“...Я вдячний долi, що стою бiля стерна
одного  з  найпотужнiших,  найстарiших
бiблiотечних  флагманiв  у  всiй  Українi
й  веду  його  курсом,  прокладеним
попередниками-подвижниками”.

В.Циганюк

Я переступаю поріг будівлі, яка стала часточкою мого життя,  моїм  другим  домом,  і  поринаю  у  світ,  відмінний від  того,  що  залишився  за  дверима.  Ім’я  цьому  світові  – Бібліотека. Це  і  справді  окремий  світ  чи  навіть  всесвіт  –  недосліджений,  невивчений  і  незбагненний.  Бібліотека...  Вона не вимірюється квадратними метрами, не обмежується  стінами  і  дахом,  бо  тільки  тут  одночасно  відчуваєш глибину  віковічної  мудрості,  вершини  наукових  знань, безкінечність  білого  світу  та  безмежність  людської  душі. Вона не підвладна часові, бо іноді здається, що про минуле  і  прийдешнє  знаю  набагато  більше,  ніж  про  сьогодення. Якось  на  одній  зустрічі  школярі  запитали,  з  чим  можна  порівняти бібліотеку. На мить я завагався, а потім відповів:  «З  криницею,  яка  поїть  усіх  спраглих  цілющою  водою  і  ніколи не міліє». Дітям сподобався такий вислів, а хлопчик  із останньої парти вигукнув: «Тоді телевізори і комп’ютери – хлорована вода з-під крана!» Весь клас зайшовся дружним  сміхом,  лише  сива  вчителька  скрушно  похитала  головою. Коли ж я поцікавився, як часто вони бувають в бібліотеці,  учні  так  само  дружно  потупилися...  А  той  же  хлопчик  з  останньої парти  сказав: «Я буваю дуже часто: моя мама –  бібліотекар!» І з такою гордістю це мовив, що я, не знаючи його мами, відчув – вона любить свою роботу.

Як зараз бачу бібліотеку свого рідного Станіславчика. Коли  вперше  несміло  переступив  її  поріг,  дитячу душу  охопили  два  дивні  почуття.  Спершу  був  переляк, перемішаний із розпачем: «Боже, скільки книг! Невже одна людина  може  стільки  перечитати?!  Яка  бідна  і  нещасна бібліотекарка!!!» Та  вже через  якусь мить  я щиро  заздрив тій жінці, захоплювався нею. Бо ж вона першою бере до рук новенькі  книги!  (А  тоді  вони  не  продавалися  на  кожному кроці, були, як і все, дефіцитом). Вона (як здавалося малому) може читати будь-яку книгу, коли і скільки завгодно! Дуже скоро я став не тільки одним із найактивніших читачів, а й помічником бібліотекарки. Охоче брав участь у всіх заходах, які  там  проводилися,  розносив  книги  стареньким  людям, яким важко добиратися до бібліотеки.

Пригадую ще одну цікаву сторінку зі свого босоногого дитинства. Дуже часто неписьменні сусідки кликали мене, аби писав листи їхнім синам і донькам, які виїхали на роботу чи навчання. Щось я писав під диктовку, щось додавав від  себе. А так хотілося, щоб було написано гарно, як у книжці! То я вставляв якусь фразу чи невеличкий абзац з Михайла  Коцюбинського  чи  Івана Франка,  твори  яких  полюбив ще тоді, і від щастя був на сьомому небі.

Іноді  я  замислююся,  з  ким  порівняти  бібліотекаря,  і не  знаходжу  вичерпної  відповіді.  Він,  наче  досвідчений лоцман, допомагає відважним й допитливим, які залишили комп’ютери та відеомагнітофони і вирушили у захоплюючу  подорож бурхливим книжковим океаном. Він – талановитий  лікар,  який  вислуховує  кожного  відвідувача  і  виписує  індивідуальний  рецепт.  Він  як  священик  дає  відповіді  на  хвилюючі й суперечливі запитання. (Адже недаремно слова  «Біблія» і «бібліотека» – одного кореня!). Він – мудрий політик,  який не живе  сьогоднішнім,  а дивиться у післязавтрашній  день. А ще – дослідник, психолог, золотошукач, менеджер,  астролог,  актор,  зодчий.  І,  безумовно,  сівач,  який  сіє  у  людських  душах  зерна  мудрості,  любові,  національної свідомості й гідності. Якщо бібліотекареві вдається поєднати  в  собі  декілька  з  цих  якостей,  до  нього  тягнуться  люди, його поважає  громадськість. Але для цього потрібно бути  духовно багатим (бідному ділитися нічим!) і найголовніше – любити  свою  професію,  свою  бібліотеку,  своїх  читачів. Я  особисто пишаюся тим, що мою долю визначила бібліотека і,  перефразувавши  рядки  з  відомої  пісні  свого  дитинства,  можу впевнено сказати – вона була тією прохідною, «що в люди вивела мене».

Навіть  тепер,  з  відстані  літ,  я  з  теплотою  й  трепетом згадую  той  час  і  з  особливим  пієтетом  ставлюся  до бібліотекарів. Можу  твердо  сказати,  що  це  любов  на  все життя.  Я  відвідав  багато  бібліотек,  перечитав  сотні  книг,  декілька й сам написав. Та все одно не перестаю повторювати: «Як  добре  бути  бібліотекарем  і  дарувати  іншим  людям  радість! І як же це важко й відповідально, бо треба стільки знати і вміти, аби відповісти на найнесподіваніші читацькі:  що, де, коли?...» Та для цього  треба бути бібліотекарем  за покликанням, бібліотекарем від Бога. І я радий, що в моєму  колективі  працюють  саме  такі!  Глибоко  помиляється  той, хто вважає, що бібліотека – тиха заводь, де можна «почитати газетки, пов’язати шкарпетки» і, особливо не напружуючись, дочекатися  пенсії.  (Яка  та  пенсія,  скромно  промовчимо).  Може, в якомусь глухому селі таке ще є, але в «Тімірязєвці» – даруйте! Тут  усі  – фанати  своєї  справи.  І  я  вдячний  долі,  що стою біля стерна одного з найпотужніших, найстаріших бібліотечних флагманів у всій Україні й веду його курсом,  прокладеним попередниками-подвижниками.

Особливо теплі слова хочу сказати про двох колишніх директорів  –  Героя  Радянського  Союзу  І.М.Філіповського  та  заслуженого  працівника  культури  України  А.Й.Лучка. Іван Митрофанович  очолював  бібліотеку  в  1952-73  роках.

Це був дуже важкий період, бо потрібно було відбудовувати, відроджувати  заклад,  якому  війна  завдала  величезних  збитків.  І  коли  сьогодні  доводиться  стикатися  з  якимись проблемами,  то  насамперед  думаю  про  ті  важкі  повоєнні  роки.  Хіба  тоді  було  легко  і  бібліотечним  працівникам взагалі  і колективу «Тімірязєвки» зокрема?! Що, вони мед  лизали? Їм було важче в сотні або навіть в тисячі разів, але вони не скімлили і добросовісно робили свою справу.

Коли ми  почали  скрупульозно  збирати матеріали  про історію рідного закладу, то в 2005 році знайшли повідомлення,  що І.М.Філіповському звання Героя було присвоєно 27 липня 1945 року. Тому, не вагаючись, вирішили увіковічнити цю  подію, і 27 липня, через 60 років після Перемоги, на фасаді бібліотеки  була  відкрита меморіальна  дошка на  честь цієї  людини. Так Іван Митрофанович навіки увійшов у колектив бібліотеки.

Чверть століття (1974-1999) заклад очолював досвідчений фахівець  бібліотечної  справи Андрій Йосипович Лучко.  За його  керівництва  «Тімірязєвка»  вийшла  на  інші  рубежі  – створилися нові структурні підрозділи, запровадився облік  читачів  за  єдиною  реєстрацією,  розпочато  впровадження нових технологій і комп’ютеризацію, виграно перші гранти  міжнародних фондів та організацій, здобуто першу групу з оплати  праці,  започатковано  багато  мистецьких  акцій,  які  стали візитівкою закладу. У 1990 році вдалося й розширити площі бібліотеки. З Андрієм Йосиповичем ми підтримуємо  тісні зв’язки, запрошуємо на всі заходи, охоче дослухаємося до його порад. І не тільки з ним – багато ветеранів бібліотеки  не  стоять  осторонь  того,  що  в  ній  робиться  сьогодні, охоче  відгукуються  на  всі  запрошення  та  пропозиції.  Сподіваємося, що так буде й надалі. Бо дуже важливо, аби людина,  віддавши  улюбленій  справі  багато  років,  знань  і душевного  тепла,  після  виходу  на  заслужений  відпочинок не почувала себе забутою. Це необхідно пам’ятати кожному керівникові, бо всі ми  (хочемо  того, чи ні)  також вийдемо колись на пенсію...

Нинішній  колектив  бібліотеки  вписує  свої  рядки у  її  столітню  історію.  А  що  вона  справді  славна,  багата на  бурхливі  події,  добрі  справи  та  гарних  людей,  ви переконаєтеся,  прочитавши  книгу  з  історії  установи,  яка незабаром побачить світ. Розділи до неї писала вся бібліотечна громада,  не  лише  працівники  головної  книгозбірні,  але й  ветерани.  Адже  бібліотека,  як  ніякий  інший  заклад, відкрита  і  доступна  всім.  До  неї  тягнуться  люди  різного віку,  соціального  й  майнового  стану,  різних  професій, віросповідань і політичних уподобань, і всі знаходять тут те, що шукають. Бо головна функція книгозбірень проголошена в усіх керівних документах України – забезпечення вільного доступу  до  інформації,  знань,  залучення  до  цінностей національної  та  світової  культури,  науки  та  освіти,  що зберігаються в бібліотеках.

Само  собою  зрозуміло,  що  зміни  в  суспільстві відображаються на діяльності бібліотеки, формах і методах її роботи. Книгозбірня, ніби лакмусовий папірець, реагує на всі позитивні та негативні явища в суспільно-економічному і культурно-мистецькому житті країни. Нещодавно вичитав у російському фаховому журналі цікаву  тезу. Автор  статті порівнює  бібліотеки  з  біологічними  організмами,  які,  за теорією Дарвіна, вижили тому, що  змогли еволюціонувати і пристосовуватися до змін середовища. Дещо не згоден  із таким твердженням: одна справа – пристосовуватися до умов, виживати, зовсім інша – створювати їх, а часом і диктувати. Тут важливо плисти не за течією, а в потрібному напрямку, уміло поєднувати  традиційні,  випробувані  часом методи  з новими, максимально застосовувати передовий вітчизняний і  зарубіжний досвід, та, передусім, – враховувати фактори зовнішнього  середовища.  А  воно  відіграє  не  останню,  а часто  й  головну  роль  у  діяльності  бібліотеки,  оскільки забезпечує її матеріальними, інформаційними, фінансовими і трудовими ресурсами, формує запити користувачів.

Навіть  якби  суспільно-економічне  життя  країни було  стабільним,  розміреним,  нам  би  все  одно  довелося орієнтуватися на зовнішнє середовище; оскільки ж сучасний світ  нагадує  бурхливий,  неспокійний  океан,  –  поготів, мусимо дбати  аби наш корабель не  сів на мілину. Без цієї важливої  передумови  найгеніальніші  плани  й  проекти  не спрацюють,  найдосвідченіші  й  найстаранніші  працівники нічого  не  доб’ються.  У  сучасному  світі  бібліотека  і суспільство  тісно  пов’язані.  Суспільство  –  це  не  лише середовище, в якому функціонує бібліотека, воно виступає замовником  і  користувачем  її послуг. Бібліотека ж  у  свою чергу  задовольняє  інформаційні потреби суспільства, бере участь у його формуванні та вдосконаленні. Не інформоване суспільство немає перспектив для розвитку. Новостворена приказка говорить: «Хто володіє  інформацією, той володіє ситуацією». Інша – ще жорсткіша: «Хто володіє інформацією, той  володіє  світом».  Інформаційні  ресурси  бібліотек  – найважливіший стратегічний потенціал суспільства, запорука розвитку  економіки,  техніки,  науки,  культури,  освіти  і  духовності. Піклуючись про бібліотеки, суспільство дбає і про свій матеріальний та духовний потенціал. Бо від бібліотеки безпосередньо  залежить  вільний  розвиток  ідей,  культур, розумових здібностей особистості. Бібліотека – це підвалини цивілізації, національної культури, вона посідає чільне місце в освіті народу, організації духовного простору. І чим швидше це усвідомить суспільство, тим краще для нього. На жаль, повільно  усвідомлює,  і  так  хочеться  перефразувати  одну стару  приказку:  «Скажи,  в  якому  становищі  перебувають бібліотеки,  і  я  скажу,  що  це  за  суспільство».  Колективи бібліотек теж мають переосмислити свої завдання  і шляхи служіння новому суспільству.

Обмежені  й  несвідомі  обивателі  заявляють,  що бібліотеки  своє  віджили  і  нині  без  них  можна  обійтися. Навпаки,  сьогодні  вони  потрібні,  як  ніколи!  Погодьтеся, що  для  переважної  більшості  громадян  книги  –  велика розкіш, преса й домашній Інтернет – теж не всім доступні. Тому, як сказала одна моя колега  зі столичної книгозбірні, бібліотеки  долають  прірву між  інформаційно  багатими  та інформаційно  бідними  і  виконують  функцію  соціального захисту населення.

Той, хто хоче  звести роль бібліотек нанівець, нагадує пітекантропа. (Не так давно войовничі атеїсти переконували, що  можна  обійтися  без  релігії,  без  церкви.  І  чим  це обернулося для суспільства, видно й неозброєним оком). А всім скептикам і недоброзичливцям пропоную подивитися, які  у  нас  черги  в  каталогах,  читальних  залах,  центрах доступу до Інтернету.

Так, ми повинні бути на «ти» з комп’ютерами й іншою технікою, змусити їх служити нам (але, не дай Боже, стати  їхніми  безвольними  рабами!),  та  не  забуваймо, що  книга, журнал, газета – це духовний хліб. Я би сказав – хліб «домашній», без усяких домішок, концентратів і консервантів, який легко засвоюється  будь-ким,  не  викликаючи  ніяких  реакцій.  До того ж бібліотека – на відміну від Інтернету чи відеосалонів, де  кожен  живе  у  своєму  віртуальному  чи  реальному жорстокому  світі!  –  прилучає  людину  до  спілкування,  до культури, пробуджує найсвітліші поривання.Разом з тим, бібліотека є таким соціальним інститутом, який  ідеально  пристосований  до  консолідації  суспільства і  тому  вона  повинна  проводити  лінію  на  злагоду,  а  не конфронтацію різних громадських груп. Займаючи активну позицію в житті суспільства, бібліотека повинна віддавати перевагу лише національним і загальнолюдським ідеям.Демократичне суспільство формує в бібліотеках фонди  документів,  які  розкривають  філософські,  ідеологічні, політичні  й  економічні  погляди  представників  різних напрямків,  уможливлює  доступ  до  них  широким  колам користувачів. А бібліотека у свою чергу сприяє розвиткові  духовності,  освіченості  й  інформованості  населення, формує  у  громадян  толерантне  ставлення  до  різних  точок  зору,  прилучає  до  споконвічних  моральних  цінностей, вчить  поважати  закон  і  вирішувати  нагальні  проблеми демократичним  шляхом.  Величезну  роль  у  розвитку бібліотечної справи відіграють і органи державної влади, які визначають цілі, завдання та основні параметри діяльності бібліотек.  Демократичне  суспільство  надає  бібліотекам свободу  діяльності,  обмежуючи  її  писаними  нормами моралі, такими як  заборона на пропаганду війни, расизму, інших форм насильства.

Великим завоюванням демократії в нашому суспільстві ми, бібліотекарі, вважаємо прийняття Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу». Багато в ньому визначено важливих  і дуже корисних для бібліотек положень. Кожна стаття,  кожне  речення  цього  важливого  державного документу може стати віхою в  історії бібліотечної справи. До  прикладу,  візьмемо  статтю  18  «Закону»,  де  сказано, що  «Вилучення  документів  з  бібліотечних  фондів  за ідеологічними чи політичними ознаками забороняється».

Якби в згаданому Законі була лише одна ця фраза, і тоді за нього треба сердечно дякувати Уряду України і Верховній Раді.  Бо  в  усі  радянські  часи  влада  під  диктат  партійних органів  руками  самих  бібліотекарів  вилучала,  знищувала масу  літератури, мотивуючи  це  інтересами  суспільства. В історії  були  десятиліття,  коли  бібліотекам  нав’язувалися різні адміністративно-управлінські функції і спрямовувалися вони не на аналіз фондів з точки зору  їх наукової цінності та повноти, а на їхню, так звану, «ідеологічну чистоту», чи немає в них чогось зайвого. 

