Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина

«Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина»

про етнодень у «Тімірязєвці»

Прес-реліз

17 січня 2019 року о 12:00 у читальній залі відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук (вул. Соборна, 73, ІІІ поверх) у рамках циклу заходів «У звичаях й традиціях Поділля пізнавай» відбудеться етнодень «Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина».

Багатство нашого краю, та й  країни  в цілому, криється у різноманітті традицій, які історично склалися в культурі нашої духовності.  Це стосується як історії, природи, архітектури, так і вірувань, прикмет, традицій. Різдво, Новий рік та Хрещення – увесь цикл святкувань, що має назву Святки, – відзначається у нас із великим завзяттям та шаною. 

На Поділлі, зокрема на Тульчинщині, існують давні традиції святкування Святвечора та Різдва Хрестового. У ці дні завжди панували особлива атмосфера та урочистий настрій. Вечір напередодні Різдва – Святвечір, Вілія, Кутя – починався прибиранням хати. Вранці, 6 січня, господиня розкладала в печі вогонь дровами, що заготовлялися від дня Спиридона Сонцеворота (25 грудня), по одному щоденно. Господар із хлібом, медом і маком, а син із запаленою свічкою три рази за сонцем обходили хату, двір, стайні.

Після того господар урочисто вносив до господи сніп, як правило житній, і ставив його на покуті – на врожай і достаток, а на підлозі хати всюди розсипали солому. Святковий стіл у подільських селах також застилали сіном, по кутках клали часник як оберіг, а потім накривали скатертиною. Зазвичай на Святвечір  готували 12 страв, а то й більше, – на те вона й Багата кутя. Раніше подоляни вірили, що у різдвяну ніч трапляються дива. Наприклад, якщо залізти в колодязь у цю ніч, то замість води можна напитися вина. Дівчата ж традиційно ворожили на свого судженого-рядженого.  Наступного дня йшли колядувати. 

Останній день старого року і перший день нового подоляни відзначали, як свята Маланки і Василя. Вранці 13 січня починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На Маланку ходили щедрувати тільки дівчата. Разом із ними ходили «Коза», «Дід», «Баба», «Міхоноша». Вони веселили людей щедрівками і одержували за це дарунки. Ніч перед Новим роком вважалася чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв і ритуалів.

Було поширене в селах Тульчинщини новорічне посівання зерном. Ця традиція в окремих населених пунктах збереглась і в наш час. У хаті розкидали на підлозі і столі хлібні зерна, виголошуючи традиційне поздоровлення: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю» або «Сійся, родися, жито-пшениця, на Новий рік, на Василя». За повір’ями, ці зерна могли виконувати роль оберега.

Різдвяно-новорічні урочистості завершувались святом Богоявлення, відомим у народі як Водохреще (Ордан, Ардан). Вечір напередодні називали другим святвечором, другою вілією, голодною кутею. Цього дня, як і перед Різдвом, утримувались від господарських робіт, постилися, готували кутю. У цей день, споживши голодну кутю, порожній горщик розбивали. Ці дійства пов'язували із завершенням свят – розбивали, проганяли кутю і мороз. Центральне місце у святі Богоявлення займали обряди, пов’язані з водою. Обов’язково ходили до церкви святити воду. Свяченою водою починалася трапеза, нею ж кожен господар кропив усіх членів сім’ї, хату, господарські будівлі, криниці.

Етнодень «Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина» є продовженням започаткованого циклу заходів «У звичаях й традиціях Поділля пізнавай». Цього разу ми познайомимось із традиціями Тульчинського регіону. Здавна на цій благодатній землі прадавні звичаї дбайливо зберігали і передавали з покоління в покоління. На самобутній культурі Тульчинщини зростали численні таланти нашої Батьківщини.

Багатющий скарб звичаїв ми отримали у спадок і маємо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу.

У програмі:

Виступи:

«Різдвяна обрядовість на Поділлі» – Лілія Гальчевська, завідувач науково-дослідницького відділу давньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею

«Традиції святкування Різдвяних свят на Тульчинщині» – народний фольклорно-етнографічний гурт «Калинове гроно» (керівник Алла Ляшенко)          

 Ведуча: Діана Белоус – бібліотекар відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності

Оргкомітет

Контактна особа – Наталія Крисько

Тел.: (0432) 67-03-25.

E-mail: market@library.vn.ua

Поділитися:

Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина


«Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина»

про етнодень у «Тімірязєвці»

Прес-реліз

17 січня 2019 року о 12:00 у читальній залі відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук (вул. Соборна, 73, ІІІ поверх) у рамках циклу заходів «У звичаях й традиціях Поділля пізнавай» відбудеться етнодень «Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина».

Багатство нашого краю, та й  країни  в цілому, криється у різноманітті традицій, які історично склалися в культурі нашої духовності.  Це стосується як історії, природи, архітектури, так і вірувань, прикмет, традицій. Різдво, Новий рік та Хрещення – увесь цикл святкувань, що має назву Святки, – відзначається у нас із великим завзяттям та шаною. 

На Поділлі, зокрема на Тульчинщині, існують давні традиції святкування Святвечора та Різдва Хрестового. У ці дні завжди панували особлива атмосфера та урочистий настрій. Вечір напередодні Різдва – Святвечір, Вілія, Кутя – починався прибиранням хати. Вранці, 6 січня, господиня розкладала в печі вогонь дровами, що заготовлялися від дня Спиридона Сонцеворота (25 грудня), по одному щоденно. Господар із хлібом, медом і маком, а син із запаленою свічкою три рази за сонцем обходили хату, двір, стайні.

Після того господар урочисто вносив до господи сніп, як правило житній, і ставив його на покуті – на врожай і достаток, а на підлозі хати всюди розсипали солому. Святковий стіл у подільських селах також застилали сіном, по кутках клали часник як оберіг, а потім накривали скатертиною. Зазвичай на Святвечір  готували 12 страв, а то й більше, – на те вона й Багата кутя. Раніше подоляни вірили, що у різдвяну ніч трапляються дива. Наприклад, якщо залізти в колодязь у цю ніч, то замість води можна напитися вина. Дівчата ж традиційно ворожили на свого судженого-рядженого.  Наступного дня йшли колядувати. 

Останній день старого року і перший день нового подоляни відзначали, як свята Маланки і Василя. Вранці 13 січня починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На Маланку ходили щедрувати тільки дівчата. Разом із ними ходили «Коза», «Дід», «Баба», «Міхоноша». Вони веселили людей щедрівками і одержували за це дарунки. Ніч перед Новим роком вважалася чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв і ритуалів.

Було поширене в селах Тульчинщини новорічне посівання зерном. Ця традиція в окремих населених пунктах збереглась і в наш час. У хаті розкидали на підлозі і столі хлібні зерна, виголошуючи традиційне поздоровлення: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю» або «Сійся, родися, жито-пшениця, на Новий рік, на Василя». За повір’ями, ці зерна могли виконувати роль оберега.

Різдвяно-новорічні урочистості завершувались святом Богоявлення, відомим у народі як Водохреще (Ордан, Ардан). Вечір напередодні називали другим святвечором, другою вілією, голодною кутею. Цього дня, як і перед Різдвом, утримувались від господарських робіт, постилися, готували кутю. У цей день, споживши голодну кутю, порожній горщик розбивали. Ці дійства пов'язували із завершенням свят – розбивали, проганяли кутю і мороз. Центральне місце у святі Богоявлення займали обряди, пов’язані з водою. Обов’язково ходили до церкви святити воду. Свяченою водою починалася трапеза, нею ж кожен господар кропив усіх членів сім’ї, хату, господарські будівлі, криниці.

Етнодень «Різдвяні дива Поділля. Тульчинщина» є продовженням започаткованого циклу заходів «У звичаях й традиціях Поділля пізнавай». Цього разу ми познайомимось із традиціями Тульчинського регіону. Здавна на цій благодатній землі прадавні звичаї дбайливо зберігали і передавали з покоління в покоління. На самобутній культурі Тульчинщини зростали численні таланти нашої Батьківщини.

Багатющий скарб звичаїв ми отримали у спадок і маємо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу.

У програмі:

Виступи:

«Різдвяна обрядовість на Поділлі» – Лілія Гальчевська, завідувач науково-дослідницького відділу давньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею

«Традиції святкування Різдвяних свят на Тульчинщині» – народний фольклорно-етнографічний гурт «Калинове гроно» (керівник Алла Ляшенко)          

 Ведуча: Діана Белоус – бібліотекар відділу маркетингу, реклами та соціокультурної діяльності

Оргкомітет

Контактна особа – Наталія Крисько

Тел.: (0432) 67-03-25.

E-mail: market@library.vn.ua