2026 року виповнюється:

880 років з часу появи (1146) першої письмової згадки про м. Прилука (нині с. Стара Прилука Вінницького р-ну). Селище згадується в Іпатіївському літописі.

635 років (1391) першої письмової згадки про містечко Іллінці.

625 років тому (1401) з’явилася перша документальна згадка про місто Бар.

595 років (1431) з часу появи першої письмової згадки про селище Літин; с. Носківці Жмеринського р-ну; с. Сальниця Хмільницького р-ну.

540 років (1486) з часу першої письмової згадки про с. Озаринці Могилів-Подільського р-ну.

520 років (1506) з часу появи першої письмової згадки про Немирів у ярлику кримського хана Менглі-Гірея, який подарував великому литовському князю Сигізмунду «Городок Дашов, Немир и другие…».

485 років тому (1541) відбувся виступ населення Вінниці та Брацлава проти урядових старост.

475 років (1551) з часу заснування селища Сутиски (нині Вінницький р-н).

465 років тому (1561) Білгородська орда напала на Вінницю і Брацлав.

460 років тому (1566) скасована автономія Східного Поділля і створено Брацлавське воєводство. Адміністративним центром був Брацлав, потім – Вінниця.

430 років тому (1596) Северин Наливайко за Прилукою (Липовеччина) заманив в ополонки р. Вільшанка рейтарів напольного гетьмана Жолкевського. Цей прийом пізніше наслідував Іван Богун у Вінниці.

420 років (1606) відтоді, як зафіксовано першу письмову згадку про села Спичинці й Старостинці (нині Вінницького р-ну), Тиманівка Тульчинського р-ну, Радівка Хмільницького р-ну.

410 років (1616) з часу появи першої письмової згадки про Томашпіль. За іншими даними, поселення існувало раніше, виступаючи в джерелах під назвою Драгушов (виявлено відповідний запис, датований 1459 р.).

410 років тому (1616) у м. Бар єзуїти побудували костел Святого Войцеха і Святого Станіслава; у Бершаді засновано чоловічий монастир.

400 років тому (1626) в джерелах вперше з’явилася згадка про с. Коханівка (нині Вінницького р-ну).

400 років (1626) відтоді, як уперше в письмових джерелах згадується село Флоріанівка (нині Хмільницького р-ну).

390 років тому (1636) було створено єзуїтську школу в м. Шаргород.

375 років (1651) з часу появи першої письмової згадки про с. Устя (нині Гайсинського р-ну).

370 років (1656) з часу заснування сіл Нетребівка, Пилипи-Борівські (нині Тульчинського р-ну).

365 років тому (1661) в с. Поличинці (нині Хмільницького р-ну) була побудована пам’ятка архітектури – дерев’яна церква Преображення Господнього, перебудована Ф. Хоєцьким у 1780 р. Нині вона входить до списку об’єктів «Перлини Вінниччини».

340 років (1686) з часу появи першої згадки в письмових джерелах про с. Лаврівка Вінницького р-ну.

285 років (1741) з часу заснування с. Журбинці Хмільницького р-ну; с. Павлівка Вінницького р-ну.

275 років тому (1751) у с. Очитків (нині Вінницького р-ну) побудована Свято-Михайлівська православна церква.

260 років тому (1766) у с. Матейків Жмеринського р-ну побудована Свято-Михайлівська церква.

240 років тому народився Ігнаци Платон Козловський (1786, м. Вінниця – 1859, за ін. даними – 1860 чи 1861, м. Варшава), польський піаніст, композитор, педагог, засновник Музичного інституту у Вінниці (1834–1840).

230 років (1796) відтоді, як уперше в письмових джерелах згадується село Снітків Могилів-Подільського р-ну.

230 років тому (1796) ліквідовано Брацлавське намісництво. Брацлавщина – історична область в Україні у 14–18 століттях. Займала східну частину Поділля (територію теперішньої Вінницької і частину Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей). Назва походить від адміністративного центру – міста Брацлав. Унаслідок другого поділу Польщі (1793) територія Брацлавського воєводства була захоплена Російською імперією і на його територіальній основі 2 (13) квітня 1793 р. було створено Брацлавське намісництво. Складалося з 13 повітів: Брацлавського, Тульчинського, Ямпільського, Могилівського, Махнівського, Липовецького, Літинського, Хмільницького, Сквирського та ін. До 1795 р. намісницьке правління перебувало у м. Вінниця. У 1796 р. після ліквідації намісництв у Росії територія Брацлавщини ввійшла до складу Подільської й Київської губерній.

225 років (1801) з часу заснування с. Славна (нині Вінницького р-ну).

225 років (1801) з часу спорудження в Хмільнику храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

220 років тому (1806) була збудована Свято-Троїцька церква, пам’ятка архітектури на Томашпільщині. За проєктом художника В. Тропініна споруджена Дмитрівська церква в с. Кукавка Могилів-Подільського р-ну. Він також написав ікони для храму.

200 років від дня народження Автонома Якимовича Солтановського (1826, Східне Поділля – 1886, м. Брацлав, нині селище Тульчин. р-ну), педагога, мемуариста. Дослідник життя і творчості Т. Шевченка. Протягом 1875–1886 рр. мешкав у Брацлаві. Залишив після себе записки в 11 зошитах, які подають цікавий матеріал для ознайомлення з історією шкільної справи на Волині, Поділлі та в Польщі.

195 років тому (1831) побудована кам’яна церква Архангела Михаїла у с. Новофастів (нині Вінницького р-ну).

195 років з часу Польського повстання (1831) у Правобережній Україні, центром якого було містечко Дашів Гайсинського р-ну. У повстанні взяло участь 5627 осіб, у тому числі дворяни (шляхта, поміщики).

190 років тому (1836) стала заселятися «пустка люлинецька» – майбутнє с. Теклинівка (нині Вінницького р-ну).

185 років від дня народження Павлина (Пауліна) Свенціцького (1841, с. Варшиця, тепер у складі м. Калинівка – 12.09.1876, Львів), українсько-польського поета, драматурга, повістяра, лінгвіста, перекладача, громадського діяча. Прихильник єднання українського та польського народів, учасник польського повстання (1863). Пропагував, перекладав польською мовою творчість Марка Вовчка.

185 років тому (1841) відкрито школу в с. Нова Прилука Вінницького р-ну.

180 років (1846) з часу спорудження церкви Архистратига Михаїла в с. Яланець Тульчинського р-ну.

175 років тому (1851) розпочала роботу винокурня в Бершаді, нині Державне підприємство «Бершадський спиртовий завод».

175 років тому (1851) у Вінниці було створено першу професійну пожежну команду, а дата заснування пожежної охорони в м. Вінниця – 5 липня 1814 р.

165 років тому (1861) вийшов перший номер українського журналу «Основа» (Санкт-Петербург), на сторінках якого друкувалися письменники-земляки С. Руданський, А. Свидницький, В. Антонович та ін.

165 років тому (1861) відкрито церковноприходські школи в селах Качанівка, Чернятинці, Веснівка (нині Хмільницького р-ну) та в селах Маньківці, Лугова, Осіївка (Гайсинського р-ну); школи грамоти у м. Хмільник, селах Сербанівка та Соколова (нині Хмільницького р-ну).

165 років (1861) відтоді, як Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Ушицького повіту. Тоді тут проживали 2549 осіб, було 326 дворів, працювали цукровий завод (1842), механічна та мідеплавильна майстерні, три млини на річці Жван. У містечку мешкало 120 ремісників.

165 років тому (1861) в Тростянці реконструйовано цукровий завод, і він завдяки цьому став одним із найбільших в Україні, нині не діє.

160 років (1866) з часу будівництва залізничної станції «Крижопіль» на лінії залізниці Київ – Одеса. Свою назву станція дістала від села Крижопіль, розташованого за 17 км.

160 років тому (1866) у с. Степанівка Вінницького р-ну засновано цукровий завод, нині недіючий.

160 років тому народився Оверко Іванович Семенов (1866, с. Бубнівка, нині Гайсин. р-ну – 1922), депутат ІІ Державної думи від селян Поділля, член ВУЦВК Подільського губревкому.

160 років тому (1866) у с. Сьомаки Хмільницького р-ну відкрита церковноприходська школа.

155 років тому (1871) засновано Козятинське локомотивне депо.

155 років тому (1871) розпочато експлуатацію Києво-Балтської залізниці. Вінниця стала єдиним повітовим містом, яке опинилося на одній із найважливіших залізничних артерій країни, що з’єднувала Одесу з Києвом.

150 років тому (1876) було відкрито волосне училище в Шаргороді.

150 років тому (1876) вийшов з друку перший том «Трудов Подольского епархиального историко-статистического комитета» (з 1903 р. – «Труды Подольского церковного историко-археологического общества», виходили до 1916 р.) – видання, у якому містилася велика кількість інформації про Вінниччину.

150 років тому (1876) засновано Чечельницький та Устянський (нині Гайсинський р-н) цукрові заводи, нині недіючі.

140 років тому (1886) засновано Немерчанську дослідно-селекційну станцію. 1956 р. її об’єднали з Іллінецькою дослідно-селекційною станцією (засновано 1938) і створили Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію.

130 років тому (1896) у с. Новофастів (нині Вінницького р-ну) побудований водяний млин поміщиками Боровськими. Є пам’яткою архітектури місцевого значення, тепер недіючий.

130 років тому (1896) було відкрито КНЗ «Загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2 Козятинської міської ради Вінницької області».

125 років тому (1901) розпочалася розробка Глуховецького родовища каоліну (Хмільницький р-н), хоча саме родовище відоме з 1896 р. Воно має одне з найбільших покладів каоліну в Європі. Завдяки гарним ливарним особливостям, текучості, незначному вмісту коагулянтів і різноманітних солей, стабільному грануло-метричному складу каолін Глуховецького родовища є найбільш прийнятним для виробництва санітарних керамічних виробів.

125 років (1901) відтоді, як було видано «Памятники старины в Подолии : материалы для составления археологической карты Подольской губернии» В. К. Гульдмана (м. Кам’янець-Подільський).

125 років (1901) відтоді, як було видано «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. ‒ Вып. 9: Приходы и церкви Подольской епархии» (під ред. Ю. Сіцінського, м. Кам’янець-Подільський).

120 років тому (1906) було затверджено «Статут Вінницької міської публічної бібліотеки ім. М. Гоголя».

120 років тому (наприкінці 1906 року) Подільський губернатор затвердив «Правила користування книгами та періодичними виданнями з Вінницької міської публічної бібліотеки імені Гоголя».

120 років тому (1906) у м. Бар було засновано костел Св. Анни; Гніванський костел (нині Вінницький р-н).

120 років тому (1906) відкрито школи у м. Жмеринка, нині КЗ «Жмеринський ліцей № 5»; у с. Черепашинці Хмільницького р-ну.

115 років (1911) з часу заснування народного самодіяльного театру при районному будинку культури м. Іллінці. Навесні 1911 р. передова молодь місцевої цукроварні організувала драматичний гурток, яким керували І. Саковський і О. Овдієнко. Довгий час на самодіяльній сцені працював відомий артист І. І. Садовський. Зараз народним аматорським театром керує А. В. Глущук.

110 років тому (1916) було відкрито школу в с. Кошаринці (нині Жмеринського р-ну).

105 років тому (1921) в Піщанці було засновано хату-читальню, яка згодом стала функціонувати як районна бібліотека, нині КЗ «Публічна бібліотека» Піщанської селищної ради.

100 років тому (1926) відкрито школи в селах Липовецької МТГ Вінницького р-ну: Богданівка, Ясенки, Нарцизівка, передмісті Липовця.

100 років (1926) виповнюється Томашпільській центральній районній бібліотеці, нині Публічна бібліотека Томашпільської селищної ради.

95 років тому (1931) в приміщенні колишньої Немирівської гімназії відкрито педагогічний технікум. Діяв до 1969 р.

95 років тому (1931) заснована Томашпільська друкарня (за словами колишніх працівників). Згодом на деякий час було припинено її функціонування. Відновила роботу друкарня в 1954 р.

95 років тому (1931) вийшли перші номери газет низки районів: Барського (нині «Подільський край»), Калинівського (нині «Прапор перемоги»), Крижопільського (нині «Сільські новини»), Мурованокуриловецького (нині «Наше Придністров’я»), Немирівського (нині «Прибузькі новини»), Теплицького (нині «Вісті Тепличчини»), Томашпільського (нині «Томашпільський вісник»), Чечельницького (нині «Чечельницький вісник»), Шаргородського (нині «Шаргородщина»).

90 років тому (1936) відкрито Палац піонерів та школярів у м. Хмільник (нині Центр дитячої та юнацької творчості м. Хмільник), районний Будинок школярів та юнацтва в Гайсині.

90 років тому (1936) було засновано Калинівську районну бібліотеку для дітей, нині бібліотека для дітей КЗ «Публічна бібліотека» Калинівської міської ради.

90 років (1936) з часу відкриття у м. Вінниця навчальних закладів: Комунальний заклад «Вінницький гуманітарний ліцей № 1 ім. М. І. Пирогова»; Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 3 ім. М. Коцюбинського»; Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 6»; Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 12».

90 років тому (1936) було відкрито: Козятинську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням № 1 ім. Т. Г. Шевченка (нині Ліцей № 1 ім. Т. Г. Шевченка Козятинської міської ради Вінницької області); Середню загальноосвітню школу І–ІІІ ст. № 4 м. Гайсин (заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів № 4 м. Гайсин Гайсинської міської ради).

90 років тому (1936–1937) біля с. Джурин Жмеринського р-ну було відкрито кар’єр для промислового видобутку будівельного матеріалу – блоків із вапняку-черепашника, поклади якого тут надзвичайно великі. Понад 70 років видобуток здійснювався промисловим підземним способом, у штольнях. На сьогодні промисловий видобуток блоків із черепашника в родовищі припинено.

90 років тому (1936) було засновано Кузьминецьке сільське професійно-технічне училище, нині Кузьминецький професійний аграрний ліцей (Жмеринський р-н).

90 років тому (1936) побачив світ альманах «Літературна Вінниччина», куди ввійшли кращі твори молодих вінницьких письменників, колгоспний фольклор, критичні матеріали.

80 років з початку Голодомору в Україні 1946–1947 рр., який охопив і Вінниччину. Масовий голод (третій голодомор), який улаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична) диктатура, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна та продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі.

80 років тому (1946) була заснована Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця наказом начальника Південно-Західної залізниці. З 2017 р. реорганізована в Університетську клініку шляхом приєднання до ВНМУ ім. М. І. Пирогова.

80 років тому (1946) було засновано Барську районну бібліотеку, нині КЗ «Барська публічна бібліотека».

80 років тому (1946) засновано Гайсинську районну бібліотеку для дітей, нині бібліотека-філія для дітей Гайсинської ЦБС.

80 років тому (1946) було засновано Козятинську дитячу бібліотеку, нині Козятинська дитяча бібліотека структурний підрозділ  КЗ «Публічна бібліотека Козятинської міської ради».

80 років тому (1946) чавуноливарний завод у м. Хмільник реорганізовано в машинобудівний, нині ПАТ «Хмільниксільмаш». Продукція підприємства: розкидачі міндобрив, борони, культиватори, агрегати комбіновані.

80 років тому (1946) став до ладу Турбівський склоробний завод (нині Вінницький р-н), зараз не працює.

75 років тому (1951) став до ладу Гніванський ремонтно-підшипниковий завод (нині дочірнє підприємство ВАТ «Гніванський підшипниковий завод» – «Гніванські підшипники»). Виробляє пiдшипники, зубчасті передачі, елементи механiчних передач та приводів. Експортує товари в Білорусь, Польщу.

70 років тому (1956) відкрито Вінницький міський клуб № 3 «Сабарів»; клуб у с. Іванівка Вінницького р-ну.

70 років тому (1956) у с. Чернівці (нині селище) відкрито Будинок піонерів, у 1993 р. перейменований у Будинок дитячої та юнацької творчості.

70 років тому (1956) у м. Вінниця на вул. Київській відкрито меморіал (нині Меморіал борців з нацизмом), присвячений загиблим у Другій світовій війні. Меморіал складається з братських могил, на яких встановлено надгробки з іменами загиблих, та меморіального комплексу, створеного у 1972 році. У 2008 р. тут перепоховано останки 100 військових в’язнів шталагу № 329, який був у м. Вінниця. Місце пам’яті на вулиці Київській, присвячене вшануванню воїнів, полеглих у боротьбі з нацизмом, відтепер є комплексним меморіалом про події Другої світової війни. Сюди переміщено металеві плити зі стіни пам’яті, яка розташовувалася на Європейській площі. Вона складалася з 298 плит, що були розміщені півколом. На плитах були викарбувані імена вінничан, які загинули в Другій світовій війні.

65 років тому (1961) була збудована Вінницька телевежа з метою трансляції радіо та телебачення. Це вантова висотна споруда зі сталевих труб висотою 354 метри, сьогодні вона залишається найвищою вантовою щоглою з трубчастої сталі у світі.

65 років тому (1961) було відкрито комунальний заклад «Вінницький ліцей № 30 ім. Тараса Шевченка».

60 років тому (1966) в Тульчинському р-ні відкрито Гнатківську дільничну лікарню (нині Гнатківська сільська лікарська амбулаторія загальної практики сімейної медицини – складова частина Томашпільського територіального медичного об’єднання (РТМО)).

60 років (1966) з часу відкриття Калинівської та Погребищенської дитячих музичних шкіл.

60 років тому (1966) створено Вінницьке бюро подорожей та екскурсій (згодом ПрАТ «Вінницятурист»).

60 років тому (1966) в Томашполі був відкритий районний спортивно-технічний клуб (нині компанія «Томашпільський районний спортивно-технічний клуб Товариства сприяння обороні України»). Основний вид діяльності підприємства – підготовка водіїв транспортних засобів.

60 років тому (1966) Вінницька обласна організація СПУ й обласна комсомольська організація в пам’ять про земляка М. П. Трублаїні заснували Вінницьку обласну літературну премію ім. Миколи Трублаїні з метою заохочення насамперед місцевих літераторів у написанні високохудожніх творів для юних читачів. Вона проіснувала до перших років незалежності України, формально не скасована, але насправді була замінена новою українською літературною премією за найкращі твори для дітей і юнацтва – «Кришталева вишня».

60 років тому (1966) селище Бершадь набуло статусу міста районного підпорядкування.

60 років тому (1966) на базі пансіонату в м. Хмільник створено санаторій «Березовий гай». Сьогодні це сучасний радоновий курорт, який спеціалізується на лікуванні захворювань хребта, суглобів, гриж, міжхребцевих дисків, захворювань серцево-судинної та нервової систем.

60 років (1966) відтоді, як створена Літинська районна дирекція кіномережі.

55 років тому (1971) у Вінниці на базі ПТУ № 11 було створено заклад «Вище професійне училище № 11 м. Вінниці». Попередні назви навчального закладу: Філія Вінницького ПТУ № 4, Технічне училище № 3. Напрямки навчання: електротехніка, електромеханіка, інформатика, обчислювальна техніка, IT-технології, менеджмент, адміністрування, транспорт, машинобудування, логістика.

55 років (1971) з часу заснування Крижопільського молокозаводу (нині Крижопільська філія ТОВ «Терра Фуд» (з 2005 р.) – потужний виробник твердих сортів сиру).

50 років тому (1976) було засновано народний жіночий вокальний ансамбль учителів Томашпільської ЗОШ «Матіола».

50 років тому (1976) було відкрито Калинівський водоканал.

50 років тому (1976) в с. Уладівське Хмільницького р-ну було встановлено пам’ятник Л. Л. Семполовському, основоположникові вітчизняної селекції в галузі буряківництва; відкрито Музей історії Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції, перлиною якого є робочий кабінет Л. Л. Семполовського.

50 років тому (1976) у видавництві «Наукова думка» вийшла книга «Пісні Поділля», у якій уміщено друковані тексти близько тисячі пісень, записаних Н. А. Присяжнюк у Погребищенському (тепер Вінницькому) районі протягом    десятиріч її фольклорно-етнографічної діяльності. Книга стала головним підсумком життя фольклористки, нерукотворним пам’ятником подільській пісні.

50 років тому (1976) засновано Тростянецький державний районний краєзнавчий музей; Музей історії с. Уладівське Хмільницького р-ну; Музей історії с. Краснопілка Гайсинського р-ну; Історичний музей м. Хмільник.

50 років (1976) відтоді, як у селищі Оратів була збудована та введена в експлуатацію АТС типу АТСК-50/200 на 200 номерів. На початку 1990 р. кількість сільських АТС зросла до 28, а їхня ємність становила 2150 номерів. 1997 р. в районі прокладено волоконно-оптичну лінію зв’язку. Нині система телекомунікацій поступово змінюється на сучасні цифрові.

1          140 років тому (01.01.1886) уперше був опублікований у львівському журналі «Зоря» (1886, № 1) роман нашого земляка Анатолія Свидницького «Люборацькі». Твір, написаний на подільському матеріалі, спрямований проти гноблення українського народу з боку польсько-католицького духовенства та російсько-імперської адміністрації. Завдяки психологічному, гостросоціальному роману, надрукованому з ініціативи Івана Франка через 20 років після смерті автора, ім’я А. Свидницького вписане в сузір’я класиків української літератури. 

• 110 років тому народився Анатолій Якимович Коваленко (01.01.1916, м. Могилів-Подільський – 17.09.1995, м. Київ), фахівець у галузі фізичного виховання та спорту, тренер з легкої атлетики (багатоборство), заслужений тренер України (1966), СРСР (1972). Досліджував тему управління тренувальним процесом спортсменів у легкоатлетичних багатоборствах. 

• 80 років від дня народження Раїси Петрівни Піскун (01.01.1946, с. Пагурці Хмільниц. р-ну), ученого в галузі медичної біології, доктора біологічних наук (1992), професора (1995), заслуженого працівника освіти України. Член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій, редакційної ради фахового журналу «Вісник Вінницького національного медичного університету». Автор (співавтор) 30 методичних і навчальних посібників, збірників тестів і задач, 218 наукових статей. Наукові дослідження: функціональна морфологія надмірного навантаження організму холестерином, фармакологічна корекція цього процесу; генна терапія атеросклерозу. 

• 75 років від дня народження Володимира Савовича Горлея (01.01.1951, с. Яришів Могилів-Поділ. р-ну), українського письменника, журналіста, автора збірок лірики та книжок для дітей, численних публікацій у періодиці, редактора й упорядника багатьох колективних видань, посібників, книг із літературного краєзнавства. З 2013 року – на творчій роботі, займається громадською діяльністю. Керівник міськрайонного літературного об’єднання «Калинове гроно» на Жмеринщині. Член НСЖУ (2013), НСКУ (2018), НСПУ (2019). Відмінник народної освіти (1984). Почесний краєзнавець України (2020). Лауреат низки літературних премій, у тому числі Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2024) у номінації «Науково-популярна література» за книгу «Видноколо подільського жайвора» про П. Перебийноса. 

• 75 років тому народився Микола Никифорович Дорош (01.01.1951, с. Воронівці Хмільниц. р-ну), педагог, історик, письменник, краєзнавець. Член НСЖУ, НСКУ та НСПУ (2023). Відмінник освіти України, заслужений учитель України, почесний краєзнавець України, почесний громадянин Хмільницького району, почесний житель с. Уланів, член Вінницького обласного літературно-мистецького об’єднання імені Василя Стуса, літературно-мистецького клубу «Золота троянда» у м. Хмільник. Нагороджений відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» (2023), лауреат низки премій: ім. В. Вовкодава (2020), ім. М. Стельмаха журналу «Вінницький край» (2023), ім. Л. Гавриша (2024). Микола Дорош – співавтор книг та альманахів, автор численних власних поетичних збірок. 

• 75 років тому народився Антон Григорович Щегельський (Антін Щегельський) (01.01.1951, с. Карбівка Гайсин. р-ну – 10.11.2020), український журналіст і письменник. Член НСПУ (2006), Національної спілки журналістів та Асоціації парламентських журналістів України. Постійний член журі Міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости», який щорічно проходить у Вармінсько-Мазурському воєводстві Республіки Польща. 

• 70 років тому народився Микола Костянтинович Дмитренко (01.01.1956, с. Зятківці Гайсин. р-ну), письменник, фольклорист, етнограф, доктор філологічних наук (2006). Закінчив Київський університет (1979). Працював у теплицькій районній газеті, в ІМФЕ імені М. Т. Рильського НАНУ. Редактор-засновник часопису «Народознавство» (1993). Друкується від 1971 р. Автор низки повістей, оповідань та поетичних творів, зокрема збірки поезії «Квіти добра» (2025). Автор понад 300 наукових праць, 10 монографій, статей в енциклопедіях, словниках, навчальних посібників. Упорядник низки збірників фольклору, зокрема «Українські народні пісні в записах Гната Танцюри» (2001). Один з авторів посібника «Уроки з народознавства» (1995). Редактор понад 30 монографій, навчальних посібників, фольклорних збірок. 2025 р. побачила світ збірка поезій «Квіти добра». Член НСПУ (1994). З 2009 – член комітету з присудження премії Президента України «Українська книжка року». Відзначений низкою нагород, зокрема літературною премією імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край». 

2 185 років від дня народження Костянтина Петровича Михальчука (02.01.1841, с. Зозулинці, нині Хмільниц. р-ну – 20.04.1914, м. Київ), українського мовознавця-діалектолога, етнографа, громадського діяча. Основоположник української діалектології. Досліджував проблеми української діалектології, історії української мови, українського правопису, методології лінгвістики. В етнографічних та мовознавчих працях К. П. Михальчука широко представлено подільський регіон. 

• 75 років тому народився Володимир Кирилович Хлівний (02.01.1951, с. Булаї, нині Вінниц. р-ну), кандидат економічних наук (1981), професор, декан фінансово-економічного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. 

5 145 років від дня народження Павла Степановича Мельника (05.01.1881, с. Балин, нині Вінниц. р-ну – 07.01.1961, с. Горбівці, нині Вінниц. р-ну), учителя, талановитого художника, музиканта, організатора першого на Літинщині жіночого духового оркестру, селекціонера. 

6 День народження Степана Васильовича Руданського (06.01.1834, с. Хомутинці, нині Хмільниц. р-ну – 03.05.1873, м. Ялта), українського поета-класика, перекладача, фольклориста, професійного лікаря, громадського діяча. На Вінниччині щорічно проводять заходи зі вшанування пам’яті нашого славетного земляка. Починаючи з 1981 р., на його батьківщині, в с. Хомутинці, проходить щорічне районне свято сатири і гумору. Обласне свято ім. С. Руданського проводять раз на два роки. Один раз на 5 років у м. Калинівка відбувається Всеукраїнське літературно-мистецьке свято ім. С. Руданського. 1994 року засновано Всеукраїнську літературно-мистецьку премію його імені. З ініціативи відомого гумориста-сатирика А. Гарматюка в березні 1998 р. створено громадське творче об’єднання – Вінницький курінь гумористів ім. С. Руданського. 

• День народження Василя Семеновича Стуса (06.01.1938, с. Рахнівка Гайсин. р-ну – 04.09.1985, с. Кучино Чуcовського р-ну Перм. обл., РФ, перепохов. 19.11.1989 в Києві), українського поета, прозаїка, критика та літературознавця, перекладача, правозахисника, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1991, посмертно), Героя України (2005, посмертно). Твори Стуса введено до шкільної програми української літератури. У с. Рахнівка йому відкрито меморіальну дошку й пам’ятник. З 1989 р. на Вінниччині в січні щорічно проводять Стусівські читання. На початку вересня вшанування пам’яті В. Стуса відбувається біля пам’ятника, встановленого на майдані його імені (2002, Вінниця). У 2012 р. засновано премію імені Василя Стуса «Патріот України». Його ім’я присвоєно Донецькому національному університету, який у зв’язку з подіями російсько-української війни нині працює в м. Вінниця. 

• 85 років тому народилася Ганна Танасівна Чубач (06.01.1941, с. Плоске, нині Могилів-Поділ. р-ну – 19.02.2019, м. Київ), поетеса, дитяча письменниця, громадська діячка. Заслужена діячка мистецтв України. Член НСПУ (1971). Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро». Авторка понад 60 книжок, близько 200 естрадних пісень. На її вірші створено понад 300 музичних творів. Лауреат багатьох літературних премій, у тому числі імені Анатолія Бортняка (2010). На Поділлі поетесу називають «Подільською журавкою». Вірші Ганни Чубач перекладено англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами. У листопаді 2023 р. в Києві на честь поетеси було названо бібліотеку для дітей.

• 80 років від дня народження Анатолія Івановича Маліванчука (06.01.1946, м. Шаргород – 21.03.2025, там само), майстра спорту міжнародного класу з більярдного спорту, «Короля більярду», семикратного чемпіона України, призера понад 40 змагань з більярдного спорту. Він виявився найкращим у Чемпіонаті Європи 2008 р. серед 47 учасників – ветеранів більярдного спорту із 7 країн світу. А. І. Маліванчук був більярдистом України № 1. Почесний громадянин м. Шаргород. 

8 90 років від дня народження Анатолія Яковича Янченка (08.01.1936, м. Немирів – 29.08.2014, м. Київ), українського критика, поета, прозаїка. Член СПУ (1978). Учителював, працював у районних газетах Вінниччини, був заввідділом критики газети «Літературна Україна», завідувачем редакції критики видавництва «Дніпро», заступником головного редактора журналу «Дніпро». Автор повістей «Постріли в пісню», «Завтра буде день»; збірок гумору і сатири «На українському Олімпі», «Козу водили»; багатьох літературно-критичних статей, оглядів, рецензій у періодичних виданнях. 

9 105 років тому народилася Лариса (Ляля) Степанівна Ратушна (09.01.1921, селище Тиврів – 18.03.1944, м. Вінниця), зв’язкова антифашистського підпілля у Вінниці, Герой Радянського Союзу (посмертно). Її ім’ям названо Вінницький палац дітей та юнацтва, одну із вулиць міста. 

• 70 років від дня народження Валерія Валентиновича Прусса (09.01.1956, м. Вінниця), українського артиста, актора Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М. К. Садовського. Заслужений артист України (1996), народний артист України (2006). З 1979 року і донині – артист драми Вінницького академічного українського музично-драматичного театру ім. М. К. Садовського. Створив близько 100 образів у виставах сучасного й класичного репертуару, став визнаним майстром своєї справи. Викладач акторської майстерності на театральному відділі Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича. Відзначений ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016). 

10 130 років тому народився Борис Соломонович Шкляр (10.01.1896, Борисів Мінської губернії, Білорусь – 09.11.1961, м. Вінниця), український лікар, учений, педагог, доктор медичних наук (1946), професор (1946), засновник Вінницької школи терапевтів. Засновник і завідувач кафедри пропедевтичної терапії Вінницького медичного інституту (1934–1941). Брав участь у забезпеченні евакуації цього навчального закладу (1941). Автор 67 наукових праць, низки монографій та навчальних посібників. Підручник «Діагностика внутрішніх хвороб» витримав 6 видань і дотепер залишається одним із найкращих для вивчення пропедевтики – основ клінічної грамотності кожного лікаря. Під керівництвом Б. С. Шкляра захищено 15 кандидатських і докторських дисертацій, виконано та надруковано понад 120 наукових праць. У м. Вінниця на будинку, де жив учений, встановлено меморіальну дошку його пам’яті (2005). 

• 90 років тому народився Микола Федорович Шпортун (10.01.1936, с. Пісочин, нині Вінниц. р-ну – 16.10.2017, м. Немирів), культуролог, організатор і діяч культури на Вінниччині, заслужений працівник культури України (1993). Упродовж 1972–2001 рр. працював начальником відділу культури Немирівського району. Нагороджений багатьма почесними грамотами Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної Ради, районної державної адміністрації та районної ради, громадських організацій. 

12 200 років тому народився Ян Ландвер (12.01.1826, м. Прага – 1863?), чеський віолончеліст, диригент, композитор, педагог. У 50-х рр. 19 ст. – викладач музики й керівник оркестру в маєтку Потоцького у м. Немирів. Перебував у колі демократично налаштованої інтелігенції міста, що гуртувалася навколо Марковичів: письменниці Марії Олександрівни (Марко Вовчок) та її чоловіка, фольклориста Опанаса Васильовича Марковича. 1857 р. допомагав їм у підготовці та постановці вистави за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка»; готував музичне оформлення, оркестрував. Написав кілька пісень на подільські теми. 

• 80 років від дня народження Анатолія Семеновича Шевченка (12.01.1946, м. Маріїнськ Кемеров. обл., РФ), художника-живописця, поета, прозаїка. Член НСХУ (1993). Учасник обласних, республіканських, всеукраїнських, міжнародних виставок, кількох персональних виставок у Вінниці. Учасник живописних пленерів у м. Хмільник, с. Степашки Гайсинського району. Працює в широкому жанровому спектрі станкового живопису. Основні твори: «Біля воріт раю» (1994), «Вечеря по-вінницьки» (1995), «Дощ у Вінниці» (2002), «Зустріч» (2006), «Джульєтта працює в банку» (2002), «Набережна» (2010), «Вечірнє місто» (2010). Проживає у м. Вінниця. 

• 75 років від дня народження Віктора Олексійовича Цимбала (12.01.1951, Джулинка, нині Гайсин. р-ну), поета, сатирика-гумориста. Член НСПУ (2024). Лауреат літературних премій ім. М. Стельмаха (2014), ім. П. Добрянського (2018), ХІХ Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» (Одеса, 2018), ІХ Всеукраїнського фольклорно-етнографічного фестивалю ім. Василя Верховинця «Золоті ключі» (Київ, 2018), дипломант Всеукраїнської літературної премії ім. С. Руданського (2018), премії ім. Л. Гавриша (2020). 

13 150 років тому народився Валентин Михайлович Гаккебуш (13.01.1876, м. Могилів-Подільський, за іншими даними – 1881, м. Немирів – 16.10.1931, м. Київ), український лікар-психіатр, доктор медицини, професор (1918). Вивчав атеросклероз судин головного мозку, нервово-психічні розлади, пов’язані з травмою, проблеми судової психіатрії, дитячої психіатрії, організації психіатричної допомоги, зокрема патронажу психічно хворих та трудової терапії. У 1925 р. разом з Б. Маньковським заснував журнал «Радянська психоневрологія» (спочатку з назвою «Сучасна психоневрологія»). 

• 85 років від дня народження Ганни Леонтіївни Волошенюк (Галини Касіяненко) (13.01.1941, с. Ометинці, нині Гайсин. р-ну), педагога, журналіста, фольклориста, краєзнавця. Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут. Понад 20 років працювала у Вінницькому обласному товаристві охорони природи, згодом у вінницьких медіа. Активно популяризує в пресі творчі здобутки відомих фольклористів, народних майстрів, митців області, зокрема Н. Присяжнюк, В. Перепелюка. Суцвіття вінницьких талантів, з якими Г. Волошенюк довелося спілкуватися декілька років, коли працювала у «Вінницькій газеті» та «Вінниччині», представлені в її збірнику «Все – з любові» (Вінниця, 2009). 

14 90 років від дня народження Анатолія Панасовича Гарматюка (14.01.1936, с. Мигалівці, нині Жмерин. р-ну – 28.01.2006, м. Вінниця), українського поета, гумориста, сатирика. Член НСПУ (1982). Автор 22 книг, виданих за його життя. Лауреат республіканських літературних премій ім. Степана Олійника (1985) та ім. Микити Годованця (1990), обласної літературної премії ім. Степана Руданського (1994), міжнародної премії в конкурсі «Байка – 2001». Він – переможець Всеукраїнського конкурсу на кращу байку у 2002 р. Організовував літературні свята в області на честь письменників-земляків С. Руданського, М. Коцюбинського, М. Стельмаха. Твори А. Гарматюка друкували в найпопулярніших українських художніх журналах, газетах, колективних збірниках, окремі з них перекладено багатьма мовами народів світу. Надбання письменника представлене в повному зібранні його творів у 10 томах, що виходить з 2010 р. 

15 160 років тому народився Артемій Григорович Готалов-Готліб (15.01.1866, Могилів-Подільський повіт Поділ. губернії, за іншими даними – м. Кам’янець-Подільський – 27.07.1960, м. Одеса), педагог, фахівець з проблем зарубіжної педагогіки та загальної історії. Був співробітником редакції «Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона» та автором десятків ґрунтовних статей з історії освіти і всесвітньої історії. З-під пера вченого вийшло понад 200 праць – монографій, статей, заміток, рецензій, популярних брошур. Автор праць з історії та педагогіки. Сучасні вчені високо оцінюють внесок нашого земляка в педагогічну науку. 

