Система освіти України

http://www.education.gov.ua/pls/edu/docs/common/education_ukr.html

Освіта в Україні має складну структуру європейського типу і включає дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту. Крім того, встановлені такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта, а освітньо-кваліфікаційні рівні мають градацію: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей. Згідно із Законом України "Про освіту" громадяни України мають право на отримання освіти за різними формами: очною, вечірньою, заочною або екстернату. З розвитком інформаційних технологій успішно розвивається й удосконалюється дистанційна освіта.(Схема системи освіти України)

Сьогодні в Україні функціонує 17,2 тис. дитячих дошкільних закладів, якими охоплено 1055 тис. дітей , або майже 39 відсотків від загальної кількості дітей дошкільного віку. Для дітей з вадами у психофізичному розвитку, які мають хронічні захворювання внутрішніх органів, працюють заклади компенсуючого типу: 1,3 тис. спеціальних; 507 санаторних.

Активно організовуються профільні дитсадки з пріоритетним розвитком певного напряму діяльності, такі, що запроваджують авторські програми, досвід роботи видатних педагогів минулого й сучасності, надають додаткові освітні послуги. Таких закладів налічується вже понад 1,7 тисячі.

Національна система середньої освіти в Україні має у своєму складі 21,6 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, у т. ч. 14,9 тис. - у сільській місцевості.

Для обдарованих дітей створені і функціонують 273 гімназії, 232 ліцеїв, 25 колегіумів , при цьому мережа таких закладів освіти збільшується щороку.

Досвід роботи шкіл-інтернатів підтвердив їх необхідність як закладів для дітей, що потребують особливої державної допомоги у здобутті освіти і соціально-трудової реабілітації. За умов відповідно організованої соціально-педагогічної роботи діти з психофізичними вадами, діти -інваліди успішно розвиваються.

Відповідно до зміни демографічної ситуації, соціально-економічних умов удосконалюється мережа інтернатних закладів. На початок нового навчального року в Україні функціонує 401 спеціальні школи-інтернати для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку та загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, 221 школа приватної форми власності.

Враховуючи міжнародний досвід, сьогодні прийнята й запроваджується концепція дванадцятирічної загальної середньої освіти й 12-бальна шкала оцінювання знань. Перевідними (випускними) стають всі оцінки 12-ти бальної шкали оцінювання, які виставлятимуться у відповідний документ про освіту. Проте 12-ти бальна система не є самоціллю. І лише у поєднанні з дійовим тематичним обліком знань і державною атестацією та зазначеними вище заходами вона може стати ефективною.

З переходом української школи на 12-річний термін навчання поновлюється зміст початкової освіти. Відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку початкова школа покликана забезпечити виховання у дітей особистісних рис громадянина України, їх інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток та подальше становлення особистості. Зміст освіти ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями й народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави України.

Відповідно до Міжнародних програм у галузі освіти з прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Конституції України в Україні прийнято Закон України "Про позашкільну освіту", який визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, організаційні, освітні та виховні засади. Основними завданнями позашкільної освіти є:

• вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду;
• створення умов для творчого, інтелектуального, духовного й фізичного розвитку дитини;
• пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих дітей та молоді.

У динаміці суспільного розвитку та ринкових перетворень виключно важливого значення набуває професійно-технічна освіта. У системі професійно-технічної освіти України налічується 967 державних професійно-технічних навчальних закладів, у яких навчається біля 530 тис. громадян, із них понад 350 тис. чол. (70 відсотків) поряд із професією здобувають повну загальну середню освіту.

Система професіонально-технічної освіти виконує важливі функції соціального захисту молоді. В навчальних закладах навчається 8,1 тис. сиріт, понад 50 тис. напівсиріт, 178 тис. з малозабезпечених та неблагополучних сімей (усього 45 відсотків від контингенту).

За останні 5 років удвічі збільшилась кількість професійно-технічних навчальних закладів нових типів. Сьогодні діє 110 вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти, 14 художньо-професійних училищ, 4 училища-агрофірми.

Структура вищої освіти України розбудована у відповідності до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.

В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 664 вищих навчальних закладів І-II рівнів акредитації, в тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисячі студентів. Відносна чисельність студентів становить 107 студента на 10000 населення. Мережа вищих навчальних закладів Ш-IV рівнів акредитації налічує 315 закладів у тому числі 223 державної форми власності.

Уперше, у 2000 році у відповідності до Указів Президента та Постанов Кабінету Міністрів України уведена система кредитування навчання обдарованої молоді. У наступні роки на ці заходи Державним бюджетом передбачено по 5 млн. гривень щорічно.

Важливу соціальну роль у правовому забезпеченні можливостей отримання вищої освіти молоді мають Укази Президента України "Про державну підтримку підготовки фахівців для сільської місцевості" та ін., що є реальними кроками на шляху гуманізації освіти.

Останнім часом в Україні збільшилась кількість дітей віком до 18 років, що навчаються у технікумах, училищах і коледжах і мають обмежені можливості розвитку та потребують особливої уваги суспільства щодо їх виховання й соціального захисту, державної підтримки в одержанні спеціальної освіти. Насамперед, це діти-інваліди, діти з фізичним вадами розвитку, хворі діти, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Такі діти в Україні навчаються у технікумах-інтернатах для інвалідів, для них створено відкритий Міжнародний університет розвитку людини, в якому застосовуються нові технології навчання, зокрема дистанційна, що дає можливість отримати повноцінну вищу освіту І-ІV рівнів акредитації за 27 спеціальностями усім бажаючим з урахуванням стану здоров'я й місця проживання. Представництва університету розташовані у всіх реґіонах України, створені багатопрофільні навчально-науково-реабілітаційні комплекси від дитячого садочка до магістратури. Крім того в технікумах і коледжах України створюються окремі групи з дітей з вадами для одержання ними кваліфікації молодшого спеціаліста.

Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Cьогодні відбуваються позитивні зміни у формуванні комплексної системи післядипломної освіти, як складової частини національної освіти. Функціонує понад 500 державних та недержавних навчальних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти, підпорядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України. Поряд із цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закладів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через систему післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-кваліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.

Загальні відомості про вищу освіту в Україні

http://www.mon.gov.ua/education/higher/higher 

Модернізація вищої освіти в державі є об'єктивною необхідністю. Адже на порозі XXI століття ми стали очевидцями безпрецедентного зростання уваги до вищої освіти, розширення її функцій і ролі в суспільстві. Сьогодні вона розглядається у цивілізованому суспільстві не тільки як інституція задоволення фахових потреб особистості, але й як духовна необхідність.

Вища школа в Україні насамперед зорієнтована на задоволення освітніх потреб особистості, відновлення національних освітніх традицій і примноження досвіду, відтворення інтелектуального духовного потенціалу нації, вихід вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, становлення державності та демократії в суспільстві, забезпечення ринку праці висококваліфікованими фахівцями.

Основною метою подальшого розвитку вищої освіти є переростання кількісних показників у якісні, яке базується на таких засадах:

По-перше - це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати справжнього громадянина України, для якої є потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітньою і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

По-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця;

По-трете, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та їх складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти, забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.

Протягом 1995-2000 р. Міністерство освіти і науки України на основі зазначених міжнародних документів з питань демократії, гуманізації в галузі освіти і прав людини здійснило ряд масштабних заходів по створенню нової національно-правової нормативної бази вищої освіти. Зокрема, прийнятий Закон України "Про освіту". Укази Президента України "Основні напрями реформування вищої освіти", "Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів освіти", затверджених Указами Президента України.

Зазначений комплекс нормативно-правових документів визначив ідеологію реформування всієї освітньої галузі, яка обстоює демократичні права особистості.

Реформування вищої освіти передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливість особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей;
• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за освітніми та кваліфікаційними рівнями, типом навчальних закладів, формами і термінами навчання, джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому;
• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства;
• піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинених країнах світу та її інтеграцію у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Структура вищої освіти України розбудована у відповідності до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.

Мережа вищих навчальних закладів III-ІV рівнів акредитації налічує 313 закладів, в тому числі 220 державної форми власності. Серед них функціонує 98 університетів, 46 академій, 62 інститути. Статус національного мають 37 університетів та академій. Мережа забезпечує навчання 249 студентів на 10 тис. населення. В університетах, академіях інститутах навчається 1285 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, ще складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів. Потенціали вищої освіти у розрізі областей суттєво нерівномірні і формуються під впливом соціально економічної ситуації та інфраструктури виробничої та невиробничої сфери регіону.

З повним правом сьогодні можна стверджувати про створення альтернативної системи вищих навчальних закладів, які засновані на недержавній формі власності. Вона суттєво розширює можливості молоді здобути вищу освіту за спеціальностями гуманітарного профілю з урахуванням потреб ринкової економіки. Значно зростає питома вага фахівців зі спеціальностей: економіка, менеджмент, маркетинг, міжнародне право, банківська справа, обіг цінних паперів, бізнесу тощо.

Водночас питання оптимізації мережі вищих навчальних закладів та їх інтеграція пов'язані з рядом проблем. На практиці процеси не набули системного характеру, здійснюються складно, мають місце факти неоднозначності його оцінки з боку вищих навчальних закладів, центральних та місцевих органів влади. Роботу по упорядкуванню мережі слід здійснювати з урахуванням регіональних особливостей, активізуючи роботу щодо створення регіональних університетських комплексів, як регіональних освітніх і наукових комплексів.

Демократизація сфери освіти забезпечує більш широкі можливості молоді до вступу до вищих навчальних закладів і більш повного розкриття її здібностей.

Вперше, у 2000 році згідно відповідних Указів Президента та Постанов Кабінету Міністрів введена система кредитування навчання обдарованої молоді. Лише на 2000-2001 навчальний рік на ці заходи Державним бюджетом передбачено 5 млн. гривень.

Важливу соціальну роль в правовому забезпеченні можливостей отримання вищої освіти молоді мають Укази Президента України "Про державну підтримку підготовки фахівців для сільської місцевості", "Про державну допомогу дітям, які вчаться за гірничими спеціальностями і батьки яких загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах", "Про надання допомоги сім'ям загиблих учасників бойових дій на території інших держав у навчанні їх дітей", що є реальними кроками на шляху гуманізації освіти.

Зміна політики і соціальних пріоритетів у незалежній Україні внесла принципово нову парадигму освіти та виховання, переходу від виховання громадянина певної країни до формування громадянина світу, людини відповідальної, освіченість і мораль якої відповідає складності завдань, які їй доведеться вирішувати.

Міністерство освіти і науки України з урахуванням активної роботи підрозділів ЮНЕСКО (Міжнародна асоціація університетів. Європейський центр вивчення вищої освіти) , Ради Європи щодо вироблення єдиних вимог до рівня освіти веде роботу по введенню у вищих навчальних закладах Державних стандартів підготовки фахівців з вищою освітою. Державні стандарти розробляються з урахуванням європейського рівня вимог до вищої освіти, що забезпечить входження України до світового освітнього простору. У Державних стандартах освіти гуманістичне спрямування освіти знаходить особливе відображення. Зокрема, передбачається нормативна частина змісту освіти, якою забезпечується обов'язкове вивчення соціально-гуманітарних дисциплін: права, екології, етики, філософії, світової та вітчизняної культури тощо. Дисципліни людинознавчого, народознавчого характеру складають до 20 відсотків навчального часу на підготовку фахівців. Більше того - Державними стандартами передбачено надання фундаментальним і спеціальним дисциплінам гуманістичної спрямованості. Державні стандарти забезпечують не тільки європейський рівень формування освіти та вироблення професійних навичок, але й виховання гармонійно розвиненої, соціально-активної людини, здатної до саморозвитку, самовдосконалення, з високими духовними якостями, гуманністю та толерантністю.

Для розв'язання, зокрема проблеми якості професійної підготовки, необхідно розкрити сутність людини як суб'єкта діяльності, що дасть змогу виявити не тільки безособистісні структури, а й доповнити її механізмом саморегуляції, функціонування якого зумовлене особистісними характеристиками. У Державному стандарті освіти модель спеціаліста має передбачати людський фактор соціального замовлення і забезпечити психологічний компонент якості. Модель повинна сформувати соціопсихологічні орієнтири під час розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик підготовки фахівців конкретного професійного напряму у даному навчальному закладі.

Державні стандарти освіти передбачають наявність трьох компонент державної, галузевої та компоненти навчального закладу.

У вищій освіті державна компонента визначає структуру переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється освіта і професійна підготовка фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями. До його складу входять класифікатор галузей освіти, напрямів підготовки і спеціальностей.

Галузева компонента Державних стандартів освіти базується на державній компоненті і включає до свого складу освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) і освітньо-професійну програму (ОПП).

ОКХ встановлює професійне призначення і умови використання випускників, відображає мету і узагальнює зміст освіти і професійної підготовки у вигляді переліку умінь, визначає місце і роль фахівця у соціальній структурі суспільства та вимоги до його компетенції. ОКХ встановлює вимоги до загальноосвітнього рівня і галузеві кваліфікаційні вимоги до випускника навчального закладу.

ОПП визначає нормативну частину змісту освіти, встановлює вимоги до змісту, об'єму, рівня освіти і професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня конкретної спеціальності. Зміст освіти подається в ОПП у вигляді структурованої системи навчальних елементів, що формують інформаційний об'єм і рівень засвоєння знань в процесі підготовки у відповідності до вимог ОКХ.

ОПП включає цикли гуманітарної, соціально-економічної та природничої підготовки, а також цикл професійно-орієнтованої практичної підготовки.

Компонента навчального закладу вводиться з метою забезпечити відповідність рівня освіти : професійної підготовки фахівця вимогам суспільного розподілу праці в Україні і мобільності системи підготовки фахівців для задоволення вимог ринку праці. Вона включає варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника навчального закладу, яка доповнює і конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти і професійної підготовки з боку конкретних споживачів випускників навчальних закладів.

Держава також здійснює контроль за рівнем якості і професійної підготовки за допомогою вимірювань показників якості освіти. Новим для освіти України є те, що як засіб діагностики введено критеріально-орієнтовані тести і психодіагностичні методики, орієнтовані на виявлення якостей особистості. Ці тести і методики орієнтовані на вимірювання і оцінку об'єму, повноти, системності і міцності професійних знань. а також дієвості і самостійності випускників навчальних навчальних закладів, що дозволяє порівняти рівень їх досягнень у процесі підготовки і еталонними вимогами освітньо-кваліфікаційних характеристик.

Важливим кроком на шляху розробки Державних стандартів вищої освіти України є затвердження Постановою Кабінету Міністрів України Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. В даному Переліку вперше відображені освітньо-кваліфікаційні рівні (ступенева освіта) підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, внесені принципові зміцнення до Переліку з урахуванням встановлення ринкових відносин, введено багато нових спеціальностей, здійснено їх значне узагальнення, що збільшує можливості фахівців до самовираження та самовиявлення їх людських якостей, формуванню активної позиції, утвердженню плюралізму, демократії та правопорядку, що відповідає "Декларації принципів толерантності".

Впровадження ступеневої освіти системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр" налає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту у ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство. Введення ступеневої освіти в освітню галузь України значно розширило правові рамки фахівців, про що свідчить підписана Україною у Лісабоні на спільній конференції Ради Європи та ЮНЕСКО конвенція про визнання кваліфікацій, які належать до вищої освіти у Європейському регіоні.

Важливим інструментом процесу забезпечення високої якості освіти є державна система ліцензування і акредитації. Згідно з чинним законодавством навчальні заклади незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності здійснюють освітню діяльність тільки після отримання відповідної ліцензії.

Ліцензування здійснюється шляхом експертного підтвердження можливості навчального закладу проводити відповідну освітню діяльність. Це забезпечує отримання об'єктивної інформації про стан мережі навчальних закладів, їх потенційні освітянські можливості, рівень та якість підготовки, потребу у фахівцях різних напрямів і спеціальностей.

Визнання певного освітянського статусу навчального закладу передбачено проводити шляхом акредитації, яка підтверджує його здатність здійснювати підготовку фахівців на рівні державних вимог по одному напряму підготовки або спеціальності. Акредитація здійснюється за ініціативою навчального закладу і у разі позитивного рішення йому надається право видачі відповідних документів про освіту державного зразка.

Попередня експертиза стану справ у навчальному закладі здійснюється експертними радами, а кінцева - Державною акредитаційною комісією.

Основними засадами ліцензійної і акредитаційної діяльності є:

• залучення до роботи у експертних радах відомих фахівців провідних навчальни закладів України з певних напрямів і спеціальностей;
• незалежність вимог до рівня освітньої підготовки від фрми власності даного навчального закладу;
• забезпечення з боку держави гарантій виокого рівня освіти по конкретних напрямах або спеціальностях в кожному навчальному закладі через право виачі документа про освіту державног зразка.

Проблема удосконалення системи вищої освіти т підвищення якості професійної підготовки фахівців в Україні є найважливішою соціокультурною проблемою, вирішення якої можливе тільки при приведенні освіти у відповідність з новими соціально-економічними вимогами ринкової економіки. В даний час державні структури, які визначають і здійснюють політику у області якості освіти, напрацьовують політичні тенденції, визначають стратегії і здійснюють, у відповідності з потребами суспільства і ресурсами держави, освітянські програми, які необхідні для економічного та соціального розвитку України, а також індивідуального та культурного самовираження особистості у суспільстві. Освіта в Україні організується з урахуванням принципу безперервності. Програми реформування освіти націлені на те, щоб відповідати як вимогам відповідних галузей економіки, так і забезпечувати професійну підготовку.

У відповідності з Державною національною програмою "Освіта. Україна XXI сторіччя" передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень. Планується реорганізація існуючих та створення нових навчальних виховних закладів нового покоління, регіональних центрів та експериментальних майданчиків для створення та відбору ефективних педагогічних новацій та освітніх модулів, створення мережі регіональних центрів дистанційної освіти. Принципами реалізації цієї програми є багатоукладність та варіантність освіти, що передбачає створення можливості широкого вибору форм освіти, засобів навчання, які відповідали б освітнім запитам особистостей, запровадження варіантної компоненти змісту освіти. Водночас передбачається оновлення змісту освіти, запровадження ефективних технологій, створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну системп'ютерної інформації. Це можливо лише за умов створення національного науково-педагогічного інформаційного простору, запровадження нових інтелектуальних інформаційних технологій навчання.

Враховуючи тенденцію кількісної еволюції вищої освіти, що характеризує її масовість на сучасному етапі розвитку суспільства, реалізація програм підготовки без зниження якості навчання при обмежених ресурсах можлива лише через нові методи і технології, які дозволять більш активно залучити студентів до процесу управління якістю свого навчання. Це потребує застосування нових інформаційних і телекомунікаційних технологій навчання, передбачених програмами підготовки.

Не менш важливе завдання поставлено тезою навчання впродовж всього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність створення короткотермінових навчальних програм перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати система післядипломної освіти.

Сьогодні відбуваються позитивні зміни у формуванні комплексної системи післядипломної освіти, як складової частини національної освіти. Функціонує понад 500 державних та недержавних навчальних закладів та підрозділів, з яких близько 200 вищих навчальних закладів післядипломної освіти підпорядковані безпосередньо Міністерству освіти і науки України. Поряд з цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закладів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через систему післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-каліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.

Формується інфраструктура перенавчання кадрів з питань банкрутства, конкурентоспроможності, охорони інтелектуальної власності, і пенсійної системи, фахівців по роботі з цінними паперами тощо. Сформована мережа закладів з професійного навчання державних службовців, керівників підприємств, військовослужбовців, звільнених в запас, митників тощо. Відкриваються нові спеціалізації напрямків перепідготовки для роботи в нових господарських структурах і ланках малого підприємництва, у банківській справі, страховій діяльності.

Важливим соціально-економічним питанням є працевлаштування випускників вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Так у 2000 році вищими навчальними закладами було випущено 396 тис. фахівців, з яких понад 240 тис. - випускники університетів, академій, інститутів. Незважаючи на складні умови, частка молоді, яка навчалася за кошти державного бюджеі працевлаштована становить 81 відсоток. Серед вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки      України, 80 університетів, академій, інститутів мають показник працевлаштування понад 80 відсотків, а у 26 - 95 відсотків. Існуючий дисбаланс економічної і соціальної сфери держави визначає необхідність проведення оперативного аналізу явищ, процесів і тенденцій, що дасть можливість реагувати на державному рівні в реальному масштабі часу для упередження прояву негативних явищ і розв'язання проблем, що виникають у сфері працевлаштування випускників.

Для розв'язання цих проблем необхідно:

• законодавчо розширити сферу використання випускників, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;
• впровадити механізм економічного стимулювання підприємств, що створюють і бронюють робочі місця для молодих фахівців;
• підвищити ефективність цільової підготовки фахівців в частині, що стосується подальшого працевлаштування випускників, які навчалися за цільовим направленням;
• посилити відповідальність підприємств, організацій та установ за забезпечення соціально-побутових умов для молодих фахівців, особливо забезпечення житлом у сільській місцевості, збільшити частку місцевих бюджетів і коштів галузей у структурі фінансування вищої освіти;
• удосконалювати механізм довгострокового пільгового кредитування навчання молоді у вищих навчальних закладах.

Міністерство освіти і науки України прагне більш повно врахувати процеси регіоналізації освіти. Суть цих процесів обумовлена прагненням молоді отримувати освіту якомога ближче до місця проживання Тому підтримується ініціатива вищих навчальних закладів щодо створення позабазових підрозділів.

За останній рік створено 49 таких підрозділів. Таким чином досягнуто вирівнювання освітніх потенціалів регіонів за кількістю студентів на 10 тисяч населення. А кращі вищі навчальні заклади наблизились до місць проживання абітурієнтів.

Створені факультети і центри стимулюють діяльність місцевих вищих навчальних закладів, дають можливість їх випускникам навчатися за програмами більш високого рівня.

Для розширення доступу до вищої освіти було введено квоту цільового прийому сільської молоді за спеціальностями, то визначають соціально-економічний розвиток села. В основному, це спеціальності сільгоспвиробничі, екологічні, правознавство, економічні та педагогічні.

У 2000 році квота цільового прийому склала по вищих навчальних закладах Міністерства освіти і науки України 2,7 тисяч осіб. Як позитив слід відмітити, що серед зарахованих на 1 курс 27,5 відсотків складає сільська молодь, тоді як частка їх серед абітурієнтів складала 26 відсотків А це означає, що відсів сільської молоді на вступних іспитах був меншим, ніж в інших групах.

На жаль, збільшення обсягів квотування не стало ефективним фактором кадрового забезпечення села, особливо вчительських кадрів. Як вихід, ми вбачаємо об'єднання зусиль з органами управління на місцях, педагогічними закладами у вирішенні питань профорієнтаційної роботи з молоддю. Не менш важливими є і створення необхідних умов для закріплення випускників за місцем роботи.

Висока динаміка змін попиту населення та запровадження багатоканального фінансування вимагають подальшого вдосконалення принципів формування і розподілу державного замовлення.

Із введенням ступеневої освіти державне замовлення формується окремо на підготовку бакалавра і окремо на підготовку за програмами спеціаліст, магістр.

Кожен рік Міністерство освіти і науки України докладає чимало зусиль, щоб не зменшити кількість бюджетних місць.

План прийому на перші курси у 2000 році на програму підготовки бакалавра склав по денній формі 90,5 тисячі чоловік проти 88 тисяч у 1999 році. На програму підготовки спеціаліста вищі навчальні заклади прийняли 76,5 тисяч студентів проти 81,7 тисяч у 1999 році і на магістра - 8 тисяч проти 3 тисяч у 1999 році. Як бачимо загальні обсяги прийому на рівні спеціаліст, магістр збережено, відбувся лише певний перерозподіл кількості спеціалістів і магістрів.

Чітко проявляється тенденція збільшення обсягів прийому за кошти фізичних і юридичних осіб. З точки зору Міністерства освіти і науки України це надзвичайно позитивне явище, адже на додаток 90 тисяч бюджетних студентів близько 160 тисяч отримали можливість здобувати вищу освіту. Крім цього, фактично держава отримала додаткові інвестиції в освіту від фізичних і юридичних осіб.

Реалізація новітнього, досконалого змісту освіти неможлива без відповідного науково-методичного забезпечення навчального процесу. На сьогодні склалася складна ситуація із забезпеченням та створенням нових підручників та навчально-методичної літератури і, особливо, україномовної, що негативно позначається на якості підготовки фахівців, утвердженню державної мови у навчальних закладах та запроваджені новітніх технологій навчання. Так, протягом 1998 - 2000 років із 479 запланованих назв було видано лише 66, що складає 13,8 відсотків. Така критична ситуація пов'язана із відсутністю державного фінансування За останні два роки із передбачених 14,2 млн грн отримано тільки 1,1 млн.грн, які повністю витрачено на часткове покриття боргів попередніх років. На сьогодні залишок боргів складає 5,0 млн. грн.

З другого боку, набула широкого розповсюдження практика масового створення вузівської навчальної літератури, що у свою чергу приводить до нераціонального використання позабюджетних коштів та підготовки не завжди якісної друкованої продукції.

Для вирішення зазначеної проблеми необхідно:

• розробити концепцію і створити міжгалузеву цільову комплексну програму "Навчльна книга вищої школи" на період 2000 - 2005 роки, де передбачити підготовку і видання начальної літератури з нормативних навчальних дисциплін та словниково-довідкової лтератури, виробити порядок видання навчальної літератури вищими навчальними закладами, передбаивши механізм координації видань та контролю їх змісту;
• розробити механімзабезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною літературою, визначити роль і місце бібліотек у цій системі, виробити механізм фінансування цільової комплексної програми через залучення позабюджетних коштів та коштів міністерств і відомств, яким підпорядковані вищі навчальні заклади, а також надходжень від вітчизняних і зарубіжних інноваційних та благодійних фондів.

Серед основних напрямків поліпшення розвитку вищої освіти необхідно виділити наступні:

• Подальша трансформація мережі вищих навчальних закладів на задоволення потреб особистості і регіонів відповідно де вимог ринкової економіки. Це дасть можливість вирівняти потенціали мережі вищих навчальних закладів у розрізі регіонів, зменшити міграційні потоки молоді за освітнім фактором в регіони з високим освітнім потенціалом, пом'якшити ситуацію, що складається у сфері працевлаштування молоді.
• Реалізація принципів універсального підходу до розвитку вищої освіти. Це необхідно тому, що універсальність освіти забезпечує здобуття молоддю, яка має необхідні здібності, мотивацію та адекватну підготовку до всіх етапів життєвого шляху, вищої освіти; поєднання функцій навчання і виховання; використання різних форм роботи в задоволенні освітніх потреб усіх і на усіх етапах життя; етичну роль в період кризи цінностей в суспільстві; сприяти культу злагоди і миру в суспільстві.
• Забезпечення відповідності вищої освіти сучасним вимогам і умовам, за яких потреби розвитку держави і регіонів будуть в центрі політичного бачення і рішень. Це дозволить комплексно визначити свої завдання у сфері підготовки та перепідготовки кадрів, наукових досліджень й надання освітніх послуг, мати відповідні для цього ресурси, передбачити розвиток духу підприємництва, сприяти підвищенню рівня економічної активності громадян.
• Поліпшення системи ступеневої освіти, сприяння розвитку інтеграційних процесів. Це підвищить ефективність функціонування вищої освіти.
• Функціонування міцного "освітнього ланцюжка" забезпечить безперервну систему освіти громадян, а також, створення умов для застосування більш гнучких програм, які сприяють доступності вищої освіти протягом усжиття людини, включаючи самоосвіту.
• Формування демократичних відносин між викладачами і студентами. Такий підхід забезпечить управління цими відносинами на принципах рівності, здібностей і взаємної поваги, створить умови для формування майбутнього громадянина, здатного до професійної діяльності у соціальне орієнтованій економіці.
• Адаптація змісту вищої освіти через Державні стандарти (освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми) до потреб суспільства. Це дозволить створити на базі підготовки фахівців широкого профілю механізм гнучкої адаптації випускників до умов ринкової праці, підвищити їх академічну і професійну мобільність, зорієнтувати трудовий потенціал на продуктивну професійну діяльність в певних сферах, механізм безперервного оновлення змісту вищої освіти.
• Диверсифікація структури та обсягів підготовки, навчальних планів і програм. Це необхідно в умовах динамічного формування інфраструктури виробничої і невиробничої сфери, ринку праці. Збалансованість пропозицій ринку праці буде сприяти розв'язанню ряду проблем, пов'язаних з працевлаштуванням молоді, її соціального захисту. Вища професійна освіта за своїм змістом буде більше відповідати вимогам ринкової економіки, допоможе молоді знаходити свою нішу на ринку праці.
• Вирішення проблем працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. Це дасть змогу пом'якшити соціальну напругу серед молодих людей, що мають дипломи про вищу освіту в умовах масовості вищої освіти, що породжує протиріччя. Збільшення осіб, що мають вищу освіту, зменшує імовірність їх працевлаштування Тому вирішення всіх проблем, що виникає в цій сфері, повинно базуватися на принципах соціального партнерства всіх, хто причетний до справи працевлаштування молоді.
• Реформування системи післядипломної освіти - як забезпечення освіти протягом усього життя. Це дасть можливість в умовах радикальних соціально-економічних перетворень і формування ринкових відносин в Україні постійно проводити роботу по забезпеченню високого рівня кваліфікації та компетентності спеціалістів, робітників, керівних працівників різних галузей виробництва, освіти, науки та культури Адаптації незайнятого населення до професійної діяльності чи її оновлення шляхом перепідготовки і переорієнтації, реальною включення дорослого населення в Україні в систему ринкових відносин.
• Створення ефективної системи соціального захисту працівників вищої освіти та мотивація їх педагогічної, навчально-методичної, науково-дослідної діяльності.

Розвиток та перспективи формування системи Дистанційної освіти  в Україні

http://www.osvita.org.ua/distance/ukraine/rozvitok/

Які ж спеціальності можна отримати в Україні дистанційно? В основному це - друга вища освіта.

Можливість отримати потрібну професію без обтяжливих подорожей до ВНЗ надає, наприклад, Міжнародний університет фінансів (iuf.ntu-kpi.kiev.ua). Тут можна дистанційно отримати знання без відриву від виробництва зі спеціальностей: "Фінанси", "Банківська справа", "Облік і аудит". По закінченні дистанційні студенти одержують диплом про вищу освіту. Термін навчання - 5,5 років, вартість - $516 на рік.

Міжнародний університет фінансів тісно співробітничає з Українським центром дистанційного навчання при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут" (uadlc.com або udec.ntu-kpi.kiev.ua). У Центрі вже наразі можна підвищити кваліфікацію з ОС Lіnux Red Hat 6.1 з одержанням відповідного сертифікату, пройшовши навчання за курсом "Введення в ОС Lіnux". Щоправда, при одній обов'язковій умові: наявності базових знань з цієї системи. Орієнтовна вартість навчання - 200 у.е. за курс. На сайті також є інформація про те, як користуватися представленими тут курсами ДО (є оплачувана та демо-версія).

Міжнародний центр дистанційної освіти (www.uapa-dlc.org.ua) Академії державного управління при Президенті України (www.academy.kiev.ua) входить до Навчальної мережі глобального розвитку Світового банку, що об'єднує понад 50 подібних центрів у Європі, Америці, Азії та Африці. Центр має відео-конференц-зал для одно- та двонаправленого зв'язку та дві Інтернет-аудиторії. Основними напрямами діяльності Центру є підготовка магістрів за спеціальністю "Управління суспільним розвитком" за заочно-дистанційною формою навчання на основі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, проведення дистанційних курсів з державного управління, управління проектами, менеджменту, економіки, маркетингу та розвиток дистанційної освіти в Україні. Магістерська програма, що реалізується за заочно-дистанційною формою навчання, здійснює підготовку керівників за спеціалізаціями:

Управління на загальнодержавному рівні.

Управління на регіональному і місцевому рівні.

Управління підприємством, організацією, установою.

Тривалість навчання за заочно-дистанційною формою становить 2,5 роки.

В Одеській національній академії зв'язку імені А.С. Попова (www.onat.edu.ua) створено Центр дистанційного навчання (www.onat.edu.ua/sdo) та використовується система дистанційного навчання для перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі зв'язку. Система адаптована для використання в структурах підприємств "Укртелеком" та "Укрпошта" (демо-версія представлена на сайті www.usat.ukrtel.net). В Академії запропоновані такі дистанційні курси: локальні комп'ютерні мережі, напівпровідникові джерела випромінювання, охорона праці, філософія, хімія та електроматеріали, електрика, електромагнітна сумісність радіоелектронних засобів, цифрова комутація. Тут також реалізований проект "Віртуальної лабораторії", завдяки чому студенти можуть проводити експерименти без використання дорогого лабораторного устаткування.

Київський інститут інвестиційного менеджменту (kimi.kiev.ua, www.kimi.edu або www.kimi.com.ua) пропонує дистанційну форму навчання за програмами другої вищої освіти "Інвестиційний менеджмент", "Фінансовий менеджмент" та "Корпоративний менеджмент". Після вивчення кожного розділу (його називають звичайно модулем) студенти здають екзаменаційну сесію безпосередньо в інституті. Тривалість навчання - 2 роки. По закінченні курсу студенти (якщо вони громадяни України) одержують дипломи про вищу освіту державного зразка та диплом Міжнародної кадрової академії..

Проект "Українська система дистанційного навчання" (UDL System, www.udl.org.ua), у розробці якого беруть безпосередню участь представники Львівського інституту менеджменту (ЛІМ, www.lim.Iviv.ua), пропонує десяток курсів переважно з економічних напрямків: менеджмент, маркетинг (розділ "Університетські курси й програми"). На сайті також наведена інформація про вимоги до студентів і про те, як розпочати навчання. А на сайті ЛІМ вже проводиться набір на дистанційну форму навчання популярної програми МВА.

У Міжнародному центрі дистанційних технологій навчання при Міжнародному центрі інформаційних технологій і систем ЮНЕСКО (МЦДТН, learn.dlab.kiev.ua) студенти мають можливість пройти навчання з Дистанційної мультимедійної програми для викладачів з використання ІКТ в дистанційному навчанні (для підвищення кваліфікації педагогів різних рівнів без відриву від основної роботи), яка включає такі курси: "Проектування дистанційних навчальних курсів"; "Мультимедіа в дистанційних курсах на основі WWW"; "Основи Інтернету". Крім того, відбувається підготовка фахівців з програм: "Сучасні комп'ютерні технології роботи з інформацією" та "Програма для другої вищої освіти за фахом "Фінанси" та "Банківська справа" (спільно з Міжнародним університетом фінансів, м.Київ).

На факультеті з перепідготовки фахівців з нових напрямів науки, техніки та технологій Київського національного університету будівництва й архітектури (www.knuba.edu.ua) проводиться дистанційне навчання з програми "Менеджмент персоналу й виробничі відносини". Навчальна програма розроблена в рамках проекту TEMPUS-TACІS при участі Фернуніверситету міста Хагена (ФРН) і розрахована на тих, хто вже має вищу освіту та бажає навчатися в Німеччині на факультетах інформатики, математики, економіки та юриспруденції. Після успішного закінчення навчання видається німецький диплом Фернуніверситету. Якщо ж ви ще не закінчили ВНЗ, то можете вивчити окремі дисципліни з наступним одержанням сертифікату. Після успішної здачі іспитів видається диплом державного зразка.

У Проблемній лабораторії дистанційного навчання (dl.kpi.kharkov.ua) Нацiонального технiчного унiверситету "Харківський політехнічний інститут" (www.kpi.kharkov.ua) до ваших послуг - україномовний курс "Основи педагогіки", російськомовні курси: "веб-дизайн", "практикум тьютора", "основи інформаційних технологій і програмування". Є також дистанційні курси викладачів України (English for Technical Students та Управління персоналом) за досить символічну плату. Дистанційні курси розраховані, в основному, на підвищення кваліфікації.

У будь-якому разі, для одержання більш повної інформації про пропозиції того або іншого навчального центру досить відправити запит на електронну адресу, зазначену на цих сайтах.

Основними завданнями сучасного етапу розвитку системи дистанційної освіти є: усвiдомлення керiвниками освiти, органами управлiння, професорсько-викладацьким складом i широкою педагогiчною спiльнотою доцiльностi, необхiдностi та можливостi впровадження дистанцiйного навчання у вiтчизняну освiту; створення національних, галузевих, регіональних місцевих підсистем дистанційної освіти і відповідних до них телекомунікаційних мереж з виходом до мережі Інтернет; розробка навчально-методичних комплексів дистанційного навчання та їх сертифікація; створення локальних телекомунікаційних мереж з виходом до Інтернет навчальних закладів і формування їх Web-сайтів дистанційного навчання; підготовка кадрів для дистанційного навчання;

формування експериментальних навчальних груп та їх дистанційне навчання.

Щодо реалізації завдань дистанційної освіти пропонуємо переглянути статтю міністра освіти та науки України Станіслава Ніколаєнка "В освіті - інформаційна революція".

Вступ до відкритого та дистанційного навчання

http://www.osvita.org.ua/distance/intro/ 

Не існує єдиного визначення відкритого та дистанційного навчання (ДН). Скоріше, існує багато підходів до визначення даного терміна. Саме поняття "дистанційне навчання" було сформульоване такими вченими, як М. Томпсон, М. Мур, А. Кларк, і Д. Кіган. Кожен з цих авторів підкреслював окремий аспект цього методу. Та лише Десмонд Кіган зробив спробу поєднати більшість визначень і на цій основі сформулював такі важливі особливості та характеристики дистанційного навчання:

• поділ викладача та учня в часі або просторі, або ж і в часі, і в просторі одночасно;
• визнання навчальним закладом: процес навчання визнається або сертифікується якою-небудь освітньою установою або організацією. Такий тип навчання відрізняється від самонавчання - власними силами, без офіційного визнання з боку навчального закладу;
• використання значної кількості технічних засобів (друкарських, аудіо- та відеозаписів або комп'ютерів), що об'єднує вчителів та учнів і забезпечує донесення змісту навчального курсу до користувача;
• використання специфічних учбових програм та матеріалів. Навчальні програми курсів ДО звичайно перед використанням проходять попереднє тестування та апробацію фахівцями-методистами дистанційної освіти;
• двостороння комунікація, що уможливлює взаємодію учнів і тьюторів (персональних викладачів) і відрізняється від пасивного сприйняття трансльованої через мережі віщання інформації. Комунікація може бути синхронною або асинхронною;
• можливість очних зустрічей для проведення тьюториалів (семінарів з особистим викладачем), взаємодії учнів один з одним, занять у бібліотеках, проведення лабораторних або практичних сесій;
• індустріальна організація: це означає, що при проведенні великомасштабного відкритого та дистанційного навчання має місце поділ праці, різні завдання поручаються різним співробітникам, які разом працюють у команді розроблювачів курсу;
• майже повна відсутність постійних навчальних груп протягом усього навчального процесу. При дистанційній освіті відбувається навчання "поодинці", що створює можливість для персональних дидактичних зустрічей.

Система освіти Франції

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/fra/ 

Сучасна система французької освіти складалася протягом останніх двох сторіч та вважається однією із самих передових у світі. Основні її особливості - перевага державних навчальних закладів і безкоштовність навчання для всіх, включаючи іноземців (правда, університети стягують зі студентів номінальну плату). Ще одна особливість - це практично однакова якість навчання як у столиці, так і у провінції.

За останніми даними, число школярів і студентів у Франції перевищило 15 млн. осіб і склало чверть населення країни. У країні близько 7 тис. коледжів, 2600 ліцеїв. На потреби освіти щорічно витрачається 21% державного бюджету. Система освіти - найбільший роботодавець Франції: у ній зайнято більше половини державних службовців.

Французька освітня система має яскраво виражену національну специфіку. У цій країні своя система дипломів та вчених ступенів, особливий розподіл на цикли. І особливе відношення до дипломів державних навчальних закладів: вони, як правило, цінуються набагато вище, ніж дипломи приватних шкіл та університетів.

Зараз Франція посідає третє місце у світі з прийому учнів-іноземців. Навчання кожного такого студента обходиться скарбниці в 35 тис. франків на рік, іноземних студентів зараховують у державні навчальні заклади на тих же умовах, що й власних.

Університети Франції

В системі вищої освіти немає такої спеціальності, яку не можна було б одержати в одному з навчальних закладів Франції. Кожен десятий студент, що одержує вищу освіту на французькій землі, - іноземець. Університетська освіта ділиться на три цикли, по закінченню кожного з яких студент одержує відповідний диплом.

Перший цикл розрахований на два роки та завершується іспитом на одержання диплома про загальну (DEUG) або науково-технічну (DEUST) університетську освіту. Багато хто зупиняються саме на цьому щаблі, оскільки такий документ дає можливість знайти непогану роботу.

Другий цикл також складається із двох-трьох років навчання. По закінченні першого року видається диплом ліценціата (licence), а наступний закінчується одержанням диплома магістра (maitrise).

Нарешті, протягом третього циклу поглиблено вивчається обрана спеціальність, він супроводжується самостійною науковою працею, тему якої претенденти зобов'язані сформулювати до вступу на програму. При успішному закінченні цього етапу видається диплом про спеціальну вищу освіту (DESS) або поглиблену освіту (DEA).

У Франції налічується 80 університетів (universites) і близько 300 вищих шкіл (grandes ecoles). Французькі ВНЗ відрізняються розмірами, але в цілому, незалежно від місця розташування, гарантують високу якість освіти. Для невеликих університетів характерне різноманіття дисциплін і велика кількість студентів першого циклу навчання. Університети великих провінційних міст - Лілля, Тулузи, Ліона, Екс-ан-Провайса, Бордоіль, Гренобля - як правило, відрізняються більш вузькою спеціалізацією, у них більше студентів другого й третього циклів. Нарешті, у Паризькому окрузі, де зосереджена чверть всіх французьких студентів, можна знайти практично все що завгодно - будь-який факультет, будь-яку програму, будь-яку спеціалізацію.

Офіційних рейтингів навчальних закладів у Франції не існує, але можна говорити про сформовані репутації. Так, у Страсбурзькому університеті, як вважається, кращий у Франції факультет німецької мови, а, наприклад, в університеті Монпелье особливо добре поставлена справа на факультетах природничих наук і медицини. Серед флагманів бізнес-освіти називають Вищу комерційну школу, Вищу школу економічних і комерційних наук, Паризьку вищу комерційну школу та деякі інші.

Принципової різниці між університетами й вищими школами не існує, мова може йти скоріше про історично сформовані типи. Диплом випускника однієї з вищих шкіл за престижем іноді цінується вище, ніж диплом університету. Перші з них були створені ще до Французької революції: Гірська школа - в 1783 році. Королівська школа місто- і шляхобудування - роком пізніше. Як правило, шлях у великий бізнес і велику політику лежить саме через них. Найбільш відомими є Еколь Нормаль (Ecole Nonnale superieure), Вища агрономічна школа (Ecole Nationale superieure agronomique), Вища комерційна школа (Ecoles des hautes etudes commerciales), Політехнічна школа (Ecole Polytechnique), Центральна школа цивільних інженерів (Ecole centrale des arts et manufactures), Військова загальновійськова школа (Ecole speciale militaire interarmes), Національна школа адміністрації (Ecole Nationale d'administration). Правда, вступити туди іноземцеві дуже складно - кожна справа розглядається в індивідуальному порядку, часті відмови. Найкращі шанси - у власників атестата ВАС, однак навіть їм потрібно буде ще один-два роки займатися в спеціальних підготовчих класах (classes preparatoires), витримавши найжорстокіший конкурс.

Вступ у французькі навчальні заклади - процес досить складний. Рішення про визнання рівня отриманої вами в Україні освіти еквівалентним необхідному в кожному конкретному випадку приймає керівництво університету.

Шляхів вступу у французькі ВНЗ небагато. Перший - найпростіший з формальної точки зору - полягає в тому, щоб одержати французький ВАС - атестат бакалавра. Цей документ - стовідсотковий пропуск в університет, але, на жаль, одержати його можна, тільки здавши екзамен після закінчення французького ліцею та показавши при цьому гарний результат. Тому цей шлях при всій його простоті найлегшим не назвеш.

Є й інші варіанти. Людині, що твердо знає, у якому саме французькому ВНЗ вона хоче вчитися, найкраще спробувати направити лист у приймальну комісію цього ВНЗ, викласти причини, що спонукали його зупинити свій вибір саме на цьому навчальному закладі, і, зрозуміло, розповісти про себе. Шанси одержати позитивну відповідь набагато зростають у тих, хто провчився рік або два в українському ВНЗ та готовий принести їх у жертву, погоджуючись знову стати першокурсником, тільки тепер уже французьким.

Те ж саме можна зробити за посередництвом Французького культурного центру. Одержавши в офісі центра бланк заяви, її варто заповнити й разом із завіреним перекладом на французьку мову свідоцтва про народження, атестата про середню освіту, а для студентів - ще й транскрипту (переліку прослуханих у ВНЗ курсів з оцінкою за кожний) здати співробітникам центра.

Якщо ваша кандидатура у Франції сподобається, вам надішлють запрошення на здачу тесту з французької мови DALF (Diplome approfondi de langue francaise). При цьому, щоб вас допустили до іспиту на одержання DALF, попередньо варто здати ще один, менш важкий, іспит та одержати Диплом про вивчення французької мови (DELF).

При багатьох університетах діють підготовчі курси для іноземців, на які приймають і українських випускників середніх шкіл. Головний наголос у програмах робиться на оволодіння французькою мовою. Кожний, хто витримає екзамен після закінчення курсів, стає студентом даного ВНЗ.

В останні кілька років у багатьох вищих навчальних закладах, особливо приватних, з'явилися магістерські програми англійською мовою. Вони орієнтовані на іноземців і розраховані на 1-2 роки навчання. На них приймаються випускники українських ВНЗ, що володіють англійською мовою. Щоб вступити на них, потрібно надати диплом та академічну довідку про прослухані курси й отримані оцінки, а також результат тесту TOEFL (550-700 балів) або IELTS (6,0-7,0 балів). Іноді екзамен з англійської влаштовує сама школа. Навчання на таких програмах платне.

Мовні школи Франції

Шкіл і курсів, що спеціалізуються на викладанні французької мови як іноземної, у Франції безліч. Короткострокові курси для вдосконалювання розмовної практики легко знайти практично в будь-якому великому місті країни.

Заняття ведуть носії мови, а в основу навчання покладений комунікативний метод. Основний наголос на заняттях робиться на формування, розвиток й удосконалювання навичок розмовної мови, велика увага приділяється вимові й граматиці. Спеціально розроблені програми, адаптовані для дітей. Програма навчання для іноземців звичайно базується на курсі сучасної французької мови "Нове без меж". При зарахуванні всі студенти проходять тестування для визначення рівня їхніх знань.

Навчання мові зазвичай сполучається з елементами знайомства із французькою культурою й традиціями. Крім уроків, школи організують обговорення тем, присвячених історії, традиціям і сучасному життю Франції, а також різні екскурсії. Як правило, у кожному навчальному закладі є центр для самостійної роботи, що включає бібліотеку, комп'ютери з доступом в Інтернет, устаткування для роботи з аудіо- і відеокурсами.

Серед найвідоміших - курси Навчального центра "Альянс франсез" (Alliance francaise), що пропонує серйозні програми на будь-який смак. Відділення центру, крім Парижа, діють у Руані, Ліоні, Тулузі, Діжоні, Ніцці, Монпельє, Вандомі та за кордоном.

Система освіти Канади

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/can/university/ 

Як і будь-яка країна на земній кулі, Канада має свої особливості та унікальні риси, які привертають до неї увагу та слугують стимулом для пізнання з книг, творів мистецтва, а також з особистих вражень.

Канада - це країна, досягненням якої є система освіти. Якість освіти в провідних університетах і коледжах цієї країни дуже висока, а канадський диплом визнається в усьому світі. Навчання в Канаді абсолютно децентралізоване й належить, відповідно до конституції, до сфери виняткової юрисдикції провінцій. Кожна провінція самостійно визначає політику в цій сфері та бюджет на ці потреби. Це робить навчання в Канаді унікальним процесом.

Країна "кленового листа" належить до числа держав, дипломи яких високо цінуються на міжнародному освітньому ринку. Це не дивно: Канада витрачає на розвиток системи освіти більше коштів, ніж більшість інших розвинених країн (7,1% від ВВП проти середнього показника в 6,1% ). Про ступінь розвитку освітньої інфраструктури говорить хоча б той факт, що всі державні школи, університети й коледжі Канади підключені через супутник КАНТАТ до мережі Інтернет.

Канада є одним зі світових лідерів в області високих технологій, аерокосмічної індустрії, мікроелектроніки. Як наслідок, всі ці напрямки викладаються тут на дуже високому рівні. Гарною репутацією користується канадська інженерна освіта, а також програми в області бізнесу й природничих наук. Дипломи канадських навчальних закладів визнаються в усьому світі.

Оскільки в Канаді дві державні мови - англійська та французька, іноземний студент може вчитися у ВНЗ, де викладання ведеться на кожній з них. Більш поширена англійська (у Квебеці -французька). У провінціях Нова Шотландія, Нью Бренсвік, Онтаріо та Манітоба можна пройти курс навчання як англійською, так і французькою мовою.

Серед канадських навчальних закладів є як державні, так і приватні. Якість освіти, що вони забезпечують, приблизно однакова.  

Університети Канади 

Перший канадський ВНЗ, Universite Laval був заснований ще в 1663 році. Сьогодні в Канаді налічується близько 100 університетів й університетських коледжів (University Colleges). Найбільше ВНЗ розташовано в провінціях Онтаріо й Британська Колумбія. Дипломи вищих навчальних закладів цих провінцій цінуються найбільше, однак і навчання в них обходиться дорожче.

У Канаді немає приватних вищих навчальних закладів (за винятком декількох закритих релігійних ВНЗ), всі вони на дві третини фінансуються з держбюджету й суспільних фондів. Всі університети входять в Асоціацію університетів і коледжів Канади (AUCC), яка щорічно перевидає офіційний довідник (Directory of Canadian Universities), що містить докладну інформацію про кожний з них.

Канадські університети оснащені сучасним матеріально-технічним і лабораторним устаткуванням, мають добрі бібліотеки. Сильною стороною канадської вищої школи є тісний зв'язок науки й практики. Університетські клініки вважаються кращими в країні, бізнес-школи беруть активну участь у консультуванні підприємців і платників податків. За офіційною статистикою, канадська університетська наука створює в країні щорічно 150-200 тис. робочих місць.

Як і у більшості західних країн, канадська вища освіта складається із трьох щаблів:

• початкова вища (Undergraduate) із присвоєнням ступеня бакалавра й тривалістю навчання не менше 3 років, а іноді й більше;
• магістерські програми (Graduate) із тривалістю навчання 1-2 роки;
• докторантура (Postgraduate) із присвоєнням ступеня доктора філософії (Ph) і тривалістю навчання 4 роки.

Університети також пропонують безліч програм, після яких видаються спеціалізовані дипломи і сертифікати.

В цілому у ВНЗ Канади вчиться більше 1,5 млн. студентів, включаючи близько 30 тис. іноземців. Студенти з-за кордону становлять приблизно 5% від загального числа студентів. Але серед випускників таких вищих навчальних закладів, як Windsor University й New Brunswick University, кожен четвертий - іноземець. В Saskatchewan University, McGill University й University of British Columbia (UBC) число закордонних студентів сягає 20%.

Іноземному студентові одержання вищої освіти в Канаді обходиться в 15-20 тис. CAD на рік.

Кожен навчальний заклад установлює свої вимоги до вступників. Але в будь-якому разі прийдеться пред'явити атестат про середню освіту й здати один з міжнародних тестів з англійської мови -TOEFL (від 550 балів) або IELTS (від 5,5 балів). З французької мови університет, швидше за все, запропонує свій власний тест. При вступі на магістерські програми прийдеться здавати також GRE, GMAT або LSAT (іспит для юристів).

ВНЗ повинен одержати вашу заявку на навчання (application form) у січні-квітні. Бланки документів для вступу можна отримати через AUCC або звернувшись безпосередньо у ВНЗ. Треба мати на увазі, що в провінціях Онтаріо та Британська Колумбія створені єдині центри з обробки заявок для вступу на бакалаврські програми.

Щоб вступити в канадську аспірантуру, потрібно направити лист на кафедру конкретного університету, більше того, адресувати його особисто професорові, що веде ту або іншу наукову тему. Він і буде приймати рішення. Запасіться декількома рекомендаційними листами, заготовте переклад диплома на англійську мову й завірте його в нотаріуса. Не забудьте про транскрипт - перелік пройдених предметів з оцінкою за кожний. Одержання докторського ступеня вимагає наявності публікацій у наукових виданнях.  

Мовні школи Канади

Існує багато бажаючих вивчати англійську у Канаді, оскільки тут є великий вибір якісних шкіл ESL (English as a Second Language), як державних, так і приватних. Це пов'язане з тим, що протягом своєї історії Канада приймала велику кількість емігрантів, що потребували швидкого і якісного оволодіння англійською мовою, і нагромадила величезний досвід у викладанні англійської як іноземної. Навчання на курсах у Канаді коштує дешевше, ніж у ряді інших англомовних країн.

Мовні школи пропонують як стандартні (загальна англійська, бізнес-англійська, професійні програми), так і спеціалізовані мовні курси, адаптовані до конкретних запитів студентів. Практично у всіх школах є курси "Англійська для академічних цілей" (ЕАР), орієнтовані на абітурієнтів з-за кордону.

Майже при кожному університеті та суспільному коледжі діє своя програма ESL. Доцільно записатися на курси саме в тому університеті, куди ви збираєтеся вступати. Прийом до приватних шкіл відкритий у будь-який час року й на програму будь-якого рівня.

Крім мовних центрів для вивчення англійської як іноземної, в Канаді є й центри вивчення французької як іноземної (French as a Second Language, FSL). Останні в основному зосереджені в провінції Квебек. 

Система освіти Великої Британії

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/gbr/higheredu/ 

Сьогодні, коли англійська мова є, практично мовою міжнародного спілкування, освіта, отримана у Великій Британії, дає значні переваги й розкриває більші можливості для випускників англійських шкіл, коледжів та університетів. Система британської освіти пройшла перевірку часом і вважається зразковою.

Обов'язкова освіта у Великій Британії починається в 5 років. Але, поряд із цим, діти 3-4 років можуть ходити в дитячий садок, а ті, кому виповнилося 16 років, і закінчили школу, продовжують навчання в коледжах й університетах.

Британські школи та університети пропонують нашим студентам різноманітні програми навчання, починаючи від одержання освіти в підготовчих школах (Preparatory Schools) і закінчуючи повним університетським курсом.

Система освіти Великої Британії складна. Тому той, хто зважився там вчитися сам або збирається направити на навчання свою дитину, має потребу в повній і точній інформації як про навчальні заклади, так і про вимоги до вступників, і навіть про правила оформлення анкети-заяви. Треба знати про культурні й кліматичні особливості країни.

Вища освіта Великої Британії

Вчені ступені

Вчені ступені у Великій Британії присвоюються студентам, що успішно завершили курс навчання. Формально ступені одного рівня, отримані в різних університетах, нічим не відрізняються одне від одного, але на практиці їх "вага" визначається репутацією університету, що їх присвоїв.

Ось деякі з вчених ступенів першого щабля, присуджуваних університетами Англії й Уельсу:

• ВА - бакалавр гуманітарних наук;
• BEd - бакалавр педагогічних наук;
• EEng - бакалавр технічних наук;
• BSc - бакалавр природничих наук;
• LLB - бакалавр права;
• BMus - бакалавр музики;
• ВМ - бакалавр медицини.

Назви ступенів у різних університетах іноді різні, існують і виключення із правил. У деяких шотландських університетах власник першого ступеня з гуманітарних наук - магістр (МА), а не бакалавр (ВА). У деяких університетах, включаючи Оксфорд і Кембридж, ВА привласнюється з гуманітарних і природничих наук, однак кваліфікації бакалавра природничих наук (BSc) у Кембриджі немає, а в Оксфорді це вищий учений ступінь.

Щоб отримати ступінь бакалавра, необхідно провчитися три (Англія й Уельс) або чотири (Шотландія) роки. Однак є ступені, для одержання яких необхідний ще й досвід практичної роботи, - строк навчання відповідно зростає. Майбутнім дизайнерам, наприклад, потрібно пройти підготовчий курс, а потім - основний трирічний. Для одержання ступеня в області медицини, стоматології та архітектури потрібно вчитися до 7 років.

Вимоги вступу до ВНЗ

Для вступу в університет усім, хто вчився у Великій Британії, необхідно здати іспити "A-levels". Згідно даним Британської Ради, стандартні кваліфікаційні вимоги полягають у наступному:

Посвідчення про здачу трьох іспитів "A-levels" GCE і чотирьох іспитів GCSE (з мінімальною оцінкою "С") або прирівняні до цього посвідчення українського зразка.

Цілком імовірно, що британські коледжі й університети визнають посвідчення про освіту, отриману вами в Україні. Найпростіший спосіб з'ясувати це - зв'язатися з навчальним закладом. Якщо це неможливо, зверніться в найближче відділення Британської Ради або напишіть у Національний Британський інформаційний центр офіційного визнання посвідчень про освіту (NARIC). Якщо у вас уже є український Диплом про закінчення вищого навчального закладу, майте на увазі, що його академічна кваліфікація займає проміжне положення між "A-levels" GCE і ступенем бакалавра. Однак у різних навчальних закладах вступні вимоги настільки різні, що з таким дипломом можна вступити й на другий, і на передостанній курс університету, і навіть на постдипломний курс на отримання ступеня магістра. "Вартість" вашого диплома необхідно з'ясувати в приймальній комісії того університету, куди ви хочете вступити. Візьміть до уваги також, що існує й міжнародний бакалавріат (IВ) - дворічний навчальний курс, що включає в себе вивчення шести дисциплін.

Зрозуміло, для вступу на університетський курс, по закінченні якого присуджується ступінь бакалавра, потрібен високий рівень мовної підготовки. Якщо вона нижче необхідної, вам можуть запропонувати підготовчий мовний курс.

Підготовчі курси

Якщо ваші оцінки не цілком відповідають прийомним вимогам, університет може запропонувати пройти підготовчий курс. Тривалість такого навчання звичайно - від шести місяців до року. Є курси, що забезпечують предметну підготовку, але здебільшого їхнє завдання - удосконалення англійської мови відповідно до академічних вимог, а також вироблення навичок навчання.

Коледжі подальшої освіти (FE)

Коледжі подальшої освіти також пропонують навчальні курси, що готують дипломованих фахівців зі ступенем. Такі курси найчастіше діють у контакті з підприємствами й установами, працівники яких відвідують їх ввечері або у вільний від роботи час. Подібна система взаємодії навчальних закладів, промисловості та комерції заохочується урядом країни.

Одержавши вчений ступінь першого щабля в інших країнах, багато хто спеціально приїжджає у Велику Британію для одержання так званої "пост-дипломної" освіти.

Так склалося історично, що структура системи освіти у Великій Британії дозволяє британським університетам з високим ступенем самостійності формувати навчальні програми пост-дипломного навчання. Дотримання єдиних загальноуніверситетських стандартів забезпечується практикою запрошення незалежних екзаменаторів, однак навчальні програми, скажімо, з літературознавства, у різних університетах можуть значно відрізнятися одна від одної.

На рівні пост-дипломного навчання практикується два основних види курсів: теоретичний і науково-дослідний. Різниця між ними настільки фундаментальна, що необхідно зупинитися на цьому докладніше.

Теоретичний пост-дипломний курс

Теоретичні курси мають три рівні, завершуючись одержанням ступеня магістра, диплома або посвідчення. Навчання проводиться у формі лекцій і консультацій та, як правило, триває рік (це менше, ніж в інших країнах). Протягом всього навчання результати її оцінюються за письмовими роботами. Подекуди для одержання ступеня магістра потрібно написати дисертацію.

По завершенні курсу теоретичного пост-дипломного навчання можливе присудження наступних учених ступенів і професійних кваліфікацій:

• пост-дипломне посвідчення, що дає право на викладання (Postgraduate Certificate in Education, PGCE);
• диплом з менеджменту (Diploma in Management Studies, DMS);
• ступінь магістра гуманітарних наук (Master of Arts, MA);
• ступінь магістра природничих наук (Master of Science, MSc);
• ступінь магістра ділового адміністрування (Master of Business Administration, MBA);
• ступінь магістра права (Master of Law, LLM).

Науково-дослідний пост-дипломний курс

Являє собою наступний щабель навчання й відрізняється від теоретичного тим, що студенти, рідше відвідуючи заняття, більше часу приділяють дослідженням. Кінцева мета навчання - одержання вищого вченого ступеня - доктор філософії (Doctor of Philosophy, Ph), для чого необхідно, провівши оригінальне дослідження в певній області, опублікувати статтю або дисертацію, що відбивають результати цієї роботи. Тривалість навчання, як правило, - два роки. Здобувачами ступеня доктора філософії можуть бути особи, що вже одержали ступінь магістра (MPhil). Слово "філософія" у назвах ступенів зовсім не означає, що їхній власник - неодмінно філософ - це ще одна данина традиції.

У цілому ряді навчальних закладів у рамках двостороннього міжнародного співробітництва створені навчальні курси підготовки здобувачів ступеня доктора філософії. Частину навчального часу студенти проводять у навчальних закладах Великій Британії, частину - у навчальних закладах своєї країни. Це зручно тим, що можна проводити дослідження в пріоритетних наукових областях, розраховуючи одержати роботу на батьківщині, - не говорячи вже про те, що знижуються витрати на навчання. Присуджувана деякими навчальними закладами ступінь бакалавра - наприклад, бакалавр філософії (BPh) - насправді еквівалентна ступені магістра, оскільки її одержують після пост-дипломного навчання.

Вступні вимоги

На рівні пост-дипломного навчання британські університети мають право встановлювати власні правила прийому. Якщо ви не впевнені у своїй підготовці, спитайте обраний вами університет. Однак можна зробити й кілька загальних попередніх зауважень.

Для вступу на курс пост-дипломного навчання необхідно мати вчений ступінь першого щабля з відповідної дисципліни (тобто для того, щоб одержати ступінь магістра наук з фізики, ви повинні мати еквівалент ступеня бакалавра фізики ж). Є деякі виключення: приміром, на курс бібліотечної справи, інформатики, окремих управлінських спеціальностей можуть бути прийняті випускники будь-яких вищих навчальних закладів. Часом потрібно мати досвід роботи, часом - на тих курсах, по закінченні яких ви одержуєте посвідчення про право на викладання, - досить тільки бажання викладати. Оскільки навчальна програма науково-дослідного курсу пост-дипломного навчання дуже вузькоспеціалізована, іноземним студентам пропонується спочатку пройти теоретичний пост-дипломний курс з обраної дисципліни, успішне завершення якого (ступінь магістра) може гарантувати місце на науково-дослідному курсі.

Зрозуміло, необхідно гарне знання англійської мови: абітурієнт повинен здати іспит IELTS або його еквівалент.

Навчальний курс для здобувачів ступеня магістра ділового адміністрування (МВА)

В останні роки у Великій Британії помітно зросла популярність професії менеджера. Особливо велика кількість студентів, що прагнуть одержати кваліфікацію магістра ділового адміністрування (МВА) - щороку її одержують більше 8 тис. студентів.

Є два основних види курсів МВА, загальний і спеціальний, хоча структура їх у принципі однакова. Загальний курс МВА складається із трьох частин. Перша дає студентам основи знань, необхідних для комерційної діяльності (маркетинг, робота з персоналом, інформаційні системи, фінансова й адміністративна звітність тощо). Друга частина дозволяє студентам вибрати найцікавіші предмети й сконцентруватися на них (як правило, вони лягають в основу майбутньої професійної спеціалізації). Третя, завершальна частина курсу МВА, - проект, що студенти здійснюють колегіально. Це або рішення якоїсь адміністративної проблеми, або керівництво проектом - після чого пишеться робота, що узагальнює отриманий досвід. Спеціальні курси МВА мають таку ж структуру, але, будучи більш вузькими тематично, вони призначені студентам, що освоїли теорію й основні навички комерційної діяльності. Області спеціалізації - фінансування, маркетинг, управління державним сектором економіки тощо.

Практично всі університети Великої Британії пропонують курси МВА, однак форми навчання різні. Програма очних курсів розрахована в основному на рік, рідше - на два. У зв'язку з великим обсягом досліджуваного матеріалу очні курси інтенсивні й трудомісткі. Навчання без відриву від роботи займає звичайно не менш двох років, заняття проводяться ввечері або у вихідні. У ході навчання без відриву від роботи студент зобов'язаний раз у семестр виділити "присутні дні" - приблизно тиждень, протягом якого заняття відвідуються щодня. Існують ще так звані "модульні" й "адміністративні" курси МВА, коли курс розбитий на окремі блоки очного навчання. Навчальний матеріал потім освоюється індивідуально, проміжки між періодами навчання можуть бути значними. "Модульні" й "адміністративні" курси МВА призначені в основному для тих, хто займає управлінські пости, для кого тривала відсутність на роботі неможлива.

Вступні вимоги для курсів МВА певною мірою залежать від школи, що їх організує. Як правило, необхідно мати вчений ступінь першого щабля (ступінь бакалавра) і не менше двох років виробничого стажу за фахом. Однак, маючи п'ятирічний досвід роботи на вищих адміністративних посадах, можна бути прийнятим на курси МВА навіть без достатньої академічної кваліфікації. У більшості випадків всі кандидати також повинні здати вступний тест з менеджменту (General Management Admission Test, GMAT) і набрати не менш 500 балів. Втім, не всі навчальні заклади користуються GMAT у цих цілях: подекуди розроблені нехай і подібні йому, але власні екзаменаційні матеріали. Кандидати, чия рідна мова не англійська, повинні здати іспит IELTS, одержавши не менш 6.5 балів. Оскільки курси МВА належать до програм пост-дипломного навчання, прийомні заяви подають безпосередньо в навчальні заклади.

Заочна освіта

Можливо, вам не спадало на думку всерйоз розглядати заочну освіту як спосіб одержання ступеня або високої професійної кваліфікації. Однак така форма навчання стає все більш популярною та, будучи прогресивною й найбільш доступною, стрімко розвивається. Заочні навчальні програми пропонують ефективний, вигідний і зручний метод підвищення рівня освіти.

В основі програм заочного навчання лежить принцип самостійності. Деякі курси (наприклад, заочна програма при Лондонському університеті) дозволяють студентам будувати навчання за своїм розсудом. Навчальні програми інших вищих шкіл, таких, як Відкритий університет, гнучкі й добре структуровані. Звичайно студент займається вдома, спираючись на цілий ряд спеціально розроблених освітніх пакетів. Допомога викладача здійснюється засобами звичайної або електронної пошти. Для заочної освіти починають застосовуватися й інші засоби комунікації: телебачення, відео, Інтернет. Проте не на всіх курсах готовлять до одержання кваліфікацій, що відповідають національним і міжнародним стандартам, - тому необхідно з'ясувати, чи буде отримана вами кваліфікація визнана в Україні. Деякі заочні навчальні заклади все-таки вимагають хоча б короткої підготовки в університеті або іншому навчальному центрі Великої Британії.

Більше 50 університетів пропонують заочні програми пост-дипломного навчання. Найбільшим попитом користуються курси комерції, права, природничих і технічних наук, медицини. У Британській Раді ви зможете одержати необхідну інформацію про навчальні заклади системи заочної освіти, навчальні програми, тривалість навчання, методи навчання й розміри оплати. Вступні вимоги в різних навчальних закладах різні, але, як правило, необхідний учений ступінь першого щабля (бакалавр) або її еквівалент.

Необхідно перевірити, чи має даний курс заочного навчання акредитацію Ради з контролю за якістю відкритої та заочної освіти (ODLQC - Open Distance Learning Quality Council). Список акредитованих Радою навчальних закладів, що пропонують заочні курси навчання (із вказівкою досліджуваних там дисциплін), можна одержати у відділеннях Британської Ради.

До навчальних закладів заочної освіти належать: Лондонський університет, Відкритий університет, Національний коледж подальшої освіти.

Мовні школи Великої Британії

Звичайно, для багатьох основна причина, через яку вони починають вивчати англійську мову, - це її статус "мови 21 століття". Однак значення англійської мови нітрохи не вичерпується прагматичною функцією "засобу комунікації".

Зрозуміло, щоб учити англійську мову, кращого місця, ніж Велика Британія, не знайти. Поринувши в мовне середовище, ви одержите можливість "з перших рук" познайомитися з особливостями британської культури, традиціями, стилем життя. Високопрофесійні, досвідчені фахівці допоможуть вам швидше досягти мети, якою б вона не була.

І будь це одержання університетського диплома, заповітної роботи або цілком зрозуміле бажання освоїти мову, водночас ще й відпочиваючи, - відповідна навчальна програма вже розроблена.

Як вибрати мовний курс

Якщо ще не вирішено, який курс англійської мови вибрати, запитаєте себе: Для чого мені потрібна англійська мова?

1. Якщо перед вами стоїть завдання вчитися в коледжі або вищому навчальному закладі Великій Британії, потрібний курс англійської для навчальних цілей (English for Academic Purposes, EAP).
2. Якщо англійська необхідна для роботи, то підійде курс англійського для особливих цілей (English for Specific Purposes, ESP), що приділяє основну увагу вашим професійним запитам. Це може бути курс англійської мови для юристів, банкірів, лікарів тощо.
3. Якщо хочеться просто вдосконалити свою англійську, кращий варіант - це курс "Англійська мова як іноземна" (English as a Foreign Language).
4. Якщо ж ви - викладач англійської або збираєтеся їм стати, існують спеціальні курси "Навчання англійській мові як іноземній" (Teaching English as a Foreign Language, TEFL).

Безумовно, є безліч інших курсів, крім згаданих вище. За більше докладною інформацією звертайтеся в Британську Раду.

Багато шкіл видають по закінченні курсу сертифікат, що підтверджує, що ви пройшли курс англійської мови. Як правило, цей документ не дає переваг при вступі на роботу та в університет. Якщо для подальшого навчання або роботи необхідно здати певного рівня мовний іспит, з'ясуєте, чи включена підготовка до нього в програму обраного вами курсу. Екзамен з англійської мови можна здати у більшості мовних шкіл у Великій Британії, а також у Британській Раді в Україні.

Існують як приватні мовні школи, так і мовні курси при державних навчальних закладах.  

Система освіти Швейцарії

 http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/che/grant/ 

В Швейцарії освіта та наука належать до числа головних пріоритетів. У країні, чисельність населення якої не досягає 7,5 млн. осіб, налічується приблизно 1,1 млн. школярів і студентів. Вона посідає четверте місце у світі за числом нобелівських лауреатів.

"Альпійська республіка", що поєднує 26 кантонів і напівкантонів, стала місцем злиття трьох великих культурних і мовних традицій - німецької, французької та італійської. На першій мові говорить 65% населення, на другій - 19%, на третій - 12%. На кожній із цих мов, а також на англійській, іноземець може одержати освіту.

Швейцарська освіта високо цінується в усьому світі, вона якісна, ґрунтовна та приваблює багатством вибору. Тому сюди приїжджає на навчання багато іноземців. Їхня частка від загального числа студентів швейцарських ВНЗ становить 5-20%, а в Женеві доходить до 33%. До речі, саме в цій країні вперше з'явилися міжнародні школи та навчальні програми - наприклад, International Baccalaureate (IB).

Початкова та середня освіта цілком перебувають у віданні кантонів, а вищою освітою керують як кантони, так і конфедерація. Отже, в результаті програми та вимоги до вступників у навчальні заклади можуть відрізнятися від кантону до кантону.

Університети Швейцарії

У країні налічується 12 державних університетів, де вчиться більше 90 тис. осіб. У світі високо цінуються швейцарські дипломи в галузі економіки, права, банківської справи, менеджменту, лінгвістики, фізики, хімії, математики, біології.

Перший швейцарський університет був заснований папою Пієм II в 1460 році в Базелі. Потім з'явилися університети в Женеві, Люцерні, Берні, Цюріху. Їхні головні переваги - обсяг та якість наукових досліджень, високий рівень викладання та прекрасна наукова інфраструктура.

Університети Базеля, Берна, Люцерна, Санкт-Галлена та обидва ВНЗ Цюріха розташовані в німецькомовній частини країни. У Лозанні, Невшателі та Женеві викладання ведеться французькою. В Університеті Фрібура офіційно визнані обидві ці мови. Один ВНЗ - Університет Лугано - для італомовних студентів.

Умовно ВНЗ цієї країни можна розділити на кілька груп: "великі" університети із чисельністю студентів близько 10000 осіб (Женева, Цюріх, Берн, Базель, Лозанна), "маленькі" (Невшатель, Санкт-Галлен, Лугано та університетський коледж у Люцерні) і вищі технічні школи. Особливе місце займають приватні платні ВНЗ типу European University.

Навчання триває 4-6 років залежно від обраної спеціальності. По закінченню ВНЗ випускникам присвоюється ступінь ліценціата (Lizentiat) або диплом (Diploma). Ці ступені відповідають ступеню магістра. Щоб одержати докторський ступінь, доведеться вчитися ще три роки.

Правила вступу залежать від кантону та від престижності ВНЗ. Наприклад, щоб вступити у франкомовні університети Женеви, Лозанни й Невшателя, абітурієнтові досить представити наш атестат про середню освіту з гарними оцінками та здати спеціальний єдиний іспит для іноземців. Причому власника мовного сертифіката DALF можуть і зовсім звільнити від цього іспиту. А от німецькомовні ВНЗ вимагають, щоб у претендента за плечима крім середньої школи були два курси українського ВНЗ.

Як правило, для іноземців вступ у ВНЗ Швейцарії супроводжується навчанням на підготовчих курсах і здачею іспиту в Університеті Фрібура. Єдиний вступний іспит приймається у вересні-жовтні. Здавати доведеться п'ять предметів - три обов'язкових (іноземну мову, математику та історію) і два на вибір (друга іноземна, географія, фізика, хімія, біологія).

Практично всі університети вимагають від вступників-іноземців однакові документи: заява про зарахування, копію атестата зрілості або диплома, список вивчених предметів із вказівкою кількості годин та отриманих оцінок, характеристику та докладну автобіографію. Заявка на вступ включає пункт про фінансові гарантії, а саме: наявність на банківському рахунку не менше $20 тис. або гарантії приватної особи або компанії в тому, що вони виплатять необхідну на навчання й проживання суму.

Гранти та стипендії Швейцарії

Елітарні приватні навчальні заклади у Швейцарії коштують досить дорого. У той же час іноземець може знайти в державному ВНЗ таку програму, що обійдеться йому в 600-1400 швейцарських франків за семестр.

Але в будь-якому разі при вступі в університет можна спробувати одержати матеріальну допомогу. Існує, наприклад, стипендія уряду Швейцарії в розмірі 1650 швейцарських франків. Правда, вона призначена тільки для молодих фахівців у віці до 35 років з вищою освітою, і на 15 країн Східної Європи виділяється всього близько 20 стипендій.

Під час навчального року можна працювати за студентською візою 15 годин на тиждень (а в канікули - без обмежень). Звичайно вдається заробляти 15-20 франків на годину, однак влаштуватися на тимчасову роботу досить важко. Студенти третього й четвертого курсів мають можливість працювати асистентами (assistant), тобто допомагати професорам. Матеріальний статок аспірантів і дослідників набагато кращий - їхня зарплата дозволяє жити у Швейцарії навіть із сім'єю.

ВЕБЛІОГРАФІЯ

1.     Міністерство освіти і науки України

http://www.education.gov.ua/pls/edu/docs/common/education_ukr.html

2.     Міністерство освіти і науки України

http://www.mon.gov.ua/education/higher/higher

3.     Освітній портал

http://www.osvita.org.ua/distance/ukraine/rozvitok/

4.     Освітній портал

http://www.osvita.org.ua/distance/intro/

5.     Освітній портал

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/fra/ 

6.     Освітній портал

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/can/university/ 

7.     Освітній портал

http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/gbr/higheredu/ 

8.     Освітній портал

 http://www.osvita.org.ua/abroad/edusystem/che/grant/