Літературно-мистецьке об’єднання «Поетичний чайник, чи акустика рим…»
Листопад може бути холодним і з повітряними тривогами, але в нашій поетичній родині цього дня панувала неймовірно затишна атмосфера. Зустріч «Поетичного чайника, чи акустика рим…» завершилась, залишивши по собі післясмак щирості, глибоких роздумів та непереможної віри в краще.
Цього разу засідання зібрало чимало сердець, об'єднаних любов'ю до слова. Вірші, що звучали в залі, вражали своєю різноплановістю та емоційною глибиною. Кожен рядок про війну відкликався болем у грудях, але водночас нагадував про незламність українського духу, нашу віру та незгасиме світло всередині кожного з нас. Автори ділилися найпотаємнішим – тим, що болить, хвилює та змушує шукати відповіді на вічні питання. Попри тривоги сьогодення, любов залишається тим якорем, що тримає нас на плаву. Ліричні рядки про почуття нагадали всім присутнім про красу життя і важливість говорити про головне.
Особливістю заходу стали нові учасники. Вони вперше наважилися винести свої вірші на широкий загал, а їхній сміливий голос став справжнім відкриттям зустрічі. Щирість новачків додала події свіжого дихання та натхнення. Серед них були: воїн, доброволець, Михайло Попович; Зінаїда Скакун; Анна, псевдо «Мотря» з Харкова.
Як завжди емоційних забарвлень додали музині вітання від студентів факультету мистецтв та художньо-освітніх технологій ВДПУ ім. М. Коцюбинського Анастасії Носарчук та Олександри Стрижової. Олександра теж дебютувала на заході зі своєю неймовірно чуттєвою поезією.
Дякуємо всім, хто був із нами цього осіннього дня!
Стежте за нашими анонсами, адже зовсім скоро на нас чекають нові зустрічі та нові поетичні відкриття!
Поділитися:
