Психологічна наука – психологу-практику

Війна в Україні, демонструє важливість своєчасного та ефективного реагування на психологічні потреби постраждалих осіб. Традиційні методи психологічної допомоги можуть бути недостатніми в умовах масштабних і тривалих травматичних подій, оскільки їхня апробація відбувалась переважно в мирних умовах. Це вимагає впровадження особливих підходів, здатних охопити комплексність ситуацій, з якими стикаються люди в умовах війни.

У межах циклу віртуальних бібліографічних анонсів «Наукові акценти» відділом наукової інформації та бібліографії обрано найбільш цікаві сучасні наукові дослідженнями на допомогу практикуючим психологам з е-бібліотеки «Наукова періодика України», фонду Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського (е-адреса: https://www.library.vn.ua/) та часопису з соціології та психології «Габітус».

Децюк, Т., Надточій, О., Галкіна, К. Психологічна діагностика і допомога в кризових масових ситуаціях: нові виклики публічного простору. Psychology travelogs. 2025. Iss. 1. С. 335–356. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pstr_2025_1_33 (дата звернення: 03.08.2026).

Актуальність теми зумовлена зростанням кількості соціальних, природних і техногенних катастроф, пандемій, воєнних конфліктів, що охоплюють великі групи населення і мають далекосяжні наслідки для колективної та індивідуальної психіки. Автори акцентують увагу на нових викликах, які постають перед фахівцями психологічної допомоги в умовах інформаційного перевантаження, динамічної зміни середовища, дестабілізації звичних соціальних зв’язків і загального зростання тривожності в суспільстві. У роботі проаналізовано сучасні теоретичні підходи до розуміння психологічної кризи, зокрема поняття «кризова життєва ситуація» як специфічного стану особистості, що характеризується втратою контролю, нездатністю до ефективної саморегуляції та потребою у зовнішній підтримці. Детально розглянуто методи психологічної діагностики у масових кризових ситуаціях, особливо в контексті роботи з великими групами осіб у відкритому (публічному) просторі. Окреслено особливості використання експрес-методів діагностики, скринінгових інструментів, психометричних опитувальників та інтерв’ю, адаптованих до швидкозмінних і високоризикованих умов. Окрема увага приділена копінг-стратегіям, які застосовуються як постраждалими, так і спеціалістами в кризових обставинах. На основі аналізу вітчизняних і зарубіжних джерел проілюстровано ефективність стратегій емоційного дистанціювання, соціальної підтримки, духовних практик, когнітивної реструктуризації та поведінкової активності як способів подолання стресу і мобілізації внутрішніх ресурсів особистості. Підкреслено важливість розвитку професійної компетентності психологів щодо надання першої психологічної допомоги в публічному просторі – на вокзалах, в укриттях, евакуаційних центрах, онлайн-просторах тощо.

Кожедуб, О., Клімішина, Н. Психологічна допомога військовослужбовцям як соціальний інститут Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. 2024. Вип. 4. С. 10–14. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU_vsn_2024_4_4 (дата звернення: 03.08.2026).

Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну має не тільки економічні, але й соціально-політичні, екологічні та інші наслідки. Насамперед ця війна завдає негативного психологічного впливу як на українське суспільство в цілому, так і на пересічного українця. Особливий руйнівний вплив російсько-українська війна здійснює на психіку військовослужбовців, які виконують завдання за призначенням на лінії бойового зіткнення. Це водночас детермінувало інституціональні зміни в системі надання психологічної допомоги військовослужбовцям ЗС України. Застосування нових видів зброї, особливості ведення бою, жахливе поводження противника з нашими військовослужбовцями, які потрапили в полон, спонукало військове керівництво до перегляду ряду нормативно-правових актів, які регулювали психологічну сферу: психологічну підготовку, психологічну допомогу, психологічний супровід, психологічне відновлення. У публікації автори схарактеризували психологічну допомогу військовослужбовцям як соціальний інститут.

Нежинська, О. О. Психологічна допомога постраждалим від російської агресії на деокупованих територіях України в умовах війни. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Психологія. 2024. Т. 35(74), № 1. С. 67–73. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sntnvusp_2024_35(74)_1_14 (дата звернення: 03.08.2026).

У статті представлено результати волонтерської діяльності на деокупованій території Київської області України в якості кризового психолога у складі мобільних груп за проєктом «Психологи на війні»: психологічна, медична та інформаційна допомога населенню, яке постраждало від російської агресії». Висвітлено особливості надання психологічної підтримки та допомоги українцям, які зверталися до фахівців мобільних груп під час їхніх візитів, зокрема, розглянуто психічні стани постраждалих українців, їхні основні запроси, страшні історії окупації, питання та проблеми. Також окреслено напрями роботи кризового психолога під час надання психологічної допомоги з різними віковими групами населення під час індивідуальних консультацій та групових форм роботи. З’ясовано, що пережиті травми можуть виступати каталізаторами позитивних змін, а саме, посилення віри у власні сили, життєстійкості, зміцнення, зростання особистісної зрілості, активізація життєвої позиції, розвиток здатності покращення комунікативного простору. Найпопулярнішими формами роботи були індивідуальні психологічні консультації, а також групової роботи з дітьми, тому були включені та проведені міні-тренінги з використанням арт-практик, інформаційні семінари та семінари-тренінги для дорослих, батьків, педагогів, психологів, соціальних працівників. Зверталася увага і на інформаційну допомогу, коли на початку проєкту були розроблені та роздруковані кольорові флаєри, призначені для широкого розповсюдження їх серед населення, здійснено попереднє інформування мешканців відповідних територіальних громад щодо дат приїзду мобільних груп і можливості громадян різних вікових категорій звернутися за допомогою. У роздаткових флаєрах для громадян вказані та надані контакти щодо правової допомоги у випадку такої необхідності, включено інформацію про ознаки необхідності психологічної допомоги у дорослих, методи самодопомоги в стані тривоги та стресу, особливості екстреної самодопомоги або допомоги іншому (техніки заземлення), як зрозуміти та надати психологічну допомогу собі та близькому, ознаки стресу у дітей різного віку, як допомогти дитині впоратися зі стресом тощо.

Попелюшко, Р., Дзяна, Ю. Психологічна допомога родичам військових, які зникли безвісти. Psychology travelogs. 2025. Iss. 3. С. 27–35. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pstr_2025_3_5 (дата звернення: 03.08.2026).

Розглядаються особливості психологічного стану родичів військовослужбовців, які зникли безвісти внаслідок бойових дій. Основну увагу приділено феномену невизначеної втрати, який супроводжується тривалим емоційним напруженням, амбівалентністю почуттів та втратою відчуття контролю. Описано типові реакції родин на тривалий стан невизначеності, зокрема: ізоляцію, почуття провини, тривожність, розлади сну та апатію. Запропоновано підходи до надання психологічної підтримки: нормалізація емоцій, побудова щоденних рутин, робота з тілесними реакціями, активізація соціальних зв’язків та звернення до фахівців. Наголошено на важливості професійного супроводу родин у ситуації невизначеної втрати як чинника збереження психічного здоров’я та емоційної стійкості.

Світлак, І. І., Шпортун, О. М., Івчук, В. М. Психологічна допомога як інструмент механізму реалізації державної політики відновлення звільнених оборонців: нормативно-правовий аспект. Наукові перспективи. Серія : Державне управління; Право; Економіка; Медицина. 2026. Вип. 1. С. 543–560. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scper_2026_1_41 (дата звернення: 03.08.2026).

У статті обґрунтовано, що психологічна допомога є необхідним інструментом механізму реалізації державної політики відновлення звільнених оборонців України з огляду на надзвичайно стресогенний характер військового полону та пролонговані наслідки тортур, насильства й ізоляції для психічного здоров’я. Показано, що зазначена проблематика має міждисциплінарний і міжгалузевий характер, перебуваючи на перетині публічного управління, права, охорони психічного здоров’я, соціальної та ветеранської політики, національної безпеки й прав людини. Метою публікації є комплексний науково-теоретичний і нормативно-правовий аналіз психологічної допомоги як елемента правового механізму державної політики відновлення/реінтеграції звільнених оборонців із виявленням регуляторних прогалин, суперечностей та визначенням управлінського потенціалу правових інструментів у цій сфері. Методологічну основу становлять аналіз нормативних актів за юридичною силою та сферою дії (загальні/спеціальні), порівняльно-правовий підхід до дефініцій «психологічної допомоги», а також інституційний аналіз процедур маршрутизації та координації суб’єктів. Встановлено, що чинне правове поле характеризується поступовою інституціолізацією психологічної допомоги у секторі безпеки й оборони та переходом від фрагментарних ініціатив до стандартизованих підходів: визначення цільових груп, поетапності підтримки, кваліфікаційних вимог, алгоритмів постізоляційного супроводу, застосування валідної діагностики та методів психотерапії з доведеною ефективністю, запровадження моніторингу й оцінювання результативності. Доведено, що затвердження типових протоколів і порядків підвищує керованість процесів відновлення, міжвідомчу узгодженість, правові гарантії доступу та якість послуг, водночас подальшого вдосконалення потребують механізми координації, фінансування, захисту чутливої інформації та інтеграції дистанційних форм допомоги.

Стеценко, А. Мосійчук, О. Особливості психологічної допомоги військовослужбовцям з посттравматичним стресовим розладом / А. Стеценко, О. Мосійчук. Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права. 2025. № 3. С. 84–90. URL: https://chasopys-ppp.dp.ua/index.php/chasopys/article/view/776 (дата звернення: 03.08.2026).

Розглянуто актуальну наукову проблему надання психологічної допомоги військовослужбовцям, які страждають на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), що є одним із найпоширеніших психічних наслідків бойового травматизму. У контексті збройної агресії та участі України в бойових діях, проблема психічного здоров’я військовослужбовців набуває особливої гостроти. Досліджено сутність ПТСР як психічного розладу, його патогенетичні механізми, основні причини виникнення, клінічну картину, а також характерні прояви у військовослужбовців, що зазнали бойового стресу. Проаналізовано вплив ПТСР на особистісну структуру та поведінкові реакції військовослужбовців, визначено типові психологічні наслідки бойової травматизації, включно з тривожними розладами, порушеннями емоційної регуляції, зниженням соціального функціонування та суїцидальними тенденціями. У межах теоретичного аналізу систематизовано підходи до психокорекції ПТСР у військових, зокрема когнітивно-поведінковий, психодинамічний, гуманістичний та комплексні інтегративні моделі, що дозволяють враховувати індивідуальні особливості та бойовий досвід пацієнтів. Особливу увагу приділено емпіричному дослідженню психоемоційного стану військовослужбовців із діагностованим ПТСР, що включало аналіз рівня тривожності, депресії, соматизації, а також вивчення потреб у психологічній допомозі та її сприйнятті. Представлено результати емпіричного дослідження прояву посттравматичного стресового розладу у військовослужбовців, які стали основою для формування цільових методичних рекомендацій. Запропоновано практичні рекомендації для психологів, що працюють з ветеранами бойових дій, зокрема щодо етапності надання допомоги, принципів безпечної комунікації, стабілізаційних технік, а також створення умов для ефективної психологічної реабілітації. Обґрунтовано необхідність міждисциплінарного підходу до подолання наслідків ПТСР та розбудови системи психосоціальної підтримки військовослужбовців на державному рівні. Отримані результати мають наукову та практичну цінність для удосконалення системи психологічної допомоги військовим у сучасних умовах.

Фонрабе, Є. В. Психологічна допомога військовослужбовцям у післявоєнний період: роль цивільних психологів Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). 2025. № 12. С. 4339–4353. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prainnsc_2025_12_369 (дата звернення: 04.08.2026).

Розглянуто комплекс теоретичних підходів до організації психологічної допомоги військовослужбовцям у післявоєнний період із наголосом на ролі цивільних психологів у процесі реабілітації, стабілізації психічного стану та підтримки соціальної інтеграції ветеранів. Наголошується, що участь у бойових діях супроводжується екстремальними стресорами, які спричиняють розвиток гострих стресових реакцій, посттравматичного стресового розладу, депресивних і тривожних проявів, дезадаптивних поведінкових стратегій і труднощів соціальної реінтеграції. Аналіз сучасних досліджень свідчить про багатовимірність психологічних наслідків війни та підкреслює необхідність створення доступної, тривалої та спеціалізованої системи психологічної реабілітації. У роботі висвітлено наукові підходи до розуміння проявів бойової травми, механізмів адаптації та факторів ризику, що зумовлюють хронізацію постстресових станів. Особливу увагу приділено дослідженням, які розкривають специфіку психологічних потреб військовослужбовців у післявоєнний час, включно з проблемами емоційної регуляції, труднощами відновлення міжособистісних взаємин, втратою життєвих смислів та переорієнтацією ідентичності з військової на цивільну. Розглянуто ключові виклики в роботі психологів із цією категорією клієнтів, зокрема явища стигматизації, недовіри до фахівців, страху щодо розголошення інформації та культурних бар’єрів, що знижують рівень звернень по допомогу. Детально проаналізовано роль цивільних психологів як важливого ресурсу післявоєнної системи психічного здоров’я. Підкреслюється, що їх залучення забезпечує розширення доступу до психологічної допомоги, можливість тривалого терапевтичного супроводу, розвиток сімейно-орієнтованих інтервенцій і створення підтримувальних сервісів у громадах. Розкрито необхідні компетентності цивільних психологів для ефективної роботи з військовими: знання військової культури, володіння кризовими та стабілізаційними техніками, здатність працювати з проявами ПТСР, травмою втрати, провиною вцілілого, агресивністю, емоційною відстороненістю та дисоціативними реакціями. Наголошено на важливості побудови терапевтичного альянсу, забезпеченні конфіденційності, поваги до військового досвіду й адаптації методів роботи до особливостей клієнта.

Шановні психологи. Пропонуємо вам звернутися до Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Отамановського і ознайомитися з новими книгами з питань надання психологічної підтримки громадянам України, які перебувають у складних життєвих ситуаціях, пов’язаних із воєнним станом у державі.

159.91 Л 66 Ліч, Д. Психологія виживання / Джон Ліч ; ред.-консультант  Джо Кемплінг ; пер. з англ. О. Лосик. Київ : Вид-во Ростислава Бурлаки, 2024. 296 с.

614.2 М 54 Методи відновлення психоемоційного стану військовослужбовців після перебування в зоні бойових дій та оцінка ефективності їх застосування : посіб. для фахівців в сфері реабілітації / В. В. Кальниш [та ін.] ; Укр. військ.-мед. акад., Нац. акад. мед. наук України, Ін-т мед. праці ім. Ю. І. Кундієва. Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2025. 296 с. : іл., табл.

159.98 М 91 Муромець, В. Там, де болить: як вижити в емоційну бурю / В. Муромець. Вінниця : Нілан-ЛТД, 2025. 132 с. : портр.

159.98 Н 40 Невидимі наслідки війни. Як розпізнати? Як спілкуватись? Як допомогти подолати? : довід. для широкого кола фахівців / М-во у справах ветеранів України ; заг. ред.: К. Возніцина, Л. Литвиненко. 2-ге вид. Київ : [б. в.], 2023. 164 с. : рис., табл.

159.98 О-75 Особистість в умовах війни: психологічна діагностика та допомога : навч. посіб. / Н. Євдокимова [та ін.]. Київ : Вид. Лисенко М. М., 2025. 198 с. : табл.

159.92 С 79 Стенлі, Е. Вікно толерантності: розширити, щоб процвітати попри стрес і відновитися після травми / Е. Стенлі ; пер. з англ. Г. Шаховської. Харків : Віват, 2026. 656 с. (Саморозвиток).

616.4 В 29 Венц, І. Протокол трансформації. 4-тижневий план усунення симптомів стресу / І. Венц ; з англ. пер. Юлія Масюкевич. Київ : BookChef, 2024. 496 с. : іл., табл.

159.92 Н 21 Наказава, Д. Д. Уламки дитячих травм. Чому ми хворіємо і як це припинити / Д. Д. Наказава ; з англ. пер. В. Пушина. Київ : BookChef, 2025. 384 с.

159.98 П 27 Перрі, Б. Д. Що з тобою сталося? Про травму, психологічну стійкість і зцілення : [як зрозуміти своє минуле, щоб розчистити шлях у майбутнє] / Б. Д. Перрі, О. Вінфрі ; пер. з англ. А. Цвіра. Харків : Віват, 2025. 320 с. : іл. (Саморозвиток).

159.98 С 12 Сабліна, Н. В. Життя після втрати. Психологічне консультування складних запитів: горе та втрата : навч.-терапевт. посіб. / Н. Сабліна ; Тренінг. центр Наталії Сабліної. Київ ; Вінниця : Твори, 2024. 120 с. : іл., табл.

З низкою актуальних статей із зазначеної теми, опублікованими в науковому часописі «Габітус», заснованому у 2016 р. Причорноморським науково-дослідним інститутом економіки та інновацій, можна ознайомитися в онлайн-архіві видання за е-адресою: https://habitus.od.ua/archive Пропонуємо кілька:

Андрущенко, А. В. Психологічні засади міжособистісної взаємодії з особами, які постраждали після перебування в умовах бойових дій. Габітус. 2026. Вип. 83, т. 2. С. 16–20. URL: https://habitus.od.ua/83-2026-2 (дата звернення: 04.08.2026).

Розглянуто психологічні особливості міжособистісної взаємодії практичних психологів із військовослужбовцями та ветеранами, які мають безпосередній досвід перебування в умовах бойових дій та зіткнулися з психологічними наслідками участі у збройному конфлікті. Актуальність дослідження зумовлена нагальною необхідністю формування ефективної комунікативної та професійної компетентності фахівців у сфері психічного здоров’я для кваліфікованої роботи з особами, які пережили травмівні події під час виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах. Проведено ґрунтовний теоретичний аналіз специфіки міжособистісної взаємодії в контексті надання психологічної допомоги учасникам бойових дій з урахуванням сучасних вітчизняних і зарубіжних наукових підходів. Виокремлено основні принципи побудови ефективної терапевтичної комунікації, зокрема принципи психологічної безпеки, безоціночного прийняття, емпатійної присутності та культурної чутливості до специфіки військового середовища. Визначено та систематизовано ключові комунікативні бар’єри, що перешкоджають встановленню продуктивного терапевтичного контакту: стигматизація психологічної допомоги у військовому середовищі, труднощі вербалізації бойової травми, недостатня обізнаність психологів із реаліями військової служби, а також прояви захисних механізмів і дисоціативних реакцій у клієнтів. Запропоновано ефективні стратегії побудови психотерапевтичного альянсу з ветеранами та військовослужбовцями, які включають поетапне встановлення контакту, розвиток довіри через послідовність і передбачуваність терапевтичної поведінки, а також адаптацію комунікативних стратегій до індивідуального стану та готовності клієнта до взаємодії. Обґрунтовано необхідність спеціальної підготовки психологів для роботи з цією категорією осіб.

Анплеєв, А. Б. Соціоадаптаційні труднощі військовослужбовців як феномен психологічного функціонування: сучасні теоретичні підходи. Габітус. 2026. Вип. 82, т. 1. С. 85–90. URL: https://habitus.od.ua/82-2026-1 (дата звернення: 04.08.2026).

Досліджуються соціоадаптаційні труднощі військовослужбовців як комплексний і багатовимірний феномен психологічного функціонування особистості в умовах військової служби, що характеризується підвищеним рівнем стресових, фізичних та соціальних навантажень. Автор акцентує увагу на теоретичному усвідомленні соціоадаптації як процесу, що забезпечує ефективне виконання професійних та соціальних ролей, а також підтримує психологічну стійкість і здатність до саморегуляції в екстремальних умовах. Розглядаються сучасні підходи до дослідження соціоадаптаційних процесів, включно з класичними моделями гармонійного пристосування особистості до соціального середовища, когнітивно-поведінковими концепціями, які акцентують увагу на мисленні, переконаннях та стратегіях саморегуляції, психодинамічними підходами, що підкреслюють роль внутрішніх конфліктів, психологічних механізмів захисту та переживань особистості, а також системними та екологічними моделями, що розглядають взаємодію індивіда з соціальними, організаційними та культурними структурами. У статті розкривається сутність поняття «соціоадаптаційні труднощі», підкреслюється їхній вплив на соціальне, професійне та психологічне функціонування військовослужбовців. Автор статті аналізує чинники, що зумовлюють виникнення таких труднощів, серед яких високий рівень стресу, тривалість бойових або оперативних завдань, складність міжособистісних взаємин у колективі та особливості організаційної структури військових підрозділів. Наголошується на важливості комплексного підходу до організації психологічної підтримки, що враховує як індивідуальні особливості військовослужбовця, так і соціально-організаційні умови служби, з метою підвищення стресостійкості, ефективності службової діяльності та якості соціальної адаптації під час служби й у період після її завершення. Стаття має теоретичну та практичну значущість, оскільки узагальнює сучасні концепції соціоадаптації, пропонує системний підхід до психологічної підтримки військових та може слугувати науково-методичною базою для психологів, військових консультантів і науковців, які займаються розвитком системи підтримки військовослужбовців у різних умовах служби.

Борисова, О. О. Психологічні особливості моральної травми військовослужбовців, пов’язаної з досвідом припинення життя на війні: результати емпіричного дослідження / О. О. Борисова. Габітус. 2026. Вип. 85. С. 89–94. URL: https://habitus.od.ua/85-2026 (дата звернення: 04.08.2026).

Представлено результати емпіричного дослідження психологічних особливостей та структури моральної травми військовослужбовців у контексті досвіду припинення життя під час участі в бойових діях російсько-української війни. Актуальність дослідження зумовлена масовістю бойового досвіду в сучасному українському суспільстві та недостатньою розробленістю цієї проблематики на тлі високої потреби в розбудові системи якісної вітчизняної психореабілітації учасників та учасниць бойових дій. Теоретичною основою роботи є сучасні західні підходи до розуміння моральної травми як феномену, пов’язаного з порушенням базових моральних переконань, трансформацією Я-концепції та руйнуванням ціннісно-смислових структур особистості. У дослідженні використано авторський «Опитувальник моральної травми, пов’язаної з досвідом припинення життя на війні», побудований на багатофакторній моделі, яка охоплює п’ять компонентів моральної травми цього контексту. Представлені компоненти мають такі назви: моральний конфлікт та відчуття жалю; самозасудження та потяг до самопокарання; екзистенційний біль та зміна ставлення до життя і смерті; порушення соціальної довіри та приналежності; насторога щодо повторної активації насильства. Кількісний аналіз результатів свідчить про те, що моральна травматизація у досліджуваній вибірці характеризується переважно середньо-високим і високим рівнями вираженості за всіма компонентами, що підтверджує її системний характер. Найбільш вираженим є компонент настороги щодо повторної активації насильства: сукупна частка значного та високого рівнів перевищує половину вибірки. Це вказує на збереження бойових патернів реагування та підвищений рівень внутрішнього контролю над потенційно імпульсивними діями. Отримані дані демонструють, що моральна травма не зводиться до окремих переживань провини, сорому чи жалю, а проявляється як системна дезінтеграція внутрішньої картини світу та Я-образу, що охоплює як внутрішньоособистісний, так і міжособистісний рівні функціонування. Результати дослідження розширюють уявлення про структуру моральної травми, пов’язаної з досвідом припинення життя на війні, і можуть бути використані для розроблення цільових програм психологічної допомоги та психореабілітації учасників і учасниць бойових дій.

Гречуха, І. А., Філіпчук, С. Л. Психологічні особливості адаптації військовослужбовців до сімейного життя після повернення з бойових дій. Габітус. 2025. Вип. 80. С. 28–31. URL: https://habitus.od.ua/80-2025 (дата звернення: 03.08.2026).

Представлено комплексний аналіз психологічної адаптації військовослужбовців до сімейного життя після участі в бойових діях з урахуванням індивідуальних, міжособистісних і системних чинників. Показано, що повернення з війни супроводжується високим рівнем посттравматичного стресу (ПТСР), який проявляється емоційною нестабільністю, дратівливістю, труднощами в комунікації та зниженням емоційної близькості в подружніх стосунках. Теоретичну основу дослідження становлять концепції адаптації, системної сімейної терапії та моделі посттравматичного стресу, що дає змогу всебічно оцінити вплив бойового досвіду на функціонування родини ветерана. Емпірична частина дослідження охоплювала 34 військовослужбовці та 28 їхніх партнерок і включала використання шкали посттравматичного стресу за Кларком, FACES-3, шкали сімейного стресу, методики Т. Лірі й авторських анкет. Результати засвідчили високий рівень ПТСР у більшості військових, кореляцію посттравматичних симптомів із погіршенням якості сімейної взаємодії (r = 0,65) і значну поширеність незбалансованих типів сімейної структури (68%), які ускладнюють відновлення родинної згуртованості. Установлено, що підвищений сімейний стрес, агресивно-домінуючі й ухильно-залежні стилі взаємодії є провідними предикторами конфліктності й емоційного відчуження. Отримані дані підкреслюють необхідність комплексної психологічної підтримки, що інтегрує індивідуальну та сімейну психотерапію, розвиток навичок емоційної підтримки й покращення комунікативної взаємодії партнерів. Залучення партнерок ветеранів як активних учасниць адаптаційного процесу є ключовою умовою ефективної реабілітації. Результати дослідження створюють підґрунтя для розробки цілісних програм сімейної психокорекції, спрямованих на зменшення ПТСР, гармонізацію сімейних стосунків і підвищення рівня психологічного благополуччя родин військовослужбовців.

Квітка, Н. В. Системна психологічна допомога цивільному населенню, що постраждало через війну. Габітус. 2024. Вип. 62. С. 137–141. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/habit_2024_62_26 (дата звернення: 03.08.2026).

У даній статті розглянуто ключові аспекти системної психологічної допомоги, надано авторське визначення цього поняття та запропоновано варіанти системного аналізу, які можуть бути використані для покращення надання психологічної підтримки населенню України, постраждалому через війну. Також окреслено ключові психологічні труднощі, з якими стикаються українці під час війни, та в який спосіб відносно них є доречним застосування системної психологічної допомоги (СПД).

Кирашек, Н. О., Ковальова О. В. Психологічна допомога внутрішньо переміщеним особам Габітус. 2024. Вип. 61. С. 187–190. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/habit_2024_61_36 (дата звернення: 03.08.2026).

Здійснено аналіз впливу повномасштабного воєнного вторгнення на територію України у лютому 2022 р. на психологічний стан населення, особливо тих, хто вимушено переселився. Адже переселення призвели до серйозних труднощів, зокрема психологічних проблем, таких як дезадаптація, утрата ідентичності, тривожність та зниження емпатії, розвиток посттравматичного стресового розладу. Зокрема, у зарубіжних дослідженнях зазначається, що ці проблеми посилюються внаслідок стресу акультурації. Важливим елементом адаптації є вибір стратегії, яку буде використовувати людина в ході адаптаційного процесу до нових умов проживання. Серед усіх стратегій найбільш адекватною вважається інтеграція, що передбачає збереження власної культурної ідентичності в новому середовищі.

Нікуліна, Т. М., Власенко, І. А. Психологічна допомога у подоланні кризи ідентичності старшокласникам в умовах воєнного стану. Габітус. 2025. Вип. 72(2). С. 44–49. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/habit_2025_72(2)__10 (дата звернення: 03.08.2026).

Метою статті є дослідження специфіки переживання кризи ідентичності, емпіричне виявлення її особливостей у старшокласників та розробка засобів психологічної допомоги у подоланні кризи ідентичності. До особливостей переживання такої кризи належить те, що більшість старшокласників відчуває нерозуміння з боку батьків, що призводить до збільшення конфліктів і відчуження. Опитані старшокласники прагнуть до більшої самостійності, що може викликати напруженість у стосунках з батьками. Більше половини опитаних юнаків асоціюють питання про майбутні плани зі значним стресом. Більше половини опитаних мають складності з розумінням своїх почуттів та цінностей, а також прийняттям інших точок зору. Половина досліджуваних виявляють високу чутливість до соціальної несправедливості, водночас половина респондентів висловили прагнення зробити світ справедливішим та кращим, що автори пов’язують із їхнім досвідом переживання війни в Україні. Розроблено настільну гру «У тебе є вибір», спрямовану на психологічну допомогу старшокласникам у подоланні кризи ідентичності. Вона зорієнтована на стимулювання особистісних змін учасників, розвиток рефлексії тощо. Подано опис, зміст, комплектацію гри, правила, а також рекомендації для батьків старшокласників, які переживають кризу ідентичності.

Романенкова, О. Ю., Павлюк, О. Д. Психотравмуючі чинники надзвичайних ситуацій під час війни та перша психологічна допомога Габітус. 2024. Вип. 61. С. 209–213. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/habit_2024_61_40 (дата звернення: 03.08.2026).

Розглянуто психотравмуючі чинники надзвичайних ситуацій під час війни та особливості надання першої психологічної допомоги людям із різними реакціями на такі події. Виділено види надзвичайних ситуацій (раптові та прогнозовані, навмисні та випадкові, короткочасні та довготривалі, а також техногенного, природнього, біолого-соціального та воєнного характеру). Наведено психотравмуючі чинники надзвичайних ситуацій під час війни, а саме: прямі бойові дії, втрати товаришів та колег, стрес та тривога, порушення нормального життя, травматичні спогади тощо. До кожної категорії наведено приклади та пояснення. Розглянуто передумови виникнення різних реакцій у людей у надзвичайних ситуаціях. Підкреслено необхідність своєчасного надання першої психологічної допомоги для попередження ускладнень, які можуть виникнути внаслідок тривалого перебування у стані гострого стресу. Наведено характеристики, які не належать до першої психологічної допомоги (професійне психологічне консультування, психологічний дебрифінг, психоедукація, психотерапія). Подано завдання першої психологічної допомоги особам, які зазнали впливу надзвичайної ситуації. Зазначено кінцеву мету надання першої психологічної допомоги – стабілізація стану людини. Запропоновано рекомендації щодо надання першої психологічної допомоги особам із різними реакціями (плач, ступор, агресія, істерика, гнів, тремор, рухове збудження, байдужість тощо) на надзвичайну подію.

Співак, Л. А., Cпівак Я. О., Панасенко Е. А. Сихологічна підтримка внутрішньо переміщених осіб у закладах освіти: роль емоційного інтелекту. Габітус. 2026. Вип. 84. С.

URL: https://habitus.od.ua/84-2026 (дата звернення: 04.08.2026).

Розглядається проблема психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у закладах освіти у контексті воєнного стану та суспільних змін. Зростання кількості таких осіб супроводжується не лише фізичним переселенням, а й серйозними психоемоційними труднощами, серед яких підвищена тривожність, нестабільність емоцій, стресові реакції та складнощі в соціальній адаптації. Автори узагальнюють сучасні наукові підходи до розуміння психологічних аспектів ВПО, звертаючи увагу на вплив травматичного досвіду, значення соціального оточення, а також роль життєстійкості і загального психологічного благополуччя. Окремо аналізується емоційний інтелект, який трактується як комплексна характеристика особистості, що включає здатність розпізнавати, розуміти й управляти власними емоціями, а також виявляти емпатію до інших. У статті аргументовано, що емоційний інтелект виступає важливим ресурсом для психологічної підтримки ВПО. Виділено основні компоненти цього інтелекту – емоційне усвідомлення, саморегуляцію, емпатію та соціальні навички – і пояснено їхню функцію в процесах соціалізації та інтеграції студентів. Важливою є роль освітнього середовища, яке виступає не тільки як простір для навчання, а й для надання психологічної підтримки. Педагоги, психологи і соціальні працівники здійснюють функції фасилітаторів розвитку емоційних компетентностей. Відзначено, що ефективність їх роботи багато в чому залежить від рівня власного емоційного інтелекту та здатності створити середовище, де кожен почувається безпечно і підтримано. Зроблено висновок про те, що розвиток емоційного інтелекту слід розглядати як один із ключових напрямів оновлення освітньої системи в умовах криз.