Микола Никифорович Дорош, поет, публіцист, педагог, краєзнавець. Народився 1 січня 1951 р. у с. Воронівці (нині Уланівської СТГ Хмільницького району) Вінницької області. Працював учителем історії, директором школи в рідному селі. Член Вінницького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, обласного літературно-мистецького об’єднання імені Василя Стуса. Автор близько 40 різножанрових книг, зокрема: віршованих – «Перевесло» (2001), «Свічадо рідної землі» (2007), «Обруски рідної землі» (2014), «В полоні сонця і води» (2015), «Край волошковий» (2020), поеми «Кам’яна Буша» (2020); нарисів «Роде наш красний» (2008), публіцистичних творів про Голодомор 1932–1933 рр. – «Зламані колоски» (2003), «А пам’ять жива» (2005), «Чорні покоси» (2007), «Запланований мор» (2008), «Червоний терор» (2008), «Барвінковий шепіт» (2018). Автор кількох книг про битву на Сниводі 1362 р., історію Хмільницького краю, публікацій у періодиці, колективних альманахах та збірниках. Упорядник збірника вибраних творів поета-земляка Валер’яна Тарноградського (2015). Відмінник освіти України, заслужений учитель України, почесний громадянин Хмільницького району, кавалер відзнаки «За заслуги перед Вінниччиною» (2023). Лауреат премії 113 ім. В. Вовкодава (2020), премії ім. М. Стельмаха журналу «Вінницький край» (2023), премії ім. Л. Гавриша (2024). Член НСПУ (2023).

Відділ краєзнавства пропонує всім охочим ознайомитися з книжковою виставкою-ювілеєм «Невичерпне джерело рідного краю» (до 75-річчя від дня народження Миколи Дороша, педагога, історика, письменника, почесного краєзнавця України).

Запрошуємо до перегляду!