Історикам на замітку

(Бібліографічний анонс)

Відділ наукової інформації та бібліографії пропонує шанувальникам історії України нові цікаві книги:

Братко-Кутинський, О. А. Феномен України : наук. дослідж. / О. А. Братко-Кутинський. – Київ : ЦУЛ, 2019. – 224 с.

Це остання філософсько-історична праця Олексія Андрійовича Братка-Кутинського (1926–1993), українського філософа, психолога, письменника, над якою він працював до останнього подиху. Рукопис вперше був оприлюднений в газеті «Вечірній Київ» і виданий її редакцією окремою книгою в 1996 р., на жаль, посмертно.

У науковому дослідженні вчений на багатому фактичному матеріалі показав незвичайність землі, на якій розташована наша держава, її місце у космосі, а отже й унікальність українського етносу, породженого цією землею. На базі глибоких знань, маючи чітку картину світобудови і розвитку людства, автор ставить питання для нинішніх і наступних поколінь українців – про роль і місце України у цій світобудові.

Вивчаючи протягом багатьох років прояви української геоенергетики, О. Братко-Кутинський виявив сім чудес-загадок, особливостей, які пояснюють феномен України.

Життєдайна сила книги полягає в тому, що О. Братко-Кутинський показує хто ми, українці, звідки ми, якого кореня, замислюється над тим, чому така нещаслива доля спіткала Україну та доводить, що наша земля, українська нація гідна кращої долі.

 

Голубець, М. Велика історія України : в 2 т. / М. Голубець ; передм. І. Крип’якевича. – Київ : ЦУЛ, 2019.

Т. 1. – 352 с.

Т. 2. – 400 с.

Микола Голубець (1891–1942) – український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, перекладач, бібліограф дослідив великий період історії українського народу – від найдавніших часів до початку ХХ ст. Книгу було видано у Львові 1935 р. обмеженим тиражем, всього 1,5 тис. примірників, яка давно стала бібліографічним раритетом. Чимало її розділів висвітлюють події і факти, які відсутні в роботах М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Костомарова, М. Аркаса та ін.

У 1948 р. у видавництві Івана Тиктора вийшло друге, доповнене видання цієї книги, яке оцифровано і представлено в е-бібліотеці «Культура України» на сайті Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого: http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=8704

Велика історія України [Електронна копія] / до 1923 р. опрацювали: І. Крип’якевич і ред. М. Голубець ; до 1948 р. доповнив Д. Дорошенко ; праісторію України доповнив Я. Пастернак. – Електрон. текст. дані (1 файл : 1,73 Гб). – Львів ; Вінніпег : Видав Іван Тиктор, 1948.

У книзі історію України до 1923 р. опрацював український історик І. Крип’якевич (1886–1967) за редакцією автора книги, до 1948 р. – узагальнив український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф Д. Дорошенко (1882–1951). Прадавню історію доповнив найновішими на той час здобутками доктор філософії, знаний український археолог і дослідник української старовини Ярослав Пастернак (1892–1969). Найважливіші розкопки він провів на терені княжого Галича (1934–1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла.

Окрім цього дане видання вперше представляє історію великих українських імміграційних скупчень на теренах Америки, Аргентини, Бразилії, Канади, Уругваю тощо.

1993 р. у видавництві «Глобус» побачило світ репринтне відтворення «Великої історії України» 1935 р.

Коротко про автора книги: Народився у Львові. Закінчив Львівську академічну гімназію і Академію мистецтв у Кракові. Навчався на філософському факультеті Львівського університету та у Віденському університеті. У роки Першої світової війни – доброволець Легіону Українських Січових Стрільців. Наприкінці 1918 р. – командир чоти новоствореної Української Галицької Армії, учасник бойових дій українсько-польської війни 1918–1919 рр.

Від 1920-х років займався науковою, літературною і культурологічною діяльністю: член комісії Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка у Львові з історії мистецтва, один із організаторів Асоціації незалежних українських митців. Після вересня 1939 р. – працівник Львівського міського архіву. Під час німецької окупації Львова заснував Літературно-Мистецький клуб, працював над тритомною історією української культури.

Як дослідник історії українського мистецтва та історії України, Львова та регіону, був автором 84 книг і брошур, понад 1500 статей. З під його пера вийшла серія брошур і статей про українських митців. Художню творчість почав як поет. Відомий своїми прозовими творами: новела «Люди і блазні» (1927), «Гей, видно село» (про перші бої УСС; 1934), історичні романи «Жовті Води» (1937) і «Плем’я Чингісхана» (1938).

Переклав окремі твори Г. Гауптмана («Затоплений дзвін»), Г. Ібсена («Пер Гюнт», у перекладі М. Голубця – «Пер Гінт», 1921), Й. В. Гете (уривок із п’ятої дії «Фауста», 1937), О. Уайльда та ін.

Поділитися:

Історикам на замітку


(Бібліографічний анонс)

Відділ наукової інформації та бібліографії пропонує шанувальникам історії України нові цікаві книги:

Братко-Кутинський, О. А. Феномен України : наук. дослідж. / О. А. Братко-Кутинський. – Київ : ЦУЛ, 2019. – 224 с.

Це остання філософсько-історична праця Олексія Андрійовича Братка-Кутинського (1926–1993), українського філософа, психолога, письменника, над якою він працював до останнього подиху. Рукопис вперше був оприлюднений в газеті «Вечірній Київ» і виданий її редакцією окремою книгою в 1996 р., на жаль, посмертно.

У науковому дослідженні вчений на багатому фактичному матеріалі показав незвичайність землі, на якій розташована наша держава, її місце у космосі, а отже й унікальність українського етносу, породженого цією землею. На базі глибоких знань, маючи чітку картину світобудови і розвитку людства, автор ставить питання для нинішніх і наступних поколінь українців – про роль і місце України у цій світобудові.

Вивчаючи протягом багатьох років прояви української геоенергетики, О. Братко-Кутинський виявив сім чудес-загадок, особливостей, які пояснюють феномен України.

Життєдайна сила книги полягає в тому, що О. Братко-Кутинський показує хто ми, українці, звідки ми, якого кореня, замислюється над тим, чому така нещаслива доля спіткала Україну та доводить, що наша земля, українська нація гідна кращої долі.

 

Голубець, М. Велика історія України : в 2 т. / М. Голубець ; передм. І. Крип’якевича. – Київ : ЦУЛ, 2019.

Т. 1. – 352 с.

Т. 2. – 400 с.

Микола Голубець (1891–1942) – український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, перекладач, бібліограф дослідив великий період історії українського народу – від найдавніших часів до початку ХХ ст. Книгу було видано у Львові 1935 р. обмеженим тиражем, всього 1,5 тис. примірників, яка давно стала бібліографічним раритетом. Чимало її розділів висвітлюють події і факти, які відсутні в роботах М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Костомарова, М. Аркаса та ін.

У 1948 р. у видавництві Івана Тиктора вийшло друге, доповнене видання цієї книги, яке оцифровано і представлено в е-бібліотеці «Культура України» на сайті Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого: http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=8704

Велика історія України [Електронна копія] / до 1923 р. опрацювали: І. Крип’якевич і ред. М. Голубець ; до 1948 р. доповнив Д. Дорошенко ; праісторію України доповнив Я. Пастернак. – Електрон. текст. дані (1 файл : 1,73 Гб). – Львів ; Вінніпег : Видав Іван Тиктор, 1948.

У книзі історію України до 1923 р. опрацював український історик І. Крип’якевич (1886–1967) за редакцією автора книги, до 1948 р. – узагальнив український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф Д. Дорошенко (1882–1951). Прадавню історію доповнив найновішими на той час здобутками доктор філософії, знаний український археолог і дослідник української старовини Ярослав Пастернак (1892–1969). Найважливіші розкопки він провів на терені княжого Галича (1934–1941), де відкрив Успенський собор з саркофагом Ярослава Осмомисла.

Окрім цього дане видання вперше представляє історію великих українських імміграційних скупчень на теренах Америки, Аргентини, Бразилії, Канади, Уругваю тощо.

1993 р. у видавництві «Глобус» побачило світ репринтне відтворення «Великої історії України» 1935 р.

Коротко про автора книги: Народився у Львові. Закінчив Львівську академічну гімназію і Академію мистецтв у Кракові. Навчався на філософському факультеті Львівського університету та у Віденському університеті. У роки Першої світової війни – доброволець Легіону Українських Січових Стрільців. Наприкінці 1918 р. – командир чоти новоствореної Української Галицької Армії, учасник бойових дій українсько-польської війни 1918–1919 рр.

Від 1920-х років займався науковою, літературною і культурологічною діяльністю: член комісії Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка у Львові з історії мистецтва, один із організаторів Асоціації незалежних українських митців. Після вересня 1939 р. – працівник Львівського міського архіву. Під час німецької окупації Львова заснував Літературно-Мистецький клуб, працював над тритомною історією української культури.

Як дослідник історії українського мистецтва та історії України, Львова та регіону, був автором 84 книг і брошур, понад 1500 статей. З під його пера вийшла серія брошур і статей про українських митців. Художню творчість почав як поет. Відомий своїми прозовими творами: новела «Люди і блазні» (1927), «Гей, видно село» (про перші бої УСС; 1934), історичні романи «Жовті Води» (1937) і «Плем’я Чингісхана» (1938).

Переклав окремі твори Г. Гауптмана («Затоплений дзвін»), Г. Ібсена («Пер Гюнт», у перекладі М. Голубця – «Пер Гінт», 1921), Й. В. Гете (уривок із п’ятої дії «Фауста», 1937), О. Уайльда та ін.