ПРЕСРЕЛІЗ

Моє життя – це пісня. До пісні я йшов непростими, тернистими шляхами.

Та не розгубив серед колючих чагарників нелегкої долі – віри у прекрасне,

любові до життя. Мої пісні – це дарунок мого серця, сповненого любові

 до рідної землі, до людей, з якими звела мене моя доля.

Олександр Каліщук

26 березня о 14:00 в читальній залі відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського відбудеться презентація книг композитора, поета-пісняра, диригента, члена Спілки політв'язнів і репресованих України, члена Національної ліги композиторів України, заслуженого працівника культури України Олександра Каліщука.

Українська музика має глибоке коріння. Митці, які творили в різні епохи, збагачували її звучання, експериментували з формами та стилями, залишаючись вірними своїй національній ідентичності. Деякі з них зазнавали репресій і заборон, інші здобули світове визнання, але всі вони беззаперечно вплинули на розвиток музичної культури України. Наша земля багата творчими та талановитими людьми, у кожному куточку нашої країни є неповторні особистості, гідні діти своєї неньки України. Гордість України – композитор і поет Олександр Каліщук.

Народився Олександр Пилипович у селянській родині, любив слухати розповіді мами, мелодійні українські пісні. Перше зерно прагнення до волі посіяв у дитячій душі мамин брат Сидір Сакидон, перекладач та поет, просвітник та борець за волю України.

У 10 класі Олександр Каліщук був заарештований за участь у Молодіжній організації націоналістів, яка була створена в Лукові у 1951 році. Сто днів допитів, побоїв та знущань довелося пережити молодому юнакові у в’язниці. Разом із 15 однолітками був засуджений до 25 років ув’язнення. У 1955 році звільнений за амністією. Повернувся до батьків у село Охотники Турійського (нині Ковельського) району.

Працював баяністом у клубі в Іваничах, керівником художньої самодіяльності середньої школи в селі Павлівка Іваничівського (нині Володимирського) району. Паралельно закінчував десятирічку. Тут зустрів свою майбутню дружину – Галину Олександрівну Корнисюк. Планував навчатися на вокальному відділенні Львівського музичного училища, але керівники закладу, прочитавши автобіографію Олександра, наказали за 24 години залишити місто.

У 1959 році разом із дружиною приїхали в молоде шахтарське місто. Цього року почав працювати керівником художньої самодіяльності міського Палацу культури. За пісню «Волиняночка» перевели на посаду акомпаніатора й заборонили писати. Продовжував творити під чужими іменами. У цьому закладі пропрацював понад 50 років. 1961 року вступив на диригентський відділ Луцького музичного училища, яке закінчив з відзнакою у 1966 році. Заочно навчався у Львівській консерваторії, диплом якої отримав у 1976 році, та на курсах художньої самодіяльності в Харкові.

У 1970-х керував хором шахтарів (згодом народна чоловіча капела), з яким здобув дві золоті медалі на Всесоюзному конкурсі художньої самодіяльності (Київ). За його ініціативи в Нововолинську створено хор ветеранів війни та праці, у якому співали понад 40 фронтовиків міста, хор «Просвіта» (від 1989 – художній керівник), народний ансамбль «Райдуга». Ці колективи успішно виступали в Україні, побували на гастролях у Польщі та Болгарії. Десять років самовіддано працював керівником художньої самодіяльності на місцевому заводі «Оснастка».

Перша пісенна збірка «Волиняночка» вийшла в 1998 році. Пізніше побачили світ дві збірки «Дзвонять в церкві дзвони» та «Подарунок душі» з духовними піснеспівами.

Зібрав і записав понад тисячу народних пісень. Особливе місце у творчості композитора займають пісні історичної тематики («Козацька пісня», «Переяславська Рада», «Софіївська площа», «Стрілецька могила», «Станція Крути», «Отаман», «Пісня про Загорів», «Повстанці» та ін.) і релігійні піснеспіви («Любімо серцем Бога», «В дні Великого посту», «Господи, помилуй нас», «Бог – це любов», «Колискова Ісусу» та ін.). Із відомим краєзнавцем Миколою Корзонюком з уст старожилів у прибузьких селах записали понад п’ятсот пісень.

За вагомий особистий внесок у розвиток духовності та пісенної культури в жовтні 2021 року Олександу Каліщуку присвоєно звання «Почесний громадянин Волині».

Після виходу на пенсію і донині керує хором «Просвіта» та веде активне культурно-громадське життя. Він сповнений сил та енергії, а його пісні продовжують дарувати людям радість та віру в непереможну Україну.

У програмі:

- Вступне слово, хвилина мовчання.

Вітальне слово:

- Наталя Заболотна, начальниця Вінницької обласної військової адміністрації;

- Вячеслав Соколовий, голова Вінницької обласної Ради;

- Тетяна Каменщук, директорка Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації;

- Ольга Дернова, начальниця управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації;

- Галина Слотюк, директорка ВОУНБ ім. В. Отамановського;

Виступи:

-   Ольга Шевчук, педагог, громадська діячка;

• Олександр Каліщук, композитор, поет-пісняр, диригент, член Спілки політв’язнів і репресованих України, член Національної ліги композиторів України, заслужений працівник культури України;
• Наталія Каліщук, педагог, музикант, донька Олександра Каліщука;
• Аліна Хмельницька, директор Нововолинської публічної бібліотеки;
• Жанна Дмитренко, письменниця, член Національної спілки письменників України.

Музичні виступи:

• хорова капела Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського (художній керівник Ольга Мартиновська, хормейстер Марія Шпортій, партія сопілки Олександри Стрижової);
• Юлія Муржак, бандуристка, поетка;
• учні КЗ «Вінницький ліцей № 10».

Ведуча – Людмила Киричок, завідувачка відділу художньої культури та мистецтв ВОУНБ ім. В. Отамановського.

Оргкомітет

Контактна особа – Людмила Киричок

Тел.: (0432) 67-34-55