Наукові акценти із захисту прав військовослужбовців та військовослужбовиць Збройних Сил України

Відділ наукової інформації та бібліографії у 2026 р. продовжує репрезентувати на сайті Бібліотеки цикл віртуальних бібліографічних анонсів «Наукові акценти».

Мета нашого проєкту – відстежувати, акцентувати увагу та інформувати вас про книги, монографії, автореферати дисертацій, публікації в періодичних виданнях з останніми дослідженнями в різних галузях науки, промисловості, аграрного сектору економіки, що відрізняються глибиною аналізу та науковою новизною.

Бібліографічні анонси містять бібліографічні описи документів та розгорнуті анотації до них з фонду Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського е-каталогів Національної бібліотеки Україні ім. В. І. Вернадського та Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого.

Наразі пропонуємо переглянути статті, що висвітлюють актуальні проблеми захисту прав військовослужбовців та військовослужбовиць Збройних Сил України з е-бібліотеки «Наукова періодика України». Із запропонованими статтями ви можете ознайомитися в PDF-форматі. Зібрані матеріали розміщено в алфавіті авторів публікацій

Ангельська, В. Ю. Нормативно-правове регулювання медико-психологічної, професійно-соціальної реабілітації військовослужбовців після перебування в зоні бойових дій [Електронний ресурс] / В. Ю. Ангельська // Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). – 2025. – № 2. – С. 1972–1987.

Авторкою проаналізовано понад 48 статей наукометричних баз Google Scholar, Web of Science, Scopus, PubMed, Science Direc та нормативно-правові і законодавчі документи щодо реабілітації осіб з інвалідністю, військовослужбовців, переліку комплексу реабілітаційних послуг які повинні надаватись, в якому об’ємі, якими фахівцями, джерела фінансування медико-психологічних, професійно-соціальних реабілітаційних послуг, наявність умов та реалізації реабілітаційних планів заходів на різних рівнях фахівцями різних галузь. Після проведення огляду нормативно-правових документів, статей та ознайомлення з їхніми повними текстами, було відібрано 39 джерел, Закони, Постанови України. Глибина пошуку склала за період 1992–2024 рр. У роботі використанні бібліосемантичний метод та контент-аналіз.

В таблиці наведено перелік законодавства України про реабілітацію осіб з інвалідністю, що базується на Конституції України, Кодексу цивільного захисту України, Законах, Постановах КМ України, що регулюють процес реабілітації людей з інвалідністю, військовослужбовців в Україні.

У висновках авторка зазначає:

1. За проведеним аналізом нормативно-правових документів щодо реабілітації медико-психологічної, професійно-соціальної реабілітації військовослужбовців після перебування в зоні бойових дій необхідно імплементувати нормативно-правові, законодавчі документи України згідно міжнародних стандартів.
2. Створення нових реабілітаційних Центрів для військовослужбовців та забезпечення їх необхідним обладнанням (підпорядковані МОЗ, Мінсоцполітики України, Міністерству у справах ветеранів в Україні), та залучення кваліфікованими фахівцями з різних галузей для надання комплексних мультидисциплінарних, міжгалузевих послуг які пройшли спеціальну підготовку за програмою навчального курсу.

Бирченко, Б. В. Правові аспекти захисту виборчих прав військовослужбовців [Електронний ресурс] / Б. В. Бирченко // Аналітично-порівняльне правознавство. – 2025. – № 3(1). – С. 100–106.

У дослідженні детально розглядаються прогалини та колізії, наявні у чинному виборчому законодавстві України, що перешкоджають повноцінній реалізації військовослужбовцями їхніх конституційних прав. Аналізуються обмеження, встановлені Виборчим кодексом України, зокрема, щодо участі військовослужбовців у місцевих виборах, та їх відповідність конституційним принципам виборчого права. Особливий акцент робиться на проблемах, пов’язаних з визначенням виборчої адреси військовослужбовців та існуючими процедурами голосування, які часто роблять неможливою участь у виборах для значної частини військовослужбовців, особливо тих, хто перебуває у місцях тимчасової дислокації або у зоні бойових дій. У статті також проводиться порівняльний аналіз виборчого законодавства зарубіжних країн щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців, зокрема, розглядаються позитивні приклади впровадження альтернативних методів голосування у європейських країнах. На основі проведеного аналізу у статті обґрунтовується нагальна необхідність удосконалення виборчого законодавства України з метою забезпечення ефективної реалізації конституційних прав військовослужбовців. Пропонуються конкретні шляхи реформування, включаючи усунення невідповідностей між Виборчим кодексом України та Конституцією України, зокрема, шляхом виключення з Виборчого кодексу України положень, що обмежують право голосу окремих категорій військовослужбовців на місцевих виборах. Крім того, пропонується запровадження альтернативних методів голосування, таких як поштове голосування та дистанційне інтернет-голосування, які дозволять забезпечити можливість участі у виборах для військовослужбовців, що знаходяться у віддалених місцях дислокації або не мають можливості особисто прибути на виборчі дільниці.

Івахненко, О. А. Правові засади взаємодії суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в Україні [Електронний ресурс] / О. А. Івахненко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2025. – № 2. – С. 156–166.

Дослідником проаналізовано законодавчі та підзаконні акти, які регулюють відносини у сфері охорони здоров’я, а також повноваження окремих суб’єктів владних повноважень. Вивчено праці дослідників, присвячені проблемам надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в Україні. Визначено напрями взаємодії органів влади під час надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям. Запропоновано зміни і доповнення до національного законодавства.

Підсумовуючи автор зазначає, що правове регулювання взаємодії суб’єктів владних повноважень щодо забезпечення реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в Україні – це встановлення у законодавчих і підзаконних актах умов спільної діяльності органів влади у сфері медичної реабілітації, утримання і матеріального забезпечення реабілітаційних закладів, направлення пацієнтів-військовослужбовців до закладів охорони здоров’я іншого відомчого підпорядкування.

Законодавчі та підзаконні акти України передбачають такі напрями взаємодії різних суб’єктів владних повноважень у процесі надання реабілітаційної допомоги:

– взаємодія місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування з питань утримання реабілітаційних закладів і надання реабілітаційних послуг військовослужбовцям у таких закладах;

– взаємодія МОЗ України та Міністерства соціальної політики України з іншими органами влади у процесі організації роботи реабілітаційних закладів, які можуть надавати реабілітаційну допомогу військовослужбовцям;

– взаємодія між воєнізованими органами влади у процесі надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям у санаторно-курортних закладах різного підпорядкування.

Удосконалення правового регулювання взаємодії суб’єктів владних повноважень під час надання реабілітаційної допомоги пацієнтам може полягати в розробці спільних наказів МОЗ України та воєнізованих органів влади щодо надання реабілітаційних послуг військовослужбовцям у закладах охорони здоров’я державної форми власності.

Козинець, О. Г. Конституційні засади захисту прав військовослужбовців в Україні [Електронний ресурс] / О. Г. Козинець, Є. Ю. Лугина // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2025. – Вип. 89(1). – С. 210–215.

Метою дослідження є аналіз норм Конституції України та інших актів законодавства, що регулюють порядок правового захисту військовослужбовців, а також визначенню ролі Конституційного Суду України у забезпеченні дотримання конституційних норм. Зазначено, що військовослужбовці наділені особливим правовим статусом відповідно до чинних норм Основного Закону. Їх перебування на військовій службі тягне за собою обмеження деяких гарантованих державою прав та свобод, а тому передбачаються окремі гарантії соціального та правового статусу. Розглянуто зміст статей 17, 35, 37, 65 Конституції України, що регулюють суспільні відносини щодо проходження військової служби. Зазначено, що конституційні положення лягли в основу Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Підкреслено роль цього закону, оскільки ним встановлено механізм соціально-правового захисту військовослужбовців, членів їх сімей, зокрема закріплено порядок та умови надання грошового, продовольчого, речового, медичного та інших видів забезпечення та інших видів пільг. Зроблено висновок, що він містить тлумачення деяких проголошених Конституцією України прав людини і громадянина, але з урахуванням особливостей забезпечення цих прав для військовослужбовців. Проте законодавча система залишається недосконалою, зокрема через невідповідність законів нормам Конституції України. Тому розглянуто роль повноважень Конституційного Суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції, правові позиції якого відіграють важливу роль у правовому застосуванні норм Конституції України. Здійснено аналіз рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за конституційною скаргою.

Максакова, Р. М. Дискримінаційні аспекти реалізації права на соціальний захист військовослужбовців, що перебували в полоні та членів їх родин як результат недосконалості юридичної конструкції правового статусу військовополонених [Електронний ресурс] / Р. М. Максакова, В. М. Гамаюнова // Аналітично-порівняльне правознавство. – 2025. – № 4(3). – С. 483–488.

Автори звертають увагу на розбіжність у термінологічному визначенні військових, що потрапили в полон в нормах українського законодавства, а саме: існуванню двох термінів щодо визначення цієї категорії осіб («військовополонений» та «військовослужбовці, які потрапили в полон»). Ці розбіжності призводять до дискримінаційного підходу у відношенні до таких осіб і членів їх сімей в питаннях реалізації ними конституційного права на соціальний захист. Проведено аналіз норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон та членів їх родин; забезпечення їх житлом, поліпшення житлових умов, нарахування соціальних знижок плати за користування житлом та за комунальні послуги; санаторно-курортного лікування та відпочинку з пільговою оплатою вартості путівок; права на подовження відпустки. Підіймаються питання необхідності перегляду визначення переліку осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації стосовно тих військовослужбовців чи військовозобов’язаних близькі родичі яких потрапили у полон під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Звертається увага на неврегульованість в чинному законодавстві питання видачі посвідчень членам сімей військовослужбовців, які потрапили в полон (військовополонених). Зроблено висновок про необхідність формування чіткої юридичної конструкції правового статусу військовополонених в законотворчій практиці України.

Турлакова, Н. В. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів забезпечення доступу до правосуддя у справах щодо захисту прав, свобод та інтересів військовослужбовців та військовозобов’язаних в контексті адміністративного судочинства [Електронний ресурс] / Н. В. Турлакова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Право. – 2025. – Вип. 89(3). – С. 138–145.

Стаття присвячена всебічному досліджену міжнародно-правових стандартів забезпечення права на доступ до правосуддя у справах, пов’язаних із захистом прав, свобод та законних інтересів військовослужбовців і військовозобов’язаних, з особливим наголосом на їх застосуванні в адміністративному судочинстві. Аналіз ґрунтується на вивченні основних міжнародних документів, зокрема Загальної декларації прав людини 1948 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Орхуської конвенції 1998 року, Конвенції про права осіб з інвалідністю 2006 року, а також норм міжнародного гуманітарного права, таких як Женевські конвенції 1949 року та Додатковий протокол I 1977 року. У статті розкрито сутність права на доступ до правосуддя як невід’ємної складової верховенства права. Особлива увага приділена тлумаченню цього права в практиці міжнародних інституцій, зокрема Комітету ООН з прав людини (Загальний коментар № 32), Європейського суду з прав людини, Комітету з дотримання Орхуської конвенції та Комітету з прав осіб з інвалідністю. Досліджено особливості застосування міжнародних стандартів до військовослужбовців і військовозобов’язаних з урахуванням їх специфічного правового статусу, пов’язаного з виконанням обов’язків із захисту державного суверенітету, а також викликів, що виникають під час збройного конфлікту в Україні. Окремо розглянуто необхідність адаптації судових процедур для осіб з інвалідністю, зокрема ветеранів війни, які зазнали поранень, що спричинили фізичні чи психоемоційні обмеження. Обґрунтовано потребу впровадження принципу «ефективного доступу» до правосуддя, передбаченого Конвенцією про права осіб з інвалідністю, через запровадження процесуальних пристосувань, таких як дистанційний розгляд справ, спрощення процедур оскарження та надання правової підтримки. На основі проведеного аналізу сформульовано висновки щодо універсального характеру міжнародно-правових стандартів доступу до правосуддя, їх адаптації до потреб військовослужбовців і військовозобов’язаних, а також необхідності вдосконалення адміністративного судочинства в Україні.