Український композитор М. Д. Леонтович (1877-1921)

Рік видання: 1977

Місце зберігання: Відділ краєзнавства

Вінницьке обласне управління культури

Державна обласна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва

 

 

 

Рекомендований список літератури

Український композитор М. Д. Леонтович (1877-1921)

 

 

 

 

Вінниця – 1977 

 

 

 

„Вміти записати її (народну пісню) та відчути все, що вона може дати для музики, у широкому смислі слова, – це необхідна чергова справа“

М. Д. ЛЕОНТОВИЧ

 

13 грудня 1977 року минає 100 років з дня народження видатного ком­позитора, класика української музики, нашого земляка Миколи Дмитрови­ча Леонтовича.

Батьківщина Леонтовича – село Монастирок (тепер Немирівського ра­йону) на Поділлі. Освіту майбутній композитор здобував у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, проте відмовився від попівства і став працю­вати учителем в с. Чужові Подільської губернії. Невтомно працює М. Д. Леонтович над своєю музичною освітою.

В 1901 році він склав свою першу збірку обробок українських народних пісень для хору без супроводу, його «Друга збірка пісень з Поділля» (1903 р.) була високо оцінена композитором М. Лисенком.

Працюючи вчителем залізничної школи станції Гришино (тепер Краоноармійськ Донецької області), Леонтович вперше організував хор робітників-залізничників, розучував з ними народні пісні в своїй обробці, а також розкладену ним для хору «Марсельєзу».

Велику Жовтневу соціалістичну революцію М. Леонтович сприйняв як художник-патріот. Він переїхав до Києва, працював у державному апара­ті, був комісаром першої української державної хорової капели, проводив значну громадську роботу.

Повернувшись до. Тульчина в 1919 році, Леонтович керував червоноармійською художньою самодіяльністю, зробив розкладки револющйних пісень («Інтернаціонал», «Варшав’янка», «Ми ковалі», «Ми курсанти молодії»), почав працювати над оперою «На русалчин великдень», яку закінчити не встиг. В ніч з 22 на 23 січня 1921 року Микола Леонтович трагічно заги­нув. Похований М. Д. Леонтович в с. Марківці Теплицького району.

Музична спадщина Леонтовича – це твори на оригінальні теми. «Льодолом», «Літні тони», «Легенда», «Моя пісня», фрагменти з незакінченоі опери «На русалчин великдень» та понад сто розробок народних мелодій. Серед них такі перлини української музики, як «Щедрик», «Ой з-за гори кам’яної», «Діду, мій дударику», «Зашуміла ліщинонька», «Козака несуть» та ін.

Радянські люди високо цінують творчу діяльність М. Д. Леонтовича. Народні пісні, збагачені композитором, назавжди увійшли в скарбницю хорового мистецтва, його творчість – новий етап обробки української на­родної пісні.

Іменем композитора названо районний Будинок культури в Тульчині, музичне училище у Вінниці. В 1971 р. в Тульчині встановлено бронзовий пам’ятник композитору.

У краєзнавчому музеї м. Тульчина створено окремий відділ, що розпо­відає про життя і творчість М. Д. Леонтовича.

Твори комопозитора живуть у народі, з любов’ю виконуються самодіяль­ними та професіональними хорами. А любов народна – найбільша шана художникові, найкращий йому пам’ятник.

На допомогу працівникам бібліотек, Будинків культури, клубів, крає­знавцям пропонуємо рекомендаційний список літератури про життя і творчість видатного композитора. Радимо також використати матеріали календаря «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1977 року».

Матеріали списку розміщені в логічній послідовності.

ВИДАННЯ ТВОРІВ М. Д. ЛЕОНТОВИЧА

Леонтович М. Хорові твори. К., «Муз. Україна», 1970. 243 с.

Леонтович М. Хорові твори. К., Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літератури, 1961. 234 с.

Леонтович М. Літні тони. – В нот.: Козицький П. Українські класичні хори. К., 19-50, с. 108–115.

Леонтович М. Моя пісня. Легенда. Льодолом. – В нот.: Козицький П. Українські класичні хори. К-, 195-0, с. 115–135.

Леонтович М. Піють півні. П’єса для оркестру народних інструментів.– В нот.: Репертуарний збірник. К-, 1969. № 6, с. 36–38.

 

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ КОМПОЗИТОРА

Леонтович Николай Дмитриевич. – Муз. энциклопедия. Т. 3, с. 259.

Леонтович Николай Дмитриевич. (1877–1921). – БСЭ. Изд. 2-е. Т. 24, с. 582.

Леонтович Микола Дмитрович. (1877–1921). – УРЕ. Т. 8, с. 102–103.

Творчість М. Леонтовича. Збірка статей. Упорядник В. Золочевський. К., «Муз. Україна», 1977. 200 с. з портр. і нот.

Леонтович М. Д. Збірка статей та матеріалів. Упор. В. Д. Довженко. К., АН УРСР, 1947. 103 с.

Гордійчук М. М. Микола Леонтович. (1877–1921). Вид. 2-е. К., «Муз. Ук­раїна», 1974. 62 с. (Творчі портрети укр. композиторів).

Гордійчук М. М. М. Д. Леонтович (Життя і творчість композитора. 1877–1921). K., I960. 36 с. (Т-во для поширення політичних і наукових знань УРСР).

Гордийчук Н. М. Украинская советская музыка. К., Гос. изд. изобразит, искусства и муз. лит. УССР,  1960. 101 с. О Н. Леонтовиче с. 5, 6, 9-11, 17.

Гордійчук М. На музичних дорогах. К., «Муз. Україна», 1973. 306 с. Про М. Леонтовича с. 82-101.

Гордийчук Н. Николай Леонтович. К., «Муз. Україна», 1977. 135 с.

Гордійчук М. «Пам’ятна книжка». (До 100-річчя від дня народження М. Д. Леонтовича. Про його щоденник). – «Музика», 1977, № 2, с. 30-31.

Дяченко В. М. Д. Леонтович. Вид. 3-е. К., «Муз. Україна», 1969. 135 с.

Гинзбург С. Л. Музыкальная литература народов СССР. Изд. 2-е, М., «Музыка», 1970. 268 с. О Н. Леонтовиче с. 47-59.

Горюхіна Н. Леонтович М. Д. (1877–1921). –В кн.: Історія української дожовтневої музики. K., 1969, с. 515-525.

Грінченко М. О. М. Д. Леонтович. – В кн.: Грїнченко М. О. Вибране. К., 1959, с. 466-490.

Довженко В. Нариси з історії української радянської музики. Ч. 1. K., Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури, 1957. 319 с. Про М. Леонтовича с. 11, 13, 16, 27, 38, 47, 53, 57, 63-70, 73-75, 88, 91, 101, 106, 113, 132-137, 151.

Нариси з історії української музики. Ч. 1. K., «Мистецтво», 1964. 308 с. Про М. Леонтовича с. 300-306.

Скалецький Р. Шукач народних скарбів. (Про М. Леонтовича). – «Ле­нінське плем’я», 1962, 12 грудня.

Кузкк В. Збірка хорових обробок. (Про видання творів М. Д. Леонтови­ча). – «Нар. творчість та етнографія», 1971, № 4, с. 103-104.

Глинський І. Революцією покликаний. (Про поширення М. Леонтовичем революційних мелодій). – «Вінниц. правда», 1968, 25 серпня.

Годзішевський І. Його незабутній образ. (Спогади про М. Д. Леонтови­ча його колишнього учня, який нині проживає в Ладижині). – «Зірка», 1971, 23, 28, 30 січня.

Іовса О. Комісар капели. (Громадська діяльність М. Леонтовича, ство­рення ним першої укр. рад. хорової капели). – «Молодь України», 1967, 13 грудня.

Кушнір І. Диригент робітничого хору. (Згадка про перебування М. Ле­онтовича у Красноармійську Донецької обл.). – «Робітнича газета», 1973, 17 жовтня.

Кушнір І. Леонтович в Тульчині. – «Зоря комунізму», 1971, 23 січня.

Фурман С. Зустріч з композитором. (Вечір зустрічі громадськості м. Тульчина з М. Леонтовичем. 1920). – «Вінниц. пра-вда», 1968, 4 січня.

Черноволюк І. Останній концерт. (М. Д. Леонтовича). – «Вінниц. прав­да», 1971, 22 січня; «Зоря комунізму», 1968, 21 грудня.

Бондаренко Ю. Свідчення пожовтілих сторінок. Документальний нарис (про трагічну загибель М. Леонтовича). – «Вінниц. правда», 1976, 2, 4, 8, 10 грудня.

Бондаренко Ю. Щоденник про Леонтовича. (Про записи друга компози­тора Г. Яструбецького, датовані 1921 роком, які розповідають про заги­бель Леонтовича). – «Вінниц. правда», 1966, 28 квітня.

Руденко В. Постріл на світанку. (Оповідання про загибель М. Леон­товича). – «Комс. плем’я», 1971, 2, 4 грудня.

 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ М. Д. ЛЕОНТОВИЧА

Документи ЦДАЖР про вшанування пам’яті М. Д. Леонтовича. – «Ар­хіви України», 1974, № 6, с. 69–71.

Пам’ятні місця Вінниччини. Одеса, «Маяк», 1966. 108 с. Про М. Леонто­вича с. 42–43.

Галайчук А. Увічнено в бронзі. (Пам’ятник М. Леонтовичу в Тульчи­ні). – «Літ. Україна», 1971, 2 березня.

Дроздов М. К юбилею ІТ. Д. Леонтовича. (Тульчин готовится к 100-ле­тию со дня рождения композитора). – «Правда Украины», 1977, 21 апреля.

Снігур В. Шана майстрові. (Підготовка до 100-річчя М. Леонтовича культармійців Вінниччини). – «Музика», 1977, № 1, с. 26.

Яковенко Г. Там, де жив Леонтович. (Село Чуків Немирівського р-ну). – «Рад. освіта», 1976, 23 червня.

100 років з дня народження М. Д. Леонтовича. (1877–1921). – «Кален­дар знаменних і пам’ятних дат на IV квартал 1977 року». К., 1977, с. 90--93.

Забашта Л. Пісня Леонтовича. (Вірш). – «Вітчизна», 1968, № 2, с. 10.

Іллінський М. Розстріляна пісня. (Вірш). – «Комунар», 1968, 10 лютого.

 

 

Рекомендательный список литературы

"Украинский композитор Н Д. Леонтович (1877—1921)"

(На украинском языке)

 

Підготували: С. I. САВЛУК

Г. М. АВРАМЕНКО

 


Редактор В. I. Смоленкова

Художник Я. О. Остапов

Техредактор Т. Ф. Остапова

Коректор В. О. Маркотенко


Управління у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі виконкому

Вінницької обласної Ради народних депутатів

Вдано до набору 15. IX. 1977 р. Підписано до друку 29. XI. 77 р.

Формат 60x84 1/16. Умови, друк. арк. 0,348. Обл.-вид. 0.5. Тир. 1500. Зам. 4680

Облдрукарня, Вінниця, Київська, 4.

 

Поділитися:

Український композитор М. Д. Леонтович


Вінницьке обласне управління культури

Державна обласна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва

 

 

 

Рекомендований список літератури

Український композитор М. Д. Леонтович (1877-1921)

 

 

 

 

Вінниця – 1977 

 

 

 

„Вміти записати її (народну пісню) та відчути все, що вона може дати для музики, у широкому смислі слова, – це необхідна чергова справа“

М. Д. ЛЕОНТОВИЧ

 

13 грудня 1977 року минає 100 років з дня народження видатного ком­позитора, класика української музики, нашого земляка Миколи Дмитрови­ча Леонтовича.

Батьківщина Леонтовича – село Монастирок (тепер Немирівського ра­йону) на Поділлі. Освіту майбутній композитор здобував у Кам’янець-Подільській духовній семінарії, проте відмовився від попівства і став працю­вати учителем в с. Чужові Подільської губернії. Невтомно працює М. Д. Леонтович над своєю музичною освітою.

В 1901 році він склав свою першу збірку обробок українських народних пісень для хору без супроводу, його «Друга збірка пісень з Поділля» (1903 р.) була високо оцінена композитором М. Лисенком.

Працюючи вчителем залізничної школи станції Гришино (тепер Краоноармійськ Донецької області), Леонтович вперше організував хор робітників-залізничників, розучував з ними народні пісні в своїй обробці, а також розкладену ним для хору «Марсельєзу».

Велику Жовтневу соціалістичну революцію М. Леонтович сприйняв як художник-патріот. Він переїхав до Києва, працював у державному апара­ті, був комісаром першої української державної хорової капели, проводив значну громадську роботу.

Повернувшись до. Тульчина в 1919 році, Леонтович керував червоноармійською художньою самодіяльністю, зробив розкладки револющйних пісень («Інтернаціонал», «Варшав’янка», «Ми ковалі», «Ми курсанти молодії»), почав працювати над оперою «На русалчин великдень», яку закінчити не встиг. В ніч з 22 на 23 січня 1921 року Микола Леонтович трагічно заги­нув. Похований М. Д. Леонтович в с. Марківці Теплицького району.

Музична спадщина Леонтовича – це твори на оригінальні теми. «Льодолом», «Літні тони», «Легенда», «Моя пісня», фрагменти з незакінченоі опери «На русалчин великдень» та понад сто розробок народних мелодій. Серед них такі перлини української музики, як «Щедрик», «Ой з-за гори кам’яної», «Діду, мій дударику», «Зашуміла ліщинонька», «Козака несуть» та ін.

Радянські люди високо цінують творчу діяльність М. Д. Леонтовича. Народні пісні, збагачені композитором, назавжди увійшли в скарбницю хорового мистецтва, його творчість – новий етап обробки української на­родної пісні.

Іменем композитора названо районний Будинок культури в Тульчині, музичне училище у Вінниці. В 1971 р. в Тульчині встановлено бронзовий пам’ятник композитору.

У краєзнавчому музеї м. Тульчина створено окремий відділ, що розпо­відає про життя і творчість М. Д. Леонтовича.

Твори комопозитора живуть у народі, з любов’ю виконуються самодіяль­ними та професіональними хорами. А любов народна – найбільша шана художникові, найкращий йому пам’ятник.

На допомогу працівникам бібліотек, Будинків культури, клубів, крає­знавцям пропонуємо рекомендаційний список літератури про життя і творчість видатного композитора. Радимо також використати матеріали календаря «Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1977 року».

Матеріали списку розміщені в логічній послідовності.

ВИДАННЯ ТВОРІВ М. Д. ЛЕОНТОВИЧА

Леонтович М. Хорові твори. К., «Муз. Україна», 1970. 243 с.

Леонтович М. Хорові твори. К., Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літератури, 1961. 234 с.

Леонтович М. Літні тони. – В нот.: Козицький П. Українські класичні хори. К., 19-50, с. 108–115.

Леонтович М. Моя пісня. Легенда. Льодолом. – В нот.: Козицький П. Українські класичні хори. К-, 195-0, с. 115–135.

Леонтович М. Піють півні. П’єса для оркестру народних інструментів.– В нот.: Репертуарний збірник. К-, 1969. № 6, с. 36–38.

 

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ КОМПОЗИТОРА

Леонтович Николай Дмитриевич. – Муз. энциклопедия. Т. 3, с. 259.

Леонтович Николай Дмитриевич. (1877–1921). – БСЭ. Изд. 2-е. Т. 24, с. 582.

Леонтович Микола Дмитрович. (1877–1921). – УРЕ. Т. 8, с. 102–103.

Творчість М. Леонтовича. Збірка статей. Упорядник В. Золочевський. К., «Муз. Україна», 1977. 200 с. з портр. і нот.

Леонтович М. Д. Збірка статей та матеріалів. Упор. В. Д. Довженко. К., АН УРСР, 1947. 103 с.

Гордійчук М. М. Микола Леонтович. (1877–1921). Вид. 2-е. К., «Муз. Ук­раїна», 1974. 62 с. (Творчі портрети укр. композиторів).

Гордійчук М. М. М. Д. Леонтович (Життя і творчість композитора. 1877–1921). K., I960. 36 с. (Т-во для поширення політичних і наукових знань УРСР).

Гордийчук Н. М. Украинская советская музыка. К., Гос. изд. изобразит, искусства и муз. лит. УССР,  1960. 101 с. О Н. Леонтовиче с. 5, 6, 9-11, 17.

Гордійчук М. На музичних дорогах. К., «Муз. Україна», 1973. 306 с. Про М. Леонтовича с. 82-101.

Гордийчук Н. Николай Леонтович. К., «Муз. Україна», 1977. 135 с.

Гордійчук М. «Пам’ятна книжка». (До 100-річчя від дня народження М. Д. Леонтовича. Про його щоденник). – «Музика», 1977, № 2, с. 30-31.

Дяченко В. М. Д. Леонтович. Вид. 3-е. К., «Муз. Україна», 1969. 135 с.

Гинзбург С. Л. Музыкальная литература народов СССР. Изд. 2-е, М., «Музыка», 1970. 268 с. О Н. Леонтовиче с. 47-59.

Горюхіна Н. Леонтович М. Д. (1877–1921). –В кн.: Історія української дожовтневої музики. K., 1969, с. 515-525.

Грінченко М. О. М. Д. Леонтович. – В кн.: Грїнченко М. О. Вибране. К., 1959, с. 466-490.

Довженко В. Нариси з історії української радянської музики. Ч. 1. K., Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури, 1957. 319 с. Про М. Леонтовича с. 11, 13, 16, 27, 38, 47, 53, 57, 63-70, 73-75, 88, 91, 101, 106, 113, 132-137, 151.

Нариси з історії української музики. Ч. 1. K., «Мистецтво», 1964. 308 с. Про М. Леонтовича с. 300-306.

Скалецький Р. Шукач народних скарбів. (Про М. Леонтовича). – «Ле­нінське плем’я», 1962, 12 грудня.

Кузкк В. Збірка хорових обробок. (Про видання творів М. Д. Леонтови­ча). – «Нар. творчість та етнографія», 1971, № 4, с. 103-104.

Глинський І. Революцією покликаний. (Про поширення М. Леонтовичем революційних мелодій). – «Вінниц. правда», 1968, 25 серпня.

Годзішевський І. Його незабутній образ. (Спогади про М. Д. Леонтови­ча його колишнього учня, який нині проживає в Ладижині). – «Зірка», 1971, 23, 28, 30 січня.

Іовса О. Комісар капели. (Громадська діяльність М. Леонтовича, ство­рення ним першої укр. рад. хорової капели). – «Молодь України», 1967, 13 грудня.

Кушнір І. Диригент робітничого хору. (Згадка про перебування М. Ле­онтовича у Красноармійську Донецької обл.). – «Робітнича газета», 1973, 17 жовтня.

Кушнір І. Леонтович в Тульчині. – «Зоря комунізму», 1971, 23 січня.

Фурман С. Зустріч з композитором. (Вечір зустрічі громадськості м. Тульчина з М. Леонтовичем. 1920). – «Вінниц. пра-вда», 1968, 4 січня.

Черноволюк І. Останній концерт. (М. Д. Леонтовича). – «Вінниц. прав­да», 1971, 22 січня; «Зоря комунізму», 1968, 21 грудня.

Бондаренко Ю. Свідчення пожовтілих сторінок. Документальний нарис (про трагічну загибель М. Леонтовича). – «Вінниц. правда», 1976, 2, 4, 8, 10 грудня.

Бондаренко Ю. Щоденник про Леонтовича. (Про записи друга компози­тора Г. Яструбецького, датовані 1921 роком, які розповідають про заги­бель Леонтовича). – «Вінниц. правда», 1966, 28 квітня.

Руденко В. Постріл на світанку. (Оповідання про загибель М. Леон­товича). – «Комс. плем’я», 1971, 2, 4 грудня.

 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ М. Д. ЛЕОНТОВИЧА

Документи ЦДАЖР про вшанування пам’яті М. Д. Леонтовича. – «Ар­хіви України», 1974, № 6, с. 69–71.

Пам’ятні місця Вінниччини. Одеса, «Маяк», 1966. 108 с. Про М. Леонто­вича с. 42–43.

Галайчук А. Увічнено в бронзі. (Пам’ятник М. Леонтовичу в Тульчи­ні). – «Літ. Україна», 1971, 2 березня.

Дроздов М. К юбилею ІТ. Д. Леонтовича. (Тульчин готовится к 100-ле­тию со дня рождения композитора). – «Правда Украины», 1977, 21 апреля.

Снігур В. Шана майстрові. (Підготовка до 100-річчя М. Леонтовича культармійців Вінниччини). – «Музика», 1977, № 1, с. 26.

Яковенко Г. Там, де жив Леонтович. (Село Чуків Немирівського р-ну). – «Рад. освіта», 1976, 23 червня.

100 років з дня народження М. Д. Леонтовича. (1877–1921). – «Кален­дар знаменних і пам’ятних дат на IV квартал 1977 року». К., 1977, с. 90--93.

Забашта Л. Пісня Леонтовича. (Вірш). – «Вітчизна», 1968, № 2, с. 10.

Іллінський М. Розстріляна пісня. (Вірш). – «Комунар», 1968, 10 лютого.

 

 

Рекомендательный список литературы

"Украинский композитор Н Д. Леонтович (1877—1921)"

(На украинском языке)

 

Підготували: С. I. САВЛУК

Г. М. АВРАМЕНКО

 


Редактор В. I. Смоленкова

Художник Я. О. Остапов

Техредактор Т. Ф. Остапова

Коректор В. О. Маркотенко


Управління у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі виконкому

Вінницької обласної Ради народних депутатів

Вдано до набору 15. IX. 1977 р. Підписано до друку 29. XI. 77 р.

Формат 60x84 1/16. Умови, друк. арк. 0,348. Обл.-вид. 0.5. Тир. 1500. Зам. 4680

Облдрукарня, Вінниця, Київська, 4.