Я  знаю,  з  яким  болем  десятки  років  бібліотекарі виконували  ці  розпорядження  вищих  керівних  органів. Чимало  тодішніх  працівників  отримували  стягнення за  «не  сумлінне»  виконання  цих  вказівок.  Будь-яке ухиляння  від  наказів Головліту  розцінювалося  як  саботаж  і  неблагонадійність  працівника,  який  посмів  знехтувати вказівкою  щодо  списання  «ворожої»  чи  “ідеологічно шкідливої книги”.

Аналіз  роботи  бібліотек  робився  не  кваліфіковано, а  з  позиції  суб’єктивних  поглядів  окремих  партійних керівників. Тому не так турбувалися про поліпшення якості обслуговування  читачів,  як  про  збільшення  їх  кількості будь-якою  ціною.  Дехто  вважав  найголовнішим  частоту і  грандіозність  масових  заходів,  особливо  після  чергових партійних  з’їздів  і  пленумів.  Були  й  такі  наставники  над бібліотеками,  які  не  любили  книжкових  виставок.  Через відсутність  професіоналізму  панували  волюнтаризм в  керівництві  культурою  партійних  функціонерів,  а органи  культури  понад  70  років  слухняно  виконували  їх розпорядження.  Це  й  призвело  до  значних  перекручень в  змісті  роботи  бібліотек.  Головні  функції  бібліотеки стабільні  й  незалежні  від  того,  яке  вони  суспільство обслуговують.  Але  науково-технічний  прогрес,  вимоги життя вносять суттєві зміни в систему зберігання фондів та інформування  користувачів.  Добре  оснащені  відповідною технікою бібліотеки тепер частину своїх фондів переводять на мікроносії. І тоді в одній кімнаті можна зберігати копії на мільйонний фонд. Все більше удосконалюється інформація завдяки комп’ютеризації. Ще в 90-х роках у нашій бібліотеці розпочався  цей  складний  і  дорогий  процес.  Понад  240 тис. доларів виділили на цю  справу в останні роки фонди «Євразія», «Відродження» і Посольство США в Україні. Ми щиро  вдячні  їм  за  таку  допомогу.  Декому  не  вкладається в  голові,  чому США  витрачають  такі  величезні  кошти  на українські бібліотеки? Яка їм від цього користь? Свого часу я теж не все розумів, а тому й запитав працівника посольства на  одній  із  нарад  в  Києві.  Жінка  мило  посміхнулася  і  відповіла: – «Як розвинута країна світу, США  зацікавлена користуватися інформаційним потенціалом бібліотек всього  світу,  в  тому  числі  й  України.  Але  технічне  оснащення ваших бібліотек на такому низькому рівні, що користуватися  вашими бібліотеками неможливо. Тому ми хочемо підняти їх рівень до стандартів цивілізованого світу, щоб ми стали рівноправними партнерами. Разом з тим, ніхто не примушує  вас  брати  гранти  і  удосконалювати  свої  бібліотеки. Якщо  комусь це не подобається, то ваша справа, не беріть…»

Деякі  вітчизняні  політики  скрізь  мусують  тезу  про засилля  американців,  а США  спокійно констатують:  якщо наша допомога не потрібна, викручуйтесь самі. Ніхто нікого  не примушує...

Я  був  би  нещирим,  якби  не  згадав  хвилюючу  тему  ставлення  бібліотекарів  до  політичних  цінностей.  Понад 70 років комуністи вважали бібліотеки своїм  ідеологічним  резервом,  а  іноді  називали  їх  навіть  «золотим  фондом партії», нічим, правда, не підтверджуючи це надто  високе  звання.

Нині  ми  переконані, що  в  цій  сфері  загальнолюдські цінності виступають над принципами окремих ідеологічних течій,  а  правила  взаємодії між  ними, що  визнаються  всім  людством,  забезпечують  захист  інтересів  всіх  людей незалежно  від  їхньої  партійної  приналежності.  Бібліотеки не можуть виступати виразниками однієї партії. Їхня місія: реалізуючи загальноприйняті демократичні права, свободу і волю громадян, забезпечувати їм однаковий доступ до ідей всіх напрямків, надавати можливість самостійно знайомитися  з ідеологічними течіями, політичними платформами різних партій і блоків.

Всі  наші  видання,  всі  масові  заходи  підпорядковані тепер таким принципам. На місцевому рівні політика відіграє таку ж роль, як і на державному. Функціонування бібліотек  багато  в  чому  залежить  від  місцевої  влади,  її  політичної зрілості й національної свідомості.

Тепер українська держава в особі вищих органів її влади бере на себе відповідальність за реалізацію права кожного громадянина  на  бібліотечне  обслуговування,  формування і  збереження  фондів,  підготовку  й  перепідготовку  кадрів, розвиток матеріально-технічної бази бібліотек, забезпечення гарантованого рівня оплати праці бібліотекарів. З іншого боку, вона гарантує громадянам право на отримання,  зберігання  і  поширення  повної,  достовірної  і  своєчасної  інформації  про діяльність державних органів, політичне, економічне  і  культурне життя країни, навколишнє середовище.

Яке  ж  місце  посідає  обласна  універсальна  наукова  бібліотека ім.К.А.Тімірязєва у житті області, міста й простого пересічного  вінничанина?  Що  вона  може  запропонувати найвибагливішому користувачеві, якого,  здавалось би, уже нічим не здивуєш?

Наша книгозбірня знаходиться не тільки в центрі міста, а й в епіцентрі його суспільно-економічного та культурно-мистецького  життя,  а  також  життя  всієї  області.  До  нас  тягнуться творчі спілки, громадські організації, національні товариства. Ми не надаємо переваги якійсь одній політичній партії,  а  співпрацюємо  зі  всіма,  хто  дбає  про  могутність і  процвітання  України,  консолідацію  української  нації, розвиток духовності та культури.

Вище вже було сказано про головну сутність бібліотеки в  накопиченні,  зберіганні  і  донесенні  до  користувача інформації.  Але  це  ще  не  всі  функції  обласної  наукової бібліотеки. Слід  згадати  й  інші:  соціокультурну,  сприяння освіті і вихованню, інформаційному забезпеченню науково-виробничої діяльності.

У всіх офіційних документах, на всіх етапах розвитку бібліотеку  завжди  зараховували  до  закладів  культури, тому що бібліотека є частиною загальнолюдської культури і  в  той  же  час  являє  собою  один  із  факторів  її  розвитку, поширення  і оновлення. Образно бібліотеку можна уявити як  вулицю  з  двостороннім  рухом.  В  одному  напрямку зусиллями  бібліотекарів  надходить  інформація  до  читачів про досягнення культури, а в іншому – рухається інформація про  нові,  створені  цією  культурою,  цінності.  Або  ще  простіше це явище пояснюється так: працівники мистецтва, освіти, культури весь час отримують потрібну інформацію,  що  сприяє  їх  професійній  діяльності.  В  свою  чергу  вони створюють  нові  культурні  цінності,  інформація  про  які  надходить в бібліотеку у вигляді книг, нот, касет, фото, творів образотворчого мистецтва та інших культурних надбань.

Обласна  бібліотека  виступає  ще  й  організатором  і  учасником  наукових  досліджень,  узагальнює  та  аналізує передовий  досвід  кращих  бібліотек  області,  розробляє  методику  впровадження  інноваційних  форм  роботи.  Така діяльність пов’язана з науково-методичною і дослідницькою  функцією. До речі, це дуже складна і відповідальна робота, за  яку  найбільше  критикують,  бо  для  її  виконання  треба  враховувати,  крім  своїх  внутрішніх  проблем,  й  проблеми всіх  бібліотек  області.  Тому  ми  ніколи  не  відривалися  від  районних,  міських  і  сільських  бібліотек.  Завжди  їм допомагаємо і опікуємося їхньою діяльністю. Понад тисячу публічних  книгозбірень  працює  в  області,  яким  потрібна допомога, а їх фахівцям – порада та навчання.

Окрім  сказаного,  на  наш  заклад  покладаються  й  завдання  бути  головним  координаційним  центром  для бібліотек  всіх  відомств  краю.  Такий  статус  облбібліотеки ім.К.А.Тімірязєва визнаний бібліотеками системи культури давно  і  заперечень  не  викликає.  А  от  серед  бібліотек інших  відомств  цей  авторитет  доводилося  досить  довго завойовувати. І при переході до інформаційного суспільства нам доводиться брати на себе чимало нових обов’язків по створенню спільних баз даних та кооперації інформування науки і виробництва.

Сільські,  районні  і  навіть  великі  міські  бібліотеки області  не  можуть  задовольнити  всезростаючі  запити користувачів. Тому закономірно виникає проблема створення бібліотек  із  спеціалізованими  фондами,  розрахованими на  масового  читача.  Це  бібліотеки  мистецтв,  технічні, сільськогосподарські або бібліотеки з фондом національними мовами  різних  народів.  У  деяких  дуже  великих  містах  є такі спеціальні бібліотеки. Однак їх надто мало, а в умовах нашого  міста  вони  ще  й  були  б  малонавантажені,  крім, можливо, суто виробничих.

Тому  функції  таких  бібліотек  взяла  на  себе  обласна  книгозбірня, організувавши відповідні спеціалізовані відділи  літератури та інформації з питань: гуманітарних, економіки  і  права,  виробничого  профілю,  сільського  господарства, мистецтвознавства,  краєзнавства,  іноземних  мов,  сектор міжбібліотечного  абонемента  та  ряд  інших  структурних підрозділів.

Таким чином, в одній великій бібліотеці ніби створилося ще багато менших спеціалізованих бібліотек, які доповнюють і розширюють культурно-інформаційні функції.

Бібліотека  ім. К.А.Тімірязєва – обласний методичний: центр, який координує роботу всіх книгозбірень Вінниччини. Її організаційно-методичні заходи постійно спрямовувалися на  удосконалення  функціонування  бібліотечно-інформаційних  структур, моніторинг реалізації державних та обласних програм, що стосуються розвитку бібліотечної справи, активізацію методично-консультативної підтримки  діяльності  бібліотек  області,  організацію  та  сприяння фаховому зростанню бібліотечного персоналу, розширення взаємодії  з  іншими  соціальними  та  громадськими інституціями: управліннями культури  і туризму, сільського господарства  і  продовольства,  обласною  організацією Національної  спілки письменників України, журналістами республіканських  і  місцевих  засобів  масової  інформації  (газети,  радіо,  телебачення),  обласними  краєзнавчим  і  художнім  музеями,  архівом,  театрами, ОЦНТ,  училищами культури і мистецтв, педуніверситетом ім.М.Коцюбинського,  бібліотеками  вищих навчальних  закладів,  які поповнюють фонди нашої книгозбірні працями своїх науковців.

На наукові бібліотеки сама історія їх розвитку і вимоги життя покладають найвідповідальніше завдання – посилення всіма  можливими  засобами  інформаційної  роботи.  Будь-які  розважальні  і  рекреаційні  завдання  поступаються  перед  головним  –  інформаційним.  Нові  інформаційно-комунікаційні  технології  –  це  один  із  найважливіших  факторів, що впливає на формування суспільства ХХІ століття, оскільки  вони  стосуються  способу  життя  людей,  їхньої  роботи,  а  також  взаємодії  з  владою.  Бібліотека  визнана найбільш  вдалим  соціальним  інститутом,  покликаним поєднати  функції  розповсюдження  знань  та  інформації  з гуманітарно-моральними принципами.

Міжнародна  федерація  бібліотечних  асоціацій  і  організацій  (ІФЛА),  утверджуючи  цю  думку  в  суспільній свідомості, у 2003 році провела конференцію «Бібліотека – серце  інформаційного суспільства». Учасники конференції  вважають, що існуюча в світі бібліотечна мережа найбільш підготовлена,  а  саме  тому  ефективна  і  економічна  інфраструктура, яка може  значною мірою  інтенсифікувати процес інформатизації.

Колись  Іван Франко  сказав, що  поет  –  завжди  учень. Такими ж  є  і  працівники  обласної  універсальної  наукової  бібліотеки  ім.К.А.Тімірязєва.  Їхній  девіз  –  навчання  через  все життя. Завдяки цьому, починаючи з 2000 року, колектив  навчався  новим  технологіям,  володінню  комп’ютером  та  написанню  грантів.  Так,  у  2002-2005  роках  за  підтримки  Міжнародного  фонду  «Відродження»  та  Посольства  США  в  Україні  отримані  й  реалізуються  шість  проектів. В цьому велика  заслуга Наталії  Іванівни Морозової,  яка у  2004 року обійняла посаду заступника директора з питань інформатизації та інноваційної діяльності.

Роботу  бібліотекарів  Вінниччини,  їх  співпрацю  з  місцевими  органами  виконавчої  влади,  практику  запровадження  нових  інформаційних  технологій  схвалило  Міністерство культури і мистецтв України. Тому переймати  передовий  досвід  до  нас  приїжджали  колеги  з  інших  областей. У 2000 році на базі «Тімірязєвки» була проведена  Всеукраїнська науково-практична конференція «Створення  та  інтеграція  інформаційних  ресурсів  бібліотек».  В  ній взяли участь директори обласних наукових бібліотек з усіх регіонів України, ЦБС Києва та Севастополя, Національної  Парламентської  бібліотеки  України,  представники Міністерства  культури  і  мистецтв,  фонду  «Відродження» та  НВП  «Ідея».  З  доповіддю  «Політика  Міністерства культури і мистецтв України в галузі створення та інтеграції інформаційних  ресурсів  українських  бібліотек»  виступила начальник  відділу  бібліотек  та  інформаційних  мереж МКіМ  України Т.М.Прокошева.  В  рамках  конференції відбулися:  «круглий»  стіл  «Створення  і  використання інформаційних  ресурсів  регіону»,  семінар  «Електронна доставка документів» та «круглий» стіл «Бібліотека і влада» на базі Немирівської й Тульчинської районних центральних районних бібліотек. Ролі  бібліотек  у  сучасному  світі  була  присвячена регіональна  науково-практична  конференція  «Бібліотека в  інформаційному  суспільстві:  пошуки  гармонії,  шляхи трансформації»,  яка  проводилася  в  ОУНБ  у  листопаді 2002 року. В ній взяли участь «кити» бібліотечної справи, науковці,  представники  влади.  Учасники  порушували питання  пошуку  шляхів  гармонійного  поєднання традиційних  та  новітніх  інформаційних  технологій, кооперації  та координації діяльності бібліотек всіх  систем і  відомств  регіону.  Провідними  були  доповіді  заступника голови  Вінницької  облдержадміністрації  «Бібліотека  і  влада: грані співпраці» та заступника голови обласної Ради  «Удосконалення діяльності органів місцевої влади з питань  інформування населення».

Не хочу видатися нескромним, але «Тімірязєвка» – це своєрідний  університет,  який  проводить  солідну  наукову  і  науково-практичну  роботу.  Із  помітних  заходів  останніх  років хочу виділити два, які стали резонансними. У вересні  2004  року  на  виконання Національної  програми  розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки в ОУНБ проходила Всеукраїнська  науково-практична  конференція  «Історичні витоки  козацького  роду  в Україні»,  учасниками  якої  були заступники директорів та завідуючі краєзнавчими відділами з  наукових  бібліотек  України,  науковці  з  Києва,  Вінниці,  працівники музеїв та архівів, викладачі, краєзнавці, директори централізованих бібліотечних систем Вінниччини. Під час конференції  учасники  ознайомилися  з  діяльністю  нашого закладу, а  також Немирівської  і Тульчинської центральних  районних  бібліотек. У  відкритті  конференції  взяли  участь заступник Міністра культури і мистецтв України, заслужений діяч мистецтв України В.Г.Романчишин, голова Вінницької обласної Ради Ю.І.Іванов, керівники управління культури і  мистецтв Вінницької облдержадміністрації.

Незабутнє  враження  на  всіх  справили  відвідини Державного  історико-культурного  заповідника  «Буша»,  в якому  проходило  свято,  приурочене  350-річчю  героїчної оборони фортеці, а також Гайдамацького Яру та Скельного храму.  В  рамках  конференції  проводилося  пленарне засідання,  на  якому  виступали  близько  двох  десятків науковців бібліотек, музеїв та архівів. Презентувалася книга О.Ю.Дана «Козацтво Брацлавщини у боротьбі за свободу і незалежність  (1648-1676 рр.)»  та СD-RОМ, підготовлений нашими фахівцями. У день закриття конференції завідувачка відділу  історичного  краєзнавства  Державної  історичної бібліотеки  України  В.П.Кисельова  окреслила  плани майбутньої  співпраці  бібліотечних  працівників  у  галузі краєзнавства.  Всім  учасникам  була  вручена  література про героїчне містечко-фортецю та пам’ятні знаки з нагоди відзначення  350-річчя  оборони  Буші.  Робота  конференції широко висвітлювалася в  засобах масової  інформації,  за  її  матеріалами були видані збірники.

27  травня  2005  року  нами  започатковані  Перші  Подільські  Кирило-Мефодіївські  читання,  присвячені  відкриттю  пам’ятного  барельєфа  творцям  слов’янської абетки,  святим  рівноапостольним  Кирилу  і  Мефодію.  В  урочистостях  та  освяченні  барельєфа  взяли  участь Митрополит  Вінницький  і Могилів-Подільський Макарій,  старший радник Посольства Російської Федерації в Україні  С.С.Кузнєцов, член ради Міжнародного фонду слов’янської  писемності і культури, професор, доктор технічних наук РАН  І.Папуша,  голова  Всеукраїнської  національно-культурної  організації «Русское собрание» письменниця А.В.Потапова,  хор  Преображенського  собору  м.Вінниці,  Вінницький  камерний хор під керівництвом професора В.І.Газінського,  представники облдержадміністрації та громадськості міста.

На  пленарному  засіданні  прозвучали  доповіді: «Збереження  візантійських  традицій»,  «Культура,  церква  і  історія як елементи державної ідеології», «День слов’янської  писемності і культури. День Кирила і Мефодія – всеслов’янське  свято»,  «Просвітницька  діяльність  обласної  наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва» та інші. Упродовж конференції  діяли секції, «круглі» столи за темами: «Релігійно-філософська  спадщина св. Кирила і Мефодія», «Освіта, школа і бібліотека  в  контексті  слов’янської  культурної  спадщини»,  «Історія,  література  і  сучасність».  Працівниками  нашої  бібліотеки була  підготовлена  книжкова  виставка  «Слухайте,  слов’яни, слухай, народ слов’янський, слухайте Слово!»

В  різні  роки  нашу  бібліотеку  відвідували  відомі українські  письменники,  які  давно  стали  класиками. Щоправда,  це  не  завжди  засвідчено  документально,  але  я впевнений, що всі майстри художнього слова, перебуваючи у  Вінниці,  не  минали  й  «Тімірязєвки».  Працюючи в  1994-97  роках  директором  Вінницького  літературно-меморіального  музею М.М.Коцюбинського,  я  не  раз  брав до рук вицвілі світлини з далеких 30-х. З них допитливим поглядом  дивився  молодий  Павло  Тичина,  який  не  раз приїздив  поклонитися  маленькій  хатці  свого  великого літературного  Вчителя.  В  різні  роки  в  музеї  побували Максим  Рильський,  Володимир  Сосюра,  Любов  Забашта, Андрій  Малишко,  Олександр  Корнійчук,  Олесь  Гончар. Упевнений, що більшість із них були шанованими гостями нашої бібліотеки, як  і відомі художники Микола Бурачек  і Михайло Жук, що  у Вінниці малювали місця,  пов’язані  з життям і творчістю Михайла Коцюбинського.

У відділі рідкісних  і цінних видань зберігається багато книг з автографами відомих письменників. Деякі з потертими палітурками  й  пожовклими  сторінками:  вони,  як  і  люди, пережили воєнні лихоліття. Ось повість Івана Ле «Інтеграл», на  якій  рукою  автора  у  листопаді  1933  року  виведено: «Вінницькій  центральній  бібліотеці  на  спогад  про  нашу першу,  але добру  зустріч». Книги Натана Рибака «Наснага. Новели»,  Леоніда  Первомайського  «Земля  обітована», Леоніда Смілянського «Нові оселі. Збірка оповідань» з далеких довоєнних років. Оригінальний напис на книзі Дмитра Бузька «Лісовий  звір»  (К.,  1924)  «на  знак  авторового  захоплення Вінницею  та  її  населенням,  особливо  жіночим.  20.VІІ.28». Викликає  інтерес  книга  Дмитра Маркевича  «По  степах  та хуторах» (К., 1908) з дарчим написом “Вінницькій Просвіті» у 1917 році. Тут же книги з автографами Олекси Кундзіча, Миколи Вінграновського, Олександра Левади, Василя Діденка, Василя Юхимовича, Дмитра Медведєва, Анатолія Гарматюка, Миколи  Студецького,  Анатолія  Бортняка,  Ніни  Гнатюк, Григорія Усача, Юрія Андруховича та інших.

Чимало  книг  з  автографами  письменників-земляків знаходиться  у  відділах  літератури  та  інформації  з  питань краєзнавства та зберігання основного фонду.

Упродовж  останніх  років  бібліотекою  видано  багато довідників,  бібліографічних  посібників,  каталогів. Приємно, що  вони користуються попитом не  тільки  серед бібліотекарів,  а й широкої  громадськості. У 2005 році ряд наших  видань  відзначено  на  огляді-конкурсі  краєзнавчих методичних  посібників,  оголошеному  Державною історичною  бібліотекою  України  серед  регіональних бібліотек. Так, організатори конкурсу визнали, що Вінницька ОУНБ  представила  16  посібників  рекомендаційно-методичного  жанру,  що  майже  вдвічі  більше  інших областей. В  інформаційному бюлетені “Краєзнавча робота в  бібліотеках  України”(2005,  вип.16),  виданому  цією бібліотекою,  гарну  оцінку  дано  нашим  бібліографічним покажчикам  «Афганська  неоголошена  війна  (1979-1989): вінницький  вимір»,  «Трагедія  голодомору  на  Вінниччині 1932-1933 рр.», «Гіркий був келих життьовий...» (матеріали про репресії в Україні та на Вінниччині в радянські часи), анотований  бібліографічний  список  «Велика  Вітчизняна війна в українській художній літературі». Там же відзначено, що структура видань відповідає всім методичним вимогам, довідковий апарат складається з іменного та географічного покажчиків, вступної статті та змісту.

Серед видань про історію бібліотек експерти визначили найкращим  довідник  «Вінниччина  бібліотечна»  (2003)  – фундаментальний  історичний  путівник  по  бібліотечній мережі  області,  підсумок  діяльності  книгозбірень  краю за  останні  десятиріччя.  В  цій  книзі,  любовно  зробленій авторським  колективом,  подані  короткі  відомості  про фонди  та  довідково-бібліографічний  апарат  бібліотек системи Міністерства культури України, вищих навчальних закладів Вінниччини. Тут розкрито  зміст  і розмаїття форм та методів бібліотечної роботи, вміщено  історичні довідки про створення районних ЦБС області, представлено мережу бібліотек-філій.  Тому  довідник  «Вінниччина  бібліотечна» зайняв  перше  місце  в  номінації  «Кращий  посібник  з дослідження історії бібліотек».

В  номінації  «Кращий  комплексний  посібник» першого місця удостоєне довідково-інформаційне видання Вінницької  ОУНБ  «Інформаційний  ресурс  Бібліотеки. Інновації. Суспільство» (2004). Книга присвячена 100-річчю «Тімірязєвки»  і  є  першою  спробою  систематизованого аналітичного  огляду  інформаційного  ресурсу  бібліотеки. За допомогою цього видання, що є своєрідним путівником по  структурних  підрозділах  головної  бібліотеки  регіону, кожен  користувач  може  дізнатися  про  її  книжкові  фонди, зібрані багатьма поколіннями наших працівників. Належно пошановано ще одне наше видання – книгу «Подільськими стежками Михайла Коцюбинського»  (до 140-річчя від дня народження письменника), яку мені випала честь написати з відомим літературознавцем і письменником, дослідником творчості  славного  Сонцелюба  професором  ВДПУ ім.М.Коцюбинського  –  Борисом  Васильовичем Хоменком. Книга, яка зайняла третє місце в номінації «Кращий посібник у  методичному  і  методично-бібліографічному  жанрі», розповідає про живописні місця Подільського краю, пов’язані з  життям  і  творчістю  класика  української  літератури.  В розділі «Коцюбинський  і бібліотеки Вінниччини» описано досвід  роботи  бібліотек  області  в  популяризації  доробку письменника-земляка,  подано  бібліографічний  список «Коцюбинський і Вінниччина».

Крім вищезгаданих, хочу також назвати бібліографічний покажчик  «Тарас  Шевченко  і  Вінниччина»,  присвячений 190-річчю  від дня народження Великого Кобзаря.  Завдяки йому  краєзнавці  можуть  орієнтуватися  в  матеріалах  про зв’язки Тараса Шевченка з нашим краєм, вшанування його в області.

Схвальні відгуки були  і про бібліографічний покажчик «Імена,  повернуті  на  Батьківщину»,  який  розповідає  про  письменників-земляків,  представників  українського  зарубіжжя, які зробили значний внесок у розвиток вітчизняної літератури,  –  Максима  Вдовиченка,  Олексу  Гая-Головка,  Юрія  Горліса-Горського,  Галину  Журбу,  Юрія  Клена, Ігоря Костецького, Олександра Лотоцького, Аркадія Любченка,  Леоніда  Мосендза,  Михайла  Ореста,  Василя  Хмелюка. Міжнародному  дню  рідної мови  були  присвячені  видання «Квітни, мово!», «Мови різні – душа одна».

У серії «Наші видатні земляки» фахівцями бібліотеки  випущено  в  світ  цілий  ряд  бібліографічних  покажчиків,  зокрема:  «Василь  Хмелюк  –  поет,  художник»,  «Федір  Коновалюк  –  талановитий  майстер  пензля»,  «Тор  Неве  Ланге»,  «Василь  Андрійович  Тропінін»,  «Художник  яскравого  таланту»  (до  130-річчя  з  дня  народження  О.X.Новаківського),  «Довічно  молодий,  співучий»  (до  80-річчя  з дня народження Я.Г.Шпорти), «Співець Вавілону» (до  80-річчя  з  дня  народження  Василя  Земляка),  «Марко Данилович  Соколовський»,  «Архітектор  століття»  (до 140-річчя  з  дня  народження  Владислава  Городецького), «На  радість  людям...»  (до  90-річчя  з  дня  народження Марії  Оксентіївни  Руденко),  «Настя  Присяжнюк»,  «Гнат  Трохимович Танцюра”, «Явдоха Зуїха – визначна  співачка слов’янського світу» та інші.

Так хочеться вірити, що через якихось сотню років так само побожно братимуть до рук книги, видані в наші дні.

Кажуть, що театр розпочинається з гардеробу. Так само бібліотека. Вона починається з нових світлих дверей, праці прибиральниць,  які  постійно  дбають  про  чистоту  у  всіх відділах,  залах,  холах,  коридорах  і  кабінетах,  з  привітних чергових,  які  нададуть  вичерпну  інформацію  тим,  хто заходить  у  бібліотеку  вперше,  з  відділу  реєстрації,  де  вам випишуть  заповітний  квиток,  котрий  дасть  можливість  користуватися  всіма  послугами.  А  постійні  користувачі, думаю,  звернули  увагу  на  комфорт  і  затишок,  зручність  і  робочу обстановку, які створюють для них бібліотекарі і весь обслуговуючий персонал. Коли людині сподобається перший раз, вона прийде ще і ще, приведе з собою друзів і знайомих.

У  переддень  вікового  ювілею  від  імені  всього колективу можу сказати, що ми пишаємося своїм минулим  і сьогоднішніми напрацюваннями, намагаємося аналізувати недоліки й шукати розв’язки будь-яких проблем, а головне – впевнено дивимося в майбутнє і віримо, що наступні сто років  «Тімірязєвки» будуть такими ж вагомими і славними. Отож, мої  роздуми  – це ніби  своєрідний  звіт перед  учорашніми,  сьогоднішніми і завтрашніми читачами.

Я довго думав над тим, як закінчити ці передювілейні  роздуми. Так хотілося  завершити  їх на високій піднесеній ноті. Я  дуже  люблю  поезію,  іноді,  у  хвилини  особливого піднесення,  теж  дещо пишу,  хоча  й  рідко  показую  комусь написане.  Але  ці  віршовані  рядки,  які  я  присвятив «Тімірязєвці»  і  всім  бібліотекам,  я  ризикну  винести  на читацький загал. І хай це буде ода Бібліотеці...

Де взяти слів високих і дзвінких,
Аби воздать тобі осанну, Храме
Скарбів найбільших, найдорожчих – книг,
Що звівся над світами і віками!

Ти – поєднання мудрості, краси,
Стремління і допитливості, й праці.
В тобі я відчуваю голоси
Епох далеких і цивілізацій.

До тебе варто лише раз прийти,
Щоби відчути чари і принади.
Я зі всіма поетами на «ти»,
Шукаю у мислителів поради.

Не губишся поміж новобудов.
Твою духовність видно так далеко.
Ти багатьом – на все життя любов,
Одвічна й молода бібліотеко!

Ти світиш, наче ватра уночі,
В часи непевні смути і недолі.
Тут навіть найбідніші – багачі,
Здоровими себе відчують кволі.

І хай там скептик знову хмурить лоб,
Я буду дивуватись і пишатись.
 А скільки ж це життів потрібно, щоб
Цих книг хоч би дещицю прочитати?

Бібліотека творить диво з див:
Вона для світу світочів колише.
А хто сюди ніколи не ходив,
Хоч раз прийдіть і попрацюйте в тиші!

В.Ф.Циганюк,

директор  Вінницької обласної універсальної наукової
бібліотеки  ім.К.А.Тімірязєва,
заслужений працівник культури
України.

Вінниця, лютий 2006 р.

15.06.1948 – у с.Станіславчику Жмеринського району, що  на Вінниччині  в  сім’ї Федора  Григоровича  та Євдокії Яремівни Циганюків народився молодший син – Василь, де уже було дві старших сестри і брат;

1955-1966  –  навчався  у  Станіславчицькій  середній школі.  По  закінченню  –  працював  художнім  керівником місцевого сільського будинку культури;

1967-1972 – навчався на заочному відділенні Харківського державного  інституту  культури,  де  отримав  спеціальність культосвітнього працівника вищої кваліфікації – режисера;

Серпень 1968 – листопад 1972 – працював режисером народного самодіяльного театру і директором Чернівецького СБК Могилів-Подільського району;

22.08.1970  –  одружився  з  Світланою  Петрівною Жарковською,  нині  працює  у  Вінницькій  ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва;

17.01.1972 – народилася донька Наталя, нині працює у Вінницькій ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва;

Листопад  1972  –  листопад  1973  – проходив  службу  в Радянській  Армії,  де  був  начальником  клубу  військової частини;

Січень  1974  –  лютий  1975  –  викладач  Тульчинського культурно-освітнього училища;

Березень 1975-1978 – працював зав. відділом культури Тульчинського райвиконкому;

21.02.1977  –  народився  син  Віталій,  нині  працює заступником директора Вінницького обласного художнього музею;

Січень 1979 – червень 1992 – директор Тульчинського культурно-освітнього училища;

1986  –  присвоєно  почесне  звання  “Заслужений працівник культури України”;

Червень  1992  –  червень  1994  –  перший  заступник начальника  управління  культури  Вінницької облдержадміністрації;

Червень  1994  –  радник  Представника  Президента України у Вінницькій області;

Вересень 1994 – листопад 1997 – директор Вінницького літературно-меморіального музею М.Коцюбинського;

Грудень 1997 – червень 1999 – повернувся на посаду заступника  начальника  управління  культури  Вінницької облдержадміністрації;

Червень 1999 – 20 липня 2006 – працював директором Вінницької  обласної  універсальної  наукової  бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва;

2001-2002 – стажувався у Всеукраїнському державному Центрі фестивалів та концертних програм під керівництвом
професора, заслуженого діяча мистецтв Б.Г.Шарварка;

2002  –  нагороджено  орденом  “Святого  Нестора Літописця” Української Православної церкви;

2003  –  за  підсумками  обласного  конкурсу  визнано “Людиною  року  –  2002”  у  номінації  “Діяч  культури  і  мистецтва”;

21 липня 2006 – помер, похований на П’ятничанському кладовищі у м.Вінниця.

Прожитих літ суцвіття

Ім’я  Василя  Федоровича  Циганюка,  заслуженого працівника культури України відоме не лише на Вінниччині, а  й  далеко  за  її межами  як  знаного фахівця,  досвідченого вихователя,  доброго  наставника,  чудового  організатора, визнаного лідера.

Виняткова обдарованість, надзвичайна працездатність, прагнення до знань, любов до книги і мистецтва дали змогу Василю  Федоровичу  досягти  значних  успіхів  у  обраній сфері і зробити вагомий внесок у розвиток не лише культури області, а й всієї української культури.

Його  життєва  дорога  розпочалася  на  Жмеринщині у  мальовничому  селі  Станіславчику,  де  пройшло  його босоноге  дитинство,  романтична  юність  та  розпочалася творча  діяльність. Від  чудової Подільської  природи,  своїх мудрих  і роботящих батьків та односельців він успадкував гострий  розум,  допитливість,  дивовижну  працелюбність  і працездатність, і безмежну любов до рідного краю.

Крок  за  кроком,  завдяки  своїм  здібностям,  таланту, неспокійній  вдачі,  великій  зацікавленості  у  процвітанні української  культури,  він  піднімався  службовими сходинками, які для нього не були самоціллю, а можливістю самореалізації як творчої особистості.

З  однаковою  самовіддачею  він  працював  художнім керівником  сільського  клубу,  режисером  народного  театру, начальником  клубу  військової  частини,  завідуючим Тульчинським  районним  відділом  культури  та  керівником провідних  установ  області:  Тульчинського  культурно-освітнього училища, Вінницького літературно-меморіального музею  М.М.Коцюбинського,  Вінницької  обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва.

І  все  ж  головним  покликанням  його  життя  стала підготовка  і  виховання  кадрів  для  установ  культури  і мистецтва. Працюючи майже півтора десятка років на посаді директора Тульчинського культурно-освітнього училища, він вивів цей навчальний заклад на досить високий професійний рівень загальносоюзного масштабу, давши путівку у життя багатьом фахівцям галузі культури.

Його плідна багатогранна діяльність на відповідальних посадах першого заступника начальника управління культури облдержадміністрації,  радника  представника  Президента України  у  Вінницькій  області  дала  змогу  багато  зробити для  розвитку  культури  регіону  на  державному  рівні.  Він був ініціатором і генератором найсміливіших інноваційних проектів  щодо  навчання  та  підвищення  кваліфікації працівників  культури  і  мистецтва  галузі,  які  були  високо оцінено Міністерством  культури  та  стали  прикладом  для наслідування колег інших регіонів України.

Василь  Федорович  був  у  постійному  пошуку, працював  над  собою,  ставив  високу  планку  освіченості, професіоналізму та прагнув удосконалення інтелектуальних здібностей як для себе, так і для підлеглих.

Непересічний  талант,  творчий  неспокій,  життєдайна енергія  сприяли  тому,  що  тисячні  аудиторії  глядачів, присутніх на підготовлених ним концертах, театралізованих святах і видовищах, мистецьких проектах, творчих звітах із захопленням  аплодували  його  майстерності  сценариста  і режисера.

Неодноразово  Василь  Федорович  виступав  автором самобутніх  культурологічних  заходів,  зокрема,  таких  як святкування  400-річчя  м.Тростянця  (1998),  600-річчя  м.Бару (2001),  500-річчя  Чечельника  (2000),  100-річчя  м.Жмеринки (2003)  “2000  секунд  з  жінкою”,  звітні  концерти  колективів художньої  самодіяльності  Вінницької  області  на  столичній сцені.

Його творчі здобутки і устремління не могли залишитися непоміченими  у  культурно-мистецьких  колах  держави. Свідченням  цьому  була  пропозиція  пройти  стажування у  Всеукраїнському  державному  центрі  фестивалів  та концертних програм під керівництвом професора, народного артиста  України  –  Б.Г.Шарварка.  Тут  він  брав  участь  у проведенні багатьох престижних творчих акцій, серед них – ювілейні вечори композитора Олександра Білаша, співачок Раїси  Кириченко,  Євгенії  Мірошниченко,  поета-пісняра Миколи Луківа, музичний фестиваль “Слов’янський базар – 2001”, фольклорне свято “Лесині джерела” та інших.

За успішне проведення свята, приуроченого 950-літтю Києво-Печерської Лаври Циганюка В.Ф. було нагороджено орденом  Української  Православної  церкви  –  Святого Нестора Літописця.

Діапазон його діяльності та захоплень був різнобічний. Василь  Федорович  зробив  вагомий  внесок  і  у  розвиток музейної та бібліотечної справи. Був  ініціатором, автором, укладачем,  відповідальним  редактором  ряду  науково-методичних  і  науково-бібліографічних  видань,  книг  та публікацій. Пригадуються його слова “Я одержую насолоду, коли тихо в кімнаті, не чути телефонного передзвону, а перед тобою – чистий  аркуш паперу, ручка.  І мереживо думок у голові...”

В  обласній  науковій  бібліотеці  ім.К.А.Тімірязєва, яку  він  очолював  до  останніх  днів  свого  життя,  під  його керівництвом  здійснювалася  реалізація  інформаційних проектів,  розпочато  активну  підготовку  до  відзначення 100-літнього  ювілею  установи.  Бібліотека  неодноразово
була  місцем  проведення  важливих  бібліотечних  форумів обласного,  регіонального  та  всеукраїнського  значення. Нового  звучання  набула  соціокультурна  діяльність,  яка відзначалася  розмаїттям  форм,  театралізацією,  участю представників  органів  місцевої  влади,  відомих  діячів культури і мистецтва, письменників, художніх колективів не лише Вінниччини, але й Києва та інших областей України.

Чимало  Василем  Федоровичем  було  зроблено  для зміцнення зв’язків з органами місцевої влади.Така  співпраця  стала  плідною  і  взаємокорисною. Варто згадати лише деякі аспекти цього співробітництва: проведення  “круглих”  столів,  науково-практичних конференцій  та  інших  наукових  заходів,  підготовка спільних  інформаційно  –  бібліографічних  видань, інформаційне  забезпечення  керівництва,  відкриття при  Головному  управлінні  агропромислового  розвитку облдержадміністрації Кабінету аграрної інформації тощо.

То ж не випадково  за підсумками обласного конкурсу Циганюк  В.Ф.  був  визнаний  «Людиною  року  –  2002»  у номінації “Діяч культури і мистецтва.” Але  найбільший  його  здобуток  –  це  розуміння, підтримка і довіра людей, які шанували його за професійну компетентність,  щирість  душі,  чуйність  і  відвертість. Особливо імпонувало колегам його вміння помічати, високо цінувати здібних, талановитих і відданих справі фахівців та всіляко сприяти їх становленню і професійному росту.

То  ж  пам’ять  про  Василя  Федоровича  залишиться  в серцях всіх, з ким доля звела його на життєвому і творчому шляху.

Сергій Гарбулинський

заступник начальника управління
культури і туризму Вінницької
обласної державної адміністрації 

Василь Циганюк – директор Бібліотеки

У народі кажуть, що обдарована людина,  як правило, багатогранна у своїх талантах. Ці слова, без перебільшення, можна адресувати Василю Федоровичу Циганюку, котрий, за яку б справу не брався, робив  її професійно  і  з повною самовіддачею.

Василь Федорович  прийшов  у  бібліотеку  у  1999  році і саме з цього часу розпочинається активний  інноваційний процес та комп’ютерізація.Приступивши  у  червні  1999  року  до  виконання  своїх обов’язків,  він  розпочав  із  поглибленого  знайомства з  колективом,  його  здобутками  і  проблемами  шляхом проведення  співбесід  із  керівниками  і  співробітниками структурних  підрозділів,  паралельно  обговорюючи стратегічні  цілі  бібліотеки.  Результатом  таких  обговорень стала,  розроблена  під  його  керівництвом  творчою  групою провідних фахівців бібліотеки, “Концепція розвитку ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва до 2010 року”, яка не втратила актуальності і дотепер.

З  іменем  Василя  Циганюка  –  директора  бібліотеки, пов’язано  підвищення  позитивного  іміджу  установи  не лише серед мешканців територіальної громади, керівництва області,  а  й  бібліотечної  спільноти  України.  Він  володів рисами  безперечного  лідера  і  зумів  згуртувати  навколо бібліотеки творчу еліту міста і області – науковців, письменників, діячів культури і мистецтва, краєзнавців. “Тімірязєвка” стала більш відкритою та привабливою для користувачів, колег з інших  областей України,  громадських  організацій,  засобів масової інформації.

У  цей  період  на  сторінках  загальноукраїнських часописів та обласних газет з’явилося ряд фундаментальних публікацій,  в  яких  висвітлювалася  діяльність  бібліотеки,  її досягнення, обговорювалися невирішені питання та завдання на найближчу перспективу. Інформаційні ресурси бібліотеки розкривалися під час виступів її провідних фахівців у рубриці “Книжкові обрії”, що транслювалися на ВДТ.Він розробив триєдине завдання, що передбачало такі ключові  напрямки,  як  “Бібліотека  і  влада”,  “Бібліотека  і читач”, “Бібліотека і бібліотекар”, які під його керівництвом поетапно втілювалися в життя.

Багатоаспектною  була  робота  в  напрямку  “Бібліотека і  влада”,  яка  включала  тісну  співпрацю  у  проведенні різноманітних  заходів,  зокрема,  науково-практичних конференцій  “Бібліотека  і  влада”,  “Бібліотека  в інформаційному  суспільстві:  пошуки  гармонії,  шляхи трансформації”, в програмі якої пройшли “круглі столи” для представників райдержадміністрацій. Досить резонансними стали  всеукраїнські  науково-практичні  конференції “Інтеграція інформаційних ресурсів бібліотек”, в рамках якої відбулися виїзні заняття в Тульчинській і Немирівській ЦРБ за темою “Бібліотека і влада”, “Історичні витоки козацького роду  в  Україні”.  Це  лише  окремі  аспекти  взаємовигідної співпраці з владними структурами.

У свою чергу бібліотека отримувала всебічну підтримку та достатнє фінансування від місцевої влади.

Завдання “Бібліотека і читач” реалізовувалося шляхом впровадження  проектів  “Випускник  року”,  встановлення пільг  для  окремих  категорій  користувачів,  створення комфортних умов для  їх роботи, розширення  асортименту бібліотечних послуг тощо.

Будучи людиною освіченою і ерудованою, він постійно працював  над  собою,  завжди  підтримував  цікаві  проекти, що  пропонували  співробітники  бібліотеки.  Після  мого повернення з Австрії, де я проходила стажування у бібліотеках цієї  розвинутої  європейської  країни,  Василь  Федорович  з великим  інтересом  слухав  про  зарубіжний  досвід,  а  потім сказав сакраментальну фразу: “Давайте робити Європу у нас”.

Керівником  нашого  закладу  Василь  Федорович  був якраз на зламі двох тисячоліть, коли на основі розроблених стратегічних цілей, бібліотека бурхливо впроваджувала нові інформаційні технології, займалася проектною діяльністю.

Він  постійно  прагнув  прищепити  нові  знання своїм  колегам,  сприяв  підвищенню  їх  професійного  та загальноосвітнього  рівня.  Ефективним  виявився  проект  – інноваційні  семінари,  в  яких  взяли  участь  практично  всі працівники  публічних  бібліотек  Вінниччини.  Це  далеко не  повний  перелік  заходів,  що  характеризують  роботу  в напрямку “Бібліотека і бібліотекар”.

Найважливішою ж  рисою  у  роботі  з  персоналом, що була  притаманна  Василю  Федоровичу,  –  вміння  виявити, підтримати  і  цінувати  здібних,  розумних  і  працьовитих людей, рахуватися з думкою колективу. Такий підхід давав свої  вагомі  результати,  стимулював фахівців  до  творчості. До нього тягнулися, йому довіряли і представники старшого та середнього покоління, і перспективна молодь.

Великого  значення  надавав  Циганюк  В.Ф.  науковим дослідженням,  підготовці  і  випуску  в  світ  різноманітних наукових,  методичних,  довідково-інформаційних  та бібліографічних  видань.  А  враховуючи  те,  що  видавнича діяльність  наукової  бібліотеки  є  одним  із  пріоритетних напрямків,  він  виступив  ініціатором,  автором, координатором багатьох цікавих оригінальних проектів, які отримали  високу  оцінку  не  лише  бібліотечної  спільноти, але  й  науковців,  представників  влади  та широкого  загалу користувачів.  Це,  передусім,  довідник  “Вінниччина бібліотечна”  (2003),  “Інформаційні  ресурси  бібліотеки. Інновації.  Суспільство”  (2004),  “Подільськими  стежками
Михайла Коцюбинського”(2004) та цілий ряд інших. Цілком закономірно,  що  згадані  видання  стали  переможцями конкурсу,  організованого  Державною  історичною бібліотекою України, у трьох номінаціях.

В останній період життя з під його пера вийшли видання на актуальні теми, на які він як людина небайдужа не міг не відгукнутися. Це  –  “Мойсей  української  літератури”(до 150-річчя  від  дня  народження  І.Я.Франка)  (2006), “Двомовність  чи  дволичність?”  (мовне  питання  в Україні, консолідація,  а  не  розкол)  (2006)  та  “Ода  Бібліотеці”,  яка вміщена в цьому збірнику та стала виявом шани, поваги й любові  до  своєї  установи,  людей,  які  творять  і  творили  її прекрасну історію.

Василь Федорович Циганюк відійшов у вічність, коли бібліотека готувалася до свого вікового ювілею. Уже важко хворий, він очолив робочу групу з підготовки історії ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва,  виношував  можливо  найважливіший  і найталановитіший  у  своєму  житті  сценарій  святкування 100-ліття “духовного храму”, керівником якого він залишався до останніх днів свого життя.

Багато  справ,  розпочатих  і  намічених  Василем Федоровичем,  стосовно  відзначення ювілею  (перш  за  все, проведення  на  високому  науковому  рівні  Всеукраїнської науково-практичної  конференції  “Бібліотека  в  контексті світової  культури,  науки,  інформації”),  зміцнення
матеріально-технічної  бази,  успішне  впровадження інновацій, колектив бібліотеки втілює в життя.

Вийшла  з  друку  книга  з  історії  установи  “Бібліотека в  контексті  історії  та  інноваційному  поступі  сьогодення”, знято, омріяний ним фільм “Всесвіт. Книга. Ми”. Бібліотека на сьогодні одна із кращих в Україні за змістом своєї роботи, і це є наша головна данина пам’яті колишньому її директору – Василю Федоровичу Циганюку.

Від імені колективу
Наталія Морозова,
директор ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва

Він жив для друзів,
працював для суспільства,
але завжди залишався самотнім бардом

Де країна чужих примар, де ліси вікові та грізні,
Там блукає самотній бард, наречений своєї пісні.
В нім ніколи нема журби. В нім душа,
як весна невинна.

І очей його оксамит тепло світиться, як жарина.
Самотній бард, співець журби,
Вогонь пісень не загуби.
Прийди в мій світ самотній бард,
Щоб знов піти у свою самотність.

(З пісні на слова поетеси
Катерини Калити, присвяченої В.Ф.)

Постійний творчий пошук, несподівані рішення, завжди в роботі… Саме таким назавжди у моїй пам’яті залишається Василь Федорович Циганюк.

…У  1996,  коли  Василь  Федорович  працював  на посаді директора музею-садиби Михайла Коцюбинського, до  того  часу  скромна музейна установа перетворюється у творчий  центр  столиці  подільської  землі. Салон  мистецтв дуету  «РіА»,  саме  таку  назву  він  мав.  В  його  стінах постійними  відвідувачами  були  Тетяна  Яковенко, Володимир  Рабенчук,  Галина  Овсієнко.  Не  обходили салонні  зустрічі  і Михайло  Каменюк,  Анатолій  Бортняк, Дмитро Дворкіс. Понад  50  вечорів  за  2,5  роки.  Головною рисою  салону  була  свобода  думки,  погляду,  вільне спілкування. В стінах Салону мистецтв дуету «РіА» не було посад, рангів, звань, а було тільки мистецтво.

…Де б Василь Федорович не працював –  там  завжди запалювалось  вогнище  перетворень.  Він  був  центром, який  об’єднував  навколо  себе  усе  прогресивне.  До  нього тягнулися люди і кожен знаходив біля нього своє гідне місце. Навколо  Циганюка  завжди  була  атмосфера  взаємоповаги та  підтримки.  В  його  оточенні  здається  не  було  нещирих людей. Він умів топити лід в душах добрим словом, ніжним
і водночас суворим поглядом.

… Як друг Василь Циганюк був надзвичайно порядним та  надійним.  Він  умів  дружити  безкорисливо  і  віддано. Для  нього  були  характерними  неординарність  поглядів  на життя, бажання не бути «людиною-штампом». В той же час його поважали керівники влади, усі, а на Вінниччині вони змінювались відомо, як часто і несподівано. 

Його  завжди  оточували  друзі,  у  Василя  Федоровича прекрасна  родина,  він  постійно  знаходився  у  водовороті життя  і сам був  ініціатором багатьох  значимих суспільних процесів  не  лише  на Вінниччині. Але  як  творча  душа  він залишався самотнім. Напевно так йому легше творилось.Він завжди з нами.

Андрій Шинькович,
генеральний директор
ТОВ «Редакція газети «Україна і світ сьогодні»,
керівник Секретаріату Товариства
«Вінничани у Києві», політтехнолог

 Василь Циганюк – вірний лицар культури

Постать  Василя  Федоровича  Циганюка,  заслуженого працівника  культури  України  належить  до  когорти  тих видатних діячів Подільського краю, хто зробив неоціненний внесок до духовного розвою української культури XX – поч. XXI ст.

Винятково  обдарований  режисер,  людина  високої творчої  енергії,  талановитий  педагог,  організатор професійного  та  просвітницького  культурного  руху, натхненний  митець  він  мав  істотний  вплив  на  розвиток багатьох галузей культури і мистецтва.

Василь  Федорович  вирізнявся  яскравим  суспільним темпераментом, глибоко національними рисами характеру. Завжди  опинявся  біля  джерел  усього  нового,  енергійно ініціював акції принципово важливі для розвитку культури. Виявляв  неабиякі  аналітичні  здібності,  вміння  знаходити кардинальні  рішення  у  розв’язанні  складних  професійних проблем.

Його  трудова  біографія  містить  чимало  цікавих фактів, які віддзеркалюють яскраву творчу обдарованість і масштаб його особистості. Вся діяльність В.Ф.Циганюка на ниві української культури пройнята глибокою любов’ю до  своєї  країни,  турботою  про  її  майбутнє,  чітким
розумінням нерозв’язаності багатьох проблем у розвитку культури.

Закінчивши Харківський інститут культури, ще зовсім молодою людиною за дуже короткий період стає режисером Чернівецького театру, що на Вінниччині, і виводить його в “народний”.

Звернувши увагу на яскраві артистичні і організаторські здібності  молодого  спеціаліста,  тодішнє  керівництво Тульчинського району  запросило його до Тульчина, де  він спочатку працював викладачем в культосвітньому училищі, потім  завідуючим  районним  відділом  культури  і  понад 14  років  директором  Тульчинського  культурно-освітнього училища.

Під  керівництвом  молодого  директора  сформувався високопрофесійний навчальний заклад, в якому працювало понад дві сотні викладачів та здобували фахову підготовку біля  тисячі  студентів.  Він  так  зумів  вивершити  роботу Тульчинського  культурно-освітнього  училища  та  його
художніх  колективів,  що  у  Всесоюзному  огляді-конкурсі воно здобуло друге місце, поступившись лише аналогічному Ленінградському навчальному закладу.

На  Тульчинщині  В.Ф.Циганюк  сформувався  ще  і  як відомий  лектор  та  активний  громадський  діяч.  Значного резонансу й загального визнання набули, організовані ним у місті та районі свята вшанування хліборобів, тваринників, свята села на зразок «Здрастуйте, односельчани», «Проводи на жнива»,  «Свято  останнього  снопа»,  «Палає  купальське вогнище». Обдарований режисер започаткував у місті і селах району цілу низку  театралізованих  свят, народних обрядів і  видовищ, на  яких  збиралися  тисячні  глядацькі  аудиторії, які  засвідчили  його  високий  професіоналізм  як  режисера, оригінальність  мислення,  новаторські  підходи  та  сприяли його великій популярності і авторитету.

Важко  перерахувати  села,  трудові  колективи,  де б  В.Циганюка  не  знали,  і  яким  би  він  не  допомагав  у культурному  обслуговуванні.  Тульчинці  щиро  завдячують йому,  як  одному  із  представників  яскравої  плеяди  митців сучасності, за роки високих духовних злетів Тульчинщини.

В його мистецькій діяльності на повний голос звучали теми,  які боліли йому  все життя – драматичні  віхи  історії українського  народу,  любов  до  рідного  краю,  до  отчого порогу, виховання всіх верств населення засобами музики, пісні, танцю і влучного слова.

Василь Федорович  понад  20  років  віддав  роботі  на педагогічній  ниві,  виховав  не  одну  тисячу  спеціалістів, які  продовжили  його  акторсько-режисерську  школу  в сільських будинках культури, клубах, бібліотеках і музеях області.

Майже  чотири  десятиліття  В.Ф.Циганюк  вірою  і  правдою служив українській культурі, ніс людям полум’яне пристрасне слово. Робив це талановито, щедро, самовіддано. Від  нього  постійно  струмувала  позитивна  енергія,  віяло надійністю, впевненістю і ґрунтовністю.

Будучи  директором  Вінницької  ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва,  багато  зробив  для  того,  щоб  книга в  нелегкі  часи  сьогодення  належала  до  пріоритетних духовних цінностей, щоб вона впливала на життєдіяльність країни,  демократизацію,  духовне  оновлення  суспільства,
розвиток  економіки,  науки,  освіти,  культури  –  всіх  сфер суспільного життя.

Його  талант  сценариста,  режисерська  майстерність досягли  найвищої  досконалості.  Йому  гаряче  аплодували тисячі  глядачів  і  слухачів  як  автору  концертних  програм, театралізованих видовищ, мистецьких проектів та головному режисеру-постановнику багатьох творчих звітів Вінницької області  в  м.Києві,  в  Національному  Палаці  культури  і мистецтв «Україна».

Своєю  невтомною  діяльністю  В.Ф.Циганюк  зробив значний особистий внесок не тільки у розвиток культури області, але й в справу піднесення авторитету культури в суспільстві.

Всі  колеги  з  Тульчинського  училища  культури  та жителі  Тульчинського  району,  з  ким  йому  доводилося працювати, пам’ятатимуть Василя Федоровича Циганюка як  людину  благородну,  щиру,  добру,  високогуманну  і  високопрофесійну,  Вірного  Лицаря  Культури,  який  своє полум’яне серце віддав людям.

Леонід Трачук,
директор Тульчинського
училища культури

Євгена Фолюшняк,
завідувачка заочного відділу
училища культури, колишній голова
Тульчинської райдержадміністрації

Галина Погребняк,
завідувачка денного відділу
училища культури

Добрий світ любові

Про Василя Федоровича Циганюка  важко  говорити  у минулому  часі.  Ті,  хто  його  знав,  творив  разом  з  ним,  не можуть  змиритися  з  тим, що  ця молода  духом,  енергійна, сповнена сили творення і світла людина, відлетіла за обрій, мов  осіння  птиця.  І  ніколи,  навіть  з  приходом  весни,  не повернеться до рідного гнізда. Пам’ятаю, з якою енергією, запалом,  він  взявся  оновлювати,  реставровувати  палац Потоцького, коли працював у Тульчині.

За  роки  праці  у  Вінницькому  літературно-меморіальному  музеї  Михайла  Коцюбинського  до цього  славетного  письменницького  дому  полинули душею  літератори,  творча  молодь.  Традиційні  суботи Коцюбинського  наповнилися  вируванням  поезії,  сріблом пісні, мудрістю наукових досліджень. Набула більшої ваги, статусу Всеукраїнської і премія ім.М.Коцюбинського.

Переконана, що і в час роботи у Вінницькій обласній науковій бібліотеці ім.К.А.Тімірязєва, В.Ф.Циганюк виявив себе  новатором,  пошуковцем  нових  форм  пропаганди друкованого слова, палким цінителем духовності.

Завдяки саме йому, на Вінниччині багато було зроблено для  вшанування  пам’яті  видатного  поета  –  політв’язня Василя  Стуса.  До  рідної  батьківської  землі  прихилилися син  поета Дмитро,  дружина Валентина Василівна,  сестра Марія  Семенівна  та  їх  друзі  –  актриса,  лауреат  премії ім.В.Стуса Галина Стефанова,  виконавець пісень на  слова поета  Сергій  Мороз.  Стусівські  читання  своїм  високим патріотичним  звучанням,  теплом  пам’яті  і  родинним затишком покликали на землю поета з різних куточків України і світу справжніх цінителів Слова, борців за Україну.

А  скільки  ним  підтримано  молодих  поетів,  співаків, композиторів,  науковців!  Він  був  високоталановитим режисером багатьох літературно – мистецьких свят, творчих вечорів,  урочистостей  з  нагоди  державних  свят,  ювілеїв подільських міст.

Низько схиляю голову перед пам’яттю Василя Федоровича Циганюка  –  подвижника  української  культури,  патріота, вірного  сина  нашого  славного  краю,  неповторного співрозмовника, прекрасного, незрадливого і щирого друга.

Ніна Гнатюк,
поетеса, заст. головного редактора
Всеукраїнського культурологічного
тижневика “Слово Просвіти”

Його душа – ціла галактика

Не  знаю,  хто  і  коли  придумав  гасло  «Незамінних людей не буває!», але мене завжди коробить, коли його чую. Гадаю, нікого не треба переконувати, що кожна особистість – унікальна й неповторна, її душа – ціла галактика, яку ніколи нікому не вдасться дослідити, а відхід в інші світи – гірка, непоправна  втрата.  Особливо  гостро  відчуваєш  це  тоді, коли  відходять  талановиті  й  неординарні  постаті,  котрі, наче магніт, притягують до себе сотні, а то й тисячі  інших людей. Саме таким був Василь Федорович Циганюк, який залишив по собі добрий слід скрізь, куди закидала його доля, – в  Чернівцях,  Тульчині,  обласному  управлінні  культури, літературно-меморіальному музеї Михайла Коцюбинського, обласній бібліотеці імені К.А.Тімірязєва.

Я  мало  співпрацювала  з  Василем  Федоровичем,  але вдячна долі за те, що дарувала мені ті години. Найперше, що вражало в його характері, це гостре почуття гумору, іронія й  самоіронія.  Наче  перлами,  пересипав  свою  розповідь приказками,  прислів’ями,  цитатами  з  художніх  творів,  а надто з Михайла Коцюбинського. Ще й досі, вставляючи в розмову  якусь приказку,  я  додаю:  «Як  говорив Циганюк». Так, іноді бував колючим, міг дошкульним словом довести до  сліз,  але  на  нього  не  можна  було  сердитися,  бо  він Циганюк! Такого другого немає  і вже ніколи не буде, хоча, може, й будуть кращі за нього директори та режисери.

Навіть  у  важкі  години  Василь Федорович  залишався оптимістом:  складав  плани  на  майбутнє,  жартував  і  не любив, коли його жаліли. І досі не можу без сліз пригадувати одну  з останніх  зустрічей. Разом  з Ніною Джус провідали його в лікарні. Ми відводили очі, аби не побачив відчаю на наших обличчях, а він складав плани стосовно 100-річного ювілею бібліотеки (до якого, на жаль, не дожив) і тішився, скільки славних людей приїде до Вінниці, скільки гарних справ буде зроблено.

Василь Федорович завжди щиро переймався сімейними проблемами підлеглих, намагався бодай чимось допомогти. Що  вже  й  говорити  за  його  чисельних  учнів,  якими  по-батьківськи  опікувався,  мабуть,  взявши  за  девіз  слова А.Сент-Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». Кажучи за учнів, я маю на увазі і випускників Тульчинського училища, і всіх, хто вчився в Циганюка не лише режисури, а й працелюбності та професіоналізму, людяності й доброти, жертовності в ім’я загальної справи.

Мені й досі не віриться, що Василя Циганюка немає. І так, мабуть, усім, кого він підтримував. Його життя було коротким і яскравим, як метеорит, та він ще довго світитиме нам, і в глибинах нашої пам’яті житимуть його голос, його усмішка,  його  щедрість.  А  Василь  Федорович,  певно, з  небес  іронічно  спостерігає,  як ми  в щоденній метушні забуваємо  про  вічне  і  не  завжди  належно  поціновуємо таких людей, як він.

Валентина Сторожук,
поетеса, заслужений працівник культури України

Слово про колегу, друга, людину...

Василь Федорович любив повторювати “Дружба або є, або її нема...” Він умів дружити, віддаючись повністю цьому великому  почуттю,  намагаючись  в  усьому  підтримувати своїх  друзів,  зрозуміти  їхні  проблеми  та  допомогти  їх вирішити, бути поруч і в радості, і в горі. У  той  же  час,  як  для  себе,  так  і  для  своїх  колег, друзів  він  ставив  досить  високу  планку  професіоналізму, принциповості, людяності, щедрості і доброти.

Пригадую  знайомство  із  Циганюком  В.Ф.,  на  той час  директором  Тульчинського  культурно-освітнього училища. 1982 рік... У навчальному закладі – радісне свято першого дзвоника. Величний і урочистий Василь Циганюк випромінював задоволення, гордість від того, що дарує всім
присутнім вдало організоване яскраве дійство. І це враження про  нього,  що  підкріпилося  пізніше,  залишилося  на  все життя, – надзвичайний  темперамент, бажання все  зробити якнайкраще,  поділитися  своїми  численними  творчими ідеями, знайти соратників для втілення їх у життя.

Під  час  подальшого  спілкування,  у  нас  виявилося чимало схожих поглядів на життя, розвиток культури, шляхи вирішення існуючих проблем, в багатьох питаннях ми були однодумцями.  Він  умів  об’єднувати  навколо  себе  творчу еліту, ділових і талановитих людей, був розумним, добрим і, в той же час, вимогливим наставником молоді.

Але  повернемося  у  80-ті...  Коли  на  базі  училища проходив Всесоюзний семінар, я ще раз переконалася, що його директор – людина одержима і неординарна. Я пишалася тим, що в галузі культури Вінниччини є такі керівники, які можуть служити візитівкою краю. Мені, без перебільшення, з цього приводу заздрили колеги – представники профспілок з інших областей не лише України, а й тодішнього Союзу.Працюючи на відповідальних посадах у м.Вінниці, він зайняв  досить  принципову  позицію  стосовно  подальшої долі галузевої профспілки. І цей сміливий вчинок ще більше зміцнив нашу з ним професійну співпрацю і людську дружбу, яка тривала багато років, аж до останніх днів, коли Василь Федорович покинув цей світ.

Він,  зазвичай,  працював  у  вихідні  дні  і  уже  звичним було, що в квартирі лунав телефонний дзвінок, з слухавки доносився бадьорий голос, який цікавився моїм здоров’ям, настроєм,  особистими  справами,  проблемами  родини.  Ну і  звісно  ж  жодна  розмова  не  обходилася  без  обговорення нових  цікавих  ідей,  творчих  задумів  чи  то  з  приводу організації  якогось  заходу,  чи  підготовки  і  видання  нової книги, впровадження інновації...

Пройшло  уже  майже  2  роки,  як  Василя  Федоровича немає серед нас, але мені ще довго не вистачатиме такого товариша і колеги та його традиційного “Алло! Алло! Як Ви там поживаєте, Віро Андріївно ?”

Віра Надольна,
голова обкому профспілки
працівників культури Вінниччини,
заслужений працівник культури України

 Незабутні зустрічі

Кілька  років  поспіль  я  мала  щастя  разом  із Дмитром  Васильовичем  Стусом  та  Ніною  Юхимівною Гнатюк  їздити  до  Вінниці,  а  там  і  далі  –  до  Рахнівки, Гайсина – на Стусівські зустрічі, душею і серцем яких був незабутній Василь Федорович Циганюк.

Від  першої  миті  знайомства  з  ним,  не  полишало відчуття родинної причетності до Стусівського свята. Василь Федорович любив наші зустрічі з якоюсь дитячою радістю, хоча,  безперечно,  такі  заходи  несуть  для  організатора неминучі  клопоти,  невидимі  для  ока  невтаємничених. Захоплювала  всіх  його  непідробна  потреба  в  спілкуванні. Він обов’язково, навіть при найбільш ущільненій програмі, знаходив час для дружньої розмови.

Назавжди запам’яталася мені його виняткова здатність слухати,  як  ти  читаєш  вірші  Стуса.  Знаю  з  досвіду,  що організатор  творчої  зустрічі  не  завжди  удостоїть  увагою твій  виступ,  –  у  нього  море  додаткових  клопотів  і  коли йдуть виступи – то, власне, час йому обдумати, розв’язати свої  питання,  іноді  навіть  уголос,  а  тобі  й  незручно запротестувати.

Василь Федорович немов розчинявся в полі Стусових текстів.  Потім  обов’язково  ми  про  це  розмовляли. Точний  аналіз  –  як  відрізнялися  інтерпретації,  якщо  вірш повторювався, що було йому ближче.

Мав Циганюк  особливий  дар  любити  людей  довкола себе, хоч порою виглядав строгим керівником. А насправді про  кожного  скаже  щось  добре,  аби  ти  знала,  які  тут  у Вінниці люди особливі.

Коли їхали на Стусівські зустрічі вдруге й втретє, то вже заходили до бібліотеки із колядою – «А що другий празник – Святого Василя! Радуйся!...» І він справді радів. Незабутній і неповторний Василь Федорович Циганюк.

А  ще  запам’яталася  атмосфера  легкості  –  немов  усе довкола робилося без жодних зусиль – від помаху чарівної палички.  Хоча  бачимо  його  перебинтовану  ногу,  яка  не входить в черевик, але тут же потік жартів і самоіронії – то все проминальне, а свято буде. Любив говорити про театр, про дійство – свою нереалізованість режисера не приховував  від мене, хоча, звісно, наші зустрічі – це його програма.

