До Міжнародного дня ромів відділ наукової інформації та бібліографії підготував віртуальний рекомендаційний бібліографічний список «Ромська спільнота на захисті України», покликаний висвітлити роль і внесок ромів у сучасній історії нашої держави.

Цей день є важливою нагодою звернути увагу на культуру, історію та права ромського народу, а також вшанувати його боротьбу за гідність і рівність у різних країнах світу. Водночас сьогодні особливо важливо говорити про ромську спільноту як невід’ємну частину українського суспільства, яка разом з усіма громадянами стала на захист незалежності та територіальної цілісності України. Немає офіційної статистики щодо того, скільки ромів і ромок захищають нашу країну на передовій. Проте є історії, які голосно про це свідчать.

Бібліографічний список об’єднує сучасні публікації, інтерв’ю, подкасти, що розкривають участь ромів у волонтерському русі, Збройних силах України, гуманітарній діяльності та інформаційному спротиві.

Запрошуємо ознайомитися з матеріалами списку та відкрити для себе важливі сторінки сучасної історії, де ромська спільнота гідно демонструє свою відданість Україні.

Бєлова А. Не цигани, а роми. Як знаменита нацменшина живе, б’ється на війні й розвиває Україну / інтерв’ю вела Т. Капустинська. Рlatfor.ma : [вебсайт]. URL: https://www.platfor.ma/topic/ne-tsygany-a-romy-yak-znamenyta-natsmenshyna-zhyve-b-yetsya-na-vijni-j-rozvyvaye-ukrayinu/ (дата звернення: 05.04.2026).

«А ручку позолоти?», «Де твій кінь?», «Ти знаєш англійську? Ти ж циган!», – і багато іншого чують представники ромської громади від своїх же земляків українців. Століття упереджень, підсилені впливом радянщини, все ще міцно тримаються у суспільній свідомості, попри те, що представники спільноти так само воюють за Україну, волонтерять, сплачують податки та захищають тих, кому потрібна допомога. Керівниця Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» Анжеліка Бєлова розповідає про те, як ця етнічна меншина з’явилася на території України, звідки походять найрозповсюдженіші стереотипи про її представників, що за трагічний випадок підштовхнув правозахисницю відкрити організацію і чим та, власне, займається. А також чому все ж таки «роми», а не «цигани».

Kassam A. «My example can change minds»: Roma fighting for place in postwar Ukraine. The Guardian. 2024. 29 Apr. URL: https://www.theguardian.com/world/2024/apr/29/roma-postwar-ukraine (дата звернення: 05.04.2026).

Точних даних про те, скільки представників ромської громади бореться в українському війську проти росіян нема, втім за оцінками оглядачів, їх кілька тисяч, пише видання «The Guardian», цитуючи Стефана Мюллера, радника з міжнародних справ Центральної ради німецьких сінті та ромів.

В Україні нині проживає близько 400 000 ромів. Нещодавнє опитування, яке провів в Україні фонд Roma Foundation for Europe, показало, що чверть респондентів мають родичів на передовій, третина з яких – волонтери. При цьому, зазначає авторка статті Ашіфа Кассам, роми є однією з найбільш дискримінованих етнічних груп в Україні, що ускладнює їхній доступ до гідного житла, роботи, охорони здоров’я та навчання.

Зусилля висвітлити внесок ромів у військові дії стикаються зі стереотипним висвітленням ромської громади у багатьох ЗМІ, розповідає Наталія Томенко з ARCA – агентства, яке підтримує ромську молодь і працює над збереженням історії та культури ромів в Україні. Анжеліка Бєлова, засновниця «Голосу Ромів» – організації, яка працює над розширенням можливостей ромських жінок в Україні, наголошує на посиленні уразливості й без того вразливих груп. За її словами, небагато організацій – як в Україні, так і за кордоном – займаються цими проблемами.

Уряд України, пише «The Guardian», також докладає зусиль для подолання стереотипів та визнання внеску меншин, зокрема ромів, в оборону країни в державних програмах. Відтак торік нагороду за хоробрість отримав Віктор Ільчак, солдат-ром із заходу України.

Ця історія – не лише про військову службу, а й про зміну світогляду, руйнування стереотипів про ромську громаду, а також про підтримку ромської спільноти громадянським суспільством, що є надзвичайно важливим для їхньої безпеки, захисту прав і збереження культурної спадщини в умовах війни та гуманітарної кризи.

Попович З. «Я маю за кого воювати». Чому роми Закарпаття йшли добровольцями на війну. Varosh : онлайн-журнал. URL: https://varosh.com.ua/vijna/ya-mayu-za-kogo-voyuvaty-chomu-romy-zakarpattya-jshly-dobrovolczyamy-na-vijnu/ (дата звернення: 05.04.2026).

З 2014 року вир війни росії з Україною закрутив не тільки етнічних українців, зброю до рук взяли угорці, євреї, румуни та представники інших нацменшин. Серед добровольців і 2014-го, і 2022-го було чимало ромів. Іноді упереджене ставлення до них не уживається з цим фактом, крім того, часто лунають тези, мовляв, роми ніколи не беруть до рук зброю і не беруть участі у війнах.

Військова служба у ромській традиційній системі цінностей не лише є непрестижною, а сприймається як щось абсолютно чужорідне. Однак, небайдужість, а подеколи й героїзм ромів у цій війні не раз дивували суспільство – пригадайте хоча б історію про викрадення ромами із селища Любимівка російського танку на початку повномасштабного вторгнення.

«Роми ніколи не були такими патріотами як тепер… Брати до рук зброю не входило в ромську історичну культуру», – розповідає депутат Ужгородської міської ради, голова Закарпатської молодіжної громадської організації «Романі черхень» («Ромська зірка») Мирослав Горват. У ромських таборах нині часто можна побачити незвичну річ – українські прапори на воротах, на будинках. З вами вітаються українською, останнім часом тут нерідко можна почути, як співають українські пісні.

Також авторка статті Зоряна Попович поспілкувалася з одним із добровольців, нині ветераном Тиберієм Лойзі та пастором ромської євангельської церкви в Ужгороді Іваном Балогом.

«Те, що пишуть про ромів всяке – це неправда, ми всі однакові перед Богом, і в ромів така сама червона і гаряча кров, як і в українців. Дав би Бог, щоб люди зрозуміли це скоріше», – стверджує пастор Іван Балог.

Галас Я. «У ромів є неписаний закон – не воювати. Але ми не загарбники, а захищаємо свою країну!». Як закарпатські роми воюють на фронті. Українська правда. 2022. 9 лист. URL: https://www.pravda.com.ua/articles/2022/11/09/7375506/ (дата звернення: 05.04.2026).

Характерними рисами ромської спільноти у свідомості українців є їх небажання проходити строкову службу і не воювати у лавах ЗСУ. 128-а окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада в цьому сенсі є ще одним винятком із правила – тут служить група ромів, котрі прийшли в ЗСУ і перебувають у зоні бойових дій із перших днів російського вторгнення. Крім етнічної приналежності, цих бійців об’єднують ще дві особливості: перша – кожен із них є багатодітним батьком, тому не підпадає під мобілізацію, друга – всі вони прийшли у військкомат і попросилися в бойову частину не після повісток, а добровільно.

«У циган є неписаний закон – не воювати, взагалі не брати зброю в руки, але ми не загарбники, а захищаємо свою країну, тому я не бачу тут суперечностей. Ми творимо тут свою історію – українську і ромську. Маємо свій прапор, а по закінченні служби я візьму з собою пару речей, які зі мною з самого початку (похідне ліжко, сковорідку, щось із амуніції, яку сам купив) і влаштую невеличкий музей війни. Щоб люди знали, що Україну захищали в тому числі й роми», – каже командир, очільник громадської організації «Романі рат» («Ромська кров»), Михайло Титичко з позивним «Барон».

Томенко Н, Панченко Я. Розриваючи кайдани стереотипів: ромські солдати у битві України за виживання. АРКА : [вебсайт]. URL: https://arca.org.ua/uk/posts/rozrivayuchi-kajdani-stereotipv-romsk-soldati-u-bitv-ukrani-za-vizhivannya/ (дата звернення: 05.04.2026).

