Нові видання про родину Косачів

(Бібліографічний анонс)

Відділ наукової інформації та бібліографії пропонує ознайомитися з новими виданнями, які, в першу чергу, будуть цікавими науковцям, дослідникам життя і діяльності видатної мистецької родини Косачів.

82.161.2.09(092)Українка У 45 Леся Українка. Листи, 1898–1902 / упоряд. В. Прокіп (Савчук). – Київ : Комора, 2017. – 544 с. : портр., фот.

Епістолярна спадщина Лесі Українки – це мимоволі створений блискучий роман у листах. У другій книзі її листів (перша побачила світ 2016 р.) зібрано увесь відомий наразі епістолярій письменниці за 5 років. Приватні дописи дають змогу наблизитися до розуміння творчості геніальної поетеси, її громадянських переконань, а також думок і вчинків Лариси Косач як доньки, сестри, вірної подруги і, зрештою, молодої чуйної жінки.

У листах цього періоду читач знайде філософські роздуми, політичні монологи, пророчі передбачення щодо долі України, несподівані деталі приватного життя – і побачить цілу епоху очима надзвичайно ерудованої, сильної, щирої молодої людини, єдиним співрозмовником якої нерідко є далекий адресат. Серед кореспондентів Лесі Українки – М. Грушевський, С. Єфремов, О. Кобилянська, А. Кримський, І. Франко.

У книзі епістолярні тексти подано мовою оригіналу, без купюр, здебільшого за автографами та вивіреними копіями, які зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Слов’янській бібліотеці в Празі при Національній бібліотеці Чехії, Відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. Василя Стефаника, Музеї Лесі Українки в Києві, Волинському краєзнавчому музеї. Місце зберігання кожного епістолярного джерела вказано у виданні праворуч угорі листа.

Листи Лесі Українки 1898–1902 рр. наповнено особистими драмами й тугою за коханим Сергієм Мержинським, який помирав на очах письменниці. На цей відрізок її життя через загострення хвороби припадає багато закордонних подорожей: Леся Українка мандрує Німеччиною, Італією, Швайцарією. Вона заощаджує на вбраннях, проте дістає абонемент на книжки й періодику з європейських бібліотек.

21 вересня 2018 р. у межах проведення 25 ювілейного Book Forum у приміщенні конференц-залу Львівського Палацу Мистецтв відбулася грандіозна подія для шанувальників творчості Лесі Українки – презентація третього тому листів за участі О. Забужко, В. Савчук, В. Агеєвої, та І. Волецької. Вінницька ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва очікує на поповнення свого фонду і цим унікальним виданням.

Інша книга, репрезентована у «Бібліографічному анонсі», є першою спробою представити в окремому виданні біографію, художні твори, переклади, фольклорні записи Михайла Петровича Косача (Михайла Обачного, 1869–1903) – найстаршого сина родини Косачів, улюбленого брата геніальної Лесі Українки, вікова різниця між якими була всього рік і п’ять місяців.

82.161.2.09(092)Косач К 71 Косач, М. П. Твори. Переклади. Листи. Записи кобзарських дум / Михайло Косач (Михайло Обачний) ; упоряд., біогр., комент. та прим. Лариси Мірошниченко ; НАН України, Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка. – Київ : Комора, 2017. – 592 с. : фот.

Серед молодих голосів української культури кінця ХІХ – початку ХХ ст. впевнено звучав самобутній голос Михайла Косача (Михайла Обачного), життя якого донині майже нікому не відоме. На думку укладачів книги, у них є підстави говорити про вагомі здобутки М. П. Косача у вітчизняній науці та літературі. Псевдоніми для Михайла та Лесі підшукала мати Олена Пчілка, яка внутрішнім чуттям немовби проглядала духовне єство своїх дітей, висловлюючи в їх літературних іменах певне провісництво їхньої сталої психології в майбутньому. Коли Михайла було поіменовано «Обачним», йому виповнилося 15 років, і хлопець ніяким чином не виглядав обережним, розважливим у своїх думках і вчинках. Але мати бачила вже тоді іншу, як виявилося, вирішальну рису його вдачі: уважність до людей, чемність, жертовність душі. Він мав безліч обдарувань і широке коло захоплень: письменник і перекладач, один із найактивніших учасників київської «Плеяди», фізик, дослідник і викладач Дерптського, потім Харківського університету, метеоролог, винахідник, етнограф, любитель фотографії і народної пісні. Михайло Петрович прожив трагічно коротке, однак неймовірно яскраве та діяльне життя.

Після звістки про смерть брата Леся Українка, яка тоді перебувала в Тбілісі, довгі місяці не мала сил обізватися листами до людей – заніміла рука від горя. Була, за її зізнанням, «душею хвора». Вперше повідомляла про цю тяжку втрату лише в липні 1904 р. в листі до О. Кобилянської: «...ледве-ледве примусила свою руку написати ці страшні слова... Не мириться моє серце з ними. Отже була я на його могилі і ще не хотіла вірити, що то справді мій братік там лежить... І все мені здається, що я не повинна ні писати, ні говорити про нього інакше, як про живого».

У книжці зібрано досі мало відому творчу спадщину М. Косача (прозу, переклади), записи кобзарських дум, у більшості неопубліковані листи, а також подано розгорнуту біографію, проілюстровану численними світлинами, що збереглися в родинному архіві.

Поділитися: