Ярослав Івашкевич (1894–1980) – польський письменник, перекладач та громадський діяч, який мав українське походження. Його творчість охоплює поезію, прозу, драматургію, а також переклади творів українських і світових авторів.

Народився Ярослав Івашкевич в селі Кальник (нині Вінницька область, Україна) в родині польських шляхтичів. Вивчав право та філологію в Київському університеті, де познайомився з багатьма майбутніми польськими літераторами. Був одним із засновників літературного угруповання «Скамандр», що об’єднувало польських модерністів.

Автор поетичної збірки «Діонісій», роману «Честь і слава», п'єси «Відбудова Блєндомиру», повістей «Панни з Вілька», «Мати Йоанна від ангелів», «Дівчина і голуби». Перекладав на польську мову вірші Тараса Шевченка та Максима Рильського.

Чимало творів Івашкевича пронизані українською тематикою. Зокрема – повісті «Зенобія. Пальміра», «Місяць сходить», «Сади», «Заруддя» (історична повість), епопея у 3 томах «Честь і слава», а також незавершений твір «Подорож по Україні» (збереглися розділи «Вступ», «Дашів», «Верхівня»; планувалися розділи «Кальник», «Іллінці», «Ставище», «Гайворон»).

Ярослав Івашкевич часто згадував часи, які прожив в Україні та про які неодноразово говорив: «Україна – моя Батьківщина. Живучи у Варшаві, я часто звертаюсь думками й почуттями до землі, на якій народився; думаю про Україну, про її великий народ, про її літературу».

Запрошуємо у відділ документів іноземними мовами ознайомитися з книжковою виставкою «Українська тематика в творах Ярослава Івашкевича».