• 75 років тому народився Анатолій Леонідович Загрійчук (отець Анатолій) (15.01.1951, м. Жмеринка – 08.02.2014, там само), український письменник, священник, педагог. Член НСПУ (1996). Автор кількох поетичних збірок, в основному філософської та релігійної тематики, роману та прозових творів, у тому числі документально-біографічних, перекладів та інтерпретацій стародруків, краєзнавчих нарисів, віршів для дітей. За життя автора побачили світ два томи «Вибраного» (з анонсованих чотирьох). 

• 75 років тому (1951) розпочав функціонувати Центральний військовий клінічний санаторій «Хмільник» на базі санаторного відділу військового госпіталю на 50 ліжок. В 1963 році став до ладу спальний корпус на 200 місць, в наступному – на 250 і далі. Із відновленням Україною незалежності лікувальний заклад оздоровлює і цивільних громадян. Лікувально-діагностична база санаторію забезпечує сучасний рівень клінічного обстеження та високу ефективність лікування хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри, органів дихання, травлення та інших. Основним лікувальним фактором санаторію є цілюща радонова вуглекисло-гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієва вода з концентрацією радону (0,7-0,9 г/д м3). На території розташоване мальовниче озеро та дендропарк, який віднесений до пам’ятника садово-паркового мистецтва. 

• 65 років тому народився Олександр Олександрович Назаренко (15.01.1961, Вінниця), графік, живописець, реставратор. Син О. Назаренка. Член НСХУ (1989). Закінчив Київський художній інститут (1985). Працював 1988–1989 рр. на Вінницькому виробничо-художньому комбінаті. Голова Вінницької обласної організації НСХУ (2014–2016). Учасник обласних, республіканських, міжнародних мистецьких виставок від 1984 р. Персональні – у Вінниці (2003–2004, 2008, 2012). Основні галузі: станковий (натюрморт, пейзаж, портрет, тематична картина) і монументальний живопис, станкова графіка, реставрація полотен, ікон. Деякі роботи зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Музеї книги м. Тульчин Вінницької області, а також у приватних колекціях США, Канади, Франції, Фінляндії, Швеції, Австрії, Бразилії, Італії, Саудівської Аравії та інших країн. 

16 110 років тому народився Григорій Якович Усатий (16.01.1916, с. Мала Жмеринка Жмерин. р-ну – 26.09.1966, м. Жмеринка), Герой Радянського Союзу. Відзначився в боях за річку Одер. 

18 160 років тому народився Григорій Митрофанович Давидовський (18.01.1866, с. Мельня, нині Сум. обл. – 13.04.1952, м. Полтава), український хоровий диригент, композитор і педагог. Заслужений артист УРСР (1951). Член Спілки композиторів України. У 1919–1921 рр. проживав у м. Вінниця, де заснував хорову капелу та був її керівником, ініціював створення Вінницької народної консерваторії. Створив 35 хорових капел. 

• 50 років від дня народження Владислава Володимировича Скальського (18.01.1976, м. Вінниця), українського політика, державного службовця. Голова Вінницької облдержадміністрації з 18 вересня 2019 року до 19 червня 2020 року. Депутат Вінницької обласної Ради VIII скликання. Голова Постійної комісії з питань інвестицій, стратегічного розвитку та місцевого самоврядування. З 25 жовтня 2024 р. призначений на посаду заступника міського голови Вінниці. 

22 230 років (22.01.1796) відтоді, як указом Катерини ІІ було затверджено герби повітових міст Брацлавського намісництва: Брацлава, Вінниці, Гайсина, Сквири, Хмільника, Бершаді, Липовця, Літина, Махнівки, Могилева-Подільського, Тульчина, Ямполя. Символіка брацлавських міських гербів 1796 р. відзначалася рисами, характерними загалом для тогочасного гербівництва Правобережжя України. 

• 60 років від дня народження Ігоря Валерійовича Гунаса (22.01.1966, м. Умань Черкас. обл.), ученого-морфолога, доктора медичних наук (1999), професора (2001). Закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова (1989), у якому відтоді й працював. Обіймав різні посади. І. В. Гунас – виконавчий директор Міжнародної академії інтегративної антропології, член анатомічного товариства Німеччини та Нідерландів, член редколегії журналу «Вісник Вінницького національного медичного університету», відповідальний секретар журналів «Вісник морфології», «Biomedical and Biosocial Anthropology» ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Нaпpямки нayкoвих досліджень: функціональна морфологія та антропогенетика розвитку людини, стан здоров’я населення України. Автор понад 300 наукових праць, 40 патентів на корисні моделі. 

23 75 років від дня народження Івана Арсенійовича Боримського (23.01.1951, с. Софіївка, нині с. Радівка Хмільниц. р-ну), агронома, заслуженого працівника сільського господарства, директора сільськогосподарського товариства «Промінь» (с. Черепашинці, нині Хмільниц. р-ну), Героя України (2013). 

26 140 років від дня народження Михайла Теодоровича Тележинського (26.01.1886, с. Булаї Бердичів. р-ну Київ. губернії, нині Вінниц. р-ну – 1939), композитора, хорового диригента, публіциста, духовного та політичного діяча, фахівця з вивчення історії, теорії, естетики та практики побутування українського музичного фольклору. У 1922 р. розпочинається композиторська творчість, з 1927 р. – критично-публіцистична діяльність. Так, 1928 р. у газеті «Українська нива» було надруковано два біографічні нариси Тележинського про наших земляків, композиторів К. Стеценка та М. Леонтовича. 1936 р. Тележинський знову прийняв духовний сан і став священником. За політичну націоналістичну діяльність його було заарештовано. Композитор трагічно загинув у 1939 р. під час конвоювання до табору «при спробі втечі». 

27 60 років тому (27.01.1966) став до ладу Іванівський спецкар’єр, нині – ПАТ «Іванівський спецкар’єр» у с. Іванів, нині Хмільниц. р-ну. Основні види економічної діяльності: добування декоративного та будiвельного каменю, пiску та гравiю, оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво щебеневої продукції.

1 165 років тому (01.02.1861) в журналі «Основа» (Петербург) було надруковано знаменитий вірш нашого видатного земляка С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну». Це одна з небагатьох прижиттєвих публікацій класика української літератури, творча доля якого була позначена неуважним ставленням до нього тогочасної літературної громадськості. Лиш по смерті Руданського його ліричний і гумористичний талант було виявлено й належно оцінено. А вірш, у якому глибоко поєднані мотиви туги за коханою дівчиною та рідною Україною, став улюбленим у народі. 1872 р. покладений на музику Людмилою Александровою, він до наших днів вважається одним з найкращих українських романсів.

• 70 років тому народився Олександр Петрович Пелешко (01.02.1956, м. Тульчин), художник, графік, педагог. Член НСМНМУ (2005), НСХУ (2017). Закінчив Львівський поліграфічний інститут імені Івана Федорова (1992). Після закінчення вишу працював за фахом у рідному місті, в Ямполі та Вінниці. Від 2012 року – викладач архітектури, графіки, малюнка й композиції у Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Творить сюжетні картини історичної тематики, станкову та книжкову графіку, пейзажі, натюрморти. Працював над ілюструванням історичної повісті українського письменника М. Старицького «Облога Буші». Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1992 р. 

• 55 років тому (01.02.1971) засновано Вінницьку обласну організацію Спілки письменників України, в установчих зборах якої взяли участь голова правління СПУ Олесь Гончар та провідні майстри слова. Відповідальним секретарем обрали Дмитра Дереча, пізніше колективом керували Анатолій Бортняк, Володимир Рабенчук, Володимир Кузьменко, Василь Кобець, Петро Гордійчук та Михайло Каменюк. Нині організацію очолює Вадим Вітковський. Вінницькі письменники зробили вагомий внесок у розвиток української культури, активно виступали на захист рідної мови. Вони підтримали програму НРУ, публічно і творчо сприяли проголошенню незалежності та державності України. 

3 55 років тому народилася Вікторія Вікторівна Боковець (03.02.1971, с. Рахни-Лісові, нині Тульчин. р-ну), кандидат економічних наук (2003), доктор економічних наук (2016), професор, професор кафедри менеджменту та адміністрування Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ (з 2018), нині – завідувач кафедри підприємництва, логістики та менеджменту ВНТУ. Автор понад 290 наукових та навчально-методичних праць. 

4 280 років тому народився Тадеуш Костюшко (04.02.1746, селище Меречовщина у Великому князівстві Литовському, у складі Речі Посполитої, зараз м. Косово, Білорусь – 15.10.1817, Золотурн, Швейцарія), білоруський, польський і американський військовий та політичний діяч, учасник Війни за незалежність США, генерал армії США, національний герой Польщі і США 1794 р. Організатор і керівник польського національно-визвольного повстання, дії якого поширювались і на Вінниччину. 

• 80 років від дня народження Анатолія Дем’яновича Фартушняка (04.02.1946, с. Баланівка, нині Гайсин. р-ну – 22.08.2019, с. Ободівка, Гайсин. р-н), українського поета-пісняра і журналіста. Автор текстів популярних українських пісень 1960–70-х років: «Ти прийди в синю ніч», «Незрівнянний світ краси», «Сніжинки» тощо, які звучали у виконанні Софії Ротару, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, ансамблю «Смерічка». 

• 55 років тому народилася Любов Василівна Григурко (04.02.1971, с. Клебань, Тульчин. р-ну), українська спортсменка, тренерка. Майстер спорту СРСР з легкої (штовхання ядра) і важкої атлетики (1991), майстер спорту України міжнародного класу (1992). Заслужений тренер України (2004). Суддя міжнародної категорії (2000). Закінчила Львівський інститут фізичної культури (2000). Встановила 25 рекордів України, а також один рекорд Європи (1992 р., 97 кг у ривку). 

5 90 років від дня народження Володимира Михайловича Матковського (05.02.1936, с. Ольгопіль, нині Гайсин. р-ну – 03.06.2010, м. Вінниця), українського актора, заслуженого артиста України (1972), народного артиста України (1987). Після школи працював в Ольгопільському РБК інструктором-методистом. По закінченні акторського факультету Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (1959) – артист Вінницького обласного муздрамтеатру ім. М. Садовського, якому віддав понад 50 років свого життя. За цей період йому вдалося створити понад 100 переконливих і яскравих образів у музичних та драматичних виставах. Він майстерно зіграв Виборного з «Наталки Полтавки», Карася із «Запорожця за Дунаєм», Остапа Палія з «Катерини», Менделя Крика з «Биндюжника і короля», Зупана із «Циганського барона», Дулітла з «Моєї чарівної леді», Філіппа з «Баядери». В операх та оперетах виконував сольні партії. Відзначений багатьма державними нагородами. 

6 105 років тому народився Микола Пилипович Баленко (06.02.1921, с. Широка Гребля Вінниц. р-ну – вересень 1994, м. Краснодар, РФ), військовик, Герой Радянського Союзу (18.08.1945). У 1940 р. закінчив Вінницький технікум радянської торгівлі й одночасно аероклуб. У лавах радянської армії – із 1941 року. Закінчив Борисоглібську авіаційну школу пілотів. З листопада 1943 р. воював на фронтах Другої світової війни. У 1957 р. вийшов у відставку у званні майора. 

7 120 років тому (1906) Розпорядчий комітет у присутності архітектора Г. Г. Артинова прийняв новозбудоване приміщення міської публічної бібліотеки ім. М. Гоголя. При цьому відмічено якісне виконання робіт – настил паркету в читальні, мармурові підлоги і парадні сходи. Територія бібліотеки була обнесена дерев’яною огорожею, а в’їзд у двір зроблений із залізних воріт і хвіртки. Весь двір замощено, реставровано тротуар.

Видатки на будівництво бібліотеки склали 14797 крб. 92 коп. замість 14665 крб. 32 коп., що планувалося в 1903 р. Міська Дума постановила: акт прийомки приміщення Розпорядчим комітетом прийняти до відома, а підряднику Немировському видати 153 крб. затрат, які він поніс від зміни місця побудови бібліотеки. З міської казни на утримання бібліотеки було виділено 1894 крб. Стояло завдання укомплектування фонду та створення каталогу. Цим належало займатися першій бібліотекарці К. С. Вознесенській. Упродовж року члени Розпорядчого комітету встановлювали ділові стосунки з великою кількістю книговидавничих фірм великих міст, у тому числі Києва, Одеси, домагаючись пільгових умов придбання книг. Розглядалися також пропозиції власників великих приватних бібліотек.

Наприкінці 1906 р. Подільський Губернатор затвердив «Правила користування книгами та періодичними виданнями з Вінницької міської публічної бібліотеки імені Гоголя».

Міська Дума замовила для бібліотеки спиртові лампи, годинники з різних міст, ікони просвітителів Кирила і Мефодія та Нестора Літописця і гіпсовий бюст М. В. Гоголя із Києва. Місцевий палітурник П. Завельбанд здійснив оправу бібліотечних книг, зробивши на них спеціальне тиснення «ВГГБ» (Винницкая городская Гоголевская библиотека), а живописець Б. Буріхсон виготовив вивіску. 1906 р. був роком підготовки до відкриття Вінницької міської публічної бібліотеки імені Гоголя. 

8 130 років тому народився Всеволод Володимирович Коломацький (08.02.1896, с. Саражинці Київ. губернії, нині Вінниц. р-ну – 13.02.1980, містечко Румбу, Чехословаччина, нині Чехія), церковний діяч, церковний архітектор, автор проєктів понад 30 православних храмів на Закарпатті та в Чехословаччині. 

9 110 років від дня народження Григорія Микитовича Олійника (09.02.1916, селище Вороновиця Вінниц. р-ну – 11.09.1953), військовика, Героя Радянського Союзу. До травня 1943 р. здійснив 296 бойових вильотів, у 67 боях збив 18 і в складі групи 2 літаки противника. 

• 80 років від дня народження Івана Дмитровича Коваля (09.02.1946, с. Кирнасівка Тульчин. р-ну – 05.02.2000, там само), живописця, художника-самоучки. Малював лежачи на животі (хворів на поліємієліт). Створював неповторні жанрові картини, відображаючи український народний побут, звичаї, обряди, розваги. Окремі роботи зберігаються в Національному музеї народної архітектури та побуту України (м. Київ). Понад 100 картин художник заповів учням Кирнасівської загальноосвітньої школи, де діє його картинна галерея. 

10 120 років тому народився Іван Якович Раїнський (10.02.1906, м. Гайсин – 05.07.1941, м. Львів), оперний співак (бас). Часто приїздив до Вінниці у 1930-х роках і співав в оперному театрі. 

12 110 років від дня народження Валентина Остаповича Речмедіна (12.02.1916, с. Андрушівка, нині Вінниц. р-ну – 07.07.1986, м. Київ), українського письменника, журналіста, краєзнавця. 

14 День народження Марії Оксентіївни Руденко (14.02.1915, с. Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну – 14.05.2003, там само), фольклористки, етнографа, краєзнавця, педагога, майстрині народного живопису та витинання. Передала в ІМФЕ АН України записи понад 1000 народних пісень, стільки ж прислів’їв і загадок, 200 казок та легенд, близько 200 повір’їв, чимало народних прикмет, голосінь, небилиць та ін. Частина її фольклорних зібрань увійшла до книг «Ігри та пісні», «Колядки та щедрівки», «Весілля», «Народні оповідання» тощо. Авторка низки сценаріїв обрядових свят, зібрала 54 зразки народної вишивки, розмальовувала хати. Самобутня майстриня паперових витинанок, які були представлені на виставках в Україні та за її межами, відзначені нагородами. Учасниця всеукраїнських та обласних фольклористичних конференцій, ініціатор І Всеукраїнського свята витинанки (1993). Будинок Марії Руденко з численними фольклорно-етнографічними колекціями перетворено на народний музей. Заслужений працівник культури УРСР (1970), лауреат Премії імені П. Чубинського (1992). На її честь Міжнародний центр малих планет при астрофізичному інституті США назвав відкриту кримським астрономом М. Черних зірку – «Горлиця» (за назвою очолюваного нею самодіяльного ансамблю). 

16 80 років тому народився Олександр Миколайович Крутих (16.02.1946, м. Вінниця – 2017), майстер з художнього випилювання, різьбяр. Інженер-метеоролог за фахом. У жанрі художнього випилювання почав працювати з 2006 року (на пенсії). Автор декількох персональних виставок. У доробку майстра нараховується понад 500 різноманітних робіт з різних порід дерева, які були представлені на обласних і міжрегіональних виставках. Велику серію робіт майстер присвятив оформленню православних ікон та портретів знаних подільських митців неперевершеними різьбленими рамами з використанням рослинного та геометричного орнаменту. Його роботи зберігаються в приватних колекціях США, Великобританії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії та Іспанії. 

17 70 років від дня народження Олени Миколаївни Андрушко (17.02.1956, с. Новосуханівка Сум. р-ну Сум. обл.), актриси Вінницького академічного обласного театру ляльок, заслуженої артистки України (2008). З 1992 р. повернулася у Вінницький обласний театр ляльок (з 2008 р. – Вінницький академічний обласний театр ляльок), де раніше (1979) тимчасово працювала актрисою. У її творчому доробку понад 45 різнопланових, різнохарактерних ролей комічного, драматичного та ліричного плану. Учасниця багатьох міжнародних театральних фестивалів та конкурсів, на яких неодноразово була нагороджена в номінації «За кращу жіночу роль». Актриса – член Національної спілки театральних діячів України, член Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок UNIMA. 

18 170 років тому народилася Софія Федорівна Русова (18.02.1856, с. Олешня, нині Чернігів. р-ну Чернігів. обл. – 05.02.1940, м. Прага), український педагог, прозаїк, літературознавець і громадська діячка, одна із засновників українського жіночого руху. Неодноразово бувала у Вінниці. 

• 90 років від дня народження Олексія Михайловича Бойка (18.02.1936, с. Женишківці, нині Хмельниц. р-ну Хмельниц. обл. – 14.12.2023, с. Пиків Хмільниц. р-ну Вінниц. обл.), українського поета-гумориста. Член НСПУ (2015). Автор значної кількості книг гумору і сатири. 

20 День Героїв Небесної Сотні (Указ Президента України від 11.02.2015). Пам’ятну дату встановлено з метою гідного вшанування подвигу наших співвітчизників, які віддали своє життя під час Революції гідності (листоп. 2013 р. – лют. 2014 р.), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Згідно з Указом Президента України «Про присвоєння звання Герой України» (№ 890/2014 від 21.11.2014) звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) присвоєно загиблим учасникам акцій протесту на Майдані, серед яких вінничани: Валерій Олександрович Брезденюк, Леонід Петрович Полянський, Максим Миколайович Шимко. 

Вінничани – Герої Небесної Сотні 

Брезденюк Валерій Олександрович (17.06.1963, м. Жмеринка – 18.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), український художник, відомий своїми малюнками на воді. Він єдиний у нашій області, хто писав роботи в незвичній техніці – фарбами на воді. Став переможцем міського конкурсу «Жмеринка має талант», був фіналістом шоу «Україна має талант». Убитий пострілом у спину вночі під час мітингу на Майдані в Києві. 

Полянський Леонід Петрович (24.10.1975, м. Жмеринка – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані). Працював залізничником у Жмеринці, останні роки мешкав у Києві. Брав активну участь в акціях протесту на Майдані Незалежності. Був членом Самооборони Майдану. З грудня 2013 р. належав до Барської роти. Загинув внаслідок вогнепального поранення снайпером у груди. Похований на римо-католицькому цвинтарі у м. Жмеринка. 

Шимко Максим Миколайович (21.10.1979, м. Вінниця – 20.02.2014, м. Київ, загинув на Майдані), історик. Учасник Клубу історичної реконструкції «Білий вовк», козак 4-ї сотні Самооборони Майдану. Загинув від кульового поранення снайпером у голову на вулиці Інститутській під час того, як намагався врятувати пораненого. Похований на Центральному міському кладовищі м. Вінниця. 

• Дванадцята річниця (20.02.2014) початку російської збройної агресії проти України. Цю дату Верховна Рада визначила як день вторгнення російських військ в Україну. Також саме від цього часу надалі вестиметься відлік тимчасової окупації Криму. Ця неоголошена війна скалічила долі мільйонів людей України: тисячі загиблих, сиріт, переселенців, які вимушено покинули свої домівки; економічні втрати. Своїм чорним крилом події на Сході України торкнулися й Вінниччини. Шестеро вінничан-учасників антитерористичної операції (АТО) стали Героями України, п’ятеро з них – посмертно. 

• 100 років тому народився Василь Миколайович Задоянний (20.02.1926, с. Дзвониха, нині Вінниц. р-ну – 25.04.1987, м. Київ), спортсмен (лижний спорт), тренер, педагог, заслужений тренер України (1962). Закінчив Київський інститут фізичної культури (1957), де відтоді й працював. Багаторазовий чемпіон України з лижних гонок (1949–1956). Досліджував питання підготовки кваліфікованих спортсменів з лижного спорту. 

21 125 років від дня народження Вікторії-Марії Веркентін (21.02.1901, с. Корделівка, нині Хмільниц. р-ну – 02.02.1944, Польща), польського лікаря, першої жінки-радіолога у відродженій Польщі після 1918 р. Автор та співавтор 32 наукових праць. Після Другої світової війни була посмертно нагороджена орденом Відродження Польщі. Її іменем названо відділення радіології Вольської лікарні, де вона працювала до війни, а також зал в інституті радіології Медичної академії. Життя Вікторії-Марії Веркентін обірвалося в концентраційному таборі Освенцім. Символічна могила розміщена на лютеранському цвинтарі у Варшаві. У 2011 р. в Польщі були проведені численні заходи з нагоди 110-річчя від дня її народження. 7 листопада 2014 р. в Корделівці Хмільницького району відкрито меморіальну дошку на честь уродженки села Вікторії-Марії Веркентін. 

• 80 років тому народився Михайло Якович Громов (21.02.1946, м. Хмільник), художник. Член НСХУ (2024). Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (1972). Працює в жанрах: живопис, різьбярство, ткацтво, макраме. Був учасником республіканських, всесоюзних та міжнародних виставок у Кишиневі, Гельсінки, Касабланці. Бере участь у традиційних тематичних виставках в Історичному музеї м. Хмільник, ОЦНТ та виставках експоцентру «Артгалера» тощо. Активний учасник літературно-мистецького клубу «Золота троянда». 

22 120 років тому народився Олександр Дмитрович Деспіллер (22.02.1906, м. Одеса – 09.09.1988, м. Вінниця), провізор, хімік, кандидат фармацевтичних наук (1948), доцент (1949).  Учасник Другої світової війни. Брав участь у боях під Полтавою, Сталінградом, у визволенні Польщі, Чехословаччини, Австрії, Німеччини. Розробив аналітичний метод дослідження хімічних речовин таємного призначення. Доцент кафедри біохімії (1945–1946), завідувач кафедри загальної хімії (1946–1975) Вінницького медичного інституту. Автор численних наукових праць, винаходів та раціоналізаторських пропозицій. Розробив принципово нові напрямки в гідрохімії: «метод рівносторонньої гіперболи», графічний метод вивчення процесів формування природних вод та розчинів; вивчав процеси формування іонного складу вод курорту «Хмільник», аналітичний метод дослідження хімічних речовин військового призначення; один із авторів дешевого й доступного способу визначення pH ґрунтів тощо. Під час ліквідації аварії на ЧАЕС вніс в урядову комісію цінні пропозиції з питань хімічної дезактивації радіоактивних викидів. Відмінник охорони здоров’я. Нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» (1943), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». 

• 50 років тому народився Сергій Михайлович Довгань (22.02.1976, с. Клебань Тульчин. р-ну), художник. Член НСХУ (2013). Закінчив Миколаївську філію Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво». Працює в жанрах станкового та монументального живопису, графіки. 

23 80 років тому народився Петро Дем’янович Лежнюк (23.02.1946, с. Дроздів Рівнен. р-ну Рівнен. обл.), доктор технічних наук (1996), професор (1998), академік Академії наук вищої освіти України (2006), заслужений діяч науки і техніки України (2015), завідувач кафедри електричних станцій та систем Вінницького національного технічного університету (ВНТУ), дійсний член Всесвітньої асоціації інженерів-електриків і електронників (ІЕЕЕ), депутат Вінницької міської ради (1990–1994 рр.). Під його керівництвом підготовлено понад 30 кандидатів технічних наук. Опублікував 460 наукових робіт (з них – 14 монографій, 16 навчальних посібників), створив низку принципово нових пристроїв та комплексів програм для ЕОМ. 

24 лютого 2022 р. – початок повномасштабного вторгнення рф в Україну. 

Вінничани – Герої України 

Дозірчий Дмитро Леонідович (08.11.1997, селище Літин), майор, командир танкової роти 59 ОМПБр Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2022). Під час російського вторгнення в Україну 2022 року старший лейтенант Дмитро Дозірчий 24 лютого поблизу міста Олешки Херсонської області прорвав оборону противника на мосту й забезпечив вихід колон своєї бригади з оточення. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (16 березня 2022). 

Жданов Володимир Сергійович (12.05.1999, с. Ольгопіль Гайсин. р-ну), підполковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2025). У 2016 році він закінчив ліцей імені Івана Богуна в Києві, а потім навчався в Одеській військовій академії. У 2020 році вступив на службу. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання в найгарячіших точках, таких як Щастя, Рубіжне та Сіверськодонецьк. У 2023 році Володимир був переведений до 1 Президентської бригади оперативного призначення «Буревій», де успішно виконував завдання на Куп’янському напрямку. Згодом він очолив батальйон «Форпост» та брав участь у звільненні Серебрянського лісу від російських окупантів у 2024 році. 28 вересня отримав важке поранення після танкового обстрілу. Втратив ліву руку. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (26 лютого 2025). 

Лисенко Денис Євгенійович (1982, с. Іванківці Хмільницького р-ну), український військовослужбовець, старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (2025). Старший солдат Денис Лисенко із позивним «Муля» проходить службу в складі 57 окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка. Його шлях у війську – приклад справжньої мужності, наполегливості та любові до Батьківщини. Захищати Україну Денис вирішив свідомо – ще у 2014 році намагався потрапити до лав Збройних Сил, а після початку повномасштабного вторгнення вдруге звернувся до ТЦК. Із 2023 року він боронить державу на передовій. Перший бойовий вихід військового відбувся на Куп’янському напрямку. Під час боїв на Харківщині Денис виявив надзвичайну відвагу – штурмував укріплену позицію противника, першим прорвався до ворожих укріплень, знищив вогневу точку та забезпечив просування штурмової групи. Неодноразово зазнавав поранень, однак продовжував виконувати бойові завдання. Ризикуючи власним життям, рятував побратимів. Зокрема, виніс із поля бою непритомного воїна до точки медичної евакуації. Особисто знищив чотирьох російських штурмовиків, відбивши атаку та зберігши контроль над позицією. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» (15 серпня 2025). 

Мироненко Олег Миколайович (1989, м. Калинівка), полковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025). Брав участь в АТО на сході України. У 2015 р. капітан Олег Мироненко обіймав посаду першого заступника командира першого батальйону – начальника штабу 8 полку оперативного призначення імені Івана Богуна, також відомий як Калинівський (8 ПОП, в/ч 3028) (пізніше – 14 бригада оперативного призначення НГУ). Брав участь у звільненні Харківської обласної державної адміністрації, вів бої на сході країни. У 2019 р. командував батальйонно-тактичною групою МВС, яка налічує понад три сотні військовослужбовців та працівників системи МВС. Обіймає посаду командира 14 бригади оперативного призначення НГУ. Він – повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (1 серпня 2025). 

Мотрук Іван Іванович (селище Вапнярка Тульчинського р-ну), український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, Герой України (2025). Старший сержант Іван Мотрук проходить службу в 425 окремому полку «Скала» Сухопутних військ Збройних Сил України. Як навідник танка під час штурму висоти поблизу м. Красногорівка Покровського району Донецької області знищив 12 окупантів на спостережному посту, який українські підрозділи потім узяли під контроль. Під час бойового зіткнення зупинив ворога, ліквідував 2 БМП, танк Т-72 і вантажний автомобіль з особовим складом (24 окупанти). У червні 2024 дістав поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона, але після лікування знову повернувся на фронт. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (13 червня 2025). 

Наєв Сергій Іванович (30.04.1970, м. Могилів-Подільський), український військовик, генерал-лейтенант. Заступник начальника Генштабу ЗСУ і командувач Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ (16 березня 2018 – 6 травня 2019, 27 березня 2020 – 11 лютого 2024), Герой України (2022). Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. безпосередньо під керівництвом генерал-лейтенанта Сергія Наєва було сплановано й організовано застосування Збройних Сил України та інших сил оборони на Південному напрямку. Він організував і постійно здійснює фахове командування діями підлеглого особового складу й частинами, переданими в оперативне підпорядкування, на найбільш важливих напрямках. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ст. (3 травня 2019). За особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (27 квітня 2022). 

Орлівський Андрій Ігорович (позивний Морпіх) (с. Самгородок Хмільницького р-ну), український військовослужбовець, головний сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну. Герой України (2025). З 2014 року проходив військову службу в підрозділі Повітряних Сил Збройних Сил України, де опанував складне обладнання й обіймав посаду старшого оператора радіолокаційної станції. Пізніше перевівся в роту розвідки танкової бригади, виконував бойові завдання як розвідник і кулеметник. Служив кулеметником у 36 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала М. Білинського Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Від 2021 року проходить службу в 14 бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України. Опанував саперну справу. Брав участь у боях під час АТО/ООС поблизу м. Попасна Сіверськодонецького району Луганщини, Маріуполя та Донецька. Від початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну обороняв територію Київщини, воював на Донбасі та на Південному напрямку. У вересні 2022 року у званні молодшого сержанта був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Під час контрнаступу на Запоріжжі 2023 р. його саперна група працювала з піхотними підрозділами та розвідкою, заходила на ворожі позиції, виконувала розмінування та мінування, виготовляла вибухові пристрої для FPV-дронів, великих ударних дронів, робила «скиди» та вибухівку для дистанційного мінування місцевості, проводила евакуацію поранених із поля бою. Виконуючи бойове завдання, дістав вибухову травму ноги, після чого майже пів року проходив лікування та реабілітацію. На Донецькому напрямку він знешкодив 70 вибухонебезпечних предметів, що дало змогу штурмовим підрозділам підготуватися до наступу. У складі групи встановив міни, які знищили три ворожі танки, два БМП, чотири БТРи й живу силу. На Запорізькому напрямку витягнув з охопленої вогнем техніки п’ятьох членів екіпажу. Наразі обіймає посаду головного сержанта батальйону підтримки. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 травня 2025). 

Пальченко Євген Михайлович (22.01.1999, с. Ометинці Вінниц. р-ну), український військовослужбовець, капітан, командир танкової роти 59 ОМПБр Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України. Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. старший лейтенант Євген Пальченко наприкінці лютого, керуючи взводом танків, допоміг особовому складу бригади вийти з оточення під Олешками, три дні утримував оборону місцевого мосту, знищив ворожу техніку, а також обороняв Мішково-Погорілове на в’їзді до Миколаєва. 2 березня 2022 р. за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

Побережець Сергій Петрович (31.08.1977, селище Тростянець Гайсин. р-ну), український військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України. Командує зенітним ракетним дивізіоном Повітряного командування «Центр» Збройних Сил України, що забезпечує прикриття важливих військових та інфраструктурних об’єктів. Під його командуванням у квітні 2022 року було відновлено ракетну техніку зенітного ракетного дивізіону, який знищує ворожі повітряні цілі. 10 жовтня 2022 року під час масованого ракетного удару по території України підрозділ знищив чотири крилаті ракети та шість БПЛА типу Shahed-136, при цьому жодна повітряна ціль не пройшла через зону ураження дивізіону в напрямку міста Києва та об’єктів, що прикриваються. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022). Від 2023 – почесний громадянин Уманської міської територіальної громади (Черкаська обл.). 

Собко Сергій Станіславович (11.07.1984, селище Літин), український військовик, бригадний генерал Збройних Сил України (2022). Командир 128 окремої гірсько-штурмової бригади (2017–2019). Начальник штабу – заступник командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (2022–2024), учасник російсько-української війни, Герой України (2015). З початком російської збройної агресії – командир механізованого батальйону 30 ОМБр, виконував бойові завдання в районі проведення антитерористичної операції. 27 липня 2014 р. батальйонна тактична група під його керівництвом разом із десантниками 95 бригади взяла стратегічний плацдарм Савур-могила. Його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Державної прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська. Впродовж липня – вересня 2014 р. підрозділ під його керівництвом виконував завдання на території Луганської області. На початку 2015 р. брав участь у боях в районі міста Дебальцеве, зі своїми бійцями виходив з оточення. З 2016 р. проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Після двох років на фронті підполковник Собко виїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, добір до якого пройшов ще до війни. Навчався за міжнародною військовою освітньою програмою ІМЕТ. Після створення в січні 2022 р. Сил територіальної оборони ЗСУ призначений начальником штабу – заступником командувача Сил ТрО. На початку повномасштабного вторгнення Росії – один із керівників оборони Києва, військовий комендант міста. Автор статей про роль піхоти, військове лідерство та професійну військову освіту. Комбат Сергій Собко став одним із героїв фільму «Рейд. Сила нескорених». Має пам’ятний нагрудний знак «Воїн-миротворець», медаль НАТО «Non Article V». 

Тодоров Дмитро Русланович (07.10.1997, с. Суворовське Тульчин. р-ну), український військовик, капітан, учасник російсько-української війни, Герой України. З 2 серпня 2021 року перебуває в районі проведення ООС на Донбасі. У березні – квітні 2022 р. підрозділи, у яких перебував Дмитро Тодоров, виконували бойові завдання в Донецькій області. Під час боїв було знищено техніку та живу силу противника. Захисники України також успішно евакуйовували поранених побратимів. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (15 квітня 2022). За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2 травня 2022). 

Фінашин Дмитро Русланович (23.03.1994, м. Козятин), український військовослужбовець, старший сержант батальйону спеціального призначення ім. Кульчицького Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України. Служив снайпером у Національній гвардії. У перший день повномасштабної війни перебував на Луганщині. Під час розвідувального рейду 23 травня дістав важке поранення, з яким самостійно добирався до позицій українських захисників. Військовий кілька діб протримався в полі без їжі та води, а пізніше переніс чотири операції. Дмитро Фінашин особистим прикладом показав, яка сильна жага до життя та до перемоги в наших захисників. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (6 жовтня 2022). У 2023 р. увійшов до рейтингу «30 до 30: творці майбутнього» від «Форбс». 

Шаматалюк Євген Вікторович (09.06.1990, с. Тарасівка Тульчин. р-ну), полковник Збройних Сил України, Герой України (2022), командир батальйону 95 ОДШб. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (27.11.2014). Під час російського вторгнення в Україну 2022 р. виявив вогневі точки противника та спроможності його оборони, у результаті чого було здобуто необхідні відомості про ворога та взято в полон понад 10 військовослужбовців противника та зброю. Крім того, в районі Кам’янки Харківської області його підрозділи виконували завдання з недопущення прориву ворога в напрямку Мала Комишуваха – Долина. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (26 березня 2022).

Вадим Ворошилов отримав звання Героя України,

відзначившись на Вінниччині, коли

відвів несправний винищувач МіГ-29 від населеного пункту після відбиття повітряної атаки росіян 

Ворошилов Вадим Олександрович (позивний Karaya) (02.02.1994, м. Кременчук, Полтав. обл.), український військовослужбовець, льотчик 2-го класу, підполковник Повітряних Сил ЗСУ, учасник російсько-української війни, Герой України. 24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ до України, відновився на службі. Відновив навички з льотної підготовки та вирушив на оперативні аеродроми для виконання завдань за призначенням. Спочатку виконував завдання над Житомирською областю. Після того на ізюмському та східному напрямках, а згодом над Херсонщиною. 10 жовтня 2022 р., під час масованого ракетного обстрілу, збив дві крилаті російські ракети. 12 жовтня знищив п’ять дронів «Shahed 136»: три – на півдні України і два – над Вінницею. Через пошкодження літака Вадим катапультувався на Вінниччині, попередньо відвівши винищувач МіГ-29 від населеного пункту. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу отримав звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (5 грудня 2022). Нагороджений Почесною відзнакою «За заслуги перед Вінницею» (6 грудня 2022). 

 

Вінничани – Герої України, які загинули в боротьбі за свободу і суверенітет України (2014–2025 рр.) 

Бадіка Денис Михайлович (20.07.2000, м. Вінниця – 31.03.2022, селище Рибацьке Маріупол. р-ну Донец. обл., перепохов. 11.06.2024 на Алеї Слави Сабарівського кладовища у рідному місті), військовик. Старший лейтенант. Герой України (посмертно). Закінчив Вінницький ліцей № 13 (2017) і Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба (2021). Відтоді служив у 16-й окремій бригаді армійської авіації «Броди» Сухопутних військ Збройних сил України. Хоча й мав лише піврічний військовий вишкіл, від початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (24 лютого 2022) брав участь у бойових завданнях. Був льотчиком-штурманом гелікоптера Мі-8. Загинув 31 березня 2022 разом з командиром Ю. Тимусем і бортмеханіком І. Ваховським унаслідок влучання ворожої ракети в гелікоптер, що перевозив важкопоранених з оточеного м. Маріуполь. Понад 2 роки вважався зниклим безвісти. Окупанти з місця катастрофи забрали вертольотчиків і поховали в братській могилі в селищі Мангуш Маріупольського району. У червні 2023 р. тіло Дениса Бадіки унаслідок обміну було передано на підконтрольну Україні територію. Потім тривала експертиза ДНК, після якої поховано у Вінниці. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (30 вересня 2024, посмертно). 

Бомбела Владислав Олександрович (05.05.1995, с. Бирлівка Гайсин. р-ну – 11.07.2024), молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). Повний кавалер ордена «За мужність» (2018, двічі 2022). Закінчив Бирлівську загальноосвітню школу, здобув професію землевпорядника у Верхівському технікумі Вінницького аграрного університету. Від 2014 – у Збройних Силах України. Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. Від початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну продовжив виконувати бойові завдання. Відзначився як старший оператор відділення групи спеціалізованого призначення 8 окремого полку спеціалізованого призначення Сил спеціальних операцій. Обороняв Київ і м. Бахмут Донецької області. Воював на Харківщині. Збив 2 російських літаки Су-34, а за час оборони м. Авдіївка Покровського району Донецької області знищив кілька десятків окупантів. Надавав допомогу пораненим побратимам та організовував їхню евакуацію. Від квітня 2024 виконував бойові завдання поблизу міст Часів Яр і Торецьк Бахмутського району. Отримав смертельні поранення внаслідок авіаудару. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (30 вересня 2024, посмертно). 

Гринцевич Назарій Андрійович (позивний Грєнка) (10.03.2003, Вінниця – 06.05.2024, Кремінна, Луганська обл.) – український військовослужбовець, молодший лейтенант 12 бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно). В «Азові» Назарій служив в артилерійському дивізіоні парамедиком, бо з юності цікавився медициною. Під час оборони Маріуполя був одним із наймолодших захисників міста (відсвяткував на позиціях 19-річчя). Після того як ворог знищив гармати, Грєнка воював як піхотинець, водночас рятував життя побратимів. Дістав сильну контузію, а в середині березня – осколкове поранення обличчя. 20 травня 2022 року, на 86-й день кругової оборони Маріуполя, було отримано наказ про припинення оборони міста. Першочергові вимоги про евакуацію цивільних, поранених та загиблих були виконані. Назарій разом зі своїми побратимами потрапив у полон до росіян, де провів 4 місяці. 21 вересня 2022 року визволений з полону під час обміну військовополоненими. Після звільнення та реабілітації деякий час служив інструктором та готував молоде поповнення, потім разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12», у якому Грєнка став командиром взводу оптичних спостерігачів. Особисто набирав у підрозділ найкращих та найвмотивованіших бійців, відбираючи за тими якостями, які цінував у людях. Загинув у бою 6 травня 2024 року на Луганському напрямку в Серебрянському лісі. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2025). 

Демчук Ігор Володимирович (позивний Демон) (24.06.1987, с. Каришків Жмерин. р-ну – 02.08.2023, похов. 4 серпня 2023 року на полі почесних поховань № 86А Личаківського цвинтаря, м. Львів), український військовослужбовець, підполковник Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022). Герой України (2024, посмертно). Навчався в Національній академії внутрішніх справ, Національній академії Національної гвардії України. Від 2010 р. – у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України, де пройшов шлях від стрільця стрілецького батальйону до командира 1 групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення. Від 2014 р. – учасник бойових дій на Сході України. Під час повномасштабного російського вторгнення служив у спецпідрозділі «Омега» НГУ. 

Керничний Геннадій Русланович (29.01.1997, м. Бар – 23.09.2024, Курщина, РФ, похов. у с. Слобода-Гулівська Жмерин. р-ну), український військовослужбовець, учасник російсько-української війни, Герой України. Закінчив Буковинський військово-спортивний ліцей з відзнакою (2013 р.). Добровольцем приєднався до лав ЗСУ наприкінці 2014 р. Пройшов бої в Дебальцевому, Мар’їнці, Зайцевому, Щасті. У 2018 р. отримав складне поранення: воїну довелося ампутувати частину правої ноги. Пройшов реабілітацію, став на протез. У 2019 р. на протезі продовжив служити, паралельно вступивши до Кам’янець-Подільського аграрного університету на факультет агрономії. У 2021 р. пройшов спецкурс, здобувши посаду старшого інструктора групи інструкторів центру ССО військової частини А1788 у місті Хмельницькому, сержант. З перших днів повномасштабного вторгнення захищав Київщину, далі Харківщину, Донеччину. У м. Бахмут воював упродовж 10 місяців. Зрештою дістався до Курщини. Під час виконання завдань особисто організовував розвідувальні операції та здійснював проведення розвідки вихідних районів, маршрутів руху військ. Нагороджений орденами та медалями. Брав участь у міжнародних і спортивних змаганнях ветеранів Збройних Сил України та армій дружніх країн, людей з інвалідністю, пройшов у збірну України та відмовився від участі на користь служби. Майстер спорту з пауерліфтингу та з бойового самбо. У 2020 р. виборов 1 місце в змаганнях «Ігри Героїв» у м. Харків. У 2023 р. – 1 місце «Ігри Нескорених» у м. Львів. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 січня 2025, посмертно). 

Кирилюк Денис Миколайович (позивний GROUCH) (14.07.1990, с. Гришівці Вінниц. р-ну – 27.03.2023, поблизу с. Товкачівка на Чернігівщині), український військовослужбовець, льотчик, підполковник (посмертно) 831 БрТА Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022), Герой України (посмертно). Закінчив Чернігівський військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (2007 р.), Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (2011 р.). У 2016 р. брав участь в АТО на Сході України. Служив заступником командира ескадрильї – штурманом авіаційної ескадрильї 831 бригади тактичної авіації. Виконав понад 80 бойових вильотів, з них 70 – під час повномасштабного російського вторгнення. Загинув 27 березня 2023 р. під час виконання бойового завдання на Чернігівщині. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20 січня 2025, посмертно). 

Климчук Валентин Васильович (25.02.1996, м. Вінниця – липень 2022, с. Любомирівка Миколаїв. обл., похов. у с. Стадниця, Вінниц. обл.), старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. У 2011 р. закінчив Стадницьку загальноосвітню школу. Отримав диплом Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Брав участь в антитерористичній операції з 2014 по 2017 рр. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). 

Коваленко Юрій Вікторович (16.07.1977, м. Бершадь – 15.07.2014, поблизу села Провалля, Луган. обл., похов. у с. Флорине Гайсин. р-ну), військовослужбовець, спецпризначенець, полковник (посмертно) Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2015, посмертно). Заступник командира загону спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. У червні 2014 р. забезпечив прохід через брід поблизу с. Кожевні (тепер Горлівського району Донецької області) військових колон уздовж кордону для блокування ліній постачання ворога. Коваленко першим перейшов р. Міус, потім його загін ішов в авангарді, щоб вивести підрозділи ЗСУ до міст Довжанська і Червонопартизанська (тепер Вознесенівка; обидва – Луганська область). Під його командуванням розвідувальний загін із боями вийшов на визначений рубіж та закріпився на ньому. Такий маневр забезпечив прохід підрозділів ЗСУ та прикордонників для прикриття Державного кордону України. Після здійсненої операції був удостоєний звання підполковника. 2014 р. спільно з іншими підрозділами група 3 полку спеціального призначення під командуванням Коваленка тричі штурмувала пункт пропуску «Ізварине» (однойменне селище, тепер Довжанського району). 15.07.2014 група потрапила під мінометний обстріл неподалік с. Провалля (загинуло 9 воїнів). Меморіальні дошки Коваленку відкрито на фасадах: будівлі Вінницької СЗОШ № 3 ім. М. Коцюбинського (2015); тут відкрито районний музей Гідності та Свободи (20.02.2018), де вміщено експозицію пам’яті загиблих Героїв; будівлі Кіровоградського коледжу статистики Національної академії статистики, обліку і аудиту (06.05.2016); Флоринської сільської ради (06.12.2017). На його честь перейменовано вулиці в м. Бершаді (29.12.2015); м. Кропивницькому (19.02.2016); с. Флорине Гайсинського району (06.12.2017). Ім’я Коваленка внесено до стели військовослужбовців ЗСУ, яким присвоєно звання Герой України (на території Національного університету оборони України імені Івана Черняхівського, м. Київ). У жовтні 2016 р. портрет Коваленка зображено на художніх маркованих конвертах із серії «Героям Слава!», випущених Укрпоштою спільно з Міністерством оборони України та Національною гвардією України (від грудня 2014). У м. Бершаді 14.07.2018 р. відкрито пам’ятний знак Ю. Коваленку. Портрет вміщено на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» (м. Київ). 

Ковилін Василь Олександрович (04.01.1995, с. Сьомаки Хмільниц. р-ну – 09.05.2024. біля н. п. Кремінна Луган. обл. від опіків, похов. у м. Київ), солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно). У 2014 р. брав участь в АТО на Сході України. З початком повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Служив солдатом у Першій Президентській бригаді НГУ «Буревій». Виконував бойові завдання поблизу Лисичанська, Сіверськодонецька, Бахмута, Білогорівки та в Серебрянському лісі. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20 січня 2025, посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» (2015), нагрудним знаком «Знак Пошани» (2016), медаллю «За відвагу» (2016), почесним знаком «Маріуполь відстояли – перемогли» (2017), почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2017), медаллю «100 років морській піхоті України» (2018), нагрудним знаком «За доблесну службу» (2022), знаком Пошани «Захиснику Луганщини» (2023), медаллю «Захиснику Слов’янська» (2023). За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (20 січня 2025, посмертно).

Котенко Сергій Леонідович (16.07.1967, м. Гайсин – 09.03.2022, під м. Запоріжжя, похований 11 березня в м. Гайсин), полковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2019). У 2014–2015 рр. очолював Гайсинську РДА, згодом повернувся на військову службу. Командир батальйону 9 ОМПБ «Вінницькі скіфи». Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. Військовий позивний – Ратибор. Тримав рубежі м. Попасна Луганської області (2015–2016), с. Водяне Донецької області (2017–2018), селище Станиця Луганська Луганської області (2019–2020), поряд із м. Світлодарськ Донецької області (2020–2021). З 24 лютого 2022 р. брав участь у російсько-українській війні. Завдяки його мужнім діям та особистій рішучості було знищено кілька колон ворожої техніки. Загинув 9 березня 2022 року в бою з російськими окупантами під Запоріжжям. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно). 29 квітня 2022 р. рішенням Вінницької міської ради були перейменовані: вулиця Кутузова на вулицю Братів Котенків; провулок Кутузова на провулок Братів Котенків. 

Лабунський Денис Богданович (позивний Гром; 29.10.1993, м. Вінниця – 24.11.2022, бої за Бахмут, Донецька область), український спортсмен, військовослужбовець, сержант 3 ОШБр Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України. Кандидат у майстри спорту з важкої атлетики. Навчався в ДЮСШ Вінницької територіальної організації «Колос». Працював за кордоном. З початком повномасштабного російського вторгнення повернувся в Україну. Потім став кулеметником 3 окремої штурмової бригади. Загинув 24 листопада 2022 року в битві за Бахмут на Донеччині. Під час прикриття побратимів він отримав смертельне поранення. Похований на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі надано звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). У м. Вінниця є провулок Дениса Лабунського. Відкрито меморіальну дошку в спортивному товаристві «Колос». 

Лисиця Павло Леонідович (1972, проживав у с. Слобода-Ходацька Жмерин. р-ну – 19.09.2024, Донеччина), український військовослужбовець, солдат, учасник російсько-української війни. Герой України. Служив механіком-водієм танка бригади «Червона Калина» НГУ. До початку повномасштабної війни Павло працював трактористом у селі, разом із дружиною ростив трьох доньок, мав онуків. Ціною власного життя він урятував своїх побратимів, продемонструвавши безмежний патріотизм. Під час однієї з операцій на Покровському напрямку його екіпаж потрапив під ворожий обстріл. Попри важкі поранення, Павло вирішив залишитися, щоб прикривати відхід своїх побратимів. Він зайняв оборону біля пошкодженого танка та вступив у стрілецький бій із противником. Його самопожертва дозволила екіпажу залишити бойову машину і врятувати свої життя. За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 травня 2025, посмертно). 

Майборода Дмитро Олександрович (17.04.1980, м. Небіт-Даг, Красновод. обл., Туркменістан – 14.07.2014, с. Давидо-Микільське Довжан. р-ну Луган. обл., похов. у м. Вінниця), український військовик, підполковник (посмертно), військовий льотчик 1-го класу, учасник російсько-української війни, командир екіпажу літака АН-26 456 окремої бригади військово-транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, Герой України (посмертно, 2014). З травня 2014 брав участь в антитерористичній операції (АТО) на Сході України. Як командир екіпажу літака АН-26 (бортовий номер 19), з травня по липень 2014 виконав 35 бойових вильотів зі здійснення авіаційно-транспортного забезпечення, перебазування повітряним ешелоном особового складу, інженерно-технічного майна авіаційних частин на аеродроми базування, аеромедичної евакуації поранених і хворих та десантування парашутним способом озброєння, матеріально-технічних засобів та гуманітарних вантажів у зоні проведення АТО. Всього перевіз 750 військовослужбовців та 28 т вантажу, провів десантування парашутним способом близько 55 т озброєння, матеріально-технічних засобів та гуманітарних вантажів у райони дислокації підрозділів ЗСУ, чим забезпечив повне виконання поставлених завдань у зоні проведення АТО. Як командир корабля, забезпечив виконання особовим складом екіпажу літака поставлених бойових завдань при польотах на малих та середніх висотах в умовах, пов’язаних із ризиком для життя у зв’язку з постійним застосуванням російськими бойовиками засобів ураження. 14 липня 2014 р. під час виконання бойового завдання з десантування вантажів парашутним способом у районі проведення АТО біля с. Давидо-Микільське (нині село Довжанського р-ну Луган. обл.) літак був атакований керованою ракетою типу «повітря-повітря» на висоті 6500 м. У результаті ураження лівий двигун та електрообладнання літака відмовили, в корпусі фюзеляжу з’явилася пробоїна, відбулося різке задимлення салону літака. Зусилля екіпажу щодо флюгерування лівого двигуна результатів не дали, літак почав завалюватися на ліве крило з розворотом вліво. Командир корабля намагався вирівняти траєкторію польоту літака та уникнути звалювання в штопор для надання можливості екіпажу залишити літак, який уже почав втрачати керованість. Екіпаж у кількості 6 осіб за його наказом залишив літак. Дмитро Майборода доклав максимум зусиль для утримання літака в повітрі та своїми діями забезпечив безпечне евакуювання з літака членів екіпажу, проте сам засобами аварійного спасіння скористатися не встиг і загинув. Указом Президента України П. Порошенка № 917/2014 від 4 грудня 2014 р. за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі майору Дмитру Олександровичу Майбороді посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України: медаллю «15 років Збройним Силам України», медаллю «За сумлінну службу» III ступеня. 30 квітня 2015 р. у м. Вінниці на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 26, де навчався Герой, йому відкрито меморіальну дошку. 20 серпня 2015 р. у місті Вінниця на Алеї Слави на території музею Повітряних Сил Збройних Сил України відбулося відкриття бронзового погруддя Герою. 18 листопада 2015 р. ім’я Героя присвоєно літаку Ан-26 (бортовий номер 35) 456 гвардійської бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. 14 червня 2016 р. у Вінниці на фасаді будівлі Товариства сприяння обороні України йому відкрито меморіальну дошку. У Києві на території Національного університету оборони України імені Івана Черняховського встановлено стелу з іменем Героя. У квітні 2015 р. Укрпошта продовжила випуск серії художніх маркованих конвертів під назвою «Героям Слава!», започатковану в грудні 2014 р., один з яких присвячений Д. О. Майбороді. У м. Вінниці є вулиця Дмитра Майбороди. 14 червня 2016 р. у Вінниці відкрито меморіальну дошку на честь Костянтина Могилка та Дмитра Майбороди. 23 серпня 2019 р. 456 бригада транспортної авіації отримала почесне найменування «імені Дмитра Майбороди». 

Могилко Костянтин Вікторович (27.05.1978, м. Вінниця – 06.06.2014, м. Слов’янськ, Донец. обл., похов. у м. Вінниця), український військовик, полковник (посмертно), учасник російсько-української війни, Герой України (2014). З 2011 – командир транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15 окремої бригади транспортної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України, в/ч А2215. У межах програми міжнародного співробітництва «Відкрите небо» побував у багатьох країнах Європи, здійснював обльоти повітряного простору, збирав фотоматеріали для моніторингу за дотриманням чинних договорів у галузі контролю над озброєннями. З весни 2014 р. Могилко брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Його літак двічі ставав мішенню терористів, але кожного разу вдало повертався на базу. 6 червня 2014 року літак-фоторозвідник Ан-30Б (борт № 80), яким керував Костянтин Могилко, здійснював спостережний політ над містом Слов’янськом Донецької області. О 17:04 на висоті 4050 метрів літак підбила ракета, випущена російськими терористами з ПЗРК. Удар ракети прийшовся в правий двигун, його пробило наскрізь, почалася пожежа. З двигуна вогонь перекинувся на праве крило, літак почав різко втрачати висоту і падати на житлові квартали Слов’янська. Командир екіпажу Костянтин Могилко віддав наказ екіпажу залишити літак. Ціною власного життя він скерував літак за межі міста й запобіг жертвам серед мирного населення. Разом із командиром загинуло ще четверо з восьми членів екіпажу, які нагороджені орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (Указ Президента України № 545/2014 від 20.06.2014) – за виняткову мужність і героїзм, незламність духу у боротьбі за незалежну Українську державу, вірність військовій присязі (посмертно). На честь Героя України (посмертно) полковника Костянтина Могилка названі школа та площа в Борисполі та Вінниці, йому та загиблим членам екіпажу встановлені погруддя й меморіальні дошки, їхніми іменами названі вулиці. Також ім’ям Героя названо літак Ан-30Б в його рідній ескадрильї, до списків якої він зарахований навічно. 

Пікус Євгеній Михайлович (14.09.1979, м. Вінниця – 25.08.2014, селище Талове, Щастин. р-н, Луган. обл., похов. на Центральному кладовищі м. Вінниця, на Алеї Слави), український військовик, полковник (посмертно), старший офіцер з реєстрації та паспортної роботи Східного регіонального управління ДСПУ, учасник російсько-української війни, «Народний Герой України» (2016, посмертно). Герой України (посмертно, 2018). У зв’язку з російською збройною агресією проти України особисто виявив бажання служити в «гарячій точці». Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. З липня 2014 р. керував підрозділами в районі пункту пропуску «Красна Талівка». Ініціював та організував поновлення пошкодженої під час обстрілу лінії електропостачання для місцевих мешканців. Неодноразово виявляв героїзм та мужність. Під час одного з обстрілів пункту пропуску снаряд влучив у спостережну вежу, зруйнувавши її. Ризикуючи життям, Є. Пікус рятував побратимів на полі бою. 27 липня 2014 р. за особистої участі офіцера було відбито напад диверсійно-розвідувальної групи без втрат і поранених. Указом Президента України № 109/2018 від 26 квітня 2018 року за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка». Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 1, місце 26. Пам’ятний знак на честь вінничан – Героїв Небесної Сотні та загиблих героїв АТО. На фасаді будівлі Вінницької гімназії № 30 встановлено меморіальну дошку. У серпні 2015 р. у відділі прикордонної служби «Красна Талівка» у Станично-Луганському p-ні відкрили пам’ятний знак воїнам-прикордонникам, які загинули 25 серпня 2014 р. 29 квітня 2016 р. рішенням № 246 7 сесії 7 скликання Вінницької міської ради вул. Папаніна перейменовано на вул. Євгенія Пікуса. 

Пилявець Сергій Олегович (26.07.1999, с. Медвідка Вінниц. р-ну – 21.06.2024), майор Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України. У 2013 році закінчив 8 класів Медвідської школи й продовжив навчання в Камʼянець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2016 році вступив до Одеської військової академії за спеціалізацією «Управління діями підрозділів спеціального призначення». Як найкращий випускник академії, 2020 року нагороджений почесним нагрудним знаком командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ «Іду на Ви» 4 ступеня. Одразу після навчання був направлений до військової частини м. Хмельницького. Працював місяць у штабі, а потім бойовим офіцером. При військовій частині А2772 успішно закінчив кваліфікаційні курси: «Кваліфікаційний курс спеціальних операцій» та «Курс планування спеціальних операцій тактичного рівня». У червні 2020 року присвоєно звання інструктора парашутно-десантної підготовки. Сергій отримав подяки від Президента України та Головнокомандувача Збройних Сил України. У такому молодому віці отримав безліч нагород за свою відвагу та мужність. Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня. Міністерством оборони України нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть». Відзнакою Президента України «За оборону України». Відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя». Був ідейним націоналістом і справжнім бойовим командиром та фахівцем у всіх галузях військової справи. Коли розпочалась війна, Сергій був на курсах у Грузії, а вже 27 лютого 2022 року захищав країну в Києві. Воював на різних напрямках: Лиман, Куп’янськ, Ізюм, Херсон. Захисник на псевдо Лоґан служив у Силах спеціальних операцій ЗСУ. Був командиром роти «Терміти». 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій у результаті підриву на ворожій міні отримав множинні осколкові поранення, несумісні із життям. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 лютого 2025, посмертно). 

Семенов В’ячеслав Анатолійович (23.07.1969, м. Жмеринка – 17.02.2015, селище Фащівка, Алчев. р-н, Луган. обл., похов. у м. Жмеринка), старший лейтенант, заступник начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури Могилів-Подільського прикордонного загону, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно, 2016). У серпні 2014 р. був призваний у ході мобілізації до лав Державної прикордонної служби України. Службу проходив на Сході України, де брав участь в антитерористичній операції. Обіймав посаду заступника начальника першої прикордонної застави оперативно-бойової прикордонної комендатури 24 Могилів-Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. У зоні бойових дій виявив себе як мужній та відважний воїн, умілий керівник та вірний товариш. У лютому 2015 р. під час Дебальцевської операції командував контрольним блокпостом № 12801 «Балу» біля с. Фащівка Перевальського p-ну Луганської обл., поблизу м. Дебальцеве, який через вигідне географічне розташування мав стратегічне значення для оборони м. Дебальцеве і з початку 2015 р. зазнавав постійних нападів з боку російських бойовиків із застосуванням танків, важкої артилерії, мінометів. 9 лютого 2015 р. прибув на блокпост з прикордонним нарядом, замінивши товаришів, які до цього декілька днів вели запеклі бої. Протягом восьми діб було відбито п’ять атак російських бойовиків. Прикордонним нарядом було знищено танк, бойову машину піхоти та вантажівку російських бойовиків. Особисто очолював групу під час виконання найбільш небезпечних завдань, підтримував високий бойовий дух підрозділу. 16 лютого 2015 р. російські бойовики двічі здійснювали атаку. В першому випадку, не спромігшись захопити контрольний блокпост штурмом, вони упродовж двох годин здійснювали мінометний обстріл блокпоста. Наступного дня російські бойовики за підтримки артилерії та танків протягом дня штурмували блокпост. Указом Президента України № 86/2016 від 11 березня 2016 року за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка». Указом Президента України № 233/2017 від 23 серпня 2017 р. Могилів-Подільському прикордонному загону присвоєно ім’я старшого лейтенанта В. А. Семенова. У Жмеринській ЗОШ № 6 встановили меморіальну дошку. На території Одеського прикордонного загону встановлено пам’ятник. 

Солоданюк Олексій Юрійович (позивний Птаха) (05.09.1996, с. Вишнівка Вінниц. р-ну Вінниц. обл. – 23.08.2023, с. Роботине Запоріз. обл., похов. у с. Склименці Звенигород. р-ну Черкас. обл.), старший лейтенант ЗСУ, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно). Разом із сім’єю переїхав на Черкащину до с. Заріччя, а потім – с. Склименці. Навчався в Зарічанській загальноосвітній школі й Корсунь-Шевченківському ліцеї. Закінчив НТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». У студентські роки був активним учасником Революції гідності. У березні 2022 року став до лав Сил оборони України. Був заступником командира роти з озброєння в 65 окремій механізованій бригаді. Від червня 2022 виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Завдяки його мужності та професіоналізму знищено значну кількість окупантів і ворожої техніки, врятовано життя багатьох українських воїнів. Загинув 23 серпня 2023 року поблизу села Роботине Запорізької області. Намагаючись вийти з поля зору ворожого безпілотника, натрапив на міну. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 січня 2025, посмертно). 

Сорока Андрій Віталійович (29.08.1995, м. Гнівань – 01.11.2022, на Донеччині), український військовослужбовець, старший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно, 2023). У травні 2022 р. разом з батьком поїхав на фронт. Був командиром мінометної батареї батальйону військової частини 3008. У травні – жовтні 2022 р. під командуванням старшого лейтенанта Андрія Сороки мінометний взвод ліквідував 4 БТРи, вантажний автомобіль, БМП, легковий автомобіль, БПЛА, спостережний пост російських окупантів, 13 укриттів для особового складу, близько 200 санітарних та понад 100 втрат особового складу. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). 

Степанищев Олександр Олександрович (позивний SMIT) (24.06.1980, с. Колюхів Вінниц. р-ну – 05.05.2024, в районі н. п. Григорівка Бахмут. р-ну Донец. обл), старший стрілець-оператор стрілецького батальйону, старший солдат, учасник російсько-української війни, Герой України. Поет, написав багато віршів. Служив у 56 окремій мотопіхотній бригаді. Загинув 5 травня 2024 року біля села Григорівка на Донеччині. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Поховали захисника в рідному селі. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 лютого 2025, посмертно). 

Українець Владислав Петрович (05.12.1999, м. Хмільник – 24.02.2022, Антонівський міст, Херсон), лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно, 2022). У перший день повномасштабного наступу російської федерації на Україну (24.02.2022) прикривав відхід українського війська від удару ворога, що атакував його позиції. Загинув на Антонівському мосту Херсонської області. 2 березня 2022 р. за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Ім’я Героя внесено до Книги Пошани та пам’яті «Гордість Хмільника» (посмертно). 

Хибовський Ярослав Юрійович (28.12.1998, с. Миколаївка Тульчин. р-ну – 05.12.2022, поблизу с. Нетайлове Донец. обл.), старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни. Майстер спорту України з пауерліфтингу. Герой України. У 2016 р. закінчив школу та вступив до Брацлавського аграрного коледжу. Потім навчався в Уманському педагогічному університеті на заочній формі. Працював у Києві, пізніше – у Вінниці, паралельно займався улюбленою справою – пауерліфтингом, яким захопився ще в п’ятому класі в Піщанській спортивній школі. Завдяки тренеру та наполегливості досяг великих успіхів, став майстром спорту України. У 18 років виступав у складі збірної. Маючи вагу 74 кг, присідав із 210-кілограмовою штангою, у жимі лежачи показав результат 165 кг, а в становій тязі – 225 кг. З травня 2019 р. проходив військову службу за контрактом. Брав участь в операції Об’єднаних сил. З перших днів повномасштабного російського вторгнення став до лав ЗСУ. Був у складі 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За час служби боєць був нагороджений медалями «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Загинув 5 грудня 2022 р. біля села Нетайлове на Донеччині. Під час штурмових дій ворога був смертельно поранений. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (11 грудня 2024, посмертно). 

Янишин Микола Олександрович (15.03.1986, м. Гнівань – 05.05.2022), український військовослужбовець, головний сержант 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). 

25 155 років тому народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) (25.02.1871, м. Новоград-Волинський – 01.08.1913, м. Сурамі (Грузія), похована у м. Київ), українська письменниця, літературний критик, перекладачка, громадська діячка. Лесю Українку поєднували з Вінниччиною життєві та творчі зв’язки. У м. Могилів-Подільський мешкала її сестра Ісидора, яка разом із чоловіком Юрієм Борисовим викладала на педагогічних курсах. Поетеса кілька разів гостювала в них, навіть збиралася оселитися там (за її листовним свідченням, лікарі радили важко хворій жінці проживати «не далі на північ, як Могилів-Подільський»). Пізніше тут проживала й мати Лесі Українки – Олена Пчілка та її сестра Ольга. Під час короткочасних гостювань на Поділлі поетеса занотовувала враження від мальовничої природи, записувала зразки народнопісенної творчості. Вона створила один із найкрилатіших висловів про наш край: «Красо України, Подолля…». 

• 65 років тому народилась Ольга Григорівна Рудик (25.02.1961, с. Паріївка, нині Вінниц. р-ну), історик, краєзнавець, педагог. Дослідниця історії Вінниччини. Працювала вчителем історії в школах сіл Горішні Шерівці на Буковині, Бабин, Паріївка, м. Іллінці, керівником краєзнавчого гуртка при Іллінецькому районному будинку школярів та юнацтва. Неодноразово брала участь у районних комісіях з укладання Словника пам’яток історії та культури Вінницької області, Книги пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років. Видала ряд краєзнавчих видань; має численні дослідження з історії колишніх Іллінецького та Оратівського районів, які друкувалися в періодиці. Впродовж п’яти термінів обиралася депутатом Паріївської сільської ради (1994–2018). Є однією з авторів герба Іллінців та герба Іллінецького району. 

• 30 років тому народився Валентин Васильович Климчук (25.02.1996, м. Вінниця – липень 2022, с. Любомирівка Миколаїв. обл., похов. у с. Стадниця Вінниц. обл.), старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. У 2011 р. закінчив Стадницьку загальноосвітню школу. Отримав диплом Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Брав участь в антитерористичній операції з 2014 по 2017 рр. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). 

28 375 років тому (28.02–11.03.1651) на чолі з І. Богуном велася героїчна оборона Вінниці від польського війська, керованого гетьманом Калиновським. Битва під Вінницею була важливою сторінкою в національно-визвольній війні українського народу 1648–1657 рр. під проводом Б. Хмельницького. Ці події відображені на діорамі художників М. І. Ананьєва, П. І. Жигимонта, Г. І. Марченка (1969) у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. 

• 115 років тому народилася Євдокія Василівна Горб (28.02.1911, с. Рождественське, тепер Прохорів. р-ну Бєлгород. обл., РФ – 06.07.1997, м. Вінниця), педагог, фольклорист, етнограф, краєзнавець, автор документальних повістей про підпільників, партизанів Вінниччини. Зібрала пів тисячі пісень, чимало прислів’їв та приказок, легенд та переказів, дві тисячі народних оповідань, топонімічний матеріал, записала весільний обряд.

 

Лютий – березень: 

• 120 років (1906) з часу завершення будівництва приміщення Вінницької міської бібліотеки, нині ВОУНБ ім. В. Отамановського. 7 лютого 1906 р. Розпорядчий комітет у присутності архітектора Г. Г. Артинова (підрядник Немировський) прийняв новозбудоване приміщення. При цьому було зазначено якісне виконання робіт – настил паркету в читальні, мармурові підлоги і парадні сходи. Територія бібліотеки була обнесена дерев’яною огорожею, а в’їзд у двір зроблений із залізних воріт і хвіртки. Весь двір замощено, реставровано тротуар, розібраний під час забудови. Видатки на будівництво бібліотеки становили 14797 крб 92 коп. з міської казни. На утримання міської бібліотеки та придбання книг було виділено 1894 крб. Упродовж року тривало облаштування бібліотеки, комплектування фонду та складання каталогу. Цим займалася перша бібліотекарка К. С. Вознесенська. 

• 60 років тому (лютий 1966) створено ТОВ «Шляхбуд». У потужному списку підприємства – багато кілометрів автомобільних шляхів, будівництво та ремонт асфальтованих, білощебеневих доріг в усіх районах Вінницької області. ТОВ «Шляхбуд» має власну виробничу базу, сучасні асфальтобетонні заводи 2017, 2019 років, розташовані в урочищі «Левада» Стрижавської СТГ, що виготовляють асфальтобетонні та бітумомінеральні суміші (асфальт).

1 День народження Явдохи Зуїхи (справж. – Явдоха Микитівна Сивак) (01.03.1855, с. Кущинці, нині Гайсин. р-ну – 19.01.1935, с. Зятківці того ж р-ну), народної співачки, етнографа, носія українського фольклору. З її уст Г. Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів’їв та приказок, 156 казок, велику кількість загадок й етнографічних матеріалів. 825 кращих пісень увійшли до академічного видання «Пісні Явдохи Зуїхи» (1965), виданого за сприяння М. Рильського. Її ім’ям у с. Зятківці названо вулицю, встановлено пам’ятник «Народній пісні жити», де в образах Я. Зуїхи та Г. Танцюри уславлено хранителів народної мудрості для прийдешніх поколінь. 

• 75 років від дня народження Ігоря Івановича Люлі (01.03.1951, м. Вінниця), лікаря-стоматолога, заслуженого лікаря України. І. І. Люля – член правління Асоціації стоматологів України. Нагороджений Почесною відзнакою «Орден Святої Аполлонії» (2019). 

5 90 років тому народився Юрій Іванович Поп (05.03.1936, с. Страбичово Мукачів. р-ну Закарпат. обл.), історик, доктор історичних наук (1997), відмінник освіти України (2003). Після закінчення аспірантури з грудня 1973 р. працював у ВДПІ (нині ВДПУ ім. М. Коцюбинського) на різних посадах: старший викладач, доцент (з 1980 р.), професор, завідувач кафедри всесвітньої історії (2001–2011). Під його керівництвом захищено чотири кандидатські дисертації. Він – автор трьох монографій, підручника «Нова історія Азії та Африки ХVI – початок XX століття» та понад 100 наукових публікацій. Сфера наукових інтересів: слов’янознавство, історія країн Європи, Азії, Африки. 

• 70 років тому народилася Любов Олексіївна Кирилюк (05.03.1956, с. Мигалівці, нині Жмерин. р-ну), директор КЗ «Барська районна бібліотека», заслужений працівник культури України (2008). З грудня 1977 р. очолює Барську ЦБС. У зв’язку з реорганізацією бібліотечної мережі району, від 23 вересня 2004 р. Любов Олексіївна працює на посаді директора районної бібліотеки. У 2007 р. Л. О. Кирилюк стала переможцем конкурсу «Шоста школа місцевого самоврядування», оголошеного ГО «Європейський діалог» (Львів) і Асоціацією «Школа лідерів» (Варшава, Польща), фінансованого Міністерством закордонних справ Польщі та Фондом ім. Фрідріха Еберта. Як депутат міської ради, перебуваючи у Польщі, вивчала систему місцевого самоврядування Малопольського воєводства, обмінювалася досвідом роботи публічних бібліотек та налагодила творчі партнерські стосунки з бібліотеками Кракова. Під керівництвом Л. Кирилюк бібліотека реалізувала понад 40 інноваційних проєктів, створила низку блогів. Працюють 10 клубів за інтересами. Має низку відзнак та нагород. 

6 125 років від дня народження Олександра Степановича Смогоржевського (06.03.1896, с. Лісові Берлинці, нині Лісове Жмерин. р-ну – 05.05.1969, м. Київ), українського математика, професора (1938), доктора фізико-математичних наук (1945), заслуженого діяча науки УРСР (1966). Опублікував понад 95 наукових праць (у т. ч. 9 монографій і підручників). 

7 120 років тому (07.03.1906) у м. Могилів-Подільський вийшов перший номер щотижневика «Світова Зірниця», першої українськомовної газети на Поділлі, яка видавалася на території області до 1911 р. 

• 70 років тому народився Анатолій Антонович Шиян (07.03.1956, с. Гибалівка, нині Жмерин. р-ну), фахівець з теорії управління та прикладної математики, кандидат фізико-математичних наук (1984), професор. У 10 років переїхав із сім’єю до м. Хмільник. З 2001 р. працює у ЗВО м. Вінниці. З 2007 р. – доцент, а з 2015 р. – професор Вінницького національного технічного університету. Сфера наукових інтересів ученого: економіка, інформаційна безпека, інформаційні технології, біометрична інженерія, різні галузі фізики, політологія, медицина, екологія, соціологія. Має понад 200 публікацій у фахових наукових журналах, а також окремі книги, монографії. 

8 265 років від дня народження Яна Потоцького (08.03.1761, с. Пиків, нині Хмільниц. р-ну – 02.12.1815, с. Уладівка, нині Хмільниц. р-ну), польського письменника, історика, сходознавця, етнографа й археолога, географа, соціолога, публіциста, редактора, видавця, бібліографа, політичного діяча. Мандрівник Європою, Азією. Правнук останнього гетьмана з роду Потоцьких – Юзефа Потоцького. Дитинство провів у родинних маєтках Потоцьких: с. Пиків, с. Уладівка. Освіту здобув у Франції. Час від часу жив у Тульчині. Був енциклопедично освіченою людиною свого часу. Автор 24 великих праць із різних галузей знань. Йому належить ґрунтовна праця «Давня історія Поділля» (1805), з якої розпочалося краєзнавче вивчення регіону. 17 жовтня 2014 р. в с. Уладівка Хмільницького району Яну Потоцькому відкрито пам’ятний знак. 

• 70 років тому народився Олександр Феодосійович Турський (08.03.1956, м. Хмільник), лікар, кандидат медичних наук (2011), організатор охорони здоров’я вищої категорії. Заслужений лікар України (2016). Учасник бойових дій у Республіці Афганістан (гарнізон м. Кандагар). Полковник медичної служби запасу. Впродовж 2000–2018 рр. працював головним лікарем Вінницької міської клінічної лікарні № 1. З 2018 по 2021 рр. очолював санаторій «Медичний центр реабілітації залізничників» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» у м. Хмільник Вінницької області. З 19 жовтня 2021 р. очолює Національний музей-садибу М. І. Пирогова. 

9 День народження Тараса Григоровича Шевченка (09.03.1814, с. Моринці, тепер Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 10.03.1861, м. Санкт-Петербург, перепохов. у Каневі на Чернечій горі (Черкас. обл.), українського поета, художника, мислителя. 1846 р. у складі Археографічної комісії подорожував Поділлям. Український шевченкознавець, письменник, перекладач Петро Жур, який жив і працював у Петербурзі, простежив шлях поета по населених пунктах Вінниччини у своїй монографії «Дума про вогонь: з хроніки життя і творчості Т. Шевченка» (Київ, 1985). За кілька днів Шевченко перетнув Вінниччину з північного сходу на південний захід через поштові станції – Морозівку, Плисків, Брацлав, Шпиків, Джурин, Серби, Могилів-Подільський, Яришів, Муровані Курилівці. Далі маршрут його проліг до Кам’янця-Подільського. Вінниччина, її природа, люди, історія та культура залишили глибокий слід у творчості Т. Г. Шевченка. Ще в дореволюційні часи на Вінниччині склалася добра традиція відзначати Шевченківські дні як народне свято. 1991 р. на теренах області відбулося Міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій». Ім’ям поета названо тепер чимало сіл області, школи, бібліотеки, кінотеатри, вулиці в різних населених пунктах Вінниччини. Майже 20 років тому започатковано проведення традиційного обласного конкурсу читців «Кобзар і Україна», присвяченого пам’яті Т. Шевченка. У закладах освіти, бібліотеках області щорічно відбуваються різноманітні заходи на пошану пам’яті Великого Кобзаря. 

10 165 років з дня смерті Великого Кобзаря (09.03.1814–10.03.1861). День вшанування пам’яті Тараса Шевченка, поета, художника, мислителя. 

12 90 років від дня народження Раїси Семенівни Уманець (12.03.1936, м. Вінниця), педагога, вчителя-методиста, заслуженого учителя України (1984), відмінника народної освіти. Закінчила Вінницьку середню школу № 22 (нині КЗ «Вінницький ліцей № 22»), Вінницький педагогічний інститут, факультет російської та англійської мови (1959). З цього ж року вчителювала у Вінницькій середній школі № 22. Кілька років була заступником директора з навчально-виховної роботи цієї школи. Протягом 1973–1979 рр. – на посаді заступника директора Вінницької середньої школи № 32 (нині КЗ «Вінницький ліцей № 32»). З 1 червня 1979 р. працювала директором Вінницької середньої школи № 2 (нині КЗ «Вінницький ліцей № 2»). На цій посаді пропрацювала 22 роки. 

13 85 років тому народився Андрій Арсентійович Ващук (13.03.1941, с. Костянець Хмельниц. р-ну Хмельниц. обл.), учений у галузі медичної біології, доцент, заслужений учитель України. Випускник Львівського державного університету ім. І. Я. Франка (1969). Основний напрям діяльності вченого спрямований на реалізацію творчого потенціалу обдарованої молоді, впровадження нових педагогічних технологій для забезпечення особистісно орієнтованого навчання та виховання ліцеїстів. Підготував переможця Міжнародної олімпіади з біології (2007). Він – автор понад 50 наукових праць із питань оптимізації пізнавального інтересу студентів, антропогенетики, екології, здорового способу життя, впливу радіації та пониженого барометричного тиску на організм тварин. Автор понад 35 таблиць із різних розділів біології та паразитології. 

• 80 років тому народився Степан Данилович Касевич (13.03.1946, с. Тиманівка Тульчин. р-ну – 28.09.2021, м. Бершадь Гайсин. р-ну), живописець. Член НСХУ (1998). Працював у станковому живописі, переважно в жанрах натюрморту, пейзажу, монументального живопису. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1986 р. Персональні виставки – у Бершаді (1997, 2010), Вінниці (2004, 2006). Основні твори: «Рідна сторона», «Відгриміли бої», «Зима на Поділлі», «А солдат спить вічним сном», «Під мирним небом». Картини художника зберігаються в Міністерстві культури України, вітчизняних та закордонних приватних колекціях. Окремі полотна є у Вінницькому обласному художньому та Бершадському краєзнавчому музеях. 

15        40 років тому народився Микола Олександрович Янишин (15.03.1986, м. Гнівань – 05.05.2022), український військовослужбовець, головний сержант 30 окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). 

20 80 років тому народилася Наталія Анатоліївна Якорева (до шлюбу Колесникова) (20.03.1946, м. Магнітогорськ, Челябін. обл., РФ), українська художниця. Член НСХУ (2012). Працює в жанрах станкового живопису, графіки. Учасниця багатьох обласних та регіональних виставок. Роботи є у фондах Вінницького обласного художнього музею, приватних колекціях в Україні та за кордоном. Живе та працює у м. Вінниці. 

• 50 років тому народився Віктор Петрович Крупка (20.03.1976, с. Педоси Вінниц. р-ну), український письменник, педагог, літературознавець. Член НСПУ (2018), НСЖУ (2016), автор низки поетичних збірок, кандидат філологічних наук (2011), доцент кафедри української літератури Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Віктор Крупка – автор понад 100 наукових та 30 публіцистичних статей, серед яких – монографія «Художній світ Володимира Забаштанського» (2015) та 6 навчально-методичних посібників. Лауреат багатьох літературно-мистецьких премій та фестивалів і конкурсів, зокрема Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2023) у номінації «Поезія» за збірку «Сон це». 

24 100 років тому народилася Ніна Василівна Братусь (24.03.1926, м. Ромни, нині Сумської обл. – 30.09.2002, м. Вінниця), доктор медичних наук (1966), професор (1966). Учасниця Другої світової війни. Заслужена діячка науки Української РСР (1984). Професор (1991–2002) кафедри нормальної фізіології ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Вивчала фізіологію нервової системи: електрофізіологічні дослідження діяльності головного мозку, вплив на біоелектричні процеси кори великих півкуль та мозочку інтероцептивної інформації. Авторка близько 200 наукових публікацій, у т. ч. монографій, підручників та методичних посібників, численних раціоналізаторських пропозицій. Була членом Всесоюзного та Українського товариств фізіологів, майже 30 років очолювала Вінницьке обласне товариство фізіологів, член редколегії журналу «Нейрофізіологія». Брала активну участь у громадському житті, була членом різних громадських організацій, депутаткою міської ради. 

• 70 років тому народилась Віра Федорівна Шмига (24.03.1956, селище Крижопіль Тульчин. р-ну), українська поетеса. Член НСПУ (2005). На Запоріжжі живе з 1963 року. 

25 120 років тому народився Василь Пантелеймонович Ципковський (25.03.1906, м. Харків – 29.03.1976, м. Вінниця), доктор медичних наук (1946), професор (1946). Відмінник охорони здоров’я (1945). Декан Вінницького медичного інституту (1952–1953), з 1954 р. до кінця 1958 р. – за сумісництвом. Сфера наукових досліджень: опрацювання криміналістичного напрямку в судовій медицині; судово-медична експертиза уражень із різних видів зброї, зокрема вогнепальної, самопошкоджень у воєнний і мирний час, складних і комбінованих самогубств; дослідження одягу в судово-медичній експертизі трупа; казуїстика судової медицини. Автор понад 40 наукових праць, серед них – монографія. 

28 140 років тому народився Василь Якович Куценко-Соловйов (28.03.1886, с. Петрашівка, нині Гайсин. р-ну – 29.06.1971, там само), український борець, перший тореадор країни. Чемпіон світу з вільної боротьби (1909, 1930). Працював у цирках Одеси, Ташкента, Ашхабада, Пензи тощо. Під час виступів виконував силові трюки та номери, зокрема тримав на руках платформу, по якій їздили вантажівки та легкові автомобілі з пасажирами, на його грудях розбивали молотом кам’яні брили вагою до 100 кг. 

• 60 років тому народилася Валентина Петрівна Сторожук (Буздиган) (28.03.1966, с. Білашки Погребищ., нині Вінниц. р-ну), письменниця, фольклористка, краєзнавиця. Заслужений працівник культури (2006). З 2019 р. – заступник директора комунальної установи «Видавничий дім «Моя Вінниччина», редакторка журналу «Вінницький край». Авторка 16 поетичних, прозових і дитячих книг. Упорядниця та редакторка кількох десятків літературних, краєзнавчих і мистецьких видань. Лауреатка ряду літературних і літературно-мистецьких премій. Членкиня НСПУ (1998) та НСЖУ (2009). 

29 75 років тому народився Олександр Васильович Шестопалюк (29.03.1951, м. Вінниця – 02.12.2020, там само), педагог, академік АН вищої освіти України, доктор педагогічних наук (2010), професор (2004), заслужений працівник освіти України (2007). В 1970 р. – майстер виробничого навчання у Вінницькому ПТУ № 4. 1974–1977 рр. – навчання в Харківському електромеханічному технікумі транспортного будівництва. Закінчив Вінницький державний педагогічний інститут (1982) та Київський державний торговельно-економічний університет (1999). 1992–1999 pp. працював в обласному управлінні освіти. 1999–2003 рр. – заступник голови Вінницької облдержадміністрації. 2003–2014 рр. – ректор ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Автор близько 60 навчально-методичних посібників, понад 120 видань наукових праць, більше ніж 70 статей у фахових виданнях України, Польщі, численних навчальних програм і методичних рекомендацій для учнівської молоді. Під керівництвом О. В. Шестопалюка захищено чимало кандидатських дисертацій з теорії і методики професійної освіти.

1 110 років від дня народження Володимира Володимировича Шестака (01.04.1916, м. Жмеринка – 29.11.1984, м. Вінниця), українського театрального діяча, актора і режисера, заслуженого артиста Української РСР (1967), заслуженого діяча мистецтв УРСР (1978), засновника Вінницького театру ляльок, члена Міжнародної асоціації діячів театрів ляльок (UNIMA) (1966). Закінчивши навчання, в 1938 р. повернувся до Вінниці й очолив театр ляльок, яким незмінно керував протягом 40 років. Він поставив понад 100 вистав, створив вінницьку школу ляльководіння, відкрив і виплекав багато яскравих особистостей, серед яких – актори, режисери, які протягом десятиліть запроваджували традиції лялькарства на Вінниччині, творили славу Вінницького академічного обласного театру ляльок. Під його керівництвом творчий колектив не раз удостоювався всесоюзних і республіканських відзнак. 

2 95 років тому народився Володимир Тадейович Вільчинський (02.04.1931, с. Федорівка, нині Жмерин. р-ну – 09.08.2021, с. Уланів Хмільниц. р-ну), агроном, заслужений працівник сільського господарства України, Герой Соціалістичної Праці (1973), кавалер трьох орденів Леніна та інших високих відзнак, почесний громадянин Хмільницького району (2003), почесний громадянин Федорівки (2020). Удостоєний Почесної відзнаки «За заслуги перед Вінниччиною». Обирався депутатом Вінницької обласної Ради. 

• 50 років тому народився Сергій Володимирович Чернявський (02.04.1976, м. Вінниця), український велогонщик, срібний призер Олімпійських ігор (велоспорт, Сідней, 2000 р.). Заслужений майстер спорту України. Закінчив Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського (2001). З 2004 р. очолив Вінницьку обласну комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу. 

3 70 років тому народився Микола Іванович Нечипорук (03.04.1956, с. Павлівка, нині Хмільниц. р-ну), скульптор. Член НСХУ (2003). Працював скульптором на Вінницькому художньо-виробничому комбінаті. Учасник обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 1985 р. Окремі роботи зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї. 

4 110 років тому народився Костянтин Борисович Яцимирський (04.04.1916, с. Пологи, нині Гайсин. р-ну – 25.06.2005, м. Київ), український учений-хімік, академік АН УРСР (1964). У 1961 р. – член-кореспондент АН УРСР. У 1969–1982 рр. професор Яцимирський очолював Інститут фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР. Він сформулював основні положення, завдання фізико-неорганічної хімії. З 1965 р. наш земляк був головним редактором журналу «Теоретическая и экспериментальная химия». Він – доктор honoris causa Вроцлавського університету, почесний член Польського наукового товариства, лауреат премії АН СРСР ім. Л. А. Чугаєва та премії АН УРСР ім. Л. В. Писаржевського. Автор понад 800 наукових праць, у тому числі 19 монографій. Серед його учнів 12 докторів і 52 кандидати наук. Нагороджений Золотою медаллю ім. Я. Гейровського Чехословацької академії наук. 

• 75 років тому народився Василь Григорович Піддубняк (04.04.1951, с. Червоний Кут, нині Гайсин. р-н), український публіцист, журналіст, поет, прозаїк, педагог, перекладач. Член НСПУ (2021), АУП (2001), НСЖУ (1979). Заслужений журналіст України (2018). Дебютував 1965 р. ліричною поезією в теплицькій районній газеті «Зірка». Працював кореспондентом і редактором радіо, газет Теплика (Вінниччина), Одеси, Кривого Рогу, директором видавництва «Степ» (Херсон), керівником редакційно-видавничого відділу видавництва «Наддніпрянська правда», власкором газет «День» і «Сільські вісті», «Голос України», Національного радіо. Нині – власкор газети «Сільські вісті» у Херсонській області. Автор перекладу з коментарями з давньоруської мови «Слова о полку Ігоревім». Зробив перший переклад українською нецензурованої повісті Костянтина Паустовського «Тарас Шевченко», яка вийшла ще 1938-го й увесь час читалася тільки мовою оригіналу. 

7 70 років тому народилася Тетяна Петрівна Пірус (07.04.1956, м. Вінниця), історик, педагог, етнограф, краєзнавець, писанкарка, народна майстриня і поетеса. Член НСМНМУ, НСКУ, НСЖУ та обласної організації Союзу українок. Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут, аспірантуру при НДІ педагогіки в м. Київ. Протягом 1993–2003 рр. була директором Української дівочої гімназії ім. Лесі Українки у м. Вінниця, запровадила й викладала спецкурс «Подільська писанка». 1997 р. започаткувала міське свято «Великодня писанка», яке згодом набуло статусу обласного, а з 2007 р. – всеукраїнського. Нині Тетяна Петрівна завідує навчально-науковою лабораторією з етнології Поділля факультету історії і міжнародних відносин ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Автор двох десятків статей про традиційну писанку та народну ляльку. Автор книг «Українські народні ляльки Поділля» (2020), «Про традиційні подільські писанки» (2023), а також збірки «Присягаю» (2004), «Перейти за обрій» (2015) та дитячої книжки «Дажбожа Україна» (2008), виданих під псевдонімом Зоряна Подолянка. 

• 70 років тому народився Володимир Олександрович Шапринський (07.04.1956, с. Ольгопіль Гайсин. р-ну), хірург вищої кваліфікаційної категорії, кандидат медичних наук (1987), доцент (1995), доктор медичних наук (1999), професор (2002). Академік академії наук вищої освіти України. Автор понад 370 наукових праць, у т. ч. співавтор 1 підручника, 6 посібників, 6 монографій, 42 авторських свідоцтв та патентів. Член спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій у ВНМУ ім. М. І. Пирогова та Буковинському державному медичному університеті, член редакційних рад 4 фахових наукових журналів. Голова Асоціації хірургів Вінницької області, член правління Асоціації хірургів України. 

9 175 років тому народився Тор Неве Ланге (09.04.1851, м. Копенгаген, Данія – 22.02.1915, с. Нападівка, нині Вінниц. р-ну, перепохов. у Копенгагені), данський письменник, перекладач, літературознавець, дипломат. Особливе місце серед перекладів Т. Ланге посідає українська народна творчість. Данець переклав рідною мовою 46 українських пісень. 26 з них були покладені на музику данськими композиторами. 

10 160 років від дня народження Леона Людвиґовича Дорошкевича (Дарашкевича) (10.04.1866, Литва – 02.02.1931, м. Вінниця), лікаря-психіатра, доктора медицини (1892). Від 1898 р. працював у Вінницькій психіатричній лікарні, де очолював медичну частину. З 1929 р. був головним лікарем. Співзасновник Психоневрологічного технікуму при лікарні (1931). Займався організацією трудової терапії для душевнохворих. 

• 80 років тому народилася Людмила Леонідівна Філінська (10.04.1946, с. Лаврівка Вінниц. р-ну), народна майстриня гончарного мистецтва. Член НСМНМУ. Винахідниця філіграні – техніки виготовлення керамічних писанок та пташечок, що поєднує витинанку та глиняну іграшку. З 1989 р. – постійна учасниця міжнародних, всеукраїнських, обласних мистецьких заходів та багатьох виставок у НСМНМУ, республіканських форумів, конференцій, фестивалів. У творчому доробку нараховується понад 5000 керамічних виробів та 12 персональних виставок. Її роботи є в різних музеях Вінниччини, приватних колекціях України, Чехії, Америки, Польщі тощо. 

11 280 років тому (11.04.1746) у Вінниці на Старому місті було завершено спорудження перлини сакрального мистецтва – дерев’яної Свято-Миколаївської (Миколаївської) церкви. Її засновник – Антон Постельник. Пам’ятка архітектури та містобудування національного значення.  Справедливо вважається одним із найкращих зразків подільської народної сакральної архітектури 18 ст. Найбільш цікава особливість – приземиста галерея по периметру церкви. У 19 ст. під церкву підвели кам’яний фундамент, поруч збудували незвичайну дзвіницю, що більше нагадує оборонну споруду. Перший її ярус – мурований,  характерний для дзвіниць Поділля. Верхні яруси – дерев’яні, каркасної конструкції. Оригінально оздоблена всередині. У народі відома як Козацька церква. У радянські часи в церкві діяв філіал Вінницького краєзнавчого музею. 1970 р. та дзвіниця були відреставровані. Наразі Миколаївська церква використовується як храм та перебуває в державній власності. 

• 80 років від дня народження Лариси Павлівни Грінченко (11.04.1946, с. Мовчани Жмерин. р-ну), педагога, заслуженого працівника освіти України, відмінника освіти України. Закінчила Вінницький державний педагогічний інститут ім. М. Островського (1967). Депутат Вінницької міської ради (1989–2001). Директор Палацу дітей та юнацтва ім. Л. Ратушної (1985–2012). Автор науково-методичного посібника «Практичне впровадження особистісно орієнтованих технологій у навчально-виховний процес позашкільного закладу». Нагороджена грамотами різних рівнів, Премією Верховної Ради України, Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Софія Русова». Визнана «Людиною року-2001» м. Вінниці в номінації «Громадський діяч року». 

14 80 років тому народився Андрій Володимирович Чебикін (14.04.1946, м. Гайсин), педагог, художник-графік, професор (1985), ректор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) (1989), народний художник України (1992), дійсний член (академік, 1996), президент Національної академії мистецтв України (1997), лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2007). Працює в галузі станкової і книжкової графіки, монументального мистецтва. 

15 115 років від дня народження Трохима Яремовича Гулеватого (15.04.1911, с. Косанове Гайсин. р-ну – 30.08.2002), Героя Радянського Союзу. У роки Другої світової війни – командир 1 батальйону 55 гвардійської танкової бригади 7 гвардійського танкового корпусу (3 танкова армія, 1 Український фронт), гвардії капітан. Відзначився 25 квітня 1945 в боях при оточенні та знищенні угруповання противника в Берліні. 

• 90 років тому народився Олег Федорович Чорногуз (15.04.1936, с. Янів, нині Іванів Хмільниц. р-ну – 08.10.2022, м. Вінниця, похований на Байковому кладовищі в Києві), український прозаїк, журналіст, заслужений діяч мистецтв України (1996), член НСЖУ (1960), НСПУ (1963). Редактор журналів «Перець» та «ВУС». Автор численних книжок гумору та сатири. Свою творчу діяльність він розпочав у редакціях районних газет на Вінниччині. Лауреат премій імені Остапа Вишні, імені Івана Багряного, імені Євгена Плужника, імені Михайла Стельмаха (2006), імені Олеся Гончара, родини Воскобійників, конкурсу «Коронація слова», лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор, Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2011), Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського (2013). Лауреат відзнаки «Золотий письменник України» (2012). 

• 85 років від дня народження Михайла Михайловича Мігріна (15.04.1941, м. Вінниця), живописця, скульптора. Член НСХУ (1992). Учасник обласних, республіканських та всесоюзних виставок з 1988 р. Мав персональні виставки. Працює в галузі станкового живопису та скульптури. Основні твори: «Скорбота» (1980), «Захист» (1980), «Їхав козак на війноньку» (1995), «Прощання» (1995), «Корабель» (2006), «Пам’ять» (2006), «Погляд» (2007). Твори митця зберігаються в приватних вітчизняних та зарубіжних колекціях. 

16 210 років тому народився Денис (Діонізій) Федорович Бонковський (16.04.1816, с. Вороновиця, нині селище Вінниц. р-ну – 30.08.1881, м. Богуслав), поет, композитор. Він – один із найпопулярніших польських авторів, які писали українською мовою. Д. Бонковський – автор текстів і мелодій пісень «Гандзя», «Гнів Ганзі, цяці-молодички», «Козак Воля», «Нудьга козача», «Тропак», тексту пісні «Нема ж мені чого треба», мелодії до вірша Т. Г. Шевченка «Нащо мені чорні брови» та ін. Деякі вірші поета покладені на музику іншими композиторами. 1869 р. опублікував статтю «Про музику народних пісень», у якій простежив особливості українського музичного фольклору. 

• 110 років тому народився Опанас Гнатович Свинар (16.04.1916, с. Іванів, нині Хмільниц. р-ну – 09.08.1979), Герой Радянського Союзу. Відзначився в бою біля села Ганнівка на Дніпропетровщині; відбиваючи ворожі контратаки, особисто підбив 6 танків. 

17 75 років від дня народження Федора Васильовича Бурдиги (17.04.1951, с. Сосни, нині Вінниц. р-ну), біофізика, доктора біологічних наук (1989), доцента Ліверпульського університету (Англія). Закінчив Чернятинський технікум, Київський університет (1974), де працював асистентом кафедри фізіології людини і тварин (1977–1980), старшим науковим співробітником Інституту фізіології (1980–1990). Від 1990 р. – провідний науковий спеціаліст Інституту біохімії НАНУ. Має наукові дослідження в галузі біохімії, фізіології та фармакології гладеньких м’язів. Вивчає механізми кальцієвого контролю процесів скорочення-розслаблення в структурах м’язів. З 1996 р. працює в Ліверпульському університеті, мешкає в Ліверпулі. 

19 135 років тому народився Ілля Якович Штаєрман (19.04.1891, м. Могилів-Подільський – 24.12.1962, м. Москва), український математик і механік, професор (1924), доктор фізико-математичних наук (1930), член-кореспондент АН УРСР (1939). Автор понад 90 праць із теорії пружності, прикладної математики та будівельної механіки. 

• 120 років тому (19.04.1906) було затверджено Статут Подільського товариства «Просвіта», а сам просвітянський осередок був зареєстрований 21 квітня. Перша Подільська «Просвіта» виникла на хвилі національного піднесення революційних подій 1905 р. в Кам’янці-Подільському як спротив русифікаторській політиці царизму та самоусвідомлення прав української нації. Як культурно-освітній феномен «Просвіта» згуртувала навколо себе свідомих українців, поширювала освіту, культуру, формувала національну свідомість серед українського населення. На Вінниччині просвітницький рух почався з містечка Печера Брацлавського повіту, де духовним пастирем був отець Кульматицький, який і очолив перший осередок Товариства. Філією Подільської «Просвіти» в м. Могилів-Подільський керував Йоахим Августинович Волошиновський. У Вінниці перший просвітянський осередок був зареєстрований у березні 1917 р., очолював його Іван Юхимович Озерянський. Свою діяльність Товариство розгорнуло в Народному домі. Тут була бібліотека із читальним залом (просвітяни користувалися нею безкоштовно), кінематограф, для учнів українських гімназій утримувалася їдальня. Артисти театру «Просвіти» грали у виставах за творами Т. Шевченка, Панаса Мирного, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого та інших. Вінницька «Просвіта» утримувала симфонічний оркестр, опікувалася шкільництвом, мала власну друкарню, звідки вийшло багато українськомовних підручників для шкіл, вишів. Серед основних напрямків діяльності також були краєзнавчі дослідження. Просвітяни видавали навіть щоденну газету «Шлях». Найбільше піднесення «Просвіта» мала у 1918–1919 рр., особливо коли в місті перебували міністерства уряду УНР. З утвердженням радянської влади «Просвіта» була знищена, а її члени репресовані. Відродилася вона лише на зламі 90-х рр. Першим головою відродженої просвітянської організації був відомий вінницький поет А. Бортняк. 

• 100 років тому народився Анатолій Федорович Косенко (19.04.1926, м. Гайсин – 08.11.2010, м. Київ), фізіолог, доктор біологічних наук (1972), професор (1974). Закінчив Київський медичний інститут (1952), де й працював від 1956 р., обіймаючи різні посади. Вивчав гіпоталамічну регуляцію функцій шлунково-кишкового тракту й кровообігу. 

20 125 років від дня народження Леоніда Марковича Венгерова (20.04.1901, м. Київ – 28.02.1975, м. Одеса), українського літературознавця, доктора філологічних наук, професора. У 1941–1945 рр. брав участь у підпільно-партизанській боротьбі з фашистами на Вінниччині. Протягом 1944–1946 рр. працював у Вінницькому педінституті, за сумісництвом обіймав посаду заступника директора, потім – головного бібліотекаря обласної бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва (нині ВОУНБ ім. В. Отамановського). У 60–70-х рр. минулого століття викладав у тодішньому Житомирському педагогічному інституті, залишивши помітний слід у його історії. 

21 70 років від дня народження Олександра Васильовича Мозгового (21.04.1956, с. Човновиця, нині Вінниц. р-ну), кандидата технічних наук (1990), доцента, відмінника освіти України (2005). Закінчив фізико-математичний факультет Вінницького педагогічного інституту (тепер ВДПУ ім. М. Коцюбинського), у якому й працює з 1980 р. на різних посадах. Протягом 1997–2004 рр. – декан фізико-математичного факультету. Після утворення Інституту перспективних технологій, економіки і фундаментальних наук у 2004 р. (з 2021 року – факультет математики, фізики і комп’ютерних наук) працював заступником з навчальної роботи – першим заступником директора інституту. Одноосібно й у співавторстві опублікував понад 160 наукових праць у фахових виданнях, зарубіжних журналах. Брав участь у роботі понад 40 конференцій (25 міжнародних, 2 всеукраїнських, 3 міжрегіональних та вузівських), був керівником і організатором багатьох міжнародних науково-практичних конференцій. 

22 130 років тому народилася Марія Іванівна Вязьмітіна (22.04.1896, с. Круподеринці, нині Вінниц. р-ну – 03.04.1994, м. Київ), археолог, мистецтвознавець, сходознавець, кандидат філологічних наук (1922), кандидат історичних наук (1947), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980). Вперше систематизувала та проаналізувала сарматську культуру України, дослідила історію та культуру пізньоскіфського населення Нижнього Дніпра 2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е. 

24 85 років тому народився Дмитро Степанович Пічкур (24.04.1941, с. Розсохуватка, нині Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 26.01.2018, там само), поет, журналіст, публіцист. Член НСПУ з 2000 р., член НСЖУ. Автор 10 збірок віршів та прози; публікацій у періодиці, зокрема статей та спогадів про В. Стуса. Статті та спогади «Біля Стусової криниці» увійшли до енциклопедичного довідника «Рух опору в Україні 1960–1990 років». Окремі твори покладено на музику. 

25 70 років від дня народження Юрія Анатолійовича Зінька (25.04.1956, с. Скибин, нині в складі с. Яблуновиця Вінниц. р-ну), вченого-історика, кандидата історичних наук (1990), доцента (1995), відмінника освіти України (1997). 1983 р. закінчив історичний факультет ВДПІ ім. М. Островського (тепер ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського), де й залишився працювати. З 2004 р. –декан Інституту історії, етнології і права (нині факультет історії і міжнародних відносин). З 2024 р. очолює кафедру всесвітньої історії та міжнародних відносин. Досліджує різні аспекти історії України та Поділля періоду Другої світової війни та повоєнної доби. Має понад 150 опублікованих наукових і науково-методичних праць, більше ніж 10 навчально-методичних посібників. Він – заступник голови редколегії збірника «Наукові записки Вінницького педуніверситету. Серія: Історія», голова обласної редколегії «Зводу пам’яток історії і культури України. Вінницька область». Ю. А. Зінько – організатор щорічної Вінницької всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції та відповідальний редактор збірника наукових праць конференції «Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження», Міжнародної наукової конференції «Україна і Польща: історичне сусідство». Під його керівництвом захищено 3 кандидатські дисертації з історії України. 

26 85 років від дня народження Луїзи Олександрівни Білозерової (26.04.1941, м. Оренбург, Росія – 22.04.2015, м. Вінниця), журналістки, публіциста, краєзнавця, правозахисника, члена НСЖУ. По закінченні факультету журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка працювала у м. Вінниця в редакціях обласних газет, власним кореспондентом газети «Правда Украины», редактором «Вінпрофінформу». Автор низки путівників про Вінницю. Досліджувала таємниці Вервольфу. Луїза Олександрівна – лауреат обласних журналістських премій ім. К. Гришина та «Золоте перо». 

• 60 років тому (26.04.1966) відкрито Липовецьку музичну школу. 

• 40 років тому (26.04.1986) сталася аварія на Чорнобильській АЕС, яка негативно вплинула на екологію та здоров’я населення України, у т. ч. Вінниччини. 

28 70 років тому народився Юрій Якович Пасіхов (28.04.1956, м. Козятин), педагог, новатор освітньої галузі. Відмінник народної освіти УРСР (1982), відмінник освіти України (1992), заслужений учитель України (1994), почесний громадянин м. Вінниця. З 1961 р. жив і навчався в с. Чорномин Піщанського району (нині Тульчинського). Закінчив Вінницький державний педагогічний інститут (1977). З 1975 р. і до сьогодні працює у фізико-математичному ліцеї № 17 м. Вінниця. Понад 200 його випускників мають наукові звання, працюють у найбільших наукових центрах України та світу. Автор публікацій у всеукраїнських фахових виданнях з фізики та інформатики, неодноразовий доповідач на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях. Ініціатор проведення в Україні учнівських олімпіад з використанням можливостей інтернету. Лауреат Премії Верховної Ради України у галузі освіти (2014). Нагороджений золотими медалями ВДНГ СРСР та УРСР за розробку авторської моделі комп’ютера (1985). «Соросівський учитель» (1995, 1996, 1997). Нагороджений нагрудним знаком «Василь Сухомлинський» (2006). Має почесну відзнаку «За заслуги перед містом». Депутат Вінницької міської ради 23-го скликання по виборчому округу № 37. 

• 50 років тому народилася Наталія Леонідівна Замкова (28.04.1976, м. Вінниця), доктор філософських наук (2015), професор, заслужений працівник освіти України. Закінчила Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського (1998). Автор понад 150 наукових і навчально-методичних праць. Директор Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ. Голова постійної комісії Вінницької обласної Ради з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту. Відзначена медаллю Національної академії педагогічних наук України «Григорій Сковорода» (2016) та нагороджена Грамотами Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Федерації профспілок України, іншими відзнаками. У 2018 р. перемогла в обласному конкурсі «Людина року-2018» у номінації «Діяч освіти та науки року». 

30 70 років від дня народження Павла Миколайовича Гірника (30.04.1956, м. Хмельницький), українського поета. Член СПУ (1984), Асоціації українських письменників (1996). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2009). Вчителював у школах Вінниччини та Хмельниччини.

 

            Цього місяця виповнюється: 

• 30 років тому створено Тростянецьке районне літературно-мистецьке об’єднання «Джерело» (квітень, 1996 р.), яке об’єднало місцевих поетів, художників, вокалістів, композиторів. Засновниками була група ентузіастів, митців-аматорів: Г. С. Наволочко, М. О. Шерник, Л. Ф. Колесник, Л. А. Бурдейна. Очолив об’єднання Святослав Костянтинович Шур. У 2006 р. на його основі утворюється автономний, а згодом самостійний творчий гурт «Стожари» (м. Ладижин). Об’єднання «Джерело» є колективним членом обласного літоб’єднання ім. Василя Стуса, бере активну участь у районних, обласних літературних заходах, зустрічах із письменниками, молоддю. Систематичним стало проведення виставок художників – членів РЛМО «Джерело», майстрів декоративно-прикладного мистецтва. Аматори «Джерела» – часті гості в закладах освіти, культури району та за його межами. Відома далеко за межами області видавнича діяльність об’єднання: випуск чотирьох літературних альманахів – «Подільське перевесло» (Ладижин, 2000); «Як спів тростини на крилатім вітрі…» (Тростянець, 2003); «Над сивим Батогом» (Вінниця, 2006); «Душі криниця» (Вінниця, 2014). З 2013 р. керівник творчого об’єднання «Джерело» – Тетяна Володимирівна Ясенчук, поетеса, прозаїк, член НСЖУ.

2 85 років тому народився Едуард Микитович Гречко (02.05.1941, с. Василівка, нині Вінниц. р-ну), фахівець у галузі напівпровідникових перетворювачів електромагнітної енергії, доктор технічних наук (1990), професор (1992). Закінчив Київський політехнічний інститут (1967). Відтоді до 1988 р. працював в Інституті електродинаміки АН УРСР, далі – в Інституті проблем енергозбереження (нині Інститут загальної енергетики) НАНУ. У 1994–2012 рр. – професор Вищої інженерної школи (м. Зелена Гура, Польща). 

4 150 років тому народився Максим Іванович Вдовиченко (Гаврилюк) (04.05.1876, с. Зозівка, нині Вінниц. р-ну – 02.02.1929, Оден-ле-Тіш, Франція), український письменник-перекладач. Навчався в дяка. Закінчив двокласну школу в Липовці. У 1897 р. переїхав до м. Київ. Друкувався в журналах та антологіях «Літературно-науковий вісник», «Нова Громада», «Розвага», «Шершень», «Акорди» та ін. Брав участь в українському визвольному русі 1917–1920 рр., воював в армії С. Петлюри. У 1920 р. емігрував до Польщі, працював на хімічній фабриці в Гайнівці. Потім переїхав до Франції, брав активну участь у житті української громади. Автор збірки віршів «На хвилях смутку» (1911), друкованих у періодиці поезій, перекладів О. Пушкіна, В. Короленка, А. Міцкевича, М. Конопніцької. 

5 105 років тому народився Михайло Дорофійович Когут (05.05.1921, с. Боблів, нині Вінниц. р-ну – ?), терапевт, доктор медичних наук (1970), професор (1975). Учасник Другої світової війни. Закінчив Вінницький медичний інститут (1946). Наукові дослідження: внутрішні хвороби, гематологія, урологія. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня (1985), медаллю «За бойові заслуги» (1944). Був представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. 

• 85 років тому народився Іван Петрович Гулько (05.05.1941, с. Володіївці, нині Жмерин. р-ну – 13.01.2018), фахівець у галузі садівництва, доктор сільськогосподарських наук (1994), професор (1997). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (1975). Працював на дослідних станціях садівництва; завідував кафедрою плодоовочівництва, зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції Львівського аграрного університету (1995–2003). Основний напрям наукових досліджень – господарсько-біологічні властивості клонових підщеп яблуні. Одержав 3 авторські свідоцтва на винаходи, опублікував понад 130 наукових статей, у тому числі 3 методики з вивчення клонових підщеп яблуні, 15 навчально-методичних вказівок, 2 навчальні посібники, 2 монографії. Лауреат Премії ім. Л. М. Симиренка АН УРСР (1988). 

6 70 років від дня народження Марії Василівни Скрипник (06.05.1956, с. Киселів Чернівец. р-ну Чернівец. обл.), актриси, сценариста, режисера, державного службовця, театрального діяча. З квітня 2015 р. обіймає посаду заступника директора ВОАУМДТ ім. М. Садовського. Заслужена артистка України (1999). Кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня (2007). З 1980 р. вона пов’язала свою долю з Вінницьким обласним музично-драматичним театром ім. М. Садовського, тепер Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. К. Садовського. Зіграла понад 60 ролей. Як ведуча, провела велику кількість ювілейних вечорів, бенефісів, презентацій, музичних концертів, вечорів романсу. З 2000 р. була на посаді начальника управління культури міської ради. Протягом 2008–2015 рр. вона очолювала управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації. Співавтор сценаріїв та ведуча творчих звітів Вінниччини на сцені Національного палацу «Україна» в м. Київ, зокрема: «Подільське гроно калинове» (1999), «Тобі, Україно, щедрує Поділля» (2001), «Краса України Поділля» (2003), режисер-постановник звітного концерту Вінницької області «Благословенна земля моя, Вінниччина» (2009). Автор мистецьких проєктів і режисер-постановник великих загальноміських та обласних заходів: «В моєму серці Вінниця», «Покровитель культури», «Ми за Україну духовну», «Скарби Поділля», «Вишивана доля Вінниччини» (45 вишивальниць області вишили 8-метровий рушник), «Різдвяне диво», «Великодня писанка». Автор створення відеопроєктів «Сім чудес Вінниччини», «21 Перлина», «Мистецтво одного села». 

7 110 років від дня народження Єлизавети Іванівни Маковської (07.05.1916, м. Пирятин Полтав. обл. – 30.06.2003, м. Вінниця), лікаря-патологоанатома, патоморфолога, доктора медичних наук (1959), професора (1966). З 1964 р. працювала лікарем-патологоанатомом Вінницької обласної лікарні ім. М. І. Пирогова. Упродовж 1987–1990 рр. – професор кафедри патологічної анатомії Вінницького медичного інституту (нині ВНМУ ім. М. І. Пирогова). Автор понад 100 наукових праць, зокрема 1 монографії, численних раціоналізаторських пропозицій. Була головою Вінницького обласного наукового товариства патологоанатомів. Має низку нагород та медалей. 

• 55 років тому (07.05.1971) у селищі Вороновиця Вінницького району було засновано Музей авіації ім. О. Можайського, нині це Вороновицький музей історії авіації та космонавтики України. Музей розміщено в палаці колишніх власників маєтку Грохольських. У приміщенні палацу діє також музей кобзарського мистецтва. Центром експозиції є життєвий і творчий шлях відомого кобзаря Володимира Максимовича Перепелюка. 

8          60 років тому народився Анатолій Іванович Мартинюк (08.05.1966, с. Скоморошки, нині Вінниц. р-ну), поет. Член НСПУ (2016). Приватний підприємець. Займається громадською діяльністю. Ініціатор проведення з 2012 р. у Вінницькому літературно-меморіальному музеї М. М. Коцюбинського «поетичних п’ятниць», які згодом перетворилися на засідання клубу поезії «Поетичний чайник». Анатолій Мартинюк є модератором літературно-мистецького об’єднання «Поетичний чайник, чи акустика рим…», яке створено 26 вересня 2014 року у ВОУНБ ім. В. Отамановського. Лауреат Літературно-мистецької премії імені Володимира Забаштанського за поетичні книги останніх років (2025). 

10 75 років тому народився Микола Миколайович Бичков (10.05.1951, с. Томашівка Джанкойс. р-ну АР Крим), кандидат філософських наук (1985), доцент. Автор 120 наукових і навчально-методичних праць, співавтор 6 монографій. Веде активну громадську діяльність у Вінницькій обласній організації Українського товариства сліпих. 

11 75 років від дня народження Володимира Тимофійовича Осьмушка (11.05.1951, с. Попівці, нині Жмерин. р-ну – 03.12.2019, м. Вінниця), фотохудожника, заслуженого журналіста України (1995). Член НСЖУ (1980), член НСФУ. Протягом 1977–2005 рр. – фотокореспондент газети «Комсомольське плем’я» («Панорама»), далі на такій же посаді в часописі «Вінниччина». Друкувався в республіканській пресі. Був учасником та дипломантом вітчизняних і міжнародних фотосалонів в Англії, Бразилії, Гонконгу, Польщі, Румунії, Сінгапурі, лауреатом творчих конкурсів. 

13 75 років тому народився Петро Григорович Гордійчук (13.05.1951, с. Долиняни, нині Могилів-Поділ. р-ну), український перекладач, журналіст. Член НСПУ (1983). Впродовж 2003–2012 рр. – головний редактор літературно-мистецького журналу «Вінницький край». З грудня 2012 р. до квітня 2014 р. – голова Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України. Лауреат обласної літературної премії ім. М. Трублаїні (1982), літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2021). 

15 110 років тому народився Давид Іванович Герасимчук (15.05.1916, с. Великий Острожок Хмільниц. р-ну – 27.04.1978, похов. у м. Житомир), Герой Радянського Союзу. Відзначився в боях за м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). 

16 70 років тому (16.05.1956) наказом Міністерства сільського господарства № 344 було утворено Тульчинський технікум ветеринарної медицини (нині ВСП «Тульчинський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ») завдяки об’єднанню двох закладів освіти. Внаслідок реорганізації у 2009 р. Тульчинський технікум ветеринарної медицини став структурним підрозділом Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ). 

17 (30?) День народження Федора Григоровича Верещагіна (17(30?).05.1910, м. Миколаїв – 21.05.1996, м. Вінниця), режисера, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1957), народного артиста СРСР (1977), фундатора, головного режисера Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. М. Садовського (1948–1986 рр.), почесного громадянина м. Вінниця. Створив понад 120 вистав за п’єсами сучасної та класичної вітчизняної, зарубіжної драматургії. Відкрив у драматургії імена М. Зарудного, І. Стаднюка, В. Колодного. На фасаді театру встановлено меморіальну дошку на вшанування пам’яті митця. Поруч пролягає вулиця його імені. 

20 100 років тому народився Мар’ян Мартинович Маловський (20.05.1926, селище Тиврів – 28.12.1993, м. Київ), український художник-графік. Учасник Другої світової війни. Член Спілки художників СРСР (1963). З 1959 р. – учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок. Працював у галузі станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. 

• 80 років від дня народження Олександра Георгійовича Гвелесіані (20.05.1946), міського голови Козятина (2010–2015 рр.), почесного громадянина м. Козятин. Закінчив Козятинську СШ № 3. Працював у Козятинському вагонному депо. Навчався у Вінницькому філіалі Київського політехнічного інституту, потім – у Харківському інституті залізничного транспорту. 1990 р. – голова Козятинського міськвиконкому. За його керівництва значно збільшився міський бюджет, почалась житлово-комунальна реформа. Зусиллями міської влади та Олександра Георгійовича Козятин було повністю газифіковано, у місті додалося робочих місць, відновлено стадіон «Локомотив», діяльність футбольного клубу. У місті з’явився будинок культури, встановлено пам’ятник Михайлу Грушевському. За його сприяння м. Козятин у липні 2000 р. було віднесено до категорії міст обласного значення. 

21 130 років тому народився Овсій Маркович Губерман (21.05.1896, м. Стара Прилука Бердичів. пов. Київ. губ., нині село Вінниц. р-ну Вінниц. обл. – 15.04.1970, м. Київ), педагог, композитор, диригент. Член Спілки композиторів України (1932). 1912–1920 рр. працював викладачем музики в Житомирі та Вінниці. 1935–1958 рр. – доцент Київської консерваторії. Був активним членом Подільської філії Товариства ім. М. Леонтовича. Автор пісень та обробок для Вінницького єврейського хору ім. І. Л. Переца. 

23 85 років від дня народження Анатолія Григоровича Гончара (Анат Згар) (23.05.1941, с. Селище, нині Вінниц. р-ну), журналіста, письменника, краєзнавця. Член НСЖУ, заслужений журналіст України (2000), почесний громадянин територіальної громади с. Селище. Темою досліджень і творчості стала афганська кампанія 1979–1989 рр., упорядкування відомостей і збереження пам’яті про земляків-подолян з бойовим досвідом Афганістану. Автор низки книг: «Чорний тюльпан», «Авіатори», «Повірка, або “Афганці” Вінниці», «Витоки, Селище та селищани» та ін. Переможець багатьох творчих журналістських та письменницьких конкурсів. Лауреат обласних журналістських премій імені Костянтина Гришина (1998) за книгу «Чорний тюльпан», імені Олександра Гетьмана (2010), літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2010) за книгу «Коріння, або Ми – діти України». Має відзнаку НСЖУ «Золоте перо» (2010), державні, урядові та відомчі нагороди за роки військової служби. 

24 День народження Михайла Панасовича Стельмаха (24.05.1912, с. Дяківці, нині Вінниц. р-ну – 27.09.1983, м. Київ), українського поета, прозаїка, драматурга, громадського діяча, академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1981), члена СПУ (1940). На батьківщині письменника 1989 р. відкрито бібліотеку-музей його імені. Щорічно проводяться літературно-мистецькі свята й дні пам’яті Михайла та Ярослава (сина) Стельмахів. Засновано Літературну премію імені Михайла Стельмаха (2006). 

• 80 років від дня народження Олександра Олександровича Філіна (24.05.1946, м. Вінниця – 11.05.2020, м. Вінниця), поета, прозаїка, члена НСЖУ (1993), відомого знавця вінницьких старожитностей. З 1984 р. був одним з ініціаторів створення на Вінниччині громадської природоохоронної та краєзнавчої експедиції «Поділля». Особливо багато писав Олександр про історію м. Вінниця, він був її великим знавцем, відроджував призабуті імена прозаїків та поетів В. Прилипка, Ю. Аптекмана, дружини академіка О. Ющенка Стефанії Караскевич-Ющенко, княгині Марії Щербатової, легендарного у Вінниці хореографа 50–70-х років минулого століття Моню Шустера. Поетичний доробок складається з кількох збірок ліричних віршів, поем, мініатюр, невеличких есе з історії Вінниці. У 1998 р. був співавтором унікального альбому поштових листівок з історії Вінниці кінця 19-го – початку 20-го ст. О. О. Філін відзначений преміями імені О. Гетьмана (2003), «Золоте перо» (2004), «Журналіст року» (2006). 

• 80 років тому народився Юрій Миколайович Фурман (24.05.1946, м. Тростянець, нині Гайсин. р-ну), кандидат медичних наук (1973), доктор біологічних наук (2003), професор, відмінник освіти України (2004), завідувач кафедри медико-біологічних основ фізичного виховання і фізичної реабілітації ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Член спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій Національного університету фізичного виховання і спорту України, а також Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова. Підготував 15 кандидатів наук: 12 кандидатів наук з фізичного виховання і спорту та 3 кандидати біологічних наук. Автор понад 200 наукових публікацій, з яких – 5 монографій та 4 авторських свідоцтва. 

29 80 років тому народився Юрій Іванович Кізімов (29.05.1946, селище Посьєт, Примор. край, РФ – 20.01.2024, м. Вінниця), художник декоративно-прикладного мистецтва, графік. Член НСХУ (1989). Працював у жанрі живопису, графіки, гобелену, декоративно-прикладного мистецтва. Учасник обласних (1973), республіканських (1978), всесоюзних (1978, 1980, 1982) виставок. Твори митця зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Шаргородській картинній галереї, Музеї книги (м. Тульчин), у вітчизняних та зарубіжних приватних колекціях. Мешкав і працював у Вінниці. 

• 125 років від дня народження Олександри Пилипівни Смолянської (30.05.1901, м. Симбірськ, нині Ульяновськ, РФ – 09.03.1996), лікаря-терапевта. Мешкала у Вінниці з 05.07.1933 р. Працювала директором вечірнього виробничого медичного інституту. У 1934 р. стала директором новоствореного стаціонарного Вінницького державного медичного інституту, одночасно працювала директором Вінницької клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова. Арештована 03.10.1937 р. Звинувачена за статтею 54-12 КК УРСР та ув’язнена на 8 років виправно-трудових робіт. Покарання відбувала в Акмолінському відділенні Карагандинського виправно-трудового табору НКВС суворого режиму в с. Долинське Казахської РСР. 2 лютого 1944 р. була умовно-достроково звільнена з-під варти. Після звільнення працювала в медичних закладах Тули. Реабілітована Вінницьким облсудом 29.12.1955 р. 

31 60 років тому (31.05.1966) засновано Мазурівське СПТУ № 17 (нині Могилів-Поділ. р-н). 1984 р. перейменоване у Мазурівське профтехучилище № 38. Згодом отримало статус – Мазурівський професійний аграрний ліцей Вінницької області (2002). З 2005 р. – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Мазурівський аграрний центр професійно-технічної освіти». За роки існування закладу освіти тут підготовлено понад 30 тисяч кваліфікованих робітників для сільського господарства. Серед колишніх випускників – успішні фермери, кращі працівники сільськогосподарської галузі регіону. 

1  90 років від дня народження Петра Федотовича Бондарчука (01.06.1936, с. Талалаївка, нині с. Василівка Вінниц. р-ну – 2021, Донецьк), український поет, прозаїк, журналіст, перекладач. Член СПУ (1970). З 1962 р. жив у Донецьку. Автор понад 20 видань. Окремі твори перекладені білоруською, англійською, німецькою мовами. Був особисто знайомий із Василем Стусом. 

2 100 років від дня народження Віталія Гнатовича Западнюка (02.06.1926, с. Тростянчик, нині Гайсин. р-ну – 20.07.1998, м. Київ, похов. у рід. селі), фармаколога, публіциста, доктора медичних наук (1967), професора (1972). Учасник Другої світової війни. Досліджував вікові особливості дії ліків. Розробив цілу низку геріатричних препаратів для уповільнення процесів старіння. Автор публікацій про видатних земляків, зокрема «Царить в законі розбійня: невідомі сторінки з життя академіка Данила Заболотного» (Київ, 1999, № 3–4). 

5 80 років тому народився Борис Володимирович Михайловський (05.06.1946, м. Ямпіль), педагог, відмінник освіти УРСР (1987), заслужений працівник народної освіти України (1992). За роки діяльності Б. В. Михайловського відкрито 5 нових шкіл. Згодом він завідував кабінетом школознавства Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (2001–2002), працював начальником управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації (2002–2006). З 2006 р. – заступник директора Вінницького будівельного технікуму. Неодноразово був нагороджений грамотами Міністерства освіти і науки України та обласної державної адміністрації. 

7 140 років тому народився Костянтин (Кость) Віталійович Широцький (Шероцький) (псевдонім К. Ладиженко) (07.06(26.05).1886, с. Вільшанка-Бершадська Ольгопіл. повіту, нині с. Покровське Голованів. р-ну Кіровоград. обл. – 13.09.1919, с. Білоусівка Гайсин. пов. Поділ. губ., нині Тульчин. р-ну), український мистецтвознавець, етнограф, фольклорист, краєзнавець, професор (з 1917 р.). Кость Широцький залишив по собі наукову спадщину обсягом 177 опублікованих праць і статей, понад 30 рукописів фундаментальних досліджень української історії й культури та краєзнавчих розвідок і близько 30 рецензій поточної мистецтвознавчої літератури. 

• 100 років тому народився Анатолій Дмитрович Базилевич (07.06.1926, м. Жмеринка – 30.06.2005, м. Київ), український художник-графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (1969), народний художник України (1993), член СХУ (1956). Працював у царині книжкової та станкової графіки. Від 1956 р. брав участь у всесоюзних, республіканських і міжнародних виставках. Мав персональні виставки (Київ; 1961, 1996). Автор ілюстрацій до багатьох творів Т. Шевченка, малюнків для кількох поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка. Брав участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969). Відомий також ілюстраціями до видань творів Марка Вовчка, Степана Руданського, Михайла Стельмаха. Він став першим лауреатом гуманітарної премії «Визнання» в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». 

• 100 років тому народилася Римма Іванівна Гріх (07.06.1926, с. Рахни-Польові, нині Вінниц. р-ну – 10.11.1997, м. Красноярськ, РФ), майстриня художньої вишивки, писанкарка. Зберегла традиційну символіку подільських писанок. Відродила писанкарство на Тиврівщині. Колекція писанок зберігається в Тиврівському краєзнавчому музеї. Також із дитинства займалася вишивкою. Здебільшого вишивала низзю та хрестиком обрядові та тематичні рушники, серветки. Брала активну участь у районних та обласних виставках народної творчості. Роботи зберігаються у Вінницькому обласному та Тиврівському краєзнавчому музеях, Вінницькому обласному центрі народної творчості. 

9 100 років від дня народження Олександра Григоровича Назаренка (09.06.1926, с. Війтівці, нині Вінниц. р-ну – 18.03.2015, м. Вінниця), живописця. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (1976). Закінчив московську та вінницьку художні студії. Упродовж 1951–2004 рр. працював у Вінницьких художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України. Мешкав у Вінниці. Працював у галузі станкового живопису. Був учасником обласних, республіканських та міжнародних виставок з 1951 р. Основні твори: «Подолянка» (1971), «Медсестра Л. Ліпко» (1972), «Роки навчання Г. Сковороди» (1972), «До рідного дому» (1975), «Інспектор Яросіченко» (1977), «У шпиталі» (1985), «Осінній ранок» (2008), «Центральний парк у м. Вінниця» (2009). Окремі роботи зберігаються в художніх і краєзнавчих музеях Вінницької, Хмельницької, Житомирської, Донецької областей. 

10 125 років тому народився Гнат Трохимович Танцюра (10.06.1901, с. Зятківці, нині Гайсин. р-ну – 12.11.1962, м. Гайсин), фольклорист, етнограф, педагог, краєзнавець Поділля. Закінчив Зятковецьку семилітню трудову школу, педагогічні курси в м. Гайсин, заочно Вінницький інститут соціального виховання (1933). Викладав українську мову та літературу в школах сіл Клебань Тульчинського району, Зятківці Гайсинського району та м. Гайсин. Понад 40 років свого життя присвятив науковій діяльності. Він записав, упорядкував за темами близько п’яти тисяч пісень, 929 казок, легенд та анекдотів, 1536 прислів’їв та приказок, 615 загадок, 144 танці, сотні замовлянь, голосінь, повір’їв, рецептів народної медицини, народних прикмет, понад 200 записів дитячого фольклору. Створив монографію «Весілля в селі Зятківцях» (800 пісень, 144 танці) і двотомну працю «Історія села Зятківці». Увесь його творчий доробок зберігається в окремому фонді Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України й чекає подальшого дослідження. Найбільш плідною була 12-річна праця вченого з народною співачкою Я. М. Сивак (Явдоха Зуїха). У Гайсинському районі щорічно проводиться обласне свято фольклору ім. Г. Танцюри, з 2001 р. кожні 5 років у червні – Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз Г. Танцюри. 10 березня 1990 р. у м. Гайсин було урочисто відкрито його музей-садибу. 

11 90 років від дня народження Олексія Івановича Порошенка (11.06.1936, с. Саф’яни Ізмаїл. р-ну Одес. обл. (на той час жудець Ізмаїл, Румунське королівство) – 16.06.2020, м. Київ), українського господарника, політичного діяча, новатора сільськогосподарського виробництва. Заслужений працівник сільського господарства України (2001), Герой України (2009), кавалер ордена Князя Ярослава Мудрого V ст. (2007), депутат Вінницької обласної Ради (2006–2010). 

12 75 років тому народився Юрій Іванович Костенко (12.06.1951, с. Нова Ободівка, нині Гайсин. р-ну), український політичний діяч, кандидат технічних наук (1986). З жовтня 1992 р. – Міністр охорони навколишнього природного середовища. Народний депутат України ІІ, ІІІ, ІV скликань. Один із засновників Народного Руху України (за перебудову) (з 1989). Протягом 1998–1999 рр. був заступником голови НРУ, а в 1999–2003 рр. – головою Українського Народного Руху. 2003–2013 – голова Української народної партії. Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р. Автор понад 35 наукових робіт. У грудні 2020 р. Інститут українських студій Гарвардського університету переклав книгу Костенка «Історія ядерного роззброєння України» англійською. Член Всесвітньої академії мистецтв і науки. Майстер спорту з альпінізму. 

15 90 років тому народився Петро Юхимович Бенделіков (15.06.1936, Могилів. обл., Білорусь – 23.11.2014, м. Вінниця), партійний і державний діяч. З 1958 р. проживав на Вінниччині. Працював спочатку в системі профтехосвіти, згодом став директором профтехучилища (1992–1996) (нині Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області). Був заступником голови Ленінського та головою Замостянського райвиконкомів м. Вінниця. Очолював обласне управління профтехосвіти, працював уповноваженим у справах релігій при облвиконкомі. Неодноразово обирався депутатом Вінницької міської та Вінницької обласної рад. 

16 120 років від дня народження Федора Семеновича Танасієнка (16.06.1906, с. Джулинка, нині Вінниц. р-ну – 1994), фахівця в ефірноолійній галузі СРСР, кандидата технічних наук (1962). Автор 4 винаходів (створив безперервно діючі апарати для переробки зернових та квітково-трав’янистої сировини). Мав 10 патентів. Опублікував 121 науково-дослідну роботу, в т. ч. 5 книг. Його монографія «Ефірні олії, їх зміст і склад у рослинах» і сьогодні незамінний посібник для студентів, наукових працівників, інженерів і біохіміків. Керував лабораторією технології у Всесоюзному науково-дослідному інституті олійних і ефірних культур. Нагороджений орденом «Знак Пошани», кількома медалями. До останніх днів свого життя цікавився життям Джулинки, Бершадщини. 

• 100 років тому народився Іван Денисович Танасієнко (16.06.1926, с. Устя, нині Гайсин. р-ну – 1998, м. Київ), хірург, доктор медичних наук (1973), професор (1975). Заслужений діяч науки УРСР (1988). Декан лікувального факультету (1972–1976); завідувач кафедри хірургічних хвороб санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1974–1994). Автор близько 90 наукових праць, присвячених хірургії стенозу мітрального клапана, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, позапечінкових жовчовивідних шляхів, патології щитоподібної залози тощо. Впровадив у практику оригінальні оперативні прийоми та втручання. Лауреат Державної премії УРСР (1988). 

22 110 років тому народився Андрій Іванович Гуменюк (22.06.1916, с. Левківка, нині Вінниц. р-ну – 21.03.1982, м. Київ), український музикознавець і фольклорист, доктор мистецтвознавства (1971), професор (1976). У 1949 р. закінчив диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії, в 1952 р. – аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії, де й працював із цього ж року. 1958–1971 рр. – старший науковий співробітник. 1971–1982 рр. – завідувач кафедри народного хорового співу в Київському інституті культури. Автор досліджень, книг, брошур, статей, упорядник збірок «Українські народні танцювальні мелодії» (1955), «Українські народні музичні інструменти» (1967), «Український народний хор» (1968), «Хрестоматія пісень для народного хору» (1973) та ін. Один із співавторів багатотомного видання «Украинское народное творчество». 

• 85 років з початку подій Другої світової війни на території Вінниччини (22.06.1941). 

• 85 років тому народився Петро Трохимович Саблук (22.06.1941, с. Потоки Жмерин. р-ну), доктор економічних наук (1990), професор (1992), академік УААН (1993), заслужений діяч науки і техніки України (1993), Герой України (2004). Опублікував понад 1000 наукових праць. Він автор і співавтор понад 300 монографій, брошур, рекомендацій. Під його керівництвом захистилися 38 докторів і 59 кандидатів економічних наук, з яких 4 – дійсні члени (академіки) НААН, 3 – члени-кореспонденти НААН та 1 – іноземний член НААН. Наш земляк сформував сучасну наукову школу економістів-аграрників ринкового спрямування. Один із організаторів і головний редактор міжнародного науково-виробничого журналу «Економіка АПК». Нагороджений орденами та медалями. 

• 70 років тому народився Петро Всеволодович Таращук (22.06.1956, Вінниця) – український перекладач, публіцист, редактор, колумніст. Член НСПУ (1998). Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка (1989). Працював науковим співробітником Державного музею Тараса Шевченка в Києві та редактором видавництва «Дніпро». Перекладає з англійської, іспанської, німецької, французької тощо. Лауреат низки літературних премій, зокрема імені Григорія Сковороди (2010), імені Максима Рильського (2012), імені Григорія Кочура (2023). 

23 80 років від дня народження Леоніда Мойсейовича Булата (23.06.1946, с. Довжок, нині Могилів-Поділ. р-ну), лікаря-педіатра, доктора медичних наук (1994), доцента (1995), професора (2001), відмінника охорони здоров’я. Закінчив Вінницький медичний інститут (1975). З 1997 р. був завідувачем кафедри пропедевтики дитячих захворювань та догляду за хворими дітьми ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Основні напрями наукових досліджень: діагностика і немедикаментозна терапія органів дихання й травлення у дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Автор численних наукових праць, раціоналізаторських пропозицій. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За період наукової роботи видав понад 130 наукових праць. 

26 100 років тому народився Павло Олександрович Левицький (26.06.1926, c. Григорівка, нині Херсон. обл. – 02.02.2000, м. Вінниця), український художник, скульптор. Член ВООНСХУ (1984). Член НСХУ (1992). Учасник Другої світової війни. Закінчив Сімферопольське художнє училище (1955), Харківський художній інститут, відділення скульптури (1962). Учасник обласних та всеукраїнських виставок з 1974 р. Працював на Вінницькому художньо-виробничому комбінаті (1962–2000). Створив низку станкових та монументальних скульптур, пам’ятних знаків, зокрема Меморіальний комплекс на честь загиблих воїнів у боях за визволення м. Вінниця (1972), скульптурні композиції «Материнство» (Палац урочистостей, м. Вінниця, 1974), «Клятва партизан» (1974), меморіальний пам’ятний знак жертвам Голокосту (1977, м. Гайсин), погруддя Герою Радянського Союзу І. В. Бевзу (1982, м. Вінниця). Відзначений державними нагородами. Лауреат обласної премії ім. М. Трублаїні (1975). Деякі станкові твори та ескізи до пам’ятників зберігаються в обласних художньому та краєзнавчому музеях (м. Вінниця), музеї Вінницького національного технічного університету. 

• 70 років тому народилася Олена Григорівна Яворська (26.06.1956, селище Крижопіль), природознавець, музеєзнавець, краєзнавець, ветеран НРУ. Закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка (1978). Протягом 1980–1994 рр. працювала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. З 1995 р. – начальник Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області. З 2005 р. – заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України. Згодом повернулася на попереднє місце роботи, де працювала до 2008 р. Досліджує природно-заповідний фонд Вінниччини, охорону біологічного різноманіття, стан навколишнього природного середовища. Голова Вінницької обласної екологічної асоціації «Зелений світ Поділля». Автор багатьох публікацій з природоохоронної та краєзнавчої тематики. Голова екологічного клубу за інтересами «День Х», що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук ВОУНБ ім. В. Отамановського. 

29 95 років тому народився Анатолій Никифорович Гайструк (29.06.1931, с. Великі Мошківці Андрушів. р-ну Житомир. обл.), акушер-гінеколог, доцент (1974), доктор медичних наук (1977), професор (1979). З 2009 р. – професор кафедри акушерства і гінекології № 2 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Автор численних монографій, посібників, проєктів, статей, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях. Його праця «Невідкладні стани в акушерстві» здобула високу оцінку та є ґрунтовним науковим доробком. Активний учасник вітчизняних і міжнародних наукових конференцій. Під його керівництвом захищено близько трьох десятків кандидатських дисертацій.

1 80 років тому народилася Валентина Спиридонівна Козак (01.07.1946, с. Нові Безрадичі Обухів. р-ну Київ. обл.), українська поетеса, член НСПУ (1979), член Конгресу української інтелігенції та руху «За духовне відродження України». Лауреат літературної премії ім. М. Трублаїні (1983), Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. С. Руданського (1996). Працювала в редакції вінницької обласної молодіжної газети «Комсомольське плем’я» (від 1966 р.). 1971 р. перейшла на посаду завідувачки корпункту радіогазетної реклами. Керувала письменницьким клубом «Світлиця-Оберіг» у Вінниці. Працювала в обласному Товаристві української мови ім. Т. Шевченка. Від 1994 р. вела на Вінницькому обласному телебаченні авторську фольклорну програму. Авторка кількох збірок поезії про красу рідного краю, його минувшину та сьогодення. Опанувала жанр думи, балади; працює також у жанрі гумору та сатири, літературної пародії. На її вірші композитори С. Сабадаш, Р. Скалецький, В. Ткаченко та інші створили низку пісень. 

3 80 років тому народився Павло Григорович Щегельський (03.07.1946, с. Ошихліби Чернівец. р-ну Чернівец. обл.), український поет, прозаїк. Член НСПУ (1974) та Асоціації українських письменників (1999). Дитинство та юність пройшли в с. Кисляк Гайсинського району. Перші публікації з’явилися в гайсинській районній газеті 1965 р. Він – автор численних книг. Його твори перекладено білоруською, російською, польською, англійською, німецькою, туркменською, вірменською та іншими мовами. Працює також у галузі комп’ютерної графіки як дизайнер та художник-оформлювач книжок. У його доробку близько ста оформлених книг. Лауреат Всесоюзної премії «Золоте перо» (1985), Всеукраїнської премії «За талант і громадянську мужність» (2003), премії ім. Остапа Вишні. 

• 80 років тому народився Вадим Леонідович Клочко (03.07.1946, м. Вінниця), психіатр, заслужений лікар України (1998). Закінчив Вінницький медичний інститут (1971). Головний лікар Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О. І. Ющенка (1993–2017). Наукові праці щодо впровадження психосоматичної медицини на Вінниччині (40-річний досвід); причини виникнення, діагностика, клінічні прояви, основні принципи профілактики та лікування деменції, ін. Автор історичного нарису «Вінницька психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка. 1897–1997» (1997). Був депутатом Вінницької міської ради кількох скликань. У 2002 р. організаційним комітетом проєкту «ЄС XXI століття» нагороджений міжнародною нагородою «Срібний дельфін» у номінації «Керівник XXI сторіччя», а лікарня, яку він очолював, визнана як «Установа XXI сторіччя». 

4 60 років тому народився Віктор Віталійович Добротворський (04.07.1966, м. Вінниця), спортсмен (веслування на байдарках і каное). Заслужений майстер спорту України (1994). Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1991). Чотириразовий призер чемпіонатів світу (Болгарія, 1989; Данія, 1990, 1993; Польща, 1990), переможець Ігор доброї волі (Санкт-Петербург, 1993). Чемпіон України (1989–1994). Виступав за команди спортивних товариств «Динамо» та «Спартак» (обидві – Вінниця, 1989–2006). Тренер – В. Грузевич, С. Сергун. Нині працює тренером з веслування на байдарках та каное у Вінниці. 

7 120 років тому народився Давид Демидович Копиця (07.07.1906, с. Слобода, нині у складі м. Хмільник – 15.12.1965, м. Київ), український літературознавець, критик, кіносценарист, член СПУ (1940). Навчався на Вищих педагогічних курсах у м. Вінниця (1922–1924), у м. Кам’янець-Подільський – ІНО (1924–1926, нині Хмельниц. обл.). У 1932–1938 рр. – редактор Всеукраїнського фотокіноуправління. У кінці 1930-х – член редакційної колегії ювілейного (до 125-річчя) видання Кобзаря – повної збірки поезій Тараса Шевченка (разом з О. Корнійчуком, П. Тичиною, М. Рильським, Ф. Редько). Учасник Другої світової війни (полковник, командир полку на Ленінградському фронті, був п’ять разів поранений). Від 1945 р. жив у Києві. Був директором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редактором журналу «Вітчизна». Досліджував творчість Т. Шевченка, І. Франка, опублікував статті про Я. Галана, О. Корнійчука, Н. Рибака та ін. Автор сценаріїв документальних стрічок: «Максим Рильський» (1961), «Розповіді про Шевченка» (1963); художніх фільмів: «Коні не винні» (1956), «Пе-коптьор!» (1957). 

• 100 років від дня народження Фросини Іванівни Міщенко (07.07.1926, с. Новоселівка Гайсин. р-ну – 30.08.2021, у рід. селі), майстрині гончарного мистецтва. Член НСМНМУ з квитком № 1, заслужений майстер народної творчості України (1995). Продовжувачка традицій Якова та Якима Герасименків, які розкрили їй свої секрети роботи з глиною. З 1948 р. вона вже самостійно виготовляла посуд, іграшки. Тарелі, кухлі, куманці, миски, кумедні фігурки з глини, виготовлені майстринею, зачаровують барвами, дарують гарний настрій. Її роботи експонувалися у Вінниці, Києві, Полтаві. Високу оцінку її творчості дали поціновувачі Німеччини, Канади, Чехословаччини. Фросина Іванівна Міщенко виростила цілу когорту талановитих майстрів: Т. Шпак, В. Живко, Т. Дмитренко. Вироби майстрині були представлені на творчому звіті «Мистецтво одного села» у Києві в «Українському домі». 

11 50 років тому народилась Анна Кіссо (справжнє ім’я – Анна Іванівна Візнюк, 11.07.1976), українська поетеса, тележурналістка. Член НСПУ (2019). Працювала на державній службі, зараз – у тележурналістиці. Займається громадсько-політичною діяльністю. Автор проєкту «Перша тема з Анною Кіссо» на телеканалі «Доба». 

14 90 років від дня народження Бориса Гавриловича Слободянюка (14.07.1936, с. Бахтинок, нині Могилів-Поділ. р-ну – 04.06.2016, селище Муровані Курилівці Могилів-Поділ. р-ну), українського письменника. Член НСПУ (2005). Майже все життя пов’язано з Донбасом. У 2014 р. повернувся вимушеним переселенцем з Луганщини на Вінниччину. 

• 70 років тому народився Володимир Іванович Петренко (14.07.1956, с. Вівсяники, нині Хмільниц. р-ну), історик, архівіст, краєзнавець, кандидат історичних наук (2010), заслужений працівник культури України (2007), член НСЖУ (2002). Відмінник освіти України (1999). З січня 1994 р. працює на різних посадах у Державному архіві Вінницької області: начальником формування НАФ і діловодства, старшим науковим співробітником (з 2010 р. – за сумісництвом). Завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін Вінницького кооперативного інституту. Дійсний член Центру дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України при Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Досліджує політичні, соціально-економічні процеси на Поділлі 20–30-х рр. ХХ ст. Він – один із авторів-упорядників збірника документів та матеріалів «Голод та голодомор на Поділлі 1920–1940 рр.», тому «Національна Книга Пам’яті жертв голодомору 1932–33 рр. Вінницька область». Автор монографії «Більшовицька влада та українське селянство у 20–30-х рр. ХХ ст.: причини, технології, наслідки Голодомору-геноциду за матеріалами Поділля». 

15 70 років тому народився Олександр Сергійович Донець (15.07.1956, с. Верхівка, нині Гайсин. р-ну), архітектор, член НСАУ (1987); від 1994 р. – член президентської Ради НСАУ і член Київського правління. Закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту (1980). Відтоді працював в інституті «Київпроєкт». Від 1993 р. – постійний керівник Персональної творчої архітектурної майстерні «Донець», нині ПП «Творча архітектурна майстерня “Донець”». Проєктує громадські будівлі, житлові комплекси в Києві. Лауреат низки премій НСАУ та Держбуду України. 

• 60 років від дня народження Людмили Володимирівни Прокопчук (15.07.1966, м. Шверин, НДР), кандидата філологічних наук (2001), доцента кафедри української мови. За її ініціативи було створено кабінет української діалектології ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Автор понад 80 наукових публікацій у журналах, фахових збірниках наукових праць, співавтор підручника «Синтаксис української мови», понад 20 навчально-методичних посібників. Активно займається громадською роботою. 

• 85 років тому (19.07.1941) німецько-нацистські війська ввійшли у Вінницю. 

• 70 років тому народилася Марія Василівна Савчинська (19.07.1956, с. Клембівка, нині Могилів-Поділ. р-ну), вишивальниця. Член НСМНМУ. Заслужений майстер народної творчості України (2009). Майстриня володіє усіма техніками вишивання. Використовує у своїй вишивці традиції автентичної орнаментальної культури народної подільської вишивки. Свого часу працювала на Клембівській фабриці художньої вишивки. В доробку майстрині нараховується близько 800 виробів. Є учасницею п’яти всеукраїнських виставок «Кращий твір року». 

20 70 років тому народилася Любов Павлівна Шаламай (20.07.1956, с. Івча, нині Вінниц. р-ну), вишивальниця. Заслужений майстер народної творчості (2017). Закінчила Брацлавський сільськогосподарський технікум (1975). Вела гурток вишивки в Міжрегіональному центрі професійної реабілітації «Поділля». Її вишиті 33 портрети великих українців прикрашають Вінницьку гімназію № 24. Лауреатка Літературно-мистецької премії імені Володимира Забаштанського (2022). Брала участь у вишиванні рушника «Вишивана доля Вінниччини» (2009). Неодноразовий учасник всеукраїнських та обласних виставок. Нагороджена багатьма почесними грамотами Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної Ради, громадських організацій. 

21 120 років тому народився Прокіп Каленикович Романенко (21.07.1906, с. Сосонка, нині Вінниц. р-ну – 17.08.1965, там само), новатор колгоспного виробництва, голова колгоспу в Калинівському (нині Вінницький) районі. У 30-х рр. працював бригадиром будівельників і рільничої бригади, головою споживчого товариства та головою виконкому сільської ради (1930–1937). У період Голодомору 1932–1933 рр., ризикуючи власним життям, захищав рідне село від свавілля заготівельних бригад, ініціював відкриття дитячого садка, де годували дітей, які потерпали від голоду. Завдяки його зусиллям у с. Сосонка не було тотального голоду. Учасник Другої світової війни, був важко поранений. У повоєнний період 1944–1950 рр. знову був головою сільської ради, а протягом 1950–1959 рр. – головою колгоспу. Двічі був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджений багатьма орденами і медалями. Його бюст встановлений у центрі с. Сосонка, а ім’ям названа вулиця села. 

26        80 років тому народився Анатолій Степанович Рябий (26.07.1946, с. Городківка, нині Тульчинського р-ну), учений агроном, заслужений працівник сільського господарства України, володар титулу «Людина року-2004», почесний сортовипробувач України. З 2003 року був директором Вінницької філії УІЕСР. 

28 100 років від дня народження Михайла Станіславовича Добжинського (справжнє ім’я – Збіґнев; 28.07.1926, с. Ходорків, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. – 08.12.1988, м. Вінниця), фахівця в галузі електроенергетики, доктора технічних наук (1985), професора (1986). На довгі роки (1937–1986), як сина репресованого, доля закинула його в Сибір, де він здобув освіту, працював на залізниці, в НДІ енергетики. Учасник Другої світової війни. У Вінниці вчений протягом 1986–1988 рр. працював завідувачем кафедри електропостачання промислових підприємств і сільського господарства Вінницького політехнічного інституту. Досліджував питання застосування техніки високих напруг. Лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки (1985). 

• 80 років від дня народження Вікторії Трохимівни Кубаль (28.07.1946, с. Іваньки, нині Уман. р-ну Черкас. обл.), майстрині художньої вишивки, відмінника народної освіти. Заслужений працівник культури України (2009). Закінчила Уманський педагогічний інститут. З 1977 р. живе в с. Городківка, нині Тульчинського району. Була керівником гуртка вишивання в Городківській ЗОШ № 1. Учасниця обласної культурно-мистецької акції «Вишивана доля Вінниччини» (2009). Бере активну участь в обласних та всеукраїнських виставках і фестивалях. Нагороджена дипломами та грамотами управління культури і туризму Вінницької обласної державної адміністрації. 

31 130 років тому народився Борис Романович Шерр (31.07.1896, м. Немирів – 197?, м. Вінниця), український піаніст, педагог, освітній діяч. Закінчив Немирівську гімназію, Одеську консерваторію. Працював концертмейстером у Вінниці, викладав. З 5 березня 1947 р. по 20 серпня 1958 р. був директором дитячої музичної школи (нині Вінницька дитяча музична школа № 1). Борис Романович став справжньою фортепіанною легендою міста, шанованою людиною в мистецькому світі за багатогранну музичну ерудицію, високу загальну культуру. Дожив до 70-х років ХХ століття і до останнього дня займався з учнями за своєю унікальною методикою викладання.

1 85 років тому (01.08.1941) окупована територія Вінницької області була поділена на румунську (Трансністрія) та німецьку (рейхскомісаріат «Україна») зони за лінією Могилів-Подільський – Бершадь. 

2 150 років тому народився Степан Іванович Слободянюк-Подолян (02.08.1876, м. Літин, тепер селище – 15.09.1932, м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ), український художник. Навчався в Одеському художньому училищі (1899–1901). Протягом 1905–1912 рр. – вільний слухач Петербурзької академії мистецтв, навчався в Сурикова і Сєрова. Отримав звання художника за дипломну роботу – картину «Буря і спокій. Похорон Кармелюка». З осені 1920 р. митець із сім’єю оселяється у м. Вінниця, де протягом місяця в його розпорядження було передано все, що стосувалося мистецтва. Був одним з ініціаторів заснування Вінницького краєзнавчого музею, який очолював з кінця 1920 по 1923 рр. У цей же період він завідує художньою студією, починає керувати Вільною академією мистецтв, організованою у Вінниці (1920) напередодні його приїзду. Справжніх творчих успіхів досяг у відтворенні легендарних сторінок історії рідного Поділля, зокрема в серії картин і портретів, присвячених У. Кармалюку. Відомі його твори: «Жіночий портрет» (1915), «Матрос з крейсера “Аврора”» (1917), «Кармелюк» (1926), «Українська дівчина» (1926), «Молдаванка» (1928), «Портрет сталевара» (1930). Передав до фонду музею свою колекцію монет, книг і картин. З 1925 р. проживав у Катеринославі (тепер Дніпро). Твори митця зберігаються у Вінницькому та Дніпровському художніх музеях. 

• 105 років тому народився Ілля Гаврилович Шульга (02.08.1921, с. Верещаки, нині Звенигород. р-ну Черкас. обл. – 09.12.1993, м. Вінниця), історик, краєзнавець, доктор історичних наук (1965), професор (1987), заслужений працівник вищої школи України. У 1972–1993 рр. жив і працював у Вінниці. З 1972 р. очолював кафедру історії, а з 1975 р. – кафедру історії СРСР у Вінницькому державному педагогічному інституті. В останні роки життя працював професором кафедри слов’янських народів у цьому ж виші. Досліджував соціально-економічні аспекти розвитку України й Поділля ХVІІІ–ХІХ ст., історію подільського села, сталінських репресій, Голодомору на Вінниччині 20-х – початку 50-х рр. Автор понад 100 наукових праць, кількох монографій, численних статей у 10-томній «Історії України». Ілля Гаврилович відомий як громадський діяч, брав активну участь у заходах Вінницької «Просвіти» за утвердження самостійності та державності України. 

• 80 років від дня народження Володимира Григоровича Буткевича (02.08.1946, с. Кантелина, нині Гайсин. р-ну), ученого-правника, юриста-міжнародника, доктора юридичних наук (1980), професора (1982), заслуженого юриста України (1996), державного і громадського діяча, першого судді Європейського суду з прав людини від України (1996–2008). Академік-засновник АН ВШ України (1992). Народний депутат України ІІ скликання. Був головою Комісії з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин ВР (1994–1998). Головний редактор журналу «Український часопис міжнародного права» (1992–1999), науковий редактор часопису «Права людини в Україні», член редколегії журналу «Політична думка» (1994–1997). З 1992 р. – експерт ООН з прав людини (підкомісія з попередження дискримінації і захисту меншин). Член Світового конгресу українських юристів. Автор та співавтор понад 250 наукових робіт, зокрема 11 монографій і підручників. 

4 100 років тому народився Аполлінарій Федотович Мацевич (04.08.1926, с. Паланка, нині с. Заозерне Гайсин. р-ну – 27.02.1996, м. Єлгава, Латвія), український прозаїк, поет, перекладач. Член СПУ (1967). Учасник Другої світової війни. З 1959 р. – на журналістській роботі. Дебютував у літературі 1962 р. з романом «Грозове світання». Видав близько 20 книг романів, повістей, новел, творів для дітей (поетичних і прозових). У жанрі художньо-біографічної прози створив повісті «Анатолій Свидницький» (1984), «Закувала та сива зозуля» (про композитора-земляка П. Ніщинського, 1991), яка, на жаль, залишилася в рукописі; окремі уривки з неї друкувала вінницька газета «Панорама». Подільські мотиви прозвучали також в автобіографічній повісті-спогаді про Голодомор 1932–1933 рр. «Переднівок-33» (1982). Стояв біля джерел створення Вінницької міжобласної письменницької організації. З 1987 р. виїхав у Латвію. 

5 80 років від дня народження Миколи Митрофановича Гунька (05.08.1946, с. Мізяківські Хутори Вінниц. р-ну), державного службовця, з 2002 р. – заступника голови Вінницької міської ради, педагога, вчителя-методиста, відмінника освіти України, заслуженого вчителя України. Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1968). Був директором Вінницької СЗОШ № 3 (нині ліцей) ім. М. Коцюбинського. Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року – 98», почесний пасічник України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. 

• 80 років тому народився Володимир Михайлович Постніков (05.08.1946, м. Буринь, Сум. обл. – 20.03.2025, м. Вінниця), український театральний актор, заслужений артист України (1998). З 1984 р. працював у Вінницькому обласному академічному українському музично-драматичному театрі ім. М. К. Садовського. Майстер художнього слова. Створив близько 60 образів. Створені ним образи щирі, наділені глибоко психологічними природними характерами. 

• 75 років тому народилась Марія Іванівна Сметанська (05.08.1951, м. Ямпіль, нині Могилів-Поділ. р-ну), кандидат філологічних наук, доцент. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта», організатор щорічних заходів, присвячених Дню української писемності та мови, з нагоди дня народження Т. Шевченка. Член ГО «Материнська любов» при КМДА та Вінницького земляцтва у м. Києві. Розробниця програм для роботи ГО у 2017–2022 рр. 

6 90 років від дня народження Анатолія Олександровича Бабича (06.08.1936, с. Павлівка Дніпропетров. обл. – 09.09.2015, м. Вінниця), фахівця у галузі рослинництва і кормовиробництва, доктора сільськогосподарських наук (1979), професора (1989), академіка УААН (1989), президента Української соєвої асоціації (1989–2002), колишнього директора Інституту кормів УААН (Вінниця) (1980–2001). Наукова діяльність присвячена створенню нових сортів, вивченню біологічних основ формування врожаю кормових культур, дослідженню проблем виробництва рослинного білка, інтенсифікації кормовиробництва, розробці технологій вирощування кормових і зернобобових культур. Співавтор виведення 19 сортів та гібридів кормових і зернобобових культур, занесених до Державного реєстру. Відзначений державними нагородами. 

• 85 років тому народився Петро Семенович Григорчук (06.08.1941, с. Щаслива, нині Вінниц. р-ну), історик, краєзнавець, кандидат історичних наук (1972), професор (1995). Відмінник освіти України (1999). Заслужений працівник освіти України (2001). Підготував 8 кандидатів історичних наук. Був відповідальним редактором редколегії наукового фахового видання з історичних наук «Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського». Учасник і організатор багатьох міжрегіональних історико-краєзнавчих конференцій. Досліджує історію Поділля 20–30-х рр. ХХ ст. З історії краю опублікував понад 100 робіт. Двічі обирався депутатом Вінницької міської ради. 

7 80 років від дня народження Петра Омеляновича Солов’я (07.08.1946, с. Порик Хмільниц. р-ну), педагога, вчителя-методиста, заслуженого працівника профспілки працівників освіти і науки України (2012), відмінника народної освіти, профспілкового діяча. 

8 140 років від дня народження Трохима Степановича Кондрашка (08.08.1886, с. Літинка, нині Вінниц. р-ну – розстріляний 30.11.1937) – педагога, члена Центральної Ради. Учителював на Вінниччині. Під час Першої світової війни мобілізований до російської армії. 1917 р. на Всеукраїнському військовому з’їзді обраний членом УЦР. Як інструктор з українізації, опікувався переведенням шкіл на українську мову навчання, зокрема в Сімферополі та м. Новоград-Волинський (нині Житомир. обл.), закликав селян підтримувати УНР. Зі встановленням радянської влади – на педагогічній роботі у школах м. Хмільник та Хмільницького району. У 1937 р. встиг закінчити два курси заочного відділу Вінницького педагогічного інституту. 12 вересня цього ж року був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації, засуджений до розстрілу. 1958 р. реабілітований. 

9 90 років від дня народження Гордія Кіндратовича Палія (09.08.1936, с. Лотівка Шепетів. р-ну Хмельниц. обл. – 01.12.2019, м. Вінниця), відомого мікробіолога, доктора медичних наук (1975), доцента (1972), професора (1976). Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Відмінник охорони здоров’я. Винахідник СРСР. Зробив значний внесок у розвиток мікробіології, імунології, вірусології. Автор понад 300 наукових праць, 6 монографій, більше ніж 60 авторських свідоцтв на винаходи, патентів, численних методичних рекомендацій, співавтор багатьох підручників, присвячених створенню нових антимікробних препаратів для профілактики й лікування інфекційних захворювань. Під керівництвом ученого створено низку лікарських антимікробних препаратів. Нагороджений медалями, преміями. 

11 120 років тому народився Марк Львович Кац (11.08.1906, м. Снітків, нині с. Могилів-Поділ. р-ну – 17.05.1990, м. Саратов, РФ), фізик, доктор фізико-математичних наук (1961), професор (1963), засновник оптичної освіти і науки, організатор школи лазерної фізики. Учений підготував 38 кандидатів і 2 докторів наук. Автор 256 наукових статей у галузі оптики, люмінесценції і фізики твердого тіла, 2 монографій. Його книга «Оптические квантовые генераторы», написана у співавторстві, стала першою в СРСР, що присвячена новій на той час проблемі – лазерній фізиці. Був членом двох Рад АН СРСР: люмінесценції і спектроскопії. 

15 120 років тому (15.08.1906) у Барі відкрито реальне училище. Першим його директором був О. Циганков-Куріленко. Кількість учнів училища із 78 у 1907 р. зросла до 276 осіб у 1911 р. У 1912 р. заклад випустив у самостійне життя 12 юнаків. У 1914–1918 рр. в училищі навчався майбутній видатний український хімік, академік Юрій Делімарський (1904–1990). За період існування реального училища відбулося 8 випусків. 

18 120 років тому народився Флор Євстафійович Столярчук (18.08.1906, с. Сальниця Хмільниц. р-ну – 14.08.1944, с. Підбереззя на Волині), Герой Радянського Союзу. Відзначився під час боїв за звільнення окупованої України. 

19 110 років тому народився Андрій Герасимович Лесник (19.08.1916, с. Гальжбіївка, нині Могилів-Поділ. р-ну – 04.02.1994, м. Київ), український металофізик, доктор фізико-математичних наук (1956), професор (1958), член-кореспондент АН УРСР (з 1976). Учасник Другої світової війни. В 1940 р. закінчив Київський університет, у 1947 р. – аспірантуру кафедри металофізики. З 1947 р. працював в Інституті металофізики НАН України, викладав у Київському університеті та Київському політехнічному інституті (1947–1954). В Інституті металофізики у 1955–1987 рр. керував відділом фізики плівок. Наукові праці стосуються побудови статистичної теорії сплавів та фізики магнітних явищ. Лауреат премії ім. К. Д. Синельникова АН УРСР (1979). 

20        85 років тому (20.08.1941) в Літині на Вінниччині відбувся перший масовий розстріл євреїв німецько-нацистськими загарбниками. 

• 80 років тому народився Анатолій Степанович Васюра (20.08.1946, м. Тульчин), кандидат технічних наук (1980), професор (2011), академік Української технологічної академії (1994), відмінник освіти України (2003), заслужений працівник освіти України (2006), почесний директор Інституту автоматики, електроніки та комп’ютеризованих систем управління Вінницького національного технічного університету (2013). Автор понад 300 наукових і навчально-методичних публікацій, у тому числі монографій, наукових статей, навчальних і методичних праць, авторських свідоцтв і патентів. Довгий час був головою ГО «Союз ветеранів військово-морської розвідки». Неодноразово відзначений командуванням ВМС ЗС України. Нагороджений Персональною медаллю та Почесним дипломом Кембриджського міжнародного біографічного центру на відзнаку видатних досягнень у ХХ сторіччі в галузі освіти. Має звання «Лідер України» (2011). Ім’я нашого земляка занесено до Книги пошани «Україна й українці – цвіт нації, гордість країни», енциклопедії «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». 

24 День Незалежності України. 35 років тому (1991) Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави – України. 

• 75 років тому народився Василь Онуфрійович Хитрик (24.08.1951, с. Козлівка, нині Жмерин. р-ну), кандидат технічних наук, професор, полковник запасу, лауреат Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки. Директор ДП «Базовий центр критичних технологій «Мікротек», головний конструктор систем захисту вітчизняних гусеничних бойових машин. Автор близько 200 наукових праць, серед них 3 монографії, має 92 патенти, 7 з яких реалізовано в зразках озброєнь Збройних Сил України. 

26 100 років тому народилася Марія Іванівна Вакалюк-Дорошенко (26.08.1926, с. Студена, нині Тульчин. р-ну – 19.11.2017, м. Львів), українська письменниця, перекладачка. Закінчила Дрогобицький учительський інститут та Львівський педагогічний інститут (1950). Відтоді працювала редактором, від 1978 р. – зав. редакцією художньої літератури видавництва «Каменяр». Від 1994 р. – головний редактор видавництва «Плай» у Львові. Тематика повістей «Моноліт» (1968), «Важкий хліб» (1976), «Порив» (1984) – довоєнне дитинство, румунська окупація, шкільне життя. Видала кілька збірок поезії. Переклала з болгарської романи П. Славинського, К. Калчева, А. Гуляшки, Б. Райнова, І. Давидкова. 

31 100 років від дня народження Марфи Макарівни Борщевської (Шостак) (31.08.1926, с. Горбівці, нині Вінниц. р-ну – 22.03.2002), Героя Соціалістичної Праці. Була ланковою в колгоспі ім. Кірова с. Горбівці. За отриманий у 1951 р. урожай насіння кок-сагизу (144,9 ц з га) Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1952 р. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

 

Цього місяця виповнюється: 

• 85 років (1941) відтоді, як у Вінниці була утворена антифашистська підпільна організація на чолі з І. В. Бевзом. 

• 70 років тому (серпень 1956) відкрито музичну школу в м. Жмеринка.

1 105 років тому (01.09.1921) відкрито Вінницьку профшколу для середнього медичного персоналу. Статус медичного училища заклад освіти здобув у 1954 р. Нині Вінницький медичний фаховий коледж ім. акад. Д. К. Заболотного. Заклад забезпечений найсучаснішим матеріально-технічним обладнанням, яке дозволяє готувати фахівців на високому рівні. Навчально-матеріальна база коледжу постійно вдосконалюється, оновлюється. Навчальні кімнати в лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установах міста мають методичне забезпечення та все необхідне для відпрацювання й закріплення практичних навичок. У коледжі створено технічний центр, який об’єднує в собі відділи комп’ютерного забезпечення, оперативної поліграфії та створення навчальних відеофільмів. 

• 90 років з часу відкриття (01.09.1936) Могилів-Подільського медичного училища (нині Могилів-Подільський медичний фаховий коледж), одного з найстаріших навчальних закладів на Поділлі. Першим директором був М. Д. Шенфельд. За 4 довоєнних роки в стінах закладу підготовлено 562 медичних працівників. Сьогодні Могилів-Подільський медичний фаховий коледж – це комунальний заклад, освітня діяльність якого пов’язана зі здобуттям фахової передвищої освіти освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальностями 223 «Медсестринство», 221 «Стоматологія», професійно-технічної освіти з напряму відповідного професійного спрямування, післядипломної освіти за спеціальністю 223 «Медсестринство», а також із забезпеченням здобуття профільної середньої освіти. 

• 70 років з дня заснування (01.09.1956) Тульчинської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату I-III ступенів – ліцею Вінницької обласної Ради (нині Комунальний заклад «Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою повітряних сил» Вінницької обласної Ради). Приміщенню закладу 160 років. Колись тут було жіноче єпархіальне училище, педагогічне училище, інститут народної освіти. У 1908–1917 р. у цьому закладі працював М. Д. Леонтович. Саме тут він написав невмирущі «Щедрик», «Дударик» та ін. Неподалік розміщено музей його імені. Заклад освіти було започатковано серед перших 10 шкіл-інтернатів України. З 1 вересня 1979 р. йому було надано статус школи-інтернату для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. 2009 р. школу перейменовано в Тульчинську спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат І–ІІ ступенів – ліцей Вінницької обласної Ради. Від 27.10.2023 – Комунальний заклад «Ліцей з посиленою військово-фізичної підготовкою повітряних сил» Вінницької обласної Ради. 

• 60 років тому (01.09.1966) відкрито Погребищенське медичне училище. 2005 р. заклад перейменовано в Погребищенський медичний фаховий коледж. Він готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» з напряму «Медицина» за спеціальностями: «Лікувальна справа», «Сестринська справа», «Акушерська справа». Коледж розміщено на одній території з районною лікарнею, що дає змогу максимально оптимізувати навчально-виховний процес. Його забезпечують 32 навчальних кабінети, 10 лабораторій та 14 навчальних кімнат у відділеннях лікарні. 

2 80 років тому народився Володимир Васильович Бадюк (02.09.1946, с. Слобода-Межирівська Жмерин. р-ну), педагог, відмінник освіти України, заслужений працівник освіти України (2007). Депутат Вінницької обласної Ради 4 та 5 скликань. Почесний працівник ВПУ-4. Був директором навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Вінницькій області. 

• 80 років тому народився Анатолій Ісакович Крим (02.09.1946, м. Вінниця), прозаїк, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (2005). Член НСПУ (1979), секретар ради НСПУ (2004–2011 рр.). За заслуги з відродження духовності в Україні нагороджений орденом Святого Архистратига Михаїла УПЦ Київського патріархату. Відзначений Міжнародною літературною премією ім. Ю. Долгорукого (2010). За його сценаріями знято низку художніх фільмів. Окремі твори перекладено українською, англійською, болгарською, польською, італійською, сербською, вірменською та ін. мовами. 

3 75 років тому народилася Наталія Іванівна Поклад (літ. ім’я Наталка Поклад) (03.09.1951, с. Маньківка, нині Гайсин. р-ну), українська поетеса, етнограф, публіцист, перекладач. Член НСПУ (1988), НСЖУ (2011). Учителювала на Вiнниччинi та в Києві; працювала у видавництвах Київського університету й «Веселка», в журналах «Київ» і «Міжнародний туризм», Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ, НДІ українознавства МОН України, Міжрегіональній академії управління персоналом, газеті «Вісник Чорнобиля». Входила до першого правління Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка (1988–1991). Була серед тих, хто відновлював і розбудовував Союз українок в Україні. Дебютувала новелами в бершадській районній газеті (1970). Записала від своєї матері Галини Аксентіївни Чечельницької древній весільний обряд на Поділлі й видала фольклорне видання «Маньківське весілля». Лауреат багатьох літературних премій. 

4 15 років з часу відкриття (04.09.2011) фонтана ROSHEN, єдиного в Україні і найбільшого в Європі плаваючого фонтана, побудованого в руслі річки Південний Буг у Вінниці, біля острова Фестивальний (Кемпа). 

5 30 років тому народився Солоданюк Олексій Юрійович (позивний Птаха) (05.09.1996, с. Вишнівка Вінниц. р-ну Вінниц. обл. – 23.08.2023, с. Роботине Запоріз. обл., похов. у с. Склименці Звенигород. р-ну Черкас. обл.), старший лейтенант ЗСУ, учасник російсько-української війни. Герой України (2025, посмертно). 

13 90 років від дня народження Олександра Романовича Гижі (13.09.1936, с. Юзефівка, нині с. Йосипівка Хмільниц. р-ну), прозаїка, публіциста, журналіста, історика, члена СПУ (1968), священника Церкви Християн Віри Євангельської. Тривалий час був на журналістській роботі, зокрема очолював відділ прози в редакції журналу «Україна». Переклав Біблію українською мовою (2000). Працював на кіностудії ім. О. Довженка – писав кіносценарії. Автор повістей та оповідань та роману. Події Другої світової війни він відтворив у повістях «Гарячий сніг» (1970), «Невідомий плацдарм» (1981). Його історичний роман «Облога Кармалюка» (1993) про легендарного подільського месника, написаний на основі копіткої 10-літньої роботи в архівах, документально розкриває історію антикріпосницького руху на Поділлі у ХVІІІ–ХІХ ст. 

14 120 років тому народився Олександр Софонович (Софронович) Пащенко (14.09.1906, с. Лука, нині Вінниц. р-ну – 13.06.1963, м. Київ), український художник-графік, заслужений діяч мистецтв УРСР (1943), народний художник УРСР (1960), професор (1947), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1954). Працював переважно в техніці кольорової гравюри і в жанрах архітектурного та індустріального пейзажу. Мав персональні виставки, брав участь у республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставках. У 1939 р. він створив портрет поета Т. Шевченка та проілюстрував його поему «Сон». Потім були рисунки із серії «По Шевченківських місцях». До 100-річчя від дня народження Кобзаря художник видав альбом «Т. Г. Шевченко. Дванадцять ліногравюр. 1861–1961», який містив естампи, створені протягом 1943–1961 рр. Художник створив чимало колоритних пейзажів, зокрема й подільських. Був відзначений державними нагородами. 1969 р. у Києві на будинку на вул. Шовковичній, 10, у якому в 1945–1963 рр. жив і працював Олександр Пащенко, відкрито гранітну меморіальну дошку (автор – скульптор І. В. Макогон). 

• 70 років тому народився Володимир Олександрович Фіщенко (14.09.1956, м. Тульчин Вінниц. обл.), травматолог, ортопед, доктор медичних наук (1993), доцент (1995), професор (2001). З 2005 р. – завідувач кафедри травматології, ортопедії і військово-польової хірургії (нині кафедра травматології та ортопедії) ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Напрямки наукових досліджень: діагностика і комплексне лікування родового паралічу верхніх кінцівок, діагностика та лікування остеомієліту хребта, профілактика та комплексне лікування хворих з наслідками пологової травми плечового сплетіння, хірургічне лікування вродженої й набутої косорукості. Автор понад 200 наукових праць, у т. ч. співавтор підручників «Загальна хірургія» (1999, 2016, 2018), «Хірургія» (2004), «General Surgery» (2019) та ін. Голова асоціації травматологів та ортопедів Вінницької області. 

15 100 років тому народився Василь Федорович Кондратюк (15.09.1926, с. Лип’ятин Хмільниц. р-ну – 27.10.1991, м. Львів), майстер художньої кераміки. Член СХУ (1967). Для творчості Кондратюка характерні узагальнення та геометризація форм, виразний динамічний рух силуетних ліній і ритмічних укладів, оригінальні пластичні знахідки, вдале використання технологічних ефектів. Виготовляв із кам’яної маси та шамоту посуд у вигляді тварин і птахів («Лев», «Олень», «Кінь», «Цап», «Півень», «Баран», «Жирафа», «Птах»), набори для напоїв, вази («Пава», «Гуцул», «Гуцулка»). Співавтор декоративного панно для Рівненської АЕС (1985). Учасник всеукраїнських (від 1964), всесоюзних (від 1968) художніх виставок. 

• 100 років тому народився Едуард Адольфович Руппельт (15.09.1926, с. Соболівка, нині Гайсин. р-ну – 18.11.2001, там само), художник-скульптор, відмінник народної освіти (1987). Впродовж 1952–1986 рр. працював у Соболівській середній школі вчителем образотворчого мистецтва і креслення. Учасник обласних, республіканських та всесоюзних виставок народної творчості. Автор ескізів герба, прапора селища Теплик та пам’ятного значка, присвяченого його 500-річному ювілею, а також емблеми. Почесний громадянин Теплика. Автор проєкту меморіалу Слави в с. Соболівка. 

17  День народження Михайла Михайловича Коцюбинського (17.09.1864, м. Вінниця – 25.04.1913, м. Чернігів), українського письменника-класика, громадського діяча. Дитинство та юність письменника минули в селах і містечках Поділля – Барі, Кукавці, Шаргороді, Станіславчику, Пикові. Закінчив 1880 р. Шаргородське духовне училище, заробляв для себе та рідні репетиторством. У 1891 р. їде в село Лопатинці (нині Жмеринського району), де протягом двох років учив дітей бухгалтера цукроварні. Тут склалися сприятливі умови для літературної праці. Поділля посіло вагоме місце у творчості М. Коцюбинського. Письменник відобразив побут подільських селян у ранніх оповіданнях і повістях «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «На віру» та ін. Він написав етнографічну статтю «Вироби селянок з Поділля на виставці в Чикаго» (1892). З ініціативи Вінницької організації СПУ 1981 р. засновано обласну, а з 1993 р. – Всеукраїнську літературну премію ім. М. Коцюбинського. Щорічно у вересні в літературно-меморіальному музеї письменника у Вінниці проводять Дні М. М. Коцюбинського. Ім’ям письменника названо Вінницький державний педагогічний університет, Комунальний заклад «Вінницький ліцей № 3 ім. М. Коцюбинського», проспект в обласному центрі, де встановлено пам’ятник видатному земляку. 

• 60 років від дня народження Лариси Анатоліївни Сарафинюк (17.09.1966, м. Вінниця), доцента (2002), доктора біологічних наук (2011), професора (2012). З 2011 р. – завідувачка кафедри спортивної медицини, фізичного виховання та реабілітації ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Автор понад 150 наукових та навчально-методичних праць, із них 8 – навчально-методичні посібники, статей у фахових виданнях, 4 патентів на винаходи. Член спеціалізованих вчених рад Д 05.600.02 ВНМУ ім. М. І. Пирогова та Д 58.601.01 Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, член редакційних колегій журналів «Вісник Вінницького національного медичного університету», «Вісник морфології», «Biomedical and Biosocial Аnthropology». 

19 85 років тому (19.09.1941) протягом одного дня німецько-нацистські окупанти в П’ятничанському лісі розстріляли 15 тисяч євреїв Вінниці, більша частина з яких – жінки, діти та літні люди. 

20  75 років від дня народження Валентина Антоновича Тишецького (20.09.1951, селище Крижопіль, нині Тульчин. р-ну), художника, живописця. Член НСХУ (1993). Почесний громадянин селища Крижопіль. Переможець конкурсу «Людина року» у номінації «Митець». Учасник обласних, республіканських та міжнародних виставок і конкурсів. Працює в галузі станкового монументального живопису. Активний учасник пленерів художників, що проходили в Хмільнику, Коктебелі, Седневі, Вінниці, Немирові та ін. 

21     День народження Петра Івановича Ніщинського (21.09.1832, с. Неменка Вінниц. р-ну – 10.03.1896, с. Ворошилівка Вінниц. р-ну), одного з основоположників українського музично-драматичного театру, композитора, поета-перекладача, педагога, громадського діяча, публіциста. Навчався в Київській духовній семінарії, закінчив Афінський університет (філософський і богословський факультети) (1856). Після повернення на батьківщину викладав у навчальних закладах Ананьєва (з 1855, тепер Одеська область), Петербурга (1857–1860), Одеси (1860), Бердянська (1888–1890). У 1875 р. створив на власний текст музичну картину з народного життя «Вечорниці» як вставну сцену до 2-ї дії драми «Назар Стодоля» Т. Шевченка. «Закувала та сива зозуля» – широковідомий чоловічий хор із «Вечорниць». П. Ніщинський – автор перших перекладів українською мовою творів Софокла й Гомера. Щорічно в Тиврівському (нині Вінницькому) районі відбувається районне пісенне свято та раз на два роки проходить обласне мистецьке свято «Пісенні крила сивої зозулі». 

• 180 років (21.09.1846) відтоді, як за розпорядженням Петербурзької комісії для розгляду стародавніх актів, вивчення старожитностей краю Тарас Шевченко був відряджений до Київської, Подільської та Волинської губерній. Його завданням було записування народних легенд, переказів, історичних пісень, описи й змалювання давніх будівель, архітектурних пам’яток. У цій мандрівці поет відвідав десятки міст і сіл теперішньої Вінниччини: Хмільник, Уланів, Плисків, Брацлав, Серби, Могилів-Подільський, Муровані Курилівці та ін. Оглянув місця, пов’язані з козацтвом і гайдамацтвом, з народним месником Устимом Кармалюком. Побачене й почуте викликало глибокі роздуми про долю рідного народу, дало образи й мотиви для художніх творів (поеми «Гайдамаки», «Варнак», низка віршів, повісті «Художник», «Прогулянка із задоволенням і не без моралі», відповідні записи в «Щоденнику»). Подорож Т. Г. Шевченка нашим краєм навіки пам’ятна подолянам. 

• 90 років від дня народження Леоніда Павловича Смольського (21.09.1936, с. Нова Синявка, нині Хмельниц. р-ну Хмельниц. обл.), анатома, кандидата медичних наук (1970), доцента (1977), відмінника охорони здоров’я (1980), заслуженого працівника освіти України (2003). Закінчив Вінницький державний медичний інститут ім. М. І. Пирогова (1960), де й залишився працювати. Коло наукових досліджень: порівняльно-анатомічний аспект будови м’язів нижніх кінцівок людини та вплив екстремальних факторів на репродуктивні органи. Автор 65 наукових праць, 17 раціоналізаторських пропозицій, співавтор 2 методичних посібників і двотомного підручника для студентів медичних ЗВО «Анатомія людини». Заступник редактора університетської газети «Молодий медик». Нагороджений почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України. З вересня 2021 р. – стипендіат Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти. 

24 210 років від дня народження Михайла Корнійовича Чалого (24.09.1816, Новгород-Сіверський – 19.02.1907, м. Київ), українського педагога, громадсько-культурного діяча, біографа Т. Г. Шевченка. Після закінчення Київського університету (1844) він розпочав викладацьку діяльність спочатку у Вінниці, а протягом 1845–1852 рр. викладав у Немирівській гімназії. 

• 90 років від дня народження Анатолія Павловича Крись-Пугача (24.09.1936, с. Прислуч, нині Шепетів. р-ну Хмельниц. обл. – 02.08.2015), дитячого ортопеда-травматолога, доктора медичних наук (1978), професора (1992), заслуженого лікаря України (1995). Багато років був експертом ВАК України, членом президії правління Всеукраїнського наукового товариства ортопедів-травматологів, входив до атестаційної комісії МОЗ України, був науковим експертом вченої ради МОЗ України, членом Міжнародного товариства ортопедів-травматологів (SIСОТ) та Американської академії ортопедів-хірургів (AOOS), членом редколегій журналів «Ортопедия, травматология и протезирование», «Вісник ортопедії, травматології та протезування», «Дитяча хірургія», «Травма». Науковий доробок нараховує понад 560 наукових праць, у тому числі 8 монографій, 14 методичних рекомендацій, 12 авторських свідоцтв, 6 патентів України. Під його керівництвом виконано та захищено 6 докторських та 24 кандидатських дисертації. 

25 75 років від дня народження Анатолія Йосиповича Черниша (25.09.1951, с. Ковалівка, нині Вінниц. р-ну), педагога, краєзнавця, члена НСЖУ. Автор численних публікацій у місцевій та всеукраїнській пресі з краєзнавчої, військово-патріотичної та соціальної тематики. Основні напрями дослідження: історія с. Ковалівка, козацький рух на Немирівщині, події громадянської та Другої світової воєн на теренах Немирівського району. 

26 110 років тому народився Іван Григорович Шалковський (26.09.1916, с. Оленівка Вінниц. р-ну – 10.11.1998, м. Київ), лікар-хірург. Упродовж 1944–1951 рр. – головний лікар Брацлавської лікарні на Вінниччині. Згодом очолив Вінницький обласний відділ охорони здоров’я. У 60-х рр. працював на посаді заступника міністра охорони здоров’я УРСР, начальником 4-го головного управління МОЗ УРСР. Упродовж 1970–1987 рр. був головою Української республіканської ради управління курортами профспілок. У 1986 р. під час трагічних подій на ЧАЕС оперативно організував розміщення вагітних жінок та жінок із маленькими дітьми з Чорнобиля, Прип’яті та прилеглих до них населених пунктів. За його сприяння з’явилися такі славетні курорти, як Трускавець, Моршин, Миргород, Куяльник та інші. Співавтор книги «Профсоюзные здравницы Украины» (1987). 

• 100 років тому народився Іван Дмитрович Колодєєв (26.09.1926, с. Ново-Шура, нині с. Шура-Копіївська Тульчин. р-ну – 20.08.1997, м. Харків), фахівець у галузі електроніки, доктор технічних наук (1971), професор (1972), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1985). Учасник Другої світової війни. Закінчивши Військово-повітряну інженерну академію (Москва, 1959), працював у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі ракетних військ (нині Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба). 1971–1987 рр. – начальник, 1987–1997 рр. – професор кафедри електропостачання. Основні наукові праці закритого характеру. 

• 90 років тому народився Анатолій Мар’янович Васкевич (26.09.1936, м. Вінниця – 06.05.2025, там само), живописець і дизайнер. Член НСХУ (1998). Працював у галузях станкового живопису і дизайну інтер’єру. Учасник обласних та всеукраїнських художніх виставок (від 1985 р.), живописних пленерів у м. Вінниця, м. Немирів, с. Грушівка, с. Седнів. Оформив інтер’єри: Народного музею с. Вахнівка Липовецького (нині Вінницького) р-ну (1983), Музею історії медицини Вінницького медичного інституту (1984), Музею історії педагогіки Вінницького педагогічного інституту (1985). Основні твори: «Рання весна» (1985), «Гурзуф» (1986), «На околиці села» (1987), «Квітуче Поділля» (1995), «Несподіваний сніг» (1998), «Осінь на Вінниччині» (2000), «Ранок над Бугом», «Немирівська весна» (обидві – 2003), «Площа моєї молодості» (2010) та ін. Твори зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, Немирівській картинній галереї, культурологічному центрі Вінницького національного технічного університету, приватних збірках в Україні та за кордоном. 

• 70 років від дня народження Софії Віталіївни Римші (26.09.1956, м. Вінниця), лікаря-психіатра, доцента (1996), доктора медичних наук (2008), професора (2012). З 2014 року по теперішній час – завідувач кафедри психіатрії, наркології та психотерапії ВНМУ ім. М.І. Пирогова. Напрямки наукової діяльності: депресія і пов’язана з нею суїцидальна поведінка в дітей і підлітків; лікування та психосоціальна реабілітація хворих на шизофренію, ін. Авторка понад 200 наукових праць, багатьох раціоналізаторських пропозицій. Дійсний член Нью-Йоркської академії наук. Член редколегії міжнародного науково-практичного журналу «Психиатрия, психотерапия и клиническая психология». 

28     День народження Олексія Григоровича Луцишина (28.09.1922, с. Крищинці Тульчин. р-ну – 24.11.2001, м. Вінниця), гончаря, заслуженого майстра народної творчості України (1988), члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1992). Творча спадщина митця велика та багатогранна. Був учасником 50 обласних виставок народного мистецтва Вінниччини, музейних свят, різноманітних зустрічей, фестивалів, народознавчих заходів. Кращі його витвори зберігаються у фондах багатьох музеїв, у приватних колекціях України та за кордоном. На правах філії Вінницького обласного художнього музею з 2005 р. у Вінниці створено Музей гончарного мистецтва ім. О. Г. Луцишина, в основі якого – творчий доробок та особисті речі подільського майстра. 

• 30 років з часу заснування (28.09.1996) Музею М. С. Грушевського – видатного українського історика, політичного та громадського діяча, Голови Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918) – в с. Сестринівка, нині Хмільницького району. Тут мешкав його дід З. Оппоков, народилася мати. Сюди він приїжджав до рідних, називав село своєю духовною батьківщиною. У 2006 р. музею присвоєно звання народного. Фонди музею нараховують майже 400 предметів, щороку його відвідують понад 4 тис. осіб. 

29 160 років тому народився Михайло Сергійович Грушевський (29.09.1866, м. Хелм, Польща – 24.11.1934, м. Кисловодськ, РФ, похований у Києві), професор історії, організатор української науки, письменник, публіцист, політичний діяч, Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Багаторічний голова Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові (1897–1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), дійсний член Чеської АН (1914), ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), автор понад 2000 наукових праць. М. С. Грушевський пов’язаний життям і діяльністю з Вінниччиною, зокрема із с. Сестринівка, нині Хмільницького району.

 

Цього місяця виповнюється: 

• 105 років (вересень 1921 р.) з часу створення КЗ «Хмільницька публічна бібліотека для дорослих», нині КЗ «Хмільницька публічна бібліотека». 

• 90 років (1936) Вінницькому парку культури і відпочинку. Нині Центральний міський парк Вінниці ім. М. Леонтовича є пам’яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. 

• 60 років тому (1966) вийшла з друку перша поетична збірка молодої вінницької поетеси Ніни Гнатюк «Пелюстка грому». «Великою людською жагою жити й творити на землі» – назвав кращі рядки цієї збірки Павло Тичина. Доробок поетеси був відзначений обласною літературно-мистецькою премією ім. М. Трублаїні (1968). 1971 р. вона стала наймолодшим членом новоствореної Вінницької письменницької організації. Її твори відзначені низкою літературних премій. 

• 50 років (1976) Вінницькій музичній школі № 2.

1 105 років тому (01.10.1921) відкрито Іллінецьку сільськогосподарську професійну школу, нині Іллінецький аграрний фаховий коледж. Заклад створили для підготовки агротехніків для рільництва. Першим директором і співзасновником був Михайло Федорович Пилипчук. У рік заснування до закладу освіти було зараховано 35 учнів. За його 100-річну історію відбулася ціла низка реорганізацій. З 2004 р. – Іллінецький коледж Вінницького державного аграрного університету. З 2008 р. – Іллінецький державний аграрний коледж. Від 2020 р. – Іллінецький аграрний фаховий коледж. Тут підготовлено понад 21 тисячу фахівців для аграрної сфери економіки. Сьогодні в коледжі на різних відділеннях навчається понад 800 студентів. 

3 115 років тому (03.10.1911) цим днем у Чернігові М. Коцюбинський позначив рукопис щойно завершеної повісті «Тіні забутих предків» – знаменитого твору про життя, побут, традиції, звичаї, природу Гуцульщини. Світової популярності твір набув після того, як кінорежисер Сергій Параджанов у 1965 р. зняв за ним однойменний фільм. Саме на його прем’єрі в київському кінотеатрі «Україна» наш земляк – поет, правозахисник Василь Стус разом з однодумцями вперше публічно виступив проти політичних арештів української інтелігенції. Повість «Тіні забутих предків» лежить у духовному підмурівку незалежності нашої країни. 

5 160 років тому народився Микола Йосипович Яворський (05.10.1866, с. Поташня, нині Гайсин. р-ну – 18.11.1900, м. Вінниця), історик, краєзнавець, педагог, священник, член Подільського єпархіально-статистичного комітету. Досліджував історію церкви на Поділлі, різні аспекти історії краю, друкувався в «Подольских епархиальных ведомостях». 

• 95 років тому (05.10.1931) у Немирові відкрито педагогічний технікум, який у 1945 р. набув статусу педагогічного училища. 1979 р. заклад було переведено до м. Вінниця й перейменовано на Вінницьке педагогічне училище. Після кількох реорганізацій сьогодні це – комунальний заклад вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж». 

• День народження Володимира Омеляновича Забаштанського (05.10.1940, селище Браїлів Жмерин. р-ну – 02.12.2001, м. Київ), поета, перекладача, громадського діяча, лауреата Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1986), Міжнародної премії фундації Антоновичів (США, 1997), літературних премій імені В. Булаєнка (1998) та імені В. Свідзінського (2001, посмертно), члена СПУ (1967). На приміщенні школи в Браїлові, де навчався поет, встановлено меморіальну дошку. 19 жовтня 2008 р. там відкрито літературно-меморіальний музей. Звідси стартувало щорічне поетичне свято «Браїлівська осінь Володимира Забаштанського», яке традиційно збирає сотні прихильників і шанувальників творчості народного поета-кобзаря. У 2017 р. в Браїлові біля місцевої школи встановили погруддя поета. 2017 року започатковано літературно-мистецьку премію ім. Володимира Забаштанського, яка підтримується Жмеринською районною державною адміністрацією та Вінницькою обласною організацією НСПУ. 

6 65 років від дня народження Наталії Геннадіївни Щепілової (06.10.1961, м. Цілиноград, Казахстан), бібліотекаря-краєзнавця, громадської діячки. Закінчила Київський державний інститут культури. 1995 р. на базі Літинської районної бібліотеки створила громадську культурно-наукову організацію «Подільський народний університет культури» і очолила її. Автор понад 70 публікацій у книжкових та періодичних виданнях, учасниця більш ніж 40 міжнародних, всеукраїнських та обласних конференцій з питань культури. Почесний член кафедри соціально-економічних дисциплін Академії прикордонних військ України (м. Хмельницький). Учасниця ансамблю пісні «Ладодзвін». Неодноразово нагороджена почесними грамотами Вінницької ОДА та обласної Ради. Проживає в с. Селище, нині Вінницького р-ну. 

9 80 років тому народився Леонід Давидович Голяк (09.10.1946, м. Вінниця), тренер (спортивна акробатика), заслужений тренер України (1982), заслужений працівник фізичної культури та спорту України (2001), суддя міжнародної категорії. За роки тренерської праці підготував трьох заслужених майстрів спорту, понад 40 майстрів спорту міжнародного класу, десятки чемпіонів та призерів чемпіонатів і першостей світу, Європи, України. Засновник щорічного міжнародного турніру «Зірки над Бугом» (з 1990 р.). Автор багатьох методичних посібників. Співавтор книги «Зорепад над Бугом» (Вінниця, 2003). 

10 90 років тому народився Віктор Мефодійович Тимчук (10.10.1936, с. Курава, нині с. Дружелюбівка Хмільниц. р-ну – 28.08.2018, м. Вінниця), український прозаїк, публіцист, драматург, краєзнавець, член НСПУ (1974), НСЖУ (1981). Закінчив Вінницький педінститут. Життя було пов’язано із журналістикою, редакторською роботою, працював відповідальним секретарем літературно-мистецького журналу «Вінницький край». Віктор Мефодійович – автор 16 художніх і документальних книг. Лауреат низки літературних премій. Нагороджений почесними відзнаками НСЖУ та НСПУ, орденами й медалями. На вшанування пам’яті восени 2018 року засновано Премію імені Віктора Тимчука. 

• 75 років від дня народження Василя Івановича Страшного (10.10.1951, с. Тарасівка Жмерин. р-ну – 08.06.2010, м. Козятин), поета, журналіста, члена НСЖУ. Автор поетичних та художньо-документальних книг. Лауреат обласної журналістської премії ім. О. Гетьмана. 

11 120 років тому народився Ігор Андрійович Савченко (11.10.1906, м. Вінниця – 14.12.1950, м. Москва, РФ), український та радянський кінорежисер, сценарист, актор, мистецтвознавець. Заслужений діяч мистецтв (1944). Лауреат державних премій. 1925 р. у Вінниці організував молодіжний агіттеатр «Червоний галстук» і з ним гастролював по Україні. Створив такі популярні фільми, як «Дума про козака Голоту», «Вершники», «Партизани в степах України» та ін. З 1946 року викладав у ВДІКу. Його учнями були відомі режисери: О. О. Алов, В. Н. Наумов, Г. С. Габай, Л. А. Файзієв, Ф. Є. Миронер, Ю. М. Озеров, С. І. Параджанов, М. М. Хуцієв, О. О. Коренєв, Ю. А. Закревський, Лев Іванов, Л. С. Данилов. 

12 75 років від дня народження Людмили Семенівни Драганюк (12.10.1951, с. Немерче, нині Могилів-Поділ. р-ну), заслуженого працівника культури України (2001). Колишній директор Мурованокуриловецької ЦБС (1979–2015). Автор багатьох бібліотечних творчих проєктів, інноваційних форм роботи. Під її керівництвом 2009 р. у центральній бібліотеці відкрито пункт євроінформації. Вона співавтор написання проєкту програми «Бібліоміст» «Організація нових бібліотечних послуг і використання вільного доступу до інтернету», в якому ЦБ та 4 сільських бібліотеки стали переможцями й отримали комплекти комп’ютерного обладнання. Драганюк Л. С. нагороджена багатьма почесними грамотами та подяками Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної Ради, управління культури і мистецтв, райдержадміністрації та районної ради, громадських організацій. 

13  155 років тому народився Олександр Олександрович Савостьянов (13.10.1871, м. Одеса – 22.02.1947, м. Париж, Франція), професор, ботанік, дослідник флори Поділля й Вінниччини, український агроном, краєзнавець, громадський діяч. З 1902 р. – почесний мировий суддя Гайсинської округи (1902), Гайсинський повітовий предводитель дворянства (1907–1917). З 1924 р. – науковий консультант Кабінету виучування Поділля. У 20-ті рр. 20 ст. – заступник завідувача агровідділу Вінницького відділу цукротресту; член бюро секції наукових працівників міста; профспілки працівників освіти «Робос»; лектор ботаніки, член вченої ради Вінницького фармацевтичного технікуму; голова ботанічної секції Вінницької філії вченого сільськогосподарського комітету. Організатор і перший завідувач кафедри біології (1934–1941; 1942–1943) Вінницького державного медичного інституту. Численні наукові праці здебільшого в галузі ботаніки, агрономії, краєзнавства, зокрема «Дика рослинність Поділля» (1925), «Ботанічні екскурсії в околицях Вінниці» (1933). Почесний громадянин м. Гайсин (1916). Міський голова Вінниці (1941–1943). У грудні 1943 р. емігрував за кордон.

15 90 років від дня народження Марії Харитонівни Ніколаєнко (Брацлавської) (15.10.1936, с. Кірове, нині с. Подільське Вінниц. р-ну), новатора сільськогосподарського виробництва, Героя Соціалістичної Праці (1966). Працювала телятницею, а згодом дояркою в колгоспі «Україна» с. Кірове. Депутат Верховної Ради УРСР 6–8 скликань. Відзначена державними нагородами. 

16 80 років тому народився В’ячеслав Леонідович Гірко (16.10.1946, с. Сальник, нині Хмільниц. р-ну), математик, доктор фізико-математичних наук (1979), професор (1981). Здійснив 18 відкриттів у галузі багатовимірного статистичного аналізу. Член українського та американського математичного товариств, співредактор міжнародного журналу «Random Operators and Stochastic Equations», організатор симпозіуму «Multidimensional Statistical Analysis and Theory of Random Matrices» в Bowling Green State University (США, 1996), лауреат премії ім. М. Островського (1978), премії НАН України ім. Крилова (1993). Автор понад 200 наукових праць, 9 монографій та навчальних посібників. 

20 80 років від дня народження Михайла Івановича Сокура (20.10.1946, с. Мазурівка Тульчин. р-ну), кандидата медичних наук (1993). Атестований на вищу кваліфікаційну категорію з організації охорони здоров’я та з психіатрії. Закінчив Вінницький медичний інститут (1975). Працював лікарем у ВОПНЛ ім. академіка О. І. Ющенка. З 1977 р. – завідувач психіатричного відділення цієї лікарні. У 1986 р. розпочинав будівництво обласної психіатричної лікарні № 2. З 1988 до грудня 2018 р. був головним лікарем обласної психіатричної лікарні № 2. 

23 70 років тому народився Віктор Іванович Шпак (23.10.1956, м. Жмеринка), журналіст, видавець, педагог, доктор історичних наук, доктор філософії в галузі економіки, професор (2021). Заслужений журналіст України (1994). Член ради Конфедерації журналістських організацій України. Президент Української видавничо-поліграфічної компанії «Експрес-об’ява» (м. Київ). Віцепрезидент, академік-секретар відділення масової комунікації ГО «Національна академія наук вищої освіти України». Секретар, член правління Національної спілки журналістів України (2003–2017 рр.). Голова ради Співдружності рекламно-інформаційних видань України (1998). 

25 90 років від дня народження Надії Мартинівни Кардаш (25.10.1936 с. Бабинці, нині Вінниц. р-ну), новатора колгоспного виробництва, Героя Соціалістичної Праці (1977). Працювала бригадиром рільничої бригади колгоспу в рідному селі. 

26  90 років від дня народження Анатолія Аполлоновича Житецького (26.10.1936, м. Вінниця – 25.02.1985, там само), важкоатлета, тренера, почесного майстра спорту СРСР (1965). Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1960). Чемпіон (1958–1960), бронзовий призер (1961) чемпіонатів України. Встановив 10 рекордів України. Переможець багатьох міжнародних та всесоюзних змагань, суддя національної категорії. Працював тренером спортивного товариства «Локомотив», був головою обласної федерації з важкої атлетики (1975–1985). Виступав за вінницькі спортивні товариства «Буревісник» і «Локомотив». Від 1986 р. у м. Вінниця проводять Відкритий Кубок області з важкої атлетики, присвячений пам’яті А. Житецького. 

27 160 років тому народився Євген Костянтинович Тимченко (псевдонім Богун) (27.10.1866, м. Полтава – 22.05.1948, м. Київ), український мовознавець-україніст, перекладач, академік АН УРСР, член-кореспондент AH CPCP (з 1929 p.). На початку 20-х рр. викладав у Вінниці. Брав участь у заснуванні Української академії наук. Працював над складанням історичного словника української мови, впорядкуванням українського правопису при Наркомосі України (1925–1928). Автор багатьох праць із фонетики, граматики, лексики, лексикографії, діалектології та історії української мови. У 1930–1933 рр. – співробітник відділу історії української мови Інституту мовознавства ВУАН. Звільнений за «участь у контрреволюційній діяльності СВУ». Безпідставно заарештований 1938 р. У 1939 р. засуджений на 5 років заслання до Красноярського краю. 1943 р. повернувся до Києва, з 1944 р. був старшим науковим співробітником Інституту мовознавства АН УРСР. 

• 100 років від дня народження Михайла Сергійовича Грешила (27.10.1926, с. Лукашенкове, нині Шосткин. р-ну Сум. обл. – 03.11.2016, м. Хмельницький), педіатра, доктора медичних наук (1975), професора (1979). Учасник Другої світової війни. Автор нової класифікації пієлонефриту. Автор понад 150 наукових робіт, 15 навчально-методичних посібників та 6 монографій з актуальних питань педіатрії та сімейної медицини. Він також написав 4 поеми, героїчну повість «Подвиг в ім’я життя», автобіографічний роман «Обпалені війною». За бойові заслуги та плідну працю удостоєний багатьох урядових нагород. 

• 80 років тому народився Валерій Никифорович Криводубський (27.10.1946, с. Райки, нині Вінниц. р-ну), астрофізик, доктор фізико-математичних наук (2007), професор. Наукові дослідження: геліофізика, сонячна магнітогідродинаміка, прогнозування сонячної активності, Іллінецька астроблема. Член-засновник Європейського астрономічного товариства. 

• 75 років тому народився Дмитро Іванович Щербань (27.10.1951, с. Саша, нині Гайсин. р-ну), прозаїк. Член НСЖУ (2010). Член НСПУ (2015). Ветеран прокуратури (Харків). З 2008 р. публікує свої оповідання, новели в районних, обласних та республіканських газетах, журналах. 

29 80 років від дня народження Леоніда Тарасовича Гавриша (29.10.1946, с. Сабатинівка, нині Голованів. р-ну Кіровоград. обл. – 24.12.2017, м. Вінниця), фахівця в галузі швейної промисловості, заслуженого працівника промисловості України (1996), почесного громадянина м. Вінниця (2009), мецената, депутата Вінницької міської ради та Вінницької обласної Ради. З липня 1989 р. очолював Вінницьке виробниче швейне об’єднання ім. М. Володарського. У березні 1994 р. його обрано головою правління ВАТ «Володарка», а з червня 2001 р. – головою наглядової ради цього підприємства. Під його керівництвом підприємство перетворилося в сучасне, оснащене новітніми технологіями виробництво, товарна марка якого відома в усьому світі. У 2018 р. заснована щорічна премія ім. Леоніда Гавриша трудовим колективом швейної фабрики ВАТ «Володарка» (м. Вінниця) за підтримки ГО «Русалка Дністровая», якою щороку в трьох номінаціях відзначають митців, літераторів, журналістів, краєзнавців за творчий доробок у галузі народознавства, примноження історичної спадщини Поділля. 

30 70 років тому народився Михайло Якович Волинець (30.10.1956, с. Новоживотів, нині Вінниц. р-ну), політичний та профспілковий діяч, народний депутат України ІV–VI скликань (від 2002 р.). Працював на виробництві. Протягом 1995–2002 рр. – голова Незалежних профспілок гірників України та Конфедерації вільних профспілок України. В останніх скликаннях Верховної Ради України був заступником голови комітету з питань ТЕК, ядерної політики і ядерної безпеки. З 2020 р. по січень 2024 р. – двічі обирався віцепрезидентом Міжнародної конфедерації профспілок. Чинний народний депутат України (IX скликання). Лауреат премії Джорджа Міні та Лейна Кіркланда (2005) «За самовідданість, хоробрість і лідерство у відстоюванні прав людини». 

31 80 років тому народився Володимир Якович Шпак (31.10.1946, м. Гайсин), хірург, кандидат медичних наук, організатор охорони здоров’я, відмінник охорони здоров’я. Заслужений лікар України. Працював лікарем-хірургом у Гайсинській ЦРЛ, Київській міській лікарні № 23, НДІ клінічної та експериментальної хірургії, з 1996 р. – головний лікар того самого інституту. З 1990 р. працює в Міністерстві охорони здоров’я України, з 1996 р. – в Кабінеті Міністрів України. Заступник начальника Управління гуманітарної політики України, завідувач сектору охорони здоров’я Секретаріату Кабінету Міністрів України. Напрямки наукових досліджень: проблеми хірургії, кріомедицини, управління охороною громадського здоров’я. Нагороджений медаллю ім. акад. М. Д. Стражеска «За заслуги в охороні здоров’я», Міжнародним орденом Св. Станіслава ІІІ ступеня (2005). 

• 40 років тому (31.10.1986) в с. Білопілля Козятинського району було відкрито Музей хліба. Його організатор – Анастасія Луківна Бойко, вчителька місцевої школи. Для приміщення музею пристосували вітряк 18 ст. 1991 р. йому присвоєно звання народного. Колекція нараховує понад 500 предметів. Комплекс становлять клуня, вітряк та хата. Експозиції музею знайомлять відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до сьогодення, детально розповідають про життя і побут східних слов’ян, дають змогу доторкнутися до сивої давнини. Щорічно його відвідують близько 4 тис. гостей.

1 110 років від дня народження Йосипа Терентійовича Цьоха (01.11.1916, Вернигородок, Хмільниц. р-ну – 21.06.1991, Львів), журналіста, історика, доктора історичних наук (1968), професора (1968), головного редактора районного щотижневика довоєнного та післявоєнного періоду «Колективна праця» (пізніше «Жовтневі зорі», нині «Вісник Козятинщини»). У творчій спадщині – десятки монографій, понад п’ятсот наукових праць. 

2 70 років тому народився Роман Борисович Аксельрод (02.11.1956, м. Вінниця), інженер-будівельник, юрист, кандидат політичних наук, заслужений працівник сфери послуг України (2004), почесний працівник житлово-комунального господарства України (відзнаки І та ІІ ступенів). Почесний громадянин м. Вінниці (2012). Академік Української технологічної академії. Пройшов трудовий шлях від слюсаря-сантехніка Вінницького обласного ремонтно-будівельного управління до заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації. Працював в органах місцевого самоврядування, зокрема на посаді заступника Вінницького міського голови. 10 років очолював Головне управління житлово-комунального господарства, енергетики та зв’язку облдержадміністрації. Керівник групи радників голови Вінницької обласної державної адміністрації. Депутат Вінницької обласної Ради. З 2015 р. працює в Київському національному університеті будівництва і архітектури. Відзначений численними державними та урядовими нагородами, відзнаками центральних органів виконавчої влади, регіональних виконавчих органів та органів місцевого самоврядування. Переможець обласного конкурсу «Людина року», його ім’я занесено на обласну Дошку пошани. 2025 р. з нагоди Дня працівників освіти нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня. 

4 225 років тому народився Северин Гощинський (04.11.1801, м. Іллінці – 25.02.1876, м. Львів), польський поет, прозаїк, публіцист, фольклорист, громадський діяч, представник «української школи» в польській літературі. Дитинство і юність пройшли на Поділлі та Волині. У 1814–1815 рр. навчався у Вінницькій гімназії, де товаришував з Тимком Падурою. У 1820 р. переїхав до Варшави, вступив до таємної Спілки вільних поляків-братів. Протягом 1821–1830 рр. знову жив в Україні, багато подорожував, у тому числі по Поділлю, і збирав народні пісні, епос, вивчав історію та побут населення. Учасник Польського повстання 1830–1831 рр. У своїй творчості оспівав природу, відтворив життя і побут людей України, зокрема Поділля. Нині він відомий завдяки поемі «Канівський замок» (1828), у якій з демократичних позицій висвітлив боротьбу українських селян проти польської шляхти за часів повстання 1768 р. 

5 120 років тому народився Пилип Якович Бондарчук (05.11.1906, с. Кобилівка, нині с. Зарічне Тульчин. р-ну – 22.08.1944, загинув у бою), учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Особливо відзначився під час Яссько-Кишинівської стратегічної наступальної операції в серпні 1944 р. 

8 75 років тому народився Ілля Григорович Лук (08.11.1946, м. Бар), заслужений машинобудівник України (2011), директор ПрАТ «Барський машзавод» (з вересня 2000 р. й донині). Дійсний член Української технологічної академії за відділенням «Технологія виробництва агрегатів, обладнання і інструментів для виробництва товарів народного вжитку», йому присвоєно звання академіка (2002). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004). Під його керівництвом ПрАТ «Барський машзавод» протягом останніх років неодноразово був переможцем і лауреатом національних та міжнародних конкурсів. Зокрема його було визнано лауреатом рейтингу «Кращі підприємства України» в номінації «Машинобудування», лауреатом загальнонаціонального конкурсу «Вища проба» та конкурсу якості «Сто кращих товарів України», призером Всеукраїнського конкурсу з виробництва пакувального обладнання. Колектив заводу неодноразово було занесено на обласну Дошку пошани «Праця і звитяга». 

• 50 років з часу відкриття Історичного музею Хмільника (08.11.1976). Музей розміщений у вежі колишньої фортеці – пам’ятці архітектури ХVІ ст. У 1982 р. йому присвоєно звання народного. Колекція нараховує понад 3,5 тис. предметів. Щороку музей приймає близько 4,5 тис. відвідувачів. Нині КЗ «Історичний музей м. Хмільник». 

11 85 років тому (11.11.1941) оголошено наказ про створення єврейських гетто в румунській окупаційній зоні. 

• 70 років тому народилася Ірина Григорівна Кравченко (11.11.1956, Вінниця), художниця. Член ВООНСХУ (2012), член правління ВООНСХУ. Закінчила Вінницький педагогічний інститут (1981). Працює в жанрах станкового живопису. У стилі реалістичного живопису створює пейзажі, натюрморти, портрети. Учасниця міських, обласних, всеукраїнських художніх виставок та пленерів від 1999 р. Творчий доробок художниці налічує більш ніж 1000 живописних полотен. 

14        80 років з часу (14.11.1946) відкриття Крижопільської центральної районної бібліотеки (нині КЗ «Публічна бібліотека Крижопільської селищної ради»). 

15 185 років тому (15.11.1841) в с. Костянтинівка, нині Вінницького району, відкрито першу церковнопарафіяльну школу. 

• 90 років тому народився Микола Гнатович Лабінський (15.11.1936, м. Ольгопіль, нині село Гайсин. р-ну – 19.06.2019, м. Буча, Київ. обл.), український театрознавець, упорядник енциклопедичних довідників. Член НСПУ (з 1996), Спілки театральних діячів (з 1964), НСЖУ (з 1978). Закінчив Київський театральний інститут ім. І. К. Карпенка-Карого (1962) (нині Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). Працював у Міністерстві культури УРСР, Комітеті у справах преси (з 1968), в Музеї театрального мистецтва УРСР. З 1974 – старший науковий редактор, керівник творчої групи у видавництві «Українська енциклопедія». Здійснив багатотомне видання мистецької спадщини Леся Курбаса, упорядкував спогади його учнів та найвидатніших послідовників, відкрив численні фотодокументи й архівні свідчення. Один із співавторів енциклопедичних довідників: «Митці України» (1992), «Мистецтво України» (1997), «Шевченківські лауреати: 1962–2001» (2001), «Шевченківські лауреати: 1962–2007» (2-ге вид., допов., 2007). Дослідник творчості Леся Курбаса. Лауреат премій імені Івана Котляревського та імені Леся Курбаса. Протягом багатьох років проживав у місті Буча. 

17 75 років від дня народження Тетяни Омелянівни Цвігун (17.11.1951, с. Мелешків Гайсин. р-ну), фольклористки, директора Вінницького обласного центру народної творчості, заслуженого працівника культури України (2001). Активно займається вивченням розвитку та популяризацією традиційної культури на Поділлі, зокрема виявленням та дослідженням елементів нематеріальної культурної спадщини (НКС). Автор ряду культурологічних та народознавчих проєктів, акцій, всеукраїнських та обласних свят, фестивалів, що сприяють збереженню та розвитку звичаєвої культури Вінниччини, зокрема фольклорної спадщини. Традиційними стали культурно-мистецькі акції, ініційовані Т. Цвігун: «Скарби Поділля», фольклорний фестиваль імені Г. Танцюри, «Мистецтво одного села», «Великодня писанка», «Українська витинанка», «Пісенні крила сивої зозулі», присвячені П. Ніщинському, кобзарського мистецтва ім. Володимира Перепелюка «Струни вічності», «Різдвяне диво», обласний фестиваль національних культур «Подільські барви» та інші. Щорічно проводяться обласні виставки образотворчого та прикладного мистецтва. Тетяна Омелянівна – головний редактор альманаху «Світлиця», який висвітлює культурно-мистецьке життя Вінниччини. Цвігун Т. О. відзначена багатьма нагородами, зокрема почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури», була переможцем конкурсу «Людина року-2004» в номінації «Діяч культури і мистецтв», занесена на дошку пошани «Праця і звитяга вінничан», почесною відзнакою Вінницької ОДА та обласної Ради «За заслуги перед Вінниччиною» (2013), Почесною грамотою Верховної Ради України (2024), орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2009). 

19  80 років від дня народження Миколи Федоровича Романова (19.11.1946, м. Іллінці), культуролога, організатора та діяча культури на Вінниччині, заслуженого працівника культури України (1997). Нині директор КЗ «Центр культури, мистецтва та естетичного виховання Іллінецької міської ради», режисер народного театру. Сценарист, режисер-постановник свят та масових дійств Іллінецької міської ТГ. Нагороджений багатьма почесними грамотами Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної Ради, районної державної адміністрації та районної ради, громадських організацій. 2021 р. за вагомий внесок у соціально-культурний розвиток громади, збереження, примноження та популяризацію культурного надбання Іллінеччини ім’я М. Романова було занесено на Дошку пошани.

21 День народження Володимира Максимовича Перепелюка (21.11.1910, с. Боришківці Хмельниц. обл. – 03.07.2000, селище Вороновиця Вінниц. р-ну), українського сценічного кобзаря, бандуриста, фольклориста. Працював завідуючим бібліотекою Вороновицького сільськогосподарського технікуму. 26 років був солістом-бандуристом Державного хору під керуванням Григорія Верьовки. Вийшовши в 70-х рр. на пенсію, працював лісником у Вороновицькому лісництві Вінницького району. У Музеї історії авіації та космонавтики України в приміщенні палацу Грохольських-Можайських (селище Вороновиця) у 2000 р. було відкрито кімнату-музей В. Перепелюка. Традиційно раз на два роки проводиться обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності». Кожні 5 років під такою назвою відбувається Всеукраїнський фестиваль. 

• 100 років від дня народження Олександра Петровича Доценка (21.11.1926, м. Хмільник – 19.02.1991, м. Одеса), лікаря, доктора медичних наук (1968), професора (1971). Закінчив Вінницький медичний інститут (1951). Працював лікарем. Від 1957 р. працював (з перервою) в Одеському медичному інституті. Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1990). 

• 90 років від дня народження Михайла Васильовича Карпанюка (21.11.1936, с. Немерче, нині Могилів-Поділ. р-ну), архітектора, майстра різьблення на дереві, члена НСМНМУ (1999). Закінчив Чернівецьке училище прикладного мистецтва (1955). Володіє техніками профілювання, плосковиїмчастого і рельєфного різьблення, столярства, токарства. Побудував різьблені альтанку, ротонду (Національний ботанічний сад), архітектурний комплекс малих форм у народних традиціях (Інститут бджільництва) в Києві. 

• Тринадцята річниця (21.11.2013) початку Революції гідності в Україні. Відповідно до Указу Президента України щорічно 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи. Він був встановлений з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 р. та в листопаді 2013 р. – лютому 2014 р. постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. Понад 100 наших співвітчизників віддали за це свої життя. На Вінниччині є три Герої Небесної Сотні – В. О. Брезденюк (17.06.1963–18.02.2014), Л. П. Полянський (24.10.1975–20.02.2014), М. М. Шимко (21.10.1979–20.02.2014). 

22 100 років від дня народження Лариси Порфиріївни Решоткіної (22.11.1926, м. Нікополь Дніпропетров. обл. – 2018, м. Вінниця), педіатра, доцента (1964), доктора медичних наук (1969), професора (1969), відмінника охорони здоров’я. Упродовж багатьох років була консультантом у відділеннях із найбільш важким контингентом хворих: анестезіології та інтенсивної терапії, патології новонароджених і недоношених, патології дітей раннього віку. Зробила вагомий внесок у розвиток вітчизняної педіатрії та неонатології. Автор понад 130 наукових праць, 2 монографій, численних методичних рекомендацій для педіатрів. Відзначена державними нагородами, 8 разів її ім’я було занесено на Дошку пошани. 

23 День народження Родіона Андрійовича Скалецького (23.11.1899, с. Михайлівка, нині Гайсин. р-ну – 22.03.1984, м. Київ), українського композитора, хорового диригента, послідовника М. Леонтовича, фольклориста. Викладав українську мову та співи в кооперативному та педагогічному технікумах Тульчина, в Ольгопільській школі. Відродив засновану М. Леонтовичем народну хорову капелу в Тульчині, очолював її в 1926–1932 рр., був організатором і керівником численних хорів. У повоєнний період тривалий час працював у Вінницькому інституті вдосконалення вчителів, школі № 3 м. Вінниці, керував секцією самодіяльних композиторів в обласному Будинку народної творчості. Усього ж з уст народу він записав на Вінниччині 320 пісень, серед них 146 – весільні. У 20–30-х рр. записав текст і музику весілля в рідному селі. У Вінниці ім’ям Р. Скалецького названо вулицю, на якій тривалий час жив композитор. 

24 220 років від дня народження Олекси Петровича Стороженка (24.11.1806, с. Лисогори, нині Прилуц. р-ну Чернігів. обл. – 18.11.1847, м. Брест), українського письменника, нащадка старовинного козацького роду. Майже 30 років свого життя віддав військовій службі. У 1820-х роках полк, у якому служив Стороженко, стояв неподалік від Тульчина. Враження того часу відбилися в його оповіданні «Кіндрат Бубненко-Швидкий», в основу якого лягли спогади про особисте знайомство із живими сучасниками Гонти і Залізняка. В оповіданні «Голка» зображено портрет самодура-магната Потоцького, який жив у Тульчині і прославився свавіллям не тільки над селянами, але й над біднішою шляхтою. 

25 100 років тому народився Олександр Андрійович Правдюк (25.11.1926, м. Вінниця – 22.07.1994, м. Київ), український музикознавець, доктор мистецтвознавства (1984), фольклорист. Закінчив Львівську консерваторію (1954 р.). З 1957 р. працював в ІМФЕ. Основні праці: «Ладові основи української народної музики» (1961), «Пісні великого Кобзаря» (1964), «Т. Г. Шевченко і музичний фольклор України» (1966), «Українська музична фольклористика» (1978), «Міжнаціональні зв’язки в музичному фольклорі» (1982). Написав низку вступних статей та наукових коментарів до музикознавчих збірників. 

• 95 років тому народився Леонід Петрович Панкоша (25.11.1931, м. Бердичів, нині Житомир. обл. – 21.12.2017, селище Тиврів, нині Вінниц. р-ну), живописець, графік. Закінчив Одеське художнє училище (1958). Від 1933 р. перебував у дитячих будинках у с. Дмитрівка та селищі Брацлав. За життя митець зібрав чималу колекцію старожитностей, став фундатором та першим директором Тиврівського краєзнавчого музею, відкритого в 1980 р. Автор понад 2 тис. художніх творів, зокрема символіко-алегоричних картин, пейзажів, графічних композицій, акварелей, натюрмортів, автопортретів. Учасник міських, районних, обласних мистецьких виставок (від 1974 р). Мав персональні виставки у Тиврові (2001), Вінниці (2006, 2011, 2016, 2023). 

• 75 років від дня народження Жанни Віталіївни Дмитренко (25.11.1951, с. Носівці Гайсин. р-ну), педагога, відмінника освіти України, поетеси, культуролога, журналіста, провідного методиста Вінницького обласного центру народної творчості. Член НСПУ (2019). Активно займається культурно-просвітницькою діяльністю, бере участь у різноманітних творчих акціях, що проводить Вінницький обласний центр народної творчості та заклади культури і мистецтв області. Авторка цілої низки поетичних збірок та прозових творів, передусім громадянської лірики та віршів історико-краєзнавчої тематики: «Витава» (2008), «Дорогі мої земляки» у 3 т. (2010–2013), «Носовецька левада» (2011), «Дві райдуги» (2013), «Іменем Майдану» (2015), вибраного «Нитка Аріадни» (2016), «Благословен дух творчості людської» (2021), «Зорі чумацького шляху» (2023), «Будьмо» (2024), прозових оповідань «Від долі не втечеш» (2021); публікацій у періодиці, у тому числі наукових і науково-популярних статей у фахових виданнях з питань історії та культури. Була депутатом Вінницької обласної Ради 5 і 7 скликань. Під час 2-ї каденції працювала заступником голови комісії з питань освіти, культури, сім’ї та молоді, спорту та туризму, духовності та історичної спадщини. Нагороджена грамотами та подяками Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, відзнакою «За заслуги перед Вінниччиною» (2017), літературними преміями «Кришталева вишня» (2010), ім. М. Стельмаха журналу «Вінницький край» (2013), ім. В. Юхимовича (2021), ім. В. Забаштанського (2023), ім. В. Кобця (2024). Учасник багатьох літературних та культурно-мистецьких заходів. 

26 75 років тому народився Дмитро Іванович Коломієць (26.11.1951, с. Стара Гута Хмільниц. р-ну), кандидат педагогічних наук (2001), доцент (2003), заступник декана факультету математики, фізики, комп’ютерних наук і технологій з виховної роботи; професор (2017) ВДПУ ім. М. Коцюбинського, відмінник освіти України (2004). Керує науковою роботою аспірантів, двоє з яких уже захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук. Загальна кількість публікацій – понад 140, у тому числі 50 – у фахових виданнях України; понад 10 – у виданнях, що індексуються в міжнародних наукометричних базах. Член ГО «Всеукраїнська асоціація наукових і практичних працівників технологічної освіти». 

27 125 років тому народився Михайло Орест (Михайло Костянтинович Зеров) (27.11.1901, м. Зіньків, тепер Полтав. обл. – 13.03.1963, м. Мюнхен, Німеччина; 20.06.1994 перепохов. в Києві), український поет, перекладач. Під час фашистської окупації Вінниці редагував місцеву газету «Вінницькі вісті». 

30 155 років тому народився Петро Соломонович Столярський (30.11.1871, м. Липовець – 29.04.1944, м. Свердловськ, РФ), скрипаль, музичний педагог, народний артист УРСР (1939). 

• 90 років тому народився Володимир Іванович Красюк (30.11.1936, с. Станіславчик Жмерин. р-ну – 21.08.2003, м. Красноград Харків. обл.), живописець, поет, член НСХУ (1983). Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут (1963). Відтоді пов’язав своє життя з Красноградом. Писав вірші російською та українською мовами. Художник-самоучка. Учасник міських, обласних мистецьких виставок. Створював живописні натюрморти, пейзажі в реалістичному стилі. Деякі полотна нашого земляка зберігаються у Красноградському краєзнавчому та Харківському художньому музеях. 

2 120 років тому народився Матвій Петрович Бронштейн (02.12.1906, м. Вінниця – 18.02.1938, розстріляний), український і російський фізик-теоретик. Закінчив Ленінградський державний університет (1930), Ленінградський фізико-технічний інститут. У листопаді 1935 р. захистив докторську дисертацію. Відомий своїми роботами в галузі релятивістської квантової теорії, астрофізики, космології, квантової електродинаміки, теорії тяжіння. Він був також чудовим популяризатором науки, автором науково-популярних книг із фізики. Перекладав українську поезію російською мовою. Був арештований у серпні 1937 р. Розстріляний у 1938 р., посмертно реабілітований в 1957 р. 

• 120 років тому народився Ярослав Васильович Гримайло (02.12.1906, с. Рогинці Хмільниц. р-ну – 10.04.1984, м. Харків), український письменник. Член ВУСПП, СПУ (1934). Навчався в Харківському інституті народної освіти (1926–1930). До війни працював у журналах «Молодняк» (1927–1934), «Піонерія» (1936–1940). У повоєнний період був кореспондентом газет «Соціалістична Харківщина», «Радянське мистецтво», «Литературная газета», очолював Харківську письменницьку організацію. Видав близько 20 книг: романів, збірок віршів, нарисів, оповідань та повістей на виробничу тематику. Писав для дітей. 

5 90 років тому народився Леонід Трохимович Пастушенко (05.12.1936, с. Говори, нині Хмельниц. р-ну Хмельниц. обл. – 27.02.2017, м. Вінниця), український прозаїк, поет, публіцист, журналіст, заслужений журналіст України (1993). Член НСЖУ (1960), НСПУ (1970). Працював у регіональних газетах, був власкором республіканських – «Комсомольское знамя», «Радянська Україна», «Демократична Україна». Автор збірок поезій, оповідань, новел та повістей, двотомника публіцистики. Лауреат обласної літературної премії ім. М. Трублаїні (1968), премії ім. П. Желюка (1986), республіканської премії ім. Я. Галана (1991), Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2000), літературної премії імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2010). У 2010 р. здобув звання «Журналіст року» за публікації «Замах на годувальницю», «Невмирущі хохли», «Імперський мат», «Я – українець» та інші, надруковані у «Вінницькій газеті». 

7 90 років тому народився Микола Олександрович Рябий (07.12.1936, с. Заболотне, нині Тульчин. р-ну – 01.01.2021, м. Вінниця), український письменник, публіцист, перекладач, краєзнавець. Член НСПУ (1976), НСЖУ. Працював у пресі, зокрема в редакціях газет «Вінницька правда», «Комсомольське плем’я», «Подолія». Автор низки романів історичної тематики, упорядник книги «Павло Халебський. Країна козаків» (1995). Переклав, упорядкував і прокоментував ряд художніх, історичних та духовних книг. Лауреат колгоспної премії імені двічі Героя Соціалістичної праці Пилипа Желюка, Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (1994), літературної премії «Благовіст» (2007), премії імені Івана Богуна, літературної премії імені Михайла Стельмаха журналу «Вінницький край» (2017), премії імені Леоніда Гавриша (2019). Лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна». 

10 90 років тому народився Сергій Андрійович Гребельський (10.12.1936, м. Хмільник), журналіст, краєзнавець, член НСЖУ, заслужений журналіст України. Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, проте подальшу долю пов’язав із журналістикою. Працював у редакціях літинської та хмільницької райгазет, був власкором обласних газет «Вінниччина» та «Подолія». Дослідив історичне минуле Хмільника, сіл Хмільницького району: Голодьки, Терешпіль, Сальниця, Уланів, Чернятинці, Маркуші, Жданівка та ін. З краєзнавчою тематикою виступає в місцевій пресі. Співавтор двох путівників. 

12 230 років тому указом Павла І від 12.12.1796 було утворено Подільську губернію із центром у м. Кам’янець-Подільський. Вінниця на довгий час стала рядовим повітовим центром губернії, через що загальмувався розвиток промисловості, торгівлі, культури тощо. 

• 80 років від дня народження Миколи Яковича Завального (12.12.1946, с. Крикливець, нині Тульчин. р-ну), українського поета, прозаїка, журналіста, агронома-селекціонера. Член НСЖУ (1999), НСПУ (2010). Автор понад 30 книжок, у т. ч. збірок поезій. Вивів понад 40 сортів винограду та підготував до друку книгу «Виногради для Поділля». Створює на Наддністрянщині дендропарки, зокрема у с. Яворівка, нині Тульчинського району. Лауреат літературних премій імені Андрія М’ястківського, імені С. Руданського. 

13 День народження Миколи Дмитровича Леонтовича (13.12.1877, с. Монастирок, нині Вінниц. р-ну – 23.01.1921, с. Марківка, нині Гайсин. р-ну), всесвітньо відомого композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста, музично-громадського діяча. Здобувши освіту, працював учителем музики та арифметики в Чуківській школі (Вінницький р-н), викладав хоровий спів у Тиврівському духовному училищі, церковно-вчительській школі у Вінниці. З 1908 по 1919 рр. Леонтович викладав співи в Тульчинському єпархіальному училищі. М. Д. Леонтович – творець класичних зразків української хорової музики, автор численних обробок українських народних пісень, оригінальних творів. Загалом у його доробку близько 200 народних хорових творів. Леонтович став одним із найчастіше виконуваних українських композиторів у світі завдяки його «Щедрику». Ця мелодія всесвітньо відома і є символом Різдва як для України, так і для мешканців багатьох країн світу під назвою «Carol of the Bells». Після його смерті в 1922 р. на Поділлі було засновано філію Музичного товариства імені Леонтовича, його ім’ям називалася Вінницька хорова капела. У м. Тульчин композитору за проєктом скульптора Г. Н. Кальченко та архітектора А. Ф. Ігнатенка споруджено пам’ятник. Його ім’я має Вінницький фаховий коледж мистецтв, Вінницька обласна філармонія, Центральний міський парк Вінниці, Подільський камерний хор «Леонтович-капела» Вінницької обласної філармонії ім. М. Леонтовича. У грудні 1977 р. до 100-ліття від дня народження Миколи Дмитровича Леонтовича було відкрито музей у с. Марківка Теплицького району, де він трагічно загинув і був похований. Нині це – філія Вінницького обласного краєзнавчого музею. У серпні 2016 року відкрили осучаснений музей та меморіал у пам’ять про видатного земляка. Також у Вінниці запроваджено мистецький проєкт – фестиваль хорової музики «Асамблеї Леонтовича». Щорічно в грудні проводяться традиційні вечорниці у музеї-квартирі М. Леонтовича в Тульчині. Його ім’я занесено ЮНЕСКО до списку славетних людей світу. У 2020 р. культурним брендом Вінниччини став «Щедрик – мелодія Вінниччини» М. Д. Леонтовича. Логотип зареєстровано як товарний знак. 

• 170 років тому народився Микола Карпович Садовський (Тобілевич) (13.12.1856, с. Кам’яно-Костувате, тепер Миколаїв. обл. – 07.02.1933, м. Київ), український актор, режисер, театральний діяч, письменник. Неодноразово бував на Вінниччині. Його ім’ям названо Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр. 

• 90 років тому народився Анатолій Іванович Ткач (13.12.1936, селище Крижопіль, нині Тульчин р-ну – 20.09.2020, м. Київ), лікар-нейрохірург, кандидат медичних наук (1972). Заслужений лікар України (1987). Автор 27 наукових робіт, 4 винаходів. Основні напрями наукової діяльності: захворювання і травми хребта та спинного мозку. 

14 85 років тому народився Федір Іванович Пойменов (14.12.1941, с. Солдатське, нині Охтир. р-ну Сум. обл. – 28.05.2021, м. Вінниця), валторніст, диригент, педагог, викладач Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М. Д. Леонтовича, заслужений діяч мистецтв України (1999). З 1977 р. по 1988 р. – керівник симфонічного оркестру. З 2011 р. – диригент та керівник камерного оркестру коледжу. Нагороджений почесними грамотами та дипломами Міністерства культури України. 

15 100 років від дня народження Володимира Петровича Вовкодава (15.12.1926, с. Лозни, нині Хмельниц. р-ну Хмельниц. обл. – 04.03.2012, с. Кармалюкове Жмерин. р-ну, похов. у с. Курилівці), краєзнавця, фольклориста, етнографа, музеєзнавця, дослідника антифеодальної боротьби селян Поділля 20–30-х рр. ХІХ ст. Член НСЖУ (1996). Працюючи сільським фельдшером, він записав 2000 народних пісень, сотні легенд, переказів, усмішок, приказок, повір’їв, замовлянь, тлумачень снів, прізвиськ, топонімічних назв, діалектизмів, які увійшли до збірників «Весільні пісні» (1982), «Народні оповідання» (1983), «Калинова сопілка» (1989), «Український сонник» (1991), «Голод-33: народна книга-меморіал» (1991), «Євшан-зілля» (1992), «Народні повір’я» (1994) та «Подільські криниці» (1994). Видав і свої фольклорні записи про Устима Кармалюка «Останній гайдамака» (2001), народну сатиру на радянську владу «Правда очі коле» (2003), збірку «Людське око бачить глибоко» (2006). Він – один з ініціаторів створення і колишній директор Музею історії села Кармалюкове Жмеринського району. Співавтор історико-краєзнавчого нарису «Жмеринський край» (2003), автор багатьох публікацій про визвольну боротьбу, зокрема про отаманів Якова Гальчевського, Якова Шепеля, Хмару (Семена Харченка-Харчука), ініціатор встановлення пам’ятників У. Кармалюку в Летичеві та його рідному селі Головчинці – тепер Кармалюковому. Боровся за Українську державу в лавах Руху, «Просвіти», «Меморіалу», історичного клубу «Холодний Яр». Лауреат літературно-фольклорної премії ім. Павла Чубинського (1996), премії «За подвижництво у державотворенні» ім. полковника Армії УНР Якова Орла-Гальчевського. 2018 р. заснована районна премія ім. В. Вовкодава, яка 2020 р. набула статусу обласної. 

16 110 років тому народився Іван Васильович Ковалишин (16.12.1916, с. Руданське, нині Жмерин. р-ну – 18.06.2003, м. Хмельницький), ортопед-травматолог, організатор травматолого-ортопедичної служби Хмельницької області, доктор медичних наук. Заслужений лікар України. Відмінник охорони здоров’я. Почесний громадянин Хмельницької області. Під час Другої світової війни – хірург полку (1941–1945). Повоєнну мирну працю розпочав головним лікарем та завідувачем хірургічного відділення Теофіпольської районної лікарні на Хмельниччині. Автор понад 60 наукових праць, присвячених профілактиці сільськогосподарського травматизму; хірургічному лікуванню туберкульозного спондиліту; природженого вивиху стегна; остеосинтезу внутрішньосуглобових і присуглобових переломів; лікуванню хронічного остеомієліту тощо. Розробив внутрішньокістковий вилкоподібний фіксатор. Впровадив у практику охорони здоров’я 42 раціоналізаторські пропозиції. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), іншими державними нагородами. Одна з вулиць м. Хмельницького має його ім’я. 

18 95 років тому народилася Михайлина Хомівна Коцюбинська (18.12.1931, м. Вінниця – 07.01.2011, м. Київ), український філолог та літературознавець, письменниця, перекладачка, активна учасниця правозахисного руху шістдесятників. Кандидат філологічних наук (1959), заслужений діяч науки і техніки України (2001), почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2008). Член НСПУ (1990). Племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського (дочка його молодшого брата Хоми). Досліджувала поетику художнього твору багатьох українських письменників, зокрема наших земляків М. Коцюбинського, В. Стуса, Г. Кочура. Лауреат літературних премій ім. В. Стуса (1994), ім. М. Коцюбинського (1998), а також Національної премії України ім. Т. Шевченка (2009). Нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня (2006). 

• 125 років тому народився Микола Артемович Павлюк (19.12.1901, м. Гайсин – 08.03.1984, м. Одеса), український художник-живописець. Член Асоціації революційного мистецтва України (1924), член СХУ (1938) та Спілки художників СРСР. Входив до групи художників-бойчукістів (1918–1936). Працював у галузі станкового живопису. Закінчив Одеський художній інститут (1930; викладачі П. Волокидін, Д. Крайнєв). 1930–1970 рр. викладав у художніх закладах освіти Києва та Одеси. Писав жанрові композиції, пейзажі та натюрморти. Роботи митця зберігаються в музейних і приватних колекціях України. 

• 75 років від дня народження Миколи Івановича Шпаковатого (19.12.1951, с. Котюжани, нині Могилів-Поділ. р-ну), прозаїка. Член СПУ (1992). Займався журналістикою, видавничою роботою. Президент громадянського фонду «Центр сприяння видавництвам». Автор книг «Монологи осені» (1988), «Нічні оркестри» (1993), «Вогонь Чорнобиля» (1998). Багато друкується в періодичній пресі. Перекладає із сербської і хорватської. Зокрема, переклав роман Іво Андрича «Травницька хроніка» та його твори для дітей. 

20 140 років тому народився Лев Костянтинович Морейніс (20.12.1886 м. Кам’янець-Подільський – 15.10.1937, м. Вінниця), хімік-фармацевт, професор, один із засновників Вінницького медичного інституту, перший завідувач кафедри фармакології. Читав лекції з фармацевтичної хімії, фармакогнозії та аптечний практикум у фармацевтичному інституті, а фармакологію – в школі допомоги лікарям. У 1920-ті рр. 20 ст. працював науковим співробітником Кабінету виучування Поділля. У 1934 р. став одним із засновників Вінницького стаціонарного медичного інституту, першим завідувачем кафедри хімії та фармакології (1934–1937). Автор монографії «Етерові Олії: До питання про організацію виробництва у Вінниці етерових олій» (Вінниця, 1929). Його підручник «Основи фармацевтичної хімії» двічі перевидавався: 2-ге видання (Київ, 1934); 3-тє видання (Дніпропетровськ, 1937) та був «рекомендований Наркоматом охорони здоров’я для усіх медичних вузів України». 

• 110 років тому народився Петро Харитонович Гайдук (20.12.1916, с. Антонів, нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. – 1989, м. Вінниця), хірург, доктор медичних наук (1973), доцент (1970). Учасник Другої світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1937). Працював лікарем. Після служби в армії працював у Вінницькому медичному інституті. Напрямки наукових досліджень: пластика трахеї і бронхів, ін. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (1985), двома орденами Червоної Зірки (1944, 1945), медалями «За бойові заслуги» (1951), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.», «За взяття Будапешта». 

21 225 років тому народився Томаш Падурра (Тимко Падура) (21.12.1801, м. Іллінці – 08.09.1871 м. Козятин, похований у м. Махнівка, нині село Хмільниц. р-ну), польсько-український поет, композитор, революціонер. Автор відомої польсько-української пісні «Hej, sokoły» («Гей, соколи») (1871). Був співцем козаччини, популяризував український фольклор та музику. 

• 65 років тому народився Ігор Євгенович Федоров (21.12.1961, м. Вінниця – 25.05.2016, там само), український письменник-фантаст, сценарист і перекладач з англійської мови. Публікуватися почав наприкінці 1980-х років у місцевій пресі. У 1989 р. опублікував першу книгу – збірку фантастичних оповідань «Відкриття». Він був співавтором кількох сценаріїв до серіалу «Секретні матеріали». Разом з іншими письменниками заснував вінницький клуб любителів фантастики «Лабораторія», організовував всесоюзні зльоти любителів фантастики «Віннікон» і брав участь у численних конвентах фантастики в Україні та за кордоном. У 2019 р. журнал «Вінницький край» та обласна організація Національної спілки письменників України заснували літературну премію імені Ігоря Федорова. 

22 День народження Насті Андріанівни Присяжнюк (22.12.1894, м. Погребище – 08.06.1987, там само), української фольклористки, етнографа, краєзнавця, педагога. Закінчила двокласну школу, працювала на цукроварні, потім в Одесі – на цукрозаводі та канатній фабриці. Записувати фольклор почала з 1917 р. У 20-ті роки Н. А. Присяжнюк, маючи зв’язок з Етнографічною комісією та Кабінетом музичної етнографії Академії наук України, розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами та піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів, працювала на ниві етнографії та краєзнавства. Усе зібране надсилала до Києва. Значну кількість записів подільської фольклористки надруковано в кількох томах серії «Українська народна творчість». Головним підсумком її життя став збірник «Пісні Поділля» (1976). Її записи є також у Державному архіві Вінницької області та обласному краєзнавчому музеї. Щорічно у Вінницькому районі проводиться свято фольклору «Світанки над Россю». 

• 80 років тому народився Геннадій Васильович Солдатов (22.12.1946, м. Ташкент, Узбекистан – 21.02.2021, Вінниця), український художник, графік. Член НСХУ (1992). Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (1971), відділення проєктування інтер’єрів. Був направлений на роботу у Вінницю. Працював на художньому комбінаті. Працював у жанрах монументально-декоративного мистецтва і станкового живопису. Митець був учасником численних міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Декілька картин художник присвятив будівництву четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС. Створив велику кількість ескізів для закладів освіти Вінниччини. Його твори зберігаються в обласних краєзнавчому та художньому музеях (м. Вінниця), Кременчуцькому краєзнавчому музеї. 

26 430 років тому народився Петро Могила (26.12.1596 (10.01.1597?), Молдавія – 11.01.1647, м. Київ), український церковний, державний і культурний діяч. Великі заслуги П. Могили перед вітчизняною культурою й освітою, у тому числі Вінниччини. Завдяки зусиллям його та брацлавського підсудка Михайла Кропивницького у м. Вінниця на основі братської школи при Вознесенському монастирі у 1638 р. відкрито православний колегіум – філію Києво-Могилянської колегії, нині Києво-Могилянської академії, одного з найпрестижніших ЗВО України. Водночас П. Могила підняв на якісно новий рівень викладання в церковнопарафіяльних школах, відкритих майже при кожному храмі. На середину XVII ст., за свідченнями іноземців, в Україні («країні козаків»), зокрема на Поділлі, практично всі чоловіки й більшість жінок були письменними. Церковний історик, єпископ Сильвестр Гаєвський сказав про П. Могилу: «Не просто український патріот, а велетень-патріот, що запліднив українську культуру на цілі віки вперед». 

• 110 років тому (26.12.1916) хоровий колектив під керівництвом О. Кошиця з величезним успіхом вперше виконав у Київському університеті знаменитий твір нашого земляка М. Леонтовича «Щедрик». Композитор став відомим і популярним у мистецьких колах, до його творчості зріс інтерес серед фахівців і шанувальників хорової музики, а «Щедрик» розпочав свою тріумфальну ходу країнами світу. 

27 105 років від дня народження Олександра Федоровича Швеця (27.12.1921, с. Забуяння, нині Бучан. р-ну Київ. обл. – 22.03.2009, м. Вінниця), заслуженого лікаря України (1984), організатора охорони здоров’я на Вінниччині. Учасник Другої світової війни. Нагороджений орденами та медалями. 

28 160 років тому народився Данило Кирилович Заболотний (28.12.1866, с. Чоботарка, нині с. Заболотне Тульчин. р-ну – 15.12.1929, м. Київ, похов. у с. Заболотному), видатний учений, епідеміолог, мікробіолог, творець наукової школи, академік АН СРСР, президент АН УРСР. Випускник Київського університету Св. Володимира (1894 p.). Засновник першої у світі кафедри епідеміології в Одесі. У Києві заснував Інститут мікробіології та епідеміології. У с. Заболотному на Вінниччині діє меморіальний музей Д. К. Заболотного. 2019 р. в селищі Крижопіль встановили пам’ятник видатному мікробіологу та епідеміологу. Ім’я видатного вченого у 1966 р. надано одному із провідних закладів освіти міста – Вінницькому медичному фаховому коледжу ім. акад. Д. К. Заболотного. 2016 р. до 150-річчя від дня народження академіка на вул. Заболотного, 8 встановлено пам’ятну дошку.

 

Цього місяця виповнюється: 

• 85 років тому (1941) створений Літинський табір військовополонених, де до березня 1942 р. померло від голоду 3200 осіб.

Іменний покажчик ювілярів 2026 року

 

Аксельрод Р. Б. (листопад)

Андрушко О. М. (лютий)

 

Бабич А. О. (серпень)

Бадіка Д. М. (лютий)

Бадюк В. В. (вересень)

Базилевич А. Д. (червень)

Баленко М. П. (лютий)

Бенделіков П. Ю. (червень)

Бичков М. М. (травень)

Білозерова Л. О. (квітень)

Бойко О. М. (лютий)

Боковець В. В. (лютий)

Бомбела В. О. (лютий)

Бондарчук П. Ф. (червень)

Бондарчук П. Я. (листопад)

Бонковський Д. (Діонізій) Ф. (квітень)

Боримський І. А. (січень)

Борщевська (Шостак) М. М. (серпень)

Братусь Н. В. (березень)

Брезденюк В. О. (лютий)

Бронштейн М. П. (грудень)

Булат Л. М. (червень)

Бурдига Ф. В. (квітень)

Буткевич В. Г. (серпень)

 

Вакалюк-Дорошенко М. І. (серпень) 

Васкевич А. М. (вересень)

Васюра А. С. (серпень)

Ващук А. А. (березень)

Вдовиченко (Гаврилюк) М. І. (травень)

Венгеров Л. М. (квітень)

Верещагін Ф. Г. (травень)

Веркентін В.-М. (лютий)

Вільчинський В. Т. (квітень)

Вовкодав В. П. (грудень)

Волинець М. Я. (жовтень)

Волошенюк Г. Л. (Касіяненко Г.) (січень)

Ворошилов В. О. (лютий)

Вязьмітіна М. І. (квітень)

 

Гавриш Л. Т. (жовтень)

Гайдук П. Х. (грудень)

Гайструк А. Н. (червень)

Гаккебуш В. М. (січень)

Гарматюк А. П. (січень)

Гвелесіані О. Г. (травень)

Герасимчук Д. І. (травень)

Гижа О. Р. (вересень)

Гірко В. Л. (жовтень)

Гірник П. М. (квітень)

Голяк Л. Д. (жовтень)

Гончар А. Г. (Анат Згар) (травень)

Горб Є. В. (лютий)

Гордійчук П. Г. (травень)

Горлей В. С. (січень)

Готалов-Готліб А. Г. (січень)

Гощинський С. (листопад)

Гребельський С. А. (грудень)

Гречко Е. М. (травень)

Грешило М. С. (жовтень)

Григорчук П. С. (серпень)

Григурко Л. В. (лютий)

Гримайло Я. В. (грудень)

Гринцевич Н. А. (лютий)

Грінченко Л. П. (квітень)

Гріх Р. І. (червень)

Громов М. Я. (лютий)

Грушевський М. С. (вересень)

Губерман О. М. (травень)

Гулеватий Т. Я. (квітень)

Гулько І. П. (травень)

Гуменюк А. І. (червень)

Гунас І. В. (січень)

Гунько М. М. (серпень)

 

Давидовський Г. М. (січень)

Демчук І. В. (лютий)

Деспіллер О. Д. (лютий)

Дмитренко Ж. В. (листопад)

Дмитренко М. К. (січень)

Добжинський М. С.

Добротворський В. В.

Довгань С. М. (лютий)

Дозірчий Д. Л. (лютий)

Донець О. С.

Дорош М. Н. (січень)

Дорошкевич (Дарашкевич) Л. Л. (квітень)

Доценко О. П. (листопад)

Драганюк Л. С. (жовтень)

 

Жданов В. С. (лютий)

Житецький А. А. (жовтень)

 

Забаштанський В. О. (жовтень)

Заболотний Д. К. (грудень)

Завальний М. Я. (грудень)

Загрійчук А. Л. (отець Анатолій) (січень)

Задоянний В. М. (лютий)

Замкова Н. Л. (квітень)

Западнюк В. Г. (червень)

Зінько Ю. А. (квітень)

Зуїха Явдоха (справж. – Я. М. Сивак) (березень)

 

Кардаш Н. М. (жовтень)

Карпанюк М. В. (листопад)

Касевич С. Д. (березень)

Кац М. Л. (серпень)

Керничний Г. Р. (лютий)

Кирилюк Д. М. (лютий)

Кирилюк Л. О. (березень)

Кізімов Ю. І. (травень)

Кіссо А. (липень)

Климчук В. В. (лютий)

Клочко В. Л.

Коваленко А. Я. (січень)

Коваленко Ю. В. (лютий)

Ковалишин І. В. (грудень)

Коваль І. Д. (лютий)

Ковилін В. О. (лютий)

Когут М. Д. (травень)

Козак В. С. (липень)

Козловський І. П. (події)

Колодєєв І. Д. (вересень)

Коломацький В. В. (лютий)

Коломієць Д. І. (листопад)

Кондратюк В. Ф. (вересень)

Кондрашко Т. С. (серпень)

Копиця Д. Д.(липень)

Косенко А. Ф. (квітень)

Костенко Ю. І. (червень)

Костюшко Т. (лютий)

Котенко С. Л. (лютий)

Коцюбинська М. Х. (грудень)

Коцюбинський М. М. (вересень)

Кравченко І. Г. (листопад)

Красюк В. І. (листопад)

Криводубський В. Н. (жовтень)

Крим А. І. (вересень)

Крись-Пугач А. П. (вересень)

Крупка В. П. (березень)

Крутих О. М. (лютий)

Кубаль В. Т.

Куценко-Соловйов В. Я. (березень)

 

Лабінський М. Г. (листопад)

Лабунський Д. Б. (лютий)

Ланге Тор Неве (квітень)

Ландвер Ян (січень)

Левицький П. О. (червень)

Лежнюк П. Д. (лютий)

Леонтович М. Д. (грудень)

Лесник А. Г. (серпень)

Лисенко Д. Є. (лютий)

Лисиця П. Л. (лютий)

Лук І. Г. (листопад)

Луцишин О. Г. (вересень)

Люля І. І. (березень) 

 

Майборода Д. О. (лютий)

Маковська Є. І. (травень)

Маліванчук А. І. (січень)

Маловський М. М. (травень)

Мартинюк А. І. (травень)

Матковський В. М. (лютий)

Мацевич А. Ф. (серпень)

Мельник П. С. (січень)

Мироненко О. М. (лютий)

Михайловський Б. В. (червень)

Михальчук К. П. (січень)

Мігрін М. М. (квітень)

Міщенко Ф. І.(липень)

Могила П. (грудень)

Могилко К. В. (лютий)

Мозговий О. В. (квітень)

Морейніс Л. К. (грудень)

Мотрук І. І. (лютий)

 

Наєв С. І. (лютий)

Назаренко О. Г. (червень)

Назаренко О. О. (січень)

Нечипорук М. І. (квітень)

Ніколаєнко (Брацлавська) М. Х. (жовтень)

Ніщинський П. І. (вересень)

 

Олійник Г. М. (лютий)

Орест М. (Зеров М. К.) (листопад)

Орлівський А. І. (лютий)

Осьмушко В. Т. (травень)

 

Павлюк М. А. (грудень)

Падурра Т. (Тимко Падура) (грудень)

Палій Г. К. (серпень)

Пальченко Є. М. (лютий)

Панкоша Л. П. (листопад)

Пасіхов Ю. Я. (квітень)

Пастушенко Л. Т. (грудень)

Пащенко О. С. (вересень)

Пелешко О. П. (лютий)

Перепелюк В. М. (листопад)

Петренко В. І.(липень)

Пилявець С. О. (лютий)

Піддубняк В. Г. (квітень)

Пікус Є. М. (лютий)

Пірус Т. П. (квітень)

Піскун Р. П. (січень)

Пічкур Д. С. (квітень)

Побережець С. П. (лютий)

Пойменов Ф. І. (грудень)

Поклад Н. І. (вересень)

Полянський Л. П. (лютий)

Поп Ю. І. (березень)

Порошенко О. І. (червень)

Постніков В. М. (серпень)

Потоцький Я. (березень)

Правдюк О. А. (листопад)

Присяжнюк Н. А. (грудень)

Прокопчук Л. В.(липень)

Прусс В. В. (січень)

 

Раїнський І. Я. (лютий)

Ратушна Л. С. (січень)

Речмедін В. О. (лютий)

Решоткіна Л. П. (листопад)

Римша С. В. (вересень)

Романенко П. К. (липень)

Романов М. Ф. (листопад)

Руданський С. В. (січень)

Руденко М. О. (лютий)

Рудик О. Г. (лютий)

Руппельт Е. А. (вересень)

Русова С. Ф. (лютий)

Рябий А. С.(липень)

Рябий М. О. (грудень)

 

Саблук П. Т. (червень)

Савостьянов О. О. (жовтень)

Савченко І. А. (жовтень)

Савчинська М. В. (липень)

Садовський (Тобілевич) М. К. (грудень)

Сарафинюк Л. А. (вересень)

Свенціцький П. (події)

Свинар О. Г. (квітень)

Семенов В. А. (лютий)

Семенов О. І. (події)

Скалецький Р. А. (листопад)

Скальський В. В. (січень)

Скрипник М. В. (травень)

Слободянюк Б. Г.(липень)

Слободянюк-Подолян С. І. (серпень)

Сметанська М. І. (серпень)

Смогоржевський О. С. (березень)

Смолянська О. П. (травень)

Смольський Л. П. (вересень)

Собко С. С. (лютий)

Сокур М. І. (жовтень)

Солдатов Г. В. (грудень)

Соловей П. О. (серпень)

Солоданюк О. Ю. (лютий, вересень)

Солтановський А. Я. (події)

Сорока А. В. (лютий)

Стельмах М. П. (травень)

Степанищев О. О. (лютий)

Столярський П. С. (листопад)

Столярчук Ф. Є. (серпень)

Стороженко О. П. (листопад)

Сторожук (Буздиган) В. П. (березень)

Страшний В. І. (жовтень)

Стус В. С. (січень)

 

Танасієнко І. Д. (червень)

Танасієнко Ф. С. (червень)

Танцюра Г. Т. (червень)

Таращук П. В. (червень)

Тележинський М. Т. (січень)

Тимченко Є. К. (жовтень)

Тимчук В. М. (жовтень)

Тишецький В. А. (вересень)

Ткач А. І. (грудень)

Тодоров Д. Р. (лютий)

Турський О. Ф. (березень)

Українець В. П. (лютий)

Українка Л. (Л. П. Косач-Квітка) (лютий)

Уманець Р. С. (березень)

Усатий Г. Я. (січень)

 

Фартушняк А. Д. (лютий)

Федоров І. Є. (грудень)

Філін О. О. (травень)

Філінська Л. Л. (квітень)

Фінашин Д. Р. (лютий)

Фіщенко В. О. (вересень)

Фурман Ю. М. (травень)

 

Хибовський Я. Ю. (лютий)

Хитрик В. О. (серпень)

Хлівний В. К. (січень)

 

Цвігун Т. О. (листопад)

Цимбал В. О. (січень)

Ципковський В. П. (березень)

Цьох Й. Т. (листопад)

 

Чалий М. К. (вересень)

Чебикін А. В. (квітень)

Черниш А. Й. (вересень)

Чернявський С. В. (квітень)

Чорногуз О. Ф. (квітень)

Чубач Г. Т. (січень)

 

Шаламай Л. П. (липень)

Шалковський І. Г. (вересень)

Шаматалюк Є. В. (лютий)

Шапринський В. О. (квітень)

Швець О. Ф. (грудень)

Шевченко А. С. (січень)

Шерр Б. Р. (липень)

Шестак В. В. (квітень)

Шестопалюк О. В. (березень)

Шевченко Т. Г. (березень)

Шимко М. М. (лютий)

Шиян А. А. (березень)

Широцький (Шероцький) К. В. (червень)

Шкляр Б. С. (січень)

Шмига В. Ф. (березень)

Шпак В. І. (жовтень)

Шпак В. Я. (жовтень)

Шпаковатий М. І. (грудень)

Шпортун М. Ф. (січень)

Штаєрман І. Я. (квітень)

Шульга І. Г. (серпень)

 

Щегельський А. Г. (Щегельський Антін) (січень)

Щегельський П. Г.

Щепілова Н. Г. (жовтень)

Щербань Д. І. (жовтень)

 

Яворська О. Г. (червень)

Яворський М. Й. (жовтень)

Якорева Н. А. (березень)

Янишин М. О. (лютий, березень)

Янченко А. Я. (січень)

Яцимирський К. Б. (квітень)

Довідкове видання

 

 

 

 

 

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2026 року

 

Хронологічний довідник

 

 

 

 

 

Відповідальна за випуск Г. М. Слотюк,

 

директор ВОУНБ ім. В. Отамановського

 

 

 

 

 

Укладачі, комп’ютерний набір: О. Ю. Антонюк, О. М. Зелена

 

 

 

 

 

 

 

Редагування С. В. Лавренюк

 

Дизайн обкладинки А. В. Зубко