Наукові акценти із соціального захисту військовослужбовців і військовослужбовиць Збройних Сил України

У період воєнних викликів соціальний захист військовослужбовців і військовослужбовиць Збройних Сил України залишається одним із пріоритетних напрямів наукових досліджень. Основна увага зосереджується на вдосконаленні системи державної підтримки, розвитку медичного й психологічного забезпечення, а також урахуванні гендерних аспектів. Дослідники наголошують, що дієва система соціального захисту суттєво впливає на мотивацію військових і рівень обороноздатності держави, що обумовлює потребу в подальшому оновленні нормативно-правової бази та впровадженні сучасних підходів.

Відділ наукової інформації та бібліографії запрошує ознайомитися з добіркою актуальних публікацій у віртуальному бібліографічному анонсі «Наукові акценти із соціального захисту військовослужбовців і військовослужбовиць Збройних Сил України».

Бородін В. В. Використання цифрових технологій в соціальній роботі з військовослужбовцями після повернення з бойових дій як предмет наукових досліджень. Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2025. № 3. С. 46–53.

Традиційні форми соціальної роботи (офлайн-прийоми, паперові заяви, міжвідомчі запити) відповідають на потреби військовослужбовців повільно і нерідко фрагментарно. Масштаб і темп демобілізації, географічна мобільність ветеранів, обмеженість кадрових ресурсів у громадах вимагають інструментів, здатних забезпечувати швидкий, адресний доступ людини до послуги. Цифрові технології відкривають для соціальної роботи з військовослужбовцями після повернення з бойових дій можливість перейти від реактивної до проактивної, клієнтоцентричної моделі підтримки. Законодавчі рішення і державні платформи – ЄІССС, ЄДРВВ, е-посвідчення, «Ветеран PRO», «Е-Ветеран» – формують інфраструктуру, що потенційно зменшує бюрократичні бар’єри, пришвидшує доступ до послуг і підвищує координованість міжвідомчих дій. Цифрові технології – мобільні застосунки, державні реєстри, електронний кейсменеджмент, телекомунікаційні сервіси – пропонують якісно іншу логіку взаємодії: «єдине вікно», автоматичну верифікацію статусу, мінімізацію дублювання даних, дистанційне звернення і контроль маршруту заяви. У соціальній роботі це означає можливість оперативного оцінювання потреб ветерана, формування індивідуального плану супроводу і синхронізацію дій між закладами охорони здоров’я, службами зайнятості, освітніми та соціальними інституціями.

Ковальський В. В. Принципи соціального захисту військовослужбовців. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. 2025. Вип. 89(2). С. 144–150.

У статті обґрунтовано, що система загальних принципів соціального захисту включає, передусім, такі принципи:

1) загальності та єдності системи соціального захисту;

2) соціальної справедливості та диференціації (індивідуалізації) умов і рівня соціального захисту, що передбачає якомога більш повне його пристосування розміру соціальних виплат та умов здійснення щодо особи інших заходів соціального захисту до характеру, тривалості та корисних результатів праці (служби) конкретних осіб, їх ступеня працездатності та інших об’єктивних обставин, із якими закон пов’язує виникнення у них права на ті чи інші пільги, гарантії та компенсації;

3) прозорості та підзвітності діяльності органів державної влади у сфері соціального захисту;

4) гарантованості права на соціальний захист, що вимагає закріплення за особами із правом на соціальні пільги, гарантії та компенсації права на судовий захист цього права у разі його порушення із можливістю їх реалізації у примусовому порядку.

Система спеціальних принципів соціального захисту військовослужбовців охоплює, зокрема, принципи:

1) комплексності (всебічності) соціального захисту військовослужбовців, що передбачає необхідність забезпечення їм якомога більш високого рівня фізичного, психологічного та соціального здоров’я в усіх його аспектах (починаючи від матеріальної й соціальної допомоги, та закінчуючи наданням певної психологічної, юридичної допомоги, допомоги при настанні певних соціальних ризиків тощо);

2) ініціативності, превентивності та довготривалості, які вимагають зосередження уваги на ранньому виявленні ризиків для добробуту військовослужбовців, а також на запобіганні негативним тенденціям на усіх стадіях їх життя, незалежно від того, чи звертався військовослужбовець за допомогою того чи іншого характеру;

3) забезпечення повноти, достовірності та зручності інформування військовослужбовців про пільги, гарантії та компенсації;

4) недопустимості пониження рівня соціального захисту військовослужбовців.

Курило В. І., Гуменний А. П. Соціальний захист через призму військової служби. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія : Юридичні науки. 2025. № 5. С. 20–25.

Статтю присвячено виявленню специфіки соціального захисту для військовослужбовців, враховуючи сучасні реалії та можливості держави в реалізації механізмів соціальної підтримки.

З’ясовано, що специфіка соціального захисту для військовослужбовців має виразний характер. По-перше, військовослужбовці є особливою категорією населення, відданість військовій службі яких має бути належно оцінена з боку держави і суспільства. По-друге, військовослужбовці чоловіки та жінки мають різні потреби, а отже і механізми соціального захисту їхніх прав мають бути відмінними. По-третє, окрім базових потреб як-то медичне чи грошове забезпечення, основоположне значення має визнання їх статусу як осіб, які заслуговують на особливу підтримку та захист їхнього добробуту (наприклад, як таких, що брали участь у бойових діях). Констатується, що синергія можливостей держави та представників громадського сектору, – єдиний спосіб забезпечити ефективний та всеохоплюючий соціальний захист військовослужбовців і їхніх сімей. Узагальнено, що специфіка соціального захисту для військовослужбовців характеризується такими положеннями:

1) політика соціального захисту військовослужбовців має власну нормативну базу та механізми реалізації;

2) у зв’язку з підвищеним ризиком для життя та здоров’я військовослужбовців, орієнтація соціального захисту спрямовується на забезпечення їх особистих потреб, пов’язаних з реалізацією військової служби;

3) права та гарантії військовослужбовців диференціюються на ті, що є універсальними та гендерно обумовленими;

4) враховуючи сучасні реалії та можливості держави в реалізації механізмів соціальної підтримки, варто розширювати практики реалізації державно-приватного партнерства, залучаючи бізнес до фінансування соціальних програм, розробки інноваційних підходів у сфері забезпечення соціального захисту військовослужбовців;

5) має функціонувати ефективний механізм моніторингу дотримання соціальних прав військовослужбовців та їхніх сімей, особливістю якого має стати наявність чіткого алгоритму оцінювання результативності реалізованих заходів.

Реалізація зазначених у статті положень покращить рівень соціального захисту військовослужбовців, зокрема і військовослужбовиць, значною мірою усуне бюрократичні перепони у реалізації законодавчих норм щодо соціального захисту військовослужбовців та полегшить їх адаптацію до мирного життя після закінчення військової служби.

Мельник К. Ю., Татарінов Р. В. Служба супроводу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їхніх сімей як суб’єкт забезпечення соціального захисту. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2025. № 2. С. 122–130.

За інформацією The Economist, яка була опублікована наприкінці 2024 р., за майже три роки повномасштабного вторгнення рф Україна могла втратити від 60 до 100 тис. військових загиблими. Журналісти видання зауважують, що звіти про втрати важко перевірити самостійно, а військовослужбовці, які зникли безвісти або вважаються загиблими, не завжди відображаються в них. Проте вони дають приблизне уявлення про кількість загиблих. Ще близько 400 тис. військовослужбовців могли отримати поранення1. Тисячі українських військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної спеціальної служби транспорту та прикордонників незаконно позбавлені волі та утримуються в полоні російською федерацією. Згідно з даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну станом на лютий 2025 року проведено 61 обмін військовополоненими. З полону повернули 3 749 військовослужбовців. З огляду на зазначене особливого значення сьогодні набуває проблема забезпечення належного соціального та правового захисту військовослужбовців, правоохоронців та членів їх сімей.

Кабінет Міністрів України 20 серпня 2024 р. визначив порядок організації діяльності служби супроводу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їхніх сімей (далі – служба супроводу), ухваливши відповідну постанову. Основними нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність служби супроводу, сьогодні є Порядок організації діяльності служб супроводу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 р. № 948, Положення про службу супроводу військовослужбовців та членів їх сімей в системі Міністерства оборони України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 29 січня 2025 р. № 59, та Положення про служби супроводу військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2024 р. № 750.

Служба супроводу, відповідно до п. 2 Порядку, створюється в органі військового управління (органі управління), з’єднанні, військовій частині (бригаді, полку, батальйоні (дивізіоні) окремому батальйоні, загоні), вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, навчальній військовій частині (центрі), закладі, установі, організації, базі, закладі охорони здоров’я, що перебуває в підпорядкуванні керівника складової сил безпеки і оборони на базі структурних підрозділів, до повноважень яких належить питання забезпечення соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їхніх сімей, або за рахунок штатних посад за відповідними напрямами роботи у межах штатної чисельності відповідних підрозділів (військової частини). Метою створення служби супроводу є підтримка військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їхніх сімей, насамперед тих, які отримали поранення (травму, контузію, каліцтво), захворювання, членів їх сімей, а також сімей військовослужбовців, які зникли безвісти за особливих обставин, потрапили в полон, загинули (померли) під час виконання бойових (службових) завдань (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку основними завданнями служби супроводу є:

1) супроводження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських, які отримали поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків), підтримання комунікації з членами їхніх сімей;

2) надання військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським допомоги у питаннях направлення та проходження військово-лікарських, медичних (військово-лікарських), лікарсько-експертних комісій, оцінювання повсякденного функціонування особи;

3) супроводження членів сімей загиблих (померлих), зниклих безвісти за особливих обставин, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральну державу військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських, надання їм допомоги у питаннях реалізації належних пільг і гарантій;

4) участь у проведенні відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів, заходів з адаптації, підтримки (супроводу) щодо осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських;

5) сприяння військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським в оформленні документів, необхідних для надання їм посвідчень, що підтверджують статус особи, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації;

6) участь у заходах супроводження або підтримки військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських, які звільняються із служби;

7) забезпечення комунікації служб супроводу з органами державної влади та органами місцевого самоврядування в інтересах надання соціальної підтримки (допомоги) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членам їхніх сімей;

8) здійснення заходів, спрямованих на виявлення порушених прав та соціальних гарантій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейських та членів їхніх сімей;

9) здійснення заходів, спрямованих на додержання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, заходів у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Омельчук В. А., Лісова Н. В. Деякі особливості нормативного регулювання соціального захисту членів сімей військовослужбовців України. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія : Юридичні науки. 2025. № 5. С. 48–53.

В умовах війни особливої актуальності набув соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей. Це посилюється, як через велику кількість змін, внесених до нормативно-правових актів, так і через критичне збільшення особового складу Збройних Сил України та інших воєнізованих формувань. Члени сімей військовослужбовців є суб’єктами права на гарантії, пільги та компенсації. Тому дослідження нормативного визначення поняття члена сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця та окреслення кола осіб, які можуть бути до нього включені, допоможе усунути недосконалості чинного законодавства та покращити механізм реалізації права на соціальний захист членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.

У статті досліджено нормативно-правове регулювання поняття та суб’єктного складу членів сім’ї, передусім загиблих (померлих) військовослужбовців. Визначено недосконалості чинного законодавства. Проаналізовано судову практику, що стосується визначення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця. Акцентована увага на необхідності внесення змін до чинних нормативно-правових актів.

Шлапко Т. В., Зінченко Г. С., Спіріна А. Є. Компаративний аналіз досвіду правового регулювання соціального захисту військовослужбовців Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії й України. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. № 1. С. 334–341.

З метою створення ефективної правової бази для захисту соціальних прав військовослужбовців в Україні, автори систематично проаналізували досвід інших країн з розвинутими системами соціального захисту. На їх думку, такий підхід дозволить запровадити більш дієві його механізми, спираючись на перевірені моделі, що вже успішно працюють в інших державах та які відповідатимуть як національним особливостям, так і міжнародним стандартам. Саме тому для покращення соціального захисту військовослужбовців в Україні, доцільно розглянути норми законодавства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що регулюють соціальні гарантії для військовослужбовців. Так, в Сполученому Королівстві «Угода про Збройні Сили» від квітня 2000 р. («Armed Forces Covenant») визначає, що військовослужбовці Збройних Сил повинні мати такий самий доступ до соціальних пільг, як і будь-який громадянин країни, за винятком випадків, передбачених законодавством. Грошове забезпечення британських військовослужбовців залежить від рангу, досвіду служби та вислуги років, умов та місця служби, кваліфікації. Поточні ставки оплати праці для військовослужбовців становлять: новобранці та рядові – 25 200 фунтів стерлінгів (на сьогодні це 1 036 980 грн.), сержант – 42 510 фунтів стерлінгів, курсанти-офіцери – 33 183 фунтів стерлінгів, лейтенант – 41 026 фунтів стерлінгів, капітан – 50 540 фунтів стерлінгів на рік. Незалежно від того, яку посаду обіймає особа, їй надається підтримка у процесі навчання та саморозвитку, зокрема пропонується ряд пакетів фінансової підтримки, стипендій і стипендій обраним кандидатам в офіцери під час подальшої та вищої освіти

Згідно з положенням «Схеми військових пенсій» від 1978 р. («War Pension Scheme») Сполученого Королівства, усі військовослужбовці Збройних Сил автоматично зараховуються до Пенсійної програми та сплачують 0% внесків щомісяця. Пенсія військовослужбовця починає накопичуватися з першого дня оплачуваної служби та щороку зростає з урахуванням інфляції. Цей процес триває кожного року до моменту виходу військовослужбовця зі Збройних Сил. Немає максимального числа років служби, які можуть бути враховані для розрахунку пенсії, система добре справляється з комбінацією повної та неповної служби. Проте, вік і кількість років оплачуваної служби визначають момент, коли особа має право на пенсійні виплати, зокрема якщо вона виходить на пенсію у віці 60 років (звичайний вік виходу на пенсію) або старше, то матимете право на негайну пенсію, якщо ж у період до досягнення 60 років, то отримає відкладену пенсію, яка буде виплачуватися з індивідуального віку державної пенсії. Військовослужбовець матимете право отримувати відстрочену пенсію лише за умови, що він завершив принаймні 2 роки кваліфікованої служби. Крім того, якщо військовослужбовець залишив Збройні Сили достроково через проблеми зі здоров’ям або травму, то він має право на пільги, які залежать від ступеня інвалідності, та має можливість отримати пенсійні виплати раніше, щоб фінансово підтримати себе.

Британські військовослужбовці мають можливість отримувати компенсацію за будь-яку травму, хворобу або смерть, спричинені службою, відповідно до положень «Схеми компенсацій для Збройних Сил» від 6 квітня 2005 р. («Armed Forces Compensation Scheme»). Система компенсацій в Збройних Силах компенсує будь-яку хворобу, травму або смерть, які сталися внаслідок служби (навіть під час навчання чи тренувань, або зайняття спортом, передбаченим службою), проте не входять травми, які отримані під час громадського заходу, поїздки на роботу та з роботи, занять спортом, який офіційно не визнаний або не мав попереднього схвалення, а також випадкових спотикань та падінь. Так, передбачається два види компенсацій: 1) неоподатковувана одноразова виплата за біль і страждання, сума якої залежить від характеру та тяжкості травми, яка буде оцінена; 2) неоподатковуваний щомісячний платіж, призначений для компенсації звільнення зі служби або за більш серйозні травми, сума якого залежить від основної заробітної плати (за вирахуванням надбавок) на момент звільнення зі служби, а також від ступеня тяжкості ваших травм. У разі, якщо військовослужбовець став інвалідом внаслідок несення служби, він може претендувати на компенсацію, яка може бути двох типів: одноразова виплата за втрату працездатності та постійна виплата, яка виплачується щотижня або щомісяця.

У статті висвітлено також питання соціальних пільг та послуг запроваджених для військовослужбовців Збройних Сил Сполученого Королівства, підтримка їхнього емоційного та психічного здоров’я.

Проведений також аналіз української системи соціального захисту засвідчив наявність значних досягнень, таких як запровадження додаткових виплат та підтримка військовослужбовців у період воєнного стану. Водночас виявлено низку проблем, серед яких – недостатній розвиток психологічної допомоги, затримки в реабілітації та складнощі в реалізації багатьох пільг через бюрократичні процедури. Особливу увагу приділено потребі реформування механізмів медичного обслуговування, які не завжди відповідають потребам військовослужбовців.