Віки творилась українська мова. Кращі виставки року

Рік видання: 2001

Місце зберігання: Відділ зберігання

 

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім. К. А. ТІМІРЯЗЄВА 


10-й річниці Незалежності України  присвячується



Віки творилась українська мова
Кращі виставки року


Методичні рекомендації бібліотекам



Випуск 3
Вінниця, 2001


ШАНОВНІ ДРУЗІ !

Вашій увазі пропонується 3-й випуск методичних рекомендацій “Кращі виставки року” за назвою “Віки творилась українська мова”, присвячених 10-й річниці Незалежності України.

До цього видання включені поради щодо пропаганди рідного слова, української літератури, розробки книжкових виставок та додаток “Хроніка основних акцій, спрямованих на заборону української мови під час царського і тоталітарного режимів”.

Розраховані матеріали на бібліотечних працівників, учителів, вихователів – усіх, кому дорога мова свого народу, рідної землі

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО УЧАСТІ БІБЛІОТЕК В УТВЕРДЖЕННІ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

“Українська мова – мова корінного населення України, а також українців, що проживають за її межами… Вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 млн людей” 
(Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000)

Рідна мова – то неоціненне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. У рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Воно – могутній засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу.

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Віками український народ творив це багатство, збираючи в скарбницю рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії.

І хоч українська мова, як і наш народ, пройшла тернистий шлях історії, вона живе і розвивається, є одним з головних чинників побудови незалежної держави.

Дуже влучно про її долю сказала місцева поетеса, лауреат літературної премії ім. М. Коцюбинського Валентина Сторожук у вірші “Молитва” з циклу “Рідна мова”.

“В тебе доля була полинова:

Як Христос у вінку йшла терновім,

То в валуєвсько-ємських оковах,

То під стягами кольору крові.

Глузували із тебе панове,

Називали наріччям “большово”

Відмовлялись сини безголові

Та не гнулася ти як підкова.

Не старієш, бо завжди в обновах

Скільки тут самоцвітів коштовних!”

(В. Сторожук. Пам’ять шипшини. – Вінниця, 1998)

Отримавши статус державної, українська мова має нові можливості для свого утвердження і подальшого розвитку. Цьому сприяє і Указ Президента України (1997 р.) “Про День української писемності і мови”, який відзначається щорічно 9 листопада.

Важлива роль в утвердженні, розвитку і розкриттю багатства, краси і наукової цінності рідної мови належить бібліотекам.

Особливо ця робота пожвавилася за останнє десятиліття. Книгозбірнями накопичено значний досвід. У тісній співпраці з іншими установами культури, освіти, громадськими організаціями та владними структурами вони досягають певних результатів. В арсеналі бібліотек – різноманітна палітра творчих акцій. Ось лише деякі з них: свята рідної мови, тижні, декади дитячої і юнацької книги, вечори, читацькі конференції, засідання за круглим столом, дні інформації, дні спеціаліста, літературні вікторини, лото, брейн-ринги, конкурси читців та знавців рідної мови.

Будь-яка справа у бібліотеці починається з формування фонду літератури відповідної тематики. Важко собі уявити роботу сучасної бібліотеки без таких фундаментальних видань як “Українська мова. Енциклопедія” (К., 2000), різноманітних довідників, словників, підручників. Великою підмогою будуть і періодичні видання, які бібліотекам варто передплатити самим або зкоординувати цю роботу з місцевими школами. Найважливіші з них: “Дивослово”, “Урок української”, “Українська мова і література в школі”, “Українська література в загальноосвітній школі” та інші. 

Настільною книгою у цій роботі має стати бібліографічний покажчик Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва “Мова – невмирущий скарб народу” (Вінниця, 2000). 

Враховуючи те, що бібліотеки покликані виконувати функції центрів регіональної інформації, тут повинні створюватися бази даних на традиційних і нетрадиційних носіях. В умовах центральних, районних, дитячих, міських, сільських бібліотек це, переважно, папки документів, фактографічних матеріалів, газетно-журнальних публікацій на теми: “Рідна мова бере свій початок…” (з історії української мови і книгодрукування), “Мова і держава” (законодавчі акти про функціонування української мови), “Шлях на Голгофу” (з історії нищення рідного слова), “Якщо держава хоче жити…” (про сучасну мовну ситуацію в Україні), “Про культуру мовлення” та інші. Ці назви можна використати і для влаштування тематичних полиць та проведення різних заходів.

Не слід забувати, що всі документи, наявні у бібліотеці, мають бути відображені у довідково-бібліографічному апараті.

Роботу варто будувати за певною системою, висвітлюючи такі основні напрямки: 

  •  З історії виникнення української мови.

Це питання можна розкрити за допомогою проведення науково-практичних конференцій, вечорів української писемності за назвами: “Прадавність української мови”, “Книга – зв’язок часу”, “Любов, якій понад тисячу років”, “Віки творилась українська мова”, “Споконвіку було слово…”.

Для науковців, освітян, журналістів, письменників цікавою буде конференція на тему: “Історія української мови та писемності”, під час якої доцільно розкрити такі питання:

  • Хронологічні параметри процесу формування української мови;
  • Тисячолітня літописна і книжкова спадщина України;
  • Розвиток українського книгодрукування і політика тоталітарного режиму;
  • Українська книга сьогодні.

Рекомендуємо провести цикл заходів (години цікавих повідомлень, бібліографічні огляди, бесіди), присвячених відомим мовознавцям, дослідникам української мови (Б. Грінченку, А. Білецькому, І. Білодіду, О. Бодянському, Л. Булаховському, Л. Калиновичу, А. Кримському, О. Потебні та іншим) за назвами “Життя, віддане рідному слову”, “Великий трудівник на ниві рідного слова”.

  • Тернистий шлях української мови.

Тут слід організувати книжкові виставки, зустрічі за круглим столом, читацькі конференції, зокрема: фактографічну книжкову виставку “Шлях на Голгофу: календар долі української мови”, на якій представити різні документи, що перешкоджали розвитку рідної мови (див. додаток). 

Доречним буде захід на тему: “Книги складної долі” (про книги С. Плачинди “Неопалима купина”, В. Симоненка “Тиша і грім”, О. Гончара “Собор”, П. Шелеста “Україно наша радянська”).

  • Мова в утвердженні України як самостійної держави.

Книжкові виставки, стенди у бібліотеках та поза їх межами можна присвятити темам: “Книги нової України”, “Сучасні українські видавництва”. Корисними як для бібліотек, так і для читачів, громадськості будуть зустрічі за круглим столом з участю місцевих видавців, виставки-ярмарки місцевих видань, презентації нових книг письменників-земляків.

Вартим уваги стало б дослідження серед читачів “Краща книга року” з подальшим її обговоренням.

Свята рідної мови, конференції, вечори поезії, літературні вечори можна назвати: “Воскресне мова – воскресне Україна”, “Мова – дім народного буття”, “Нове життя – нового прагне слова”, “Доля мови – доля народу”, “Живи і квітни, мово рідна!”, “Мова – це форма безсмертя етносу ”, “Державна мова – важливий фактор виховання патріотизму”.

  • На сторожі рідного слова  
    (Діячі культури про красу і чистоту української мови).

Лекції, бесіди про сучасну мовну ситуацію, український правопис, культуру ділового мовлення, вікторини, конкурси рідної мови можна присвятити темам: “Нове в українському правописі”, “Ну що б, здавалося, слова…”, “Бо то не просто мова, звуки…”, “Як принизливо бути хохлами”, “Рідна мова – наша совість і наша основа”, “Мова – дзеркало культури”.

“Чи правильно ми розмовляємо?” – вікторина за такою назвою буде цікава і корисна для старшокласників. Для прикладу візьмемо кілька запитань. 

Як буде правильно?

1. “Приймати участь” чи “взяти, брати участь

2. “Що торкається даного питання” чи “щодо, стосовно даного питання

3. “Бувший” чи “колишній

4. “Слідуючий” чи “наступний

5. “Дебошир” чи “бешкетник

6. “Любий день” чи “будь-який день

7. “Дякую вас” чи “дякую вам

8. “Розмовляти на українській мові” чи “українською мовою

9. “Відношення до когось, чогось” чи “ставлення до когось, чогось”.

(Правильні відповіді підкреслені).

  • Художнє слово про мову ( народна творчість, вірші, пісні).

“Барвінкова. Шовкова. Чудова.

Калинова. Вербова. Бідова.

Течіє норовиста Дністрова.

Зоре лагідная вечорова”.

(В. Сторожук. Молитва)

Різноманітні творчі акції можна провести за темами: “Народ скаже – як зав’яже”, “О рідне слово, хто без тебе я?”, “А мова справді схожа на квітник”, “Мово моя, материнська”.

Варто продовжувати роботу по пропаганді кращих творів українських письменників, відзначенню їх ювілейних і пам’ятних дат.

Лише при підтримці органів місцевої влади та місцевого самоврядування, у тісній співпраці з освітніми, науковими установами, закладами культури і мистецтва, письменницькими організаціями, товариством “Просвіта” можна досягти успіху у справі утвердження, становлення, поширення рідної мови.

Робота має бути спланована, здійснюватися не від випадку до випадку, а систематично, вдумливо, розсудливо, тактовно, обережно. Тільки такий підхід дасть вагомі плоди.

Завдання методичних центрів – допомогти бібліотекам своїх регіонів у здійсненні цієї роботи з використанням різних форм і методів впливу. І най – ефективнішою з них буде система безперервної бібліотечної освіти та самоосвіти бібліотекарів.

Всі заходи варто висвітлювати в засобах масової інформації. Це приверне увагу владних структур, мешканців вашого регіону як до рідного слова, книги, так і до бібліотеки. 

П.І. Цимбалюк

 

 

Слово, як породіння Духа, безсмертне, й немає сили на його знищення. 

Почалася українська літера-турна мова в Х ст., відновилася в половині ХVІ-го віку творчим джерелом, полохливо вийшла на рівне за Котляревського, а далі все зростала і більшала, й за наших часів перетворилася в могутню річку.

І. Огієнко 

СТОЛІТТЯ МОВИ – ПОВНОВОДНІ РІКИ

Творилась віки українська мова

І потом, і кров’ю народу,

Як дар найсвятіший від вічногоСлова

На зоряне щастя та згоду.

До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова.

Колективна пам’ять народу – творця береже слово, а в ньому – і своє безсмертя. У слові рідної мови захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови.

Мова – дивосвіт, духовна планета, на якій живе виплекана людиною незліченна кількість слів.

Запрошуємо вас прилучитися до мовної скарбниці народу, оглянути ретроспективно багатолітній шлях розвою української літературної мови.

До вашої уваги виставка “Століття мови – повноводні ріки”, яка вводить у безмежний, велетенський, захоплюючий світ слова.

ФІЛОСОФИ РОЗМІРКОВУЮТЬ ПРО МОВУ

В Європі існує народ, забутий істориками, – народ русинів… Цей народ існує, має свою історію, відмінну від історії Польщі і ще більше відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської й польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться.
К.: Делямар, 1869

Література:

ДИБ’ЯК Н. Філософія мови. Шляхи до істини // Дивосл. – 1997. – № 5/6. – С. 15-16.
ЗАКУСИЛО М. Люди розмножились і почали говорити: [Філос. роздуми про укр. мову] // Світовид. – 1997. – Число 3. – С. 126-132.
МОВЧАН П. Мова – явище космічне: Письменницько-філос. роздум // Літ. Україна. – 1989. – 26 жовт., 16, 23, 30 листоп.
ПАРХОНЮК Л. До проблеми сутності мови: деякі міркування й роздуми // Дивосл. – 1996. – № 11. – С. 15-17.
СКОВОРОДА Г. Пізнай в собі людину. – Львів: Світ, 1995. – 528 с.

МОВА КИЇВСЬКОЇ РУСІ: ВУЗОЛ ІСТОРИКО-ЛІНГВІСТИЧНИХ І ПОЛІТИКО-ІДЕОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ

Не розумію, не збагну, де бере свої початки шкідлива тенденція до нівелювання мов найпервіснішого і найціннішого скарбу культури націй. Адже за людиною, яка втратила свою мову, вже не стоїть культура її народу.
Хто є вона без неї?
Р. Іваничук

Література:

БУРКОВСЬКИЙ І. Чи мала мова Київської Русі давньомосковську основу? // Розбудова держави. – 1996. – № 12. – С. 15-18.
КОБИЛЮХ В. Санскрит – ключ до вивчення праісторії української мови // Дзвін. – 1994. – № 7. – С. 134-136.
КОЛОМІЄЦЬ В. Душа нації або Мовні праглибини України // Воля і Батьківщина. – 1996. – № 2. – С. 9-15; Київ. – 1995. – № 9/10. – С. 123-128.
КРАСУСЬКИЙ М. Стародавність української мови // Наука і сусп-во. – 1997. – № 1/2. – С. 8-14.
КРИМСЬКИЙ А. Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася // Кримський А. Твори: В 5 т. – К., 1973. – Т. 3. – С. 252-283.
МИХАЛЬЧУК К. Что такое малорусская (южнорусская) речь? // Киев. старина. – 1899. – Т. 66. – С. 135-195.
МОСЕНКІС Ю. Проблеми праісторії української мови // Розбудова держави. – 1997. – № 2. – С. 23-25.
НІКІТІНА Ф.О. Якою була наша прамова?: Огляд версії її походж. // Відродж. – 1994. – № 8. – С. 54-56.
НІМЧУК В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. – К.: Наук. думка, 1992. – 416 с.
ПІВТОРАК Г. Як розмовляли в стародавньому Києві // Культура слова: Респ. міжвід. зб. – К., 1992. – Вип. 42. – С. 71-76.
СЕГЕДА Ю. Навіть Ключевський визнавав первинність української мови // Вінниц. газ. – 1999. – 8 трав.
ТКАЧ М. Старослов’янська [мова] – сиріч староукраїнська // Літ. Україна. – 1998. – 17 верес. – С. 3.
ЯРЕМЕНКО В. Якою ж мовою розмовляли київські князі? // Наука і сусп-во. – 1991. – № 2. – С. 14-17.

СТАРОУКРАЇНСЬКИХ СЛІВ ПРАДАВНІЙ РЯД

Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній усі тони й відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших.
М. Гоголь

Література:

БОРОВСЬКИЙ Я. Першопочатки східнослов’янської писемності // Отчий край: іст.-літ. зб. – К., 1990. – Вип. 4. – С. 16-22.
ГРАМАТИКА І.Федорова. – К.: Дніпро, 1964. – 81 с. – (Фотомеханіч. відтвор. оригіналу “Граматики”, видрук. І. Федоровим у Львові 1574 р.).
ГРАМАТИКА слов’янська І. Ужевича / Підгот. до друку І. Білодід, Є. Кудрицький, АН УРСР, Ін-т. мовознавства ім. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1970. – 112 с. – (Пам’ятки укр. мови ХVІІ ст.) .
КУЛІШ П. Граматка. – СПб.: Тип. П.А. Куліша, 1857. – 149 с.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ І.С. Граматка українського язика: В 2 ч. – К., 1913-1914.
Ч. 1.: Етимологія. – К.: Друк 2-ї Артілі, 1913. – 80 с.
Ч. 2.: Синтаксис. – К.: Друк. І.І. Чоколова, 1914. – 94 с.
ПАВЛОВСЬКИЙ О.П. Граматика малороссійськаго наречія, или Грамматическое показаніе существеннейших отличій, отдаливших Малороссійское наречіе от чистого россійского языка, сопровождаемое разными по сему предмету замечаніями и сочиненіями. – СПб.: Тип. В. Плавильщикова, 1818. – 115 с.
СМОТРИЦЬКИЙ М. Граматика / Підгот. факсиміл. вид. та дослідж. пам’ятки В.В. Німчука. – К.: Наук. думка, 1979. – 110 с.
ШЕВЧЕНКО П. Букварь южнорусский 1861 року. – СПб.: В печатні Гогенфельдена и К°, 1861. – 24 с.

У ТІЙ МОВІ НАМ МИНУВШІСТЬ НАШУ ВІДКРИВАЛИ

Щось, видно, в’яже душу людини невидимими узами з минувшиною, з переказами і споминами давніх віків, з таємничими обрядами і піснями народними.
О. Партицький, 1894

Література:

ВОЛОДИМИР Мономах. Поучения // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. ред. О.В. Мишанич. – К., 1989. – С. 178-367.
ІЗБОРНИК Святослава 1073 р. – Факсиміл. вид. – М.: Книга, 1983. – 265 л., 79 с. наук. апарату факсиміл. вид.
КІЄВО-Печерскій Патєрикъ или Сказанія о житіи и подвигахъ Святых Угодниковъ Кієво-Печерской Лавры. – Репринт. вид. з 3-го вид. 1903 р. – К.: Либідь, 1991. – 255 с.
[КИЇВСЬКИЙ літопис] // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. ред. О.В. Митанич. – К., 1989. – С. 178-367.
ОСТРОМИРОВЕ Євангеліє 1056-1057. – Факсиміл. вид. – Л.: Аврова, 1988. – 240 с.
ПОВІСТЬ минулих літ // Літопис руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця; Відп. ред. О.В. Митанич. – К., 1989. – С. 1-178.
СЛОВО про Ігорів похід: Зб. / Пер. М. Рильського. – К.: Дніпро, 1974. – 87 с.: іл.

КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ ПРОДОВЖУЮТЬ СПРАВУ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Другого такого літопису ніде не знайдемо, як не знайдемо такого степу, як наш, ні такої ріки, як Дніпро.
Б. Лепкий

Література:

ВЕЛИЧКО С. Літопис: В 2 кн. /Пер. В. Шевчука. – К.: Дніпро, 1991. – Кн. 1-2.
ДОКУМЕНТИ Богдана Хмельницького 1648-1654 / Упоряд. І. Крип’якевич, І. Бутич; АН УРСР. Ін-т сусп. наук. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 740 с.
ЛІТОПИС гадяцького полковника Григорія Грабянки: Пер. із староукр. – К.: Т-во “Знання” України, 1992. – 192 с.
Літопис Самовидця / Вид. підгот. Я.І. Дзира. – К.: Наук. думка, 1971. – 207 с.

І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ – ПЕРЕХІД ВІД ДАВНЬОЇ ТРАДИЦІЇ ДО НОВОЇ МОВНОЇ ЯКОСТІ

Від появи “Енеїди” І. Котляревського ведеться літо-числення нового українського письменництва і новочасної нашої літературної мови від якої, по суті, почався якісно новий виток національно-культурного відродження України.
І. Білодід

Література:

200-РІЧЧЯ “Енеїди” І. Котляревського – 200 річчя новочас. української літературної мови // Укр. сл. – 1998. – 15 жовт. – С. 9, 15.
ЄФРЕМОВ С.О. Літературно-критичні статті: [Про І. Котляревського]. – К.: Дніпро, 1993. – 351 с.
КОТЛЯРЕВСЬКИЙ та його школа // Єфремов С. Історія українського письменництва. – С. 276-305.
ОКАРА А. Творчість І. Котляревського та нова парадигма української літературної мови // Сл. і час. – 1999. – № 9. – С. 22-25.
ПАСТУХ Н. З нього починалася наша сучасна літературна мова: [Про І. Котляревського] // Вінниц. газ. – 1999. – 7 верес. – С. 4.

ВІДКРИЙ, О РІДНА МОЯ МОВО, СВОЇ СКАРБНИЦІ ЗОЛОТІ

Історичні обставини поставили під знак питання дальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури. Бути чи не бути українському народові, який втратив останні рештки автономії, який перетворився в малій своїй частині в “малоросійське дворянство”, а в більшій – у кріпаків і все сильніше відчуває соціальний і національний гніт царського уряду? “Бути!” – відповіла на це запитання “Енеїда” Котляревського.
О. Білецький

Від І. Котляревського, Т. Шевченка веде свій відлік мова нова, українська, більш наближена до тієї, якою говорив народ.

“Ну що б, здавалося, слова…, – чуємо ми з малих літ. – Слова та голос, більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!”

Звернімося до рідної мови. Уся вона з могуті інтелекту й криці моралі. Така українська мова. Ніжна й тендітна, а міцніше броньованої броні.

Писалося і утверджувалося українське слово крізь найтяжчі ворожі цензурні кайдани, крізь віки, Укази імператорів про заборону друкування на “малороссийском наречии”, крізь численні циркуляри і постанови урядовців радянських часів.

Виставка детально коментує цілий ряд антиукраїнських актів, спрямованих на заборону української мови, знищення українських книжок, вільного українського друку в цілому.

Довга була дорога розвою нашої української літературної мови, дорога терниста і крута. “Але не меч і щит рятують мову, лише безсмертні твори”.

Це мова Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Павла Загребельного, Романа Іваничука, наших публіцистів і лекторів – носіїв взірцевого слова, істориків і філософів.

Україні як самостійній державі з єдиною загальнодержавною мовою присвячений останній розділ – “Цвіти і сяй моя державна…” Цей вислів О. Олеся дає нам розуміння того, що в демократичній державі кожен має право на плекання рідної мови, утвердження її державного статусу.

ЯК ГУЛ СТОЛІТЬ, ЯК ШУМ ВІКІВ, ЯК БУРІ ПОДИХ – РІДНА МОВА!

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім задаток сил багатий,

Вогник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

І. Франко

Література:

БОГДАН С. “Озовись до мене хоч інколи…” [Критика творів Т.Г. Шевченка з погляду мови] // Дивосл. – 2000. – № 5. – С. 15-20.
БОЛТІВЕЦЬ С. І.Огієнко: мова як вираження національної психіки, душі й свідомості народу // Дивосл. – 1994. – № 7. – С. 23-27.
ВАВРИК В.Р. Яков Федорович Головацкий: Его деятельн. и значение в галицко-русской словесности. – Л.: Тип. Ставрович. ин-та, 1925. – 172 с.
ВЕЛИКИЙ гранослов свого народу…: [Про внесок П. Мирного в теорію укр. літ. мови] // Мовознав. – 1990. – № 3. – С. 3-11.
ГРУШКА Є. Його істинна святиня: П. Куліш про мову // Волинь. – 1991. – № 1. – С. 142-143.
ГУЗАР О.В. До проблеми мовознавчої концепції М. Драгоманова // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 11. – С. 52-54.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. Про українську мову і українську школу / Передм. Я. Гояна. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.: іл. – (Укр. відродж.).
ЖОВТОБРЮХ М.А. Мовознавчі праці Я. Головацького // Мовознав. – 1989. – № 5. – С. 68-74.
КОРНІЄНКО Н.П. І. Франко – великий поборник єдиної української мови // Укр. мова в шк. – 1959. – № 5. – С. 17-24.
КОСТОМАРОВ М.І. Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке // Костомаров М.І. Твори: У 2 т. – К., 1967. – Т. 1. – С. 375-393.
ЛЕСИН В.М. Лесь Мартович про українську літературну мову // Питання слов’янського мовознавства. – Л., 1953. – Кн. 3. – С. 169-178.
ЛЕСЯУКРАЇНКА про мову: (За листуванням) // Культура слова: Респ. міжвід. зб. – К., 1991. – Вип. 40. – С. 39-41.
МАЦЬКО Л.І. “…уся сила і краса нашої мови тільки йому одному відкрилися”: [Про мовотворчість Т.Г. Шевченка] // Мовознав. – 1989. – № 2. – С. 18-24.
МАЦЬКО Л. Пантелеймон Куліш в історії української літературної мови // Дивосл. – 2000. – № 8. – С. 21-25.
МЕДВЕДЄВ Ф.П. Г.Ф.Квітка-Основ’яненко в історії української літературної мови // Мовознав. – 1972. – № 2. – С. 13-19.
ОКАРА А. Творчість І. Котляревського та нова парадигма української літературної мови // Сл. і час. – 1999. – № 9. – С. 22-25.
ПАНЬКО Т.І. Мова і нація в еститичній концепції І. Франка. – Л.: Світ, 1992. – 192 с.
СМАГЛЕНКО Ф.П. Боротьба Павла Грабовського за українську літературну мову // Пр. Одес. ун-ту. – 1958. – Т. 148. – С. 215-222. – (Сер. філол. наук., вип. 8).
СТЕПАНИШИНА Ю. Розвиток українського байкопису (Від Г. Сковороди до Л. Глібова) // Укр. літ. в ЗОШ. – 2000. – № 3. – С. 55-62.
УДОВИЧЕНКО О. Мова як відображення національної самосвідомості (на основі аналізу повістей І.С. Нечуя-Левицького) // Укр. мова та л-ра. – 1996. – № 5. – С. 4-5.

СЛАВЕТНІ ДІЯЧІ НА МОВНІЙ НИВІ

Рости наша мово, рости, розвивайся

У силі та славі, рости в красоту ж,

І хлопської свити не пряч, не встидайся –

Народная свита нам наче контуш!

… І генії руські тебе підіймуть

Високо на світлі престоли науки,

І слави тобі діадему сплетуть,

Булаву законів дадуть тобі в руки.

К. Устиянович

Література:

БІЛОДІД І.К. Леонід Арсенійович Булаховський: [Творч., наук. шлях]. – К.: Наук. думка, 1968. – 80 с.
БІЛОДІД О.І. “Старокиевский говор есть прямой предок нынешней малорусской речи…”: До 120-річчя з дня народж. А.Ю. Кримського // Укр. мовознав. – 1992. – Вип. 19. – С. 5-12.
ЄДЛІНСЬКА У.Я. І.С.Свєнціцький – дослідник української мови // Питання слов’янського мовознавства. – Л., 1958. – Кн. 5. – С. 12-19.
ЗАДОРОЖНИЙ В. Іван Іванович Огієнко – мовознавець // Мовознав. – 1990. – № 1. – С. 62-67.
ЗОРІВЧАК Р. Життя, віддане слову: [Про вчен.-мовознавця Ю.О. Жлуктенка] // Дзвін. – 1996. – № 7. – С. 145-149.
КОНДРАШОВ Н.А. Осип Максимович Бодянський. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1956. – 87 с.
МИХАЙЛО Андрійович Жовтобрюх: (До 70-річчя від дня народж.) // Мовознав. – 1975. – № 5. – С. 83-85.
ПЛАЧИНДА В.П. Павло Гнатович Житецький. – К.: Наук. думка, 1987. – 208 с.
СЕМЧИНСЬКИЙ С. Професор Андрій Білецький [1911-1995] // Іноз. філол. – 1997. – Вип. 110. – С. 3-12.
ТРОСТОГОН М. Михайло Калинович – визначний український мовознавець з Поділля: [1888-1949] // Тези доп. 15-ої Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. – Вінниця, 1996. – С. 33-35.
ТЯГУНОВА М.М. От школьного учителя – до академика: [До 90-річчя від дня народж. укр. мовознавця І.К. Білодіда] // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. – 1996. – № 8. – С. 54-55.
ФРАНЧУК В.Ю. Олександр Опанасович Потебня. – К.: Наук. думка, 1985. – 167 с.

ПАМ’ЯТКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Українська мова мене не тільки вабить як письменника, вона дивує й захоплює. Словниковий запас її так само незміренний.
З нею просто і надійно, бо вона – душа моєї нації.
В. Шевчук

Література:

ВАЩЕНКО В.С. Перша українська граматика [О. Павловського] // Укр. мова в шк. – 1955. – № 4. – С. 29-36.
ГАЛЯТОВСЬКИЙ І. Ключ розуміння / Підгот. до вид. І.П. Чепіги. – К.: Наук. думка, 1985. – 443 с. – (Пам’ятки укр. мови ХVІІ ст.).
ГОРЕЦЬКИЙ П.Й. Памва Беринда і його “Лексіконъ славеноросскій” // Укр. мова в шк. – 1956. – № 2. – С. 22-29.
ГРАМОТИ ХІV ст. / Упоряд. М.М. Пещак; Відп. ред. В.М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1974. – 255 с.
КУЛІШ П. Граматка. – СПб.: Тип. П.А. Куліша, 1857. – 149 с.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ І.С. Граматика українського язика: В 2-ч. – К., 1913-1914.
Ч. 1: Етимологія. – К.: Друк. 2-ї Артілі, 1913. – 80 с.
Ч.2: Синтаксис. – К.: Друк. І.І. Чоколова, 1914. – 94 с.
ПРИВАТНІ листи ХVІІІ ст. / Підгот. до вид. В.А. Передрієнко; АН УРСР. Ін-т мовознав. ім. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1987. – 174 с. – (Пам’ятки укр. мови).
РУСАЛКА Дністровая: Фольклор.-літ. альм. “Руської трійці” / Вступ. ст., підгот. текстів і приміт. М.Й. Шалати. – К.: Дніпро, 1987. – 206 с.
УКРАЇНСЬКІ грамоти ХV ст. / Підгот. і комент. В.М. Русанівського. – К.: Наук. думка, 1965. – 163 с.
ШЕВЧЕНКО Т. Букварь южнорусский 1861 року. – СПб.: В печатні Гогонфельдена и К°, 1861. – 24 с.
ШЕВЧУК В. Мова і витворення культурних та духовних цінностей (ХVІІ- ХVІІІ ст.) // Дивосл. – 1996. – № 3. – С. 16-22. 

НЕ МЕЧ І ЩИТ РЯТУЮТЬ МОВУ, ЛИШЕ БЕЗСМЕРТНІ ТВОРИ

Промінням ясним, хвилями буйними,

Прудкими іскрами, летючими зірками,

Палкими блискавицями, мечами

Хотіла б я вас висловить, слова!

Л. Українка

Література:

ВИХОВАНЕЦЬ І.Р. “Могуть самодзвонного слова”: [П. Тичина і укр. мова] // Культура слова: Респ. міжвід. зб. – К., 1992. – Вип. 41. – С. 3-5.
ГОНЧАР О.Т. Твори: В 2 т. – К: Наук. думка, 1993.
ДЗЮБА І.М. Бо то не просто мова, звуки… Роздуми письм. – К.: Рад. письм., 1990. – 134 с.
КОСТЕНКО Л.В. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с.
МАЛАНЮК Е. Поезії. – Львів, 1992. – 686 с.
МАЛИШКО А.С. Поетичні твори. – К.: Наук. думка, 1988. – 736 с.: портр.
МОВО рідна, слово рідне!: Вірші, поеми, статті / Ред. – упоряд. І. Бойко. – К.: Веселка, 1989. – 288 с.
НАЙДОРОЖЧИЙ скарб: Слово про рідну мову: Поезії, вислови / Упоряд. В.І. Лучук. – К.: Рад. письм., 1990. – 390 с.
ОЛІЙНИК Б.І. Поезії. – К.: Дніпро, 1986. – 343 с.
ОЛЕСЬ О. Твори: В 2 т. – К.: Дніпро, 1990.
ОРЕСТ М. Держава слова: Вірші та переклади. – К.: Основи, 1995. – 526 с.
ПАВЛИЧКО Д. Твори: В 3 т. – К.: Дніпро, 1989. –
ПРИГОРОВСЬКИЙ В. “Повинна бути сучасною”: [О. Довженко про мову] // Укр. мова і л-ра в шк. – 1993. – № 9. – С. 54-57.
РИЛЬСЬКИЙ М.Т. Поеми. – К.: Дніпро, 1984. – 314 с.
СВІТЛИЧНИЙ І.О. У мене – тільки слово!. – Х.: Фоліо, 1994. – 431 с. – (Укр. л-ра ХХ ст.).
СИМОНЕНКО В.А. Лебеді материнства: Поезії. Проза. – К.: Молодь, 1981. – 344 с.
СОЛОГУБ Н.М. Мовний світ Олеся Гончара. – К.: Наук. думка, 1991. – 137 с.
СТУС В.С. Під тягарем хреста. – Львів: Каменяр, 1991. – 159 с.
ТИЧИНА П. Квітни, мово наша рідна: [Зб.]. – К.: Наук. думка, 1972. – 207 с.
ЦІКАВИЙ шлях до рідної мови: Крилаті вирази, кросворди, чайнворди / Упоряд. Л. Саприкіна. – Донецьк: ВКФ “БАО”, 1998. – 78 с.

СЛОВНИКИ – СКАРБНИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

Не бійтесь заглядати у словник: 
Це пишний яр, а не сумне провалля.
М. Рильський

Література:

БРИЛІНСЬКИЙ Д. Словник подільських говірок. – Хмельницький, 1991. – 116 с.
ІСТОРИЧНИЙ словник украинского язика. Т. 1., зошити 1-2 / Під ред. Є. Тимченка. – Х.; К., 1930-1932. – С.
ОБЕРНЕНИЙ частотний словник сучасної української художньої прози / Уклад. О. Грязнухін. – К.: Спалах, 1998. – 960 с.
СЛІПУШКО О. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові: 10000 сл. – К.: Криниця, 1999. – 508 с. – (Сер. “Сучас. слов. України”).
СЛОВНИК староукраїнської мови ХІV-XV ст.: В 2 т. / АН УРСР. Ін-т суспіл. наук. – К.: Наук. думка, 1977-1978. – Т. 1-2.
СРЕЗНЕВСКИЙ И.И. Словарь древнерусского языка: В 3 т., 6 кн. – Репринт изд. – М.: Книга, 1989. – Т. 1-3.
ЮРЧЕНКО О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. – Х.: Основа, 1993. – 176 с.

ЦВІТИ І СЯЙ, МОЯ ДЕРЖАВНА…

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить – співає наша мова.

Чарує, тішить і п’янить.

О. Олесь

Література:

ЗАКОН УРСР про мови в УРСР: Прийн. на десятій сес. Верхов. Ради УРСР 11-го скликання 28 жовт. 1989 р. – К.: Україна, 1991. – 14 с.
ПРО День української писемності та мови: Указ Президента України. – 6 листоп. 1997 р. // Уряд. кур’єр. – 1997. – 11 листоп. – С. 4.
ПРО функціонування державної мови в науковій сфері (Постанова Голов. Ради ВАК України від 12 берез. 1998 р.) // Бюл. ВАК України. – 1998. – № 2. – С. 28.
САВЧУК М. Синдром Тарапуньки і пуньки, або Ще раз про суржик, який нам нав’язують // Урок укр. – 2000. – № 5/6. – С. 10-11.
АНТОНОВИЧ М. Законодавство України та зарубіжних країн щодо статусу державної мови (порівняльний аспект) // Право України. – 1999. – № 6. – С. 73-74.
БУДЬМО нацією: [Пробл. мовн. політики] // Уряд. кур’єр. – 2000. – 20 трав. – С. 8.
ВИСМІЮЮТЬ усе українське … Звернення, прийн. на наук. конф. “Укр. мова: стан і перспективи” // Культура і життя. – 1999. – 18 верес.
ЗАРЕМБА Є. Умова розвитку держави – мова // Подолія. – 2000. – 14 квіт. – С. 3.
ЗАЯВА МЗС України [стосовно мовної політики в Україні] // Уряд. кур’єр. – 2000. – 15 лют. – С. 2.
ЗЯТЬЕВ С. Вітчизна й мова – нероздільні // Нар. армія. – 2000. – 27 квіт. – С. 7.
МАТВІЄНКО А. Українська мова й українська політика // Дніпро. – 2000. – № 9/10. – С. 77-87.
РАДЧУК В. Мова в Україні: стан, функції, перспективи // Укр. мова та л-ра. – 2000. – Лют. (№ 6). – С. 1-3.
ТРИГУБЕНКО В. Українська мова в освіті: важкий шлях до утвердження // Учитель. – 2000. – № 4/6. – С. 3-7.

БУВАЛЬЩИНА
Українська драматургія на протязі століть

Матеріали виставки знайомлять з кращими здобутками української класичної драматургії.

Від шкільної драми, інтермедії, вертепу до реалістичної соціально-побутової та соціально-психологічної драми, блискучі зразки якої дали І. Карпенко-Карий, М. Старицький, М. Кропивницький, І. Франко та П. Мирний, представляють літературу перші розділи. Цей період найплідніший і найзнаменніший в історії української драматургії, винятково важливий в історії українського професійного театру.

Розпочате ще корифеями розширення рамок реалістично-побутової драми продовжили Л. Українка, В. Самійленко, С. Васильченко, Б. Грінченко та ін.

Для зіставлення використаний матеріал з п’єс І. Котляревського, Т. Шевченка і українських радянських драматургів І. Кочерги, О. Корнійчука, О. Коломійця, М. Зарудного.

Вперше за останні десятиліття драматургія В. Винниченка, С. Черкасенка, О. Олеся – складна і суперечлива – стає предметом наукових досліджень.

На великому фактичному матеріалі можна простежити за становленням, розвитком і вдосконаленням української літературної мови в жанрі драматургії, так щедро і різнопланово представленої в творах.

З МИНУЛОГО – В СЬОГОДЕННЯ

Мистецтво є матеріалізація ідеалу й водночас ідеалізація матерії.
Дельсарт

Література:

ЄФРЕМОВ С.О. Історія українського письменства. – К.: “Феміна”, 1995. – 688 с.
ІВАШКІВ В.М. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ с. – К.: Наук. думка, 1990. – 142 с.
ІСТОРІЯ української літератури: В 2 т. – К.: Наук. думка, 1987.
ІСТОРІЯ української літератури ХХ ст.: в 2 т. – 1994.
КОЗЛОВ А.В. Українська дожовтнева драматургія. Еволюція жанрів: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1991. – 200 с.
УКРАЇНСЬКА література ХVІІ ст.: Синкрет. Писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика. – К.: Наук. думка, 1987. – 608 с.
УКРАЇНСЬКА література ХVІІІ ст.: Поетич. твори. Драм. твори. Прозові твори. – К.: Наук. думка, 1983. – 694 с.
ХРОПКО П.П. Становлення нової української літератури: Посіб. для вчителів. – К.: Рад. шк. , 1988. – 192 с.
ЧИЖЕВСЬКИЙ Д.І. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль: МПП “Презент”, за участю ТОВ “Феміна”, 1994. – 480 с.

ПО СХОДИНКАХ ЧАСУ…

Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками, і заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!…
І. Тобілевич

Література:

БАБИШКІН О. Драматургія Лесі Українки. – К., 1963. – 405 с.
ДЕМ’ЯНІВСЬКА Л.С. Іван Карпенко-Карий (І.К. Тобілевич). Життя і творчість: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1995. – 144 с.
КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО Г. Повісті та оповідання. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1982. – 541 с.
КИРИЧОК П.М. Марко Кропивницький. Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1985. – 150 с.
КОЛОМІЄЦЬ В.В. Добра і правди син: Михайло Старицький – драматург. – К.: ПБП “Фотовідеосервіс”, 1993. – 64 с.
КРОПИВНИЦЬКИЙ М.Л. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1990. – 608 с.
КУЛІНСЬКА Л.П. У світі ідей та образів: Особливості поетики драми Лесі Українки. – К.: Дніпро, 1971. – 222 с.
КУЛІШ П.О. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1994. – 768 с.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА. Бояриня: Драматична поема; Лісова пісня: Драма-феєрія в 3-х діях. – К.: Укр. письм. – 2000. – 176 с.
ЛУЦЬКИЙ Ю.Д. Драматургія Г.Ф. Квітки-Основ’яненка і театр. – К.: Мистец., 1978. – 159 с.
МИРНИЙ П. Твори: В 2 т. Т.1. Оповідання. Повісті. Роман. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1989. – 752 с.
НАХЛІК Є.К. Пантелеймон Куліш: До 170-річчя від дня народж. – К., 1989. – 48 с.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ І. Твори: В 2 т. Т.1. Повісті та оповідання. П’єса. – К.: Наук. думка, 1985. – 638 с.
СМОЛЕНЧУК М. Марко Кропивницький і його край. – К.: Мистец., 1971. – 75 с.
СТАРИЦЬКИЙ М.П. Поетичні твори. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1987. – 576 с.
ФЕДЬКОВИЧ Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наук. думка, 1985. – 574 с.
ЧУГУЙ О.П. Драматургічні елементи в ліриці Т.Г. Шевченка. – Х.: Вища шк. Вид-во при ХДУ, 1989. – 192 с.

СТАРЕ ГНІЗДО Й МОЛОДІ ПТАХИ

Герої трагедії – герої людства, його наймогутніший вияв; 
Герої комедії – люди звичайні, хоч би навіть і розумні і благородні.
В. Белінський

Література:

ВИННИЧЕНКО В.К. Вибрані п’єси. – К.: Мистец., 1991. – 605 с.
ГНІДОН О.Д., ДЕМ’ЯНІВСЬКА Л.С. Володимир Винниченко: Життя, діяльн. творчість. – К.; 1996. – 256 с.
ГРОНО нездоланих співців: Літ. портр. укр. письм. ХХ ст. – К.: Укр. письм., 1997. – 285 с.
ДНІПРОВСЬКИЙ І. Яблуневий полон: Поезія. Драми. Оповідання. – К.: Дніпро, 1985. – 358 с.
ЖУЛИНСЬКИЙ М.Г. Із забуття – в безсмертя: Сторінки призабутої спадщини. – К.: Дніпро, 1990. – 447 с.
З ПОРОГА смерті: Письм. України – жертви сталін. репресій. – К.: Рад. письм., 1991. – 494 с.
ІРЧАН М. Твори: В 2-х т. Т. 1. Драми. – К.: Дніпро, 1987. – 343 с.
ЛАВРІНЕНКО Ю. Розстріляне відродження: Антол. 1917-1933. Проза. Поезія. Драма. – Мюнхен, 1959. – 980 с.
МЕЛЬНИЧУК-ЛУЧКО Л. Драматургія Мирослава Ірчана. – К.: Рад. письм., 1963. – 250 с.
ОЛЕСЬ О. Твори: В 2 т. Т. 2. Драматичні твори. – К.: Дніпро, 1990. – 683 с.
СЛАВУТИЧ Я. Розстріляна муза: Мартиролог. Нариси про письм. і поетів. – К.: Либідь, 1992. – 184 с.
ЧЕРКАСЕНКО С.Ф. Твори: В 2 т. Т. 1. Поезія. Драматичні твори. – К.: Дніпро, 1991. – 891 с.

НА ПОКЛИК СЕРЦЯ, СОВІСТІ, ДУШІ

Служити народові, віддавати йому всі сили, увесь жар серця – високе покликання.
О. Корнійчук

Література:

БОГУСЛАВСЬКА 3. Драматург і театр. – К.: Рад. письм., 1961. – 205 с.
ВАКУЛЕНКО Д.Т. Мовою драматичних образів. – К., 1988. – 48 с.
ГАЛАН Я. Драматичні твори. Художня проза. Публіцистика. – К.: Наук. думка, 1983. – 590 с.
ГОН М.Я. Творчість Я. Галана – драматурга: Проблеми розв. прогрес. в драматургії Захід. України 20-30 х. рр. – Львів, 1982. – 150 с.
ДАВИДОВА І. З думою про народ: На сцені – драматургія М. Стельмаха. – К.: Мистец., 1973. – 155 с.
ДЕМ’ЯНІВСЬКА Л.С., СЕМЕНЮК Г.Ф. Українська радянська драматургія: Тенденції сучас. розв. – К.; Вища шк., 1987. – 159 с.
ЗАРУДНИЙ М.Я. Твори: В 2 т. Т. 2. П’єси. – К.: Дніпро, 1991. – 815 с.
КОЛОМІЄЦЬ О.Ф. П’єси. – К.: Мистец., 1990. – 287 с.
КОРНІЙЧУК О.Є. Драмичні твори. – К.: Наук. думка, 1989. – 608 с.
КОЧЕРГА І. Драматичні твори. – К.: Наук. думка, 1989. – 736 с.
КУЗЯКІНА Н. Драматург І. Кочерга: Життя, п’єси, вистави. – К.: Рад. письм. , 1968. – 258 с.
МИХАЙЛИН І.Л. Жанр трагедії в українській радянській драматургії: Питання історії і теорії. – Х.: Вища шк., вид-во при Харк. ун-ті, 1989. – 152 с.
СОБКО В.М. П’єси. – К.: Дніпро, 1982. – 437 с.
СУЧАСНА драматургія: Репертуар. зб. – К.: Мистец., 1986. – 141 с.
ШИЯН А. П’єси-казки (за мотивами укр. нар. казок). – К., 1951. – 178 с.
ШЛАПАК Д. З любов’ю до сучасника: Драматургія М. Зарудного і театр. – К.: Рад. письм., 1981. – 205 с.

ТЕАТРАЛЬНИМИ ШЛЯХАМИ

Я люблю театр. Люблю його пристрасною любов’ю. Великі образи, створені талановитими драматургами, акторами й режисерами, наснажують мене… Для мене театр завжди був джерелом глибокої втіхи або таких самих страждань…
І. Микитенко

Література:

АНДРІАНОВА Н.М. Шляхи розвитку українського театру. – К., 1960. – с.
БОБОШКО Ю. Сьогодення українського театру. – К., 1971. – 45 с.
ДОЛЬСЬКИЙ В.М. Театральними шляхами. – К.: Мистец., 1981. – 80 с.
КАЗИМИРОВ О. Український аматорський театр: Дожовт. період. – К., 1965. – 133 с.
КОЛОМІЄЦЬ Р.Г. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого. – К.: Мистец., 1984. – 100 с.
КОРИФЕЇ українського театру: Зб. – К.: Мистец., 1982. – 309 с.
КРАСИЛЬНИКОВА О.В. Історія українського театру ХХ ст.: Моногр. – К.: Либідь, 1999. – 208 с.
САДОВСЬКИЙ М.К. Мої театральні згадки (1881-1917). – Х., 1930. – 121 с.
САКСАГАНСЬКИЙ П. (Тобілевич). По шляху життя: Мемуари. – К., 1935. – 231 с.
САХНОВСЬКИЙ-ПАНКЄЄВ В.О. Драма і театр. – К.: Мистец., 1982. – 132 с.
СТАРИНКЕВИЧ Є. Українська радянська драматургія. – К., 1941. – 30 с.
У СВІТІ Мельпомени: Зб. – К.: Мистец., 1981. – 110 с.
ЧЕРКАШИН Р. В роки Вітчизняної війни. – К., 1947. – 23 с.
ЩЕРБАКІВСЬКИЙ Д. Перший театральний будинок у Києві то його садиба. – К., 1925. – 27 с.

 

Додаток

ХРОНІКА ОСНОВНИХ АКЦІЙ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАБОРОНУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ЧАСІВ ЦАРСЬКОГО І ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМІВ

1720 р.Указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою “… вновь книг никаких не печатать…”.
1769 р.Указ Синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784-1811 р. Переведення викладання у Києво-Могилянській академії російською мовою до її закриття.
1818 р. Постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою.
1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського братства.
1862 р. Закриття українських недільних шкіл.
1863 р. Циркуляр Валуєва про заборону друку українською мовою, крім творів “изящной словесности”.
1864 р. Статут про початкову школу: навчання має проводитись лише російською мовою.
1876 р. Ємський указ Олександра ІІ про повну заборону українського письменства.
1884 р. Заборона українських театральних вистав у всіх губерніях Малоросії.
1914 р. Заборона в окупованій російською армією Галичині й на Буковині друкування книг, газет і журналів українською мовою, розгром товариства “Просвіта”, гоніння на Українську Церкву. Була знищена у Львові бібліотека Наукового товариства імені Т. Шевченка.
“… Я буду тут заводити російську мову, закон і порядки”.
Губернатор Галичини Бобринський
1914 р. Микола ІІ своїм указом ліквідував всю українську пресу.
… А далі знайшлися гідні продовжувачі нищення української мови…
1927 р. На Пленумі Комуністичної партії більшовиків України Каганович звинуватив наркома освіти УРСР Шумського в націоналістичному ухилі при проведенні українізації.
1933 р. Ліквідація на Україні неіснуючого, так званого, “нового націона-лістичного ухилу”. Телеграма Сталіна про припинення українізації.
1938 р. Розпуск КПЗУ, необгрунтовано звинуваченої в націоналізмі. Постанова “Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР”.
1958 р. Пленум ЦК КПРС ухвалив постанову про перехід українських шкіл на викладання російською мовою. 17.04.1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну постанову.
1961 р. ХХІІ з’їзд КПРС схвалив нову програму партії і проголосив політику “злиття націй”, що по суті означало тотальну русифікацію усіх народів СРСР.
1970 р. В Міністерстві освіти СРСР видано наказ про захист дисертацій лише російською мовою і лише в Москві.
1975 р. Поновлення цензурування “Кобзаря” Т. Шевченка.
1977 р. Арешт членів Української Гельсінської Групи М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук’яненка, М. Матусевича.
1978 р. ЦК КПРС прийняв постанову про посилення вивчення та викладання російської мови /“брежнєвсько-рашидовський циркуляр”/.
1978 р. Колегія Міносвіти УРСР схвалила директиву “Про удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки” – черговий етап російщення української освіти.
1983 р. ЦК КПРС надав учителям російської мови статус найбільшого сприяння в неросійських школах, підвищивши при цьому їм платню / “Андроповський указ”/.
1989 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну /російську/ мову в СРСР. Така ж “норма” була закладена у проекті нової /”горбачовської”/ Конституції СРСР.
1990 р. Верховна Рада СРСР прийняла “Закон про мови народів СРСР”, яким російській мові надавався статус офіційної.


Віки творилась українська мова

Кращі виставки року
Методичні рекомендації бібліотекам 
Вип.3

Редактор - М.Спиця 
Комп'ютерний набір і верстка - Н.Дорошенко 
Тиражування - Г.Стратієнко 
Відповідальна за випуск - М.Карягіна

Поділитися: