Книжково-ілюстративна виставка «Спадщина Гната Житецького» (до 160-річчя від дня народження українського історика, літературознавця, педагога, громадського та бібліотечного діяча)

В лютому виповнюється 160 років від дня народження Гната Павловича Житецького (1866–1929) – архівіста, історика, літературознавця, книгознавця, громадського діяча і педагога, сина знаного вченого Павла Гнатовича Житецького (1837–1911) – одного з визнаних українських гуманітаріїв та лідерів українського національного руху.

Гнат Павлович народився в м. Кам’янець-Подільський, згодом родина Житецьких переїхала до Києва. Там він здобув гарну освіту: навчався в Другій Київській гімназії (1876–1880), колегії Павла Ґалаґана (1880–1884). Під впливом батька зацікавився українською історією й філологією. У 1884 році Гнат Житецький вступає на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету св. Володимира. У цей час починає працювати помічником секретаря редакції журналу «Київська старовина».

Переломним моментом у його житті стали революційні події 1917–1921 рр. У 1918 р. погоджується на пропозицію Володимира Вернадського (1863–1945) увійти до Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української держави. Згодом Гнат Павлович стане першим завідувачем її рукописного відділу. Він склав перші реєстри рукописних матеріалів бібліотеки, описав рукописні книги та збірки документів, створив перший алфавітний та хронологічний каталоги. Також розробив інструкції з описування рукописних книг та документів й обґрунтував основи розподілу рукописного матеріалу між архівами, бібліотеками та музеями. Завдяки надзвичайним зусиллям Житецького були збережені ті унікальні документи, які й сьогодні становлять основу архівної колекції Інституту рукописів НБУВ та слугують джерелом наукових досліджень.

Останні роки Гнат Житецький жив у Бучі на Київщині. Помер 8 квітня 1929 року.

Для дослідників історії України важливе значення мають наукові напрацювання вченого, документи та листування, що стосуються проблем культурного й громадського життя України ХІХ – початку ХХ ст.

До ювілейної дати працівники відділу рідкісних і цінних видань організували книжково-ілюстративну виставку «Наукова спадщина Гната Павловича Житецького», де представлена публіцистика, яка вміщує численні дослідження життя і творчості видатних діячів переважно національної історії, культури та літератури, зокрема І. Драгоманова, М. Костомарова, П. Куліша, М. Максимовича, О. Лазаревського, І. Мазепи, М. Смотрицького, Б. Хмельницького, І. Франка, Т. Шевченка, та праці, присвячені історії Київської громади та журналу «Київська старовина»..

 

Запрошуємо до перегляду!

Поділитися:

Спадщина Гната Житецького


В лютому виповнюється 160 років від дня народження Гната Павловича Житецького (1866–1929) – архівіста, історика, літературознавця, книгознавця, громадського діяча і педагога, сина знаного вченого Павла Гнатовича Житецького (1837–1911) – одного з визнаних українських гуманітаріїв та лідерів українського національного руху.

Гнат Павлович народився в м. Кам’янець-Подільський, згодом родина Житецьких переїхала до Києва. Там він здобув гарну освіту: навчався в Другій Київській гімназії (1876–1880), колегії Павла Ґалаґана (1880–1884). Під впливом батька зацікавився українською історією й філологією. У 1884 році Гнат Житецький вступає на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету св. Володимира. У цей час починає працювати помічником секретаря редакції журналу «Київська старовина».

Переломним моментом у його житті стали революційні події 1917–1921 рр. У 1918 р. погоджується на пропозицію Володимира Вернадського (1863–1945) увійти до Тимчасового комітету для заснування Національної бібліотеки Української держави. Згодом Гнат Павлович стане першим завідувачем її рукописного відділу. Він склав перші реєстри рукописних матеріалів бібліотеки, описав рукописні книги та збірки документів, створив перший алфавітний та хронологічний каталоги. Також розробив інструкції з описування рукописних книг та документів й обґрунтував основи розподілу рукописного матеріалу між архівами, бібліотеками та музеями. Завдяки надзвичайним зусиллям Житецького були збережені ті унікальні документи, які й сьогодні становлять основу архівної колекції Інституту рукописів НБУВ та слугують джерелом наукових досліджень.

Останні роки Гнат Житецький жив у Бучі на Київщині. Помер 8 квітня 1929 року.

Для дослідників історії України важливе значення мають наукові напрацювання вченого, документи та листування, що стосуються проблем культурного й громадського життя України ХІХ – початку ХХ ст.

До ювілейної дати працівники відділу рідкісних і цінних видань організували книжково-ілюстративну виставку «Наукова спадщина Гната Павловича Житецького», де представлена публіцистика, яка вміщує численні дослідження життя і творчості видатних діячів переважно національної історії, культури та літератури, зокрема І. Драгоманова, М. Костомарова, П. Куліша, М. Максимовича, О. Лазаревського, І. Мазепи, М. Смотрицького, Б. Хмельницького, І. Франка, Т. Шевченка, та праці, присвячені історії Київської громади та журналу «Київська старовина»..

 

Запрошуємо до перегляду!