Марко Вовчок і Вінниччина

Рік видання: 1983

Місце зберігання: Відділ краєзнавства

Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва

 

 

Наші видатні земляки

До 150-річчя з дня народження

 

Марко Вовчок і Вінниччина

(1833-1907)  

Рекомендаційний покажчик літератури

 

 

Вінниця, 1983

 

 


ЗМІСТ

Вступ 

Видання творів Марка Вовчка

Література про Марка Вовчка

  • Марко Вовчок в російській та українській дожовтневій критиці
  • Життя і творчість Марка Вовчка
  • Немирівський період життя і діяльності Марка Вовчка. Вшанування пам'яті письмен­ниці на Вінниччині
  • Про твори Марка Вовчка, написані на по­дільських матеріалах
  • Вивчення творчості Марка Вовчка

Марко Вовчок в художній літературі

Довідкові та бібліографічні матеріали про Марка Вовчка

 

Поділитися:

Вступ

Марко Вовчок – це «талант сильний, прекрасний».

М. Г. ЧЕРНИШЕВСКИЙ

Життя і творчість Марка Вовчка – видатної письменниці революційно-демократичного напрямку, талановитої продовжувачки традицій. Г. Шевченка – є однією з яскравих сторінок в історії українсько-російського літературного єднання.

Народилася Марія Олександрівна Вілінська (такі справжні ім'я, по батькові та прізвище письменниці) 22 грудня 1833 року в с. Катерининському Єлецького повіту на Орловщині, нині Липецької області.

Разом із своїм чоловіком, відомим фольклористом О. В. Марковичем, який дістав призначення на посаду вчителя географії Немирівської гімназії, майбутня письменниця в 1855 році приїхала в Немирів. Марія Олександрівна опинилася в колі демократично на строєної інтелігенції: учителі гімназії, переважно молоді люди «ли­царі честі й дружби», як їх називає у своїх спогадах брат письменниці Дмитро Вілінський, схилялися перед генієм Шевченка і думали про долю не лише українського, а й усіх народів Росії.

Тут зав'язалася її щира багаторічна дружба з викладачем ма­тематики І. П. Дорошенком. Через Марка Вовчка він пересилав у 1859–1861 p.p. кореспонденції для герценівського «Колокола». Пізніше І. П. Дорошенка ни раз притягали до суду за зв'язки з революційним рухом.

Старший син Марка Вовчка Богдан Маркович так описує життя батьків у Немирові: «Марковичі в Немирові одразу вирізнилися. Хоча в них не було меблів (вони займали хату на дві кімнати), але дім їхній був завжди повний. Опанас Васильович влаштовував постійно вечори зі співами та музикою, які згодом розрослися в концерти та аматорські вистави. Постійними гостями у Маркевичів, крім того, були прості люди й особливо жінки, з котрими Маркович! не пропус­кали нагоди поговорити, записати від них пісні й легенди».

Марія Олександрівна буває в сусідніх селах – Ковалівці, Мухівцях, Гуньці, Великій Бушинці, Вовчку, Березівці, гостює у своїх Друзів – селян, відпочиває влітку з маленьким Богданом, а головне – продовжує свої фольклористичні й етнографічні студії, слухає розповіді про жорстокість і сваволю поміщиків-кріпосників, серцем сприймає народне горе Це була ґрунтовна підготовка до літературної діяльності, яку талановита російська жінка розпочала саме тут, на вінницькій землі. Першими її критиками і порадниками стали О. В. Маркович та І. П. Дорошенко.

В кінці 1857 року в Петербурзі вийшла її перша книжка під промовистою назвою «Народні оповідання». Читачі сприйняли її як нове слово не лише в українській, а й в світовій літературі Дебют молодої письменниці вітали кращі люди того часу – Т. Г. Шевчен­ко, М. О. Добролюбов, М. Г. Чернишевський, О. І. Герцен, Д І. Писарєв та і».

До збірки ввійшло одинадцять оповідань – «Сестра», «Горпина», «Козачка», «Одарка», «Викуп», «Отець Андрій», «Сон», «Данило Гурч», «Максим Тримач», «Свекруха», «Чумак». Пафос цих творів – у викритті феодально-кріпосницького ладу й показі тих великих сил, що криються в народі і здатні протистояти сваволі гнобителів. Письменниця послідовно фіксує увагу на проявах особистого начала, на внутрішній нескореності своїх героїв і героїнь. Виклад ведеться від імені оповідача з народу, що характерно для народних казок, переказів, легенд.

Є різні пояснення походження псевдоніму «Марко Вовчок», Ідо здобув незабаром гучну славу в Росії і за кордоном. За родинним переказом, він пішов від прізвища Маркович, за співзвучністю. На Вінниччині дають йому інше пояснення своє літературне ім'я Марія Олександрівна, як стверджує народна легенда, взяла від назви села Вовчок (нині Немирівського району), де нібито часто бувала: це мальовниче село, його щедрих душею людей вона дуже любила.

У Немирові Марко Вовчок написала також цикл творів «Рассказы из русского народного быта», в яких правдиво розповіла про не менш важку долю покріпаченого російського селянства. Тут же. на Вінниччині, на місцевому матеріалі вона створила повість «Інстатутка» 1858), в якій уперше в українській белетристиці змальовані образи селян-протестантів, шукачів соціальної справедливості. Цей найвидатніший свій твір письменниця присвятила Т. Г. Шевченкові.

Чимало енергії й часу віддає Марія Олександрівна культурно-громадській роботі. За її активною участю в залі Немирівськоі гімназії відбулася вистава «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського. Спектакль пройшов з величезним успіхом, про що писав журнал «Основа». Через деякий час його було повторено. Взяла участь Марко Вовчок І в ряді літературно-музичних концертів. Водночас вона наполегливо вивчає польську мову, спілкується з демократичними колами польської молоді, яка навчалася в Немирівській гімназії.

В січні 1859 року письменниця їде до Петербурга. Тут вона входить одразу в середовище російських і українських літераторів. Знайомство з Т. Г. Шевченком швидко переросло в глибоку особис­ту й творчу Дружбу. Великий поет-революціонер присвятив авторці «Народних оповідань» свій чудовий Вірш «Марку Вовчку», в якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих». Навесні того ж року Марко Вовчок виїхала за кордон на лікування. Через ряд обставин прожила там – спочатку в Німеччині, а потім у Франції, в Парижі – до 1867 року. Відвідала видатні історичні та культурні центри Італії, Англії, Бельгії, Німеччини та інших країн. Зустрічається з J. С. Тургенєвим, О. І. Герценом, М. О. Добролюбовим, Д. І. Мен­делєєвим, О. П. Бородіним, П.І Л. Лавровим, М. Л. Налбандяном, К. Ф. Гуном та іншими видатними співвітчизниками, з представниками польської і чеської революційної еміграції.

В Парижі Марко Вовчок пише ряд творів («Два сини», «Ледащиця», «Павло Чорнокрил», «Три долі» тощо), які склали другий том «Народних оповідань» (1862), а також цикл казок – повістей («Кармалюк», «Невільничка», «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», «Ведмідь»), історичну повість «Маруся». У цих творах використано враження і фольклорні матеріали переважно немирівських часів. Це стосується передусім казки-повісті «Кармалюк»" (1862), написаної на основі широко відомої пісні «За Сибіром сонце сходить», легенд та переказів про ватажка антифеодального селянського руху на Поділлі.

Заслугою Марка Вовчка є те, що вона вперше в художній літературі створила історично-правдивий образ народного героя України Устима Кармалюка.

За кордоном Марія Олександрівна продовжує працювати і як російська письменниця У повістях «Червонный король», «Лихой человек», «Тюлевая баба» вона нещадно висміює паразитичне життя, сваволю і моральну деградацію дворянства, а в повісті «Три сестри» показала народження нової соціальної сили – різночинної інтелігенції, що стає на шлях боротьби за волю й щастя народу. Велике враження на передову громадськість справив роман «Записки при. четника» (1884), в основі якого побачене й пережите письменницею у Немирові. Це один з кращих антиклерикальних творів після славнозвісної повісті «Черниця» Дені Дідро. Політичний підтекст його спрямований проти російського самодержавства й буржуазно-поміщицького ладу. Таким чином, Вінниччина дала могутні творчі стимули письменниці, яка йшла в одному ряду з кращими літературни­ми силами України й Росії.

Останні тридцять років свого життя наша землячка провела на Північному Кавказі, на Україні, в Саратові. Завершила свій нелегкий життєвий шлях 10 серпня 1907 р. в м. Нальчику (Нині столиця Кабардино-Балкарської АРСР).

Марко Вовчок залишила глибокий слід в історії української літератури. За її виступом завершився процес становлення критичного реалізму в художній прозі. Традиції авторки «Народних оповідань» продовжили Ю. Федькович, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І Франко, М. Коцюбинський та інші видатні майстри слова другої половини XIX ст. Творчість письменниці ввійшла в скарбницю світової літератури. Образи, створені талантом Марка Вовчка, виховують у читачів Країни Рад почуття любові до рідної землі та її людей, які працею своєю втілюють у життя кращі мрії нашої землячки про нове вільне суспільство.

Ім'я Марка Вовчка в наш час стало символом дружби і єднання народів та їхніх культур. Твори її звучать нині мовами багатьох соціалістичних націй. Особливо хвилюють вони серця трудящих Липецької області РРСФР, Кабардино-Балкарської АРСР та ордено­носної Вінниччини, яких об'єднує багаторічне трудове змагання, творче співробітництво на всіх ділянках комуністичного будівництва. Братерські почуття поглиблюють натхненне слово і світлий образ великої народної письменниці: адже прийшла вона у світ на російській землі, на Україні розквітнув її прекрасний талант, а в країні Про­метея, на Кавказі завершився її славний життєвий і творчий шлях. Трудящі Вінниччини свято бережуть пам'ять про Марка Вовчка

Одна з вулиць і педагогічне училище у Вінниці, а також колгосп у с. Гуньці Немирівського району носять ім'я письменниці. В приміщенні колишньої гімназії у Немирові (нині середня школа № 1 створено літературно-меморіальний музей Марка Вовчка.

На стіні будинку, в якому жила письменниця, встановлено меморіальну дошку в 1975 ропі в Немирові споруджено гранітний пам’ятник-погруддя Марку Вовчку (скульптор Л. Гайдученя, архітек­тор П. Мовчун).

Рекомендаційний покажчик літератури «Марко Вовчок і Вінниччина. 1833–1907» присвячується 150-річчю з дня народження нашої славної землячки. В нього включено книги, статті із збірників періодичних видань, які розкривають зв'язки письменниці з нашим краєм. Па вичерпну повноту покажчик не претендує. Матеріал систематизовано за розділами:

  • Видання творів Марка Вовчка.
  • Література про Марка Вовчка (деталізовано).
  • Марко Вовчок в художній літературі.
  • Довідкові і бібліографічні матеріали про Марка Вовчка. 

Розрахований покажчик на краєзнавців, книголюбів, культосвітніх працівників – всіх тих, хто цікавиться літературним життям рід­ного краю. Відбір матеріалу закінчено в травні 1983 року.

ВИДАННЯ ТВОРІВ МАРКА ВОВЧКА

ТВОРИ: В 7-ти т – К.: Наукова думка, 1964–1966.

ТВОРИ: В 3-х т. – К.: Дніпро, 1975.

СОБРАНИЕ сочинений: В 3-х т. – М.: Известия, 1957.

ВИБРАНІ твори. – К • Дніпро. 1974. – 527 с.

НАРОДНІ оповідання – К.: Дніпро, 1977. –293 с.

ОПОВІДАННЯ та казки. (Мал. М. Іванова. –К.: Держ. вид-во дит. літ. УРСР, 1958. – 132 с.

ПОВІСТІ та оповідання. – К.: /Дніпро, 1966. –327 с. з іл.

РАССКАЗЫ и повести. – К.: Держлітвидав України, 1962.-146 с.

РАССКАЗЫ из народноro русского быта. – Живая душа: Ро­ман. - К.. Гос. изд-во худ. лит., 1951. – 468 с.

НАРОДНІ пісні у записах Марка Вовчка: Двісті укр. пісень (Упор. О. I. дря, –К.: Муз. Україна, 1979, –215 с.

ГОРПИНА; Козачка; Кармелюк. – Сімферополь: Кримвидав, 1961. –52 с.

ЗАПИСКИ причетника: Роман. – К.: Политиздат Украины, 1966. –342 с.

ИГРУШЕЧКА: Повесть – М.: Политиздат, 1957. – 48 с. – (Массовая серия).

ІНСТИТУТКА. – К: Дніпро, 1979,–108 с., іл.

КОЗАЧКА. Вибрані твори. – К.: Веселка. 1970. – 209 с

ЛІТЕРАТУРА ПРО МАРКА ВОВЧКА

 

Марко Вовчок в російській та українській дожовтневій критиці

ГЕРЦЕН А. И. «Библиотека» – дочь Сенковского. – Собра­ние сочинений: -В 30-ти т. М., 1958, т. 14, с. 266–271.

А. I. ГЕРЦЕН захищає «Народні оповідання» Марка Вовчка від нападок реакційного журналу «Библиотека для чтения».

ДОБРОЛЮБОВ Н. А. Черты для характеристики русского простонародья. Рассказы из народного русского быта Марка Вовчка. Издание К. Солдатенкова и Н. Шепкина. М., 1839. – Собрание сочинений: В 9-ти т. М, 1963, т. 6, с. 221–288.

ПИСАРЄВ Д. І. Народні українські оповідання Марка Вовчка – В кн.: Писарєв Д. І. Літературно-критичні статті. К.; 1953, с. 6 –36.

ТУРГЕНЕВ И. С. («Украинские народные рассказы Марка Вовчка»). От переводчика. – Собрание сочинений: В 12-ти т. М., 1956, т. 11, с. 328.

ФРАНКО І. Нове українське оповідання Марка Вовчка. – Зі­брання творів: В 50-ти т., К., 1981, т. 34, с. 352–354.

ШЕВЧЕНКО Т. Твори: В 5 ти. т. – К.: Дніпро, 1979. Т. 5. Автобіографія: Щоденник; Вибрані листи.

(Лист )140. До М. О. Маркович (Марка Вовчка). 25 травня 1859 Петербург, с. 439.

КОБИЛЯНСЬКА О. Марко Вовчок та її оповідання. – Твори: В 5-ти т. К., 1963, т. 5, с. 170–171.

Життя і творчість Марка Вовчка

ІСТОРІЯ української літератури: У 8-ми т. –К.: Наукова дум­ка, 1968. Т. 3. Література 40–60 років XIX ст.

    Марко Вовчок, с. 393–440.

ІСТОРІЯ української літератури другої половини XIX ст. – К., Вища школа, 1979.

    Марко Вовчок, с. 28–54.

ИСТОРИЯ украинской литературы: Краткий курс. – М., Прос­вещение. 1970.

    Марко Вовчок, с. 186–194.

МАРКО ВОВЧОК: Статті і дослідження. (3б.). – К.: Видав. АН УРСР, 1957. – 360 с. з іл.

МАРКО Вовчок у критиці 3б. статей, рец., висловлювань. (Упор. Бернштейна М. 'Д. – К.: Держлітвидав України, 1955–340 с.

МАРКО ВОВЧОК: Життя і творчість у документах, фотогра­фіях, ілюстраціях. – К.: Рад. школа, 1971. –143 с.

ЛОБАЧ-ЖУЧЕНКО Б. Б. Літопис життя і творчості Марка Вовч­ка. – К.: Дніпро, 1969. – 448 с.

РІЗНИЧЕНКО Т. М., БІЛЯВСЬКА О. О. Сильний і прекрасний талант. – В кн.: Марко Вовчок: Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях, К., 1981. с. 7–20.

БОРЩЕВСЬКИИ В. Незабутні зустрічі: (Зустрічі Марка Вовч­ка з діячами рос. літ ). – Вінницька правда, 1957, 10 серп.

БРАНДИС Е.-П. Марко Вовчок. – М.: Мол. гвардия, 1968,– 335 с., илл. – (Жизнь замечательных людей).

ВОВЧОК Марко: (Кор. довідка про зв'язки Марка Вовчка з Т. Г. Шевченком). – В кн.: Шевченківський словник: У 2-х т. К , т. 1, с. 133.

ЗАСЕНКО О. Марко Вовчок: Шиття, творчість, місце в історії літ. – К.: Видавництво АН УРСР, 1964. – 665 с. з іл.

ЗАСЕНКО О. Є. Марко Вовчок: (Нарис життя і творчості) Вст стаття.–В кн.: Марко Вовчок. Твори: В 6-ти т. К., 1955, т, 1, с. ІV–XXV.

КРУТІКОВА Н. Є. Жива душа: (Про творчість Марка Вовчка).– В кн : Марко Вовчок. Твори: В Зх т. К., 1975, т. 1, с. 5–29.

КРУТІКОВА Н. Є. Сторінки творчого життя: (М. Вовчок в житті і праці). – К.: Дніпро, 1965. – 382 с.

ЛОБАЧ-ЖУЧЕНКО Б. Б. Про Марка Вовчка: Сторінки до біог. письменниці. – К., Дніпро, 1979. – 310 с.

МАЛАХОВА В. Шляхами великого творчого життя – Вітчизна, 1977. № 1, с. 210–212.

НЕДЗВІДСЬКИИ А. В. Марко Вовчок і народна пісня: Від­криття краси і сили нар. поезії. – Нар. творчість та етнографія. 1973, № 5, с. 88–93.

ПОГРІБНИЙ А. Злет народного генія: (Про Марка Вовчка).– В кн.: Марко Вовчок. Твори. К., 1972, с. 5–28.

ХОМЕНКО Б. Марко Вовчок і дитяча література. – В кн.: Лі­тература. Діти, час: 3б літ. - крит. статей про дитячу літературу. К., 1980, с. 158–169.

ХОМЕНКО Б. Марко Вовчок на ниві фольклористики. – Нар. творчість та етнографія, 1971, № 6. с. 59–66.

ХОМЕНКО Б. В. Народні джерела творчості Марка Вовчка: На матеріалах укр. прози. – К.: Вища школа, 1977. – 175 с.

ХОМЕНКО Б. Співець долі народної. – Вінниц. правда, 1978, 23 груд.

ЧЕЧОТ М. Поборниця дружби народів. – Вінниц. правда, 1957, 10 серп.

Немирівський період життя і діяльності Марка Вовчка. Вшанування пам'яті письменниці на Вінниччині

НАУКОВА студентська конференція, присвячена 125-річчю j дня народження Марка Вовчка: (Тези доповідей). – Вінниця, 1960 – 15 с.

ІСТОРІЯ міст і сіл Української РСР: В 26-ти т. Вінницька об­ласть. – К.: Голов, ред.. УРЕ АН УРСР, 1972. 

     С. 470: (Про життя і діяльність Марка Вовчка в Немирові).

НЕМИРІВ: Створення «Народних оповідань». 1855–1858. – Н кн.: Марко Вовчок: Життя і творчість у документах, фотографіях. ілюстраціях. К., 1981, с. 33–46.

РІЗНИЧЕНКО Т. Творчі обрії братерства іст.-літ. нарис. – К.: Дніпро, 1979. С. 54: (Марко Вовчок і Немирів).

БАРАБАН Л. Марко Вовчок і аматорський театр другої поло­вини XIX ст. – Нар. творчість та етнографія, 1971, № 5, с. 63–68.

БАРАБАН В. Сівач вічного: (Про зв'язки Марка Вовчка з мит­цями народної сцени, зокрема Поділля). – Комс. плем'я, 1983, 28 квіт.

ГЛАДКИЙ М. Будинок, де жила Марко Вовчок: (Немирів).– Вінниц. правда, 1957, 17 берез.

ГЛАДКИЙ М. Д. М. О. Некрасов, Марко Вовчок (у Немирів. р-ні). – Рад. патріот. 1959, 2 верес.

ГЛИНСЬКИЙ І. Марко Вовчок і фольклор Поділля. – Вінниц. правда, 1967, 7 жовт.

ГОРДІИЧУК 3. Я і землячка моя Устина: (Роздуми про долю нащадків-земляків героїв творів Марка Вовчка в наш час). – Вінниц. правда, 1967, 5 груд.

ДЕМЕНКО В. Дружбою ми здружені: (Марко Вовчок і Немирів. р-н). – Колг. вісті, 1978, 1 квіт.

ДОРОШЕНКО К. П. Діяльність О. В. Марковича як визначного Фольклориста у Кирило-Мефодіївському товаристві: Включено мате­ріал про діяльність Марка Вовчка і О. В. Марковича в Немирові. с. 33–34. – В кн.: Питання шевченкознавства: Т. Г. Шевченко і його сучасники. К., 1978, с. 32^38.

ДОРОШЕНКО О. Марко Вовчок – друг дітей і юнацтва: (Про життя і діяльність письменниці в Немирові). – Комс. плем'я, 1973, 22 груд.

ЗІНЧЕНКО Л. Взято з життя: Атеїстичні погляди Марка Вовчка. – Вінниц. правда, 1980, 23 верес.

КОЦЮБА О. Й. «Наталка Полтавці» в постановці О. В. Мар­ковича: (В т. ч. в Немирові в 1857 році, в якій брала участь Марко Вовчок). – Укр. літературознавство: Міжвідомчий респ. зб. Львів, 1970, вип. 9, с. 88–96.

ЛАЗАРЕНКО К., СТЕПАНЕНКО А. На землі письменниці: (Про Діяльність Марка Вовчка у Немирові). -- Комс. плем'я, 1973, 18. 20, 22 груд.

МУЛЯР Я. Витоки щирої дружби: Марко Вовчок у Немирові. 1855–1858 pp.. – Вінииц. правда, 1979, 9 черв.

ПРИСЯЖНЮК М. З глибин народної творчості: (Про діяльність Марка Вовчка в Немирові). – Вінниц. правда, 1957, 10 серп.

ПРИСЯЖНЮК М. У Немирові. – Ленінське плем'я, 1959, 25 груд.

ПРИСЯЖНЮК М. Поборниця дружби: (Включ, матеріали про Немирів. період життя Марка Вовчка). – Вінниц. правда, 1973, 22 груд.

ПРИСЯЖНЮК М., ПОТУПЕЙКО М. Марко Вовчок в Немирс-ві. – Літ. газ., 1957, 25 черв.

РЕГУШЕВСЬКИЙ Є. «Наталка Полтавка» на Вінниччині: (У 1857 р. поставлена вихованцями Немирів. гімназії за участю Марка Вовчка). – Вінниц. правда, 1970, 25 січ.

СТЕПАНЕНКО А. На землі Марка Вовчка: (3 нарисів, надісла­них на конкурс). – Вінниц. правда, 1959, 27 трав.

ХОМЕНКО В. її надихала народна муза. – Вінниц. правда, 1968, 21 ГРУД.

ЦЕ БУЛО в Мухівцях: (3 історії написання Марком Вовчком оповідання «Горпина»). – Комс. плем'я, 1971, 27 берез.

ЯКУЛІН Ю. Нові штрихи до біографії Марка Вовчка: (Немирів. період). - Вінниц. правда, 1964, 5 серн.

ДЕМЕНКО В. М. Музей-кімната Марка Вовчка в Немирові. •-Укр. мова І літ. в школі, 1974, № 12, с. 7S--74.

ДЕМЕНКО В. Юні науковці самодіяльного музею (Марка Вовч­ка в Немирові). – Комс. плем'я, 1974, 28 берез.

ДЕЦЬ В. «Живу і мислю думою одною...»: (Про музей Марка Вовчка у Немирові). – Соц. культура, 1969, № 6, с. 44.

КРАВЧУК В. І., ПОДОЛИННИЙ А. М. Пам'ять землі Поділь­ської: Путівник. –• Одеса: Маяк, 1976. С. 69–70: (Про пам'ятник Марку Вовчку в Немирові).

МАЛАКОВ Д В. По Брацлавщине: (От Винницы до Тульчина). – М.: Искусство, 1982. 

   С. 94–95, 96: Увековечение памяти Марко Вовчок в Немиро­ві. Фото памятника.

ЛЕСЬКІВ Б. З увагою і любов'ю: Про відвідання Немирова внуком Марка Вовчка В Б. Лобачем-Жученком. – Колг. вісті, 1980, 3 черв.

ОПАРИСТА Н. Зоря таланту невгасима: Репортаж з музею Мар­ка Вовчки (м Немирів). – Комс. плем'я, 1981, 21 трав.

СТЕПАНЕНКО А., ЛАЗАРЕНКО К. Біля джерел «Народних оповіданні: (Про музей Марка Вовчка в Немирові). – Літ. Украї­на, 1973, 21 груд.

Про твори Марка Вовчка, написані на подільських матеріалах

БОЙЧУК А. П. Українська сатира другої половини XIX ст. (на матеріалах творчості Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Франка). – К.: Вища школа, 1972.– 263 с. В книзі розглядаються твори, написані Марком Вовчком на Вінниччині.

ОСВОБОДИТЕЛЬНОЕ движение и русско-украинские литера­турные взаимосвязи. – К.: Наукова думка, 1982.

    С. 139: (О произведениях Марко Вовчок, Написанных на ма­териалах истории и быта Подолья).

ГРИЦЮТА М. С. Селянство в українській дожовтневій літера­турі. -- К- Наукова думка, 1979.

    С. 8, 23–26, 31, 48, 49, 64- 66, 92: (Зображення селянства в «Народних оповіданнях» Марка Вовчка).

ЗАСЕНКО О. Дещо про долю автографів «Народних оповіданні.» Марка Вовчка. – Рад літературознавство, 1962, № 5, с. 115 – 118.

ЗАСЕНКО О. Є. Народні оповідання Марка Вовчка і їх міс­це и історії української літератури. – В кн.: Марко Вовчок. Стат­ті і дослідження. К., 1957. С. 5–84.

КИРИЛЮК Є. Авторка «Народних оповідань». – В кн.: Кирилюк Є. П. Слово, віддане народові вибрані праці. К., 1972, с. 95 – 106.

ЛОБАЧ-ЖУЧЕНКО Б. Б. Марко Вовчок на Кавказе: По следам семейного архива. – Нальчик: Эльбрус, 1976.

Украинское «Народные рассказы», с. 15– 20.

СИВАЧЕНКО М. Є. Текстологічний аналіз «Народних опові­дань» Марка Вовчок (Проблема вибору основного і встановлення канонічного контекстів). – В кн.: Сиваченко М. Є. Літературознавчі та фольклористичні розвідки К., 1974. с. 70–146.

ТАРАНЕНКО М. П. Оповідання Марка Вовчка «Горпина».– Рад. літературознавство, 1963, № 1, с. 83–87.

РІЗНИЧЕНКО Т. М. Художня деталь у романі Марка Вовчка «Записки причетника» – Рад. літературознавство, 1959, № 1, с. 62– 76.

ДЕНИСОВА Н. Если бы все было так просто!..: (О романе Мар­ко Вовчок «Записки причетника» и фильме по этому роману «Житие святых сестер») – Наука и религия, 1983, № 5, с. 43–46.

МАРКО ВОВЧОК: Життя і творчість -у документах, фотогра­фіях, ілюстраціях. – К.: Рад. школа, 1981.С. 94–95: (Про казку Марка Вовчка «Кармалюк»).

ОЛІЙНИК В. У. Про пісні з повісті «Кармалюк» Марка Вовчка. Пар. творчість та етнографія. 1964, № 3, с. 34–38.

ХОМЕНКО Б. В. Повість «Кармалюк» Марка Вовчка і народ­на творчість. – В кн : Літературно-мистецька Вінниччина: 3б статей. Одеса, 1969, с. 29–47.

Вивчення творчості Марка Вовчка

САГІНА Ф. І. Вивчення творчості Марка Вовчка у школі: Посіб­ник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1971. – 160 с.

ХУДАШ Л. С. Вивчення творчості Марка Вовчка в школі.– К: Рад. школа, 1964. – 143 с.

ХОМЕНКО Б. В Образне слово Марка Вовчка. – Укр. мова і літ. в школі, 1974, № 1, с. 19--27.

ТИЩЕНКО В. І. «Кармалюк» Марка Вовчка. – Укр. мова і літ. в школі, 1963, № 10, с. 7 – 14

ГМИР І. С. Вивчення оповідання Марка Вовчка «Козачка» (в 6 класі) – Укр. мова і літ. в школі, 1972, № 10, о. 73 – 78.

ХРОПКО П. П. «Тут ніби говорив сам народ»: (До аналізу народних оповідань» Марка Вовчка в школі) – Укр. мова і літ. в школі, 1985 № 3, с. 31 – 38

МОЗГОВИЙ В. М. Розгляд оповідання Марка Вовчка «Горпи­на» у 5 класі. – Укр. мова і літ. в школі, 1981, № 11, с. 33–36.

ПРОЦЕНКО І. М. Аналіз оповідання Марка Вовчка «Горпина» (в 5 класі). – Укр. мова і літ. в школі, 1972, № 9, с. 44–47.

Марко Вовчок в художній літературі

ШЕВЧЕНКО Т. Г. Марку Вовчку на пам'ять. 14 Января 1858. – В кн.: Шевченко Т Г. Кобзар. К., 1977, с. 506.

НЕКРАСОВ Н. Не рыдай так безумно над ним: (Стихотворение).– В кн.: Некрасов Н. Стихотворения и поэмы. М.. 1971, с. 197.

БРАНДИС Е. В начале пути. – Радуга, 1966, № 1, с 132– 153; № 3, с. 103–123.

БРАНДИС Е. П. Сила молодая: Повесть о писательнице Марко порчок. – Л.: Дет. лит., 1972. –240 с.

БРАНДІС Є. П. Марко Вовчок. Повість - дослідження–(Пер. з гос.). М.с Мол. гвардия. 1968). Л. Малахової і П. Петрушевської.– Дон. вид. – К.: Дніпро, 1975. – 367 с.

ІВАНЕНКО О. Д. Марія: Роман –- К.: Дніпро, 1977.С. 7, 8, 22, 26, 64–71, 312 – 343: (Про немирівський період життя письменниці)

ИВАНЕНКО О. Мария: Роман. (Авториз. пер. с укр. А. Островс­кого. – М.: Сов. писатель, 1976. 

     С. 10, И, 23, 24, 27, 33, 60–67, 312: (О пребывании Марко Вовчок в Немирове).

ІВАНЕНКО О. Д. Води з кринички. – В кн.: Іваненко О. Д. Води з кринички: Повісті, оповідання. К., 1981, с. 3–91.

ЮХИМОВИЧ В. Назви сіл: (Про с. Вовчок Немирів. р-ну, яке пов'язане з ім'ям Марка Вовчка). •– В кн.: Поезія-81. К., 1981, с. 60–61.

ЗАБАШТА Л. Орлиця: Марку Вовчку присвячую: (Вірші). – Вінниц. правда, 1957, 10 серп.

БОРТНЯК А. Марко Вовчок у Нальчику: (Вірш). – Дніпро. 1974, № 9, с. 14.

СТУДЕЦЬКИЙ М. Зустріч із Шевченком: (Вірш про Марка Вовчка і Т. Г. Шевченка). – В кн.: Студецький М. Макарчукове по­ле: (Поезії). Одеса, 1980, с. 63.

КУРАШКЕВИЧ К. Немирівський спогад: (Вірш про Марка Вовчка). – Вінниц. правда, 1971, 9 верес.

PAPA-КОЗАК В. Марко Вовчок у Нальчику: (Вірш). – Вінниц. правда, 1981, 7 черв.

ЛАЗАРЕНКО К Марко Вовчок у Немирові: (Вірш) – Колг. вісті, 1969, 26 лип.

ГУРТУЄВ В. Марко Вовчок: (Вірш). (Пер. з балкар. В. Забаштанського. – Комс. плем'я, 1971, 28 груд.

ГЛОВА В. Пісня дала їй крила: Пам'яті М. Вовчка. (Вірш) – Нові горизонти, 1974, 8 січ.

ДОВІДКОВІ ТА БІБЛІОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ ПРО МАРКА ВОВЧКА

ВОВЧОК МАРКО. – В кн.: УРЕ, 2-е вид, 1978, т. 2., с. 341 - 342.

МАРКО ВОВЧОК – Вілінська-Маркович, Лобач-Жученко Ма­рія Олександрівна: (Кор. біогр. довідка та бібліогр. список тво­рів і крит. літ ). – В кн.: Українські письменники: Бібліографічний словник: В 5-ти т. К., 1963. Т. Я. Дожовтневий період. XIX– поч. XX ст., с. 108–139.

НЕДЗВІДСЬКИЙ А. В Марію Вовчок: Семінарій. - К.: Вища школа, 1981. – 167 с.

ДЕЦЬ В. Немирів: Путівник. -– Одеса: Маяк 1978 С. 28–29: (Про перебування Марка Вовчка в Немирові та увічнення її пам'яті нащадками).

ГОРДІСТЬ Поділля : Путівник В. Ф. Бовкун, І. П. Грущенко Н. С. Квєтний та ін. – Одеса: Маяк, 1979. 

     Вкл. між. с. 72 і 73: (Пам'ятник Марку Вовчку в Немирові) С. 93: (Перебування Марка Вовчка в Немирові).

МАРКО ВОВЧОК, 1833–1907: Рек. покажчик літ – Львів 1969. – 51 с.

БЕХ М. М. Марко Вовчок. (1833–1907): (Матеріали для відзначення 125-річчя з дня народження Марка Вовчка б-ками обл. ) – Вінниця, 1959, – 8с.

КОРОТКА бібліографія (про Марка Вовчка). – В кн.: Брандіс Є. Марко Вовчок: Повість-дослідження. К., 1975, с. 363 – 364.