Віртуальний бібліографічний анонс для науковців «Наукові акценти»

Публічне управління в Україні в умовах воєнного стану: регіональний аспект

У межах циклу віртуальних бібліографічних анонсів «Наукові акценти» відділ наукової інформації та бібліографії пропонує працівникам органів місцевої влади ознайомитися з сучасними науковими дослідженнями, що висвітлюють актуальні проблеми публічного управління регіональним розвитком в умовах повномасштабної війни в Україні з е-бібліотеки «Наукова періодика України». Із запропонованими статтями можна ознайомитися в PDF-форматі. Відібрано статті, опубліковані в наукових збірниках протягом 2025–2026 рр.

Бєльська Т. В., Малюхова Ю. І. Публічно-приватне партнерство як інструмент забезпечення стійкості бізнесу під час глобальних загроз. Актуальні питання у сучасній науці. 2025. № 12. С. 244–255. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/currismods_2025_12_21 (дата звернення: 30.06.2026).

Стаття присвячена теоретичному та прикладному аналізу публічно-приватного партнерства як інструменту забезпечення фінансової стійкості бізнесу в умовах зростання глобальних загроз – фінансово-економічних криз, пандемій, військових конфліктів, кліматичних змін і кіберризиків. Показано, що за таких умов публічно-приватне партнерство виходить за межі класичного механізму реалізації інфраструктурних проєктів і набуває ознак багатовимірного інструменту антикризового управління, здатного посилювати фінансову, операційну, інституційну та інноваційно-технологічну стійкість суб’єктів господарювання. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до публічно-приватного партнерства, уточнено його роль в забезпеченні business resilience та окреслено умови ефективного використання публічно-приватного партнерства для підтримки стійкості бізнесу.

Білик О. І., Головчак М. І. Публічні фінанси, публічно-приватне партнерство та нові економічні моделі як чинники забезпечення економічної безпеки у системі публічного управління. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 12. С. 71–82. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/siat_2025_12_6 (дата звернення: 30.06.2026).

Здійснено теоретичне узагальнення та аналітичне обґрунтування ролі публічних фінансів, механізмів публічно-приватного партнерства (ППП) та нових економічних моделей у забезпеченні економічної безпеки держави. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації системи публічного управління до викликів глобалізації, стрімкої цифровізації та обмеженості бюджетних ресурсів в умовах зростання боргового навантаження. Авторами доведено, що традиційні фіскальні інструменти потребують інтеграції з моделями шерингової, циркулярної та цифрової економік, що трансформує публічні фінанси з механізму розподілу ресурсів у системоутворюючий чинник екосистемної платформи. На основі аналізу зарубіжних досліджень та емпіричних даних встановлено, що критичними предикторами ефективності залучення інвестицій через ППП є інституційна спроможність держави та політична стабільність, тоді як наявність лише формалізованого законодавства є недостатньою умовою.

Бурик З. М., Огороднійчук М. В. Розвиток громад та територій в умовах сучасності. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 4. URL: https://eprints.zu.edu.ua/43421/1/1.pdf (дата звернення: 30.06.2026).

Визначено теоретичні засади управління сталим розвитком громад і територій України. Представлено основні проблеми, з якими стикаються місцеві громади. Визначено основні напрями ефективного управління розвитком громади. Досліджуючи економічні, соціальні та політичні аспекти, автор розглядає вплив таких факторів, як економічна нестабільність, соціальні проблеми та наслідки війни на функціонування та розвиток місцевих громад.

Вихристюк А.М. Ґенеза розвитку концепції територіальних громад на території України. Юридичний науковий електронний журнал. 2026. № 4. С. 101–103. URL: https://lsej.org.ua/4_2026/23.pdf (дата звернення: 12.05.2026).

У статті, на основі опрацювання наукових джерел правового та історико-правового змісту, розкрито ґенезу розвитку концепції територіальних громад на території України. Виділено чотири історичні етапи становлення та еволюції самоврядування населення. Особлива увага звертається на історію нормативно-правового регулювання статусу та діяльності територіальних громад. Детально проаналізовано останній період розвитку концепції територіальних громад та специфіку їх реформування. З’ясовано, що другий етап становлення місцевого самоврядування на території України відрізняється біполярністю розвитку. З одного боку, в межах земель, які перебували під владою європейських країн, самоуправління еволюціонувало за взірцем магдебурзького права, основа якого – юридичні можливості населення міст обирати власні адміністративні органи, регулювати питання торгівлі, безпеки, оподаткування тощо. Водночас, такі міста не виходили з під прямого відання королівської влади, а лише наділялись широким колом повноважень у вирішенні питань своєї життєдіяльності на місцях. Зроблено висновок, що останній етап становлення та розвитку місцевого самоврядування на території України ознаменований формуванням законодавчої основи функціонування даного інституту, зокрема, конституційним закріпленням його правового статусу. При цьому розвиток місцевого самоврядування на території України не закінчено. Держава проводить активну роботу в напрямку вдосконалення ефективності місцевої влади та посилення ролі територіальних громад, які в рамках новітнього часу отримали конкретизовану нормативну характеристику та широку наукову освітленість.

Грабчук І. Ф., Левицька С. О., Гуменюк О. А. Формування механізму управління сталим розвитком громад. Актуальні питання економічних наук. 2025. № 17. URL: https://a-economics.com.ua/index.php/home/article/view/971 (дата звернення: 30.06.2026).

