Передмова 4

Парки як базові заклади культури: теоретико-історичні засади  7

 Паркова індустрія як теоретична категорія   8

 Стан наукових досліджень паркової діяльності      13

 Історичні тенденції розвитку паркової культури    26

 Типи паркових систем         31

Парки як центри забезпечення культурних потреб громадян        50

 Паркова культура як складова соціально-культурної системи     50

 Принципи організації паркової діяльності     63

 Зміст і функціональне спрямування паркового дозвілля 84

Сучасна паркова культура України: проблеми та перспективи     95

Пріоритетні напрями державно-правового регулювання паркової індустрії        105

Словник      129

Література 130

Додатки      139

Сучасна соціально-культурна ситуація характеризується значним ускладненням структури та змісту взаємовідносин людей, коли досить гостро постає питання про використання культурного потенціалу при активному долученні споживачів культурних послуг у соціально-культурну діяльність.

Необхідним є обґрунтування змістовної та структурної характеристики паркової індустрії; визначення місця й ролі парків у соціо- культурній сфері; окреслення соціально-педагогічних аспектів їх діяльності та тенденцій розвитку; визначення типологізації парків за їх фун­кціональним призначенням; вивчення принципів, функцій, напрямів, технології, моделей діяльності різних типів парків і рекреаційних зон.

У підручнику обґрунтовано компонентний склад соціокультурної, соціально-педагогічної діяльності зарубіжних парків, системи їх інфор­маційного, мєтодичного, організаційно-управлінського, матеріального, технічного забезпечення; проблемно-цільового, соціально та демогра­фічно диференційованого, осоБистісно орієнтованого підходу до ор­ганізації паркової діяльності серед різних груп населення.

Науковими дослідженнями встановлено ряд закономірностей:

• парки, загалом паркова культура, — міцний духовний, соціальний та економічний фактор життєдіяльності суспільства, значущий індикатор способу часу, у якому задовольняються нові потреби;
• парк є таким типом соціально-культурного закладу, який забезпечує відпочинок і розваги. Паркова діяльність послідовно розширює свої масштаби; незмінно зростає інтерес населення до парків; у галузі культурно-дозвіллєвої діяльності парки посідають одне з провідних місць і є лідерами в комерційному дозвіллі;
• парки культури та відпочинку, як і інші їхні типи, поєднують у собі різні форми культурно-просвітницької, естетичної, художньої, екологічної, пізнавальної та розважальної діяльності, а парковий простір стає могутнім засобом виховання й навчання, пробудження інтересу, активізації фізичних і духовних сил людини;
• посилилась тенденція пошуку активних, розвивальних форм дозвілля, а також диференціації паркової роботи з урахуванням інтересів і запитів різних верств населення;
• запозичення зарубіжного досвіду стає цінним лише за умов розумного, реалістичного, зваженого підходу. Досвід культурно-дозвіллєвої діяльності кожної країни залежить від її економічного стану, політичної стабільності, соціальної політики, національних звичаїв, традицій, світосприймання та багатьох інших факторів.

Перед працівниками культури постає нагальна потреба пошуку нових форм і шляхів розвитку культури дозвілля, зокрема нетрадиційних джерел її фінансування. Назріла необхідність у дослідженні сучасного стану й основних напрямів, методів культурно-просвітницької, дозвіллєвої діяльності, її форм, особливостей роботи діючих типів парків і рекреаційних зон, організації паркового дозвілля всіх соціально-демографічних категорій населення. Широко висвітлено ці проблеми в працях вітчизняних і зарубіжних учених. У такому аспекті вважаємо виправданим та актуальним порівняльний підхід, звернення до досвіду організації культурно-дозвіллєвої діяльності за кордоном і його осмислення з метою адаптації до конкретних соціальних, культурних, географічних умов і перспектив розвитку паркової галузі в Україні.

Пропоноване видання є першою спробою вивчити й узагальнити проблеми та перспективи вітчизняної паркової індустрії, а також проаналізувати соціально-культурні аспекти організації діяльності як у вітчизняних, так і зарубіжних парках.

На основі зібраного автором матеріалу в підручнику:

•  проаналізовано ряд нормативно-правових актів, які регулюють питання вітчизняної паркової індустрії;
•  систематизовано вітчизняні й зарубіжні дослідження з проблем паркової культури в контексті культурно-дозвіллєвої діяльності;
•  розкрито місце та роль парків у сучасній державній культурній політиці;
•  виявлено правові, організаційні, соціальні, культурологічні, педагогічні аспекти їх діяльності та тенденції розвитку;
•  виявлено та обґрунтовано соціально-культурні умови підвищення ефективності діяльності вітчизняних парків.

У підручнику використано наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі акти, матеріали громадських і державних установ (США, країн Західної Європи) у сфері організації дозвілля в парках і рекреаційних зонах, публікації в спеціальних бюлетенях і журналах («Parks and recreation», «Amusement Business»), документи, доповіді, звіти ЮНЕСКО, урядові постанови, програми розвитку дозвіллєвої діяльності в Україні.