Від укладача

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі черговий випуск хронологічного довідника «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2010 року». Його мета – надати представникам  владних  структур,  працівникам  культурно-освітніх установ, викладачам, журналістам, краєзнавцям, студентам, учням, широкому колу читачів довідковий матеріал про  важливі  події  в  історії  області,  ювілеї  видатних уродженців  краю  та  діячів,  які  життям  і  діяльністю пов’язані з Вінниччиною.

Дати  у  хронологічному  довіднику  подані  за  новим стилем.  Якщо  у  джерелах  траплялися  розбіжності, перевага  надавалася  інформації  з  фундаментальних енциклопедично-довідкових  видань. Неточності можливі у  датуванні  подій, що  відбувалися  до  лютого 1918  року, оскільки джерела не завжди розрізняють старий  і новий стилі.  Видатні  постаті  Вінницького  краю,  вшанування яких  в  області  відзначається  щорічно,  виділені жирним курсивом.  У  хронологічному  списку  стисла  інформація про ювілярів, на яких подані розширені довідки, позначена астериском (*).

Радимо  бібліотекарям  використати  пропоноване  видання  для  відзначення  дат,  які  пов’язані  з  історією та  культурою  певного  району,  міста,  села.  Більш  широку  інформацію  про  ювілейні  дати  Вінниччини  можна отримати  у  відділі  літератури та  інформації  з  питань краєзнавства (тел. (0432) 56-28-24),  де  до  ваших  послуг –  зведений  краєзнавчий  каталог,  картотеки,  краєзнавчі

електронні  бази  даних: «Література  про  Вінницьку  область», «Персоналії», «Календар»  тощо,  довідково-бібліографічні видання та фонд краєзнавчої літератури.З  переліком  знаменних  і  пам’ятних  дат  державно-го  та  світового  значення,  українських  професійних  та великих  народно-релігійних  свят  на 2010  рік  ви  зможете ознайомитися на  сайті Національної парламентської бібліотеки України.

За  інформацією про дати державного та світового значення звертайтеся у відділ довідково-бібліографічного та  інформаційного  обслуговування (тел. (0432) 35-11-04).

Для  поліпшення  якості  подальшого  видання  календарів просимо  надсилати  його  укладачам  свої  зауваження та пропозиції.

Наша адреса:

21100, Вінниця, вул. Соборна, 73

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Тел. (0432) 56-28-24

Факс (0432) 35-23-94

E-mail: kraev@library.vn.ua

https://library.vn.ua

У 2010 році виповнюється:

• 620 років з часу (1390) заснування м.Немирів
• 580 років з часу (1430) появи першої письмової згадки про с.Сальниця (Салиха) Хмільницького району
• 560  років (1450),  як  в  джерелах  з’явилася  перша  згадка про  с.П’ятничани (нині  у межах Вінниці),  с.Васьківці, нині Івашківці Шаргородського району, с.Нове місто Тиврівського району
• 570 років з часу (1440)заснування м.Іллінці
• 480  років (1530), як  з’явилася перша письмова згадка  про с.Літинка Літинського району
• 450  років  (1560),  як  було  засновано  с.Лука-Мелешківська Вінницького району
• 440 років з часу (1570) появи першої письмової згадки про с.Уладівка Літинського району
• 410 років з часу (1600) першої згадки про м.Гайсин
• 370  років (1640),  як  м.Вінниці  було  надане  магдебурзьке право
• 360 років  (1650), як було видано «Опис України» Гійома Левассера  де  Боплана  з  цінними  відомостями  про Поділля  та Брацлавщину ХVІІ ст.
• 350  років (1660),  як  священик  з  м.Шаргорода  Григорій Димитрієвич  здійснив  першу  спробу  бібліографування  на Поділлі –  перелік  літератури  при  рукописній  книзі «Біблія мала»
• 310  років (1700),  як  в  с.Пирогів  Тиврівського  району  було споруджено церкву в честь св. Миколая
• 280  років з  часу (1730)  заснування  сіл  Дяківка,  Тирлівка Бершадського району
• 260 років  (1750), як в с.Василівка Іллінецького району було споруджено Покровську церкву,  у  с. Ворошилівці Тиврівського району споруджено церкву в честь Різдва Богородиці
• 250  років  з  часу (1760)  заснування  с.Велика  Вулига Тиврівського району
• 240 років  з часу (1770) появи першої письмової згадки про с.Воробіївка Немирівського району
• 225  роківвід  дня  народження  Антона  Лук’яновича Анджейовського (Андржейовського) (1785-1831), ботаніка, зоолога, дослідника флори Поділля
• 210  років від  дня  народження  Миколи  Васильовича Басаргіна (1800-1861),  декабриста,  члена  Тульчинської управи  Південного  товариства  декабристів,  мемуариста.  У 1820-1825 рр. мешкав у Тульчині
• 210 років від дня народження Хоми Станіслава (Наполеона Михайловича)  Буяльського (близько 1800,  с.Майдан-Борківський,  нині  с.Українка  Літин.  р-ну – ?),  художника, педагога
• 180  років  від  дня  народження  Маріана  Гожковського (1830, Ладижин, тепер Тростянец. р-ну – 1911), польського і українського письменника, фольклориста, мистецтвознавця
• 170 років  (1840), як було засновано Корделівський цукровий завод (Калинів. р-н) (нині ТОВ «Цукорагро – МТ» )
• 170  років  (1840),  як  було  відкрито  Турбівську  церковно-приходську  школу,  нині  ЗОШ  І-ІІІ  ст.  № 2  смт  Турбів  та Білянську  церковно-приходську  школу,  нині –  ЗОШ  І-ІІ  ст с.Біла Липовецького району
• 150  років  з  часу (1860)  заснування  Вищеольчедаївського (Мурованокурилов.  р-н),  Уладівського (Літин.  р-н), Скоморошківського (Оратів.  р-н)  цукрових  заводів (нині  не працюють)
• 150 років  (1860), як у м.Бар було засновано винокурню, що виробляла спирт-сирець, нині державне підприємство «Барський спиртовий комбінат»
• 150 років  з часу (1860) відкриття церковно-приходських шкіл в  селах  Лозна,  Хутори  Кривошиїнецькі,  Соломірка  (нині с.Порик)Хмільницького району
• 150  років  від  дня  народження  Григорія  Григоровича Артинова (1860,  м.Ніжин,  Чернігів.  обл. – 1919,  м.Вінниця), цивільного  інженера,  вінницького  міського  архітектора  в 1900-1919 рр.
• 150 років  від дня народження Бориса (Баруха) Пилиповича Брандта (1860, м.Махнівка, нині с.Комсомольське Козятин. р-ну – 1907), економіста, письменника, публіциста
• 150  років  від  дня  народження  Олександра  Васильовича Кобелєва (1860-1942), відомого архітектора, інженера, педагога,  члена Петербурзької  спілки  архітекторів. Найвідоміші його  споруди:  будівлі  Національного  банку  України, Київського політехнічного інституту. Він автор проекту Козятинського залізничного вокзалу
• 150 років  (1860), як було відкрито школи: в с.Онитківці (народну), у с.Ворошилівка (церковно-приходську, на базі якої в 1875 році відкрито народне училище) (Тиврів. р-н)
• 150 років  з часу (1860) відкриття церковно-парафіяльної школи в с.Велика Киріївка, нині Великокиріївська ЗОШ  І-ІІ ст., церковно-приходської – в с.Хмарівка, нині Хмарівська ЗОШ І-ІІ ст. Бершадського району
• 150  років  (1860),  як  було  відкрито  Скитківську  церковно-приходську  школу,  нині  ЗОШ  І-ІІ  ст.  с.Скитка,  церковно-приходську школу в с. Війтівці, нині Війтівецька ЗОШ І-ІІ ст. Липовецького району
• 140 років з часу (1870), як було закінчено будівництво Києво-Балтської  залізниці (проходила  через  Козятин,  Вінницю, Жмеринку)
• 140 років  (1870), як засновано гранітний кар’єр, нині Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар’єр» (Тиврів. р-н)
• 140 років (1870), як було відкрито Соболівський цукровий завод, тепер Теплицького району (нині не працює)
• 140  років  (1870),  як  було  відкрито  Новоприлуцький єврейський хетер, нині ЗОШ  І-ІІ ст. с.Нова Прилука, церковно-приходську школу в с.Троща, нині Трощанська ЗОШ  І-ІІ ст. Липовецького району
• 130 років  з часу (1880) відкриття церковно-приходської школи в с.Слобода-Кустовецька Хмільницького району
• 130 років  (1880), як вулиці м.Вінниці було освітлено гасовими світильниками
• 120  років  від  дня  народження  Авраама  Ярмолинського (1890,  м.Гайсин – 1975,  в  еміграції),  американського  літературознавця,  мовознавця,  перекладача,  педагога, бібліотекаря
• 120  років  (1890),  як  було  збудовано  залізничний  вокзал ст. Оратів
• 110  років  (1900),  як «Попечительством  о  народной  трезвости» в с.Уланів Хмільницького району було відкрито читальню для народу
• 110 років  з часу (1900) заснування Вінницького насіннєвого заводу (з 2005 р. – ТОВ «Агроград В»), спорудження Барського (нині ТОВ «Цукровий комбінат») та Погребищенського цукрових заводів (нині ТОВ «Новофастівське»)
• 110 років  від дня народження Бориса Георгійович Бажанова (1900, м.Могилів-Подільський – 1982, м.Париж), політичного діяча. 1923-1927 рр. працював помічником Сталіна і секретарем Політбюро ЦК ВКП(б). 1928 р. виїхав з СРСР і мешкав у Франції. За кордоном видав одну з перших книг «Спогади колишнього секретаря Сталіна», в якій Сталін характеризується  як диктатор. Автор спогадів, багатих на подробиці закулісного життя кремлівських вождів
• 100 років  (1910), як у Вінниці почав працювати учнівський яхт-клуб «Спорт», ініціатором створення якого був викладач малювання реального училища В’ячеслав Коренєв
• 100 років  (1910), як у Вінниці споруджено міський театр
• 100 років  (1910), як у Вінниці збудовано електростанцію та встановлено на вулицях перші електричні ліхтарі, розпочалося будівництво міського водогону
• 100  років  (1910)  закладу «Середня  загальноосвітня  школа І-ІІІ ступенів № 8 м.Вінниці»
• 90 років  з часу (1920) заснування Вінницької меліоративно-будівельної профтехшколи – одного  з найстаріших навчальних закладів України, нині Вінницький будівельний технікум
• 90  років  з  часу (1920)  відкриття  у  Вінниці  народної консерваторії на основі націоналізації у місті всіх музичних приватних навчальних закладів професійного рівня. При ній працювали  музичний  технікум,  музична  професійна  школа.  В  результаті  реорганізації 1933  року  відбулося  злиття професійної музичної школи і технікуму з музичною школою-студією Ю.Г.Брондзи (батько композиторки Ж.Колодуб) при радіокомітеті, утворилася Вінницька дитяча музична школа.
• *90  років  (1920)  Немирівській  центральній  районній бібліотеці
• 90 років  (1920), як вийшов перший номер літинської районної газети «Літинський вісник».
• 90 років  з часу (1920) відкриття у Тиврові  і  с.Ворошилівка Тиврівського району тютюнових фабрик
• * 80 років  (1930) Тульчинському училищу культури
• 80  років  (1930)  Музею  академіка  Д.К.Заболотного (с.Заболотне Крижопіл. р-ну)
• 80  років  з  часу (1930)  виходу  в  світ  перших  номерів козятинської,  тростянецької,  хмільницької,  іллінецької  газет (нині районні газети: «Вісник Козятинщини», «Тростянецькі вісті», «Життєві  обрії» (Хмільник), «Трудова  слава» (Іллінці))
• 70  років з  часу (1940)  відкритття  обласного  інституту  удосконалення  вчителів,  нині  Вінницький  обласний  інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
• 70 років  відтоді (1940),  як  у Вінниці  в  експлуатацію  здано новий водогін з довжиною мережі 57,5 км.
• 60 років  з того часу (1950), як у Вінниці на території колишнього  клінмістечка було  засновано Обласний протитуберкульозний диспансер
• 60 років  (1950) Бершадській спортивній школі
• 50  років  (1960)  Вінницькому  національному  технічному університету
• 50  років  (1960)  Турбівському  машинобудівному  заводу,  з 1994 р. – ВАТ «Атеко», нині ВАТ «Екологія, комунальне обладнання»
• 40 років  (1970),  як Хмільнику надано  статус міста-курорту республіканського значення
• 40 років  (1970) народному аматорському хору ветеранів війни і праці імені Р. Скалецького Вінницького міського палацу мистецтв «Зоря»
• 40 років (1970) фольклорно-етнографічному ансамблю «Русава» с.Стіна Томашпільського району
• 40  років  з  часу (1970)  заснування  бібліотеки  Вінницького торговельно-економічного  інституту  Київського  національного торговельно-економічного університету
• 30 років  (1980) фольклорному ансамблю «Дармограй» («Щедрик») (Вінниця)
• 25  років  з  часу (1985)  відкриття  у  Хмільнику  Меморіалу пам’яті
• 25 років  (1985) Вінницькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ст. № 31
• 25  років  (1985) Музею  історії  с.Пеньківка Шаргородського району
• 25 років  з часу (1985) віднесення Немирова, Шаргорода, Ямполя до міст районного підпорядкування
• 25 років(1985) Гавришівському аеропорту (Вінниця)
• 25 років (1985) Барському педагогічному  училищу, нині Барський гуманітарно-педагогічний коледж ім.М.Грушевського
• 20  років (1990)  закладу «Спеціалізована  середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням математики і фізики № 34 м.Вінниці»
• 20  років з  часу (1990)  заснування  народного  аматорського сімейного квартету «Соната» Калинівського РБК. Керівник – заслужений працівник культури України Г.Патрак
• 15 років (1995) Краєзнавчому музею Гайсинщини, створеному ветеранами Міністерства оборони як музей ветеранської спілки
• 15 років (1995), як на базі Літинської центральної районної бібліотеки  розпочав  діяльність «Подільський  народний університет  культури» –  громадська  культурно-наукова організація під керівництвом Н.Г.Щепілової
• 10  років (2000),  як м.Козятин  віднесено  до міст  обласного підпорядкування
• 10  років (2000)  державному  історико-культурному  заповіднику «Буша» у с.Буша Ямпільського району

СІЧЕНЬ

1  110 років від дня народження Василя Андрійовича Дядинюка (1900,  с.Лучинець  Мурованокуриловец.  р-ну – 1944, м.Відень),  українського  художника.  Наш  земляк,  відомий  у Європі,  був  учасником  багатьох  мистецьких  виставок  у  Відні, Кракові,  Львові,  Парижі,  Празі  та  Варшаві.  Він  одним  з  перших художників-графіків  створив  ескіз герба соборної України. На  жаль, сучасним українським історикам, мистецтвознавцям, іншим дослідникам праці В.Дядинюка майже невідомі.

•  80 років від дня народження  Юрія Марковича Гамрецького (1930,  м.Шепетівка,  нині  Хмельниц.  обл. – 2003,  м.СанФранциско,  США),  українського  історика,  доктора  історичних наук,  професора. Навчався  у Вінниці (1936-1948). Досліджував минуле Вінниччини.

•  80 років від дня народження  Жанни Юхимівни Колодуб (1930,  м.Вінниця),  українського  композитора,  піаністки,  педагога,  заслуженого  діяча  мистецтв  України (1996),  народної  артистки України (2009). Вона – професор Національної музичної академії України  ім.П.І.Чайковського, член Національної спілки композиторів України  та Національної  всеукраїнської  музичної спілки, лауреат премії ім.М.Лисенка, премії «Золота фортуна» та багатьох міжнародних конкурсів.

3 *60 років від дня народження Варвари Яківни Теклюк (1950 р., с.Зелена Діброва, нині Городищен. р-ну Черкаської обл.), педагога, мовознавця, кандидата педагогічних наук, доцента, директора Інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

4 *70  років  від  дня  народження  Ніни  Лаврентіївни Іваницької (1940, с.Городище Менського р-ну Чернігів. обл.), педагога, ученого-мовознавця, доктора філологічних наук, професора Вінницького  державного  педагогічного  університету  імені Михайла  Коцюбинського,  завідувачки  кафедри  германської  та слов’янської філології.

5   120  років  від  дня  народження Степана  Івановича Килимника (1890, с.Якушинці, нині Вінниц. р-ну – 1963, м.Торонто, Канада),  педагога,  етнографа,  фольклориста,  літературознавця, історика. Навчався у Вінницькому учительському інституті (нині Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського). До  війни  учителював,  був  директором школи. 1943  р.  разом  з  родиною  емігрував  до  Західної Європи,  згодом переїхав до Канади. Визначним здобутком української  і світової науки стало його 6-томне дослідження «Український рік у народних звичаях в історичному освітленні».

•  80  років  від  дня  народження  Геннадія  Григоровича Счастливого (1930,  с.Михайлівка  Вороновиц.,  нині  Вінниц. р-ну),  українського  вченого-електротехніка,  доктора  технічних наук (1974), професора (1980), академіка НАН України (1985). В 1937-1947 рр. навчався у Жмеринській середній школі.

•  50  років  від  дня  народження  Надії  Сергіївни  Кривцун (1960, м.Вінниця), актриси Вінницького обласного академічного українського  музично-драматичного  театру  ім.М.Садовського, заслуженої  артистки  України (2008).  За 25  років  роботи  на вінницькій сцені вона зіграла до 70 ролей у драматичних та музичних виставах, переважна більшість яких – головні. Удостоєна літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (2006).

6   День  народження  Степана  Васильовича  Руданського (1834,  с.Хомутинці,  нині  Калинів.  р-ну – 1873,  м.Ялта), українського  поета-класика,  перекладача,  фольклориста, громадського  діяча.  Вшанування  пам'яті  нашого  славетного  земляка проводиться щорічно. Починаючи  з 1981  року, на його  батьківщині  в  с.Хомутинці  проходить  районне  свято сатири  і  гумору. Обласне  свято  ім.С.Руданського проводиться раз у два роки. Всеукраїнське літературно-мистецьке свято ім.С.Руданського – один раз у 5 років в м.Калинівка. Засновано Всеукраїнську  літературну  премію  ім.  Степана  Руданського (1994).

• День  народження  Василя  Семеновича  Стуса (1938,  с.Рахнівка Гайсин.  р-ну – 1985, Кучино Перм.  обл., Росія; перепохований  у  Києві, 1989),  поета,  перекладача,  прозаїка, літературознавця,  правозахисника,  лауреата  Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1993, посмертно), Героя України (2005, посмертно). З 1989 року щорічно в січні на вшанування пам’яті поета- правозахисника в області проводяться Стусівські читання.

•  60  років  від  дня  народження  Володимира  Івановича Галинського (1950,  с.Педоси  Погребищен.  р-ну),  спортсмена, майстра спорту з вільної боротьби, самбо та дзюдо, заслуженого тренера України з дзюдо (2002).

7  80 років від дня народження Євгена Гнатовича Гончарука (1930,  с.Великий Острожок,  нині Хмільниц.  р-ну – 2004, м.Київ), українського вченого-гігієніста, доктора медичних наук (1968),  професора (1969),  академіка  Російської  АМН (1988), НАНУ, АПНУ (1992), АМНУ (1993), Польської академії медицини (1997), Всесвітньої академії медицини ім.А.Швейцера (1999), заслуженого  діяча  науки  і  техніки УРСР (1990),  двічі  лауреата Державної премії України у галузі науки  і техніки (1997, 2002), кавалера  Золотої  медалі  ім.А.Швейцера,  почесного  ректора Національного медичного університету ім.О.Богомольця.

8   75  років  від дня народження Бориса Васильовича Янчука (1935, с.Кордишівка Козятин. р-ну), українського прозаїка, перекладача. Закінчив школу в Козятині, медінститут у Вінниціта  Літературний  інститут  ім.М.Горького (Москва).  Працював лікарем і журналістом на Вінниччині. Автор оповідань, повістей, романів «Незакінчена  опера» (1986)  та «Клятва  Гіппократа» (1987). Мешкає в Одесі.

10 85  років  від  дня  народження  Ліни  Біленької (справж. – Енгеліна  Тимофіївна  Григор’єва,  по  чоловікові –  Студецька) (1925, с.Юзвин,  тепер Некрасове Вінниц. р-ну), української поетеси,  члена Міжнародної  асоціації  українських  письменників. Пише  твори для дітей. В 1936-1996 рр. мешкала  і працювала у Вінниці. Нині проживає у Києві.

•  80  років  від  дня  народження  Василя  Миколайовича Яропуда (1930,  с.Бохоники  Вінниц.  р-ну),  вченого-садівника, першого директора Подільської дослідної  станції  садівництва у с.Ведвеже Вушко Вінницького району. Відома його праця «Розкажу про сади на одній паралелі з Парижем. Історія подільського садівництва» (2002).

12   250  років  від  дня  народження Софії Потоцької (1760- 1822), однієї з найвідоміших жінок України кінця XVIII-початку ХІХ  століття. Певний  час мешкала  у Тульчині,  головній  садибі Потоцьких,  відродивши  його  давню  пишність.  Підтримувала Немирівське училище.

14   110  років  від  дня  народження  Клавдії  Гнатівни Бельтюкової (1900,  смт  Теплик – 1971,  м.Київ),  біолога,  доктора біологічних наук (1959), професора (1961), лауреата премії ім.Д.Заболотного АН УРСР (1976). Досліджувала хвороби рослин.

20   60  років  від  дня  народження  Василя  Хомича  Далека (1950, с.Станіславка Тульчин. р-ну), фахівця у галузі електричного транспорту, доктора технічних наук (2005), професора (2006). Вивчає  основи  ресурсозбереження  при  експлуатації  міського електротранспорту.

24   110  років  від  дня  народження  Григорія  Яковича  Будкевича (1900, с.Кальник, нині Іллінец. р-ну – 1964, м.Бершадь), лікаря-хірурга.  По  закінченні  Київського  державного  медичного  інституту працював у медичних установах охорони  здоров’я Чечельницького,  Томашпільського,  Ямпільського  районів.  З 1934-1962 рр. – головний лікар Бершадської районної лікарні, у роки війни – на фронті, начальник медичної частини, провідний хірург . У 1959 році Г.Я.Будкевичу присвоюється  звання «Заслужений лікар УРСР». Помер і похований у Бершаді. Одна з вулиць міста названа його іменем.

•  * 70  років  від  дня  народження  Галини  Іванівни  Данилюк (1940,  с.Лопатин,  нині  Козятин.  р-ну),  майстрині  художньої вишивки,  педагога,  заслуженого  майстра  народної  творчості України (2007).

26  60 років від дня народження Леонтія Назаровича Гринюка (1950,  с.  Матейків  Бар.  р-ну),  українського  живописця, графіка, майстра декоративно-ужиткового мистецтва, заслуженого діяча мистецтв України. Працює в галузі класичного вітражу, станкового живопису, художнього скла.

28   90 років тому (1920) у Вінниці відбулося об’єднання театральних труп А.Бучми та Г.Юри в Новий український драматичний театр ім.І.Франка, який протягом 1920-1923 рр. тут і працював. 1923 року він переїхав до Києва. Нині це Національний академічний драматичний театр ім.І.Франка.

  •  90 років тому (1920) у Вінниці відбувся перший на Поділлі комуністичний суботник.

У січні виповнюється:

•  90  років  Тульчинській  народній  хоровій  капелі ім.М.Д.Леонтовича (1920).

• 30  років  Державному  професійно-технічному  навчальному  закладу «Хмільницький  аграрний  центр  професійнотехнічної освіти» (1980).

ЛЮТИЙ 

1  125 років від дня народження Леона Ігнаци Бялковського (1885, с.Пасинки, нині Шаргород. р-ну – 1952, м.Люблін, Польща), польського історика, академіка АН Польщі.

2 90 років від дня народження Петра Яковича Таранюка (1920, с.Яришівка, нині Тиврів. р-ну – 1984), українського живописця. У 1945-1980 рр. жив і працював у Вінниці

4  130 років від дня народження Климента Васильовича Квітки (1880, с.Хмелів, нині Сум. обл. – 1953, м.Москва), українського музикознавця, фольклориста. У 20-х рр. бував на Вінниччині. Деякий час жив і працював у м.Могилеві-Подільському та навколишніх селах.

7   75 років тому народився Анатолій Семенович Заєць (1935, с.Петрашівка, нині Ямпіл. р-ну – 1999, м.Москва), російський поет, перекладач, член СПРФ (1964). Перша збірка ліричної поезії А.С.Зайця «Твои рассветы» побачила світ 1961 року у Вінниці. В наступних роках його твори друкувалися у московських видавництвах. У перекладі Зайця російською мовою видано збірку письменника-земляка В.Юхимовича “Черно-белые открытки» (1975). 

9   90 років від дня народження Григорія Івановича Ройченка (1920, с. Хотінь Сум. обл. – 1996, м.Вінниця), фізикогеографа, краєзнавця, доктора сільськогосподарських наук (1960), професора (1968). В 1976-1987 рр. завідував кафедрою географії Вінницького державного педагогічного інституту. Досліджував фізичну географію, грунти, проблеми екології Поділля. 

14      95 років від дня народження Марії Оксентіївни Руденко (1915, с.Слобода-Яришівська, нині Могилів-Поділ. р-ну – 2003, с.Слобода-Яришівська), педагога, фольклористки, етнографа, краєзнавця, майстрині ужитково-декоративного мистецтва, авторки сценаріїв народних обрядів, керівника самодіяльного народного ансамблю «Горлиця», заслуженого працівника культури УРСР (1970), лауреата премії ім.П.Чубинського (1992). На вшанування пам’яті видатної землячки в Могилеві-Подільському щорічно проводиться фольклорне свято «Пам’яті Марії Руденко». З 1993 року щотри роки тут же проводиться Всеукраїнське свято народного мистецтва.  

25 років (1985) з часу заснування народного самодіяльного хору ветеранів війни та праці при Хмільницькому районному Будинку культури.

15      *60 років від дня народження Марії Василівни Гоцуляк (1950, с. Воєводчинці Могилів-Поділ. р-ну), майстрині декоративно-ужиткового мистецтва, журналістки і поетеси.  

17      90 років від дня народження Василя Васильовича Порика (1920, с. Соломірка, нині с. Порик Хмільниц. р-ну – 1944, м.Аррас, Франція), учасника французького антифашистського руху Опору, Національного Героя Франції, Героя Радянського Союзу (1964).

21      190 років від дня народження Аполло Коженьовського (1820, с.Гоноратка, тепер Оратів. р-ну-1869, Краків), поль-ського письменника, автора сатиричних і ліричних творів, батька англійського письменника Джозефа Конрада. 

25      110 років від дня народження Олексія Павловича Селівановського (1900, с.Ольгопіль, тепер Чечельниц. р-ну – 1938), російського літературознавця, критика. Незаконно репресований. 

28      90 років від дня народження Григорія Кириловича Смагла (1920, с.Велика Вулига, нині Тиврів. р-ну – 1995, м.Вінниця), колишнього заступника директора з наукової роботи Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва, якій він віддав понад 25 років свого життя (1956-1981). Закінчив Тульчинський бібліотечний технікум (1939), Вінницький педагогічний інститут (1954). Учасник Другої світової війни. Нагороджений двома орденами Слави ІІ і ІІІ ступенів, орденами і медалями. Зробив вагомий внесок у післявоєнну відбудову бібліотеки, становлення і розвиток її в статусі наукової. За вклад у бібліотечну справу Вінниччини удостоєний медалі ім.Н.К.Крупської.  

БЕРЕЗЕНЬ 

1    155 років від дня народження Явдохи Зуїхи (справж. –  Явдоха Микитівна Сивак) (1855, с.Кущинці, нині Гайсин. р-ну – 1935, с.Зятківці Гайсин. р-ну), народної співачки, етнографа, носія українського фольклору. З її уст Г.Танцюра записав 1008 народних пісень, близько 400 прислів'їв та приказок, 156 казок, велику кількість загадок і етнографічних матеріалів. 825 кращих пісень увійшли до академічного видання «Пісні Явдохи Зуїхи» (1965), виданого за сприяння М.Рильського. На вшанування пам’яті фольклорної співачки на Вінниччині проводяться ювілейні урочистості, фестивалі пісні «Явдошині іменини». Її ім’ям у с.Зятківці названо вулицю, встановлено пам’ятник «Народній пісні жити», де в образах Я.Зуїхи та Г.Танцюри уславлено хранителів народної мудрості для прийдешніх поколінь.

110 років від дня народження Федора Михайловича Малицького (1900, с.Долгобичів на Холмщині (тепер Польща) – 1988, м.Київ), українського поета, прозаїка. Свого часу викладав українську мову і літературу в технікумі в с.Красносілка, нині Бершадського району. Був репресований (1933), реабілітований (1959). Автор багатьох поетичних збірок. На Вінниччині написав повість «Бистрий Буг», ряд нарисів. Член СПУ (1959).

8   90 років від дня народження Івана Фотійовича Стаднюка (1920, с.Кордишівка, нині Вінниц. р-ну – 1994, м.Москва), російського письменника, лауреата Державної премії СРСР. Провідні теми творчості письменника: українське село і життя армії, зокрема періоду Другої світової війни. Перекладав з української.

9    День народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника мислителя. 1846 року в складі Археографічної комісії подорожував Поділлям.

•      80 років тому (1930) розпочався судовий процес у справі «Спілки визволення України». Серед 45 засуджених представників української інтелігенції був В.Д.Отамановський (1893-1964), директор Вінницької філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН, організатор Кабінету виучування Поділля при філії. Реабілітований 1989 р. 

11  90 років від дня народження Василя Єфремовича Шубравського (1920, с.Слобода-Яришівська Могилів-Поділ. р-ну – 1992, м.Київ), українського літературознавця, доктора філологічних наук. Досліджував життя і творчість Т.Г.Шевченка. 

      60 років від дня народження Василя Дмитровича Остапова (1950, с.Брошнів-Осада Рожнятів. р-ну Івано-Франків. обл. – 2009, м.Хмільник), журналіста, колишнього заступника редактора Хмільницької міськрайонної газети «Життєві обрії», одного з перших дослідників Голодомору 1932-1933 рр. у Хмільницькому районі. Автор ряду п’єс, романів. Член НСП України (2001). 

12      20 років тому (1990) у Гайсині відкрито Музей фольклору Г.Т.Танцюри в його меморіальній хаті. Музейна колекція нараховує понад 4,5 тис. предметів. Щороку його відвідує близько 3 тис. осіб. Основа фондової колекції – особисті речі збирача фольклору Г.Т.Танцюри (1901-1963), його епістолярна спадщина, архівні та фотоматеріали.

16      70 років від дня народження Анатолія Гнатовича Степаненка (1940, с.Велика Бушинка Немирів. р-ну – 2003, м.Вінниця), журналіста, історика, краєзнавця, кандидата історичних наук, заслуженого журналіста України. Досліджував соціально-політичні процеси 20-40-х рр. ХХ ст. та історію Подільського краю. 

      60 років від дня народження Павліни Іванівни Цимбалюк (1950, с.Малинівка Літин. р-ну), заступника директора Вінницької ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, заслуженого працівника культури України (2004). Бібліотекознавця, яка майже чотири десятиліття присвятила розвитку бібліотечної справи Вінниччини, з них понад 30 років працює на відповідальних посадах в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва.  

17      100 років від дня народження Олексія Вікторовича Гринчука (1910, с.Садова, нині Могилів-Поділ. р-ну – 2008, м.Вінниця), журналіста, прозаїка, учасника антифашистського підпілля. Член СЖУ. Перший лауреат обласної журналістської премії ім.К.Гришина. Почесний громадянин м.Могилева-Подільського. 

21      185 років від дня народження Олександра Федоровича Можайського (1825, Фінляндія – 1890, м.Санкт-Петербург), російського винахідника, одного із засновників вітчизняної авіації. Протягом 1869-1876 рр. жив і працював у Вороновиці, нині смт Вінницького району. Саме тут він вперше випробовував модель літального апарату. В 1971 р. у Вороновиці відкрито Музей авіації ім.О.Ф.Можайського. З 1998 р. – це Музей історії авіації і космонавтики України.  

      140 років від дня народження Олександра Гнатовича Лотоцького (1870, с.Бронниця, тепер Могилів-Поділ. р-ну – 1939, Варшава; 1971 р. перепохований на кладовищі Баунд-Брук, США), історика церкви і церковного права, економіста, письменника, громадського і державного діяча. Навчався у повітових школах Шаргорода, Тульчина, мешкав у с.Білоусівка, нині Тульчинського району. Був міністром сповідань під час гетьманування П.Скоропадського, послом уряду Директорії у Туреччині. Видав книгу нарисів «Враження подорожі на Поділля». 

22      120 років від дня народження Федора Зотиковича Коновалюка (1890, с.Калівка, нині с.Ягідне Мурованокуриловец. р-ну – 1984, м.Київ), українського художника. В 1991 р. на основі переданої ним колекції картин у Мурованокуриловецькому БК «Жовтень» була створена картинна галерея. Велика колекція картин митця подарована Вінницькому національному технічному університету. 

30      230 років від дня народження Василя Андрійовича Тропініна (1780 (1776?) – 1857), російського художника. У 1804-1812, 1818-1821рр. жив як кріпосний художник в с.Кукавка, нині Могилів-Подільського району. 

У березні виповнюється:

      90 років з часу відкриття (1920) у колишньому палаці графа Ксідо (Хмільниц. р-н) агрономічно-ветеринарної школи.

      80 років з часу створення (1930) Бершадської МТС, нині ВАТ «Бершадське районне підприємство «Агромаш».

КВІТЕНЬ

2         60 років від дня народження Василя Івановича Слободянюка (1950, с. Пагурці Хмільниц. р-ну), художника декоративно-прикладного мистецтва, скульптора, майстра народного малярства, різьби по дереву. Член НСЖУ (1992), заслужений майстер народної творчості України.

3         65 років від дня народження Віталія Івановича Газінського (1945, с.Сербинівка Старокостянтинів. р-ну Хмельниц. обл.), хорового диригента, композитора, професора. Керівник ряду музичних колективів Вінниці, народний артист України (1994). З 1971 р. мешкає у Вінниці. Почесний громадянин міста (2008).  

5      65 років від дня народження Сергія Борисовича Бураго (1945, м.Ташкент – 2000, м.Київ), мовознавця, літературознавця, доктора філологічних наук. Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1966), де до 1968 р. викладав англійську мову. Автор наукових праць з питань теорії літератури, віршознавства, історії російської літератури та культурології. Окремими виданнями вийшли дослідження: «Александр Блок. Очерк жизни и творчества» (1981), «Музыка поэтической речи» (1986), «Мелодия стиха: (Мир. Человек. Язык. Поэзия)» (1999). 

10      День народження Гната Трохимовича Танцюри (1901, с.Зятківці, нині Гайсин. р-ну – 1962, м.Гайсин), фольклориста, етнографа, педагога, краєзнавця Поділля. 40 років свого життя присвятив науковій діяльності: записував пісні, казки, прислів’я, приказки, твори дитячого фольклору. Найбільш плідною була праця вченого з народною співачкою Явдохою Зуїхою. У Гайсинському районі щорічно проводиться обласне свято фольклору ім.Г.Танцюри. З 2001 р. кожні 5 років, у червні, – Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз Г.Танцюри.  

12      170 років від дня народження Миколи Івановича Петрова (1840, с.Вознесенське Костром. обл. РФ – 1921, м.Київ), історика церкви, української літератури і науки, дослідника церковної археології, етнографа, професора Київської духовної академії (1876 р.), члена Українського Наукового Товариства у Києві, дійсного члена НТШ (1911), члена-кореспондента Петроградської АН (1916), академіка ВУАН (1918), одного з фундаторів Церковно-археологічного товариства та Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії. Він автор праць з історії краєзнавства, зокрема йому належить дослідження «Подолія. Историческое описание: с высочайшего соизволения издано при Министерстве внутренних дел П.Н.Батюшковым» (СПб, 1891. – 363 с.). 

13      120 років від дня народження В’ячеслава Вікентійовича Єзерського (1890, м.Ізяслав, тепер Хмельниц. обл. – 1963, м.Мос-ква), російського письменника. Навчався у Вінницькій гімназії, яку закінчив 1906 року. 1913 року переїхав до Москви. Писав переважно для дітей. У 1931 році вийшов його роман «Шевченко» – про долю поета, його життя в Україні і Петербурзі.  

      90 років від дня народження Василя Карповича Блажевського (1920, с.Дорошівка, нині Ямпіл. р-ну – 1992, м.Кам’янець-Подільський Хмельниц. обл.), вченого-агронома, доктора сільськогосподарських наук (1972), професора (1977). Протягом 1945-1968 рр. працював завідувачем відділу землеробства Вінницької сільськогосподарської дослідної станції, в 1972-1977 рр. – її директором. Розробив теоретичні основи агротехніки сильних сортів пшениці. Вивчав топінамбур на Поділлі, співавтор сорту Подільський-94.  

14      80 років від дня народження Марії Іванівни Деркач (1930, с. Носиківка Шаргород. р-ну – 1995, там же), народної майстрині, самобутньої художниці, учасниці мистецьких виставок у Вінниці, Києві, Москві, Парижі, Нью-Йорку. 

18      90 років тому (1920) започатковано видання молодіжної газети Вінниччини «Юный пролетарий». Пізніше молодіжний орган виходив під різними назвами: «Червона молодь» (1921), «Молодий незаможник» (1922-1923), «Молодий більшовик» (1923-1941), «Ленінське плем’я» (1958-1964). З 1964 року видання перейменовано на «Комсомольське плем’я», «Панорама». У липні 2005 року газета припинила своє існування.

24      80 років від дня народження Юрія Олександровича Левади (1930, м.Вінниця – 2006, м.Москва), російського соціолога, доктора філософських наук (1966), професора. Ю.О.Левада – автор книг, статей з проблем соціології, громадської думки, теорії та методології соціології, соціології релігії, соціальної антропології.  

26      120 років від дня народження Миколи Костянтиновича Зерова (1890, м.Зіньків, нині Полтав. обл. – 1937, розстріляний, Соловки), поета, літературознавця, перекладача. У 1926 р. перебував у Вінниці, де виступив у міському театрі з доповіддю про життя і творчість М. Коцюбинського. У Дашеві (тепер Іллінецького району) в 1936 році мешкали його батьки. 

  75 років від дня народження Станіслава Володимировича Тельнюка (1935, с.Іскрівка Запоріз. обл. – 1990, м.Київ), українського прозаїка, поета, критика, перекладача, автора понад 30 художніх творів, лауреата багатьох літературних премій. В 1957-1962 рр. жив і працював у Могилеві-Подільському. Одна з вулиць Могилева-Подільського носить ім’я письменника. 

28      15 років тому (1995) обласне УМВС України відкрило у Вінниці музей «Мій край – Поділля». Його фонд, розміщений в 10-ти кімнатах, складає близько 5 тис. предметів. При музеї працює філія Донецького історико-літературного музею В.Стуса. Щорічно музей відвідують понад 15 тис. осіб. 

ТРАВЕНЬ 

1         70 років від дня народження Анатолія Мусійовича Подолинного (1940, с.Шипинки Бар. р-ну), вченого-літературознавця, професора Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, письменника, фольклориста, краєзнавця. Заслужений працівник культури України (2001), відмінник освіти України (2004). Лауреат літературно-мистецької премії «Кришталева вишня» (1998), літературних премій імені Дмитра Нитченка (2003), Михайла Коцюбинського (2004), Євгена Гуцала (2007). Член НСПУ (1999). 

25 років тому (1985) відбувся перший відкритий органний концерт у Вінниці. 

2         85 років від дня народження Івана Івановича Безкоровайного (1925, с.Красне Тиврів. р-ну), пошуковця-дослідника, краєзнавця. Учасник Другої світової війни, один з найвідоміших в країні її дослідників, активно займається пошуками безвісти загиблих солдатів під час оборонних та визвольних боїв 1941-1944 рр. на території Тиврівського району. За 30 років своєї діяльності (з 1979 р.) пошуковець встановив понад 3 тисячі імен та братські поховання із 6370 загиблими військовополоненими у Гніванському концтаборі. До 1995 року їх доля була невідомою, вони вважалися такими, що пропали безвісти. Ініціював встановлення обеліска загиблим пілотам на полі бою біля с.Красне та створення у м.Гнівані Тиврівського району «Алеї пам’яті» загиблим воїнам.  

5         90 років від дня народження Павла Яковича Голодриги (1920, с.Сутиски Тиврів. р-ну –1986, м.Ялта), фахівця у галузі виноградарства, доктора біологічних наук (1968), професора (1968), лауреата премії ім.Л.Симиренка АН УРСР (1987, посмертно). Автор кількох сортів винограду з комплексною стійкістю до хвороб та шкідників. На знак протесту проти вирубування виноградників покінчив життя самогубством.  

 75 років від дня народження Івана Максимовича Півошенка (1935, с.Косанове Гайсин. р-ну – 2003, м.Вінниця), фізико-географа, еколога, краєзнавця, кандидата географічних наук. Досліджував клімат і екологію Поділля, зокрема м.Вінниці та Вінницької області, історію метеорології краю. Опублікував більше 50 праць.

6         75 років від дня народження Наума Юхимовича Ципіса (1935, м.Козятин), журналіста, російськомовного письменника. Дитинство і юність пройшли у Вінниці. З 1960 року живе у Мінську. Автор оповідань, повістей, сценаріїв радіоп’єс, зокрема збірки оповідань «Билет до Винницы», присвяченої вінницькому Замостю післявоєнних років. 

7         170 років від дня народження Петра Ілліча Чайковського (1840-1893), російського композитора-класика. Його ім’я тісно пов’язане з іменем подолянки Н.Ф. фон Мекк, яка своєю безкорисливою допомогою, по суті, врятувала митця для Росії і всього світу. Вона виплачувала йому щорічну субсидію в розмірі шести тисяч карбованців. П.І. Чайковський упродовж 1878- 1888 рр. періодично жив і працював у її маєтку в м. Браїлів, нині смт, та с. Сьомаки, нині Жмеринського району. Тут він створив низку своїх безсмертних творів, зокрема оперу «Орлеанська діва», Симфонію № 4, ряд романсів, серед яких шедевр «Средь шумного бала» та ін. На вшанування пам’яті композитора та його меценатки в Браїлові 1979 році створено Музей П.І.Чайковського. На Вінниччині щорічно у травні проводиться Міжнародний музичний фестиваль ім.П.І.Чайковського та Н.Ф. фон Мекк. 2010 року такий фестиваль відбудеться увосьме. 

8         25 років тому (1985) засновано Музей Почесних громадян міста Вінниці, який знаходиться в приміщенні Вінницького професійного ліцею сфери послуг (колишнє СПТУ №15). 

9         65 років від дня народження Анатолія Никифоровича Нагребецького (1945, с.Плебанівка Шаргород. р-ну), педагога, краєзнавця. Автор ряду розгорнутих історико-етнографічних досліджень, присвячених історії населених пунктів, навчальних закладів, Голокосту на території Шаргородського району.

25 років тому (1985) було відкрито Музей історії с.Олександрівка Жмеринського району. Розміщений в одному з найстаріших адміністративних будинків села. Фондова колекція музею має понад 1000 предметів. Щороку музей відвідують більше 2,5 тис. осіб.

 15      125 років від дня народження Збігнєва Пронашка (1885, с.Деребчин Ямпіл. повіту, нині Шаргород. р-ну – 1958, м.Краків), польського художника, скульптора, педагога. Навчався у Вінницькому реальному училищі.

  90 років від дня народження Михайла Федоровича Присяжнюка (1920, с.Уладівка Літин. р-ну – 2009, м.Вінниця), педагога, літературознавця, кандидата філологічних наук Вінницького державного педагогічного інституту (1954), професора (1979), краєзнавця. Учасник Другої світової війни. Автор близько 70 праць з проблем теорії та історії української літератури, методики викладання літератури, літературного краєзнавства. Співавтор видань «Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область» (К., 1972), Вінницький державний педагогічний інститут: історичний нарис» (Вінниця, 1992).  

75 років від дня народження Василя Григоровича Берка (1935, с. Велика Кісниця Ямпіл. р-ну), лікаря, кандидата медичних наук, заслуженого лікаря України (2000), поета. Закінчив Вінницький медичний інститут (1960), працював у медичних закладах області. Автор більше 200 наукових публікацій з питань експериментальної і клінічної ортопедії та травматології. З молодості захопився поезією. Вірші почав друкувати з 1954 року. Видав кілька поетичних збірок. Член НСЖУ (1992). 

75 років тому народився Олексій Григорович Брик (1935, с. Кузьминці Гайсин. р-ну), письменник. Друкувався в газеті «Вінницька правда». В романі «Всі хочуть жити» (2000) показав трагедію Голокосту в Україні. Нині проживає на Чернігівщині.

Середина травня – 90 років тому (1920) Вінниця втретє стала резиденцією головного отамана С.Петлюри, фактично столицею УНР. 

17 (30?)         *100 років від дня народження Федора Григоровича Верещагіна (1910, м.Миколаїв – 1996, м.Вінниця), українського режисера, народного артиста СРСР (1977). У 1948-1986 рр. – директор, художній керівник, головний режисер Вінницького обласного музично-драматичного театру ім.М.Садовського (нині Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім.М.Садовського).

 19      120 років від дня народження Миколи Євшана (справж.: Федюшка Микола Йосипович) (1890, Войнилів, нині смт Калуського р-ну Івано-Франків. обл. – 1919, м.Вінниця), літературного критика. Сповідував боротьбу за ідеал «великої та гармонійної індивідуальності…». Надрукував понад 170 статей і рецензій, в т.ч. про творчість М.Коцюбинського, Л.Українки, І.Франка, російських та європейських письменників і філософів. Разом з частинами Української Галицької армії у 1919 році опинився у Вінниці. Відома його промова у Вінниці – «Великі роковини України» (1.ХІ.1919). Невдовзі він захворів на тиф і помер у військовому шпиталі. Похований у братській могилі. 

   50 років тому відкрито профспілковий санаторій «Хмільник».

 22      100 років від дня народження Михайла Васильовича Гнатюка (1910, с.Павлівка Калинів. р-ну – 1996, м.Вінниця), працівника споживчої кооперації, літературного краєзнавця. Учасник Другої світової війни. Автор низки спогадів і нарисів про партизанський рух на Вінниччині. Брав активну участь в організації нових музейних закладів, зокрема заснуванні музею партизанської слави у с.Дашеві Іллінецького району.

60 років від дня народження Світлани Травневої (справж.: Світлана Миколаївна Єлисеєва), (1950, с.Неменка Іллінец. р-ну), педагога, поетеси-піснярки. Автор збірок поезій «Із невідомості спішу»(1995), «Твоє світло в моєму вікні» (1997), «Місяць Пречистої Діви» (2006) та ін. Член НСЖУ.

 24      День народження Михайла Панасовича Стельмаха (1912, с.Дяківці, нині Літин. р-ну – 1983, м.Київ), прозаїка, поета, драматурга, громадського діяча. Член СПУ (1940). Аакадемік АН УРСР (1978), Герой Соціалістичної Праці (1972), лауреат Шевченківської премії (1981) за роман «Чотири броди». Щороку на батьківщині письменника проводяться літературно-мистецьке свято та дні пам’яті Михайла і Ярослава (сина) Стельмахів. Заснована літературна премія імені Михайла Стельмаха.

 25      *150 років від дня народження Михайла Єгоровича Тарнорудова (1860, м.Тростянець, нині смт – 1932), вченого-бактеріолога, ветеринарного лікаря, Героя Соціалістичної Праці.

 26      140 років тому було створено Жмеринські вагоно-ремонтні майстерні (1870), далі – Жмеринський вагоноремонтний завод, нині – Жмеринське підприємство ТОВ «Експрес».

 30      85 років від дня народження Єлизавети Петрівни Бернасовської (1925, м.Гайсин – 2002, м.Київ), лікаря-мікро-біолога, доктора медичних наук (1976), професора (1981). Закінчила Вінницький медичний інститут (1944). Від 1949 року працювала в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ. Наукові дослідження присвячені екології умовно-патогенних мікроорганізмів, профілактиці внутрішньо-лікарняних інфекцій, біології лептоспірозу, епідеміології цього захворювання, розробленню препаратів для його діагностики та лікування.

31      65 років тому народився Володимир Григорович Турець (1945, с.Курилівці Жмерин. р-ну), український співак (бас), народний артист України (1988). З 1964 року – соліст Національного заслуженого академічного українського народного хору ім.Г.Верьовки.

 У травні виповнюється:  

•      25 років відтоді (1985), як було відкрито Музей історії міста Бар. Ініціатором його створення став викладач суспільних наук ПТУ № 8 Б. Любуня. 1991 року музею присвоєно звання «народний». Музейна колекція нараховує понад 7,5 тис. предметів. Щороку його відвідує більше 3 тис. осіб.

ЧЕРВЕНЬ

2         140 років від дня народження Йоахима Волошинов-ського (1870, с.Серби, нині Гонтівка Чернівец. р-ну – 1945, м.Краків, перепохований у Варшаві), громадського, політичного діяча, журналіста, літератора, одного із засновників кооперативного руху в Україні. Видавав перший в Україні кооперативний часопис «Світова зірниця», у якому опублікував під своїм ім’ям кілька оповідань. Своє життя і діяльність тісно пов’язав із Вінницею.

6         60 років від дня народження Юрія Прокоповича Спіженка (1950, с. Побірка Теплиц. р-ну), лікаря, доктора медичних наук, академіка Академії медичних наук України (1993), громадського і політичного діяча, народного депутата України кількох скликань.

7         65 років від дня народження Іллі Васильовича Безбаха (1945, с.Мазурівка Тульчин. р-ну), художника, заслуженого діяча мистецтв України (2000). З 1987 р. – директор Вінницького обласного художнього музею. І.В.Безбах був ініціатором відкриття художніх музеїв, картинних галерей в районах області, зокрема Ямполі, Шаргороді, Гайсині, музею гончарного мистецтва ім.О.Г.Луцишина у Вінниці, музею В.Тропініна в с. Кукавка Могилів-Подільського району і музею І.Т.Гончара в с.Крищинці Тульчинського району. Художник плідно працює в жанрі станкового живопису, має чотири персональних виставки, брав участь у багатьох обласних, республіканських та міжнародних виставках.

8         140 років тому (1870) було відкрито залізничний рух станцією Жмеринка. Сьогодні це велика вузлова станція Південно-Західної залізниці на лініях Київ–Одеса, Київ–Могилів-Подільський і Київ–Львів з великим транзитом пасажирів та вантажних перевезень.

15      *50 років від дня народження Ольги Миколаївни Куцевол (1960 р., м.Кривий Ріг Дніпропетров. обл.), вченого-педагога, доктора педагогічних наук (2007), професора (2008), очолює кафедру методики філологічних дисциплін Вінницького державного педагогічного університет імені Михайла Коцюбинського.

20 років тому (1990) було відкрито Четвертинівський краєзнавчий музей (Тростян. р-н), з 2003 року – народний. Музейна колекція нараховує біля 300 предметів. Щороку з музейними експонатами знайомиться майже одна тисяча відвідувачів.

16      80 років від дня народження Арнольда Миколайовича Шлепакова (1930, м.Вінниця – 1996, м.Київ), українського історика, політолога, журналіста, доктора історичних наук, професора (1970), академіка НАН України (1982) і Міжнародної Європейської Академії, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата премії ім.Д.М.Мануїльського, дослідника міжнародної міграції. З його ініціативи в 1978 р. було створено Інститут соціальних і економічних проблем зарубіжних країн.

23      80 років від дня народження Петра Тодосійовича Бойка (1930, с.Лопатин, нині Козятин. р-ну), українського релігійного і культурного діяча, заслуженого артиста УРСР (1984). Закінчив Київський університет (1959) та Колегію св. Андрія (Манітобський ун-т, Канада, 1993). З 1953 р. – диктор і редактор Українського радіо. В 1959-1990 рр. – викладач київських ВНЗ, лектор Товариства «Знання». 1990 року рукопокладений на емісійного священика УАПЦ. У 1991 році духовно очолив Похід-реквієм «Останнім шляхом Кобзаря». 24 серпня 1991 р. освятив Національний Прапор, що був уперше піднятий над будинком Верховної Ради України як державний.

30      150 років від дня народження Володимира Олександровича Міхельсона (1860, м.Тульчин – 1927, м.Москва), російського фізика і геофізика, метеоролога, одного із засновників теорії фізики горіння, актинометрії, агрофізики, автора першого класичного підручника з фізики для вузів радянської пори. Створив ряд актинометричних приборів (льодяний піргеліометр, біметалічний актинометр та ін.). Займався також питаннями застосування метеорології в сільському господарстві.

ЛИПЕНЬ

1         200 років від дня народження Юліуша Струтинського (псевдонім Берліч Сас) (1810, смт Липовець – 1878, с.Скєрнєвіца Варшав. губ.), польського письменника, який належав до когорти «Липовецьких поляків».

60 років (1950) з часу заснування Чернівецької районної бібліотеки для дітей. При її відкритті книжковий фонд складав 500 прим., на сьогодні він становить майже 18 тис. документів. Щорічно обслуговує 1,5 тис. дітей та юнацтва. Діють клуби за інтересами, об’єднання «Друзі бібліотеки», літературна вітальня «Мрія» та інші.

3         125 років від дня народження Прохора Даниловича Вороніна (1885, с.Цвіжин, нині Вінниц. р-ну – 1940, м.Київ), письменника, перекладача, журналіста, педагога. Навчався у Тиврові, працював учителем і журналістом на Вінниччині, зокрема у газетах «Червоне село» і «Червоний край». Працював письменник і в жанрі драматургії. Належав до письменницької спілки «Плуг».

6         60 років від дня народження Станіслава Болеславовича Чернілевського (1950, с.Жван Мурованокуриловец. р-ну), кінорежисера, поета, лауреата республіканської літературної премії ім.В.Симоненка. Закінчив Вінницький педінститут, вчителював у с.Лучинець (Мурованокуриловец. р-н) та в м.Тульчині. По закінченні факультету кінорежисури Київського театрального інституту ім.І.Карпенка-Карого працював кінорежисером на кіностудіях країни. Він автор трисерійного фільму про В.Стуса «Просвітлої дороги свічка чорна» («Галфільм»). Член НСПУ (1987). Мешкає у Києві.

7         110 років від дня народження Юрія Корнійовича (Корнелійовича) Смолича (1900, м.Умань Черкас. обл. – 1976, м.Київ), українського письменника, громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці (1970). В 1913-1922 рр. мешкав у Жмеринці, де й почав літературно-мистецьку діяльність. Автор романів та повістей, у яких події нерідко відбуваються на Вінниччині.

10      80 років від дня народження Степана Хомича Печеного (1930, с.Джулинка Бершад. р-ну), українського скульптора, заслуженого майстра народної творчості УРСР (1960). Основним матеріалом для виготовлення митцем скульптур є кераміка та гіпс, інколи – пластилін. Серед найкращих робіт С.Печеного – «Рідне поле», «На межі», «Суд козака», «Закохані».

11      90 років від дня народження Івана Кузьмовича Тарапати (1920, с.Перевіз Полтав. обл. – 1995, м.Вінниця), українського актора, народного артиста УРСР (1978). Учасник Другої світової війни. Протягом 1949-1995 рр. працював у Вінницькому обласному музично-драматичному театрі ім.М.Садовського. Знявся у фільмах «Кров людська – не водиця» (1960), «Женці» (1979) та ін.

12      75 років від дня народження Василя Олександровича Руденка (1935, с.Лозовата Теплиц. р-ну), журналіста, письменника. З 1961 року – на журналістській роботі в обласних газетах: «Ленінське плем'я» (пізніша назва «Комсомольське плем'я»), згодом – у «Вінницькій правді», нині – «Вінниччина». Автор оповідань і нарисів про творчість письменників-земляків.

18      85 років від дня народження Миколи Гурійовича Буянова (1925, м.Могилів-Подільський – 1944, м.Каврілья, похований в с.Сарабіоні, Італія), національного Героя Італії, учасника італійського Руху Опору, кавалера Золотої медалі Італійської Республіки «За воїнську доблесть»(1985).

19      100 років від дня народження Марії Антонівни Бевзи (1910, м.Вінниця – 1986, м.Куйбишев, нині Самара, РФ), оперної співачки (сопрано). Музичну освіту здобула у Вінниці. У 1931-1935 рр. – солістка Вінницького театру опери і балету.

90 років від дня народження Арсена Гнатовича Бабенка (1920, с.Шкуринці, тепер Вінниц. р-ну–1973, м.Вінниця), історика, архівіста, краєзнавця. Учителював, працював в архівних установах області. Доклав чимало зусиль для активізації науково-дослідної й видавничої діяльності Державного архіву області, сприяв розгортанню краєзнавчої роботи на Вінниччині. Він – один з авторів-упорядників ряду грунтовних краєзнавчих видань. Зробив значний внесок у виявлення та опрацювання архівних документів для тому «Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область».

130 років (1880) з часу заснування Вінницького заводу тракторних агрегатів. Свою діяльність він розпочав як індустріальне підприємство «Конкуренція», створене підприємцем Конельським. 1903 р. його було продано фабриканту Львовичу. У 1914 р. перейменовано в чавуноливарний завод «Молот», назва якого збереглася і після націоналізації. У 1933 р. після реорганізації підприємство було перейменовано у «Вінницький автотракторний ремонтний завод ім.М.Горького». З 1956 р. – це «Вінницький завод тракторних агрегатів», з 1994 р. – ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів». У 2009 р. прийнято рішення загальних зборів акціонерів заводу про його ліквідацію і створення на його базі закритих акціонерних товариств: «Вінницький агрегатний завод», «Вінницький завод силових циліндрів» та Торговий дім «ВАЗ».

20      90 років тому (1920 р.) у Гайсині вийшов перший номер газети «Вісті», тепер Гайсинська районна газета «Трибуна праці».

24      90 років тому (1920) була заснована районна газета «Бершадський край». Виходила за назвами «Вісті Бершадського райревкому та парткому», «Соціалістичний шлях» (з 1931), у січні 1962 – вересні 1991 рр. – «Вогні комунізму», з 1991 р. – нинішня назва.

30      80 років від дня народження Тихона Васильовича Підласка (1930, с.Куниче Крижопіл. р-ну – 1987, м.Тульчин), українського прозаїка, поета, журналіста, краєзнавця, колишнього редактора тульчинської районної газети «Зоря комунізму», нині «Тульчинський край”.

У липні виповнюється:

110 років з часу відкриття у Вінниці міністерської жіночої гімназії (1900), нині Навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – гімназія № 2 м.Вінниці.

СЕРПЕНЬ

2         125 років від дня народження Лазаря Созоновича Шпиная (1885, с.Головчинці, нині с.Кармалюкове Жмерин. р-ну – 1964, там же), фольклориста, автора пісень. Член СПУ (1939). Найбільша добірка його текстів і мелодій до них представлена у колективному збірнику «Поети колгоспного села» (К.,1940).

85 років від дня народження Іллі Олександровича Дяченка (1925, с.Юшківці Оратів. р-ну), скульптора, автора скульптурних погрудь, композицій на тему Другої світової війни, медалей, присвячених визначним місцям Києва.

 70 років від дня народження Антона Станіславовича Малиновського (1940, с.Скаржинці Хмільниц. р-ну), вченого-агронома, кандидата сільськогосподарських наук, академіка кількох академій, заслуженого працівника сільськогосподарських наук України, лауреата міжнародної премії «Дружба», автора двох книг поезій.

6         100 років від дня народження Івана Омеляновича Синиці (1910, с.Корделівка Калинів. р-ну – 1976, м.Київ), психолог і педагог, доктор психологічних наук. Закінчив Вінницький інститут соціального виховання (1932), Київський педагогічний інститут (1938). Учителював у школах м. Києва. Учасник Другої світової війни. В повоєнні роки працював в НДІ психології Міністерства освіти Української РСР. Синиці належить близько 200 наукових праць про психологію мовлення і педагогічну майстерність, педагогічний такт учителя.

7 (26.07; 28.07?)       130 років від дня народження Володимира Кириловича Винниченка (1880, м.Єлисаветград, нині Кіровоград – 1951, м.Мужен, Франція), прозаїка, драматурга, громадського, політичного і державого діяча. Перебував на Вінниччині у складі уряду Директорії УНР (голова Генерального секретаріату, голова Директорії).

8         175 років від дня народження Станіслава Вінценти Грохольського (1835, с.П’ятничани Вінниц. повіту (нині в межах м.Вінниці) – 1907, м.Мюнхен, похований в смт Стрижавка Вінниц. р-ну), громадського діяча. Брав активну участь у житті Вінниці та Вінницького повіту. 1904-1907 рр. був гласним Вінницької міської думи. 1880 року разом з братом Тадеушем заснував у Вінниці Перше позичково-ощадне товариство, т. зв. Селянський банк.

30 років тому (1980) було створено міжколгоспне підприємство по птахівництву, нині ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський».

9         90 років від дня народження Миколи Андрійовича Скорського (1920, с.Юшківці, нині Оратів. р-ну), письменника, літературознавця, кандидата філологічних наук, професора. Він автор біля 400 статей і рецензій з питань літератури і мистецтва. Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку та премії ім.І.Огієнка (2003) за книгу «Життя і творчість Тодося Осьмачки». Член СПУ (1986).

• 85 років від дня народження Ореста Івановича Корсовецького (1925, с.Клембівка Ямпіл. р-ну – 2000, м.Чорноморське, Крим), український поет, публіцист. Закінчив Немирівське педагогічне училище, Вінницький педагогічний інститут (1955). Учителював в Україні та на Чукотці. В останні роки жив у Криму. Він – лауреат премії ім.І.Огієнка в галузі освіти (2000). Член СПУ (1990).

12      135 років від дня народження Іполита Чеславовича Зборовського (1875, с. Яланець, нині Бершад. р-ну – 1937), українського етнографа, громадського, культурного діяча. Він – засновник на Вінниччині перших кооперативів і споживчих товариств (1907-1909, 1924-1927 рр.), кредитного руху на Бершадщині. Організував краєзнавчі музеї у Бершаді (1918) та Тульчині (1927), реставрував будинок, в якому свого часу жив декабрист П.І. Пестель. Утворив одне з краєзнавчих товариств на Поділлі. Репресований (1937), загинув на засланні. У1959 р. посмертно реабілітований.

100 років від дня народження Олекси Нестеровича Гай-Головка (справж. – Головко) (1910, с.Писарівка, тепер Кодим. р-ну Одес. обл. – 2006, Канада), українського поета, прозаїка, журналіста, перекладача, літературознавця, громадського діяча. Навчався і працював на Вінниччині (Гайсинський, Шаргородський райони), у Ленінграді, Харкові. Наприкінці Другої світової війни О.Гай-Головко перебував у Австрії, потім у таборах для «переміщених осіб» у Німеччині. У 1948 р. виїхав до Англії, з 1949 р. проживав у Канаді. На Заході здобула популярність його книга «Поєдинок з дияволом» (1950), видана й англійською мовою (1986).

15      110 років від дня народження Меїра Йосиповича Альбертона (1900, м.Бершадь – 1947, м.Саратов, РФ), єврейського письменника. Першим увів у єврейську літературу виробничу тематику. Його романи і повісті присвячені робітникам Донбасу і Уралу, героям Великої Вітчизняної війни.

     110 років від дня народження Яна Бжехви (справж. прізвище – Лєсман) (1900, м.Жмеринка – 1966, м.Варшава), польського письменника, сатирика, автора популярних дитячих книг, перекладача. В автобіографічному романі «Кому дозріває плід» (1958) йдеться про дитинство і юність письменника, проведені у Жмеринці та Києві.

16      80 років від дня народження Василя Степановича Гвоздецького (1930, с.Шура-Копіївська Тульчин. р-ну), фахівця у галузі електрозварювання, доктора технічних наук (1976), професора (1989), лауреата Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1972), заслуженого діяча науки і техніки України (2000).

19      85 років від дня народження Аркадія Григоровича Павлюка (1925, м.Київ), українського художника-живописця, графіка, скульптора, члена НСХУ (1994). Його життя і діяльність пов’язані з Вінницею. Презентації творчості митця з великим успіхом пройшли в Голландії, Іспанії, Канаді.

      60 років від дня народження Василя Михайловича Думанського (1950, с.Серединка Бершад. р-ну – 1996, там же), самобутнього письменника, філософа, члена НСЖУ (1994). З дитинства був прикутий до ліжка важкою недугою. Багато сил віддав самоосвіті. З 1966 року постійно друкувався в республіканській, обласній та районній пресі. З друку вийшли збірки його прози і поезії «Мій день» (1993), «Листопад» (1995), «Вибір» (2000). На батьківщині свято шанують пам’ять свого земляка – людини мужньої долі і непересічного таланту. 2003 р. засновано обласну премію ім.В.Думанського.

20      130 років від дня народження Валер’яна Петровича Тарноградського (1880, с.Уланів Хмільниц. р-ну – 1945, Тайшетлаг, Росія), українського та російського поета. Учителював у школах області. Тривалий час жив і працював у Вінниці, де його й застала війна. Дописував до газети «Вінницькі вісті», що виходила в місті під час окупації. Свідок розкопок у Вінниці могил з останками жертв НКВС, відгукнувся на цю подію віршем. Це стало приводом для його арешту 16.07.1944 р. за «антирадянську діяльність». Загинув у таборах Іркутської області. Реабілітований 1992 р.

21      250 років від дня народження Адама Вавжинця Жевуського (Адама Ржевуського) (1760-1825, похований у м.Погребищі), польського та російського політичного діяча, письменника, перекладача.

26      75 років від дня народження Ігора Олексійовича Білинського (1935, м.Вінниця), фахівця у галузі авіаційного транспорту, кандидата технічних наук, одного з авторів і розробників проекту будівництва у 1998-2000 рр. в аеропорту «Бориспіль» найсучаснішої в Європі злітно-посадкової смуги.

30      50 років від дня народження Анатолія Мироновича Вольського (1960, с.Тартаки Баранів. р-ну Житомир. обл), актора Вінницького обласного академічного українського музично-драматичного театру ім.М.Садовського (з 1992 р.), заслуженого артиста України (2008 р.). 2002 р. він удостоєний Подільської літературно-мистецької премії «Кришталева вишня». На ІV регіональному фестивалі комедії у Чернівцях (2007 р.) нагороджений Дипломом «Найкраща чоловіча роль фестивалю».

У серпні виповнюється:

90 років відтоді (1920), як у м.Гайсин почала працювати початкова єврейська школа, тепер Гайсинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2.

ВЕРЕСЕНЬ 

1         65 років від дня народження Едуарда Петровича Подільського (1945, с.Яблуновиця, тепер Оратів. р-ну), педагога, журналіста, краєзнавця, члена НСЖУ, заслуженого журналіста України (2003), лауреата обласної журналістської премії ім.К.Гришина. Живе і працює в м.Погребище. 

      40 років від дня відкриття Крижопільського будівельного ПТУ (1970), згодом перейменованого в ПТУ № 9 смт Крижопіль. Сьогодні – це Крижопільський професійний будівельний ліцей.

      25 років з часу (1985) відкриття ПТУ № 42 у м.Погребище, нині – це Вище професійне училище № 42.

4         25 років тому загинув у карцері табору особливого режиму (с.Кучино Чусов. р-ну Перм. обл.) Василь Семенович Стус (1938-1985), видатний український поет ХХ ст., прозаїк, літературознавець, перекладач, правозахисник, лауреат Шев-ченківської премії (1991), Герой України (2005). На вшанування пам’яті поета у Вінниці його іменем названо вулицю, площу, на якій споруджено пам’ятник Василю Стусу (2002, скульптор А.Бурдейний). В цей день щорічно проводяться тут заходи по вшануванню пам’яті видатного земляка.  

      *75 років від дня народження Ярослава Андрійовича Бранька (1935, рудник ім. Чубаря Широків. р-ну Дніпропетров. обл.), економіста, краєзнавця, пошуковця-дослідника. З 1960 року мешкає у Вінниці. Основна сфера досліджень – Вінниччина і вінничани у Великій Вітчизняній війні.

       70 років від дня народження Віктора Прокоповича Абрамова (1940, м.Львів) українського художника, члена НСХУ (1993). Мешкає у Вінниці. Працює у галузі станкового та монументального живопису, графіки. Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Твори художника зберігаються у Вінницькому обласному художньому музеї, приватних колекціях.

9         90 років від дня народження Михайла Марковича Цехмейструка (1920, смт Піщанка – 1976, с.Соколівка Крижопіл. р-ну), поета, прозаїка, перекладача. Видав книги оповідань для дітей, переклади казок, романів. Учасник Другої світової війни.  

10      90 років від дня народження Бориса Микитовича Гур’єва (псевдонім – Г.Борисенко) (1920, м.Бердичів Житомир. обл. – 1992, м.Київ), літературознавця, критика, перекладача. Навчався у м.Самгородок (нині село Козятинського району). Учасник Другої світової війни. Брав участь у партизанському русі на Вінниччині. Член СПУ (1957). 

12      110 років тому народився Лесь (Олександр Кирилович) Лозовський (1900, м.Погребище – 1922, убитий, м.Київ), український художник-графік. Його твори: обкладинки до книжок Т.Шевченка, М.Коцюбинського, П.Тичини, до серії видань нот «Українські народні пісні»; портрет Г.Сковороди.  

13      80 років від дня народження Клавдії Євдокимівни Норець (1930), актриси Вінницького обласного музично-драматичного театру ім.М.Садовського (нині Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр ім.М.Садовського), заслуженої артистки України, заслуженої артистки Кабардино-Балкарії. К.Є.Норець прийшла до театру у 1952 р. після закінчення Київського інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого. За роки сумлінної праці створила на його сцені більше 150 різнопланових образів, серед яких: Ярина («Сільська честь»), Марійка («Солдатська вдова»), Софія Марківна («Старик»), Гудула («Собор Паризької богоматері»), баба Настя («Сестри»), Софія Іванівна («Любов при свічках»), Текле («Ханума»).

 15      125 років від дня народження Михайла Петровича Білозіра (1885, с.Радехів Львів. обл. – після 1966), ботаніка. Працював на Вінницькій міколого-ентомологічній станції, у 30-60-х рр. ХХ ст., досліджував флору Поділля, брав участь у роботі Кабінету виучування Поділля при Вінницькій філії Всенародної бібліотеки України при ВУАН. 

17      День народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864, м.Вінниця – 1913, м.Чернігів), українського письменника-класика, громадського діяча. Щорічно в літе-ратурно-меморіальному музеї письменника у Вінниці проводяться Дні М.М.Коцюбинського. Заснована Всеукраїнська літературна премія ім.М.М.Коцюбинського.

20      60 років від дня народження Леоніда Борисовича Кимака (1950, с. Городище, тепер Рівнен. р-ну Рівнен. обл.), журналіста, літературознавця. Працював у редакціях кількох регіональних газет Вінниччини, на обласному радіо, з 2000 р. в газеті «Вінниччина». Автор багатьох краєзнавчих розвідок, нарисів, рецензій. 

21      День народження Петра Івановича Ніщинського (1832, с.Неменка, нині Іллінец. р-ну – 1896, с.Ворошилівка, нині Тиврів. р-ну), композитора, педагога, поета, перекладача. 1875 р. створив на власний текст музичну картину «Вечорниці» як вставну сцену до драми «Назар Стодоля» Т.Шевченка, з якої широко відомий чоловічий хор «Закувала та сива зозуля». Автор обробок українських народних історичних пісень, романсів, перших українських перекладів українською мовою творів Софокла, Гомера. Щороку у Тиврівському районі проводиться районне пісенне свято, присвячене пам’яті видатного земляка. Раз у два роки проходить обласне мистецьке свято «Пісенні крила сивої зозулі», присвячене пам’яті П.І.Ніщинського. Чергове свято відбудеться у вересні 2010 року. 

23      90 років тому (1920) відкрито Вінницьку філію Всенародної бібліотеки України при ВУАН (1930 р. об’єднано з бібліотекою ім. К.А. Тімірязєва).  

24      75 років тому (1935) відкрито Вінницький міський палац піонерів (нині Палац дітей та юнацтва). 

26      180 років тому народився Йосип (Юзеф) Антоній Ролле (1830, хутір Генріхівка, нині с.Роля неподалік Шаргорода – 1894, м.Кам’янець-Подільський), польський історик, лікар, письменник-краєзнавець, громадський діяч. Гімназичну освіту здобував у Немирові, Вінниці. Деякий час працював лікарем у с.Яришеві біля м.Могилева-Подільського. Ще в студентські роки зацікавився історією Поділля. Їй присвятив 30 років свого життя. Активно співпрацював з краєзнавцями Поділля Ю.Сіцінським, М.Яворовським. 

27      30 років тому (1980) було відкрито Літинський державний краєзнавчий музей ім.У.Кармалюка. Тривалий час фор-тецю (ХVІІІ ст.) на околиці Літина використовували як в’язницю, в якій утримували «державних злочинців», розбійників. За архівними даними протягом 1813-1835 рр. тут тричі був ув’язнений народний месник Устим Кармалюк. 1980 р. у приміщенні в’їзної брами колишньої в’язниці було відкрито краєзнавчий музей на громадських засадах. У травні 1993 р. він отримав статус державного. Нині колекція музею нараховує близько 8 тис. музейних експонатів. Щорічно його відвідують біля 4 тис. осіб.  

      75 років від дня народження Миколи Мусійовича

Гринчука (1935, с.Свічна Летичів. р-ну Хмельниц. обл. – 1995, смт Крижопіль), журналіста, письменника. Навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Працював на журналістській ниві Вінниччини. Лауреат обласної журналістської премії ім.К.Гришина. 

28      190 років від дня народження Вацлава Маньковського (1820, с.Борівка Ямпіл. повіту, нині Могилів-Поділ. р-н – 1905, с.Моївка цього ж р-ну, похований у Чернівцях на Вінниччині), польського промисловця, громадського діяча, філантропа, письменника. Певний час мешкав у Моївці. Тут він збудував палац, цукроварню, цегельню, створив кінний завод. За його прикладом інші подільські поміщики почали закладати бурякові плантації, будувати власні цукроварні. 

      День народження Олексія Григоровича Луцишина (1922, с.Крищинці Тульчин. р-ну – 2001, м.Вінниця), самобутнього гончара, заслуженого майстра народної творчості України (1988). Член Національної спілки майстрів народного мистецтва. На вшанування пам’яті митця у Вінниці 2005 р. в будинку, де він проживав на Старому місті (вул.І.Кожедуба, 11), відкрито музей гончарного мистецтва його імені. Тут проводяться обласні пленери гончарів, щорічні обласні фестивалі-ярмарки народної творчості. 

29      75 років від дня народження Анатолія Церильовича Мархлевського (1935, Вінниця), хорового диригента, заслуженого діяча мистецтв України. У 1962-1970 рр. – художній керівник Вінницької обласної філармонії. 

30      110 років від дня народження Параски Олексіївни Березовської (1900, с.Клембівка Ямпіл. р-ну – 1986, там само), вишивальниці, заслуженої майстрині народної творчості (1964). Працювала у місцевій артілі «Жіноча праця» (згодом – Клембівська фабрика художніх виробів. 1925-1964). 

ЖОВТЕНЬ 

5 (8?)  135 років від дня народження Людвига Івановича Малиновського (1875, м.Кам’янець-Подільський – 1917, м.Вінниця), хірурга, засновника Пироговської лікарні (нині обласна клінічна лікарня ім.М.Пирогова) у Вінниці. Одна з вулиць міста носить його ім’я. 

80 років від дня народження Валерія Федоровича Зелінського (1930, м.Вапнярка, нині смт Томашпіл. р-ну), українського художника-графіка. По закінченні Київського художнього інституту (1957) працював у журналі «Перець», з 1976 р. його головним художником.  

      70 років від дня народження Володимира Омеляновича Забаштанського (1940, смт Браїлів Жмерин. р-ну – 2001, м.Київ), поета, перекладача, громадського діяча, лауреата Шевченківської премії 1986 р. за зб. поезій «Запах далини», міжнародної премії фундації Антоновичів (1997, США). Член СПУ (1967).

      60 років від дня народження Федора Івановича Ущаповського (1950, с.Миролюбівка Піщан. р-ну), художника, композитора, краєзнавця, заслуженого працівника культури України, керівника народних колективів Піщанського РБК: хору «Діброва», вокально-інструментального ансамблю «Лаври», ансамблю української пісні «Суцвіття» Кам’янського району Придністров’я. За багаторічне співробітництво між сусідніми районами двох республік (Піщанський і Кам’янський) у галузі культури Ф.І.Ущаповському присвоєно звання «Заслужений діяч мистецтв Придністров’я».  

6         85 років від дня народження Івана Івановича Бобрика (1925, с.Митки, нині Бар. р-ну), лікаря-анатома, доктора медичних наук (1976), професора Київського національного медичного університету ім.О.О.Богомольця (1978), члена-кореспондента АПНУ (1995), лауреата Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1986), заслуженого діяча науки і техніки УРСР (1989). 

      50 років тому (1960) у Вінниці відкрито художню школу. 

8         125 років від дня народження Володимира Юхимовича (Євтимовича) Свідзинського (1885, с.Маянів, тепер Тиврів. р-ну – 1941, м.Харків), українського поета, перекладача, літературознавця, етнографа. Працював у Вінниці економістом. 

      120 років від дня народження Михайла Івановича Кутинського (1890, с.Зарубинці Черкас. обл. – 1974, м.Москва, похований у Києві), педагога, письменника, краєзнавця. Навчався (1900-1904) і працював (1909-1915) у м.Липовці, нині смт. Двічі репресований: 1936, 1949 рр. Підготував до видання «Некрополь України: довід. про місця поховання або смерті історичних і культурних діячів України від давнини до сучасності», який протягом 1990-2008 р. друкувався в журналі «Дніпро».                                

9         125 років від дня народження Вячеслава Івановича Мерзлякова (1885, м.Пермь – 1974, м.Вінниця), українського співака, музикознавця, педагога, громадського діяча, заслуженого вчителя України (1960). Значну частину свого життя він провів у Вінниці, активно працював в Обласному будинку народної творчості, музичних закладах міста.  

15      150 років від дня народження Софії Віталіївни Тобілевич (1860, с.Новоселиця, тепер Жмерин. р-ну – 1953, м.Київ), української актриси, фольклористки, письменниці. В 1883 р. записала у Плискові (нині Погребищ. р-ну) понад 300 пісень та ін. фольклорних творів, виданих за назвою «Етнографічні матеріали з околиці Плискова Липовецького повіту» у Кракові (1884). 

17      80 років від дня народження Івана Михайловича Маковійчука (1930, с.Новоселиця-Літинська, нині с.Новоселиця Літин. р-ну – 1991, м. Київ), журналіста, поета, історика, доктора історичних наук (1985). Учителював, працював редактором районних та обласних газет на Вінниччині. З 1985 р. працював в Інституті історії АН УРСР. Його науковий доробок становить понад 120 праць. Виявляв інтерес до народних звичаїв і обрядів. 

19      140 років від дня народження Хоми Михайловича Коцюбинського (1870, м.Вінниця – 1956, м.Чернігів), музейного працівника, громадського діяча, брата письменника Михайла Коцюбинського, засновника і першого директора Вінницького та Чернігівського літературно-меморіальних музеїв М.М.Коцюбинського. 1925-1934 рр. мешкав у Вінниці. Автор спогадів про М.М.Коцюбинського. 

70 років від дня відкриття (1940) в м.Вінниці ПТУ № 2, сьогодні це Вінницький професійний машинобудівний ліцей. 

22      175 років з дня загибелі Устима Кармалюка (Кармелюк) (1787-1835), українського народного героя, керівника боротьби селян Поділля проти кріпацтва.

26      130 років від дня народження Дмитра Михайловича Карбишева (1880, м.Омськ – 1945, концтабір Маутхаузен), генерал-лейтенанта інженерних військ, Героя Радянського Союзу. Напередодні Другої світової війни брав участь у спорудженні Могилів-Ямпільського укріпленого району (МЯУР). 

130 років від дня народження Юхима Онуфрійовича Щириці (Щериця) (1880, с.Боровиця, нині Чигирин. р-ну Черкас. обл. – 1919, м.Київ), педагога, освітньо-культурного, громад-ского діяча на Поділлі, журналіста. З 1914 р. мешкав у Вінниці, працював в учительському інституті, виконував обов’язки Подільського губернського комісара освіти. Після гетьманату став керівником освіти всієї України. Він був першим редактором газети «Республіканські вісті», яка виходила у Вінниці. Після приходу більшовиків у червні 1919 року Ю.О.Щириця був за-арештований чекістами та страчений у Києві. 

30      100 років від дня народження Кузьми Кіндратовича Гриба (1910, с.Верхівка, тепер Тростянец. р-ну – 1997, м.Київ), українського письменника. Закінчив Вінницький інститут соціального виховання (нині Вінницький державний педагогіч-ний університет ім. Михайла Коцюбинського), вчителював у школах області. Автор низки книг повістей та оповідань для дітей. Лауреат премії ім. Лесі Українки (1986).Член СПУ (1962).

ЛИСТОПАД 

2         110 років від дня народження Андрія Фаустовича Бродського (1900, с.Зозів, нині Липовец. р-ну – 1979, м.Київ), травматолога-ортопеда, доктора медичних наук (1967), професора (1968). Працював в Українському НДІ травматології та ортопедії. Основні напрями його діяльності – виготовлення біологічної плівки та застосування її для лікування хворих з опіками і трофічними виразками, розроблення технологій заготівлі, консервування і транс-плантації кісткових гомотрансплантантів для хірургічного лікування травматологічних та ортопедичних хворих.  

5         85 років від дня народження Петра Іларіоновича Багрія (1925, с.Тополівка Теплиц. р-ну – 1981, м.Київ), вченого-економіста, доктора економічних наук (1970), професора (1971), академіка АН УРСР (1973), лауреата премії ім.О.Шліхтера АН УРСР (1973).  

7         120 років тому народився Сергій Павлович Вікул (1890, м.Вінниця – 1937, розстріляний в урочищі Сандормох, Карелія, РФ), українського політичного діяча, публіциста, видавця. 1933 р. був заарештований за звинуваченням в «участі у контрреволюційній націоналістичній організації». Відбував покарання на Соловках. Реабілітований у 1992 році. 

8         90 років від дня народження Кирила Володимировича Курашкевича (1920, смт Тростянець), поета і прозаїка. Навчався в Тульчинському учительському інституті. Працював у редакції газети «Червона Тульчинщина». В 1960-1974 рр. жив і працював у Вінниці, очолював Вінницьке літературне об’єднання. Автор багатьох поетичних збірок, оповідань. Згодом переїхав у Миколаїв, потім у Київ. 

80 років (1930) тому відкрито Вінницький м’ясо-холодниковий комбінат, нині ВАТ «Вінницький м’ясокомбінат». 

10      100 років від дня народження Леоніда Олександровича Сахневича (1910, м.Томськ, РФ – 1988, м.Вінниця), військовослужбовця. З 1958 р. проживав у Вінниці, де розгорнув активну краєзнавчу та пошукову роботу, присвячену темі «Вінниччина і вінничани у Великій Вітчизняній війні».  

75 років від дня народження Петра Юхимовича Бєлєнького (1935, с.Спичинці Погребищ. р-ну), економіста, доктора економічних наук (1983), професора (1984), лауреата премії ім. О. Шліхтера АН УРСР (1988), завідувача відділу проблем ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва Інституту регіональних досліджень НАН України.  

13      75 років від дня народження Олександра Михайловича Лівінського (1935, с.Олександрівка Тростянец. р-ну), доктора технічних наук (1990), академіка кількох українських та міжнародних академій, професора, лауреата Державної премії в галузі архітектури і будівництва. О.Лівінський – автор понад 270 наукових праць та винаходів. Він ініціював створення фахових журналів «Техніка будівництва», «Теорія і практика будівництва», член редколегій цих видань. За його ініціативою, науковою редакцією і керівництвом вперше в Україні було створено фундаментальні праці – «Український тлумачний словник будівельних термінів» (2005) і «Українську будівельну енциклопедію» (2006). Останніми роками сприяє розбудові українського козацтва. 2005 р. йому присвоєно військове звання генерал-хорунжий Українського козацтва. Вчений – лауреат премії ім. академіка М.С.Будникова. У 2005 р. вийшла з друку збірка поезій О.Лівінського «Назустріч життю», яка відкрила ще одну грань обдарування відомого вченого. 

18      150 років від дня народження Ігнаци Яна Падеревського (1860, с.Курилівка, нині Хмільниц. р-ну – 1941, м.Нью-Йорк, похований у Вашингтоні, США), польського піаніста, композитора, політичного і громадського діяча. З 90-х років ХІХ ст. його прізвище входило до найвідоміших світових енциклопедій. Наш земляк – почесний громадянин багатьох польських міст. 

19      110 років від дня народження Катерини Андріївни Бровкіної (1900, с.Новоселиця-Літинська, нині с.Новоселиця Літин. р-ну – 1988, м.Київ), вченого-агрохіміка, доктора сільськогосподарських наук (1969). Досліджувала поживний режим грунту в усіх зонах бурякосіяння, розробляла наукові рекомендації щодо його поліпшення та підвищення продуктивності цукрових буряків.

20      60 років тому (1950) була створена літературна студія «Червоні вітрила» (нині «Вітрила») Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. 

21      *100 років від дня народження Володимира Макси-мовича Перепелюка (1910, с.Боришківці Хмельниц. обл. – 2000, смт Вороновиця Вінниц. р-ну), українського кобзаря, фольклориста, письменника. Довгий час жив і працював у смт Вороновиця, де й похований. На вшанування пам’яті В.О.Перепелюка тут раз у два роки проводиться обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності», а кожні 5 років у Вінниці проходить за такою ж назвою Всеукраїнський фестиваль. Наступний, ІІІ фестиваль, відбудеться у листопаді 2010 року.  

23      День народження Родіона Андрійовича Скалецького (1899, с.Михайлівка, нині Бершад. р-ну – 1984, м.Київ), українського композитора, хорового диригента, фольклориста. Був організатором і керівником численних хорів на Вінниччині. З музичним світом обласного центру пов’язав майже 30 років свого життя. В Обласному будинку народної творчості керував секцією самодіяльних композиторів. З 1959 р. – відповідальний секретар Вінницького відділення Музично-хорового товариства України. Автор майже 600 пісень, переважно хорових. На вшанування пам’яті митця у Бершаді щорічно проводиться свято вокально-хорового мистецтва, присвяченого Р.А.Скалецькому. 

24      280 років від дня народження Олександра Васильовича Суворова (1730 (1729?) – 1800), російського полководця. У 1794, 1796-1797 рр. перебував на Вінниччині (у містах Немирові, Тульчині, селах Кинашів і Тиманівка, нині Тульчин. р-ну). 

100 років від дня народження Івана Никифоровича Бойка (1910, с.Жорнище, нині Іллінец. р-ну – 1975, м.Київ), танкіста, полковника, двічі Героя Радянського Союзу (січ., квіт. 1944). Відзначився в боях за визволення залізничної станції Козятин.  

80 років від дня народження Гурія Юхимовича Дробчака (1930, с.Джурин Шаргород. р-ну – 2008, м.Вінниця), педагога, краєзнавця, журналіста. Закінчив Вінницький державний педагогічний інститут. Працював учителем, культпрацівником, на комсомольській, партійній роботі, директором Вінницького державного архіву. 34 роки був власним кореспондентом республіканської газети «Сільські вісті» у Вінницькій області. Заслужений журналіст України. 

25      *200 років від дня народження Миколи Івановича Пирогова (1810, м.Москва – 1881, м.Вінниця), видатного хірурга, анатома, засновника польової хірургії, педагога, громадського діяча. У 1866-1881 рр. жив і працював у садибі Вишня на околиці Вінниці, де нині діє Національний музей-садиба М.І.Пирогова. На вшанування пам’яті видатного хірурга у Вінниці його іменем названо Національний медичний університет, обласну лікарню, одну з найкращих вулиць, яку відкриває величний пам’ятник видатному вченому. 

75 років тому народився Володимир Іванович Мазний (1935, с.Джупинівка, тепер Іллінец. р-ну), літературознавець, перекладач. Працював редактором видавництва «Наукова думка» (1963-1995). Об’єктом його наукових інтересів є питання історії української літератури ІІ половини ХІХ ст. 

27      80 років від дня народження Івана Васильовича Валька (1930, с.Зарудинці Немирів. р-ну – 2003, м.Київ), письменника, журналіста, вченого, доктора філософських наук (1982), професора, краєзнавця. Автор історико-філософського роману «Вогонь на себе» про народного месника Поділля партизана І. Калашника, підпільників Немирівщини. 

ГРУДЕНЬ 

3         85 років від дня народження Івана Оксеновича Безуг-лого (1925, с.Чумаки П’ятихат. р-ну Дніпропетров. обл. – 1995, м.Вінниця), українського історика, архівіста. В 1953-1995 рр. жив і працював у Вінниці. Досліджував історію антифашист-ського і партизанського руху на Вінниччині 1941-1944 рр. Автор документальної повісті «Тайны Верфольфа» (1962, 1996) та у співавторстві з М.Рябим роману «Облава на озброєного вовка» (1986). 

6 (22?)            40 років тому (1970) відбувся пуск першого енергоблоку Ладижинської ТЕС. Тростянецький район. 

13      День народження Миколи Дмитровича Леонтовича (1877, с.Монастирок, нині Немирів. р-ну – 1921, с.Марківка, нині Теплиц. р-ну), українського композитора, хорового диригента, педагога, фольклориста. На вшанування пам’яті видатного земляка у Тульчині щорічно проводиться районне свято вокально-хорового мистецтва. Раз на 5 років у жовтні-грудні проходить обласне свято хорового мистецтва «Співає Поділля», яке присвячується пам’яті М.Д.Леонтовича. У Вінниці запроваджено новий мистецький проект – фестиваль хорової музики «Асамблеї Леонтовича». Традиційні вечорниці на пошану композитора щорічно у грудні проводяться в музеї-квартирі М.Леонтовича в Тульчині. 

14      170 років від дня народження Михайла Петровича Старицького (1840, с.Кліщинці Золотоніс. р-ну, тепер Черкас. обл. – 1904, м.Київ), класика української літератури, актора, режисера, театрального і громадсько-культурного діяча. У 1860-1880-х рр. був тісно пов’язаний з Поділлям як власник невеликих маєтків у селах Садова і Карпівка Могилів-Подільського (1869-1885) і с.Кордишівка Брацлавського (1879-1889 рр.) повітів Подільської губернії. На Поділлі збирав історико-етнографічні матеріали. 

18      25 років (1985) з дня створення в с.Городківка Крижо-пільського району СПТУ № 24, нині професійно-технічне училище № 24. 

22      День народження Насті Андріанівни Присяжнюк (1894, м.Погребище – 1987, там само), педагога, фольклористки, етнографа, краєзнавця. У 20-ті роки ХХ ст. розпочала систематичну фольклористичну роботу: записала погребищенське весілля з усіма обрядами і піснями (650 пісень), зібрала сотні пісень інших жанрів. Підсумком її творчої праці став збірник «Пісні Поділля» (1976). Значну кількість записів Н.Присяжнюк опублікувала в різних томах серії «Українська народна творчість». Щорічно в Погребищенському районі проводиться свято фольклору «Світанки над Россю», яке присвячується пам’яті видатної землячки. 

25      110 років від дня народження Олександра Захаровича Міньківського (1900, с.Сніжна, нині Погребищ. р-ну – 1979, м.Київ), хорового диригента, педагога, професора Київської консерваторії (1965), народного артиста СРСР (1960). У 1946- 1974 рр. – художній керівник і головний диригент Капели бандуристів УРСР. Лауреат Шевченківської премії (1969). 

80 років від дня народження Павла Федоровича Мельника (1930, с.Куна Гайсин. р-ну – 2002, [с.Михайлин] Козятин. р-ну), агронома, краєзнавця. Протягом 1964-1997 рр. працював заступником директора Юзефо-Миколаївського цукрокомбінату (Козятин. р-н). Активно займався краєзнавчою діяльністю. Особливий інтерес проявляв до історії Поділля часів Київської Русі, монголо-татарської навали. Підготував до друку грунтовне дослідження про населені пункти Козятинського району «На споконвічних перехрестях: Замість малої хрестоматії з краєзнавства». 

80 років від дня народження Валентина Павловича Чудного (1930, смт Вапнярка Томашпіл. р-ну), поета, прозаїка, публіциста, перекладача, громадського діяча. Кандидат історичних наук. Заслужений працівник культури України (1990). Очолював редакцію Політвидаву України, працював заступником редактора газети «Культура і життя» (1974-1991). Автор низки збірок оповідань, поезії, повістей та публіцистичних видань. Член СПУ (1973). 

У грудні виповнюється: 

40 років з часу заснування (1970) Бершадського молочно-консервного комбінату, нині ЗАТ «Бершадьмолоко».

3 січня

Варвара Яківна Теклюк,

педагог, мовознавець, кандидат педагогічних наук, доцент,директор Інституту філології й журналістикиВінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Черкащина… Край безмежності й мальовничості у всьому: небесній глибочині, блакиті плес й золотавості полів. Край, де в самих назвах сіл, міст і річок бринять звуки й кольори природи. Там, у селі Зелена Діброва Городищенського району, 3 січня 1950 р. народилася Варвара Яківна Теклюк. Енергетика Шевченкової малої батьківщини щедро обдарувала свою доньку особливою одухотвореністю й працьовитістю, надзвичайним почуттям краси й добрим серцем.

Босоногим дівчам зачудовано дивилася вона на світ очима, повними насолоди від пізнання його краси, та навряд чи здогадувалася, що життя готує їй високі сходинки творчості й праці в іншому краї – на Поділлі. Яскрава самобутність і талант педагога, методиста, мовознавця, кандидата педагогічних наук, доцента Теклюк В.Я. набрався сили й розквіт на подільській землі, з якою доля щасливо поріднила Варвару Яківну півстоліття тому.

З 1969 р. по 1973 р. вона навчається на філологічному факультеті Вінницького державного педагогічного інституту (нині університет ім. Михайла Коцюбинського), пізнає радість перших наукових досягнень й естетичну насолоду від виступів у студентських співочих ансамблях.

Після успішного закінчення інституту саме на Вінниччині, в Іллінецькій та Оратівській середніх школах, відбулося становлення В.Я.Теклюк як майстерного педагога й умілого організатора. Уже з перших років праці було видно, що вона має великий творчий потенціал, небуденні здібності й гарні перспективи. Надзвичайна сумлінність та заповзятість, любов до рідного слова й прагнення до підкорення нових висот привели молодого словесника після 10-річної вчительської праці до Вінницького педагогічного інституту.

З 1984 р. В.Я.Теклюк працює викладачем кафедри української мови. Напрямом її наукових пошуків стало вдосконалення методики навчання рідної мови, результатом – ґрунтовне дисертаційне дослідження «Спостереження в системі методів вивчення української мови», що здійснювалося під керівництвом патріарха української методичної науки академіка О.І.Бєляєва. Успішний захист дисертації відбувся в 1992 р., тоді В.Я.Теклюк присвоєно вчений ступінь кандидата педагогічних наук за спеціальністю – теорія і методика навчання української мови.

У 1994 р. колеги обирають Варвару Яківну деканом філологічного факультету, після реорганізації якого з 2003 р. вона – директор Інституту філології й журналістики. У 1995 р. їй присвоєно вчене звання доцента. Усі ці роки наснажені титанічною працею, настійливим запровадженням інновацій у навчальний процес підготовки майбутніх учителів-словесників.

За 16 років керівництва Інститутом філології й журналістики доцент В.Я.Теклюк виявила себе вмілим менеджером освітянської справи, здатним мобільно реагувати на динамічні потреби часу й суспільства, а також взірцем уважного, гуманного ставлення до кожної людини. За ці та інші якості цілісної багатогранної особистості шанують Варвару Яківну колеги та студенти.

Упродовж 2004-2007 рр. очолювала кафедру методики філологічних дисциплін.

Коло наукових інтересів В.Я.Теклюк досить широке: нові освітні технології вивчення української мови в середніх навчальних закладах різного типу та у вищій школі, комп'ютеризація навчального процесу; актуальні проблеми української мови, зокрема лінгвістика фразеологічних одиниць. Плідно працює вона над виконанням держбюджетної теми «Абсолютивно-релятивні параметри повнозначних слів української мови».

В авторському арсеналі дослідниці понад 70 наукових праць. Переконливою оцінкою праці В.Я.Теклюк є численні державні нагороди: грамоти Вінницької обласної держадміністрації та обласного відділу освіти, Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2002), нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2003), звання «Почесний працівник Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського» (2005), нагрудний знак А.С.Макаренка (2006).

Ольга Куцевол,

доктор педагогічних наук, професор,

зав. кафедри методики філологічних дисциплін

ВДПУ імені Михайла Коцюбинського

ЛІТЕРАТУРА

Основні праці В.Я.Теклюк

Психолінгвістичні основи методу спостереження над мовою / В.Я.Теклюк // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 12. – С. 9-13.

Українська фразеологія і деякі питання теорії / В.Я.Тек-люк // Наукові записки. Сер.: Філологія: зб. наук. пр. / ВДПУ ім.Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2000. – Вип. 1.– С. 33-37.

Граматикалізація фразеологізмів української мови // На-укові записки. Сер.: Філологія: зб. наук. пр. / ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2000. – Вип. 2. – С.149-151.

Методика викладання української мови в школі. Плани практичних і лабораторних занять: метод. посіб. для самостійн. роботи студентів-філологів / В.Я. Теклюк та ін.; ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – 97 с.

Методика викладання української мови в школах різного типу: навч. посіб. для самостійної роботи студентів-філологів / В.Я.Теклюк та ін.; ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – 34 с.

Методичні поради до виконання курсової роботи зі «Шкільний курс української мови з методикою викладання» / В.Я.Тек-люк та ін.; ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2005. – 34 с.

Фразеологізми і народна мудрість // Наукові записки. Сер.: Філологія: зб. наук. пр. / ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2009. – Вип.11. – С.178-181.

Про тематичні параметри фразеологізмів / В.Я.Теклюк // Філологічні студії: зб. наук. пр. / ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2009. – С. 86-88. 

Про мовознавця

Дудик, П.С. Знавець таїни слова [В.Я.Теклюк] / П.С.Дудик // Педагог. – 2005. – № (341). – С. 1.

4 січня

Ніна Лаврентіївна Іваницька,

 педагог, учений-мовознавець, доктор філологічних наук, професор,зав. кафедри германської та слов’янської філології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Ім’я професора Н.Л.Іваницької широко знане й високо шановане в українській лінгвістичній науці. Для багатьох мовознавців, викладачів вищої школи, учителів-словесників, аспірантів, магістрантів, студентів вона зразок працелюбності, відданості справі й любові до мови. Недарма життєвим кредо Ніни Лаврентіївни є слова «Робота – творчий пошук».

Народилась Н.Л.Іваницька 4 січня 1940 р. у селі Городище Менського району Чернігівської області. Світогляд майбутнього вченого, її людські та моральні якості, цінності, орієнтири, нахили та вподобання формувалися в дитинстві у дружньому сімейному колі. Батьки-хлібороби закохали доньку в працю, прищепили любов до книги, розвинули закладений потяг до знань. Результатом цього стало закінчення середньої школи із золотою медаллю і вступ до Черкаського державного педагогічного інституту на спеціальність «Українська мова і література та англійська мова».

Творча атмосфера, підтримувана в стінах цього уславленого своїми традиціями навчального закладу, справила значний вплив на формування майбутнього науковця, непересічні здібності якого, нахил до евристичних пошуків, здатність до аналітичних узагальнень виявилися вже на першому курсі, а згодом зміцніли в процесі виконання студентських досліджень.

Закінчивши в 1962 р. з відзнакою педінститут, Ніна Лаврентіївна розпочала свою трудову діяльність учителем української та англійської мови Понорницької середньої школи Чернігівської області. П’ять років поспіль молодий педагог застосовує на практиці отримані знання рідної та іноземної мов, завойовуючи у своїх учнів заслужену повагу й щире захоплення. Та неспокійлива вдача, прагнення до нових горизонтів спонукає Н.Л.Іваницьку, котра вже утвердилась як словесник-практик, випробувати себе на вищих орбітах – у теоретичному дослідженні мови. Протягом 1967 по 1970 рр. Н.Л.Іваницька навчається в аспірантурі Київського педагогічного інституту, у 1970 р. захищає кандидатську дисертацію «Складний присудок в українській мові».

З 1970 р. її життєва і творча діяльність міцно пов’язана з Вінницьким державним педагогічним інститутом. У цьому закладі відбулося її професійне зростання від кандидата філологічних наук до доктора, професора. Ніна Лаврентіївна успішно поєднувала наукову роботу з адміністративними обов’язками: 1976-1981 рр. на посаді декана філологічного факультету.

1985 р. захистила докторську дисертацію «Формально-граматична і семантико-синтаксична структура простого речення в українській мові» й здобула науковий ступінь доктора філологічних наук. 1988 р. Іваницька отримала вчене звання професора. Протягом 1986-1995 рр. вона – проректор ВДПУ з наукової роботи, потім 1995-2005 рр. – завідувачка кафедри української мови. З 2005 р. професор кафедри методики філологічних дисциплін. Зараз завідувачка кафедри германської та слов’янської філології.

Професор Іваницька Н.Л. належить до плеяди професіоналів, які перебувають у постійному пошуку нових перспектив для повноцінної реалізації закладеного в них творчого потенціалу: упродовж багатьох років вона керувала виконанням держбюджетних тем «Розробка та впровадження нових (комп’ютерних) технологій у навчальний процес» (1990-1999), «Актуальні проблеми граматики української мови» (2002-2004), «Абсолютивно-релятивні параметри повнозначних слів української мови» (2004-2006), «Абсолютивно-релятивні параметри повнозначних слів англійської мови» (2006-2008). У 1994-1995 рр. її наукові проекти «Українська мова. Фонетика. Графіка», «Українська мова. Алгоритми і програмовані завдання» були визнані кращими в конкурсі, організованому МОН України та Міжнародним фондом «Відродження». Багаторічна наукова праця авторитетного лінгвіста відображена в понад як 200 наукових та науково-методичних публікаціях.

Професор Н.Л.Іваницька плідно трудиться на ниві підготовки молодих учених-філологів: багато років очолює аспірантуру, під її керівництвом підготовлено 7 кандидатів філологічних наук. Також вона постійно виступає офіційним опонентом на захисті докторських та кандидатських дисертацій, з 2006 р. член експертної ради з філології ВАК України. З 1998 р. головний редактор збірника «Наукові записки. Сер.: Філологія», затвердженого ВАК України як фахове видання.

Ніна Лаврентіївна активна в громадській роботі, тривалий час очолювала обласне відділення Міжнародного дитячого фонду.

Подвижницька наукова, педагогічна й організаторська діяльність професора Н.Л.Іваницької має належне пошанування: грамоти Вінницької обласної держадміністрації та обласного відділу освіти, Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2007), звання «Відмінник народної освіти УРСР» (1990), «Заслужений працівник Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського» (2004). За кожною з цих нагород стоять висока внутрішня самодисципліна й самовіддача, сумлінність щодо взятих на себе зобов’язань, здатність щедро імплантувати свої ідеї в досягнення учнів і колег.

Ольга Куцевол,

 доктор педагогічних наук,професор,

зав.кафедри методики філологічних дисциплін

ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського

ЛІТЕРАТУРА

 Публікації Н.Л.Іваницької

 Вивчення членів речення в 4-8 кл. / Н.Л.Іваницька. – К.: Рад. шк., 1982. – 144 с.

Двоскладне речення в українській мові / Н.Л.Іваницька. – К.: Вища шк., 1986. – 167 с.

Синтаксис простого речення: Складні випадки аналізу / Н.Л.Іваницька. – К.: Вища шк., 1989. – 63 с.

Українська мова. Фонетика: посіб. з комп’ютерним забезпеченням / Н.Л.Іваницька. – Вінниця, 1992. – 98 с.

Теоретичний синтаксис української мови: формально-граматична структура простого речення. Члени речення: посібник / Н.Л.Іваницька. – Вінниця: Аквілон, 1999. – 54 с.

Українська мова. Будова слова. Вправи та завдання: посіб. для 5 кл. / Н.Л.Іваницька та ін. – К.: Академія, 1999. – 54 с.

Українська мова. Синтаксис. Вправи та завдання: посіб. для 7-9 кл. / Н.Л.Іваницька та ін. – К.: Академія, 1999. – 80 с.

Українська мова. Морфологія. Вправи та завдання: посіб. для 6-7 кл. / Н.Л.Іваницька та ін. – К.: Академія, 2000. – 115 с.

Англійські автосемантичні дієслова та їхні українські відповідники: корот. слов.-довід. / Н.Л.Іваницька та ін. – Вінниця, 2008. – 232 с.

Статистика в мові і для мови: посібник / Н.Л.Іваницька. – Вінниця, 2008. – 51 с.

Синтагматика повнозначних слів української мови / Н.Л.Іваницька // Наук. вісн. Київ. нац. пед. ун-ту ім.М.П.Драгоманова. – К., 2009. – С. 10-15.

Сучасні теорії категорійної граматики в лінгводидактиці / Н.Л.Іваницька. – Вінниця, 2009. – 260 с. 

Про Н.Л.Іваницьку 

Іваницька Ніна Лаврентіївна // Жінки України: біогр. енцикл. слов. – К., 2001. – С. 164.

Іваницька Ніна Лаврентіївна // Українська мова: енцикл. – К., 2000. – С. 197.

24 січня

Галина Іванівна Данилюк,

майстриня художньої вишивки, педагог, заслужений майстер народної творчості України

Майбутня майстриня народилася 24 січня 1940 року у селі Лопатин Козятинського району. Першою вчителькою для Галинки була мама, яка навчила жити, любити Бога і вишивати. У 1955 році після закінчення семирічки, не маючи можливості навчатися далі, Г.Данилюк розпочала трудову діяльність в артілі «Художекспорт» (згодом «Вінничанка»), яка стала для неї другим домом. Тут вона пропрацювала 44 роки, з них 20 – творчим майстром, створила більше 200 малюнків, що були затверджені художньою радою «Укрхудожпрому» в Києві й рекомендовані до серійного випуску. Заочно закінчила Київський технікум легкої промисловості.

У 1963 та 1967 роках обиралася депутатом Вінницької міської ради народних депутатів. За невтомну багаторічну працю була удостоєна звання «Майстер традиційного народного мистецтва (вишивка)» (1988).

Упродовж багатьох років очолювала курси з ручної традиційної вишивки при обласному осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва України. Майже всі її учениці стали досвідченими вишивальницями і сьогодні самі навчають мистецтву вишивки молоде покоління у Вінниці, Жмеринці, Калинівці, Козятині, Липовці, Погребищі, Шаргороді та інших містах. Майстриня володіє 50-ма техніками, але перевагу надає червоно-чорній качалковій гладі.

Роботи Галини Данилюк «Пам’ять», «Урожай», «Подільське весілля» експонувалися у Державному музеї Т.Г.Шевченка у Каневі, а рушник «Катерина» та вишитий портрет Шевченка вона подарувала музею.

Рушники «Її величність творчість», «Катерина», «Дерево життя», «Райська яблунька», «Протистояння», «Берегиня», «Мамина мелодія» вражають технічною досконалістю та логічною доцільністю кожного штриха.

Рушники «Дерево життя», «Наша історія», «Не вернулись хлопці із Афгану» можуть служити ілюстраціями до історії українського народу.

У багатьох роботах Галина Іванівна використовує знаки-символи трипільської культури. А на вишивання рушника «Калина» майстриню надихнули роздуми про родовід. Внизу вона вигаптувала долівку трипільської культури, тут же візерунки, що символізують пращурів, а вище – нащадків. Життєву гармонію відображає мережка, в якій різні малюнки, як і різні долі та погляди на них. Різноманітний і орнамент мережки: за основу взято традиційний малюнок, лише вкраплено дух нинішнього часу.

Галина Іванівна Данилюк – учасниця Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник національної єдності» (2006). Вона – одна з ініціаторів обласної культурно-мистецької акції «Вишивана доля Вінниччини» (ОЦНТ, 2009), автор ескізу рушника та керівник творчого процесу вишивання. Під мудрим керівництвом Галини Іванівни, яку багато майстрів називають своєю мамою, вишивальниці з 27 районів та міст обласного підпорядкування вишили 8-метровий рушник, в основі якого використано традиційні елементи і кольорову гаму, характерні для в всіх районів. Тут ми бачимо дерево життя, подільське сонце, а обрамляє його оберіг, що обіцяє Вінниччині добробут і процвітання.

Тетяна Цвігун,

 директор Вінницького ОЦНТ,

 заслужений працівник культури України

ЛІТЕРАТУРА 

Волошенюк, Г. Берегиня одвічної краси: [Г.Данилюк] / Г.Волошенюк // Вінниц. газ. – 2005. – 4 лют. – C. 7: фото.

Волошенюк, І. Світ мистецтва Галини Данилюк / І.Во-лошенюк // Вінниччина. – 2005. – 11 лют.: фото.

Гасюк, В. Рушниковий світ Галини Данилюк: [засл. майстрові нар. творчості з Вінниці випала честь представляти в Укр. домі (Київ) «Рушник національної єдності»] / В.Гасюк // Вінниччина. – 2008. – 6 трав. – C. 3.

Каменюк, М. Вісім метрів щастя на білому полотні: [незвичайний рушник вишивають нар. майстрині Вінниччини] / М.Каменюк // Соціаліст Вінниччини. – 2009. – 6 берез. – C. 7: фото.

Квіти Вінниччини на «Рушнику національної єдності»: [серед інших його вишивала Г.Данилюк ] // Вінниччина. – 2008. – 6 лют. – C. 3.

Клак, Л. Магічна сила вишивок Галини Іванівни Данилюк / Л. Клак // Світлиця. – 2004. – Лип.-верес. (№ 3). – C. 11: фото.

Марчук, Т. Мої літа – моє багатство: [про літ.-мистец. вечір, присвяч. майстрині традиц. вишивки Г.І.Данилюк] / Т.Марчук // Панорама. – 2005. – 2 лют.

Панчук, Ф.В. Данилюк Галина Іванівна / Ф.В.Панчук // ЕСУ. – К., 2007. – Т. 7 . – С. 215-216: фото.

Тисячна,Т. Свої роботи не продаються: [в гостях у вишивальниці Г.Данилюк] / Т.Тисячна // 20 хвилин. – 2007. – 22 жовт. – C. 2: фото.

15 лютого

Марія Василівна Гоцуляк,

майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, журналістка, поетеса

Гоцуляк Марія Василівна – майстриня писанки, витинанки, вишивальниця, займається графікою, аплікацією з соломки, народним малярством, коренепластикою, виготовляє народні іграшки. Учениця Марії Оксентіївни Руденко і продовжувачка її справи. Член НСЖУ (1981), Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2002), лауреат премії ім. Івана Огієнка (2003).

Народилася Марія Василівна 15 лютого 1950 року у селі Воєводчинці Могилів-Подільського району. Виросла у мальовничій місцевості, змалку ввібрала в душу красу народного малярства, писанки, вишивки, витинанки, народної пісні, таїну казок і легенд.

Це вплинуло на її подальший життєвий шлях і стало суттю усього життя. Шість років працювала в рідному селі завідувачкою бібліотеки, заочно закінчила Тульчинське культосвітнє училище (спеціальність – бібліотекар).

З 1973 по 1979 роки проживала на Полтавщині, де працювала у пресі й заочно навчалася на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення навчання переїхала до Могилева-Подільського, де проживає і зараз. Була кореспондентом, відповідальним секретарем, заступником головного редактора районної газети «Слово Придністров’я».

М.В.Гоцуляк – одна з організаторів Могилів-Подільського будинку народної творчості і перший його директор (1991-1999). З 2003 року вона – директор Могилів-Подільського районного музею етнографії та народного мистецтва ім.М.А.Руденко.

Витоки багатогранного таланту Марії Гоцуляк слід шукати в її рідному селі. Батько, Василь Никифорович, відкрив доньці красу художнього слова, прищепив любов до малювання. Мама, Ірина Дем’янівна, витинала чудернацькі фіранки на вікна і розмальовувала піч буйними квітами, а до Великодня писала писанки для своєї сім’ї, сусідів, родичів, знайомих.

Голова Всеукраїнської координаційної ради з вивчення і відродження писанкарства, заслужений майстер народної творчості України Дмитро Пожоджук назвав М.Гоцуляк «самобутньою українською мисткинею, руки якої вирізають чудові витинанки, дряпають чи не найкращі в Україні дряпанки, роблять оригінальні ляльки зі звичайної кукурудзи».

Марія Василівна – активна учасниця всеукраїнських та обласних виставок і симпозіумів. Персональні виставки майстрині з великим успіхом проходили у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, світлиці Вінницького обласного центру народної творчості, музеї «Писанка», що в м.Коломиї Івано-Франківської області, музеї Михайла Грушевського у Львові.

Значна частина творів майстрині знаходиться в музейних та приватних колекціях у різних країнах світу, але найбільша її гордість – послідовники, яким вона щедро передає багатий творчий досвід.

Авторка поетичних збірок «Вечірня елегія» (2004), «Сповідь Чураївни» (2009), прозової книги «Пливе човен» (2008).

У 2007 р. за підтримки облдержадміністрації побачив світ альбом «Марія Гоцуляк: Запрошую до світлиці» (Вінниця, ПП «Едельвейс і К»), де вміщено світлини її кращих робіт.

Наталя Сентемон,

провідний редактор Вінницького

обласного центру народної творчості

ЛІТЕРАТУРА 

Книги, публікації М.В.Гоцуляк

Вечірня елегія: поезії / М.В.Гоцуляк. – Вінниця: Книга-Вега, 2004. – 124 с.: іл.        

Запрошую до світлиці: мистец. фотоальб. з нар. творчості / М.Гоцуляк. – Вінниця: ПП Едельвейс і К, 2007. – 89 с.: кол. іл.

Пливе човен... / Марія Гоцуляк. – Вінниця: Книга-Вега, 2008. – 128 с. 

* * *

Витинанка на Могилів-Подільщині / М.Гоцуляк // Перша Могилів-Подільська краєзнавча конференція (жовт. 1996 р.). – Могилів-Поділ., 1996. – С.107-110.

Душа жива в картинах і у спогадах: [про нар. малярку О.Леонову з м. Могилева-Подільського] / М.Гоцуляк // Земля Поділ. – 1998. – 19 черв.

Звучить поезія душі: [про діяльн. Могилів-Поділ. літ. об-ня «Веселка Дністрова»] / М.Гоцуляк // Вінниччина. – 2000. – 29 січ. – (Спец. вип. газ. «Зоряна криниця»).

Святий Миколай опікується не тільки моряками: [про худож. М.Брідкового з м.Могилева-Подільського] / М.Гоцуляк // Вінниччина. – 2000. – 5 лют.

Сто чарівних миттєвостей [фотомайстра В.Очеретного] / М.Гоцуляк // Сл. Придністров’я. – 2002. – 1 берез. – С. 6.

Народний – значить самобутній: [про колективи Могилів-Поділ. р-ну, які носять звання «народний»] / М.Гоцуляк // Сл. Придністров’я. – 2002. – 26 квіт. – С. 3.

Свято фольклору: [«Народній пісні жити». Гайсин. р-н] / М. Гоцуляк // Світлиця. – 2004. – Квіт.-черв. (№ 2). – С. 4-5.

  Безсмертна філософія предків: [про витинанки] / М.Го-цуляк // Світлиця. – 2005. – Трав. – С. 8. – (Спецвип.).

Данина пам'яті Подільської берегині [Марії Руденко] / М.Гоцуляк // Світлиця. – 2005. – Трав. – С. 4, 5. – (Спецвип.).

Становлення незалежної газети [«Краяни»] / М.В.Гоцуляк // Друга Могилів-Подільська конференція: [зб. мате-ріалів]. – Могилів-Поділ.; Кам'янець-Поділ., 2006. – С. 200-203.

  Коли розцвітає крайнебо: [про живописця, графіка, скульптора з Могилева-Подільського – Ю.Кафарського] / М.Гоцуляк // Вінниц. край. – 2008. – № 1. – С. 139-141. 

Про мисткиню 

Бронницький, В. Багатогранність таланту: [М.Гоцуляк] / В.Бронницький // Урядов. кур'єр. – 2004. – 15 трав. – С. 6.

Бронницький, В. «Світ який! Мереживо казкове...»: [про персон. вист. М.В.Гоцуляк] / В.Бронницький // Вінниччина. – 2006. – 10 черв. – С. 2: фото. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Буздиган, В. Тріумф Марії Гоцуляк: [про вист. її писанок, витинанок, нар. іграшки] / В.Буздиган // Світлиця. – 2003. – Квіт. (№ 2). – С. 4-6.

Гоцуляк Марія Василівна [займається витинанкою, вишивкою, графікою, аплікацією з соломки] // Миле серцю Поділля: поетич. антол. – Вінниця, 2006. – С. 89-92.

Колесник, В. До вершин прекрасного: [про М.Гоцуляк] / В.Колесник // Вінниччина. – 2000. – 21 лип.: фото. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Охріменко, Д. Предків святі письмена: [про ІІІ Міжнар. з'їзд писанкарів у с.Космачі на Гуцульщині, учасниками якого були М.Верхова (Вінниця), М.Гоцуляк (Могилів-Подільський)] / Д.Охріменко // Літ. Україна. – 2007. – 11 жовт. –  С. 1, 4.

Панчук, Ф.В. Гоцуляк Марія Василівна / Ф.В.Панчук // ЕСУ. – К., 2006. – Т. 6: Го-Гю. – С. 341: фото.

Трошкова, А. Символ вічності – писанка: [про вист. писанок М.Гоцуляк у Музеї писанкарства в м.Коломия] / А.Трошкова // Вінниччина. – 2002. – 21 трав.

17 травня 

Верещагін Федір Григорович,

український режисер, народний артист СРСР

Народився 17 травня 1910 р. у м.Миколаєві. Вихованець Київського інституту театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карого. Творчу діяльність розпочав 1944 р. у Вінниці. 1945- 1948 рр.  працював в Ізмаїльському драматичному театрі. Протягом 1948-1986 рр. – директор, художній керівник, головний режисер Вінницького музично-драматичного театру ім. М.К.Садовського.

Минають роки. Ми переосмислюємо життя, даємо оцінку сьогоднішньому через призму вчорашнього, починаючи розуміти значимість того, що уже відбулося. Коли звернутися до минулого Вінницького академічного українського музично-драматичного театру ім.М.К.Садовського, то безперечним є той факт, що Верещагін і Вінницький театр – єдині, єдині у своєму початку, та й у тій спадщині, яку залишив корифей української сцени Подільського краю.

У житті він завжди йшов упевнено, з вірою. З вірою у свою долю, у своїх акторів, у свій театр, який, і це не високі слова, виплекав, об’єднав навколо себе дружну групу ентузіастів, закоханих у мистецтво. Далеко не всі мали вищу спеціальну освіту, та їхні серця палали вогнем краси, до безтями залишалися відданими театру. В акторах же Верещагін бачив «єдиних царів і володарів сцени». Серед них виділялися: обдарований по-справжньому народним талантом Іван Сікало, великий життєлюб Микола Овчаренко, несподіваний Федір Трегуб, благородно стриманий, пристрасний Микола Педошенко, загадкові Анатолій Молдаван і Валентина Журавльова, улюбленець долі Анатолій Овчаренко… З батьківською теплотою радів Федір Григорович за змужніння своїх вихованців-режисерів – Костянтина Пивоварова та Віталія Селезньова, який у 1986 році очолив Вінницький театр, отримавши гідну спадщину. Вдячний був акторам, яких сам відбирав, приїжджаючи на випускні іспити до театральних вузів країни, а іноді у пошуках кадрів і «у народ» ходив. Він був наділений якимось особливим, верещагінським чуттям.

Разом з талановитими митцями театру Федір Григорович Верещагін створив понад 120 вистав за п’єсами сучасної й класичної вітчизняної та зарубіжної драматургії, серед яких «Емілія Галотті» Г.Лессінга, «Весілля у Малинівці» Г.Юхвіда, «Собор Паризької богоматері» В.Гюго, «Овод» Е.Войнич, «Кавказьке крейдяне коло» Б.Брехта, «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Дума про тебе» М.Стельмаха, «Катерина» М.Аркаса, «Гайдамаки» Т.Шевченка. Відкрив у драматургії імена М. Зарудного, більше 20 п’єс якого побачили життя на вінницькій сцені, І.Стаднюка, В.Колодного. Його вистави неодноразово ставали переможцями Всесоюзних та республіканських конкурсів.

Ф.Г.Верещагін вимагав серйозного й відповідального ставлення колективу до гастролей, представляючи українське театральне мистецтво на сценах Москви, Києва, Ленінграда, Баку, Мінська, Кишинева, Риги, Йошкар-Оли, Нальчика, Грозного, Владивостока, Орла, Липецька, Архангельська, Ставрополя та ін. Гастролі – це своєрідний екзамен на зрілість. Найбільш значимими тоді вважалися гастролі у столиці СРСР – Москві. За Верещагіна театр чотири рази виступав на московській сцені: 1957 р. – театр ім.М.Єрмолової, 1960 р. – Малий театр, 1963 р. – Кремлівський театр, 1975 р. – МХАТ СРСР ім.О.М.Горького.

Його любили й ненавиділи, поважали й боялися. Він вважав, що для плідної роботи необхідна жорстка дисципліна. Вимагав її від інших, але й сам її дотримувався в усьому і завжди.

Якось у пресі його назвали «взірцевим однолюбом». Так, чоловік-однолюб – 56 років спільного життя з Реґіною Францівною (двоє дітей – син Федір – відомий у Вінниці хірург, дочка Елеонора – заслужена артистка України, на жаль, загинула); у роботі – усе життя з одним театром, іноді забуваючи про сон, обід, та й, що гріха таїти, про сімейні справи. На плечі маленької тендітної Реґіни лягали усі турботи і матері, і батька, а ще й служіння театру. Його запрошували на високі театральні посади до Одеси, Харкова, Києва, та він залишився вірним Вінниці, яку полюбив із першої зустрічі і до скону. У 1995 році, ще за життя, рішенням міської Ради народних депутатів Федір Верещагін отримав ще одне звання – Почесний громадянин міста Вінниці. На фасаді театру, якому він віддав майже 40 років свого життя, встановлено меморіальну дошок. Поруч пролягає вулиця його імені.

Сенсом свого життя народний артист СРСР (перший серед режисерів обласних театрів у 1977 р. удостоєний цього високого почесного звання) вважав творчість.

Любив Федір Григорович спостерігати за глядачем. Його захоплювало творіння дива: такі несхожі один на одного – раптом охоплювались єдиним почуттям, єдиними думками.

Протягом життя він постійно складав іспити. Й тримався з честю й гідністю. Нагороджений орденами Леніна й Трудового Червоного Прапора, Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР, бойовими орденами та медалями. І ніколи не хизувався заслугами й нагородами. Ніколи не використовував їх у корисних цілях. Надзвичайно скромна й стримана особистість. Особистість на рідкість талановита, творчість якої вже належить історії. І цей високий рівень обдарованості визначався в усьому його житті, житті Митця, відданого Сцені, Акторам, Театру.

Світлана Фицайло,

керівник літературно-драматичної частини

Вінницького обласного українського академічного

музично-драматичного театру ім.М.К.Садовського

ЛІТЕРАТУРА

 Верещагін, Ф.Г. Его жизнь – это театр и в 85 лет: [бесіда] / Ф.Г.Верещагін, B.Дідик, О.Лапін // Вінниц. відом. – 1995.– 3 серп. – С. 2.

 *  *  *

Барабан, Л.I. Деякі питання творчої співдружності режисера i драматурга: [Ф.Г.Верещагін i М.Я.Зарудний] / Л.І.Ба-рабан // Режисура українського театру. Традиції i сучасність. – М., 1990. – С. 141-172.

Давидюк, Л. Театр був його життям / Л.Давидюк // Він-ниччина. – 1997. – 23 трав.

Дроздов, М. 120 спектаклей Федора Верещагина / М.Дроз-дов // Правда Украины. – 1980. – 11 июня.

Кондратюк, Н. Видатний майстер сцени: [Ф.Верещагін] / Н.Кондратюк // Вінницький альбом: літ.-худож. альм. – Вінниця, 2005. – Вип. 3. – С. 83-90.

Неволов, А. Відданість сцені / А.Неволов // Культура i життя. – 1995. – 5 лип.

Овчаренко, А. Наш головний режисер / А.Овчаренко // Укр. театр. – 1980. – № 3. – C. 25.

Присяжнюк, Н. Вулиця імені театрального режисера / Н.Присяжнюк // Вінниц. відом. – 2008. – 23 трав. – С. 5.

Скрипник, В. Товчена картопля для... геніїв: [про сім'ю Ф.Г.Верещагіна, голов. реж. Вінниц. муз.-драм. театру ім.М.Садовського] / В.Скрипник // Голос України. – 2003. – 4 січ. – С. 4.

Совко, В. Справді народний / В.Совко // Вінницький альбом. 1999: літ.-худож. та історико-краєзн. альм. – Вінниця, 2000. – С. 355-360.

Фицайло, С. Режисер, який створив театр: [творча діяльн. реж. Ф.Г.Верещагіна у Вінниці] / С.Фицайло // Вінниц. край. – 2004. – № 1. – С. 131-137. 

*  *  *

Верещагін Федір Григорович // ЕСУ. – К., 2005. – Т. 4: В-Вог. – С. 263.

Верещагін Федір Григорович // Митці України: енцикл. довід. – К., 1992. – С. 112.

Верещагін Федір Григорович: [біогр. довідка] // Майстри українського радянської сцени. – К., 1962. – С. 96: фото.

25 травня 

Михайло Єгорович Тарнорудов,

вчений-бактеріолог, ветеринарний лікар, Герой Соціалістичної Праці 

Майбутній вчений народився 1860 року в м.Тростянець (нині смт Вінницької обл.) у бідній селянській родині. Батьки його того ж року померли від холери. Грудну дитину взяла одинока сусідка, виростила Михайла, віддала вчитися. На жаль, коли Михайлу було 14 років, вона померла. Хлопець знову став сиротою, безпритульним. Та йому щастило на зустріч з добрими людьми. Через рік обідраним, босим у Харкові його підібрало бездітне подружжя. Названий батько хлопця викладав у реальному училищі грецьку мову і латинь. Він підготував Михайла до вступу в училище. Навчався хлопець відмінно. Так пройшло два роки.

І знову горе – помер названий батько. Тепер Михайло змушений заробляти собі на життя і навчання. Зайнявся репетиторством. Важко жилося юнакові, але потяг до знань все переміг. Він з відзнакою закінчує реальне училище з додатковим річним хімічним відділенням і поступає до Харківського ветеринарного інституту, який закінчує з відзнакою у 1886 році. Молодий ветеринарний лікар одержує призначення на роботу в село Турки Балашовського повіту Саратовської губернії. Його лікарська робота розпочалася в період небезпечної, важкої і виснажливої боротьби з чумою великої рогатої худоби у Саратовській та Симбірській губерніях. М.Тарнорудов першим у Росії став робити тваринам щеплення проти чуми, сибірської язви і при запаленні легенів.

Після усунення епідемії Всеросійською медичною радою для вдосконалення знань у галузі бактеріології ученого було направлено до Казанського ветеринарного інституту. 1892 року він отримує запрошення Симбірського губернського земства і переїжджає у м.Курмиш, де стає єдиним ветеринаром у повіті.

Нелегко далися йому самостійні трудові кроки: не було ветеринарної амбулаторії, не вистачало інструментів, медикаментів. Та й самому лікарю не було де жити. Після неодноразового звернення про це до повітових властей, Михайло Єгорович купив з виплатою на п'ять років приміщення, в якому обладнав амбулаторію.

Він не тільки вміло лікував тварин, а й вів наукову роботу, працював над поліпшенням бацилярної вакцини сибірської язви професора Ланге. Вона могла зберігатися лише 2-3 дні. Тарнорудов зумів цю вакцину перетворити в спорову зовсім нової якості, яка довгий час не псувалася. Цією вакциною він особисто зробив щеплення більше 70-ти тисячам тварин.

Багато сил віддав М.Є.Тарнорудов боротьбі з натуральною віспою. У своїй лабораторії він організував виробництво препарату детриту, який до того часу в незначній кількості привозили із Петербурга. У 1896 році на Всеросійській виставці учений одержав за це диплом «3а добру, цілком наукову постановку віспощеплення в краї».

Довгі роки М.Є. Тарнорудов працював над проблемами застосування бактеріології в лікуванні шлунково-кишкових захворювань і попередження передчасного старіння організму людини. 1907 року він одержав з Пастеровського інституту (в Парижі) культуру, так званого, «мечниковського кислого молока» – лактобациліна з правом виробництва і дальшого вдосконалення цього препарату. Вдосконалений ним лактин і лактобацилін використовували в багатьох лікувальних закладах Росії. У 1907 р. в одній з газет писалося: «Багато медичних препаратів завозимо ми з-за кордону і платимо великі гроші. Якби було в нас більше таких ентузіастів, як М.Є.Тарнорудов, то і препаратів своїх дешевих було б у нас значно більше. Росія була б багатшою». Відзначився Михайло Єгорович і в боротьбі з гризунами – мишами, щурами, ховрахами. Наш земляк вивів культуру «крисомор». За цей препарат він одержав Велику срібну медаль і Диплом першого ступеня.

Вчений-дослідник обмінювався своїми думками з питань бактеріології з видатними діячами науки І.М.Сєченовим, Д.І.Мечніковим Д.П.Павловим та іншими.

Після Жовтневої революції наукові праці М.Є.Тарнорудова одержали відповідну державну оцінку і підтримку. Були створені всі умови для подальшої дослідницької роботи, вироблення препарату детрит.

У 1922 р. Михайло Єгорович став застосовувати штучне осіменіння тварин.

М.Є. Тарнорудов не тільки творчо працював, він постійно вів пропаганду ветеринарних знань серед населення, виступав з лекціями, бесідами, щиро допомагав молодим спеціалістам.

1932 року Михайлу Єгоровичу Тарнорудову присвоєно високе звання – Герой Соціалістичної Праці.

Помер видатний вчений-бактеріолог, наш земляк Михайло Єгорович Тарнорудов у 1932 році. За заповітом вченого всі його інструменти і бібліотека були передані ветеринарній амбулаторії міста Курмиша (РФ), де він провів більшу частину свого життя. 

Олена Діденко,

бібліограф-краєзнавець Тростянецької ЦРБ 

ЛІТЕРАТУРА 

Тарнорудов, М.Е. К восстановлению коневодства  / М.Е.Тарнорудов // Нижегород. хоз-во. – 1927. – № 8.

Воронова, О.М. Михаил Егорович Тарнорудов / О.М.Воронова // Записки краеведов. – Горький: Волговят. кн. изд-во,1983. – С. 103-108: фото.

Дорош, Н.Ф. Ім'я, яким гордиться Тростянець: [про вчен.-земляка М.Є.Тарнорудова] / Н.Ф.Дорош // Ленін. шляхом. – 1988. – 19 лип.: фото. 

15 червня

Ольга Миколаївна Куцевол,

 педагог, методист, доктор педагогічних наук, професор, зав. кафедри методики філологічних дисциплін Вінницького державного педагогічного університету  імені Михайла Коцюбинського

Ольга Миколаївна Куцевол народилася на Січеславщині, у місті металургів – Кривому Розі Дніпропетровської області, та своєю батьківщиною вважає мальовничу подільську землю, куди переїхала з батьками ще в дитинстві. Тут вона в 1977 р. із золотою медаллю закінчила Чечельницьку середню школу, у 1981 р. отримала вищу освіту у Вінницькому державному педагогічному інституті. Це десятиліття наповнене плідною науково-педагогічною працею, методичними пошуками, цікавими й змістовними захода-ми – літературними вечорами, КВК, екскурсіями, організованими разом зі студентами-філологами.

З 1981 р. після закінчення з відзнакою філологічного факультету педінституту упродовж 7 років О.М.Куцевол учителювала в школах Вінниччини – Стратіївській та Чечельницькій.

У 1988 р. О.М.Куцевол повернулася до рідного інституту вже викладачем. У 1990 р. її направили до аспірантури Київського педагогічного інституту на кафедру методики викладання літератури – центру української методичної науки. Тут під керівництвом професора Л.Ф.Мірошниченко відбувається становлення О.М. Куцевол як ученого-дослідника.

У 1993 р. захищена кандидатська дисертація на тему «Особливості вивчення епіграфованих художніх творів у 8-9 класах шкіл гуманітарного профілю». Після успішного захисту О.Куцевол повертається у Вінницю й упродовж 1993-2003 рр. працює на кафедрі української літератури педуніверситету.

1998 р. Ольга Миколаївна отримала вчене звання доцента, але не заспокоїлась на досягнутому, а й далі працювала над вирішенням проблеми вдосконалення літературної освіти школярів середніх навчальних закладів різних типів, була членом редколегії українських науково-методичних часописів, виступала на численних всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях.

У 2003-2006 рр. О.М.Куцевол навчається в докторантурі Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова, працює над докторською дисертацією «Теоретико-методичні основи формування креативності майбутніх учителів літератури». Наукове консультування дослідження здійснював провідний учений-методист України професор Є.А.Пасічник. У 2007 р. О.М.Куцевол захистила роботу, здобувши науковий ступінь доктора педагогічних наук за спеціальністю – теорія і методика навчання української літератури.

З 2007 р. О.М.Куцевол очолює кафедру методики філо-логічних дисциплін Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, а з 2008 р. – на посаді професора.

У колі наукових інтересів професора О.М.Куцевол проблеми модернізації літературної освіти учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів різного типу та професійно-методична підготовка творчого вчителя-словесника у ВНЗ. Ольга Миколаївна успішно здійснює керівництво науковими дослідженнями аспірантів. Значну увагу надає роботі з обдарованою молоддю: редагує науково-методичний збірник кафедри «Методичний пошук учителя-словесника».

Вона – автор понад 120 наукових публікацій, серед яких монографія, підручники й посібники для вищої та середньої школи з грифом Міністерства освіти і науки України, численні статті в журналах «Дивослово», «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України», «Зарубіжна література в навчальних закладах», «Всесвітня література та культура в навчальних закладах України», «Слово і час», «Початкова школа» та ін.

О.М.Куцевол має нагороди: грамоти Вінницької обласної держадміністрації та обласної ради, управління освіти і науки, Почесну грамоту Міністерства освіти і науки (2002), нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2007). 

Н.Л.Іваницька,

доктор філологічних наук, професор,

 зав. кафедри германської та слов’янської філології

ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського 

ЛІТЕРАТУРА 

Основні праці науковця 

Зарубіжна література: посіб.-хрестоматія. 11 кл. / О.М.Куце-вол, О.О. Ісаєва. –Донецьк: ВКФ “БАО”, 2001. – 832 с.

Зарубіжна література. 9 кл.: розгорнуте планування уроків / О.М. Куцевол. – К.: Ленвіт, 2002. – 144 с.

Сучасний урок зарубіжної літератури: посіб. для вчителя / О.М. Куцевол, О.М.Ніколенко. – К.: Академія, 2003. – 288 с.

Світ Шекспіра: посіб. для вчителя / О.М.Куцевол. – Х.: Веста; Ранок, 2003. – 288 с.

Теоретико-методичні основи розвитку креативності майбутніх учителів літератури / О.Куцевол. – Вінниця: Глобус-прес, 2006. – 348 с.

Українська література: хрестоматія-посіб. для позаклас. читання для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. / упоряд. О.М.Куце-вол. – К.: Генеза, 2007. – 320 с.: іл.

Методика викладання української літератури (креативно-інноваційна стратегія) / О.Куцевол. – К.: Освіта України, 2008. – 464 с.

У магічному кристалі поетичного слова: антол. «поетичної критики» уроків / О.М.Куцевол // Бібліотечка «Дивослова». – 2009. – № 4. – 65 с.

Педагогічна імпровізація як вид творчої методичної діяльності словесника уроків / О.М.Куцевол // Дивослово. – 2009. – № 4. – С. 25-29.

Осмислення читачами епіграфа літературного твору як засобу експлікації інтертекстуальності уроків / О.М.Куцевол // На-укові записки. Сер.: Філологія: зб. наук. пр. / ВДПУ ім.Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2009. – Вип. 11. – С. 20-25.

Креативный подход к проведению внеаудиторной воспитательной работы в контексте профессионально-методической подготовки будущих учителей литературы // Воспитательная работа в вузе: состояние, проблемы, перспективы развития: материалы Междунар. науч. конф., 2-3 апр. 2009, Москва. – М.; Ярославль, 2009. – С. 619-627. 

Про науковця 

Методика – жива наука!: [інтерв'ю канд. пед. наук, доц. ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського О.Куцевол] // Всесвіт. л-ра та культура в навч. закл. України. – 2002. – № 1. – С. 2-6.

Подолинний, А.М. Куцевол Ольга Миколаївна // З-над Божої ріки: літ. бібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид. перероб. і доп. / упоряд. А.М. Подолинний. – Вінниця, 2001. – С. 184.

4 вересня

Ярослав Андрійович Бранько,

краєзнавець, пошуковець-дослідник, економіст 

Ярослав Андрійович Бранько народився на руднику ім.Чубаря Широківського району Дніпропетровської області. У 1953 р. закінчив середню школу, згодом – Одеський статистичний технікум і Одеський кредитно-економічний інститут. З цього часу все своє життя пов’язав із Вінниччиною.

Працював у Вінницькому облстатуправлінні (1960-1963), планово-економічному відділі Подільського раднаргоспу (1963-1966), а після його ліквідації перейшов на Вінницький хімзавод (згодом – Вінницьке виробниче об’єднання «Хімпром»), якому віддав майже 40 років життя (січ. 1966 – берез. 2005 рр.), пройшовши шлях від старшого економіста до заступника начальника відділу праці, згодом – начальника планово-економічного відділу.

Я.А.Бранько активно захоплюється краєзнавчою, пошуковою роботою. Це захоплення давно ввійшло в його життя, з ним він не розлучається і після виходу на пенсію, а тому з серпня 2008 р. працює науковим співробітником сектору військової історії Вінницького обласного краєзнавчого музею. Ярослав Андрійович – учасник багатьох міжнародних і регіональних історико-краєзнавчих конференцій, автор чисельних публікацій краєзнавчої тематики.

Основна сфера досліджень пошуковця – події Великої Вітчизняної війни на Вінниччині та суміжних областях України і Молдови. Для цього він майже всі свої відпустки проводив в архівах Москви, Подольська (РФ), Києва та Вінниці, де розшукував матеріали про Вінниччину і участь вінничан у війні. В результаті 40-літньої пошукової роботи Ярослава Бранька встановлено понад 1150 імен воїнів-визволителів, місця загибелі та захоронення яких були невідомі.

Особливо цікаві його дослідження, пов’язані зі ставкою Гітлера «Вервольф» під Вінницею. Він брав участь у створенні кількох телевізійних фільмів про цей об’єкт.

 Кожний пошук невтомного краєзнавця – це сотні листів, поїздок, спілкування з такими ж, безкорисливими ентузіастами, як сам. І в нагороду – слова щирої подяки згорьованих родичів за віднайдені могили дорогих серцю рідних, чи відновлення справедливості при встановленні неточностей в документах, зроблених фронтовими писарями у вирі війни.

У «Робітничій газеті» (2008, 16 лют.) про пошукову діяльність Ярослава Андрійовича Бранька автор В.Река дуже влучно сказав: «І навіть після цього, доки в землі лежить ще стільки невідомих бійців, він (Бранько) не вважає виконаним свій громадянський обов’язок. І через це пошук продовжується».

Я.А.Бранько – член редколегії 9-томного видання «Книга Пам’яті України. Вінницька область», «Книга Пам’яті України. Переможці. Вінницька область», голова Вінницької обласної організації пошуковців-дослідників, член обласної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій, член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури й Українського фонду пошуку «Пам’ять».

Радою ветеранів України йому присвоєне звання «Почесний пошуковець України». Як активний учасник пошуку захисників Вітчизни, які загинули в ході війни 1941-1945 рр., наказом Військово-меморіального центру Збройних сил Російської Федерації від 21 січня 2005 р. № 7 Я.А.Бранько нагороджений нагрудним знаком «За активний пошук».

Самовіддана, цілеспрямована праця Ярослава Андрійовича Бранька, його безмежна любов до України, стійкість, жертовність – це подвиг в сучасних умовах. Для пошуковця-дослідника вона стала сенсом всього життя. 

Світлана Шароварська,

заступник директора з наукових питань

Вінницького обласного краєзнавчого музею

ЛІТЕРАТУРА 

Публікації Я.А.Бранька 

Герой-артилерист: [про Героя Рад. Союзу В.К.Шевчука, уродж. с.Дубові Махаринці Козятин. р-ну ] / Я.Бранько // Він-ниччина. – 1995. – 18 берез.

«Вервольф» не вбивав Адольфа Гітлера: [аргументи краєзнавця з Вінниці] / Я.Бранько // Новини Вінниччини. – 1997. – 1 серп. – С.1,3; 8 серп. – С. 3; 15 серп. – С.7.

Вооружённый волк не вооружён и не опасен, но по-прежнему окутан тайной / Я.Бранько // Техника молодёжи. – 1998. – № 4. – С. 24-26.

«Вервольф»: що ми знаємо про це? / Я.Бранько // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1999. – № 1/2. – С. 428-442.

До питання про постать Панченка-Левченка в антифашистському русі у Вінниці 1941-1944 рр. / Я. Бранько // Поділля в контексті української історії: матеріали Всеукр. наук. конф. – Вінниця, 2001. – С. 256-259. – (співавт.).

Маловідомі сторінки історії визволення Вінниччини в 1943-1944 рр. / Я.Бранько // Вінниччина: минуле і сьогодення: краєзн. дослідж. – Вінниця, 2005. – С. 193-196.

До питання про точну дату визволення України від фашистських загарбників. Безсмертя подвигу / Я.Бранько // Мате-ріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 22 квіт. 2005 р. / Київ. нац. ун-т внутріш. справ. – К., 2006. – С. 301-303.

Подвиг артилериста Копилова: [про повного кавалера ордена Слави, уродж. Вінниц. обл. М.К.Копилова] / Я.Бранько // Вінниччина. – 2007. – 8 трав. – С. 2.

Став Героєм Росії за визволення... Могилів- Подільського: [капітан Д.Плотников лише у 1996 р.] / Я.Бранько // Вінниц. край. – 2007. – № 4. – С. 90-91.

Битва за Козятин: загадки історичної хронології / Я.Бранько // Вінниччина. – 2008. – 25 груд. – С. 2. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»).

Коли була окупована Вінниця в липні 1941 року: (маловідомі стор. боїв на Вінниччині) / Я.Бранько // Подільська старовина: наук. зб. – Вінниця, 2008. – Вип. 4. – С. 350-354. 

Про Я.А.Бранька 

Волошенюк, І. Одна, але полум’яна пристрасть: шукати і знаходити / І. Волошенюк // Робітн. газ. – 1982. – 3 січ.

Река, В. Нет безымянных героев: [про пошук. роботу Я.Бранька] / В. Река // Рабоч. газ. – 2008. – 15 февр.

1150 імен невідомих солдатів відновив вінничанин: 26 років він за свої гроші під час власних відпусток розшукував по архівах, по містах та селах дані про загиблих воїнів і повідомляв рідним про місце їх поховання: [інтерв’ю] / Я.Бранько, І.Ярошинська // 33-й канал. – 2007. – 9 трав.

Бранько Ярослав Андрійович // Серце, віддане людям: про подвиг пошуковців-дослідників України по увічненню пам'яті захисників Вітчизни / Книга пам'яті України; Український фонд пошуку «Пам'ять». – К., 2001. – С. 7.

Гальчак, С. Бранько Ярослав Андрійович // Краєзнавці Вінниччини: Біографії. Бібліографія / С. Гальчак. – Вінниця, 2005. – С. 25-26. 

21 листопада 

Володимир Максимович Перепелюк,

кобзар, фольклорист, письменник, народний майстер 

Володимир Максимович Перепелюк народився 21 листопада 1910 року в подільському селі Боришківцях (нині Хмільницької області). Родина була співуча, батько й дід володіли різними музичними інструментами. Майбутній кобзар початкову освіту отримав у лікнепі, наймитував. Служив у війську. Закінчив бібліотечні курси у Кам’янці-Подільському (1934). З цього ж року працював бібліотекарем у Вороновицькому сільськогосподарському технікумі. Там самотужки освоїв гру на бандурі. Першими творами, які він розучив, були старовинні українські історичні пісні «Кармалюк», «Байда», «Морозенко», «Сонце низенько», «Ой гай, мати», «Гуде вітер вельми в полі», «Дивлюсь я на небо». Як згадував Володимир Максимович, коли він вперше побачив бандуру і спробував на ній грати, то настільки був вражений її мелодійним звуком, що вирішив будь-що роздобути її собі. Тут же, у Вороновиці, В.Перепелюк написав свою першу пісню «Нема гірше, як в неволі про волю згадати» на вірші Т. Шевченка, слава про яку докотилася до самого Києва.

Незабаром Київський інститут фольклору АН УРСР надіслав йому листа, в якому запрошував на Всеукраїнський з’їзд народних співців-кобзарів, присвячений 125-й річниці від дня народження Т.Шевченка. Велику підтримку В.Перепелюк мав від професора інституту фольклору М.О.Грінченка, який був глибоко вражений непересічним талантом молодого кобзаря з Поділля, його прекрасним соковитим тенором, талантом імпровізувати. Не менше захоплення у професора викликала самобутність виконання Володимиром уже відомих йому історичних пісень. На прохання відомого етнографа повторити пісню Перепелюк виконував їх щоразу по-новому. М. Грінченко рекомендував його до фольклорного ансамблю кобзарів. Там кобзарське мистецтво Володимир Максимович переймав у відомого на той час в Україні та за її межами кобзаря з c. Великої Писарівки Сумської області Єгора Хомича Мовчана. Разом з ансамблем він гастролював по Україні.

Велика Вітчизняна війна застала Володимира Перепелюка на Чернігівщині, батьківщині Остапа Вересая, де він збирав матеріали про кобзаря. Звідти пішки рушив до Вороновиці. Ледве уник арешту. Довго мандрував глухими селами, лише після визволення Вороновиці він повернувся додому, керував хором і оркестром у місцевому клубі.

Після закінчення війни Володимира Максимовича розшукав М.Т.Рильський і викликав до Києва, де створювався Державний український народний хор. З 1945 року він працював провідним солістом-кобзарем хору.

26 років кожен концерт цього колективу, з яким Перепелюк об’їздив усю Україну та Європу, розпочинався його «Думою про визволення України». За весь період роботи в хорі він написав понад 100 пісень та дум, в т.ч. думу «Про Семена Палія», «Слава, слава Кобзареві». Самобутністю позначені його пісні «Ой прослалась доріженька», «Ой на тину, на лозовім», «Тихо над річкою», «Прийшла осінь-жовтівочка», «Молитва до сонця», «Колискова», а також пісні на слова Т.Г.Шевченка («Тече вода в синє море», «За думою дума роєм вилітає», «Не женися на багатій»), С.В.Руданського, П.Г.Тичини. В перервах між концертами він вів детальний щоденник, який згодом дав перечитати М.Т. Рильському. За порадою Максима Тадейовича на основі цих записів він створив повість «На крилах пісні», яка в 1970 році побачила світ за назвою «Повість про народний хор» (літературний запис В.Данилейка).

Вийшовши на пенсію, В.Перепелюк повернувся до села Вороновиці, в якому з 70-их років працював лісником. Жагу до творчості Володимир Максимович зберіг аж до старості. Розчищені ним лісові ділянки стали сторінками навчального посібника – сюди викладачі водили студентів лісових технікумів і вузів.

З коріння, гілляк і пеньків дід Ладимир, як любили його називати односельці, робив фігурки звірів та птахів, які неодноразово виставляв у школах, училищах, вузах. Ідучи на такі зустрічі, кобзар брав їх з собою разом із бандурою. Затамувавши подих, слухали діти, студенти, дорослі у його виконанні історичні, веселі та ліричні народні пісні. Співав він на прохання слухачів і свої власні твори. Крім того, дід Ладимир складав оповідки з життя природи, в яких розповідав, як розмовляють птахи, дерева, як сонце вітає землю. Велику любов та повагу до природи, успадковану від діда-лісника, Перепелюк намагався передати дітям через свої оповідання. Деякі з цих оповідань вийшли друком у дитячому видавництві «Веселка». Серед них повість «Ой, у лісі, лісі темному» (1969), збірка оповідань «Ось вони які», «Зелені вогні» (1981) та ін.

Широкому колу глядачів Володимир Максимович знайомий і як виконавець історичних пісень у фільмах «Поема про море» та «Сліпий музикант». В останньому він зіграв роль кобзаря і в його прекрасному виконанні прозвучала народна пісня «За Сибіром сонце сходить». 3 липня 2000 року Володимир Максимович Перепелюк відійшов у вічність.

Сьогодні в с.Вороновиця Вінницького району при музеї авіації і космонавтики ім.О.Ф.Можайського створено кімнату-музей Володимира Перепелюка, до якої його родиною були передані музичні інструменти, що він власноруч змайстрував, його бандура, колекція виробів з коріння, рукописи оповідань, книги.

В пам’ять про незабутнього співця нашої землі, автора багатьох дум і пісень, які часто називають народними, у 2001 році управлінням культури Вінницької обласної державної адміністрації та Обласним центром народної творчості було започатковане обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності» ім.В.Перепелюка, яке проводиться раз у два роки, а кожні щоп’ять років – Всеукраїнський фестиваль кобзарського мистецтва ім.В.Перепелюка «Струни вічності».

Наталя Римаренко,

провідний методист Вінницького ОЦНТ  

ЛІТЕРАТУРА 

Волошенюк, І. Дід Ладимир з Лісограда / І.Волошенюк // Сіл. вісті. – 1982. – 16 трав.

Гнатюк, Н. Восени так хочеться весни: [про долю кобзаря В.М.Перепелюка] / Н. Гнатюк // Вінниччина. – 1997. – 22 листоп.

Касіяненко, Г. «Чому плакав лось?», або Відвідини кобзаря: [про літ. діяльн. В.М. Перепелюка] / Г. Касіяненко // Вінниц. газ. – 2000. – 4 лип.

Каченюк, Д. Подільський кобзар з Вороновиці Володимир Перепелюк / Д.Каченюк // Народна культура Поділля в контексті національного виховання: зб. наук. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2004. – С. 67-69.

Козак, І. Подільський Гомер [В.М.Перепелюк] / І.Козак // Поділ. зоря. – 1999. – 9  груд. – С. 10.

Лазаренко, В. Забутий кобзар / В.Лазаренко // Вінниц. вісті. – 1993. – Січ. (№ 1). – С. 6.

Немирович, І. Чудодій з Вороновиці / І.Немирович // Літ. Україна. – 1986. – 1 січ.

Паламарчук, В. Дивосвіт кобзаря: [про особистий музей В.М.Перепелюка у смт Вороновиця Вінниц. р-ну] / В.Паламарчук // Робітн. газ. – 1988. – 26 трав.

Черкашина, О. Подільський митець Володимир Перепелюк як представник кобзарської культури України XX ст. / О.Черкашина // Наукові записки. Сер.: Історія / Вінниц. держ. пед. ун-т імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2007. – Вип. 12. – С. 248-253.

Щоголь, М.Т. Кобзар Володимир Перепелюк / М.Т.Щоголь // Нар. творчість та етногр. – 1960. – № 4. – С. 89-96. 

Вшанування пам’яті Володимира Перепелюка

Волошенюк, І. Пам’яті Володимира Перепелюка / І.Воло-шенюк // Вінниччина. – 2000. – 5 лип. – (Спец. вип. газ. «Хочу все знати»); Поділ. зоря. – 2000. – 20 лип. – С. 4.

Степаненко, В. Грай, бандуро, у пам’ять про Перепелюка: [про свято «Струни вічності» в смт Вороновиця] / В.Степа-ненко // Подолія. – 2002. – 6 груд. – С. 2. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця»).

Струни вічності: [про свято кобзар. мистец. ім.В.Перепе-люка у Вінниці] // Вінниччина. – 2003. – 2 груд.: фото.

Волошенюк, Г. «Струни вічності»: [про проведення у Вінниці Всеукр. муз. свята, присвяч. кобзарю В.Перепелюку] / Г.Волошенюк // Вінниц. газ. – 2005. – 17 листоп. – С. 6.

Кирнасів, О. Перепелюка пам'ятають: [до 5-річчя відкриття музею В.Перепелюка у смт Вороновиця Вінниц. р-ну] / О.Кирнасів // Подолія. – 2007. – 31 жовт. – С. 3.

Дем’яненко, В. Свято кобзарського мистецтва у Вороновиці: [про традиц. фольклор. свято кобзар. мистец. ім.В.Перепелюка] / В.Дем’яненко // Поділ. зоря. – 2007. – 15 листоп. – С. 4.

Вечір пам'яті: [у Вороновиці 12 листоп. 2008 р. проведено вечір пам'яті, присвяч. В.М.Перепелюку] // 20 хвилин. – 2008. – 14 листоп. – С. 1. 

* * *

Володимир Максимович Перепелюк // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1995 року: бібліогр. покажч. / уклад. М.Шлеймович; Вінниц. ДОУНБ ім.К.А.Тімірязєва. – Вінниця, 1994. – С. 66-68.

Перепелюк Володимир Максимович // Гордість району / Вінниц. ЦБС. – Вінниця, 2007. – С. 58-59: фото.

Подолинний, А.М. Перепелюк Володимир Максимович / А.М.Подолинний // З-над Божої ріки: літ. біобібліогр. слов. Вінниччини. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Вінниця, 2001. – С. 264: фото.

Подолинний, А.М. Перепелюк Володимир Максимович / А.М.Подолинний // Вінниччина фольклорна: довідник / ОЦНТ. – Вінниця, 2004. – С. 60-61: фото. 

Вінницька ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва :: Наші видання

ЗНАМЕННІ І ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ВІННИЧЧИНИ 2010 РОКУ

25 листопада  

Микола Іванович Пирогов,

 видатний вчений, хірург, анатом, засновник вітчизняної воєнно-польової хірургії, педагог, громадський діяч

У славній плеяді видатних вчених, які відіграли велику роль в історії світової і вітчизняної науки, одне з визначних місць займає Микола Іванович Пирогов. 2010 року вся світова медична громадськість і Українська медична наука будуть відзначати знаменну дату – 200-річчя від дня народження видатного вченого, геніального хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, засновника вітчизняного Товариства Червоного Хреста, прекрасного педагога і громадського діяча Миколи Івановича Пирогова. Своєю титанічною працею, клінічним і організаційним досвідом він проклав нові шляхи, що на довгі роки визначили напрям розвитку медичної науки.

Останні двадцять років свого життя М.І.Пирогов жив і працював на Вінниччині у садибі Вишня. Вишенський період для Миколи Івановича був одним із найбільш плідних. Тут він створив класичні праці з воєнно-польової хірургії: «Начала загальної воєнно-польової хірургії», «Звіт про відвідання воєнно-санітарних закладів у Німеччині, Лотарингії та Ельзасі», «Воєнно-лікарська справа і спеціалізована допомога на театрі війни в Болгарії і в тилу діючої армії у 1877-1878 рр.», які не втратили актуальності і в наші дні. Тут був написаний прекрасний документ вітчизняної історії, науки і культури «Щоденник старого лікаря...».

Саме у Вишні спостережливим лікарем були зроблені важливі соціально-гігієнічні висновки й узагальнення про безпосередній зв’язок між убогістю, голодом, неосвіченістю і хворобами, про місце і роль держави в охороні здоров’я людей, про значення профілактичного напряму в медицині.

Небувалою за масштабами і результатами була медична діяльність вченого. У сільській глушині він відкрив першу на Поділлі лікарню та аптеку. Майже щоденно йому доводилось оперувати, робити перев’язки та по 5-6 годин приймати хворих.

У садибі вчений вирощував лікарські рослини, які служили для виготовлення багатьох ліків. До «дивовижного лікаря», чарівника, що приїхав у «хірургічну пустелю», потягнулись хворі не тільки з України, але й з Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу.

За роки проживання у садибі Микола Іванович тричі виїжджав за кордон. У 1862 році він вирушає до Німеччини, де йому було доручено керувати молодими вченими різних спеціальностей, які готувалися зайняти кафедри у вітчизняних університетах.

В цей період Микола Іванович двічі виїжджає на театр воєнних дій. Товариство Червоного Хреста з метою обстеження санітарних закладів запропонувало вченому у 1870 році поїхати на франко-прусську війну, а 1877 року він їде на театр російсько-турецької війни на Балканах.

Багатий матеріал, зібраний Пироговим у період цих воєн, був покладений ним в основу класичних праць з воєнно-польової хірургії.

1881 року прогресивна громадськість широко відзначила 50-річчя трудової діяльності вченого. Преса справедливо підкреслювала, що ювілей М.І.Пирогова став торжеством розуму і праці, торжеством думки і прогресу.

Демократична громадськість Вінниці тепло проводжала знаменитого земляка до м. Москви на ювілейне святкування і вручила йому від імені 18-тисячного населення міста альбом, в якому йшлося про благотворний вплив діяльності вченого на розвиток краю. Вагон, зайнятий Миколою Івановичем, вінничани любовно прикрасили гірляндами і квітами.

Після смерті М.І.Пирогова стає зрозумілим палке бажання громадськості та багатьох вчених перетворити Вишню у своєрідний пам’ятник великому хірургу.

1947 року у пироговській садибі відкрито державний музей, який набув слави і визнання. Понад 7 мільйонів відвідувачів із 175 країн світу ознайомилися з його багатими експозиціями. За відновлення музею-садиби М.І.Пирогова, використання його для широкої пропаганди медичної науки і практичної охорони здоров'я група вчених і працівників музею удостоєна Державної премії України.

Враховуючи великий внесок М.І.Пирогова у розвиток світової та вітчизняної медицини, а також значну роль його музею-садиби у вивченні та збереженні історії України, Указом Президента України музею-садибі М.І.Пирогова надано статус Національного (1997 р.).

2007 року музей-садиба М.І.Пирогова був визнаний одним із переможців в обласному конкурсі «Сім чудес Вінниччини». 

Г.С.Собчук,

генеральний директор

Національного музею-садиби М.І.Пирогова 

ЛІТЕРАТУРА 

Гарвей. Дженнер. Кювье. Пирогов. Вирхов: биогр. повествования / ред. Н.Ф. Болдырев. – Челябинск: Урал LTD, 1998. – 400 с. – (Жизнь замечательных людей. Биогр. б-ка Ф. Павленкова; т.27). (Пушкинская б-ка).

Кульчицкий, К.И. Н.И.Пирогов в усадьбе Вишня / К.И.Куль-чицкий, П.А.Кланца, Г.С.Собчук. – К.,1981. – 100 с.

Николай Иванович Пирогов в усадьбе Вишня / сост.: В.И.Буравцов, Н.Ф.Фомин, В.В.Левандовский. – С.Пб., 1999.

Національний музей-садиба М.І.Пирогова: путівник / уклад.: Г.С.Собчук, П.А.Кланца, О.П.Кланца. – Вінниця, 2007. – 60 с. – Резюме англ.

Собчук, Г.С. Золотая осень Н.И. Пирогова: Жизнь и деятельность Н.И.Пирогова в усадьбе Вишня / Г.С.Собчук, П.А.Кланца, О.П.Кланца. – Винница: Консоль, 2005. – 160 с.

Собчук, Г. Пироговський меморіал – пам'ятник всенародного визнання / Г.Собчук // Музеї України. – 2005. – № 5. – С.22-23.

Пироговський альманах: наук. зб. / Нац. музей-садиба М.І.Пирогова; ред. Г.С.Собчук. – Вінниця: [б.в.], 2007. – 154 с.: іл. – Бібліогр.

Немирівська центральна районна бібліотека 

Дев’яносторіччя – поважний вік для бібліотеки районного центру.

Всі ці роки вона успішно вирішувала питання по залученню своїх читачів до скарбів і цінностей національної і світової культури.

Тут добре сформований універсальний фонд документів (понад 75 тис. прим.), які відповідають запитам користувачів, працює колектив однодумців, який надає бібліотечні послуги понад 4,1 тис. немирівчан.

Що таке 90 років? Звичайно, не багато! Але коли мова заходить про бібліотеку, відому своїми славними традиціями та справжніми ділами, то для неї це достойний ювілей.

Публічна бібліотека в Немирові відкрилася у 1920 році. За деякими даними вона знаходилася в приміщенні відділу народної освіти (вул. Некрасова, 9) і займала одну невелику кімнату. У 1940 році фонд бібліотеки складав 23 тисячі примірників, її завідуючою була Євдокія Семенівна Ліпчакова.

Під час Великої Вітчизняної війни бібліотека була знищена, але вже в кінці 1944 року відновила свою роботу. Її збіднілі фонди в значній мірі поповнювалися за рахунок книг, дарованих мешканцями району. Бібліотека розміщувалася у новому приміщенні (нині вул. Леніна, 21). Окремо був виділений фонд для дітей. Очолювала її Поліна Олександрівна Вихристюк. У 1958 році фонд бібліотеки складав 16,8 тисяч томів.

У 1964 році було збудоване спеціальне двоповерхове приміщення, в якому бібліотека знаходиться й понині. Того ж року відбулося ще декілька визначних подій в історії бібліотеки: пам’ятною була зустріч читачів-немирівчан з відомим письменником-земляком І.Стаднюком, на якій обговорювався його роман «Люди не ангели». Запам’яталась читачам і зустріч з письменником-земляком О.Чорногузом.

У 70-ті роки бібліотека значно пожвавила масову роботу: влаштовувалися книжкові виставки, проводилися літературні вечори, читацькі конференції, бесіди, бібліографічні уроки, дні спеціаліста і дні інформації тощо. Її керівником у цей період стала Єлизавета Леонтіївна Леванчук. Тоді ж відбулася централізація бібліотек району. Районна бібліотека стала школою передового досвіду для бібліотечних працівників області.

6 березня 1986 року в бібліотеці розпочав свою роботу літературно-мистецький клуб «Криниця», який заснувала бібліотекар читального залу Валентина Іванівна Паламарчук. Своєю змістовною роботою він невдовзі став відомим на всю область. Успішно працює клуб і понині.

У 1989 році В.І.Паламарчук очолила Немирівську централізовану бібліотечну систему (ЦБС), а з 1994 року директором працює Олена Анатоліївна Коваль, у минулому бібліотекар дитячої бібліотеки та завідувачка відділу комплектування і обробки літератури ЦБ. Бібліотека цих років стає базовою для навчання і підвищення кваліфікації слухачів обласних курсів, тут часто проводяться республіканські та обласні науково-практичні конференції, семінари-практикуми, тощо. З 2002 року бібліотека комп’ютеризована. На даний час вона має 4 комп’ютери, з них 3 об’єднані локальною мережею, 2 – підключені до мережі Internet.

Немирівська ЦРБ була базою проведення виїзних засідань Всеукраїнських науково-практичних конференцій: «Бібліотека і влада» (2000), та «Історичні витоки козацького роду в Україні» (2004).

У 2003 р. відбулася часткова децентралізація бібліотек району.

Нині в житті Немирівської центральної бібліотеки розпочалася нова сторінка. Поряд із традиційними напрямами роботи, її колектив працює над оновленням інформаційного ресурсу бібліотеки, впровадженням новітніх інформаційних технологій, розширенням свого впливу на територіальну громаду м.Немирова та Немирівського району. Сьогодні бібліотека є сучасним культурно-освітнім та інформаційним центром району. 

Тетяна Суркова,

 бібліограф-краєзнавець Немирівської ЦБС

 ЛІТЕРАТУРА 

Демиденко, Т. У «Криниці» ювілей. Десятилітній: [про літ.-мистец. клуб Немирів. РБ] / Т.Демиденко // Прибуз. новини. – 1996. – 6 берез.

Сидорук, М. Бібліотека і влада / М.Сидорук // Прибуз. новини. – 2000. – 18 жовт.

Демедюк, І. Храм знань стає доречним: [про роботу Немирів. ЦБС] / І.Демедюк // Прибуз. новини. – 2002. – 28 верес.

Коваль, О. Сучасна бібліотека – центр необхідної інформації. / О. Коваль // Прибуз. новини. – 2003. – 5 берез.

Коваль, О. Моя професія – бібліотекар / О.Коваль // Прибуз. новини. – 2004. – 2 жовт.

Маліночка Н.В. Про добрих людей: [бібл. працівників Немирів. РБ ] / Н.В.Маліночка, В.М.Маліночка // Прибуз. новини. – 2005. – 12 берез.

Остапенко, Т. Зоряна криниця / Т.Остапенко // Прибуз. новини. – 2006. – 1 лют.

Слюсарчук, С. Ні, рід наш в горі не осліп – ти все згадаєш, Україно!: [про наук. конф.] / С.Слюсарчук // Прибуз. новини. – 2006. – 29 листоп.

Кавун, М. Вишивальниць гуртує бібліотека / М.Кавун // Прибуз. новини. – 2006. – 2 груд.

Коваль, О. Немирівська ЦРБ – центр інформування населення / О.Коваль // Прибуз. новини. – 2007. – 29 верес.

Остапенко, Т. Солдати весни визволення: [презентація кн. «Немирівщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.»] / Т.Остапенко // Прибуз. новини. – 2007. – 22 груд.

Слюсарчук, С. Згадуючи одного – пам’ятаємо про мільйони: [про участь б-ки в акції, присвяч. Голодомору ] / С.Слю-сарчук // Прибуз. новини. – 2008. – 26 верес.

Слюсарчук, С. «Я щохвилини йду по твоє слово, як до криниці за ковтком води»: [вечір вшанування пам’яті К.А.Лазаренка, поета, члена клубу «Криниця»] / С.Слюсарчук // Прибуз. новини. – 2008. – 16 груд.

Слюсарчук, С. Звучать Шевченкові слова: [усн. журн., присвяч. 195-й річниці від дня народж. Великого Кобзаря] / С.Слюсарчук // Прибуз. новини. – 2009. – 10 квіт.

Тульчинське училище культури  

Тульчинське  училище  культури є комунальним вищим навчальним закладом І-ІІ рівнів акредитації, функціонує   в  системі Міністерства культури  і  туризму України, управління  культури і туризму Вінницької обласної державної  адміністрації, входить до складу навчально-наукового комплексу Рівненського державного гуманітарного університету, що забезпечує ступеневу підготовку його випускників.

Навчальний  заклад  розпочав  свою діяльність 1930 року як  технікум  масової   комуністичної освіти, який  мав  2 відділення: організаційно-масове (навчання  клубних  працівників) і біблі-отечне, яке готувало бібліотекарів середньої кваліфікації. У 1934 році технікум було перейменовано у бібліотечний. Він почав готувати лише бібліотекарів.

З  1937 року заклад  перейменовано  в бібліотечну  школу, поряд  з  якою  було  створено  школу політосвітню. Вона  готувала  директорів, інструкторів  районних  будинків  культури, завідувачів  клубів, масовиків. Обидва заклади діяли в Тульчині паралельно до 1941 року.

По війні навчальний  заклад  відновив свою роботу у травні 1944 року як Тульчинський  технікум  підготовки  політосвітніх  працівників. На той час мав два відділення: клубне і бібліотечне. 1947 року його перейменовано в технікум підготовки культурно-освітніх працівників, відкрито й заочне відділення. У 1956 році при ньому почали діяти шестимісячні курси колгоспних баяністів-акомпаніаторів.

У 1960 році в технікумі було запроваджено 4-річний термін навчання. Тоді він готував таких спеціалістів: керівник самодіяльного хорового колективу, керівник оркестру духових інструментів і керівник оркестру народних інструментів.

1961 року технікум  перейменовано  в  культурно-освітнє училище, а 1990 року в  училище культури. З 1997 року  Тульчинське училище культури, одне з найстаріших навчальних закладів України, втратило статус самостійного закладу. Воно було реорганізоване у філію Вінницького училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича. Проте, це викликало цілий ряд труднощів і незручностей у роботі, позбавило заклад можливості самостійно вирішувати багато питань, які стосувалися як навчальної, так і адміністративно-господарської роботи.

Згодом на  підставі   рішення  Вінницької   обласної   ради  № 50  від 26 липня 2002 року на  базі   Тульчинської філії Вінницького державного училища культури і мистецтв ім.М.Д.Леонтовича  було створено  комунальний  вищий  навчальний  заклад  освіти – Тульчинське  училище  культури  шляхом  виділення  з  Вінницького  училища  культури і  мистецтв  ім.М.Д.Леонтовича. 

Для  проведення  навчальних  занять  училище  має   два  двоповерхових  корпуси, один  з  яких – палац  Потоцьких, будівля  ХV ст.

Зараз у навчальному закладі функціонує 28 навчальних кабінетів та лабораторій, бібліотека з книжковим фондом понад 52 тисячі видань та просторим читальним залом на 60 місць, 2 актових зали на 500 місць, 3 зали для хореографічних занять, 30 аудиторій для індивідуальних, 20 – для групових занять. До послуг студентів їдальня на 80 посадкових місць, медичний пункт.

Навчальний процес забезпечує  педагогічний  колектив (110 штатних  викладачів). Три викладачі мають звання «Заслужений працівник культури України», п’ять – звання «Відмінник освіти України». Шість викладачів нагороджено відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури». Викладач-методист, заслужений працівник культури України Володимир Антонович Шкуратовський нагороджений Кришталевим рогом достатку Міжнародного рейтингу популярності «Золота фортуна».

Кадровий склад училища поступово омолоджується. Протягом останніх 3-х навчальних років прийшли працювати 9 молодих викладачів, що закінчили вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівнів акредитації.

Училище  здійснює   підготовку  молодших  спеціалістів  зі   спеціальностей за напрямками: Культура (спеціальності: «Народна  художня  творчість», «Бібліотечна  справа», «Діловодство»), Мистецтво (спеціальності: «Хореографія», «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво»).

Спеціальність «Народна художня творчість» включає в себе спеціалізації:  народне  інструментальне  мистецтво (духові, естрадні та народні інструменти); народне  пісенне  мистецтво;  кінофотовідеосправа; видовищно-театралізовані  заходи.  

Наразі вивчається можливість підготовки в училищі фахівців зі спеціальності «Організація туристичного обслуговування». У зв'язку з цим ведеться розробка ліцензійної документації та підбір кадрового забезпечення.

Творчі сили і знання 8 аматорських народних колективів, що створені в училищі, реалізовуються в міжнародних, всеукраїнських, обласних конкурсах, фестивалях, святах.

Напередодні  свого 80-річного ювілею Тульчинське училище культури продовжує свою нелегку, але цікаву і творчу роботу по підготовці спеціалістів третього тисячоліття для сільських закладів культури області. 

Галина Погребняк,

зав. денного відділу

Тульчинського училища культури  

ЛІТЕРАТУРА 

Сауляк, С. На крилах надій: [зб., присвяч. 70-річчю Тульчин. уч-ща культури] / С.Сауляк. – Тульчин, 2000. – 180 с.

Тульчинське культурно-освітнє училище: [буклет]. – Вінниця,1990. – 7 с. 

Справник, Н.  Завжди у творчому пошуку: [про викл. цикл. коміс. бібл. дисциплін та діловодства Тульчин. уч-ща культури] / Н.Справник // Тульчин. край. – 2005. – 28 верес. – С. 3.

Сучасний світ ставить нові вимоги: [гордість  Тульчин. уч-ща культури – випускники спеціалізації «Кінофотовідеосправа»] // Тульчин. край. – 2006. – 1 берез. – С. 3.

Трачук, Л. Як реставрують палац Потоцького / Л.Трачук, С.Мельник // Тульчин. край. – 2006. – 16 груд. – С. 1.

Голова райдержадміністрації в училищі культури: [робоча зустріч голови райдержадмін. з кол. закладу] // Тульчин. край. – 2007. – 9 трав. – С. 2.

Прийми, Поділля, наш уклін!: [досягнення Тульчин. уч-ща культури] // Тульчин. край. – 2007. – 27 черв. – С. 2-3.

Берегти, примножувати народне мистецтво: [чергове засід. колегії упр. культури і туризму ОДА відбулося на базі Тульчин. уч-ща культури] // Тульчин. край. – 2007. – 19 трав. – С. 1.

Професія на все життя: [про вечір, присвяч. Всеукр. дню б-к, який проходив у б-ці уч-ща] // Тульчин. край. – 2008. – 1 жовт. – С. 4.

Прилипко, С. «Збереження та відтворення пам’яток історії»: [таку назву мав круглий стіл, який відбувся у б-ці уч-ща за участю голови ком. з питань культури і духовності ВРУ, голови НСПУ В.Яворівського] / С.Прилипко // Тульчин. край. – 2008. – 25 черв. – С. 1-2.

Варварук, Л. «А хто, крім нас, працівників культури, напне у ліри золото струни?»: [до Всеукр. дня працівників культури та аматорів нар. мистец.] / Л.Варварук // Тульчин. край. – 2009. – 25 берез. – С. 2. 

Іменний покажчик ювілярів 2010 року

Абрамов В.П. 42

Альбертон М.Й. 39

Анджейовський А.Л. 6

Артинов Г.Г. 6

Бабенко А.Г. 35

Багрій П.І. 50

Бажанов Б.Г. 8

Басаргін М.В. 6

Бевза М.А. 35

Безбах І.В. 32

Безкоровайний І.І. 26

Безуглий І.О. 54

Бельтюкова К.Г. 15

Березовська П.О. 46

Берко В. Г. 28

Бернасовська Є.П. 30

Бєлєнький П.Ю. 50

Бжехва Я. 39

Біленька Л. 15

Білинський І.О. 41

Білозір М.П. 43

Блажевський В.К. 24

Бобрик І.І. 47

Бойко І.Н. 52

Бойко П.Т. 33

Брандт Б.П. 6

Бранько Я.А. 42, 84-87

Брик О.Г. 28

Бровкіна К.А. 51

Бродський А.Ф. 49

Будкевич Г.Я. 16

Бураго С.Б. 26

Буяльський Х.С. 6

Буянов М.Г. 35

Бялковський Л.І. 17

Валько І.В. 53

Верещагін Ф.Г. 29, 73-76

Винниченко В.К. 38

Вікул С.П. 50

Волошиновський Й. 31

Вольський А.М. 41

Воронін П.Д. 34

Газінський В.І. 23

Гай-Головко О.Н. 33

Галинський В.І. 14

Гамрецький Ю.М. 12

Гвоздецький В.С. 40

Гнатюк М.В. 29

Гожковський М. 6

Голодрига П.Я. 26

Гончарук Є.Г. 14

Гоцуляк М.В. 18, 69-72

Гриб К.К. 49

Гринчук М.М. 45

Гринчук О.В. 21

Гринюк Л.Н. 16

Грохольський С.В. 38

Гур’єв Б.М. 42

Далека В.Х. 15

Данилюк Г.І. 16, 66-68

Деркач М.І. 24

Дробчак Г.Ю. 53

Думанський В.М. 40

Дядинюк В.А. 12

Дяченко І.О. 37

Євшан М. 29

Єзерський В.В. 24

Жевуський А.В. 40

Забаштанський В.О. 46

Заєць А.С. 17

Зборовський І.Ч. 39

Зелінський В.Ф. 46

Зеров М.К. 25

Зуїха Я. 19

Іваницька Н.Л. 13, 62-65

Карбишев Д.М. 49

Кармалюк У. 48

Квітка К.В. 17

Килимник С.І. 13

Кимак Л.Б. 44

Кобелєв О.В. 7

Коженьовський А. 18

Колодуб Ж.Ю. 12

Коновалюк Ф.З. 22

Корсовецький О.І. 38

Коцюбинський М.М. 43

Коцюбинський Х.М. 48

Кривцун Н.С. 13

Курашкевич К.В. 49

Кутинський М.І. 47

Куцевол О.М. 32, 80-83

Левада Ю.О. 25

Леонтович М.Д. 54

Лівінський О.М. 51

Лозовський Л. 43

Лотоцький О.Г. 21

Луцишин О.Г. 45

Мазний В.І. 53

Маковійчук І.М. 48

Малиновський А.С. 37

Малиновський Л.І. 46

Малицький Ф.М. 19

Маньковський В. 45

Мархлевський А.Ц. 46

Мельник П.Ф. 55

Мерзляков В.І. 47

Міньківський О.З. 55

Міхельсон В.О. 33

Можайський О.Ф. 21

Нагребецький А.Н. 27

Ніщинський П.І. 44

Норець К.Є. 43

Остапов В.Д. 20

Павлюк А.Г. 40

Падеревський І.Я. 51

Перепелюк В.М. 52, 88-92

Петров М.І. 23

Печений С.Х. 35

Пирогов М.І. 53, 93-95

Півошенко І.М. 26

Підласко Т.В. 36

Подільський Е.П. 41

Подолинний А.М. 25

Порик В.В. 18

Потоцька С. 15

Присяжнюк М.Ф. 28

Присяжнюк Н.А. 55

Пронашко З. 28

Ройченко Г.І. 17

Ролле Й.А. 44

Руданський С.В. 13

Руденко В.О. 35

Руденко М.О. 17

Сахневич Л.О. 50

Свідзинський В.Ю. 47

Селівановський О.П. 18

Синиця І.О. 37

Скалецький Р.А. 52

Скорський М.А. 38

Слободянюк В.І. 22

Смагло Г.К. 18

Смолич Ю.К. 34

Спіженко Ю.П. 31

Стаднюк І.Ф. 20

Старицький М.П. 54

Стельмах М.П. 30

Степаненко А.Г. 21

Струтинський Ю. 33

Стус В.С. 14, 42

Суворов О.В. 52

Счастливий Г.Г. 13

Танцюра Г.Т. 23

Таранюк П.Я. 17

Тарапата І. К. 35

Тарноградський В.П. 40

Тарнорудов М.Є. 30, 77-79

Теклюк В.Я. 12, 58-61

Тельнюк С.В. 25

Тобілевич С.В. 48

Травнева С. 30

Тропінін В.А. 22

Турець В.Г. 31

Ущаповський Ф.І. 47

Цехмейструк М.М. 42

Цимбалюк П.І. 21

Ципіс Н.Ю. 27

Чайковський П.І. 27

Чернілевський С.Б. 34

Чудний В.П. 56

Шевченко Т.Г. 20

Шлепаков А.М. 32

Шпинай Л.С. 37

Шубравський В.Є. 20

Щириця (Щериця) Ю.О. 49

Янчук Б.В. 14

Ярмолинський А. 7

Яропуд В.М. 15

Зміст

Від укладача

У 2010 році виповнюється

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2010 року

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Варвара Яківна Теклюк

Ніна Лаврентіївна Іваницька

Галина Іванівна Данилюк

Марія Василівна Гоцуляк

Федір Григорович Верещагін

Михайло Єгорович Тарнорудов

Ольга Миколаївна Куцевол

Ярослав Андрійович Бранько

Володимир Максимович Перепелюк

Микола Іванович Пирогов

Немирівська центральна районна бібліотека

Тульчинське училище культури

Іменний покажчик ювілярів 2010 року