СПІВЕЦЬ ЗЕМЛІ ПОДІЛЬСЬКОЇ

 

««Ваша основна тема – село. Але ж це невичерпна тема. Ви благоговійно любите мозолисті руки, що годують усіх нас. Ваша творчість – благородна данина народу. Прихильник правди, Ви ненавидите кривду, як безстрашний воїн».

(М. Рильський. Лист до Михайла Стельмаха).

 

Михайло Стельмах належить до чудової плеяди митців, яких вигодувало своїм насущним хлібом і виплекало своєю поезією багате історичними подіями, літературними традиціями, народно-поетичними скарбами наше чарівне Поділля.

Видатний український радянський письменник і громадсько-культурний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 6—10 скликань, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, Державної премії СРСР та Державної премії Української PCP ім. Т. Г. Шевченка, академік Академії наук УРСР, Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинськаго району на Вінниччині.

Захоплення працею, красою землі і природи Поділля Стельмах успадкував від діда Дем’яна, в руках якого «співало залізо й дерево», від батька Панаса Дем’яновича і матері Ганни Іванівни — щедрих душею, добрих і працелюбних хліборобів. В автобіографічній дилогії «Гуси-лебеді летять» і «Щедрий вечір» письменник з почуттям глибокої вдяч­ності згадує свого батька, який одного чудового ранку поставив його, «радісного й схвильованого», до плуга, а сам повів борозною коня, привчаючи сина до хліборобської праці. Глибокою любов’ю в повістях оповитий і образ матері — невтомної сільської трудівниці, яка подібно до героїні повісті Коцюбинського «Fata morgana » Маланки, поетизувала землю, пов’язувала з нею найсвітліші надії трудящих.

Я люблю хліборобську працю, — сказав Михайло Стельмах устами одного з героїв. Він любив орати і сіяти, косити і складати копиці. Як свідчить друг його юнацьких років Іван Синиця, під час шкільних канікул молодий учитель працював у полі разом з колгоспниками рідного села, спілкувався з різними людьми, любив пожартувати й поспівати з ними, збирав перлини народної творчості — прислів’я і приказки, пісні ліричні й обрядові, легенди й казки, пильно придивлявся до життя й побуту народу.

Михайло Стельмах ніколи не забував про отчий поріг. В день свого п’ятдесятиріччя він висловив глибоку синівську любов до великої рідні народів Радянського Союзу, орачів і сіячів «свого невеликого рідного села, де навчився любити світ і людей»¹).

Вінниччина була першою життєвою і поетичною школою Михайла Стельмаха, а його талановиті земляки — повчальним прикладом високої моральності трудової людини. Виступаючи на заключному концерті Тижня української літератури на Вінниччині 3 червня 1972 року, він знову звернувся до подолян з словами глибокої любові і вдячності: «Я безмірно вдячний своєму народові, я безмірно вдячний Вам, мої земляки, що Ви навчили мене, не лінуючись, іти в полі за плугом, дали з руки хліборобську жагу до праці, а серцеві відділили довічну любов»²).

___

¹) Літ. Україна. — 1962. — 29 трав.

²) Літ. Україна. — 1972. — 6 черв.

 

 

Після закінчення семирічки майбутній письменник деякий час очолював у рідному селі молодіжну рільничу бригаду СОЗу (спільна обробка землі), а з 1928 року навчався — спочатку у Вінницькому педагогічному технікумі, а потім на філологічному факультеті педінституту (1930 — 1933), де в той час студентами були Олександр Левада, Кузьма Гриб, Юрій Назаренко, працювала літературна студія, активним учасником якої був і Михайло Стельмах.

Важливими етапами в творчій біографії Стельмаха були короткочасна праця кореспондента в обласній газеті «Червоний край», роки вчителювання в селах Вінниччини і Київщини, збирання народної творчості, знайомство з письменником Яковом Качурою, а через нього і з Максимом Рильським — добрим порадником і старшим другом, вступ до Спілки письменників (1940), видання першої збірки поезій «Добрий ранок» (1941).

Михайло Стельмах мужньо витримав суворе випробування Великої Вітчизняної війни, яку він зустрів рядовим гармашем-зв’язківцем. Був двічі тяжко поранений.

В 1945—1953 роках молодий письменник працював старшим науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, в якому тепер зберігається окремий фонд фольклорних записів Михайла Стельмаха: чотири альбоми по п’ятдесят пісенних зразків у кожному, записаних в 30-х рр. в рідних Дяківцях і Літках на Київщині, фольклорні матеріали, зібрані письменником під час Вітчизняної війни, зокрема на території Польщі й Німеччини від радянських жінок, загнаних у фашистську неволю, а також після війни.

Чимало народних пісень різного змісту, зібраних Михайлом Стельмахом в селі Дяківцях та інших селах Вінниччини, опубліковано в книжці «Українські народні пісні в записах Михайла Стельмаха» (К., 1969).

Для Стельмаха-фольклориста властиве глибоке відчуття багатогранного змісту народної поезії, широкої гами її чуттів, художньої довершеності. В передмові до збірки «Народні перлини» Михайло Стельмах дає оригінальну характеристику народній пісні: «Народна пісня землі української — це насамперед історія землі української та невмирущість духу народного, це глибинний світ реального життя й боротьби, світ надій-сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі лихоліття»¹).

Дослідники нарахували сто п’ятдесят народних пісень, вплетених в ідейно-образну тканину творів М. Стельмаха. Народно-пісенні образи стали заголовками багатьох творів письменника.

Активна участь Михайла Стельмаха в житті радянського народу, у вирішальних подіях епохи — переконливе свідчення того, що на вершини літератури соціалістичного реалізму він підіймався «трударем, і солдатом, і вченим ішов» («Я родився біля самого сонця»). Полум’яна любов до радянського народу, соціалістичної Вітчизни, до людей «чорної землі і ясної надії», історії, поезії, природи рідного краю — ось невичерпні джерела, що, як цілюща вода, наснажували багатогранний і добрий талант Михайла Стельмаха.

Михайло Стельмах — поет ще недостатньо досліджений і оцінений, хоч він створив цілу поетичну бібліотеку для дорослих і дітей. Його поезія, за характеристикою Рильського, «справляє враження свіжого і світлого весняного потоку, її радісно читати...»^{2 )}.

Широке визнання серед народів Радянського Союзу здобули романи письменника «Хліб і сіль», «Кров людська — не водиця», «Велика рідня», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди» — монументальний епічний цикл, в якому відображено більш як півстолітній період життя українського народу. «Письменник, — говориться в некролозі, підписаному керівниками партії і уряду, — створив масштабні картини боротьби народу за перемогу соціалізму, глибоко правдиво відобразив соціальні перетворення в українському селі, возвеличив героїчний подвиг радянських людей у Великій Вітчизняній війні, їх звитяжну працю на відбудові народного господарства»³).

_______

1) Український фольклор: Критичні матеріали. — К., 1978. — С. 213—214.

2) Про Михайла Стельмаха: Літературно-критичні матеріали. — К., 1972. — С. 183.

3) Літ. Україна, — 1983. — 6 жовт.

 

Романи Михайла .Стельмаха в своїй сукупності становлять цілу країну на літературній карті Радянського Союзу. їх об’єднують в одне ціле конфлікти, й животрепетні проблеми першої половини двадцятого століття: людина і земля, боротьба Правди і Кривди, Добра і Зла, крах старого і становлення нового світу, формування людинии-колективіста, народження дорогоцінного чуття «великої рідні» між людьми і народами Країни Рад.

Романи «Хліб і сіль», «Кров людська — не водиця», «Велика рідня», відзначені Ленінською премією, М. Рильський справедливо назвав «трилогією про силу народну». В той же час кожен з цих творів присвячений проблемам певного етапу розвитку нашої країни, населений людьми різних характерів, життєвих устремлінь, соціальних ідеалів.

Так, роман «Хліб і сіль», перегукуючись своїм історичним змістом із совістю М. Коцюбинського «Fata morgana» і романом А. Головка «Мати», є художнім відкриттям безмежної духовної краси, морального багатства трудящого селянства, його непереможного прагнення мати землю і чесною працею здобувати хліб свій, жити за законами соціальної справедливості. Ця ідея яскраво виражена в епіграфі твору: «Найдорожче людині — хліб, сіль і честь».

Михайло Стельмах, як підкреслює критик Г. Штепь, наближався до великого Шевченка тоді, коли показував, що фізичне поневолення людей праці залишало їх вільними, нескореними в царстві духа. Герої роману «Хліб і сіль», починаючи від правдолюбця діда Дуная до його онука Максима включно, «як і всі до одного позитивні герої Шевченка, лише номінально належали до світу,, який жорстоко обмежував можливості їх самовияву»¹).

_____

1) Штонь Г. М. Романи Михайла Стельмаха. – К., 1935. — С. 160.

 

 

В романі «Кров людська — не водиця» показано, якою дорогою ціною заплатив наш нагод за землю і волю в період революції і громадянської війни. Ленінський «Декрет про землю», який за наказом Володимира Ілліча був розмножений масовим типажем і розданий солдатам, що поверталися з фронтів імперіалістичної війни, селяни-бідняки сприйняли як довгождану «Золоту грамоту», як акт найвищої соціальної справедливості. Потяг трудящих селян до землі, до нового життя не могли зупинити ні бандитські кулі, ні куркульські обрізи. Вороги революції, — думає про землю «перший партійний чоловік на селі» Свирид Мірошниченко, — «ще можуть полити її кров’ю засіяти кістьми, але навряд чи будуть жити на ній. Навряд! Бо вже дядько свій довгожданий наділ побачив, а хлібороба й смертю не відірвеш від землі».

Для героїв роману земля не тільки мати-годувальниця, земля — поезія. Як пише Стельмах, думки голови земельної комісії, селянина-бідняка Тимофія Горицвіта «були поетичні, як завжди поетична мрія яро чесне, краще життя. Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Не зерно, а серце своє вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя».

Роман «Велика рідня» — яскрава картина утвердження соціалістичних відносин життя в українському селі, становлення і нелегкого зростання нової людини — володаря колгоспної землі. Бригадир рільничої бригади, хлібороб-новатор Дмитро Горицвіт — головний герой твору — уособлює психологію селянина-колективіста, яка перемогла його колишні, індивідуалістичні інстинкти і поривання. Він глибоко відчуває красу хліборобської праці, прагне збагнути її таємниці. «Не для багатства так ревно робив Дмитро. Він любив поле, як син любить матір, він, здавалось, навіть відчував, як проростає зерно в землі. Ходив дивитися за кілька верст на перші сходи, радіючи і Вболіваючи над своєю невсипущою працею. Колос завжди веселив чи печалив руку, а зелені хвилі — серце. І нерідко тепер у суворому селянському колі робіт він знаходив щось нове».

Гарячого любов’ю до землі, її краси, хліборобської праці сповнені і герої романів «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди».

В наш час, коли сільському господарству як ніколи потрібні люди, зацікавлені працювати активно, з високою професійною майстерністю, новаторською жилкою, романи М. Стельмаха набувають особливого значення у вихованні любові до землі, хліборобської праці.

«Будемо справедливими, — пише дослідник творчості Стельмаха Борис Буряк, — після Мирного і Франка, Коцюбинського і Стефаника, Кобилянської і Головка у нашій літературі (а може, й не тільки у нашій) не було письменника, який так би знав душу селянина, з такою любов’ю і так тонко показав його в труді і на війні, в сім’ї і в коханні, в любові до землі і ненависті до ворога, як це зробив Михайло Стельмах у своїх романах» ¹).

Своєю активною позицією, громадянською мужністю герої Стель­маха допомагають нашим сучасникам в боротьбі проти бюрократів, «дармоїдів, розкрадачів соціалістичної власності, хабарників, проти тих, хто став на шлях, чужий трудовій природі нашого ладу» ²).

 

_____

1) Про Михайла Стельмаха. — К., 1972. — С. 15.

2) Горбачов М. С. Політична доповідь ЦК КПРС XXVII з’їздові Комуністичної партії Радянського Союзу. — К., 1986. — С. 57.

 

 

Позитивні герої Стельмаха Свирид Мірошниченко, Дмитро Горицвіт, Марко Безсмертний, Максим Туровець, Данило Бондаренко дбають про радість праці, про добробут і щастя селян-колгоспників. Герой роману «Правда і кривда» голова колгоспу Марко Безсмертний мислять державними масштабами, мужньо бореться проти багатоликої і підступної кривди, втілює турботу партії про хлібороба. «Вони, — думає Марко про своїх односельців, — чекають, щоб ти не зледачів, а став справжнім господарем тієї землі, на яку вперше ступив м’якими ноженятами. Вони хочуть бачити в тобі свого батька і брата, а не бурмила, від якого вже зранку тхне самогоном. Вони бажають, щоб їм весело, з піснею, а не з матюком працювалося з тобою».

Радість праці в людей відбирали горе-керівники, такі, як заступник голови райвиконкому Крамовий («Велика рідня»), колишній голова колгоспу Безбородько і начальник обласного управління сільського господарства Кисіль («Правда і кривда»), голова райспоживспілки Хворостенко («Дума про тебе»), районний прокурор Ступач («Чотири броди») та їм подібні, що вискочили на керівні посади, коли соціалізм мав труднощі в кадрах. За характеристикою письменника — це розкрадачі «великої народної віри в скарби революції», люди без совісті і народних моральних устоїв. Вони бояться сільської праці. Марко Безсмертний думає, що «більші чи менші безбородьки в конюхи не підуть: вони скуштували і легкого хліба, і меду, заробленого язиком чи лукавством».

Оцінюючи роман «Правда і кривда», Л. Новиченко відзначає, що «загальний пафос роману — пафос діяльного, соціалістичного гуманізму й непримиренності до всілякої кривди, бездушності, показухи — весь цей великий ідейний план твору залишив неабиякий слід в українській радянській літературі»¹). Цю оцінку можна віднести й до інших романів Стельмаха.

_______

1) Новиченко Л. Український радянський роман. — К., 1476. — С. 93.

 

В п’єсах письменника «Золота метелиця», «Правда і кривда», «Зачарований вітряк», «На Івана Купала», «Кум королю», «Дума про любов», як і в його романах, відображено соціальні й ідейно-моральні конфлікти в радянському суспільстві, важливі сторони народного життя.

