ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА    6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ СТИМУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА   9

 Концепції і методологічні основи механізмів стимулювання розвитку економічних систем         9

 Особливості механізму економічного стимулювання розвитку агропромислового виробництва       26

 Основні етапи реформування аграрної галузі та їх результати  49

 Соціальний конструкт механізму стимулювання розвитку економічних відносин в агропромисловому виробництві   64

РОЗДІЛ 2. МІСЦЕ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА У СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНІЙ СИСТЕМІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 78

 Особливості розвитку агропромислового виробництва України       78

 Мотиваційні концепції стимулювання агропромислового виробництва на мікро- та макрорівнях       93

 Організаційно-економічні засади стимулювання розвитку агропромислового виробництва      114

 Механізм стимулювання розвитку агропромислового виробництва в кооперативному секторі економіки        135

РОЗДІЛ 3. АНАЛІТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ СТИМУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА      142

 Аналіз соціально-економічних показників розвитку агропромислового виробництва в Україні      142

 Інтеграційні процеси в системі заходів стимулювання ефективності агропромислового виробництва       172 

 Теоретико-методологічні засади державного регулювання ефективності агропромислового виробництва   191

 Оптимальне ціноутворення як передумова забезпечення ефективності агропромислового виробництва       201

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ СТИМУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА      215

 Фінансово-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності агропромислового виробництва   215

 Податкове навантаження та його вплив на розвиток агропромислового виробництва в Україні      234

 Бюджетні важелі стимулювання розвитку агропромислового виробництва та система його страхового захисту     241

 Стимулювання розвитку агропромислового виробництва як функція аграрного ринку         255

РОЗДІЛ 5. СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА ОСНОВІ ЗАСТОСУВАННЯ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІКО-ФІНАНСОВИХ МЕТОДІВ         266

 Кредитні та бюджетні важелі фінансово-економічних механізмів стимулювання розвитку агропромислового виробництва   266

 Фінансово-економічний механізм управління фінансовими потоками агропромислового виробництва       285

 Удосконалення механізму державного регулювання та податкових важелів стимулювання розвитку агропромислового виробництва         297

 Розробка концепції інноваційно-інвестиційного розвитку агропромислового виробництва      306

 Моделювання і прогнозування стану та рівня економіко-адміністративного стимулювання агропромислового виробництва в Україні на основі теорії нечіткої логіки         326

ПІСЛЯМОВА     348

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ         356

Додаток А Модель державного управління розвитком аграрного сектору економіки 388

Додаток Б Картографічні матеріали кліматичних умов України        389

Додаток В Індекс продовольчої безпеки за країнами світу        391

Додаток Д Класифікація видів економічної безпеки АПК 394

Додаток Е Склад сільськогосподарської техніки в Україні        395

Додаток Ж Економіка розвитку та ефективність агропромислового виробництва        396

Додаток К Грошові доходи і сукупні ресурси домогосподарств в містах та сільській місцевості  412

Додаток Л Типи моделей розвитку агропромислового виробництва 414

Додаток М Чистий прибуток (збиток) підприємств України за видами економічної діяльності  416

Глобальні і внутрішньодержавні чинники, інституційні фактори та об’єктивна реальність суспільно-економічного розвитку зумовлюють необхідність належного забезпечення населення кожної країни продовольством. Україна, як і будь-яка інша держава, має свої національні особливості розв’язання питання продовольчої безпеки, а тому консолідує всі свої можливості для стабільного розвитку аграрного сектору вітчизняної економіки. Для нашої держави - це стратегічна галузь, тому актуальним є завдання розробки ефективних механізмів стимулювання розвитку агропромислового виробництва та підвищення ефективності діяльності виробників аграрної продукції — економічних суб’єктів аграрного ринку. Нинішні реалії, в яких функціонує аграрна галузь України, та дослідницькі пріоритети сучасної аграрної науки дають можливість поглибити дослідження в даному напрямі та зосередити увагу на обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо створення консолідованого, адаптованого до вітчизняних реалій інструментарію стимулювання розвитку агропромислового виробництва як на рівні країни загалом, так і її окремих територій.

Глибинні організаційно-економічні трансформації, які були проведені в агропромисловому секторі національної економіки протягом останніх 20-ти років, створили інституційні основи для забезпечення розвитку вітчизняного агропромислового виробництва, а його адаптація до ринкового, конкурентного середовища господарювання викликала перебудову системи управління цим виробництвом з боку держави, включаючи системи стимулювання та організації, а також механізмів здійснення управлінського впливу на суб’єкти агропромислового виробництва.

Україна, як один із провідних гравців на світових аграрних ринках, постійно здійснює відповідні кроки в напрямі упорядкування соціально-економічних відносин в аграрній галузі економіки. Контекст і перспективи розвитку вітчизняного агропромислового виробництва в сучасних інституційних умовах потребують суттєвого підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції та ефективності діяльності агровиробників. Разом з тим, вітчизняний агропромисловий комплекс все ще перебуває в стані глибоких організаційно-економічних трансформацій, які за своєю результативністю та функціональністю є далеко не завершеними, що, у свою чергу, актуалізує питання удосконалення механізму стимулювання розвитку агропромислового виробництва.

Розробкою теоретико-методологічних, науково-практичних і організаційно-господарських проблем впровадження механізмів стимулювання розвитку агропромислового виробництва та підвищення ефективності діяльності економічних суб’єктів аграрного ринку безпосередньо та опосередковано займалося і займається багато вчених, серед них: А. Сміт, В. Андрійчук, В. Байдала, О. Балтремус, О. Бородіна, Б. Буркинський, А. Вартанов, В. Геєць, М. Гладій, О. Гу­дзь, М. Демяненко, О. Захарчук, В. Заяць, В. Зіновчук, С. Ізмалков, Г Калетнік, С. Кваша, І. Кириленко, О. Ковтун, С. Козловський, Б. Ко- ласс, М. Кропивко, Ю. Лузан, Ю. Лупенко, М. Малік, В. Месель-Ве- селяк, І. Михасюк, О. Могильний, С. Мочерний, В. Рябоконь, П. Са- блук, О. Скидан, П. Стецюк, О. Ульянченко, М. Федоров, О. Шпикуляк, О. Шубравська та ін.

Проте, швидкі зміни в інституційному середовищі, що є характерним для країни, яка здійснює глибинні трансформаційні перетворення, неузгодженість в потребах та інтересах учасників ринкових аграрних відносин — виробників аграрної продукції, її споживачів та держави, постійно вимагають продовження досліджень в даному напрямі та розробки і впровадження нових удосконалень в механізмі стимулювання розвитку агропромислового виробництва в Україні. Тому позиціонування нами даного ракурсу досліджень є підтвердженням того пріоритету, реалізація якого дасть можливість зробити певний внесок у розв’язання проблеми підвищення ефективності агропромислового виробництва з урахуванням існуючих реалій сучасного стану та перспектив розвитку аграрного сектору економіки України.

Не викликає заперечення той факт, що конкурентоспроможність будь-якого виробництва, у тому числі і агропромислового, значною мірою залежить від рівня його стимулювання. Агропромисловий сектор, як особливий сектор національної господарської системи України, на який покладається задача забезпечення населення високоякісними продуктами харчування у достатній кількості та гарантування продовольчої безпеки країни, виконує провідну роль у забезпеченні сталого розвитку економіки України загалом та її аграрної галузі, зокрема.

Тому в умовах нинішнього глобалізованого і конкурентного ринку забезпечення сталого розвитку національної економіки є першочерговим завданням України як у стратегічному, так і в тактичному плані, розв’язання якого можливе лише за умови застосування, з одного боку, комплексного, а з іншого, — вибірково-спеціалізованого підходу до формування конкурентоспроможності всіх галузей економіки держави, включаючи її агропромислову сферу, що досягається, зокрема, за рахунок розробки та впровадження в аграрній галузі ефективної системи стимулювання.

Подальший розвиток агропромислового комплексу країни залежить від сутності та якості організаційно-економічного забезпечення шляхів вирішення існуючих проблем аграрного виробництва, які виходять далеко за межі його власної виробничо-господарської діяльності. Аграрний сектор з усіма елементами і складовими, які забезпечують формування продовольчої безпеки країни на національному рівні, значною мірою є залежним від функціональності механізму стимулювання розвитку агропромислового виробництва, і це є для України однією з важливих невирішених проблем, яка вимагає свого розв'язання. Саме тому актуальність обраної теми досліджень та піднятої проблеми є беззаперечною і становить значний науковий інтерес.