Щаслива та людина, яка на зорі свого життя зустріла когось розумного, доброго. Такого, хто в особистості, що тільки-но формується, відчув майбутнє, повірив у неї. Хто сам є носієм такої енергії, таких ідеалів, що здатні освітлювати ще темне і незбагнене життя, хто вміє виплекати людську душу.

Федір Панчук

Сьогодні ми відкриваємо для себе творчість людини, чиє ім’я нерозривно пов’язане з мистецьким кодом Поділля. Іван Дмитрович Коваль – український живописець, художник-самоучка, чия діяльність залишила вагомий слід в історії українського мистецтва. Самодіяльний художник народився у 1946-му в с. Кирнасівка Тульчинського району. Художник все життя був прикутий до ліжка, але малював світлі полотна для людей, попри важку хворобу – поліомієліт. В усьому йому допомагала мама.

Його творчість – це не просто живопис, а щира сповідь про любов до рідної землі, її традицій та людей. Попри відсутність академічної художньої освіти, Іван Коваль володів унікальним відчуттям кольору та композиції, що дозволило йому створити власний упізнаваний стиль. Його полотна сповнені спокоєм сільського побуту, яскравістю народних свят та глибинною мудрістю українського селянина. Вони відомі своїми яскравими, життєствердними сюжетами.

Картини Івана Дмитровича сьогодні є надбанням як державних музеїв, так і приватних колекцій. Окремі роботи художника зберігаються в Національному музеї народної архітектури та побуту України (м. Київ). Основний його творчий доробок (100 картин) міститься в Кирнасівському ліцеї, де і донині діє картинна галерея митця.

До 80-річчя від дня народження Івана Дмитровича Коваля, живописця, художника-самоучки, фахівці відділу художньої культури та мистецтв підготували книжково-ілюстративну виставку «Жити, щоб малювати».

Запрошуємо до перегляду!