Січень

6   Народився Василь Семенович Стус (1938, с.Рахнівка Гайсин. р-ну, – 1985), український поет, прозаїк, перекладач, критик, літературознавець, правозахисник.

В цьому році вся прогресивна громадськість відзначатиме 70-річчя від дня його народження. На Вінниччині планується низка заходів з цього приводу.

Довідку про В.С.Стуса див. на стор. 13.

·    Народився Степан Васильович Руданський (1834, с.Хомутинці, нині Калинів. р-ну, – 1873), український поет-класик, перекладач, фольклорист.

Народився в сім’ї священика. Після закінчення Шаргородської духовної бурси навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії (1849-1855). Творчу діяльність почав як поет-романтик, захоплювався фольклористикою, етнографією. На основі подільського народного епосу створив у 1851-1854 рр. балади “Вечорниці”, “Упир”, “Розбійник”. Упорядкував двотомний рукописний збірник “Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.” (1852), збірку “Копа пісень” (1861), здійснив етнографічний опис “Подольське весілля” (1862). Нині в рідному його селі діє народний музей, споруджено пам’ятник поетові, традиційними стали Дні гумору і сатири на Вінниччині, присвячені Руданському. Відзначається це свято в Хомутинцях і Калинівці в день народження автора «Співомовок». Засновано літературну премію ім.С.Руданського (1994).

 

Лютий

14   Народилася Марія Оксентіївна Руденко (1915, с.Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну, – 2003, с.Слобода-Яришівська), українська фольклористка, етнограф, краєзнавець, педагог, майстриня народного живопису та витинання.

В 30-х роках закінчила Тульчинську педагогічну школу, згодом – Вінницький учительський інститут. Працювала учителем, активно займалась фольклорно-етнографічним вивченням краю. Передала в ІМФЕ АН України записи понад 1000 народних пісень, стільки ж прислів’їв і загадок, 200 казок та легенд, близько 200 повір’їв, чимало народних прикмет, голосінь, небилиць й ін. Частина її фольклорних зібрань увійшла до книг “Ігри та пісні”, “Колядки та щедрівки”, “Весілля”, “Народні оповідання” та ін. Авторка ряду сценаріїв обрядових свят, зібрала 54 зразки народної вишивки, розмальовувала хати. Самобутня майстриня паперових витинанок, які демонструвалися на виставках в Україні та за її межами, відзначені нагородами. Учасниця всеукраїнських та обласних фольклористичних конференцій, ініціатор І Всеукраїнського свята витинанки (1993). Будинок Марії Руденко з численними фольклорно-етнографічними колекціями перетворено на народний музей. Заслужений працівник культури УРСР (1970), лауреат премії імені П.Чубинського (1992). На її честь Міжнародний центр малих планет при астрофізичному інституті США назвав відкриту кримськими астрологами зірку “Горлиця” (за назвою очолюваного нею самодіяльного ансамблю).

 

Березень

1   Народилася Явдоха Зуїха (Явдоха Микитівна Сивак) (1855, с.Кущинці, нині Гайсин. р-ну, – 1935, с.Зятківці того ж р-ну), українська народна співачка, фольклористка.

Народилася у кріпацькій сім’ї, була неписьменною. Винятково обдарована, наділена феноменальною пам’яттю і тонким естетичним чуттям, вона успадкувала вражаючі за обсягом і художньою цінністю скарби народної поезії і, збагативши їх своєю думкою, творчою уявою, передала наступним поколінням. Володіла хорошим природним голосом і своєрідною манерою виконання. Учень і послідовник співачки Г.Т.Танцюра записав зі слів Я.Зуїхи 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв і приказок, 156 казок та інші фольклорно-етнографічні матеріали. Найбільше кохалася вона в піснях, кращі з яких склали великий том «Пісні Явдохи Зуїхи» та частково вміщені у серійному виданні “Українська народна творчість”.

 

Травень

7  Народився Петро Ілліч Чайковський (1840-1893), російський композитор-класик.

Закінчив 1865 року Петербурзьку консерваторію, 1866-1878 рр. – професор Московської консерваторії. На запрошення Н.Ф. фон Мекк упродовж 1878-1888 рр. жив і працював у м.Браїлові, нині смт та с.Сьомаки, нині Жмеринського району. Він полюбив навколишні краєвиди, місцевих селян, написав тут низку прекрасних музичних творів. Це засвідчують його листи до Надії Філаретівни: “...В моем портфеле теперь масса эскизов. Я написал, кроме скрипичных пьес, шесть романсов, около дюжины фортепианных пьес, альбом маленьких пьес для детей, большую сонату, всю литургию Иоанна Златоуста…» (1878). «…Я провел ряд незабвенных для меня дней, я испытал в Браилове столько самых чистых, светлых наслаждений, я так много упивался прелестями здешней симпатичной природы, мне было так хорошо, привольно, что дни эти навсегда останутся в моей памяти светлым чарующим воспоминанием…» (1878).

24  Народився Михайло Панасович Стельмах (1912, с.Дяківці, нині Літин. р-ну – 1983), український поет, прозаїк, драматург, громадський діяч, академік АН УРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1981), член СПУ з 1940 р.

Михайло Стельмах належить до чудової плеяди митців, яких вигодувало своїм насущним хлібом і виплекало своєю поезією багате історичними подіями, літературними традиціями, народно-поетичними скарбами наше чарівне Поділля. Закінчив Вінницький інститут соціального виховання. Учителював на Вінниччині, учасник другої світової війни. Працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Починав як поет, але основна спадщина – великі прозові полотна. Характерні риси творів Стельмаха – глибоке проникнення в психологію селянина, мовностилістичне багатство, міцний зв’язок із класичними традиціями. Народна поезія мала великий вплив на всю творчість письменника. Він співавтор підручників для вищих навчальних закладів.

30   Народився Федір Григорович Верещагін (1910-1996, м.Вінниця), український режисер, народний артист СРСР (1977).

Закінчив 1941 року Київський інститут театрального мистецтва. У 1948-1986 рр. – головний режисер Вінницького обласного музично-драматичного театру ім. М.Садовського. Директор і головний режисер народний артист СРСР Ф.Г.Верещагін за свою майже 40-річну діяльність у Вінницькому театрі здійснив на його сцені постановку понад 130 вистав, серед яких спектаклі “Перевертень” О.Кіцберга, “Весна”, “Веселка” і “Мертвий бог” М.Зарудного, “Поема про любов” Г.Мусрепова, “Люди не ангели” І.Стаднюка, “Кавказьке крейдяне коло” Б.Брехта, “Третя патетична” М.Погодіна та багато інших відзначено дипломами Всесоюзних та республіканських фестивалів драматичного мистецтва.

 

Червень

10   Народився Гнат Трохимович Танцюра (1901, с.Зятківці, нині Гайсин. р-ну, – 1962, м.Гайсин), український фольклорист, етнограф, педагог, краєзнавець Поділля.

З юнацьких років захопився збиранням фольклору. На початку збирацької діяльності опанував нотну грамоту і гру на скрипці. Після закінчення педагогічних курсів у Гайсині вчителював у рідному селі. У 1928 р. вступив до Харківського музично-драматичного інституту, який змушений був кинути через хворобу. Закінчив заочно мовно-літературний факультет Вінницького інституту соціального виховання, учителював. Спадщина його багата й різноманітна в жанровому плані. У 1950 р. упорядкував і передав ІМФЕ АН України 2650 народних пісень, понад 1000 з яких він записав в односельчанки Явдохи Зуїхи, 928 казок, 1536 прислів’їв, 615 загадок, 800 весільних пісень, 200 записів дитячого фольклору. Гнат Танцюра – автор великої і цінної фольклористично-етнографічної праці “Весілля в селі Зятківцях” (вийшла друком у 1997 р.), з його спадщини видано «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри (2001). Народні традиції, звичаї, фольклор Поділля склали основу творчості Г.Т.Танцюри. Про Танцюру мало сказати, що він перебував у найтіснішому зв’язку з рідним народом. Він виріс з народного кореня і жив, не відриваючись від нього. У Гайсині функціонує музей-садиба його імені, традиційним стало обласне фольклорне свято на приз Гната Танцюри.

 

Вересень

17  Народився Михайло Михайлович Коцюбинський (1864, м.Вінниця, – 1913), український письменник-класик, громадський діяч.       

Дитинство і юність письменника минули в селах і містечках Поділля – у Барі, Кукавці, Шаргороді, Станіславчику, Пикові. Закінчив 1880 р. Шаргородське духовне училище, заробляв для себе та рідні репетиторством. У 1891 р. їде у село Лопатинці (тепер Шаргородського району), де протягом двох років учив дітей бухгалтера цукроварні. У Лопатинцях склалися сприятливі умови для літературної праці. Тут він спілкується з селянами, молоддю, розгортає культосвітню роботу, активно збирає місцевий фольклор і вивчає побут села. Поділля посіло вагоме місце у творчості М.Коцюбинського, який зобразив побут подільських селян у ранніх оповіданнях і повістях “Харитя”, “Ялинка”, “П’ятизлотник”, “На віру” та ін. Він написав етнографічну статтю “Вироби селянок з Поділля на виставці в Чікаго” (1892). З ініціативи Вінницької організації СПУ 1981 р. засновано обласну, а з 1993 р. Всеукраїнську літературну премію ім.М.Коцюбинського. Ім’я письменника носить Вінницький державний педагогічний університет.

21  Народився Петро Іванович Ніщинський (1832, с.Неменка, нині Іллінец. р-ну, – 1896, с.Ворошилівка, нині Тиврів. р-ну), український композитор, поет- перекладач, педагог.

Народився в сім’ї дяка. Дитячі і юнацькі роки провів у Києві. В 1842 р. П.Ніщинський був зарахований до Києво-Софійського духовного парафіяльного училища, після закінчення початкового курсу його було переведено до Києво-Подільського духовного училища. Навчаючись у бурсі, співав одразу в трьох хорах, єдиною розрадою для нього в ці роки була музика. 1849-го року – вступає до Київської семінарії, з 1850 р. – півчий церкви російського посольства в Афінах, 1856 р. закінчив філологічний та богословський факультети Афінського університету, здобув ступінь магістра наук, деякий час викладав грецьку мову в столиці Греції та на Кіпрі. В 1857-1860 рр. учителював у Петербурзі, 1860 р. переїхав до Одеси, де викладав грецьку і російську мови, музику та співи, виступав у пресі як критик і публіцист, збирав і обробляв українські народні пісні, організовував аматорські хорові та драматичні гуртки. Дуже плідними у творчому відношенні були роки, проведені ним у місті Ананьєві на Одещині (1875-1882). Це був час його захоплення музикою і театром. 1875 р. створив на власний текст музичну картину з народного життя “Вечорниці” як вставну сцену до 2-ї дії драми “Назар Стодоля” Т.Шевченка. Вперше виконаний того ж року єлизаветградським артистичним гуртком, твір набув самостійного значення. Широко відомий чоловічий хор з “Вечорниць” – “Закувала та сива зозуля”. П.Ніщинський – автор перших перекладів українською мовою творів Софокла і Гомера. Помер у дочки на Вінниччині. 1911 р. за ініціативою композитора К.Стеценка шанувальники його таланту поставили на могилі у Ворошилівці пам’ятник.

28  Народився Олексій Григорович Луцишин (1922, с.Крищинці Тульчин. р-ну, – 2001, м.Вінниця), гончар, заслужений майстер народної творчості.

Першим учителем Олексія був батько Григорій, який 5-річного хлопчика прилучав до сімейної справи – гончарства. Уже з 10-ти років Олекса працював за гончарним кругом. Гончарське мистецтво Олексій Луцишин переймав не лише у сім’ї, а й від інших майстрів-односельців. Особливий вплив на його професійне становлення справив сусід, вже відомий на той час заслужений майстер народного мистецтва, член Спілки художників України Іван Тарасович Гончар. В 1944-ому він пішов на фронт і перша персональна виставка молодого подільського гончара відбулася у госпіталі в молдовських Фалештах. Після війни жив і працював у рідному селі. У 1955 р. сімейство Луцишиних переїздить до Вінниці, де працював малярем, муляром, столяром тощо. З серпня 1975 року робота з глиною стала його основним заняттям. Талановитий майстер був прийнятий на роботу до художньо-виробничих майстерень Вінницького відділення Художнього фонду УРСР на посаду художника-кераміста, а з травня 1979 р. – гончара-формувальника п’ятого розряду. Тут він пропрацював до виходу у 1983 році на пенсію. Але і після цього митець не полишає улюбленої справи. У своїй домашній майстерні працелюб точив на крузі ужитковий посуд, ліпив традиційну народну іграшку, з чим виїздив на різноманітні ярмарки, виставки. О.Г.Луцишин за свою працю отримав багато нагород. Указом Президії Верховної Ради України від 21 липня 1988 р. присвоєно звання заслуженого майстра народної творчості України. 15 квітня 1992 р. Олексія Григоровича було прийнято до Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Все своє свідоме життя майстер присвятив збереженню та відродженню гончарських традицій, мав чимало учнів. Вже перебуваючи на пенсії, викладав кераміку у 1990-1992 рр. у Вінницькому міському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті, 1993-1997 рр. – Вінницькому вищому художньому професійно-технічному училищі № 5. Жодна мистецька акція у місті чи області не відбувалась без славетного подільського гончара. Він був учасником 50 обласних виставок народного мистецтва Вінниччини, усіх музейних свят, різноманітних зустрічей, фестивалів, народознавчих заходів. 

 

Жовтень

5  Народився Володимир Омелянович Забаштанський (1940, смт Браїлів Жмерин. р-ну, – 2001), український поет, перекладач, громадський діяч, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1986).

Після Браїлівської семирічки закінчив 1957 р. будівельну школу в Макіївці на Донеччині. Працював підручним кочегаром на цукроварні, робітником в радгоспі, каменярем у гранітному кар’єрі. 1958 р. внаслідок трагічного випадку на виробництві втратив зір і руки. Два роки лікувався в Київському ортопедичному інституті. Потім вступив до школи робітничої молоді Києва, яку закінчив із золотою медаллю. 1969 р. з відзнакою закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка. Протягом 25 років керував літературною студією “Кобза” при журналі “Дніпро”. Як поет дебютував 1961 р. У наступні роки видав низку поетичних збірок громадянської та інтимної лірики. За плідну літературну діяльність і велику громадянську мужність нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступ. (1997), цього ж року йому присуджено міжнародну премію фундації Антоновичів (США). Член СПУ з 1967 року. Забаштанський – поет. Поет, явлений природою, нашою дійсністю, а не волею якогось випадку. Почерк Забаштанського впізнається з першого рядка, з першого слова, поет звіряє паперові тільки те, що перекипіло в душі, що може повідати людям лише він і ніхто інший. Поет гранично чесний перед собою і читачем, наділений почуттям високої відповідальності за своє покликання, свою літературну працю.

 

Листопад     

21  Народився Володимир Максимович Перепелюк (1910-2000, смт Вороновиця Вінниц. р-ну), український кобзар, фольклорист.

