Історія лицарів починається у ранньому середньовіччі, коли формувалися феодальні суспільства на теренах Європи. Лицарство – це кодекс поведінки і честі, якого лицарі офіційно дотримувалися в Середньовіччі. Найпершими з лицарських орденів були лицарі-госпітальєри і тамплієри, пілігрими у Святу землю. Принциповими цінностями лицарства були: побожність, честь, доблесть, шляхетність, цнотливість і вірність. В українській історії лицарство розвивалося дещо інакше, ніж у Західній Європі.

Історія українського лицарства сягає часів Київської Русі та формувалася навколо еліти-дружинників, а згодом – козацтва. Запорозька Січ, яка виникла наприкінці XV століття, стала унікальним військовим феноменом, де «січове лицарство» виступало головним захисником українських земель, де головними цінностями були свобода, вірність побратимам, захист віри та Батьківщини.

Козацтво не лише володіло високою військовою майстерністю, а й заклало основи республіканського устрою. Козацька старшина, що керувала державою за часів Гетьманщини, часто мала європейську освіту та підтримувала лицарський дух. Дослідження цієї героїчної доби зведені істориками в низці праць які представлені в книжково-ілюстративній виставці «Історія лицарства» у відділі рідкісних і цінних видань. На експозиції представлені: трьох томне видання «Історія лицарів-госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського» французького історика, абата Рене Обер де Верто,  опубліковане в Парижі 1726 року, фундаментальне історичне дослідження лицарських орденів «Історія королівських лицарських орденів і військових орденів Богоматері із Монт-Кармеля та святого Лазаря із Єрусалима» П’єра Едме Готьє де Сібера (1725–1797) – французького історика та цензора XVIII століття. Також ви можете ознайомитись з фундаментальною двотомною історичною працею, яку уклав і опрацював польський історик, письменник та перекладач Леон Рогальський (1806–1878) – «Історія Хрестоносців та їхні стосунки з Польщею, Литвою і Прусією». Родзинкою виставки є «Історія хрестових походів» французького історика Жозефа-Франсуа Мішо (1767–1839). Його праця і досі вважається класичним дослідженням середньовічної військово-релігійної експансії Європи, вперше опублікована між 1812 і 1821 роками, перевидана в 1877 році та проілюстрована відомим французьким художником Гюставом Доре (1832–1883).

Окремим розділом представлені історичні праці українських науковців: «Історія запорізьких козаків» Дмитра Яворницького (1855–1940) (видана у 3-х томах у 1892–1897 роках) – це монументальна праця, яка є найповнішою енциклопедією козаччини, «Велика історія України» (Львів, 1935) українського історика Миколи Голубця (1891–1942). Книга вийшла у Львові за ініціативи та коштом видатного видавця Івана Тиктора у його відомому концерні «Українська Преса». Вступне слово до видання написав історик Іван Крип'якевич, «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове» – історичний нарис Адріана Кащенка та інші.

Запрошуємо до перегляду!