Тульчинщина (краєзнавчий збірник)

Рік видання: 1929

Місце зберігання: Відділ РІЦ

Краєзнавча робота - невід'ємний чинник господарчого будівництва країни.

Потреба краєзнавства для будівництва нашої соціялістичної економіки настільки зрозуміла, що не викликає жодних заперечень. Питання краєзнавства в нашій державі набули вже достатнього організаційного оформлення і на сьогодні вони є питаннями поточної роботи державного значіння.

Краєзнавство не обмежується вже робою лише відповідних наукових, громадських організацій та поодиноких осіб, воно стає роботою мас, роботою широкої радянської суспільности.

Краєзнавство органічно входить зараз і в життя нашої школи, стає одним із її елементів.

Вивчення свого краю—як засіб для досягнення мети соціяльного виховання в школі, вивчення краю, як завдання, що стає на допомогу державним господарчим плануючим органам та збагачує досягнення науки -ось таке значіння краєзнавства в нашому громадському житті.

Наша країна в цілому ще недостатньо досліджена, дуже мало вивчена. Тульчинщина - ж, як округа, що виникла лише в наслідок Жовтневої революції порівнююче недавно та складається з території кількох округ - є либонь чи не найменш вивчена місцевість України. Проте, як об'єкт вивчення, територія нашої округи так з боку природничого, як і історичного має не аби яку цінність та значення.

Одже наукове краєзнавче Т-во Тульчиншини, що має за мету об'єднання культурних сил округи на базі краєзнавчої роботи для сприяння соціалістичній реконструкції господарства нашої країни, нашої округи в першу чергу, давно вже вирішило видати такого краєзнавчого збірника, що був би джерелом найнеобхідніших відомостей про Тульчинщину, як територіально - адміністративну, природничо-господарчу та культурно-історичну одиницю так для радянських державних органів та громадських організацій, як і для шкіл.

Потреба в такому збірнику - довідникові почувається дуже гостро, особливо нашими освітніми закладами, зокрема трудшколами, що для локалізації програмів порадника (комплексових тем потребують даних про свій район, про свою округу.

Таким робом цілеспрямованість нашого видання виходить в першу чергу з потреби утворити відповідні умови для поліпшення змісту нашої педагогічної практики.

Неприпустимо, щоби наша округа була для наших шкіл, що виховують майбутніх будівників соціялізму, невідомою країною Це - ж безперечна хиба, коли наші учні вміють розповісти все" про Австралію, Зеландію, Целебес, Мадагаскар і т. д. і нічого не знають, або дуже мало знають про свою округу, про свій район. Це просто лихо. Але поки що це так, це є справжній факт із нашого сьогодні.

Одже подати для робітника - освітника (учителя) все те, що можливо дізнатися про всі сторони життя та розвитку своєї округи це - перша мета збірника.

Друга - допомогти нашим господарчим плановим органам в їх роботі в справі планування господарчого соціялістичного будівництва в окрузі.

Третя - , що виникає з попередніх двох - зібрати та сконцентрувати всі, випадково до цього часу написані, праці та розвідки про нашу округу.

Збірника розраховано було видати інтегрального в трьох розділах: 1) Природа округи, 2) Економіка округи, 3) населення, історія, культурне будівництво.

Нажаль відсутність достатньої кількости наукових культурних сил в окрузі та переобтяженність поточною роботою наших фахівців (п'ятилітній плян, землеустрій, боротьба зі шкідниками) затягує видання збірника.

Виходючи з того, що видання інтегрального збірники може затягнутись ще на де - який час, а потреба в довідникові досить пекуча, - Т-во вирішило видавати збірника окремими циклями. Першим видається цикль - природа Тульчинщини. Він містить в собі в голівному: основні загальні географічно-природничі відомості про округу, як теріторіяльно адміністративну одиницю, про геологію округи, та корисні копалини, яро грунти, рослинність, частково про фавну сучасну та минулу, а також метереологічну характеристику округи.

„Геологічний нарис Тульчинщини" та „нарис корисних копалин Тульчинщини" написані професором Краківським на спеціяльне запрошення Т-ва: геологічний нарис Тульчинщини спеціяльно для збірника, а нарис корисних копалин для брошюри до геологічних колекцій, що їх видає Т-во для шкіл Тульчинщини. Обидві розвідки на нашу думку досить цінні і заслуговують на найсерйознішу увагу не лише культосвітніх наукових закладів та краєзнавчих організацій, але й ще в більшій мірі-господарчих органів.

Не менш цінні розвідки професора Храневича - Охорона та вивчення рідкосних представників фавни Тульчинщини", „Фавністична література про Тульчинщину" - написані спеціяльно для збірника, - та „Лускокрильці околиць Гайсина" - давнішня розвідка, що не втратила, одначе, свого значіння на сьогодні.

Розвідки та статті К. Н. Соколова - „Спроба метереологічної характеристики Тульчинської округи", „Календар природи м. Тульчина", „Рослинність Тульчинщини", В. Пашковського - „Дещо з орнітологічних досліджень на Тульчинщині"; С. Меиленбурцева - „З фавністичних досліджень на Тульчинщииі"; І.Ч. Зборовського - „Вимерла фавна Тульинщини" написані спеціяльно для збірника та являють собою плід багаторічної краєзнавчої праці зазначених товаришів, як членів Краєзнавчого Т- ва.

Крім загально - наукової цінности того фактичного матеріялу, що подають ці статті та розвідки, сама робота авторів заслуговує на увагу, як один із багатьох зразків практичної краєзнавчої роботи, що її можуть і повинні переводити всі активні члени краєзнавчого Т-ва, з'окрема кожна школа та кожен робітник освіти.

Збірник не охоплює, звичайно, всіх відомостей про природу округи і не може претендувати на цілковиту універсальність. Проте цінність його безсумнівно велика так з боку наукового, як і учбово практичного: він стане у великій пригоді нашим школам, а почасти й господарчим та радянським органами.

Одже треба, щоби цей збірник став настільною книжкою кожного учителя та необхідною приналежністю кожної шкільної бібліотеки.

В заключення ми закликаємо всіх робітників освіти та всі культурні сили округи подати свої думки та заувження з приводу цього збірника та взяти участь у допомозі виданню наступних циклів (Економіка та історія округи) через збирання й надсилку відповідних матеріалів до Т-ва, м. Тульчин, ІНО. Там, же можно одержати всі необхідні інформації та вказівки в цій справі.

7/VII-1929 р.

К. Л. Журавель.

Тульчинська Округа.

(загальні відомості)

Сучасний терен округи знаходиться на вододілі р. Дністра й Буга Півд. поміж:

0⁰ 27¹ 24" - 1⁰ 58¹ 28" західної довжини (від Пулкова) та 47⁰ 59¹ 11" - 48⁰ 54¹ 35" північної ширини й межує: на півночі з Вінницькою округою, на півдні з АМСРР, на сході та північному сході з Гуманською, на південному сході з Першотравенською та на заході з Могилівською округами.

Історія території округи в основному складається так:

I. За постановою ВУЦВК від 7 ІІІ-1923 року про скасування повітів та волосного розподілу й утворення округ та районів, було зорганізовано округу в складі таких 13-ти районів: 1. Браславською, 2. Вапнярського, 3. Велико - Кіснипького, 4. Кам'янського, 5. Крижопільського, 6. М'ястківського, 7. Ободівського, 8. Иіщанського, 9. Томашпільського, 10. Тростянецького, 11. Тульчинського, 12. Чечельницького, 13. Шпиківського.

Що до одиниць до - революційного адміністративного поділу, з яких склалася округа, то с 12-ти волостей Браславського повіту повністю ввійшло 7 волостей; частково лише одна волость.

З 14-ти волостей Ольгопільського повіту повністю ввійшло також 7; частково 3 волости.

З 15-ти волостей Ямпільського повіту - повністю 5; частково 5 волостей.

II. Вже 1924 року, при відокремленні в самостійну адміністративну одиницю АМСРР, в її склад відійшов Кам'янський район, за виключенням сел: Требусівка та Верхня-Слобідка (Казенна), що їх приєднано до Велико - Кісницького району.

III. Року 1925 за постановою ВУЦВК'у та Раднаркому від 3-го червня про скасування губерній та переход до трьохступньової системи управління, до меж округи приєднано значну частину зліквідованої Гайсинської округи, а саме з 12-ти районів повністю—6: Бершадський, Гайсинський, Джулинський, Ладижинський, Ольгопільський та Соболівський й одну сільраду (Шура - Метлинецька) з Сітковецького району.

Одночасно розформіровано Велико - Кісницький район, більшу частину якого приєднано до сумежних територій, залишилися лише села: Трибусівка та Верхня-Слобідка, що ввійшли в склад Піщанського району.

IV. В дальшому було замінено село Ратушу Томашпільського району на село Стіна Могилівської Округи й року 1926 село Болганта Слобода-Трибусівська відійшли до АМСРР.

Таким чином утворилася округа в складі 17-ти районів, площею 7813,03 квадратних кілометрів (6865,21 квадр. верстов), або 781303,32 гект. (715125,60 десятин).

Отже зараз округа вміщає частини 4-х старих повітів:

Браславського – 61 % - 1858 кв. кілометрів

Ольгопільськ. – 86 % - 3402 « »

Ямпільського – 29 % - 1033 « »

Гайсинськото – 46 % - 1520 « »

З Браславського повіту 7 волостей: Клебанська (8 населених пунктів), Тростянецька (9), Холодівська (9 з Тульчином), Шпиківська (13), Журавлівка (13), Савінецька (8) і Монастирська (26 не війшло лише село Щурівці) і частково одна волость - Печерська (9 сел із 15-ти).

Ольгопільський в складі 11 повних волостей - Лугська (7), Мястківська (13), Жабокридька (2), Чеботарська [11], П'ятківська (7), Ободівська (8), Чечельницька (10), Бершадська (8), Дємівська (10), Війтівська (4), Устянська (7), 2-х сел Кам'янської і 1го Рашківської волости.

Ямпільський повіт - в складі 4 волостей: Комаргородська (12), Томашпільська (18), Тиманівська (8) Княжівська (8) та 4-х частково: Клембівська (4 села з 8 ми), Мурафська (3 з 17-ти), Рожнятівська 1 з 11), Краснянська 3 із 20-ти).

Гайсинський повіт - в складі 5-ти волостей повністю: Кібліцька (12), Кунянська (12), Джулинська (12), Соболівська 19), Ладижин-ська (11) і 4-х частково: Кислякська (10 із 11-ти) , Красносілківська (9 із 12-ти) та по одному селу з Нижне - Кропив'янської та Хощевацької.

________

Проф. Олександер Красівський

Нарис геології і корисних копалин Тульчинської округи на Поділлю.

І. Геологічний нарис

Геологічна будова країни і ті породи, які складають земну кору в межах даної території, служать характернішими ознаками для тої економічної бази, на якій може розвиватися народнє господарство р галузі промисловосте і використання природніх продукційних сил. Серед Подільських округ, (а то й других) ледве чи скоро можна одшукати стільки-ж ріжноманітну й ріжно - барвну в геологічному відношенні округу, як Тульчинська, що обіймає Побужжя, від околиць м. Печери до ст. Ставки і Гайворон, частину сточища р. Дністра, від околиць с. Стрільники і до меж с. Загніткова, і Бужансько Дністрянське росточчя від околиць ст. залізниці Рахни до меж коло ст. Кодима.

В звязку в геологічною будовою Тульчинська округа поділяється на 3 природніх райони: 1) Надбужанський (до якого належать тісні межі правобережжя р. Буга і його лівобережжя до меж м. Гайсина, Кисляка, Карбівки, с. Киблич і Тишківки, Чорноі Греблі й Теофилівки), 2) Придністрянський, що обіймає верхню течію Дністрянських струмків, як Деребчинна, Русава, Томашпілька, Йланець, Марківна, Вільшанка, Окниця, Кам'янна, Хрустова до лінії залізниці), 3) Розточний, до якого належать простори середньої частини округи від околиць м. Шпикова і Юльямпіля через простори околиць ст. Журавлівки і Тульчина, Вапнярки і Тростянця, Крижополя і Сбодівни і до околиць Городища, Білого Каміння, Романівни, Чечельиика, Ольгополя, Гонорівни, Пиріжної, Івашкова, Червоної Греблі і Любомірки.

Надбужанський район.

Надбужанський район охоплює такі адміністративні райони Тульчинської округи: Шпиківський, Брацлавський, Ладижинський, Гайсинський, Соболівський, Джулинський і частину Тульчинського, Тростянецького і Бершадського. Гідрографія Надбужанського району опреділюється рікою Бугом і його дотоками: на правобережжі - р. Улитою, Шпинівиою, Сильницею, р. Тростянцем, р. Дохною і р. Яланцем, а на лівобережжі - р. Неміровкою, системою р. Соба з р. Кибличем і річкою Соболівкою і р. Удич.

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА РАЙОНУ НАДБУЖАНЩИНИ. Кристалічні утворення. Основу геологічної будови Надбужанського району Тульчинської округи складають т. зв. магматичні і метаморфічні породи Української Кристалічної Бісі, архейського і археозойського часу, презентовані гранітами, гранітами з гранатом, гнейсами, амфіболовими породами і граніто - гнейсами в різних одмінках. Кристалічні утворення виступають по р. Богу скелями у м. Печери, Сокільця, Забужжя, Паланки, Марксова, Остапківців, Брацтава, Самчинців, Мачухи, Зяньківців, Вигнанки, Аадижина, Губника, Скибинець, Глибочка, Тростянчика, Кошаринців, Сумівки, Крушинівки, Маньківки, Шумилова, Берізок Бершадських; по дотоках р. Буга: по р. Улизі кристалічні породи виступають в сс.: Стояни, Улига, Улижка, по р. Даньківці в с. Даньківці, по р. Шпиківці - в с. Вишковцях, по р. Сільниці в с. Клебані, Гуті, Білоусівці, Богданівні, по лівому дотокові р. Сільниці в с. Крищинцях, Захарьяшівці і низче с. Михалівки, с. Білоусівки, по р. Тростянчику - в м. Тростянці і с. Баланівці, коло м. Бершаді у хут. Воронівки, у с Стратієвці. По р. Берладинці і Дохні кристалічні породи виступають колос. Устя і Лугової, у В.-Киріївці. На лівобережжі р. Буга кристаллічні породи виступають в с. Бугакові, Городниці. Свенціці, в с. Байраківці, коло м. Гайсина, біля с. Кисляка, Мар'янівки, Бубнівки, Петрашівки, коло млина Чернятинського, коло Марківки, с. Харпачки, Мочулки, Кунів, Завадівки, Чорноі Греблі, Раківки, с. Мягкохода.

ПАЛЕОГЕН Над кристалічними утвореннями по – де - куди полягають відклади нижнього відділу третинноі системи - саме палеогена, які взагалі, виявлені досить слабо і презентуються каоліновими пісковцями, пісками з деревиною, пісковцями і кремінястими пісковцями з одбитками рослин. Палеогенові породи зустрічаються в межах с. Крищинців, Овенціци, м. Брацлава, с. Грабовець, с. Семенок і в районі м. Гайсина, острівцями.

НЕОГЕН. Неогенові відклади третинної системи в Надбужанському районі зустрічаються лише в кількох місцях і виявлені т. зв. сарматським ярусом, презентованим мертелями з прошарами пісків і мушлевими вапняками, досить багатими на фауну. Грубшість сарматських відкладів, полягаючих на гранітах і продуктах іх звітрення, дуже невелика і виміряється в 0,65 - 1 саж. Сарматські відклади не переходять долини р. Буга і в крайньому своєму виході зустрінуті мною у с. Улижки, крім того на поверхню вони виступають у с. Стоянах, с. Улизі. На Побужжі, недалеко долини р. Буга проходить східня межа розвинення сарматського яруса на Поділлю і тут він крім більш звичайних для нього вапнякових пород, презентується іноді ще мергільними пісковцями, конгломератами і т. зв. перехідними відкладами з чергуючих шарів зеленкуватих глин і пісків, іноді з кістками наземних форм ріжних Mammalia. В Надбужанському районі перехідні відклади (т. зв. Балтський ярус) грають надзвичайно обмежену ролю і розвиваються помітніше і дуще вже далі на захід від долини р. Буга.

Після - третинні відклади. Корінні відклади Надбужанського району покриваються новішими після третинними породами т. зв. двохкольорової серіі глин з червоним яскравим горізонтом в долині і шоколатовим вгорі («рябі глини» України). Грубшість цієї серії, яка зустрічається в оголеннях коло м. Райгорода, Мачухи, Кисляка, Крушинівки, Мар'янівки, Ґубника, Бубнівки, Раківки, Зятківців, Завадівки, м. Соболівки і по багатьох других місцях - коло 15-20 сажнів, хитаючись в середньому од 2 до 6 - 7 сажнів по виступах. Двохкольорова серія глин в процесі розроблення росточних просторів, схилів і, взагалі, рельєфу підпала впливові делюзійних факторів і послужила матеріялом для утворення типового льосу і льосоподібних суглинків з якими зв’язується - через перехідні форми червонуватих і брунатних суглинків, які в свою чергу то більше, то менше наближаються до льосів і до тих пород, що позначаються де – якими авторами як „червоно-бурий" і „шоколатовий" льос.

Найбільш типовими для Надбужанського району геологічними розрізами можуть служити такі:

1. С. Улижка. Тут у східного края села, на березі річки в старому кар'єрі виступають.

а) Кристалічні утворення, презентовані середнє і дрібно-зерняс-тим сірим гранітом, червонуватим середне - зернястим гранітом і гнейсом, кристалічна маса уявляє тут ясне стрічкове побудовання з вертикальними, чергуючими, тонкими биндами сірого граніта і більш крупного рожевого (що складається переважно з кварца і степового шпата): т. ч. утв. стрічковий, сорокатий гнейс.

в) вище полягають продукти звітрення поверхні крист. пород, презентовані тлустою темною лосняковою глиною, що переходить в шар каоліна; в глинковій породі зустрічаються хороші окатанці («валуни») граніта, що звязані з береговими відкладами і працею прибережних хвиль Сарматського моря.

c) вапняки і вапнякові пісковці з сарматською фавною з Маctra, Cardium; у с. Стояни в цьому горізонті зустрінуті Cardium plicaturn Eich, Cardium protractum Eich, Tapes gregarea Partsch, Trochus sp, Bulla ajoncafreana Bast.

Ці породи місцями полягають безпосереднє на граниті.

d) шар білуватого мергеля

є) льос і льосоватий суглинок.

2. Вище с. Мар'янівки (на пів верстви), по обочах долини р. КИБЛИЧА, виступають скелі кристалічних утворень (заввишки 4 – 5 саж.), презентованих рожевим гранітом, пегматітом, груб - зернястим гранітом і рожевим степовим шпатом, скупченнями і включеннями амфіболо - біотітового граніту; зустрічаються гіперстено - біотітовий граніт з крапками піріта, біотітовий гнейс і амфіболіт.

Вище полягає жорства (до 1,5 саж. завгрубшки). По побічних ярках виступають ще жовті і червонаві яскраві глини, N 2, і делювійні глинкуваті породи.

Гранітові скелі розбиті щилинами, крізь які пробивається вода.

3. Коло греблі с. БУБНІВКИ виступають у розрізі коло 2 саж. заввишки.

а) червонавий граніт, пегматітова і амфіболова порода.

б) Жорства і каолінізоваиі продукти розпаду гранітів.

с) сірава глинкувато-вапниста, мергільно - каолінова порода і каоліновий пісковець.

№ 2. а) червона глина з досить великими зернами кварца.

Иноді серед пород, що покривають граніт пробивається зеленкуватий жовтовий пісочок.

4. На південній частині Побужжя цікавий розріз зустрічається в каменярнях с. ШУМИЛОВА, де кристалічні породи підносяться на висоту 5 - 7 саж. і протягаються вздовж схилу примірно на 60 сажнів. Тут спостерігаються рожевий граніт, амфіболіти і гнейси (з простягн. N.-W. 75⁰). Гнейси характерізуються ясними течійками степового шпата (0,6 - 1,5 см.) середь смужочок біотіта, що розширюються іноді в лінзи («очкові і стрічкові гнейси»). В ґраніто - гнейсах нерідко червоні гранати. Гнейси іноді збагачені метальовими окисловими сполученнями Fe і Мп; над кристалічними породами, як видно по ближчих ярках, полягають каолінізовані породи і червоні суглинки (N 2).

Таким чином для Надбужанського району типовим моментом геологічної будови є панування масиву магматичних і метармофічних пород Укр. Кристалічної Вісі, прикритих лише поде куди сарматськими і палеогековими вапняковими, мергільними і пісковими (слабеньким килимом) відкладами, а то й прямо покровом двохкольорової яскравої серії глини („рябими глинами"), льоса і льосоподібних буроватих, жовтавих і брунатних суглинків.

Придністрянський район.

Придністрянський район Тульчинської округи охоплює Томашнільський і Мястківський адміністративні райони і західні частини Шпиківського, Вапнярського, Крижопільського і більшу частину Піщанського. Ця країна належить цілком до сточища р. Дністра і прорізується частиною (переважно верхнею течією) басейнів таких його дотоків, як р. Деребчинка, Голово-Русава, р. Яланець, р. Марківка Вільшанка, р. Окниця, Кам'янка і Хрустова.

Геологічна будова Придністрянського району. В гой час, як Надбужанщина характерізується в своїй геології виключним пануванням кристалічних пород археозойського часу, Придністрянський район Тульчишцини позначається виключним розвитком неогенових відкладів належних до сарматського яруса, більш різкими і визначеними формами рельефа і іншими гідрогеологічними ознаками. Що торкається пород кристалічних (Укр. Крист. Вісі), то вони виступають по окремих пунктах в околицях Томашпіля, с. Вила, с. Стіна, Вербка Волоська і Шуми, Людвинівка; в околицях с. Вил і Стіни через особливі місцеві умови кристаллічні утворення досягають значного розвинення; тому що межі Тульчинської округи на Придністрянщині охоплюють лише верхів'я Дністрянських дотоків, то повних і яскравих розрізів неогенових відкладів [сарматського ярусу] тут ми ще не зустрічаємо і сарматські породи, по більшости, виступають лише частиною, складаючи схили вже трохи більше поглиблених долин. Грубшість неогенових відкладів в межах Придністрянсько Тульчинщини - до 35 - 40 метрів.

Над сарматськими породами полягають переходові (балтські) відклади не дуже грубою ковдрою, вище горізонти двохкольорової серії глин (N 2), льос і льосоподібні суглинки. Одною з характерних ознак Придністрянщини є широке розвинення т. зв. „карпатського рінячіння", що усіває схили, і більш припадливі, понижені форми рельєфу. Таким чином типовим розрізом для Придністрянської Тульчинщини буде:

N 3. а) в основі—громада вапняків і вапнякових пісковців з сарматськими формами Tapes, Mactra podolica, Mactra, Trochus podolicus, Trochus, Bulla і др.

Вапняки і вапнякові пісковці, більш і менш міцні розробляються, як будівельний матеріял в цілому ряді каменярень.

б) до гори ці породи збагачуються глинковими частками і переходять в лупакуваті мерглі, також з сарматськими формами Lamellibranchiata.

N² - N³ в] вище ці породи збагачуються пісковим матеріялом переходять в мергільно-піскові конгломерати і чергуючі шари пісків і плямистих лупакуватих і зеленкуватих глин.

Та 2N₂ г) „рябі глини" (двохкольорова серія глин) з яскраво-червоним і шоколятовим горізонтом, які можуть бути спостережені краще на росточчях і водорозділах в штучних розрізах, а по оголеннях природних виступають не часто і по більшости вже в своїх змінених формах - у вигляді брунатних і червонуватих суглинків, Заг. грубість до 6-7 метрів і по росточчях до 15.

д] Льос і льосоподібні суглинки, як матеріяли делювійного утворення з основного матеріялу рябих глин. Грубшість до 4-5 сажнів. Найбільше цікаві і типові оголення зустрічаються:

1) М. Марківка. Вище .містечка, майже до вершини схилу долини р. Марківки, виступають сарматські вапняки зі звичайними для сармата орган, формами; вапняки переважно піскуваті; вище вапнякові породи переходять у мергільно-піскові конгломерати, також з сарм lamellibranchiata, а в долину (в напрямку близче до містечка) утворюють шари більш міцних вапнянових пісковців. По ямках і виїдінках конгломератів зустрічається карпатське рінячіння. Вапняки іноді пафарбовані злегка окислами Fe. В схилі долини ясно одмічається одна терраса. В селі виступає кілька джерел. У південного кінця містечка (села) по правому схилові яра, в побічному яркові (у його вершинки), коло дороги, проступає червонувата глина (з двохкольорової серії); груб. 1 саж. Коло млина, при усті цього ярка, оголюється типовий льос громадою около 3 сажнів. Недалеко од льосового оголення (і вище його] „рябі глини".

2) С. Мала Русава. При в'їзді в село од м. Томашполя, вліво од дороги невелика каменярня з розрізом коло 5-6 саж. Тут виступає то більш, то менш щільний сарматський вапняк, іноді оолітовий. Зустрічаються часто такі форми, як Mactra, великі Trochus і др. Вапняк розроблюється на будівлі.

В головному ярі коло цвинтаря виступають з долини:

а) вапняки, уступами по водотоку, значної грубшости і більш менш щільні, іноді плитами.

б) вище видно - шар світлого піску, груб, коло 1/2 арш.

с) брунатний суглинок з карпатським рінячинням, що полягає шаром.

Межи гор. „б" і „с" частіше виступають зеленкуваті глини.

3) с. Требусівка В схилові (і майже во всю його височінь) одчиняються:

a) Пісково-вапнякові шари, з прошарою мергільного плитчастого пісковця (в 2 саж).

в) оолітові і раковинні вапняки і раковинно оолітові вапняки, по більшости плитами і великими скибами, а то й скелями; помітно З шари міцних вапняків, поділених вапняковим дестритуком.

Вище полягають шари сіравих, мергільних глин,

Сірі і темнуваті гіпсоносні глини.

N² – N³ . д) піскові і глинкові шари; світлі і жовтаві піски з „карпатськими" ринячінням; грубшість пісків коло 3 саж. Глини сивуваті, зеленкуваті і жовтаві з гіпсом. Грубшість перехідних відкладів загально коло 7 саж.

№ 2 - Q. є) червонуваті і брунатні яскряві суглинки. Ближче до основи долини—кілька джерел.

4] с. Пеньківка. В промивині, коло дороги, при спускові виступають:

N 3. а) міцні щільні вапняки скибами і плитами, иноді ноздрюватими.

б) вище полягають піски, жовтаві і сіраві, шарівні.

с) тонко шарівна глина плямиста (жовтаві і зеленуваті плями).

№ 2. д) червоні глини, нерідко з карпатським ринячінням.

Цікавим і характерним розрізом для Придністрянщини є оголення коло с. Мястківки на р. Марківці; тут у підніжжі високих крутих схилів виступають сарматські вапняки і вапнякові пісковці.

№ 3 При підйомі на гору від річки до „попової оселі" с. Ротмістрівки (присілок с. Мястківки), виступають:

№ 3 a вапняки і вапнякові пісковці,

№ 1-2 д) піски зі зростками світлого міцного (ін. трохи рожевого кольору) мергля, мергільним пісковцем, конкреціями мергільного пісковця (фігурні зростки), що цементують нерідко „подільське гальковіння", і пісковиковими конгломератами [иноді досить крихкими] з угловатих зернят і галочок кварца, жовтавих, брунатних і темних яшм; розмір галок 2-3 см.; галковиння сцементоване світлим мергільним цементом.

Верхня поверхня конгломератоподібного пісковця звичайно бугріста і нерівна; на гладеньких, блискучих і полірованних галках яшм іноді спостерігається фасетова обробка, [з рядом ямочок і поглиблень від еолового процесу]. Середь галок трапляються окремі утворення сполучень Fe і Мп.

с] жовтаво-бура пісковата глина; помітно багато кварца і блисток лосняку.

№ 2. d] вище, схил затянуто жовтаво-бурим і більш темним, червонуватим і брунатним суглинком, який насувається на низче заляглі породи і розвивається в грубшости до підніжжя схилу, де досягає 1 саж.

є] прошар землисто-глинкуватої породи, багатої на вапно, з брудноватими натіками, окапниками на поверхні.

Цей перекрій цікавий розвиненням в одному оголенні як типового сармату, так і перехідних його відкладів з „карпатським ринячінням"; добре тут також можна спостерігати поступовість самого переходу і звязок т. зв. балтських відкладів з корінними сарматськими. Розвинуті також і червонуваті і брунатні суглинки, як перехідні форми серії «рябих глин».

До цього геологічного району належить середня частина Шпиківського адміністр. району, більша частина Тульчинського, західна Тростянецького, Вапнярського, Крижопільського, Ольгопільський, Чечельницький, частина Піщанського, Ободівського. Район Бужансько-Дністрянського Росточчя прилягає з обох боків до лінії залізниці Жмеринка-Одеса, що йде водороздільнимгребінем, а більшою частиною лежить на схід від лінії, охоплюючи частину системи верхніх течій до токів басейна р. Буга. Характерною ознакою цієї країни Тульчинської округи є досить різко розвинений рельєф зізначними (найбільшими на Тульчинщині) піднесеннями над рівнем моря, витягнутими переважно в NW-SO напрямкові. Гідрографічна мережа росточчя визначається верхів'ями, позначених вище річок Дністрянського і Бужанського сточища, як Шпиківка, Сильниця, Деребчинка, Русава, Бережанка, Томашпілька, Марківка, Берладинка, Дохна, Камянка, Савранка і річка с. Івашкова, Червоної Греблі і Любомірки.

Що до геологічної будови, то описуваний район Бужансько-Дністрянського Росточча, характеризується виключним розвитком перехідних відкладів сармата (N 3 - N 2) які тут досягають значної грубшости і одкриваються в ряді прекрасних оголень з численими формами наземних Mammalia, належних до Elephas primigenius, Mastdon angustidens, Mastodon sp. Elephas sp. а також до груп Cervidae, Rinocerathidae, Ursidae, Canidae, Leporide, Eguidae, (Hipparion gracile) - предки наших коней, і другі форми).

З найбільш типових перекроїв для Бужансько - Дністрянського Росточча, важливо одмітити такі:

1. с. Жабокрич. По правому схилу долини, в розрізі коло 17 с. грубшости, виступають:

№ 3 - № 2. а) синьоваті в'язкі глини місцями утворюють водопідпорний непостійний шар;

б) тонко шарівні жовтаві і залізясті піски з неправильною і вскісною шарівністю; в нижніх шарах нерідко прошаровуються з зеленкуватою глиною, в верхніх шарах пісків зустрічаються конкретовні зростки і плитки залізкуватого пісковця; шари з залізкув. пісковцем коло 0,5-0,7 арш.

с) зеленкувата глина з світлими мергільними конкреціями в горі; груб, коло 3 метрів;

д) жовтаві піски, різкошарівні і вскісно шарівні.

Q. d.) жовтаво бурий міцний брунатний суглинок, груб.коло 3 м.

більш світлий, жовтавий суглинок з вапняковими натьоками; темно і жовтовато-бурий структурний суглинок, груб. коло 2,5 м.

В горишній частині оголення піски (гор. д.) иноді змішуются з глинами в щільну сіро-жовтовату породу, що утворює по ярку уступ.

2. При усті сґрумка, що йде від с. Шура-Копієвська, недалеко дороги Орлівка-Тульчин і проти села Кобилівки в розрізі схилу виступають:

№ 3 - № 2. а) зеленкуваті сиві глини;

в) піски, шарівні світлі, жовтаві і червоноуваті з прошарками зеленкуватої в'язкої глини (світлими плямами). У верхньому шарі піски утримують шар мергільних пісковців і конгломератів, великими скибами і зростками. Шар конгломератовидних пісковців - коло 1,5 м. Серед мергільних пісковиків зустрічаються залізясті утворення; у піску, нижче шару конгломератів зустринуті відломки кісточок Mammalia. Грубшість всього шару пісків коло кількох сажнів (не досить видно за осипами). Мергільні зростки іноді зеленкуватого коліру з щилииами, заповненим кристалами Са С.О₃

с) жовтаво-бурі і червонуваті суглинки, що насуваються на підлеглі породи; грубшість до 40 саж.

3. В розрізі побічного ярка, що прорізує високий схил долини р. Сільниці, недалеко м. Тульчина, виступають:

N 3 - № 2. а) зеленкувато-сива глина; груб. 0,25 м.

в) жовтяво-сірі піски

с) „ сива глина; груб. 0,4-0,5 м.

д) сіраві і залізясті різко-шарівні піски.

є) шари мергільних зростків; гр. коло 1,7 м.

f) Жовтаві і сіраві різко-шарівні піски, вскісно-шарівні» іноді залізясті, іноді грубо-зернясті з галькою типа Подільської (т. зв. карпатської); місцями зістрічаються прошари з кусками мергля, пофарбованого іноді окислами Fe, грубні, коло 5 саж.

г) зеленкувата сива глина, міцна, пластична з вапняковими примазками і плямами в горі.

№ 2-h) світлий буроватий суглинок,

і) брунатний суглинок.

По водотоці і схилу зрідка досить крупні брунатні кремнясті „Карпатські" гальки.

4. Межи Білоусівкою й Антополем в ярові, що прорізує схил, спостерігаються:

N 3-№ 2. а) в основі оголення зеленкувата пластична глина (місцевий водопідпорний шар) грубш. коло 1,5 м

в) жовтаві і оранжеві піски, крупно-зернясті і трохи залізясті; характеризуються вскісною, неправильною шарівнстю. В нижніх горіз зал. пісків зрідка зустрічаються зростки мергільних пісковиків.

с) шар пісковистих, сіравих і залізястих, б. м. пластичних глин.

д) Світлий, плямистий мергіль, міцний, з блисками лосняку.

є) блакітна, піскувата, лоснякова глина.

ф) жовтаві, плямисті лупакуваті глини, ін. бурять з HCL грубш. більше 1,5 м.

г) світлі і жовтаві, шарівні піски.

і) буро-жовтаві і червонуваті піски, з гальками і зернами кварца; грубш. коло 0,4 м.

к) зеленкувата та з залізясгими плямами глина, пластична» в горі переповнена присипкою і гніздами кальцита грубш. коло 1 м-

л) світлий жовто-буроватий суглинок; груб, коло 0,1-0,7 м.

м) Темно червоно-брунатний суглинок; груб, коло 0,3-0,4 м.

5 У західного краю села Капустяни в одному розрізі, грубшістю коло 12 саж., виступають:

№ 3 - № 2. а) піски з прошарами зеленкуватих глин і світлих мергільних і мергільно-пісковикових зростків.

В верхньому шарі піска, на межах з глинами зустрінуто частини Scapulae і др. кісток Elephas. prinr'genius; з окремими зростками піско-вика звязані зрідка відломки других кісток велетнів з Mammalia.

в) Буро-брунатні суглинки, що насуваються на підлеглі корінні породи.

По тальвегові багато міцних мергільних зростків і скиб, мергіль нопіскові конгломерати.

6. С. Козинці. В розрізі правого високого схилу побічної долини (на південь од церкви) виступають:

N3 - N2 а) в основі мергільно-піскові конгломерати і мергільні пісковці досить великим плитами.

в) піски світлі, жовтаві, різко-шарівні, в верхніх горізон-тах—скиби і зростки міцного пісковця, зустрінуті досить великі відломки кісточок Mammalia.

с) зеленуваті і жовтаві лупакуваті мергільні глини, з світ" лими мергільними плямами; проверствовуються з сірявими і жовтавими ^пісками. Одмічаються 3 прошари глини і 2 прошарй пісків. Прошари глини звичайніше мають грубшість коло 0,5 арш.

д) зеленкувата пісково-глинкувата порода з світлими мерге-лями, невеликим шаром. Грубш. коло 2 метрів.

є) брунатний суглинок; грубш. коло 4,5 м. В основі оголення полягають водопідпорні породи. Цікавий розріз, в якому виявляється звязок перехідних відкладів з сарматом, дає село Бандурівка:

7. С. Бандурівка. В розмивах правого високого схилу долини р. Дохни, на південь від церкви виступають:

N 1 -N 2. а) кварцовий пісок.

в) зеленкувата глина з залізястими плямами (сивувато-залізяста) шаром в 0,7 м. (виступає де сходяться два ярочки).

с) Сірявий дрібно-зернястий структурний пісочок, д) Синьовата-глинково-піскувата мергільна порода; груб. 0,4 м.

є) шарівні і різко-шарівні піски, світлі залізясті; збагатчення сполученнями окисл Fe спостерігається переважно в верхніх горізонтах, де вбачається „стрічкуватість" породи через чергування прошарок залізистих пісків з пісками без окису Fe. Тут таки, в верхніх горизонтах, піски тримають прошари конгломератів, пісковців [каваликами] і мертелів. Звичайно спостерігається міцний мергельний пісковик з ясними зернятами кварца в світлому мергільному цементі; пісковик характеризується конкреційною формою з пустотками. Нерідко на відломках мергільного пісковця. видні, прицементовані до нього, ріжні галки, серед яких зустрінуті жовтава остра галка креміню (крупні до 45 м.), галки кварца іноді кольорові; иноді, через звітрення, цементовані галки кварца виступають на поверхні породи дивною сіткою.

Иноді порода уявляє плитчастий сіравий мергель із лосняком, дуже піскуватий і з помітною шарівністю. В конгломератах зустрічаються погано збережені одбитки середне-сарматських форм Lamellibranchiata і Gastropoda. Серед них можна вглядіти Cardium sp., Mactra sp. і др. В самих нижніх шарах піскі являються сіравими і світлими. N 2 – Q д) Червонуватий і жовтавий безструктурний суглинок.

Загальна грубшість розрізу коло 17 саж.

По водотоці постійно зустрічаються відломки конгломератів з відбитками сарматських форм.

8. с. Цибулівка. В розрізах високого схилу коло західної околиці села виступають: Н 1 -2. а) світла глинково-мергільна порода: груб. 2 м.

в) залізясто-жовті піски з шаром мергля і тонко-шарівного мергельного пісковика; мергельно пісковиковий шар, що досягає, напевно грубшости до 1 метра—в оголенні є зруйнованим, розбитим, чому окремі скиби пісковика і конкреції мергеля лежать переважно вже по водотоці. Мергель частіше світло-сіравий і сивенький з верх-ними плямами і корочкою гидро-окислів Fe. в пустотках породи на мерглях помітні платівочки лосняку і дендріти. Иноді міцні зростки мергеля в зломі показують дрібні щіточки виділень кальці та, переважно знову по щілинках і пустотках. Пісковики, по більшости, крупно-зернясті з вапняковим світлим цементом і переходом в конгломерати з угловатими зернами кварца і чорними брунатними, іноді з лаковою політурою галок типа „Подільської рині" (т. зв. карп. гал-ковіння); зростки і конкреції мергільного пісковика (нерідко дивовинної форми) досягають 20-30 м. в діяметрі.

с) тонко шарівні сірі і залізясті піски; шари переважно в 1-2-5-7 см.

д) структурний сіравий глинкуватий пісочок,

є) зеленкувата з синьоватим відтінком глина („сива") лупакувата, нерівним шаром з кешеньками і білими мергільними плямами, Грубш. до 1 м.

ф) буроватий суглинок,: груб. 0,3 м.

В верхів'ях ярка оголень немає, і змальований розріз охоплює лише і відповідає середині високого схилу Близче до устя ярка в вершині розрізу видна кольорова шоколатова глина (N 2) По сухій водототоці лежать скиби [до 1 м. вел.] пісковиків і конгломератів [№ 1-2] що утворюють іноді над гор'є—накопичення в делювії. Близче до водотоки головного яру з'являються струмочки: напевно в підніжжі схилу розвивається водопідпорний горізонт, відповідний петрографічно нашому гор. „а"

9. В ярові на схід від церкви с. Голдашівки, глибиною 15-17 саж.'" виступають:

N 1-2 а) в підніжжі схилу досить міцна глинково-мергільна порода з взорами залізистих окислів по щилинках.,

в) сіравий пісок з прошарками більш менш міцних і структурних глин з буро залізястими плямами на поверхні.

с) світлі і сіраві тонко-шарівні і дрібно зернясті піски; зустрічаються прошари крупно-зернястого мергільного пісковця з певною шарівністю; в пісковцеві трапляються і більш крупні угловаті гальки кварца, зрідка також рожеві темні і брунатні по кольору: іноді порода наближається.до пісковистого мергеля; прошарки пісковця 5-7 см грубшости. В нижніх горіз. пісків спостерігаються иноді відломки залізястого пісковця. В пісках нерідко видна, переважно ближче до верніх горізонтів,—вкісна шарівність. Грубш. пісків до 6-7 метрів.

д) жовтовато-зеленкуваті структурні глини [„сивий глей"], що тримають у споді 3 прошари міцного світлого мергеля з дендритами і помітною шарівністю; прошари грубш. 3-5 см. Відломки мергеля нерідко в середині показують пустотки з виділеннями кал.ьціта (в кристалах) на сфероідній поверхні; трапляються взори окислів заліза.

№ 2 є) сіраво-жовта піскувата глина.

Q. d) жовто-бурий структурний суглинок

д) грунт.

10. Село Рудниця.

В розрізі глибокого яру проти церкви виступають:

N 1-2 а) ясно шарівні, світлі і сивуваті піски з тонкими прошарами в 3 - 0,5 см. пісковця і кварціта, на поверхні яких припаяні галки типа „Подільської рині" [придністрянської, „карпатської"]; грубшість коло 16 саж.

в) сірявопісково-глинкувота порода,

с) шарівні піски [прямовісним уступом]; гр 15 саж.

д) тонкі плитки пісковця; груб. 2-3 саж.,

е) світло-жовтаві шарівні піски, гр. коло 1,5 саж.

ф) шар сіравозеленкуватої глини ["сивої глини"],

г) брунатно-бурий суглинок, що насувається на попередні породи і тримає в нижніх гарізонтах міцні, світлі, мергельні конкреції.

По водотоці часто мергільні конгломерати, фігурні пісковці, відломки мергільних пісковців, зростки міцного мергеля з накидком ме-тальових сполучень [Fe або Мn], завали піскових шарів.

В підніжжі головного розріза, по водотоці яра, помітні невеликі уступи з плиток мергільного пісковця з крупними галками кварца і метальовим накидком.

Вся височінь одчиненого схилу 18-20 сажнів. По головному яр ов біжить чудесний струмок.

З других типових розрізів для Бужансько-Дністрянського Ростов ця цікаво відмітати ще, записаний геол. К. Кржемиським під час його давніх дослідів на Брацлавщині.

11 При виїзді з м. Тульчина на с. Войтівку в глибокому і широкому ярові коло дороги виступають [зверхи]:

1) грунт.

2) жовта льосо-подібна глина [до 1 саж.]

3) Брудно-зеленувата вохриста глинково-піскова порода, часто з білими потьоками вапнякових солів Заг. груб, до 2 арш.

4. Піски ріжного коліру і одтінків від світло-жовтавого до темно-бурого, діягонально-шарові, середнє і крупно зернясті. В самому-же спаді горіз. пісків полягає прошар рині т. зв. карпатської (місцями сцементованої вапняковими солями). Серед галок кварца. креміню спостерігаються окатані відломки мергільно-папнякової породи (з щилинами і чорними і білими потьоками), а також скибки міцного пісковця В шзрі цих пісків, загальна грубш. яких коло 1,5 саж. і переважно в прошарах рині, досить часто зустрічаються відломки костів вищих форм Mammalia.

5. Низче полягає незгідно серія дрібно-зернястих світло-сірих пісків з кількома проверстками (в 1,25 арш.) білої мергільної вапнякової породи, пронизаної щилинами, по яких одкладалися солі Fe в формі вохряних і бурих на 60 тіків, або кристалики СаСОз.; заг. грубш. до 1 саж.

6. Піски сірі і жовтаві діягонально шаровані; видні лише місцями, а в більшости ця нижня частина схилу покрита осипищами, чому коло одної сажені з заг. профіля для безпосереднього спостереження пропадає.

На території Тульчинської округи є цілий рядок досить глибоких свердловин, які одчиняють в розрізі всі ті породи, що характеризують геологічну будову округи—кристалічні породи, сарматський ярус третинної системи, перехідні відклади, „рябі глини" двохкольорової серіі, брунатні і червонуваті суглинки, льос і льосоподібні суглинки.

Найголовніші свердловини є:

1. в с. Сумівці	6. м. Шпикові
2. м Ободівці	7. ст. Юрківці
3. с Черноміні	8. ст. Ратнах
4. с. Демківці [8 верст от ст. залізн.]	9. м. Соболівці
5. с. Стратієвці	10. м. Чечельнику
	11. в Тульчині

Глибина свердловини на ст. Юрківці 80 ⁴/₇ саж., в м. Ободівці 30 саж., Рахнах - 40 ⁴/₇ саж, Шпикові 18 ⁵/₇ саж., Чарномині 30 ⁶/₇ саж., м. Чечельнику—25 ⁶/₇ саж.

В розрізі свердловини, коло ст. Демковки, проходили:

1. Черноземля	4¹	17. глина плямиста	1¹
2. Світло-буровата глина	3¹	18. сірий, глинковий пісок	3¹
3. жовтий дрібний пісок	3¹	19. сірий пісок	2¹
4. дрібний білий пісок	3¹	20. жовтий пісок	6¹
5. жовтий дрібний пісок	2¹	21. сірий крупний, пісок	1¹
6. такий же пісок з прошаром пісковця	14¹	22. сірий, глинковий пісок	10¹
7. сіра піскова глина	4¹	23. пісок жовтий	7¹
8. сіра, більш темна, піскова глина	7¹	24. жовта, піскова глина	2¹
9. глина сіра піскова	2¹	25. сірий, глинковий пісок	4¹
10. пісок жовтий	5¹	26. сірий пісок	7¹
11. темно-бурий пісок	1¹	27. жовтий пісок	9¹
12. сіра, піскова глина	5¹	28. сіра, піскова глина	5¹
13. пісок жовтий	3¹	29. пісок жовтий, дрібний	8¹
14. пісок сірий, крупний	3¹	30. жовта глина	2¹
15. пісок сірий, дрібний	9¹	31. сірий, дрібний пісок	16¹
16. пісок жовтий	3¹	32. сірий, крупний пісок	4¹
		33. синя глина	38¹

Свердловина переходить виключно перехідні породи сармата („Балтські породи"). Для характеристики грунтоутворуючих пород на Тульчинщині можна привести два розрізи з праці проф. А І. Набоких.

1) В розрізі коло м. Немірова виступають:

А.-С. Попелястий суглинок на льосі.

Д.-Е Карбонатний польовий льос з вапняковими рурками і жужелицями на глибину до 3 ³/₄ арш.

F.-9. Бурий гумусовий пісковатий льос з вапняковими відвітами по вертикальним стінкам віддільностів і крупними конкреціями кристалічного карбоната, на глибину до 6 аршин.

2) Ліс Углярки коло Шпикова:

А.-С. Попелястий суглинок на льосі.

Д. Карбонатний льос з жужелицями і жилками Са СОз.

Е. Теж, але з більш крупними конкреціями кристалічного карбоната на глибину до 5¹/₂, аршин.

Ф. Буроватий пісковатий льос з жужелицями і крупними конкреціями Са СОз.

______

2. Корисні копалини.

Як видно з вищенаведеного геологічного нарису, до складу геологічної будови Тульчинської округи входять:

а) кристалічні утворення до-кембрійського часу

в) палеогенові відклади (Рg)

с) сарматські породи (N³)

д) перехідні відклади N³N²) і

є) післятретинні породи з серії рябих глин, льосу і льосоподібних і перехідних суглинків (N N₂—Q Nd)

Кожна з цих груп характеризується властивими їй корисними копалинами більшого або меншого практичного значіння; найбільшу ж ролю, як джерело цікавих і маючих видатне економічне значіння корисних копалин, грають на Тульчинщині кристалічні утворення Української кристалічної Вісі, з якими зв'язані найголовніші корисні матеріяли; до цієї групи (група А) належать:

Манганові і манганово-залізові рудні виділення, які так рясно розвиваються на Подільському Побужжі в Антонієво-Хащеватському районі (Teп. Першомайської округи), зустрічаються ще й по других місцях Побужжя в вигляді більш або менш виявлених: певних ознак і невеликих місцевих рудних утворень і скупчень.

Такі ознаки рудних виділень у громаді метаморфічних гюрод Кристалічної Вісі в Тульчинській окрузі констатовані мною:

1). в околицях м. Браслава

2). коло села Тростянчика,

3). на побережжі р. Буга межи Бучацькими хуторами і селом Кошаринці,

4). коло села Шумілова,

5). на схід од м. Бершаді [хут. Жорняки] і

6]. коло с. Баланівки

Ознаки залізових і манганово-залізових рудних відкладів зустрічаються по цих пунктах у більшости в вигляді корки, накидку і в формі окремих скупчень і виділень, більшого або меншого розміру і з більшим, або меншим утриманням Fe₃ O₂ і окислів Mn. Рудні скупчення нерідко характеризуються світлим карбонатним накидком і зернистою структурою.

В районі Браслава, по водотоку т. зв. Холодного яру, зустрічаються зрідка окремі шматки залізних шлаків, що може указувати на колишнє (дуже давнього часу) використання проступаючих тут залізних руд. По характеру зазначених виходів рудних виділень не можна говорити про їх практичне значіння, проте можливо, що спеціяльна геологічна і технічна розвідка, переведена в районі показаних вище пунктів, виявить і більші запаси корисних матеріялів рудного ряда.

Графіт.

Графіт в Тульчинській окрузі зустрінуто мною у східного краю с. Лугової в вигляді крапок у кварці і тонкими платівочками в графітових гнейсах. Практичної ваги це родовище, оскільки дозволяють це сказати попередні спостереження, мати не може.

Кварц.

Головніше родовище кварца (подібне прекрасній великій кварцовій скелі коло с Завалля на Першомайщині) констатовано мною в виході кристаллічних утворень у східного кінця села Лугова (недалеко дороги з с. Устя на південь на с. Сулгутів). Другі далеко менш значні родовища і виділення кварца зустрічаються по пегматітових жилах коло с. Марьянівки, с. Бубнівки, коло Чорнятинського млину, с. Кошаринців, коло хут. Жорняки (ок. Бершаді), с. Тростян-чик. Загальна гру.бість смугових виділень кварца не буває великою і в середньому може бути виміряна у 0,5—1 метра; кварц по більшости синуватий і частіше мутноватий не досить прозорий, більшими або меншими скупченнями. Що торкається родовища с. Лугової, то тут запаси його досить великі, але вираховані можуть бути лише спеціяльною розвідкою.

Степові шпати

Степові шпати,- по більшосте рожевого та іноді сіравого коліру, зустрічаються на Тульчинщині теж в місцях контакту і утворення пегматітових жил. Виділення степового шпата спостерігаються у с. Гута, с. Берізки Бершадські, коло Чернятинського млина, коло Мар-тишівських хуторів, на р. Бузі, на побережжі р. Буга на південь од с. Рогозна, по р. Кибличі, в ок. Марківки і по других місцях розвинення кристаллічних утворень. Запаси степових шпатів на Тульчинському Побужжі великі і можуть бути підраховані після спеціяльного геолого-технічного дослідження.

Лосняк.

Місцеві скупчення лосняку (мусковіт і біотіт) зустрічаються в межах виділення кварців і степових шпатів серед громади метамор фічних пород. Більш помітні виділення лосняку спостерігаються в околицях с. Шумілова, Тростянчика, с. Глибочок, с. Харпачка і по місцях розвинення пегматітів.. Платівок лосняку великого розміру зустрічати не приходилось, чому про практичне значіння цих матері-ялів говорити не можна. Для певного висновку потрібно переведення спеціяльного дослідження відносно можливих скупчень лосняків в кристаллічних утвореннях, розвинутих в Тульчинській окрузі. З других мінералів, які зустрічаються в Тульчинській окрузі можна згадати:

Піріт невеликими крапками визначається на гранітах в околицях Райгорода, с. Марківки.

Гранат дуже часто збагатчує склад гранітів і зустрічається в околицях Крушенівки, Сумівки, Шумілова і по др. місцях Побужжя в межах контактових зон, в громаді кристаллічних утворень.

Будівельні матеріяли. (з пород кристалічного масіву)

Найголовнішу групу будівельних матеріялів Тульчинської округи складають міцні щільні, дрібнозернисті породи гранітової магми, що виступають по багатьох місцях Побужжя.

Гранітові породи (авгітові граніти, гіперстеново-біотітові граніти, чарнокіти) з удільною вагою 2,6 - 3,2 і вище і витривалістю на роздавлений до 1500-2000 клгр. на 1 кв. см., можуть використовуватись:

1. В околицях с. Гордіївки		18. с. Гутів
2. с. Тростянчика		19. с. Стратіївки (коло м.Тростянця)
3. с. Кошаринець		20. с. Губника
4. с. Крушинівки		21. с. Паланки
5. с. Шумилова		22. с. Мар'янівки
6. с. Маньківки		23. в окол. м. Ладижина
7. хут. Тартаки (коло м.Бершаді)		24. коло с. В.-Кирієвка
8. хут. Вореньки		25. „Чорнятинського млина"
9. с. Устя		26. с. Вил Томашпільськіх
10. с. Вишківців		27. с. Кисляка
11. с. Улиги		28. м. Гайсика
12. м. Брацлава		29. с. Марківки
13. м. Печери		30. с. Мачухи
14. с. Стоянів		31. с. Раківки
15. с. Забужжя		32. с. Глибочка
16. с. Крищинців		33. с. Скибинець
17. с. Захар'яшівки

За умовами транспорту найбільше значіння можуть мати каменярні 1) коло ст. Губнин, 2) коло с. В-Киріївки (ст. Усте і Бершадь під'їздних шляхів залізниці) хут. Вороньки, 3) коло м. Ладижина ст. Ладижин, 4) коло Чорнятинського млину (ст. Генрихівка). Технічне випробування зразків з зазначених місць не переводилося (але можна гадати, що дані на витрівалість, роздавлення, стиснення, витривалість проти морозу й атмосферних агентів, на возду-хоємкість, водопроникливість „єкважність" (пористість), об'йомну вагу, теплопроводність, розширення од підвищення температури і др. відносно де-яких гранітових матеріялів будуть наближатися до даних для Гаванського граніту і в кожному разі будуть характерізуватися середніми задовольняючими цифрами (матеріял на бруківки, шоссе, вищий сорт для „бруківничої плити" і др).

Що торкається запасів будівельного матеріялу згаданого типу, звязаного з кристаллічним утворенням Української Кристалічної Вісі, то можна їх позначити, як колосальні і вирахувати (навіть для більше видатних 10 родовищ) в досить великих цифрах, більша або менша певність яких буде стояти в повній залежносте від переведеної гірничио-технічної розвідки.

Каолін.

Однім з найцінніших корисних матеріялів на терені Тульчинської округи, звязаних походженням з кристалічніми утвореннями—є каоліни, які, загально, характерізуються середніми, задовольняючими властивостями для порцелянової і паперової промисловости і величезними безвичерпними запасами (можуть бути показані попереднє в мільонах тон). Каолінові матеріяли в більших і менших родовищах з незовсім постійною якістю і властивостями (ще не досить оціненими і вивченими) зустрічаються на Тульчинщині по таких місцях:

1. Крушинівка		12. с. Крищииці
2. Сумівка		13. с. Паланка
3. Бучацькі хутори		14. Гущинці
4. Берізки Бершадські		15. Зятківці
5. Бирлівка		16. с. Бубнівка
6. Улижка		17. с. Темне
7. Ок. Тульчина (проти с. Кобилівки)		18. м. Соболівка
8. м. Печара		19. В. Кирієвка
9. с. Шура		20. с. Кошаринці
10. Свенціця		21. с. Гута
11. с. Аннопіль

Каоліновому питанню на Поділлі присвячено багато праць (И. И. Гинзбург, В. И. Лучицький, Б. С. Лисін і др.) але матеріялу ще дуже замалі повного освітлення практичного боку питання. Потрібно перереведення точних геологічних і гірничо-технічних розвідок відносно кожного з зазначених пунктів. По де-яких з них каолін, більшої, або меншої якости здобувається кустарями—селянами на „білу глину", котра лічиться в товарообміні матеріялом досить високої вартости, [обмін на зерно, муку і д. р ,] але найвизначнішим родовищем каоліна, що відомо широко і за межами Поділля і Украіни справідливр може лічитися т. зв. Паланнівсьне, що лежить межис. с. Паланка, Вапнярка, Кислицьке і Комаргород, обіймаючи широку площу. Площа каолінових родовищ уявляє значне розширення долини верхів'їв р. Томашпільки, яке спостерігається нерідко і по других дотоках Придністрянщини там, де базіс ерозії підпирається піднесеною поверхнею кристалічних утворень Дністр. Кристал. Поля.

Коли загально Дністрянсько-Бужське Росточча у меж залізниці характерізується виразним ї розвиненим рельєфом, то Палакківська каолінова рівнина в місцевому рельєфі уявляється досить несподіваною і одмінною. Характер геологічного розрізу цієї рівнини (спостер. 1925 р.) показує на значні процеси розмиву кристалічної поверхні під час сармата і. перехідних відкладів і повне переодкладення і одсортування каолінових мас [відносно первісних зложищ у прилежних масівах крист. пород). Так - сарматські і перехідні (N₂, – N₂) вапнякові, і піскові прошари зустрічаються не тільки на каолінових утвореннях, але місцями і підстелюють їх; під гніздами і лінзами каоліна спостерігаються залізуваті пісковці, а в каолінових шарах - і вапнякові, утворення сармата, і галка з крейдових покладів, і просмуги піску; поверх каоліну нерідко „карпатська галка", і пісок, і „пересип" з перехідних пісків, відломків сармат. вапняків в суглиикуватих породах. Відклад каоліна підстелюється досить сильним водовмістним шаром. Для Паланківського каоліну (для котрого зроблено багато аналізів] властивим є 1) утримання ТіО₂ і 2) раптові коливання в утриманні Аl₂О₃, яке підноситься для деяких зразків до 52,26°/о. Загальне утримання SiO₂ - коло 45,36о/о; кількість Fe₂O₃від 0,19% до 1,28%; кількість СаСО₃ - значно хитається в межах від десятих долів до 1,94-3,00%; чистого каоліна по ан. Лисіна опреділено коло 87,68%; to плавлення - вище 1700 С. Що до механічного аналізу - то каолін Паланківського родовища відзначаються тониною складу, який характерізується кількістю часток < 0,01 — до 87—95% в середньому. Запаси каолінового матеріялу вищої якости за браком дослідів не вираховані точно, але безумовно, дають високі ціфри, які. могли-б бути дуже сприятливими для розвитку нашого народнього господарства в значному маштабі.

З других місць промислового значіння міг би набрати каолін з ок. с. Свенціци (де він частково розроблявся), Берізок Бершадських і Крушинівки. Каоліни Паланки, крім своєї видатної кількости більш менш випробованої якости, мають ще перевагу в близькості до ст, залізниці, що дуже підносить їх економічне значіння.

До другої групи корисних копалин належать матеріяли, що звязані з відкладами третинної системи (сарматський ярус) і перехідними (N₃ – N₂)— це

Група В.

1. вапняки, як будівельний матеріял;

2. вапняки, як технічний матеріял (на вапно);

3. гіпси, як технічний матеріял;

4. трепели;

5. мергли, як цементний матеріял;

6. піски, як техніичий матеріял;

7. глини, як керамічний матеріял.

Вапняки, як будівельний матеріял.

Третинні відклади сарматського часу являються розвинутими в Придністрянському районі переважно в вигляді вапнякових і пісково-вапнякових шарів, по більшости з рештками сарматських форм, як Macfra sp. Trochus sp. Buccinum sp. і Cardium sp. Cerithium sp. і др. більше або менше збережених і ясних. Вапнякові і пісково-вяпнякові утворення сармату характерізують межи сточища Дністрянських дотоків і виступають тут по оголеннях схилів дуже часто, майже в кожній долині, де розроблюється потроху каменярами селянами для своїх місцевих сільських потреб будівництва (хати, льохи, паркани, обклади колодязів, хліви і Др.) Більш кращий вапняковий будівельний матеріял зустрічається в межах близьких самої долини р. Дністра, де сарматські вапнякові породи набирають собі видатнішої грубшости і виступають тут кількома серіями В межах Тульчинщини маємо небагато пунктів, які визначаються розробками будівельних вапняків, що взагалі спостерігаються:

1. у села Мястківки		8. у с. Вил
2. Марківки		9. м. Томашполя (с. Ракова, Липівка)
3. Малої-Русави		10. у с. Дмітрашківки
4. с. Кукули		11. Джугастри
5. Трибусівки		12. у с. Горячківки
6. коло с. Ксендзівки		13. у с. Загніткова
7. с. Стіни		14. у с. Вербки

Найбільші розробки вапняків зустрічаються в окол. м. Томашполя і с. Вил Томашпільськіх, у с Кукули, Ракова, Дмітрашківки, с. Христищи. Грубщість продукційних шарів вапняків досягає до 7-8 метрів,; нерідко вони розробляються довгим рядом кар'єрів у вершині крутих схилів і ямами, що закладаються з поверхні. Через ріжнородність вапнякового матеріялу, неоднакове утримання Са, більшу або меншу щільність породи- вапняки поділяються на кілька сортів (на 3), з яких перший йде на вапно, для потреб місцевих цукроварень, другий (до якого належить і оолітовий) і третій використовується, як будівельний матеріял селянського значіння. Запаси вапняково-будівельного матеріялу (зовсім недослідженого технічно і не випробова-ного), який обслуговує зараз майже виключно потреби села, і містечок - надзвичайно великі, але не освітлені по якости і одмінках і не вираховані.

Вапняки на вапно.

Ці технічні матеріяли в великих масах і в вигляді видатних родовищ спостерігаються:

1. у с. Кукули

2. у с. Вила

3. у с. Ракова

4. с. Дмітрашківки

5. с. Христища

Вапняки цих родовищ задовольняють потреби де-яких цукроварень в більшій або меншій мірі і по властивостям можуть рахуватися по-за середніми, з високим виходом СаО. Геологічна розвідка'і технологічне випробування мусили-б підвести підрахунок, як б. м. точним запасам ріжних гатунків, так і технічним якостям згаданих матеріалів видатного значіння в нашому народньому господарстві і місцевих краєвих маштабів. Найбільшою славою користується вапняк з с. Кукулів, який найбільш інтенсивно розробляється і вивозиться до залізниці. Здобування переводиться карьєрами і ямами, які закладаються з поверхні і одчиняють грубшість продуктивних шарів до 3-3,5 метр. Середньої якости вапняки здобуваються і в с. Дмітрашків-ці, трохи нижчі по якости одмінки вапняку одкриваються у селі Хриєтище.

Гіпси.

Що торкається гіпсів, то в межах Тульчинської Округи вони не можуть мати практичного значіння, як за обмежністю свого розповсюдження, так і по самому характеру родовища. Найбільш відомим пунктом розвинення гіпсів у вигляді скупчень окремих кристалів серед темних глин надвапнякової серії—сармата є село Трибусівка в Придністрянському районі. Можливо, що скупчення кристалів гіпса можуть бути зустрінуті і по других місцях розвинення зазначених глин (як, наприклад, зустрічаються в с. Моєвці на Могилівщині і др.) на Придністрянщині, яле широким практичним значінням, подібним до значіння гіпсів Надзбручча, користуватися зовсім не можуть. Найкращі кристали прозорого гіпса могли-б находити собі використання лише для спеціяльних препаратів.

Мергелі.

Мергелі ріжного і непостійного характеру що до якости і невеликими прошарами можуть бути зустрінуті серед третичних відкладів придністрянського району, але з'являються зовсім не освітленими, а ні геологічно, а ні технічно. Помимо третинних (сарматських) мергелів по окремих місцях Придністрянщини (перев. окол. с. Трибусівки, Кукули) можуть бути зустрінуті і відклади мергелів крейдової системи т. зв. „опока", неглибоко у базі ерозиї. Для визначення цементової вартости цих матеріялів потрібні спеціяльні дослідження

Трепели, в межах Тульчинської округи, можуть бути зустрінуті також в Придністрянському районі, серед шарів третиної системи, але ледве чи в чистому вигляді, а не в формі трепеловидних переходових мергелів з більшим або меншим утриманням кремінки. Цей матеріял також потрібує переведення спеціяльних геологічних робот і хіміко-технічних випробувань для своєї оцінки в місцевому народньому господарстві.

Піски.

Піски ріжної величини зерна, якости, чистоти в надзвичайних і дійсно невичерпних запасах розвинуті в межах панування перехідних відкладів сармата [сер. частина Тульч. округи], в околицях м. Тульчина і на Придністрянщині, як в основі третинної системи, нижче вапнякової серії, так і у ьайновійших її горізонтах у розточних меж. В залежності од умов полягання і характеру підлеглих і покривних шарів піски характеризуються в ріжних верствах ріжною кількістю додаткових частин і приміток [глинясті піски, мергільні піски, вапнякові піски, лосняково-глинкуваті, білі, жовтаві, зеленкуваті, сивуваті, залізясто-жовтаві, вохряно-жовтаві і др.] чому і можуть бути розподілені на цілий ряд гатунків відповідно потребі використання [цементове виробництво, шкляне, бруковання шляхів, то-що]. Технічний аналіз піскових матеріялів Тульчинської округи, повне геологічне освітлення родовищ і вираховання запасів не переведені ще і у початкових стадіях. По умовам геологічної будови можна сказати, що на Тульчинщині дуже трудо знайти куток, де-б геологічна розвідка при потребі, не натрапила-б на більше або на менше розвинення кварцових [більш або менш чистих] пісків, але, як можна легко зрозуміти, переведення здобичі піскових матеріялів і утворення кар'єрів купчиться до більш сильних економічних центрів, як саме м. Тульчин, м. Брацлав, Гайсин і містечка округи, коло яких частіше можна зустрінути відповідні (хоч і кустарні) розробки. Найбільш відомими кар'єрами - озробки у м. Тульчині, по оголеннях ярів, по схилах і де які пункти коло лінії залізниці, правління якої одчиняє відповідні кар'єри то в одному, то в другому місці, в звязку з потребою. Чисті білі кварцові піски можна гадати зустрінути по місцях розвинення палеогенових відкладів і, з осібна, каолінових пісковців.

Глини. До третьої групи (^гp. C) корисних матеріялів можна зарахувати глини - амічні, гончарські, цегляні, клінкерні, фарбові, вогнетривалі і др., які звязані з новійшими відкладами, починаючи од N 2 і до Qd. Материнськими породами для цих матеріялів являється т. зв. „рябі глини", червонуваті і брунатні суглинки, льосоподібні породи, льос Глина на Тульчинщині (як і взагалі на Поділлю) є одним із цікавіших і досить видатних по економічному значінню матеріялів також не освітлених аналітично і з боку своїх корисних, вартостів відносно до ріжних технічних виробництв. Одним із важливих гатунків глин, які зустрічаються на Тульчинщині, є яскряві вохряні і фарбові глини зі значним утриманням Fe₂O₃ (можна гадати до 10% в деяких випадках), які виступають на Побужжі, нерідко на поверхні кристалічних пород і належать до двохкольорової серії глин („рябі глини"). Яскряві і по більшости ясно червоні глини цього типу можуть бути зустрінуті по таких пунктах:

1. окол. м. Гайсина,		7. с Губник
2. с. Киблич		8. с Бубнівка
3. с. Зятківці		9. с Раківка
4. окол. с. Мачухи		10. с. Соболівка
5. с. Кисляк		11. с. Кришинці
6. с. Марьянівка		12. с. Осіївка

Ці глини уявляють безструктурну породу, більшої, або меншої грубшости, визначаються помітним утриманням полуторних окислів і невеликою в середньому кількістю СаО. Аналізи, які маються в літературі, не освітлюють питання і не подають критерія для оцінки технічної вартости цих матеріялів, які в деяких випадках, вони безумовно могли-б використовуватись на фарбу.

Для одного зразка з окол. м. Гайсина визначається:

SiO₂	51.41 %
Fe₂O₃+ Al₂O₃	36.40%
CaO	7.18%
MgO	0.73%
MnO	4.74%

Що до других гатунків глин, які переважно використовуються в ганчарстві, можна згадати т. зв. „глеї" (назва збірна і нерідко відноситься до кількох гатунків глин) і „ганчарки", що спостерігаються в с. с. Шурі, Крищинцях, Киблічі, М.-Кирїївці, Торканівці, Пиріжній, Лугах і Жабокричі. Льосовидні породи використовуються на цеглу в окол. м. Брацлава, Гайсина і у міста Тульчина. Більшість з гатунків глин, що зустрічаються на Тульчинщині, можуть служити досить придатним матеріялом для виробу вогнетривалої цегли, черепиці, клінкеру, кустарного посуду і др. Значіння ріжногатункових глин Тульчинщини підноситься ще присутністю тут величезних закладів, таких, високої якости, глин, як каоліни, про які говорилося вище. З других гатунків глин можна ще згадати сиві, зеленнуваті і блакітиі пластичні глини, що полягають в більш глибоких шарах і належать почасти до переходового („балтського") часу: Вони спостерігаються на Побужжії, в околицях м. Шпиківа і по других місцях, але що до своєї вартости і технічного значіння є цілком неосвітленими і недослідженими і потрібують, як і більшість других корисних покладів Тульчинщини, систематичних і раціонально переведених досліджень.

Торфи.

Залягання торфів у окрузі досить поширені й складають за відомостями, що до дослідженної частини, 9.000.000 кубометрів (500 гектарів глибиною пересд З-х метр.), але орієнтовно для всієї округи можно визначити запаси торфу в 8.000.000 кубометрів. Його зазначають для с. с. Вишковець, Яструбіхи, Шпиківки, Клебані, Бирлів-ки, Війтовки, Холодівки, Нестерварки, Кинашіва, Анопіля, Гут, Крищенець, Зазалля, Гнатівки, Одаї, Дранки, Липівки, Олександрівки, Козінець, Стратіївки, Чер. Греблі, Бондурівки, Баланівки, Ляшівки, Бирлівки та інш. В більшості цих місценаходжень експедицією Центр Торфчастини Н. К. 3. - в грудні 1927 р. зроблено аналізи на попельність, переведено розвідку буром Гилера. Виявлена низька якість торфу (середня попельність його по окрузі 42,2%), що всеж, коливається від 11% до 60%. Отже, видко, є лише окремі дільниці що придатні для розробки на паливо. Так дільницею з найменшою попільністю торфу вважаємо дільницю Дранка-Липівка, що дає такі дані попільности 15%, 14,5%, 18%.

За думкою проф. Безбородька гарним торфом для палива є торф Шпиківки, але аналіза'показала попільність його в 25-66%. До того слід зауважити, що окремі.родовища торфу кількосно незначні, пересічно 2 десятини, а то й менше.

Виходячи з цих данних ми не можемо говорити про промислову, машинізовану здобичу торфу, а лише про кустарну, селянську, яка в звязку з недостатністю паливного лісу в окрузі, значно полегшить дров'яну кризу.

Особливого значіння набувають розробки торфу в звязку з піднесенням урожайности. Торф наш дуже гарний для підстілки скотині-та угноєння, а розробки його приведуть до поліпшення луків та. ставків-меліорації, ще мало використовуюмих,тепер в окрузі, земельних вгідь. Спроби окремих селян і організацій (Холодівка - 1923 p., Ляшівка) до кустарного здобування торфу для потреб свойого господарства заслуговують на найширшу підтримку та наслідування. Розробки торфу надто цікаві й що до вивчення минулої фльори округи.

Примітка. Про торф, за дорученням проф. О. Красівського' подав К. М. Соколов.

Головніша література

1. Н. Барбот де-Марии. „Отчет о поездке в Галицию, Подолию и Волинь в 1865 г." Сб. Мин. О-ва СПБ 1867 г.

2. Н. Барбот де-Марни. „Геолог, очерк Херсонской губ." СПБ 1869 г.

3. П. Я. Армашевський. „О бур. скважинах в ок с. Лознов и Черномина Под. губ." Зап. К О-ва Ест. 1896 г.

4. Михайловський „Геолог, исследов. в Балтском у. Под. губ. " Изв. Геолог. Петр. 1901 г.

5. Михайловський Г. П. „Геолог, исследов. по линии Бершадо-Устянского под'ездного пути" Изд. геолог. Ком-та 1902 г.

6. К. Пржемысский „К вопросу о Зап. Под.'Об-ва Ест. т. III 1915 г.

7. Л. Красівський „Геолог, досл. в Гайсинському повіті на Поділлю в 1916 р." Зап. Укр. Наук. Т-ва у Київі т. IV стр, 74-118 карта.

8. Л. Красівський „Предвар. отчет о геолог, исследов. в Брацлав-ском у. Под. губ. в 1922 г." Изв. Укр. Отд. Геол. Ком-та 1924 г.

9. Л. Красівський „До геолог. Брацлавщини" Вісти Природ, секц. Укр. Н. Т-ва 1918-1919 г. Киів.

10. Л. Красівський Предвар. отчет о геолог, исслед. в Ольгополь-ском уезде, Хащев. волости в Подолии в 1921 г." Изд. Укр. Отд. Геолог Ком-та 1924 г. Киев.

11. Л. Красівський „Гідро-геологічна районізація України" Зап. Геолог. Секції Укр. Акад. Наук. ч. 2 1923 р. травень.

12. Л. Краківський „До геології Побужжя" Зап. НДК м. Киіва 1922 р. Укр. Акад. Наук

13. Л. Краківський „До питання східної межи розповсюдження Сармата на Поділлю" Зап. Геолог. Секції Укр. Акад. Наук, Київ 1923 р.

14. Проф. 0. В. Красівський. „Уваги, щодо новіших грунтоутворюючих відкладів Поділля" Зап. Кам. Под. С. Г. Інстит. т. І. Кам. Под. 1924 р.

15. А. Прусевич. „Гончарньїй промысел в Под. губ." Земство. Киев 1916 г.

16. Проф. Лысин „Глина та глиняна промисловість на Україні" Киів 1918 p.

17. И. И. Гинзбург „К генезису каолиновьіх глин Украины" Изв. Укр. Отд. геолог. Ком-та, Киев 1926 г.

18. Проф. В. И. Лучицкий. Каолины Украины" Тр. Инст. Прик. Минерало-гии. Москва 1918 г.

19. А. Е Зеленко „Новые данные по геологии района с. Паланки Под. губ." Изв. Укр. Отд. Гелог. Ком. 1924 г.

20. Л. Красівсьхий „проф. Геологичні досліди на Ольгопільщині в 1921 р. Ч, І. стр. 1-48.

21. Проф. А. В. Красівсьний „Геологический очерк Врацлавщнны" Отчет Укр. Отд. Геолог. Ком-та по исслед. 1922 г. Кам. на Под. 1927 р. Ч. 1.

22. Проф О.В. Красівсьний. „Гидро-геологічна основа Поділля" Вид. Под. губ. Зем. Управління 1924 р. Кам. Под. Вінниця (геолог, розріз через. Тульч. Округу

23. Проф О.В. Красівсьний. „Геолог, досл. на Поділлю у 1925 р. в межах б. Ямпільського, Брацлавського і Могилівського повітів (праця не опублікована).

24. Проф О. В. Красівсьний „Кілька уваг, що до Укр. Кристал, смуги" Зап. Геолог. Секції Укр. Академії Наук Ч. 2, 1925 р. Київ.

25. Праці Г. Ів. Корженівського. В Економічних органах по питаннях корисних копалин Тульчинщини.

______________

Ґрунти Тульчинщини.

(Загальні уваги)

Стан вивчення грунтів округи проф. Г. Г. Махов визначає орієнтовним. І дійсно, маючи навіть всі досить нечислені й остільки-ж поширені джерела до опису грунтів округи, ми не зможемо уявити собі достатнє точно розташовання видів грунтів на терені округи і тим більш використати це з практичною метою. Так найбільш поширене джерело різноманітних відомостей про округу „Описание приходов Подольской Епархии" визначає Чорноземні грунти для с. с. Аннополю, Василівки, Гут, Нестерварки, Холодівки, Баланівка, Кириівки, Кошаринець, Бортник, Вишксвець, Гриненок, Забужжя, Чукова, Жолобів, Антополя, Дранки, Кислицького, Колоденки, Комаргорода, Липівки, Марківки, Паланки, Кузминець, Кун, Миткова, Устя, Крушенівки, Мякоходів, Осієвки, Чорноі Греблі, Шумилівки, Жабокрича, В.Тарнівки, Левкова, Сл. Шарапанівської, Чоботарки, Маньківки, Харпачок, Четвертинівки, М'ясківки, В-Джугастри, Вербок Волошських, Горячківки Бандурівки, Буд, Верхівки, Каташина, Торканівки, Берізок Чечельницьких, Вовчка, Волового, Голдашівки, Кидрасівки, Лісничого, Михалівки, Рогузького, Романівки, Стратієвки, Пісчанки, Гонорівки, Загніткова, Студеного, Чарномина, Бридок, В-Мочулки, Завадівки, Тиманівки, Томашполя, Вил, М-Русави, Пеньківки, Яланця, Козинець, Савинець, Стратієвки, Тростянчика, Б-Каміню, Британки, Вербки, Івашкова, Куренівки, Лугів, Пиріжної Червоної Греблі, Даньківки, Печери, Стоянів.

Піскуватий грунт для Бирлівки, Вишковець, Грабовець, Жерденівки, Кисляка, Мелешкова, Мар'янівки, Джулинок, М-Кирієвки, Маньківки, Соколівки, Губнику, Лукашівки, Паланки, Скибинець, Степашок, В-Джугастри, Ободівки, Ольгополю, Гонорівки, Демедівки, Козинець, Тростянчика, Лугів, Левковець.

Глинястий грунт для с с. Кобилівки, Копієвки, Орлівки, Поташної, Грабовець, Зянковець, Мачухи, Скрицького, Тиманівки, Одаї Борсуків, Карбівки, Марьянівки, Зеленянки, Ладижинських Хуторів, Трибусівки, Головорусави, Русави-Радянської, Китайгорода, Шпиківа, Жабокрича, Л-Жабокрицької, Торкова.

Безумовно, що ці данні цікаві з боку географічно-описового, навряд чи варті особливої уваги з боку наукового. Очевидячки-це данні, здобуті опитом парафін, які зовсім не мали жодних наукових матеріялів про грунти села. Отже для наукового підходу до вивчення грунтів нашої округи майже одними матеріялами стають праці профес Набоких, що видав схематичну мапу грунтів Поділля маштабом у 13,5 в. в англ. цалі. та ще такі цінні розвідки:

1) «Результати ориентовочньїх почвенных исследований в 1905-1911 годах в Юго-Западной России» Одесса 1915 г

2) «Материалы по исследованиго почв и грунтов Подольской губ.» Одесса 1916 г.

3) «Несколько замечаний к схематической почвенной карте Подольской губернии» Одесса 1916 год.

Досить цікавий опис грунтів Шпиківського району ми маємо у проф. Сльозкіна П. Р. „Опис Шпиківського маєтку Балашова" (Київ 1913 p.). Багато цікавого, особливо для розуміння ґрунтоутворення, дадуть праці проф. Красівського О. В.- почесного члена нашого Т-ва що розкривають геологічну будову терену округи, подають числену розрізи. До цього ми маємо і в праці проф. Армашевського, проф Олексієва, Пржемиського, Проф Красівського опис більш 29 свердловин в 12 пунктах округи (Шпиків, Рахни, Юрківка, Тульчин, Демяківка, Ободівка, Чарномин, Чечельник, Стратієвка, Гайснн, Соболівка-Сумівка), що досягають значної глибини Але-ж цього всього мало, дуже замало, порівнюючи до практичних вимог, які перед нами ставить завдання підняття сільського господарства нашої округи. О.В.К. має на меті в найближчий час перевести саме детальне обстеження грунтів нашої округи, до цього приєднається і геоботанічне дослідження.

Праця величезна, що вимагає не менш 2-х років часу та великих коштів, Необхідно, аби Краєзнавчі гуртки на місцях пішли на допомогу в цій роботі Кожна агрономшкола або семирічка повинні виняти зі свого поля моноліт, зібрати гербарія дикої рослинности свойго району з точним визначенням місця й часу та інших відомостів, що вимагається наукою.

Нижче ми подаємо уривки з робот проф. Городецького та з «Опису Шпиківського маєтку Балашова», що дадуть Краєзнавчим гурткам певний напрямок і базу в роботі, до закінчення робот грунтодослідної експедиції.

Краєзнавче Т-во;

_________

Проф. Городецький

Матеріяли до ґрунтів Тульчинщини

Ґрунтове вкриття Поділля молено віднести, до самих ріжноманіт них типів, починаючи від дюдзолів" (попілкуватих земель) до типе вих черноземлів Українського степу. Як відомо, ріжниця між цими ґрунтовими типами виявляється в цілій низці ознак, як морфолс гічних (кольор, структура, будова), так само і хемічних (розподіл он ремих річовин в грунті). Серед цих моментів що до внутрішньог складу ріжних типів грунту для агронома найбільшого значіння нг буває кількість „щолоку" (луговини), фосфора та окисів типу Р₂О₅.

Почнемо характеристику цих хемічних властивостів ріяших типі грунтів Поділля з розміщення лугу. Як видко з аналізів Набокіх, час: ка щолоку (калія та натрія) в верхньому шарі Подільських грунтови типів майже однакова, незалежно від трутового типу-будь то грунт лісові або степові. В подільських грунтах звичайно буває більше кг лія, ніж натрія при чім середь льосових утворень спостерігаєтьс меньш 4% Ка₂О (від безгумусової масси), на глинястих утворення більше 4%. Другою важливою рисою розподілу щолоківєїх скупчення в верхніх горізонтах грунту, незалежно від типу-чи то будуть п пілкуваті грунти, чи черноземля. Але поруч з верхнім горізонтс скупчення щолоків по всіх типах Подільських грунтів ми знаходив щеоден горізонт збагачення щолоками і ця присутність двох горізо тів щолокового максимума свідчить про те, що з одного боку верх шари грунтів збагачуються щолоками за рахунок нищих горізош під впливом рослинности,-а з другого боку нижчі шари збагачують щолокамд під впливом просякання в глибину ґрунтових розчині Розпреділення фосфору дає можливість запримітити вже другу ціка закономірність. Аналізи проф. О.І. Набокіх свідчать, що в Подільс ких грунтах немає долішнього горізонту скупчення Р₂О₅- себто нас на Поділлю процеси, що переносять грунтові запаси фосфору верхні шари беруть рішучу перевагу над процесами—антагонісатм які виносять Р₂О₅в низчі горізонти. Відносно Р₂О₅ проф. Набої додає, що його повсюди мається невелика кількість, тоді як він є т більш необхідною для рослин річовиною. Тому-то вимивання фосфо в долішні горізонти попережається засвоєнням його рослина? Але ми знаємо, що ці дані про значну кількість Р₂О₅в верхніх г pax навіть нашіх попілкуватих („підзольних") земель суперечать певній думці грунтознавців, що попілкувате землі в верхніх своїх горізонтах значно бідніще фосфором, ніж в горізонтах долішних, то нам необхідно спинитися більш детально на відповідних процесах.

Поруч з виносною діяльністю коріння, треба отмітити ї другі п цеси. А саме в районах з розвиненим релефом мусить мати місце змивання легкіх ґрунтових часток верхнього горізонту дєлювійе шляхом в долини. В такому випадкові фосфоровий квас, що виноситься на верх корінням рослин, змивається звідси і безповоротно заноситься в більш-менш віддалені місця покладів такого делювійного матеріялу. В порівнанню с цим процесом, утворення ортштейнового горізонту є дуже корисним процесом, бо зберігає Р₂О₅, в грунті і забезпечує надалі існування рослинності. В посушливому підсонні на-шіх степів ця втрата Р₂О₅через делювій ні процеси не може вповні компенсуватися послідовним скупченням від діяльносте коріння та надземних частин рослин, але нри більш вохкому підсонні можливі шипі взаемни зазначених процесів: сполуки Р₂О₅, легше переходять в розчин і вільно ціркулюють зверху наспід, де й затримуються при відповідних умовах.

Очевидно, що значну ролю в затримці Р₂О₅для рослин від змиву ґрунтовими водами, відограють швтораоркиси, бо вони утворюють з Р₂О₅нерозчинимі сполуки.

Тому для вияснення долі Р₂О₅в нашіх грунтах нам необхідно спинитися на розпреділенні півтораокисів в грунтах Поділля.

Крім того розпреділення півтораокисів має велике значіння для формування ґрунтових горизонтів і таким чином поруч з відсотковою кількістю гумусу, служить головнійшим хемічним показником для класифікації ґрунтових утворень по ріжних типах та одмінах.

На Поділлю проф. Набокіх відріжняе кілька таких різко відокрем; леппх типів, середь яких найважнійшими,для Поділля є лісостепові суглинки. Так проф. Набокіх називає остільки деградовані від лісової рослиности черноземлі, що в них не залишилося ніяких иншіх ознак колишнього степового характеру, крім малюнку стародавніх кротовин. Подібні суглинки мають завжди в складі свого профілю пять горізонтів, які різко відокремлюються по своїх хемічних та морфологічних ознаках.

I. Горішній-попілкуватий горізонт мав шарівність, з попілкуватою присипкою, має невелику кількість гумусу і характеризується найменшою зі всіх горизонтів кількістю півтораокисів.

II. гор. Крупно-зерний, так званий горіхуватий горізонт є положеним безпосередньо під першим; спопілований, але з підвищеною кількістю окисів, причім горіхуваті окремости обсипані нібито борошном скупченою з поверхні кремениною

III. гор. Непомітно, але порівнюючи швидко, відокремлюється від 2-го. Має виразно визначену призматичну структуру, через цементацію його півтораокисами. Підчас підсихання цей горізонт розпадається на міцні гострореберні призмочки, зверха пофарблені сполуками Feтa Mn в буру фарбу; характерною для цього горизонта ознакою є вилуговання від карбонатів і максимальна кількість півтораокисів. Горізонт цей часами досягає 2 аршина—грубини.

IV. Горизонт скупчення карбонатів, що різко відокремлюється своїм ясно жовтим кольором і ряснотою в масі горотвору карбонатів в вигляді ріяших рурочок, вицвітів вкраплінь по щілинках і т. и. або навіть «ляльочок». По цих щільних горотвір розподазться на великі, неправильно стовбчаті окремости з білими боками.

V. Горізонт червонуватого льосу, що иноді переходить в типовий льос, який знова є збагаченим напівтрокиси.

„Типових подзолів" таких, що іх можно найти в клясичній країні їх утворення-лісовопідзольній зоні, на Поділлю майже зовсім не знаходимо, десь певне тому, то тут немає одного з самих основних моментів їх утворення - високого рівня ґрунтових вод. Характерною властивістю підзолів, як відомо, крім верхнього попелястого горізонту, відокремлення в самостійні горізонти (бобовинниії, ортгатейиовий, або стовбчатий), переважно одного з трьох півтораокисів Fe₂О₃, Al₂О₃ або Мn₂О₃. Цю властивість „підзолів" проф. Набокіх приписує діяльности ґрунтових вод і проводить анальогію між підзолами та солонцями, бо підзолам ґрунтова вода постачає переважно півтораокиеи. а солоицям-луг (щолоки). Тому,.керуючись теорією Набокіх, ми мусіли-б на Поділлю шукати попілкуватих грунтів по тих місцях, де водопропускальний льос вступається яко грунтотвір перед водонепропускною глиною, себто в Наддністранському районі. І дійсно тут навіть попереднє дослідження грунтів виявило присутність в цьому районі майже типового підзолу припадин.

До такого ґрунтового утворення, само собою, поруч з відповідним грунтотвором могла привести лише довга „підзолююча" діяльність лісу допомогою вилужування грунтотвору атмосферними опадами. На глинах ці умови і привели до утворення підзолу а на льосі ці факторі (ліс та опади) створили щось проміжне поміж розглянутими вже лісостеповими суглинками та допіру згаданними попелястими грунтами, Такі, проміжні типи грунтів однесені проф. Набокіх в групу лісових підзольних суглинків, що в них поруч з горіхуватим та призматичним горізонтами відокремились горізони скупчення півтораокисів в вигляді бинд, відвітів, пунктацій і т. ин., які хоча і не мояіуть бути названі орштейновим горізонтом, але є нібито зародком його.

Що торкається черноземлевих грунтів, то тут півтораокиеи вя«е не відограють тої ролі для відокремлення певних горізонтів, як то ми бачили серед лісових земель. Коріння травяної рослинности степів не в силі привести до тих змін в сполуці складних мінералів материнського горотвору, як то буває під лісом і тому півтора окиси розпреділяються в черноземлях по всьому розрізі грунту рівномірно. Але на Поділлю черноземлі цього чисто степового типу поширені мало. Коли тут зустрічаються черноземлі, то таких одмін, які є характерними для північної межі степової смуги. Хоча ці черноземлі і мають рівномірну рихлість грунту по всьому шарові, але відзначаються великою кількостю кротовин і виявляють де-яке збагачення півтораокисами підгумусного шару. Це збагачення півтораокисами супроводжується виносом карбонатів і утворенням призматичного горізонту, а тому є істотною одміною лісостепових черноземлів від степових і дає підставу для виділення їх в окрему групу деградоваиих черноземлів.

В наслідок своїх досліджень в лісостеповій частини Правобережжя України проф. Набокіх відносно георафії ії грунтів приходить до висновку, що лісові „підзольні" грунти положені на Поділлю майже суцільним масівом, границі якого, оскільки про це можна гадати на підставі кількости гумусу в верхньому горізонті, намічені на його схематичній мапі. В межах показаного „підзольного" району грунти майже всіх форм рельєфа мають біля 2°/о гумусу (з коливанням від 0,86% до 4,26%).

Необхідно зауважитити, що середь бліднокольорових „підзолів" цього району зустрічаються начисленні островки грунтів, що належать до трьх категорій ґрунтових утворень через випадкові властивосте рельєфа або горотворів чисто місцевого характеру: то будуть, так мовити, „інтразонзльні" грунти згідно Докучаівській кваліфікації, а саме, перш за все гумусуваті, перегнойно-карбонатні грунти, які зустрічаються по окрайках міжгіррів Наддністрянщини. Кількість гумусу досягає тут часами значної кількости, як наприклад:

в Гумінцях (долина) .... 20,80%

в Березові (долина Дністра) .... 9,80%

в Кужелеві (долина Ушиц) .... 6,63°/о

Другу групу темних грунтів складають содові солонці (що заняті часами лісом), які знаходяться тут завжди в певних умовах полягання на похилих заболочених узгіррях, при виході третинних глин та глеїв, Соленість цих грунтів на Поділлю незначна, але по своїх фізичних властивостях та заболоченню ці тяжкі грунти різко відокремлюються, бо мало здатні для культури без дренажу та вапнякування.

Гумусоватість цих грунтів не така значна, як середь перегнойно-карбонатних грунтів, про що можуть свідчить такі аналітичні дані.

Глібів .... 4,11%

Левківці .... 4,5%

Муровані Курилівці .... 4,38%

Мясківка .... 7,51%

Третю групу грунтів, що виділяються серед підзогьних по кількости гумуса складають дуже малочисленні тут участки деградованих черноземлів.

Відносно ж тих грунтів, що оточують цей центральний Подільський остров підзольних суглинків, проф Набоких зазначає, що вони складають комплекс темноцвітних грунтів. В цьому комплексі треба відріжняти принаймні три групи утворень з неоднаковою залежністю від лісової рослинности: 1) грунти болотного характеру, 2) темносірі лісостегові суглинки і 3) слабо-деградовані черноземлі.

Грунти болотного характеру особливо часто трапляються в нинішній Проскурівській окрузі, де вони здебільшого пристосовані до глибоких плоскодонних долин, а також до терас великих річок цього району.

В нинішній Кам'янецькій окрузі грунти болотяного характеру залягають на покатих пониженнях між витянутими увалами, плато, або по міжгіррях товтрів.

Своєрідна будова профіля цих вохких грунтів не дозволяє мати їх за близькі з черноземлями, хоча по характеру верхнього шару та кількости гумусу вони в одміну від болот Полісся, блізько підходять до темносірих сугликів та черноземлів (мають до 6 - 7 % гумусу), а тому до верхняних зразків грунту в цьому районі треба ставитися дуже обережно.

Такі грунти трапляються тут лише спорадично, бо в зазначенному комплексі темноцвітних грунтів, що зо всіх боків оточують Подільський центральний остров лісових земель, рішуче перемагають грунти, які мають в верхньому горизонті 3 - 4% гумусу, причім середь цих грунтів (темносірих лісових земель та деградоваиих черноземель) часами зберіглися участки черноземів доісторичних степів, які мають 5-6% гумусу. Зона цих темцвітних грунтів проходить через бувші Кам'янецький, Проскурівський, північну частину Лятичівського, Літинського, Віницькою та Брацлавського повітів, а потім черес Уманський, Гайсинський, Балтянський, Голопільський та Ямпільський повіти.

Участки з незмінними майже властивостями степових черноземів переважно зустрічаються в Балтянському повіті, що межує з черноземними степами Бесарабщини, Херсонщини та Катеринославщиви, а крім того окремими островками в західних і північних повітах Поділля: Кам'анецькому, Проскурівському та Лятичевському, де участки з великою кількістю в 5-6% гумуса завжди спостерігаються в найблизчому сусідстві з грунтами, які мають всього 3-4% (напр. Привороття Кам'янецької округи).

Що до степових черноземів, то їх на Поділлю поло;ено суцільним вкриттям лише в бувш. Балтянському повіті.

Крім розглянутих одмін Подільських інтразональних грунтів, треба відзначити яко азональні - піскуваті грунти підзольного та черноземного тину, що здебільшого трапляються в Надбужанщині.

В Наддністрянщині ми зустрічаємо піскуваті грунти, переважно в Балтянському повіті всюди, де виступають по схилах еродованих плато (балок) поклади пісків Балтянського ярусу.

В Надбужанщині піскуваті грунти містять так само мало гумусу як і піскі Полісся (біля 1%, тоді як в Наддістрянщині (Балтянський, до 3 – 5% гумусу). Крім піскуваіих грунтів в Балтянському повіті зустрічаються також і солонці, але середь робіт проф. Набокіх ми не зустрічаємо ніяких вказівок відносно їх місценаходження, умов утворення та властивостів.

Накреслене розпреділення основних ґрунтових типів Поділля далеко не відповідає тому розлреділенню метереологічних елементів і в першу чергу атмосферних опадів, які здавалосяб, мусять чітко відбивати свій вплив на характері грунтів того чи иншого району.

А саме, найбільш гумусуваті черноземні грунти зустрічаємо як в найбільш вохкому, так і в найбільш посушливому районах Поділля, тоді як підзольні, які мусіли-б відповідати саме найбільш вохкому району положено в смузі з не дуже великою кількістю опадів.

Таким чином виявляється, під не в умовах сучасного підсоння формувалися основні типи Подільських грунтів а в метеорольогичних умовах, які значно відріжнялися від сучасних.

Крім того за свідків минулих часів про ці умови стародавнього підсоння, ми маємо представників сучасної первісної дикунської фльори Поділля, а тому розвязання багатьох загадок ґрунтотворних процесів ми повинні шукати в історії та властивостях головного і безпосереднього фактора всіх ґрунтотворних процесів-рослинного вкриття.

(З книги проф. С. І. Городецького Спроб фізико-географічно районізації Поділля.)

____________

Проф. А. Набоких.

Ґрунти Шпиківщини.

[Зредактував Сльозкін (опис Шпиківськ. маєтку]

За характером грунтів Шпиківщина одрізняється значною одноманітністю. На полях усіх економій б. Шпиківського маєтку Балашова ми зустрічаємося з грунтом одного типу світло-сірим підзолістим суглинком, що утворився на льосовидних глинах. Суглинки покривають собою і рівні високі плято й схили до балок та річок Низи схилів та пойми річок все ж не мають вкриття з підзолистого суглинка й більш багаті на гумус, але ці дільніці по більтости півболотяного, частково наносного характеру, не рясні.

Будову підзолістого суглинка можна схарактерізувти так;

А. Підзолистий горізонт, пластинчатої структури, сірого кольору, на ланах одноманітний, а в первісному стані зверху темніший від збільшення гумусу.

B. Підзолистий горізонт оріховатої структури сірого кольору на поверхні горішків, жовтаво-червонуватого кольору внутрі іх Поверхня горішків мучниста, але маса іх в певній мірі збита накопичуванням гидратів окислів заліза.

C. Неопідзолений горізонт: накопичення гидратів полуторних окислів, змитих з попередніх шарів, чернувато-брунатного юльору призматичної структури, збитий у сухости та в'язкий, г линкуватий у вільготному стані. Призми гострореберні, на поверхні із бурим і темним марганцовим нальотом, часто лаковані і прикрашені візерунками відтисків сітки деревних корінців. Внизу шару часто спостерігаємо дрібні залізно-манганові бобовники чорного кольору, у вільготному стані мяхкі, в сухому тверді, як дріб.

Д. Карбонатний льос збагачений вуглесолями вищолокованих від них попередніх горизонтів, світло-палевого кольору, стовбчатоі структури, з мучністими вицвітами карбонатів по одвісних стінках відокре-мостів з масою пустих карбонатних рурочек що вистилають стінки порів та канальців Лесу У верхніх шарах іноді кілька уплотиень гидратами півторних окислів, в нижній часті мучнистий, що мажеться як крейда, часто з дутиками альбо журавчиками в вигляді пустих желвачків кристалічного карбонату.

Е. Первісний льос, що його не змінено елювіяльними процесами зі середньою наявністю карбонатів, ніжний у руках, поруватокопальчастої будови з рурочками вуглесолів га дутиками. Цей льос місцями сходить майже ие нівець, або дуже невидко переходить в шари F, деформовані давніми елювіяльними процесами та грунтоводою (другий гумусовий горизонт, глееватий льос), котрі в свою чергу, неодріжняються особливою міцністю й не переходять у шари піску, глин, жорстви та інших пород, підтилаючих вищеописану товщу грунту, котра по більшости не досягає 2 сажен грубости Необхідно між іншим мати на увазі, що більш детальне вивчення грунтів у різнихекономіях маетка, показало декотрі ріжниці, як у властивостях верхніх ґрунтових шарів підзолистого суглинку, так і у властивостях самого грунту „Ось відповідні дані":

Рахни Лісові—Шпиків	плято	2,4 % гумусу
„	„	1,87 % „
„	схил	2,57 % „
Шпиків економія	плято	2,37 % „
„	плято	2,71 % „
„	схил	3,07 % „
Слободка Улига	плято	2,85 % „
Стояни	схил	2,13 % „
„	низ схилу	2,56 % „
„	плято	2,13 % „
„	плято	1,66 % „
Шпиків Слободка	схил	2,38 % „
„ Торків	плято	2,56 % „
„ Торків	схил	2,64 % „
Шпиків Лиса гора	плято	2,59 % „
Торків	плято	5,41 % „
Левківці	схил	4,5 % „
Шпиків, сирові балочки		3,07 % „
„ „		3,42 % „
Рахни, схил вільготний		4,01 % „
Кизево	плято	4,22 % „

В глибоких ямах, викопаних у різних місцях у гумосовому горізонті грунта виявилось гумусу у %—ках:

2227	Шпиків	2,57	2235	Кизево	4,91
2231	Курачево	5,76	2234	Ліс рернянка	5,19
2228	Лиса Гора	2,59	2225	Стояни	2,34
2229	Торків	2,41	2226	Софіев ф.	2,00
2232	Ліс Углярки	5,97	2230	Левківці	1,36
			2233	„	3,03

Грунти зі значним % гумусу (3-6 %) з'являються тими-ж підзолистими суглинками як і грунта з 1-3% гумусу, але верхній шар іх збагачений гумусом від довгочасного росту трав на галявинах серед рідкого чорнолісся, або в занятих степом місцях давніх обезліснених природою і людиною дільницях, набуває характерного для черноземлі ознаку-зернистости й тому такі грунти легко змішати з чорноземлями, хоча вони і не мають з ним нічого спільного.

Міцність ґрунтових шарів підзолистих суглинків, за даними вимірів ям, така:

Про склад різних шарів Шпиківських підзолистих суглинків можно дати висновок лише за результатами досліджень, зроблених у сусудніх місцевостях «..». З числа аналізів, що маються, приведемо тут данні відносно валового складу усіх шарів підзолистого суглинка с. Крапивни, Гайсинського п, з'аналізовано Мордовським. (Див. табл.)

Ми бачимо, що верхні опідзолені горізонти грунта збагачені на кремнеквас, порівнюючи з початковим грунтом на 10-12 % і відповідно виснажені що до з'єднань півтора окислів. Позаяк кремнеквас відкладено тут у вигляді тончайшого хемічного опаду, а грунт сам по собі, як і всі льосовидні породи інших місць, надто дрібно-землистий, то не дивно, що горізонт горанки підзолистих суглинків уявляє з себе рихлу мучнисту масу, що легко запливає і утворює при висиханню корку, але не здатну дати скільки небудь небезпечних камневидних великих бриль, а це полегшує іх обробіток. Але мучнистість цього горізонту викликає недостатню аерацію грунту, а тому розрихлення цих грунтів шляхом внесення навозу дуже корисно. Також гарно впливає й внесення великої кількости дефекаційних рештків, зважуючи, особливо, на відсутність карбонату в шарі на 130-140 см. глибини. Теоретично можно зробити висновок і про доцільність тут азотових угноєнь.

"В оцінці агрономічної вартости призматичного горізонту необхідно памятати, що в ньому одночасно з відкладом півтораокислів завжди відкладались і запаси фосфорного квасу. Цей, порівнюючи недавно відкладений фосфорний квас певно з'являється більш приступним для рослин, ніж фосфати незміненої матерньої породи.

Вартість фосфатів збільшується ще й тому, що зони розташовані впевній глибині багатій на вільгість і служать для рослин,якраз у період особливо гострої потреби. Такі теоретичні міркування. Практика іх, досвід, видко цілком підтверджують іх правдивість, позаяк рентабельність угноєння підзолистих суглинків лісостепу томашляком і суперфосфатом, не кажучи вже про калійні угноєння, досвідом і життям поставлені під великий сумнів.

В лісостепу, іноді під впливом лісу формувались суглинки, дуже багаті запасами споживчих еств у самому верхнему шарі. Такі суглинки вдалося знайти в екон. Стоянів, де розподіл Р₂О₅по горізонтам дав такі результати:

Горізонт	%
Горішкуватий	0,08
Пластинчатий	0,09
Призматичний	0,04
Карбонатний	0,02
Льос верхній	0,02
теж	0,03
Льос нижній	0,04

Ставлення таких грунтів до штучних угноєнь важко уявити: можливо вони, як і чорноземлі, будуть більш дякувати внесенню Р₂О₅ a ніж нормальні суглинки.

Своєрідний грунт знайдено в Левківцях. Західна половина Шпикивщини, що прилягає до залізниці Київ-Одеса немає типового лесу, що є характерним для сходу. Високі плято західної половини, коли й покріті лесовидними глинами, то ці глини завжди мають окатану карпатську ринь вже на глибіні 5-6 арш. і переходять у шаруваті наноси, В деяких пунктах, а саме у верхніх частинах схилів, лесовидні породи цілком відсутні і заступаються альбо третинними пісками альбо глеєм. Глей легко затримує воду, заболочується і на його поверхні тоді формуються більш або менш багаті на гумус легко солонуваті грунти, що мають склад, який приведено в таблиці проф. Набоких (аналіза Димова). Тут ми бачимо, що грунт Левковець на півметра глибини збагачений на кремнеквас себ-то опіазолений. Перш за все кидається у вічі багатство глиноземлі не тільки в підґрунті, але й у верхньому гумусовому шарі. Глинозем знаходиться во всіх шарах, очевидячки, в формі гидратів, як це можно покладати з 6-10 % гидратної води. У звязку з цим грунт відрізняється значною в'язкістю дуже бубнявіє при звільженні й обертається в несприятливу до обробки топку, в'язку масу, яка при висиханню стиснюється, розтріскуючий на пятибічні глиби, рве коріння, гублячи засіви. Несприятливі якості ґрунту збільшується ще від того, що гумусовий шар підстклюється промаром с остільки плотним, що навіть у вільготному стані його не вдаються обробити знаряддями, які застрягають або сквозять по його нерівній поверхні. В наслідок оброблений шар грунту лишається лежати на недоступнім для води, повітря, і коріння збитому горізонті підґрунтя.

Нижчезалеглий шар глею, свою чергу наврядчи сприяє в його натуральнім стані, живленню рослин. Ми маємо справу з дуже в'язкою породою, яка коли й доступна воді, то лише тому, що атмоферовими й ґрунтовими водами вона розбита на гострореберні лінзи й окремости з полакованнимий обмитими водою стінками, в щилинках між цими окремостями води й пробиває собі шлях в масі глею, але глей знов таки не має повітря к тому містить значну кількість шкідливих закиских з'єднань заліза. Крім цього в цьому констатовано присутність сюди й хлору, але порівнюючи в незначний кількости. На вуглеквасне вапно глей більш багатий, але вона не розсіяна, як п льосовидних грунтах по всій масі породи, а сконцентрована між стінками окремостів у вигляді великих желваків і глиб, а тому зовсім не поліпшує властивостів глею. Присутність у всіх горизонтах кульок марганцово-залізистої бобової руди вказує на заболеченність грунту до самої поверхні, а звідси перш за все говорить за поліпшення цього грунту дреняжем.

Дійсно, дреняж навіть на глибину 1-2 арш. різко збільшує господрачу придатність темно-кольорових ґрунтів на виходах глею. Физичні властивості гумусового шару, звичайно можно поліпшити угноєнням, а особливо внесенням значної кількости дефекційного бруду. Про вільгоємкість цих ґрунтів можно міркувати на підставі динних цієї таблиці: Вага повітрено сухих і вильготних ґрунтів Шпиківських економій за зразкових монолітів.

______________

Інж. Біруля.

Річка Бог та її Сточище

[Уривок із книги, вид. Каб. виуч. Поділля]

Від м. Ворошилівки до м. Тиврова та дальше до м. Брацлава ріка протікає в долині близько 200 — 400 метрів заширшки до дну, з високими берегами до 50 мт. заввишки; де-не-де помічаються виступи Гранітів, що свідчить про незначне вкриття їх молодими покладами. В межень вода тече тут між невисокими терасами, утвореними з делювійних покладів на дні долині. Ширина ріки різко не змінюється та дорівнює пересічно 60—80 метрів. Пересічна глибина ріки коливається в межень 1 1/2—3 метри. Похил ріки до с Губника пересічно становить 0,0004—0,00045 Численні греблі використовують деяку частину падіння ріки, підпираючи рівень води, але ж не утворюючи зовсім ставків. В числених місцях, починаючи від с. Сутисок, зустрічаються каменясті бар'єри та пороги, що перетинають ріку, утворюючи перекати; корито ріки тут закидане камінням. Безумовно деякі з таких бар'єрів являють собою рештки колишніх гребель. Гранітові породи по берегах долини супроводять течію ріки, нерідко утворюючи скелі та скелясті кручі. На цій частині своєї течії ріка робить кілька крутих колін, змінюючи нерідко напрямок течії на 90° (Рогізна-Печара).

Від м-ка Райгорода ріка, в загальних рисах зберігаючи характер течії замальований вище, оточується ще більше ґранітнвими скелями. Висока гранітова скеля виступає в ріку біля самого Райгорода, а нижче за водою на лівім березі Бога простягаються гранітові виступи 20 - 25 мтр. заввишки. Ще далі біля с. с. Семенки, Зіньківці, Мачуха, Маньківка та до м-ка Ладижина гранітова будова всієї долини ріки виявляється в численних відслоненнях берегів при зігальних досить м'яких формах долини.

Від м-ка Ладижина до с Губника скрізь зустрічається багато великих виступів граніту, що підносяться стрімкими скелями над рікою. Такі виступи кристалічних пород, чергуються тут з ділянками, де долина вкрита глинкуватими та піскуватими делювійними покладами.

Біля с. Губника скелясті гранітові береги стискують річку; течія її прорізує верстви кристалічних пород, утворюючи значні пороги; похил ріки на ділянці порогів 0,0010—0,0012 на протязі майже 4 клм; береги долини звужуються, тераса на дні долини майже зникає.

Ще далі ріка пробивається вузькою скелястою долиною 100—150 мтр. зазширшки. Між с. Скибинцями та с. Глибочком знову утворюються пороги; похил ріки тут стягає 0,002 на протязі 3 1/2 клм. Біля гирла р. Тростянця долина трохи поширюється, похил відразу зменшується до 0,0002, алеж кристалічні породи й тут утворюють величезні виступи 20—25 метрів заввишки. Від с Тростянчика до с. Завадівки ріка тече майже повільно серед спокійної долини, що де-не-де прорізана ярами з виходами глинкуватих пород, але ж і тут зустрічається невеликі виступи граніту.

Між с. Завадівкою та с. Джулинкою ріка знову проходить крізь товщу кристал, пород. Долина звужується до 100—150 мт. Похил ріки сягає 0,0007, а в деяких більше. Ріка утворює пороги й тече поміж кам'янистими бар'єрами та окремими каменями, що перегорожують ріку. На правім та лівім березі долини банюваті скелі кристаліч них пород спадають до берега ріки стрімкими кручами коло б—8 мт заввишки иад водою. Біля с. Чернятина гранітові скелі стоять над рікою величезними мурами до 10 мт. заввишки.

Від с. Джулинки до м-ка Гайвороня піка знову проходить спо кійну дільницю. Долина ріки має широкі тераси, складені з делювій них покладів; корінні береги прорізані низкою ярів, повільно спадають до ріки, утворюючи долину до 300—400 мт. завширшки. Похил ріки тут значно зменшується, дорівнюючи пересічно 0,00015."

„Улітку 1927 р. Акц. Т-во „Електрика" перевело розвідки підке рівництвом інж. П. Мирошниченка на таких ділянцях ріки:

1. Від урочища „Дубна" між с. Рогізною та с. Сокольцем до першого млина в м. Брацлаві на протязі 30,066 клм. з загальним падінням 15,15 мт. На протязі перших 6,06 клм. від початку цієї дільниці падіння ріки становить 9,02 мт., що дає "пересічний похил 0,0015 тут запроектовано будувати гідростанцію на 800 кв. біля с. Шчари. Остання частина ділянки від с. Печари до м. Брацлава на протязі 2400 км. має падіння 6,13 мт. себ-то пересічний похил 0,000255. Нівеляцію урізів води зроблено 27 липня 1927 р.

Розвідки привязано до зазначки голівки рейки ст. Генрихівка вузької колії П.-З. Залізниці з зазначкою відносно рівня Чорного Моря—157,169 мт. Рівень ріки на початку дільниці біля с. Скибинець має зазначку 150,265 мт. та на приківці біля с. Джулинки—133,504 мт

_______________

К. Н. Соколов

Спроба метереологічної характеристики Тульчщини.

Не має такої ділянки нашого життя, якаб у тій чи іншій мірі не об'умовлювалася-би метереологічними чинниками. Як географія, такі біологія рослини (а з нею врожайність), режим річки, поширенність епідемій, їжа людини, житло, одяг, самопочуття і багато іншого-в значній мірі продукти клімату: отже недивно, що справі дослідження клімату, в нашій Радкраіні, присвячується дуже багато сил і засобів. Але на жаль, на Тульчишцині, ми немаемо задовільної мережи метстанцій (Комаргород, Соболівка, Красносілка, Чарномін, Шпиків, Капустянії, Кузьмінці, Гайсин, Томашпіль Тульчин, Вапнярка, Клебань, Крижопіль Стіна), не маємо й Округового синтезуючого центру, а це позбавляє нас можливості завжди мати вичерпуючі метереольогічні звіти, характеристики стосовно до округи. Справа добровільного кореспондування теж не розгорнута в належній мірі, хоча школи, члени краєзнавчого т-ва й повинніб цією справою зацікавитися. Отже в справі охарактеризування метереольогичних умов округи виникають труднощі, що легче переборюються в наших центрах (Киів, Винниця) які мають відповідні матеріяли, ніж у нас, на місці. Організаційні висновки напрошуються самі собою: тим часом, зробимо огляд тих матеріялів, що є в нашому розпорядженні.

Температура. Тульчинщина знаходиться в межах річних ізотерм р. Бога +8° та Дністра +9° отже середня річна округи дорівнює +8,5°; Як раз річна ізотерма +8,5° і проходить через центр округи, вздовж залізниці Яшеринка-Вапнярка, а далі напрямком на Гайворон, Розподіл температур за місяцами такій.

Умань (багаторічна): січень-5,6°; лютий-4,9; березень 0°; квітень 7,4°; травень 14,8°; червень 17,6°; липень 19,8°; серпень 19°; вересень 13,9°; жовтень 7,4°; листопад-0,9°; грудень-3,2°. Річна 7,3°.

Мінімум: січень-31,9°; лютий-32,9°; березень-24,9°; квітень - 7'1°; травень-3,8о; червень-1,0°; липень 3,2°; серпень-2,4°; вересень-3,8°; жовтень-18,3°; листопад-24,4°; грудень-23,8°:

Максимум: січень 10,6; лютий 11°; березень 20,5°; квітень 28,1°, травень 32,6°; червень 32,3° липень 36,8° серпень 35,9°; вересень 35,1°, жовтень 30,9°; листопад 16,2; грудень 13,3^о;

Середня температура зими для Умані-4,6°, літа+18,8°, осени 7,5°, весни 7,4; для Тульчинщини ці цифри слід змінити відповідно до річного рівня в 8,5^о, алеж всеж треба визнати й для нашої округи найхолоднішим місяцем січень (-18 20^о), найтеплішим липень (22-23°), за ним йде серпень, потім червень, травень, вересень; жовтень тепліще за квітень, листопад тепліще березня.

На Уманщині найраніший мороз за 20 років був 23 вересня, (5° мороз на Придністрянщині пересічно між 5—10 вересня), а найпізніший-10°-15/Ш (Данилов), а заморозки навіть 25 травня (Безверглинський). Одже кількість морозних днів хитається від 126-133, але не треба забувати, що якраз на вододілі р. Бога й Дністра по Тульчинщині проходит лінія, за якою кількість морозних днів не перевищує 70-ти (Городецький), а тому цифри Уманщини для нашої округи є крайніми. За данними Плотнянської станції останні заморозки припадають пересічно 27-IV. Взагаліж ізотерм 8^о (с. Русава, Мясківка, Павлівка, Банду рівка, Осі'ївка) примають за межу поширення винограду, кукурудзи, люцерни, еспарцету й т. и., а тому, не зважаючи на можливі ще місцеві позитивні відступлення температури в звязку з рельєфом, температурні умови Тульчинщини сприяють поширенню значної кількости цінних південних рослин, особливо за досягнень суч. агрономії які, відсовують природню межу на північ.

Характерними явищами для місцевости слід вважати повернення холодів у травні, морози грудневі „Зимнього Миколи", „Стрітенські та , водохресні" а взагалі маємо явища хвиль тепла й холоду. За данними Плотнянської станції щороку спостерігаються 11 разів зміни температури на 10°; понад на добу. Річна амплітуда температури дорівнює 23-27^о, (а в окремі роки навіть 69^{о *}). Що до температури грунту ми маємо такі данні з Плотів у обсолютних максимумах та мінімумах:

Глибина	Макс.	Дата	Мінімум	Дата	Амплітуда
0,01м	34,7	Серпень 1905 р	— 15,3	Січень 1900 р.	50
0,25	29,0		— 8,3	Лютий 1907 р.	37,3
0,50	25,3		— 5,1	Лютий 1907 р.	30,6
1,00	21,3		— 1,		20,3

Таким чином запізнення температури вже на глибині 0,1-0,25 м. досягає місяця. Глибину 0,8—1 метр можна вважати за гарантовну від надіння температури нижче О°.

Соняшне сяйво. Дуже важливим показчиком для розвитку рослинносте є коефіцієнт соняшности, тоб-то відношення фактичного числа годин сяйва до астрономічного протягу дня. Він для Придністров'я дорівнює 0,4—0,38 з максимумом у липні [0,58-0,62].

Плоти з	1909—1914 р.	2008, 1851, 1818, 1399, 2070, 1832 годин
	[наступно]
Н. Олчедаєв	„ „	2000, 1851, 1805, 1400, 1914, 1736 годин

Умань (богаторічна) за місяцями: січень 66,1; лютий 74,1; бере зень 108,9; квітень 116,5; травень 263,4; червень 277,5; липень 307,6 серпень 293,2; вересень 277,8; жовтень 152,2; листопад 69,8; грудень 43,7. За рік. 2070,8 год.

________________

* Примітка: Амплітуда 25^овважаються за межу морського й континентального клімату

Вітри. Характер вітрів в окрузі, в різних сезонах, залежить від місця літнього барометричного максимуму в Атлантичному окіяні при мінімумі в Туркестані, а зимою—від панування Сибірського максимуму. Південна частина округи майже цілий рік у сфері північних та східних вітрів, а решта округи, в залежности від зміни у положенні вітроподільної лінії, підпадає то впливу західніх вітрів (зима, осінь), то східно північних (весна літо). Данні Плотнянської метереологічної станції говорять, що найвогкіщим вітром є зимою північно-східній вітер, весною—північно-східний, літом північно-західний, в осени північний, а найсухіщим зимою—західний, весною південний та південно-західний, літом південний,, в осени південно-західний. Особливо шкідливими стають вітри „суховії.

Опади. Тульчинщина знаходиться між ізогієтами в 400 м.м. різних опадів (на півдні) та 500 м.м. [напівночі]. Оже середньою річною опадів слід вважати 450 мм.

Дані багаторічні ми маємо такі:

Плоти: січень 22, лютий 22, березень 21, квітень 37, травень 47, червень 61, липень 68, серпень 53, вересень 40, жовтень 35, листопад 26, грудень 22. Річна 453 мм.

Умань: січень 26, лютий 26, березень З0, квітень 34, травень 51, червень 81, липень 71, серпень 45, вересень 39, жовтень 40, листопад 25, грудень 26. Річно 499 мм.

Тульчин, краєзнавче Товариство за 1928 рік—січень 10,1, лютий 23,6, березень 12,6 квітень 40, травень 80,9, червень 114,3, липень 341, серпень 63,7, вересень 31,4, жовтень 35,2, листопад 64,6, грудень 86,4. Річна—596,9 мм.

За роками:

Шпиків. (Опис Шпиківськ. маєтку) 1902 p.—310 м., 1903 p.—386 м., 1904 p.—436 м, 1905 p.—412 м, 1906 p.—464 м., 1907 p.—438 м, 1908 p.—440 м., 1909 p.—272 м, 1910 p.—358 м., 1911 p.—695 м. Середньо 421 мм. ці данні виявляють головну ваду плювіометричного режиму— непостійність його.

Типовими являються короткі приступи дощів, смугові дощі.

Значно розвинена діяльність гроз, округу ставить під загрозу градобоїв. Центр гроз на р. Богові біля Гайсина. Повторність дощів характеризується цифрою в 120 раз на рік. Число днів з опадами хитається—максимум літом 11-18 днів, мінімум в осени.

Найбільш це незначні опади (39%), дощі ж великі займають лише 9 %. Здибаються і зливи такі, як у Деребчині 12. VI. 1894 року, протягом 3-х годин випало 103 м. дощу, в Тульчині 31/VIII-28 року з 17 г. до ¹/₂ 18 випало 28,0 мм. й 27/ХІ-28 р. у ночі випало 40,8 м. Взагалі на Поділлі випадає більше злив ніж на сусіднім терені УСРР, а це ускладнює структурну обробку грунту, зменшує, через погану аерацію й вимивання, родючість грунту. Тульчинщина належить до червнево-липневого максимуму опадів, а на зиму припадає всього від 9%— 17% річної кількосте. Одже селянинові слід дбати не стільки за збереження зимової вільгости, щодо тою часто не продуктивно стікає, як про краще використання весняно-літніх дощів. Щож до снігового настілу, який наступає у нас пересічно з 20 листопаду, а зникає щось біля 20/ІІІ-,тримаючись 100-120 днів, то він у великій мірі впливає на повінь річок і раптове таяння диктує приняття своєчасних мір обережности. Льодова поволока держиться в нашій окрузі днів до 100.

Хащевата —	1923 р.	льодостав	23/ХІІ	кригоплав	28/ІІІ-1924 р.
Печера —	1924 p.	"	"	"	29/ІІІ-1924 р.
"	1926 p.	"	"	"	15 ІІІ-1926 р.
Брацлав —	1926 p.	"	18/ХІІ	"	29/ІІІ-1927 р.

За данними Тульчинської метстанції Краєзнавчого Товариства сніговий настіл протягом 1928-1929 р. був такий: з 1 по 10 січня 15 см., з 11 до 15 січня—14 см, з 16 до 19 січня—13 см., з 20 по 31 січня—12 см,з 1 по 8 лютого—15 см., 9 лютого—13 см , 10 лютого—10 см., з 11 до 26 лютого від 8 до 4 см., з 26 по 29 лютого—10 см., з 1 березня до 26 від 8 см. до 2 см. 27 березня сніговий настіл зник.

Перший сніг випав 27-Х 1928р., потім 2-ХІІ, постійнийже настіл установився від 17-ХІІ й коливався від 1 до 10см.

З 1 по 17 січня 1929 року настіл був від 5 до 12 см., з 18 до 31 січня від 30 до 33 см., з 1 по 28 лютого від 32 до 35 см., з 1 до 14 березня від 37 до 38 см., з 15 до 27 березня від 30 до 20 см, з 28 до 31 березня від 13 до 5 см., з 1 до 11 кв. від 5 см. до 3 см. З 12 квітня сніговий настіл зникає повільно й тільки 16 квітня випав знову 2 см. і зник.

Фенологічні спостереження. Для належного плянування с. г. робіт велику користь дають дати фенологічних спостережень. Так рання весна характеризується прильотом жайворонка (за Храневичем-Тростянець): 4-ІІІ-96 р, 3-ІІІ-27 р, 3-ІІІ-27 p., 28-ІІ-98 p., 19-II-99 p., 22-11-900 p., 12-ІІІ—901 p., 15-ІІІ-902 p., 27-ІІ-903 p., l-III—904 p., 12-ІІІ-905 p., 8-ІІІ—906 p., 22-ІІІ—907 p., 3-Ш-908 p., 19-Ш-909 p., 2-ІІІ-910 рГ, 4-III—911 p, 12-III-927p, 4-III—928 p, 25-Ш-929 p. Пеоесічне багаторічне 5 березня; Середня—прильотом ластівки сільської: 9-IV-1895 p., 25-IV-96p, 19-ІV-97p, 18-IV—98 p., 17-IV-99 p., 12-IV-900 p., 11-IV—901 p., 10-IV—902 p, 17-IV—903 p., 23-IV—904 p., 12-IV—905 p., 17-IV—906 p, 15-IV—907 p, 14-ІV—908 p., 19-IV—909 n , 15-IV—910 p., 3-IV—911 p.—пересічно 15 квітня; розrap весни прильотом зозулі—20-IV—93 p., 24-IV-97 p., 26-IV—98 p., 26 IV—99 p.; 17-IV-900 p., 27-IV-901 p., 26-IV—902 p., 20-IV—903 p, 27-IV—904 p, 26-IV-1905 p., 23-IV—906 p., 29-IV—907 p., 26-IV—9 і p , 26-IV—909 p, 27-IV—910 p.—пересічно 26 квітня.

Пори року в м. Тульчині 1927 р. за спостереженням автора мали—весна з 12-ІІІ—27-V-77 днів; літо з 25-V—8-ІХ—103 дні; осень з 8-ІХ—20-ХІ—73 дні; зима з 20-ХІ—112 днів.

Спостереження Шпиківської економії дали таку періодичність с.г. праці:

Початок		Закінч.	Протяг часу.	Початок		Закінч.	Протяг часу
1902 p.	5- VI	8-XII	248	1907p.	22-IV	30- XI	223
1903 p	20-11	28-XI	253	1908p.	28-IV	10-XII	247
1904 p.	5-V	26-XI	235	1909p.	18-IV	13-XI	210
1905 p.	15-IV	18-XI	218	1910p.	14-ІІІ	14-XI	248
1906 p.	2-IV	4-XI	216	1911p.	31-ІІІ	18-XI	233

Середнє—233 днів (початок 21-ІІІ.) Посів цук. буряку 1-IV—12-V, збір—6-ІХ-24-ІХ [Шпиків].

Закінчуючи цим цей огляд, повинен сказати, що метереольогичне дослідження округи потрібує якнайширшої уваги суспільства, розгорнення впертої праці членів Краєзнавчого Товариства; лише тоді можливо буде виявити остільки цінні для пляновости господарства кліматичні нюанси, Снапр. Придністрянщини) на які багата наша округа. Література: Данілов. Климат Поділля, Городецький: Районі з. Подіяля, Сльозкін Описание Шпик. р. та др.

_________

К.Н. Соколов

Календар природи м. Тульчина

Ще й досі селяне звязують свою сільсько господарчу роботу u „святцями"—на Олексія Теплого бджоли виставляти, після Петра й Павла жати й т. д. Але часто цей примітивний календар лише плутає розрахунки господаря, бо-ж не відповідає дійсности, розгортанню й зміни пор року. Не можно увязати календар сільсько-господарчих робіт і з числами звичайного календаря, бо ж наступ с-г. робот у різні роки й у різніх місцевостях відбувається в різні часи Ось тут-то на допомогу приходить важлива, але ще зовсім молода, наука фенологія. При культурному господарюванню на селі необхідно аби кожна місцевість мала свій багаторічний календар зміни природніх явищ, к рослини, птахи вся природа найкращі й натуральні показчики наступу пор року та звязаних з ними, певних с-г. робіт. На жаль рідко яка місцевість має такий календар. Навіть, рідко де почали його вести. А без цього неможливе планове розгортання с-г. робіт, що важливо, особливо в колективних господарствах! Все це заставляє нас подати першу спробу в цьому напрямку—календар природи м.Тульчина. На зразок його кожна школа повинна-б вести багаторічні. Цей вид роботи, крім громадської користи, має величезне педагогічне значіння, бо-ж втілює в життя активний дослідчий метод вивчення природи Наслідки роботи дадуть школі ключ до розуміння життя природи, разом із тим привчать дітей звязувати с-г. роботи не з „Олексієм Теплим", а з науково-вірним календарем природи.

Округове місто Тульчин знаходиться окреслюючи грубо, між кристалічною прибужською смугою та придністрянськими вапняковими нашарованнями. Координати його 28-40, 28-52. Тульчин розташувався в котловині, що прорізана з одного боку долиною річечки Тульчинки, яка, починаючись у 10-12 верствах від міста в Журавлівських лісах, зараз за містом впадає до дотоку Богу, річки Сильниці.

Остання глибокою долиною з цілою низкою ставів (Кобилівський, Тартак, Нестерварський, Хороше) підходить до м. Тульчина з півночі й утворює зі своїм дотоком Тульчинською Кут, в якому сховався своїми низькими, старомодними будівлями Тульчин. Не мав долі за часів царяту Тульчин: це було хоча й торговельне, але брудне, некультурне містечко. Лише Радвлада, що зробила його округовим центром, наповнила певною кількістью установ, полегшила засоби кому-ніфікації (Тульчину 12 вервстах від станції П.З.З.Д. Журавлівки), нарядила в брук, привабила в цей закуток лісостепу певну кількість культурних сил. В наслідок ми маємо можливість подати фенологічний огляд 1927 рожу в Тульчині.

Січень 1927 року.

Січень місяць дає нам характерну картину 2 періоду (періоди всюду за Всевятським) зими:-санна дорога, вкриті снігом дерева, велика кількість пташок на обісцю.—При середній температура—1,5°R він дає максимум +529 січня та мінімум —11 ° 15 січня.

Лютий

З дати 8 лютого починається в нас 3 період зими: цього числа спостережена перша „Капель—22 лютого ми пережили поворотну хвилю морозу, що 27/II змінилася новою хвилею тепла—перші струмкі, ворони (граки) почали притримуватись гнізд Середня температура лютого була —5,1°R при мінімумі ²²/₂-14о та максимумі ⁷/₂ + 2,6oCR.

Березень.

Березень дає нам картину 4-го періоду зими—зима спішить втікти від переможного наступу весни. 3/ІІІ спостерігаємо масове таяння снігу, поля чорніють, день похмурий, сірий. Південний теплий вітер і вже 9-ІІІ одмічаємо початок квітування козодристі (galanthus niualis) та прильот диких качок, ще раніше 5-ІІІ галки Monedula turrium почали лазить в коміни. 10-ІІІ звичайні вівсянки-жовтобрюшки Emberiza citrinella L почали розбиватися на пари, по болоті лазять дожджанки. 12-ІІІ спостерігаємо масове квітування козодрости і чуємо перший спів жайворонка. 2-й період весни вступив у свої права. Перший раз біля Тульчина (с. Пісчанка) побачили стайку Columba alustris L, чорних дроздів, кісів Turdus merula L, а 13-ІІІ земля почала підсихати, утворились стежки, на сонці вигрівались москалики, у проліски Scilla bifolia L утворились квітки. В с. Пісчанці бачили в перин раз вільшанку Erithacus rubecula L. Тоді-ж гурток Ю. Н. Тульинської Центральної Трудшколи спостерігав шпаків та прильот „веселиків".

16 ІІІ починається 2-гий період весни—квітує проліска, мати-ачуха-підбіл Tuss:lago farfara, бачили жайворонків лісових Lulluea arborea L, метелика-цитринку, божих корівок.

17-ІІІ—летіли іуси з заходу на північ, посмітюхи перелетіли з поля (galerita cristata L.)

18-ІІІ—почали вилітати бджоли, набубнявили бруньки безу.

19-ІІІ—у вечорі летіли гуси та журавлі, а в с. Пісчанці спостерігались шпаки st. vulg, квітувала медуниця, теж летіли гуси з заходу на схід, бачили джміля, з'явився метелик многоцвітниця.

21-ІІІ—квітує крупка Draba verna та проліска.

24-ІІІ—ясні соняшні дні змінилися на хмарні, а в ночі з 26 на 27 випав весняний дощ. В с. Пісчанці бачили коршуна-шуляка, граки (Cor. frag.) посилено будують гнізда.

27-ІІІ—спостерігали прольот качок, круків.

28-ІІІ—зацвів ряст (хохлатка), ліщина Corylus avellana L в с. Пісчанці випав град до 75 м/м діяметром. Цей день слід вважати початком 3-го періоду весни.

29- ІІІ —бачили на ставку дику курочку.

30-ІІІ—в с. Пісчанці спостерігали квітування фіялки та жовтого горицвіту.

Разом березень дав головну хвилю прильоту птахів, середня температура його була +4,0 Р, мінімум 5- ІІІ 1⁰, максимум 24-ІІІ +13^о Р.

Примітка: Данні температурні — членів Краєзнавчого Т-ва Черного та Гітельмана. Термометр не перевірено. Подаються орієнтовно КНС.

Квітень.

1-IV—назва місяця виправдується цілою низкою квітуючих рослин: мати й мачухи—підбілу, ліщини, проліски, фіялки, грициків Capsella bursa pastoris, ярутки, ряста Corydal's solida, гусятника gagea lutea.

4-IV—бачили на ставку риблячих копчиків.

6-IV—зацвів барвінок, жаб'яче зілля (Anemona ranunculoidesj.

7-IV—бачили рябокрилів, шпаків, дроздів, кропивниць-метеликів.

8-IV—спостерігався льот літучих мишей (кажанів).

9 IV—перший концерт жаб на ставку відкриває початок 4-го періоду весни.

З'являється папороть, зелена димка аґрусу, розкриваються бруньки золотистих порічок, бачили вудвуда.

10-IV—в районі с. Пісчанкй бачили міських ластівок.

12-IV—вперше бачили веселку, розпускаються бруньки кінського каштану, теплий весняний дощ викликає зеленіння трави.

13 IV—квітує дерен Cornus mas, лоза, берест, зелена димка малини, безу, черемухи, верби і ліщини, зацвіла калюжниця Caltha palustris L.

14-IV—квітує кульбаба (Tarax officin).

15-IV—квітує фіялка, зелена димка вільхи та бузини.

16-IV—квітує Петрів хрест, вовчий зуб, бджоли збірають мед, бачили чайку та [а, горобці та ворони поклали яйця. Відцвітає дерен.

17-IV—зелена димка берези, калини, квітує першоцвіт Primula of.

19-IV—квітує чина весняна, бачили жука бронзовку.

21-IV—зелена димка бересту й лаціону, жовтої акації, граба, жасміну, дикої яблуні, квітують маргаритки.

22-IV—квітує клен Того-ж дня зранку випали снігові крупи, що зараз розтанули.

23-IV—набубнявили бруньки аґрусу, безу, барбарису та порічок, перший льот хруща [майського жука].

25-IV—перший грім Почали квітувати черешні, калина, черемха, кашка, золоті порічки, роман білий та жовтий, бачили дикого голуба (С ljvja).

26-IV—димка сливи, набубнявіли бруньки кінського каштану' масове квітування барвінку.

27-IV—перші гриби—сморжі, відквітовує ряст та підбіл, бачили перепелиць Почали квітувати: дикий мигдаль, суниці, барбарис; дуб вкрився зеленою димкою.

29-IV—почали квітувати: вероніка польова, грушка, глуха кропива, відквітував аґрус. Бачили равлика. Вивелися галки.

30-IV—відквітували: верба, нарцизи та клен. Квітує незабудка, фіялка, конвалія садова, чистотіл, осока, жовта акація (Car. arb). Почався 5-й період весни.

Таким чином увесь майже квітень входить у рямки 4-го періоду весни. Середня температура його плюс 6,9°, мінімум 14-IV плюс 3° максимум 30 IV—плюс 16,0°.

Травень.

1-4—повне квітування черемухи, вишні, зелена димка дикого винограду перший спів перепелиць.

2-5—польова сосонка дає спори, квітує садова полуниця.

3-4—квітує Saponaria, лісова конвалія, полуниці,, яблуні, жито вигоняє іноді стрілку. Чина весняна відквітовує.

4-5 — квітують грушки, хрін, відквітовують черешні та вишні.

5 5—квітує тюльпан, зеленіє ставок, появилися бабки, бачили вівільгу.

6-5—масове квітування каштану, початок квітування шипшини.

7-5—масове квітування яблунь, початок відквітовування грушки, квітування білого еону An nemorosa L.

8-5—з'явились серьожки у грецького горіха, квітує душистий горошок.

9-5—відквітували черешні та вишні.

10-5—початок квітування лаціону, барбарису.

11-5—опадання серьожок горіху. Випав пізній сніг, що збив багато цвіту.

12-5—заквітувала німиця Hiosciamus niger, з'явилося листя латаття Njmphea alda, насіння тополі, заквітували дзвіночки (campanula). У ночі заморозки—замерзла вода—пошкодило городині.

13-5—йшов останній сніг.

14-5—перші одиночні квіти білої акації, відквітувала жовта акація.

15-5—квітує сосна, колоситься жито, заквітував городній горох, зірочки, зелена димка білої акації.

16-5—заквітувала рябина.

17-5—заквітувала дика морква, цибуля, відквітовують яблуні.

18-5—опадає квіт грушок, заквітувала піонія. Хрущі відклали яєчка. Масове квітування барбарису та кінського каштану. ,

19-5—квітує козелець Ranunculus ас, раї, жимолость, волошки.

20-5—заквітувала косиця (Iris), з'явилися плоди конюшини, кує зозуля.

21-5 —заквітувала свиріпа, поповник, берека Pirus torminalis.

23-5—з'явилося насіння жовтої акації.

24-5—набубнявіли бруньки свербигуса (шиповник).

25-5—масове квітування свиріпи, ромашки, відквітування тюльпану барбарису.

26-5—квітує біла водяна лілія—латаття, відквітувала сосна, кінський каштан.

27-5—заквітували: калина, еспарцет, дикий мак польовий, малина розлітався пух верби, молоді білки, вивірки (Sciurus vulq) досягають 25 сім. довжини, пташенята ушастої сови підлітають на 1—2 метра в бік.

Закінчився 5-й період весни.

ПОЧАЛОСЯ ЛІТО. 1-й період.

28-5—квітує жасмін, початок квітування жита.

29-5—горобенята вбралися в пір'я.

30-5—квітують: дикий часник та жалка кропива, валер'яна, тисячелисник—деревій, масове квітування білої акації.

Веселий місяць травень забрав із собою і білокуру красуню, квітуючу весну. Середня температура місяця плюс 14,4° С, мінімум 14-V— плюс 2о, максимум 1-V—плюс 22,Оо. Ранков. заморозок низче 0=¹²/₅.

Червень.

1-6—квітує квасок, дозрівають черешні, городні полуниці. Бачили метеликів біланів (бояришниця), жайворонят. Ластівки будують гнізда. Квітує свербигус (шиповник).

2-6—квітують: буркун жовтий, бірючина, синяк (Echium vulg) появились жуки (рогачі).

3-6—поспіли суниці, порічки.

4-6—масове квітування бузини, незабудки. Бачили соловейка, пташенята вертлявого дятла (D. medius L) вбрались у пір'я, але літати ще не можуть.

5-6— квітує рута, появились жуки—рогачі.

7-6—відквітувала біла акація, ожина (ежевика). пташенята, дятла досягають 18 1/4 см. довжини.

8-6—масове квітування паутиці, вилуплюються чорногузи, відквітовують жита, квітують пшениці.

10-6—заквітувала капуста, висипався овес, у галки пташенята вбрались у пір'я, а в D. major L перелітають.

13-6—достигли лісові суниці, квітує польова берізка і мальва.

15-6—достигла шовковиця, відцвів свербигус (шиповник), заквітувала фасоля; мушій і дикий часник відквітовують.

18-6—достигають вишні, квітують: жовта водяна лілея, біла конюшина, лопух, картопля.

20-6— квітує дурман—дивдир [Datura str], крокіш, шашавиця, почали розтріскуватися плоди жовтої акації, з'явились плоди чистотіла, холодної м'яти, незабудки.

22-6—достигає малина, козелець, заквітували грецькі кабачки, очерет, кінський щавель, горох, живокість (Symph. of.)

23-6—квітує липа, буряк, з'явлення плодів водяної косиці, герані.

Початок другого періоду літа.

26-6—пилить папороть, пташенята сови болотної перелітають.

27-6—вилитіли з гнізд останні горобці, на базарі почали продавати молоду картоплю.

Місяць червень приніс перші подарунки щирого літа—ягідки.

Середня температура плюс 16,3°, мінімум 7-6—плюс 12,0° , максимум 15-6—плюс 27,0 ° С.

Липень.

1-7 —квітує полин, з'явились плоди з глухої кропиви та дуба. Було вбито біля с. Пісчанки турухтана в брачному вбранні.

2-7—з'явлення плодів капусти, душистого гороху.

8-6—початок висипання проса, перші жнива.

9-7—відквітовує гречка, починає квітувати конопля.

12-7—квітує тютюн, плоди бузини трохи червоніють, висипалась кукурудза.

14-7—дозрівають плоди ясеня, глухої кропиви, жалкої кропиви, жовтої акації.

Початок третього періоду.

16-VII—достигають дині, озимий хліб зжато на 60°/о.

17-VII—з'явлення плодів дурмана—(дивдира,) лопуха, червоніють помідори, квітують соняшники.

20-VIII— дозрівання плодів граба.

23-VIII—квітує купчак, почалася возовиця, косять мішанку, пташенята дрофи (с. Пісчанка) досягають 34 с/м, але літати ще не можуть, теж горлинки (Turdus auritus).

24-VIII—квітує полин (Art wulg.), дозріває груша, літні яблука.

28-VIII—квітує айстра, возять мішанку, літає пух осоту, жнуть арнаутку, повне достигання динь.

Липень при середній температурі 20,3° С. найнижчу температуру мав 24-VІІІ плюс) c 14° С , найвищу плюс 25,0° С.

Серпень. Четвертий період літа.

1 -VIII—дозрівання арбузів, паліє калина, квітує будра, георгіни достигає сол-гірк пасльон.

6-VIII—починають мочити коноплі, дозріває соняшник, паліє свер бигус (шиповник).

14-VIII—косять гречку, сушать коноплі, відквітовує кінське м'ята пари поростають травою, жнуть кользу.

При середній температурі плюс 20,2° С. була найвища темпера-13-VIII + 26° , а 17 VIII—плюс 13° найнижча.

Вересень.

4-ІХ—відлетіли ластівки, а 22-ІХ—знов появились.

Початок осени (перший період).

8-ІХ листопад у порічок, летіли перші журавлі, заквітував у друге без, черемуха, сохнуть листя кінського каштану.

15-ІХ—відлетіли вівільги, гуси.

23-ІХ —бабине літо. Одна грушка вкрилася вдруге квітами

24-ІХ—льот „мертвих голів" (метеликів).

21-IX—початок жовтіння листу сливи, клену, ясеню, акації, копають картоплю.

25-ІХ—починають тихо опадати листя в'яза, груші.

26-ІХ—червоніє листя дикого винограду, копають цукровий буряк.

27-ІХ—вдруге квітує кінський каштан. Шпаки збираються в зграї, летіли гуси. „Бабине літо".

30-IX—почало падати листя-ясеня.

Середня температура вересня плюс 14,7° С, мінімум 19-ІХ—плюс 11° С, максимум 27-IX—плюс 24° С.

Жовтень.

1-Х—відліт журавлів, листопад верби, осокіра та клена. Червоніє листя черешень.

2-Х—масовий прольот журавлів—початок другого періоду осени

3-Х—останній грім, хуртовина. Листопад черемухи. 4-Х—зібрали волошські оріхи.

5-Х—перші заморозки, ранком іней, 1/5 листя малини, абрикосів осипалось.

6-Х—новий заморозок. 1/2 листя бересту опало, Масове пожовкнення листя ясеню. Бачили зграю синиць із заходу. Квітує мороз. Возять цукровий буряк, готують темники.

7-Х—рогоза на ставках сохне. Починають збирати капусти.

8-Х-листопад верби, збирають яблука, буряки кормові.

9-Х—чорніє листя береки, сохйе трава, помидори. Пожовкла 1/4 листя калини, опало 3/4 листя сливи, 2/5 клену. Перший раз на вулицях з'явилися хохлаті жайворонки-посмітюхи.

11-Х—зібрано зімові грушки, моркву; достигає грецьке просо (на віники), рубають капусту, Синиці групуються в зграї. Почали ховати вулики.

12-Х—прольот диких гусей. Збираються в зграї щигли.

13-Х—ранком замерзла вода в бочках, на ставу бачили птахів „риболовів". Обмерзло й осипалось листя грецького горіха, каштана, дуба, акації, тютюну, опад листя тополі—бал 2.

14-Х—масово опадає листя клена, ясеня зеленим, при цілком тихій погоді. Квітує польова рябинка, пижма (Tanac wulg) Опало. 1/5 листя бересклету.

16-Х—опало листя черешні

18-Х—опало листя осики.

21-Х—летіли журавлі.

23-Х—летіли гуси, було вбито турпана (Tuligula fuscal L) прольот.

24-Х—масове пожовтіння листя бересту.

26-27-Х—летять дики гуси.

28-Х—перші снігурі (Pyrrhula pyrrhula L).

29-Х—останній день „бабине літо".

30-Х—опало листя абрикоса, берези білої.

Мінімальна температура жовтня 14-Х—мінус 2о P., максимальна 2-Х—плюс 23о P., середня плюс 6,Зо P., ясних днів 12, хмарних 19, (за іишими спостереженнями 22-31-Х—плюс 9,13° С.).

Листопад.

І-ХІ—летіла зі сходу на захід стая козарок білолобих, опало листя кізілу, акації, бересту, аґрусу,

3-ХІ—опад насіння молочаю. Прикоротився льот бджіл.

4-5-ХІ—летіли гуси з півн. сходу, на півд. захід.

б-ХІ—опало листя калини.

9-ХІ—жовкне листя хрону, сохне осока, відквітовує мороз, на ставу було воито гагару чернозобу (Colymbus arftcus)—перельот.

11-XI—розносяться вітром котики очерету.

14X1—зовсім опало листя береки й верби. Остання роса.

15-ХІ—перший сніг. Летіли гуси. Зайці качалися по снігу.

16-ХІ—линяють ноги у щиглів.

17-ХІ—замерзла річка Тульчинка. Чижі збились у зграї

18-ХІ—збільшуються зграї горобців, снігурів, став замерз на 15 метрів, глибиною 1-2 с/м.

19-ХІ—перший раз став увесь покрився льодом. Осінь уступилась зимі.

20-ХІ—вилетіли зовсім качки, бо став замерз на 2 с/м.

Перший період зими.

23-ХІ—метелиця.

24-ХІ—сніг укрився коркою. Перший раз переходили через лід по ставу.

25-ХІ—Відлига

27-ХІ—2/3 снігу зійшло.

28-ХІ—зранку пролітали крупи. Сніг захопив ще листя лаціону та бузини.

30-ХІ—мряка з півдня.

За листопад середня температура мала плюс 4,4о С., мінімум 22-ХІ—мінус 6° С, максимум 8-ХІ-плюс 15о С. випало опадів 27,7 м/м,

14-ХІІ—установилась санна дорога. Почався другий період зими зі своїм характерним сніговим ландшафтом та одноманітним життям. Морози досягають мінус 16о Р. Снігові заноси. Великі стаї снігурів та жовтобрюшок (овсянок).

Закінчимо иаш календар графічним виявленням відносної довжини nop року та їх періодів у Тульчині.

Рахую необхідним висловити подяку гуртку Ю. Натів Тульчинської Центральної Трудшколи і членові Товариства, Тов. ПАШКОВСЬКОМУ Всеволоду та іншим членам Краєзнавчого Товариства, що допомогли в справі складання цієї роботи, та П. Н. Подобідовій за ілюстровання. як цієї, так і инших статтів.

Подаю список Головних феноявищ, що за вимогами Укрмету, обов'язкові до спостереження:

1. Весн. переліт диких гусей-24.3.929 p., перший спів жайворонка 21.3.929 p.; зацвітання першої весн. квітки 2. IV. 1929 p.; порошіння базьок у ліщини—22. IV. 929 p.; поруш, соків у берези 6. IV. 9-29 р мас. пер. дик. гусей 7. IV. 929 p., приліт шпаків 27. III. 929.

2. Початок перел. журавлів—30. III. 929 p.; зацвітання подбілу— 21. IV. 929-p.; проліски двулис.—25. IV. 929 p.; приліт чорногузів— 8. IV. 929 p.; перш, взяток у бжіл 26. IV. 929 р. (Тульчин, Місто, Краєзн. Т-в).

3. Початок перельоту валюшників; перше кумкання жаб, з'явлення димки аґрусу, черемухи, берези, зацвітання калюжниці, вітряниці дібровної, мигдалів, кізілу.

4. Зацвітання черемухи, терену, літ кожанів, крик одуду, зацв широл. клену, горобини, сосни, з'явлення сільс. ластівки, ховрахів.

5. Появлення стрижів, -серпокрильців, кування зозулі, зацвітання кін. каштану, безу звич., з'явлення вивільги, Крик перепела, деркача-з'явлення хрущів, відцвітання бузка (безу).

6. Зацвітання озим. жита, жовт. акації, білого латаття, білої акації, початок розтріскування стручків жовт. акації, Зацвітання петров батогів, чорної бузини, сокирок волошок, куколю синюка.

7. Зацвітання чорнобилю, з'явлення церш. зрілих ягід у суниць з'явлення жучка кузьки на житі; викидання волотків очерету тирси зацвітання материнки, липи.

8. Перші спілі горіхи ліщини; ягоди ожини; перш, ключ жураів лів, чорногузів, дик. гусей, слукви; Початок бабиного літа. Останнй табун дик. гусей, що летіли 3 на.

9. Друге зацвітання проліски, горицвіту, вітряниці, черемки терену горобини, кінськ. каштану, бузка зв., акації жовт. і білої, овочев. дерев. Утворення зеленої поволоки на аґрусі, бузку, черемусі.

10. З'явлення перших снігурів; великої їх кількосте, чечіток; початок співання великої синиці, вівсянки жовтобрюшки.

Спостереження ці прохання надсилати: Тульчин, Рози Люксембург № 11, Станція Укрмету, а другий примірник Вінниця, вул. 1 травня 94 Укрмет Поділ. Відділ Пересилка безкоштовна.

Для порівнання слід при цьому додати данні багатолітніх спостережень прильоту деякіх птахів по м. Тростянцу * (Бавмана) та с. Пісчанці (Пашковського В.)**

__________

* надруковано: "Птахи Поділля" - Храневич

** друкуються вперше

__________

К Н. Соколов.

Флора Тульчинщини.

На вододілі між Дністром а Бугом розкинулась мальовничими горбами, зеленими схилами, золотими полями, смарагдовими луками, темними, густими лісами наша Тульчинщина. Розляглася недбало, пишається й казки про давнє минуле ій шепоче говорливий Бог та рвучкий Дністро, що геологічними письменами на стінах несчислимих ярів, круч та скель оповідають її багато мільйонову історію. Від безжитьової магми грантів, через хвилі Сармату, піски пустель, рябі глини пліоцену, пізніший льос, приводять вони нас до сучасних грунтів, що репрезентуються, головним чином, різного ступня деградації, чорноземлями степового типу, які в залежности від часу впливу лісу, перетворилися на:

1—світло-сірі лісові ґрунти на третичних пісках,

2—сіро-лісові ґрунти на льосі,

З—темно-сірі ґрунти на льосі,

4—темно-кольорові ґрунти низовин, збагачені гумусом,

5—намуло-болотяні ґрунти вздовж р. Бога та дотоків, які характерізуються застоюванням води.

Як виняток, на підвищеному вододілі Дністра й Бога в ур. „Загород" ми зустрічаєм плято „засолених ґрунтів" типу карбонатних солонців, а в западині кв. 77-го „має місце зруйновання алюмосилікатної частини „поглощающаго" комплексу, яскраве накопичення півтораокислів заліза (ржаві плями FeО оксидів плями FeO та окислів алюміння. За проф. Гедройцем це тип солодів (деградов. посолодо-вилі солонці—сліди колишніх солончаків степу")*).

Нарешті, ми зустрічаємо дуже часто, особливо в північній частині округи, болотяно-торфові ґрунти з невеликими відкладами торфу та піскові ґрунти на півдні.

Розкривають яри й цікаві сторінки історії розвитку -життя, з'окрема нашої флори. Проф. О. Красовський знаходив, у околицях с. Семенок на Бозі, міцні кремінясті, сивуваті пісковці зі слідами рослин палеогену, а також, у відкладах ярів вище с. Семенок, відламки скремнілих дерев. Проф. Шмальгаузен описує знахідки в околицях Звенігородки, де в шарах бурого вугілля знайдено пальми (Sabal Ucrai'nica), подокарпуси (Podocarpus), фікуси (Ficus Rogo W), цинамони (Cinnamonum ucramica), Sequoia, Eucaliptus та інші рослини, що нагадують про колишній тропічний клімат і сумежної Тульчинщини.

__________

*) Примітка: стаття подає синтез відомостей про фльору округи, як із літерат. джерел, так і з досліджень молодих аматорів краєзнавців (спроба притягнення широких кол до науково-дослідчої праці, збирання матеріялів то-що).

Сармат, що залишив у нас багато покладів, характеризується знахідками закам'янілих рештків волоського горіху та буку. Рослини-ж пліоцену, навіть у Тульчинському ОкрМузеї, багато представлені відламками скам'янілого грабу, дубу, а також ясеню, сосни, з ярів с.с.Комаргород,в Губника, Дмитрашківки, Тульчина, але на жаль невідомо з якіх саме відкладів. За думкою проф. Кристафовича цю флору слід вважатза відповідну до міжльодовикової, що зберіглася до учасности.

Все це, а з'окрема „Автемішин яр" біля с. Горишківки своїми двома горизонтами ґрунтів колишнього степу, що пронизують льос на глибині 3,3 м. і 8,5 м., відновлюють нам картину поступового роз: селення лісу від берегів річок у глиб вододілу, розкривають перший акт вікової боротьби лісу й степу. „Багатий на карбонати льос та посушливий клімат нашого південного заходу в післяльодовиковий період стали причинами, через які утворилися ґрунти степового типу. З часом, коли настали вогкіші періоди, простори степу стали завойовувати ліси й ґрунтові процеси змінилися в напрямкові деградації чорноземних ґрунтів Гвід чорноземлі до попільняків), а поскільки ліс розповсюджувався над річками, то найнизчі місця посідали лісові згромадження, які поволі поширювалися за межі річкових долин, чому зрозуміло явище меншої деградації чорноземель на вищих місцях [з матеріялів лісовлаштовчої комісії Жолоб'янської дачи]". Все-ж треба визнати, що палеоботаніка має в нас, на Тульчипщині, щеши рокий цікавий, багатий простір праці, (з'окрема дослідження, вивчення торфів), якій нам розкриє повну картину історичних передумов що до географії нашої фльори, але. й ті данні, що в нас є дозволяють нам визнати нашу рослинність найстарішою, „островом розселення" її на північ та південь, що були покриті в свій час льодовиком, чи то Понтичним морем.

Тепер кількома словами й цифрами охарактеризуємо метереоло-гічні фактори, що в умовах глибокого проходження ґрунтових вод на Тульчинщині, мають величезне значіння для розвитку нашої рослинносте.

Клімат Тульчинщини в цілому можна охарактеризувати, як сприятливий розвиткові рослинносте. Головним чином він обумовлюється впливами зимового Азіятського барометричного мінімуму та літнього Атлантичного. Певну ролю в нас відограє теплий Гольфштрем. Вітри з жовтня до квітня"' переважають південно-західні, а з травня до жовтня північні (вогкі).

За данними Тульчинської Метереологічної станції Кр. Т-ва данні опадів за місяцями такі:

Приходиться дивуватись доісторичним людям, що встановили дні свят Сонця (Івана Купала) так стосовно до кількости годин сонячного сяйва в наших місцевостях (Умань):

*)Тульчинщина виявляє деякі риси мікроклиміту. В „Подільському язикові" (Вільшанка) кількість опадів значно зменшується. Треба в кліматичному відношенні поділити Тульчинщину на північну і південну частини. На жаль Т-во не має данних всіх 66-тиметстанцій Округи.

Прим. ред

Отже виходячи з цих даних, а саме принявши на увагу велику кількість ясних, сонячних днів, що так важно для рослинности» невеличку амплітуду коливань температури, достатню кількість вогкости та перевагу літніх, опадів (66% у вегет. період) та порівнююче слабке діяння континентальних Азіатських впливів, ми вправі чикати на терені Тульчинщими гарного розвитку багатої флори.

Тульчинщина належить до правобережного лісостепу, себ-то до такого краєвиду, що характеризується боротьбою двох рослинних суспільств: лісу й степу. При першому погляді на мапу Тульчинщини, ми помічаємо, що ліси в нас витягнулись уздовж залізниці Київ—Одеса, а з боків районів Томашпільського та Гайсинського значно рідшають. За данними вчителя Карпинського (Красносільська агрошкола), якому користуючись нагодою висловлюю щиру подяку за товариську допомогу та відомости, ми, за останні роки в цій місцевости спостерігаємо особливо настирливий наступ степу, що характеризується з'явленням тирси—Stipa capillata L та кураю. Тирсу спостережено й в районі Голово-Русавої зразок Окр Музею **). О. Севастіянов у своїй мапі рослинности Поділля теж проводить відповідно межу переваги листяних лісів і південного передстепу кутом, що тягнеться від То-машполя вздовж залізниці до межи нашої округи (біля ст. Кодима) і далі в напрямку до ст. Зятківець Таким чином головна частина території округи лежить у просторі переваги листяних лісів і лише частина Томашпільського, Піщанського, Ольгопільського, Бершадського, Соболівського та Гайсинського районів лежать у обширі південного передстепу. Крім цих основних суспільств, ми спостерігаємо яскраво виявлені суспільства водяних рослин ставків та річок, рослинність долин (луків) та торфових багнищ, скель та горбів і, нарешті, рослинність культурних с.-господарчих земель - (поле, садок).

_____

** Примітка: Студенти Педтехнікуму заявляли мені про знаходження тирси ще в деяких місцевостях округи, але відомості не перевірено.

Автор

Недарма наші предки, за давніх часів, уклонялися могутньому сонцеві, вважаючи його за добротлив'ого, головного бога, бо-ж лише теплі, весняні проміння втоплять у бурхливих струмках білий саван старухи зими, вже зелений килим розгортається, укриваючи чорні груди матері землі. Радіє худоба зеленому споживкові, радіє звір у лісі, весело щебечуть птахи, любується й людина усмішкам бадьорої весни. Незлічимі потоки енергії ллються від сонця на землю й, наче електрика в акумуляторі, накопичуються в рослинах, що віддають їх опісля й тварині, й людині. Все ним жиє, рухається, сонячний промінь грає в хвилях нашого життя. Ми задихнулися-б у вуглекисені, колиб рослини енергією сонячного проміння не перетворювали його на крохмаль і цукор, на опал та їжу. Найбільшими сховищами звязаної сонячної енергії є ліса. їх на терені нашої округи є 86363,03 десятин - (98606 гектар.), що складає біля 12% пересічної заліснености. Порівнюючи з сусідньою Уманською округою, що має менш 7 % заліснености, ми на ліс багаті, але грунти наших ланів свідчать яскраво, що колись їх було куди більше. Хижацьке знищення лісу під час перших хліборобських осель, масове знищення його в кінці XIX ст. у звязку з- побудовами цукроварень і залізниць, нарешті, самовільні порубки часів 1917-19 p., що розстроїли лісове наше господарство на 90 — 160 р. (за матер. лісовлашт. ком. Печер, л-тва), призвели до того, що потреби округи своїм лісом задовольняються далеко не в повній мірі. З другого боку перехід лісів від дрібних „хазяїв" до кваліфікованого лісництва, переведення лісовлаштовних робіт, а, в звязку з тим, планового міцного господарства обіцяє нам не тільки забеспечення надалі потреб округи, але й повне відновлення закордонного вивозу дубу й ясеню в вигляді ванчосів, плансонів, бутсів, рунди. Замісць самих різноманітних насаджень лісів березових, соснових, дубових, грабових, кленових, які насоджувалися іноді лише за примхою поміщика заведено буде найліпший, в наших натурально-історичних умовах, тип лісу груд, що складається з дуба, ясеня в 1-ому ярусі, а граба в 2-ому. І тоді, рахуючи щорічний приріст із гектару в 4 кубометра, сонце й земля щорічно нам офіровуватимуть не менш 276.666 км. деревини вартістю 1.106 684 карб. Сучасні наші ліса за пануванням пород перше місце відводять грабові, що любить поширені в нас свіжі грунти і складає пересічно 70°;о всі пнів (за винятком напр. Печерського л-ва де дуб має 53,6%), друге—дубові, третє-березам, а також вільхам і осикам, що всюди превалюють у низовинах, по болотистих грунтах. Цікаво відбивають склад лісів нашої округи данкі поширення пород у лісах Шпиківського Лісництва:

Найбільш типовими лісами в нас являються мішані Грабові, за таким складом: 7 гр., 1 яс, 1 кл., Брст, 1 ос, Бз, Чрш., одиночно— липа, явір, ясень, дуб, або:—7 гр. 1 Д. яс, 1 кл. Лп, Брст, 1 Бз Ос. Чисто дубові (їорків), соснові (Даньков, Лиса гора, звіринець) насадження ростуть порівнюючи погано, а перші майже завжди мають стовбури й, навіть, галузки вкриті лишаями та мохами.

Дуже часто при мішаних лісах ми здибаємо густий підлісок. На межах ми знаходимо свербивус (Rosa canina) в чащі масу свидини (Cornus sanguinea), татарській клен [Acer tataricum], гордовину (Yibur-num Lantana), ліщину (Coryllus Avellana), бересклети (Evonymus eur і ver), чорну бузину (Sambucus nigra) шипшину. Матеріяли лісовлаш-товочної комісії відзначають для ур. „Пенаки" ще бруслину, для ур. „Скоків"—терен (Pirus spinosa), ракітник, для ур. .,Значок"—глодину (Crataegus oxiacanta), для ур. „Мазуровецька дубина"—крушину (Ramnus frangula). В ур. „Вуглярки" ми здибали під межу рябину (Pirus Aucu-paria), груши (Pirus communis), яблуні [Pirus malus], черешні [Prunus avium], по низинах—верболіз (Salix Capraea L], які безумовно є і в інших лісах.

З особливо рідкосних елементів нашого лісу слід відзначити береку (Pjrus torminalis), дерен [Cornus mas L], сріблясту липу [Tjlja argentea Desf], з чагарників—клокічку (Staphillea pjnnata L) та бруслину карлика (Ewonymus nana]. Береку вкраплено в багатьох лісах нашої округи' але точні данні ми маємо поки що про Ур „Лісняки"— Шпик. р. де в кв. 62 її намічено 12 пнів, ур „Ключів річ"—Журавлів. Л-тва, ур „Ляльки", ур „Бахча", Тиманівський ліс, Ободівська та Дохнянська дачі, Чечельницьке л-тво.

Перше зазначення особливо цікаве для точного визначення границі поширення береки на Поділлі, яка за мапою Севастіянова проходить по рисі ст. Рахни—Теплик—Ольгопіль [приблизно]. В плянах праці наших лісництв слід було-б відбити поширення цієї вими.аючої але високоякісної породи, що в давні часи шла на кращу меблю, бо-ж кустарне виробництво меблю, в умовах Тульчинщини, могло-б розвинутись, надавши працю мінському населенню.

Дерену дуже багато в лісах с. Яланця, Берш. р , Чечельницького та Піщанського районів [останнє за відомостями лісництва]. Сріблясту липу з білоповстяним на споді листям, за данними Севастіянова, слід шукати десь біля Загніткова Піщанського р. Штучно насаджено її в Ободівському паркові, що за своїм цінним рослинним складом належить безумовно до обов'язкової охорони.

Клокічку, що її Севасгіянів визначає для Придністров'я біля Могилева, ми здибали в зарослях Тульчинських левад на схилі гір [лев. Суханова].

Бруслину-карлика, цього вимираючого свідка прастарої флори, за вказівками Севастіянова, знайдено біля Глубочку та Бершади. Своєрідним для Тульчинщини є ще поширення Явору (Acer Pseudopla-tanus L), дерева родом із Західної Європи, що не поширюється далі Дніпра й далі зустрічається лише на Кавказі, звідки поширюється до Західної Азії.

Яворові ліса в нас є в ур „Забава" Шпик. р. кв. 17 (5 кл. +5 яв. 20-30 р. берест по низині). Оригінальним є насадження в ур „Виково" кв. 32 сплошної культури грецького горіх а (Iuglnas regia), що, правда, росте кепсько.

Рідкими гістьми нашого чорного лісу слід визнати північні чагарники: аґрус (Rubes grossularia L), що його я бачив у „Лісникові", малина (Rubus Idaeus), яка зустрічається зарослями в ур „Ско-ків", „Вовчик" та „Вуглярки" кв. 100 - Шпик, району, нарешті, різні відміни, більш поширеної в окрузі, ожини (Rubus caesius), що вкривають, іноді дуже рясно, рови на межах.

Дуже багата й різноманітна зілляста флора наших лісів. Приведу цілком опис фьлори дубового на супісках Губніковського лісу, поданий знавцем флори Поділля, Севастіяновим: „Тут, насамперед, впадає в око надзвичайна кількість високорослої і гіллястої папороті орляка Pteridium aquiliuum Kuhn, потім численні кущики жовтого дроку—Genista tinctoria L та зідовати—Cutisus nigricans L, де-не-де розкішні волохасті наголоватки — Centaurea Pseudophrygia C. А Меу з гарненькими, вкритими шовковистим волоссям, головками, льонок—Linaria genistifolia Mill, напальки—Digitalism ambigua Murr, смілка— S lene Otites, потім трапляються досить часто: ломинК—Clematis recta L з гострим, що аж ломить у носі, запахом, як розтерти його листя, собаче мило—Sapo-naria officinalis L, звіробой гірський—Hypericum montanum L, журавель-ник кров'яно-червоний—Geranjum sangujneum L, коиюшна лучна—Trifo-Iium pratense L, чина лісова—Lathyrus silwester, заяча капуста—Sedum maximum Sutnr, різні' окружков: (Umbelljferaei: бедрінець—Pimpinella sa-xifraga L, слювдь—Pencedanum Oreosel num Moonhc, стародуб—Laserpitium Pruthenicum, морковник—Chacropnllum aromaticum L, та Інші, гірчаклісовий—Galium silwaticum L, жовта скабіоза—Scabiosa ochroleuca, сухітник—Gnaphalium silwaticum, сухітник-сварливець Gnaph; arenarium, скучень—Самрапиіа glomerata, -материнка—Origanum wulgare, брат та сестра, Melampyrum nemorosum, чистець лісовий- Stachys zilvatica L, чистець рівний—Stachys recta, буквиця—Betonica officinalis, зрядник —Gladiolus imbricatus L, віхалка— Anthericum ramosum, будячок—Carlina vulgaris, первоцвіт — Primula officinalis та дві веронліки: Veronica spicata L та V. orchidaea Crantz; тут же досить часто трапляється властивий піскам агалик трава-—Jasione montana L з родини дзвоникових(Campanulaceae) й досить рідка рослина нашої флори з родини Gentianaceae, найкращий з наших тирличів — Gentiana Pneumonanthe„ стр. 29- Дика рослинність Поділля) Треба сказати, що зазначений опис не підойде до всіх чисто лісів Тульчинщини: ми маємо цілу низку відмін в залежности від ґрунту, складу ліса, місцевости. Так мішаний ліс (8 гр. 1 л. 1 яв-|-кл) та зруб ур „Скоків" ранньою весною вперше вкривається лише червоним і білим рястом Corydalis solida sm, С. cava S,, жабячим зіллям—Anemone ranunculoi'des L, великою кількістю жовтого первоцвіту Prymula officinalis, та медунки—Pulmonaria officinalis, в той той же час першими квітами сусіднього „старого зруба „ур Торків" та хоч би лісу Гайчина, біля Тульчина, є чудові підсніжники—galanthus nivalis,гусятники—gagea Iutea, G. minima, а в лісах околиць Тульчина зустрічаємо й синьооку красуню проліску—Scilla bifolia, а на Гайсннщині —Sc. cernua Red. Взагалі ж рослинність нашого чорнолісся характеризується такими представниками, за гербарієм автора:

*) Примітка: Напальки (наперсники) червоні слід розводити, як гарну лікарну рослину (див. ілюстрацію). Купина нар. ліки, що ще гаразд не досліджені, а тому в реєстр не попали.

В ур. „Скоків" ми, разом із 3. Г. Соколовой,-знайшли красуню лілею - Martagon, що її чешуйчату цибульку місцеві селяне дають коровам для поліпшення молока, а тим дуже зменшують і до того нечислену тут рослину (Взят. екз. загинув, а другого знайти для перевірки визначення протягом дня не вдалось, значно більше ії за відом. чл. Т-ва, в ур. „Лісняково").

З паразитів нашого лісу слід відзначити Петрів хрест—Latraea squaMMaria, гриб (zenzites, Polyporus), що утворює на стовбурах нарости, імелу — WiscuM аІЬим L, що призвичаїлась до осикорів, верб, кленів, лип та, навіть, білої акації, і, нарешті, рідкосну Імелу дубову - Loranthus europaeus L, з листям, що опадає на зиму. Ця рослина дуже рідко здибається в Італії, Угорщині, Балканах та Малій Азії. Ця, в Україні виключно подільська рослина, знаходиться в наших Брац-лавських лісах.

Треба звернути увагу на малодосліджену й описану фльору сапрофитів. В наших лісах ми здибаємо білі гриби (Boletus edulis Bull), синяки (Boletus Iuridus schaef.), сморчки (Morchella esculenta Pers), ли сички (Cantharellus cibarius Fries), опеньки (Agaricus Meleus), білий трюфель (ChoiroMyces MeandriforMis Vittad—yp. Торків II) Сироїжки (Russula rubra), під'яєшники [Bolefus subtoMentosus], ковпаки, сосняки, білі моремухи, бабки, що збираються (опеньки) цілими мішками й заступають бідніщим селянам м'ясо до страви. Належного використання цих природніх багатств ми ще не маємо, а між тим, як показує нижче-наведена таблиця аналізів, гриби дають багаті їжові засоби, особливо цінні для розвязання проблеми безвбивчого живлення.

Крім зазначених істівних грибів у наших лісах є багато „поганок"—смердючий мережчатий Іван-губа—Phallus iMpudicus (yp. Торків), червона та жовта маремухи (Амапіїа Muscaria та Am. bulbosa), різні дощовики - geaster granulosus, [jcoperdon деммашм, Bowista nigrescens, далі всякі псярки та кобил, варги. Тисячі пудів їх гинуть щорічно в той час, коли дощовики в молодому віці цілком придатні до їжи; і їдять селяне й солодкій перидій Івангуби, а в старі часи виготовлювали з нього мазь до подагри. Придатні для їжи й трутовики (Роlуporus squamosus), а відчищаючи від них дерева, ми оздоровлюємо ліс. Почувається упередження проти грибів, атому їх властивості маловивчені i використані. Причиною цього є, певно, крім безглуздих забобонів, часті випадки отруєння від них, що пояснюються здібністю грибів до легкого розкладу, з утворенням отруйних речовин.

Значна кількість наших диких рослин культивуються як коштовну прикраси квітників (напр. Ргімиїа, Scilla, galanthus та інші), але ще більша чикає на це. Серед цих же рослин ми здибаємо й цілу низку цінних технічних, вивчення якіх у нашій місцевостіта використання стоїть на черзі дня.

Взагалі, ми ще не зорганізували цілковитого, раціонального використання багатств наших лісів. В липні сотні тисяч лип вкриваються рясно квітами. Улаштовання во всіх школах дня збору квіту липи далоб нам сотні пудів цього запашного медикаменту, що закуповується Держторгом (та всіма кооперативами) по ціні 10 крб. за пуд. Стиглі гарно висушені ягоди бузини приймаються по 2 крб. 40 коп. за пуд, а таких пудів на Тульчинщині можно булоб зібрати до тисячи. Неналагоджено ще збір і, в умовах Тульчинщини збут звіробою, заячої крівці—Hypericum perforatum, кори – крушини - Rhamnus Frangula L, овер'яну—Waleriana officinalis L, (ліси: Торків II, Скоків, с. Степашки, Красносілки, Печери і т. ін) конвалії—Convallaria majalis L, ягід жостіру—Rhamnus carthartica L. Підлісок наших лісів має в собі такі породи, що цінні для кустарного виробу палок, етажерок. Бересклет, крім своїх лікарських властивостів, дуже придатний для токарних виробів, а вугіль з нього йде на виріб тушевих олівців. Глибоке вивчення кожної рослини з'окрема відкрило б нам ще багато лікарських, істівних та технічних властивостів представників нашої фльори.

Тепер кілька слів про охорону лісів. Це справа всього суспільства. Не говорючи про велике значіння лісу для кліматичних умов місцевости, ми повинні зберігти його з-за вимог, ощадности будівельного матеріялу й палива, збереження раціонального мислівства, що дає цінний здобуток державі, нарешті, з-за вимог сторічної плановосте цього виду господарства. Разом із тим культура й наука настирливо вимагають від нас особливої охорони, виміраючих елеменіів нашого лісу - береки й бруслини-карлика, регістрації й охорони нечи-слених вікових дубів, що своїми річними кільцями розкажуть нам меторологічно-кліматичні умови нашої місцевости, допоможуть розгадати таємницю періодичности наших посух, а тім дадут ключ до підняття с.-господарства, шляхом встановлення багаторічної пляново-сти. Тут необхідно, аби ОВК, за зразком кол Губвиконкому Поділля, видав спєціяльну постанову (Див. Черв. Kр. № 116—1924 р). Необхідно також вивчити й організувати охорону та поновлення цінних пам'ятників паркового містецтва (Печера, Ободівка), що часто псуються.

Цілинного степу на Тульчинщині не зберіглося й степова рослинність ховається серед іншої, вкрапляючись серед лугової, суходольної та на узлісях дубових лісів. Під сінокосами на Тульчинщині 8796,49 десят., при чому під суходольними луками 3968,86 десятин, а під болотяними 5827,23 десятини. Це складає біля 1 ¹/₂ %,о придатної землі в окрузі. Може цим пояснюється те, що в нас не має правдивого лукового господарства. Сінокоси в нас низької якости й дуже часто самих простих мір поліпшення іх (підсів трав, дренаж) не переводиться. Більшою частю це землі мокрі, або сирі, що розташувались по долинам і болотам, луки ж на сухих та свіжих грунтах припадають у більшости на садки, галявини, цвинтарі. Звичайно, фльора тих та других значно різниться. На цвинтарі, в садках ми маємо в основі посів культурних трав)—м'ятлика (Poa trivalis L), грястиці (Dactylis glomerata L), ангельського райграсу (Lolium perenne L), рідше стоколосу м'якого (Bromus mollis L) та різних конюшин. На цьому тлі здибаємо: жовтці (Ranunculus acer та інші), козельці. (Tragopagon pra-tensis 1_), Петрові батоги (Cichorium Inthybus L), кульбабу (Taraxacum, officinalis), чорнобиль (Artemisia vulgaris L) та інші полини, рутку лікарську (Fumaria officinalis L), полуниці (Fragaria viridis), гвоздика (Dianthus), братки та фіялки (Yiola tricolor, odorata, canina), куколицю звичайну (Lychnis pratensis), королицю (.Chrysanthemum Leucanthemum L) пижму (Tanacetum vulgare), деревій (Achillea Millefolium L), лопухі (Arctium Lappa, міпог), курячі очки (Anagallis arvensis L), павутичку (Convolvulus arvensis,) незабудки (Myosotis intermedia), різні вероніки, Шавлії (Salvia pratensis) з синіми та білими квітками, глуху крапиву (Lamium album), (Lamium purpureum L), суховершки (Brunella vulgaris L), розхідник (Glechoma Hederacea L), буркун (Melilotus officinalis D) та інші. A propos—Буркуну в нас багато й по шляхам—це смітна, майже, трава. Між тим у посушливих районах Америки він дає гарні врожаї сіна й заміняє конюшину.

Подамо тепер, за матеріялами члена Краєзн. Т-ва уч. Вагина, опис луку мокрого, заливного, що розташований на р. Вільшанці за лікарнею м. Брацлава. Розмір його всього 200 кв. сажен. Поверхня з ложбинами, по обочинам обсаджений вербами, з південного боку поляозимина (1928 р.) Луг заливає на місяць, лише з низу Рослинність утворює два яруси: верхній: пушиця та осоки, а нижчий: конюшини та жовтці (лютики). Є мертвий покров і утворюється дернина. За скалою Друде покров рослин поділяється так:

Sociales	1) Конюшина біла
	2) „ фіялкова
Copiosae.	3) Жовтець польовий (Ramunculns)
	4) „ ідкий
	5) „ бульбоносний Sparsae gregar
	6) Луковий чай Lysimachia) Sparsae.
	7) Пушиця звичайна
	8) Ангельській райграс
	9) М'ятлик
	10) Гороб'яче просо.
По окремим канавам:	11) М'ятлик однорічний
В центрі:	12) Кінський щавель
По краям:	13) Дика гвоздика
Solitariae	14) Вероника ключова
	15) Анемона лютикова
	16) Підмаренник м'який

___________

*) Рекомендуються трави для півночі - люцерна, конюшина, а для півдня еспарцет

За меліоративний засіб стає проведення канав і, певно колись, підсів трав. Тепер їх не підсівають. Косять 2 рази сіно середньої якости. Правда цей опис не повний, лише приблизна схема, але це все-ж досягнення краєзнавчої роботи вчителя - природника з дітьми (Брацлавська РОШ). За дакними гєрбарія, зібраного під час моєї мандрівки в літку 1928 р. вздовж р. Богу, список рослин наших луків слід поповнити такими рослинами:

Нашим серйозним завданням буде пропаганда заходів до поліпшення нашого луківництва. За даними обстеження лугу в Ладижині, в розі р. Сильниці й р Богу, один тільки підсів культурних трав збільшив врожай удвічи. Правда, відсутність дальнішою підсіву знову повернула луку до попереднього вигляду. Площа наших луків приймаючи видатність десятини в 250 пудів сіна, повинна дати 2 098.000 пудів вартістю біля 1.000.000 карб., але, завдяки не раціональному використанню, селянство тут недобирає не менш 30–40% (350.000 крб. ) – поширення засівів трав, поряд з поліпшенням луків і розвитком силосування, – надто необхідно для подолання кормової кризи – основної перешкоди до розвитку скотарства. В умовах округи в свою чергу, розвиток скотарства веде до збільшення врожайности, шляхом ліпшого угноєння полів гнойом.

До того як слід не поширено збір й лікарськіх трав. Зібраний у вересні, жовтні, висушений корінь кульбаби (Taraxacum officinalis) приймається Держторгом по ціні 4 крб. 40 к. за пуд; Листя звичайної кропиви платяться 1 крб. 60 к. за пуд, а рослини ці остільки поширені, що масовий збір іх цілком можливий Крім цього слід налагодити збір і збут таких рослин:

Назва Українська	Назва інтернаціон.	Що саме збирати	Ступінь нридат.	Час збору	Як поширен.
Німиця	Hyoscyamus niger	листя	д. пр.	VI—IX	д. пош.
Трифоль	Menyantes trifoliat	листя	прид.	V—VI	д. пош.
Буркун	Melilotus officinalis	квітки	пр.	VI—VIII	пош.
Материнка	Oryganum vulgaris	теж	пр.	VI-VIII	д. пош.
Золототисячник	Erytraea Centaurium	всю квіт.росл	Д пр.	IV—V	пош.
Полин звич.	Artemisia Absinth	суцвіття	пр.	VIII-IX	пош.
Гірчак	Polygonum Hydropip.	всю росл	д. пр.	VIII—IX	д. пош.
Пирій	Tricicum repens	коренище	пр.	VI-VIII	д. пош.
Ромашка л.	Matricaria cham.	суцвіття	д. пр.	VI-VIII	пош.
Деревій	Achilea millefol	,,	пр.	VII -VIII	д. пош.
Петрові батоги	Cychoriem inthybus	корінь	пр.	IV-VIII	д. пош.
Череда	Bidens tripar	цв. та листя	пр.	V	д. пош.

Надзвичайно цікавою проблемою є широке вивчення рослин шкідливих для здоровля с.-г. тварин. Так за гербарієм Тимірязівської с.-г. Академії дивдир, Датура страмоніум Л, пасльон чорний викликають вздуття; жабяче зілля, Анемоне рзнункульоїдес Л, жовтець Ранункулюс ацер Л, та Сцелератус, вороняче око, Парис квадріфоліа Л, викликають рвоту; Береза – Бетуля веррукоза причиняє червоне забарвлення молока, а Алісіма Плянтого А частуха сечи, Чистотіл – Хелідоніум маюс Л. спричиняє понос; цикута конвульсиї, звіробой – Гіперікум квадран. – послаблення органів почуття, Блекота – слюнотечу. Від Мелямпирум Неморозум молоко одержує блакітне забарвлення, а від Брассіка Кампестріс – редьковий присмак. Калюжниця– Кальта палюстріс – викликає гастроентерит; Талеонсус – трясучку в коней. Карекс лепоріна Л – небезпечна для вагітних самиць. Дуже шкідливою є і гірчиця польова – сінапіс арвензіс Л.

Тепер кілька слів про рослинність наших болот і ставків та взагалі водяних обширів. Ця флора мало різниться від подібної флори Уманщини, а тому дозволю собі скористатись описом її, зробленим Уманським флористом В Цешковським.

«До квіткових рослин, які живуть у водах нашої місцевости и які найчастіще зустрічаються, треба віднести: роголисник (Ceratophylum), стомисник Колосистий – Myriophyllum Spicatum S, це так звані, Куширі. Сюди ж відноситься жовтець водяний – Ranunculus aguaticus S, жовтець –самосій – Ranunculus diwuricatus Koch., обидва вони зустрічаються в струмках біля Городецького, Краснопілки. Часто бачимо тут глечик жовтий – Nuphar luteum gm, латаття Nimpnhea alba L, жабурник Hydrocharis morsus ranae, рогози – Typha angustifolia L, вузколисний та T. latifolia L широколисний. Особливо широко розростається по наших берегах перший, утворюючи часто великі зарослі. Поблизу до берегів ростуть: сусак Butomus umbelotus L, стрілиця – Sagittaria Sagittaefollia L та часто вишник – Alisma planthago L. На поверсі води плавають ряски Lemna minor, L. trisulca по берегах росте череда – Bidens tripa- titus, пасльон солодко-гіркий – solamum dulcamara L, lex – Cicuta vi- rosa L, калужниця – Caltha palustris L, м’ята водяна – Menta aguatico L, щавель Rumex, півник болотний Iris psudacorus L, живокість – Sumphytum officinalis I, омежник – Oenanthe aquatic., берізка велика – Calystegia Sepium R. Br. та липчиця болотна. З дерев та кущів, які найчастіше зустрічаються по берегах наших річок будуть верби, вільхи, осини, береза та калина.

З безквіткових рослин, водорослей наші води населюють різні ниткуваті водорослі. Багато є однокліткових, які часом розмножуються в такій кількості!, що вода офарбовується ними в зелений кольор. До цих рослин у нас належать: вошерія, спірогіра і другі. Вони оплітують своїми зеленими нитками й другі рослини и часом великими клубками плавають на поверхні води, або лежать на дні. Наше населення іх називає «жабуринням»! (36. Уманщ. стор. 85). До цього лише слід додати, що за данними чл. Краєзн. Т-ва В. Заремби на болотах с. Дранки ми знаходимо росянку (Droasera), а в Комаргородських ставках валіснерію.

Не можно обійти мовчанням також поширення у наших водах опарників—рдестів Potamogeton lucens (став Нестерв., р. Бог), Р. паtans, p. crispus. До характерних явищ життя наших ставків слід залічити утворення сплавів, що складаються з торфоподібної маси коренищ очерету—Phragmites communis g і різного роду болотяпих осок та зарослів болотяної папороті—Aspidium Thelypterius. Місцеве населення часом, висушуючи частини цих „сплавів", вживає як паливо.*)

Згадаємо кількома словами й рослинність наших скель (особливо характерна на скелі в с. Балганах на межі округи, скелі в Шумілові, Печарі, Шумах). Особливо характерні для Прибужжя—молочій досо-нячний-Euphorbia helioscopia та молочій сосонка—Е Cyparissias L, очиток гострий—Sedum acre L, чебрик—Thymus Serpyllum L, крупка— Draba werna L, бурячок малий 'Alyssum minimum W., синяк—Ecium vulgare Z. В Болганах у тямошніх, дуже ефектних, скель, я здибав велику кількість заячої капусти-Sedum Telephium Л, а уч. Карпинсь-кий на скелі, в Шумилові, знаходив—Sempervivum tectorum Z. В нар. медицині сік очитка вживають до винищення бородавок.

В історіі й географії рослин Тульчин уславився, на жаль, дуже докучливою рослиною „Нетребою"—Xanthium Spinosum, obori якої— яйцюваті, гачковаті реп'яшки, як кажуть [Крашевський] привіз ще Потоцький у 1760-х роках з Голандських бот. садів до Тульчина для живоплоту на канавах, а звідси „будяк Потоцького" швидко поширився по всій Україні. Смітна рослинність наших вигонів, смітників, меж, вулиць, подвір'ів дуже різноманітна. Тут ми зустрічаємо цілі зарослі дурману (Datura Srtamonium), німиці (Hyoscyamus niger); щириці білої (з Америки родом) Amarantus albus Л, кропиви жалкої (Urtica dioica Л), пастушої сумки—грициків—Capsella bursa pastoris, що в більшости, теж цінні своїми лікарськими якостями. З'окрема листя дурмана (місц —дивдер), зібране під час квітнення купується Держ-торгом по ціні 3 крб. 60 к. за пуд (сухе). Кропива ж ціна волокнувата рослина.

Особливу групу складають смітняки і шкідники полів: кукіль, берізка, спориш, чортополохи, осет, сокірки, волошки, пирій, мушш, широко поширена на сонячникових полях Придністрянщини—заразиха (Orobj.nche), різні сажки (Ustilado carbo, Maydis, Avenae,) і ржа (Pucci-піа) ріжки claviceps purpurea та інші.

Боротьба з ними полягає в очищенню та протравлювання 1/го/о розчином синього камню вітріолю міді (CuSoy), або розчином формаліну. Треба зазначити, що там де всеж розвинулись сажки, чи ріжки, їх слід збирати. Аптеки щорічно поновлюють запаси ріжків, що мають широке вживання для скорочення гладких м'язів. Має лікарська значіння й, поширена в нас, Ustjlago Maydis, яка утворює великі, білі зверху, а вугільно чирні в середині, нарости по кукурудзі.

________

*) Про торф. див. мій розділ у статті проф Красівського : "Корисні копалини Тульчинщини"

З рідкосних елементів цієї флори слід відзначити єдиного представника родини якірцюватих (Zygophyllaceae)—Tribubulus terrestris L-кавунчики, що в'їдаються в босі ноги гострими колючками, розтелених при землі овочів. Має поширення (досліджене Сев ) лише біля Ямполя на Дністрі у в нас біля Джулинок ф. Бог), на піскуватих грунтах. При поїздках склалося вражіння про цікаве поширення в нас і Мачку рогатого (glaucium corniculatum Curt), що його спостережено в с. Стінах, Шумах, біля Трибусівки, взагалі на Придчістрянщині, але не помітно, на Прибужжі,

Для повноти уявлення слід сказати кілька слів і про культурну рослинність нашої округи. Рільництво характеризується такими цифрами;

_____

* Примітка: Площа озими за 1928 рік показана лише та, що уціліла від загибелі

З'окрема тепер про акліматизацію. Спроби акліматизації деяких рослин ми маємо за іниціятивою селян, так у Василівці, Ставках, Не стерварці ми зареєстровали випадки сіяння рицини. Ця цінна культура може значно інтенсифікувати наше с.-господарство За іниціятивою земорганів ми маємо поширення культури винограду. За неперевіреними відомостями до війни Тростянецьким заводом культивувалось і дозрівало місцеве „кофе"—бобівник. Де-які робили спроби культури земляних горіхів (фисташок). Цей засіб інтенсифікації с.-господарства в нас ще мало вивчений і не звязаний з певним пляном. Цікаві й великокорисні спроби робить Харківський Інститут Прикладної Ботаніки, що через своїх кореспондентів випробовує, для введення, нові культури. Так зараз переведено досвідний посів озимої, 2-х річної вики, засухостойкої, видатної рослини. Другим засобом піднесення і раціоналізації нашого с.-господарства (з точки зору фльориста)є уникнення поширенного в нас ряботиння культур, і заведення самих різноманітних, іноді не придатних до умов клімату, а в кожному разі, порушаючих чистогатунковість експортових партій, засівів та посадок. При кожній школі слід завести маточні дерева садку, асортименту найкращого для Тульчинщини, а саме:

Яблунь: з літніх—Астраханське біле, Віргінське ружове, з осінніх —Пепінка літовська, Пармен осінній, Антонівка кам'яничка, із зимових—Сніжний Кальвіль, Бойкен, Ренет Ландсберга, Пармен золотистий, Вагнера призове, Зоря.

Груш: з літніх—Лімонка, Ільїнка, Панна, Глек, Кохана Клаппа, з осінніх —Бери Діль, Добра Луїза, Д-р Жюль Гюйо, Бере Боск, із зимових—Бере Арданпон.

Слив: угорки української, італійської, Королева Вікторія, Ренглод зелений(з№ 1-й-„Сіл-госп". приклад, до Черв. Кр.—1925 р.) З польових культур необхідно сіяти на Тульчинщині пшеницю Тріумф Поділля) —цей сорт досить добре росте в місцевих умовах. Колос цієї пшениці золотистий, солома сильна, велика, зерно повне, мучнисте, гарно, схороняється від шкідників; б) Банатку—цей сорт теж відзначається витрівалістю. Зерно тверде й крохмалисте. Жито—а) Петкуське зерно його велике, а головне не схибить: навіть як не зійде з осени, або частково пошкодить йому зима. Воно гарно кущиться, так що великого лиха не має чого 'боятися, б) Іванівське скороспіле. Кукурудзу—а) грушевку, що має розкішну стеблину, качан великий, хоч якість зерна й не дуже висока, б] „молдаванку"—бесарабку, це ще кращій сорт. Зерно її має високу якість, довше зберігається, стебло не дуже грубе—йде на годівлю худоби. Сорти вівса в нас маються такі: Шатіловській, білий, золотий дощ та шведський. З них можна пораяти два останніх, як олльш родючих та витривалих. З ячменю для нас кращий—пивний.

____

**] Зараз цей список частково устарів ОЗВ рекомендує сіяти пшеницю лише "Українку", Це доказує крайню потребу пильно стежити за введенням нових сортів, а звідси зміною асортименту. Потрібен постійний зв'язок з ОЗВ. Список залишається, як матеріял до історії культур на Тульчинщині.

(Прим.автора)

Просо в нас мається 2 сортів; що має метелку (волоть) однобоку й двобоку. Друге має метелку темну, зерно червоне, витривале, а тому сіяти його вигідніше. Горох—Вікторія зелений, Рихлик—жовтий. Перший дає насіння більше, але піддається шкідникам. Однорічних трав бажано б було розповсюджити віку та шешевицю, а з багаторічних люцерну, конюшину червону, шведську, еспарцет та тимофієвку. Кращі сорти картоплі для північної Тульчинщини - Наполеон червона та жовта—-крохмалиста, а для південної—американка та німка (з матер. учит. курсів 1925 р.—доті. Гуртового) Заслуговує на увагу й культура ревеня—рослини майбутнього, що в нас ще мало відома. А про поширення цукр. буряку та тютюну слід конче агітувати, як це й видно з таблиці працемісткости культур, а також із значіння буряку в спеціялізації округи:

Зернові культури		Інтенсивні культури		Високоінтенсивні культури
Овес	0,59	Соняшник	1,01	Капуста	7,30
Просо	0,88	Картопля польова	2,26	Плодовий садок	8,33
Жито	1,00	Льон	3,2	Цибуля	10,24
		Цукровий буряк	3,44	Огірки	11,60
		Конопля	3,88	Виноград	14,5
		Картопля садибна	3,94	Тютюн	16,10

З цієї таблиці можна бачити, що десятина цибулі потрібує стільки робочої сили для свого обробітку, скільки потрібує 10 дес. жита, десятина винограду стільки, скільки 14,5 дес. жита, а десятина гороху вимагає робочої сили, що вистачало-б на обробіток 15,1 дес. жита.

Як це не дивно, але багатьом не відомі цінні лікарські властивости наших городніх рослин—емульсія насіння динь—проти лихоманки, пров. олія й листя капусти проти струпів на голові (д-р Гейг), огірки—проти гемороя, рідька—проти цинги, соняшникові каплі—проти малярії, часник—проти лишаїв, отьоку ніг, глистів, водянки й б. ін.

Закінчуючи свій схематичний, далеко не повний нарис, який знайомить читача з головними відомостями літератури про фльору Тульчинщини й надає для перевірки та додаткових досліджень*) деякі матеріяли Тульч. Краєзн. Т-ва (в тому числі спостереження автора), хочу зауважити, що дослідження фльори Тульчинщини має великий науковий інтерес. Наші ліса є безпосередні, але дуже збіднілі; нащадки пізніших пліоценових лісів(Г. Танфільїв ст. 75, Пачосьній ст. 56, 57 А. Набоких 54, І. Новопокровський 55; В. Алехін 2, Є. Лавренко 38,39; почасти А. Фомін—76). Тульчинщина є частиною Подільсько-Волинського реліктового центру. Загальний ареал нашої бруслини—карлика дуже невеликий, а до того прерваний: 1] Поділля. 2] Предкавказзя, 3] Західний Тянь-Шань, Алтай, 4] Гори Півд. Монголії, 5] Західня Хіна. З 1200 Подільських рослин, спільних з Волинню в нас є біля 800, а понад 200 не зустрічаються в сусідній Київщині (напр. Берека, Срібляста липа). Багато рослин у нас спільних із Зах. Европою, що не переходять за Дніпро.

*) Так детальне дослідження впливу мікроклімату Тульчинщини на географію фльори повинно не вийти з уваги Краєзн. Т-ва.

Прим. авт.

Укр. назва	Інтернац. назва	Поширення
Козодристь	Galanthus nivalis L	Лит, Поль, Вол, Київ, Кавк,
Гад. цибулька	Muscari tenuiflorum	Бас, Од, Катер, Крим, Кавк.
Кадило	Melittis Melissophyllum	Мет, Поль, Вол, Київ
Галасове зілля	Scopolia carmolica	Приб, Поль, Вол, Бас, Київ Кявк
Тирлич	Gentiana ciliata	Поль, Київ, Од, Кавказ.
Імела дубова	Loranthus Europeus	(Крим?)
Берека	Pirus torminalis	Бас, Од, Кр., Кавказ
Дик. черешня	Primus avium L	Поль,Вол,Київ,Бас, Кавк, Од, Кр
Клокічка	Staphyllea pinnata L	Поль, Вол, Київ, Бас, Кав,
Явір	Acer Pseudoplatanus L	Поль, Вол, Київ, Бас, Кав.
Журавець-темнак	Geranium phalum	Лит, Поль, Поліс, Київ
Липа срібляста	Tilia argentea D	Бас.,

Є рослини, що, навпаки не поширюються в західній Европі (далі за Дністром;, як наприклад, клен татарський — Acer tataricum L; проліска—Scilla cernua.

Проблема раціонального використання величезних багатств нашої дикої фльори, вимоги кліматизації, виведення нових сортів культурних рослин, інтереси науки—все це говорить про конечну потребу організації при нашому Окр. Краєзнавчому Музеї досвідно-показового біосаду фльори Тульчинщини, де-б кожний міг ознайомитись наочно з назвами біологією рослин та їх використанням де скупчилася-б вся науково-дослідча робота по виведенню нових сортів та акліматизації цінних південних рослин, відшуковувались би нові й нові шляхи інтенсифікації сільського господарства, цієї головної галузі господарства нашої округи.

Література:

1. Ол. Севастіяноз Дика рослинність Поділля—Вінниця—1925 р.

2. Тульч. Ліс-тво Первая скскурсия лесничих Тульч. р.—1923 г.

3. „ Матеріяли лісовлазитових комісій

4. В. Цешковський—Рослинність Уманщини зб. уманщ. 1928 р.

5. Проф. Висоцький—Нарис укр. лісів журн. „Лісовод" № 2-3 1927 року.

6. Євг. Лавренко—Рослинність України „Вісті прир." № 1 — 1927 року.

7. Анджеповський А. Исчисление растений Подольск. губ. Київ Ун. Изв. 1862 г.

8. „ Ботанический очерк местностей между Бу¬гом и Днестром „зап. О-ва С-Х Юж. Рос. 1855 г."

9. Траутфеттер Р. Є. Естеств. история губерний Киев. учеб. окр. Ботаника часть географическая Київ 1851 г.

10. Чорний трюфель в лесах Балтск. и южн. части Ольгопольского и Ямпольского уезда Под. губ. 1874 (зап. 0-ва с-х).

11. Монтрезор В. Список редких растений, найдених в рази, местах Киев., Под. и Вольш. губ. в 1877-1879 г. (зап. Киев. 0-ва Естеств. т. VI, вип. 2, стор. 177—183).

12. Його-ж Обозрение красивейших растений, входящих в состав флоры губ. Киев. уч. округа (зап. Киев. общ. естеств. VIII, вип. 1-2 та IX 1886—1888 г.).

13. Його-ж Список растений, собраних в Киев учеб. окр. в по-следн. 25 лет период Київ 1898 р.

14. І. Pacroski Wycjeczka Botanjczna па Podole Lwow 1913 p. Kosmos XXXVIII.

15. Маковецкий Список растений Подол. губ. Кам'ян. Под.

1913 г. (зап. Под. о-ва естествоисп).

16. Рогович А. Обозрение семенньїх и вьісш. спорових растений флора губ. чКиев учеб. округа Київ ун. изв. № 1868 г.

17. Мошинський. Материяльї для флорьі водорослей Киев. и По¬дол. губ. (зап. Киев о-ва естеств 1872 г.)

18. Д. Богацький Матеріяли до флори Кам'янеччини записки К-Под. наук т-ва № 1—1928 р.

19. К. К. Серебряков О „поганих грибах" В. З №17—1927 р.

Ненклатур з лікарських і технічних рослин що заготовляються в 1929 році.

Нижченаведені ціни затверджено Наркомторгом УСРР на 1929 за найвишу якість лікарських рослин франко - склеп Держторгу казано їх за 16, 38 клгр. В разі лікрослини.не відповідають стандартним вимогам, ціни відповідно зменшуються. Лікрослини повинні і добре висушеними, мати природній колір, не засміченими. В інтересах селян здавати лише такий крам, аби одержати за нього іншу ціну.

1. Аір корінь очищений	2 кр.00	49. Майка (жуки)	30—00
2. Аір корінь неочищен.	1 — 20	50. Мальва чорна квіт (квіт)	10—00
3. Алтей корінь (соб. рожа)	7—20	51. М'ята хол. рван. лист (культ)	3—00
4. Аніс насіння (культ)	3—00	52. Мильний корінь б.	3—20
5. Арніка квіт	6—00	53. Мильний корінь черн	3—60
6. Блекота листя	3—00	54. Можевелові ягоди	1—60
7. Бузиновий квіт	6—00	55. Материнка	1—60
8. Бузинов. ягоди	3—00	56. Ноготки квіт	20—00
9. Белядона листя (культ)	15—00	57. Одуванчик кор.	5—00
10. Бодяга (ладошник)	3—60	58. Подбіл листя	2—40
11. Безсмертник квіт	2—40	59. Подбіл квіт	12—20
12. Брусника трава	2—00	60. Полинь листя	1—20
13. Березові бруньки	8—00	61. Папоротники (пальч.)	4—00
14. Буркун (донник)	2—00	62. Пеонія квіт	30—00
15. Волошки квіт	30—00	63. Пижма квіт	6—00
16. Водяний перець	2—00	64. Песій язик	2—00
17. Валер'янов. корень	12—00	65. Пастуші сумки (грицики)	1—20
18. Грижник трава (соб. мило)	2—00	66. Петрушка листя	4—00
19. Горицвіт трава	2—40	67. Перець стручк. черн	8—00
20. Горицвіт корінь	— —	68. Ромашка культурна	12—00
21. Гірчиця біла	2—40	69. Ромашка Полтавська	12—00
22. Гірчиця чорна	3—00	70. Ромашка Херсонська	6—00
23. Дігіталіс (культ.)	10—00	71. Ракові глазки	240—00
24. Дігіталіс (дик.)	6—00	72. Репейник корінь	2—80
25. Дев'ясил (оман)	2—80	73. Росянка	4—00
26. Деревій трава	1—60	74. Соснові бруньки	2—40
27. Деревій квіт	2—00	75. Спориня	26—00
28. Дивина квіт	14—00	76. Сакріфраге	3—00
29. Дубова кор (молода)	1—20	77. Сон трава	2—00
30. Жостір ягода	2—80	78. Сосонка	—80
31. Зензівер квіт	12—00	79. Стальник корінь	3—00
32. Золототисячник трава	6—00	80. Смород. черн. листя (порічки)	2—00
33. Зав'язний корінь	— —	81. Тмин насіння [культ]	6—00
34. Звіробой трава	1—60	82. Трифоль листя	1—00
35. Іван да Мар'я	1—60	83. Толокнянка	1—60
36. Крушинова кора	1—60	84. Терновий квіт	20—00
37. Крапива листя	1—80	85. Тернові ягоди	2—40
38. Крапива глуха квіт	40—00	86. Фехтель нас. культ	5—00
39. Кузмичовка трава	3—00	87. Фітоляка	8—00
40. Коляндра насіння (культ)	2—00	88. Черніка ягоди	16-00
41. Клевер біл квіт біла конюшина	2—30	89. Чернушка насіння	3—00
42. Клевер черв, квіт	2—80	90. Череда	2—00
43. Липовий квіт	10—00	91. Чебрець відсіяне листя з квітом	2—00
44. Ландиш квіт	40—00	92. Шавлій листя культ	5—00
45. Ландиш квіт з листями	6—00	93. Шипшина ягода кол. без насіння	7—00
46. Лікоподій	42—00	94. Шипшина насіння	1—20
47. Любисток, корінь	3—20	95. Мурав'їні яйця	20—00
48. Майоран (культ, листя з цвітом без стебла	12—00

_________________

Орієнтовний календарний плян заготовки лікарських рослин

Додаток Ч. 2 до статті: „Фльора Тульчинщини" Червень 1929 року.

Збирати:

1. Німиця-листя сушити не на сонці (в клуні чи на горіщі) кондіційність: сухе листя повинно бути зеленого кольору не м'ято не засмічено.

2. Листя кропиви дурману (коровки дивдерево) збір засушка як й німиці кондіційність таж.

3. Бузиновий цвіт-сушити цвіт без корінців, не на сонці Кондіційність: сухий цвіт повинен бути жовтуватий, не бурий чистий не засмічений.

4. Чебрець (чербик, цебчик) збірати та сушити всю рослину з тонкими стеблами без коріння, після сушки очищати листя та цвіт від стеблів. кондиційність: сухий цвіт та листя повинні бути очищені від стеблів, листя повинно мати зелений кольор, цвіт червоно-фіялковий колір та природній запах.

5. Звіробой - росте по полях (толоки, пустирі, ліса) цвіт золотисто-жовтий, стебло, тверде, росте кущиками по 3-4 стебла. Збірати всю рослину без коріння, сушити пучками. Кондиційність: листя повинно зберігти зелений колір, а цвіт золото-жовтий колір.

6. Волошки - збірати тілько пелюстки квіток, сушити теж не на сонці. Кондиція сухий цвіт повинен мати натуральний синій колір. Схороняти в скриньках добре закритих.

7. Конюшина біла та Червона (дика) - квіткові головки, Сушити кожний окремо, Після сушки квіти повинні мати натуральний колір

8. Деревій – збірати - цвіт та листя сушити окремо, не на сонці. Цвіт повинен бути білий, а листя зелене після сушки.

9. Полин - збірати та сушити листя. Листя після сушки повинно бути зеленого кольору.

Липень.

1) Липовий цвіт Збірати зараз же як розпуститься, сушити в затінку не на сонці Кондіція - сухий цвіт повинен бути обов'язково ясно-жовтий при цвіткові, листочки зеленкуватого кольору а не жовтого.

2) Дівина - Збірати цвітові пелюстки. Обов'язково негайно сушити в затінку не на сонці, Зараз після висиханння пакувати в скриньки та щільно закривати щоб не зіпріло та не псувалось. Сухий цвіт повинен бути жовто-золотистого кольору.

3) Буркун Збірати цвіт та листя на тоненьких стоблинах, негайно сушити в затінку. Листя повинно зберігати свій зелений колір, а цвіт жовтий колір.

4) Продовжити збір німиці, дурману, чебрику, звіробою та инш.

Вересень - Жовтень.

1. Бузинові ягоди. Ягоди провялити на сонці, досушувати можна на печі або в негарячій печі розтиляючи на папері або на инш., щоб не забруднити попелем та сміттям. Кондиція. Сухі ягоди повинні бути темно-фіялковового кольору без корінців та сміття.

2. Корінь татарського зілля. [Аірний корінь] Копаний корінь очистити від болота та очистити від шкіри, яку сушити окремо, а корінь порізати на шматки завдовшки 1/2 арш. розрізати вздовш на 4 частини й в такому вигляді сушити в печи або на печі.

3. Корінь кульбаби Копаний корінь очистити від землі та привялити на сонці або в теплому помешканні щоб з нього не витікало молочка при зломі, а потім досушувати на печі або на духовій сушарці при 35 гр. Приймати корінь чистий, без сміття та бруду.

4. Валер’яновий корінь - Викопаний корінь швидко ополоскуєть-ся водою від землі та болота. Сушити в теплому не гарячому помешканні (не в печі). Приймається корінь чистий без бруду, ясно рудого кольору.

Примітка: Подається цей витяг з інструкції Тульчинської Плодоспілкидля місяці, коли збір лік. рослин налогодитися в школі найлегше.

_________

Бібліографічний довідник фавністичної літератури Тульчинщини.

Подаючи довідника фавністичної літератури Тульчинщини, треба зазначити, що Тульчинська округа в її сучасних адміністративних межах до останнього часу яких будь систематичних досліджень її фавни не мала. Ті бібліотграфічні матеріяли що подаються нижче в більшості своій містять у собі окремі вказівки відносно поодиноких представників фавни, причому подаються вони переважно на підставі випадково зібраних даних аматорами природи, а коли й дослідувачами, то також, на підставі спорадичних їх спостережень під час звичайно недовгого перебування їх на території округи. З цієї причини ні одна група тварин не є дослідженою навіть поверхово бодай в своєму фавністичному складі, не кажучи вже про встановлення для окремих, принаймні поважніших представників, головніших моментів з біології, їх поширення, їх сільсько-господарського, промислового й взагалі економічного значіння.

Лише одній групі лускокрильців (лепідоптера) пощастило більше інших груп у зв'язку з тим, що для неї подано автором цієї замітки ситематичного списку видів, що зустрічаються на території Тульчинщини (див. № 37 списка). Але й ця розвідка охоплює фавну лускокрильців лише на яких 20—25 % тієї кількосте видів, що їх можна припустити для Тульчинщини, як і для всього Поділля, в його колишніх адміністративних межах.

Між тим дослідження фавни Тульчинщини, територія котрої складає собою південну межу передстепу, або за О. Савостіяновим*) обширу листяних лісів і заходу майже межує з Дністром, має в першу чергу велике наукове значіння й цікавість в тому відношенню, що цим дослідженням могло-б бути встановлено поширення тут і характер розповсюдження де яких степових видів поруч з характерними для цього району видами лісостепу, з другого боку таке дослідження дало-б можливість вивчити фавну, як чинника економічного даної території; це-ж останнє завдання є вже черговим завданням менту, коли в звязку з перспективами його розвитку сучасним станом народнього господарства висовується зі всієію рішучістю питання про ревізію продукційніх сил краю та про заходи до їх піднесення та як найраціональнішого їх використання.

Осе чому ми рахуємо доцільним і корисним підвести підсумки по що в формі бібліографічної замітки того, бодай цілком спорадично здобутого матеріялу, котрий характерізує дослідження фавни Тульчинщини на сучасний момент і котрий особливо яскраво підкреслює необхідність організації планомірної дослідницької роботи і в цій дільниці вивчення природи округи.

_______

* Олександр Савостянов. Дика рослинність Поділля. Вид. Вип. філії Всен. Бібл України при УАН Кабінет виучування Поділля Вип. ІІ

В списці автором наведена лише та література, що містить в собі будь які вказівки про фавну Тульчинщини; з цієї причини за винятком лише праць давніших досліджень, що в більшости торкаються всього півдня України, не подасться література, котра, характерізуючи фавну цілого Поділля в його колишніх адміністративних межах **), не містить в собі конкретних даних про фавну Тульчинщини.

Матеріяли до фавни Лепідоптера на Гайсинщині (м. Гайсин та м. Гранів з іх околицями).

Проф. В. Храневич.

Доклад 29 Х-1926 р академик М. Т. Кащенко

Лепідоптєрофавну Поділля, розуміючи територію останнього в адміністративних межах колишньої Подільської губернії, вивчено далеко не однаково. Найповніші дані маємо для західньої й почасти північно-західньої частини Поділля, тепер Кам'янецька та Проскурів-ська округи. Всі опубліковані досі дані ¹) нараховують для цієї частини Поділля 653 види (в тім числі Макролепідоптеря 605 вид., і Мікролепідоптера 48); менш вивчено східню й північно-східню частину Поділля, за новим адміністративним поділом Вінницьку округу. Для цієї частини вказано тільки 344 види ²). Цілком не вивчено південну та південно-східню частину Поділля. Для неї і досі не маємо жадних даних; тимчасом що-до фавни ця частина Поділля, як переходова від лісостепу до степів, безперечно мусить мати свої особливості. Отже ж через ці міркування поданий далі список Лепідоптера на Гайсинщині (околиці Гайсина та Гранова), дарма що кількість наведених у ньому видів порівнюючи невелика, являється цінним доповненням до лепідоптерологічних матеріялів Поділля вже тому, що цей список почасти поповнює брак цих даних для південио-східньої частини Поділля,- колишньоло Гайсинського повіту - тепер Тульчинської округи. Певна річ, на підставі самого тільки цього спису ще не можна робити фа-вністичні порівняння та висновки. Для цього потрібні значно повніші дані й дальші досліди не тільки над цією частиною Поділля, ба й над иншими навіть краще вивченими його районами, а так само і над сумежними з Поділлям місцевостями. Наведений список, що подає цілком нові д.іні для цього району, має полегшити зазначену роботу в майбутньому.

Зокрема, в спискові знаходимо дані про деякі мало поширені види, що характеризуються спорадичністю свого розселення. До таких видів можемо віднести Сатирус дриас Скоп. Його досі знайдено було тільки в кол. Ушицькому повіті [с. Дерев'яна³]. Другий вид, очевидно з таким самим спорадичного характеру розселенням-то Зигена лета Хбн., вид новий і не вказаний ще для лепідоптерофавни Поділля.

Окрім Зигена лета Хбн. вперше наведено в цьому спискові такі нові для Поділля види:

_____________

1) Проф. В. Xpaневич та асист. Д. Богацький „Матеріали до лепідоптерофавни Поділля І том „Записок Кам'янецького С-Г. Інституту". Кам'янець на Подіялю. 1924.

2) А. Тушин и Н. Раевский "Материалы к фауне Лепідоптера Под льской губ." т. III. „Записок Об-ва Ест. и Люб Природы". Каменец-Подольск. 1915.

3) Див. "Матеріали до лепідотеdoфавни Поділля" Г. Храневича та Богацького, т. I, Зап. Кам, С.-Г, Інституту, 1924.

Мелітеа діктинна Есп., Диспесса улюля Бкх., Рівуля серіцеаліс Скоп., Брефос партеніас Л., Хипоксістіс плювіарія Ф., Салебріа семі-рубелля Ск., Агротера немораліс Скоп., Пирауста цеспіталіс Шіфф., П аурата Ск., Ексуантіс зегана Л., Епіблема фенелля Л., Е. демар-ніана Ф. P., Птерофорус монодактулюс Л, Хімабаке фагеля Ф.; в цім чи.'лі 5 видів з Макролепідоптера, 11 з Мікролепідоптера, що фавну їх на Поділлі взагалі ще не досліджено.

Отож види, що їх можна зарахувати до рідших: Сатирус дриас Скоп., Мелітеа діктиунна Есп., Ликиаена семіаргус Ротт., Зигена леята Хбн., Арктіа хебе Л., Калліморфа домінуля Л , Ендроміс верзіколора Л., Фхеозія тремуля Кл., Диспесса улюля Бкх, Риація рубі. Фіев., Тріфена фімбріа Л., Парастіхтіс руреа Ф., Рівуля серіцеаліс Скоп., Брефос парфеніас Л., Еухлоріс смарагдарія Ф., Хипоксістіс плювіарія Ф., ФігалГя педарія Ф., Сіона лінеата Скоп.

Нтведені далі дані в формі систематичного списку опрацював я на підставі колекції А. В. Вінницького, зібраної за час з 1913 по 1918 р. в м. Гайсині та його околицях, ця-ж колекція включала в собі ще частину иншбї збірки Лепідоптера, що склав В. В. Шафіров, переважно в м. Гранові та околицях його, також- у межах колишнього Гайсинського повіту в період з 1909 по 1911 р.

Колекцію цю подарював А. В. Вінницький Зоологічному Музеєві Української Академії Наук, де вона тепер і переховується.

Бувши в Київі, автор мав нагоду з ласкової пропозиції М. В. Шарлемана опрацювати цю колекцію, використавши для цього як саму збірку, так і добре складений щоденник до неї, рівно-ж і особисті спогади А. В. Винницького та А. В. Шафірова.

Вважаю за любу для себе повинність щиро подякувати В. Шан. Мик. Вас. Шарлеманеві, а також А. В. Винницькому та В. В. Шафі-рову, що дали мені змогу виконати оцю роботу.

За перевірку деяких сумнівних визначень висловлюю подяку ВШанов. Л. А. Шелюжкові.

Збирання одбувалося в отаких місцевостях:

1. Гайсин й його близькі околиці.

2. Ліс Холоневського в околицях Гайсина. Ліс молодий, здебільшого дерева - дуб та граб, з розкиданими зіллястими галявинами.

3. Кочурівський ліс, також молодий з такими самими переважними породами дерев - дуба та граба. Біля лісу ставок зарослий очеретом, рогозою.

4. Скарбовий ліс [в околицях Гайсина]. Крім дуба та граба, в деяких участках переважає береза; невеличка площа молодих посадок сосни.

5. М. Гранів, оточує його сила лісових площ, з переважними породами дерев - дубом, грабом, подекуди перемішаними з кленом, рідше - з березою; багаті на різне зілля галявини; невеликі струмочки.

Ропальоцера.

Папіліонідае.

1. Папіліо махаон Л. Гайсин. 27 IV. 1913; 12 VIII. 1915.

2. П, подаліріус Л. Гайсин та Гранів.

3. Парнассіус мнемозине Л. Гайсин 18. V. 1913 і 17. V. 1915; Кочурівський ліс 1. VI. 1916.

П і є р і д є.

4. Апоріа кратегі Л. Гайсин. 22. V. 1913; 29. V. 1914.

5. Піеріс брассіце Л. Гайсин. 30. IV. 1913.

6. П. рane Л. Гайсин. 7. IV 1913; 22. IV. 1914.

7. П. наш Л. Гайсин.

8. Леукохлов даплідіце Л. Гайсин.

9. Антхохаріс кардамшес Л. Ліс Холоневського. 6. IV. 1913; 23. IV. 1914; 17. V. 1915; З V. 1916. 4. IV 1918

10. Гонептерикс рхамні Л. Гайсин. 25. III. 1914; Кочурівський ліс 20 IV. 1915.

11. Коліас хуале Л. Гайсин. Кучурівський ліс 18. V. 1913.

12. К. кроцеус Фуркр, Гайсин. 6. V. 1913.

13. Лептідія сінапіс Л. В околичних лісах Гайсина. 23. IV. 1913.

С а т и р і д є.

14. Мелянагрія галятеа Л. Ліс Холоневського. 4. VII. 1913.

15. Сатирус дриас Скоп. Ліс Холоневського 7. VIII. 1915.

16. Парарге егеріа вар. егерідес Стгр. Ліс в околицях Гайсина.

17. П. мегера Л. Гайсин.

18. П. мера Л. Гайсин. 16. V. 1913.

19. Афантопус хиперантус Л. Гайсин.

20. Епінефеле юртіна Л. Кочурівський ліс 7. VI. 1913; 4. VIII. 1913.

21. Ценонімфа іфіс Шіфф. Кочурівський ліс. 10. VI. 1913; 18. 1913.

22. Ц. арканія Л. Кочурівський ліс 10. VI. 1913.

23. Ц. памфілюс Л. Ліс Холоневського. 24. V. 1913.

Нимфаліде.

24. Апатура ілія Шіфф. Скарбовий ліс. ІЗ. VII. 1915; 19. VII. 1918. аб. клітіе Шіфф. Скарбовий ліс. 13. VII. 1915.

25. Парамеіс аталянта Л. Гайсин. 16. V 1913. 22. V. 1913; Кочурівський ліс 17. VII. 1913.

26. П. кардуі Л Гайсин. 18. IV 1913; Кочурівський ліс 20. IV. 1915.

27. Ванесса іо Л Гайсин 22. III. 1913; 3. IV. 1913; 23. IV 1914.

28. В. уртіце Л. Гайсин. 23. III. 1913; 4. VI. 1913; 2-го та 18-го січня живі екземпляри в приміщеннях напівтеплих.

29. В. полихлорос Л. Ліс в околицях Гайсина. 5. IV. 1913; 23. VII, 1913; Кочурівський ліс. 11. IV. 1914.

30. В. антіопа Л. Скарбний ліс. 21. IV. 1913.

31. Полігоніл цальбум Л. Гайсин. 5. IV. 1913; 23. IV. 1914.

32. Арахнія левана Л. Ліс Холоневського. 6. IV. 1913; 22. IV. 1916. ген. ест. прорза Л. Ліс Холоневського. 4. VII. 1913.

33. Мелітеа дідима О. Гранів

34. М. аталія Ротт. Кочурівський ліс. 18. IV. 1913.

35. М. діктинна Есп. Гайсин. Кочурівський ліс. 15. VII. 1913.

36. Аргиниіс селене Шфф. Ліс Холоневського. 24. V. 1013.

37. А. еуфрозине Л. Околиці Гайсина.

38. А. діа Л. Ліс Холоневського. 18, VII. 1913.

39. А. лятонія Л. Окол. Гайсина.

40. А. агляйя Л. Окол. Гайсина.

41. А. пафія Л. Окол. Гайсина.

Е р і ц і н і д є.

42. Немеобіус люціна А. Окол. Гайсина.

Л и ц є н і д є.

43. Текля іліціс Есп. Скарбовий ліс. 2. VII. 1915.

44. Т. пруні Л. Гайсин. 16. VI. 1917.

45. Зефирус кверкус А. Скарбовий ліс. 2. VII. 1915.

46. 3. бетуле А. Гайсин. 26. IX. 1917.

47. Хризофанус віргаурее А. Кучурів. ліс. 17. VI 1915.

48. Хр. терзамон Есп. Окол. Гайсина..

49. Хр. діспар Хав. аб. рутілюс Вернб. Ліс Холонев. 12. VIII. 1915.

50. Хр. флеас Л. Околиці Гайсина.

51. Евергес аргіадес Палл. Кочурівський ліс. 18. VII. 1913. ген. верн. полисперхон Берг. Околиці Гайсина. 24. IV. 1913. Ліс Холоневського. 27. IV. 1913.

52. Лицена ікарус Ротт. Гайсин. 19. V. 1913.

53. Л. амандус Шн. Окол. Гайсина.

54. Л. коридон Пода. Окол. Гайсина.

55. Л. семіаргус Ротт. Кочурівський ліс. 9. VI. 1913.

56. Ціяміріс аргіолюс Л. Ліс Холоневського. 4. V. 1913.

Гесперіде.

57. Гесперія мальве Л. Ліс Холоневського 4. V. 1913.

58. Танаос тагес Л. Кочурівський ліс. 17. V. 1915.

59. Адопеа таумас Хфн. Кочурівський ліс 18. VII. 1913.

60. Еринпіс комма Л. Окол. Гайсина. 10 VII. 1913.

Фалене.

З и г є н і д є.

61. Зигена лоницере Шевен. Ліс Холоневського 4 VII. 1923.

62. З ефіальтес Л. Окол. Гайсина.

63. 3. лета Хбн. Скарбовий ліс. 8. VII. 1918.

64. З. ахіїлес Есп. Гранів (Дача Вербич).

Синтоміде.

65. Синтоміс фегеа О. Ліс. Холоневського. 4. VII. 1913.

А р к ц і і д є.

66. Мільтохріста мініата Форст. Кочурівській ліс. 19. VI 1913

67. Літоіія сороркуля Хфн. Ліс. Холоневського 4 V. 1913.

68. Гнопфіа рубріколіс Л. Кочурівський ліс. 9. VI 1913.

69. Фхрагматобія фулігіноза Л. 24. IV. 1913 Екс лярва.

70. Спіларкціа любріціпеда Л. Скарбовий ліс. 2 VII 1915.

71. Спілозома ментастрі Есп. Гайсин. 28. V 1913.

72. Диафора мендіка Кл. вар. рустіка Хб. Скарбовий ліс. 28. 1918.

73. Діакрізія санніо А. Скарбовий ліс. 7. VI. 1915.

74. Хифорайя ауліка Л. Околиці Гайсина.

75. Арктія кайя Л. Гайсин 15. VIII. 1914.

76. Ар. вілліка Л. Гранів.

77. Ар. ебе Л. Гранів.

78. Калліморфа домінуля Л. Околиці Гайсина.

79. К. квадріпунктата Пода. Ліс Холоневського. 7. VIII. 1914.

Лимантрііде.

80. Дазихіра пудібунла Л. Гайсин.

81. Оргиія антіква Л. Гайсин.

82. Стілпноція салікіс Л. Гранів. 19. VII. 1918.

83. Лимантрія діспар Л. Гайсин 7. VІІ 1917.

84. Л. монаха Л. Скарбовий ліс. 29. VІ. 1915.

85. Рортезія сіміліс Фуесл. Гайсин.

86. Еупроктіс хризоррхоеа Л. Гайсин.

Лазіекампіде

87. Малакозома неустрія Л. Гайсин. 8. VII- 1915.

88. Макротилація рубі Л. Ліс Холоневського 24. V. 1913.

89. Гастропаха кверціфолія Л. Скарбовий ліс 30 VI- 1913; Гайсин 23. уіі. 1913.

Ендромідіде.

90. Ендроміс верзіколора Л. Скарбовий ліс. 6. ту. 1915. Гранів.

Дрепаніде

91. Дрепана фалькатаріа Л. Ліс Холоннвського 6. V 1913.

92. К'лікс гляуката Ск. Гайсин 11. V. 1913.

Сатурнііде.

93. Сатурнія пирі Шіфф. Гайсин V 1917.

94. Аглія тау Л. Скарбовий ліс. 21. IV. 1913

С ф і н г і д є.

95. Ахеронтія атропос Л. Гайсин. 21. IX- 1913; 23. VIII- 1913.

96. Херзе конвольвулі Л. Гайсин. 29 IX 1913

97. Сфінкс лігустрі Л. Гайсин Екс. лярва—15. III. 1913.

98. Мімас тіліе А. Гайсин.

99. Смерінтус оцеллята Л. Гайсин.

100. Аморфа популі Л. Гайсин 2. ІV. 1916; 6 VІІ. 1915.

101. Хеморратія цітиус Л. Скарбовий ліс 4. ІV. 1918.

102. Макраглоосса стеллатарум Л. Гайсин.

103. Целеріо галіі Ротт Гайсин 27 VІІІ. 1914.

Нотодонтіде

104. Церура біфіда Хб. Гайсин.

105. Феозія тремуля Кл. Гайсин. 6. V. 1913.

106. Лофоптерикс камеліна Л 2. VІ. 1916. Кочурівський ліс

107. Фалера буцефала Л. Гайсин 29. VІ 1913.

108. Пигера курфула Л. Гайсин 18. ІV. 1913.

Циматофорідае.

109. Ділоба церулеоцефала Л. Гайсин. 22. IX. 1917.

110. Канефора уніколор Хуфн. Гайсин. 7. VІ 1913.

111. Стерроптерикс хірсутелля Хбн Гайсин 29. V. 1913; 3. VI- 1913.

Е г є р і і д є.

112. Синантедон миофеформіс Бкх. Скарб, ліс. 6. VІІІ. 1918.

К о с с і д є.

113. Диспесса улюля Бкх. Околиці Гайсина. 5. VІ 1913.

X є п і а л і д є.

114. Хепіалюс сильвінус,Л. Гайсин. 1. IX. 1914.

Н о к т ю і д є.

115. Діфтера алпіум Осб. Скарбовий ліс 10. VІ. 1915.

116. Акронікта стрігоза Ф. Гайсин. 2. VI. 19313.

117. Хамаеропа руміціс Л. Гайсин 2. VI- 1913; 10 V. 1914.

118. Еукоза екскламатіоніс Л. Гайсин. 25. V. 1913; 8. VІ. 1913.

119. Риаціа пронуда Л Гранів.

120. Р. ц-нігрум Л. Гайсин.

121. Р. фламматра Ф. Гайсин.

122. Рх. рубі Фіев. Гайсин 28 V. 1913.

123. Тріфена фімбріа Л. Гранів.

124. Баратра брассіце Л. Кочурівський ліс. 19. VI 1913.

125. Полія лутеаго Шиф. Гайсин 7. VІ 1913

126. П. талассіна Ротт. Гайсин. 6. VІ. 1913

127. П. діссіміліс Кнох. Гайсин 15. VІІ. 1915

128. П. олерацеа Л. Гайсин.

129. Хифіларе Л—альбум Л. Гайсин 6. VІ 1916.

130. Моніма готіка Л. Гайсин. 30 ІV. 1914.

131. М. інцерта Хуфн. Гайсин. 29. III. 1914

132. Кукуліа абсінтхіі Л. Гайсин 22. VІІ. 1915

133. К. умбратіка Л. Гайсин 4. VІІ. 1913.

134. К. вербасці Л. Гайсин 27. VІ. 1313

135. Амфіпира пнрамідеа Л. Гайсин 11. VІІІ 1917.

136. Парастіхтіс руреа Ф. Гайсин 21. VІІ 1915.

137. П. моноглифа Хуфн. Гайсин 22. VІІ. 1915. Гранів.

138. П. секаліс Л. Гайсин

139. Люперіна тестацеа Хбн. Околиці Гайсина

140. Трахея атріпліціс Л. Гайсин. 3 IX. 1915

141. Трігонофора метікулоза Л. Гайсин.

142. Апамеа нікцітанс Бкг. Гайсин 11. VІІ. 1915; 2. VІІ. 1914

143. Кантеція фляваго Шіфф. Гайсин.

144. Калимнія транезіна Л. Гайсин 19. VІ. 1913

145. Хеліотціс скутоза Шіфф Гайсин.

146. Еустроція кандідуля Шіф. Гайсин.

147. Ерастрія трабеаліс Скоп. Гайсин.

148. Тарахе люціда Хуфн. Гайсин.

149. Т. Люктуоза Есп. Гайсин 11. VІІ. 1915.

150. Хилофіля прасінана Л. Кочурівський ліс 9. VІ. 1913

151. Катокалія фракзіні Л. Гранів

152. Кат. нупта Л. Гранів

153. Кат. елоката Есп. Гайсин 30 VІІ. 1915

154. Ефезія фульмінеа Скоп. Гайсин 30 VІІ. 1915.

155. Гоноспілейя глифіка Л. Кочурівський ліс 19. VІ. 1913

156. Фітометра хрисітіс Л. Гайсин 7. VІ 1914

157. Ф. гамма Л. Гайсин.

158. Ф. конфуза Стеф. Гайсин

159. Сколіоптерикс лібатрікс Л. Гайсин. 21 ІХ 1914.

160. Рівуля сетіцеаліс Скоп. Гайсин

161. Хермінія тентакулярія Л. Кочурівський ліс

162. Феціпогон барбаліс Кл. Кочурівський ліс 6. V. 1913

Геометріде.

163. Брефос партеніас Л. Околиці Гайсин.

164. Альзофіля ескулярія Шіфф. Гайсин 25. III. 1913.

165. Хіппархус папіліонаріа Л. Скарбовий ліс 30. VІ, 1915

166. Хемітеа естіварія Хбн. Скарбовий ліс 18 VI 1913

167. Еухлоріс смарагдарія Ф. Гайсин 13. VI 1917.

168. Птихопода охрата Скоп. Гайсин 21. VІ. 1913

169. Тімандра амата Л. Кочурівський ліс. 11. V. 1913.

170. Косимбіа аннилята Шульце. Зятківці. 2. V. 1913.

171. Литрія пурпурата Л. Кочурівський ліс 23. VІ 1913; V. 1913.

172. Ортолітх хенолодіага Л Скарбовий ліс. 29 VII 1915

173. Літостеге фаріната Хуфи. Гайсин. 23. V. 1913; 5. VІ. 1913

174. Л. грісеата Шіфф. Гайсин. 5. V. 1913

175. Цідарія флюктуата Л. Гайсин. 26. іІV. 1913

176. Ц. монтаната Шіфф. Скарбовий ліс 7. VІ 1913

177. ІД. ферругата Кл. Кочурівський ліс. 6.VІ. 1913

178. Ц. албіціллята Л. Скарбовий ліс 18. V. 1913

179. ІД. трістата Л. Гайсин 10. V. 1914

180. Пелюрга комітата Л. Гайсин. 21. VІІ. 1915

181. Аріханна мелянарія Л. Скарбовий ліс 9 VІІІ. 1915

182. Абраксас гроссуляріата Л. Кочурівський ліс 18 VІІ 1913

183. А. сильвата Скоп. Скарбовий ліс 11. VІ, 1918

184. Ломоспіліс маргіната Л. Холоневського 24 у. 1913

185. Бапта бімакулята Л. Скарбовий ліс V. 1913

186. Кабера пузарія Л. Кочуріський ліс 17 VІ 1913

187. Селенія люнарія Шіфф. Гайсин 26. VІІ. 1917

188. Антерона прунаріа Л. Ліс Холоневського 27. ІV. 1913

189. Хупоксістіс плювіарія Ф Гайсин 26. ІV. 1913

190. Терапіс флавікарія Шіфф. Ліс Холоневського 6. V. 1913.

191. Псеудопантера макулярія Л. Кочурівський ліс 22 V. 1913

192. Еранніс леукофаерія єшіфф Скарбовий ліс 6. ІV. 1913

193. Фігалія федарія Ф. Гайсин 25. III. 1913.

194. Люція хіртарія Кл. Гайснн 19. ІV. 1915

195. Бістон бетуларіа Л. ст. Калинівка 12. ІV. 1918

196. Боармія цінктарія Шікф. Гайсин 30. ІV. 1914.

197. Б. пунктіналіс Скоп. Гайсин 24. V. 1914

198. Б. крепускулярія Хбн. Гайсин 24. ІV 1913

199. Б. екстерзарія Хбн. Скарбовий ліс. 12. VІ. 1918.

200. Ематурга атомарія Л Ліс Холоневського 4.V. 1913

201. Хіазма клятрата Л. Гайсин.

202. Сіона лінеата Скоп. Ліс Холоневського 24. V. 1913

Мікролепідоптера.

П и р а л і д є.

203. Салебрія семірубелля Ск. Гайсин 11. VІІ. 1915.

204. Пираліс фаріналіс Л. Гайсин

205. 205 Агротера немораліс Скоп. Кочурівський ліс 11. V. 1913

206. Евергестіс екстімаліс Ск. Гайсин 5. IX. 1916

207. Фликтенодес стіктікаліс Л. Гайсин 21, V. 1913

208. Цинеда денталіс Сшіфф. Гайсин 22. VІ 1915.

209. Пирауста нубілаліс Л. Гайсин.

210. П. цеспіаліс Шіфф. Гайсин 27. ІV. 1913.

211. П. аврата Сц. Гайсин.

Тортріціде.

212. Тортрікс міяістрача Л. Кочурівський ліс 11. V. 1913

213. Еуксантіс зегана Л. Гайсин.

214. Епіблема фенелла Л. Гайсин 29. VІІ 1915

215. Е. демарніана Ф. Р. Кочурівський ліс 6. V. 1913.

Птерофоріде.

216. Птерофорус монодактилюс Л. Гайсин 14. IX. 1913.

217. Алюціта пентадактиля Л. Гайсин.

Г є л є х і і д є

218. Хімабаха фагелля Шіфф. Околиці Гайсина. 18. ІV. 1913

219. Семіоскопіс авеллянеля Хбн. Гайсин 26. III. 1913.

220. Оекофоа олівіелля Ф. Околиці Гайсина. 18. VІ. 1913

Інкурварііде

221. Адееля віріделля Л. Кочурівсьхий ліс 6. V. 1913

222. А. дегеерелля Л. Кочурівський ліс 19. V. 1913.

Прим. ред. Справа членів Кр. Т-ва доповняти й перевівяти цей список стосовно до своєї місцевости, вивчаючи ступінь шкідливости й життя кожного метелика.

__________

В. М. Пашковський.

Де що з орнітологічних досліджень на Тульчинщині.

Орнітофавна Поділля має своє висвітлення у творі проф, Храневича. „Птахи Поділля". Зазначена розвідка охоплює й нашу тему. Отже відсилаючи шановних читачів до цієї праці, дозволю собі дати лише де-що з моїх 15 річних досліджень птахів Тульчинщини Поширеними, звичайними, осілими птахами Тульчинщини слід вважати: Крука, ґаву сіру, грака, галку, стійку, сороку, зеленика, щиглика, зяблика, горобця, хатнього й польового, вівсянку жовтобрюку, посмітюху, підкоришника звичайного, смовзика, синицю велику, блакисиницю, пухляка брунатного, синицю довгохвосту, волове очко жовту сивоголову, дятлика звичайного, Д.; середнього, пугача, сову вухату, С. болотяну, сича хатнього, сову сіру, сипуху, яструба гороб'ятника, голуба сизого, куріпку. Зимою в нашій .місцевості (Пісчанка, Тульчин) звичайно ми здибайємо ще: чижа, чечітку, снігура, золотомушку жовточубу, дрозда чикотня, мишоїда звичайного та свїтлого, сорокопуда сірого, омелюка. Лише іноді прилітають до нас на зиму юрак (1926/27. р) здибав 3-х біля Кукулянського лісу біля Пісчанки 27/1 1927 р. Подорожник сніговий - прилітає лише в деякі зими (1926.7 р.) Жайворонок рогатий з 1914 - 29 р. спостерігався лише в дуже сніжну зиму 1923-24 p., а в інші зими їх не було. Лише на літо до нас прилітають на гніздовання Шпаки звичайні, Вивільги, Коноплянки-макольондри, вівсянки-очеретянки, жайворонки, лісові та польові, щеврики-лісові, плиски жовтобрюшки та білі, ремези, сорокопути чернолобі, терневі, мухоловки сірі, М. строкаті, М. малі, вівчарикі весняні, очеретянки великі, О. болотяні, кропів'янки чорноголові, дрозди білоброві, кіси, икалки, трав'янки, луні, горихвістки, садові, соловейки східні, вільшанки, ластівки мійські, берегові та сільські, серпокрильці, дрімлючи, бджолоїдки, вудвуди, красиворони, рибалочки, крутиголовки, зозулі звичайні, підсоколики білозорі, кобчики боривітри звичайні, лунь очеретяні, Л. польові Л. степові, яструби голуб'ятники, шуліки чорні, чорногузи, чаплі сірі, чаплі руді, бугайчики, бугаї, крижені, (частина уток залишається на зиму), чірки менші, Ч. більші, черні зіркаті, перникози чорношиї, голуби синяки, припутні, горлиці, чайки чубаті, коловодники звичайні К. малі, К. побережники, грицики, бекаси, дупелі, крячки чорні, К. річні, мартини звичайні, дрохви, пастухи болотяні, погоничні звичайі, деркачі, курочки водяні, лиски, перепілки. Лише на перельоті ми здибаємо і мухоголовку білошию, осоїда (рідка), гуся сірого, гусарку білолобу, гуменика, перникозу велику, гагару чорношию, побережника чорногрудого, коловодника чорного, кульона великого, слукву, горшнепа, журавля звичайного. Тепер кілька слів про рідкосних гостей Тульчинщини: Юрак - здибався мені лише тричі за 15 p., жайворонок степовий - Melanocorypha calandre, calanda L. попався мені лише 16 червня 1929 р. біля с. Бортник, Бр. р-та с. Тарасівки, Тульч. р. кілька штук, жайворонок рогатий Eremophila alpestris flawa gm. за 1914-29 p. був зустрінутий лише 192 -24 p. біля Пісчанки - стайками, синиця чубата Parus cristatus cristatus L здибалася лише в осени 1924 р, в Кукулянському лісі (пісчанка), трав'янка чорноголова PratinKola torguata mlicola L. в Піщанському районі з 1914 по 1927 р., не здибав зовсім, a 12-VII 28 р. бачив лише одну в Брацлаві, Дятлик малий - Druolates minor minor L- бачив всього 2 рази 20-1Х 1926 p. в стайці великих синиць, 21-IX він уже залишив стайку і більш не здибався Беркут (халзан) Aguila chrusaetos chr L був убитий лише 1 раз біля Дмитрашківки Пісчанського району 23-ХІІ 25 р. та за Севастіяновим у Каробілівці на Гайсинщині, підорлик-карлик - NicrHieraetus pennatus Gm бачив лише 1 самеця 16-ІХ 1926 р. - піймали біля Загніткова, осоїда - зробив 2 опудала один з убитого в Брацлавськім районі 11 -IX 1927 р. а другий з убитого 27-ІХ 1927 р. біля Ладижина, Бусел черний—Ciconia nigra L. - 15-VIII 1926 p. в с. Дмитрашківці Пісч. p. e паркові на березі ставка було вбито дорослу самицю, Квак - здобута 1927 р. й 1928 р. в Тульчині на Нестерв ставі, чернь морськ; Nyroca marila mar L—1 -IX 1928 p.. була вбита на ставку біля Тульчина, турпан - Oidemia fusca fusga L - убит 23-Х 1927 p. на Нестервар. ставу біля Тульчина, крех малий—Mergus albellus L бачив лише одного 14-ІІІ 1929 р. в болоті за Тартаком біля с. Кобилівки Тульч. р Кожара червоношия - Columbus Stellatus, stellatus L убито на початку Листопаду 1928 р на Нестервар. ставку в зимньому убранні (Опуд і Окр. Кр. муз.), Коловодник брижач Philomachusp ugnax L I-VIII 27 р. зроблено опудало, вбитий біля с. Козлівки пісч. р.

Користуюсь ще нагодою дати багаторічні дати де яких птахів так Sturnus vulgaris — шпак звич. прилітав 1916 р.—26-Ш, 1917 р.-28-Ш, 1918 p.—16-Ш, 1919 p.—12-Ш, 1921 p.—20-Ш. 1922 р.—24-ІІ 1923 p. 26-Ш, 1924 p. 27-Ш, 1926 p.—17-Ш, 1927 p.—19-Ш, 1928 р.-31-Ш, 1929 p.—18. ІІІ, Кіс, Turdus merula merula—1916—5-IV, 1917-15-IV, 1919—24-Ш, 1922—13-IV, 1121—28-Ш, 1927— 12-ІІІ ластівка мійська Delichon urbika urbika L 1915 p.—18-IV, 1916—10-IV, 1918—15-IV 1919—17-IV, 1922—16-IV, 1923—18-IV, 1925—12-IV, 1926—17-IV, 1927-10-IV, 1928—15-IV, 1929 p.—27-VI Мишоїд звичайний -веснян. відліт 1916 p.—15-Ш, 1917—8-III, 1918— 10-Ш, 1919—8-Ш, 1921—6-III, 1922-5-Ш, 1923—9-Ш, 1924-15-Ш, 1926—5-Ш, 1927 p.—3-Ш.

Закінчуючи статтю звертаю увагу шановних читачів на необхіність продовжувати й поширювати зазначені спостереження, атако організовувати на місцях гуртки охорони птахів—наших співробітників у боротьбі з шкідниками, у боротьбі за врожай.

_________

С. І. Мекленбурцев (В. C. M. P.)

Де що з фавністичних досліджень на Тульчннщнні.

Роля дослідника фавни Тульчинщини значно полегшена наявністю дуже гарної розвідки про фавну Поділля проф- В. Храневича, отже не вдаваючись у опис зовнішнього вигляду тварин, і в їх точний перелік, опис життя і т. інш, звертатиму увагу на географічне поширення та поділюсь з шановним читачем наслідками своїх - старого мислівця - спостережень про де яких типових або поширених тварин. Кріт – ТаІра - подиться по всій окрузі в великій кількости, живиться комахами та їх гробачками, а тому корисний. В неволі більш одної доби протримати його мені не вдалося - вмирає, хоча охоче їсть і м'ясо, і рибу, і дожджанок. За зиму 1929/29 року в значній мірі вимерз. Шкірки його купує Держторг по ціні 30 коп.

Барсук - Meles meles L водиться у лісах майже всієї округи. За данними ВСМР щорічно добувається 20 - 30 штук шкірок. Полювання за звірем дозволяється з 1-го Листопаду, а барсук залягає на зиму навіть раніш і таким чином невільно підпадає під охорону закону. Це дало йому змогу більш розплоджуватись. Так в ур. Самго-родок Ґульч. p., з 22-х нор у землі барсуками було занято 19, дві залишились пустими, а одна занята лисом. Нори лиса часто займають барсуки, так в ур. Пеньки, Шпик. р. - п'ять нор, а в ур. Вигода, Медведчих Тульч. р. теж значна кількість. Барсук любить дуже, кукурудзу, а тому приносить шкоду с-г. Він дає шкіру вартістю в 2 крб. та з 15 хв. товщу до змазки. В старі часи забобонні люди винищували барсуків у великій мірі, вважаючи його товщ за ліки проти сухот.

Куниця лісова - Martes martes Л теж поширена по всій окрузі, але в дуже незначній кількості. В районах: Тульчинському, Ободівському й Пісчанському, не дивлячись на захист закону, щорічно здобувають 10-20 штук, це з'ясовується вартістю її шкірки в 30 крб. Куниця великий хижак і поїдає багато гризунів - її нищення треба регламентувати.

Куниця камінна - Martes foi'na Eox. - в незначній кількості здибається на високих будівлях, скелях та дуплах у всій окрузі. В Тульчині на горіщі Центр. Тр. Щколи, 50 кавполку їх було багато. Ще в 1927 р. червоноармійці ловили їх живцем, не тільки молодих, але й старих. Зараз їх кільки штук є на соборі та цвинтарній церкві. Живиться куниця, полюючи вночі на пташок, дрібних гризунів. Любить ' яйця й фрукти [(свіжі й сухі). Шкірка коштує 24 крб. Куницю камінну треба зберігати, як вимираючу в нас породу.

Норка - Lutreola Iutreola Л водиться у всіх великих ставках округи. Бачили її на Івасьовим ставку Шп. р. (Зеш) в 1928 р. (т. Малаховським), агр. Вдовиченко в тому ж році вбив її на Тартацькому ставу біля Тульчина. Дуже часто їх бачуть на Баланівському ставку, Обод р. Здобувають в рік шкірок 10 - 20 коштовністю 10 - 12 крб. за шкірку. Хоч вона й нищить населення ставків, але, як вимираючої породи, знищення її треба регулюгувати.

Видра - Лютва Лютва Л. - водиться по всій течії р. Бога, особливо в Печарі, Брацлаві, Степашках, Джулінках і Скибинцях. Підлягає суворій охороні, як вимираючий на Україні, звір, (в данному разі не можно зважати на знищення нею значної кількости риби). Видра була вбита випадково в Печарі 1926 р. Череп її в Харкові в колекції Мігуліна. Друга була зловлена живцем у Брацлаві селянином і через 2 тижні подохла. Опудало з неї в Музеї Мислівства (Тульчин).

Тхір звичайний - Putovus putovus Л жиє по всій окрузі, притримуючись житла. Нищенням кур, пташок тхір приносить шкоду, а нищенням мишів користь. Шкірка 4 крб. 50 к.

Тхір степовий Putovius eoeosManni Jless,—в дуже обмеженній кількості здибається в степах М'ястківського району. Корисний і підлягає охороні.

Ласка—Mustela nivalis—живе й размножується по всій окрузі. На ній цікаво вивчати явище сезонного офарблення—буре літом, біле зимою. Ворог гризунів знищує більш за потребу живлення, корисна.

Горностай—Musteltaa evminea—поширений у дуже незначній кількості по всій окрузі. Корисний. В 1927 р. на дорозі біля с. Вирлівки було знайдено мертву самку з 6 малими (заформаліновані в Окрмузеї мистецтва.)

Заяць—Lepus—значно поширений у Окрузі. В 1924 р. було ВСМР заготовлено 2300 шкірок, в 1925 p.—3900 шт., в 1926 p.—4500 шт. в 1927 p.—6000 шт, в 1928 p.—27000 шт., в 1929 p.—11000 шт. [різке зниження умови весни]. В 1927/28 р. в Журавлівському лісцтві розплодилося стільки зайців, що їх пришлося вистрілювати в облаві, що дало 487 шт. (прибуток на літак мислівців). .

Вивірка—Sciurus vulgarit f. CIT—поширена по всій окрузі, але щезає останніми роками. Підлягає охороні.

Вовчок садовий Eliomys quercinius Л —рідкій звір, 30 травня 1929 р. був пійманий з п'ятю сліпими маленятками в вороньому гнізді в Тульчині, на заваллі.

Водянний щур—водиться в багатьох ставках округи, але в незначній кількості, за шість років до Тульчинського ВСМР принесено було 3 шкірки.

Коза дика Capreolus capreolus—Л. (сарна звичайна) Порівнюючи з іншими округами України цей вимираючий звір, єдиний представник родини оленюватих, у нас поширенний. Часто здибаємо цілі стада 15-20 шт. кізь урогч. Вуглярки й Пеньки Шп. р. в Кирнасівськім лісництві Трост. р. теж здибають стада в 7-10 шт. Підлягає охороні. ВСМР плотить 25 крб. за кожний випадок затримання браконьєра, що незаконно стріляв козу.

Свиня дика Sus atilla Thamas—плодиться виключно в Ободівському районі, де є масив лісу в 7000 гектарів, а до нього припирається ставкова система в 25 в. де є болота й камиш. Крім жолуддя дубів їдять картоплю на полях і тоді шкідливі. Зустрічаються дикі й в районах Бершадському, Чечельницькому Крижопільському й Пісчанському стадами 3-6 шт. Добувають їх за рік 5-7 штук, вагою від 3-х до 7 пудів кожний. Було їх до 150 шт., але в останні часи вони розходяться в сусідні округи з-за недохвату іжі. У всіх убитих в в 1928-29 р. диків шлунки були наповненні лише водою.

Вовк Canis Лupus Л Мандрує по всієй окрузі. Виводки одиничні спостерігались в 1927 р. в Шпик. р. в урог Лісняково та Вапнярському районі ур „Журавлівка" шкоди вони заподіяли біля. 500 крб. Щорічно здобувається від 5 до 13 штук. На зиму вовки до нас прибігають з Басарабії. Так у Дохнянській дачі Обод. р. спостережена була стая 8 шт. За шкіру вовка платять 7 крб. та як премію 20 крб. Лис—Vulpes vulpes L.—водиться по всій окрузі, але найбільше в лісах Ободівського, Гайсннськоґо та Крижопільського районів. Зараз їх кількість значно зменшилась через масову, епідемічну хворість їх На паршу. (Про паршу писалось пр. Аверіну—в наслідок розпорядження знищити всіх паршивих лисиць). Живиться лис по більшости мишами, а тому корисний.

________

М. П. Бугаевський

Про іхтіофавну р. Півд. Богу

Подаю результати кількорічних моїх спостережень над складом іхтіофавни р. Бога, біля с. Скібинець. Тут мною були зустрінуті Сом два вида, Короп 4 видіа, Марена, Веризуб, Лящ, Окунь, Плітка, Карась, Линь, Клен, Підлуска, Налим (меньок), Шука, Хват, Піскар, Верховода, Рябущка, Бабка, В'юн. Прохання до всіх членів Т-ва, рибалок і мислівців доповнювати цей список, надсилаючи відомости дос. Ски-бинець, Тр. школа, М. П Бугаєвському. або на адресу Т-ва.

_________

І. Ч. Зборовський.

Вимерла фавна Тульчинщини в рештках її в Окр. Краєзнавчому Музеї.

Закам'янілі рештки, які має в свойому розпорядженні Тульчинський Округовий Краєзнавчий Музей дають підставу відтворити низку таких видів: а) м'якунів—мешканців колишніх морів—амонітів, скойк, равликів, белемнітів, морськіх їжаків, губок поліпів, коралів— представлені низкою колекцій уч. Кривицького, Пашковськогота інших. З хребтовців, що жили в третинній добі, знайдені на Тульчинщині й переховуються в Музеї такі рештки:

1. Dophiodon С=тапір з доби нижчого і середнього еоцену, зріст приблизно 1,5 метра—7 зубів спіднього щелепа. Знайшов у Мазурівських ярах м. Тульчина в 1927 р. К. М. Соколов і подарував до Музею.

2. Aceratherlum fuciwiwum Каир—з породи нссорогів з доби олігоцена-міоцена. Незграбна, коротконога тварина, що мала 3 пальці на задніх ногах і 8-4 на передніх. Зростом до 2-х метрів. Найдено в тих же ярах—Мазурівських.

3. Dinotherium giganteum Kp—Слоноподібна твапина, значно більша за слона і з іклами в нижньому щелепі загнутими до низу. Жила за часів верхнього міоцену і нижнього пліоцепу. 2 зуби, найдені в пісках Білоусівської гори м. Тульчина.

4. Mastadon angustideur—мастодонт з породи слонів. Мав 4 ікли, по 2 в верхньому й спідньому щелепах. На зріст біля 3-х метрів. Жив у добі верхнього міоцену. Перші відомі знахідки зроблено у 1922 році в ярах с. Якубівки, Ольгопільського району. Знайдено 2 зуби, частини іклів, частини костей ніг. Селянин Кифір Тарахкало передав ці знахідки до тодішнього Бершадського Музею. В наслідок повідомлення прибув з Одеси геолог, проф. Олексієв О. К. і зробив екскурсію до Якубівки з метою обслідування яру. Через брак коштів розкопів не вчинено. В 1926 році весняні води і дощі підмили яр і на поверхню знову виступили окаменілі рештки цього-ж Мастодонта: кості задньої ноги, заввишки обидві до 1,70 м. Знахідка ця поступила завдяки цьому-ж гр. К. Тарахкалові, до Тульчинського Музею. Є підстава гадати, що в цьому місті переховується і решта кістяка. Селяне с Якубівки в один голос заявляють що в цих ярах подібні кості знаходяться давно і що іще перед війною у них набували окремі зуби і частини щелепів якісь заїзджі з Одеси „інженери".

Друга знахідка решток мастодонта зроблена була в 1927 році в ярах с. Рогізки—Бершадської. Знайдено спідній щелеп з зубами і частини іклів. Знахідка завдяки гр. С. М. Маричіву поступила до Бершадського Музею, а після ліквідації його перейшла до Вінницького музею, де переховується й досі.

Третя знахідка виявлена Вяч. Зборовським в ярах с. Липівки Тиманівської, весною 1929 р. Це частина зуба, уламок щелепа, дрібні уламки ікла, найдені поруч з уламками інших менших тварин: ребрами і інш. причім на де-яких з них є сліди зубів від намагання прегризти кістку.

Четверта, остання знахідка, літом 1929 року це 6 зубів, 3 ікли і багато уламків черепа добутті невмілими руками землекопів з пісків на Білоусівській горі м. Тульчина, коли вони добували пісок для будівництва.

З цього-ж місця є зуби Мастодонта і динотерія в збірці Окр. спілки Мислівців і рибалок в Тульчині.

5. Elephas primigenius мамут, з доби пліоцена — постпліоцена. Предок слона, що з'явився після південного (Е. meridionalis) і старовинного слона (Е antiquas). Зростом до 4-х метрів і завдовжки до 5 метрів з двома велетенськими іклами в верхньому щелепі, що досягали довжини 3-х метрів, важили кожен біля 60-70 кг. і були загнуті догори. І зуб походить з палацу Сабанського в Сумівці. Другий дуже великий найдений в с. Івашкові і подарований до музею. Третій зуб надзвичайно малий, (довжиною 110 м. м., грубиною 26 м.м, вишиною 53 мм.) —це свідчить про існування дрібної відміни цього виду (№ 1802,) й окремі кості ноги передньої і задньої, лопатки, хребта найдені на Тульчинщині, але де само невідомо.

2 великих уламки величезного ікла найдені в с. Комаргороді Зав. школою т. Левицьким і подаровані ним до музею.

6. Rhinoceros tichorrinus Fisch Волохатий носорог на зріст до 2-х метрів, сучасник Мамута, дуже розповсюджена під ту добу тварина в північній і середній Європі та Сибірові, де іноді знаходять цілі ще трупи з м'ясом і щитиною, замерзлі в споконвічних кригах. В музеї під № 1206 переховується плечова кість цієї тварини, знайдена на території Тульчинщини, (аіе ким і де само і коли—не відомо). Раніш вона переховувалась у палаці Ліпковських в селі Красносільці.

7. Equs Caballus—Предок сучасного коня, сучасник мамута і носорога, надзвичайніша їжа тогочасної, палеолітичної людини. В музеї є скілька зубів найдених в Дмитрапіківці і околицях її і подарованих до музею В. М. Пашковським.

8. Олень великорогий. Доба післяльодовикова. Зник на Тульчинщині в XV-XVI ст. В збірці музею є пара невеликих рогів найдених в Богові та шматки рогів з різних місць округи. Уламки знаходяться під час археологічних розкопів серед трипільської культури.

9. Сарна з тої доби, існує й досі. Уламки скаменілих рогів знаходяться підчас археологічних розкопів серед трипільської к-ри. Один уламок знайшов літом 1929 року учень Тульчинської ЦТШ т. Кошуба в ярах Мазурівки біля Тульчина і передав до Округового Музею.

10. Bos primigenius Тур, предок нашої робочої і молочної худоби. Дуже розповсюджений в ділювії, зник у XVI ст. Тури, Зубри, Олені і Сарни, як про це свідчить документ на пергамент і виданий м. Брацлаву в кінці XVIII ст., водились на Тульчинщині в великій кількости в XV ст. Уламок Турового рога, найдений на території Тульчинщини переховується в Окрмузеї.

В музеї є ще чимало окаменілих костей різних нез'ясованих ще тварин. Вони чекають спеціяліста.

Систематичне наукове збирання нашою молоддю під керівництвом спеція лістів решток вимерлих тварин значно поширило-б список і дало-б змогу відтворити досить докладно картину природи далекого минулого Тульчинщини.

_________

проф.ХРАНЕВИЧ

Охорона та вивчення рідкосних представників фавни Тульчинщини.

Склад фавни Тульчинщини сучасної й колишньої є дуже відмінним. Сучасна фавна Поділля давно вже втратила: турів, диких коней, зубрів, оленів, сайгаків, байбаків, перев'язок, не так давно— бобрів та лосів, із птахів сокола-балабана, орябка, тетерука. Окрім цього колись звичайні представники фавни тепер стали рідкосними, як от: лісова к - на, чорний щур, дика коза, дик, почасти борсук, із птахів—дрохва та хохітва, ворона чорна, почасти куріпка й багато инших. І всі оці зміни відбулися протягом порівнюючи короткого часу— за яких два три століття Проте й у сучасній нам фавні триває явище дальшого вимирання або й навіть винищення деяких її представників. Це можна сказати, наприклад, за видру, норку, лісову куну, дику козу, навіть і за диків, як нехтуватимуть заходами для їхньої охорони, а з птахів за дрохву, хохітву та инших.

Із вищенаведеного ясними стануть ті завдання, що повстають перед нами. Завдання ці, або краще сказати обов'язки—є такі: 1) вивчання і всебічне дослідження сучасної фавни взагалі, а насамперед цінніших і рідкосніших її представників, щоб не втратити їх для науки, як оце сталося з туром і тарпаном, що вимерли бувши відповідно недослідженими, і 2) організація охорони у звязку з організацією інтенсивніших форм мислівськоґо господарства*

(З книги „Мин. фав. Под.")

_________________

Метеорологічна мережа Тульчинщини.

(додаток до „Спроби метеорол. характеристики).

Використавши нагоду перебування в Тульчині представника Подільського Відділу Укр. Мету, маємо змогу подати список метеорологічних станцій в окрузі, а саме: станції 2 порядку: Шпиків, Бершадь (Войт. досв поле), Вапнярка—залізн., Комаргород—О. 3. В, Капустяни, Красносілка (в стадії орг.); станції 3 порядку: Гайсинський комбінат —З, Кирнасівський—3, Красносільський—3, Соболівський—3, Соколовськии—5, Ободівський—5, Чарномінський—3, Чечельницький—3, Деребчинський—2, Шпиківський—4, Томашпільський—5, Тульчин, Кр. Т-во—1, Вапнярка —1, Брацлав Р. 3. В.—1, Новосілка Агробаза—1, Кузьминці—1, Ольгопіль Р. 3. В. та Агрошк.—2, Бершадь—Р. 3. В.—4, Клебань 7-річка—1, Зятківці—1, Піщанка—1, Красносілка—1.

Зі списку видно: 1) що необхідно розгорнути мережу в таких цікавих районах, як М'ястківський, Піщанський, Томашпільський, (частково), 2) що вже назріла потреба й можливість утворення округового метеорологічного об'єднання, метеорологічного інспекторату.

_________

ОГОЛОШЕННЯ

Тульчинське Краєзнавче Т-во, висловлюючи подяку всім тим, хто допоміг у справі складання й випуску видань Т-ва (з'окрема О. В. К.), запрошує своїх членів та всіх бажаючих приняти участь у виданні 2-3 циклю збірника, посилаючи матеріяли, що до історії, етнографії та економіки округи.

Т-во приймає замовлення на такі видання:

1) Гербарні картки - 9 к.

2) Серія діяпозитивів: „Господарство Тульчинщини" (яку худобу слід розводити на Тульчинщині, асортимент садку, обробка землі в колективах, килимарство, кооперація - всі 12 діяпозитивів з місцевих зразків Бершадь, Яланець та інш.) - 5 крб.

3) Геологічна колекція горотворів Тульчинщини—51 зразок, з додатком брошюри пооф. Красівсьяого О. В., в диктовій скринці - 5 кр 50 к.

4) Програми до монографічного дослідження села, для дослідження птахів, рослин та інш. - 5 кр. 9 к.

Поділитися: