Василь Андрійович Тропінін (1776-1857)

Рік видання: 2001

Місце зберігання: Відділ зберігання

 

Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва
Вінницький обласний художній музей


 

Василь Андрійович Тропінін
(1776-1857)
До 225-річчя з дня народження

 

Вінниця 2001

 

Поділитися:

Ім'я видатного російського художника-портретиста Василя Андрійовича Тропініна відоме всім, хто цікавиться історією української та російської культури першої половини ХІХ століття. Але інколи забувається, що Тропінін здійснив справжній подвиг, утверджуючи протягом багатьох років своє право займатись мистецтвом. Йому вдалося подолати нелегкий шлях від кріпосного до академіка портретного живопису.

Василь Андрійович Тропінін народився 19 (30) березня 1776 року кріпосною людиною графа Мініха в його маєтку-селі Карпово Новгородської губернії. Розумній і кмітливій дитині була уготована роль домашнього служки. Згодом, помітивши здібності, його віддають навчатися грамоті в народне училище в губернському місті. Там він пробув чотири роки, а коли повернувся, все одно став "хлопчиком на побігеньках". Після одруження графині Н. А. Мініх, Василь переходить у власність її чоловіка - графа І. І. Моркова.

З примхи графа, якому хотілося мати власних умільців, Василя направляють до Петербургу навчатися кондитерському мистецтву в домі графа Завадовського. А те, що хлопчик був талановитий до вірного і швидкого зображення на папері з натури різних предметів і навіть людського обличчя, граф вважав "пустим".
І лише в 1799 році граф Морков дозволяє Тропініну стати вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. Його наставником був видатний портретист професор С.С. Щукін, який високо цінував здібності свого кращого учня. Рада Академії двічі нагороджувала Василя Андрійовича  за відмінне навчання.

Портрет Г.І. Тропініної, дружини художника, 1809


Перше визнання автору принесла картина "Хлопчик, що тужить за померлою пташкою", яка була представлена на академічній виставці у 1804 році. За цю роботу молодий художник отримав золоту медаль.

За давньою традицією слухачів, які найбільше відзначилися в Академії, направляли для продовження навчання до Італії. Але Василя Андрійовича чекала інша дорога.
Боячись втратити свого кріпосного, роботу якого помітила імператриця, граф спішно забирає його з Академії і у вересні 1804 року відправляє в свій український маєток - село Кукавку Кам'янець-Подільської губернії Могилівського повіту, що на Дністрі. Він доручив своєму талановитому кріпакові скласти проекти палацу та сільської церкви, будівництво яких велося під наглядом Тропініна. 

Так, майже до 1821 року, життя і творчість Тропініна були тісно пов'язані з Україною, її Поділлям (у Кукавці художник жив у 1804-1812, 1818-1821 рр.). Саме тут він вперше зустрівся зі справжнім народним життям, побачив на власні очі і осягнув усім серцем поетичний скарб душі українського селянства та притаманну українському народові мудрість і великодушність.

Тематичний діапазон раннього (кукавського) періоду творчості Тропініна досить широкий. Портретний живопис, який з часом став основним жанром в працях художника, тісно переплітався з живописом релігійної тематики. 

Кукавська церква, архітектурна пам'ятка ХІХ століття

По завершенні у 1806 році будівництва кукавського храму - єдиного архітектурного твору Василя Андрійовича - всі ікони, хоругви і плащаниця були написані ним. До іконостаса ввійшли його роботи "Зняття з хреста", "Бог Саваоф", "Св. Микола Чудотворець", "Св. Дмитро Солунський", "Віра, Надія, Любов та мати їх Софія".

В щойно освяченій церкві, на одній з перших служб, відбулося вінчання кріпака Василя Тропініна з селянською дівчиною Ганною Іванівною Катіною.

Церква колись височіла над селом своєю ошатною ротондою. Тепер вона загороджена густими кронами дерев. Зруйнована в кінці ХІХ ст. ротонда замінена просто банею, кам'яні фігури святих зникли, урочистий портал в огорожі зруйнований. В своєму теперішньому вигляді церква видається дуже знайомою: моноліт її трактований як пластичний об'єм з підкресленим значенням стін, виблискуючих своєю білизною, вузький проріз рідко розташованих вікон без наличників, але з характерними косими схилами виявляють товщину кам'яного масиву - всі ці риси наближують Кукавську церкву до візантійських храмових споруд. 

На Україні В.А.Тропінін багато працював над створенням портретів. З великої їх кількості виділяється група робіт, де втілені типи українських селян, епізоди їх повсякденного побуту, те, що умовно можна назвати "тропінінською Україною".

Дівчина з Поділля 1800-ті рр.

Одна з кращих ранніх робіт Тропініна - "Дівчина з Поділля". Образ відмічений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через всю творчість художника. Здається, що в ній втілилося все краще, що знайшов Тропінін на Україні.

Серед чоловічих портретів цього періоду привертає увагу "Портрет українця середнього віку", або "Портрет українця". Але є версії, що на портреті зображений Устим Кармалюк. Художник, безперечно, прагнув передати образ мужній і благородний. Саме таким і був цей народний ватажок селянського руху, що на той час охопив все Поділля.

До кукавського періоду належить і одна з кращих робіт художника "Портрет сина". Поетичний, зігрітий внутрішнім теплом щирої любові до сина, портрет є справжнім шедевром. В ньому втілена надія художника на те, що сину випаде інша доля, і він буде вільний.

Портрет сина, 1818

Тропінін не був пейзажистом. Пейзаж в його творчості служив своєрідним фоном, на якому розгорталось народне життя. Із завершених живописних жанрових полотен українського періоду, на жаль, збереглося лише "Весілля в Кукавці" та поодинокі пейзажі, найбільш цікавим з яких є "Гроза над селом". 

Як би то не було, а життя в українському селі, сама Україна з її м'якою живописною природою, з її самобутніми, щедро наділеними поетичним даром людьми, її чарівними традиціями та звичаями багато дали Тропініну. Пізніше, на схилі літ, він не раз казав, що малярству по-справжньому навчився в Малоросії. "Я там без відпочинку писав з натури, писав зі всього і зі всіх. І ці мої роботи, здається, кращі зі всіх, до цього часу мною написаних", - згадував Тропінін.

Портрет Устима Кармелюка, 1820

Майстерність і талант Тропініна знаходили все більший відгук у суспільстві і все частіше серед передової інтелігенції йшла мова про визволення художника з кріпацтва. У травні 1823 року граф Морков під тиском суспільної думки змушений був дати уже немолодому майстру свідоцтво про звільнення з неволі.

Одержавши довгоочікувану волю, Тропінін вирішує офіційно приписати себе до малярського стану. В Раду Академії мистецтв разом з проханням надати звання академіка Російської Академії мистецтв Василь Андрійович подає роботи "Портрет художника Скотнікова", "Мережевниця", "Старий жебрак", за які 20 вересня 1823 року він був обраний "призначеним академіком".

Посилаючи ці твори до Петербургу, Тропінін розраховував, очевидно, що Академія, враховуючи його майстерність, обійде встановлений порядок і присвоїть йому звання академіка заочно. Та цього не сталося. Його викликали до Петербургу для написання портрету на місці. Василь Андрійович написав для Академії портрет медальєра Леберехта і вже за цю роботу був офіційно визнаний академіком.

Невдовзі родина залишає Петербург і переїздить до Москви. Там, поблизу Кам'яного мосту на Лінивці, проходить подальше життя Тропініна, повністю віддане мистецтву. В Кукавку Василь Андрійович більше не повертався. Але українська тематика, навіяна споминами про Поділля, нерідко з'являлася на його полотнах ще довгий час.

Весілля в Кукавці, 1818-1821 рр.

У вересні 1855 року, після смерті дружини, Тропінін залишає помешкання на Лінивці і купує невеличкий будиночок в Замоскворіччі. В ньому 15(3) травня 1857 року на вісімдесят другому році життя і помер великий живописець Василь Тропінін. Поховано його на Ваганьківському цвинтарі в Москві.

Пройшло майже півтора століття від дня смерті великого російського художника, який своєю творчістю відкрив світу народ і природу України. Щоб в повний голос заговорила його багата спадщина, пов'язана з нашим краєм, потрібна велика і копітка дослідницька робота. 

Ольга Зелінська, 
завідуюча науково-дослідницьким відділом
"Картинна галерея" Вінницького обласного художнього музею

 

1804-1812

Горбоносий українець з палицею, 1800-ті рр. (Тверська обласна картинна галерея)

Гроза над селом, 1810-ті рр. (Музей Тропініна, Москва)

Дівчина з Поділля, 1810-ті рр. (Державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ)

Зняття з хреста, 1810-ті рр. (Вінницький обласний художній музей)

Подільський селянин з сокирою, 1810-ті рр.: Етюд (Державна Третьяковська галерея, Москва) Портрет Боцігетті - доньки, 1810-ті рр. (Центральний державний архів літератури та мистецтва, Москва)

Портрет музикантші Боцігетті, 1810-ті рр. (Державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ)

Портрет селянина, поч. ХІХ ст. (Київський державний музей Т. Г. Шевченка)

Портрет селянки, поч. ХІХ ст. (Київський державний музей Т. Г. Шевченка)

Портрет Теодосія Бобчака, старости села Кукавки, 1810-ті рр. (Смоленський обласний краєзнавчий музей)

Портрет Яна Борейка, 1806 (Державний історичний музей, Москва)

Хлопчик з топірцем, поч. ХІХ ст. (Київський державний музей Т. Г. Шевченка)

1818-1821

Бог Саваоф: Ікона з іконостаса Кукавської церкви, 1818 (Вінницький обласний художній музей)

Весілля в Кукавці, 1818-1821 рр. (Державна Третьяковська галерея, Москва)

Віра, Надія, Любов і мати їх Софія: Образ для Кукавської церкви, 1818 (Вінницький обласний художній музей)

Гітарист В.І. Морков, поч. 1820-х рр. (Приватне зібрання, Москва)

Жнива, бл. 1820: Етюд (Центральний державний архів літератури та мистецтва, Москва)

Портрет молодого артилерійського капітана, 1819 (Державний історичний музей, Москва)

Портрет Романа Барабаша, 1818 (Державна Третьяковська галерея, Москва)

Портрет сина, 1818 (Державна Третьяковська галерея, Москва)

Портрет Устима Кармалюка, 1820 (Нижньо-Тагільський державний музей образотворчого мистецтва)

Пряля, 1820-ті рр. (Державна Третьяковська галерея, Москва)

Св. Варвара: Образ для Кукавської церкви (Київський державний музей російського мистецтва)

Св. Дмитро Солунський: Образ для Кукавської церкви, 1818 (Вінницький обласний художній музей) 

Св. Микола Чудотворець: Ікона з іконостаса Кукавської церкви, 1818 (Вінницький обласний художній музей)

Старий, що п'є воду з ковша: Етюд (Приватне зібрання, Москва)

У мирового судді, бл. 1818 р. (Державний історичний музей, Москва)

Українець, 1820-ті рр. (Львівський музей українського мистецтва)

Українець з палицею, 1820-ті рр. (Державний музей українського образотворчого мистецтва, Київ) 

Українка в намисті, 1820 (Державний російський музей, Москва)

Амшинская А.М. В.А. Тропинин. - М.: Искусство, 1976. - 151 с.: ил.

Василий Андреевич Тропинин: Исследоват. материалы / Акад. Художеств СССР, НИИ теории и истории изобразит. искусств; Под ред. М.М. Раковой. - М.: Изобразит. искусство, 1982. - 247 с.: ил.

Петинова Е.Ф. Василий Андреевич Тропинин: Альбом. - 2-е изд. - Л.: Художник РСФСР, 1990. - 216 с.: ил.

Широцький К. Дещо з української творчости артиста-маляра Тропініна // Зап. наук. т-ва ім. Шевченка. - [Б. м.], 1911. - Т. 103. , кн. 3. - С. 98-112.

Вороліс М.Г. Тропінін і ПодІлля // Тези доп. 11-ї Вінниц. обл. іст.-краєзн. конф. - Вінниця, 1992. - С. 31.

Довганюк Г.П., Скнар О.П., Ушаков О.В. Кукавка // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька обл. - К., 1972. - С. 431=438.

Із змісту: [Про В.А. Тропініна]. - С. 432-433.

Жаборюк А.А. Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій половині і середині ХІХ ст. - К.: Вища шк. - 1983. - 206 с.: іл.

Із змісту: [Про В.А. Тропініна]. - С. 39-44.

Коваленская Н.Н. История русского искусства первой половины ХІХ века. - М.: Искусство, 1951. - 200 с.

Із змісту: [Про В.А. Тропініна]. - С. 104-108.

Мусієнко П. Тропінін на Україні // Літ. газ. - 1957. - 17 трав.

Тягульський В. Тропінінські адреси: [Про кукав. та моск. періоди життя худож.] // Вінниц. правда. - 1986. - 18 берез.

Євтушенко Л. Закоханий у Поділля: [Про картини, написані худож. у кукав. період] // Вінниц. правда. - 1980. - 13 квіт.

Кукавка // Труды Подольського епархиального историко-статистического комитета. - Каменец-Подольський, 1901. - Вып. 9: Приходы и церкви Подольской епархии. - С. 693-694.

Із змісту: [Про місцеву церкву і її автора - В. Тропініна]. - С. 693.

Розписи Тропініна [у Кукав. церкві] // Наука і сусп-во. - 1988. - № 11. - С. 28.

Рябий М. Кукавський шедевр Тропініна [архіт. пам'ятка ХІХ ст. - Кукав. церква] // Пам'ятки України. - 1970. - № 4. - С. 40.

Скидан Л. Рукою Тропініна: [Про твори худож., які знаходяться у краєзн. музеї (тепер в обл. художньому)] // Вінниц. правда. - 1976. - 14 берез.

Суворін М. Видатний портретист [В.А. Тропінін] // Культура і життя. - 1976. - 28 берез.

Талмазан С. Тропінін писав й ікони: [Про ст. протоієрея Е. Сіцинського "Ікони художника В.А. Тропініна в церкві с. Кукавки Могилівського повіту" з обл. арх.] // Сл.  Придністров'я. - 1993. - 25 листоп.

Бабак І. Придністров'я вшановує своїх земляків: [Про відкриття мемор. дошки на честь В. Тропініна і М. Коцюбинського на будинку СШ с. Кукавка] // Наддністр. правда. - 1972. - 23 лют.

Гулько Л. "Золота осінь Поділля" в Кукавці: [Фоторепортаж про театраліз. свято, присвяч. тропінін. дням] / Фото В. Якубовича // Комс. плем'я. - 1985. - 12 жовт.

Кожин А., Тягульский В. Кукавка // Правда. - 1980. - 6 дек.

Теклюк В. Пам'ять про Тропініна [музей в с. Кукавка] // Подолія. - 1998. - 16 трав.

Яблонська О. Дні Тропініна на Вінниччині // Культура і життя. - 1981. - 10 груд.

* * *

Безхутрий М.М. Тропінін Василь Андрійович // УРЕ. - 2-е вид. - К., 1984. - Т. 11, кн. 1. - С. 359. - Іл.: вкл. між с. 64-65.

Тропінін Василь Андрійович // Словник художників України. - К., 1973. - С. 231.

Тропінін Василь Андрійович // Митці України: Енцикл. довід. - К., 1992. - С. 586.

Гроза над селом, 1810-ті рр.

Укладач Т. Марчук
Редактор М. Спиця
Оригінал-макет Н. Спиця
Тиражування Г. Стратієнко
Відповідальна за випуск М. Карягіна
Тираж 50 прим. Ксерокс Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва. 
21100, Вінниця, вул. Соборна, 73