Пам’ятаєш, Земле, 45-й? Земле, 41-й не забудь!
Рік видання: 2005
Місце зберігання: Відділ краєзнавства
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА ім. К.А. ТІМІРЯЗЄВА
60-річчю Великої Перемоги
присвячується
Пам’ятаєш, Земле, 45-й?
Земле, 41-й не забудь!
Методичні поради і сценарії до підготовки і проведення урочистих заходів
Вінниця, 2005
ББК 85.345+63.3(4укр)624
П 15
Пам’ятаєш, Земле, 45-й? Земле, 41-й не забудь!: Метод. поради і сценарії / Уклад. В.Циганюк, М.Ревенко. Вступ. ст. “А музи не мовчали...” А.Левицького; Упр. культ. Вінниц. облдержадмін., ВОУНБ ім.К.А.Тімірязєва. – Вінниця, 2005. – С. 48.
Пропоноване видання вміщує комплекс конкретних організаційних заходів, методичних порад та ряд сценаріїв, присвячених 60-річчю Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
Видання розраховане на органи виконавчої влади, фахівців культури і освітян – всіх тих, хто забезпечуватиме організацію і проведення урочистостей до Дня Великої Перемоги.
Пам’ятаєш, Земле, 45-й?
Земле, 41-й не забудь!
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ І СЦЕНАРІЇ
ДО ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ УРОЧИСТИХ ЗАХОДІВ,
присвячених 60-річчю Великої Перемоги
Укладачі: Циганюк В.Ф., Ревенко М.Б.
Комп’ютерний набір Пасека Г.А.
Верстка Спиця Н.В.
Редактор Колосовська Г.І.
Коректор Спиця М.Г.
Відповідальний за випуск Циганюк В.Ф.
Підписано до друку 12.04.2005 р. Формат 60х84/16
Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 3.0
Тираж 1000.
Друк ТОВ «Меркьюрі-Поділля»
м.Вінниця, вул. Р.Скалецького, 15
тел. (0432) 52-08-02
А музи не мовчали...
Наближається 60-річчя Великої Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. Пережиті ним роки випробувань довели несправедливість вислову: “Коли гуркочуть гармати, музи мовчать”. Кожна людина віддавала фронту все, що було в її силах, і навіть більше. Одні воювали на передовій, інші працювали в тилу, забезпечуючи армію боєприпасами і провіантом. Не залишалися осторонь і діячі мистецтва: на фронтах, в шпиталях виступали концертні бригади артистів, кінорежисери ставили фільми, художники писали картини, письменники створювали художні та документальні шедеври.
9 травня 1945 року – рубіж закінчення найруйнівнішої в історії ХХ століття війни, рубіж приходу мирного життя, завойованого в жорстокій боротьбі з німецьким фашизмом і заплаченого мільйонами людських життів. Хто переступив той рубіж, ніколи його не забуде. В цей день злилися воєдино щастя, гордість, слава та гіркота страждань від небачених страшних втрат.
Змахуючи сльози, люди дихали Днем Перемоги. Життя перемогло! Мир переміг! Цей весняний день навічно залишився в пам’яті учасників тих подій, в особистій долі кожного з нас.
А до цього були чотири роки війни, чотири роки смертельного двобою з фашизмом. Згадуючи їх сьогодні, знову і знову захоплюєшся тим, наскільки насиченим, інтенсивним, не дивлячись на поневіряння і нестатки воєнного часу, було духовне життя суспільства. Висока моральність і гуманізм лежали в його основі. Не лише ратним подвигом, героїчною працею, але й величезною духовністю переміг наш народ ворога.
Духовна атмосфера воєнних років активно впливала на розвиток мистецтва. Адже в жодній національній культурі війна не народжувала такого колосального злету художньої творчості. Мистецтво періоду Великої Вітчизняної війни – феномен естетичний і соціальний. Мистецтво безпосередньо брало участь у боротьбі народу з ворогом, вселяло мужність, почуття оптимізму. Воно показувало страшну правду війни. Однак, навіть у найважчі дні воєнного лихоліття, в ньому звучала героїка, заклик, віра в Перемогу. Мистецтво допомагало воювати і перемагати.
У перші дні війни музиканти, композитори, актори, письменники, відклавши свою мирну професію, взяли в руки зброю і пішли в лави захисників Вітчизни, щоб надихати на ратний подвиг на фронтах війни, в партизанських загонах, в тилу. Вони в тяжкі години воєнного лихоліття творили справжні шедеври. Десятки віршів, пісень, симфоній були взяті “на озброєння” фронтом і тилом. Це було найбільшою бойовою вдачею і щастям для кожного митця.
Музична творчість композиторів С.Прокоф’єва, Д.Шостаковича, А.Хачатуряна, Т.Хренникова, В.Мураделі, А.Штогаренка, Д.Кабалевського правдиво відображала думки і почуття радянської людини в роки війни і тим виконала своє історичне призначення.
Особливу роль відіграла і масова пісня. Вона стала зосеред-женням прагнень і настроїв народу. Відомий радянський поет Михайло Матусовський назвав пісні воєнних літ справжнім дивом. Пісні “Заветный камень” Б. Мокроусова, “Вечер на рейде” або “О чем ты тоскуешь, товарищ моряк» В.Соловйова-Сєдого, «Землянка» К.Листова, «Темная ночь» М.Богословського, «Синий платочек» Є. Петербургського, “Прощайте, скалистые горы» Є.Жарковського, “Катюша” М. Блантера, “Темная ночь” М.Богословського, “Давай закурим” М.Табачникова, “Вася-Василек”, “Эх, дороги” А.Новикова, “В лесу прифронтовом” М.Ісаковського, “Песня о Днепре” М.Фрадкина та багато інших стали класикою, увійшли в скарбницю музичної культури нашого народу.
Душею бойової пісні була естрадна співачка Клавдія Шульженко. “Синий платочек” вона виконувала на всіх фронтах війни. Їй доводилося співати і в кубрику корабля, і на відкритому кузовіавтомашини, і на лісовій галявині, і в землянках.
Творчий подвиг, рівний по значенню бойовому, здійснив у перші дні війни композитор, який створив пісню ”Священная война” на вірші відомого поета – пісняра Василя Івановича Лебедєва-Кумача, і яку без перебільшення можна назвати Гімном Великої Вітчизняної війни. Цією людиною був професор Московської консерваторії і комбриг, композитор і художній керівник Червонопрапорного ансамблю пісні і танцю Радянської Армії Олександр Васильович Александров. Військові частини відправлялися на фронт бити ворога під звуки цієї пісні. Це воістину велика пісня, пісня-пам’ятник, яка стала яскравим прикладом участі мистецтва у всенародній битві з ворогом.
З перших днів війни, одягнувши солдатські шинелі, пішли на фронт і художники. Вони були солдатами і офіцерами, танкістами і льотчиками, партизанами і розвідниками. Однак, вже на третій день війни 24 червня 1941 року люди побачили плакат Кукриніксів “Беспощадно разгромим и уничтожим врага!”, В.Серова “Били, бьем и будем бить!”. Найбільшою ж популярністю користувався тоді плакат І. Тоідзе “Родина-мать зовет!”. В його чіткій, простій формі була сконцентрована головна ідея початку війни – Вітчизна у смертельній небезпеці.
Не випадково, що саме плакат став першим видом обра-зотворчого мистецтва періоду воєнного лихоліття. Важко назвати всіх художників, які зробили плакат часів Великої Вітчизняної війни гордістю агітаційного мистецтва. Тут: Кукринікси, І.Тоідзе. В.Іванов, Л.Голованов, В.Корецький, В.Серов і багато інших.
У мистецтві Великої Вітчизняної війни особливе місце займали і фронтові малюнки. Фронтовий малюнок поєднував у собі дві сторони: з одного боку це конкретний і точний документ, з іншого – він був втілений у певну естетичну і емоційну форму. Особливо популярними в роки війни були роботи О.Верейського “В часы затишья» або «Гармонь», а також ілюстрації до поеми О.Твардовського «Василий Теркин».
Серед фронтових малюнків велика кількість портретів. І це закономірно. В той період мистецтво цікавили не просто події війни, а головна її сила – людина на війні. Вагомий внесок в жанр воєнних малюнків зробили художники Студії М.Б.Грекова. Сьогодні фронтові малюнки складають героїчний літопис чотирьох епохальних воєнних років.
Художники-воїни на фронтах Великої Вітчизняної війни – неосяжна тема для наукового дослідження і нині. Вони, перш за все, були солдатами і разом з тим творили документальну хроніку війни своїми малюнками, плакатами, сатиричними листками.
У дні війни в діючій армії побували десятки театральних колективів, сотні різних ансамблів і окремих акторських бригад, що несли своє мистецтво мільйонам радянських воїнів, надихаючи їх на подвиги в боротьбі за честь і незалежність Вітчизни. За весь час Великої Вітчизняної війни в частинах Радянської Армії побувало близько чотирьох тисяч творчих колективів, які дали 1 350 000 концертів і вистав, зокрема 473 000 – в безпосередній близькості від передової лінії фронту. Радянські воїни-фронтовики бачили у себе визначних артистів українського драматичного театру – А.Бучму, Ю.Шумського, Б.Романицького, В.Василька, Г.Юру, М.Крушельницького та багато інших.
Програми фронтових бригад були найрізноманітніші: окремі невеличкі сцени з постановок, художнє читання, балетні номери, народні танці, арії та дуети з опер, музичні і навіть циркові номери.
В обслуговування діючої армії з перших днів війни включилися творчі колективи майже всіх театрів, що діяли на неосяжних просторах Радянського Союзу. В їх репертуарі велике місце займали твори української, російської та зарубіжної класики, які в умовах Великої Вітчизняної війни набували нового звучання. В них особливо підкреслювались мотиви патріотизму, віри в перемогу. Нерідко театральним колективам, співакам, акторам доводилося виступати під акомпанемент артилерійської канонади та потрапляти під обстріл з повітря.
В тилу продовжували створюватися героїко-патріотичні стрічки, кінозбірки на актуальну воєнну тематику, фільми для дітей фронтовиків. У столиці Узбекистану пліч-о-пліч працювали колективи трьох студій – “Мосфільму», Київської і Ташкентської.
1942 року український режисер Л.Луков почав знімати фільм “Два бійці”. Сюжет сценарію Є.Габриловича за повістю Л.Славіна “Мої земляки” відзначався глибоким проникненням у душевний світ солдата. Головну роль жвавого одесита Дзюбіна зіграв у ній тоді ще невідомий Марк Бернес. Фільм “Два бійці” був творчою вдачею колективу і набрав широкого розголосу, а успіх пісні “Темная ночь” з цієї кінокартини навіть обганяв швидкість демонстрації фільму на фронтах. Відомо, що у винятково важкий період блокади Ленінграда там показували цю картину, і вона додавала мужності й сил ленінградцям і захисникам міста.
Художню майстерність та творчу інтуїцію виявив режисер І.Пир’єв у фільмі “В шесть часов вечера после войны”, поставле-ному за сценарієм поета В.Гусєва. Музикальна, сповнена ліризму і чудових пісень, картина вийшла на екрани в 1943 році, задовго до Перемоги. У фіналі її герої зустрічаються біля Кремля, в перший день мирного життя, під спалахами переможного салюту і при цьому вони тримають в руках букети бузку. Отже, їх зустріч відбувається у травні! Як вдалося режисеру передбачити прихід Великої Перемоги у цей весняний день і донині залишається загадкою.
В.Пудовкін 1943 року здійснив постановку фільму “В ім’я Вітчизни”, Ф.Ермлер – “Вона захищає Батьківщину”. 1944 року вийшов на екрани фільм М.Донського “Райдуга”, за однойменною повістю В.Василевської, який вже невдовзі здобув широке міжнародне визнання і був удостоєний премії Американської академії кіномистецтва.
Колишній солдат Ленінградського фронту, відомий радянський артист Юрій Нікулін неодноразово згадував про надихаючу роль кіномистецтва у роки війни.
Все далі і далі час віддаляє нас від воєнних років, однак для прийдешніх поколінь історія залишила документальні свідчення, закарбовані у фотографіях, зроблених воєнними фотокореспондентами. Перші воєнні фотокадри, газети і журнали тих буремних років отримували з самого горнила війни. Суворі, зосереджені обличчя людей, яких фашизм примусив взятися за зброю, біженці на дорогах Білорусії, України, Смоленщини, зруйновані і спалені міста і села, понівечені історичні пам’ятки нашого народу, гіркота відступу, важкий шлях до Берліна... – все це безцінні документальні свідчення тієї епохи. Їх унікальність, професійність говорить про вершину майстерності авторів і про те, що репортери були не лише свідками, а й учасниками тих подій, вони щосекунди ризикували своїм життям, знаходячись на передовій під ворожим вогнем.
Бої за Берлін, останні дні і часи великої битви з фашизмом знайшли своє відображення в репортерських кадрах багатьох фотокореспондентів. Достатньо назвати, наприклад, роботи Віктора Тьоміна. Коли над Рейхстагом з’явився Прапор Перемоги, він, піднявшись літаком в небо Берліна, сфотографував його і в той же день відправив фото до Москви. Унікальний кадр був одразу ж надрукований у “Правді”.
Так і лише так народжувалася на плівках правда про тих, хто героїчно захищав рідну землю, свій дім від ворога.
Костянтин Симонов, письменник і журналіст, який пройшов довгий фронтовий шлях зі своїми колегами – військовими фотокореспондентами, писав після війни: “Людина, яка дивиться через об’єктив фотоапарата, завжди в кінцевому випадку дивиться через нього в історію...”.
Суворою і мудрою школою життєвого досвіду стала війна для тисяч радянських письменників. Відвага, мужність нашого народу знайшли своє відображення в творах безпосередніх учасників тих трагічних подій.
О.Довженко, Ю.Збанацький, П.Загребельний, В.Земляк, В.Речмедін, А.М’ястківський, О.Гончар, Ю.Бондарев, В.Биков, І.Еренбург, М.Шолохов, К.Симонов і багато інших на вогненних дорогах війни не лише підносили бойовий дух радянських солдат, а й зі зброєю в руках кували Перемогу. Бойовий і творчий внесок п’ятисот українських письменників-фронтовиків і народних месників навічно залишаться в пам’яті прийдешніх поколінь. Лише у сильного духом народу могли народитися такі художні твори – заклики, що надихали на справедливу боротьбу з ворогом, гартували мужність і відвагу.
Спливають роки, старіють ветерани, зростають нові покоління, для яких Велика Вітчизняна війна – це вже героїчні сторінки нашої історії. Однією з найяскравіших було і залишається Високе Мистецтво, створене в умовах голоду і поневірянь, під кулями і бомбами, яке вселяло мужність, оптимізм і віру в Перемогу. Мистецтво, створене життям тисяч і тисяч його відданих творців.
Із повагою
Анатолій Іванович Левицький,
начальник управління культури Вінницької облдержадміністрації,
заслужений працівник культури України
Цей день величний, наче світ
Шістдесятий рік на нашу землю приходить світле й одночасно скорботне свято – День Перемоги. У 60-й раз народи світу відзначають День Перемоги над німецькою фашистською машиною, що розпалила Другу світову війну й спричинила нечувані доти страждання й розруху колонізованих територій. Ця війна забрала життя мільйонів людей різних континентів, різного кольору шкіри, різних світоглядів, різного віку – від малих до старих.
Пам’ять про Велику Вітчизняну і про священну нашу Перемогу в ній і нині, більше, ніж через півстоліття, ятрить серця мільйонів.
Президентом України від 26.03.2004 року було видано Указ “Про відзначення 60-річчя Перемоги та пам’ятних подій Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”. Цим Указом передбачено розробку та проведення заходів щодо відзначення цієї ювілейної дати, спрямувавши підготовку та проведення ювілейних заходів на консолідацію суспільства, утвердження героїчних традицій старших поколінь, посилення державної турботи про ветеранів війни і вдів загиблих воїнів, проведення військово-патріотичних та культурно-масових акцій.
Проведення свята 9 Травня – це підсумок усієї роботи, яка велася на протязі багатьох років. Ми маємо уже певний досвід відзначення таких заходів у минулому і тому варто було б переглянути сторінки відзначення цієї дати для того, щоб використати традиційні заходи і внести щось нове.
Виходячи з цього, варто було б на регіональному рівні працівникам галузі культури спільними зусиллями забезпечити організацію і проведення ряду культурно-масових акцій, присвячених Дню Перемоги.
Це, зокрема, можуть бути конкурси серед школярів на кращі твори образотворчого мистецтва, красного письменства, виконавської майстерності.
Слід звернути увагу творчих колективів на поповнення репертуару, особливо українських авторів, продумати, як використати творчі надбання конкурсів у дні святкувань, дати їм путівку в життя і обов’язково сказати добре слово про їх авторів.
Великої уваги заслуговує пошукова робота. У музейних кімнатах відповідні стенди необхідно доповнити новою експонатурою. Варто подбати про перефотографування тих, чиї фотокартки знаходяться в музеях або в домівках родин, щоб із новими світлинами стати в ряд на мітингах та інших урочистостях під час їх проведення.
Добре зарекомендували себе пересувні виставки особистих речей ветеранів. Бажано зафіксувати письмово спогади ветеранів про їхній бойовий шлях, нагороди та відзнаки. Представивши їх на виставках, доповнити художньою та мемуарною літературою. Бібліотеки (обласні, міські, селищні) мають можливість зробити ксерокопії різних нагород періоду Великої Вітчизняної війни і дати до них короткий опис, що теж значно оживить пересувні виставки.
При підготовці до проведення тематичних вечорів, вечорів-портретів, уроків-мітингів, вечорів-реквіємів та інших форм масової роботи радимо використати інформацію, представлену в бібліографічному списку сценаріїв, органічно пристосувавши їх до конкретних ситуацій і конкретних людей.
Бібліотека має багато інших сценаріїв, аудіо- та відеодо-кументів, які можна використати в підготовці до свята. Крім того, можна зробити записи пісень воєнних літ та сучасних, присвячених подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні, повідомлень Радінформбюро голосом Левітана та інше.
Усі необхідні консультації можна отримати в ОУНБ ім.К.А.Тімірязєва (тел. 35-71-70) або на сайті http://www.vinnitsa.com , де систематично з січня по травень 2005р. будуть надаватися нові рекомендації щодо підготовки до проведення Дня Перемоги.
Подаємо примірні назви, які можна використати при організації різноманітних заходів:
Від укладачів
Проект.
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
_____________________
“____”__________2005 р.
РОБОЧИЙ ПЛАН
святкування 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників
“____”____________2005 р.
11.00-11.30
Прибуття та реєстрація делегацій районів, міст обласного значення на чолі з головами райдержадміністрацій, районних рад та міськими головами міст обласного значення.
________________(відповідальний)
Зустріч із працівниками облдержадміністрації, підприємств, організацій, делегацій районів та міст обласного значення.
________________(відповідальний)
Визначення місць паркування автотранспорту делегацій.
________________(відповідальний)
11.30-12.00
Організація тематичних виставок обласного краєзнавчого музею, Державного архіву Вінницької області, матеріалів (фотоальбомів) естафети пам’яті «Слава визволителям Вітчизни» до 60-річчя визволення України від фашистських загарбників.
________________(відповідальний)
Забезпечення роботи святкової торгівлі. Обслуговування гостей похідними військовими кухнями (кухні під імпровізованими наме-тами з маскувальної сітки, столи з посудом одноразового використання).
________________(відповідальний)
Озвучення майдану та виконання музичних творів часів Великої Вітчизняної війни
________________(відповідальний)
Розміщення на майдані гасла: «60 років визволення України від фашистських загарбників»
________________(відповідальний)
Оформлення сцени (Державний герб, герб Вінницької області, Державний прапор, гасло «60 років визволення України від фашистських загарбників»). Розміщення президії (столи, стільці, трибуна, мікрофон, вода, склянки). Оформлення рампи маскувальною сіткою.
________________(відповідальний)
Організація дитячого колективу для вручення квітів нагородженим ювілейною медаллю
________________(відповідальний)
Організація молоді для вручення нагород ветеранам
________________(відповідальний)
Забезпечення почесної варти та духового оркестру для здійснення церемоніалу вносу та виносу Державного прапора та прапора Вінницької області під час проведення урочистостей
________________(відповідальний)
Реєстрація та розміщення учасників урочистостей
________________(відповідальний)
- делегацій районів та міст обласного значення, запрошених на свято (згідно рейтингу)
________________(відповідальний)
- президії урочистих зборів
________________(відповідальний)
- нагороджених
________________(відповідальний)
- виступаючих
________________(відповідальний)
Підготовка сценарію та інших матеріалів (склад президії, виступаючих, кандидатур для нагородження) урочистого засідання з нагоди відзначення 60-річчя визволення України від фашистських загарбників
________________(відповідальний)
Підготовка програми святкового концерту
________________(відповідальний)
11.00-16.00
Забезпечення роботи автомобілів «швидкої допомоги» та пожежної охорони
________________(відповідальний)
Дотримання правопорядку під час урочистостей
________________(відповідальний)
Встановлення та забезпечення роботи обігрівачів
________________(відповідальний)
“___”__________________2005р.
Урочисте покладання вінків та квітів до меморіалу
________________(відповідальний)
Пам’ятаєш, Земле, 45-й?
Земле, 41-й не забудь!
Сценарій мітингу-пам’яті, присвячений 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні
60 років тому завершився славний історичний визвольний похід за свободу, незалежність, за життя рідної землі.
60 років тому останній снаряд, остання куля наздогнала знесиленого, але непереможного солдата-визволителя.
“Наше діло праве. Ворога буде розбито. Перемога буде за нами!” - з такими словами йшли в бій.
8 травня 1945 року фашистська Німеччина визнала себе переможеною і беззастережно капітулювала. 9 травня увесь народ радісно вітав День Перемоги. Яскравими вогнями переможного салюту розквітло небо над звільненою землею.
60 разів змінювалися роки на календарних листках, але незмінною лишалася пам’ять людська. Сьогодні ми святкуємо 60-річчя Великої Перемоги і завжди будемо схиляти голови перед світлою пам’яттю тих, хто подарував нам сьогоднішній день, і запалюватимемо свічки за здоров’я наших сивочолих героїв.
У багатьох селах і містах височать пам’ятники полеглим воїнам. Доброю традицією є проведення біля них мітингів пам’яті, спогадів, реквіємів.
Проведенню заходів можуть передувати екскурсії по місцях бойових дій, ознайомлення з історією краю, зустрічі з ветеранами. По всій території парку, де відбуватиметься мітинг, розміщені фотостенди, на яких представлені світлини періоду визволення України від німецько-фашистських загарбників. Ландшафт парку в святковому оформленні. Дерева навколо прикрашені стрічками, біля них можна представити експонати бойової техніки та зброї військового періоду. Обабіч дороги, що веде до пам’ятника, розставлені палаючі свічки.
Перед початком мітингу фонограмою лунають фронтові пісні: “Где же вы теперь, друзья-однополчане?” муз.В.Соловьёва-Седого, сл.А.Фатьянова; “Березы” муз.М.Фрадкина, сл.В.Лазарева; “Бухенвальдский набат” муз.В.Мурадели,
сл. Л.Соболева; “На безымянной высоте” муз.В.Баснера, сл.М.Матусовского; “Нам нужна одна Победа” муз. и сл.Б.Окуджавы, “Степом, степом” муз. А.Пашкевича, сл.М.Негоди.
10.00. звучать урочисті позивні.
Відкриває мітинг голова міської (сільської, селищної) ради.
Голова:
Сьогодні свято 60-річчя Перемоги увійшло в кожен дім, зігріло кожну чесну людину. Ми зі сльозами на очах вітаємо Вас, дорогі наші сивочолі ветерани і учасники Великої Вітчизняної війни, з цією славною датою. Низько вклоняємось серцем Вашим ранам і бойо-вим нагородам. Разом із Вами складаємо шану безсмертю і величі подвигу Невідомого солдата, що назавжди залишається молодим.
Спасибі за нашу свободу й життя, за врятовану землю і радість творення, за Вашу скромність і терпіння.
Спасибі, що Ви є сьогодні з нами. Вам, дорогі наші ветерани, Вашому безприкладному подвигу і мужності, славному 60-річчю немеркнучої Перемоги ми присвячуємо мітинг пам’яті.
Урочистий мітинг, присвячений 60-річчю немеркнучої Перемоги, дозвольте розпочати.
Фонограмою або в живому виконанні звучить Державний Гімн України.
Під час його виконання чоловіки кладуть праву руку на серце.
Державний Гімн України
сл. В.Чубинського, муз. М.Вербицького
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Голова:
Державний Прапор України внести!
Під звуки маршу до пам’ятника вноситься прапор України. Древко прапора тримає почесна людина, обабіч неї асистенти: ветерани війни і праці, призовники, школярі-відмінники навчання, бажано старшокласники. Всі вони проходять крізь юрбу людей, що зібралися на площі, до відведеного для них місця. Прапор вкладається у нішу тумби. Ті, хто його ніс, приєднуються до глядачів, а біля прапора стає почесна варта з школярів або військових, яка змінюється кожних півгодини. В асистентів у руках палаючі смолоскипи.
Голова:
Урочистий мітинг оголошую відкритим!
Ведучі виходять для продовження ведення мітингу.
Ведучий:
Грими, наша Славо, над світом,
Прослав Перемоги розмай.
О, сонце, високим привітом
Серця Ветеранам осяй.
Ведуча:
Пишається Вами Держава
За ратні і мирні труди.
Хай з Вами проміниться слава,
Як рідна сестра, назавжди.
Ведучий:
У радісний день Перемоги
При ріднім святім знамені
Зичимо щастя розлоге
І сонцем наповнені дні.
Ведучі надають слово голові райдержадміністрації, запрошеним керівникам області, гостям урочистостей. Відбувається нагородження ветеранів Великої Вітчизняної війни. Діти вручають квіти нагородженим.
Хоровий колектив виконує пісню.
Не стареют душой ветераны
муз. С.Тулікова, сл. Я.Зелинського
Помним грохот огня, помним дальние страны,
Каждый год, каждый день, опаленный войной, -
Не стареют душой,
Не стареют душой ветераны,
Ветераны второй мировой!
Пусть заноют порой наши старые раны,
Мы к победе, друзья, шли дорогой крутой.
Не стареют душой,
Не стареют душой ветераны,
Ветераны второй мировой!
Нам в отставку пока уходить еще рано.
Не сдаются сердца, им не нужен покой, -
Не стареют душой,
Не стареют душой ветераны,
Ветераны второй мировой!
Поклялись мы, друзья, мир крепить неустанно,
Но готовы всегда мы к судьбе фронтовой, -
Не стареют душой,
Не стареют душой ветераны,
Ветераны второй мировой!
Читець:
Я утверждаюсь
П.Тичина
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
А сила знову розцвіла.
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить – я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Тевтоніє! Мене ти пожирала,
Як вішала моїх дочок, синів
І як залізо, хліб та вугіль крала...
О, як твій дух осатанів!
Ти думала – тобою весь з’їдаюсь? –
Та, подавившись, падаєш в траву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
А сила знову розцвіла.
Сини мої, червоні українці,
Я буду вас за подвиг прославлять, -
Ідіть батькам на допомогу й жінці,
Дітей спішіте визволять!
На українських нивах, на російських,
На білоруських – я прошу, молю! -
Вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
Вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я – я не стидаюсь,
Гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Із ран – нове життя заколоситься,
Що з нього світ весь буде подивлять,
Яка земля! Яке зерно! Росиця! –
Ну як же не сіять?
І я сіяю, крильми розгортаюсь,
Своїх орлів скликаю, кличу, зву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Ще буде: неба чистої блакиті,
Добробут в нас підніметься, як ртуть,
Заблискотять косарки в житі,
Заводи загудуть...
І я життям багатим розсвітаюсь,
Пущу над сонцем хмарку, як брову...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! –
А сила знову розцвіла.
Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.
Ведуча:
Несуть вінки до братської могили.
Несуть весну – любов свою несуть.
Замріявся солдат закам’янілий,
Як і тоді, йдучи в далеку путь.
Заздалегідь сформована група юнаків несе скорботну гірлянду до пам 'ятника, а діти покладають квіти. Під час цієї процесії хоровий колектив виконує пісню.
Батько кличе синів
Батько кличе синів до старих ясенів,
До кленового кличе порога.
А сини не ідуть, а сини не встають,
Бо назавжди лягли край дороги
Я ночами не спав, я роками чекав,
Я не зводив очей з обелісків.
Тож приходьте, сини, упізнайте, сини,
Я ваш батько, вклоняюся низько.
Я листи до вас слав, похоронки ховав,
Я не вірив очам, обеліскам.
Тож вставайте, сини, попрощаймось, сини,
Я над вами склоняюся низько.
Кличе батько синів до старих ясенів,
Він в останню зібрався дорогу.
А синам усе чуть, та вони не прийдуть,
Бо сини бережуть Перемогу.
Голова районної Ради ветеранів оголошує хвилину мовчання
Ведучий:
Хвилина мовчання - Пекуча й терпка, як сльоза.
Хвилина мовчання -
Чиєсь материнське страждання.
Хвилина мовчання - В ній наша любов і гроза.
Як подвиг полеглих,
Священна хвилина мовчання.
Нам випала доля
Грудьми прикривать Сталінград.
У Бресті й Одесі В атаках в сімнадцять вмирати.
Я чую ще й досі:
- Ні кроку, ні кроку назад...
Як подвиг полеглих,
Священна хвилина мовчання!
Ведуча:
Дорогі наші сивочолі ветерани! Прийміть слова подяки й шани від учнів нашої школи.
Ціти одягнені у форму різних родів військ у відповідності до тексту.
Діти:
Всім шикуйсь! Рівняйся! Струнко! Нам дозволите сказати?
Ваші правнуки й онуки Дідусями мріють стати.
Хлопчик 1:
Тобто, схожими на вас,
Мужніми, сміливими.
Щоб дивились ви на нас І були щасливими!
Хлопчик 2:
Я військовим мрію стати,
Бо мій прадід - офіцер!
Дідом, мамою і татом Він командує й тепер!
Дівчинка:
А прабабцею - не може Він командувать як слід.
Це тому, що вона в нього Зампотил і замполіт!
Хлопчик 3:
А я в льотчики піду,
Як і мій дідусь!
Як літак мені дадуть,
В небо підіймусь.
Усі хмари розжену - Сонечко засяє.
Хай дідусь позагоряє:
Я - обороняю!
Хлопчик 4:
Прадід мій із міномета,
Що “катюша” звався,
Так прицільно бив фашиста
Той аж ... геть ховався!
От і я артилеристом Дуже хочу стати,
Щоби наших ветеранів Салютами вітати.
Хлопчик 5:
Був танкістом прадід мій.
Майже не спинявся:
Від Москви аж до Берліну В танку прокатався!
А тепер - на “Запорожці”
(Це я не для преси...)
Мусить місцем поступатись Всяким “Мерседесам”.
Хлопчик 6:
В нас найкращі в цілім світі Виробляють танки,
Ветеранам же машини —
Як консервні банки.
Разом:
Ми Вам, любі ветерани,
Побажаєм щиро.
Добре жити, нас зростити Й миру, миру, миру!
Після виступу дітей хоровий колектив виконує пісню
Клятва
муз. Г.Верьовки, сл. М.Бажана
В нас клятва єдина і воля єдина,
Єдиний в нас клич і порив!
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна
Розстрощемо вщент ворогів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
До бою звелась багатирська дружина
Радянських народів-братів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Чекає на ката ганьба й домовина,
Де б чоботом він не ступив.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Роззявилась свастики паща зміїна,
Та гада розчавить наш гнів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!
Ведучий:
Благословенна радісна година
Безсмертна буде в пам’яті віків.
Як над палаючими мурами Берліна
Стяг Перемоги в небі майорів.
Ведуча:
Україно! Земле воєн і великих Перемог,
Звитяг козацьких і фашистської навали!
Хай пісня миру на землі твоїй звучить
І голуб миру в небесах літає!
Хоровий колектив виконує пісню
День Победы
сл. В.Харитонова, муз.Д.Тухманова
День Победы, как он был от нас далек,
Как в костре потухшем, таял уголек.
Были версты, обгоревшие в пыли.
Этот день мы приближали как могли!
Припев:
Этот День Победы Порохом пропах,
Это праздник С сединою на висках.
Это радость Со слезами на глазах.
День Победы! День Победы! День Победы!
Дни и ночи у мартеновских печей
Не смыкала наша Родина очей.
Дни и ночи битву трудную вели -
Этот день мы приближали как могли.
Припев.
Здравствуй, мама, возвратились мы не все...
Босиком бы пробежаться по росе!..
Пол-Европы прошагали, полземли, -
Этот День мы приближали как могли.
Припев.
Голова:
Шановні ветерани! Дорогі друзі! Урочистий мітинг, присвячений 60-річчю Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні, закінчено.
Державний Прапор України винести.
Фонограмою звучить Державний Гімн України.
Урочистий мітинг оголошую закритим.
Його змінює фонограма маршу.
До ведучих підходить ветеран, який від себе та всіх присутніх дякує керівництву району та області.
Голова:
Запрошуємо всіх присутніх на урочисті збори громадськості області, присвячені 60-річчю Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
СЦЕНАРІЙ
проведення урочистих зборів громадськості області з нагоди відзначення 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників
Дата проведення: “____”______________2005 р.
Час проведення: ___________ год.
Місце проведення: ________________________
11.00-11.30 – Прибуття та реєстрація учасників зборів
11.00-12.00 – Виступ духового оркестру на майдані.
11.20-12.00 – Виконання пісень військової тематики учасниками художньої самодіяльності РБК
ПОЧАТОК УРОЧИСТОЇ ЧАСТИНИ
Засідання проводиться за участю керівників обласної та районних державних адміністрацій, обласної, міських та районних рад, органів місцевого самоврядування, ветеранів та громадськості області.
Розміщення в залі відповідно до вказаних у запрошеннях місць.
12.00 - Показ кадрів документальної хроніки часів Великої Вітчизняної війни;
- Почесна президія займає місця на сцені;
- Відкриття урочистих зборів.
Збори відкривають та проводять ведучі
Ведучий 1:
Шановні ветерани! Шановні гості, всі присутні!
Сьогодні ми зустрічаємося у цій святковій залі з нагоди знаменної історичної дати - 60-ї річниці з дня визволення України від фашистських загарбників.
Ведучий 2:
Вітаючи з цією священною і світлою датою всіх, кому вона дорога, висловлюю особливу подяку і шану командирам і рядовим бійцям різних фронтів, які, не рахуючись із труднощами, не шкодуючи власної крові і життя, мужньо пройшли вогненними фрон-товими верстами, чесно і сповна виконали свій ратний обов’язок.
Ведучий 1:
Ми, по-синівськи, вдячні партизанам і підпільникам, усім тим, чия активна діяльність у ворожому тилу стала одним із важливих чинників розгрому фашистських окупантів і їхнього вигнання із загарбаних територій.
Ведучий 2:
Вшануємо свободу тих, хто довів свою відданість державі в тилу. Позбавлені дитинства, юності, жіночого щастя, в нелюдських умовах вони цілодобово працювали на фронт, наближаючи своєю титанічною працею цей заповітний день.
Ведучий 1:
Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих, хто в роки Великої Вітчизняної війни своїм життям присягнув на вірність матері-Вітчизні. Щиро співчуваємо солдат-ським матерям і вдовам, дітям та онукам тих, хто не повернувся з далеких доріг війни.
Ведучий 2:
Завдячуємо їм, а ще більше живим, тим, хто знаходиться у цій залі та багатьом-багатьом іншим ветеранам, відсутнім сьогодні. Бо ж тільки завдяки їхній мужності, самовідданості ми маємо найдорожче – життя.
Ведучий 1:
Тому дозвольте, шановні ветерани, учасники бойових дій, партизани та підпільники, учасники трудового фронту, всі, хто кував Перемогу, від імені нашого повоєнного покоління низько вклонитися вашій мужності, стійкості, витримці, щиросердно подякувати Вам за те, що Ви є. Побажати міцного здоров’я та довголіття, бадьорості духу та наснаги, невичерпної енергії та мужності, добра та благополуччя на довгі-довгі роки.
Ведучий 2:
Перемога у Великій Вітчизняній війні – це великий історичний досвід, це висновок про те, що коли ми разом – тоді ми перемагаємо. Коли йдемо порізно – терпимо нищівних поразок. Тому сьогодні, як ніколи, Україні потрібні спільні дії всіх поколінь, єдність та злагода народу. Цьогорічне відзначення 60-ї річниці визволення України займе помітне місце у розбудові нашої держави, сприятиме об’єднанню та консолідації всіх здорових сил суспільства, стане символом єдності нації, народу та влади.
Ведучий 1:
Дозвольте урочисті збори, присвячені 60-річчю визволення України від фашистських загарбників, оголосити відкритими.
Виконується Державний Гімн України у виконанні хорового колективу
Ведучий 1:
Державний Прапор України та бойові прапори 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного полку та 101-го ордена Червоної Зірки полку зв’язку внести!
Вносяться Державний Прапор України та бойові прапори.
Оркестр виконує зустрічний марш
Ведучий 1:
Прошу сідати. Шановні учасники святкового зібрання! До слова запрошується___________________________ (доповідь).
Ведучий 2:
Сьогодні нам дуже приємно відзначити, що з нагоди 60-річчя визволення України від фашистських загарбників багато наших земляків нагороджено відзнакою Президента України, ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарб-ників». Дозвольте з великою вдячністю вручити Вам ці нагороди.
Вручає найповажніша особа зібрання.
Ведучий 1:
Ювілейними медалями нагороджуються:
Зачитується список нагороджених. Молодь вносить на сцену нагороди та вручає їх ветеранам Великої Вітчизняної війни.
Ведучий 2:
Від вдячних нащадків – квіти ветеранам війни.
Учні в національних костюмах вручають квіти.
Оркестр грає туш.
Ведучий 1:
На честь 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників ветеранам війни вручаються ключі від автомобілів «Таврія».
Зачитується список ветеранів війни, які отримують автомобілі.
Ведучий 2:
Слово від нагороджених має голова районної Ради ветеранів України ______________________________(виступ голови районної Ради ветеранів).
Ведучий 1:
Із нагоди 60-річчя визволення України від фашистських загарбників проведено ІІ-й етап конкурсу сільських, селищних та міських рад.
Зачитується список переможців, проводиться вручення нагород.
Ведучий 2:
Шановні учасники урочистих зборів! Для виносу Державного Прапора України та бойових прапорів 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного полку та 101-го ордена Червоної Зірки полку зв’язку прошу встати! Державний Прапор України та бойові прапори 456-го Гвардійського Сталінградського Червонопрапорного Авіаційного полку та 101-го ордена Червоної Зірки полку зв’язку винести!
Виносяться Державний Прапор України, прапор Вінницької області та бойові прапори.
Ведучий 1:
Шановні учасники святкового зібрання! Урочисті збори громадськості області з нагоди святкування 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників оголошуються закритими!
Виконується Державний Гімн України.
Ведучий 2:
За кілька хвилин для всіх учасників урочистого засідання відбудеться театралізований концерт.
ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ МОСТИ
Сценарій урочистого театралізованого вечора, присвяченого
60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
По обидва боки сцени розташовані відеоекрани.
Сцена повністю затемнена. Проміння софітів вихоплює з глибини обох боків сцени виготовлені з бойових гільз снарядів свічі – символ пам’яті. Вони палають, як смолоскипи. Кожна із гільз-свічок перев’язана стрічкою солдатської слави. Інша пара софітів пронизує своїм світлом темний купол сцени, як пронизували під час тривоги воєнні прожектори. Перед початком театралізованого концерту звучать фонограмою або у виконанні духового оркестру пісні на військову тематику.
Звучать позивні вечора. Під час слів диктора сцена повністю освітлюється. Хореографічна композиція “Шкільний вальс”.
Дикторський текст:
У полі жито колосом шуміло,
Лунивсь сталевий дзвін коси.
Із краю в край нестримно і грайливо
Линули дівочі голоси.
Десь надвечір вдарили баяни,
Стукіт закаблуків по селу...
Дикторський текст стихає. Після виконання композицій учасники завмирають. Стоп-кадр.
Дикторський текст:
А вночі...
Стук метронома. До застиглої композиції виходить воїн.
Воїн:
Уночі...
Немов ніколи не було на світі
Спокою й миру. Гул, вогонь і дим.
Усе змішав стальних розривів вітер.
Зорю мішав із порохом земним.
Фашисти скривавлену зброю
Піднесли у злобі на нас, -
Вставай, Батьківщино, до бою
І слухай Вітчизни наказ.
Композиція затемнюється. Піднімається інтермедійна завіса, за якою вибудовано хор ветеранів. Він виконує пісню “Священная война” сл.В.Лебедева-Кумача, муз. О.Александрова.
Диктор:
Двадцять два з половиною місяці йшли солдати вогняним шляхом визволення по землі України. Вирішальною у її звільненні від німецько-фашистських окупантів стала велетенська битва за Дніпро і визволення Києва.
60 років відділяє нас від тих буремних днів, та невмолимий час невладний над нашою пам’яттю і серцем.
Хор виконує пісню.
Пісня про Дніпро
сл. Є.Долматовського, муз. М.Фрадкіна
Біля буйних лоз та високих круч
і любили ми і росли.
Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч
Над тобою мчать журавлі.
Ой, Дніпро, Дніпро, серед темних туч
Над тобою мчать журавлі.
Ти побачив бій, богатир-ріка,
Ми в атаку йшли за Дніпро.
Хто поліг в бою – славен у віках,
Бо загинув він, як герой.
Хто поліг в бою – славен у віках,
Бо загинув він, як герой.
Кат напав на нас, ми пішли з Дніпра,
Смертний бій гримів, як гроза.
Ой, Дніпро, Дніпро, хвиль бентежна гра,
А вода ж твоя, як сльоза.
Ой, Дніпро, Дніпро, хвиль бентежна гра,
А вода ж твоя, як сльоза.
Хай фашистська кров, як ріка, тече
Вже для них настав час негод.
Як у повінь Дніпр, ворогів змете
Наша Армія, наш народ.
Як у повінь Дніпр, ворогів змете
Наша Армія, наш народ.
На сцену виходять ведучі.
Ведучий:
Вкраїна наша, села і міста,
І вічне небо, і вода пречиста,
Моря величні і земля свята –
Аби народ мій похитнувся
І випустив із рук свій меч і стяг,
І двадцять мільйонів поховавши
Не повалив до ніг своїх рейхстаг, –
Яким воно було б сьогодні наше?
Ведуча:
Отож не треба велемовних слів.
Братів згадаймо, поцілуймо матір,
І пригорнімо воїнів-батьків,
І вчімось їхні рани шанувати.
Ведучий:
Бо нас із вами просто не було б,
Ми не топтали б ряст на цьому світі.
Сини солдатські, повоєнні діти,
Схилім перед солдатами чоло.
На сцені висвітлюється цифра 60, до якої йдуть юнаки і дівчата. Вони несуть на траурних подушечках нагороди померлих ветеранів. Чіпляють їх до цифри 60 і таким чином із подушечок і нагород утворюється цифра 60 у новому звучанні. У цей час на авансцену виходить воїн.
На березі вічності
Б.Олійник
Воїн:
В колонах.
Поротно.
Крізь попіл, і бронзу, і мармур.
З непам’яті,
з пам’яті,
з виру морського і суші
Солдати,
матроси,
єфрейтори і командарми
Суворо
проходять
повз нас, і грядущих, і сущих.
Проходять
поротно
в погонах, у личках, в петлицях.
Біжать до воріт
матері, наречені, дружини.
І дивляться,
дивляться в лиця,
як злякані птиці,
Шукають, питають:
хто мужа,
хто брата,
хто сина.
Проходять повільно,
неначе тумани осінні.
Велике мовчання стоїть,
як гора над світами.
І раптом цю тишу
навиліт пронизує: “Сину-у!”
І десь із колони,
як з берега вічності: “Мамо-о...”.
Біжать од воріт
матері, наречені, дружини.
Злітають хустки і лягають на трави снігами.
І кришиться небо від зойків згорьованих: “Сину-у!”
І листом осіннім спада над колоною: “Мамо...”.
Проходять,
проходять –
і несть їм кінця і начала.
Шукаю між тих я, що безвісти ... в судну годину.
Та, батьку... Та де ж ти?
Ми ж тридцять віків тебе ждали.
І чую здалека, як з берега вічності: “Сину...“.
Так будьте ж ви прокляті
Нині,
і прісно,
й назавше,
Усі, хто поваживсь на святість
всесвітнього ритму.
Коли, проти глузду,
сини від батьків своїх – старші.
Коли в божевіллі за травнем –
зима, наче бритва.
І знову
поротно
шикують батьків командири.
Стають перед нами, як судді,
пречисті і строгі.
І ми перед ними – на лінії їхньої віри.
З Європи до Азії,
в грізному сяйві багнетів.
Їх – двадцять мільйонів!!! –
смертей своїх дату затерши,
Встають.
І нема серед них ані других, ні третіх!
У списках планети
однині усі вони – перші.
Велике мовчання стоїть,
як гора позахмарна.
І в тиші оцій, коли чутно,
як сходить пшениця,
Охриплі в окопах, закуті в бинти командарми
Говорять нам Слово,
і віщо вдивляються в лиця:
- Сини наші вірні.
Брати, матері наші й сестри.
Не треба печалі:
ми падали в січах без ляку.
Над нами ніколи не плакали тужно оркестри,
Бо з наших плацдармів живі починали атаку.
За те, щоб земля не зійшла з голубої орбіти,
Щоб в юному світі
і нині, і прісно, і завше
В правічному ритмі
за травнем приходило літо,
Щоб ваші сини не були від батьків своїх старші.
Ми чесно своє одробили на ратному полі.
Нам легко, бо ми
уже пам’яттю стали, мов клени.
Дивіться ж, нащадки:
в долоні синівської долі
Вручаємо світ ми
і наші високі знамена.
...Велике мовчання –
росте обеліском з граніту.
Колони
поротно
відходять в тумани осінні.
І ми стоїмо
при началі своєї орбіти,
І я відчуваю,
як досвід приходить до сина.
Нам випало, сину,
досіяти і долюбити.
Отецькеє поле –
і стати нового початком...
І я відчуваю,
як доля великого світу
На наші рамена
ляга,
наче батькова скатка.
По завершенні траурно-процесуального дійства оголошується хвилина мовчання.
Ведучий:
Хвилина мовчання... найдовша хвилина. У ній 60 секунд, як 60 років. У ній - наші вічні ровесники.
Ведуча:
Хвилина мовчання... Вона освітлена вогнем салютів і вогнем боїв. Найтихіша, найсумніша, найтяжча хвилина, сповнена гордості та мужності, скорботи й шани.
Ведучий:
Вшануймо пам’ять тих, хто відстояв для нас мир на землі хвилиною мовчання.
Поволі лине пісня “Степом, степом” муз. А.Пашкевича, сл. А.Негоди.
На фоні пісні дикторський текст
Дикторський текст:
Священними карбами,
Незнищеною славою,
Невмирущими ранами
Ліг на серце історії і наших народів
Той праведний подвиг.
Над полями бранними
Над батьками славними,
Схилімо голови.
Над рідними і нерідними,
Над знаними і незнаними.
Схилімо голови.
Ведуча:
Схиляємось у невимовній скорботі перед мільйонами жертв фашизму. Вічна пам’ять усім, хто поліг за рідну землю!
Степом, степом
Йшли у бій солдати.
Степом, степом –
Даль заволокло...
Мати, мати
Стала коло хати,
А кругом
В диму село.
Степом, степом
Розгулись гармати.
Степом, степом –
Клекіт нароста...
Степом, степом
Падають солдати,
А кругом
Шумлять жита.
Степом, степом
Поросли берізки.
Степом, степом
Сонце розлилось...
Степом, степом –
Встали обеліски,
А кругом
Розлив колось.
Степом, степом
Людям жито жати.
Степом, степом –
Даль махне крилом...
Мати, мати
Жде свого солдата,
А солдат
Спить вічним сном.
По закінченню пісні на сцені зміна темпоритмів і акцентів. Виконується хореографічна композиція “Уклін вам, ветерани”.
Дикторський текст:
При орденах йдуть ветерани знову,
До пам’яті звертається весь люд,
Бо в нашій незалежності, братове,
Є ветеранів давнішній салют!
За подвиг героїчний і величний,
За Україну нашу вільну й вічну.
Уклін доземний вдячності і шани
Вам, наші визволителі і ветерани.
Ведучий:
Пісні років війни – це своєрідний літопис тих історичних подій. Біль і радість, кохання і смуток, горе втрат і щастя перемоги. Все сплелось у поетичних рядках і незабутніх мелодіях безсмертних пісень часів Великої Вітчизняної війни. А зараз згадаймо і заспіваймо разом у цьому святковому колі пісні воєнної пори. Пісні, що стали пам’яттю серця і покликом віри.
Ведуча:
Що сниться вам, сини-солдати?
Не застудили б вас ні грози, ні вітри.
З яких доріг вас дома виглядати?
Невже забули, що сивіють матері...
Без оголошення звучать пісні: “Соловьи, соловьи” муз.В.Соловьева-Седого, сл.А.Фатьянова; “Дороги” муз.А.Новикова, сл. Л.Ошанина; “Где же вы теперь, друзья-однополчане” муз.В.Соловьева-Седого, сл.А.Фатьянова; “На безымянной высоте” муз.В.Баснера, сл.М.Матусовского; “Алеша” муз.Э.Колмановского, сл.К.Ваншенкина; “Темная ночь” муз.Н.Богословского, сл.В.Агатова.. Сцена затемнюється. Фонограмою або в живому виконанні звучать уривки з пісень: “Синий платочек” муз.Г.Петербургского, сл.Я.Галицкого; “Жди меня” муз.М.Блантера, сл.К.Симонова; “Смуглянка” муз.К.Листова, сл.А.Суркова; “В лесу прифронтовом” муз.М.Блантера, сл.М.Исаковского. На відеоекранах, що розташовані з боків сцени, демонструються кадри кінохроніки.
Дикторський текст:
Синя маленька хустина
Скільки ти снилась мені,
Як присипала нас глина
В мокрім окопі на дні,
Як піднімали в атаку
Гнівні швидкі літаки
І як клялись до останку
Нищить фашистські полки.
Троячи звагу і силу,
Мчали в новий вогнепад,
Маючи з рідного тилу
Хліба шматок і снаряд.
Ведучий:
Я – голос історії, пам’яті голос,
Що буде століттями жити у вас,
Я – ниви воєнної зріджений колос,
Я – домни вогонь, що в біді не погас.
Ведуча:
Згадайте сьогодні і ви, ветерани,
І ви, молоді, що не знали війни,
Про тих, хто забув тоді власнії рани,
Про тих, хто озветься до вас з далини.
Ведучий:
Спинімо час. Із нами тих немає,
Хто рятував цю землю, від біди.
Велична пам’ять серця! Закликаю,
Урочисто до зали увійди!
Ведуча:
Вони життя своє без роздумів віддали
За те, що ми у мирі живемо,
Ви на полях війни кривавих впали,
Ми ж перед вами на коліно впадемо.
Ведучий:
Сини Росії, і Прибалтики, й Кавказу,
Усіх національностей сини
Наш край подільський визволяли разом
Від ненависної фашистської чуми.
Ведуча:
Невже ізнов урветься тишина?
Невже ізнов з ранковою росою
Нова, страшна прокинеться війна
Й по світу знову піде смерть з косою?
Ведучий:
Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів...
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Ведуча:
Шановні сивочолі ветерани,
Друзі і наставники мої,
У негоду ниють ваші рани,
А ночами видяться бої.
Ведучий:
Сталінград, бої за Україну,
У вогні розтерзаний Дніпро,
Ви собою заслонили Батьківщину,
Утвердили на землі добро.
Ведуча:
Кривавим сном одкорчилась війна,
Літа зарубцювали давні рани...
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
Ведучий:
В атаку йшли не ради нагород,
Поранені страждали в медсанбатах...
За цвіт життя завдячує народ
Полеглим й посивілим солдатам.
Ведуча:
В серцях ветеранів – осколки війни,
Лише наша пам’ять – від ран отих ліки.
Від щирого серця сьогодні промовимо ми:
Спасибі вам, фронтовики!
Ведучий:
Схиляємо голови низько,
Щоб шану героям віддать,
На вічних постах стоять обеліски,
В полях обеліски стоять.
Ведуча:
День Перемоги – щаслива мить,
Та не всім судилося дожить.
Фонограмою або в живому виконанні звучить пісня “Журавлі” муз.Я.Френкеля, сл.Р.Гамзатова. На сцену виходять діти, несучи на рушниках портрети загиблих у війну земляків.
Хлопець:
Стоять, замислившись, тополі,
Бійців нагадують мені –
Отих, полеглих в травах, в полі,
В кривавих січах на війні.
Не тільки зграйно журавлями
В небесній синяві летять –
Вони в гаях, поміж полями,
В степах тополями стоять.
Торкнутись силяться зеніту...
Немов з легенди, мов живі,
Вони, здається, всього світу
Усього людства вартові.
Дівчина:
Схиляємо голови низько,
Щоб шану героям-солдатам віддать.
На вічних вартах стоять обеліски.
В полях обеліски стоять.
Ведуча:
Обеліски, пам’ятники... Скільки їх?! Але чому немає пам’ят-ника матері, що досі чекає з війни сина, вдовам, жінкам високої краси вірності, які виконали останній заповіт чоловіків – вивели в люди дітей? Саме вони, затамувавши горе й біль, відбудовували зруйноване, виховували своїх дітей – продовження нашого українського роду.
Ведучий:
Сьогодні ми з великою вдячністю і любов’ю згадуємо вас, солдатські вдови. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками обличчя, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам’ять про останні хвилини перед розлукою. Ви свято бережете листи-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани. Десятиріччя минули, а вони не загоїлися. Рани війни озиваються в серцях дітей і онуків, дружин і матерів загиблих. Рани війни болять нас усіх і досі.
Дівчина:
Схилилось зажурене жито,
Тамуючи біль в колосках.
І тануло-тануло літо
У Батьківських добрих очах.
Осколком останнім атака
Під серцем йому запекла,
Не скоро по нім будуть плакать
В хатині, що скраю села.
По синій зимовій пороші,
Крізь плетиво стомлених днів
Ще будуть стрічать листоношу,
Чекатимуть звісток з фронтів.
Бо мати не вірила смерті,
Зімкнувши уперто вуста,
Листи пожовтіли в конвертах,
На скронях біліють літа.
Ведучий:
На нашому святі присутні солдатські вдови, діти та онуки загиблих воїнів. Я прошу весь зал, стоячи, аплодуючи, віддати шану тим, хто вірно чекав, не втрачав надію та мужність.
Усі встають, аплодують, виконується пісня “А льон цвіте”
муз.І.Сльоти, сл. В.Юхиновича.
Ведучий:
О люди! Зберігаймо мирний день,
Щоби війна до нас не повернулась!
Нехай летить на крилах у пісень,
А не згаса в покосах смерті юність.
Ведуча:
Будь славен у віках, День Перемоги,
Будь славен День, що радість нам приніс.
Закінчились печалі, геть тривоги,
Хай буде радість і не треба сліз.
Ведучий:
Хай ворогам цей день несе тривогу,
День гніву нашого і помсти, й прокляття,
Коли в Берліні прапор Перемоги
Ми підняли як ствердження життя.
Вмикається світло. На сцені – всі учасники концерту. Звучить пісня “Поклонимся великим тем годам”
муз. О.Пахмутової, сл.М.Львова.
Ведуча:
І до тих пір загиблі
Будуть жити,
І доти вдовам
Ніч писатиме листи,
Допоки житимуть на світі
Людської пам’яті мости!
Виконують всі присутні пісню “День Победы”
муз.Д.Тухманова, сл. В.Харитонова
Рекомендована література:
Авдєєва А., Скобелева М. “Мы здесь с тобой не потому, что дата”: [Сцен. до Дня Перемоги] // Искусство в шк. – 2002. – № 2.– С.87-89.
Ефремова Н. Муза звала к Победе: [Літ.-муз. композиція, присвяч. молодим поетам воєн. часу] // Клуб.– 2000. – № 1.– С. 26-27.
Денисов В. Подвиг переможців житиме у віках: [Сцен. масового клуб. заходу] // Райдуга. – 1989. – № 4. – С. 25-44.
Линькова Т. И нам войну забыть нельзя: [Сцен. вечора-зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни] // Клуб.– 2000. – № 4.– С. 22-23.
Прокопенко М.М. П’є журавка воду: Вечір, присвяч. солдат. вдовам //Укр. мова і л-ра в шк.– 1993. – № 3.– С. 54-55.
Солдатский привал: [Сцен. до свята Перемоги в міському парку] // Клуб.– 2000. – № 2.– С. 16-17.
З М І С Т
Левицький А.І. А музи не мовчали... (вступна стаття)
Цей день величний, наче світ (від укладачів)
Робочий план святкування 60-ї річниці визволення України від фашистських загарбників
Пам’ятаєш, Земле, 45-й? Земле, 41-й не забудь! (сценарій мітингу-пам’яті)
Сценарій урочистих зборів громадськості області
Людської пам’яті мости! (сценарій театралізованого концерту)
Рекомендована література