єдності й територіальної цілісності, дезорганізацію функціонування органів державної влади, важливих державних, військових об’єктів та інформаційної інфраструктури.

Проблемі забезпечення недоторканності та непорушності державного кордону України, а також суверенітету держави в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні присвячена низка наукових досліджень. Деяким кримінально-правовим і кримінологічним аспектам цієї проблеми приділяли увагу А. М. Бабенко, В. С. Батиргареєва, Л. В. Дорош, 0. 0. Дудоров, С. 0. Кібальник, В. С. Ковальський, М. Г. Колодяжний, В. Я. Конопельський, Т. В. Корнякова, 0. М. Костенко, 0. В. Кришевич, Я. 0. Кушнір, B.         А. Мисливий, 1.1. Митрофанов, А. А. Нікітін, Ю. В. Нікітін, Т. Є. Огнєв, Н. А. Орловська, А. М. Притула, М. А. Рубащенко, Є. Д. Скулиш, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В. В. Фєдосєєв, С. 0. Філіппов, M. І. Хавронюк, C. І.Халимон, Д. М.Чекмарьова, O.A. Чуваков, В. В. Шаблистий, В. І. Шакун, 0. В. Шамара та інші. Адміністративно-правовим аспектам присвячені наукові праці Т. В. Аверочкіної, Б. В. Бабіна, 0. Ф. Бантишева, Ю. П. Битяка, О. Б. Ганьби, В. Л. Зьолки, О. В. Ільченка, Р. А. Калюжного, І. Ф. Коржа, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Капітанчук, B. І. Курила, І. П. Кушнір, Р. М. Ляшука, Б. М. Марченка, Т. П. Мінки, А. Ф. Моти, О. А. Музики-Стефанчук, В. Я. Настюка, В. І. Олефіра, C.В. Петкова, В. Г. Пилипчука, В. В. Половнікова, Л. В. Серватюк, 0.   П. Снігерьова, В. О. Хоми, С. І. Царенка, О. М. Царенко, В. В. Чумака, І. М. Шопіної та інших.

Проте проблема забезпечення правопорядку в прикордонній сфері розроблялась лише на рівні розділів і глав у коментарях та посібниках, а також поодиноких наукових статтях і тезах доповідей наукових конференцій. Багато положень з цих праць мають локальний характер, глибоких комплексних досліджень проблеми адміністративно-правового, кримінально-правового та кримінологічного забезпечення у цій сфері, не дивлячись на її актуальність, не проводилось.

Теоретичною основою роботи є праці та результати наукових досліджень фахівців із теорії та історії держави і права, кримінології, адміністративного, кримінального, кримінального процесуального та інших галузей права, військових наук і державного управління. Під час роботи над монографією широко використовувались матеріали науково-практичних конференцій, публікації в журналах, інших наукових виданнях, а також електронні ресурси мережі Інтернет. Емпірична база дослідження включає в себе також:

- 9 963 судових рішень (вироки, постанови, ухвали), у т.ч. розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень і накопичені в органах Держприкордонслужби, з них: 9 419 - по справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 204-1 та 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП); 544 - по кримінальним провадженням за ознаками злочинів, передбачених статтями 332, 332-1, 332-2 та 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а також щодо корупційних злочинів прикордонників;

- З 784 матеріали щодо виявлення органами Держприкордонслужби фактів використання особами під час перетинання державного кордону України та меж тимчасово окупованої території України (далі - ТОТ України) різного виду підроблених документів;

- З 644 матеріали щодо виявлення органами Держприкордонслужби фактів незаконного переміщення через державний кордон України тютюнових виробів;

- результати анкетування 412 прикордонників, 117 поліцейських і 952 пересічних громадянина, які перетинали державний кордон України в пунктах пропуску через державний кордон «Бориспіль», «Одеса» та «Шегині»;

- дані статистичного спостереження результатів оперативно-службової діяльності органів Держприкордонслужби протягом 2008-2019 років.

Під час проведення дослідження автором також використано особистий багаторічний досвід, отриманий під час проходження служби в органах Держприкордонслужби.