Географія подій творів Михайла Стельмаха рідко коли виходить за межі Вінниччини, але проблеми, підняті в них, земні і вічні, мають загальнорадянське, а часто і вселюдське значення. Рідний край став для нього джерелом тем, сюжетів, образів, філософських роздумів про смисл життя і призначення людини на землі. «Всі мої романи, повісті, п’єси, — сказав Михайло Стельмах 1970 року, виступаючи у Хмільнику як кандидат у депутати Верховної Ради СРСР, — написані про чарівний Подільський край, про вас, мої дорогі земляки-родичі. Ви для мене наснага, сила, щастя і приклад того, як і для чого жити на землі»¹)

 

1) Літ. Україна. — 1970 — 29 трав.

 

 

П’ять разів обирали Михайла Стельмаха його земляки до найвищого . органу Радянської влади. Письменник високо цінував їхнє довір’я, з Почуттям високої відповідальності звітував перед ними, виступаючи в Козятині, Калинівці, Літині, багатьох інших містах і селах Вінниччини.

Вражає любов Михайла Стельмаха до рідного села, педагогічного інституту, в якому навчався, до історичних подвигів, кажучи його словами, «наших гордих і славних Іванів» — Богуна і Гонти, до добрих, співучих, роботящих земляків.

Він, наприклад, клопотався про спорудження школи в Дяківцях, віддав для цієї благородної справи Ленінську премію.

Незважаючи на велику зайнятість творчою і громадсько-державною роботою, Михайло Стельмах часто бував у Вінницькому педагогічному інституті. З його участю обговорювалися романи «Кров людська — не водиця», «Велика рідня», «Правда і кривда». Очі письменника світилися радістю, коли він відчував закоханість студентів у літературу, розуміння ними краси художніх образів. Письменник щедро дарував свої твори студентам і викладачам.

Разом з дружиною Лесею Анатоліївною Михайло Панасович взяв участь у науковому засіданні «Патріотичне й інтернаціональне виховання шкільної молоді в процесі вивчення творчості Михайла Стельмаха», організованому кафедрою української літератури Вінницького педінституту разом з НДІ педагогіки УРСР до 60-річчя з дня народження письменника.

Мені не раз доводилось зустрічатися з Михайлом Стельмахом у Вінниці і Києві, виступати з словом про письменника у Шпиківській середній школі, куди він був запрошений в 1972 році. Демократизм, людяність, оригінальність і краса художнього мислення, висока відповідальність за свою творчу працю — ось що захоплювало людей, які мали щастя зустрічатися з видатним письменником.

Михайло Стельмах — новий тип письменника-громадянина, якого виховало соціалістичне суспільство. Він успадкував від природи, свого роду й народу, виробив титанічною працею якості неповторно-прекрасного митця: людяність, любов до правди і ненависть до кривди, мужність у боротьбі проти всього потворного, тонке відчуття природи і мистецтва.

Твори Михайла Стельмаха — це «духовний хліб» для мільйонів. В наші дні вони вчать працювати на совість, жити, неухильно додержуючись норм соціалістичного співжиття, служать моральному оздоровленню суспільства.

Всенародною шаною оповите ім’я письменника в нашій країні. Переступивши грані свого фізичного існування, Михайло Стельмах живе другим, посмертним життям. Щороку виходять великими тиражами його поезії, романи, повісті, драми. В 1982—1983 рp. Вийшло найповніше видання його творів у семи томах. З’являються нові дослідження про життя і творчість письменника. За рішенням ЦК Компартії України й уряду республіки у Вінницькому педагогічному інституті, який він закінчив 1933 року, встановлена стипендія ім. Михайла Стельмаха. Ім’я письменника присвоєно Дяківецькій середній школі, одній з вулиць Вінниці, одній із бібліотек Києва, теплоходу Чорноморського пароплавства. Є музейна кімната Михайла Стельмаха в його школі, а в 1987 році буде створено літературний музей в рідному селі. В 1986 році зо рішенням Вінницького обкому Компартії України вперше     відбулися Стельмахівські читання, які будуть щорічно проводитись в травневі дні.

Творчості Михайла Стельмаха судилося довге життя. Пройнята животворними ідеями соціальної справедливості, утвердженням краси вільної праці, миру і дружби між народами, художньо довершена творчість письменника є воістину золотий посів на вселюдському полі. Вона потрібна людям, як вода й повітря, хліб і сіль.

 

В. БОРЩЕВСЬКИЙ,

зав. кафедрою української літератури Вінницького педінституту, професор, заслужений працівник, вищої школи Української PCP.

ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ М. П. СТЕЛЬМАХА

 

Зібрання творів

 

ТВОРИ: В 7 т. – К.: Дніпро, 1982 – 1984. – Т. 1–7.

ТВОРИ: В 6 т. – К.: Дніпро, 1972 – 1973. – Т. 1–6.

ТВОРИ: B 5 т. – К.: Дніпро, 1962 – 1963. – Т. 1–5.

СОБРАНИЕ сочинений: В 5 т. – М.: Худож. лит., 1983-1984.-- Т. 1–5.

 

Збірники і окремі видання

 

Проза

 

ВЕЛИКА рідня: Роман-хроніка /Вступ. стаття Є. П. Гуцала. – К.: Веселка, 1981. – 528 с. – (Шкіл. б-ка).

ГУСИ-ЛЕБЕДІ летять...: Повість. – К.: Дніпро, 1978. – 149 с.

ДУМА про тебе: Роман. – К.: Дніпро, 1985. – 390 с. – (Звитяга).

КРОВ людська – не водиця: Роман. – К.: Дніпро, 1986. – 348 с.

ПРАВДА і кривда (Марко Безсмертний): Роман. – К.: Молодь, – 456 с. – (Шкіл. б-ка).

ХЛІБ і сіль: Роман. – К.: Дніпро, 1978. – 575 с.

ЧОТИРИ броди: Роман. – К.: Дніпро, 1981. – 506 с.

ЩЕДРИЙ вечір: Повість. – К.: Дніпро, 1967. – 114 с.

 

Поезія

 

ПОЕЗІЇ // Стельмах М. Твори: В 7 т. – К., 1984. – Т. 7.    – С. 6–166.

ЖИТО сили набирається: Поезії. – К.: Рад. письменник, 1954. – 224 с.

МАК цвіте: Поезії. – К.: Дніпро, 1968. – 247 с.

МАК цветет: Стихи /Авториз. пер. с укр. Ю. Саенко. – М.: Сов. писатель, 1974. – 191 с.

ПОЕЗІЇ. – К.: Держлітвидав УРСР, 1958. – 495 с.

[ВІРШІ] // Антологія української поезії: В 6 т. – К., 1985. – Т. 5. – С. 115 – 124.

 

Пісні

ВЕРИКІВСЬКИЙ М. Вибрані твори. – К: Муз. Україна. 1981. – Т. 4. – 159 с.

    Із змісту: [Пісні .на слова М. Стельмаха]: Крим за горами. – С. 115;  Пісня плотарів. – С. 116–117; Ноктюрн. – С. 118–127].

ВЕРМЕНИЧ В. «Жито сію, жито сію...» / Слова М. Стельмаха // Україна. – 1974. – № 44. – С. 24.

ЗАВАЛІШИНА М. Зацвіла у лузі травка /Слова М. Стельмаха // Завалішина М. Пісні для дітей. – К., 1983. – С. 20–21.

ІСАКОВ О. Журавка /Слова М. Стельмаха // Рад. жінка. – 1973.– № 2. – С. 2 обкл.

ІСАКОВ О. Летять човни над Дніпром /Слова М. Стельмаха // Сіл. вісті. – 1974. – 13 жовт.

МАИБОРОДА П. Елегія /Слова М. Стельмаха // Майборода П. Вибрані пісні. – К., 1978. – С. 119–122.

ЛЕВИЦЬКИЙ О. Тобою, краю мій, живу /Слова М. Стельмаха // Героям праці: 3б. пісень. – К., 1976. – С. 10–14.

МЕЛЬНИК В. Комуніст /Слова М. Стельмаха. – К.: Мистецтво, 1979. –  3 с.

 

 

Драматургія. Кінодраматургія

 

Матеріали про втілення творів письменника на сцені театрів дивіться у розділі «М. П. Стельмах і мистецтво».

 

П'ЄСИ // Стельмах М. Твори.: В 7 т. – К., 1984. – Т. 7. – С. 402–637.

   Зміст: Зачарований вітряк. – С. 402–463; Дума про любов. – С. 464–517; Правда і кривда. – С. 518–591; Кум королю. – С. 592–637.

ЗАЧАРОВАНИЙ вітряк; Правда і кривда: [П’єси]. – К: Дніпро, 1967. – 198 с.

ЗАЧАРОВАННЫЙ ВЕТРЯК: Пьесы / Пер. с укр. – М.: Сов. пи­сатель, 1969. – 279 с.

    Содерж.: Зачарованный ветряк. – С. 5–86; На Ивана Купала. – С.    87–146; Правда и кривда. – С. 147–224; Кум королю. – С. 225–279.

ЗОЛОТА метелиця: Комедія на 3 дії, 7 картин. – К.: Мистецтво, 1955. – 122 с.

КУМ королю: Комедія на 2 дії. – К.: Мистецтво, 1968. – 70 с.

ПРАВДА і кривда: Драма на 3 дії, II карт, з прологом та епіло­гом. – К.: Дніпро. 1965. – 126 с.

СТЕЛЬМАХ М. П., ЮДІН М. Живи, Україно!: Літ. сценарій повно­метражного докум. фільму. – К: Держ. вид. образотворч. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1958. – 59 с.

 

Твори для дітей

 

ЖУРАВЕЛЬ: Вірші [для дошк. віку]. – K.: Веселка, 1970. - [12] с.

КАЗКИ: Віршовані казки. – K.: Веселка, 1982. – 124 с.

КОЛОСОК до колоска: Вірші. – K.: Веселка, 1973. – 24 с.

МАЛЕНЬКА Оленка: Казка. – K.: Веселка, 1983. – 20 с.

НЕПОСЛУШКО Довгі Вушка та Дзвінок: Казки за нар. мотивами: (Для молодш. шкільн. віку). – K.: Веселка, 1980. – 87 с.

ОЙ, весна-зоряночка: Вірші і казки. – K.: Веселка, 1977. – 152 с.

У БОБРА добра багато: Вірші та казки. – K.: Веселка. 1979. – 95 с.

ХАТКА в березовому лісі: Казка. – K.: Веселка, 1984. – 28 с.

ЧОРНОГУЗ приймає душ: Вірші. – К : Веселка, 1971. – 23 с.

ЩО ПОСІЄШ, те й пожнеш: Казки. – K.: Веселка, 1971. – 32 с.

ЯК ЖУРАВЕЛЬ збирав щавель: Вірші. – K.: Веселка, 1969. – 12 с.

 

Фольклористика. Літературознавство. Публіцистика

 

ДУМИ /Упоряд., підготовка текстів, вступне слово та примітки М. П. Стельмаха. – К. :Держлітвидав УРСР, 1959. – 186 с.

ЖАРТІВЛИВІ пісні / Упоряд. М. Стельмах. – K.: Держлітвидав УРСР, 1963. – 219 с.

НАРОДНА лірика / Упоряд., передмова та примітки М. П. Стель­маха, І. О. Синиці. – K.: Рад. письменник, 1956. – 396 с. – (Б-ка поета).

НАРОДНІ перлини / Упоряд. текстів та вступ, слово М. Стельма­ха. – K.: Дніпро, 1971. – 391 с.

УКРАЇНСЬКЕ народні пісні в записах Михайла Стельмаха / [Вступ. стаття «Ужинок з рідного поля» і упоряд. текстів В. М. Скрипки]. – K.: Муз. Україна, 1969. – 118 с.

СТЕЛЬМАХ М. Статті з питань фольклору // Стельмах М. Твори: В 5 т. – K., 1963. – Т. 5. – С. 551 – 580.

    Зміст: Думи. – С. 551–558; Голосіння. – С. 559–569; Народ­на лірика. – С. 570–580.

ПРОМОВА Михайла Стельмаха [на VIII з’їзді письменників Украї­ни] // Літ. Україна. – 1981. – 21 квіт.

СТЕЛЬМАХ М. Вірність і державність слова: [Виступ на VI пле­нумі правління Спілки письменників України] // Літ. Україна. – 1970. – 24 листоп.

СТЕЛЬМАХ М. Співцеві ясної надії: [До 100-річчя з дня народження М. М. Коцюбинського] // Літ. Україна. – 1964. – 18 верес.

СТЕЛЬМАХ М. Співець правди, краси, добра: [Передмова] // Рильський М. Жага: Вибрані поезії. – К., 1967. – С. З – 5.

СТЕЛЬМАХ М. Мудрі батьківські очі: [Спогади про М. Рильського] // Син Країни Рад. – К., 1982. – С. 11 – 14.

КОСИНКА Г. Серце: Новели / Упоряд. та підготовка текстів М. Стельмаха. – К.: Дніпро, 1967. – 198 с.

СТЕЛЬМАХ М. Слово свіже і вражаюче // Про Григорія Косинку: Спогади. – К., 1969. – С. 13–14.

СТЕЛЬМАХ М. [Передмова] // Рябий М. Чутки про смерть пере­більшено. – Одеса, 1975. – [С. 3.].

СТЕЛЬМАХ М. Слово о поэте: [Предисловие] // Вакаров Д. Избранное. – Ужгород, 1970. – С. З – 8.

СТЕЛЬМАХ М. Високочолий син Франції: [До 100-річчя з дня народження Р. Роллана] // Всесвіт. – 1966. – № 6.– С. 116.

СТЕЛЬМАХ М. В долях секунды – 1418 дней и ночей: [Предисловие] // Мельник М. А. Я уходил тогда в поход, – К., 1980. – [С. 31].

СТЕЛЬМАХ М. [Передмова] // Дорогами війни: Фотоальбом. – К., 1967. – С. 6 – 7.

СТЕЛЬМАХ М. Бій в степу: [Нарис з газ. Першого Укр. Фронту «За честь Батьківщини»] // Жовтень. – 1965. – № 5. – С. 7 – 8.

СТЕЛЬМАХ М. Підіймайся на нерівну гору: Угорські нотатки // Рад. Україна. – 1966. – 5 черв.

СТЕЛЬМАХ М. Слово, вкарбоване в серця: Нотатки про поїздку до США // Літ. газ. – 1960. – 18 берез.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ М. П. СТЕЛЬМАХА

 

Загальні роботи

 

НАШ Михайло Стельмах: Літ.-критич. статті, етюди, есе. – К: Рад. письменник, 1982. – 367 с.      :

ПРО Михайла Стельмаха: Літ.-критич. матеріали – К.: Рад. пись­менник, 1972. – 300 с.

СЕМЕНЧУК І. Р. Михайло Стельмах:   Нарис творчості. – К: Дніпро, 1982, – 225 с.         4

СЕМЕНЧУК І. Р. Художня майстерність Михайла Стельмаха. – К.: Рад. школа, 1968. – 172 с..

ДОМНИЦЬКИЙ М. І. Михайло Стельмах: Літ.-критич. нарис. – К.: Дніпро, 1973. – ;159 с.

КОНОНЕНКО П. П. Співець революції – Михайло Стельмах. – К., 1975. – 30 с. – (Т-во «Знання» УРСР. На допомогу лектору).

МАРКОВ В. П. Художній світ Михайла Стельмаха. – К.: т-во «Знання» УРСР, 1932. – 48 с.

РУДЕНКО-ДЕСНЯК О. Герой, середовище, час:    (До 70-річчя М. Стельмаха) // Рад. літературознавство. – 1982. – № 5. – С. 31–39.

БОРЩЕВСЬКИЙ В. М. Золотий посів: Слово про Михаила Стельмаха // Комс. плем’я. – 1986. –- 31 трав.

БОРЩЕВСЬКИЙ В. Невтомний ратай // Комс. плем’я. – 1982. – 25 трав.

ГНАТЮК Н. Душа поета, руки сівача // Вінниц. правда. – 1983.– 30 верес.

ВЕЛИКА рідня прямує до сонця: [Тем. сторінка про творчість М. П. Стельмаха] // Вінниц. правда. – 1961. – 1 груд.

КИЛИМНИК О. В. Світ правди і краси: Проза М. Стельмаха. – К., Рад. письменник, 1983. – 219 с.

РУДЕНКО-ДЕСНЯК А. А. Верность герою: Размышления о прозе М. Стельмаха. – М.: Сов. писатель, 1980. – 320 с.

ШТОНЬ Г. М. Романи Михайла Стельмаха. – К.: Наук, думка, – 268 с.

СЕМЕНЧУК І. Р. Романи Михайла Стельмаха: Літ.-критич. нарис. – К.: Рад. письменник, 1976. – 214 с.

ПАРХОМЕНКО М. Н. О романах Михаила Стельмаха // Пархоменко М. Н. Статьи об украинской литературе. – К., 1986. – С. 235 – 261.

ПИСКУНОВ В. М. Трилогия М. Стельмаха. – М.: Худож. лит., 1966. – 112 с.

СИВАК Л. Вінниччина в творчості Михайла Стельмаха // Прапор перемоги (Калинівка). – 1980. – 21 серп.

МАРКО В. «Люди покидали богів...»: (Антирелігійна тема в творах М. Стельмаха) // Людина і світ. – 1970. – № 7. – С. 44–45.

ГРИЦЕНКО П. Ю. Уроки майстра: (3 творчої лабораторії М. Стельмаха) // Укр. мова і літ. в школі. – 1982. – № 11. – С. 55–59.

РІЗНЕЧЕНКО Т. Типологія пейзажу в творах М. Шолохова і М. Стельмаха // Шолохов і українська література. – К., 1985. – С. 102–117.

БОНДАРЕНКО І. І. Фольклорні елементи в творчості М. П. Стельмаха // Нар. творчість та етнографія. – 1982. •– № 3. – С. 64–66.

ВЕРТІЙ О. І. Фольклорні джерела прекрасного у романі М. Стель­маха «Правда і кривда» // Укр. літературознавство. 1983. – Вип. 41. – С. 28–30.

БОРЩЕВСЬКИЙ В. Правда перемагає: [Про роман «Правда і кривда»] // Вінниц. правда. – 1961. – 1 груд.

СЕМЕНЧУК І. Р. Народнопісенні джерела роману М. Стельмаха «Чотири броди» // Нар. творчість та етнографія. – 1982. – № 2. – С. 65–69.

РИЛЬСЬКИЙ М. Поезія Михайла Стельмаха // Про Михайла Стельмаха. – К., 1972. – С. 180 – 183.

МОРЕНЕЦЬ В. Сіяч: Поезія М. Стельмаха // Вітчизна. – 1986. – № 10. – С. 169–175.

СЕМЕНЮК Г. Мастерство драматургии М. Стельмаха // Радуга. – 1982. – № 1. – С. 137–143.

КИСЕЛЬОВ И. Сівач добра людського: [Драматургія М. Стельмаха] // Кисельов И. Зустріч з сучасником. – К., 1975. – С. 229–244.

МАРКО В. П. Драматургія Михайла Стельмаха // Укр. мова і літ. в школі. – 1969. – № 4. – С. 12 –18.

ДСВЖЕНОК Г. В. Фольклористичні праці М. П. Стельмаха // Нар. творчість та етнографія. – 1982. – № 3. – С. 62–64.

 

Сторінки життя М. П. Стельмаха

 

ПЛАЧИНДА С. Белые лебеди в небе твоем: [Страницы из жизни М. А. Стельмаха] // Радуга. – 1978. – № 5. – С. 156 – 162.

ЦЮПА І. Щедрісті таланту: [Спогади про багатолітню дружбу з М. П. Стельмахом] // Цюпа І. У серці дзвонять голоси. – К., 1984. – С. 214–228.

РОМАНЧЕНКО М. Співець великої рідні: [Сторінки фронтової біо­графії М. П. Стельмаха] // Жовтень. – 1982. – № 5. – С. 113 –120.

РОМАНЧЕНКО М. Книги продовжать твоє життя: [Спогади про воєнні роки М. П. Стельмаха] // Літ. Україна. – 1983. – 6 жовт. – С. 2.

БАШ Я. Ми тебе ніколи не забудемо: [Спогади про зустрічі з М. Стельмахом восени 1943 p.] // Літ. Україна. – 1983. – 6 жовт. – С. 2.

КОНОНЧУК М. Сердечные колокола: (Творчество М. Стельмаха периода Великой Отечественной войны) // Слово, которое вело в бой. – К., 1985. – С. 18–26.

СИНИЦЯ І. З років молодості // Наш Михайло Стельмах. – К., 1982. – С. 319–323.

     Із змісту: [Початок літ, діяльності М. Стельмаха у Вінниці]. – С. 319–320; [Літній відпочинок в Дяківцях]. – С. 323.

ГРИБ К. Сторінки юності // Про Михайла- Стельмаха. – К., 1972.  С. 215–218.

 

Письменник на рідній землі

 

СТЕЛЬМАХ М. З рідних доріг //Вінниц. правда. – 1970. – 25 квіт.

СТЕЛЬМАХ М. До моїх земляків: [Лист] // Літ. газ. – 1961. – 8 груд.; Вінниц. правда. – 1961. – 1 груд.

ПЕТРЕНКО А. М. Стельмаху присвячено: [Наук.-метод. засідання у Вінниц. пед. ін-ті ім. М. Островського за участю акад.   АПН СРСР О. Р. Мазуркевича] // Комс. плем’я. – 1932. – 1 лип.

ГАЄНКО В. Видатному землякові присвячується: [Наук. студ. конф. Вінниц. пед. ін-ту ім. М. Островського] // Комс. плем’я. – 1982. – 3 черв.

СЕМЕНЧУК І. Син великої рідні // Вінниц. правда. – 1982. – 23 трав.

[ТЕМ. підбірка статей мешканців с. Дяківці Літин. р-ну про славетного земляка] // Вінниц. правда. – 1982. – 23 трав.

ВЕДИБІДА О. На батьківщині письменника // Колг. вісті (Немирів). – 1982. – 25 трав.

РЕЄНТ О. Його велика рідня: [Зв’язки М. Стельмаха з Дяківец. СШ] // Рад. освіта. – 1982. _ 21 трав.

СИРИНСЬКИЙ А. Зустріч з співцем землі Подільської: [На Глуховец. каолінкомб.] // Жовтневі зорі (Козятин). – 1973. – 22 трав.

ЗУСТРІЧ із М. П. Стельмахом // Рад. життя (Літин). – 1973. – 6 січ.

НОВИЧ М. З чистого джерела: Розмова з письменникам-земляком // Вінниц. правда. – 1973. – 30 квіт.

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ – нашим читачам: Інтерв'ю з письменником // Комс. плем’я. – 1973. – 6 лют.

ПРИСВЯЧЕНЕ М. П. Стельмахові: [Про наук, засідання, присвяч. 60-річчю з для народження М. П. Стельмаха. Вінниця. 27 черв. 1972 р.] // Укр. мова і літ. в школі. – 1972. – № 9. – С. 92.

ХОДОСОВ К. З людьми, для людей: [Наук, засідання у Вінниці, присвячене 60-річчю М. Стельмаха] // Рад. освіта. – 1972. – 15 лип.

БОРЩЕВСЬКИЙ В. Це повінь людського щастя: [До наук.-тєорет. конф., присвяченої 60-річчю з дня народж. М. П. Стельмаха] // Комс. плем’я. – 1972. – 27 черв.

ШТЕЙНМАН В. На життєвих перехрестях: [М. П. Стельмах в гостях у вінничан] // Комс. плем’я. – 1972. –        6 черв.

ПРОЩА РУК В. Тепла зустріч ювіляра [с. Дяківці] // Комс. плем’я. – 1972. – 1 черв.

МАКОВІЙЧУК М. Велика рідня вітає славного сина: [Приїзд М. П.  Стельмаха на Вінниччину] // Рад. життя (Літин). – 1972. – І черв.

ДО ЗЕМЛЯКІВ у гості // Рад. життя (Літин). – 1972. – 23 трав.

ГУСЄВ О. Син подільської землі, співець її краси і слави // Рад. життя (Літин). – 1972. – 23 трав.

ГНИБЕДЮК І. Візитна книга: [Дружба М. П. Стельмаха з колективом Дяковецької СШ] // Комс. плем'я. – 1971. – 22 лип.

ПАНЧУК В. Візитна книга: [Книга записів побажань в Дяківецькій СШ, розпочата М. П. Стельмахом] // Рад. життя (Літин). – 1971. – 27 трав.

ГОЛОВАТЮК Г. Письменник гостює у читачів [с. Зозів Липовец. р-ну] // Нове життя (Литовець). – 1971. – 11 лют.

НОВИЧ М. Дума про світанкову зорю // Вінниц. правда. – 1970. – 4 черв.

ДАСЕВИЧ С. В гостях у великої рідні // Червоний прапор (Хмільник). – 1970. – 19 берез.

РІДНА земля: Гості «Вінницької правди»: [М. П. Стельмах] // Вінниц. правда. – 1970. – 18 берез.

НА РІДНІЙ землі: [Зустріч з М. П. Стельмахом в ред.     «Вінницької правди»] // Вінниц. правда. – 1966. – 4 черв.

ГУМЕНЮК Е. Слід на землі: [Житель с. Дяківці про зустріч з М. П. Стельмахом в рідному селі] // Вінниц. правда. 1967. –23 серп.

СУКАЧ В. Співець Поділля: [Розповіді про зустрічі автора з М. П. Стельмахом на Вінниччині] // Червоний прапор (Хмільник). – 1966. – 19 трав.

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ на Поділлі // Літ. газ. – 1961. – 8 груд.

ШТЕЙНМАН Б. Зустріч з письменником-зємляком //Вінниц. правда. – 1957. – 19 листоп.

ЗУСТРІЧ з письменником: [В Дяківец. СШ] // Вінниц. правда. – 1953. – 4 лют.

М.РИЛЬСЬКИЙ і М. Стельмах відвідали Вінницю // Вінниц. правда. – 1916. – 14 лют.

[М. П. СТЕЛЬМАХ серед студентів Вінниц. пед. ін-ту] / Фото І. Яїцького // Ранок. – 1982. – № 5. – С. 8.

[М. П. СТЕЛЬМАХ з матір’ю в рідному селі]: Фото // Україна.  – 1937. – № 10. – С. 9.

М. II. СТЕЛЬМАХ серед своїх земляків / Фоторепортаж І. Величка // Рад. життя (Літин). – 1968. – 26 берез.

 

Громадсько-культурна діяльність М. П. Стельмаха

 

СТЕЛЬМАХ М. Це були дні, символічні для дружби: [Інтерв’ю члена рад. делегації діячів літ. і мистецтва про перебування в Японії] // Культура і життя. – 1965. – 6 черв.

ГОВОРЯТЬ учасники конгресу [миру у Москві, в т. ч. М. П. Стельмах] // Молодь України. – 1973. – 28 жовт.

СУКАЧ В. М. П. Стельмах як громадський діяч // Червоний прапор (Хмільник). – 1966. – 9 черв.

СТАЄЦЬКИЙ О. Співець великої рідні: [Земляки висунули М. II. Стельмаха кандидатом в депутати до Верховної Ради СРСР] // Куль­тура і життя. – 1974. – 13 черв.

ДЕРЕЧ Д. Для счастья большой родни: [Встреча М. Стельмаха с избирателями Казатинского избирательного округа № 428] // Правда Украины. – 1974. – 9 июня.

ЛОГВИНЕНКО М. Радість і окриленість творчості: [Про кандидата в депутати Верховної Ради СРСР М. П. Стельмаха] // Літ. Україна. – 1970. – 9 черв.

ЗУСТРІЧ М. П. Стельмаха з виборцями // Червоний прапор (Хмільник). – 1970. – 23 трав.

У ГОСТІ до великої рідні: [Зустріч М. П. Стельмаха з виборцями в м. Хмільнику] // Вінниц. правда. – 1970. – 20 берез.

СПІВЕЦЬ землі Подільської: [Зустріч письменика – кандидата з депутати Верховної Ради СРСР – з виборцями Козятин. виборчого округу] // Вінниц. правда. – 1966. – 28 трав.

ШТЕЙНМАН Б. Сельский дворец знаний: [О Дяковец. школо. на строительство которой писатель подарил свою Ленинскую премию] // Комс. правда. – 1963. – 27 авг.

ПОДАРОК родному селу: [М. Стельмах передал Ленинскую премию на строительство школы в родном селе] // Сел. жизнь. – 1963. – 29 авг.

 

Вивчення творчості М. П. Стельмаха

 

ПЛАЧИНДА С. З хлібом-сіллю: [Про необхідність глибокого до­слідництва творчості М. П. Стельмаха] // Літ. Україна. – 1984. – 2 серп. – С. 4.

ТКАЧЕНКО Н. С., ХОДОСОВ К. О. Вивчення творчості Михайла Стельмаха з школі: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1971. - 238 с.

СЕМЕНЧУК І. Р. Вивчення художньої майстерності Михайла Стельмаха // Семенчук І. Р. Вивчення майстерності письменника в школі. – К., 1936. – С, 92–138.

ХОДОСОВ К. О. Своєрідність художнього стилю прози М. Стельмаха: [Вивчення в школі] // Укр. мова і літ. в школі. – 1975. – № 3 – С. 44 – 54.

СТЕПОВИЙ К. О. Особливості стилю роману М. Стельмаха «Кров людська – не водиця» // Укр. мова і літ. в школі. – 1971. – № 4. – С. 44–49.

КОСТЕНКО М. О. Роман М. Стельмаха «Правда і кривда» в XI класі // Укр. мова і літ. в школі. – 1963. – № 1. –C. 39–47.

РЕВА Г. С. З досвіду вивчення роману «Правда і кривда» // Укр. мова і літ. в школі. – 1966. – № 5. – С. 32–39.

КОСЕНКО М. Ю. Майстерність словесного портрета: [На матеріалі роману М. Стельмаха «Правда і кривда] //Укр. мова і літ. в шкалі. – 1963. – № 2. – С. 12 – 16.

МОРЕНЕЦЬ В. В. Спостереження над мовою роману М. Стельмаха «Правда і кривда»: (Вивчення твору в 10-му класі) // Методика викладання укр. мови і літ. – K., 1964. – Вип. 2. – С. 229–237.

БОНДАР П. Т. Вивчення уривка «На рідній землі» у 8 класі // Літ. в школі. – 1961. – № 1. – С. 37 – 41.

ГРОМ’ЯК P. Т. Вивчення поезії М. П. Стельмаха в 10 класі і/ Укр. мова і літ. в школі. – 1969. – № 5. – С. 41–43.

 

М. П. Стельмах у поетичному слові

 

БАКУМЕНКО Д. Гуси-лебеді: [Вірш] // Вінниц. правда. – 1972. – 3 черв.

БОЙКО В. М. Стельмаху: [Вірш] // Друг читача. – 1970. – 1 січ.

ДОНЕЦЬ Г. Син землі: [Вірш] // Літ. Україна. – 1983 – 6 жовт.

ЛАГОДА В. На Байковому цвинтарі, 29 вересня: [Вірш] // Літ. Україна. – 1983. – 6 жовт.

ЛУКІВ М. У щедрий вечір: (Михайлові Стельмаху): [Вірш] // Прапор. – 1981. – № 12. – С. 4.

НОВИЦЬКИЙ О. Прощаючись з майстром: [Вірш] // Літ. Україна. – 1983. – 6 жовт.

РИЛЬСЬКИЙ М. Михайлові Стельмаху: [Вірш] // Рильський М. Зібр. творів: В. 20 т. – K., 1984. – Т. 4. – С. 284.

СИНГАЇВСЬКИЙ М. Йшов до людей: [Вірш] // Літ. Україна. – 1983 – 6 лговт.

СИНГАЇВСЬКИЙ М. Заповітний хліб: [Вірш] // Комс. плем'я. – 1976. – 18 берєз.

ЧУБАЧ Г. Гуси-лебеді: [Вірш] // Літ. Україна. – 1983. – 6 жовт.

ЮХИМОВИЧ В. Лоно лагідності: Міхайлові Стельмаху: [Вірш] // Юхимович В. Подорожники. – К. 1974. – C. 89–90.

 

М. П. Стельмах і мистецтво

 

СТЕЛЬМАХ М. Для кино и театра // Правда. – 1963. – 16 июня.

ДАВИДОВА I. 3 думою про народ: На сцені – драматургія Михаила Стельмаха. – К.: Мистецтво, 1973. – 155 с.

ДАВИДОВА І. Драматург та його герої: [Про сценічне життя драм. творів М. П. Стельмаха] // Укр. театр. – 1972. – № 2. – С. 25–27.

ВІЛЬНИЙ В. Прикмети своєрідності: [Драма М. Стельмаха «На Івана Купала» в нар. театрі Рожищенського район. Будинку культури Волин. обл.] // Літ. Україна. – 1967. – 31 берез.

ЙОСИПЕНКО М. Театр розвиває традиції: [«Кров людська – не водиця» в Харків. укр. драм. театрі ім. Шевченка] // Літ. газ. 1959. – 5 . черв.

МАСЛЯЄВ І. Крізь хуртовину: [П'єса М. П. Стельмаха «Дума про тебе» на сцені Вінниц. обл, муз.-драм, театру ім. М. Садовського] // Вінниц. правда. – 1973. – 1 черв.

ГАЛЬЧАК С. «Кум королю»: [Вистава Київ. обл. укр. драм, театру ім. П. К. Саксаганського на сценах Дяківец. сіл. клубу та Літвн. район. Будинку культури] // Рад. життя (Літин). – 1963. – 26 берез.

ЛИМАНОВ В. «Михайло Стельмах»: [Наук.-популярний фільм] // Рад. освіта. – 1969. – 5 лют.

ВОВК П. «Живи, Україно!»: [Документальний фільм за сценарієм М. Стельмаха] // Рад. Україна. – 1957. – 15 груд.

РЕЧМЕДІН В. Історія духу народного: [Екранізація творів М. Стельмаха] // Україна. – 1961. – № 23. – С. 5.

БАРАБАН В. Широкий екран життя: Кінодраматургія М. Стельмаха // Вінниц. правда. – 1972. – 6 трав.

БАБИШКІН О. Коли мистецтва служить народові: [Про екранізацію роману «Велика рідня»] // Дніпро. – 1962. – № 2. – С. 133 – 138.

ПІСКУНI І. «Дмитро Горицвіт»: (Екранізація роману М. Стельмаха «Велика рідня») // Рад. Україна. – 1962. – 7 січ.

КРАВЧЕНКО Е. Дума о партии, народе: [Худож. фильм «Кровь людская – не водица»] // Правда Украины. – 1960. _ 10 сент.

КИРИЛОВ А. Хата в Дяківцях: [Про картину вінниц. худож. Таранюка] // Рад. життя (Літин). – 1983. – 19 лют.

 

Навічно в пам’яті народній

 

ПРО УВІЧНЕННЯ пам’яті М. П. Стельмаха та забезпечення його сім’ї: Постанова Ради Міністрів УРСР від 15. листоп. 1983 р. // 36. постанов Уряду УРСР. – 1983. – № 11. – С. 10 –11.

УВІЧНЕННЯ пам'яті академіка АН УРСР М. П. Стельмаха // Вісник АН УРСР. – 1984. – № 4. – С. 106.

ПАМ’ЯТІ Михайла Стельмаха // Літ. Україна. – 1983. – 24 листол.

СІЛЬСЬКИЙ Ю. Пам’яті видатного земляка: [Увічнення пам’яті М. П. Стельмаха в обл. і респ.] // Комс. плем'я. – 1984. – 2 лютог.

ВИДАТНОМУ майстрові слова: [Про відкриття в м. Києві меморіальної дошки на будинку, де жив М. П. Стельмах] // Рад. Україна. – 1986. – 19 квіт.

ІМ’Я письменника – бібліотеці: Б-ці № 130 ЦБС Москов. р-ну м. Києва присвоєно ім’я М. Стельмаха] // Рад, Україна. – 1983. – 23 листоп.

ДУБРОВ Б. Через моря і океани: [Теплохід Одеського пароплавства «Михайло Стельмах» та його екіпаж] // Літ. Україна.. – 1986.– З лип. – С. 6.

БЕЛОУС А. Встреча с «Михаилом Стельмахом»: [Писатели Украины на борту теплохода] // Правда Украины. – 1986. – 26 окт.

ЯКУБЕНКО М. «Михаил Стельмах» – у рейсах миру: [Про теплохід-балкер Чорномор. пароплавства] // Сіл. вісті. – 1986. – 2 жовт.

ГНЕННИЙ М. До ювілею письменника: [Вінничани готуються до святкування 75-річчя славетного земляка] // Літ. Україна. – 1987. – 26 лют.

ГНЕНИИЙ М. Дні Михайла Стельмаха: [Заснування нового літ. свята на Вінниччині] // Рад. Україна. – 1986. – 27 трав.

ГРЕБЕЛЬСЬКИЙ С. Співець правди, людяності, доброти: Дні М. Стельмаха на Вінниччині // Вінниц. правда. – 1986. – 28 трав.

СТЕЛЬМАХІВСЬКІ читання: [Літ. свято, започатковане в обл.] // Літ. Україна. – 1986. – 5 черв. – С. 7.

СМІРНОВА Л. Закоханий в землю свою: [Про Стельмахівські дні у с. Дяківці та смт Літині] / Фото О. Гордієвича // Комс. плем’я. – 1986– 29 трав.

СМІРНОВА Л. Дань великої шани: [Вшанування пам’яті М. П. Стельмаха в Літин. р-ні] // Рад. життя (Літин). – 1986. – 27 трав.

ШАНА письменнику-земляку: [Дні М. Стельмаха в Літин. р-ні] // Рад. життя (Літин). – 1986. – 29 трав.

ТИМЧИШИН В. Шанують пам’ять земляки // Рад. життя (Літин). – 1984. – 24 листоп.

ЛАЗАРЕНКО В. Десять тисяч друзів: [Про кімнату-музей М. П. Стельмаха в Дяківец. СШ] // Вінниц. правда. – 1985. – 21 черв.

РЕЧМЕДІН А. Знак любові: [В Дяківец. СШ відкрито кімнату-музей М. П. Стельмаха] // Колг. село. – 1964. – 2 лют.

 

Довідкові та бібліографічні матеріали

 

МИХАЙЛО ПАНАСОВИЧ СТЕЛЬМАХ: Метод, рекомендації по відзначенню 75-ї річниці від дня народження письменника в орг. Т-ва / М. К. Дмитренко. – К., 1986. – 18 с. – (ДТЛК УРСР).

КОВАЛЕНКО Л. И. Стельмах Михаил Афанасьевич // БСЭ). – М., 1976. – 3-є изд. – Т. 24. – Кн. 1. – С. 479.

КОВАЛЕНКО Л. Н. Стельмах, Михаил Афанасьевич // КЛЭ. – М., 1972. – Т. 7. – Стб. 159–160.

КИРИЛЮК Є. П. Стельмах Михайло Панасович // УРЕ. – 2-е вид. – К., 1983. – Т. 10. – С. 526.

СТЕЛЬМАХ Михайло Панасович // Українські письменники: Бio бібліогр. словник: В 5 т. К., 19(35. – Т. 5. – С. 529 – 551.

СТЕЛЬМАХ Михайло Панасович // Письменники Радянської України: Біобібліогр. довідник. – К., 1981. – С. 256-257.

БІБЛІОГРАФІЯ / Уклала Л. І. Дузь // Наш Михайло Стельмах. – К.. 1982. С. 341–365.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ покажчик / Укладач Л. Дузь // Про Михайла Стельмаха.   К., 1972. С. 258- 295.

М. И. СТЕЛЬМАХ // Мова і стиль українських письменників: Бібліогр. покажч. літ. за 1953–1964 pp. /Упоряд, М. Л. Вутрин. – Львів. – С. 216–221.

МИХАИЛ СТЕЛЬМАХ // Рева Н. и др. Украинская литература. Советский период: Рек. указ. – М., 1963. – С. 157 –161.

МИХАИЛО СТЕЛЬМАХ: Метод.-бібліогр. матеріали / Укладач Н. Рева. – К., 1961. – 19 с. – (Держ. рссп. б-ка УРСР ім. КПРС).

СТЕЛЬМАХ Михайло Панасович // Письменники Радянської Вінниччини: Бібліогр. покажч. – Вінниця, 1971. – С. 132 –135.

М. СТЕЛЬМАХ: До 60-річчя з дня народження: Бібліогр. список літ. /Укладач Подруцька Г. – Вінниця, 1972. – (Вінниц. держ. обл. наук, б-ка ім. К. А. Тімірязєва).

ДУМА про заповітне: (На допомогу у проведенні читацької конф. по роману М. Стельмаха «Дума про тебе») / В. Лаврик. – Вінниця, 1970. – (Вінниц. обл. наук. б-ка ім. К. А. Тімірязєва).

ЗМІСТ

Співець землі Подільської

Основні видання творів М. П. Стельмаха

Зібрання творів

Збірники і окремі видання

Проза       

Поезія

Пісн

Драматургія. Кінодраматургія

Твори для дітей

Фольклористика. Літературознавство.

Публіцистика

Література про життя і творчість М. П. Стельмаха

Загальні роботи

Сторінки життя М. П. Стельмаха

Письменник на рідній землі

Громадсько-культурна діяльність М. П. Стельмаха

Вивчення творчості     М. П. Стельмаха

М. П. Стельмах у поетичному       слові

М. П. Стельмах і мистецтво

Навічно в пам’яті народній

Довідкові та бібліографічні матеріали

 

Михаил Стельмах и Винничина

(рекомендательный библиографический указатель к 75-летию со дня рождения)

 

На украинском языке

 

Здано до набору 18.03.87 Підписано до друку 18.03.87. Формат 60x84 1/16. Папір друк. № 1. Літ. гарн. Вис. друк. Ум. друк. арк.   Ум. фарб.-відб.

Тираж 1500 лр. Зам. 1755. Безплатно.

Немирвська друкарня.   287200. Немирів,      Некрасова, 7.