Віртуальний бібліографічний анонс для науковців «Наукові акценти»

Світ агробізнесу динамічно змінюється під впливом інновацій, фінансових викликів та законодавчих змін. Як адаптуватися до нових умов? Як ефективно управляти ресурсами та використовувати можливості грантової підтримки?

У новому випуску «Наукові акценти: аграріям» пропонуємо огляди актуальних наукових монографій та статей, що висвітлюють ключові аспекти розвитку аграрного сектору. 

338.43 К 66 Кордзая, Н. Р. Формування системи продовольчої безпеки: теоретико-методологічні основи і регіональний характер : монографія / Н. Р. Кордзая. – Стер. вид. – Херсон : Олді-плюс, 2024. – 250 с. : рис., табл.

У монографії на основі теоретичного узагальнення обґрунтовано методологічні та методичні засади і розроблено практичні рекомендації щодо вирішення важливої наукової і практичної проблеми із забезпечення продовольчої безпеки Причорноморського регіону та визначення пріоритетів розвитку агропродовольчої сфери в умовах ринкових трансформацій та сталого розвитку економіки. 3 метою забезпечення рекомендованого рівня достатності певного виду продовольства (харчових продуктах) країни чи окремого регіону, запропоновано авторський методичний підхід до визначення індексу продовольчої конкурентоспроможності країни/регіону за окремою групою харчових продуктів. Доведено, що стандартизація, як гарант якості та безпечності продукції, функціонально реалізується в контексті наукового, технічного, господарського, економічного, юридичного, економічного і політичного аспектів, сприяє оптимальному впорядкуванню об’єктів, що досліджуються, для поліпшення якості продукції і як слідство підвищення ефективності виробництва з одного боку, а з іншого – удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва. Крім того, у роботі встановленo, щo активізація зовнішньоекономічних та інвестиційних процесів з метою переходу на нову доктрину виробничо-технолоrічних та соціально-економічних стандартів сталого регіонального розвитку агропродовольчої сфери та інноваційної моделі забезпечення продовольчої безпеки Причорноморського регіону можлива за умови запровадження системи Спільного регіонального сільського господарства, як інноваційної стратегії активного тa відповідального агропродовольчого виробництва.

631 Н 34 Наукові основи інституційного забезпечення розвитку зрошуваного землеробства : монографія / Л. М. Грановська [та ін.] ; Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т зрошуваного землеробства. – Стер. вид. – Херсон : Олді-плюс, 2024. – 246 с. : табл.

У монографії розкрито теоретичні засади інституційних перетворень у вітчизняному зрошуваному землеробстві з урахуванням зарубіжного досвіду. Узагальнено науково-методологічні засади інституційного механізму розвитку водогосподарського комплексу як складової ефективності функціонування і розвитку зрошуваного землеробства. Науково обґрунтовано доцільність застосування інституціонального підходу в дослідженні процесів природокористування у зрошуваному землеробстві та обґрунтовано напрями удосконалення інституційного забезпечення розвитку зрошуваного землеробства, що забезпечить консолідацію фінансових ресурсів держави, територіальних громад та бізнесу для реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів у галузі.

Бойко, Л. О. Сучасний стан агробізнесу в Україні та його ревіталізація у післявоєнний період [Електронний ресурс] / Л. О. Бойко, В. О. Бойко // Таврiйський науковий вiсник. Серiя : Eкoноміка. – 2023. – Вип. 16. – С. 55–61.

Аграрний сектор України зазнав значних фінансових і матеріальних втрат через військові дії, адже дуже часто бої відбуваються на значній частині сільськогосподарських земель аграрних підприємств та фермерів. За даними статистики на час написання статті, автори наводять жахливі цифри та факти збитків українських аграріїв.

За оцінками Мінагрополітики і KSE Агроцентру через бойові дії в Україні, понад 84 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і устаткування знищено або викрадено загарбниками. Вартість такого майна оцінюється майже в 2,9 млрд $ США, що становить 44% від усіх встановлених механічних пошкоджень, завданих рф агропромисловому комплексу України.

Другою за розмірами статтею нанесених збитків аграріям – це крадіжка або цілковите знищення вже виробленої сільськогосподарської продукції. Україна зазнала збитків через втрати зернової, олійної та іншої сільськогосподарської продукції не лише внаслідок знищення, але й через систематичне вивезення її окупантами за межі нашої держави. За час війни по оцінкам Агроцентру KSE рф було викрадено або повністю знищено 2,8 млн тонн зернових та 1,2 млн тонн олійних культур врожаю 21 року, загальною вартістю $1,87 млрд.

В результаті проведення бойових дій було зафіксовано, що пошкоджено або знищено потужності зерносховищ загальною місткістю 9,4 млн тонн. Остаточну кількість втрачених потужностей можливо буде встановити тільки після закінчення війни, так як достеменно невідома доля зерносховищ на тимчасово окупованих територіях. Фахівці підрахували, що вартість  проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених та новозбудованих на заміну знищених зерносховищ становить більше $1,1 млрд.

Крім того, через продовження бойових дій великих втрат поголів’я зазнає галузь тваринництва. За період війни було втрачено 212 тис. голів великої рогатої худоби, 95 тис голів кіз та овець, 507 тис голів свиней, майже 11,7 млн голів птиці та майже 400 тис. бджолосімей. Орієнтовна вартість збитків, нанесених сільськогосподарським товаровиробникам в тваринництві та бджільництві, становить більше $362 млн.

Окрім вищезазначених збитків, на територіях, які постраждали від війни знищено більше 14,3 тис/ га багаторічних насаджень, вартість яких оцінюється в майже $349 млн Також загарбники використовували для потреб своєї армії паливно-мастильні матеріали, знищували або привласнювали засоби захисту рослин та мінеральні добрива майже на $95 млн.

Згідно з підрахунками, здійсненими фахівцями KSE Агроцентр і Мінагрополітики на 2023 р., вартість збитків агропромислового комплексу України, нанесених в результаті агресивних дій рф, орієнтовно становить $6,6 млрд. Сума вищезазначених збитків складає 23% від усієї вартості активів аграрних підприємств, тобто майже чверть аграрного сектору України зруйновано.

Але ні з чим не зрівняються втрати аграріїв та держави внаслідок порушення логістики, які заподіяла війна.

Крім того існує велика небезпека через забруднення сільськогосподарських угідь боєприпасами які не вибухнули, встановленими мінами та розлитими паливно-мастильними матеріалами. Як свідчать висновки провідних міжнародних експертів, що найбільшою проблемою України після закінчення війни буде наявність більше 13% замінованих земель.

Представниками бізнесу разом урядовцями України були визначені три основні пріоритети в аграрній сфері у повоєнний час. Про пріоритети, які були зазначені у Плані відновлення України, повідомила у своїй інформації пресслужба Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА).

Перший пріоритет – це вдосконалення і розвиток експортної логістики;

Другий – надійне зберігання зібраного врожаю сільськогосподарської продукції;

Третій – наявність кредитних ліній та вільний доступ до фінансових потоків аграріїв;

Розвиток аграрної галузі після закінчення війни передбачає модернізацію переробної галузі, збільшення доданої вартості, розвиток садівництва, тваринництва, біоенергетики та інше. Крім того важливо зазначити, що наскрізним мотивом у Плані відновлення є формування українського «зеленого курсу» Green Deal. Навіть у воєнний час інституції держави разом з представниками бізнесу докладатимуть зусиль з забезпечення переходу підприємств на сталу модель розвитку у період повоєнного відновлення економіки країни.

Дмитренко, Р. М. Державне регулювання процесу декарбонізації агробізнесу в умовах трансформації України до низьковуглецевої моделі економіки [Електронний ресурс] / Р. М. Дмитренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 6. – С. 234–240.

У статті констатовано, що глобальна зміна клімату є однією із надзвичайних загроз збалансованому розвитку аграрного сектору економіки України. Тож, адаптація агробізнесу до зміни клімату, підвищення його опірності та скорочення обсягів викидів парникових газів є одним з найпріоритетніших завдань, вирішення якого має бути розпочато вже сьогодні. Автором наголошено, що діючий наразі механізм державного регулювання процесу декарбонізації агробізнесу є недостатньо ефективним. Ним розглянуто моделі трансформації агробізнесу до низьковуглецевого виробництва, які набули поширення у світовій практиці, коротко їх охарактеризовано та вказано на доцільність запровадження в Україні. Автором наукової розвідки обґрунтовано, що найбільш прийнятною для українського агробізнесу, виходячи з його природнього потенціалу та середовища функціонування, є змішана модель трансформації агробізнесу до низьковуглецевого виробництва. А також акцентовано на необхідності посилення дієвості перелічених інструментів державного регулювання процесу декарбонізації українського агробізнесу завдяки створенню відповідної нормативно-правової бази, запровадженню ефективної державної підтримки (зокрема, через: стимулювання диверсифікації виробництва; пільгове оподаткування доходів отриманих від реалізації біопалива та біогазу/біометану; пільгове кредитування придбання обладнання чи/та будівництва об’єктів з виробництва біопалива тощо; трансфер та спіловер знань щодо застосування в аграрному секторі новітніх технологій тощо), імплементації європейських Директив і Регламентів з побудови національної СТВ та її приєднання до європейського вуглецевого ринку. Доведено, що у такий спосіб держава сформує сприятливе середовище для трансформації агробізнесу України до низьковуглецевого виробництва, прискорення процесу декарбонізації аграрного сектору, а отже, і досягнення амбітних кліматичних цілей щодо скорочення його вуглецевого сліду.

Кузик, О. В. Соціальна відповідальність маркетингових комунікацій українського агробізнесу в умовах диджиталізації / О. В. Кузик // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 15. – С. 119–126 : рис.

Український агробізнес працює в складних умовах впродовж останніх років. Карантинні обмеження, починаючи з 2020 року, внесли значні корективи в діяльність кожної агрокомпанії в Україні не лише щодо виробництва продукції і її продажів. Водночас справжнім викликом для всіх в Україні стала повномасштабна війна і геноцид росії проти нашої країни й нації. Ці події заставили кожне українське агропідприємство повністю переглянути підходи щодо товарної, цінової політики, відкоригувати політику розподілу і часто кардинально змінити політику просування й засоби маркетингових комунікацій зокрема. За таких умов соціальна відповідальність бізнесу в Україні і його комунікацій набула особливої актуальності. Ще більшою мірою це стосується агропромислових підприємств, які часто виробляють товари й послуги, котрі безпосередньо впливають на здоров’я людей в Україні та далеко за її межами. З одного боку необхідність врахувати складну ситуацію, що склалась через форс-мажорні події на ринках (і не лише України, адже росія країна-терорист блокувала вивіз української агропродукції до багатьох інших держав), з іншого потреба врахувати досягнення в технологіях щодо зв’язку агропідприємств з іншими суб’єктами ринку – заставили вітчизняний агробізнес звернути особливу увагу на проникнення мережі Інтернет, розвиток соціальних мереж та відповідних засобів комунікацій. Мета даного дослідження – вивчити особливості застосування соцільно-відповідальних підходів у маркетингових комунікаціях агропідприємств України крізь призму використання мережі Інтернет в політиці просування агропродукції.

