Тетяна Боряк. Усна історія у джерельній базі студій Голодомору: історія формування та інформаційний потенціал корпусу свідчень

 

Боряк Т. Усна історія у джерельній базі студій Голодомору: історія формування та інформаційний потенціал корпусу свідчень / Відп. ред. О. Даниленко. Запорізький національний університет; Вільнюський університет. Київ : ТОВ "Юрка Любченка", 2024. 632 с.

 

У монографії висвітлено низку джерелознавчих проблем, пов’язаних з Голодомором в Україні у 1932–1933 рр.

Головну увагу зосереджено на складових цього злочину – намірах, інструментах і діях влади, зокрема, як все це позначилося на стані джерельної бази і як, зрештою, відобразилося в ній. Що таке архівоцид? Які види джерел особового походження про голод збереглися? Як фіксували голод іноземні дипломати, журналісти, діячі та фахівці, а також українці – селяни, містяни, робітники, митці, вчителі та партійні функціонери? Чому більшовицькій владі вдалося організувати і упродовж багатьох десятиліть успішно вести безпрецедентну у новітній історії інформаційну війну як проти самого факту скоєння злочину, так і проти поняття Голодомор? Як свідки голоду намагалися прорвати завісу мовчання довкола цієї трагедії?

Усну історію розглянуто також як засіб моральної сатисфакції й правовий доказ у викритті злочину, питання українського досвіду пригадування травматичного минулого та його впливу на політику пам’яті й комеморації, чимало інших аспектів інформаційного потенціалу усноісторичних джерел – неспростовних свідчень геноциду, що його вчинила влада більшовицької Росії проти українського народу