Збірка «Арабески» Миколи Гоголя

Микола Васильович Гоголь (1809–1852) – геніальний письменник і мислитель, класик літератури, який відкрив світові Україну. Найбільший романтик «української школи» в літературі першої половини ХІХ ст. Своїми «малоросійськими повістями» – «Вечори на хуторі біля Диканьки» – прославився як яскравий український письменник. Етапною в історії театру стала його п’єса «Ревізор», а вершиною творчості – роман «Мертві душі».

З нагоди 210-ї річниці від дня народження письменника відділ рідкісних і цінних видань підготував експозицію із серії «Виставка однієї книги» під назвою «Збірка «Арабески» Миколи Гоголя».

У збірки «Арабески» найдивніша доля з усіх гоголівських збірників. Крім того, що вона найменш серед них вивчена, довгий час не розглядалася як збірка, можна сказати, майже з самого моменту її виходу в 1835 р. Сам Гоголь поклав цьому початок, коли «вилучив» три повісті з «Арабесок» і помістив їх у третьому томі свого зібрання творів, виданого в 1843 р., утворивши в подальшому петербурзький цикл. Тому і в літературознавстві повісті «Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного» традиційно розглядаються в межах петербурзького циклу, а статті – як частина критико-публіцистичної спадщини Гоголя. Дивна доля збірки пояснюється «дивиною» самого збірника. При першому знайомстві з ним дивуєшся як різноманітності жанрів, поміщених у ньому (це і наукові статті та повісті, і розділи з історичного роману), так і різноманітності тем (література, історія, музика, живопис, архітектура). Тут немає єдності тематики і стилістики, які присутні в збірках «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород», і робить ці збірники монолітними в порівнянні з хаотичними, на перший погляд, позбавленими одноплановості «Арабесками».

Збірник був опублікований у першій половині січня 1835 р. після отримання цензурного дозволу 10 листопада 1834 г. Він є єдиним прижиттєвим твором М. В. Гоголя у фонді нашої книгозбірні.

Поділитися: