Творець безсмертних образів

Наш видатний земляк, поет і прозаїк, фольклорист і етнограф Анатолій Свидницький виступив у літературі в час, коли українська художня проза, наснажена ідеями Т. Шевченка, вже мала класичні «Народні оповідання» Марка Вовчка. Молодому письменникові з Поділля належало сказати нове слово. Це нелегке було завдання, йшлося про дальший розвиток і поглиблення реалізму в українській літературі, про освоєння нею нових тем, жанрів і стилів. Треба віддати належне А. Свидницькому: на цьому нелегкому і відповідальному шляху він зробив багато.

Народився Анатолій Патрикійович Свидницький 13 вересня 1834 року в с. Маньківці Гайсинського повіту на Поділлі (нині Тульчинського району Вінницької області). Батько його був сільським священиком, мав велику сім’ю, побут якої мало чим відрізнявся від селянського. Майбутній письменник зростав у народному середовищі. Тут випало йому щастя пройти «школу правди і любові» – пізнати поетичний світ народних пісень, казок, легенд, переказів, прислів’їв і приказок, повір’їв, звичаїв, у яких відбилася героїчна, сповнена трагізму історія українського народу. Особливо вразили уяву хлопця численні розповіді про Устима Кармалюка, учасники загонів якого були ще живі й несли в серцях своїх незгасне жадання волі й ненависть до гнобителів.

На жаль, світла смуга в житті А. Свидницького була дуже короткочасною. 1843 року дев’ятилітнього хлопця віддали до Крутянської духовної школи у Балтському повіті (нині Одеська область). Жахливий режим бурси, схоластична система навчання, фізичні покарання, брутальне приниження людської гідності злішали не одну юну душу. А. Свидницький пройшов через це пекло. Подібну атмосферу застав він і в стінах Подільської духовної семінарії в Кам’янці, яку устами одного з персонажів роману «Люборацькі» влучно назвав «свинарією».

Юнак виявляє незвичайні здібності і працьовитість, опановує мови (грецьку, латинську, французьку, польську, болгарську), що дало змогу познайомитися в оригіналі з кращими зразками світового письменства. Уважно стежить він за розвитком передової російської і української літератур. Найбільше враження справила на нього поезія Т. Шевченка. Як і С-. Руданський. Марко Вовчок. О. Маркович та інші земляки, А. Свидницький пильно вивчає фольклор та етнографію рідного краю. Його пориває до живого діла, захоплює ідея громадянського служіння народові. Це й стало причиною того, що юнак зрештою забрав документи н пішов з семінарії.

У 1857-1860 р р. наш земляк навчається в Київському університеті (спочатку на медичному, а потім на історико-філологічному факультеті), поринає у вир бурхливих подій того часу. Він обертається в колі студентської молоді, яка ставила за мету розгортання революційної пропаганди, бере участь в організації та діяльності недільних шкіл у Києві. Тут завершується формування демократичного світогляду А. Свидницького. Радянський літературознавець П. Колесник справедливо стверджує, що автор «Люборацьких» був революційним різночинцем, для якого антицаристські й антикріпосницькі ідеї Т. Шевченка, російських революційних демократів були найдорожчим скарбом.

Письменник негативно поставився до селянської реформи 1861 року, зрозумівши її антинародний, грабіжницький характер. У листі до свого друга відомого українського етнографа П. Єфименка, який відбував на Півночі царське заслання, А. Свидницький у серпні 1862 р. писав про настрої невдоволеного «голодною волею» селянства: «Наш народ жде Гаркбальдого, каже: Гарибальдій дасть нам правдиву волю, а більше ніхто». Він радіє з того, що «народ з панами не мирить», що горять по селах поміщицькі маєтки.

За несплату за право навчання А. Свидницького звільнили з університету. Склавши при університеті іспит на право бути вчителем російської мови, він дістав призначення до Миргородської повітової школи, куди і виїжджає в 1860 р. Одночасно розгортає активну культурно-освітню діяльність: засновує в Миргороді недільну школу, бібліотеку, організовує літературно-музичні вечори, пише наукові й художні твори, методичні посібники та підручники, пропагує твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, О. Пушкіна, М. Некрасова, Ф. Шіллера. Такий напрям діяльності молодого вчителя, звичайно, був не до вподоби місцевій владі, і письменник незабаром залишився без роботи. Після тривалих пошуків місця він змушений був зайняти посаду помічника акцизного наглядача у м. Козельці на Чернігівщині. Ця служба морально пригнічувала А. Свидницького. У тому ж листі до П. Єфименка він скаржиться: «.Акцизником не видержу: лають сіпакою, і таки погано в чужім добрі хазяйнувати».

Задушлива суспільно-політична атмосфера пореформеної доби, крах мрії про закінчення університету, незлагода в родинному житті гостро вражали письменника. Він важко хворіє, знову шу­кає роботу. Нарешті ми бачимо нещасливого автора «Люборацьких» у Києві на посаді помічника завідувача архіву Київського університету.

Фізично зламаний, у злиднях, передчасно – у 37 років – сходить він у могилу. Лише одна з київських газет скупо повідомила про смерть талановитого вченого і письменника, яка сталася 18 серпня 1871 р.

Свою творчу діяльність А. Свидницький розпочав наприкінці 50-х років XIX ст. Жаданням волі, сподіванням близької перемоги трудящих жили у той час кращі сини російського і українського народів. Цими настроями перейнята і поезія А. Свидницького («В полі доля стояла», «Україно, мати наша», «Росте долом березина» та ін.).

Художнє слово він розглядає як засіб боротьби проти ненависного гнобительського ладу Перед духовним зором поета поставали героїчні постаті Максима Залізняка, Устима Кармалюка та інших борців за кращу долю народу. У вірші «В полі доля стояла», згадавши оспівані Т. Шевченком Умань, гострі ножі, «в крові панів мочені», А. Свидницький закликає до священної домети:

Беріть, хлопці, у руки –

Дайте муки за муки!

Закликом до народного повстання закінчує він і поезію «Україно, мати наша»:

З’явись, з’явись, Залізняче,

Та на Вкраїну вийди!

А. Свидницький сам складав мелодії до своїх творів, і їх підхоплювала молодь як революційні пісні.

Письменницький талант уродженця Поділля розкрився напрочуд. швидко. Захоплений прикладом Марка Вовчка, він пише ряд прозових творів «Недоколисана», «Іван Доробало», «Проти сили не подреш», об’єднавши їх у цикл «Народні оповідання». їх зв’язок з естетичними принципами Марка Вовчка дуже відчутний. Він виявився не стільки в назві циклу, запозиченій у славетної письменниці, скільки в увазі до суспільних питань, ідейній спрямованості згаданих оповідань А. Свидницького, у широкому творчому використанні фольклорного матеріалу.

Звернення А. Свидницького до прози було цілком закономірним. Він відчув, що поезія – не його покликання, та й уся українська література тих років виявляла все більше тяжіння до цієї стильової категорії, бо вона відкривала ширші можливості для художнього відбиття дійсності. Услід за цією пробою пера письменник приступив до роботи над великим епічним полотном – соціально-психологічним романом «Люборацькі». Над цим своїм вершинним твором письменник працював протягом 1861 –1862 років. У ньому яскраво змальовано побут, звичаї та природу Поділля. Сам автор зазначив, що з-під його пера вийшов «роман з життя правобіцького духовенства». Однак своєю проблематикою, широтою охоплення життєвих явищ твір виходить далеко за межі вказаної теми, йдеться в ньому не лише про духовний стан, а й про різночинську інтелігенцію, долю селянства, звироднілу польську шляхту, гнобительську політику царизму, порушуються проблеми навчання і виховання у тодішніх школах.

На фоні гнітючої самодержавної реакції часів Миколи І (дія роману розгортається у 40–50 роках XIX ст.) А. Свидницький правдиво і рельєфно показав, як під тиском нових економічних і культурних відносин, що розвивалися в надрах феодально-кріпосницького суспільства, руйнувався і занепадав старий, патріархальний уклад життя. Цей болісний процес торкнувся, зокрема, провінційного духовенства, типовим представником якого виступає в романі неосвічений, простакуватий, але чесний і доброзичливий священик Гервасій Люборацький. Родина його, життя якої базувалося на старосвітських, в основі своїй народних морально-етичних засадах, стала жертвою розтлінного впливу польської шляхти та великодержавницької політики царизму.

Бурса і семінарія знівечили, розтоптали найкращі поривання старшого з дітей Люборацьких – Антося. В його сумній долі, наче у фокусі, відбився трагічний конфлікт чесної, морально здорової і обдарованої особистості зі світом насильства і соціальної несправедливості. Юнак гине, так і не здійснивши своєї найсвітлішої мрії – захищати інтереси народу. «От як вийду на попа, то зараз школу заведу, учитиму дітей, стоятиму за громаду перед паном, перед судом, перед царем...». У цих пристрасних роздумах чітко проступає позиція демократичної інтелігенції. Письменник глибоко розкриває душевні порухи свого героя. Майстерність психологічного аналізу виявляється і при змалюванні інших персонажів роману.

Шляхетський пансіон панни Печержинської морально скалічив Антосеву сестру Масю, він прищепив привітній і працьовитій дівчині панську пиху, зневагу й презирство до свого народу, його мови та звичаїв. Жертвою чоловіка-п’яниці й садиста Тимохи Петропавловського стала середуща дочка Люборацьких Орися, а наймолодша – Текля – шукає захисту і притулку у монастирській келії.

Усією системою художніх образів і картин А. Свидницький стверджує думку, що відрив від народного, національно-культурного ґрунту веде до занепаду і морального виродження особистос­ті. А саме таку мету переслідувала потворна, анти гуманна система навчання й виховання молоді у духовних школах та польсько-шляхетських пансіонах на Правобережній Україні. її продуктом і стали такі огидні типи, як фіскал і підлабузник Робусинськшї, нікчемний кар’єрист Коринський цинік, п’яниця і ненависник «інородців» Петропавловський та інші. Ці образи подані в гостро сатиричному плані.

У той же час письменникові-демократові боліла душа від свідомості того, що гинули кращі сили народу. У питаннях освіта і виховання він солідаризувався з Т. Шевченком, М. Чернишевським, М. Добролюбовим, Марком Вовчком, Д. Писаревим. Ідеалом А. Свидницького педагога була гармонійно розвинена особистість, здатна віддати свій розум і серце, а коли треба, то й життя за народну справу.

Глибоко реалістичному змалюванню дореформеної дійсності сприяло те, що автор роману перейшов до об’єктивно-епічної форми викладу, лише іноді звертаючись до оповіді, характерної для усної народної творчості. Майстерно скористався він фольклорним матеріалом – піснями, приказками, прислів’ями, повір'ями тощо. Особливо щедро черпає А. Свидницький зі скарбниці народного гумору. Навіть найсумніші сторінки його роману опромінює то доб­розичлива усмішка, то гірка іронія, то гостро викривальний сміх. Фольклорна поетика органічно входить у художню тканину твору.

Створені А. Свидницьким образи представників різних верств тогочасного суспільства відбивають діалектику реального життя. Письменник уникає одновимірності та однотонності при .розкритті думок, почуттів та вчинків персонажів свого твору. Це був новин висхідний крок української прози, його високо оцінив І. Франко, назвавши «Люборацьких» «коштовною повістю». На думку великого Каменяра, «се перша широка проба української повісті на тлі сучасних суспільних відносин і заразом – сміло можна сказати – одна з кращих проб з-поміж усіх, які досі маємо на тім полі…»*.

Роман «Люборацькі» стоїть в одному ряду з видатними здобутками передової української і російської літератур того часу. Його перекладено російською, чеською, англійською мовами. М. Горький буремного 1917 року взяв участь у редагуванні перекладу окремих розділів твору А. Свидницького для автології української літератури.

А. Свидницький писав також оповідання й нариси, в яких прагнув відтворити всю різноманітність життя, торкнутися тем, яких ще не знала українська проза («Жебраки», «Попался впросак», «Пачковозы», «Оревдарь», «Хоч з мосту та в воду», «Па похоронах» та інші). Особливо цікавий нарис «Неразгаданный преступник», у якому письменник з симпатією говорить про керівника селянського руху на Поділлі Устима Кармалюка.

Поезія рідного краю, побут, звичаї, світогляд земляків знайшли відображення у ряді фольклорно-етнографічних студій А. Свидницького, зокрема таких, як «Великдень у подолян», «Злий дух», «Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі опові­дання люду українського». Це був цінний внесок у скарбницю українського народознавства.

Автор «Люборацьких» встиг зробити чимало за своє коротке страдницьке життя. Іван Фрайко цілком справедливо поставив його ім’я в ряду великих майстрів українського художнього слова І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Карпенка-Карого.

*Франко І. Зібрання творів: В 50-ти т. – К,: Наук, думка, 1980, т. 27, с. 7.

ВИДАННЯ ТВОРІВ А. П. СВИДНИЦЬКОГО

ТВОРИ. – К.: Держлітвидав УРСР, 1958.–506 с.

ТВОРИ. – К.: Дніпро, 1965. –351 с.

ИЗБРАННОЕ. – М.: Гослитиздат, 1956, – 294 с.

РОМАН. ОПОВІДАННЯ. НАРИСИ. – К.: Наук, думка, 1984. – 576с.

ЛЮБОРАЦЬКІ. Сімейна хроніка: (Роман). – К.: Рад. письменник, 1949. – 212 с.

ЛЮБОРАЦКИЕ. Семейная хроника: (Роман), – Пер. с укр. А. Деева. Вступ, статья В. Я. Герасименко. – М.: Гослитиздат, 1953. – 232 с.

ЛЮБОРАЦЬКІ. Сімейна хроніка: (Роман). – К.: Держлітвидав УРСР, 1955. – 248 с.

ЛЮБОРАЦЬКІ. Сімейна хроніка: (Роман). –  К.: Дніпро, 1971.  239 с.

ЛЮБОРАЦЬКІ. Сімейна хроніка: (Роман). –   К.: Дніпро, 1984.  296 с.

ЛЮБОРАЦЬКІ: (Уривок). – В кн.: Україна сміється:        В 3-х т. І.., 1960, т. 2, с. 328–335.

(ВІРШІ). – В кн.: Антологія української поезії: В 4-х т. К., 1957, т. 1, с. 375–378.

СВИДНИЦЬКИЙ А. «Україно, мати наша...»; «В полі доля стояла...»; «Росте долом березина»: (Вірші) – В кн.: Антологія української поезії: В 4-х т. К. 1957. т. 1., с. 375–378.

В ПОЛІ ДОЛЯ СТОЯЛА. – В кн.: Піші та романси українських постів: В 2-х т. К., 1956, т. 2, ц. 138.

В ПОЛІ ДОЛЯ СТОЯЛА. – В кн.: Пісні літературного походження. К., 1978, с. 241. Примітка – с. 471.

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА

МАТЕРІАЛИ ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ: В 5-ти т. – К..: Рад. школа, 1960. – Т. 3. Література другої половини XIX ст.

  С. 160–161. (Основні дати життя і творчості А. Свидницького).

ІСТОРІЯ міст і сіл Української PCP. Вінницька область. – К: Голов, ред. УРЕ, 1972.

  С. 37, 659:, (Біогр. довідка про народження А. Свидницького).

ІСТОРІЯ міст і сіл Української PCP. Хмельницька область. – К.: Голов, ред. УРЕ, 1971.

  С. 22.: (Про зв’язок А. Свидницького з Хмельниччиною),

ІСТОРІЯ міст і сіл Української PCP. Полтавська область. – К.: Голов. Ред. УРЕ, 1967,

  С. 632: (Про перебування А. Свидницького на Полтавщині).

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. Нез’ясована дата: (До питання про точну дату народження А. П. Свидницького). – Рад. літературознавство, 1959, № 6, с. 133–134.

МАЦЕВИЧ А. Сила «домилочки»: (Про уточнення місця народження письменника А. Свидницького). – Літ. Україна, 1970, 2 черв.

СИДОРУК М. Де народився А. Свидницький: (До уточнення місця народження письменника). – Вінниц. правда, 1970, 31 лип.

СИДОРУК М. Шляхами юності Свидницького; Сторінки історії. Зоря комунізму, 1971, 5 січ.

СИДОРУК М. Свидницький в Маньківці: (Нині Тульчин, р-н).– Зоря комунізму, 1970, 20 жовт.

СИДОРУК М. Шляхами Свидницького (Розповідь про письменника-земляка з с. Маньківки Тульчин, р-ну). – Зоря комунізму, 1983, 29 верес.

МАЦЕВИЧ А. Слово про земляка (А. Свидницького). – Зоря комунізму, 1976, 30 листоп.

ЦАЛЬ І. Автор «Люборацьких»: (Про перебування Свидницького на Тепличчині). – Зірка, 1969, 22 черв.

ГЛИНСЬКИЙ Я. Рідними дорогами: (Про життєвий шлях А. Свидницького). – Вінниц. правда, 1977, 13 берез.

ГЛИНСЬКИЙ Я. Анатоль Свидницький і Могилівщина: (Про перебування А. Свидницького в Могилів-Поділ. р-ні). – Надії, правда, 1976, 25 лют.

МЕЛЬНИК Є. Доля земляка (А. П. Свидницького). – Колг. зор'я, 1971, 17 лип.

КОЗЛОВА Н. Свидницький у Кам'янці-Подільському. – Прапор Жовтня, 1981, 7 берез.

СКОРСЬКИЙ М. Від Дністра до Горині: (Про А. Свидницького). – Жовтень, 1971, № 4, с. 105–106.

МАЦЕВИЧ А. З тої гори високої: (Про А. Свидницького). – Корчагінець, 1969, 27 вересня.

РОТАЧ И. Матеріали до українського бібліографічного словника: Літературна Полтавщина. (Включено кор. довідку про А. Свидницького). – Архіви України, 1968, № 4, с. 109.

БІЛИК М. Пам’яті А. П. Свидницького: (Про роботу письменника в Миргород, повіт, школі у 1860 p.). – Прапор перемоги, 1971, 22 лип.

МАРТУСЬ В. Спалах далекої зірки: (Про життя і діяльність А. Свидницького в Миргороді). – Прапор, 1971, № 7, с. 76–77; Зоря Полтавщини, 1971, 18 лип.

ГЕРАСИМЕНКО О. Свидницький в Миргороді. – Зоря Полтавщини, 1968, 14 квіт.

Музей Свидницького (в с. Крутному Колимського р-ну Одеської обл.). – Літ. Україна, 1966, 16 груд.

ВУЛИЦІ, на яких ми живемо: (Про вулицю А. Свидницького в с. Маньківці Тульчин, р-ну). – Робітн. газ., 1978, 17 трав.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОСТІ А. П СВИДНИЦЬКОГО

ЗАГАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

ФРАНКО І. Зібрання творів: В 50-ти т. – К.: Наук, думка, 1980. – Т. 27.

ФРАНКО І. Зібрання творів: В 50-ти т. – К.: Наук. думка, 1980. – Т. 35.

     С. 107: (Про А. Свидницького).

ФРАНКО І. Анатоль Свидницький. – В кн.: Матеріали до вивчення історії української літератури: В 5-ти т. К., 1960, т. 3., с. 161 – 162.

БІЛЕЦЬКИЙ О. Твори:- В 5-ти т. – К.: Наук, думка, 1965– Т. 2. Українська література XIX початку XX століття.

     С. 11, 63,   102,  169, 192: (Про творчість А. Свидницького).

ІСТОРІЯ Української PCP: В 8-ми т. – К.: Наук, думка, 1978 Т. 3. Україна в період розкладу і кризи феодально-кріпосницької системи. Скасування кріпосного права і розвитку капіталізму (XIX ст.)

     С. 529: (Згадка про А. Свидницького та його роман «Люборацькі»),

ІСТОРІЯ української літератури: В 8-ми т. – К.: Наук, думка, 1969. –Т. 4, кн.   1. Література 70–90-х років 19 ст.

     С. 13, 51, 126, 188, 189, 194, 196, 208, 214, 218, 225, 273, 365, 397: (Про А. Свидницького та йото творчість).

ІСТОРІЯ української літератури: В 8-ми т. – К.: Наук думка, 1969. – Т. 4, Кн.   2. Література 70–80-х років 19 ст.

     С. 10, 22, 111, 151, 288: (Згадується творчість А. П. Свидницького).

ІСТОРІЯ української літератури: В 8-ми т. – К.: Наук, думка, 1968. – Т. 3. Література 40–60 років XIX ст.

Прозові твори А. Свидницького, с. 472–496.

ИСТОРИЯ украинской литературы: В 2-х т. – К.: Изд-во АН УССР, 1954. – Т. 1. Дооктябрьская литература.

     С. 331–335: (О творчестве А. Свидницкого).

ОХРИМЕНКО П. П., ПИЛЬГУК И. И., ШЛАПАК Д. Я. История украинской литературы: Краткий курс. – Под ред. Шаблиовского Е. С. – М.: Просвещение, 1970.

     С. 204–206: (Об А. Свидницком) .

ВОЛИНСЬКИЙ П. К. та ін. Історія української літератури. Літ. другої половини XIX ст. – К.: Рад. школа, 1966.

     С. 129–147: (Про А. Свидницького).

ІСТОРІЯ української літератури другої половини XIX століття – К.: Вища школа, 1979.

     С. 54–72: (Про життя і літ. діяльність А. П. Свидницького).

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. Анатолій Свидницький: Літ. портрет. – К.: Держлітвидав УРСР, 1959–133 с.

ГЕРАСИМЕНКО В. Життя і творчий шлях А. ПI. Свидницького: (Вступ, ст.) – В кн.: А. Свидницький. Твори. К., 1958, с. 3–33:

ГЕРАСИМЕНКО В. Життя і творчий шлях А. П. Свидницького: (Вступ, от.) – В кн,: Свидницький А. Твори. К., 1965, с. З–21.

ГЕРАСИМЕНКО В. А. П. Свидницкий: (Вступ, ст.). – В. кн.: Свидницкий А. Избранное. М.., 1956, с. З–-14,

ГЕРАСИМЕНКО В. А. П. Свидницкий – В кн.: Свидницкий А. Люборацкие. Семейная хроника: (Роман). М., 1953, с. 3–11.

СИВАЧЕНКО М. А. П. Свидницький. – В кн.: Свидницький А, Люборацькі. Сімейна хроніка: (Роман). К, 1949, с. 3–11..

ХРОПКО П. П. Анатолій Свидницький. – В кн.: Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. К„ 1984, с. 5–26.

МІЩУК Р. Письменник із «орлиним пером». – В кн.: Свидницький А. Люборацькі. Сімейна хроніка: (Роман). К., 1984, с. 5– 23.

ХАЛИМОНЧУК А. М. Нарис української літератури XIX ст. – Львів: Вид-во Львів, ун-ту, 1958.

     С. 83–84: (Про творчість нашого земляка письменника А. Свидницького).

ЗЛЕНКО Г. Д. Загублений талант: (Про творчість А. Свидницького). – Комс. іскра, (Одеса), 1971, 7 серп.

КУКУЛЕНКО П. К. Словом художньої правди. – К.: Знання, 1972.

     С. 10–14: (Про творчість А. Свидницького).

СИДОРУК М. Орлине перо: (Аналіз творчості А. Свидницько­го). – Вінниц. правда, 1971, 18 лип.; Зоря комунізму, 1971, 22 квітня.

ДНІПРОВИЙ М. Анатолій Свидницький. – Літ. в школі, 1959, № 5, с. 89–91.

КУЗЬМИЧ П. Анатолій Свидницький. – Людина і світ, 1971, № 7, с. 44–45.

БОРЩЕБСЬКИЙ В. Анатолій Свидницький. – Вінниц. правда, 1959, 13 верес.

МАЦЕВИЧ А. Відомий літератор (А. П. Свидницький). – Зо­ря комунізму, 1970, 26 трав.

ЗІНЧЕНКО Л. Письменник, педагог, етнограф (А. Свидницький) – Вінниц. правда, 1971, 3 листоп.

СКОРСЬКИЙ М. Талановитий син Поділля (А. Свидницький). – Рад. Поділля, 1959, 13 верес.

Взаємозв’язки з російською та українською дожовтневими літературами

БІЛЕЦЬКИИ О. Твори: В 5-ти т. – К.: Наук, думка, 1966. – Т. 4. Російська література та російсько-українські зв’язки.

     С. 371, 373, 588, 589: (Згадується про твори А. Свидницького).

КРИВОШАПОВА С. А. и др. Освободительное движение и русско-украинские литературные взаимосвязи. – К.: Наук, думка, 1982.

     С. 147–148: (О творчестве А. Свидницкого).

БЕРНШТЕЙН М. Д. Роль журналу «Современник» у боротьбі за реалізм і народність в українській літературі кінця 50–60 рр. ХІХ ст.: (Про творчість А. Свидницького)). – В кн.: Російсько-українське літературне єднання: 3б. статей. К., 1953, с. 223.

ШАБЛОВСЬКИЙ Є. М. О. Некрасов і українська література. – К.: Дніпро, 1971.

     С. 92.: (Згадується творчість А. Свидницького).

БУГЛОВ М. Д. М. О. Некрасов і українські письменники різночинці-демократи: (Аналіз творчості А. Свидницького). – В кн.: Літературно-мистецька Вінниччина. Одеса, 1969, с. 56–58.

БУГЛОВ М. Ліра грає для народу: (Роль М. О. Некрасова в творчій біографії А. Свидницького). – Вінниц. правда, 1966, Ю груд.

ЗАСЕНКО О. Марко Вовчок:       Життя, творчість, місце в історії літератури. К.: Вид-во АН УРСР, 1964.

     С. 67, 221, 233, 324, 325, 624: (Згадується творчість А. Свидницького).

КРУТІКОВА Н. Гоголь та українська література. (30–80 рр. XIX ст). – К.: Держлітвидав України, 1957.

     С. 416, 436–446: (Традиції М. Гоголя в творчості А. Свидницького).

НАЗАРЕНКО С. Нариси А. Свидницького і російська белетристика 40–68 років XIX ст. – Рад. літературознавство, 1971, № 7, с. 53–59.

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. Свидницький А. П.: (Біогр. довідка про зв’язки з Т. Г. Шевченком). – В кн.: Шевченківський словник: Б 2-х т. К., 1977, т. 2. с. 198–199.

НАЗАРЕНКО Ю. Послідовник Шевченка і Гоголя (А. Свидницький). – Молодь України, 1959, 13 верес.

ЛАЗАРЕНКО В, Сучасники Шевченка – наші земляки: (Про А. Свидницького). – Комс. плем’я, 1984, 19 черв.

БЕРНШТЕЙН М. Д. Журнал «Основа» і український літературний процес Кінця 50–60 років XIX ст. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959.

     С. 186, 193: (Згадується творчість А. Свидницького).

Окремі питання творчої діяльності письменника

РИЛЬСЬКИЙ М. Твори: В 10-ти т. – К.: Держлітвидав      України, 1962. – Т. 9.

     С. 275–276: (про поетичну творчість      А. Свидницького).

РИЛЬСЬКИЙ М. Нова українська поезія дожовтневих часів: (В т. ч. про творчість А. Свидницького). – В кн.: Антологія української поезії: В 4-х т. К., 1958, т. 1, с. 39–40.

ІСТОРІЯ української літератури: В 8-ми т. – К.: Наук, думка, 1968. – Т. о. Література 40–60 років XIX ст.

     С. 259, 279, 280, 281, 282: (Характеристика поезії А. Свидницького).

ГЕРАСИМЕНКО В. Зв'язки А. П. Свидницького з революційним рухом. – Жовтень, 1957, № 12, с. 116–119.

ГЕРАСИМЕНКО В. На ґрунті реалізму: (Про творчість А. П. Свидницького). – Літ. Україна, 1971, 30 лип.

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. Роль С. Руданського та А. Свидницького у розвитку критичного реалізму. – В кн.: Літературно-мистецька Вінниччина: 36. статей. Одеса, 1969, с. 24-28.

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. А. П.Свидницький – літературознавець, педагог. – Наук, записки (Наук, дослід, ін-т педагогіки), т. 11. Серія філол., вин. З, 1959, с. 212–220.

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. А. П. Свидницький – методист (1834– 1871). – Укр. мова в школі, 1958, № 3, с. 54–58.

КРУТІКОВА Н. Є. Творчість І. С. Нечуя-Левицького.  К.: Вид-во АН УРСР, 1961.

     С 161 –171: (Про творчість А. Свидницького).

ПОПОВ П. М. Фольклорно-етнографічні інтереси А. П. Свидницького. – Нар. творчість та етнографія, 1964, № 2, с. 100.

СВАРИЧЕВСЬКИИ А. Письменник і фольклорист (А. П. Свидницький). – Корчагінець, 1980, 1 листоп.

СИВАЧЕНКО М. Новознайдені оповідання А. П. Свидницького і їх фольклорні джерела. – Нар. творчість та етнографія, 1972, № 1, с. 26–47.

СИВАЧЕНКО М. Є. Новознайдені оповідання А. П. Свидницького і їх фольклорні джерела. – В кн.: Сиваченко М. Є. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. К., 1974, с. 147 –182.

ГНАТЮК М. Знайдено в Ленінграді...: (Про невідомі оповідання А. Овидницького) – Вінниц. правда, 1973, 27 січ.

СИДОРУК М. Оповідання Анатолія Свидницького. – Зоря комунізму, 1971, 17 черв.

МІЩУК P. C. Українська оповідна проза 50–60-х років XIX ст. – К.: Наук, думка, 1978.

     С. 106–109: (Про творчість А. Свидницького).

ДМИТРЄНКО М. Ф. Листівки більшовицьких організацій України 1917–1920 pp. як історичне джерело. – К.: Наук, думка, 1980.

     С. 39: (Пісні А. Свидницького, поширювані у формі листівок).

КАЛИНИЧЕНКО Н. Л. Українська література XIX ст.: Напрями, течії. – К.: Наук, думка, 1977.

     С. 168–470, 174, 178: (Про А. П .Свидницького та його творчість).

БАРАБАН Л. Науковий внесок дослідника: (Про А. Свидницького). – Рад. Поділля, 1965, 14 листоп.

КОПАЧ Т. Полум’яний поборник нового: (Про письменника А. П. Свидницького). – Червоний промінь, 1984, 9 трав.

ГРИЦЮТЕНКО І. Є. Естетична функція художнього слова (в укр. прозі 30–60-х pp. XIX ст.). – Вид-во Львів, ун-ту, 1972.

     С. 188–170: (Про мову творів А. П. Свидницького).

ТИМОШЕНКО П. Д. Із спостережень над мовою і правописом творів А. Свидницького. – В кн.: Літературно-мистецька Вінниччина: Зб. статей. Одеса, 1969, с. 109–114.

Про роман «Люборацькі»

БІЛЕЦЬКИЙ О. І. Від давнини до сучасності: Вибрані праці: В 2-х т. – К: Держлітвидав УРСР, 1960. – Т. 1.

     С. 276–277: (Про роман А. Свидницького «Люборацькі»),

БИЛЕЦКИЙ А. И. Украинская классическая проза. – В кн.: Украинские повести и рассказы: В 3-х т. – М.: Гослитиздат, 1954. –  Т. 1.

     С. 28–29:   (Анализируется роман А. Свидницкого «Люборацкие»).

СИВАЧЕНКО М. Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. – К.: Вид-во АН УРСР, 1962. – 416 с.

СИВАЧЕНКО М. Є. Анатолій Свидницький і його роман «Люборацькі». – В кн.: Матеріали до вивчення історії української лі­тератури: В 5-ти т. К., 1960, т. З, с. 162–175.

СИВАЧЕНКО М. А. Свидницкий і його роман «Люборацькі» – В кн.: Свидницький А. «Люборацькі». К., 1955, с. 223–245.

ЧАЛИИ Д. В. Становлення реалізму в українській літературі. Перша половина XIX ст. – К.: Держлітвидав України, 1956.

     С. 307: (Про роман А. Свидницького «Люборацькі»).

ЧАЛЫЙ Д. В. Становление реализма в украинской литературе. К.: Изд-во АН УССР, 1958.

     С. 25: (О романе А. Свидницкого «Люборацкие»).

ЧАЛИЙ Д. В. Епопея в російській та українській літературах XIX ст. – К.: Наук, думка, 1980.

     С. 133–135, 143: (Про роман А. Свидницького «Люборацькі»).

БЕЛЯЄВ В. Біля джерел реалістичного роману: (Про роман Свидницького «Люборадькі»). – Літ. Україна, 1963, 19 лют.

ЛЕВЧЕНКО М. О. Випробування історією: Український дожовтневий роман. – К.: Дніпро, 1970.

     С. 69–75: (Про роман Свидницькаго А. П. «Люборацькі»),

ЛЕВЧЕНКО М. О. Шляхи українського роману: (Аналіз роману А. Свидницькаго «Люборацькі»). – Рад. літературознавство, 1963, № 3, с. 31, 39–41.

ВЛАСЕНКО В. О. Український дожовтневий роман. – К.: Дніпро, 1983.

     С. 6–7, 17, 21, 23–24, 41, 52, 82, 110, 118, 133, 137–138, 145–146, 148: (Про творчість А. Свидницького).

ГОЛУБЄВА 3. С. Про становлення жанру роману в українській літературі: (Згадується роман А. Свидницького «Люборацькі»). – Рад. літературознавство, 1967, № 1, с. 37, 40, 42–43.

БОЙЧУК А. П. Українська сатира другої половини XIX ст. – К.: Вища школа, 1972.

     С. 55: (Про роман А. Свидницького «Люборацькі»),

КУРС історії української літературної мови: Дожовтневий період: В 2-х т. – К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – Т. 2.

     С. 413–423: (Мова роману А. Свидницького «Люборацькі»).

ДОВГАЛЮК П. Атеизм в украинской литературе: Очерки. – М.: Наука, 1964.

     С. 107–110: (Атеистические мотивы в романе А. Свидницкого «Люборацкие»).

ДОВГАЛЮК П. Безбожні охоронці бога. (Антирелігійна тема в укр. літ): Нариси. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961.

     С. 99–102: (Антиклерикальна тема в творчості А. Свидницького).

БІЛЕЦЬКИИ Д. М., СТЕЦЬКО П. І. Атеїстичні мотиви української літератури. – Львів: Вища школа, 1977.

     С. 134: (Про А. Свидницького).

БІЛОГУБ І. М. На позиціях атеїзму: Атеїзм української революційно-демократичної літератури. – К.: Дніпро, 1974.

     С. 82–85: (Про творчість А. Свидницького).

ДЗИРА Я. Загублений роман: (Про А. П. Свидницького) – Україна, 1961, № 15, с. 20.

БУТРИН М. Оздоба українського письменництва: (Історія вид. роману А. Свидницького «Люборацькі»), – Друг читача, 1972, 17 лют.

КУШНІР І. Історія однієї книги: («Люборацькі» А.Свидницького). – Зоря комунізму, 1972, 24 серп.

КРАСО України – Поділля: Вікторина-подорож «Сто запитань про Вінниччину»: (Про автора роману «Люборацькі» А. Свидницького

Публікації до ювілею А. П. Свидницького

ВОЛОДИМИРОВ С. Ювілей автора «Люборацьких». – Комс. гарт. (Чернігів), 1984, 13 верес.

ВЕЧІР У КОЗЕЛЬЦІ (Чернігів, обл.). – Деснян. правда (Черні, ів). 1984, 12 верес,.

ГЕРАСИМОВ О. Шануймо його ім’я: (Вшанування пам’яті А. Свидниць­кого в Тульчин. р-ні). – Зоря комунізму, 1984, 20 верес.

ГРЕЧАНЮК С. «То для мене школа правди і любові». – Укр. мова і літ. в школі, 1984, № 9, с. 20–26.

ДРОБЧАК Г. Письменник, етнограф, фольклорист. – Сіл. вісті, 1984, 13 верес.

ДУБИНКА П. Книга ювіляра (А. Свидницького «Люборацькі»). – Зоря комунізму, 1984, 20 верес.

ДУДКО В. Хроніка страченого життя. – Деснян. правда (Чернігів), 1984, 11 вересн.

КУКУЛЕНКО П. «Перша... і одна з кращих»... – Людина і світ, 1984, № 9, с. 45–48.

МАГЕРА М. Слово шаною озвалося: (Про кн. А. Мацевича «Анатолій Свидницький», що вийшла в серії «Уславлені імена». – Друг читача, 1984, 13 верес., с. 5,

МАЦЕВИЧ А. Душа горіла.,.. – Україна, 1984, № 38, с. 19.

МАЦЕВИЧ А. Поруч з іменами Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. – Прапор Жовтня (Кам’янецьгПодільський), 1984, 13 верес.

МАЦЕВИЧ А. З простим людом. – Рад. Поділля, 1984, 12 верес.

МАЦЕВИЧ А. На боці правди і людяності: – Вінниц. правда, 1984, 13 верес.

МАЦЕВИЧ А. Проти темряви, супроти зла: – Літ. Україна, 1984, № 37, 13 верес.

МАЦЕВИЧ А. Слово про великого земляка. – Зоря комунізму, 1984, 6, 8, 11 верес,.

ОГОРОДНИК В. Сяйво далекої зірки: – Комс. плем’я, 1984, 8 верес.

РЕП’ЯХ С. Спалах. – Деснян. правда (Чернігів), 1984, 12 верес.

СИВАЧЕНКО М. Є. З історії української пареміографії: А. П. Свидницький. – Рад. літературознавство, 1984, № 9, с. 39–50.

СИДОРУК М. Вічне орлине перо. – Зоря комунізму, 1984, 20 верес.

СЛІПА Л. Вечір пам’яті (в м. Козельці на Чернігівщині). – Ленінський шлях (Козелець), 1984, 13 верес.

ФЕДОРЕНКО А. Нерозквітлий талант. – Корчагінець, 1984, 13 верес.

ХОМЕНКО О. На батьківщині Свидницького. – Вінниц. правда, 1984, 21 верес.

ХРОПКО П. Нерозквітлий талант: – Дніпро, 1984, № 8, с. 122.

ЦАЛЬ І. Автор «Люборацьких» про Тепличчину. – Зірка, 1968, 22 черв.

МАЦЕВИЧ А. Анатолій Свидницький: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1984. – 182 с.

МАЦЕВИЧ А. Яром, хлопці, яром...: (Уривок з документ, по­вісті «Купальські вогні» про письменника А. П. Свидницьково). – Комс. плем’я, 1970, 24 січ.

ДОВІДКОВІ ТА БІБЛІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ

СВИДНИЦЬКИЙ А. П. (1 (13). IX. 1834 – 6 (18). VIII 1871) – В кн.: БСЭ, 1976, т. 23, с. 76.

СВИДНИЦЬКИЙ А. П. (1 (13). IX. 1834 – 6 (18). VIII. 1871) – В кн.: УРЕ, 2-е вид., 198:3, т. 10, с. 56.

СВИДНИЦЬКИЙ А. П. (1 (13). IX. 1834 – 6 (18). VIII. 1871) – Б : УСЭ, 1983, т. 9, с. 504.

СВИДНИЦЬКИЙ А. П. (1 (13). IX. 1834 – 6 (18). VIII. 1871): – В кн. Краткая лит. энциклопедия, 1971, т. 6, с. 702.

СВИДНИЦЬКИЙ Анатолій Патрикійович. – В кн.: Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: В 5-ти т. К., 1963, т. З, с. 142–147.

ГЕРАСИМЕНКО В. Я. Анатолій Свидницький: Літ. портрет. - К.: Держлітвидав УРСР, 1959.

     С. 133: (Кор. бібліогр. список про життя і діяльність письмен­ника).

СВИДНИЦЬКИЙ А. Твори. – К.: Держлітвидав України, 1958.

     С. 501 – 503: (Кор. бібліогр. список про життя і діяльність письменника).

БУТРИН М. Л. Мова і стиль українських письменників: Біб­ліографічний покажчик літ. за 1953–1964 рр. – Львів: Каменяр, 1966.

     С. 99–100: (Про А. П. Свидницького).

ПІДЛАСКО Т. Тульчин: Путівник. – Одеса: Маяк, 1980.

     С. 20: (Про А. Свидницького).

ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ Вінниччини. – Одеса: Маяк, 1968.

     С. 92: (Згадується с. Маньківка Тульчин, р-ну, де народився і провів юнацькі роки А. П. Свидницький).

ЗМІСТ

ТВОРЕЦЬ БЕЗСМЕРТНИХ ОБРАЗІВ

ВИДАННЯ ТВОРІВ А. П. СВИДНИЦЬКОГО

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА

ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОСТІ А. П. СВИДНИЦЬКОГО

     Загальні матеріали

     Взаємозв’язки з російською та українською дожовтневими літературами

     Окремі питання творчої діяльності письменника

     Про роман «Люборацькі»

ПУБЛІКАЦІЇ ДО ЮВІЛЕЮ А. П. СВИДНИЦЬКОГО

ДОВІДКОВІ ТА БІБЛІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ

Управление культуры Винницкого облисполкома

Государственная областная универсальная научная библиотека им. К. А. Тимирязева

Областная организация добровольного общества любителей книги УССР

Наши выдающиеся земляки

к 150-леггию со дня рождения А. П. Свидницкий (1834–1871)

Рекомендательный указатель

Составители: Авраменко Галина Николаевна, Бочкова Валентина Борисовна, Хоменко Борис Васильевич.

Відповідальний за випуск А. И. Лучко.

Техн. редактор Т. Ф. Остапова.

Здано до набору 10. 08. 84. Підп. до друку 24. 08. 84 р.

Формат 60x84 1/16. Папір друк. № 1. Літ. гарн. 1-3-8Ш. Вис. друк. Ум. Друк. арк. 1. Ум. фарб. відб. 1. Тираж 1500. Зам. 2262, Безплатно. Барська друкарня. 288600. Бар, Р. Люксембург, 52.