Основоположником української природознавчої термінології XIX століття вважається видатний український учений, природознавець, філолог, поет, перекладач Іван Григорович Верхратський (1846–1919). Він перший голова математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка, редактор її збірника.

Народився Іван Верхратський у селі Більче (нині Більче-Золоте Тернопільської області) 26 квітня 1846 року. Зацікавленість природничими науками в Івана Григоровича з’явилася ще в гімназії. Він досліджував рослини й комах, зокрема, збирав свою першу колекцію комах (переважно метеликів), яка згодом належала Природничому музею Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у Львові. Попри те, що навчався у Львівському університеті на філолога, викладати почав саме природознавство й біологію.

І. Верхратський – видавець та редактор літературно-наукового журналу «Денниця» (Станіславів, 1880), у якому публікував свої поетичні твори, реалізував себе як перекладач і вчений-біолог. Був членом Фізіографічного товариства у Кракові (1873), Товариства «Просвіта», Наукового товариства імені Шевченка у Львові (з 1899).

Примірники «Збірника секції математично-природописно-лїкарскої Наукового Товариства імени Шевченка» (Т. 1, Т. 2, Львів, 1897), (Т. 9, Львів, 1903) зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних видань.

  У роки вчителювання працював над поширенням української мови в науці й освіті. Писав українські підручники з ботаніки, зоології й мінералогії, перекладав їх з польської, німецької. Опрацював українською мовою видання «Ботаніка на низші кляси шкіл середних» (Львів, 1912), також є автором наукових праць з української діалектології й лексикології, зокрема «Говір Батюків» (Львів, 1912).

Фахівці відділу рідкісних і цінних видань запрошують усіх охочих до перегляду виставки «З наукової спадщини Івана Григоровича Верхратського», присвяченої 180-річчю від дня народження ученого.