Початкову освіту отримав у лікнепі, наймитував, служив у війську, закінчив бібліотечні курси у Кам’янці-Подільському (1934). Працював завідуючим бібліотекою Вороновицького сільськогосподар-ського технікуму. Наприкінці 30-х поклав на музику і виконував вірш Т.Г.Шевченка «Немає гірше, як в неволі…». Учасник першої республіканської наради народних співців і поетів (1939). Співав у Державному українському народному хорі (1944-1970). Автор багатьох пісенних творів, опублікував документальну розповідь “Повість про народний хор”, твори для дітей. В.М.Перепелюк виконував пісні у фільмах: “Поема про море”, “Сліпий музикант”. З 70-х років жив у Вороновиці, виступав з грою на кобзі та співом. Думи і пісні друкував в багатьох збірках сучасної усної народної творчості. Останні роки працював над великою автобіографічною повістю “Вийшов кобзар із Поділля”. У Вороновиці встановлено йому пам’ятний знак, проводиться Всеукраїнське свято кобзарського мистецтва «Струни вічності».

23    Народився Родіон Андрійович Скалецький (1899, с.Михайлівка, нині Бершад. р-ну – 1984), український композитор, хоровий диригент, фольклорист.

Закінчив Ольгопільську двокласну школу (1916), де серед інших дисциплін опанував також основи теорії музики, гармонії та диригування. Навчався в Одеському інституті народної освіти, де самотужки поглиблював знання з музики. Викладав українську мову й співи в кооперативному й педагогічному технікумах Тульчина, в Ольгопільській школі. Відродив засновану М.Леонтовичем народну хорову капелу в Тульчині, очолював її в 1926-1932 рр., був організатором і керівником численних хорів. У грудні 1933 р. Р.Скалецького заарештовано, безпідставно звинувачено в контррево-люційній діяльності й на кілька років вислано за межі України. Після другої світової війни тривалий час працював у Вінницькому інституті удосконалення вчителів, школі № 3 ім.М.Коцюбинського, керував секцією самодіяльних композиторів в обласному Будинку народної творчості. З 1959 р. – відповідальний секретар відділу Музично-хорового товариства України. Автор пісень – переважно хорових, побудованих на фольклорній основі, а також складних акапельних творів, пісень для ансамблів та солістів. Творчість Скалецького спирається на музично-пісенний фольклор Поділля, на класичні традиції української музичної культури. Усього ж з уст народу він записав на Вінниччині 320 пісень, серед них 146 – весільні. У 20-30-х рр. записав текст і музику весілля в рідному селі (опублікував у виданні «Весілля» К., 1970). Він автор чи співавтор підручників з музики та співів для загальноосвітніх шкіл. У Вінниці ім’ям Р.Скалецького названо вулицю, на якій тривалий час жив композитор.

 

Грудень

13  Народився Микола Дмитрович Леонтович (1877, с.Монастирок, нині Немирів. р-ну – 1921, с.Марківка, нині Теплиц. р-ну), український композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист.

Дитинство композитора пройшло в селі Шершнях Вінницького повіту (нині Тиврівський район), де батько отримав посаду настоятеля місцевої парафії. У 1887 р. його віддали на навчання до Немирівської гімназії. Закінчивши підготовчий клас цієї гімназії, вступає до Шаргородської бурси, а з 1892 по 1899 рр. навчається в Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Після закінчення семінарії працював учителем музики та арифметики в Чуківській школі, викладав хоровий спів у Тиврівському духовному училищі, організував дитячий хор. На цей період припадає вихід його «Першої збірки пісень з Поділля». З 1902 по 1904 рр. працював вчителем церковно-вчительської школи у Вінниці. 1904 р. в Петербурзі склав екстерном екзамени й отримав свідоцтво регента. З 1908 по 1919 рр. Леонтович викладав співи у Тульчинському єпархіальному училищі. Загинув трагічною смертю від кулі чекіста. У жанрі хорової музики його спадщина своєю майстерністю і неповторністю сягає вершин світового музичного мистецтва. Найціннішим у його спадку є хорові мініатюри. Тематика їх багата і різноманітна. Загалом в його доробку близько 200 народних хорових творів. Палкі прихильники творчості композитора 1922 р. заснували на Поділлі філію Музичного товариства імені Леонтовича, його ім’я носила Вінницька хорова капела. В місті Тульчині композитору за проектом скульптора Г.Н.Кальченко та архітектора А.Ф.Ігнатенка споруджено пам’ятник. Його ім’я носить Вінницьке державне музичне училище (нині училище культури і мистецтв).

22   Народилася Настя Андріанівна Присяжнюк (1894, м.Погребище – 1987, там само), українська фольклористка, етнограф, краєзнавець, педагог.

Закінчила двокласну школу, працювала на цукроварні, потім в Одесі – на цукрозаводі та канатній фабриці. Брала участь у революційному русі, за що тричі була засуджена. У 1917 р. в Києві склала екстерном іспити на звання вчительки, з цього часу працювала в школі. Закінчила Кам’янець-Подільський інститут народної освіти, навчалася в аспірантурі при кафедрі української мови Київського університету. У 30-ті роки зазнала репресій. Записувати фольклор почала з 1917 рр. У 20-ті рр. Н.А.Присяжнюк, маючи зв’язок з Етнографічною комісією і Кабінетом музичної етнографії Академії наук України, розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами і піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів, працювала на ниві етнографії та краєзнавства. Усе зібране надсилала до Києва. Значну кількість записів подільської фольклористки надруковано в кількох томах серії “Українська народна творчість”. Головним підсумком її життя став збірник «Пісні Поділля» (1976). Десятки років Н.Присяжнюк працювала позаштатним співробітником ІМФЕ ім.М.Т.Рильського АН України, де зберігаються її рукописні фольклористичні та етнографічні записи, її записи є також у Вінницькому обласному державному архіві та обласному краєзнавчому музеї.

Січень

2  80 років від дня народження Галини Гілярівни Яблонської (1928), української актриси, народної артистки України з 1982 р. На професійній сцені з 1944 р. Працювала в театрах Могилів-Подільського, Вінниці, Дніпродзержинська, з 1951 р. – у Київському українському драматичному театрі ім. І.Франка.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

6   70 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938, с.Рахнівка Гайсин. р-ну, – 1985), українського поета, прозаїка, критика і літературознавця, перекладача, правозахисника.

Дитячі роки пройшли на Донбасі. Закінчив філологічний факультет Донецького педагогічного інституту (1959). У грудневому випуску «Літературної газети» 1959 р. з’явилась перша публікація віршів молодого поета. У 1959-1961 рр. перебував на службі в армії. Пізніше викладав українську літературу в Горлівці, був літредактором в газеті. З вересня 1963 р. – аспірант Інституту літератури АН УРСР ім.Т.Г.Шевченка. Багато працює як критик і літературознавець. За прилюдний виступ в кінотеатрі «Україна» проти масових політичний арештів інтелігенції Стуса відраховано з аспірантури (20.09.1965). Відтоді поневіряється у пошуках роботи, має випадкові заробітки. Активно протестує проти культу особи, проти затиснення національної свідомості, свободи думки та прав людини. 12 січня 1972 року Стуса заарештовано і засуджено до 4 років таборів і 3 років заслання. Строк відбував у Мордовській АРСР та селищі Матросово Магаданської області. У таборі не переставав писати, перекладати, цікавився філософськими проблемами. Перші збірки поезії В.Стуса вийшли на Заході. У 1978 р. був прийнятий почесним членом до престижної міжнародної письменницької організації – ПЕН-клубу. Також був членом Української Гельсінської групи. У 1980 р. новий арешт і засудження на 10 років таборів та 5 років заслання. Строк відбував у с.Кучино Пермської області. Тут творив відомі «Палімсести», які видані на Заході (1986). Помер за невідомих обставин у карцері. Лауреат міжнародного поетичного фестивалю у Роттердамі (1982), лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка за збірку “Дорога болю” (1992, посмертно). Герой України (листопад 2005, посмертно).

Довідки див.: З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. Антологія ХХ століття. – К., 2003; Стус Д. Василь Стус: життя як творчість. – К., 2004; Стус Василь Семенович. Біобібліогр. покажч. – Донецьк, 2002.

http://www.donbaslit.skif.net

http://olexa.org.ua

http://www.library.donetsk.ua

7   215 років від дня народження Сильвестра Венжика Грози (1793-1849, с.Безіменне, нині Козятин. р-ну), польського письменника, публіциста, представника «української школи» в польській літературі.

Брат А.К.Грози. Навчався в Уманській школі базиліан (1802-1809) та Вінницькій гімназії (1809-1812), працював у Кам’янці-Подільському (1812-1819). Мандрував Поділлям, бував у Літині, Летичеві, Махнівці, Бердичеві, писав на подільські теми, зокрема, «Подільсько-українські повісті, взяті з дійсних образів», «Поезії».

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

8  120 років від дня народження Гната Петровича Юри (1888-1966), українського актора, режисера, народного артиста СРСР з 1940 р.

Сценічну діяльність почав у 1904 р. у аматорському гуртку в професійному театрі. З 1907 р. працював у трупі С. Максимовича. 1913-1914 рр. грав у Руському народному театрі у Львові, був актором і режисером київського «Молодого театру». У 1920 р. – один із засновників створеного у Вінниці Нового українського драматичного театру ім.І.Франка. 1946-1961 рр. – професор Київського інституту театрального мистецтва. Лауреат Державної премії СРСР 1949 та 1951 рр.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000.

14 90 років від дня народження Михайла Григоровича Маслюка (1918, с. Рижавка, нині Жмерин. р-ну, – 1995, м. Жмеринка), заслуженого майстра народної творчості України, мікромініатюриста.

Навчався в Бердичівському технікумі хімічного машинобудування. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни працював в Жмеринці, викладав музику і співи в школі, працював музичним керівником у дитячому садочку, керівником музичної самодіяльності у будинку культури. Захоплення музикою викликало появу цілої колекції музичних інструментів, виготовлених власними руками. Маслюк відомий як автор багатьох гуморесок. У 1991 р. вийшла збірка його віршів «На лирико-юмористической волне». Основним заняттям його життя стали мікромініатюри, які отримали світове визнання, за що в 1966 р. отримує звання заслуженого майстра народної творчості України. Нагороджений кількома золотими і срібними медалями ВДНГ, медаллю Міністерства культури СРСР, почесними грамотами і дипломами.

Довідки див.: Косач Ю. Чародій. – К., 1965; Загалило В. Жмеринка. – Одеса,1985; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Михайло Григорович Маслюк (1918-1995): До 85-річчя від дня народження. – Вінниця, 2003.

15   170 років від дня заснування (1838) першої газети Поділля (виходила до 1919 р.) «Подольские губернские ведомости», яка була започаткована згідно з царським наказом про видання у 38 губерніях Російської імперії офіційних газет з повідомленнями державної і місцевої влади, а також розвідками з історії та етнографії краю. Газета видавалась російською мовою, на початку вміщувались окремі публікації польською та французькою мовами. З 1918 року – друкувалась українською. Друк здійснювався у Кам’янці-Подільському (1915-1916 рр. – у Вінниці).

Довідки див.: Часописи Поділля. – Вінниця, 1927-1928; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

21   95 років від дня народження Володимира Антоновича Гнатовського (1913, с.Кальник, нині Іллінец. р-ну, – 1977), українського перекладача, критика.

Закінчив Київський університет ім.Тараса Шевченка (1941). Під час війни викладав у Київському танко-технічному училищі. Потім працював у «Літературній газеті», журналі «Дніпро», апараті СПУ та управлінні виробництва кінофільмів, відповідальним редактором газети «Друг читача». Перекладав переважно з російської та узбецької мов. Член СПУ з 1955 р.        

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

26  90 років (1918) відтоді, як вийшов перший номер газети «Набат» (виходила у січні і лютому) – орган Вінницької ради робітничих і солдатських депутатів.

Довідки див.: Часописи Поділля. – Вінниця, 1927-1928; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

29  150 років від дня народження Антона Федоровича Васютинського (1858, м.Могилів-Подільський, за іншими даними Кам’янець-Подільський, – 1935), російського художника-медальєра.

Навчався в Київській рисувальній школі М.Мурашка (1876-1880) і Петербурзькій АМ (1882-1888). Працював медальєром Петербурзького монетного двору. Автор медалей до 200-річчя заснування Петербурга (1903), 200-річчя Полтавської битви (1909), до 3-х роковин Жовтневої революції (1920). Академік Петербурзької АМ з 1908 р.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000.

 

Лютий

1   85 років (1923) відтоді, як відкрито Жмеринське залізничне ПТУ, нині Жмеринське вище професійне училище.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Довідник навчальних закладів м.Вінниці та Вінницької області 2007-2008. – К., 2007.

2   180 років від дня народження Генріха Яблонського (1828, с.Стрільчинці, нині Немирів. р-ну, – 1869), польського поета.

Навчався в чотирикласній повітовій школі у Меджибожі, нині Хмельницької області, у Кам’янець-Подільській гімназії. Був перекладачем у французькому флоті під час Кримської війни 1854-1856 рр. З 1856 р. перебував у Занзібарі (з 1861 служив французьким консулом). Польською мовою написав поеми «Гвідо», «Дженні», вірші «Образи Сходу». Автор ряду українських віршів.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

13  55 років від дня народження Наталії Юріївни Ткаченко (1953, с.Нова Гребля Калинів. р-ну), української поетеси, прозаїка, літературного критика та перекладача.

Народилась в учительській сім’ї, закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1974), вчителювала у школах Вінниці і Київщини. Працювала у видавництвах «Музична Україна», «Дніпро», «Радянський письменник», «Молода гвардія». Друкуватись почала в 1969 р., авторка збірок віршів «Покоління» (1980), «Поступ» (1988), «Явити яблуко» (1989), «Чистий четвер» (проза і вірші, 1998), «Смарагди для Михайлика» (1999), «Гіацинтове сонце» (2002), «Вальс у голубий горошок» (проза, 2004). Член СПУ з 1990 р.

Довідку див.: Подільські криниці. – Вінниця, 2006.

15   65 років від дня народження Анатолія Іларіоновича Колісниченка (1943, с.Косанове Гайсин. р-ну), українського прозаїка.

Закінчив Кузьминецьку СШ (1960). Після навчання в Немирівському педучилищі (1960-1962) вчителював у Кам’янецькій школі-інтернаті на Запоріжжі. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Одеського університету (1968). Член СПУ з 1968 р. Працював у сценарному відділі Одеської кіностудії, викладав в Одеському медінституті, завідував відділом обласного телебачення, очолював Одеську СПУ (1983-1987). Друкується з 1964 р. Автор новел та повістей, за мотивами деяких знято фільми «Далекий голос зозулі» (1986) і «Женихи» (1987). Лауреат премії «За кращу книгу молодого письменника СРСР» (1975) та премії ім. Ю.Яновського (1990).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://nspu.org.ua

18   40 років (1968) відтоді, як на цвинтарі, де похований учасник антифашистського руху Опору, Герой Радянського Союзу, Національний герой Франції В.Порик, у місті Енан-Бомон (Франція) встановлений пам’ятник, виготовлений київськими авторами Г.Кальченком, В.Знобою, А.Ігнащенком з брили українського граніту вагою 7 тонн.

Довідки див.: Рад. Україна. – 1969. – 7 січ.

http://vinnica.info  

25   60 років від дня народження Володимира Даниловича Кузьменка (1948, Тульчин, – 2007, Вінниця), українського прозаїка, поета.

Закінчив Немирівський будівельний технікум (1968). У 1973 р. був засуджений до 10-ти р. ув’язнення. Достроково звільнений в 1990 р. Працював на будівництві шляхів у Тюменській області. Закінчив Київський будівельний інститут (1985) та факультет журналістики Київського університету (1992). Працював у редакції Ямпільської районної газети «Слово хлібороба», літературно-мистецьким оглядачем обласних газет «Панорама», «Південний Буг». З 1995 р. очолював обласний літературно-мистецький фонд і асоціацію творчих спілок Вінниччини, з 1997 р. – раду обласної організації СПУ. Автор роману «Ти є на світі» (1989), збірки, яку складають повість і оповідання «Жінка з землі Франца-Йосифа» (1995), віршів «Тернії серця» (1998), книги «Чорно-біла прогулянка з переходом у сіре», яку складають короткі прозові твори – есе та новели. Лауреат премії ім.М.Коцюбинського (1999), член СПУ з 1990 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Стоголосся. – Вінниця, 2002.

26   50 років (1958) відтоді, як Вінницьку область нагороджено орденом Леніна, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР. Область нагороджено за успіхи, досягнуті в справі збільшення виробництва і заготівель зерна, цукрових буряків, м’яса, молока, яєць та інших сільськогосподарських продуктів.

Довідки див.: Орденоносна Вінниччина. – Вінниця, 1958; Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. – К., 1995.

27   115 років від дня народження Валентина Дмитровича Отамановського (1893-1965), історика, бібліографа, краєзнавця, видавця, доктора історичних наук (1956), професора (1957).

Закінчив Києво-Печерську гімназію. Навчався у Київському університеті, політехнічному інституті. У 1917 р. від партії соціалістів-революціонерів обраний членом Центральної Ради. У 1918-1920 рр. студіював у Віденському університеті. В 1920 р. направлений на роботу у Вінницьку філію Всенародної бібліотеки при ВУАН, згодом очолив її. У 1924 р. створив «Кабінет виучування Поділля», який став центром науково-краєзнавчих досліджень Вінниччини. Був відповідальним секретарем округової комісії увічнення пам’яті М.Коцюбинського, один з ініціаторів створення меморіального музею та спорудження пам’ятника письменнику у Вінниці. В 1929 р. арештований і відправлений в Татарію, де відбував покарання до 1944 р. В Україну повернувся у 1958 р. Працював доцентом, професором Красноярського, Сімферопольського, Саратовського, Харківського університетів (протягом 1944-1964). Реабілітований в 1989 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

http://www.museum.vn.ua

Цього місяця виповнюється:

·   240 років (1768) відтоді, як було проголошено єпископом А.Красинським створення військово-політичного об’єднання шляхти та католицького духівництва – Барську конфедерацію.

Довідки див.: Малаков Д.В. По Восточному Подолью. – М., 1988; Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972.

www.uk.wikipedia.org

 

Березень

1   150 років від дня народження Павла Аполлоновича Тутковського (1858, м.Липовець, нині смт, – 1930), українського геолога, географа, академіка ВУАН (з 1919 р.), академіка АН Білорусії (з 1928 р.), члена комісії краєзнавства при ВУАН (з 1920 р.).

У 1882 р. закінчив Київський університет, працював дослідником геологічного кабінету при університеті (1885-1895). Запропонував проект водопостачання Києва артезіанськими водами (1895), який пізніше було здійснено. Був інспектором та директором народних училищ Волині. З 1914 р. – професор Київського університету, з 1926 р. – засновник і перший директор Інституту геології АН України, організував при інституті музей геології. Автор праць, присвячених питанням мінералогії, петрографії, геоморфології, геохімії, палеонтології, історії геології, фізичної географії. Видав ряд підручників з географії та геології для вузів і середньої школи.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 11. Кн. 1. – К., 1984; Оноприенко В.И. Павел Аполлонович Тутковский. – М., 1987; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

http://www.rvps.kiev.ua

http://www.ukrop.com

4    120 років від дня народження Василя Івановича Сільвестрова (1888-1937, Вінниця), українського художника, поета.

Навчався у іконописця. Закінчив Київську художню школу (1912), деякий час навчався у Московському училищі живопису та Петербурзькій АМ. У 1914 р. переїздить до Вінниці. Викладав в учительській семінарії та інших освітніх закладах. Очолював художній відділ в краєзнавчому музеї. Проілюстрував книгу О.Бирулі «Архітектурна історія Вінниці». Як поет друкувався з 1925 р., належав до вінницького літоб’єднання «Струмінь». Репресований і розстріляний.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

5   10 років (1998) відтоді, як засновано курінь гумористів ім.С.Руданського. Першим курінним отаманом був поет-байкар А.Гарматюк. Тепер – Л.Куций (курінний Булавченко). Курінь входить до Міжнародної асоціації сатириків і гумористів «Весела Січ».

Довідки див.: Вінниччина. – 2003. – 28 лют. – С. 6; Громада і закон. – 2007. – С. 2.

8   85 років від дня народження Олександри Миколаївни Фоменко (1923, м.Бершадь), української співачки (сопрано), народної артистки УРСР (з 1979 р.).

Закінчила Одеську консерваторію (1954), з 1970 р. – її викладач. Протягом 1955-1980 рр. – солістка Одеської філармонії, нагороджена орденом «Знак пошани».

Довідки див.: УРЕ. – Т. 12. – К., 1985; Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

·   70 років від дня народження Олександра Григоровича Винокура (1938, м.Вапнярка, нині смт Томашпіл. р-ну), українського композитора, педагога.

Закінчив Київську консерваторію по класу композиції А.Штогаренка (1961). Викладав музично-теоретичні предмети в Черкаському музичному училищі. Член НСКУ.

Довідку див.: Муха А. Композитори України та української діаспори. – К., 2004.

9   75 років від дня народження Владилена Григоровича Грицюка (1933, смт Томашпіль), українського співака (баса), народного артиста УРСР з 1978 р.

В 1954-1957 рр. – соліст Львівського, з 1957 р. – Київського національного оперного театру. Закінчив Київську консерваторію (1959) р.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 3. – К., 1979; Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

15  70 років від дня народження Ігоря Івановича Синєпольського (1938, м.Вінниця), заслуженого художника України з 1965 р.

Навчався у Київській художній середній школі та Харківському державному художньому інституті. Основний творчий фах – станковий живопис (картина, портрет, пейзаж, натюрморт). Працює також в різних графічних техніках та монументальному живописі. Брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних виставках, учасник пленерів, конкурсів та художніх акцій.

Довідки див.: Хто є хто на Вінниччині. – К., 2000; Художники Вінниччини. – Вінниця, 2001.

18  65 років від дня народження Олекси Гнатовича Шеренгового (1943, с.Зозів Липовец. р-ну), українського прозаїка.

Закінчив Немирівське педучилище (1962) і філологічний факультет Одеського університету (1972). Працював у міжрайонній газеті «Нове життя», видавництві «Маяк», відповідальним секретарем Одеської письменницької організації, на Одеській кіностудії. Автор книг оповідань та повістей «Пташиний переліт» (1967), «Золоте весілля» (1973), «Повінь у вересні» (1978), «Гавань твоєї долі» (1980), «Хліб на долоні» (1984), «Звинувачувані не підсудні» (1989). Член СПУ з 1971 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

·   60 років від дня народження Михайла Васильовича Бабія (1948, м.Вінниця), художника-живописця, графіка, монументаліста.

Закінчив Одеське державне художнє училище ім.М.Б.Грекова (1968), Київський державний художній інститут, факультет живопису (1975). Член Національної спілки художників України з 1989 р. Учасник обласних та всеукраїнських виставок з 1985 р., міжнародних Арт-фестивалів.

Довідки див.: Художники Вінниччини. – Вінниця, 2001, Мистецтво Вінниччини. – Вінниця, 2006.

26   60 років від дня народження Галини Миколаївни Авраменко (1948), бібліографа, краєзнавця.

У 1970 р. з відзнакою закінчила Харківський державний інститут культури. З того ж року працює у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім.К.А.Тімірязєва. Спочатку методистом, згодом редактором. Вона – організатор відділу краєзнавчої літератури, а з 1983 р. і донині працює завідуючою відділом довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування. Проводить значну дослідницьку роботу. Авраменко Г.М. – відомий в Україні бібліограф. Індивідуально і в співавторстві підготувала і видала близько сотні бібліографічних покажчиків, методично-бібліографічних, інструктивно-методичних матеріалів на допомогу бібліотекам. Вона є одним із упорядників та редакторів фундаментальних видань бібліотеки – «Вінниччина бібліотечна», «Інформаційний ресурс бібліотеки. Інновації. Суспільство», збірників матеріалів багатьох науково-практичних конференцій, співавтором Концепції  розвитку Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва до 2010 року, співавтором і членом редколегії наукового збірника з історії бібліотеки та ін. Нагороджувалась грамотами, зокрема Почесними грамотами Міністерства культури СРСР та України. У 2003 р. – відзнака Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури». У 2007 р. отримала звання «Заслужений працівник культури України».

Довідку див.: Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

28   70 років від дня народження Володимира Феодосійовича Очеретного (1938-2005, Тиврів), фотомитця, журналіста.

Після закінчення фабрично-заводського училища видобував вугілля на Донбасі. Закінчив курси фотожурналістики при Київському державному університеті ім.Тараса Шевченка. Як фотокореспондент співпрацював з всесоюзними газетами, республіканськими та обласними виданнями. Майстер високохудожніх світлин, учасник багатьох виставок. Відомий як живописець-портретист, різьбяр по дереву. Причетний до створення ряду музеїв видатним землякам. Заслужений журналіст України, лауреат фотоконкурсів. Нагороджений премією Національної Спілки журналістів України «Фотожурналіст року». Почесний громадянин Тиврова, член Міжнародного фонду ім.К.Стеценка.

Довідки див.: Вінниччина. – 2003. – 28 лют. – С. 6; Маяк. – 2005. – 29 берез. – С. 4.

29  110 років від дня народження Якова Йосиповича Ольшанецького (1898, м.Немирів, – ?), українського живописця.

Навчався в Одеському художньому училищі (1917-1921). Учасник другої світової війни. Працював в галузі станкового живопису.

Довідки див.: Українські радянські художники. – К., 1972; Словник художників України. – К., 1973; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

 

Квітень

2   50 років (1958) відтоді, як підписано договір про дружні зв’язки між Вінницею та Келецьким воєводством (Польща).

Довідки див.: Вінниця-Польща: Панорама співпраці. – Вінниця, 1993; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

4    140 років від дня народження Лева Людвіговича Семполовського (1868-1960, с.Жовтневе Калинів. р-ну), українського селекціонера, доктора філософії та природничих наук.

Після закінчення Познанської гімназії в 1886 р. вступає до університету м.Бреслау на хімічний факультет. Навчався на філософському факультеті Берлінського і факультеті природознавства Ростокського університетів. Здає екзамени у Королівський інститут ґрунтів та Гірничу академію в Берліні. З 1890 р. працював на цукрових заводах у Франції, займався селекцією цукрового буряка в Німеччині та Італії. В 1898 р. по запрошенню Уладівського акціонерного товариства заснував на території сучасного села Жовтневе Уладово-Люлинецьку дослідно-селекційну станцію, де був на посаді директора, завідуючого відділом і пропрацював до кінця свого життя. Щедра подільська земля посприяла вивести такі відомі на всю країну культури цукрового буряка, як «Супереліта ІІІ», високоурожайні сорти «29-31», «М-4», «У-1722» й інші. Автор книги по насінництву «Посібник по розмноженню насіння і поліпшенню вирощування рослин». У 1915 р. одним з перших запровадив у селекційній практиці гібридизацію. За видатні успіхи в галузі селекції цукрового буряка був удостоєний Великої Золотої медалі ВДНГ СРСР (1940).

Довідки див.: УРЕ. – Т. 10. – К., 1983; Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. – Кам’янець-Поділ., 1993; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

·   110 років від дня народження Юліана Волошиновського (1898, с.Серби, нині Гонтівка Чернівец. р-ну, – 1977), польського письменника, перекладача, критика.

Закінчив гімназію у Києві (1917), з 1919 р. навчався у Варшавському університеті. У творах «Подільські оповідання», «Перед сходом місяця» – відобразив подільську дійсність, життя селян кінця ХІХ-початку ХХ ст., використовував у них український фольклор.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.museum.vn.ua

5  85 років від дня народження Олександра Лазаровича Жовтіса (1923, Вінниця, – 1999), російського та українського літературознавця, поета, перекладача, доктора філологічних наук (1975), професора (1980), члена СП СРСР (1958), члена міжнародного ПЕН-клубу (1993).

Закінчив Вінницьку середню школу № 18 (нині № 3) в 1941 р., евакуйований з родиною в Казахстан. 1946 р. закінчив Казахський університет (факультет філософії, відділення журналістики). Працював завідувачем відділу літератури та мистецтва в газеті «Ленинская смена» (Алма-Ата, 1946-1947), викладав російську літературу та історію театру в театральній студії при Російському драматичному театрі. Викладав на кафедрах російської та зарубіжної літератури Казахського університету та педагогічного інституту. Як літератор відомий перекладами російською мовою з української, казахської, корейської, англійської. Відомі збірки «Эхо», «Ранковий спокій», «Заграва». Постійно підтримував зв’язок з Вінницею.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.berkovich-zametki.com

11   70 років від дня народження Петра Францовича Данилівського (1938, с.Кур’янці Погребищ. р-ну), художника, учителя.

Навчався в Київській художній школі ім.Т.Г.Шевченка, на факультеті «Російська мова і література» Житомирського педінституту. У 2002 році відбулася персональна виставка митця портретного жанру (графічного характеру), виконано портрети видатних людей, вчених, письменників, художників, композиторів. Він оформив у художньому стилі обкладинки кількох книг.

Довідку див.: Хто є хто на Вінниччині. – К., 2002.

15   70 років від дня народження Василя Юрійовича Гарвасюка (1938), українського поета, перекладача.

Закінчив 1960 р. філологічний факультет Чернівецького університету і був направлений на роботу на Вінниччину. Вчителював у с.Строїнці Тиврівського району, потім у с.Котюжани Мурованокуриловецького району. Працював на партійній роботі і в райдержадміністрації смт Муровані Курилівці. Друкується з 1954 р., автор поетичних збірок «Вишневий сад» (1972), «Пшеничні промені» (1977), «Поле колоситься» (1987), «Історія душі» (1999), «Пора осмислень» (2004), «У серці слова» (2004). Член СПУ з 1988 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. – Вінниця, 2003; Квіт подільського слова. – Вінниця, 2006.

http://www.vn.iatp.org.ua

16    50 років (1958) відтоді, як вінницька футбольна команда «Локомотив», нині «Нива» провела свій перший футбольний матч з Станіславським «Спартаком» і одержала перемогу з рахунком 2:1.

Довідки див.: Кулик Я.Л. Вінниччина спортивна. – Вінниця, 1996; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://niva.vn.ua

23  130 років від дня народження Григорія Ващенка (1878-1967), педагога, психолога, богослова.

Закінчив Московську духовну академію (1903). Учителював в Україні (Тульчин, 1912 р.) та за її межами. З 1918 р. працював у Полтаві – в інституті та університеті, одночасно очолював учительську семінарію, професор (з 1925 р.). У 1933 р. звільнений з роботи як “буржуазний націоналіст”. З 1936 р. працював у Сталінградському педінституті. Перед війною емігрував на Захід. У Мюнхені очолював кафедру педагогіки в Українському Вільному університеті, був обраний ректором Української Богословської академії.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://uk.wikipedia.org

·   85 років від дня народження Василя Сидоровича Земляка (Вацик) (1923, с.Конюшівка, нині Липовец. р-ну, – 1977), українського прозаїка, сценариста.

Навчався в 1940-1941 рр. в Харківському авіаційному училищі. Учасник другої світової війни, партизанив у Козятинському, Погребищенському районах. Після війни працював у Козятинському райвиконкомі. Навчався в Житомирському сільськогосподарському інституті (1949-1953). З 1958 р. переїхав до Києва, де працював головним редактором видавництва «Молодь». У 1963-1966 рр. – головний редактор Київської кіностудії ім.О.Довженка, а протягом 1964-1969 рр. – керівник її сценарної майстерні. Друкується з 1945 р., лауреат Державної премії ім.Тараса Шевченка (посмертно, 1978 р.) за романи «Лебедина зграя» та «Зелені млини». Роман «Лебедина зграя» дав початок розвитку в новітній українській літературі, так званої, «химерної прози». Цей твір був екранізований під назвою «Вавілон-ХХ» (1980). За сценаріями В. Земляка поставлені також художні кінофільми «Люди моєї долини» (1958), «Новели красного дому» (1964), «Дочка Стратіона» (1965). Твори Земляка перекладені багатьма мовами. Член СПУ з 1957 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Подільські криниці: Хрестоматія з л-ри рідного краю. – Вінниця, 1994; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://ukrlib.com.ua

http://www.ukrcenter.com

26  80 років від дня народження Василя Яковича Грінчака (1928, с.Китайгород, нині Тростянец. р-ну, – 1987), українського поета.

Народився в селянській родині. Вищу освіту здобув, навчаючись (1948-1953) на українському відділенні філологічного факультету Одеського університету. Жив і працював у Києві редактором у видавництві «Молодь», завідуючим редакцією видавництва «Веселка». Вірші почав писати ще в шкільні роки. Дебютував у періодичній пресі у 1953 р. Відомий як перекладач. Член СПУ з 1959 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://virchi.narod.ru

27  70 років від дня народження Анатолія Агафоновича Бортняка (1938, с.Олександрівка Тростянец. р-ну), українського поета, публіциста, перекладача, мовознавця.

Закінчив Жабокрицьку середню школу у Крижопільському районі, філологічний факультет Одеського університету (1960). Працював у Тульчинській районній газеті, у Вінницькому облтелерадіокомітеті. Протягом 1974-1986 рр. очолював Вінницьку організацію СПУ. Був першим головою обласного Товариства української мови (нині – «Просвіта»). З 1992 по 2000 рр. – оглядач з питань літератури і мистецтв «Вінницької газети», вів рубрику «Од слова до слова…», друкується з 1955 р. В своїх творах поет поєднує лірику з гостросюжетною публіцистикою, працює у жанрах літературної пародії, епіграми і шаржу, перекладає, пише критичні огляди, виступає з рецензіями, літературо-знавчими розвідками. Лауреат літературної премій ім.М.Коцюбинського (1980), ім.В.Сосюри (1985), ім.О.Копиленка (1987), ім.С.Олійника (1992), «Срібний Еней» (1993), ім.С.Руданського (1995). Двічі перемагав на конкурсах журналу «Перець». В 1995 р. отримав міжнародну премію з сатири і гумору у Філадельфії (США). Член СПУ з 1965 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. – Вінниця, 2003.

http://www.vn.iatp.org.ua

http://www.misto.vn.ua

 

Цього місяця виповнюється:

·   215 років (1793) відтоді, як утворена Брацлавська губернія з центром у Вінниці, що відбулося після приєднання Правобережної України до Росії внаслідок другого поділу Польщі.

Довідки див.: Вінниця: історичний нарис. – Вінниця, 1964; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Петренко О.С. Брацлавське намісництво. – Вінниця, 2001.

·   75 років (1933) відтоді, як була заснована медична бібліотека у Вінниці. Спочатку це була філія Української державної медичної бібліотеки, з 1935 р. вона стає обласною, а з 1940 р. їй надається ще й статус наукової, нині – це Вінницька обласна наукова медична бібліотека.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Вінниччина бібліотечна. – Вінниця, 2003.

 

Травень

1   90 років від дня народження Герша Іцковича (Андрія Михайловича) Будкера (1918, м.Мурафа, нині село Шаргород. р-ну, – 1977), російського вченого-фізика, академіка АН СРСР.

Закінчив Вінницьку середню школу № 9, фізичний факультет Московського державного університету. Учасник другої світової війни. У польовій зенітній частині він зробив своє перше відкриття, вдосконаливши систему управління зенітним вогнем, що назвали «АМБ». Після війни Будкер поступає в теоретичний відділ Лабораторії № 2, яка працювала під керівництво І.В.Курчатова (так колись називався Інститут атомної енергії ім.І.В.Курчатова). З 1957 р. – директор Інституту ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР. Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами, медалями, лауреат Державної премії (1949), Ленінської премії (1967).       

Довідки див.: УРЕ. – Т. 2. – К., 1978; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000; Герш Іцкович Будкер: До 85-річчя від дня народження всесвітньо відомого вченого-фізика (1918-1977). – Вінниця, 2003.

http://irp.vn.ua

2   70 років від дня народження Олександри Семенівни Ванжули (1938, с.Велика Стадниця Вінниц. р-н), української поетеси.

Батька було репресовано, мати померла, виховувалась у дитбудинку. Закінчила Одеський технікум харчової промисловості, живе в Хмельницькому. Лауреат премії ім.І.Кошелівця, заснованої журналом «Соборність» та премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні». Вона – автор збірок поезії, останні з яких «Душі моєї гони» (2001), «Небесні джерела» (2001), «Відлуння» (2002), «Назавжди» (2003). Член СПУ з 1997 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. – Вінниця, 2003.

 4   125 років від дня народження Миколи Андрійовича Малька (1883, Браїлів, нині смт Жмерин. р-ну, – 1961), українського і російського диригента, педагога.

Закінчив Петербурзьку консерваторію (1909). Протягом 1925-1928 рр. – професор Ленінградської консерваторії. Працював у Маріїнському театрі (Петербург, 1909-1918), в оркестрах Вітебська (1918-1921), Москви і Харкова (1923), професор Київського музично-драматичного інституту ім.М.В.Лисенка, диригент симфонічного оркестру. З 1928 р. жив за кордоном. Гастролював в СРСР у 1959 р. (зокрема в Києві). Автор книги «Основи техніки диригування» (1950). З 1963 р. проводяться міжнародні конкурси диригентів ім. М.А.Малька (Копенгаген).

Довідки див.: УРЕ. – Т. 6. – К., 1981; Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

7   190 років від дня народження Марка Даниловича Соколовського (1818, м.Погребище, – 1883), українського і польського гітариста-віртуоза, педагога.

Народився у знатній польській родині. Музичні здібності проявились ще в дитинстві і були підтриманні батьками, які сприяли навчанню сина грі на скрипці та віолончелі. Однак юнака захопила іспанська шестиструнна гітара, що не дуже сподобалось його знатній сім’ї. Всупереч волі батьків Марко купив інструмент, покинувши рідну домівку, подався до мандрівних циган. Подорожуючи з ними, він отримав перші уроки гри на гітарі. Далі обдарований музикант самостійно оволодів мистецтвом гри на гітарі (за видатними творами і школами М.Джуліані, Л.Леньяні, Й.Мерца) і удосконалював свою майстерність протягом всього життя, піднявши гітару на ступінь концертного інструменту. З концертами виступав у Житомирі, Вільно, Києві, Одесі, Петербурзі, Москві. Грав з оркестром, з фортепіано, соло. Талант і гра Соколовського знайшли відповідну оцінку не лише в Росії, а й в Європі. Після виступу в Карловому театрі у Відні (1859) йому було вручено диплом, в якому він йменувався “Першим гітаристом Європи”. Французи називали його “Паганіні гітари”, італійці – “Боттезіні гітари”, англійці – “королем гітаристів”. Прощальний публічний концерт відбувся у Петербурзі (1877) в залі Придворної співочої капели. Хвороба не дозволила йому більше вийти на сцену. Помер у Вільнюсі, де і похований.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Марко Данилович Соколовський: До 185-річчя від дня народження гітариста-віртуоза (1818-1883). – Вінниця, 2003.

http://abc-guitar.narod.ru

http://www.lute.ru

14  95 років від дня народження Ігоря В’ячеславовича Костецького (Мерзляков) (1913-1983), українського прозаїка, драматурга, перекладача, мистецтвознавця, критика, видавця, громадського діяча.

Родом з інтелігентної сім’ї. Під час визвольних змагань (1919-1920) родина переїхала до Вінниці, де Костецький здобув шкільну освіту, згодом навчається в Києві у 1-й трудшколі, художній профшколі, технікумі водного транспорту. Працював на водно-заглиблювальному судні у верхів’ях Дніпра та на річці Сож, підтримував зв’язки з музикантами, акторами, художниками, вивчав історію театру, мистецтв, займався видавничою діяльністю. У 1934 р. вступив до студії при Великому драматичному театрі ім.М.Горького (Ленінград), згодом до державного інституту театральних мистецтв (Москва), який не закінчив. У 1940 р. переїздить до Вінниці. З початком війни іде на фронт, але потрапляє в оточення і повертається додому. Під час окупації викладав у фармацевтичному інституті, був редактором окупаційної газети «Вінницькі вісті». У 1942 р. відправлений на примусові роботи до Німеччини, де і залишився після війни, займався літературною діяльністю. Учасник Міжнародних конференцій зарубіжних майстрів художнього перекладу (Москва, 1979). Серед української еміграції відомий як один із засновників «МУРу» – літературно-мистецького об’єднання. Підтримував творчі зв’язки з М. Бажаном, К.Паустовським, М. Карімом, В. Аксьоновим. Серед його оригінальних творів – п’єси «Черниці», «Смерть кардинала», «Близнята ще зустрінуться».

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Козак С. Розсіяні по світах. – К., 2007.

http://uk.wikipedia.org

• 90 років (1918) відтоді, як у Вінниці утворено крайовий музей (нині обласний краєзнавчий музей), згідно з постановою Вінницької міської Думи про передачу Подільському товариству охорони історичних пам’яток приміщення архітектурного комплексу “Мури”. Документи архіву свідчать, що на цей час колекція була значною, складалася із зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, приватних зібрань членів Подільського товариства охорони історичних пам’яток та бібліотеки наукових видань. Але питання з приміщенням для музею у “Мурах ” на той час не вирішувалось, оскільки на цю будівлю було кілька претендентів. Проблема вирішилась, коли під музей передав своє власне помешкання вчитель малювання Вінницького реального училища В.Ф.Коренєв. Після певної систематизації та обладнання музей починає приймати відвідувачів з травня 1919 р. Багато зусиль для його становлення доклали художники В.Ф.Коренєв, С.І.Слободянюк-Подолян, юрист Г.В.Брілінг, архівіст Ю.С.Александрович. Майже 20 років присвятив музеєві Густав Вольдемарович Брілінг, якого справедливо можна вважати його засновником. Сьогодні музейна колекція нараховує близько 100 тис. експонатів. Тут зберігаються унікальні предмети археології, серед яких світового значення речі скіфського та сарматського періодів, що надійшли до музею внаслідок археологічних відкриттів 1984-1992 рр. У музеї зберігається велике нумізматичне зібрання. Значне місце у фондах належить предметам побуту та етнографії, які відображають життя різних народів, що мешкають на території Вінниччини. Складовою частиною етнографічної збірки є вироби гончарства, ткацтва, вишивки, народний живопис.

Довідки див.: Історія музею в документах і спогадах. – Вінниця, 1998; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000; Хто є хто на Вінниччині. –  (2000); Хто є хто на Вінниччині. – 2002.

http://www.museum.vn.ua

• 70 років від дня народження Станіслава Панасовича Реп’яха (1938), українського поета, прозаїка, перекладача.

Дитячі і юнацькі роки минули в с.Макіївка на Чернігівщині. Ще у школі відбувся його перший літературний дебют: перемога в конкурсі на кращий нарис та публікація перших віршів. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті на філологічному факультеті (1957-1962). Під час навчання у Вінниці працював методистом з клубної справи в Будинку народної творчості, друкувався у місцевій пресі, упорядкував (у співавторстві) збірник «Край Подолії прекрасний» (1961). Потім переїхав до Чернігова, де став співробітником газет «Комсомолець Чернігівщини», «Деснянська правда». В 1970-1972 рр. – організатор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, був відповідальним секретарем Чернігівської письменницької організації. Автор кількох книжок нарисів, краєзнавчих розвідок, видав збірки віршів, зокрема: «Добриня» (1990), «Чиїсь голоси у мені» (1991). Відзначений міжнародними преміями ім.П.Орлика, ім.Г.Сковороди, всеукраїнською – ім.В.Сосюри. Член СПУ з 1970 р.        

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

16   100 років від дня народження Овсія Овсійовича Дріза (1908, Красне, нині Тиврів. р-ну, – 1971), єврейського поета, писав на ідиш.

Дістав традиційне єврейське виховання. 1934 року пішов добровольцем у Червону Армію. Перші поетичні збірки «Світле буття» (1930) і «Сталева мідь» (1934) оспівували романтику побудови нового суспільства. Писав вірші для дітей, чимало творів присвятив рідному краю («Моє містечко Красне», «Я пам’ятаю»).

Довідки див.: З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://gatchina3000.ru

20  80 років від дня народження Бориса Васильовича Хоменка (псевдонім В.Василенко) (1928), українського літературо-знавця, критика і перекладача, педагога, кандидата філологічних наук з 1972 р., учасника другої світової війни.

Закінчив Вінницький технікум комунального і цивільного будівництва (1948) та Вінницький педінститут (1953). Учителював, працював редактором обласного книжково-газетного видавництва, з 1963 р. – на кафедрі української літератури Вінницького педінституту (нині університет). Автор багатьох наукових публікацій в Україні та за її межами. Досліджує переважно українське письменництво ХІХ-ХХ ст., зокрема творчість Т.Г.Шевченка, М.Вовчок, С.Руданського, М.Коцюбинського, В.Сосюри. Один з авторів видання УЛЕ, “Енциклопедії сучасної України”, “Шевченківської енциклопедії”. Член СЖУ з 1961 та НСПУ з 2000 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Письменники Вінниччини. – Вінниця, 2001; Борис Хоменко – письменник, літературознавець. – Вінниця, 2003; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005; Квіт подільського слова. – Вінниця, 2006.

Цього місяця виповнюється:

• 240 років (1768) відтоді, як розпочалось народне антифеодальне повстання – Коліївщина, події якого захопили Брацлавщину і Поділля.      

Довідки див: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://uk.wikipedia.org

http://exlibris.org.ua

http://history.franko.lviv.ua

• 45 років (1963) відтоді, як засновано Ботанічний сад Поділля у Вінниці.

Довідки див: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.vsau.org

 

Червень

1   90 років від дня народження Михайла Цальовича (Омеляновича) Лошака (1918, Вінниця – 1999), українського художника в галузі станкової графіки.

Закінчив Одеське художнє училище (1940). Наприкінці 70-х років виїхав у США.

Довідки див.: Українські радянські художники. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

4   145 років від дня народження Владислава Владисла-вовича Городецького (1863, с.Шолудьки, нині Немирів. р-ну, – 1930), українського та польського архітектора.

Владислав Владиславович Городецький – нащадок старовинного польського шляхетного роду, що згодом підтверджено й російськими дворянськими правами 1824 року в Подільській губернії. Середню освіту В.Городецький здобув в Одеському реальному училищі, закінчив Петербурзьку АМ (1890). Ще будучи студентом, Владислав Городецький два роки підробляв помічником архітектора Київської учбової округи. Творча діяльність його розпочалася у Києві. Однією з перших споруд був, так званий, сажковий павільйон (1893) і мисливський тир у садибі Імператорського товариства правильного полювання на Лук’янівці. Впродовж (1898-1903) він будує Музей старовини і мистецтв (нинішній Національний художній музей) у стилі класицизму, очолює будівництво однієї з найцікавіших споруд архітектури – римо-католицького костьолу св. Миколая в стилізованих готичних формах з високими стрільчатими шпилями. Вершиною ж творчого злету В.Городецького стає його власний маєток на Банковій, 10, так званий «Будинок з химерами», зведений ним у 1903 р. до свого сорокаріччя. Своєму рідному краю Владислав Городецький залишив у спадок одну з перлин його творчої фантазії – усипальницю графів Потоцьких в с.Печера Тульчинського району. Навесні 1920 р. В.Городецький емігрував до Варшави. Там він працював в Міністерстві суспільних робіт як архітектор. В Польщі за його проектами було споруджено в Пьотркові Трибунальському критий ринок і водогінну вежу, в Радомі і Любліні – водогінну вежу та механізовані бойні, а в останньому ще й електростанцію. Майже всі ці споруди збереглися. У 1928 р. його запросили в Іран на посаду головного архітектора синдикату, що займався прокладанням перських залізниць. У Тегерані В.Городецький на замовлення уряду споруджує театр, вокзал, розкішний палац для шаха, фешенебельний готель. Ці вишукані будівлі збереглися до наших днів. Помер Городецький 3 січня 1930 р. від серцевого нападу у спорудженому ним готелі далеко від України, Києва, якому віддав найкращі роки життя. Похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000; Архітектор століття: До 140-річчя з дня народження Владислава Владиславовича Городецького (1863-1930). – Вінниця, 2003.

http://www.library.vn.ua

http://interesniy.kiev.ua

9   110 років від дня народження Курціо Малапарте (Курт Зуккерт) (1898-1957), італійського письменника, журналіста, життя і творчість якого пов’язані з смт Піщанкою.

Під час другої світової війни як фронтовий кореспондент газети “Кор’єре делла сера” потоваришував з подільським селянином Романом Сухиною, у хаті якого почав писати роман «Капут». У власній передмові до роману він з вдячністю згадує Романа Сухину та його сім’ю, що допомагала йому переховувати рукопис твору від гестапівців. Роман вийшов у перекладі українською мовою з післямовою О.Гончара «Очима свідка» в 1973 році.  

Довідки див.: УЛЕ. – Т. 3. – К., 1995; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://labazov.livejournal.com

http://www.umoloda.kiev.ua

15  60 років від дня народження Василя Федоровича Циганюка (1948, с.Станіславчик Жмерин. р-ну – 2006, Вінниця), талановитого педагога, режисера, краєзнавця.

Народився він в мальовничому селі, де в 1966 р. закінчив середню школу, працював художнім керівником у сільському Будинку культури. Наступного року склав іспити до Харківського державного інституту культури, який закінчив заочно у 1972 р. Одночасно з серпня 1968 по листопад 1972 р. був режисером народного самодіяльного театру і директором Чернівецького сільського Будинку культури (тоді Могилів-Подільського району). Після проходження військової служби повернувся до Могилева-Подільського і був призначений на посаду режисера народного театру. З січня 1974 р. в житті В.Циганюка розпочався «тульчинський період», який тривав 18 років. Спочатку працював викладачем у культосвітньому училищі, з березня 1975 р. – завідуючим відділом культури райвиконкому. У січні 1979 р. – став директором культосвітнього училища і присвятив справі виховання молодих спеціалістів 13 років. Творче ставлення до роботи було належно поціноване і в 1986 р. йому було присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури України». З 1992 р. працював першим заступником начальника управління культури Вінницької облдержадміністрації, з вересня 1994 р. по грудень 1997 р. – директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського. У грудні 1997 р. В.Ф.Циганюк повернувся до обласного управління культури на посаду заступника начальника. У червні 1999 р. очолив Вінницьку обласну універсальну наукову бібліотеку ім. К.А.Тімірязєва. Добре знаний фахівець, досвідчений вихователь, чудовий організатор він зробив вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи, був автором, укладачем, відповідальним редактором ряду науково-методичних і науково-бібліографічних видань, оглядово-аналітичних матеріалів і публікацій. З його приходом на посаду директора бібліотека стала більш відкритою, зміцнилися її зв’язки з владними структурами, наповнилися новим змістом культурологічні заходи, урізноманітнилися форми роботи, активізувалася видавнича діяльність, впроваджено чимало інноваційних проектів. Бібліотека стала місцем проведення престижних бібліотечних форумів, у тому числі всеукраїнського значення. З квітня 2001 по вересень 2002 р. – був режисером-постановником, стажистом Всеукраїнського державного Центру фестивалів та концертних програм. Як талановитий режисер він брав участь у постановці вечорів композитора Олександра Білаша, Раїси Кириченко, Миколи Луківа, Євгенії Мірошниченко. Він був причетним до музичного фестивалю «Слов’янський базар – 2001», фольклорного свята «Лесині джерела», урочистостей з нагоди 10-річчя Незалежності України, 950-ліття Печерської Лаври. Запам’ятались свята, які В.Ф.Циганюк провів в області, зокрема: святкування 400-ліття Тульчина (1998), 600-річчя Бару (2001), 500-річчя Чечельника (2000), «2000 секунд з жінкою» (2000). За високі трудові досягнення В.Ф.Циганюк удостоєний державних нагород та почесної відзнаки Православної церкви – кавалера ордена Святого Нестора Літописця. Він визнаний «Людиною року-2002» у номінації «Діяч культури і мистецтва».

Довідки див.: Василь Циганюк – подвижник на ниві культури. – Вінниця, 2003; Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005; Краєзнавці Східного поділля. – Вінниця, 2005.

23  110 років від дня народження Михайла Пантелеймо-новича Болдумана (1898, м.Жмеринка, – 1983), російського актора, народного артиста СРСР з 1965 р., двічі лауреата Державної премії СРСР (1946, 1951).

В 1924-1931 рр. працював в київських театрах, з 1931 р. – в Москві, протягом 1933-1983 рр. – у МХАТі.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.peoples.ru

http://bse.sci-lib.com

28  60 років від дня народження Василя Пилиповича Шпака (1948, Слобода-Носковецька Жмерин. р-ну), українського художника-живописця, члена Національної спілки художників України.

Закінчив факультет станкового живопису Московського заочного народного університету мистецтв. Художник захоплюється самобутністю і розмаїтістю, декоративністю, радісним життєствердженням, близьким його власному настрою та світосприйняттю. Він – учасник обласних та республіканських виставок.

Довідки див.: Хто є хто на Вінниччині. – К., 2001; Художники Вінниччини. – Вінниця, 2001.

31  105 років від дня народження Василя Михайловича Хмелюка (1903, с.Березна, нині с.Чернятин Жмерин. р-ну, – 1986), українського художника і поета.

Навчався у Жмеринській гімназії, емігрував, мистецьку освіту здобув у Краківській академії мистецтв (1921-1922) і в Українській студії пластичного мистецтва в Празі. З 1928 р. жив у Парижі.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Василь Хмелюк – поет, художник. – Вінниця, 1998; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://uk.wikipedia.org

 

Липень

2    120 років від дня народження Залмана (Соломон Абрамович) Ваксмана (1888, м.Нова Прилука, нині село Липовец. р-ну, – 1973), американського мікробіолога, лауреата Нобелівської премії (1952), Почесного Доктора університетів Льєжу, Рутгера, Мадриду, Страсбурга, Ієрусалиму, Принстона, Пенсільванії, Філадельфії, Нью-Йорку.

Він увійшов до переліку 100 найбільш видатних діячів людства. Закінчивши початкову єврейську релігійну школу і здавши в Одесі екстерном екзамени за курс гімназії з метою продовження навчання, у 1911 р. емігрує до США. Спочатку навчається на агрономічному факультеті Рутгерського колледжу, потім – в Каліфорнійському університеті у Берклі. 1925 р. його призначено ад’юнкт-професором, у 1930 р. – професором по мікробіології ґрунту, професором мікробіології і завідувачем відділу Рутгерського університету (1943). Він заснував інститут мікробіології (1949) при Рутгерському університеті. У 1932 р. Американська Асоціація по боротьбі з туберкульозом звернулась до Ваксмана з проханням вивчити процес руйнування збудника туберкульозу в грунті. У пошуках антибіотиків, які могли б знищувати мікроорганізми, не завдаючи при цьому шкоди людині, Ваксман і його колектив дослідили понад 10 тисяч різних ґрунтових мікроорганізмів. У 1943 р. ця група зробила відкриття століття – винайшла стрептоміцин, який згубно діяв на мікобактерію туберкульозу. Приїздив до Москви читати лекції (1946, 1956). Помер Ваксман 16 серпня 1973 р. у Хайенісі (штат Огайо, США).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Залман Абрахам Ваксман: (До 115-річниці з дня народження). – Вінниця, 2003.

http://eleven.co.il

http://www.immunolog.com.ua

3   70 років від дня народження Івана Степановича Волошенюка (1938, с.Ометинці Немирів. р-ну), українського прозаїка, журналіста.

Закінчив сільськогосподарський технікум (1956), працював агрономом у с.Вільшанці на Волині. Тоді ж почав друкуватись в районній газеті. Закінчив факультет журналістики Київського університету (1957). Працював в брацлавській районній газеті, 14 років на облрадіо, в газетах “Вінницька правда”, “Сільські вісті”, “Дорога. Транспорт. Пішохід”, з 1996 – у “Вінниччині”. Автор повістей, багатьох оповідань, нарисів. За оповіданням “Магеланиха” знято телефільм (1986). Член СПУ з 1986 р. СЖУ відзначила І.С.Волошенюка “Золотим пером”. Він – лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.М.М.Коцюбинського (1997), обласної журналістської премії ім.К.Гришина, колгоспної премії ім.П.Желюка, переможець ряду літературних конкурсів, визнаний кращим журналістом України 1998 року. Заслужений журналіст України (2003).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Письменники Вінниччини. – Вінниця, 2001; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Подільські криниці. – Вінниця, 2006.

http://www.vn.iatp.org.ua

http://www.misto.vn.ua

7    80 років від дня народження Арнольда Марковича Косевича (1928, м.Тульчин), українського вченого-фізика, доктора фізико-математичних наук (1963), професора (1967).

Закінчив Харківський університет (1951). Протягом 1953-1957 рр. працював у Чернівецькому університеті, 1957-1974 рр. працював старшим науковим співробітником і завідуючим лабораторією у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР, з 1974 – у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР. Основні наукові праці – з теорії металів, нелінійної теорії упорядкованих систем та біополімерів. Розробив сучасну динаміку та дифузійну кінетику дислокацій в кристалах. Лауреат Державної премії УРСР (1978).

Довідки див.: УРЕ. – Т. 5. – К, 1980; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://ilt.kharkov.ua

• 85 років від дня народження Володимира Федоровича Панченка (1923, хутір Шостаківка біля с.Василівка, нині Тиврів. р-ну, – 1972), українського письменника.

Після закінчення Василівської семирічної школи навчався у Тиврівській середній школі. Друкувався з 15 років у районній газеті “Ударник соцбудівництва” (м.Тиврів) та обласних – “Більшовицька правда”, “Молодий більшовик”, згодом в республіканській періодиці, альманахах. Учасник другої світової війни, виступав в армійській пресі. З 1948 р. – працював кореспондентом Українського радіо, а в 1952-1965 рр. – редактором видавництва “Карпати” в Ужгороді. Вищу освіту здобув в Ужгородському університеті (1958). Окремими виданнями вийшли книги віршів «Камінь-дерево» (1959), «Заспів» (1962), «Гойдалочка» (1963), «На все життя» (1965), «Квіти під хмарами» (1971), «Нагадай мені, пісне» (1973), «Де ялиночки високі» (1974). Його твори друкувалися в перекладі білоруською, казахською, литовською, російською, угорською, чеською та ін. мовами. Член СПУ з 1972 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

20   135 років від дня народження Вітольда Йосиповича Малішевського (1873, м.Могилів-Подільський, – 1939, Польща), польського композитора, педагога, диригента, музичного діяча.

Закінчив Військово-медичну академію в Петербурзі (1897), Петербурзьку консерваторію по класу вільної творчості Римського-Корсакова. У 1908-1921 рр. – директор Одеської консерваторії та диригент симфонічного оркестру. В 1921 р. переїздить до Польщі, де став професором Варшавської консерваторії по класу композиції (1921-1925 і 1931-1939), очолював Музичне товариство, керував музичним відділом Міністерства культури (1927-1934), був директором Вищої музичної школи ім.Ф.Шопена у Варшаві. У 1933 р. заснував Польський інститут ім.Ф.Шопена.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Муха А. Композитори України та української діаспори. – К., 2004.

http://www.az-dir.ru

27  110 років від дня народження Володимира Васильовича Дороша (1898, м.Тиврів, нині смт, – 1964, м.Жмеринка), українського майстра народного мистецтва, різьбяра, скульптора, заслуженого майстра народної творчості УРСР (з 1960).

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

 

Серпень

2   65 років від дня народження Івана Петровича Шкварка (1943, с.Станіславчик, Жмерин. р-ну, – 1993), українського письменника.

Навчався у Вінницькому медичному училищі, закінчив Львівське військово-політичне училище і Московську політичну академію. Служив на Прикарпатті, у Прибалтиці, на Уралі, Забайкаллі, воював в Афганістані, викладав у Харківському вищому танковому училищі. Автор кількох документально-публіцистичних книжок, статей з проблем розбудови Збройних сил України. Видав збірки віршів: «Запрошую в небо» (1980), «Рубіж атаки» (1987), «Крила мужності» (1989).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

8   90 років від дня народження Льва Давидовича Бергельсона (1918, м.Гайсин), біохіміка, члена-кореспондента АН СРСР (з 1968 р.).

Закінчив Московський університет (1941), працював в Інституті органічної хімії АН СРСР (1946-1958), з 1958 р. – в Інституті біоорганічної хімії АН СРСР, професор (з 1964 р.).

Довідки див.: Биологи: библиографический справочник. – К., 1984.

http://gatchina3000.ru

http://www.eleven.co.il

11  100 років від дня народження Валентина Миколайовича Бакуля (1908, с.Чернишівка, нині в межах смт Брацлава Немирів. р-ну, – 1978), українського вченого в галузі твердих сплавів і синтетичних алмазів, доктора технічних наук, Героя Соціалістичної Праці (1963), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (з 1968 р.).

Закінчив Всесоюзний заочний політехнічний інститут (1949). У 1961-1977 рр. – директор Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР. Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами та медалями.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 1. – К., 1977; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://nbuv.gov.ua

 14   80 років від дня народження Василя Михайловича Кавуна (1928), українського агронома, організатора сільськогоспо-дарського виробництва, Героя Соціалістичної Праці (1962).

Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут (1953), працював агрономом в Бершадському районі, протягом 1953-1958 рр. – голова колгоспу ім.Куйбишева Теплицького району, з 1958 по 1970 – голова колгоспу с.Шляхова Бершадського району. Учасник всесвітньої виставки в Монреалі (1967). В 1970-1978 рр. – голова виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів, а з травня 1978 по 1989 рр. – перший секретар Житомирського обкому Компартії України. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 4. – К., 1979); Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Вінниц. правда. – 1962. – 28 лют.

http://src-h.slav.hokudai.ac.jp

19   60 років від дня народження Миколи Івановича Бучка (1948, с.Удич, Теплиц. р-ну), українського поета.

Закінчив 1971 р. Чернівецький університет, працював журналістом, керівником літоб’єднання при редакції газети “Молодий буковинець”, очолював неформальне об’єднання “Оберіг”, лауреат премій ім.П.Усенка (1984), ім.Д.Загула (1999), ім.С.Воробкевича (2000). Член СПУ з 1984 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.myretreat.net

20   70 років від дня народження Тараса Юрійовича Мельничука (1938-1995), українського поета.

Після закінчення школи працював коректором районної газети “Радянська Гуцульщина”, далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбій-ником на Донбасі, служив в армії. В 1958 р. вступає до Чернівецького університету – не закінчує. Працює робітником, в редакціях районних газет. У 1967 р. виходить перша його збірка віршів «Несімо любов планеті». У 1968 р. вступає на заочне відділення Московського літературного інституту ім.О.М.Горького. Протягом 1972-1975 рр. Т.Мельничук був вперше несправедливо позбавлений волі, з 1979 р. – вдруге, відбував покарання у Вінниці. Після звільнення жив і працював на Вінниччині, потім у Коломиї. Його вірші ввійшли до збірок «Князь роси» (1990), в закордонних виданнях «Строфи із Голгофи» та «Із-за грат». Лауреат державної премії України ім.Т.Г. Шевченка (1992).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://one.xthost.info

http://www.refine.org.ua

26  100 років від дня народження Володимира Миколайо-вича Західного (Гладкий) (1908-1977), українського журналіста і перекладача.

Навчався в українській гімназії у Тернополі. Активний учасник революційного руху, член КПЗУ. В 20-х р. оселився у Вінниці. Працював у редакції газет “Червоний край”, “Більшовицька правда”. Як журналіст – об’їздив всю Вінниччину. Побачивши моторошні картини соціалістичної перебудови села, зневірився в “усеперемагаюче вчення Леніна-Сталіна”. Восени 1934 р. відряджений до Польщі як розвідник. Стався провал, суд, що відбувся у Львові, виніс йому смертний вирок, який перед стратою був замінений на довічне ув’язнення. Ув’язнення перервала війна. Після війни працював у редакції газети “Радянська Україна”, у видавництві “Радянська школа”, згодом став директором експериментального художнього комбінату. В своїх літературних творах відобразив весь трагізм життя за гратами і нескореність людського духу. Успішно виступив на ниві художнього перекладу з польської та німецької мов, художнього переказу.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

29   140 років від дня народження Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської (1868, с.Карпівка, Могилів-Поділ. повіту (в інших джерелах – м.Київ) – 1941), українського прозаїка, драматурга.

Закінчила приватну гімназію в Києві. Очолювала літературно-мистецький клуб “Родина”, належала до Товариства українських поступовців, партії соціалістів-федералістів, згодом була членом Центральної Ради, однією з провідних діячок Спілки Українок. Протягом 1919-1920 рр. уряд УНР перебував у Вінниці, сюди ж переїхала її родина. В 1921 р. брала участь у Соборі автокефальної православної церкви. В 1929 р. заарештована в “Справі СВУ” (Спілки визволення України) і засуджена до 5 років до позбавлення волі. В 1941 р. знову заарештована і відправлена у вантажному потязі до Акмолінська. Дорогою письменниця померла. Вона автор багатьох історичних п’єс, виступала як літературознавець, критик, їй належить ряд оригінальних поезій, повістей, події яких відбувались на Поділлі, зокрема «Діамантовий перстень». Збирала фольклорні матеріали в Жмеринці, Тиврові для написання п’єси “Розбійник Кармелюк”.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Подільські криниці. – Вінниця, 2006.

http://uk.wikipedia.org

http://pravopys.vlada.kiev.ua

 Цього місяця виповнюється:

·  110 років (1898) відтоді, як відкрито Жмеринську залізничну лікарню.

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

·    85 років (1923) відтоді, як у Вінниці Подільською губернською Радою фізичної культури (створена у липні 1923 р.), Губкомом ЛКСМ і Подільським Губвсеобучем було проведено першу на Поділлі Губернську Олімпіаду (відбулась з 10 по 18 серпня). У Олімпіаді взяли участь команди з Вінниці, Могилева-Подільського, Тульчина, Жмеринки, Брацлава і Гайсина. До програми змагань входили легка та важка атлетика, боротьба, плавання, футбол та показові виступи гімнастів.

Довідку див.: Кулик Я.Л. Вінниччина спортивна. – Вінниця, 1996. 

 

Вересень

1   30 років (1978) відтоді, як у Вінниці започатковано фестиваль мистецтв “Зорі над Бугом”.

Довідки див.: Комсомол. плем’я. – 1978. – 5, 7 верес.; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

11   120 років від дня народження Георгія Йосиповича Сухомела (1888, с.Миколаївка, нині Козятин. р-ну, – 1966), українського вченого в галузі гідравліки та гідромеханіки, академіка АН УРСР (з 1951 р.), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (з 1957 р.).

Закінчив Київський політехнічний інститут (1913), протягом 1914-1948 рр. викладав у цьому вузі (з 1927 р. – професор). Одночасно викладав у гідромеліоративному інституті. У 1940-1958 рр. – директор інституту гідрології, лауреат Державних премій СРСР (1951), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами та медалями.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 11. – Кн. 1. – К., 1984; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://uk.wikipedia.org

15  55 років від дня народження Юрія Олексійовича Боярунця (1953), українського поета.

Закінчив Харківський авіаційний інститут (1979), працював інженером-технологом, кореспондентом газети. Внаслідок нещасного випадку став інвалідом першої групи, живе в с.Скоморошки Оратівського району. Автор збірок: «Котилася торба з великого горба» (1991), «Вольний вітер з лугу» (1994), «Деформація, або звідки ж узявся кукіль?» (1999), «Антика» (2002). Член СПУ з 1996 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.vn.iatp.org.ua

http://krasnoslov.narod.ru

17  35 років (1973) відтоді, як створено Український науково-дослідний інститут кормів у Вінниці (нині Інститут кормів УААН), який більше 20 років очолював А.О.Бабич. З його ім’ям пов’язане становлення Інституту кормів, створення нових ключових напрямків аграрної науки.

Довідки див.: Інститут кормів. – Вінниця, 1994; Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1998 року. – Вінниця, 1997; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

26   120 років від дня народження Любові Михайлівни Гаккебуш (1888, м.Немирів, – 1947), української актриси, народної артистки УРСР (з 1943 р.).

Навчалась в Інституті шляхетних дівчат у Києві, на Вищих жіночих курсах і в студії Камерного театру в Москві. Працювала в театрах Києва, Харкова, Одеси. Викладала в Київському інституті театрального мистецтва.       

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

·   115 років від дня народження Микити Павловича Годованця (1893-1974), українського поета-байкаря.

Закінчив дворічну вчительську школу в с.Степашки, нині Гайсинського району (1909). Вчителював у селах Теплицького та Гайсинського районів, учасник першої світової війни. До 1921 р. працював інструктором Всеукраїнської спілки споживчих товариств, вчителював. З кінця 1924 р. – у редакції вінницької газети «Червоний край», очолював філію літературної організації «Плуг». В 1937 р. був заарештований, звинувачений у націоналізмі, висланий на Колиму на 5 років, звільнений в 1945 р. З 1954 р. жив у Кам’янці-Подільському, де розпочався новий, особливо плідний період його творчості і громадської діяльності. Друкувався з 1913 р. Перша збірка байок вийшла у Вінниці під назвою «Незаможний Клим» (1927), після якої щороку (до 1933 р.) видавались його книги. Потім була перерва і лише з 1957 р. він знову почав друкуватись.

 Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. – Вінниця, 2003).

http://uk.wikipedia.org

http://sumclub.tv

28   70 років від дня народження Євгена Івановича Головатюка (1938, с.Лозувата, Липовец. р-ну), українського режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР з 1977 р.

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1961 – авторський, 1973 – режисерський факультети). Працював у театрах Миколаєва, Дніпропетровська, Донецька, Полтави, Запоріжжя.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

 

Жовтень

6    90 років від дня народження Івана Опанасовича Пшука (1918, с.Конатківці, Шаргород. р-ну, – 2003, Вінниця), українського історика, краєзнавця, кандидата історичних наук, доцента, учасника другої світової війни.

У 1945 р. закінчив історичний факультет Одеського університету. З 1947 р. викладав на історичному факультеті Вінницького педагогічного інституту, досліджував революційний рух початку ХХ ст., події Великої Вітчизняної війни на Поділлі.

Довідки див.: Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. – Кам’янець-Подільський, 1993; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

10   70 років (1938) відтоді, як відбулась перша прем’єра Вінницького обласного театру ляльок. Називалась та вистава «Чарівні жорна» О.Кундзіча.

Історія виникнення театру почалась ще в 30-ті роки ХХ ст., коли у Вінниці на базі міського Палацу піонерів ім.В.Чернявського виник самодіяльний театр ляльок. У листопаді 1936 р. до Вінниці приїхав В.Нейбрандт-Ковешко, професійний режисер, який і став першим художнім керівником новоствореної театральної трупи. Невдовзі після прем’єри В.Нейбранд-Ковешко пішов з театру, головним режисером став В.Шестак. З початком війни весь чоловічий склад театру пішов на фронт і він припинив свою роботу. 27 січня 1945 р. під керівництвом В.Шестака почалось відновлення роботи театру. Через півроку, в червні, відбулась перша повоєнна прем’єра – «Юні патріоти» Ю.Заховая. Потім – «Казка партизанського лісу» та «Лісові друзі» В.Шестака і Е.Ровенського. Остання вистава зайняла друге місце на Всеукраїнському огляді театрів ляльок у 1946 р. В 70-ті роки вінницькі лялькарі першими в Україні здійснили постановку вистави для дорослих українською мовою за п’єсою спеціально написаною для театру ляльок. Це була вистава «Боги, чорти, люди» Г.Усача за І. Котляревським. У1987 р. театр став переможцем Всеукраїнського конкурсу вистав за творами українських драматургів із спектаклем «Малята-кармалята» за п’єсою Г.Усача. У жовтні 1999 року театр започаткував проведення міжнародного фестивалю «Подільська лялька», який став постійним.

Довідки див.: Золотий ключик. Вінницький обласний театр ляльок. – Вінниця, 1998; Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1998 року. – Вінниця, 1997; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://vinpuppets.joinfriends.com

13  120 років від дня народження Михайла Яковича Калиновича (1888, с.Жахнівка, нині Тиврів. району, – 1949), україн-ського мовознавця, літературознавця, академіка АН УРСР з 1939 р.

Закінчив 1912 р. Київський університет, викладав у ньому з 1916 р. (з 1924 р. – професор). Протягом 1930-1949 рр. працював завідуючим відділом загального мовознавства, директором Інституту мовознавства АН УРСР. У 1939-1944 рр. був академіком-секретарем Відділення суспільних наук АН УРСР. Досліджував західно-европейську, російську літературу.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

 15   175 років від дня народження Пелагеї Яківни Литвинової (Бартош) (1833, за деякими даними м.Хмільник, – 1904), українського етнографа, фольклористки, письменниці і педагога.

Ранні дитячі роки проходили в Хмільнику (1834-1839). У 1852 р. закінчила Єлизаветинський інститут у Москві, учителювала. У 1857 р. заснувала в Києві початкову школу, учасниця жіночого руху. Почала друкуватись з 1873 р., співробітничала в журналі «Київська старовина». За участь в організації Московського політехнічного музею нагороджена дипломом і бронзовою медаллю. Учасниця Археологічного з’їзду у Харкові (1902), була членом Наукового товариства ім.Т.Г.Шевченка у Львові та Паризького антропологічного товариства. Записувала народні пісні, казки, перекази й легенди. Писала художні твори. Найважливіші наукові праці: «Руські народні узори Чернігівської і Полтавської губерній» (1877), «Збірник народних руських узорів для жіночого рукоділля» (1879), «Нариси з життя старосвітських поміщиків» (1904).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Вінниччина фольклорна. – Вінниця, 2004.

23   80 років від дня народження Артура Йосиповича Войтецького (1928, Вінниця, – 1993), українського кінорежисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР з 1990 р.

Закінчив 1954 р. Київський інститут театрального мистецтва, з 1953 р. працював на Київській кіностудії художніх фільмів.

Довідки див.: Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. –  Вінниця, 2000.

26    60 років від дня народження Галини Тимофіївни Тарасюк (1948, с.Орлівка Теплиц. р-ну), української поетеси, перекладачки.

Закінчила філологічний факультет Чернівецького університету (1974), працювала викладачем англійської мови, кореспондентом районної газети, обласної «Молодий Буковинець», завідуючою літературно-меморіальним музеєм Ю.Федьковича в Чернівцях, інструктором-методистом обласної організації товариства книголюбів. Вона – автор поетичних збірок, книжок поезії і прози «Любов і гріх Марії Магдалини» (2003), «Дама останнього лицаря» (2004), роману «Між пеклом і раєм» (2005). Лауреат премії ім. В.Сосюри (2000). Член СПУ з 1977 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Сто поетів Вінниччини за сто років. – Вінниця, 2003; Подільські криниці. – Вінниця, 2006.

http://www.aup.iatp.org.ua

 

Листопад

4   160 років від дня народження Дмитра Васильовича Марковича (1848-1920, Вінниця), фольклориста і етнографа, громадського і політичного діяча.  

1873 р. закінчив юридичний факультет Новоросійського університету (Одеса). Працював у різних містах України, а також на Кубані і в Бессарабії. Перше оповідання опублікував у 1877 р. З 1915 р. жив у Вінниці, де організував і очолив кооперативний «Союзбанк». У період Центральної Ради був головним прокурором України, при гетьманаті – прокурором Генерального суду, а в часи перебування уряду УНР у Вінниці обіймав посаду міністра юстиції, займався українізацією школи. У київському видавництві «Вік» вийшов його двотомник «По степах та хуторах» (1908), «Твори» у 2-х т. вийшли в Катеринославі (1918-1919).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Рекрут В. «З людьми і для людей…» (Дмитро Маркович в українському національно-визвольному русі: кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Вінниця, 2006.

http://www.ukrterra.com.ua

7   85 років від дня народження Івана Володимировича Глинського (1923, с.Потуш, нині Тиврів. р-ну, – 1983, Могилів-Подільський), перекладача, фольклориста, літературознавця, поета.

