Скорук П. М. "МОГИЛІВЧАНИ"

Скорук П. М. МОГИЛІВЧАНИ - Літературно-документальне видання - Вінниця ТОВ-«ТВОРИ», 2018.

Я не краєзнавець, але книгу «Могилівчани» вже називають енциклопедією людей і подій Могилева-Подільського. Тому пишу про рідну школу, про своїх наставників, про міський базар і «дерло», де ловив пічкурів, про людей, що не володіють якоюсь особливою унікальною долею, про не знаменитих однокласників і навіть про знаменитого міського малахольного, - я все одно буду краєзнавцем. Нехай і не в загальноприйнятому, академічному, строго науковому сенсі, (навіть, коли пишу про революції, війни, героїв, громаддя пяти річок і т.д.) Як на мене, - історія краю це історія маленьких, а не центрових. Це життя народу. Так, великі люди змінюють історію, але роблять її рядові, пересічні громадяни. Кожну мить.

Ясно, що Антоній Печерський, Тарас Шевченко, Олена Пчілка, генерал Карбишев, лейтенант Обритько і багато інших не були в строгому сенсі могилівчани. Інакше треба б визнати і Миколу II, по царським справах проїхав через місто і врятував Могилівську синагогу. Або Пушкіна, який не раз молився в церкві св. Параскеви в 1822 році, відбуваючи молдавську висилку. Хтось народився тут. Хтось був в іншому місці, але жив і працював у нас. Хтось захищав місто і загинув. Життя цих людей, так чи інакше, але не випадково, стикнулися з Могилевом-Подільським. Вони наші!

Не наукове дослідження, не енциклопедія. У мене немає спеціальної ерудиції, і вже не залишилося часу на збір аналізу і фактів для серйозних досліджень. Розпорошеність, незграбність і бідність матеріалу. Але книга щира спроба і я втягнутий у свою епоху. Все життя багато думаючий і глибоко зацікавлений в тому, про що пишу. Спроба, якщо не перекинути місток, то хоча б позначити його палі і прольоти.

Чи є в книзі серйозні питання? Є! Але я не претендую на глибокі відповіді. Це не наукова праця, не просвітительске видання і не довідник. Вона звернена до людей, яких, як і мене, хвилюють питання спадкоємності й зв’язку поколінь. Сподіваюся, буде їм цікава.

А ще це книга МОГИЛІВЧАНИНА, закоханого у своє місто.

Поділитися:

Скорук П. МОГИЛІВЧАНИ


Скорук П. М. МОГИЛІВЧАНИ - Літературно-документальне видання - Вінниця ТОВ-«ТВОРИ», 2018.

Я не краєзнавець, але книгу «Могилівчани» вже називають енциклопедією людей і подій Могилева-Подільського. Тому пишу про рідну школу, про своїх наставників, про міський базар і «дерло», де ловив пічкурів, про людей, що не володіють якоюсь особливою унікальною долею, про не знаменитих однокласників і навіть про знаменитого міського малахольного, - я все одно буду краєзнавцем. Нехай і не в загальноприйнятому, академічному, строго науковому сенсі, (навіть, коли пишу про революції, війни, героїв, громаддя пяти річок і т.д.) Як на мене, - історія краю це історія маленьких, а не центрових. Це життя народу. Так, великі люди змінюють історію, але роблять її рядові, пересічні громадяни. Кожну мить.

Ясно, що Антоній Печерський, Тарас Шевченко, Олена Пчілка, генерал Карбишев, лейтенант Обритько і багато інших не були в строгому сенсі могилівчани. Інакше треба б визнати і Миколу II, по царським справах проїхав через місто і врятував Могилівську синагогу. Або Пушкіна, який не раз молився в церкві св. Параскеви в 1822 році, відбуваючи молдавську висилку. Хтось народився тут. Хтось був в іншому місці, але жив і працював у нас. Хтось захищав місто і загинув. Життя цих людей, так чи інакше, але не випадково, стикнулися з Могилевом-Подільським. Вони наші!

Не наукове дослідження, не енциклопедія. У мене немає спеціальної ерудиції, і вже не залишилося часу на збір аналізу і фактів для серйозних досліджень. Розпорошеність, незграбність і бідність матеріалу. Але книга щира спроба і я втягнутий у свою епоху. Все життя багато думаючий і глибоко зацікавлений в тому, про що пишу. Спроба, якщо не перекинути місток, то хоча б позначити його палі і прольоти.

Чи є в книзі серйозні питання? Є! Але я не претендую на глибокі відповіді. Це не наукова праця, не просвітительске видання і не довідник. Вона звернена до людей, яких, як і мене, хвилюють питання спадкоємності й зв’язку поколінь. Сподіваюся, буде їм цікава.

А ще це книга МОГИЛІВЧАНИНА, закоханого у своє місто.