Василь Семенович Стус – український поет, літературознавець, критик, філософ, співтворець сучасного українського відродження, громадянин-патріот, політв’язень, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, Герой України… Активний представник культурного руху шістдесятників. Він був одним із найактивніших дисидентів.

Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області.

У 2002 році у Вінниці було встановлено пам’ятник Василю Стусу. У 2019 році на Україні випустили художній біографічний фільм про поета «Птах душі» або «Заборонений». У Києві, Харкові, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Краматорську та інших містах України є вулиці, що носять ім'я Стуса.

Твори Василя Стуса введено до шкільної програми з української літератури. У 1989 році засновано премію імені Василя Стуса.

Автор таких поетичних збірок: «Зимові дерева» (1970), «Свіча в свічаді» (1977), «Палімпсести» (1986), «Дорога болю» (1990), «Під тягарем хреста» (1991), «І край мене почує» (1992), «Вечір. Зламана віть» (1999), «Небо. Кручі. Провалля. Вода» (2015) та ін.

Творчість видатного поета досліджувала ціла когорта науковців, літературознавців, літературних критиків, перекладачів. Серед них – чимало науковців і письменників Вінниччини і Донеччини.

Відділ краєзнавства підготував книжкову виставку-пам’ять «У глибинах Стусового слова», присвячену традиційним заходам вшанування пам’яті поета.

Запрошуємо до перегляду!