Навчався в Лучанській середній школі Немирівського району. На початку другої світової війни був контужений і опинився в концтаборі. У післявоєнні роки працював у пресі, на культосвітній ниві Вінниччини та Буковини. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету (1957) і деякий час учителював, знову працював у пресі. Автор літературознавчих і фольклорних статей, літературно-краєзнавчих розвідок, критичних відгуків. З-під його пера з’явилися друком п’єси «Коли квіти стріляють» (1966) та «Вас чекають матері» (1973), збірка гумору й сатири «Передбачливий гість» (1983). Як перекладач познайомив читачів з низкою творів німецьких, польських, молдавських, білоруських, російських авторів. Член СПУ з 1964 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Вінниччина фольклорна. – Вінниця, 2004.

8  90 років від дня народження Дмитра Михайловича Прилюка (1918-1987), українського прозаїка і журналіста, доктора філологічних наук, професора.

Закінчив інститут журналістики у Харкові (1941), учасник другої світової війни. У повоєнні роки працював власним кореспондентом, завідуючим відділом, заступником редактора обласної газети «Зоря Полтавщини». 1950-1952 рр. жив у Вінниці, був редактором газети «Вінницька правда». Переїхав до Києва, деякий час перебував на партійній роботі, потім обіймав посаду редактора «Київської правди», згодом – республіканської газети «Колгоспне село». З 1958 р. – на викладацькій роботі. Протягом 1965-1982 рр. очолював факультет журналістики, кафедру теорії і практики радянської преси Київського університету. Перші його художні нариси з’явилися 1954 р., гуморески й фейлетони письменника увійшли до збірки «Дозвольте запевнити!» (1958), «На здоров’ячко» (1962), «Давні знайомі» (1964). Йому належать книги балад і легенд, цикл повістей, романи «Де ти, доле?» (1971), «Повноколосся» (1977), «Роки неспокійного сонця» (1988). Член СПУ з 1965 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.chl.kiev.ua

9  95 років від дня народження Олекси Воропая (1913-1968), українського фольклориста, етнографа, біолога, доктора слов’янської етнології, доктора природничих наук.

Закінчив Агрономічну академію в Москві (1940), навчався в Одеському університеті на заочному відділенні. Працював агрономом, учителював, у тому числі у с.Вороновиці. Під кінець другої світової війни емігрував до Німеччини. Там з’явились перші його публікації. Згодом переїздить до Англії. Друкував у журналі «Визвольний шлях» етнографічні статті, праці з біології. Обряди та етнопоетичні твори, зафіксовані на Вінниччині, займають у його публікаціях значне місце. Основна його праця – «Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. У двох частинах».

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000); З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Вінниччина фольклорна. – Вінниця, 2004; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

10  60 років від дня народження Михайла Феодосійовича Каменюка (1948, с.Григорівка, нині Могилів-Поділ. р-ну), українського поета, перекладача, журналіста.

Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1971), протягом 1969-1986 рр. працював у пресі, 1986-1997 рр. – очолював Вінницьку організацію СПУ. Згодом – генеральний директор Вінницької обласної державної телерадіокомпанії, редактор газети «За Батьківщину». Один із засновників Вінницького письменницького клубу «Нотаріус вічності» (2000). Друкується з 1963 р. Останні його твори: «2000. Вірші, іронізми, пісні» (2001), «Татуювання коня: Поезії третього тисячоліття» (2002). Лауреат літературної премії ім.А.Малишка, обласних премій ім.М.Коцюбинського, ім.К.Гришина та ім.М.Трублаїні. Заслужений працівник культури України (1998). Член СПУ з 1979 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Письменники Вінниччини. – Вінниця, 2001.

http://www.kamenuk.vc.ukrtel.net

17   110 років від дня народження Гната Гнатовича Ігнатовича (Балінського) (1898, м.Немирів, – 1978), українського актора і режисера, заслуженого діяча мистецтв України (1960).

Закінчив Київську драматичну студію при молодому театрі, з 1935 р. працював у кіно, був асистентом О.Довженка в кінострічці «Щорс». З 1946-1963 рр. – головний режисер Закарпатського театру (Ужгород).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Карельський Н., Глушко Є., Синько О. Кіномистецтво України в біографіях. – К., 2004.

·   100 років від дня народження Григорія Порфировича Кочура (1908-1994), українського поета, перекладача, літературознавця.

Після закінчення Київського інституту народної освіти працював у Балтському педтехнікумі, в Тираспольському педагогічному інституті. З 1936 р. до початку війни – у Вінницькому педагогічному інституті. В 1943 р. арештований, звинувачений в націоналізмі і засуджений до 10 років виправно-трудових колоній. Реабілітований в 1957 р. Працював як перекладач і дослідник літератури. 1991 р. в серії «Майстри поетичного перекладу» у видавництві «Дніпро» з’явилася своєрідна антологія його перекладів під назвою «Друге відлуння». Будні ГУЛАГу відтворив у збірці поезій «Інтинський зошит. Вірші 1945-1953» (1989). Лауреат республіканської премії ім.М.Рильського (1989) та Державної премії України ім. Тараса Шевченка (посмертно, 1995).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://uk.wikipedia.org

20  50 років (1958) відтоді, як утворено літературну студію Вінницького педінституту «Червоні вітрила» (нині «Вітрила» педуніверситету ім. Михайла Коцюбинського).

Довідку див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

23   110 років від дня народження Родіона Яковича Малиновського (1898-1967), військового і державного діяча, маршала СРСР (1944), двічі Героя Радянського Союзу (1945, 1958).

Дитячі роки пройшли в с.Кліщів, нині Тиврівського району. Учасник першої світової війни, з 1919 р. – в Червоній армії. Закінчив військову академію ім.М.В.Фрунзе (1930), в 1937-1938 рр. – учасник громадянської війни в республіканській Іспанії. Влітку 1940 р. Р.Малиновському присвоєно звання генерал-майора. Під час другої світової війни – командуючий стрілецьким корпусом, командарм (6-ю, 66-ю і 2-ю гвардійською), командуючий військами Південного, Південно-Західного, (з 1943 р. 3-го Українського), 2-го Українського фронтів. З 1945 р. – командир військами Забайкальського округу. Протягом 1945-1947 рр. – командуючий військами Забайкальсько-Амурського військового округу, головнокомандуючий військами Далекого Сходу (1947-1953), командуючий військами Далекосхідного військового округу (1953-1956). З 1956 – перший заступник міністра оборони і головнокомандуючий сухопутними військами. З 1957 – міністр оборони СРСР. Нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Перемоги, 3 орденами Бойового Червоного Прапора, іншими орденами та медалями.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 6. – К., 1981; Історія України в особах ХІХ-ХХ ст. – К., 1995; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.hrono.ru

24   80 років від дня народження Миколи Миколайовича Кравця (1928), історика, краєзнавця, доктора історичних наук (з 1965 р.), професора (з 1969 р.).

У 1949 році закінчив історичний факультет Львівського педінституту, вчителював, працював старшим викладачем Станіславського (Івано-Франківського) педагогічного інституту, науковим співробітником інституту суспільних наук України у Львові, завідуючим кафедрою історії України Львівського університету ім.І.Я.Франка, завідуючим кафедрою історії СРСР і України Чернівецького державного універси-тету. З 1975 р. був завідуючим кафедрою загальної історії Вінницького педагогічного інституту (тепер університету ім. Михайла Коцюбинського). Автор 5 монографій та більше 500 праць із всесвітньої історії, історії України, в т.ч. Поділля. Під його керівництвом проведено 19 обласних історико-краєзнавчих конференцій.

Довідки див.: Краєзнавство Східного Поділля. – Вінниця, 2005; Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

24  115 років від дня народження Миколи Оверковича Битинського (1893, м.Літин, нині смт, – 1972), ученого-геральдиста, художника, військового та громадського діяча.

Закінчив педагогічні курси та художньо-промислову школу в Кам’янці-Подільському. Учасник першої світової війни, у роки визвольних змагань в Україні займав старшинські посади в українському війську. Учасник боїв за вільну Україну (1939). Після другої світової війни перебував у Німеччині, з 1951 р. жив у Торонто, де викладав на курсах українознавства ім.Г.Сковороди і на курсах ім.І.Котляревського. Був членом Української Вільної Академії наук, Братства Святого Володимира та інших громадських організацій.

Довідки див.: З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

 

Кінець листопада

·   90 років (1918) відтоді, як Директорія переїхала до м.Вінниці.

Довідки див.: Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1998 року. – Вінниця, 1997; Вінниччина в датах Вінниця, 2000.

 

Грудень

2   70 років від дня народження Костянтина Андрійовича Лазаренка (1938, с.Чуків, нині Немирів. р-ну, – 1998), українського поета, перекладача, журналіста.

Закінчив факультет журналістики Київського університету (1970). Працював у пресі, друкувався з 1959 р. Автор збірок «Ластівки над вікном» (1979), «Материна пісня» (1985), «Сонцем сад проміниться» (1990).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

4  110 років від дня народження Марії Якимівни Ковач (Вербовенко) (1898, м.Гнівань, нині Тиврів. р-ну, – 1979, Вінниця), української атлетки, чемпіонки світу з класичної боротьби.

У заводській кравецькій майстерні спецодягу розпочався самостійний заробіток майбутньої чемпіонки. На самодіяльній сцені заводу мали вияв її артистичні здібності. 1913 р. у пошуках кращого заробітку Марія поїхала до родичів в Одесу. Реклама привела її на заняття з жіночої боротьби, де вона познайомилась з атлеткою Л.Кривошеєвою. М.Ковач з рекомендаційним листом від Л.Кривошеєвої виїхала до Петербурга для зустрічі з директором дамського чемпіонату з класичної жіночої боротьби, який запропонував талановитій дівчині контракт. Після відповідної підготовки дівчина успішно виступає на манежі петербурзького цирку. У 17 років – заволоділа чемпіонським титулом, але Марія відхиляє пропозицію виїхати з трупою за кордон і вирішує повернутися додому й поступити на медичні курси в м.Жмеринці. В архіві спортсменки зберігається посвідчення про закінчення нею короткотермінових курсів сестер-жалібниць за підписом їх керівника, земського лікаря Д.К.Заболотного, видатного мікробіолога. 1916-1920 рр. Марія виконувала обов’язки санітарки, сестри-жалібниці в Жмеринському лазареті для поранених, у санітарному поїзді № 2, пізніше – в Гніванському шпиталі. Після громадянської війни Марія Ковач до спорту не повернулась. Вона вийшла заміж, пізнала долю дружини репресованого.

Довідки див.: Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1998 року. – Вінниця, 1997; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Лозовський І.Р. Спортивні таланти Поділля. – Вінниця, 2002.

5   110 років від дня народження Михайла Іларіоновича Артамонова (1898-1972), археолога, доктора історичних наук (з 1941 р.), професора (з 1943 р.), дійсного члена Польської АН (з 1959 р.), член-кореспондента Німецького товариства, почесного члена Шотландського товариства антикварів.

Закінчив Ленінградський університет (1924), в 1937-1943 рр. – директор інституту історії матеріальної культури АН СРСР, у 1948-1951 рр. – проректор Ленінградського університету, потім завкафедрою цього університету. Досліджував археологічні пам’ятки Вінниччини у 1946-1948 рр., зокрема пам’ятки скіфського і ранньослов’янського часу (Немирівське городище, Григорівка).

Довідки див.: Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. – Кам’янець-Подільський, 1993; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://uk.wikipedia.org

8   130 років від дня народження Михайла Володимировича Омеляновича-Павленка (1878-1952), українського військового і державного діяча, генерал-полковника армії УНР, учасника російсько-японської війни (1904-1905) та першої світової війни (командував гвардійським полком, а також штабом корпусу).

За Центральної Ради – командир української бригади в Катеринославі (Дніпропетровськ), за гетьманату – командир 3-ї Стрілецької дивізії в Полтаві. З 1919 р. – командуючий Дієвою Армією УНР, організатор та керівник Першого Зимового походу, під час якого з боями проходив по території Вінниччини. Після успішного завершення походу був відзначений Залізним хрестом №1. У 1920-1945 рр. – емігрував у Чехословаччину, де знаходився до 1945 р., з 1945-1948 рр. – жив у Німеччині. Автор праць «Українсько-польська війна 1918-1919 рр.» (1929), «Зимовий похід» (1934) та ін. Помер і похований у Парижі.

Довідки див.: Енциклопедія українознавства. – Л., 1996; Завальнюк К. Лицарі волі. – Вінниця, 2000; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

10  80 років від дня народження Віталія Олександровича Громадського (1928, с.Комарівка Теплиц. р-ну), співака (бас), заслуженого артиста РСФСР (1979).

Закінчив Московську консерваторію (1961), був солістом Московської філармонії. Лауреат 1-ї премії на Міжнародному конкурсі ім.Р.Шумана (1960, Берлін).

Довідку див.: Музыкальная энциклопедия. – Т. 6. – М., 1982.

11  70 років від дня народження Раїси Дмитрівни Скалій (1938, с.Білашки Погребищ. р-ну), українського кінокритика.

Довідку див.: Капельгородська Н., Глущенко Є., Синько О. Кіномистецтво України в біографіях. – К., 2004.

14  75 років від дня народження Петра Панасовича Палія (1933, с.Козлів, Могилів-Поділ. р-ну), українського поета.

У 1953 р. закінчив Яришівську середню школу, в 1958 р. – факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Кілька років перебував на засланні в Сибіру, що, як пише сам автор, «не пов’язане з творчістю, а з молодістю і нестійкістю». Працював у богородчанській районній газеті (на Івано-Франківщині), з 1964 р. понад 20 років – в обласній газеті «Радянська Буковина». Друкується з 1950 р. Автор кількох збірок: «Пісня з Карпат» (1958), «Березіль» (1967), «Повнодення» (1972), «Живу тобою, радосте» (1980), «Син» (1991), «А за Брусницею, а за криницею» (1996), «Прощання з птицями» (1998). Відзначений літературною премією ім.Д.Загула, що присуджується Чернівецькою організацією СПУ. Член СПУ з 1988 р.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

21   80 років від дня народження Миколи Васильовича Білкуна (1928-1995), українського прозаїка, учасника другої світової війни.

В 1950 р. закінчив фельдшерську школу у Вінниці, працював дільничним фельдшером. Закінчив Вінницький медінститут (1957). З 1958 р. почав працювати в журналі «Перець», був його відповідальним редактором. Згодом, у видавництві «Радянський письменник», – заступник головного редактора. Друкується з 1952 р. Ще проживаючи на Вінниччині, видрукував збірку гуморесок «Старший друг» (1955), книгу нарисів «Золоті руки» (1955), повість «Валерій Коваленко» (1957). Працював переважно в жанрах гумору та сатири. Член СПУ з 1959 р.

Довідки див.: Письменники Радянської України 1917-1987. – К., 1988; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

22   175 років від дня народження Марко Вовчок (Вілінська Марія Олександрівна) (1833-1907), українського прозаїка.

Народилася у дворянській родині, виховувалась в пансіоні у Харкові (1845-1846), потім жила в Орлі. Одружившись з ученим-фольклористом О.М.Марковичем, переїхала в кінці серпня 1855 р. до Немирова. Записує усну народну творчість, буває в селах: Ковалівка, Гунька, Мухівці, Велика Бушинка. Вивчала життя народу, його мову, звичаї, обряди. У 1857 р. в Санкт-Петербурзі вийшла перша її збірка творів про важку долю українського селянства «Народні оповідання». Протягом 1859-1867 рр. жила за кордоном (в Німеччині, Парижі). У 1867 р. повернулася в Росію. Жила в Петербурзі, на Кавказі, протягом 1885-1893 рр. – в Україні.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

http://www.ukrcenter.com

25   85 років від дня народження Бориса Наумовича Хандроса (1923, с.Озаринці, нині Могилів-Поділ. р-ну – 2006), журналіста, публіциста, кіносценариста, педагога, учасника другої світової війни.