Дивовижний  теплий  гумор  і  в  погляді,  і  в  репліках  – добродушно - дотепних і, звичайно ж, у найнесподіваніших моментах.  Отак  і  вибудовувалось  у  нього  найважче  – атмосфера свята – це річ не матеріальна, її треба носити в собі, ту любов до Стуса, до життя, до людей, до справи, ту радість від  зустрічей,  ту потребу  в  спілкуванні  і невимушеність  в кожній ситуації.

Приїхали до Рахнівки. Під’їхали до школи. Виходимо з машини. Трохи припізнились. Там уже чекають – рахнівчани, вчителі, учні...

Біля  шкільної  хвіртки  –  наймолодші  дітки...Йдемо поволі, урочиста музика...

 Зупинилися біля малого хлопчини. Питаємо в нього:

–  А ти знаєш, яке сьогодні свято?

–  Так, знаю. День народження нашого поета.

–  А як його звати, знаєш?

–  Знаю. Ісус...

Ми всі мимоволі розсміялись, а в Циганюка – сльози в очах...

Галина Стефанова,
актриса, лауреат премії  ім. Василя Стуса

В пам’ять про батька

Сьогодні  наш  батько  зустрів  би  свій  славний ювілей, але  доля  розпорядилася  по-іншому.  Важка  хвороба  надто рано забрала його з життя.

Непомітно  спливають  роки.  І  скільки  б  їх  не минуло з  того  часу,  як  він  пішов  за  життєву  межу,  нам  завжди буде не вистачати його мудрого слова, підтримки, міцного батьківського  плеча,  теплих  долонь.  За  декілька  днів  до своїх далеких і незворотних мандрів у Вічність, він мужньо боровся  з хворобою, прагнучи  зробити ще чимало добрих справ.

Часу батькові бракувало завжди, його в нього не було ні хвилини... Хоча  все життя, особливо літньої днини,  він вставав о п’ятій ранку, це було закладено в ньому від самої природи, щоб першим зустріти світанок, першим збити росу на тій стежці, що веде до Бугу, першим прийти на роботу і з радістю зустрічати колег.

Пригадуються дитячі роки... Не раз із братом Віталієм, буваючи  у  батьковому  рідному  селі  Станіславчику,  що  в Жмеринському  районі,  бігали  босоніж  по  росяній  траві, милуючись його краєвидами, а батько брав нас на руки  і з великою любов’ю розповідав про своє дитинство та батьків (наших дідуся й бабусю) – Федора Григоровича та Євдокію Яремівну.  Адже  саме  від  них,  мудрих  і  працьовитих,  він успадкував людську гідність і чесність, порядність і доброту, вірність родоводу  і намагався прищепити ці вічні цінності нам, своїм дітям.

З рідного села пішов у великий світ, сповнений радощів і  тривог.  І,  як  розповідав  нам  батько,  усе  було  на  його життєвому шляху – злети і падіння, здобутки і нові задуми, які неодмінно втілювалися у життя.

Працюючи  у Чернівцях  на  посаді  директора  будинку культури, пізнав романтику юності, цікавий вир молодіжних буднів  та  зустрів  свою  майбутню  дружину,  нашу  маму  – Світлану Петрівну, з якою прожив усе своє життя.

З того часу, переїжджаючи на місце нового призначення батька, наша родина прагнула бути з ним поряд та в усьому йому допомагати. Адже, незалежно від того, які посади він займав, завжди повністю віддавався роботі.

Але, не дивлячись на свою зайнятість, батько намагався приділяти увагу й сім’ї і ці хвилини спілкування з ним були для  нас  надзвичайно  приємні  і  важливі  та  запам’яталися на все життя. Усім відомо, що батько був високоосвіченою й  ерудованою  людиною,  цікавим  співрозмовником  та оповідачем, тому слухати його було великою насолодою.

Він допомагав вибрати нам життєву дорогу, влаштувати особисте життя, радів нашим успіхам,  засмучувався через наші невдачі, сприяв вирішенню наших проблем.

Великим щастям для нього було народження улюблених онуків – Павлика та Світланки, яких він обожнював.

Батько  запам’ятався  нам  вимогливим,  принциповим та  водночас  надзвичайно  люблячим  і  турботливим.  Ми пишаємося тим, що його поважали  і цінували за мудрість, чесність, доброту, високий професіоналізм.

Йому з його талантами і людською любов’ю треба було б жити не менше 100 років. Важко змиритися, що його немає серед нас. Здається осиротіли не тільки ми, рідні, але й друзі, колеги та неначе посмутніла сама культура. П’ятдесят вісім років для такого життєлюба і умільця образливо мало.

Він  завжди  залишиться  для  нас  взірцем  людяності, доброзичливості та високої духовної культури.

Наталя Циганюк,
дочка 

Про Василя Циганюка кількома рядками

Професійне  кредо,  яким  Василь  Федорович  у  свій час  поділився  з  кореспондентом  газети  “Вінниччина” І.Волошенюком: “Підтримувати вогонь постійного пошуку і  горіння.  Людям  властиво  йти  протореними  стежками  і накатаними  дорогами,  бо  там  простіше,  надійніше,  без помилок, але так ближче  і до нудьги. Я вимагаю постійно думати і дерзати...”

*     *    *

“Не  буду  повторювати  вслід  за  іншими  про  значне обдарування  Василя  Федоровича  як  одного  з  провідних організаторів культурного життя в нашій області, про  інші його чесноти...

У  моїй  пам’яті  постає  його  завше  привітне  обличчя під  час  наших  зустрічей,  довірливий  тон  розмови,  талант оповідача, щире зацікавлення тобою і бажання спілкуватися. Гадаю,  таким  він  був не  лише  зі мною,  бо  знаю, що його поважало  багато  людей.  Дар  людяності  належить  до найбільших, і ним він володів сповна”.

Анатолій Подолинний, 
професор Вінницького педуніверситету 
ім.М.Коцюбинського, письменник,
 заслужений працівник культури України

*     *     *

“...Сьогодні хочеться згадати добрим словом покійного директора Вінницької наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва Василя  Федоровича  Циганюка,  який  не  лише  вивів  на високий науковий і мистецький рівень щорічні “Стусівські читання”,  але  й  перетворив  благеньку  кладочку,  що пов’язувала Стуса з Вінниччиною, на тісні зв’язки. Допоміг поетові по-справжньому повернутися додому”.

Дмитро Стус, 
письменник, літературознавець,
 лауреат Національної премії України 
ім.Т.Г.Шевченка, син поета-земляка, 
Героя України – Василя Стуса

*     *     *

“Цей  вечір  показав,  що  поки  будуть  біля  керма культури такі люди, як Василь Циганюк, вона буде щедрою, пульсуватиме енергійно попри всі злигодні нинішнього часу. Бо у достойника ще безліч грандіозних ідей і невичерпний ентузіазм”.

 Галина Касіяненко,
 кореспондент “Вінницької газети” 
(з ювілейного вечора В.Циганюка, 2003 р.)

*     *     *

“Василь Федорович  Циганюк  –  яскрава  і  талановита особистість на культурно – просвітницькому терені не лише нашого подільського краю, а й всієї України. Його знають, з ним радяться, спілкуються колеги з Києва, Хмельницького, Житомира,  Кіровограда,  Тернополя,  Львова,  Донецька  та інших міст держави...

У  Василя  Циганюка  аналітичний  розум,  чудовий організаційний  хист,  непересічна  творча  обдарованість, сильна  воля,  велика  витримка,  природні  від  батьків  – хлібодарів тактовність та інтелігентність, чесність, відкрите для  людей  серце.  Його  щиро  цінують  співробітники, 
обожнюють рідні і друзі”.

Анатолій Степаненко, 
 журналіст 

З творчого набутку В.Ф.Циганюка

Книги, статті, виступи

1977-1991

Імені  Леонтовича:  [про  самодіял.  хор.  капелу ім.М.Леонтовича Тульчин. РБК]  // Соц. культура. – 1977. – № 12. – С. 38-39.

Кроки, що радують: Тульчин. культосвіт. уч-щу – 50 р. // Зоря комунізму. – 1980. – 20 трав.

Причетність до прекрасного: [про Тульчин. культосвіт. уч-ще] // Вінниц. правда. – 1981. – 21 берез.

Культармійський  вересень:  [висвітлюється  робота Тульчин. культосвіт. уч-ща] // Культура і життя. – 1984. – 2 верес.

Дякують люди: [про Тульчин. культосвіт. уч-ще] // Комс. плем’я. – 1985. – 6 черв. Першокурсник одержує призначення: [досвід зв’язків Тульчин. культосвіт. уч-ща з госп-вами обл. у цілеспрямован. розподілі випускників] // Культура і життя. – 1986. – 4 трав. – С. 2.

Реализовать  творческий  потенциал:  [орг. самоуправління учнів в Тульчин. культосвіт. уч-щі] // Сред. спец. образование. – 1988. – № 10. – С. 30-31.

“Червона  калина”:  [про  фольклор.-етногр.  ансамбль Тульчин.  культосвіт.  уч-ща]  // Вінниц.  правда.  –  1990.  – 23 берез.

Нещасні  щасливі:  маловідомі  сторінки  з  минулого життя Тульчин. двору [родини Потоцьких]. – Вінниця: Ред.-вид. відділ по пресі, 1991. – 28 с.

Потрібен професіонал: уч-ща культури на магістралях перебудови:  [“круглий  стіл”  за  участю  працівників  М-ва культури  України  та  викладачів  ряду  уч-щ  системи М-ва культури. Серед учасн.: В.Ф.Циганюк – дир. Тульчин. уч-ща культури, С.В.Гарбулинський – зав. денним від-ням Тульчин. уч-ща] // Укр. культура. – 1991. – № 9. – С. 13-15, 38.

1992

Виродження  і  відродження...:  [роздуми  над  пробл. виживання культури] // Камертон-ікс. – 1992. – 10 верес. – С. 4.

Культурі потрібні професіонали:  [інтерв’ю  з першим заст.  нач.  упр.  культури  Вінниц.  облдержадмін.]  //  Він-ниччина. – 1992. – 18 верес.

Місце  зустрічі  змінювати  не  можна:  [роздуми  про облмуздрамтеатр  ім.М.Садовського  в його ювіл.  сезон] // Камертон-ікс. – 1992. – 22 жовт. – С. 4.

Орієнтовні  програми  з  народознавства.  –  Тульчин, 1992. – 64 с.

Таланти  твої, Україно!:  [інтерв’ю  першого  заст.  нач. упр. культури облдержадмін. про участь худож. колективів обл.  в першому Всеукр. фест. духовн.  і нац.  відродж. укр. мистец.]  / розмову вів В.Руденко  // Вінниччина. – 1992. – 13 листоп.

Тепер премія  імені Коцюбинського – Всеукраїнська // Вінниччина. – 1992. – 15 груд.

1993

Коли  заквітує  сад?:  [перший  заст.  нач.  упр.  культури Вінниц. облдержадмін. розповідає про навч. закл. та систему підвищ. кваліфікації в галузі культури] // Камертон-ікс. – 1993. – 5 лют. – С. 2.

Будем,  батьку,  панувати:  [заст.  нач.  упр.  культури Вінниц.  облдержадмін.  про  святкування  дня  народж. Т.Шевченка в обл.] // Вінниччина. – 1993. – 6 берез.

Земні  зірки  на  сцені:  [про  виставу  “Поминальна молитва”  за  п’єсою  Г.Горіна  у  Вінниц.  облмуздрамтеатрі ім.М.Садовського] // Вінниччина. – 1993. – 20 листоп.

Бібліотечний  маркетинг  //  Бібліотеки  і  розвиток культури та духовності на Вінниччині: матеріали обл. конф. бібл. працівників. – Вінниця, 1993. – С. 5-8.

Краєзнавство  і заклади культури: проблеми, пошуки, знахідки:  [з досвіду роботи музеїв, б-к, клубів обл.] // Подільська старовина. – Вінниця, 1993. – С. 276-281.

Чарівне полотно: казка. – Вінниця, 1993. – 12 с.

1994

Дві  казки:  [про  вистави  “Страшна  казка  про  любов” та  “Снігова  королева”  у  Вінниц.  облмуздрамтеатрі ім.М.Садовського] // Вінниччина. – 1994. – 14 січ.

Духовній  скарбниці  збагачуватись:  [підсумки  роботи закладів культури обл. за 1993 р.] // Камертон-ікс. – 1994. – 20 січ. – С. 2.

Вінниця  виручить... Київ:  [про  плани  і  досягнення  в галузі культури обл.] / розмову вів В.Руденко // Вінниччина. – 1994. – 31 трав.

У  Лопатинцях  на  святі  Коцюбинського:  [Шаргород. р-н] // Вінниччина. – 1994. – 24 жовт. Бібліотека і формування культурологічного середовища села  //  Сільська  бібліотека:  проблеми  і  перспективи: (матеріали обл. наук.-практ. конф.). – Вінниця, 1994. – С. 5-12.

1995-1996

Хмари  бездуховності:  [про  занепад  і  пробл.  укр. культури,  в  т.ч.  про  пробл.  музею  М.Коцюбинського  у Вінниці] // Вінниччина. – 1995. – 4 лют.

Стельмахівський  травень:  [свято  на  честь  письм.- земляка М.П.Стельмаха]  // Віта. – 1995. – 25 трав.  (№ 21). – С. 2.

Вінниця – член Ліги  історичних міст  // Вінниц. газ. – 1995. – 8 черв.

Дари  пані  Михайлини:  [про  кн.,  подаровані  нашою землячкою  М.Коцюбинською  Вінниц.  літ.-мемор.  музею М.Коцюбинського] // Вінниц. газ.– 1995.– 14 лип.

Тернова дорога: [про життя і творчість В.Стуса] // Вінниччина. – 1995. – 2 верес. У Руданському була “клечальна” субота. – [Б.м., 1995]. – 4 с. – (Машинопис).

Одне  діло  –  косити,  зовсім  інше  –  молотити:  [думка дир.  Вінниц.літ.-меморіал.  музею  М.Коцюбинського  про скорочення  штатів  працівників  культури  в  обл.]  //  Вінниччина. – 1996. – 30 січ.

1997-1998

Музей-садиба Михайла Коцюбинського / Л.Квятковська, В.Сторожук,  Н.Єременко,  Л.Запірченко;  відп.  ред. В.Циганюк. – Вінниця: ВАТ “Віноблдрукарня”, 1997. – 12 с.

Народознавчі мотиви  в  творчості М.Коцюбинського; Поетичне слово Коцюбинському / співавт. Ю.П.Гуменюк. – Вінниця, 1997. – 64 с.

Шинькович,  А.  Квіти  з  музею  Коцюбинського  /  сл. В.Циганюка  //  Циганюк  В.Ф.  народознавчі  мотиви  в творчості М.Коцюбинського  /  співавт. Ю.П.Гуменюк.– С. 61.

Нетлінний дух старовини спада хвилею з вітрин: 18 трав. – Міжнар. день музеїв: [розмова за “круглим столом” у ред. газ. / Л.Кароєва, В.Панкоша, Ф.Панчук, І.Безбах, В.Циганюк; кор. В. Руденко] // Вінниччина. – 1998. – 16 трав.

1999

Бібліотека  на  рубежі  ХХІ  століття:  матеріали  обл. наук.-практ.  конф.  /  упоряд.: М.Спиця, П.Цимбалюк;  відп. В.Циганюк. – Вінниця, 1999. – 83 с.

Бібліотеки  повинні  вижити:  [інтерв’ю  новопризнач. дир. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] / Бесіду вів В.Мельник // Вінниц. відом. – 1999. – 17 черв. – С. 21.

Библиотека – это своего рода храм, где находит приют идея великого и малого, бедного и богатого, христианина, мусульманина, иудея: [бесіда з дир. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] / вела бесіду С.Вишневська // Новини Вінниччини. – 1999. – 18 листоп. – С. 12; Віта. – 1999. – 18 листоп. – С. 12.

Велич  нації  полягає  у  її  культурі:  [перший  заст.  нач. упр. культури Вінниц. облдержадмін. про стан галузі в обл. ] / розмову вів А.Степаненко // Вінниц. газ. – 1999. – 15 квіт.

Зведений каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками м. Вінниці на 2000 р. / підгот. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 1999. – 56 с.

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 2000 року: (реком. бібліогр. довід.) / уклад.: М.С.Шлеймович, Т.М.Дмитренко; ред.  М.Г.Спиця;  відп.  В.Ф.Циганюк;  Вінниц.  ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва,  Вінниц.  держ.  обл.  арх.  –  Вінниця, 1999. – 71 с.

Мова  –  невмирущий  скарб  народу:  бібліогр.  покажч. /  уклад.:  Г.Авраменко,  О.Кізян;  авт.  передм.  Б.Хоменко; консульт.: Т.Слободинська, А.Костюк;  ред. М.Спиця;  відп. В.Циганюк; Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. держ. пед. ун-т ім.М.Коцюбинського. – Вінниця, 1999. – 55 с.

Пошук  додаткових  джерел  фінансування:  (з  досвіду роботи  б-к  України,  Вінниччини  та  зарубіжжя)  /  уклад.: М.Ю.Карягіна,  П.І.Цимбалюк;  ред.  М.Г.Спиця;  відп. В.Ф.Циганюк.  – Вінниця,  1999.  –  16  с.  –  (Б-ка  і  читач  на рубежі ХХІ ст.).

Сільські бібліотеки: [до Всеукр. дня б-к] // Вінниччина. – 1999. – 28 верес.

Сільська  бібліотека:  [виступ  на  наук.-практ.  конф.] // Бібліотека на рубежі ХХІ століття: матеріали обл. наук.-практ. конф. – Вінниця, 1999. – С. 51-54.

2000

Бібліотека: минуле, сучасне, майбутнє: [зб. матеріалів] /  уклад.:  В.Ф.Циганюк,  І.М.Журавлівський.  –  Вінниця: ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, 2000. – 45 с.

Вінниччина  в  датах:  (хронол.  довід.)  /  уклад. М.С.Шлеймович;  ред.  М.Г.Спиця;  відп.  В.Ф.Циганюк.  – Вінниця, 2000. – 112 с.

Влада  бібліотеки:  [відкр.  Всеукр.  наук.-практ.  конф. «Створення  та  інтеграція  ресурсів  б-к»]  //  Вінниччина.–  2000.– 10 жовт.

Влада  бібліотеки  //  Бібліотека:  минуле,  сучасне, майбутнє:  метод.  посіб./  упоряд.  та  підгот.  до  друку: В.Циганюк, І.Журавлівський.– Вінниця, 2000.– С.13-16.

Література  про  Вінницьку  область  за  1998  р.: бібліогр.  покажч.  /  упоряд.: Л.Г.Кравцова, О.Г. Ніколаєць, М.С.Шлеймович;  ред.  М.Г.Спиця;  відп.  В.Ф.Циганюк.  – Вінниця, 2000. – 265 с.

Неприбуткові  організації:  (нормат.-правов.  база): (зб.  док.)  /  упоряд.:  В.Ф.Циганюк,  І.М.Журавлівський, Р.В.Загурський. – Вінниця, 2000. – 49 с.

Нещасні  щасливі:  [маловідомі  сторінки  з  минулого життя Тульчин. двору і родини Потоцьких] // Вінниц. альбом. 1999. – Вінниця, 2000. – С. 279-289.

Похвальне  слово  бібліотекарю:  [дир.  ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва про діяльн., пробл. та перспективи б-к] / інтерв’ю взяв А.Степаненко // Укр. культура. – 2000. –
№ 4. – С. 3-5.

Оренда та орендні відносини: (нормат.-правов. база) /уклад. В.Ф.Циганюк; упр. культури Вінниц. облдержадмін.; Вінниц.ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва.– Вінниця, 2000.– 52 с.

Федір  Коновалюк  –  талановитий  майстер  пензля: бібліогр.  список  /  уклад.  Т.Марчук;  авт.  передм.  “Класик українського живопису” Т.Буяльська; консульт.: Г.Авраменко,

О.Ніколаєць; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк; Вінниц. ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. держ. техн. ун-т. – Вінниця, 2000. – 9 с. – (Наші видатні земляки).

Чи буде вінницьке диво?: [дир. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва про  ідею перенесення дефіцит. кн. на магніт. носії]  // Вінниччина. – 2000. – 12 трав. – С. 11. – (Спец. вип. газ. “Хочу все знати”).

«Бібліотекар  – це не професія, а стан душі…»: [інтерв’ю дир. Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] / зап. А.Степаненко; фото Н.Кравчук // Вінниччина. – 2000. – 27 черв.

2001

Алексєєв, С. Подільська муза: замальовки з нагоди… /  передм.  В.Циганюка  «Євангеліє  від  Сергія».–  Вінниця: Віта, 2001. – 112 с.

Звітує  Вінницька  область  у  столиці:  [бесіда  з  реж.-постановником  звіт.  концерту В.Циганюком]  / розмову  вів П.Мельник // Поділ. зоря. – 2001. – 18 січ. – С. 4.

Література про Вінницьку область за 2001 рік: бібліогр. покажч.  /  уклад.: Л.Кравцова, О.Ніколаєць;  ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2001. – 193 с.

Мова – могутня сила: [фонди б-ки з питань розв. мови] // Поділ. зоря. – 2001. – 22 лют. – С. 11.

Тор Неве Ланге (1851-1915): до 150-річчя з дня народж.: (бібліогр.  покажч.)  /  уклад.: В.Мельник, О.Ніколаєць;  ред. М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  –  Вінниця,  2001.  –  4  с.:  іл., портр. – (Наші видатні земляки).

Здрастуйте, пане Маестро!:  [про нар.артиста України Б.Шарварка] // Культура і життя. – 2001. – 17 берез.

«Україна  – мати наша»  [ про  звіт майстрів мистец.  і худ.колективів Києва] // Культура і життя.– 2001.– 20 лип.

«Лесині  джерела  –  2001»:  [про  міжнар.  свято  л-ри  і мистец., присвяч. 130-річчю від дня народж. Л.Українки] // Культура і життя. – 2001. – 10 серп.

Режисер відповідальних концертів: [розповідь про своє стажування в Нац. палаці «Україна» у Києві] // Поділ зоря. – 2001.– 4 жовт. – С.10.

2002

Бібліотека  в  інформаційному  суспільстві:  пошуки гармонії,  шляхи  трансформації:  [статті]  //  Культура  і життя. – 2002. – 31 груд. – Із змісту: [В.Ф.Циганюк про стан інформатизації в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва]. Відданий  меті:  до  170-річчя  з  дня  народж. П.І.Ніщинського:  бібліогр.  покажч.  /  уклад.  Т.О.Марчук; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 4 с.

Довічно молодий, співучий: до 80-річчя з дня народж. Я.Г.Шпорти  (1922-1956):  [бібліогр.  покажч.]  /  уклад.: Л.Боценко,  Т.Пальчак;  авт.  вступ.  ст.  А.Подолинний;  ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 5 с. – (Наші видатні земляки).

“Душа і серце режисури”: (коротко про життя і творчість нар. артиста України проф. Б.Г.Шарварка) / М-во культури і мистецтв України. – [Б. м., 2002. – 28 с.].
Знаменні  і пам’ятні дати 2003 року:  [хронол. список] /  уклад.:  О.Ніколаєць,  Т.Пальчак,  Г.Авраменко,  О.Кізян, М.Спиця;  ред.  М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  –  Вінниця, 2002. – 60 с.

Інформаційне  суспільство  і  бібліотеки:  [виступ на  наук.-практ.  конф.]  //  Бібліотека  в  інформаційному суспільстві:  пошуки  гармонії,  шляхи  трансформації:  тези регіон. наук.-практ. конф. (21-22 листоп. 2002 р.). – Вінниця, 2002. – С. 28-30.

Місцеве самоврядування: історія і сучасність: (бібліогр. покажч.) / уклад.: Г.М.Авраменко, О.І.Кізян; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 20 с.
Нове у бібліотечній справі: [дир. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва про тех. базу б-ки] // Поділ. зоря. – 2002. – 14 листоп. – С. 4.

Ода  бібліотекарю:  [з  виступу]  //  Бібліотека  в  інформаційному  суспільстві:  пошуки  гармонії,  шляхи трансформації: тези регіон. наук.-практ. конф. (21-22 листоп. 2002 р.). – Вінниця, 2002. – С. 84-85.

Перлини  української  архітектури:  (бібліогр.  покажч.) /  уклад.  О.Ніколаєць;  [вступ.  ст.  “Перлини  української архітектури”  за  матеріалами  Л.Денисової];  ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 7 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Публічні бібліотеки: тенденції оновлення: дайджест за матеріалами бібліотекозн. вид. 2001-2002 рр.: вип. 3 / підгот. Т.Побережна;  ред.:  М.Карягіна,  М.Спиця,  П.Цимбалюк; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 20 с. – (В робочу папку спеціаліста!).

Семен Якович Надсон (1862-1887): до 140-річчя від дня народж.:  (бібліогр. покажч.)  / уклад. Л.Заря; авт. вступ. ст. “Співав  я  змученим  важкою боротьбою...” А.Подолинний; ред. М.Спиця;  відп. В.Циганюк.  – Вінниця,  2002.  –  5  с.  – (Наші видатні земляки).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Україна – нова стратегія розвитку: бібліогр. покажч. / уклад.: Г.М.Авраменко, С.В.Свєтлова; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 17 с. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Українська  культура,  мистецтво,  фольклор:  кращі виставки  року:  метод.  рек.  б-кам:.  вип.  4  /  уклад.: Л.Авксентьєва,  А.Сенкевич,  О.Михайлюк,  Л.Введенська та  ін.;  авт.  передм.  П.Цимбалюк;  ред.  М.Спиця;  відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 26 с.

Харчові  технології  та  продукти  ХХІ  століття: (бібліогр. список) / уклад. Л.Борисенко; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2002. – 15 с.

2003

Архітектор  століття:  до  140-річчя  з  дня  народж. В.В.Городецького  (1863-1930):  (бібліогр. покажч.)  / уклад.: Л.Денисова  [передм.  “Владислав  Городецький  –  людина-легенда”], Т.Марчук, М.Спиця; бібліогр. консульт. О.Кізян; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 17 с. – (Наші видатні земляки).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Борис  Хоменко  –  письменник,  літературознавець: (біобібліогр.  покажч.)  /  уклад.:  Г.Авраменко,  О.Кізян; авт.  передм.  “Культурництво  як  світогляд  і  спосіб  буття” М.Стрельбицький;  ред.  М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  – Вінниця, 2003. – 30 с. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Герш  Іцкович  Будкер:  до  85-річчя  від  дня  народж. (1918-1977):  (бібліогр.  покажч.)  /  уклад.  Л.В.Введенська; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 6 с. – (Наші видатні земляки).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Вінниччина  бібліотечна:  довід.  /  автор.  кол.: В.Ф.Циганюк,  П.І.Цимбалюк,  І.М.Журавлівський;  ред. колегія:  Г.М.Авраменко,  О.І.Кізян,  М.Г.Спиця  та  ін.  –
Вінниця: Логос, 2003. – 224 с.: фотокол.

Зведений каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками м. Вінниці на 2003 рік / підгот. Т.Гуменюк; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 43 с.

Знаменні і пам’ятні дати 2004 року: хронол. список / підгот.: О.Ніколаєць, Т.Пальчак, Г.Авраменко, О.Кізян; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 57 с.

Історія  магдебурзького  права  в  Україні:  (бібліогр. покажч.)  /  уклад.  О.О.Подзолкіна;  консульт.-бібліогр. Г.М.Авраменко; авт. вступ. ст. “Магдебурзьке право: історія, час”  В.С.Мазурик;  ред. М.Г.Спиця;  відп.  В.Ф.Циганюк.  – Вінниця, 2003. – 17 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Краєзнавчий  інформаційний  ресурс  ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва  та шляхи його удосконалення  // Студії  з архівної справи та документознавства  / редкол.:  І.Б.Матяш (гол.  ред.)  та  ін.; Держкомархів України; УНДІАСД.  – К., 2003. – Т. 9. – С. 42-45.

Література про Вінницьку область за 2002 р.: бібліогр. покажч.  /  уклад.: Л.Кравцова, О.Ніколаєць;  ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 198 с.
Михайло  Григорович  Маслюк:  до  85-річчя  від  дня народж. (1918-1995): (бібліогр. покажч.) / уклад.: С.Заступ, М.Спиця; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 14 с.: іл. – (Наші видатні земляки). Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Невтомна  муза  Сергія  Алексєєва:  до  60-річчя  з  дня народж.  та  35-річчя  творч.  діяльн.:  (бібліогр.  матеріали) /  вступ.  ст.  Б.Хоменка;  ред. М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  – Вінниця, 2003. – 5 с.: іл., портр. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/

Співець  Вавілонії:  до  80-річчя  від  дня  народж. Василя  Земляка  (1923-1977):  (бібліогр.  покажч.)  /  уклад.: Л.Заря,  О.Роговий,  С.Синявська;  авт.передм.  “Феномен Василя Земляка” Н.Поляруш; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк; Вінниц. ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва, Липовец. ЦБ.  – Вінниця, 2003. – 5 с.: портр. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Телефонний  довідник:  [для  користування  в  галузі культури]  /  уклад.:  Т.М.Побережна,  М.Г.Спиця;  відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 112 с.

Трагедія  голодомору  на  Вінниччині  1932-1933  рр.: [бібліогр.  покажч.]  /  Уклад.  О.Ніколаєць;  авт.  вступ.  ст. “Голодомор  1932-1934  років  –  геноцид  народу  України” В.Петренко;  ред.  М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  –  Вінниця, 2003. – 80 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Час  слов’янського  ренесансу:  кращі  виставки  року: метод.  рек.  б-кам:  вип.  5  /  уклад.:  Л.Заря,  С.Коваль, Т.Марченко, А.Сенкевич; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2003. – 37 с.

2004

Афганська  неоголошена  війна:  вінницький  вимір: бібліогр.  покажч.  /  уклад.:  Г.Авраменко,  О.Кізян, Н.Добровольська;  вступ.  ст.  “Вшанування  пам’яті  воїнів-“афганців”  –  то  наша  біль  і  данина  поваги,  спогад  і святий  обов’язок”  П.Кирилішина;  худож.  А.Дикий;  відп.: В.Циганюк, П.Кирилішин; Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. обл. Спілка ветеранів війни в Афганістані, Вінниц. обл. краєзн. музей. – Вінниця, 2004. – 124 с.

Господар  рідної  землі:  до  100-річчя  з  дня  народж. двічі Героя Соц. Праці П.О.Желюка (1904-1976): (бібліогр. покажч.)  /  уклад.  Л.Романченко;  авт.  передм.  ”Желюкові ясні  зорі” М.Матієнко;  ред. М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  – Вінниця, 2004. – 19 с. – (Наші видатні земляки).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Запрошуємо на екскурсію [до ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва учнів 11-х кл. ЗОШ, гімназій, ліцеїв] // Вінниччина.– 2004.– 2 листоп.

Зведений каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками м. Вінниці на 2004 рік / підгот. Т.Гуменюк; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2004. – 42 с.

Знаменні  і пам’ятні дати 2005 року: хронолог. список /  уклад.:  Т.Кристофорова,  О.Ніколаєць,  Г.Авраменко;  ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2004. – 98 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Інформаційний  ресурс  бібліотеки.  Інновації. Суспільство: довід.-інформ. вид. / авт. проекту, кер. авт. кол. В.Ф.Циганюк;  упоряд.  і  ред.: М.Г.Спиця,  Г.М.Авраменко, О.І.Кізян. – Вінниця, 2004. – 196 с. – (До 100-річчя Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва). Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Історичні  витоки  козацького  роду  в  Україні: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф.: у 9 ч.  /  за наук. ред. О.В.Струкевича;  ред.:  М.Г.Спиця  (голова),  О.Г.Ніколаєць, П.І.Цимбалюк  та  ін.;  худож.  оформл.  І.К.Попенко;  відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2004. – 9 ч.

Мови  різні  –  душа  одна:  літ.-мист.  зустрічі  з представниками нац.-культ. т-в Вінниччини:  зб. матеріалів /  уклад.:  В.Циганюк, М.Ревенко;  авт.  вступ.  ст.  “О  слово рідне! Що без тебе я?” В.Циганюк; ред.Л.Бойко. – Вінниця, 2004. – 42 с.: фото. – (Міжнар. дню рід. мови та Року Респ. Польща в Україні присвяч.). Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Подільськими стежками Михайла Коцюбинського / Підг.: Б.В.Хоменко, В.Ф.Циганюк.– Вінниця, 2004. – 143 с.

Тарас Шевченко  і Вінниччина: біобібліогр. покажч. / уклад.: Г.М.Авраменко, О.І.Кізян, Б.В.Хоменко; авт. вступ. ст. “Шевченкіана Вінниччини” Б.В.Хоменко; ред. М.Г.Спиця; відп.  В.Ф.Циганюк;  Вінниц.  ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц.  держ.  пед.  ун-т  ім.М.Коцюбинського.  –  Вінниця, 2004. – 107 с. – (190-річчю від дня народж. присвяч.).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

«Тімірязєвка»  працює  на  майбутнє:  [з  історії  та сьогодення ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва]  // Подолія. – 2004. – 24 верес. – (Спец. вип. газ. «П’ятниця].

“Ярій,  душе!  Ярій,  а  не  ридай!”:  стусів.  читання на  Вінниччині  12-15  січ.  2004  р.:  зб.  матеріалів  /  уклад.: В.Циганюк, М.Ревенко;  ред.  Л.Бойко;  відп.  В.Циганюк.  – Вінниця, 2004. – 41 с. – ( 66-й річниці від дня народж. поета-земляка присвяч.).Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.
2005
Бібліотека у часі і просторі: матеріали, присвяч. Всеукр. дню б-к / уклад.: В.Ф.Циганюк, М.Б.Ревенко; уклад. бібліогр.: Г.М.Авраменко,  О.О.Кучинська;  авт.  передм.  “Бібліотеки Вінниччини у часі  і просторі” С.С.Нешик; ред. М.Г.Спиця; відп.: В.Ф.Циганюк, П.І.Цимбалюк. – Вінниця, 2005. – 28 с.: кол. іл.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Велика  Вітчизняна  війна  в  художній  літературі: бібліогр. список  / уклад.: Л.В. Введенська, О.Г. Ніколаєць; ред. Г.М.Авраменко; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 36 с. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Вінницька  обласна  універсальна  наукова  бібліотека ім.К.А.Тімірязєва:  головна  регіональна  бібліотека Вінниччини: [з історії та сьогодення установи] // Бібліотечна орбіта інформаційного суспільства: до 60-річчя заснування Закарпат. обл. універс. наук. б-ки / уклад. Н.Панчук, відп. за вип. Л.Григаш. – Ужгород, 2005. – С. 264-268.

Володар духовної краси: до 60-річчя від дня народж. В.І.Газінського: (бібліогр. покажч.) / уклад. Т.Марчук; передм. “Натхнення Божого митець” Л.Задорожнюк; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк; Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, Вінниц. обл. орг. Нац. муз. спілки України. – Вінниця, 2005. – 25 с. – (Наші видатні земляки).

Зведений каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками м. Вінниці на  2005  р.  / підгот. Т.Ф.Гуменюк; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 38 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Знаменні  і пам’ятні дати 2006 року: хронолог. список / уклад.: Т.П.Кристофорова, О.Г.Ніколаєць, Г.М.Авраменко; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 105 с.

Кращі виставки року: (метод. рек. б-кам): вип. 6 / уклад.: Т.Марченко, О.Сафронова, К.Осадчук, Л.Авксентьєва та ін.; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 41 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

На  радість  людям...:  до  90-річчя  з  дня  народж. М.О.Руденко  (1915-2003):  бібліогр.  покажч.  /  уклад.: О.Г.Ніколаєць,  Т.П.Кристофорова;  авт.  передм.  “Горлиця” А.М.Подолинний;  ред.  М.Г.Спиця;  відп.  В.Ф.Циганюк.  – Вінниця, 2005. – 24 с. – (Наші видатні земляки).

Явдоха Зуїха – визначна співачка слов’янського світу: до 150-річчя з дня народж. Явдохи Зуїхи (Євдокії Микитівни Сивак)  (1855-1935):  бібліогр.  покажч.  /  уклад.  Л.А.Бойко; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 29 с. – (Наші видатні земляки).

2006

Двомовність  чи  дволичність?:  (мовне  питання  в Україні: консолідація,  а не розкол):  [зб.]  / уклад.  та вступ. ст. “Проблема двомовності в Україні” В.Ф.Циганюка; уклад. бібліогр. Г.М.Авраменко; ред.: М.Г.Спиця, Г.М.Авраменко, О.І.Кізян; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2006. – 45 с.

Зведений каталог періодичних видань, передплачених бібліотеками  м.Вінниці  на  2006  р.  /  підгот.  Т.Ф.Гуменюк; ред. М.Г.Спиця; відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2006. – 50 с.

Квітни, мово!: матеріали,  присвяч. Міжнар.  дню  рід. мови  /  уклад.  Л.Введенська;  вступ.  ст.  “Квітни,  мово!” Г.Куделі;  ред.  М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  –  Вінниця, 2006. – 42 с.

Мойсей  української  літератури:  [матеріали,  присвяч. 150-річчю  від  дня  народж.  І.Я.Франка:  зб.]  /  уклад.  та  вступ.  ст. В.Ф.Циганюка;  ред.: О.І.Кізян, М.Г.Спиця;  відп. В.Ф.Циганюк. – Вінниця, 2006. – 56 с.

Мойсей  української  літератури:  [ст.  до  ювілею І.Я.Франка] // «Константинополь» ІІ: зб. других наук.-освіт. Поділ. Кирило-Мефод. Читань, присвяч. 20-річчю відродж. святкування  Дня  слов’ян.  писемності  і  культури  «Спадок слов’ян. просвітителів св. Кирила і Мефодія і слов’ян. світ». – Вінниця, 2006.– С.124-133.

Працею звеличений: до 100-річчя з дня народж. двічі Героя  Соц.  Праці  П.К.Романенка  (1906-1965)  /  уклад. В.Середюк;  вступ.  ст.  “З  славного  роду  хліборобського” В.Чернія;  ред.  М.Спиця;  відп.  В.Циганюк.  –  Вінниця, 2006. – 25 с.

Чорнобильське  відлуння.  Вінницькі  сторінки: (бібліогр.  список)  /  упоряд. С.Коваль;  відп. В.Циганюк.  – Вінниця, 2006. – 20 с.

Сценарії

Авторський  проект  та  сценарій  урочистостей, присвячених  60-річчю  визволення  Вінниччини  «Пам’ять серця». 26 берез. 2004 р.– Вінниця, 2004.– 24 с.

Благословенна будь, Вкраїно молода!: сцен. театраліз. свята  до  Дня  Конституції  України  /  уклад.:  В.Циганюк, М.Ревенко;  бібліогр.:  Г.Авраменко,  І.Погребна;  вступ.  ст. “Конституція  є. На черзі реалізація  її норм”  І.Бондарчука; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 20 с.Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/pub ication/.

2000  секунд  поряд  з  жінкою:  сучас.  естрад.  ревю  за матеріалами  конкурсів  “Бабуся-жінка”,  “Мати-жінка”, “Ділова жінка”, “Дівчина-лідер” та “Спортивна сім’я”: сцен. – Вінниця, 2000. – 64 с. І сценарист, і режисер: зб. сцен. / упоряд. М.Ревенко; авт. передм. В.Циганюк; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2004. – 256 с.: іл. – Бібліогр.: С. 242-255.

Пам’ятаєш, Земле, 45-й? Земле, 41-й не забудь!: метод. поради  і  сцен.  до  підгот.  і  проведення  урочист.  заходів, присвяч.  60-річчю  Великої Перемоги  /уклад.:  В.Циганюк, М.Ревенко; вступ. ст. «А музи не мовчали…» А.Левицького; ред. Г.Колосовська. – Вінниця, 2005. – 48 с.

Примножимо славу України!:  (сцен.  театраліз. свята) /  уклад.:  В.Циганюк,  М.Ревенко;  уклад.  бібліогр.: Г.Авраменко, О.Бондар;  вступ.  ст.  “З любові до Вітчизни” І.Гамрецького; ред. М.Спиця; відп. В.Циганюк. – Вінниця, 2005. – 36 с. Те ж: [Електрон. ресурс] // http://www.library.vn.ua/publication/.

Режисерська  експлікація  та  сценарій  концертної програми  «Краса  України  –  Поділля»  [до  Днів  культури Вінниччини  в Нац.  палаці  «Україна» м.Києва  26 жовт.  2004  р.] /  за  творч.  ідеєю  А.І.Левицького;  співав.:  М.Скрипник, С.Гарбулинський, О.Гончарук.– Вінниця, 2003. – 156 с.

Соборне свято – Перемога: сцен. святк. концерту до 55-річниці Великої Перемоги. – Вінниця, 2000. – 21 с.

“Столиця європейських залізниць”: сцен. святкування 100-річчя м.Жмеринки (серп. 2003 р.). – Жмеринка, 2003. – 67 с.

Сценарій  театралізованого  мітингу-реквієму, присвяченого 50-річчю Великої Перемоги. – Вінниця, 1995. – 8 с. – (Машинопис).

Сценарій  свята  “Роде  ти  наш  красний”.  –  Вінниця, 1996. – 11 с. – (Машинопис).

Сценарій святкування 400-річчя м.Тростянця (12 верес. 1998 р.). – Тростянець, 1998. – 55 с. – (Ксерокс).

Сценарій святкування 600-річчя м.Бар (8 верес. 2001р.). – Бар, 2001. – 68 с. – (Ксерокс).

Сценарій урочистостей з нагоди 500-річчя Чечельника (23 верес. 2000 р.). – Чечельник, 2000. – 30 с. – (Принтер).

Сценарій  урочистостей,  присвячених  визволенню України.– Вінниця, 2004.– 21 с.

Сценарний  план  проведення  І  Всеукраїнського  дня працівників  культури  та  аматорів  народного  мистецтва.  – Вінниця, 2001. – 16 с. – (Принтер).

Про В.Ф. Циганюка

Про присвоєння переможцям соціалістичного змагання за  гідну  зустріч  ХХVІІ  з’їзду  КПРС  почесних  звань Української РСР [в т.ч. звання засл. прац. культури України Циганюку  В.Ф.  –  дир.  Тульчин.  культ-освіт.  уч-ща]:  Указ Президії Верхов. Ради УРСР  від  21  лют.  1986  р.  // Відом.  Верхов. Ради УРСР. – 1986. – № 9. – С. 165.

Василь  Циганюк  –  подвижник  на  ниві  культури: [бібліогр.  вид.]  /  уклад.:  Г.Авраменко,  О.Кізян;  вступ. ст.  В.Сторожук;  ред.  М.Спиця.  –  Вінниця:  ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, 2003.– 40 с.: іл.

Відповідальність  –  обов’язок  і  право:  сес.  облради слухала звіт  її голови, затвердила програми  і... аплодувала “Людям року”: [“Людиною року” в номінації “Діяч культури і мистецтва” визнано дир. Вінниц. обл. універс. наук. б-ки ім.К.А.Тімірязєва В.Циганюка]  // Сіл.  вісті Вінниччини.  – 2003. – 31 трав.

Волошенюк, І. Директор «Тімірязєвки» [В.Ф.Циганюк. Є  інформація  про  історію  та  сьогодення  установи]  // Вінниччина. – 2005. – 8 листоп.

Гальперін,  О.  Новини  культури:  [про  діяльн.  дир. Вінниц.  ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва  В.Ф.Циганюка]  //  Панорама. – 2004. – 17 лип.

Гальчак, С. Краєзнавці Вінниччини:  біогр.,бібліогр.– Вінниця:  Книга-Вега,  2005.  –  224  с.  –  Із  змісту:  [про В.Ф.Циганюка]. – С. 202-203.

Гальчак, С. Краєзнавчий рух на Вінниччині в умовах незалежності України: [про краєзн. роботу працівників ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва,  в  т.ч. В.Ф.Циганюка]  // Краєзнавство.  –
2005. – № 1-4. – С. 62-63.

Гальчак,  С.  У  суверенній  незалежній  державі: [внесок  у  поділлєзнавство  дир.  ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва В.Ф.Циганюка] // Краєзнавство Східного Поділля. – Вінниця, 2005. – С. 122.

Касіяненко, Г. Привітали ювіляра: [до 50-річчя від дня народж.  В.Ф.Циганюка,  першого  заст.  нач.  упр.  культури Вінниц. облдержадмін.] // Вінниц. газ. – 1998. – 20 черв.

[Привітання В.Циганюка з 55-річчям від дня народж.  від колективу Вінниц.ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] // 33 канал. – 2003. – 18 черв. (№25). – С. 23.

Режисер відповідальних концертів: [про В.Ф.Циганюка – дир. Вінниц. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва, засл. працівника культури України] // Поділ. зоря. – 2001. – 18 серп.

Руденко, В. Підприємливі бібліотекарі: [про нову прогр. засл.  прац.  культури  України  В.Циганюка,  який  очолив колектив ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва] // Подолія. – 1999. – 8 лип.

Символ  глибокої  вдячності:  [про  відкриття  обл. Дошки  пошани  «Праця  та  звитяга  вінничан».  Серед лауреатів в номінації «Діяч культури і мистецтв» дир. ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва В.Ф.Циганюк]  // Подолія.  –  2003.  – 23 серп. – С.1-2. – (Спец вип. газ. «П’ятниця»).

Степаненко, А. Джерельна віть Сонцелюба // Вінниц. газ. – 1998. – 23 лип. – Рец. на кн.: Циганюк В., Гуменюк Ю. Народознавчі  мотиви  в  творчості  М.М.Коцюбинського.  – Вінниця, 1997. – 64 с.

Степаненко,  А.  Похвальне  слово  бібліотекарю: [про  колектив  ОУНБ  ім.К.А.Тімірязєва,  котрий  очолює В.Ф.Циганюк] // Укр. культура. – 2000. – № 4. – С. 3-5.

Степанюк, О. З поглядом у майбутнє:  [розповідь про засл. прац. культури України, дир. Тульчин. культосвіт. уч-ща В.Ф.Циганюка] // Зоря комунізму. – 1988. – 24 трав.

100 впливових людей міста: [в т.ч. В.Циганюк] // Подолія. – 2003. – 13 трав. – С. 3; 2004. – 2 квіт. – С. 2.

Чернявський,  О.  Визначено  кращих  з  кращих: [переможці  конкурсу  «Людина  року  –  2002»,  в  т.ч. В.Циганюк] // Вінниц. газ. – 2003. – 3 черв.

Чухно,  В.  Натхнення  –  людям:  [про  дир.  Тульчин. культосвіт. уч-ща – актив. пропагандиста кн. – В.Циганюка] // Зоря комунізму. – 1983. – 1 жовт.

Щедрого  Вам  ужинку,  Василю  Федоровичу!:  [ювіл.  урочистості в залі “Плеяда” з приводу 50-річчя від дня народж. першого  заст.  нач.  упр.  культури  Вінниц.  облдержадмін.В.Ф.Циганюка] / фото В.Осьмушка // Панорама. – 1998. – 20 черв.

*     *     *

Циганюк  Василь  Федорович:  [некролог]  /  М-во культури і туризму України; Вінниц. облдержадмін.; Вінниц. облрада; Упр. культури і туризму Вінниц. облдержадмін. та ін. // Культура і життя. – 2006. – 26 лип. – С. 4.

Циганюк Василь Федорович: [некролог] / О.Г.Домбровський, Г.М.Заболотний, В.В.Коровій та ін.] // Вінниччина. – 2006. – 25 лип.

Пам’яті Василя Циганюка: [некролог] / М.Коцюбинська, В.Яворівський, П.Осадчук // Літ. Україна. – 2006. – 27 лип. – С. 2.

Пам’яті колеги: [некролог] / Вінниц. обл. універс. наук. б-ка ім.К.А.Тімірязєва] // Вінниччина. – 2006. – 25 лип. Філін, О. Він «исполнил жизнь свою…» // Независим. курьер. – 2006. – 26 лип. – С. 4.

Передмова.................................................................................4
Ода бібліотеці
В.Циганюк.............................................................................5
Василь Федорович Циганюк
Короткі біографічні відомості.........................................28
Прожитих літ суцвіття
С.Гарбулинський................................................................30
Василь Циганюк – директор Бібліотеки
Н.Морозова........................................................................34
Він жив для друзів, працював для суспільства,
але завжди залишався самотнім бардом
А.Шинькович.....................................................................38
Василь Циганюк – вірний лицар культури
Л.Трачук, Є.Фолюшняк, Г.Погребняк...............................40
Добрий світ любові
Н.Гнатюк............................................................................44
Його душа – ціла галактика
В.Сторожук.......................................................................46
Слово про колегу, друга, людину...
В.Надольна.......................................................................48

Незабутні зустрічі
Г.Стефанова.....................................................
В пам’ять про батька
Н.Циганюк.........................................................
Про Василя Циганюка кількома рядками...  .........
З творчого набутку В.Ф.Циганюка (Бібліографія)..
  Книги, статті, виступи...............................
Сценарії......................................................
Про В.Ф.Циганюка......................................

Життя як спалах…
До 60-річчя від дня народження
Василя Федоровича Циганюка –
педагога, режисера, відомого діяча культури
на Вінниччині
(15.06.1948 – 21.07.2006)
Збірник матеріалів
Упорядник     П.Цимбалюк
Вступна стаття     С.Гарбулинський
Укладач бібліографії     О.Кізян
Редактор     М.Спиця
Сканування фотоматеріалів     О.Стояльникова
Комп’ютерна верстка, технічна коректура, дизайн,
опрацювання фотоматеріалів, оригінал-макет     Н.Спиця
Відповідальна за випуск     Н.Морозова

Підписано до друку 5.06.08. Формат 60х84/16
Папір офсетний. Умов. друк. арк. 5.0. Тираж 1000 прим.
21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 73
Тел.: (0432) 35-51-97, 35-11-04
Друк ПП Балюк І.Б.
м.Вінниця, вул. Р.Скалецького, 15
Тел. (0432) 52-08-02