Ромська громада в Україні протягом багатьох років стикалася з дискримінацією, соціальною нерівністю, переслідуваннями з боку ультраправих угруповань та стереотипами. Багато хто вважав ромів аполітичними і такими, що мало цікавляться суспільним життям своєї країни. Однак повномасштабне вторгнення росії в Україну довело протилежне. Сотні ромів стали на захист своєї Батьківщини, воюючи пліч-о-пліч з представниками інших народів України. Вони довели, що є невід’ємною частиною українського суспільства, готовою жертвувати собою заради майбутнього своїх друзів, близьких, сусідів і навіть незнайомців. Серед тих, хто взяв до рук зброю і пішов на фронт – Арсен Медник, Олексій Панченко та Радик Фаркаш. Їхні історії – це історії мужності та хоробрості звичайних людей, які ніколи не планували брати участь у бойових діях.

Ще один воїн-ром – Микола Алмазов, який добровільно приєднався до ЗСУ у 2023 році. Його рішення було не лише актом патріотизму, а й відповіддю на внутрішній поклик боротися за правду. Для нього цей вибір став частиною особистої місії – довести, що роми є невід’ємною частиною українського народу, і що вони так само готові ризикувати життям за свою країну. Микола також акцентує увагу на тому, що роми повинні активно заявляти про свою роль у війні. «Наша боротьба – це частина спільної боротьби за Україну. Ми довели, що готові захищати свою країну, і хочемо, щоб це визнавали всі». Він вірить, що після війни настане час для справжнього визнання ролі ромів у державотворенні України.

«Ми не просимо про особливе ставлення – ми лише хочемо, щоб нас визнавали рівними. Ця війна – наш шанс змінити ставлення суспільства до нас», – підсумовує Микола Алмазов.

Алмазов М., Горняк С. Війна і служба: як роми захищають Україну / інтерв’ю вела В. Машталер. АРКА : [вебсайт]. Текст і аудіодані: (21.19). URL: https://arca.org.ua/uk/posts/vjna--sluzhba-yak-romi-zahischayut-ukranu/ (дата звернення: 05.04.2026).

Гостями подкасту «Ай ту Жянес. А ти знаєш?» стали військовослужбовець ЗСУ, ром Микола Алмазов і журналістка Суспільного Мовлення, авторка програми ромською мовою «Романо Джівіпен» Сімона Горняк, яка висвітлює історії ромів на фронті. У центрі уваги – участь ромської спільноти в захисті України, виклики фронтового життя та взаємна підтримка серед військових різних національностей.

Микола Алмазов ділиться власним досвідом служби, підкреслюючи, що на передовій не має значення походження – вирішальними є довіра, єдність і спільна відповідальність за країну. Його історія добровільного вступу до війська у перші дні повномасштабної війни є свідченням усвідомленого вибору та відданості Батьківщині.

Сімона Горняк, зі свого боку, розповідає про роботу журналіста під час війни та про історії ромських військових, які вона висвітлює. Особливе місце займає приклад допомоги пораненому бійцю, що демонструє силу людської солідарності та важливість підтримки ветеранів.

Випуск акцентує на тому, що сучасне українське військо є відображенням багатонаціонального суспільства, а участь ромів у боротьбі сприяє подоланню стереотипів і формує нове розуміння єдності. «Тут є азербайджанці, є грузини, також є вірмени, тобто хлопці  різних національностей. І усі абсолютно нормально спілкуються між собою. Тут немає такого поділу: «ти наш, чи не наш…» – такого просто не існує. Всі воюють і національність тут не відіграє жодної ролі», – стверджує Микола Алмазов.

Це розмова про мужність, взаємопідтримку та реальність війни без прикрас.

Панченко Я. «Два фронти війни» – як роми, вступаючи до лав ЗСУ, борються з російською агресією та дискримінацією в Україні. ADC Memorial-Brussels : [вебсайт]. URL: https://adcmemorial.org/uk/stattya/dva-fronti-vijni-yak-romi-vstupayuchi-do-lav-zsu-boryutsya-z-rosijskoyu-agresi%D1%94yu-ta-diskriminaczi%D1%94yu-v-ukra%D1%97ni/ (дата звернення: 05.04.2026).

З перших днів війни багато ромів відзначилися небайдужістю та героїзмом, стали волонтерами, а деякі вступили в ряди української армії. Загальна кількість ромів на фронті на сьогодні не відома, але за даними ромського жіночого фонду «Чіріклі» у складі ЗСУ зараз воює більше за тисячу ромів-добровольців, двоє з них – герої статті Януша Панченка: Олексій Панченко та Радік Фаркаш.

Через півтора місяці повномасштабної війни Радік вирішив не чекати окупаційну армію в Ужгороді, а зустріти її на сході України. Тому у квітні він – батько чотирьох дітей – пішов до військкомату записуватися добровольцем до лав ЗСУ. Так ром став бійцем окремої 95-ї повітряно-штурмової бригади. Того ж місяця Олексій – теж багатодітний ром – після виїзду з окупованої Камʼянки-Дніпровської, вирішив знову зустрітися з російськими солдатами, але цього разу вже зі зброєю в руках. З такою думкою він, через кілька днів після приїзду до Кропивницького, вирушив до місцевого військкомату. Кількома тижнями пізніше Олексій вже служив як водій-санітар і стрілець у 39-му окремому стрілецькому батальйоні.

За даними КМІС у 2021 році роми були групою, до якої спостерігався найвищий показник ксенофобії за шкалою соціальної віддаленості в Україні: 5,342, але після російського вторгнення індекс ксенофобії до ромів знизився до 5,08, крім того, роми перемістились з першої позиції рейтингу ксенофобії на третю, уступивши перше місце росіянам та друге – білорусам. Як бачимо, незважаючи на труднощі та високий рівень ксенофобії, активна участь ромів у протистоянні російській агресії може відкрити нові перспективи положенню ромів в українському суспільстві.

Медник А. Арсен Медник: «Я зламав чимало стереотипів щодо ромів в ЗСУ» / інтерв’ю вела С. Мялик. АРКА : [вебсайт]. Текст і аудіодані: (19.29). URL: https://arca.org.ua/uk/posts/arsen-mednik-ya-zlamav-chimalo-stereotipv-schodo-romv-v-zsu/ (дата звернення: 05.04.2026).

У подкасті «Ай ту жянес. А ти знаєш?» журналістка Світлана Мялик спілкується з Арсеном Медником – ромським ветераном Збройних сил України, який понад два з половиною роки захищав Україну на фронті та отримав важкі поранення.

У випуску герой ділиться власною історією: від рішення стати на захист Батьківщини після початку повномасштабного вторгнення до служби у складі 46-ї десантно-штурмової бригади, де він був старшим стрільцем і виконував обов’язки командира відділення. Арсен відверто розповідає про бойовий досвід, втрату побратимів, поранення та шлях повернення до мирного життя.

Особливу увагу приділено темі подолання стереотипів щодо ромської спільноти в армії. Ветеран підкреслює, що з часом упередження зникають, поступаючись повазі та довірі, а також наголошує на важливості визнання внеску ромів, адже сотні з них сьогодні боронять Україну.

«Я пішов добровольцем захищати Україну. Спочатку люди скептично ставились і не розуміли, що робить ром у війську. Але з часом побратими звикли і були задоволені. І, мабуть, більше були за рома, ніж за українців, за своїх. Так до мене ставились. З повагою. Я не єдиний ром, який воював і воює. Нас дуже багато», – підсумовує Арсен Медник.

Райська Є. Вони служать Україні: портрети ромів, які захищають державу. АРКА : [вебсайт]. URL: https://arca.org.ua/uk/posts/voni-sluzhat-ukran-portreti-romv-yak-zahischayut-derzhavu/ (дата звернення: 05.04.2026).

Вражаючі успіхи української армії стали несподіванкою для всього світу. Звитяга та професійність наших захисників вражають. А розуміння того, що більшість бійців Сил оборони – це колишні цивільні, змушує захоплюватися ними ще більше. У статті подано історії трьох військових ромів, які боронять Україну та ладні віддати усе заради звільнення нашої землі від окупантів: Миколи Томенка, Віктора Ільчака та Олексія Кутмизирова.

У публікації підкреслюється, що повномасштабна війна стала випробуванням, яке оголило справжні цінності суспільства: не походження, мова чи віросповідання визначають людину, а її вчинки, готовність до самопожертви та відданість Батьківщині. Єва Райська наголошує на важливості збереження цього усвідомлення після перемоги, коли країна повернеться до мирного життя і постане перед викликами відбудови. Авторка закликає не забувати уроки війни, цінувати єдність і взаємну підтримку, адже саме вони стали запорукою сили українського народу у боротьбі за свободу та незалежність.

Максимов А. «Бароном будеш»: ромський військовий у лавах ЗСУ. hromadske :  онлайн-медіа : [вебсайт]. URL: https://hromadske.ua/posts/baronom-budesh-romskij-vijskovij-u-lavah-zsu (дата звернення: 05.04.2026).

Віктор Ільчак – ром за походженням. Більшу частину життя він кочував містами країни у пошуках заробітку, жебракував та зазнав дискримінації через власну ідентичність. Але 9 років тому Віктор вирішив змінити цивільний одяг на військову форму. Тепер він той, ким пишається країна. За весь час військової служби чоловік пройшов найгарячіші точки.

Напередодні 24 лютого 2022-го чоловік мав передчуття, що почнеться велика війна. У переддень розпалу повномасштабного вторгнення бригаду, в якій він служив, відправили до Волновахи, що в Донецькій області. У перші ж дні там почалися нерівні бої. Коли вже не було чим відбиватись, надійшов наказ командира покинути позицію. Під час відступу Віктор, водій-механік БМП-2, допомагав вивозити поранених побратимів та зазнав важкого осколкового поранення в руку та сильної контузії.

Зараз чоловік перебуває на довготривалій реабілітації, але весь час хоче назад до побратимів. Каже, що війна зрівняла всіх, незалежно від етнічного походження чи соціального статусу. Під час своєї служби на фронті Віктор жодного разу не відчував прояви дискримінації або неприйняття. Навпаки: усі, з ким пройшов бойовий шлях, стали близькими й дорогими серцю друзями.

«Но, мені одразу сказали: «Бароном будеш». Так я отримав свій позивний», – посміхається захисник Віктор Ільчак.

Михайлов В. Один захисник, інший – благодійник: історія братів-ромів з Городні / інтерв’ю вела О. Олещенко ; Суспільне Чернігів. YouTube : відеохостинг. Відеодані: (3.38). URL: https://www.youtube.com/watch?v=DWlvXWHXY9I (дата звернення: 05.04.2026).

Інтерв’ю висвітлює зворушливу історію братів-ромів Радислава та Володимира, чиї життєві шляхи, попри спільне минуле, розійшлися під час війни. Вирісши окремо в інтернатах, вони знайшли одне одного вже у дорослому віці, згодом зблизилися та створили музичний гурт. Однак повномасштабна війна знову розлучила братів: Радислав повернувся із-за кордону, щоб стати на захист України у складі Збройних сил, тоді як Володимир залишився в тилу.

У розмові Володимир ділиться почуттями гордості за брата та за представників ромської спільноти, які долучилися до боротьби за Україну. Після тривалої паузи в творчості саме підтримка Радислава надихнула його повернутися на сцену — тепер він виступає на благодійних концертах, спрямовуючи свій талант на допомогу країні.

«Мій Радік, мій брат, це на даний час дуже величезна гордість, і я їм пишаюсь. В мене є дуже багато друзів ромської національності й в Закарпатті та в інших регіонах. Це не тільки пішов Радислав воювати за свою Батьківщину, з Городні пішло ще два роми. Дійсно відчувається гордість, гордість за свій народ, а гордість чому, тому що війна показала, хто є хто», – розповідає Володимир.

Рашевська О., Дудченко Л. «Це не ті роми, які були раніше». Історія захисника Миколи Цигана / Суспільне Суми. YouTube : відеохостинг. Відеодані: (3.07). URL: https://www.youtube.com/watch?v=T7cFnlgUsso (дата звернення: 05.04.2026).

Микола Буштаренко з позивним «Циган» служить у загоні територіальної оборони на Сумщині та вступив до лав захисників майже від початку вторгнення.

За словами Миколи, в його підрозділі двоє бійців з позивним «Циган», але ромів у війську більше, ніж відомо, адже вони зазвичай не афішують свою приналежність до ромського народу: «Багато ромів, хто воює, але мало хто хоче, щоб знали, хто вони, де вони і що вони». Микола Буштаренко про службу розповідає неохоче, каже, що і на блокпосту доводиться стояти, і бойові завдання виконувати, але служитиме захисник до перемоги. Історія Миколи є прикладом того, що національне походження не впливає на любов до України та готовність її захищати.

«Національного походження іншого, але ми всі українці, нас спіткала біда. Нам потрібно стояти поруч всім, і україніці, і неукраїнці. Хлопці згуртувалися всіх національностей і пішли захищати», – говорить Микола Москальов. Він розповідає, що в «Ромському національному об’єднанні Сумщини», яке він очолює, на сьогодні відомо про 14 ромів, які стали на захист країни після повномасштабного вторгнення. Більшість пішли добровольцями, не маючи досвіду військової служби.

Бругош А. «Йтиму до кінця, ми дали клятву народу України» – історія рома Альберта Бругоша, який служить у ЗСУ / інтерв’ю вела С. Горняк ; Суспільне Документалістика. YouTube : відеохостинг. Відеодані: (3.18). URL: https://www.youtube.com/watch?v=QBHRLa3nlnQ (дата звернення: 05.04.2026).

Інтерв’ю розкриває історію військовослужбовця ромського походження Альберта Бругоша, який став прикладом мужності, витривалості та відданості Україні. Попри проблеми зі здоров’ям і складний діагноз, він свідомо обрав шлях захисника та продовжує службу, залишаючись вірним військовій присязі.

У розмові герой ділиться власним досвідом участі в бойових діях на найгарячіших напрямках, розповідає про поранення, випробування та психологічні труднощі війни. Водночас він підкреслює, що на фронті немає поділу за національністю – там панують взаємоповага, підтримка й спільна мета.

«Незважаючи на мою хворобу, стоятиму до кінця. Ми ж давали клятву на вірність Україні та народу. Наше діло – захищати Батьківщину», – наголошує Альберт Бругош.

РОМИ воюють один з одним – розмова за «Ц*ГАНСЬКИМИ законами»: інтерв’ю з полоненим / 24 ОМБр імені короля Данила. YouTube : відеохостинг. Відеодані: (37.33). URL: https://www.youtube.com/watch?v=PjO2winBLfE (дата звернення: 05.04.2026).

Інтерв’ю являє собою напружену й глибоку розмову двох ромів, яких війна поставила по різні боки фронту. Один із співрозмовників – український військовий 24-ї бригади, який боронить свою землю та родину, інший – російський полонений, що прийшов в Україну як окупант. Розмова людей зі спільною ідентичністю, але різним вибором: один захищає, а інший – руйнує та знищує.

Цей діалог – не лише про фронт і полон, але й про ромські традиції, ідентичність, баронів, родину та наслідки вибору піти на війну.

Юрій. Як прості РОМИ захищають Батьківщину на фронті з перших днів на нулі. Ромський подкаст / інтерв’ю вела З. Прокопенко ; проект «Роми – це ми». YouTube : відеохостинг. Відеодані: (58.29). URL: https://www.youtube.com/watch?v=gTQnS9zroPM (дата звернення: 05.04.2026).

У черговому випуску проєкту «Роми – це ми» Зінаїда Прокопенко, молодіжна ромська активістка, розмовляє з Юрієм – ромом, який добровільно пішов захищати Україну. Його історія – це приклад справжньої мужності, гідності та любові до Батьківщини.

Юрій ділиться власним досвідом служби, тим, як виріс у ромській родині, з якими упередженнями стикався в мирному житті та в армії, і як він не дозволив стереотипам зламати свою ідентичність. Це щира та відверта розмова про патріотизм, боротьбу за повагу до ромської культури та право бути собою.

Ром, військовий, українець – ці ідентичності не суперечать одна одній, а доповнюють.

Варто наголосити: у час, коли Україна щодня виборює своє право на життя і свободу, особливого значення набуває єдність усіх її громадян. Ромська спільнота, як невід’ємна частина українського суспільства, гідно стоїть пліч-о-пліч із іншими захисниками, демонструючи мужність, відданість і силу духу.

Ми щиро дякуємо всім військовим, які тримають оборону, і з вірою підтримуємо тих, хто зараз на передовій – під обстрілами, у холоді та виснаженні. Війна не має визначених термінів, але має своїх героїв – тих, завдяки кому країна продовжує жити. Поки наші захисники стоять і боронять Україну, доти живе надія, міцніє єдність і наближається Перемога.

У публікації використано картину Натана Маркмана «Ромські військові ЗСУ повертають викрадених росіянами українських дітей».

Підготувала

Діана Белоус, завідуюча відділом наукової інформації та бібліографії