Олександра Хопта. Птаходім

 

Хопта О. Птаходім : поезії / Олександра Хопта. – Харків, Відкриття ; Київ, Поліпрінт, 2026. – 96 с. 

 

Коли я у школі їздила на олімпіади з математики в інші міста, то декламувала там вірші.

Ми заселялися в місцевий гуртожиток. Я ділила кімнату з незнайомими дівчатами з інших міст. В перший вечір ми знайомилися, і розмовляли перед сном. Ну, знаєте, оці дівчачі розмови про те, чи ти вже доводила нерівність Коші-Буняковського, чи ще ні. Жартую.

Під час цих розмов перед сном я розповідала вірші. Не свої, звісно – своїх у мене ще тоді не було, а якби й були, то я би посоромилась їх розповідати. Це були один-два вірші моїх улюблених поетів. Іноді на наступний день просили розповісти ще. Іноді ні.

Може, потім ці дівчата повернуться додому і почнуть читати поезію, думала я. Може, вони вже читають, а стануть ще більше.

Те, що ваша професія чи галузь освіти далека від поезії, ніяк не заважає любити вірші.

Я мрію про українське суспільство, яке любить читати.

А поезія – це найгарніше, що можна сказати словами.