Закінчив Київський університет (1950), його твори – художньо-документальна проза. Дослідив за архівними джерелами життя та діяльність видатного педагога С.А.Карабіна, в т. ч. період його перебування на Вінниччині. Відомий як дослідник теми голодомору, висвітлюючи її на матеріалах Вінниччини. Автор кіносценаріїв документальних фільмів «Смертні листи» (1992), «Історія одного млина» (1993).

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

http://www.jewukr.org

29   120 років від дня народження Галини Журби (Домбровська Галина Маврикіївна) (1888, хутір Олександрія, біля с.Соболівка, нині Теплиц. р-ну, – 1979), української письменниці, мемуаристки.

З 1912 р. жила в Києві, з 1919 – працювала редактором Всевидаву, в 1920 р. емігрувала до Польщі. Перебувала у таборі полонених українських вояків у Тарнові, потім жила у Рівному, Здолбунові, Львові. Під час другої світової війни виїхала до Америки. Перша збірка оповідань «З життя» вийшла в Одесі (1909), друга – «Похід життя» – в Києві (1919). Роман «Доктор Катіоні», що вийшов у Кракові, став популярним серед української еміграції. Вона – одна із засновників об’єднання українського письменництва в еміграції «Слово». У США працювала в жанрах мемуарної літератури.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Козак С. Розсіяні по світах. – К., 2007.

http://www.ukrcenter.com

http://www.sobolivka.com.ua

Цього місяця виповнюється

 

·  130 років від дня народження Сави Романовича Христича (1878, с.Ободівка, нині Тростянец. р-ну, – 1929), українського художника.

  Довідку див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

Цього року виповнюється:

• 560 років (1448) відтоді, як надано магдебурзьке право м.Хмільнику.

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 470 років (1538) відтоді, як почалось будівництво фортеці у м.Бар. Закінчилось будівництво в 1540 р. ЇЇ оточували подвійні дерев’яні стіни в основному із дубових колод, між стінами для міцності насипали землі. На стінах було 5 башт, 4 – по боках, 5-та – головна, захищала переїзд через річку, мала великі ворота, над якими височіла часовня, у верхній частині її був великий дзвін. Над воротами герб Бони – власниці міста.

Довідки див.: Історія рідного краю. – Бар, 1991; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 420 років (1588) відтоді, як м.Шаргород надано магдебурзьке право.

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Купчишин М., Мичак А. Шаргородщина: сторінки історії. – К., 2002.

• 410 років (1598) відтоді, як в документах вперше згадано м.Адамгород (нині смт Тростянець).

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 410 років (1598) відтоді, як Вінниця стала центром Брацлавського воєводства.

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://irp.vn.ua

http://vinnytsya.osp-ua.info

• 365 років (1643) відтоді, як у м.Могилеві-Подільському відкрито митницю.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.mog-pod.narod.ru

• 210 років (1798) відтоді, як у м.Вінниця введено «Городовое положение», яке мало більш прогресивний характер, ніж магдебурзьке право.

Довідки див.: Вінниця. Історичний нарис. – Вінниця, 1964; Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972.

• 210 років від дня народження Семена Микитовича Олійничука (1798, с.Антонопіль, нині Калинів. р-ну, – 1852), українського соціолога, історика, краєзнавця.

Народився у кріпацькій сім’ї. Таємно від пана навчався у Вінницькій гімназії. Викритий, переховувався під іменем шляхтича Сорочинського. Працював учителем в парафіяльних і монастирських школах. У 1845 р. після багатьох митарств і злигоднів отримав у пана відпускну. Мандрував шляхами Подільської, Київської, Волинської губерній. Враження від мандрівок відобразив у рукописі «Исторический рассказ природных или коренных жителей Малороссии Заднепровской, то есть Киевской, Каменец-Подольской и Житомир-Волынской губернии про свое житье-бытье». Заарештований і ув’язнений в Шліссельбурзі, де й помер.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

• 195 років (1813) відтоді, як розпочалось антикріпос-ницьке повстання під проводом У.Кармалюка.

Довідки див.: Нариси історії Поділля. – Хмельницький, 1990; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 190 років від дня народження Яна Прусіновського (1818, с.Подорожня, нині Хмільниц. р-ну, – 1892), польського поета, публіциста, науковця.         

Вивчав право в Київському університеті, з якого в 1833 р. був виключений за революційну пропаганду. Закінчував навчання в Казанському університеті. Арештований за участь у польському визвольному русі і висланий до Сибіру (1839). Перед 1850 р. замешкав у Житомирі. Друкувався переважно у варшавських часописах. Автор віршів, перекладів, вивчав історію літератури, цікавився фольклором. Видав збірку «Поезії» (1856), найцікавіші його вірші про українську козаччину.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001; Вінниччина фольклорна. – Вінниця, 2004.

• 190 років від дня народження Миколи Трохимовича Костира (1818, с.Чернятин, нині Калинів. р-ну, – 1853), вченого-філолога.

Закінчив 1-у Київську гімназію, потім Київський університет (1839), де по закінченню читав лекції. З 1845 р. – магістр слов’янської філології, з 1850 – доктор. У 1851 р. перейшов до Харківського університету.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; З-над Божої ріки. – Вінниця, 2001.

• 180 років від дня народження Петра Марковича Кішки (1828, с.Ометинці, нині Немирів. р-ну, – 1882, там же), матроса, героя оборони м. Севастополя в 1854-1855 рр.

Син кріпака  Марка Кішки з дитинства зазнав важкої підневільної праці, нужду, беззаконня, терпів деспотизм від поміщиці Докедухіної, яка віддала його у травні 1849 року в рекрути. У серпні цього ж року Петро Кішка був зарахований до севастопольського тринадцятого флотського екіпажу матросом другої статті. У листопаді, на початку осади, були списані перші екіпажі з кораблів. Матрос Кішка був переведений на батарею лейтенанта А.М.Перекопського. Петро вирізнявся винятковою хоробрістю та мужністю, був влучним стрільцем. У нього була дивовижна пам’ять, розвідник запам’ятовував кожен поворот стежки, виступ, кожен кущик, брав участь у вісімнадцяти вилазках і часто діяв одинаком. На початку січня 1855 р. Петро Кішка здійснив героїчний подвиг, який зробив його відомим не лише в рідному краї, а й далеко за його межами. Перебуваючи в дозорі, йому довелося взяти участь у непередбаченій вилазці. Коли розвідники повернулися з нічного рейду, багатьох з них не дорахувалися у своїх рядах. На світанку вони помітили, що в англійській траншеї, спершись на насип, стояв нерухомо флотський унтер-офіцер Іван Волосенко. Вороги використовували його як мішень для стрільби. Петро Кішка вирішив врятувати тіло від знущань, непомітно викрав його і під кулями приніс до третього бастіону. За це матроса Кішку перевели в квартирмейстери і нагородили двома відзнаками військового ордена святого Георгія ІІ і ІV ступенів. Про подвиг матроса писали в журналах та газетах. Художник В.К.Тімм намалював його портрет, а імператриця прислала «Хрест благословення». До п’яти років служби в армії йому додали ще десять років шість місяців і п’ятнадцять днів (за оборону Севастополя один місяць служби зараховувався за один рік). У жовтні 1855 року Петро Маркович через поранення був відправлений в довгострокову відпустку і поїхав на Поділля. Невдовзі одружився на вдові, наймався у чумаки, з возами ходив до Херсона, Миколаєва, Одеси, працював у лісництві. 9 серпня 1863 року квартирмейстера Кішку знову призвали на службу в Петербург, де зарахували до восьмого екіпажу Балтійського флоту. Прослуживши кілька років, він повертається у рідне село. По осені, коли річка покрилася тонкою кригою, дівчатка вирішили перебратися з одного берега на інший. Але раптом посеред річки  крига тріснула і вони пішли під лід. Петро, не вагаючись, кинувся на допомогу, він довго пірнав і, нарешті, витяг дітей на берег непритомними. Увесь мокрий, із сильним болем у грудях, він намагався врятувати їх і залишався біля них до тих пір, доки постраждалі не розплющили очі. Дівчаток Петро Маркович врятував, а сам дуже застудився, хворів і першого лютого 1882 року помер. Поховали його на ометинському цвинтарі, де у 1954 р. моряками Севастополя було споруджено пам’ятник герою.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 5. – К., 1980; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.sevastopol.info

http://svitlytsia.crimea.ua

http://ukrlife.org

• 175 років від дня народження Яна Засідателя (Іван Петрович Соколенко) (1833, с.Крикливець, нині Крижопіл. р-ну, – 1893), українського живописця-портретиста.

Походив з кріпаків, навчався в Одесі, вдосконалював свою майстерність за кордоном. Жив і працював у Вінниці.

Довідки див.: Рубан В.В. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ-ХХ вв. – К., 1990; Митці України. – К., 1992; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 150 років від дня народження Никандра Васильовича Молчановського (1858, с. Лозувата Подільської губернії, – 1906), історика, дослідника Поділля, учня і послідовника В.Б.Антоновича.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1884). За участь у студентському русі був виключений з університету. Працював на викладацькій роботі у Києві, досліджував історію України і Поділля періоду раннього середньовіччя. У 1898-1899 рр. працював у історичному архіві Швеції над документами з історії України ХVІІ ст., які опублікував в АЮЗР (Архив Юго-Западной России). Важливе місце в історіографії займає його праця «Очерк известий о Подольской земле до 1434 г.» (К., 1885).

Довідки див.: Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. – Кам’янець-Подільський, 1993; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000; Гальчак С. Краєзнавці Вінниччини. – Вінниця, 2005.

 

• 140 років від дня народження Володимира Федоровича Коренєва (1868 – після 1920), художника, військового педагога.

Працював учителем малювання Вінницького реального училища. У 1919 р. віддав своє помешкання під краєзнавчий музей і був першим хранителем музейної колекції. У 1920 р. виїхав за кордон.

Довідки див.: Історія музею в документах і спогадах. – Вінниця, 1998; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 120 років від дня народження Івана Тарасовича Гончара (1888, с.Крищинці, нині Тульчин. р-ну, – 1944), гончара, заслуженого майстра народної творчості.

Народився в сім’ї селянина-кустаря. Навчався у місцевій церковно-парафіяльній школі, вдома займався гончарством. У 1905 р. з’явився в продажі керамічний посуд І.Гончара. Восени 1910 р. його призвали на військову службу, яка тривала 8 років. З 1935 р. працює у Києві в школі майстрів народного мистецтва, де із самодіяльного кустаря виростає у зрілого оригінального митця. Він – основоположник української народної станкової керамічної скульптури малих форм, створив численні композиції на основі традиційної гончарної іграшки та обрядового фігурного посуду. Залишив по собі значний доробок – понад 5 тис. високохудожніх творів, що побували на виставках у Москві, Ленінграді, Києві, Парижі і Венеції, де мали великий успіх. Член Спілки художників України.

Довідки див.: УРЕ. – Т. 3. – К., 1979; Митці України. – К., 1992; Мельничук Л. Гончарство Поділля в другій половині ХІХ-ХХ століттях і історико-етнографічне дослідження. – К., 2004; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 120 років (1888) відтоді, як заснована Уладово-Люлинецька селекційна станція (з 1929 р. дослідна) на території Калинівського району.

Довідки див.: Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область. – К., 1972; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.nbuv.gov.ua

• 110 років (1898) відтоді, як розпочато розробку та використання джерел мінеральної води “Регіна” поблизу села Житники Мурованокуриловецького району.

Довідки див.: Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1998 року. – Вінниця, 1997; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.regina.ua

• 95 років (1913) відтоді, як відкрито трамвайний рух у Вінниці.

Довідки див.: Вінниця: історичний нарис. – Вінниця, 1964; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 85 років (1923) відтоді, як відкрито Тульчинський краєзнавчий музей.            

Довідки див.: Підласко Т. Тульчин. – О., 1980; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 80 років (1928) відтоді, як засноване Гайсинське медучилище (тепер медичний коледж). Відкрито з метою підготовки середніх медичних працівників для південно-східного регіону Поділля на підставі угоди ініціативної групи батьків учнів та Тульчинської окружної інспектури народної освіти. Спочатку це була медпрофшкола, потім – медтехнікум, з 1954 р. – училище.

Довідки див.: Вінниц. правда. – 1968. – 15 груд.; Вінниччина. – 2003. – 11 квіт. – С. 3.

• 80 років (1928) відтоді, як відкрито театр опери та балету у Вінниці (існував до 1944 р.).

Довідки див.: Вінниця: історичний нарис. – Вінниця, 1964; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 80 років (1928) відтоді, як відкрито на базі Літинської міської бібліотеки районну бібліотеку.

Довідку див.: Вінниччина бібліотечна. – Вінниця, 2003.

• 70 років (1938) відтоді, як за рішенням уряду України м.Хмільник оголошено курортною зоною.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://xmelnik.iatp.org.ua

• 50 років (1958) відтоді, як розпочало свою роботу Вінницьке музичне училище (нині Вінницьке училище культури і мистецтв ім. М.Леонтовича) згідно з Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1958 р. На честь 10-річчя училища у 1968 році цьому закладу було присвоєно ім’я видатного українського композитора М.Леонтовича, а в 1997 р. реорганізовано у Вінницьке училище культури і мистецтв імені М.Леонтовича з філією в Тульчині.З 26.07.2002 р. самостійне.

Довідки див.: Вінниця: історичний нарис. – Вінниця, 1964; Вінницький альбом 1998. – Вінниця, 1999; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.library.vn.ua

• 45 років (1963) відтоді, як засновано Вінницький ендокринологічний диспансер.

Довідку див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 40 років (1968) відтоді, як відкрито Вінницький філіал Київського торговельно-економічного інституту, тепер Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету.

Довідки див.: Тези доповідей сьомої Вінницької обласної краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1989; Вищі навчальні заклади України. – К., 1995.

• 40 років (1968) відтоді, як відбулось перше обласне свято танцю «Чарівне Поділля».

Довідки див.: Комсомол. плем’я. – 1968. – 11 черв.; Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

• 35 років (1973) відтоді, як засновано Вінницький завод “Кристал”.

Довідки див.: Вінниччина в датах. – Вінниця, 2000.

http://www.kristalldiamond.com

• 30 років (1978) відтоді, як завершено будівництво лінії високовольтних передач Вінниця-Альбертірша.

Довідку див.: Экономическая газ. – 1978. – № 43. – С. 13.

• 20 років (1988) відтоді, як підписано договір про дружбу і співробітництво між Вінницею і м.Пітерборо (Велика Британія).

Довідки див.: Вісті з України. – 1988. – № 32. – С. 1.; Рад. Україна. – 1988. – 22 лип. – С. 4.

 

 

 

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2008 року

Хронологічний довідник

 

 

Укладачі, комп’ютерний набір:  О.Ніколаєць, Т.Кристофорова

Комп’ютерна верстка, оригінал-макет   Н.Спиця

Редактор     М.Спиця

Відповідальна за випуск    Н.Морозова

 

 

Підписано до друку 22.11.07. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Умов. друк. арк. 4.0. Тираж 100 прим.