Кримські татари – постійна боротьба за право бути вільними

Легко бути великим народом із власною державністю. Коли за плечима столиця, історія. Зовсім інше – бути меншиною, змушеною жити за чужими правилами. Кримські татари знають про це як ніхто. Їх менш як 300 тис., а це близько 15% населення півострова.        

Кримські татари повернулися з депортації наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. У той саме момент, коли радянські заощадження знецінилися. Держава займалася чим завгодно, але не облаштуванням життя. Відібрану власність їм не повернули, землю під будівництво виділяли неохоче, роботи було мало. Кримські татари відтворювали себе – заново й у нових умовах. До війни кримським татарам часто дорікали, що вони чіпляються за власну окремішність. Мають етнічний парламент – Курултай, уряд – Меджліс. Але це було закономірним. Окрім ідеологічних відмінностей кримським татарам просто не було з чим об’єднуватися. Навколо панував олігархічний дарвінізм.    

Майдан породив для України шанс на нові правила. Але кримські татари не встигли скористатися. Російське вторгнення забрало в них революцію. Тепер вони опинились у складних умовах.  

Для москви кримські татари стали кісткою в горлі. Вони псують російську традицію, коли влада є єдиним суб’єктом в оточенні розрізнених обивателів. Кримських татар відрізняє те, що в них є досвід виживання в умовах ворожої чи байдужої держави. Є згуртованість і досвід взаємовиручки. Це викликає в російської влади особливе роздратування. 

У москві пам’ятають про те, що кримські татари зуміли пережити Радянський Союз. Той самий, який намагався викреслити корінний народ Криму з історії. Тому російська влада намагається позбавити кримських татар внутрішньогрупової згуртованості.

«Кримські татари – постійна боротьба за право бути вільними» – за такою назвою сектор газетної періодики підготував виставку публікацій. 

Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції!

Поділитися:

Кримські татари – постійна боротьба за право бути вільними


Легко бути великим народом із власною державністю. Коли за плечима столиця, історія. Зовсім інше – бути меншиною, змушеною жити за чужими правилами. Кримські татари знають про це як ніхто. Їх менш як 300 тис., а це близько 15% населення півострова.        

Кримські татари повернулися з депортації наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. У той саме момент, коли радянські заощадження знецінилися. Держава займалася чим завгодно, але не облаштуванням життя. Відібрану власність їм не повернули, землю під будівництво виділяли неохоче, роботи було мало. Кримські татари відтворювали себе – заново й у нових умовах. До війни кримським татарам часто дорікали, що вони чіпляються за власну окремішність. Мають етнічний парламент – Курултай, уряд – Меджліс. Але це було закономірним. Окрім ідеологічних відмінностей кримським татарам просто не було з чим об’єднуватися. Навколо панував олігархічний дарвінізм.    

Майдан породив для України шанс на нові правила. Але кримські татари не встигли скористатися. Російське вторгнення забрало в них революцію. Тепер вони опинились у складних умовах.  

Для москви кримські татари стали кісткою в горлі. Вони псують російську традицію, коли влада є єдиним суб’єктом в оточенні розрізнених обивателів. Кримських татар відрізняє те, що в них є досвід виживання в умовах ворожої чи байдужої держави. Є згуртованість і досвід взаємовиручки. Це викликає в російської влади особливе роздратування. 

У москві пам’ятають про те, що кримські татари зуміли пережити Радянський Союз. Той самий, який намагався викреслити корінний народ Криму з історії. Тому російська влада намагається позбавити кримських татар внутрішньогрупової згуртованості.

«Кримські татари – постійна боротьба за право бути вільними» – за такою назвою сектор газетної періодики підготував виставку публікацій. 

Запрошуємо всіх охочих до перегляду експозиції!