Ян Потоцький (1761-1815)

Рік видання: 2001

Місце зберігання: Відділ зберігання

 Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва 

Відділ літератури та інформації з питань краєзнавства

Ян Потоцький

  (1761-1815)

До 240-річчя від дня народження

 

Вінниця, 2001

 Про Яна Потоцького

Протягом XVII-XX століть Україною промайнула ціла плеяда постатей роду Потоцьких. Різні вони були – стримані й злі, розумні і не дуже, поступливі і надто жорстокі.

У свідомості ж нашого люду Потоцькі в основному відомі як пребагаті магнати, що володіли величезною власністю на Правобережній Україні, зокрема у нас на Поділлі.

Розкорінившись на українських землях, Потоцькі забули про свій прадавній український селянський корінь, що сягає в XVI ст., – десь тоді у селі Потоки, що в Карпатах, один з пращурів перекинувся до поляків й спритно поліз заможною драбиною у багатство. 

Юлія з Любомирських Потоцька, дружина Яна

Художник Ж. Лампьєго 

Опісля рід Потоцьких дав коронних гетьманів і воєвод, політичних діячів і церковних ієрархів, істориків, письменників, бібліофілів.

Яскравою постаттю цього знаменитого роду був уродженець нашого краю Ян Потоцький – син коронного крайчого Юзефа Потоцького і графині Анни Терези з Оссоліньських. Таємний радник, почесний член

Петербурзької Імператорської АН граф Іван [Ян] Потоцький відомий нащадкам як письменник-історик, автор декількох комедій і повістей, етнограф і археолог, географ – невтомний мандрівник по Європі і Азії.

Народився Ян 8 березня (24 лютого) 1761 року в Пикові Вінницького повіту (нині село Калинівського району).

Пиківська старовина… Старий польський довідник сповіщає, що у XVI cт.у Пикові був замок Філона Кміти Чорнобильського. Потім ним володів князь Януш Острозький. Пізніше Пиків став належати Потоцьким… Саме в родинних маєтках Пикова та сусідньої Уладівки пройшло дитинство юного Потоцького.

Обдарований прекрасними здібностями, Ян разом зі своїм молодшим братом Северином був відправлений для здобуття освіти в Женеву і Лозанну, де і провів свої юнацькі роки. Швидко оволодів декількома мовами, з любов’ю вивчав грецьких і римських істориків, природознавство, математику.

Ян Потоцький належав до числа енциклопедично освічених людей свого часу. Змолоду багато подорожував. Побував у Франції, Швейцарії, Італії, Англії, Іспанії, Єгипті, Туреччині, Голландії, Китаї, Монголії, а з 1797 р. мандрував по Росії, зокрема по Сибіру, Кавказу. Проживав час від часу в м.Тульчині. В результаті – цікаві спостереження, дослід-ження, цінні роздуми, книги. “Кожна правда про людину або тварину, – писав він, – настільки важлива, що ради її вивчення потрібно охоче відмовитися від відпочинку чи розваг”.

Ян Потоцький
Портрет, що приписується Гойї
 

У 1792 році вступив до клубу якобинців у Парижі, у 80-90рр. XVIII ст. був автором проектів реформ Польщі з метою її оздоровлення. Після третього поділу Польщі (1795) став наближеним до імператорського двору Павла I, а при Олександрі I служив в російському міністерстві іноземних справ у Петербурзі.

Наукова праця Яна Потоцького була зосереджена переважно в галузі історії слов’янських народів. Його праці, присвячені цій темі, мали настільки вагоме значення, що не буде перебільшенням назвати Потоцького першим по часу славістом. Він намагався показати могутність і самобутність слов’янських народів, їх значення в долях людства. Як вчений серйозно досліджував ранню історію скіфів, сарматів, слов’ян, обстоюючи автохтонність слов’янських народів. Автор наукових праць “Дослідження про сарматів” в 4-х томах (Варшава, 1789-1792), “Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію і слов’ян” (Брауншвейг – Берлін, 1796), “Коротка історія народу Росії” (СПБ, 1802). У 1804-1805 рр. видав французькою мовою три книги, присвячені історії Волині, Поділля і Херсонщини, з використанням археологічних матеріалів, які поклали початок краєзнавчого вивчення цих регіонів. Йому належать 24 великі праці. Відомий польський історик і публіцист Міхал Баліньський (1794-1864) більше ста років тому писав у своєму нарисі: “У першому ряду вчених людей вісімнадцятого століття в Європі знаходиться без всякого сумніву історик граф Ян Потоцький”.

             
Ян Потоцький
“Рукопис знайдений
у Сарагосі” 

1790 року у Варшаві Ян Потоцький здійснив визначний, як на ті часи, науковий подвиг – піднявся у повітря на кулі власної конструкції

разом з уславленим французьким пілотом Бланшаром. Це був перший у світі науковий політ “апарата з двома кабінами по боках для наукових досліджень”, який пролетів відстань в одну польську милю (7,5 км) на висоті 2-3 км. “Благословляю науку, – писав Ян Потоцький, – яка приносить мені щастя, спокій і навіть насолоду, всупереч жахливому хаосу, в котрий укинуто наш час…”

Як письменник прославився фантастично-філософським романом “Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Потоцький, створюючи по суті перший польський роман, вклав у нього складний і заплутаний зміст, який в тій чи іншій мірі пов’язаний з його власними блуканнями і роздумами. Це не означає, звичайно, що “Рукопис” автобіографічний. Химерне поєднання переказу давньоєгипетських та іудейських вірувань з пустотливими епізодами в стилі “злодійського роману”, опис двірцевих інтриг, витончена еротика, екзотичний фон подій, в складних перепетіях яких важко розібратись, – все це підпорядковано, очевидно,одній цілі, одній раціональній концепції, породженій болісними, але плідними філософськими пошуками Віку Просвітництва. О. С. Пушкін, будучи під враженням від прочитаного роману, написав незакінчений вірш “Альфонс садится на коня…” Російський поет високо цінував і знав не тільки роман Потоцького, але і його наукові праці, на одну із яких він посилається, зокрема, в своєму “Путешествии в Арзрум”.

Творче надбання Яна Потоцького, різноманітні плоди пера його, які він видавав на диво малими тиражами (Археологічний атлас Європейської Росії – 57 книг, одноактні комедії – поки що знайдено одну книгу), ще чекають своїх дослідників, своїх Колумбів. Настане час, і широка читаюча публіка відкриє Потоцького не тільки як автора “Рукопису, знайденого в Сарагосі”, але як і драматурга, поліглота, дослід-ника Сходу, автора цікавих листів, де відбилося його бурхливе життя та така далека від нас бурхлива епоха…

1812 року граф Потоцький повертається на Україну. В останні роки свого життя, під впливом важких фізичних і моральних мук, він впав в меланхолію.

2 грудня (20 листоп.) 1815 року в панському будинку в селі Уладівка пролунав постріл. Челядь та родичі увірвалися в бібліотеку… Граф Ян Потоцький, правнук останнього гетьмана з роду Потоцьких, лежав на канапі з закривавленою скронею, а поруч, на килимі, – маленький інкрустований “лепаж’’. Це був удар мечем по гордієвому вузлу трагічних крайнощів, з яких склалася доля Яна Потоцького – мимоволі “чужого серед своїх” й “чужого серед чужих”. Панславіст, він обстоював ідеї споконвічного перебування в даній місцевості слов’ян, в наукових працях пропагував філософські ідеї, осміяні життям на його очах. Класик польської літератури, для якого легше писати, думати й говорити французькою, аніж польською. Патріот, якого поляки вважали ренегатом. Ворог Наполеона, помічник російського царя у боротьбі з “корсіканським жаховиськом,” – а в той же час його син Артур, другий син, був ад’ютантом Юзефа Понятовського, який воював з Наполеоном проти Росії...

Був двічі одружений. Від першого шлюбу з княгинею Юлією Любомирською у Потоцького було два сини – Альфред і Артур, від другого – з двоюрідною сестрою графинею Констанцією Потоцькою – син Бернард і дві доньки – Ірена і Тереза. Після смерті батька книжкові скарби і весь архів перейшли у спадок до старших синів.

Унікальну колекцію його творів зі Сходу було передано Кременецькому ліцею. Та життєві завірюхи завіяли і сам ліцей, і книжкові скарби, і багато чого з життєпису Яна Потоцького. І навіть цвинтар, де поховано славетного подолянина.

Всесвітня слава прийде до Яна Потоцького лише згодом, більше ніж через століття, і він справедливо займе те почесне місце в історії світового красного письменства, яке по праву йому належить.

РУЇНИ СХІДНОЇ гробниці
Малюнок Потоцького
 
Твори Яна Потоцького

Потоцкий Я. Путешествие в Турцию и Египет, совершенное в 1784 году / Пер. с франц. И.И. Кузнецовой; Предисл., примеч. М.С. Мейера // Восток-Запад. - М., 1985. - С. 35-82.

Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе / Пер. с пол. А.С. Голембы; Ст. и примеч. И.Ф. Бэлзы. - М.: Наука, 1968. - 623с: 3 л. ил. - (Лит. памятники).

Potocki J. Rekopis znaleziony w Saragossie. - Т. 1-3. - Lipsk: Ksiegarnia zagraniczna, 1847. - 220s + 232s + 200s.

 

Література про Я. Потоцького

Бэлза И. Ф. "Рукопись, найденная в Сарагосе": [Про Я. Потоцького та його твір] // Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. - М., 1968. - С. 571-595.

Бэлза И. ... Об обществе, о музыке, о дальней стороне... // Воспоминания о Ярославе Ивашкевиче. - М., 1987. - С. 87-96.

Із змісту: [Про письм. Я. Потоцького]. - С. 93-94.

Солом'янюк Ю. Самогубство в Уладівці [Я. Потоцького] //' Панорама. -1991.-17 січ.

Основные даты жизни и деятельности Яна Потоцкого // Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. - М., 1968. - С. 616-617.

Рекрут Я. Про Я. Потоцького // Робітн. газ. - 1995. - 25 трав.

Ткачук П. Свій серед книг: [Про життя і діяльн. Я. Потоцького] // Вінниччина. - 1995. - 13 трав.

Федосьєв С. Ян Потоцький (1761-1815) - письменник-подолянин // Прапор перемоги (Калинівка). - 2001. - 23 січ.

*   *   *

Баженов Л.В. Потоцький (Potocki) Ян // Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX - на початку XX ст.: Становлення. Історіогр. Бібліогр. - Хмельницький: Доля, 1995. - С. 226-227.

Баженов Л.В., Кошель О.М. Історик Поділля і Волині граф Ян Потоцький (кінець XVIH та початок ХГХ ст.) // Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. -Хмельницький, 1999. - С 452-455.

Петров А. Потоцкий, граф Иван Осипович // Русск. биогр. словарь. - СПБ. 1905. - [Т. XIV]. Плавильщиков - Примо. - С. 692-696. - Библиогр.: С. 696-697.

[Потоцький] // Энциклопед. слов. / Изд.: Ф. Брокгауз, И. Эфрон. -С.-Петербург, 1898. - Т. 14 (Полярные сіянія - Прая.). - С. 739.

Потоцький (Potocki) Ян // Рад. енцикл. історії України. - Т. 3. - К.. 1972.- С. 435-436.

Потоцькнй (Potocki) Ян // УРЕ. - 2-е вид. - К., 1983. - Т. 9. - С. 39.

*   *   *

Kaleta R. Pierwszy polski lotnik: [Про Я. Потоцького (1761-1815)] /У Kaleta R. Sensacye z dawnych lat, - Wroclaw, 1980. - S. 104-109.

Bartoszewicz J. Historya literatury polskiey. - W-wa: Glucksberg. 1861. -644 s.

Boelcki Jozef. Nowy dykcyonarz historyezny albo historya skrocona. -T. 1-3. -W-wa: Dufour, 1783-1784."

La Grande Encyclopedic: Inventaire Raisonne des Sciences des Lettres et desArts.- Paris; H Lamiaultet Cie Editeurs, [S.a.] - T. 24. - S. 457-458. 

 

Укладач Н. Лозовська

Редактор М. Спиця

Оригінал-макет Н. Спиця

Тиражування Г. Стратієнко

Відповідальна за випуск М. Карягіна

Тираж 50 прим. Ксерокс Вінницької ОУНБ їм. К.А. Тімірязєва. 21100, Вінниця, вул. Соборна. 73

 

Поділитися:

Ян Потоцький


 Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва 

Відділ літератури та інформації з питань краєзнавства

Ян Потоцький

  (1761-1815)

До 240-річчя від дня народження

 

Вінниця, 2001

 Про Яна Потоцького

Протягом XVII-XX століть Україною промайнула ціла плеяда постатей роду Потоцьких. Різні вони були – стримані й злі, розумні і не дуже, поступливі і надто жорстокі.

У свідомості ж нашого люду Потоцькі в основному відомі як пребагаті магнати, що володіли величезною власністю на Правобережній Україні, зокрема у нас на Поділлі.

Розкорінившись на українських землях, Потоцькі забули про свій прадавній український селянський корінь, що сягає в XVI ст., – десь тоді у селі Потоки, що в Карпатах, один з пращурів перекинувся до поляків й спритно поліз заможною драбиною у багатство. 

Юлія з Любомирських Потоцька, дружина Яна

Художник Ж. Лампьєго 

Опісля рід Потоцьких дав коронних гетьманів і воєвод, політичних діячів і церковних ієрархів, істориків, письменників, бібліофілів.

Яскравою постаттю цього знаменитого роду був уродженець нашого краю Ян Потоцький – син коронного крайчого Юзефа Потоцького і графині Анни Терези з Оссоліньських. Таємний радник, почесний член

Петербурзької Імператорської АН граф Іван [Ян] Потоцький відомий нащадкам як письменник-історик, автор декількох комедій і повістей, етнограф і археолог, географ – невтомний мандрівник по Європі і Азії.

Народився Ян 8 березня (24 лютого) 1761 року в Пикові Вінницького повіту (нині село Калинівського району).

Пиківська старовина… Старий польський довідник сповіщає, що у XVI cт.у Пикові був замок Філона Кміти Чорнобильського. Потім ним володів князь Януш Острозький. Пізніше Пиків став належати Потоцьким… Саме в родинних маєтках Пикова та сусідньої Уладівки пройшло дитинство юного Потоцького.

Обдарований прекрасними здібностями, Ян разом зі своїм молодшим братом Северином був відправлений для здобуття освіти в Женеву і Лозанну, де і провів свої юнацькі роки. Швидко оволодів декількома мовами, з любов’ю вивчав грецьких і римських істориків, природознавство, математику.

Ян Потоцький належав до числа енциклопедично освічених людей свого часу. Змолоду багато подорожував. Побував у Франції, Швейцарії, Італії, Англії, Іспанії, Єгипті, Туреччині, Голландії, Китаї, Монголії, а з 1797 р. мандрував по Росії, зокрема по Сибіру, Кавказу. Проживав час від часу в м.Тульчині. В результаті – цікаві спостереження, дослід-ження, цінні роздуми, книги. “Кожна правда про людину або тварину, – писав він, – настільки важлива, що ради її вивчення потрібно охоче відмовитися від відпочинку чи розваг”.

Ян Потоцький
Портрет, що приписується Гойї
 

У 1792 році вступив до клубу якобинців у Парижі, у 80-90рр. XVIII ст. був автором проектів реформ Польщі з метою її оздоровлення. Після третього поділу Польщі (1795) став наближеним до імператорського двору Павла I, а при Олександрі I служив в російському міністерстві іноземних справ у Петербурзі.

Наукова праця Яна Потоцького була зосереджена переважно в галузі історії слов’янських народів. Його праці, присвячені цій темі, мали настільки вагоме значення, що не буде перебільшенням назвати Потоцького першим по часу славістом. Він намагався показати могутність і самобутність слов’янських народів, їх значення в долях людства. Як вчений серйозно досліджував ранню історію скіфів, сарматів, слов’ян, обстоюючи автохтонність слов’янських народів. Автор наукових праць “Дослідження про сарматів” в 4-х томах (Варшава, 1789-1792), “Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію і слов’ян” (Брауншвейг – Берлін, 1796), “Коротка історія народу Росії” (СПБ, 1802). У 1804-1805 рр. видав французькою мовою три книги, присвячені історії Волині, Поділля і Херсонщини, з використанням археологічних матеріалів, які поклали початок краєзнавчого вивчення цих регіонів. Йому належать 24 великі праці. Відомий польський історик і публіцист Міхал Баліньський (1794-1864) більше ста років тому писав у своєму нарисі: “У першому ряду вчених людей вісімнадцятого століття в Європі знаходиться без всякого сумніву історик граф Ян Потоцький”.

             
Ян Потоцький
“Рукопис знайдений
у Сарагосі” 

1790 року у Варшаві Ян Потоцький здійснив визначний, як на ті часи, науковий подвиг – піднявся у повітря на кулі власної конструкції

разом з уславленим французьким пілотом Бланшаром. Це був перший у світі науковий політ “апарата з двома кабінами по боках для наукових досліджень”, який пролетів відстань в одну польську милю (7,5 км) на висоті 2-3 км. “Благословляю науку, – писав Ян Потоцький, – яка приносить мені щастя, спокій і навіть насолоду, всупереч жахливому хаосу, в котрий укинуто наш час…”

Як письменник прославився фантастично-філософським романом “Рукопис, знайдений у Сарагосі”. Потоцький, створюючи по суті перший польський роман, вклав у нього складний і заплутаний зміст, який в тій чи іншій мірі пов’язаний з його власними блуканнями і роздумами. Це не означає, звичайно, що “Рукопис” автобіографічний. Химерне поєднання переказу давньоєгипетських та іудейських вірувань з пустотливими епізодами в стилі “злодійського роману”, опис двірцевих інтриг, витончена еротика, екзотичний фон подій, в складних перепетіях яких важко розібратись, – все це підпорядковано, очевидно,одній цілі, одній раціональній концепції, породженій болісними, але плідними філософськими пошуками Віку Просвітництва. О. С. Пушкін, будучи під враженням від прочитаного роману, написав незакінчений вірш “Альфонс садится на коня…” Російський поет високо цінував і знав не тільки роман Потоцького, але і його наукові праці, на одну із яких він посилається, зокрема, в своєму “Путешествии в Арзрум”.

Творче надбання Яна Потоцького, різноманітні плоди пера його, які він видавав на диво малими тиражами (Археологічний атлас Європейської Росії – 57 книг, одноактні комедії – поки що знайдено одну книгу), ще чекають своїх дослідників, своїх Колумбів. Настане час, і широка читаюча публіка відкриє Потоцького не тільки як автора “Рукопису, знайденого в Сарагосі”, але як і драматурга, поліглота, дослід-ника Сходу, автора цікавих листів, де відбилося його бурхливе життя та така далека від нас бурхлива епоха…

1812 року граф Потоцький повертається на Україну. В останні роки свого життя, під впливом важких фізичних і моральних мук, він впав в меланхолію.

2 грудня (20 листоп.) 1815 року в панському будинку в селі Уладівка пролунав постріл. Челядь та родичі увірвалися в бібліотеку… Граф Ян Потоцький, правнук останнього гетьмана з роду Потоцьких, лежав на канапі з закривавленою скронею, а поруч, на килимі, – маленький інкрустований “лепаж’’. Це був удар мечем по гордієвому вузлу трагічних крайнощів, з яких склалася доля Яна Потоцького – мимоволі “чужого серед своїх” й “чужого серед чужих”. Панславіст, він обстоював ідеї споконвічного перебування в даній місцевості слов’ян, в наукових працях пропагував філософські ідеї, осміяні життям на його очах. Класик польської літератури, для якого легше писати, думати й говорити французькою, аніж польською. Патріот, якого поляки вважали ренегатом. Ворог Наполеона, помічник російського царя у боротьбі з “корсіканським жаховиськом,” – а в той же час його син Артур, другий син, був ад’ютантом Юзефа Понятовського, який воював з Наполеоном проти Росії...

Був двічі одружений. Від першого шлюбу з княгинею Юлією Любомирською у Потоцького було два сини – Альфред і Артур, від другого – з двоюрідною сестрою графинею Констанцією Потоцькою – син Бернард і дві доньки – Ірена і Тереза. Після смерті батька книжкові скарби і весь архів перейшли у спадок до старших синів.

Унікальну колекцію його творів зі Сходу було передано Кременецькому ліцею. Та життєві завірюхи завіяли і сам ліцей, і книжкові скарби, і багато чого з життєпису Яна Потоцького. І навіть цвинтар, де поховано славетного подолянина.

Всесвітня слава прийде до Яна Потоцького лише згодом, більше ніж через століття, і він справедливо займе те почесне місце в історії світового красного письменства, яке по праву йому належить.

РУЇНИ СХІДНОЇ гробниці
Малюнок Потоцького
 
Твори Яна Потоцького

Потоцкий Я. Путешествие в Турцию и Египет, совершенное в 1784 году / Пер. с франц. И.И. Кузнецовой; Предисл., примеч. М.С. Мейера // Восток-Запад. - М., 1985. - С. 35-82.

Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе / Пер. с пол. А.С. Голембы; Ст. и примеч. И.Ф. Бэлзы. - М.: Наука, 1968. - 623с: 3 л. ил. - (Лит. памятники).

Potocki J. Rekopis znaleziony w Saragossie. - Т. 1-3. - Lipsk: Ksiegarnia zagraniczna, 1847. - 220s + 232s + 200s.

 

Література про Я. Потоцького

Бэлза И. Ф. "Рукопись, найденная в Сарагосе": [Про Я. Потоцького та його твір] // Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. - М., 1968. - С. 571-595.

Бэлза И. ... Об обществе, о музыке, о дальней стороне... // Воспоминания о Ярославе Ивашкевиче. - М., 1987. - С. 87-96.

Із змісту: [Про письм. Я. Потоцького]. - С. 93-94.

Солом'янюк Ю. Самогубство в Уладівці [Я. Потоцького] //' Панорама. -1991.-17 січ.

Основные даты жизни и деятельности Яна Потоцкого // Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. - М., 1968. - С. 616-617.

Рекрут Я. Про Я. Потоцького // Робітн. газ. - 1995. - 25 трав.

Ткачук П. Свій серед книг: [Про життя і діяльн. Я. Потоцького] // Вінниччина. - 1995. - 13 трав.

Федосьєв С. Ян Потоцький (1761-1815) - письменник-подолянин // Прапор перемоги (Калинівка). - 2001. - 23 січ.

*   *   *

Баженов Л.В. Потоцький (Potocki) Ян // Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX - на початку XX ст.: Становлення. Історіогр. Бібліогр. - Хмельницький: Доля, 1995. - С. 226-227.

Баженов Л.В., Кошель О.М. Історик Поділля і Волині граф Ян Потоцький (кінець XVIH та початок ХГХ ст.) // Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки. -Хмельницький, 1999. - С 452-455.

Петров А. Потоцкий, граф Иван Осипович // Русск. биогр. словарь. - СПБ. 1905. - [Т. XIV]. Плавильщиков - Примо. - С. 692-696. - Библиогр.: С. 696-697.

[Потоцький] // Энциклопед. слов. / Изд.: Ф. Брокгауз, И. Эфрон. -С.-Петербург, 1898. - Т. 14 (Полярные сіянія - Прая.). - С. 739.

Потоцький (Potocki) Ян // Рад. енцикл. історії України. - Т. 3. - К.. 1972.- С. 435-436.

Потоцькнй (Potocki) Ян // УРЕ. - 2-е вид. - К., 1983. - Т. 9. - С. 39.

*   *   *

Kaleta R. Pierwszy polski lotnik: [Про Я. Потоцького (1761-1815)] /У Kaleta R. Sensacye z dawnych lat, - Wroclaw, 1980. - S. 104-109.

Bartoszewicz J. Historya literatury polskiey. - W-wa: Glucksberg. 1861. -644 s.

Boelcki Jozef. Nowy dykcyonarz historyezny albo historya skrocona. -T. 1-3. -W-wa: Dufour, 1783-1784."

La Grande Encyclopedic: Inventaire Raisonne des Sciences des Lettres et desArts.- Paris; H Lamiaultet Cie Editeurs, [S.a.] - T. 24. - S. 457-458. 

 

Укладач Н. Лозовська

Редактор М. Спиця

Оригінал-макет Н. Спиця

Тиражування Г. Стратієнко

Відповідальна за випуск М. Карягіна

Тираж 50 прим. Ксерокс Вінницької ОУНБ їм. К.А. Тімірязєва. 21100, Вінниця, вул. Соборна. 73