22 квітня відбулося заняття розмовного клубу «Українське слово».

Історія нашого правопису стоїть у тісному зв’язку з історією нашої літературної мови. Письменники, які творили живою українською мовою, не могли дотримуватися давнього традиційного написання, тому мусили шукати засоби для передавання справжнього звучання слова. Пошук цей був великою мірою стихійним, що спричинило в період з 1798 до 1905 р. розроблення майже п’ятдесяти різних орфографічних систем. Найпоширенішими серед них були такі правописи: І. П. Котляревського, О. П. Павловського, максимовичівка, Русалки Дністрової, слобожанський, Т. Г. Шевченка, кулішівка, драгоманівка, желехівка та ін.

Учасникам заходу були презентовані такі видання: альманах «Нива» (1883, Одеса), «Вергілієва Енеїда» І. Котляревського (друковані ярижкою); праці М. Грушевського (писані желехівкою); «Граматика руської мови» (Відень) С. Смаль-Стоцького і Ф. Гартнера, «Словарь української мови» (1908–1909, Київ) Бориса Грінченка, що став основою для сучасних норм української мови.

Фотоматеріали