Латишева, В. В. Правове регулювання трудових відносин працівників сільського господарства в умовах воєнного стану [Електронний ресурс] / В. В. Латишева, О. В. Плескун // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2024. – Вип. 84(2). – С. 207–211.

У статті зазначено, що аграрно-трудові відносини в період воєнного стану зазнали значних змін, оскільки виникли нові виклики та обмеження, що вплинули на діяльність сільськогосподарських підприємств і працівників. Тож належний захист трудових прав сільськогосподарських працівників допоможе підвищити рівень їхнього соціального захисту та сприятиме стабільному розвитку аграрного сектора України. Авторами детально проаналізовано основні поняття, які покликані об’єднати різні аспекти правового статусу працівників сільського господарства в єдину концепцію. Зокрема, досліджено такі критерії класифікації працівників сільськогосподарських підприємств в Україні: за функціональними обов’язками; за рівнем кваліфікації, що підтверджує здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи; за формою зайнятості; за організаційно-правовою формою господарства; за спеціалізацією; за віковими та гендерними характеристиками. Установлено, що працівники сільського господарства в Україні – це неоднорідна група, і їхній правовий статус може варіюватися залежно від соціально-економічних умов. Дослідниками розглянуто основні професії в сільському господарстві, констатовано, що кваліфіковані робітники сільського господарства мають професії, що передбачають знання, необхідні для сільськогосподарського виробництва, а їхні професійні завдання полягають у вирощуванні урожаю. В науковій розвідці досліджено критерії визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період. З’ясовано, що критерії визначення підприємств сільського господарства для бронювання їх працівників від мобілізації в Україні можуть охоплювати різні аспекти, які забезпечують безперервну діяльність аграрного сектора, особливо в умовах воєнного стану. Зроблено висновки, що бронювання працівників сільськогосподарських підприємств від мобілізації має ґрунтуватися на комплексному підході, що враховує як економічні, так і соціальні, стратегічні та оборонні аспекти. Це допоможе забезпечити безперебійне функціонування критично важливих сільськогосподарських процесів, що є ключовим для підтримки продовольчої безпеки та економічної стабільності України в умовах війни.

Маєвська, Н. І. Моделі управління доданою цінністю у нішевому агробізнесі [Електронний ресурс] / Н. І. Маєвська // Економічний простір. – 2024. – № 189. – С. 270–275.

Авторкою досліджено методологічні підходи та моделі управління доданою вартістю як цінністю для споживача з точки зору екосистемного підходу на засадах маркетингу в сегменті мікро та малих агропідприємств, що функціонують в умовах повномасштабних військових дій в Україні. На основі результатів соціологічного дослідження керівників мікро та малих агровиробничих підприємств визначено особливості формування моделей управління доданою вартістю у сегменті нішевого агробізнесу. Аргументовано, що моделі управління доданою вартістю у сенсі цінності для споживача виступають методологічною основою для розробки сталих конкурентних стратегій, що дозволяють мікро та малому бізнесу адаптуватись до швидких змін зовнішнього середовища у довгостроковій перспективі в турбулентних умовах військового стану.

Мельник, Р. А. Фінансіалізація економіки як економічне явище і його вплив на агробізнес [Електронний ресурс] / Р. А. Мельник, Р. Р. Русин-Гриник, О. Є. Федорчак // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 11. – С. 148–153.

У контексті фінансіалізації економіки цифрова трансформація та кібербезпека стають ключовими аспектами для агробізнесу. Використання цифрових технологій, таких як сільськогосподарські дрони та системи Інтернету речей (IoT), дозволяє значно підвищити ефективність виробництва та оптимізувати управління ресурсами. Проте одночасно з цим зростає ризик кібератак, які можуть порушити роботу автоматизованих систем та загрожувати конфіденційності даних. На основі розгляду ключових характеристик фінансіалізації економіки автором доведено, що цей процес має глибокий вплив на структуру сучасної економіки, змінюючи пріоритети та механізми економічної взаємодії на глобальному рівні. Збільшення обсягу фінансових активів у порівнянні з виробничими, домінування мотивів фінансового прибутку над виробничими, зростання впливу фінансових ринків на економічну політику та корпоративне управління, а також глобалізація фінансових ринків та збільшення ролі фінансових інновацій є вагомими свідченнями цього впливу. Дослідником також аргументовано, що фінансіалізація несе як позитивні, так і негативні наслідки для економічного розвитку. З одного боку, вона сприяє мобілізації капіталу, підвищенню ефективності фінансових ринків та стимулюванню інновацій. З іншого боку, існує ризик посилення економічних нерівностей, збільшення волатильності та створення умов для фінансових криз. Дослідником обґрунтовано, що для досягнення збалансованого економічного розвитку та мінімізації потенційних ризиків, пов’язаних з фінансіалізацією, необхідно розробляти та впроваджувати комплексні стратегії управління. Ці стратегії мають включати комплекс регулювальних рішень для фінансових ринків, заохочення довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки, а також розвиток інноваційних технологій, що враховують потреби сталого розвитку. Такий підхід дозволить максимально використовувати переваги фінансіалізації, одночасно знижуючи її потенційні негативні впливи на економіку.

Підсумовуючи, автор зазначає, що виконані дослідження показали, що фінансіалізація економіки змінює її структуру, акцентуючи на зростанні ролі фінансових ринків і інструментів, що впливає на глобальну економічну динаміку та прийняття рішень на всіх рівнях. Цей процес вимагає балансу між використанням його переваг для стимулювання інновацій та економічного зростання та управлінням потенційними  ризиками, щоб уникнути нестабільності та фінансових криз. Ефективне регулювання фінансових ринків та зосередження на довгострокових інвестиціях в реальний сектор є ключовими для забезпечення сталого розвитку в умовах фінансіалізованої економіки.

Царук, Н. Методичні засади обліку грантової підтримки українського агробізнесу [Електронний ресурс] / Н. Царук // Облік і фінанси. – 2024. – № 3. – С. 43–49.

В умовах скорочення обсягу державних дотацій та податкових пільг внаслідок перерозподілу ресурсів на фінансування оборонної галузі, українські та міжнародні гранти стали чи не єдиним доступним засобом підтримки вітчизняного агробізнесу. Брак досвіду організації обліку грантових коштів – одна із проблем, з якими стикнулися бухгалтери аграрних підприємств. Адже гранти як об’єкт бухгалтерського обліку, певною мірою, є новизною для багатьох суб’єктів господарювання в аграрному секторі України. Метою статті є розкриття методичних засад обліку грантової підтримки українського агробізнесу, зокрема в частині визнання доходів від цільового фінансування, та визначення податкових наслідків використання грантових коштів. Детальний аналіз норм чинного законодавства покладено в основу цього дослідження. Додатково здійснено огляд попередніх тематичних досліджень, систематизація результатів яких дозволила уточнити методику обліку грантової підтримки та розкрити податкові наслідки використання грантових коштів. Виходячи з мети цільового фінансування, тобто об’єкта на який спрямовуються грантові кошти, охарактеризовано три варіанти визнання доходу. В статті представлено порядок відображення визнання доходів від грантової підтримки на рахунках бухгалтерського обліку, розкрито податкові наслідки використання грантових коштів агропідприємствами – платниками ПДВ.

Автор зазначає, що результати проведеного дослідження мають науково-прикладний характер, адже допоможуть бухгалтерам аграрних підприємств правильно розкрити інформацію про отримані державні та міжнародні гранти на рахунках бухгалтерського обліку та в звітності. А надані в роботі роз’яснення щодо податкових наслідків використання грантової підтримки дають змогу зважено підійти до розрахунку фінансового результату до оподаткування та частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Шутько, Т. І. Ключові чинники інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу [Електронний ресурс] / Т. І. Шутько // Агросвіт. – 2024. – № 4. – С. 91–98.

Економіка України потребує кардинальних змін у напряму інвестиційного  розвитку. Це необхідно через те, що країна не досить приваблива для інвесторів через її низькі рейтинги кредитування, інвестицій та війну. Агровиробництво знаходиться в особливо складній ситуації, і для її покращення потрібні значні грошові ресурси. Через відсутність ефективних фінансових інструментів контролю інвестиційної діяльності досліджуваної галузі, її суб'єкти фактично позбавлені інструментів вирішення фінансових проблем, покращення матеріально-технічної бази та збільшення капітальних інвестицій. Капітальні інвестиції в аграрний сектор економіки України з 2019 р. невпинно зменшуються, виключенням був лише 2021 р. Найбільший показник частки капітальних інвестицій в сільське господарство по відношенню до їх загального обсягу в країні становив 14,9% у 2022 р.

З 2022 р. війна суттєво обмежила можливості інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу. Через перерозподіл бюджетних коштів на потреби оборони та безпеки країни спостерігається зменшення державної підтримки аграрного сектору, що неминуче призводитиме до зменшення кількості сільськогосподарських підприємств з моменту початку війни.

Сучасний розвиток та модернізація агробізнесу неможлива без впровадження та використання інновацій та техніко-технологічних рішень, оскільки рівень їх активізації визначають загальний рівень конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому інноваційних ринках. Впровадження інновацій стимулює зростання продуктивності праці, економії ресурсів, скорочення витрат, зниження собівартості продукції, нарощування обсягів і підвищення ефективності агровиробництва, що безумовно сприятиме залученню інвестицій. Зазначені фактори мають безпосередній вплив на економічну стійкість країни, рівень доходів підприємств та населення. Відтак, важливо сформувати ключові чинники інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу та розробити дієвий механізм використання інноваційних технологій з метою отримання економічного та соціального ефекту.

Підготувала О. Кізян, провідний бібліограф

Поділитися:

анонс для науковців «Наукові акценти»


Світ агробізнесу динамічно змінюється під впливом інновацій, фінансових викликів та законодавчих змін. Як адаптуватися до нових умов? Як ефективно управляти ресурсами та використовувати можливості грантової підтримки?

У новому випуску «Наукові акценти: аграріям» пропонуємо огляди актуальних наукових монографій та статей, що висвітлюють ключові аспекти розвитку аграрного сектору. 

338.43 К 66 Кордзая, Н. Р. Формування системи продовольчої безпеки: теоретико-методологічні основи і регіональний характер : монографія / Н. Р. Кордзая. – Стер. вид. – Херсон : Олді-плюс, 2024. – 250 с. : рис., табл.

У монографії на основі теоретичного узагальнення обґрунтовано методологічні та методичні засади і розроблено практичні рекомендації щодо вирішення важливої наукової і практичної проблеми із забезпечення продовольчої безпеки Причорноморського регіону та визначення пріоритетів розвитку агропродовольчої сфери в умовах ринкових трансформацій та сталого розвитку економіки. 3 метою забезпечення рекомендованого рівня достатності певного виду продовольства (харчових продуктах) країни чи окремого регіону, запропоновано авторський методичний підхід до визначення індексу продовольчої конкурентоспроможності країни/регіону за окремою групою харчових продуктів. Доведено, що стандартизація, як гарант якості та безпечності продукції, функціонально реалізується в контексті наукового, технічного, господарського, економічного, юридичного, економічного і політичного аспектів, сприяє оптимальному впорядкуванню об’єктів, що досліджуються, для поліпшення якості продукції і як слідство підвищення ефективності виробництва з одного боку, а з іншого – удосконалення організації управління народним господарством, розвиток міжнародного економічного, наукового і технічного співробітництва. Крім того, у роботі встановленo, щo активізація зовнішньоекономічних та інвестиційних процесів з метою переходу на нову доктрину виробничо-технолоrічних та соціально-економічних стандартів сталого регіонального розвитку агропродовольчої сфери та інноваційної моделі забезпечення продовольчої безпеки Причорноморського регіону можлива за умови запровадження системи Спільного регіонального сільського господарства, як інноваційної стратегії активного тa відповідального агропродовольчого виробництва.

631 Н 34 Наукові основи інституційного забезпечення розвитку зрошуваного землеробства : монографія / Л. М. Грановська [та ін.] ; Нац. акад. аграр. наук України, Ін-т зрошуваного землеробства. – Стер. вид. – Херсон : Олді-плюс, 2024. – 246 с. : табл.

У монографії розкрито теоретичні засади інституційних перетворень у вітчизняному зрошуваному землеробстві з урахуванням зарубіжного досвіду. Узагальнено науково-методологічні засади інституційного механізму розвитку водогосподарського комплексу як складової ефективності функціонування і розвитку зрошуваного землеробства. Науково обґрунтовано доцільність застосування інституціонального підходу в дослідженні процесів природокористування у зрошуваному землеробстві та обґрунтовано напрями удосконалення інституційного забезпечення розвитку зрошуваного землеробства, що забезпечить консолідацію фінансових ресурсів держави, територіальних громад та бізнесу для реалізації інноваційно-інвестиційних проєктів у галузі.

Бойко, Л. О. Сучасний стан агробізнесу в Україні та його ревіталізація у післявоєнний період [Електронний ресурс] / Л. О. Бойко, В. О. Бойко // Таврiйський науковий вiсник. Серiя : Eкoноміка. – 2023. – Вип. 16. – С. 55–61.

Аграрний сектор України зазнав значних фінансових і матеріальних втрат через військові дії, адже дуже часто бої відбуваються на значній частині сільськогосподарських земель аграрних підприємств та фермерів. За даними статистики на час написання статті, автори наводять жахливі цифри та факти збитків українських аграріїв.

За оцінками Мінагрополітики і KSE Агроцентру через бойові дії в Україні, понад 84 тис. одиниць сільськогосподарської техніки і устаткування знищено або викрадено загарбниками. Вартість такого майна оцінюється майже в 2,9 млрд $ США, що становить 44% від усіх встановлених механічних пошкоджень, завданих рф агропромисловому комплексу України.

Другою за розмірами статтею нанесених збитків аграріям – це крадіжка або цілковите знищення вже виробленої сільськогосподарської продукції. Україна зазнала збитків через втрати зернової, олійної та іншої сільськогосподарської продукції не лише внаслідок знищення, але й через систематичне вивезення її окупантами за межі нашої держави. За час війни по оцінкам Агроцентру KSE рф було викрадено або повністю знищено 2,8 млн тонн зернових та 1,2 млн тонн олійних культур врожаю 21 року, загальною вартістю $1,87 млрд.

В результаті проведення бойових дій було зафіксовано, що пошкоджено або знищено потужності зерносховищ загальною місткістю 9,4 млн тонн. Остаточну кількість втрачених потужностей можливо буде встановити тільки після закінчення війни, так як достеменно невідома доля зерносховищ на тимчасово окупованих територіях. Фахівці підрахували, що вартість  проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених та новозбудованих на заміну знищених зерносховищ становить більше $1,1 млрд.

Крім того, через продовження бойових дій великих втрат поголів’я зазнає галузь тваринництва. За період війни було втрачено 212 тис. голів великої рогатої худоби, 95 тис голів кіз та овець, 507 тис голів свиней, майже 11,7 млн голів птиці та майже 400 тис. бджолосімей. Орієнтовна вартість збитків, нанесених сільськогосподарським товаровиробникам в тваринництві та бджільництві, становить більше $362 млн.

Окрім вищезазначених збитків, на територіях, які постраждали від війни знищено більше 14,3 тис/ га багаторічних насаджень, вартість яких оцінюється в майже $349 млн Також загарбники використовували для потреб своєї армії паливно-мастильні матеріали, знищували або привласнювали засоби захисту рослин та мінеральні добрива майже на $95 млн.

Згідно з підрахунками, здійсненими фахівцями KSE Агроцентр і Мінагрополітики на 2023 р., вартість збитків агропромислового комплексу України, нанесених в результаті агресивних дій рф, орієнтовно становить $6,6 млрд. Сума вищезазначених збитків складає 23% від усієї вартості активів аграрних підприємств, тобто майже чверть аграрного сектору України зруйновано.

Але ні з чим не зрівняються втрати аграріїв та держави внаслідок порушення логістики, які заподіяла війна.

Крім того існує велика небезпека через забруднення сільськогосподарських угідь боєприпасами які не вибухнули, встановленими мінами та розлитими паливно-мастильними матеріалами. Як свідчать висновки провідних міжнародних експертів, що найбільшою проблемою України після закінчення війни буде наявність більше 13% замінованих земель.

Представниками бізнесу разом урядовцями України були визначені три основні пріоритети в аграрній сфері у повоєнний час. Про пріоритети, які були зазначені у Плані відновлення України, повідомила у своїй інформації пресслужба Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА).

Перший пріоритет – це вдосконалення і розвиток експортної логістики;

Другий – надійне зберігання зібраного врожаю сільськогосподарської продукції;

Третій – наявність кредитних ліній та вільний доступ до фінансових потоків аграріїв;

Розвиток аграрної галузі після закінчення війни передбачає модернізацію переробної галузі, збільшення доданої вартості, розвиток садівництва, тваринництва, біоенергетики та інше. Крім того важливо зазначити, що наскрізним мотивом у Плані відновлення є формування українського «зеленого курсу» Green Deal. Навіть у воєнний час інституції держави разом з представниками бізнесу докладатимуть зусиль з забезпечення переходу підприємств на сталу модель розвитку у період повоєнного відновлення економіки країни.

Дмитренко, Р. М. Державне регулювання процесу декарбонізації агробізнесу в умовах трансформації України до низьковуглецевої моделі економіки [Електронний ресурс] / Р. М. Дмитренко // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 6. – С. 234–240.

У статті констатовано, що глобальна зміна клімату є однією із надзвичайних загроз збалансованому розвитку аграрного сектору економіки України. Тож, адаптація агробізнесу до зміни клімату, підвищення його опірності та скорочення обсягів викидів парникових газів є одним з найпріоритетніших завдань, вирішення якого має бути розпочато вже сьогодні. Автором наголошено, що діючий наразі механізм державного регулювання процесу декарбонізації агробізнесу є недостатньо ефективним. Ним розглянуто моделі трансформації агробізнесу до низьковуглецевого виробництва, які набули поширення у світовій практиці, коротко їх охарактеризовано та вказано на доцільність запровадження в Україні. Автором наукової розвідки обґрунтовано, що найбільш прийнятною для українського агробізнесу, виходячи з його природнього потенціалу та середовища функціонування, є змішана модель трансформації агробізнесу до низьковуглецевого виробництва. А також акцентовано на необхідності посилення дієвості перелічених інструментів державного регулювання процесу декарбонізації українського агробізнесу завдяки створенню відповідної нормативно-правової бази, запровадженню ефективної державної підтримки (зокрема, через: стимулювання диверсифікації виробництва; пільгове оподаткування доходів отриманих від реалізації біопалива та біогазу/біометану; пільгове кредитування придбання обладнання чи/та будівництва об’єктів з виробництва біопалива тощо; трансфер та спіловер знань щодо застосування в аграрному секторі новітніх технологій тощо), імплементації європейських Директив і Регламентів з побудови національної СТВ та її приєднання до європейського вуглецевого ринку. Доведено, що у такий спосіб держава сформує сприятливе середовище для трансформації агробізнесу України до низьковуглецевого виробництва, прискорення процесу декарбонізації аграрного сектору, а отже, і досягнення амбітних кліматичних цілей щодо скорочення його вуглецевого сліду.

Кузик, О. В. Соціальна відповідальність маркетингових комунікацій українського агробізнесу в умовах диджиталізації / О. В. Кузик // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 15. – С. 119–126 : рис.

Український агробізнес працює в складних умовах впродовж останніх років. Карантинні обмеження, починаючи з 2020 року, внесли значні корективи в діяльність кожної агрокомпанії в Україні не лише щодо виробництва продукції і її продажів. Водночас справжнім викликом для всіх в Україні стала повномасштабна війна і геноцид росії проти нашої країни й нації. Ці події заставили кожне українське агропідприємство повністю переглянути підходи щодо товарної, цінової політики, відкоригувати політику розподілу і часто кардинально змінити політику просування й засоби маркетингових комунікацій зокрема. За таких умов соціальна відповідальність бізнесу в Україні і його комунікацій набула особливої актуальності. Ще більшою мірою це стосується агропромислових підприємств, які часто виробляють товари й послуги, котрі безпосередньо впливають на здоров’я людей в Україні та далеко за її межами. З одного боку необхідність врахувати складну ситуацію, що склалась через форс-мажорні події на ринках (і не лише України, адже росія країна-терорист блокувала вивіз української агропродукції до багатьох інших держав), з іншого потреба врахувати досягнення в технологіях щодо зв’язку агропідприємств з іншими суб’єктами ринку – заставили вітчизняний агробізнес звернути особливу увагу на проникнення мережі Інтернет, розвиток соціальних мереж та відповідних засобів комунікацій. Мета даного дослідження – вивчити особливості застосування соцільно-відповідальних підходів у маркетингових комунікаціях агропідприємств України крізь призму використання мережі Інтернет в політиці просування агропродукції.

Латишева, В. В. Правове регулювання трудових відносин працівників сільського господарства в умовах воєнного стану [Електронний ресурс] / В. В. Латишева, О. В. Плескун // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2024. – Вип. 84(2). – С. 207–211.

У статті зазначено, що аграрно-трудові відносини в період воєнного стану зазнали значних змін, оскільки виникли нові виклики та обмеження, що вплинули на діяльність сільськогосподарських підприємств і працівників. Тож належний захист трудових прав сільськогосподарських працівників допоможе підвищити рівень їхнього соціального захисту та сприятиме стабільному розвитку аграрного сектора України. Авторами детально проаналізовано основні поняття, які покликані об’єднати різні аспекти правового статусу працівників сільського господарства в єдину концепцію. Зокрема, досліджено такі критерії класифікації працівників сільськогосподарських підприємств в Україні: за функціональними обов’язками; за рівнем кваліфікації, що підтверджує здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи; за формою зайнятості; за організаційно-правовою формою господарства; за спеціалізацією; за віковими та гендерними характеристиками. Установлено, що працівники сільського господарства в Україні – це неоднорідна група, і їхній правовий статус може варіюватися залежно від соціально-економічних умов. Дослідниками розглянуто основні професії в сільському господарстві, констатовано, що кваліфіковані робітники сільського господарства мають професії, що передбачають знання, необхідні для сільськогосподарського виробництва, а їхні професійні завдання полягають у вирощуванні урожаю. В науковій розвідці досліджено критерії визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період. З’ясовано, що критерії визначення підприємств сільського господарства для бронювання їх працівників від мобілізації в Україні можуть охоплювати різні аспекти, які забезпечують безперервну діяльність аграрного сектора, особливо в умовах воєнного стану. Зроблено висновки, що бронювання працівників сільськогосподарських підприємств від мобілізації має ґрунтуватися на комплексному підході, що враховує як економічні, так і соціальні, стратегічні та оборонні аспекти. Це допоможе забезпечити безперебійне функціонування критично важливих сільськогосподарських процесів, що є ключовим для підтримки продовольчої безпеки та економічної стабільності України в умовах війни.

Маєвська, Н. І. Моделі управління доданою цінністю у нішевому агробізнесі [Електронний ресурс] / Н. І. Маєвська // Економічний простір. – 2024. – № 189. – С. 270–275.

Авторкою досліджено методологічні підходи та моделі управління доданою вартістю як цінністю для споживача з точки зору екосистемного підходу на засадах маркетингу в сегменті мікро та малих агропідприємств, що функціонують в умовах повномасштабних військових дій в Україні. На основі результатів соціологічного дослідження керівників мікро та малих агровиробничих підприємств визначено особливості формування моделей управління доданою вартістю у сегменті нішевого агробізнесу. Аргументовано, що моделі управління доданою вартістю у сенсі цінності для споживача виступають методологічною основою для розробки сталих конкурентних стратегій, що дозволяють мікро та малому бізнесу адаптуватись до швидких змін зовнішнього середовища у довгостроковій перспективі в турбулентних умовах військового стану.

Мельник, Р. А. Фінансіалізація економіки як економічне явище і його вплив на агробізнес [Електронний ресурс] / Р. А. Мельник, Р. Р. Русин-Гриник, О. Є. Федорчак // Інвестиції: практика та досвід. – 2024. – № 11. – С. 148–153.

У контексті фінансіалізації економіки цифрова трансформація та кібербезпека стають ключовими аспектами для агробізнесу. Використання цифрових технологій, таких як сільськогосподарські дрони та системи Інтернету речей (IoT), дозволяє значно підвищити ефективність виробництва та оптимізувати управління ресурсами. Проте одночасно з цим зростає ризик кібератак, які можуть порушити роботу автоматизованих систем та загрожувати конфіденційності даних. На основі розгляду ключових характеристик фінансіалізації економіки автором доведено, що цей процес має глибокий вплив на структуру сучасної економіки, змінюючи пріоритети та механізми економічної взаємодії на глобальному рівні. Збільшення обсягу фінансових активів у порівнянні з виробничими, домінування мотивів фінансового прибутку над виробничими, зростання впливу фінансових ринків на економічну політику та корпоративне управління, а також глобалізація фінансових ринків та збільшення ролі фінансових інновацій є вагомими свідченнями цього впливу. Дослідником також аргументовано, що фінансіалізація несе як позитивні, так і негативні наслідки для економічного розвитку. З одного боку, вона сприяє мобілізації капіталу, підвищенню ефективності фінансових ринків та стимулюванню інновацій. З іншого боку, існує ризик посилення економічних нерівностей, збільшення волатильності та створення умов для фінансових криз. Дослідником обґрунтовано, що для досягнення збалансованого економічного розвитку та мінімізації потенційних ризиків, пов’язаних з фінансіалізацією, необхідно розробляти та впроваджувати комплексні стратегії управління. Ці стратегії мають включати комплекс регулювальних рішень для фінансових ринків, заохочення довгострокових інвестицій у реальний сектор економіки, а також розвиток інноваційних технологій, що враховують потреби сталого розвитку. Такий підхід дозволить максимально використовувати переваги фінансіалізації, одночасно знижуючи її потенційні негативні впливи на економіку.

Підсумовуючи, автор зазначає, що виконані дослідження показали, що фінансіалізація економіки змінює її структуру, акцентуючи на зростанні ролі фінансових ринків і інструментів, що впливає на глобальну економічну динаміку та прийняття рішень на всіх рівнях. Цей процес вимагає балансу між використанням його переваг для стимулювання інновацій та економічного зростання та управлінням потенційними  ризиками, щоб уникнути нестабільності та фінансових криз. Ефективне регулювання фінансових ринків та зосередження на довгострокових інвестиціях в реальний сектор є ключовими для забезпечення сталого розвитку в умовах фінансіалізованої економіки.

Царук, Н. Методичні засади обліку грантової підтримки українського агробізнесу [Електронний ресурс] / Н. Царук // Облік і фінанси. – 2024. – № 3. – С. 43–49.

В умовах скорочення обсягу державних дотацій та податкових пільг внаслідок перерозподілу ресурсів на фінансування оборонної галузі, українські та міжнародні гранти стали чи не єдиним доступним засобом підтримки вітчизняного агробізнесу. Брак досвіду організації обліку грантових коштів – одна із проблем, з якими стикнулися бухгалтери аграрних підприємств. Адже гранти як об’єкт бухгалтерського обліку, певною мірою, є новизною для багатьох суб’єктів господарювання в аграрному секторі України. Метою статті є розкриття методичних засад обліку грантової підтримки українського агробізнесу, зокрема в частині визнання доходів від цільового фінансування, та визначення податкових наслідків використання грантових коштів. Детальний аналіз норм чинного законодавства покладено в основу цього дослідження. Додатково здійснено огляд попередніх тематичних досліджень, систематизація результатів яких дозволила уточнити методику обліку грантової підтримки та розкрити податкові наслідки використання грантових коштів. Виходячи з мети цільового фінансування, тобто об’єкта на який спрямовуються грантові кошти, охарактеризовано три варіанти визнання доходу. В статті представлено порядок відображення визнання доходів від грантової підтримки на рахунках бухгалтерського обліку, розкрито податкові наслідки використання грантових коштів агропідприємствами – платниками ПДВ.

Автор зазначає, що результати проведеного дослідження мають науково-прикладний характер, адже допоможуть бухгалтерам аграрних підприємств правильно розкрити інформацію про отримані державні та міжнародні гранти на рахунках бухгалтерського обліку та в звітності. А надані в роботі роз’яснення щодо податкових наслідків використання грантової підтримки дають змогу зважено підійти до розрахунку фінансового результату до оподаткування та частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Шутько, Т. І. Ключові чинники інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу [Електронний ресурс] / Т. І. Шутько // Агросвіт. – 2024. – № 4. – С. 91–98.

Економіка України потребує кардинальних змін у напряму інвестиційного  розвитку. Це необхідно через те, що країна не досить приваблива для інвесторів через її низькі рейтинги кредитування, інвестицій та війну. Агровиробництво знаходиться в особливо складній ситуації, і для її покращення потрібні значні грошові ресурси. Через відсутність ефективних фінансових інструментів контролю інвестиційної діяльності досліджуваної галузі, її суб'єкти фактично позбавлені інструментів вирішення фінансових проблем, покращення матеріально-технічної бази та збільшення капітальних інвестицій. Капітальні інвестиції в аграрний сектор економіки України з 2019 р. невпинно зменшуються, виключенням був лише 2021 р. Найбільший показник частки капітальних інвестицій в сільське господарство по відношенню до їх загального обсягу в країні становив 14,9% у 2022 р.

З 2022 р. війна суттєво обмежила можливості інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу. Через перерозподіл бюджетних коштів на потреби оборони та безпеки країни спостерігається зменшення державної підтримки аграрного сектору, що неминуче призводитиме до зменшення кількості сільськогосподарських підприємств з моменту початку війни.

Сучасний розвиток та модернізація агробізнесу неможлива без впровадження та використання інновацій та техніко-технологічних рішень, оскільки рівень їх активізації визначають загальний рівень конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому інноваційних ринках. Впровадження інновацій стимулює зростання продуктивності праці, економії ресурсів, скорочення витрат, зниження собівартості продукції, нарощування обсягів і підвищення ефективності агровиробництва, що безумовно сприятиме залученню інвестицій. Зазначені фактори мають безпосередній вплив на економічну стійкість країни, рівень доходів підприємств та населення. Відтак, важливо сформувати ключові чинники інноваційно-технологічної модернізації агробізнесу та розробити дієвий механізм використання інноваційних технологій з метою отримання економічного та соціального ефекту.

Підготувала О. Кізян, провідний бібліограф