Розглянуто теоретико-методичні та практичні аспекти формування механізму управління сталим розвитком територіальних громад в умовах сучасних соціально-економічних викликів, децентралізаційних реформ та післявоєнної відбудови. Особлива увага приділяється комплексному підходу до інтеграції економічних, соціальних та екологічних складових розвитку громади, що є основою забезпечення збалансованого та стійкого розвитку на локальному рівні. Проаналізовано сучасні наукові концепції сталого розвитку та публічного управління, зокрема ідеї модульної архітектури механізму управління, що включає ядро стратегічного планування та функціональні блоки фінансово-економічних інструментів, інституційної спроможності, громадської участі та системи моніторингу й оцінки результатів. У роботі виділено ключові принципи ефективного управління сталим розвитком громад, серед яких стратегічне планування на основі локалізації Цілей сталого розвитку, забезпечення фінансової стійкості через багаторічне бюджетування та використання механізмів публічно-приватного партнерства, розвиток соціальної згуртованості та участі громадян у прийнятті рішень, а також впровадження системи моніторингу та оцінки результатів реалізації ініціатив. Проаналізовано існуючі бар’єри та проблеми, що обмежують ефективність управлінського механізму, серед яких фрагментарність політик, дефіцит фінансових і людських ресурсів, слабка ІТ-інфраструктура та недостатня професійна підготовка посадових осіб місцевого самоврядування. На основі проведеного аналізу запропоновано перспективи подальших наукових досліджень, серед яких лонгітюдні оцінки ефективності механізму управління, розробка інтегрованих IT-інструментів моніторингу, моделювання сценаріїв управління в умовах кризових ситуацій, порівняльний аналіз практик різних типів громад та адаптація міжнародного досвіду до українських умов. Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме підвищенню ефективності управління, забезпеченню прозорості та легітимності рішень, а також стійкому розвитку громад в умовах постійних соціально-економічних та екологічних викликів.

Дєгтяр О. А., Непомнящий О. М., Прав Ю. Г. Державне регулювання механізму антикризового управління регіонами. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 3. С. 702–713. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scntint_2025_3_60 (дата звернення: 30.06.2026).

Метою даного дослідження є аналіз та оцінка ролі інформаційно-аналітичного забезпечення в організаційно-економічному механізмі антикризового управління регіонами, а також розробка рекомендацій щодо його удосконалення для підвищення ефективності управлінських рішень в умовах криз. Проведено аналіз теоретичних основ інформаційно-аналітичного забезпечення антикризового управління. Оцінено сучасний стан інформаційно-аналітичного забезпечення в Україні. Розроблено модель покращення інформаційного забезпечення для підвищення ефективності антикризового управління регіонами. Основні рекомендації включають: удосконалення інфраструктури збору даних, впровадження сучасних інформаційно-аналітичних систем, активне використання Big Data та штучного інтелекту для прогнозування кризових ситуацій, а також покращення співпраці між державними органами та приватним сектором у процесі антикризового управління. Практичне впровадження цих заходів дозволить підвищити ефективність управління кризовими ситуаціями на рівні регіонів і забезпечити їх стійкий розвиток в умовах економічної нестабільності.

Джегур Г. В. Розбудова механізмів публічного управління соціально-економічним розвитком регіонів в умовах сучасних безпекових викликів. Наукові перспективи. (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Медицина», Серія «Педагогіка», Серія «Психологія» ). 2025. Вип. 5. URL: https://perspectives.pp.ua/index.php/np/issue/view/360/462 (дата звернення: 30.06.2026).

Джегур Г. В., Стілл А. В. Особливості публічного управління соціально-економічним розвитком громад в умовах сучасних викликів. Публічне урядування. 2025. № 4. С. 13–26. URL: https://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/4635 (дата звернення: 30.06.2026).

У дослідженні визначено, що умови воєнного стану зумовили присутність нових учасників процесу місцевого соціально-економічного розвитку громад – внутрішньо переміщених осіб та релокованого бізнесу, формування нових типів взаємодії та формування ефективної підприємницької інфраструктури враховуючи безпекову складову. Релокація бізнесу й внутрішньо переміщені особи змінили соціально-економічний розвиток громад, що обґрунтовано новими можливості нарощування їх потенціалу на основі активізації ділової активності, створення нових робочих місць, можливість зменшити навантаження на місцевий бюджет та підтримати відповідний рівень споживчого попиту населення. Виокремлено низку проблем громад в умовах режиму воєнного стану та визначено пріоритетні заходи в цьому напрямі, які мають універсальний характер для всіх громад. Зміна управлінських підходів органів місцевого самоврядування зумовлена внутрішньо переміщеними особами, де найскладнішим завданням виявилася їх інтеграція в соціально-економічне життя громад та зумовило зростання навантаження на місцеву соціальну інфраструктуру, збільшення видатків місцевих бюджетів, реалізацію програм і проєктів їх підтримки та надання додаткових соціальних послуг. Результати. Встановлено детермінанти порушення фінансової стійкості громад (руйнування інфраструктури, житла, зниження економічної активності, падіння рівня реальних доходів населення, демографічна криза), що обумовило низку заходів на різних рівнях управління для стабілізації ситуації. Залежність місцевих бюджетів від цільових трансфертів із державного бюджету свідчить про недостатню автономність розпорядження коштами, які отримані від держави. До шляхів вирішення проблеми віднесено удосконалення механізму місцевого фінансування (податкова реформа), що сприятиме повній фінансовій самостійності органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано важливість формування системи фінансового забезпечення конкурентоспроможності громад, яка передбачає наявність достатнього обсягу фінансування щодо реалізації проєктів, програм розвитку територій для підвищення якості життя населення, формування привабливих умов для розвитку бізнесу, залучення інвесторів.

Костик Р. П. Публічне управління комплексним розвитком територій в умовах сучасного міста. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2025. Вип. 1. С. 249–256. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNUCZUDU_2025_1_29 (дата звернення: 30.06.2026).

Наведено поняття «комплексне освоєння території», вивчається місце цього інституту серед різних видів комплексного стійкого розвитку територій. Оскільки ефективний комплексний підхід до забудови території міста є на сучасному етапі найбільш ліквідним і актуальним, відсутність нормативно-правової бази в Україні, що регламентує питання комплексного освоєння земельних ділянок, з якими стикаються девелопери, є досить гострим і вимагає вивчення. У статті проаналізовано позитивні і негативні аспекти комплексного освоєння територій, а також наведено деякі пропозиції за рішенням проблемних питань, зокрема:

- передбачити на законодавчому рівні паралельне з житловими будинками введення в експлуатацію об'єктів соціальної і торгової спрямованості;

- регламентувати питання спільної участі декількох забудовників в одному проекті комплексного освоєння територій, а також регламентувати можливість залишення об'єктів інженерної інфраструктури у забудовників для реалізації ними повноважень компаній, що управляють;

- реалізація ефективніших партнерських стосунків муніципалітетзабудовник для збільшення інвестиційної привабливості проектів комплексного освоєння територій;

- створення і твердження державних програм по виконанню проектів комплексного освоєння, що визначають форму при реалізації різних за масштабом проектів.

Кухарчук П. М., Білик О. О. Публічне управління соціальним розвитком громад в умовах воєнного стану. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 4. С. 648–658. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scntint_2025_4_52 (дата звернення: 30.06.2026).

У контексті сучасних реалій України, що перебуває у стані війни, питання ефективного публічного управління соціальним розвитком територіальних громад набуває особливої актуальності. Воєнний стан створює безпрецедентні виклики для органів місцевого самоврядування та державної влади, вимагаючи реконфігурації підходів до забезпечення соціальних потреб населення, збереження соціальної інфраструктури та підтримки вразливих категорій громадян. Актуальним постає питання дослідження воєнного стану, який суттєво трансформує парадигму публічного управління соціальним розвитком громад. В умовах обмежених ресурсів, підвищених безпекових ризиків та масштабних переміщень населення, органи місцевого самоврядування змушені адаптувати механізми прийняття рішень, переорієнтовувати бюджетні видатки та модифікувати системи надання соціальних послуг. Висвітлення ключових викликів щодо забезпечення безперервності функціонування критичної соціальної інфраструктури, зокрема медичних закладів, освітніх установ, об'єктів житлово-комунального господарства, потребує детального вивчення та вироблення механізмів демократичного врядування. Пріоритетним постає вивчення аналізу механізмів розбудови систем цивільного захисту, створення та обладнання укриттів, забезпечення базових потреб внутрішньо переміщених осіб. В умовах воєнного стану відбувається суттєва трансформація моделей соціального управління. Спостерігається перехід від довгострокового планування до оперативного реагування на кризові ситуації, посилюється вертикальна інтеграція з військово-цивільними адміністраціями, зростає роль громадських організацій та волонтерських рухів як партнерів органів публічної влади. Особливого значення набуває цифровізація адміністративних та соціальних послуг, що дозволяє забезпечити їх доступність незалежно від фізичного розташування громадян. Впровадження електронних систем обліку та розподілу гуманітарної допомоги, дистанційної освіти, телемедицини стає не розкішшю, а необхідністю. Подальше дослідження цієї проблематики має зосереджуватися на розробці адаптивних механізмів управління соціальною сферою, що здатні забезпечити сталий розвиток громад не лише в умовах воєнного стану, але й у повоєнний період відновлення та розбудови.

Носков О. М. Публічне управління інноваційним розвитком малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану та відбудови України. Вісник Полтавського державного аграрного університету. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2025. Вип. 3. С. 3–8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bpsaupma_2025_3_3 (дата звернення: 30.06.2026).

Основою статті є нормативно-правові акти та наукові публікації у сфері публічного управління та адміністрування, права та економіки. Для оцінки впливу публічного управління на інноваційний розвиток малого та середнього бізнесу (МСБ) в умовах воєнного стану використано системний підхід, аналіз і синтез використано для вивчення складників інноваційного розвитку малого та середнього бізнесу (МСБ) і їх взаємозв’язку з публічним управлінням. Гіпотеза дослідження полягає у твердженні про взаємозв’язок та взаємовплив інноваційності публічного управління та інноваційного розвитку МСБ та врахуванні необхідності саме такого підходу в умовах війни та відбудови; усвідомленні необхідності рішучих дій в умовах кризи та важливості стимулюючого впливу євроінтеграції. Узагальнено та систематизовано механізми та методи публічного управління інноваційним розвитком МСБ: інституційні (правові, організаційні та адміністративні), фінансові (гранти, субсидії, пільгові кредити тощо), інформаційні, освітні, інфраструктурні та антикризові. Автор дійшов висновків, що активізація інноваційної діяльності органів влади потребує комплексного підходу. Важливо спільно з представниками МСБ визначити пріоритети та активізувати їх реалізацію. Основними напрямами створення сучасного механізму публічного управління інноваційним розвитком МСБ названо: аналіз та використання європейської практики; гармонізацію з європейськими стандартами публічного управління МСБ; сприяння доступу МСБ до вітчизняного та зарубіжного фінансування; адаптацію європейських програм підтримки МСБ (Horizon Europe, COSME, EIC Accelerator); диджиталізацію публічного управління та цифрову трансформацію бізнесу; використання європейського досвіду підтримки стартапів.

Серьогіна, Н. О., Науменко С. П. Публічне управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні: проблеми та напрями їх вирішення. Успіхи і досягнення у науці. 2026. № 1. С. 1095–1106. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sucachs_2026_1_86 (дата звернення: 30.06.2026).

Визначено, що повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої держави внесла докорінні зміни у системі національної економіки, загостривши в державі небачені виклики. В умовах російсько-української війни спостерігається недостатня гнучкість традиційних методів публічного управління господарською діяльністю, що викликало потребу у швидкій трансформації системи державного регулювання. Визначено, що головними змінами у сфері публічного управління в сфері публічного управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні є дерегуляція господарської діяльності; впровадження мораторію на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду; диверсифікація економічних пріоритетів; стимулювання підприємницької активності шляхом впровадження програми пільгового кредитування та грантів для надання допомоги бізнесу, а також програми з переміщення підприємств з небезпечних територій; посилення державного нагляду за публічними закупівлями. З’ясовано, що основними викликами публічного управління в сфері публічного управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні є: забезпечення формування необхідного ресурсного резерву потреб оборони та громадської безпеки, мінімізація бюрократизму та покращення ефективності використання коштів державного бюджету, залучення інвестицій та покращення інвестиційної привабливості держави в умовах високих ризиків, а також сприяння економічній стабільності та відновлення пошкоджених потужностей.

Сиченко, В., Рибкіна, С. Соколова, Е., Горн, А. Інтеграція механізмів забезпечення якості у публічне управління стартап-проєктами. Публічне управління та регіональний розвиток. 2026. № 31. С. 303–327. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/purr_2026_31_15 (дата звернення: 30.06.2026).

З огляду на зростаючий масив наукових праць, присвячених окремим складовим публічного управління інноваційним розвитком, у вітчизняній та зарубіжній літературі досі відсутня цілісна концептуальна рамка, яка б розглядала механізми забезпечення якості як системоутворювального елементу державного регулювання стартап-екосистем. Більшість існуючих підходів або зосереджуються на оцінюванні ефективності окремих інструментів підтримки підприємництва, або аналізують якість публічного управління у відриві від специфіки інноваційного середовища. Це породжує теоретико-методологічну прогалину, що стримує як розвиток наукового знання, так і вироблення обґрунтованих управлінських рішень. Метою статті є розроблення концептуальної моделі інтеграції механізмів забезпечення якості у публічне управління стартапекосистемами на основі синтезу теоретичних підходів та емпіричної верифікації їхнього впливу на розвиток підприємницького середовища.

Телендій, А. А. Державне антикризове управління в територіальних громадах в умовах воєнного стану. Таврійський науковий вісник. Серія : Публічне управління та адміністрування. 2025. Вип. 6. С. 102–111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tnvpua_2025_6_14 (дата звернення: 30.06.2026).

Досліджено особливості державного антикризового управління в територіальних громадах України в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена безпрецедентними викликами для системи публічного управління, пов’язаними з повномасштабною збройною агресією, необхідністю забезпечення безперервності публічних послуг, збереження інституційної спроможності органів місцевого самоврядування та підтримки життєдіяльності громад. Обґрунтовано, що антикризове управління на місцевому рівні в умовах війни виходить за межі традиційних управлінських підходів і потребує поєднання надзвичайних повноважень, стратегічної гнучкості та ефективної координації з органами державної влади. Проаналізовано нормативно-правові засади функціонування територіальних громад у період дії воєнного стану, визначено ключові управлінські ризики та обмеження, з якими стикаються органи місцевого самоврядування. Значну увагу приділено трансформації управлінських функцій, ролі військових адміністрацій, змінам у бюджетному процесі та механізмам прийняття управлінських рішень. Показано, що ефективність антикризового управління значною мірою залежить від якості комунікації між центральною владою, місцевими органами та громадянами, а також від рівня професійної підготовки управлінських кадрів. Зроблено висновок, що антикризове управління в територіальних громадах в умовах воєнного стану доцільно розглядати як складову реформи публічного управління, спрямовану на підвищення стійкості, адаптивності та довіри до влади. Окреслено перспективи подальшого вдосконалення управлінських механізмів з урахуванням завдань повоєнного відновлення та європейської інтеграції України.

Цубенко, В. Л. Публічне управління: наукове трактування, види, значення в сучасному соціумі. Наукові перспективи. Серія : Державне управління; Право; Економіка; Медицина. 2026. Вип. 1. С. 713–725. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scper_2026_1_54 (дата звернення: 30.06.2026).

У статті проаналізовано основні наукові підходи до визначення сутності та змісту поняття «публічне управління», окреслено напрями наукової дискусії щодо засад процесу публічного управління. Наголошується, що публічне управління слід розглядати як організаційно-регулятивний вплив держави на ключові напрями суспільного життя, що функціонує як цілісна система взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, спрямована на досягнення національних цілей, захисту інтересів суспільства, пов’язана з реалізацією політичних рішень і впровадженням у життя положень Конституції та законів України. Стверджується, що публічне управління характеризується залученням суспільства до механізмів контролю всіх органів публічної влади. Визначено найбільш поширені підходи до трактування сутності та змісту публічного управління: модернізований, мережевий, деліберативний, належне врядування, новий публічний менеджмент, публічне врядування. Акцентовано увагу на тому, що публічне управління характеризується складністю та реалізується шляхом використання різних управлінських засобів. З огляду на це, необхідно розрізняти види публічного управління: втручальне, розпорядче, виконавче, забезпечувальне, сприятливе, делеговане. Наголошується, що механізми публічного управління класифікують залежно від характеру їх впливу на: економічні, мотиваційні, організаційні, правові, політичні, інституційні, соціальні, інноваційні. В основі формування партисипативного механізму у публічному управлінні лежать особливості організації процесу взаємодії та діяльності, яка в прийнятті управлінських рішень відповідає актуальним завданням органів публічної влади та населення. Визначальною ознакою публічного управління є розгляд людини як активного суб’єкта державного управління. Публічне управління відіграє визначальну роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства. Автор зазначає, що відмінною рисою застосування публічного управління є його здатність забезпечувати суттєве підвищення результативності управлінської діяльності завдяки високому рівню громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей.

Поділитися:

Віртуальний бібліографічний анонс для науковців «Наукові акценти»


Публічне управління в Україні в умовах воєнного стану: регіональний аспект

У межах циклу віртуальних бібліографічних анонсів «Наукові акценти» відділ наукової інформації та бібліографії пропонує працівникам органів місцевої влади ознайомитися з сучасними науковими дослідженнями, що висвітлюють актуальні проблеми публічного управління регіональним розвитком в умовах повномасштабної війни в Україні з е-бібліотеки «Наукова періодика України». Із запропонованими статтями можна ознайомитися в PDF-форматі. Відібрано статті, опубліковані в наукових збірниках протягом 2025–2026 рр.

Бєльська Т. В., Малюхова Ю. І. Публічно-приватне партнерство як інструмент забезпечення стійкості бізнесу під час глобальних загроз. Актуальні питання у сучасній науці. 2025. № 12. С. 244–255. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/currismods_2025_12_21 (дата звернення: 30.06.2026).

Стаття присвячена теоретичному та прикладному аналізу публічно-приватного партнерства як інструменту забезпечення фінансової стійкості бізнесу в умовах зростання глобальних загроз – фінансово-економічних криз, пандемій, військових конфліктів, кліматичних змін і кіберризиків. Показано, що за таких умов публічно-приватне партнерство виходить за межі класичного механізму реалізації інфраструктурних проєктів і набуває ознак багатовимірного інструменту антикризового управління, здатного посилювати фінансову, операційну, інституційну та інноваційно-технологічну стійкість суб’єктів господарювання. У статті узагальнено сучасні наукові підходи до публічно-приватного партнерства, уточнено його роль в забезпеченні business resilience та окреслено умови ефективного використання публічно-приватного партнерства для підтримки стійкості бізнесу.

Білик О. І., Головчак М. І. Публічні фінанси, публічно-приватне партнерство та нові економічні моделі як чинники забезпечення економічної безпеки у системі публічного управління. Наукові інновації та передові технології. 2025. № 12. С. 71–82. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/siat_2025_12_6 (дата звернення: 30.06.2026).

Здійснено теоретичне узагальнення та аналітичне обґрунтування ролі публічних фінансів, механізмів публічно-приватного партнерства (ППП) та нових економічних моделей у забезпеченні економічної безпеки держави. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації системи публічного управління до викликів глобалізації, стрімкої цифровізації та обмеженості бюджетних ресурсів в умовах зростання боргового навантаження. Авторами доведено, що традиційні фіскальні інструменти потребують інтеграції з моделями шерингової, циркулярної та цифрової економік, що трансформує публічні фінанси з механізму розподілу ресурсів у системоутворюючий чинник екосистемної платформи. На основі аналізу зарубіжних досліджень та емпіричних даних встановлено, що критичними предикторами ефективності залучення інвестицій через ППП є інституційна спроможність держави та політична стабільність, тоді як наявність лише формалізованого законодавства є недостатньою умовою.

Бурик З. М., Огороднійчук М. В. Розвиток громад та територій в умовах сучасності. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 4. URL: https://eprints.zu.edu.ua/43421/1/1.pdf (дата звернення: 30.06.2026).

Визначено теоретичні засади управління сталим розвитком громад і територій України. Представлено основні проблеми, з якими стикаються місцеві громади. Визначено основні напрями ефективного управління розвитком громади. Досліджуючи економічні, соціальні та політичні аспекти, автор розглядає вплив таких факторів, як економічна нестабільність, соціальні проблеми та наслідки війни на функціонування та розвиток місцевих громад.

Вихристюк А.М. Ґенеза розвитку концепції територіальних громад на території України. Юридичний науковий електронний журнал. 2026. № 4. С. 101–103. URL: https://lsej.org.ua/4_2026/23.pdf (дата звернення: 12.05.2026).

У статті, на основі опрацювання наукових джерел правового та історико-правового змісту, розкрито ґенезу розвитку концепції територіальних громад на території України. Виділено чотири історичні етапи становлення та еволюції самоврядування населення. Особлива увага звертається на історію нормативно-правового регулювання статусу та діяльності територіальних громад. Детально проаналізовано останній період розвитку концепції територіальних громад та специфіку їх реформування. З’ясовано, що другий етап становлення місцевого самоврядування на території України відрізняється біполярністю розвитку. З одного боку, в межах земель, які перебували під владою європейських країн, самоуправління еволюціонувало за взірцем магдебурзького права, основа якого – юридичні можливості населення міст обирати власні адміністративні органи, регулювати питання торгівлі, безпеки, оподаткування тощо. Водночас, такі міста не виходили з під прямого відання королівської влади, а лише наділялись широким колом повноважень у вирішенні питань своєї життєдіяльності на місцях. Зроблено висновок, що останній етап становлення та розвитку місцевого самоврядування на території України ознаменований формуванням законодавчої основи функціонування даного інституту, зокрема, конституційним закріпленням його правового статусу. При цьому розвиток місцевого самоврядування на території України не закінчено. Держава проводить активну роботу в напрямку вдосконалення ефективності місцевої влади та посилення ролі територіальних громад, які в рамках новітнього часу отримали конкретизовану нормативну характеристику та широку наукову освітленість.

Грабчук І. Ф., Левицька С. О., Гуменюк О. А. Формування механізму управління сталим розвитком громад. Актуальні питання економічних наук. 2025. № 17. URL: https://a-economics.com.ua/index.php/home/article/view/971 (дата звернення: 30.06.2026).

Розглянуто теоретико-методичні та практичні аспекти формування механізму управління сталим розвитком територіальних громад в умовах сучасних соціально-економічних викликів, децентралізаційних реформ та післявоєнної відбудови. Особлива увага приділяється комплексному підходу до інтеграції економічних, соціальних та екологічних складових розвитку громади, що є основою забезпечення збалансованого та стійкого розвитку на локальному рівні. Проаналізовано сучасні наукові концепції сталого розвитку та публічного управління, зокрема ідеї модульної архітектури механізму управління, що включає ядро стратегічного планування та функціональні блоки фінансово-економічних інструментів, інституційної спроможності, громадської участі та системи моніторингу й оцінки результатів. У роботі виділено ключові принципи ефективного управління сталим розвитком громад, серед яких стратегічне планування на основі локалізації Цілей сталого розвитку, забезпечення фінансової стійкості через багаторічне бюджетування та використання механізмів публічно-приватного партнерства, розвиток соціальної згуртованості та участі громадян у прийнятті рішень, а також впровадження системи моніторингу та оцінки результатів реалізації ініціатив. Проаналізовано існуючі бар’єри та проблеми, що обмежують ефективність управлінського механізму, серед яких фрагментарність політик, дефіцит фінансових і людських ресурсів, слабка ІТ-інфраструктура та недостатня професійна підготовка посадових осіб місцевого самоврядування. На основі проведеного аналізу запропоновано перспективи подальших наукових досліджень, серед яких лонгітюдні оцінки ефективності механізму управління, розробка інтегрованих IT-інструментів моніторингу, моделювання сценаріїв управління в умовах кризових ситуацій, порівняльний аналіз практик різних типів громад та адаптація міжнародного досвіду до українських умов. Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме підвищенню ефективності управління, забезпеченню прозорості та легітимності рішень, а також стійкому розвитку громад в умовах постійних соціально-економічних та екологічних викликів.

Дєгтяр О. А., Непомнящий О. М., Прав Ю. Г. Державне регулювання механізму антикризового управління регіонами. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 3. С. 702–713. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scntint_2025_3_60 (дата звернення: 30.06.2026).

Метою даного дослідження є аналіз та оцінка ролі інформаційно-аналітичного забезпечення в організаційно-економічному механізмі антикризового управління регіонами, а також розробка рекомендацій щодо його удосконалення для підвищення ефективності управлінських рішень в умовах криз. Проведено аналіз теоретичних основ інформаційно-аналітичного забезпечення антикризового управління. Оцінено сучасний стан інформаційно-аналітичного забезпечення в Україні. Розроблено модель покращення інформаційного забезпечення для підвищення ефективності антикризового управління регіонами. Основні рекомендації включають: удосконалення інфраструктури збору даних, впровадження сучасних інформаційно-аналітичних систем, активне використання Big Data та штучного інтелекту для прогнозування кризових ситуацій, а також покращення співпраці між державними органами та приватним сектором у процесі антикризового управління. Практичне впровадження цих заходів дозволить підвищити ефективність управління кризовими ситуаціями на рівні регіонів і забезпечити їх стійкий розвиток в умовах економічної нестабільності.

Джегур Г. В. Розбудова механізмів публічного управління соціально-економічним розвитком регіонів в умовах сучасних безпекових викликів. Наукові перспективи. (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Медицина», Серія «Педагогіка», Серія «Психологія» ). 2025. Вип. 5. URL: https://perspectives.pp.ua/index.php/np/issue/view/360/462 (дата звернення: 30.06.2026).

Джегур Г. В., Стілл А. В. Особливості публічного управління соціально-економічним розвитком громад в умовах сучасних викликів. Публічне урядування. 2025. № 4. С. 13–26. URL: https://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/4635 (дата звернення: 30.06.2026).

У дослідженні визначено, що умови воєнного стану зумовили присутність нових учасників процесу місцевого соціально-економічного розвитку громад – внутрішньо переміщених осіб та релокованого бізнесу, формування нових типів взаємодії та формування ефективної підприємницької інфраструктури враховуючи безпекову складову. Релокація бізнесу й внутрішньо переміщені особи змінили соціально-економічний розвиток громад, що обґрунтовано новими можливості нарощування їх потенціалу на основі активізації ділової активності, створення нових робочих місць, можливість зменшити навантаження на місцевий бюджет та підтримати відповідний рівень споживчого попиту населення. Виокремлено низку проблем громад в умовах режиму воєнного стану та визначено пріоритетні заходи в цьому напрямі, які мають універсальний характер для всіх громад. Зміна управлінських підходів органів місцевого самоврядування зумовлена внутрішньо переміщеними особами, де найскладнішим завданням виявилася їх інтеграція в соціально-економічне життя громад та зумовило зростання навантаження на місцеву соціальну інфраструктуру, збільшення видатків місцевих бюджетів, реалізацію програм і проєктів їх підтримки та надання додаткових соціальних послуг. Результати. Встановлено детермінанти порушення фінансової стійкості громад (руйнування інфраструктури, житла, зниження економічної активності, падіння рівня реальних доходів населення, демографічна криза), що обумовило низку заходів на різних рівнях управління для стабілізації ситуації. Залежність місцевих бюджетів від цільових трансфертів із державного бюджету свідчить про недостатню автономність розпорядження коштами, які отримані від держави. До шляхів вирішення проблеми віднесено удосконалення механізму місцевого фінансування (податкова реформа), що сприятиме повній фінансовій самостійності органів місцевого самоврядування. Обґрунтовано важливість формування системи фінансового забезпечення конкурентоспроможності громад, яка передбачає наявність достатнього обсягу фінансування щодо реалізації проєктів, програм розвитку територій для підвищення якості життя населення, формування привабливих умов для розвитку бізнесу, залучення інвесторів.

Костик Р. П. Публічне управління комплексним розвитком територій в умовах сучасного міста. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2025. Вип. 1. С. 249–256. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNUCZUDU_2025_1_29 (дата звернення: 30.06.2026).

Наведено поняття «комплексне освоєння території», вивчається місце цього інституту серед різних видів комплексного стійкого розвитку територій. Оскільки ефективний комплексний підхід до забудови території міста є на сучасному етапі найбільш ліквідним і актуальним, відсутність нормативно-правової бази в Україні, що регламентує питання комплексного освоєння земельних ділянок, з якими стикаються девелопери, є досить гострим і вимагає вивчення. У статті проаналізовано позитивні і негативні аспекти комплексного освоєння територій, а також наведено деякі пропозиції за рішенням проблемних питань, зокрема:

- передбачити на законодавчому рівні паралельне з житловими будинками введення в експлуатацію об'єктів соціальної і торгової спрямованості;

- регламентувати питання спільної участі декількох забудовників в одному проекті комплексного освоєння територій, а також регламентувати можливість залишення об'єктів інженерної інфраструктури у забудовників для реалізації ними повноважень компаній, що управляють;

- реалізація ефективніших партнерських стосунків муніципалітетзабудовник для збільшення інвестиційної привабливості проектів комплексного освоєння територій;

- створення і твердження державних програм по виконанню проектів комплексного освоєння, що визначають форму при реалізації різних за масштабом проектів.

Кухарчук П. М., Білик О. О. Публічне управління соціальним розвитком громад в умовах воєнного стану. Суспільство та національні інтереси. 2025. № 4. С. 648–658. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scntint_2025_4_52 (дата звернення: 30.06.2026).

У контексті сучасних реалій України, що перебуває у стані війни, питання ефективного публічного управління соціальним розвитком територіальних громад набуває особливої актуальності. Воєнний стан створює безпрецедентні виклики для органів місцевого самоврядування та державної влади, вимагаючи реконфігурації підходів до забезпечення соціальних потреб населення, збереження соціальної інфраструктури та підтримки вразливих категорій громадян. Актуальним постає питання дослідження воєнного стану, який суттєво трансформує парадигму публічного управління соціальним розвитком громад. В умовах обмежених ресурсів, підвищених безпекових ризиків та масштабних переміщень населення, органи місцевого самоврядування змушені адаптувати механізми прийняття рішень, переорієнтовувати бюджетні видатки та модифікувати системи надання соціальних послуг. Висвітлення ключових викликів щодо забезпечення безперервності функціонування критичної соціальної інфраструктури, зокрема медичних закладів, освітніх установ, об'єктів житлово-комунального господарства, потребує детального вивчення та вироблення механізмів демократичного врядування. Пріоритетним постає вивчення аналізу механізмів розбудови систем цивільного захисту, створення та обладнання укриттів, забезпечення базових потреб внутрішньо переміщених осіб. В умовах воєнного стану відбувається суттєва трансформація моделей соціального управління. Спостерігається перехід від довгострокового планування до оперативного реагування на кризові ситуації, посилюється вертикальна інтеграція з військово-цивільними адміністраціями, зростає роль громадських організацій та волонтерських рухів як партнерів органів публічної влади. Особливого значення набуває цифровізація адміністративних та соціальних послуг, що дозволяє забезпечити їх доступність незалежно від фізичного розташування громадян. Впровадження електронних систем обліку та розподілу гуманітарної допомоги, дистанційної освіти, телемедицини стає не розкішшю, а необхідністю. Подальше дослідження цієї проблематики має зосереджуватися на розробці адаптивних механізмів управління соціальною сферою, що здатні забезпечити сталий розвиток громад не лише в умовах воєнного стану, але й у повоєнний період відновлення та розбудови.

Носков О. М. Публічне управління інноваційним розвитком малого та середнього бізнесу в умовах воєнного стану та відбудови України. Вісник Полтавського державного аграрного університету. Серія: Публічне управління та адміністрування. 2025. Вип. 3. С. 3–8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bpsaupma_2025_3_3 (дата звернення: 30.06.2026).

Основою статті є нормативно-правові акти та наукові публікації у сфері публічного управління та адміністрування, права та економіки. Для оцінки впливу публічного управління на інноваційний розвиток малого та середнього бізнесу (МСБ) в умовах воєнного стану використано системний підхід, аналіз і синтез використано для вивчення складників інноваційного розвитку малого та середнього бізнесу (МСБ) і їх взаємозв’язку з публічним управлінням. Гіпотеза дослідження полягає у твердженні про взаємозв’язок та взаємовплив інноваційності публічного управління та інноваційного розвитку МСБ та врахуванні необхідності саме такого підходу в умовах війни та відбудови; усвідомленні необхідності рішучих дій в умовах кризи та важливості стимулюючого впливу євроінтеграції. Узагальнено та систематизовано механізми та методи публічного управління інноваційним розвитком МСБ: інституційні (правові, організаційні та адміністративні), фінансові (гранти, субсидії, пільгові кредити тощо), інформаційні, освітні, інфраструктурні та антикризові. Автор дійшов висновків, що активізація інноваційної діяльності органів влади потребує комплексного підходу. Важливо спільно з представниками МСБ визначити пріоритети та активізувати їх реалізацію. Основними напрямами створення сучасного механізму публічного управління інноваційним розвитком МСБ названо: аналіз та використання європейської практики; гармонізацію з європейськими стандартами публічного управління МСБ; сприяння доступу МСБ до вітчизняного та зарубіжного фінансування; адаптацію європейських програм підтримки МСБ (Horizon Europe, COSME, EIC Accelerator); диджиталізацію публічного управління та цифрову трансформацію бізнесу; використання європейського досвіду підтримки стартапів.

Серьогіна, Н. О., Науменко С. П. Публічне управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні: проблеми та напрями їх вирішення. Успіхи і досягнення у науці. 2026. № 1. С. 1095–1106. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sucachs_2026_1_86 (дата звернення: 30.06.2026).

Визначено, що повномасштабне вторгнення російської федерації на територію нашої держави внесла докорінні зміни у системі національної економіки, загостривши в державі небачені виклики. В умовах російсько-української війни спостерігається недостатня гнучкість традиційних методів публічного управління господарською діяльністю, що викликало потребу у швидкій трансформації системи державного регулювання. Визначено, що головними змінами у сфері публічного управління в сфері публічного управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні є дерегуляція господарської діяльності; впровадження мораторію на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду; диверсифікація економічних пріоритетів; стимулювання підприємницької активності шляхом впровадження програми пільгового кредитування та грантів для надання допомоги бізнесу, а також програми з переміщення підприємств з небезпечних територій; посилення державного нагляду за публічними закупівлями. З’ясовано, що основними викликами публічного управління в сфері публічного управління господарською діяльністю в умовах воєнного стану в Україні є: забезпечення формування необхідного ресурсного резерву потреб оборони та громадської безпеки, мінімізація бюрократизму та покращення ефективності використання коштів державного бюджету, залучення інвестицій та покращення інвестиційної привабливості держави в умовах високих ризиків, а також сприяння економічній стабільності та відновлення пошкоджених потужностей.

Сиченко, В., Рибкіна, С. Соколова, Е., Горн, А. Інтеграція механізмів забезпечення якості у публічне управління стартап-проєктами. Публічне управління та регіональний розвиток. 2026. № 31. С. 303–327. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/purr_2026_31_15 (дата звернення: 30.06.2026).

З огляду на зростаючий масив наукових праць, присвячених окремим складовим публічного управління інноваційним розвитком, у вітчизняній та зарубіжній літературі досі відсутня цілісна концептуальна рамка, яка б розглядала механізми забезпечення якості як системоутворювального елементу державного регулювання стартап-екосистем. Більшість існуючих підходів або зосереджуються на оцінюванні ефективності окремих інструментів підтримки підприємництва, або аналізують якість публічного управління у відриві від специфіки інноваційного середовища. Це породжує теоретико-методологічну прогалину, що стримує як розвиток наукового знання, так і вироблення обґрунтованих управлінських рішень. Метою статті є розроблення концептуальної моделі інтеграції механізмів забезпечення якості у публічне управління стартапекосистемами на основі синтезу теоретичних підходів та емпіричної верифікації їхнього впливу на розвиток підприємницького середовища.

Телендій, А. А. Державне антикризове управління в територіальних громадах в умовах воєнного стану. Таврійський науковий вісник. Серія : Публічне управління та адміністрування. 2025. Вип. 6. С. 102–111. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tnvpua_2025_6_14 (дата звернення: 30.06.2026).

Досліджено особливості державного антикризового управління в територіальних громадах України в умовах воєнного стану. Актуальність теми зумовлена безпрецедентними викликами для системи публічного управління, пов’язаними з повномасштабною збройною агресією, необхідністю забезпечення безперервності публічних послуг, збереження інституційної спроможності органів місцевого самоврядування та підтримки життєдіяльності громад. Обґрунтовано, що антикризове управління на місцевому рівні в умовах війни виходить за межі традиційних управлінських підходів і потребує поєднання надзвичайних повноважень, стратегічної гнучкості та ефективної координації з органами державної влади. Проаналізовано нормативно-правові засади функціонування територіальних громад у період дії воєнного стану, визначено ключові управлінські ризики та обмеження, з якими стикаються органи місцевого самоврядування. Значну увагу приділено трансформації управлінських функцій, ролі військових адміністрацій, змінам у бюджетному процесі та механізмам прийняття управлінських рішень. Показано, що ефективність антикризового управління значною мірою залежить від якості комунікації між центральною владою, місцевими органами та громадянами, а також від рівня професійної підготовки управлінських кадрів. Зроблено висновок, що антикризове управління в територіальних громадах в умовах воєнного стану доцільно розглядати як складову реформи публічного управління, спрямовану на підвищення стійкості, адаптивності та довіри до влади. Окреслено перспективи подальшого вдосконалення управлінських механізмів з урахуванням завдань повоєнного відновлення та європейської інтеграції України.

Цубенко, В. Л. Публічне управління: наукове трактування, види, значення в сучасному соціумі. Наукові перспективи. Серія : Державне управління; Право; Економіка; Медицина. 2026. Вип. 1. С. 713–725. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/scper_2026_1_54 (дата звернення: 30.06.2026).

У статті проаналізовано основні наукові підходи до визначення сутності та змісту поняття «публічне управління», окреслено напрями наукової дискусії щодо засад процесу публічного управління. Наголошується, що публічне управління слід розглядати як організаційно-регулятивний вплив держави на ключові напрями суспільного життя, що функціонує як цілісна система взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, спрямована на досягнення національних цілей, захисту інтересів суспільства, пов’язана з реалізацією політичних рішень і впровадженням у життя положень Конституції та законів України. Стверджується, що публічне управління характеризується залученням суспільства до механізмів контролю всіх органів публічної влади. Визначено найбільш поширені підходи до трактування сутності та змісту публічного управління: модернізований, мережевий, деліберативний, належне врядування, новий публічний менеджмент, публічне врядування. Акцентовано увагу на тому, що публічне управління характеризується складністю та реалізується шляхом використання різних управлінських засобів. З огляду на це, необхідно розрізняти види публічного управління: втручальне, розпорядче, виконавче, забезпечувальне, сприятливе, делеговане. Наголошується, що механізми публічного управління класифікують залежно від характеру їх впливу на: економічні, мотиваційні, організаційні, правові, політичні, інституційні, соціальні, інноваційні. В основі формування партисипативного механізму у публічному управлінні лежать особливості організації процесу взаємодії та діяльності, яка в прийнятті управлінських рішень відповідає актуальним завданням органів публічної влади та населення. Визначальною ознакою публічного управління є розгляд людини як активного суб’єкта державного управління. Публічне управління відіграє визначальну роль у забезпеченні сталого розвитку суспільства. Автор зазначає, що відмінною рисою застосування публічного управління є його здатність забезпечувати суттєве підвищення результативності управлінської діяльності завдяки високому рівню громадської підтримки та консолідації суспільства навколо спільних цілей.