Життя, присвячене науці. До 125-річчя з дня народження Станіслава Густавовича Струмиліна

Рік видання: 2002

Місце зберігання: Сайт (електронне видання)

 Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А.Тімірязєва

 

 

 

 

Станіслав Густавович Струмилін (Струмилло-Петрашкевич)

Життя, присвячене науці

До 125-річчя з дня народження  Станіслава Густавовича Струмиліна

 

 

Вінниця, 2002

 

 

 


С. Г.  Струмилін –  видатний вчений-економіст


В історії вітчизняної економічної думки значної уваги заслуговує наукова спадщина видатного економіста, академіка АН СРСР, нашого земляка-подоляЖиття, присвячене науці  До 125-річчя з дня народження Станіслава Густавовича Струмилінанина С.Г. Струмиліна. Сьогодні, коли прийшов час правдиво переосмислити історію нашої країни радянської доби та роль у ній особистостей, об’єктивно оцінити творчий доробок С. Струмиліна – завдання не з легких. Річ в тім, що дослідник жив у той період, коли його творчість перебувала під визначальним впливом двох тенденцій: з одного боку, поступального розвитку вітчизняної економічної думки останньої третини ХІХ – першої пол. ХХ ст., сповненої новаторськими ідеями світового значення, з іншого – насадження жорстких матеріалістичних економічних доктрин, ідеологічного та теоретичного монізму.

Незаперечним є те, що С. Струмилін – людина енциклопедичних знань – став першовідкривачем нових шляхів розвитку у цілому ряді галузей економічної науки. Вагомим і незаперечним є внесок його у вирішення теоретичних та методологічних питань стосовно розробки балансу народного господарства, оптимізації макропропорцій нагромадження і споживання, теорії ефективності та її ув’язки з фактором часу. По праву С. Струмилін вважається основопо-ложником вітчизняної науки економіки та організації праці. Неоціненним є його внесок у розвиток статистики як науки і галузі економічної діяльності.

Всупереч загальноприйнятим на той складний час підходам С. Струмилін твердо й послідовно обстоював власні погляди. Так, викликає повагу мужня позиція науковця у творчій дискусії щодо методології виміру результатів суспільного виробництва. С. Струмилін рішуче виступив проти застосування показника валової продукції, який, як відомо, містить у собі так званий повторний рахунок, а тому спотворює реальну картину стану економіки. Проте голос ученого було проігноровано політичною і науковою верхівкою, адже такий показник якнайкраще підходив для державної ідеології, для популярного тоді гасла: “Догнати й перегнати Америку”. Варто зазначити, що вчений продовжує непохитно захищати свою позицію щодо основного оцінного показника суспільного виробництва навіть після того, як чимало учасників дискусії вже було репресовано, а інші переорієнтувалися на пропаганду успіхів радянської економіки.

Сьогодні, коли невиправдано затягується теоретичне осмислення й практичне вирішення проблем оплати праці в перехідній економіці, забезпечення економічно доцільних й соціально прийнятних її мінімальних меж, не втрачає своєї актуаль-ності й переконливості думка С. Струмиліна про те, що заробітна плата повинна “забезпечити кожному робітникові зокрема достойну його норму засобів існування”.

У реаліях сьогодення розвинених країн вже по-іншому сприймається думка вченого, висловлена в першій половині минулого століття, про те, що капіталістичному суспільству не вистачає такої “дрібнички”, як суспільної власності на умови й результати виробництва. Можливо й на подив самого автора його футуристична фантазія перетворилася на елемент дійсності: сучасна економіка органічно поєднує приватний та державний сектори.

Звичайно, крізь призму сучасного економічного знання творча спадщина цього науковця може й повинна сприйматися критично. Однак цілком очевидно, що вона заслуговує на те, щоб бути прочитаною й гідно поцінованою сучасниками.

 

Основні дати життя і діяльності С. Г.  Струмиліна

 

Станіслав Густавович Струмилін (справж. прізв. – Струмилло-Петрашкевич) народився 17 (29) січня 1877 р. в с. Дашківці Подільської губернії (нині Літинський район, Вінницька область, Україна).

1887 р. 

Разом з сім’єю переїжджає з України в Рязанську губернію.

1896 р.

Закінчив реальне училище в м. Скопині.

1914 р. 

Закінчив С.-Петербурзький політехнічний інститут зі званням кандидат економічних наук.

Мобілізований в армію. На Ризькому фронті був до осени 1916 р.

1916-1917 рр. 

Завідуючий Відділом статистики Особого зібрання з палива в Петрограді.

1917 р. 

Член Економічного відділу Петроградської Ради робочих депутатів.

1918-1919 рр. 

Завідуючий Відділом статистики Петроградського обласного комісаріату праці.

1919-1923 рр. 

Завідуючий відділом статистики Народного комісаріату праці і Всеросійської центральної ради професійних спілок у Москві.

1921-1923 рр.

Професор кафедри “Теорія і техніка статистики і економічної статистики” Факультету суспільних наук Московського державного університету.

1921-1930 рр. 

Член президії Держплану СРСР, голова Секції обліку і розподілу.

Заступник голови Держплану СРСР.

1929-1930 рр.

Професор Інституту народного господарства ім. Г.В. Плеханова (Москва).

1930 р. 

Директор Інституту економічних досліджень Держплану СРСР (Москва).

1931 р. 

Вибраний дійсним членом Академії наук СРСР.

Присвоєна вчена ступінь доктора економічних наук без захисту дисертації.

Член президії Держплану СРСР.

1931-1937 рр. 

Заступник начальника Центрального планового бюро Держплану СРСР.

1931-1950 рр. 

Професор і член Вченої ради Московського планового інституту ім. Г.М. Кржижановського.

1931-1957 рр. 

Член, заступник голови Ради по вивченню виробничих сил країни Академії наук СРСР. 

1932-1937 рр.

Заступник начальника Центрального управління народногосподарського обліку Держплану СРСР.

1933 р.

Керівник Сектору планово-методологічного і низового обліку Центрального статистичного управління СРСР.

1936 р.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора за роботу в Держплані СРСР.

1942 р.

Присуджена Державна премія СРСР І ступеня за участь в роботі “Про розвиток народного господарства Уралу в умовах війни”.

1942-1946 рр.

Заступник голови Ради філій і баз Академії наук СРСР.

1943-1951 рр.

Член Ради науково-технічної експертизи Держплану СРСР.

1945 р.

Нагороджений орденом Леніна за видатні заслуги в розвитку науки і техніки в зв’язку з 220-річчям АН СРСР.

Нагороджений медаллю “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.”

1948 р.

Нагороджений медаллю “В память 800-летия Москвы”.

1948-1952 рр.

Завідуючий Сектором історії народного господарства Інституту економіки Академії наук СРСР.

1948-1968 рр.

Член кафедри політичної економії Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

1953 р.

Нагороджений орденом Леніна за вислугу років і бездоганну роботу.

1957 р.

Нагороджений орденом Леніна за заслуги в економічній науці в зв’язку з 80-річчям від дня народження.

1958 р.

Присуджена Ленінська премія за наукову працю “История черной металлургии СРСР”, т. 1.

1967 р.

Присуджено звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і Золотої медалі “Серп і Молот” за видатні заслуги в розвитку економічної науки і в зв’язку з 90-літтям від дня народження.

25 січня 1974 р. Станіслав Густавович Струмилін помер. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. 

 

Праці С. Г.  Струмиліна

В науковій спадщині академіка С.Г. Струмиліна понад 700 праць з проблем економіки, статистики, управління народним господарством, планування, демографічного прогнозування, економічної історії, соціології, філософії... 

Избранные произведения: В 8 т. – М., 1963-1968. – Т. 1-8.

Избранные произведения.: Очерки экономической истории России и СССР. – М.: Наука, 1966. – 514 с.

Избранные произведения: История черной металлургии в СССР. – М.: Наука, 1967. – 442 с.

Избранные произведения: Воспоминания и публицистика. – М.: Наука, 1968. – 480 с.

Богатство и труд. – СПб.: Общ. польза, 1905. – 203 с.

Бог и свобода. – М.: Красная новь, 1923. – 71 с.

Проблемы промышленного капитала в СССР. – М.: Экон. жизнь, 1925. – 134 с.

Проблемы экономики труда: Очерки и этюды. – М.: Вопр. труда, 1925. – 224 с.

Рабочий быт в цифрах: Стат.-экон. этюды – М.; Л.: План. хоз-во, 1926. – 134 с.

Договор займа в древнерусском праве: Опыт ист.-юрид. исслед. – М.: Изд-во. Коммунист. акад., 1929. – 71 с.

Очерки советской экономики: ресурсы и перспек-тивы. – М.: Госиздат, 1930. – 533 с.

Промышленный переворот в России. – М.: Госполитиздат, 1944. – 48 с.

Фактор времени в проектировках капиталь-ных вложений. – М.; Л.: Изд-во Главсевморпути, 1945. – 24 с.

Баланс народного хозяйства как орудие соци-алистического планирования // Вопр. экономики. – 1954. – № 11. – С. 22-40.

Наука и развитие производительных сил // Вопр. философии – 1954. – № 3. – С. 46-61. 

К оценке даровых сил природы // Пром.-экон. газ. – 1957. – 7 апр.

Статистико-экономические очерки. – М.: Госстатиздат, 1958. – 738 с.

От техминимума взяв начало… // Комс. правда. – 1967. – 29 янв. 

Экономические проблемы автоматизации производства. – М.: Госполитиздат, 1967. – 39 с.

О цене “даровых благ” природы // Вопр. экономики. – 1967. – № 8. – С. 60-73.

Счастлив счастьем других. – М.: Мол. гвардия, 1985. – 15 с.

Струмилин С.Г., Лупинович И.С. Естественноисторическое районирование СССР / Отв. ред. Д.Г. Виленский. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1947. – 375 с. 

 

Література про життя і діяльність С.Г. Струмиліна

Актуальные проблемы экономической науки в трудах С.Г. Струмилина.: [До 100-річчя з дня народж.]. – М.: Наука, 1977. – 435 с. – Із змісту: Ч. 1: [Про наукові праці С.Г. Струмиліна]. – С. 18-112, 205-270; ч. 3: [Спогади про С.Г. Струмиліна]. – С. 321-435.

Всемирная история экономической мысли: В 6 т. Т. 4. Теории социализма и капитализма в межвоенный период / МГУ им. М.В. Ломоносова; Гл. редкол.: В.Н. Черковец и др. – М.: Мысль, 1990. – 590 с. – Із змісту: [Про С.Г. Струмиліна]. – С. 188, 192, 193, 196, 198, 199, 202, 209, 210, 220, 223, 229-231, 234, 236, 237, 239, 240, 243, 244, 246, 248, 292, 309, 311-313, 320, 331, 332, 335, 344.

Гордість Поділля: Путівник / В.Д. Бовкун, І.П. Грущенко, Н.С. Квєтний та ін. – Одеса: Маяк, 1979. – 136 с. – Із змісту: [Про С.Г. Струмиліна]. – С. 84.

Горкіна Л.П. Нариси з історії політичної економії в Україні: Остання третина ХІХ – перша третина ХХ століття. – К.: Наук. думка, 1994. – 236 с. – Із змісту: [Про С.Г. Струмиліна]. – С. 179, 181, 233.

Грязнова А., Фридберг Л. Проблемы производительности труда в научном наследии академика С.Г. Струмилина // Соц. труд. – 1982. – № 7. – С. 120-124.

Історія економічної думки України: Навч. посіб. / Р.Х. Васильєва, Л.П. Горкіна, Н.А. Петровська та ін. – К.: Либідь, 1993. – 112 с. – Із змісту: [Про С.Г. Струмиліна]. – С. 187, 189.

Минц Л. Статистика в трудах С.Г. Струмилина // Вест. статистики. – 1967. – № 1. – С. 36-43. 

Проблемы экономической науки и практики.: Сб. статей, посвящен. 95-летию со дня рождения С.Г. Струмилина. – М.: Наука, 1972.

Струмилин С.Г. // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1975. – Т. 24, кн. 1. – С. 606-607.

Струмилин С.Г. // Экон. енцикл. / Под ред. Л.И. Абалкина. – М, 1999. – С. 798.

Cтрумилін С.Г. // УРЕ. – 2-ге вид. – К, 1984. – Т. 11, кн. 1. – С. 31.

Фарсобин В.В. О главной причине краха социализма // Вопр. истории. – 2000. – № 11/12. – С. 167-168. – Із змісту: [Про С.Г. Струмиліна]. – С. 168.

Чураков Д.О. Социально-политический протест рабочих в 1918 году: [Подаються офіц. дані С.Г Струмиліна про труд. конфлікти] // Отеч. история. – 2001. – № 4. – С. 67-78. 

 

Бібліографічні матеріали


Станислав Густавович Струмилин: [Біобібліогр. покажч.] / Вступ. ст. В.П. Кириченко; Сост. А.Д. Маева. – М.; Л, 1947. – 36 с.

Станислав Густавович Струмилин: [Біобібліогр. покажч.] / Вступ. ст. В.П. Кириченко; Сост. Р.В. Белова. – М.: Изд-во АН СССР. – 1954. – [Б. С.].

Станислав Густавович Струмилин: [Біобібліогр. покажч.] / Вступ. ст. Л.Е. Минца; Сост. Г.Н. Финашина. – М.: Наука. – 1968. – 160 с.

 

 

Укладач О. Подзолкіна
Редактор М. Спиця
Оригінал-макет Н. Спиця
Тиражування Г. Стратієнко
Відповідальна за випуск М. Карягіна
____________

Тираж 50 прим.
Ксерокс Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва.
21100, Вінниця, вул. Соборна, 73

 

Поділитися: