І. РУСАВА.

 Орографічний начерк.

Р. Русава починається двома галузями: власне Русавою Й Головорусавою, що з'єднуються тільки в с. Вилах, верст за 20 нижче свого початку. Головорусава починається недалеко від головного вододілу на південний захід від ст. Юрківки, на південь від висоти 150 с. (319,5 м.), а власне Русава вище с. Горигаківки, на захід від висоти 138,4 с. (293,9 м). На півдні вивченого району, на рівні с. Стіни висоти сягають на обох берегах 128 с. (272,6 м.) - Але ж на обрубі Вапнярки, плято правого берега сильно підвищене (до 146, 4 с.- 311,8 м.). Між Томашполем і Русавою-Радяикою (Вили Гнатківські) лівий беріг трохи вищий за правий. Між Вилами і Стіною максимальна висота правого берега - 134, с. (285,4 м.). До с. Вапнярок течія річки має NNW - SSO-ий напрямок, а далі поволі повертає на SW (до с. Штефанівки) і на W (до Томатполя). Від Томапшоля течія йде в NO - SW напрямкові до с. Вил, а нижче утворює безліч крутих і різких поворотів, орієнтованих переважно на WNW і NNO. Дом. Тимашполя долина неглибока, схили положисті, особливо між с. Вапнярками і Штефанівкою, де заплавина широка і забагнена. Нижче Томашполя долина поступінно поглиблюється і перетворю­ється на типову, крутосхилу, вузьку Подільську долину, глибина якої у Вилах сягає мало не 50 м., а в Стіні до 80 - 85 м.

Позначка рівня річки Русави в долішній частині с. Стіни - 166,5 м., а в с. Вилах майже 187 м. Отже, па протязі всього яких небудь 6 клм. спад річки - щось із 20 мтр., вона набирає характеру гірської і з шумом біжить в тих місцях долини в с. Стіні, де відслонені кри­сталічні породи, утворюючи невеличкі пороги.

Опис відслонень.

Наші дослідження охопили р. Русаву від с. Горишківки.

Відсл. 1.  Яр у верхів'ях правобережної балки долини Русави, що впадає  зараз   нижче Горишківки, починається біля   горизонталі 140 с. (298,2 м.); зверху на низ видно :

1) Товщу щось із 8 мтр. делювіяльних брунатних і жовтих суглин­ків і суглинястих пісків (на низу). Останні містять карпатську рінь. В горішній частині товщі рівнобіжно до схилу проходить шар похо­ваного ґрунту, сірого і темно - брунатного; грубість його дуже мінлива (від 1 до 2,5 метрів), як взагалі грубості, механічний склад і кольори всіх порід товщі.

Долішня її межа падає до верхів'їв яру, себто проти сучасного схилу місцевосте.

2) Дрібнозернясті, зеленаво-жовті, лосиякові піски, до низу більше грубозернясті. В них місцями є окісна верствуватість, і про­шарки мергелюватої глини й щільного та пухкого пісковику.—В го­рішній частині пісків в одному місці зустрінуто серед осипищ скибу зросткуватого, грубозернястого кварцового пісковику – конґльомерату з дрібною карпатською рінню.

В долішній частині балки видно невеличку криницю на горизон­талі 120 с. (256,6 ми).

Криниці в с. Горишківці  (на схилах плято) дуже рідкі,  глибокі (до 25 м.) і води майже не дають. Село   обслуговує   одна   головна   кри­ниця 6,5 м. завглибшки, де води  близько 3 м., що розташована   на споді долини нижче церкви. В містечку є солона криниця.

Відел. 2. Між с. Паланкою і хут. Касьянівкою, на правому березі р. Русави, на рівні заплавини розташовані каолінові вибірки, що належать артілі Паланського Комітету Взаємодопомоги. Розробки ведуть невеличкими шахтами з кріпленням і з поперечними штреками. 25% від продажу видобутої глини і каоліну для мащіння хат одержує КВД, решту ділять між собою члени артілі. На першій від с. Касьянівки розробці підчас нашого відвідування було 2 шахти, глибиною до 9 саж. (19 метрів). За ропитовими даними і породами відвалів перетин цих шахт такий:

В пертій шахті мало не 6,0 метрів землі, суглинку і перекопаних відвалів («пересипу»), а нижче йшов каолін (щось із 13 м.); алеж прошарки сіраво - білого каоліну чергувалися з прошарками каоліну дуже піскуватого («чемуровата глина»).

В другій шахті зустрінуто сірий і жовтий каолін аналогічної гру­босте без піскових прошарків, алеж з протаром білого щільного каоліну, що не можна вживати на мащіння будівель («опока»). Над каоліном зустрінуто пласку кремінну конкрецію, що має черепашку-ватий здам і в розломі брунатний  колір.

Відсл. 3. В другій розробці, що ближче до с. Палаики, знаходимо дві шахти. Устя їх лежать на одному майже рівні з попередніми. В глибшій, за вказівками робітників і даними відвалів, пройшли під шаром землі перемішаної з брунатним суглинком і перекопаними відвалами 8,5 м. грубосте - отакі породи:

1. Щільний, масткий сіраво - зелений, каолінуватий, грубозер­нистий пісок з рінню кременю (місцева назва «коняк») Грубість йото не пощастило встановити; очевидно вона дорівнює приблизно 2,5 - 3,5 м.
2. Сіраво-білий каолін (0,75 м.).
3. Сірий, піскуватий каолін з середньою і дрібною рінню кварцу. Грубість близько 1,5 м.

Такий перетин в  одній  стінці фурфа.  В другій стінці його за вказівками робітників, глинястий масткий пісок іде донизу шурфа.

В ньому в горішній частині зустрінуто великі, пласкі зростки кременю, всередині брунатного, зовні вкритого білою скоринкою. В одному із зростків Р. Виржиківський знайшов Vola quinguaecostata Sow. і Pecten sp., які доводять належність цього кременю до сеноману. Знайдені зростки не показують аніяких ознак заокруглювання. Менша шахта доповнює розріз великої. Тут під шаром ґрунту і бру­натного лесуватого суглинку близько 4 м. грубости зустрінуто за вказівками   робітників:

1. Вохрясто-зелений, щільний пісок з рінню кварцу і, місцями, зростками пісковиків. Пісок, можливо, перемитий, алеж загальний вигляд його дуже нагадує середньо-сарматські піски, до яких він, очевидно, належить. Грубість майже 40 сант.
2. Вапняково-кварцовий пісок з уламками і цілими черепашками типової середньо-сарматської фавни (Mactra Fabreana d'Orb., Ta­pes gregaria Partch., Buceinum duplicatum Sow., Trochus podolicus Dub., Hydrolin sp. й інші).

Пісок дуже водовмісний, його не Можна було пройти і через це довелося закинути шахту, прокопавши в піску щось із 1,5 мтр.

За вказівками робітників він налягає на «коняк». Грубість цієї породи, як про це дозволяють міркувати інші шурфи й вибірки, хи­тається від 1,5 до 4 метрів. Коняк налягає на сіравий каолін.

В с. Паланці розвинутий ганчарський роздобуток. Горшки виво­зять в Ямпіль, В. Кісницю, Дзигівку, Кетроси на Могилівщині, в усі села району, а також і на північ в с. Красне.

В с. Паланці і далі, поміж с- с. Паланкою і Вапнярками (ліворуч від дороги) видно яли, де копали каолін, до 2-х метрів завглибшки,

Але ж ці ями завалені і відслонюють тільки брунатний суглинок.

Від. 4. Балка, що впадає в р. Русаву ліворуч, в горішній частині с. Вапнярки має в верхів'ях круті схили, що утворюють роги-шпилі. Один з них має назву «Комарова Гора».

1. Тут на абсолютній висоті приблизно 264 м. над рівнем моря відслонений жовтаво-сірий грубозернистий пісок з рідкими кусочками московіту; мало не 2 метри видима грубість.
2. Нижче виступає пісковик, в горішній частині щільний до зливного, в долішній частині грубозернистий і коиґльомератовий віддомішки капратської ріні. Видно мало не 1 метр.

В середній і долішній течії схили балки положисті, а на дні видно кілька невеличких криниць.

Відсл. 5. В гирлі балки, що впадає ліворуч в р. Русаву, в доліш­ній частині с. Вапнярки, розташовано невеличкий ставок, на лівому березі якого в долішній і східній частині схилу (приблизно на горизон­талі 108 саж. - 320 метр.) де-не-де в ямах відслонені жовтаво-зелені лоснякові піски з глинястими прошарками.

В середній частині течії цієї ж балки, вище села, лівий берег балки прорізаний невеличким ярком.

Тут в горішній частині схилу видно сзредньо-зернясгі, сіраво-жзвті, лоснякові піски з дрібненькою рінню - молочного кварцу. Видима грубість майже 8,5 мтр. Доліщня межа їх виступає, приблизно, на рівні 247 метр, абсолютної висоти.

Відсл. 6. В с. Вапнярках, в долішній течії невеличкої балки, що впадає в р. Русаву з правого боку в південній частині села, на городі Леонтія Мазура є шахта на каолін. Загальна глибина її мало не 30 м. за вказівками селян. Перетин (на підставі розпитових даних і відвалів) тут зверху на низ такий:

1. Ґрунт, «пересип» (перекопані породи старих відвалів) і жовтий суглинок. Загальна грубість приблизно  7 мтр.
2. Каолінястий, сіро-жовтий пісок з заокругленою рінню кварцу; грубість мало не 1 метр.

Він трохи нагадує «коняк» з каолінових вибірок між Касьянівкою і  Паланкою.

3. Сіравий, трохи жовтий каолін..……..мало не 4 м. (або 2 м., вказівок нема).
4. Білий, щільний каолін; вгорі, а місцями і нижче він трохи черво­нуватий. Грубість  щось із...….8,5 метр.
5. Тонко-відмулений білий каолін, мало не 2 метр. Його вживають на мащіння хат.

Трохи вище балкою на лівому схилі видно ще два шурфи. В од­ному з них (майже 17 метр, завглибшки) зустріли жовтий, делювіяльний суглинок, сіро-брунатну, каолінову глину і достали сіро-білий каолін, а другий (глибиною в 19 метр.) залляло водою, і роботи там довелося припинити.

Відсл. 7. В середній частині тієї ж балки видно старі ями, де в стародавні часи палили вапно, звідки пішла назва села. В схилах ям з під ґрунту видно уламки надзвичайно щільного, сіраво-жовтого, перекристалізованого вапняку, що своїм виглядом дуже нагадує щільні відміни рифових сарматських вапняків Поділля. На схилі знайдено уламки середньо-сарматських Mactra Fabreana d'Orb., Solen. sp., Cardium sp. і черепащково-оолітового, дость поруватого вапняку.

Цілком можливо, що це рештки колишнього рифового горба, який був цілком вироблений через свої невеликі розміри. Цю думку стверджує вказівка О. Ю. Зеленка, що переводив тут досліди року 1923¹⁾. Він знайшов вище с. Вапнярок на самому дні долини, поміж с. Паланкою й балкою с. Касьянівки невеличкий, плаский горбок, де було розташовано напівзасипані кар'єри вапняку. Те, що вапняк утворює помітний в рельєфі горб, каже про присутність тут не верствуватого  вапняку, стратоїдного²⁾

____________

1) А. Е. Зеленко. Новьіе данньїе по геологии района с. Паланки Подоль-ской губ.  Віся.  Укр.  Відд.  Геол.  Комітету,  в.  5.. р.  1924. стор.  ЗО.

2) И. А н д р у с о в. Онкоиды   и   стратоиды. Ґеологический Вестник. 1915 г. т. І № 3. стр. 138. 

(за термінологією   Андрусова),  а вапняку рифового типу (онкоїдного за Андрусовим), якому властиве якому властиве утворення горбастих,  неверствуватих мас ¹).

Відсл. 8. Численні ями на каолін розташовані в отаких пунктах: недалеко від дороги Вапнярка-Томащпіль, проти південного кінця с. Вапнярки; нижче, при повороті дороги на Кислицьке і далі при дорозі аж до с. Штефанівка. Вони або позасовувані або залиті водою і найчастіше відслошоють брунатний грубий суглинок, іноді з карпат­ською  рінню.

Відсл. 9. На південь від с. Вапнярки О.Ю. Зеленко вказує на виходи вапняку у вигляді невеличких кар'єрчиків біля старого фільварку й біля дороги на Кислицьке ²⁾. Нам не пощастило відві­дати цих відслонень.

В лівому березі р. Русави, трохи вище водотягу стації Вапнярка на споді схилу виступає в невеличкій каменярні під шаром ґрунту і жовто-зеленої глини в 1 метр, грубости - оолітовий, трохи піскуватий і мергелюватий вапняк з Mactra Fabreana d'Orb. й уламкамиСагсГід.

У вапняку іноді помітно наявність лусочок московіту;..…..3,0 м.

Оскільки вапняк відслонений в споді схилу, найнижча частина якого відповідає горизонталі 104 саж. (221,5 м.), то можна вважати, що підняття горішньої видимої межі його є – 106 - 107 саж.(225,7 - 227,8м.). О. Ю. Зеленко ³⁾припускає підняття горішньої межи вапняку тут До 110 саж. (234 м.), але ж на нашу думку така позначка трохи перебіль­шена. Невеличкі копальні для ламання вапняку розташовано та­кож  на споді схилу лівого берега балки с. Кислицького, в її   гирлі.

Відсл. 10. В ярах лівого берега балки с. Кислицького, коло цвин­таря відслонені (зверху на низ) такі породи:

1. Грубого складу брунатна глина з карпатською рінню у вели­кій кількості….1,5   метр.

Далі трохи закрито, а нижче видно:

2.Брунатний, делювіяльний, пісково-глинястий суглинок з про-смужками карпатської ріні, на низу піскуватіший і верстуватіший, а ще нижче перертворений на темний глинястий суглинок. Грубість його нерівномірна і коливається від 3 метр, до 6,5 метр, у різних ярах.

3. Груба товща   балтських пісків, вгорі   середньо й грубозерня-  ; стих,   жовтавих,     нижче   дрібнозернистих,     зеленавих,    лоснякових. Лоснякові піски місцями скісно верствуваті.

У верхів'ях яру, що лежить на захід від цвинтаря, в невеличкому кар'єрі беруть грубозернистий пісок на будівлю Вапнярського водо­тягу. Видно 3 метри.

Відсл. 11. В с. Штефанівці на споді лівого берега, над дорогою Комаргород-Кислицьке і на тому ж березі в с. Олянівці (Отченашівці на мапі), біля дороги на Комаргород є невеличкі каменярні в середньо-сарматському вапняку.

_________________

1)  Ibidem стр.  138. До термінів «онкоїди» й «стратоїдию» ми ще поверне моея далі, в  загальній частині цієї розвідки.

2) О. Зеленко.  Op.  cit  стр.   31.

3) Ibidem, стр. 32.

Відел. 12. У великій балці лівого берега Русави в долішній частині села Олянівки в кар'єрі видно під ґрунтом і делювієм вапняку:

1. Поруватий вапняк; пори заповнює червона глина. Видно……....1.5 метр.
2. Щільний оолітово-мушляковий (уламки Card'ід і Trochus'itf) вапняк, на низу дрібнозернистий і мент твердий. В середній його частині проходить прошар в 1,5 метр, мергелястого, поруватого вап­няку. Видно 5 м.

Поруватий вапняк шару 1 зустрінуто також і нижче в лівобереж­ній балці р. Русави в середній частині с. Яришівки.

Відел. 13. В лівобережній балці річки, в західній частині с. Яри­шівки, в правому березі над селянською копальнею (що в яру взагалі численні) видно з-під вапнякового делювію оолітово-мушляковий, дрібнозернистий вапняк (1,5 метр.), а нижче виступає поруватий вапняк з порами, що їх заповнює червона глина (2,0 метр.). Нижче закрито, а ще нижче в кар'єрі видно приблизно 2 метр, своєрідного зросткуватого вапняку, місцями з лінзочками червоної глини. На схилі знай­дено поруватий зросток, складений з округло-гільчастих дільниць щільного вапняку, розподілених порами і дільницями зернястогб вап­няку. Часто помітні невеличкі отвори. Вони нагадують до деякої міри отвори нуберкулярій з нубелякуляріявих жовн, що опиеав Андрусов з Тарханкута ¹), але ж метаморфізованість не дає можливосте зробити певні  висновки.

__________________________ 

1) И. Андрусов. Нубекуляриевнс желваки среднего сармата Мангышлака и Крьма. Фот. R. ст. 17 - 21 Труды Геол. и Минерал. Музея Акад. Наук 1917 г. т. III. 

Відел. 14. В м. Томашполі по правий і лівий берег ставу відсло­нені середньо-сарматські вапняки чималої грубости. їх ламають на лівому березі ставу. Досить численні виходи Na 3^b вапняків висту­пають в горі схилів і нижче м. Томашполя.

Відел. 15. У верхів'ях балки Холодний Яр, що впадає з правого боку в Русаву в с. Раковій, в горішній частині лівого схилу розта­шований невеличкий кар'єр, звідки було взято на Ромашпільську цукроварню щось із 4 куб. саж. вапняку.

Під шаром ґрунту і зруйнованого щільного, мушлякового вапняку щось із 3. м- грубости залягає ущільнений перекристалізований мушляковий вапняк з рештками Mactra, Tapes, Ervilia podolica Eiclrwy Вгорів ньому видно рінь темного вапняку, а в середній частині про­ходить прошар мало не 90 сант. пухкого мушляково-нуберукуляєво-оолітового вапняку. В лівій частині кар'єру верхи шару нб відсло­нені, очевидно тому, що він звітрілий і належить до відкриття. Загальна грубість близько 4 мтр.

Правий берег балки вкритий грубим (до 6 - 8,5 мтр.), брунатним, делювіяльним суглинком. Вапняк виходить в балці приблизно на горизонталі 112 с. (238,5 М.) абсолютної висоти (недалеко її розгалу­ження). В верхів'ях балки в долинах дороги Томашпіль-Вили видно делювій лоснякового,  зеленавого середньо-сарматського піску.

Відсл. 16. В лівому   березі близько   гирла   балки   Холодний   Яр,   N Зь метрів на 4 - 6  нижче від рубу долини відслонений  шар кулястих, поруватих онкоїдного типу зростків до 1,5 м. в діяметрі; вапняки дільницями компактні, ущільнені, з зернястими порами.

1. Нижче ідуть щільні   ооліти  місцями з  рінню темного вапняку до 10 мтр. в діяметрі.
2. Нижче в доморобному селянському кар'єрі відслонені солітовомушлякові, детритусові вапняки, в долішній частині місцями дуже поруваті.

Відел. 17. В долішній частині с. Ракова, зліва в річку впадає балка,   N3 зь де розташований кар'єр Томашпільської цукроварні. В правому березі цієї балки,   недалеко  гирла:

1) виходять в долішній частині схилу оолітові вапняки, що , до верху стають піскуватіші і містять дрібну кварцову рінь. В розташованому тут в середній частині схилу невеличкому кар'єрі в них видно прошар вапнякуватого, грубозернистого піско­вику й хряща і вапнякуватого піску з рінню тієї ж породи. В споді правого схилу ооліти вкриті пустинним засмаленням і невеличками кишенями і порожнявами звітрювання. На споді ж лівого схилу, в невеличкому ярку ооліти мало похилені на NО. В горішній частині правого берега над оолітовими вапняками, метрів на 4 - 6 нижче рубу берега, виступають округлі, зросткуваті, іноді сплющені жовна онкоїдного вапняку до 1,5 мтр. в діяметрі. З поверхні вони або покриті міцною скоринкою ущільненого інфільтрацією вапняку, або ущільнені тільки невеличкими, сірими порцелянуватими, округло-гільчастими дільницями, розподіленими зернястими, розгалуженими порами. З першого погляду жовна Ракової нагадують нубекулярієві жовна, що описав Андрусов з Мангишлаку, особливо з Сагандику, ¹⁾ і що складені колоніяльними нубекуляріями-варієтетом від Nubecularia novorossica Sinz. und Каггег. ²⁾ Алеж схожість тільки поверхова, через наявність зернястости, яка є наслідок процесів метаморфізації. Мангишлацькі ж колоніяльні нубекулярії відрізняються від наших жовн великими отворами нубекулярієвих камер і стовпчастим характером зростання індивідів.³⁾

Онкоїдні вапняки виступають найкраще на зглаженому розмивом разі поміж р. Русавою і гирлом балки. Вони тягнуться звідси докар'єра Томаїппільської цукроварні, на просторі щось із 120 - 130 м. В цьому напрямкові вони стають пухкіші й поруваті і переходять в щільний ооліт (оскільки можна міркувати по кепських відслоненнях).

____________

1) Н. Андрусов.  Op. cit стор.  10.

2)  Ibidem, стор.  10, 9.

3) Ibidem, стор. 7, 10. 

Очевидно, форма уложення онкоїдів є пласка верствова лінза мало не 2 - 3 мтр грубости.За аналізою хеміка геологічного П/Відділу ІДАХЛ М. Тодорова, вміст СаСо₃ в щільних онкоїдних вапняках є 97,36 % ¹⁾

Вище балкою схил закритий до розгалуження її. Тут в правому березі, зараз нижче рубу відслонені тверді, верствові вапняки щось із 4 мтр. грубости, а нижче виступає округло-зросткуватий, онкоїдний вапняк шаром щось із 2 - 3 мтр. грубости.

Відсл. 18. Кар'єр Томашпільської цукроварні, що розташований вгорі правого схилу описаної балки, недалеко від її гирла, дає такий перетин (зверху  на  низ):

1. Ґрунт…....0,5 мтр.
2. Зруйнований, звітрілий щільний, білий мушляковий вапняк, що іде у відкриття……2 - 2,5 мтр.
3. Щільний, сірий вапняк з відбитками черепашок і рінню темного вапняку…….0,55 - 0,60 мтр.
4. Неправильно переверствовані прошари вгорі зеленої глини, нижче ооліту, вапнякуватого піску і мергелястого вапняку, в якому іноді видно комірки Microporella terebrata Sinz. і великі отвори-ходи, очевидно, рештки Serpula. В спідній частині цього шару проходить прошар в 0,4 м. ракушияку з ядер кардид, трохід і Tapes sp, що вже вживають на потребу цукроварні, алежщо «дає багато газів».

Загальна грубість….….1,10 мтр.

5. Щільний, иерекристалізований, дрібнозернястий вапняк, що б'ють для цукроварні. Грубість……………..0,35 - 0,50 мтр.

Нижче залягає на споді кар'єру за вказівками робітників ще один аналогічний прошар, алеж він не був відслонений за часів нашого  відвідування.

За аналізою хеміка  ЦАХЛ   М. Тодорова вапняк   шару  5  мтр. містить   95,71 % СаС0₃. ²⁾

Цукроварня наймає забійників за 3/4 коп. від пуда з приставкою.

Відсл. 19. В лівобережній балці, що впадає в р. Русаву, в південній частині села Ракової, в долішній частині правого схилу виходять оолітові вапняки, а в горішній частині його виступають брила зросткуватого, щільного, білого онкоїдного вапняку. Такі ж виходи є в південній окраїні села і нижче його на правому березі вгорі схилу.

Відсл. 20. В невеличкому ярочку правого берега поміж с. Раковою й  с.   Вилами видно (зверху на низ):

Мушляково-оолітові поруваті вапняки, приблизно ..…….. 4,0 мтр.

Нижче по схилу яру виступають жовна до 1 мтр. в діяметрі звітрілих, щільних, сірих онкоїдних вапняків. Вони складені з міцних порцелянуватих округлих, гільчастих стовпчиків-дільниць, роз'єд­наних порами зернистої структури (мал. 1), як і онкоїди з відсл. 17. З першого погляду вони нагадують нубекулярієві жовна типу Ман­гишлацьких і Кримських Андрусова, але-ж в шліфі (таб. 1, фот. 1)нубекулярії зовсім не помітні. Вапняк являє собою компактну, досить дрібно-зернясту, кальцитову масу. В ній місцями помітно дрібну сіточку, складену з мулуватого кальциту, і округлі його зернятка. Можливо, така структура є наслідок метаморфізації зростків фора­мініфер і інших, але ж зовнішній вигляд вапняків, їх зернясті пори 

1) Розрахунок Са С03 зроблений за СаО.

2) Кількість СаС03 розраховано за СаО

Мал. 1.

і гільчасті ущільнені дільниці нагадують також і строматолітові вапняки, особливо з Сєрноводська із збірок онкоїдів Андрусова.¹⁾ Але ж останні тонко-поруватіші, отже повної схожости немає. Оскільки питання про строматоліти-колонії мікроскопічних рослин ще не роз­роблене, походження описаних онкоїдних жовен лишається відкрите.²⁾

3)  Нижче видно поруваті мушлякові вапняки з прошаром вапнякуватого піску………………………………………………………3 мтр.

Переважно вгорі тут видно сірі онкоїдні зростки.

4)        Білі, ущільнені тоненькими просмужками моховаткові і нубекулярієві вапняки………………………………………………….0,6 мтр.

1) А н д р у с о в описав лише верствуваті, смугнасті строматолітові вап­няки (Die tossilen Bryozocuriffe des Halbinsel Kerten und Tainan. (Liei. 2. стр. 82 (Київ. 1911 p.) З вапняками трохи схожими до наших онкоїдів, - поруватої і округло гільчастої будови ми познайомилися з його колекцій в Геол. Музеї Акад. Наук. Деякі з видів строматолітів Андрусов встановив, але не встиг описати.

2) Аналогічні вапняки з М. Кисниці і, частково, з Шляхетної (див. ниж.).

5) Верствові оолітові вапняки. Видно……………………….7,5 мтр

Вапняки похилені на північний схід. Такий похил оолітів видно і на протилежному березі, трохи вище в невеличкій балці. Спад N025° під кутом 10° простягання NW 295°.

Відсл. 21. В лівобережній балці, р. Русави, в північній частині с. Вил в середній частині схилів виходять вествою до 0,6 м. грубости щільні онкоїдні зростки до 1,5 м. завширшки, іноді мушлякові (Tapes, Modiola), що переходять донизу в ракушняк. В онкоїдах знайдено уламки  Schisoporella variabilis Reuss. Онкоїдні аналогічні виходи є і в другій балці, південніше, але-ж вони кепсько відслонені. Абсолютна висота виходів, приблизно,   230 м.   (108 с.)

Табл. І., фот. 1.

Відсл. 22. В горішній частині с. Вил, в річищі Русави, під правим берегом виходить окремими брилами червоний, середньозернистий граніт, місцями з чималими виділеннями кварцу. Видно над водою 1 мтр. Горішня поверхня граніту має 188,25 мтр. абсолютної висоти.

Відел. 23. В річищі Русави коло невеличкого млина виступає знов дрібнозернястий червоний граніт, перетятий неясними щілинами мінливого напрямку (NW 330° - NNW 350°) і більш сталого, іншого напрямку   (NО 30 - 35°). Граніт перевищує рівень річки   на  1 мтр.

Відсл. 24. Південніше вгорі лівого берега, на схилі плято, видно численні заокруглені уламки щільного вапняку онкоїдноготину, а нижче на схилі долини відслонені щільні, верствові оолітові вапняки. Нижче знову виходять щільні, перекристалізовані, білі онкоїдні вапняки, видимої грубости приблизно 0,5 мтр. Очевидно, тут два рівні онкоїдних вапняків.

Таб.  І., фот. 2.

Таб.   І., фот. 3.

Але ж південніше на тому ж рівні видно тільки ооліти, тільки вгорі того ж схилу видно білі, щільні, перекристалізовані вапняки онкоїдного типу,   можливо нубекулярієві.

Відсл. 25. Трохи вище від сполучення Русави з Головорусавою внизу правого берега виступають червоні, дрібнозернисті граніти, що підняті   над  рівнем  заплавини  на  1  мтр.

Відсл. 26. На лівому березі р. Русави, напроти гирла Головорусави горішню й середню частини схилів вкривають уламки і корінні,неве­личкі (до 1,5 м. в діяметрі) виходи зросткуватого, онкоїдного вапняку, аж до рогу, що схил утворює при повороті р. Русави на південь. Поверхня плято, особливо рогу до гирла балки, що впадає пів­денніша з лівого боку, вкрита також невеличкими уламками вапняку. В районі рогу видно вихід у безладді нагромаджених брил онкоїдного вапняку в долішній частині схилу, і виходи численніші, ніж в північній частині цього обрубу берега, де тільки в одному місці, вгорі схилу скелі досягають до 2 - 3,5  м. висоти.

Вапняки цих уламків і виходів компактні, по-більшості масивні перекристалізовані й ущільнені, іноді зросткуваті й поруваті. В них видно великих Modiola volhynica Eichw. і дільниці Microporella terebrata Sinz., особливо в південній частині цього обрубу берега. Можливо, тут є нубекулярії, алеж через перекристалізацію наяв­ність їх трудно констатувати точно. Місцяіуш видно ходи Serpula sp.

Очевидно, весь описаний лівий схил долини і її ріг складені в горішній і середній частині чималим масивом щільних онкоїдних вапняків, оскільки дозволяють міркувати кепські відслонення. Наля­гають онкоїдні вапняки на верствові оолітові, оолітово-мушлякові і, почасти, оолітово - нубекулярієві вапняки, що виходять внизу схилів. В них місцями видно кварцову рінь, а в одному місці, в грубо-зернястому прошаркові знайдено рештки Schisoporella variabilis Reuss. Видима грубість мало не 7  мтр.

Відсл. 27. Напроти, в лівому березі балки Дячків Яр, що впадає. в Русаву з правого берега в південній частині с. Вил, горбом виходять онкоїдні вапняки. Уламки їх зустрічаються на схилі илято над виходом до горизонталі 238 - 239 мтр. абсолютної висоти, а самі виходи великі (до 2,5 м. заввишки), в безладді нагромаджені, округлі, куту ваті й зросткуваті скелі, іноді з великими (до 10 см. завширшки) дірами з порами зернястої структури і початковими альвеолями звітрювання на поверхні. Видима грубість виходів мало не 13,75 мтр. Вапняки масивні, білі, компактні, перекристалізовані місцями до кальциту, що блищить дрібненькими зернятками, і складені із змінених мета-морфізацією моховаток, переважно Microporella terebrata Sinz. міліолід, рідких нубекулярій і муштів Modiola volhynica Eiehw, що переважають в середній і спідній частині виходів.

В шліфі спостережені також яскраві клубки літотамнієвих водоростів.  їх знахідку вперте в рифових вапняках середнього сармату Поділля з м. Кам'янки зробила М. Чорногорова. До тогож часу літотамнії в середньому сарматі Поділля були зовсім невідомі. Тому література в цьому новому питанні зовсім не розроблена, і видових визначень  зробити не можна.

В переферичних зонах гарно помітні багатоверствові, концент­рично зігнуті дільниці Microporella terebtara Sinz. Виходи онкоїдних вапняків є і по правий беріг Дячкового Яру. За аналізою М. Тодорова, вапняки з цих поруватих моховаткових дільниць містять 93,89% СаС03, а компактні онкоїди, щільні вапняки мають 95,96% CaCO₃ ^1).

Зі споду лівого берега Дячкового Яру виходить гарне джерело.

Відсл. 28. Такий самий горб величезних зросткуватих скель видно на правому схилі Русави, трохи вище гирла Дячкового Яру. Видима грубість виходів 17,55 м.; на схилі плято уламки онкоїдних вапняків зустрічаються до такої-ж висоти, як у попередньому відслоненні, але ж якість онкоїдних вапняків тут гірша, вони часто жовтаві і не такі щільні, ніж в Дячковому Яру, а вгорі вони виявлені щільним оолі­товим, компактним вапняком з рінню темного вапняку. Такі ж виходи (до 1,5 м. в діяметрі) займають верх і середню частину схилу на розі Дячкового Яру і р. Русави, а в гирлі Дячкового Яру, в ярку лівого схилу, відслонені оолітові, верствові й іноді дрібнозернясті, піску­ваті вапняки з рінню кварцу і темного вапняку. В них проходять мушлякові і детритусові прошари (ппереважно з Modiol).

Наявність цих відслонень показує, що між виходами в долині Русави й Дячковому Яру одного онкоїдного горба залягають верстствові, детритусові й оолітові вапняки, і що онкоїдний горб має трохи циркоїдну, півмісяцеву  форму.

Трохи південніше від виходу рифового горба, в долішній частині схилу р. Русави, видно скелю оолітових вапняків, що горішня її поверхня приблизно відповідає долішній межі онкоїдних вапняків. Нанизу вапняки більш грубозернясті, з кварцовою рінню. Вапняки похилені на SSW 185° під кутом 6° з простяганням WNW 275°. Видно приблизно 6,30 мтр. Залягання онкоїдних вапняків на звичайних верствових оолітових вапняках видно на правому схилі трохи далі на північ від горба онкоїдних вапняків. Абсолютна позначка долішньої межі онкоїдів тут 207,21 м. В цих оолітах знайдено стеблинку Schisoporella variabilis Reuss. Грубість онкоїдних вапняків від спідньої межі До схилів плято, де зустрінуто їх уламки, приблизно 32 метри.

Відсл. 29. У верхів'ях лісної правобережної балочки, що впадає в Русаву зараз нижче с. Вил, виступають у водомиях делювіяльні червонуваті глянясті суглинки. Внизу правого берега балки, в гирлі, видно невеличкі виходи зросткуватих, щільних, почасти мушлякових, онкоїдних вапняків.

Відел. 30. В ярках правого берега, зараз нижче лісової балочки, видно товщу  оолітів і мушлякових верствових вапняків.   В середній частині її проходить прошар щось із 2 мтр. характерного мушдяку з ядер Tapes і Ervilia.

1) Розрахунок СаС63 зроблений за СаО.

На споді серії в протарі пухкого,поруватого вапняку присутня Microporella terebrata Sinz.

Відсл. 31. Напроти погорілого Вилянського млина, на лівому березі Русави,   внизу   схилу рогу   видно   стіну мало не 10,5 м. висоти вер­ствових середньозернястих, оолітових вапняків, вгорі частково оолітовонубекулярієвих і міцних.  У вапняках є рінь  оолітового-ж вап­няку і кварцу (в долішній частині серії). В середній частині її прохо­дить прошар  щось  із  40 сант.  г

Відсл. 47. На поверхні рогу кар'єру Моївської цукроварні вапняки розповсюдженої скрізь в б. Глибокій серії похилені на SW 202° під кутом 26° з простяганням NW 292°. Каменярні зд063вали цей вапняк трохи нижче на схилі. Видима грзбість його тут приблизно Імтр., грубість відкриття (зрз'йнованого вапняку) 1 - 2 м. Розгібки існували в 1924 p., було здобуто, за вказівками селян, 80 куб. сажнів вапняку. Очевидно, якість його не придатна для цукроварень, чому кар'єр залишили.

Нижче, на південному схилі рогу, видно щось із 2 мтр. щільного, місцями поруватого, дрібнозернястого ооліту, а нижче звесь схил завалений корінними і тими, що скотилися, брилами такого ж вап­няку  з  круглясто-зернястею поверхнею.

Відсл. 48. Внизу крутого схилу рогу Колька, над самою водою річки виступають червоні, серединозернясті граніти. Видно на рівнем річки 4,2 м.; абсолютна позначка поверхні—172,86 метрів. Схили рогу вище закриті.

Відсл. 49. На лівому березі напроти горба Болячки виступають дрібнозернисті, червоні пегматити, .підняті над річкою на 2,88 м. Абсолютна висота їх підняття 172,81 м. Пегматити розбиті щілинами, простягання OW і N (під кутом 80°).

Відсл. 50. Лівий берег Русави проти балки Глибокої відслонює місцями оолітові й оолітово-муш якові вапняки, в середній частині яких знайдено круглястий зросток в 0,6м - в діяметрі щільного, оикоїдного, моховаткового вапняку. Південніше виходи онкоїдних вапняків частіші і грубіші.

Тут зустрінуто скелю із зглажено-кулястою поверх­нею до 4 м. грубости, що вгорі складена дуже щільним онкоїдним вапняком, часто ніздратим, із зернистими порами. В спідній частині він м'яктий і має рінь темного вапняку. В шліфі (таб. 1, фот. 3) вапняк складений загальною масою зернистого вторинного кальциту, в якому видно оолітові зерна концентричної будови і рештки нубекулярій, а також досить часті круглясто-чотирикутні оолітові зернята, запов­нені непрозорою масою мулуватого кальциту і позбавлені харак­терної для оолітин концентричної структури. Зернятка часто досить правильно розташовані, і виникає питання— чи не є це рештки камер моховаток і нубекулярій, заповнені мулуватим кальцитом, в той час, як їх стінки перетворені на вторинний кальцит. Але ж иевности в цьому припущенні немає. Помітно невеличку домішку окисів заліза і рідкі, малі кварцові зернята.

Нанизу скеля складена мушляково-оолітовими вапняками без темної  ріні,  іноді  із  зросткуватою поверхнею;

В невеличкому ярочку південніше онкоїдні сірі, дуже перекри-сталізовані, ніздраті й поруваті вапняки виступають кулястими зро­стками до 1,5 - 1,8 мтр. в діяметрі, загальна видима грубість яких мало не 6,4 м.  Абсолютна позначка горішньої  їх видимої межі  - 209,74 мтр.

Очевидно, сірий колір онкоїдів є наслідок пофарбування залізом, а не Р20б, як ми гадали спочатку, тому що за аналізою хеміка Геоло­гічного ІІ/Відділу ДАХЛ М. Тодорова, вміст Р20б в онкоїдних вапняках описаного схилу сягає тільки 0,34°/0. Вміст СаСО (за розрахунком) в них дорівнює 96,87°/0.

Відсл. 51. На поверхні і схилі пониженого від розмиву рогу плято, що утворений долиною і балкою Вихрист, яка впадає з лівого боку в долішній частині села, часто трапляються уламки і невеличкі виходи-зростки сірого, щільного, компактного онкоїдного вапняку з жовтими плямами і зернистими порами. На правому березі балки Вихрист, недалеко гірла у безчадді нагромаджені онкоїдні брила-зростки, по більшості, корінні. Вони найчастіше біляві і досить, крихкі, хоч досить перекристалізовані. Видима грубість мало не 7,5 м., загальна ж' грубість онкоїдів, до виходів на поверхні нлято включно, - приблизно 13 м. Отже, це цілий масив онкоїдних вапняків. Грубість їх па схід трохи зменшується, і тут збільшена (до 3 м.) видима грубість щільних оолітів з рінню темного вапняку, на які налягають онкоїдні вапняки.

Відсл. 52. На лівому березі балки Вихрист, в гирлі і верхів'ях невеличкого її лівобережного допливу, знаходимо 2 кринички на рів­нях приблизно 99 с. (210,8 м.) і 102 с. (217,2 м). абсолютної висоти. Оскільки в усьому дослідженому районі вапнякові схили завжди безвідні, трудно передбачати щоб і тут ці води походили з щілин у вапняках. Скоріше виходи вод зумовлені покладами пісчано-глииястої серії верхів середнього сармату. Дуже дивно знайти ці поклади на   такій   невеликій   абсолютній   висоті,   як тут.

Відсл. 53. Нижче балки Вихрист лівий берег р. Русави в с. Стіні дуже знижений, плаский, а рівень рубу долини дорівнює приблизно 208,7 м. (98 саж.) абсолютної висоти. Між балкою Вихрист і другою лівобережною балкою, що впадає в р. Русаву південніше, вгорі схилу, j метрів на 2 нижче рубу, виступають шаром зростку ваті, кулясті сірі, щільні онкоїдні зростки в 3 метри, приблизно, загальної грубости.

Налягають онкоїди на оолітові, частково оолітово-мупілякові вапняки, нанизу верствові, з кварцовою рінню, вгорі ж із зросткуватою поверхнею і поруватими дільницями. Видима грубість до 5 - 6 мтр.

Відсл. 54. Виходи подібних онкоїдних вапняків зустрінуто біля рубу схилу і зараз же нижчеє. Стіни. Вони містять іноді рінь темного вапняку. Місцями на підлеглих онкоїдним вапнякам оолітових скелях помітно пустинне засмалений, початкові альвеолі, кишені звітрювання і навіть невеличкі еолові печери розмірами до 1,0 х 1,5 мтр. На споді схилу виступає сірий, дрібнозернистий граніт з жилою червоного дрібнозернистого пегматиту, перетятий неяскравими щілинами. Щі лини і жили проходять приблизно в NS-му напрямку. Крім того чільна щілин OW-ro напрямку. Підняття кристалічних порід над рівнем річки мало не 3,5 мтр. З поверхні їх тече сильне джерело. В річці ж відслонені брила темних гнейсів, що вкривають тут всю течію річки.

Відсл. 55. Року 1927, під час робіт Могилівської геологічно-розвід-кової партії Укргеолкому, на схилі плято лівого берега, перед лісом нижче с. Стіни, на рівні приблизно 213 м. абсолютної висоти, було спостережено мочар на поверхні зеленавих середньо-сарматських глин,  що тут виходили місцями  в водомиях схилу.

Відс. 56. На правому березі нижче гирла балки Глибокої, в річищі річки виступають невеличкі брила темного гнейсу, що підняті над рівнем річки приблизно на  1 метр.

Відсл. 57. На правому березі, напроти яру Вихрист, на споді схилу, в покрівлі штучної ями видно перемішані з делювіяльним брунатним суглинком   лінзи   зеленавого   лоснякового,   дрібнозернистого   піску   , з рештками  фавни.

По стінках же і на споді ями виходить сіраво-зелений каолінястий пісок Подільського поверху з майже . незаокругленою кварцовою і польово-скалинцевою рінню і домішкою кварцового грубозерня-стого піску. Видно мало не 1 м. Нижче йдуть продукти руйнування кри­сталічних порід—жорства і хрящ, трохи каолінізовані. Грубість мало   не   1,5   мтр.

Нижче відслонені темні гнейси піроксено-плагіоклязові, що підняті майже на 3 метри над рівнем річки. Абсолютна позначка їх горішньої поверхні 169,66 мтр. (мал. 7). Гнейси виходять не тільки внизу берега, але ж невеликі брила їх нагромаджені у безладді в річищі Русави. В гнейсах в NS напрямку проходять широкі (до 1   мтр.   завширшки)   кварцові   жили,   а   в   OW-му   напрямку    жили середньозернястого пегматиту.

По краях в них є тонкі рівнобіжно витягнуті в OW-му напрямку дільниці роговикуватої, чорної породи-За спостереженнями В. І. Лучицького, ¹⁾ вони являють собою про­дукти крайнього роздавлювання гранітів (мілоніти). Аза М. І. Безбородьком, це є залучення давніх осадових порід-лупаків ²⁾ Крім того,   є   ще  аплітові  жили.³⁾

Місцями в  гнейсах кристали  рівнобіжно витягнуті  в напрямку
N0   75°.

Кристалічні   породи   розбиті   щілинами,1   головне   простягання NS із спадом   0W під   кутом   80°,   і   простягання   N0   45°  із   спа дом на NW 315° під кутом 60°.

Мал. 7.

Менш постійні щілини простя­гання NW 292° із спадом SW 202°, простопадні й похилі під кутом 25 °. Рівнобіжно  останній іде лупакуватість  гнейсів.

В південній частині виходів зутрінуто на поверхні заплавини
невеличкі брила гнейсу кулястої будови.

Відел. 58. Південніше, в напрямку до невеличкої балочки правого берега, що впадає в Русаву в кінці села перед лісом, зустрінуто 3 виходи червоних дрібнозернистих гранітів і пегматитів. Найкраще вони відслонені проти гирла, де балочки підняті метрів на 2 над рівнем річки. В гирлі балки видно невеличку криницю, підняту над рівнем річки на 5 - 6 м.» що належить водотривкому поземові «Подільського поверху». Схил правого берега на описаному обрубі відслокюсміс­цями оолітові й оолітово-мушлякові, ледве похилі до південного заходу,   вапняки.

1) В. И. Л у ч и ц к и й. Кристалл. известняки, чарнокитовьіе гранитн и кинцегитьі сев. части Украинм. Зап. О-ва Естест. т. XXVII в. 2. Киев 1927 г.

2)М. Б є з б о р о д ь к о. Кристалічні породи Київщини та Поділля, узбережжя Дніпра та Буга. Київ, 1926 р.

3)Опис і визначення кристалічних порід зробив науковий співробітник Н. Д. Геологічного Інституту Л. Г. Ткачук.

Відсл. 59. На плято правого берега р. Русави, близько від дороги на Феліціянівку, біля могили, що лежить на горизонталі 128 с. (272,6  м.),  в   щурфі  в  2,5  м.  глибиною  видно:

1)     Ґрунт…………………………………………………………..0,45 мтр

2)     Брунатний суглинок………………………………………….1,0   мтр.

3)     Зелеиаво-сіркй середньозернистий, лосняковий пісок з дрібненькими зернятками карпатської ріні і рідкою великою карпатською рінню. Зверху пісок розмитий, видно……………………………….1,35 мтр.

Відсл. 60. На плято правого берега, біля лісу недалеко від балки р. Коритиої, в старих ямах піскових селянських кар'єрів під ґрунтом і брунатним суглинком в 0,6 м. грубості - видно заленавий, дрібно­зернистий лосняковий пісок. У 1927 р. підчас геологічного здіймання Могилівської партії Укргеолкому тут було знайдено 1) під ґрунтом і брунатним суглинком терасові поклади кварцового, грубозерни­стого, брунатного піску з карпатською рінню, щось із 1 м. видимої грубости. Зараз їх невидно. Вони очевидно, підлягають N₁ 3^b піскам. Абсолютна позначка рівня землі біля ям 268,1 м. В шурфі на полі метрів на 3 вище - під ґрунтом в 0,35 мет. грубости і брунатним суг­линком з рідкою карпатською рінню в 0,85 м. грубости зустрінуто щось із 1 м. кварцового, брунатного, терасового піску з карпатською рінню, місцями скісно верствуватою.

Передкембрійські породи.

Породи Української кристалічної смуги є той фундамент, що на йому залягають всі пізніші поклади, що складають місцевість. Три виходи їх спостережено в кориті річки в с. Вилах і кілька виходів в середній і долішній частині с. Стіни2). Від північного виходу в с. Вилах до виходу проти яру Вихрист (відсл. 57) в с. Стіні на віддаленні щось із 6 - 7 клм. поверхня кристалічного масиву падає на  18,59м. – від 188,25 м. абсолютної  висоти в с. Вилах до 169,66  мтр.   у   с. Стіні (відсл. 57).

1) Р. В н р ж и к о в с к и й. Кратний геологическийі очерк Могил езского Приднестрозья. (Предз. отчет о летних роботах 1927 г. по геологической с'єміч)  Вісн.   Укр.   Від.   Геол.   Ком.   в.   14.   1930  р.

2) О. Красівсьний вказує ці виходи в своїх роботах: «До геології Побужжя». 1923 р. і в «Нарисоі геології і корисних копалин Тульчинщини» 1929 р. стор 10. Також горіший вихід кристалічних порід в с. Вилах і серед­ній (під горбом Колькою) в с. Стіні вказує Р. Виржиківській (Кратний геолог, очерк  Могилевского  Приднестрозья).

О. Красівський вказує виходи кристалічних порід ще вище в м. Томати олі і м. Комаргороді.¹⁾ В такому разі, виходи кристаліч­них порід підходять досить близько до головного вододілу між Дністром і Бугом. Абсолютна висота їх тут повинна сягати не менше 213м., тому що таку позначку має приблизно рівень Русави біля Комаргорода. Присутність в с. Паланках і Вапнярках родовищ вторинного каоліну вказує, у всякому разі, на близькість кристалічних порід, зруйновані і коалінізовані продукти звітрювання яких стали за мате-ріял для відкладання вторинного каоліну.

Поверхня кристалічних порід дуже нерівна, горбаста; цілком можливо, що окремі горби були базою шпилів - відрогів схилів у с. Стіні. Кристалічні породи виявлені, червоними і сірими середньо­зернистими гранітами з жилами пегматиту і темними піроксено-пла-гіоклязовими гнейсами (в долішній частині с. Стіни). Вони несуть ознаки великого тиснення (вігсл. 57) - лупакуватість, рівнобіжну витяг-неність кристалів і роговикуваті включення в жилах пегматиту (дина-мограніту),  що їх перетинають.

Аналогічні витвори в червоних дйнамо-гранітах знайшов Р. Виржиківський р. 1927 на Могилівщині по р. Немії нижче с. Озаринець, і по р. Русаві в с. Писарівці, нижче с. Клембівки, на південь від с. Стіни. ²⁾ Р. Виржиківський ³⁾наводить дані хемічної аналізи Немійських гранітів і роговикуватих включень, що не показують ніякої істотної різниці вмісту Si02. Тому Р. Виржиківський робить висновок, що ці залучення є дійсно продукт роздушений Немійських гранітів, мілоніти, як доводив В. Лучицький, ⁴⁾ а не первісні лупаки, як гадав М. Безбородько, ⁵⁾ бо в такому разі різниця хемічного складу була б дуже помітна.

Ознаки тиснення встановлені також по численних щілинах,   особ ливо яскравих у виході гнейсів у с. Стіні (відсл.57). Переважні напрямки простягання щілин NS й OW  близькі до них (в  с.   Вилах у відсл. 23 - NW 330°, N0 35°), і трапляються простягання N0 45° і  NW 292° із спадом SW 202°, під кутом 25° (в с. Стіні).

Сеноманські поклади Сг₂.

Покладів сеноманського моря ніде у дослідженому районі не зустрінуто, але-ж про недалекий його берег говорить кремінна рінь в покладах Подільського поверху (с. Стіни, в ур. Стінка), що походять від розмиву сеноманських кременів.

1) О. Красівський.  До геології ГІридиістрянщиііи.   Секція Прикл. Геол. Наук. Досл. Катед. в Кам'янці-Под. 1928 р.

2) Р.  В ьі р ж и к о в с к и й.  Краткйй геологический очерк Могилевского
Приднестровья.

3) Ibidem, op. cit.

4) В. Лучицкий.  Op.  cit.

5) М. Безбородько.   Op.   cit.

Знахідки сеноманських Pecten sp. і Vola quinguaecostata Sow. у брунатних кремінних конкреціях у глинястому піску в Паланських каолінових родовищах ще зовсім не з'ясовані. Характер відслонення тут дуже неясний, чому не можна робити остаточних висновків. О. Красівський ¹⁾ вважав ці кремінні конкреції за рінь, алеж вона зовсім не має ознак заокруглювання. Поки не зроблено додаткових шурфів і не одержано певних даних, питання про існування в Паланці, так далеко на схід від берега сеномакського моря, сеноманських конкрецій — лишається відкрите, і не може бути визнане,   як    вказівка  на   поширення   меж   сеноманських покладів.

Подільський поверх N₁2^а.

Звітріла поверхня кристалічних порід вкрита (проти яру Вихрист) масткими, каолінястиМи, сіраво-зеленими пісками з ріні.ю кременю і мало заокругленими уламочками кристалічних порд. Це пороги широко розповсюдженої на Кам'янеччині, Могилівщиі.і й півночі А. М. С. P. P. пісково-гликястої, каолінястої товщі, що залягають між сеноманьськими й сарматськими, або середземноморськими покладами, і що Р. Виржиківський залічує до долішіьої частики 2-го середземноморського поверху, виділяючи їх в особливий ком­плекс - Подільський поверх. ²⁾ Фавна, знайдена в покладах цьогож поверху в с. Кучі на Кам'янеччині, показує належність його до серед­ньої  частини   покладів    другого   Середземноморського   поверху.³⁾

Породи Подільського поверху виступають тільки на лівому березі в с. Стіні, вур. Стінка, й на правому березі, проти яру Вихрист.

Побільшості ж, вони не відслоненні через грубий делювій в долішній частині схилів і алювіяльні поклади дна долини Русави. Алеж масткі піски цього поверху дають себе знати через джерела, що жибляться їх водами внизу схилу, починаючи від лісу, що нижче с Русавки-Радяики, до південних меж вивченого району. Вище с. Русавки-Радянки породи цього поверху, очевидно, вже заховані гід рівень ерозії, тому щр в долішній частині схилу в товтруватому горбі, відсл. 32, тут виступають оолітові середньо-сарматські вапняки. Видима гру­бість порід Подільського поверху не перевищує у відслоненнях 1-гомтр., алеж в ур.  Стінці видима грубість їх над річкою - мало не 6 мтр. На піднесеннях кристалічної поверхні грубість порід Подільсь­кого поверху меншає,  в улоговинах більшає.

1) О. К р а с і в с ь к и й. Нарис геології і корисних копалин Тульчин­
ської округи.

2) Р. Виржиківський. Короткий попередній відчит про геолого - розвідкову працю на Могилівщині в 1927 р. стр. 2. Могилів Подільськ.  1927 р

Й о г о - ж. Попередній відчит про польові роботи в 1925 р. Вісник УВГК вип. 7, стор. 11. 1926 р.

Й о г о - ж. Геологічний нарис фосфоритових родовищ околиць с. Кучі на Поділлі. Матер. до вивч. агроном, руд. Вид. Центр. Агрохеміч. Ляборат. В.  VI/II.

Й о г о - ж. Заметка о Подольском ярусе. Изв. Центр. Геол. Комитета внп. 4, стр. 126. 1929 г.

3) Н.. Д у м и т р а ш к о. Фавна середземноморських покладів с. Кучі
на Кам'янеччині.   Вісник УВГК. в.  13.  1929 р.   Окремий   відбиток, стор.   27.

Долішній еармат (?) N₁ 3^а (?)

Зустрінуті в с. Стіні, в уроч. Стінці на розі шпиля Білого і на правому березі, над виходом гнейсів, рештки кварцових пісків, грубозернистих і дрібнозернистих, лоснякових, з уламками ніжної фавни, - Належать, можтиво, до долішнього сармату, що є вже в с.  Клембівці в 5-ти клм.  на південь за Р.  Виржиківським. ¹⁾

Алежпонад річкою Кам'янкою і Марківкою, під шарами середньо-серматських вапняків вітстонені місцями сзредньо-сарматські піски (див. нижче). Тому ми вагаємося докладно визначити вік зустрінутих на Русаві пісків, ща залягають вищз порід Падільського поверху і на геологічній мапі не виділюємо їх із загальної маси середньо-сар­матських покладів.

Видима грубість описаних пісків у відслоненнях невелика. Пов­ну ж грубість їх можна вказати через кепські відслонення тільки орієнтовно в 5 - 6 м. (на пілставі залягання долішньої видимої межі вапняків  і верха пісків  Поді ьського поверху в ур.   Стінці).

Цілком можливо, що до описанного шару належать також вап­някові пісковики в спідній частині правого схилу Русави під церквою відсл. 38. Вище села Стіни породи цього комплексу не відслонені, і в районі с. Русавки-Радянки вже заховані під рівень ерозії, тому що тут на споді схилу товтруватого горба біля кар'єру Моївської цукро­варні  відслонені   оолітові  вапняки.

Середній еармат (N₁3^b)

Горішня частина покладів середнього сармату складена з пісково-глинястих порід, що відслонені на р. Русаві тільки в районі, с. Вап­нярок, на абсолютній висоті приблизно 230 м.,а також спостережені південніше в с. Гнаткові на річці Яланці, (в басейні р. Марківки) де грубість їх мало не 20 м.

Загальну грубість цієї товщі можна вказати на підставі уложення верхньої й долішньої її межі. На півночі району вона сягає мало не 20 м., а нижче с. Вил і в с. Стіні, де піднята поверхня вапняків серед­нього сармату,-вона очевидно дуже невелика (3 - 6 мтр.). Нижче с. Стіни грубість пісково-глинястих покладів Nx 3b знову збільшується, можливо до 27 - 28 метрів.

Піски цієї серії дрібнозернисті, лоснякові, а глини є важливий водовмісний поверх, і живлять криниці вододільних просторів. В с. Моївці на р. Бушинці, на південному заході від району наших дослідів, в цих глинах

1) Р. Р. В н р ж и к о в с к и й. Краткий геологический очерк Могилевского Приднестровья.

знайдено¹⁾ гіпсові зростки, але ж у відслоненнях Вапнярки і Гнаткова ми гіпсу  не знаходили.

Середня і долішня частини товщі середнього сармату виявлені вапняками, що складають майже увесь схил долини; спостережена²⁾ їх загальна грубість сягає приблизно до 80 - 85 мтр. в районі великих копалень в с.Стіні.

Вапняки в горішній частині товщі оолітово-мушлякові, а в доліш­ній частині переважно оолітові, іноді грубозернясті (в долішній ча­стині с. Вил, проти Дячкового яру, в с. Стіні в уроч. Стінці, і на шпилі Біла), з досить частою тут дрібненькою, кварцовою рінню, іноді ж рінню оолітового вапняку. Окремі прошари грубозернястого ооліту іноді пухкі, до оолітових пісків. Ця рінь є свідок не перерви у відкла­данні, очевидно, а узбережних умов, що існували за часів початку середньо-сарматської трасґресії.

В прошарах пухкого, грубозернястого ооліту в ур. Стінці є чис­ленні, тоненькі уламки Schisoporella variabilis Reuss і рідкі рештки нубекулярій. Прошар аналогічної породи залягає в спідній частині оолітів в долішній частині с. Вил і між с. Вилами і Русавою-Радян-кою. Отже, відкладання решток Schisoporella variabilis Reuss зв'я­зане з певним рівнем, хоч поодинокі стеблинки її трапляються іноді на різних рівнях в товщі вапняків. Рештки нубекулярій є ще у вапняках покинутого кар'єру Томашпільської цукроварні в Холод­ному яру в Раковій, і взагалі не грають вздовж р.. Русави тої чималої ролі, як на р. Марківці або Кам'янці (див.  нижче).

В с. Стіні, в районі балки Глибокої й урочищі Стінці, а також лівого берега трохи вище яру Вихрист, розповсюджена в верхах «хилів товща дрібнозернистих, щільних, лупакуватих оолітів. В товщі верствових вапняків залягають негрубі і невеликої протяглосте про­шари - лінзи онкоїдних вапняків, розташовані на різних рівнях. Термін «онкоїдні вапняки» був висунутий відпрсф. Андрусова замість назви рифові вапняки, під якою такі витвори описували, для визна­чення неверствових мас біогенного вапняку, що наростали скоріше в гору, ніж верствові породи, які їх оточують, і видавалися над дном моря, при чому поверхня їх часто могла не досягати поверхні води. З терміном же «рифові вапняки», як це зауважує Андрусов, по біль­шості зв'язують поняття великих мас біогенного вапняку, що визи­рали над рівнем моря у виглиді скель. Отже, термін Андрусова шир­ший, він охоплює як великі масиви рифових вапняків, так і неве­личкі їх жовна і прошари, і тому ми вживаємо його скрізь в нашій роботі. ³⁾

1) О. Красівський. Нарис геології і корисних копалин Тульчинщини, стор.   14.

2) Підкреслюємо, що ця грубість є спостережнена, тому що порушення  заляганні вапняків, кут похилу яких безперестанку міняється, не дають змоги вирахувати дійсну грубість.

3) Андрусов. Онкоидьі и стратоидьі. Геолог. Вестн. т. І. 1915 г. № З, стр.   138.

Найкраще онкоїдні вапняки відслонені в с. Стіні, де можна налі­чити  кілька більш-менш певних рівнів  їх.

До верхнього рівня належать зростки (до 1,3 м. в діяметрі) онкоїдів на правому березі в Саничиному яру й амфітеатрах схилу вище й нижче від нього, що залягають по більшості двома прошарками в горішній частині вапняків на споді оолітів з ядрами Mactra Fabreana d'Orb., місцями зросткуватих (можливо від присутності мохо­ваток). Абсолютна позначка долішнього прошару 249,3 м.,1) горішній на 1 - 1,5 м. вище. На правому березі вище Саничиного яру онкоїдним зросткам відповідають моховаткові прошари (з Microporella tereb-rata Sinz).

2) Нижче Саничиноґо яру, на правому березі, на рівні 242,28 м. абсолютної висоти, зустрінуто прошар зросткуватих, щільних ооді-тово-моховаткових   вапняків.

3) На схилах правого і лівого берега біля церкви, й на шпилі Біла в с. Стіні, на абсолютному рівні, приблизно, 225 м. є моховаткові дільниці в оолітах, і знайдено зросткуватий оолітово-моховатковий вапняк.

4) На правому березі річки під церквою, на рівні 217,20 м. абсолютної висоти, і на лівому, на шпилі Біла, на рівні 218,78 м., виходять уложені шаром кучеряві, зросткуваті онкоїдні вапняки, грубість яких під церквою мало не 3 м. а на шпилі Біла 1,5 м., але ж вгорі підлеглих оолітів тут видно ще моховаткові зростки до 0,9 м. в діяметрі, що збільшують тут грубість онкоїдних вапняків.

До цього ж рівня належать, очевидно, зростки онкоїдного вапняку з середньої частини правого схилу Саничиного яру і в середній частині правого схилу нижче його, а також виходи онкоїдних вапняків всього лівого берега Русави в долішній частині с. Стіни, що цілком відпо­відають онкоїдам під церквою і на шпилі Біла своїми петрографічними особливостями і характерним зовнішнім виглядом. Абсолютна поз­начка поверхні онкоїдів тут—209,74 м.—206 м. В балці Вихрист грубість цих онкоїдів збільшується, приблизно, до 13 мтр. Вони утво­рюють  справжній  масив,   виступаючи  чималим  горбом. ²⁾

Цілком можливо, що до цього ж рівня належать зросткуваті ооліти  в  схилах  кар'єру   Моївської  цукроварні   в  балці  Глибокій, але ж точних даних про висоту їх залягання ми не маємо.

1) Наведені абсолютні позначки стосуються до горішніх меж онкоїдних вапняків.

2) Треба зазначити, що наведені абсолютні позначки залягання онкоїд­них вапняків є скоріше фактичний ілюстративний матеріял, і не є незмінні, як це показує залягання шару 4-го, навіть в межах самого с. Стіни, через тектонічні особливості району, яких ми торкнемося пізніше. Розподіл онкоїд­них лінз - прошарів базується не на абсолютних рівнях їх залягання, а з одного боку на морфологічних ознаках. Напр., вапняки 4-го рівня в с. Стіні мають остільки характерний вигляд і форму уложення, що їх не можна сплу­тати з онкоїдами інших рівнів. З зругого боку не можна також відкидати, як критерій для розподілу, і стратиграфічного положення лінз онкоїдів, тому що одні з них залягають (як це спостережено іноді на одному й тому ж відсло­ненні) в горішній частині товщі вапняків середнього сармату, другі - в серед­ній частині і нижче.

Можливо, що вапняки цього рівня є також і в рогах Колька і Болячка і навіть вище, в лісі між с. Стіною й Русавкою-Радянкою, але ж відслонень їх тут   немає.

Онкоїди 4-го рівня часто містять рінь темного вапняку. Питання про походження цього темного вапняку ми докладно торкнемося пізніше, в  описові  р.  Кам'янки.

Місцями в оолітах вище і нижче онкоїдів 4-го рівня є моховаткові дільниці, переважно з Microporella terebrata Sinz (на шпилі Біла й вище Саиичиного яру в с. Стіні).

5) Долішній рівень онкоїдів в с. Стіні виявлений прошаром міцного, щільного моховатково-літотамнієвого вапняку з характерною кружильцювато-злитою будовою, що зустрінутий на рівні 203,81 м. абсолютної висоти в схилах шпиля Біла, і на трохи меншій висоті в урочищі Стінка по лівий берег Русави в с. Стіні. Наявність у цьому шарі літотамній належить до найрідкішіх знахідок у вапняку серед­нього сармату Поділля, алеж, як побачимо нижче, в районах наших дослідів в онкоїдних вапняках літотамнії є досить часті рифогенні організми. Вперше, як зауважено, літотамній в рифових вапняках на Кам'янці знайшла М. Чорноторова. Нажаль фотографія шліфу досить невдала.

До півночі цей шар виклиновується, як це показує відслонення в і'рочищі Стінці. Вище с. Стіни кількість рівнів онкоїдних вапняків у масі верствових трохи меншає. Між с. Стіною й Русавкою-Радянкою онкоїдні зростки зустрінуто нижче с. Русавки-Радянки, перед лісом (на рівні 239,64 м. абс. висот.), і в горішній частині цього села (на рівні 242,16 м.абс. висот.), на правому березі, в верхах товщі вапняків.

Трудно визначити, якому рівневі Стінянських онкоїдів вони відповідають. Найімовірніше їх однести до 2-го рівня онкоїдних вапняків с. Стіни. Сюди стосуються також, очевидно, і виходи онкоїд-ного типу вапняків вище кар'єру Моївської цукроварні, вище с. Ру­савки-Радянки.

Щільні, дрібнозернясті, поруваті вапняки, звідки походять онкоїдні мушлякові зростки в кінці рогу Моївської цукроварні, оче­видно, відповідають четвертому рівневі онкоїдних вапняків Стіни, а не третьому, тому що четвертий рівень взагалі має велику постій­ність, в той час, як онкоїди 3-го рівня тільки спорадичні.

Алеж, абсолютна позначка онкоїдів на цьому розі багато вища, ніж в с. Стіні,  а саме, - приблизно,  232 мтр.

Прошари - лінзи онкоїдів в горішній частині с. Вил, в с. Раковій і в с. Яришівці (?) вище Томашполя відповідають вищим, а не середнім рівням онкоїдних вапняків с. Стіни й Русавки-Радянки, бо залягають в горішній частині вапнякової товщі. Чи стосуються всі вони до одного, чи двох рівнів трудно відповісти, алеж останнє цілком можливе, бо навіть в одному відслоненні, на лівому березі  Русави,  вище  церкви у с. Вилах, можна констатувати наявність двох рівнів онкоїдних вапняків. Куди саме треба віднести онкоїдні вапняки, що, можливо, є у Banнярському районі, трудно сказати через чималу віддаленість їх від с. с.  Стіни й Вил.

У верствових вапняках поблизу онкоїдних виходівіноді є й моховатки (Microporella terebrata Sinz. та інш.), рештки серпулів і нубеку-І лярій (правий берег балки кар'єру Томашпільської цукроварні в| с.  Раковій  правий  берег долини  Русави  в  Раковій  трохи нижче).

Як показують описи відслонень, перекристалізація онкоїдних зростків настільки велика, що трудно визначити, якими організмами вони складені. Зовнішній вигляд деяких зростків дуже нагадує нубе-кулярієві жовна проф. Андрусова  з  Мангишлака  й Криму.¹⁾ Алеж ближче порівняння показує, що Русавські  онкоїди не мають стовп­частої структури і великих камер описаних у Андрусова нубекулярієвих зростків, і являють собою досить компактну масу, що можливо походить від перекристалізації моховаток і нубекулярій. Але-ж деяка v схожість   зовнішнього  вигляду   наших   жовен   із   строматолітами -І колоніями  мікроскопічних  рослин ²⁾  -  не дозволяє   остаточно   вирі­шити питання про їхнє походження, і залишає його поки-що відкритим.

Уложення прошарів - лінз і окремих жовен  описаних  онкоїдних вапняків дуже вередливе, мінливе і часто дані протилежних берегів долини не збігаються. Це треба взяти до уваги, розглядаючи доданий до цієї статті перетин, який комбінований з відслонень правого   і лівого берега, і до певної мірі схематичний.

Південніше, в долині сусідньої східньої річки - Яланця, в басейні р. Марківки зустрінуто також виходи сірих, зросткуватих, онкоїдних вапняків, подібних до онкоїдів із прошарів - лінз в товщі верствових вапняків р. Русави. Вони розвинені тут нижче Гнаткова, до сполу­чення обох галузів верхів'їв р. Яланець і, особливо гарно, між с. Яланцем   і  с.   Ратуш.

В долішній частині с. Вил замість прошарів - лінз і окремих жовн онкоїдів знайдено величезний горб онкоїдного, рифового вапняку, відслонений і в правому, і в лівому березі долини. Наявність оолітових і ооіітово-мушлякових вапняків в балці Дячків Яр між виходами одного і тогож рифового горба (в Дячковому Яру і на схилі долини Русави), говорить про те, що в центрі цього горба рифоутворення не відбувалося, і тут відкладався звичайний верствовий вапняк. Отже, рифовий горб мав   циркоїдну,   можливо,   атолоїдну   форму.

Він складений переважно з моховаток (особливо Microporella terebrata Sinz), частково з міліолід,- а також літотамнієвихклубочків з домішкою мушлів переважно Modiola. Онкоїди Вилянського горба нагадують своєю формою, будовою поверхні йуложенням моховаткові рифові горби,

1) Н. А а д р у с о в. Нубекуляр. желваки^еіс. стор. 6, 10, 15, 16. Фот. їх , L., гі, 1 .

2) N. A n d г u s s о w. Die fossilen Bryozaenriffe der Halbiniseen Kertch. und Tamari.  Lief II.  стор.  82.  Kiev, 1911.

що описав Андрусов з Керченського й Таманського півостровів. ¹⁾

Присутність онкоїдних, рифових вапняків каже про узбережний характер басейну, де вони відкладалися. Наявність кількох більш-менш певних рівнів онкоїдних лінз - прошарів і жовен, розділених товщею стратоїдних вапняків, каже про те, що умови. рифоутворення в усьому районі періодично повторювалися, в районі ж Вилянського рифового горба і, почасти, можливо, і масиву онкоїдних вапняків з яру Вихрист, рифоутворення йшло постійніше, може протягом існування мало не всієї середньої й пізнішої частини часу відкладання середньо-сарматських вапняків.

Причини, що викликали в одному разі відкладання величезного онкоїдного горба в Вилах, а в другому разі - невеличких прошарів і зростків онкоїдів, полягають в тому, що вони складені, очевидно, з різних рифогенних організмів. З другого ж боку, в районі Вил і, частково, ур. Вихрист існували в минулому специфічні умови, доз псу­вання яких ми повернемося пізніше, і які сприяли утворенню тут. великих рифових будівель.

Онкоїдні вапняки р. Русави належать до встановленого від Р. Виржиківського пасма середньо-сарматських рифів, що тягнеться від Летичева на Проскурівщині через с. Стіну на Кам'янку на півночі АМСРР і далі в Басарабію, до Оргієва й Кишенева; його, спираючись на добрі описи Синцовай Іванова, Р. Виржиківський приєднує до свого ланцюга рифових вапняків.²⁾ Р. Виржиківський відвідав с. с. Стіни і Вили в 1927 р. і вперше встановив рифовий характер їхніх вапняків, а також застосував до них термін онкоїдні вапняки. ³⁾

Наші досліди встановлюють велику ширину рифової смуги у верхів'ях Русави, від Стіни до Ракової й далі до Яришівки і, можливо, до Вапнярок і Паланки.

В такому разі, ширина рифового пасма тут була мало не 30 клм. (по прямій  лінії).

В щільному зв'язку з покладами онкоїдних і рифових вапняків знаходяться, очевидно, мушлякові вапняки, що залягають близько Вилянського горба онкоїдів, і що їх добувають на кар'єрі Моївської цукроварні в Русавці-Радянці. Очевидно, вони відкладалися з мушля-кового детритус.у, що походив від абразії Вилянського рифового горба. Запаси ж цього вапняку, очевидно, невеликі, через його малу грубість, а також тому, що він швидко виклиновується на північ, в долішній частині с. Вил, де виявлений (у відсл. 28,30) мушляком багато менше перекриеталізованим. Також виклиновується цей шар і на південь, зараз нижче Русавки-Радянки (у відсл. 35), і в цьому напрямку стає м'якіший, менш перекристалізований і грубий (відсл. 34, 35).

Також не висока, очевидно, промислова цінність вапняків Томашпільського кар'єру в Раковій, бо він експлуатує товщу досить змінного складу тонких, перешарованих прошарків. Можна рекомендувати для вжитку цукроварень онкоїдні вапняки в Раковій (в тому ж яру. що й розрібка Томашпільської цукроварні), і у Вилах (для Моївської цукроварні), бо вміст СаС03 в них досить високий (97,36% у першому випадкові і до 95,9б°/0 у другому).

1) Ibidem. Lief І, таб. III, стор. 25, мал. 13, 28. Мал. 17 стор. ЗО. Мал. 19
стор. 82. Мал. 19, таб. VI; Lief. II, стор. 52 ф. 36, стор. 54, ф. 38 стор. 57, ф.
37  стор/  62, ф.   47.

2) Р. В ьі р ж и к о в с к и й. Новая гряда сарматских рифовьіх известняко

Зовсім неправильна, очевидно, думка Лучицького, що утво­рення Паланкського каолінового родовища відносив до олігоцену^3). Алеж треба додати що зроблені знахідки конкрецій сеноманського кременю дуже заплутують питання про. вік Паланкських каолінових покладів.

Як показують шурфи на плято між Стіною й Феліціянівкою, те­расові поклади з карпатською рінню мають щільний зв'язок з по­родами Балтського поверху. Ці терасові поклади за Р. Виржиківським стосуються до рівня шостої тераси старовинного Пра-Дністра, яку він залічує до пліоцену^4). За поглядами цього автора вислов­леними в «Геологическом очерке АМССР», — Балтський поверх—це поклади велетенської дельти Пра-Дністра, що після відходу середньо сарматського моря на південний схід потік по суходолі, відкладаючи на поверхні величезної тераси, що зараз являє собою Подільське плято,  карпатську рінь^5).

Ми не будемо входити в деталі складного питання про Балтський поверх і карпатську рінь,—питання, що йому присвячено чимало праць, і що досі ще остаточно не висвітлене. Алеж ми не можемо обминути деяких робіт О. В. Красівського, де багато разів висловлю­ється думка про наявність карпатської ріні в пісково-мергельних кон-їльомератах ванняково-мергельного відділу сармату^6). В дійсності ж, не тільки в дослідженому районі, алеж на Поділлі взагалі, - карпатська рінь чужа сарматським покладам. Таке твердження О. Красівського можна з'ясувати тільки тим, що він плутає з Бадтським поверхом, де зустрічається карпатська рінь, пісково-глинясті породи середнього сармату, в яких карпатська рінь ніколи не зустрічається, і об'єднує їх докупи.

 1) А.  З є л є н к о.   Op.  cit, стр.  33.

2) О. Красівський. Нарис геології і корисних копалин Тульчинщини,    стор.    12.

3) В. Лучи ц к и й. Происхождение  и возраст каолинов Украини. стр. 29, Вісн. УВГК. № 9.

4) Р. В ьі р ж и к о в с к и й. Краткий геологич. очерк Могилевского Приднестровья.

5) Р.  Вьіржиковский. Геологический очерк  АМССР. стр. 52, 54.

6) Л. Красівський. Уваги щодо новіших грунтоутворюючих покла­дів Поділля. Кам. Поділ. 1924 p., стор. 11.

І дійсно в роботах О. Красівського часто зустрічаємо твердження про належність «так званих порід Балтського поверху» до переходової серії середнього сармату ^1).

Верхи вододільних просторів вкриті в дослідженому районі червоно-брунатними глинами, що за даними О. Красівського сто­суються до пліоцену, ²⁾ і що на його і В. Крокоса ³⁾думку є рештки латеритної поволоки півдня. Безпосередньо ми цих глин не спостері­гали, але ж про наявність їх свідчить брупатно-червонуватий делювій схилів плято в околицях Горошківки й Кислицького, і делювіяльний червонуватий суглинок, що заповнює порожняви в середньо-сарматсь­ких вапняках місцями в Олянівці, Яришівці і в Саиичиному яру в с. Стіні.

За даними О. Красівського,⁴⁾ ця товща складена вгорі черво­ними, внизу брунатними глинами, і сягає в Наддністрянському районі Тульчинщини до 15 м. грубости^5). На знижених ерозією частинах плято в нашому районі їх, певно, нема (як в шурфі на плято між Стіною й Феліціянівкою).

Вказана на нашому перетині грубість цієї серії - довільна. Прсф. О. Красівський докладно⁶⁾ розробив схему неревідкладання матеріялу цих глин і утворення з них делювіяльних суглинків схилів. Част­ково він це проробив на матеріялі Русавських відслонень.

1) Л. Красівський. Нарис геології й корисн. копалин Тульч. окр. стор.   15.

Його - ж. Геол. досліди в північній Басарабії. Зап.   Кам'ян.-ГІод. Сільськ. Госп.   Інст., т.   II, стор.   43..

Його- ж. Нарис геол.   і  корис.   коп.   Тульчинщ.  (скороч.   стор.   5).

2) Л. Красівський. Уваги щодо новіших грунтоутворчих покла­
дів Поділля.,  стор.  7.

Його - ж. Геолог,  досліди в північ.  Басарабії, стор.  43. Л.    Красівський.   Уваги   щодо   нов.    ґруитутвор.   покл.    Поділля стор. 2, 8.

3) В. І. К р о к о с. Предвар. отчет о геол. иселед. Куяльниц. и Хаджибейськ. лиманов в 1920 г. Жури. Науч. Иссл.  Кафедр, в Одессе № 5.

Л. Красівський. Геол. дослід, в пів. Басараб. стор. 43;—Увагл щодо нон.   ґрунт,  покл., стор.   8.

4) Л. Красівський. Уваги щодо нов. грунтоутв. покладів стор. 8.
Нарис геол. і кор. коп. Тульчинщ. стор. 5, 7. Геол. досл. в півн. Басар. стор. 43.

5) Кр а с і в с ь к и й.    Нарис геології  корисних копалин Тульч.  стор.   7.

6) Красівський. Уваги щодо нов. ґрунтоутв. покладів Поділля. Й о г о - ж. З геолог, спостереяіеиь на Поділлю в 1924 р  і ІУ-і5 р. Замітка до питання післятрет.   ґрунтоутв. відкладів Поділля. 1926 р.

Р. Марківка.

Орографічний начерк.

Система р. Марківки починається розгалуженою сіткою балок в районі сел Цапівки, Колоденки, Вербової близько головного вододілу Бог-Дністер, який в околицях ст. Вапнярки має абсолютну ви­соту  144 с  (306,7  м.)

Звідси на південь висоти зменшуються, сягаючи 137,7 с (293, 3 м.) в районі с. Цапівки, 128 с (272,6 м.) між М'ястківкоюй Джутастроіо й до 122,4 с (260,7 м.) на лівому березі біля південної межі вивченого району коло с. Вербки Волошської.

Правий берег, що являє собою дуже розмитий ріг поміж р. Марків-кою й балкою с. Леонівки, чимало знижений (до 91 К - 200,2м. абсолю­тної висоти). В районі сел Антопіль (на правобережжі) і Мала Кісшщя-Каєтанівка на лівобережжі проходить ланцюг горбастих підвищень NW – SO - oro напрямку, складений балтськими покладами, і Зумовлений, можливо, існуванням в них прошарів конкреційного пісковику, що иротистають розмивові.

Верхів'я р. Марківки до с. М. Кісниці мають меридіональний напрямок і неглибоку досить широку долину. Нижче ж с. М. Кісниці до меж вивченого району течія річки має N0 - SW-ний напрямок. Долина поступовно глибшає, сягаючи мало не 42 м. в с. Кісниці, 55 м. в М'ястківці, мало не 60 м. в с. Джугастрі, і набирає вигляду типової каньонуватої Тіодільської долини, місцями досить вузької (в с. М'ястківці, в Бажанівці, в с. Джугастрі, в районі гори Крутої
поміж М'ястківкою й Джугастрсю долина знову розширюється, а схили стають  розлогі).

В долішній частині с. Марківки правий і, трохи нижче, лівий берег долини облямовує неширока тераса, абсолютне підняття поверхні якої в долішній частині села на правому березі приблизно 100 с. (213м.), а відносне - над річкою - мало не 16 с. (34 м.).

Невеличку нешироку терасу підняту над рівнем річки метрів на 8 - 12 бачимо й на межі с.с. Джугастри й Шляхетної.

Інші цікаві особливості орографії р. Марківки буде наведено підчас опису відслонень.

Опись відслонень

Відсл.1. Розгалужена система балок верхів'їв р. Марківки в районі сел Колоденки, Цапівки й Вербової показує в невеличких ярках, найчастіше в с.с. Цапівці й Вербовій, досить одноманітну товщу балтських покладів. Наводимо перетин одного з таких ярків в не­величкій лівобережній галузі балки с. Цапівки в долішній частині села.

Під брунатним делювіяльним суглинком щось із 0,6 м. видимої грубости залягають (зверху донизу):

1. Прошар зеленої глини з мергелюватими білими конкреціями.........0,8 м.
2. Зелений глинястий пісок………………………………………1,2 м.
3. Ніжний, зелений, лосняковий пісок. Він майже ввесь до низу в осипах.

В доліїшіій частині відслонення в кар'єрі видно вгорі дрібнозер­нястий, на споді грубозернястий білий пісок із скісною верствува-тістю великого маштабу й лінзами чорної вуглистої глини.

Загальна видима грубість пісків щось із 8,5 метрів. Приблизна абсолютна висота їх долішньої, видної межі майже 260 метрів (122 с).

Очевидно, до цього перетину стосується опис, що подає Б. Л. Лічков в гідрогеологічному нарисі Вапнярки¹⁾.

Водомиї схилів північно-західньої галузі Цапівської балки і ярки лівого берега головної течії відслонюють делювіяльну червоно-бру­натну, піскувату глину.

Іноді на схилах плято й балок (в галузях Вербівської балки на північ від села) видно карпатську рінь.

Відел. 2. Вище села Княжого, що лежить близько залізниці в пів­денно-східній галузі балки с. Малої Кісниці, що. впадає в р. Марківку нижче с. Марківки, на схилі плято на горі правого берега зна­ходимо старий балястий залізничні кар'єр щось із 6,5 м. глибини. Схили його майже закриті, а в долішній частині кар'єру місцями проглядає грубозернястий жовтовохрястий пісок з дрібною карпатсь­кою рінню й прошарками й лінзами з карпатською рінню. Видима грубість щось із 2 метри. Висота горішньої видимої межі мало не 136  с.  (289,5  метра).

В ярку лівого берега напроти кар'єра видно, що ці піски донизу поступовіш переходять в жовтий дрібнозернястий кварцовий, а на споді грубозернястий лосняковий пісок. Вгорі Його проходить прошар (в 3 - 4 метри) зеленої піскуватої глини з мергелястими конкреціями.

Загальна грубість мало не 10,5 м.

Налягають піски на зелену глину з мергельними конкреціями. Видно - 3   м.

Такі ж жовті піски й глини спостережено нижче балкою в самому селі Княжому, зараз нижче колишнього поміщицького будинку.

Відсл. 3. На лівому схилі головної галузі верхів'їв р. Марківки на 1 - 1,5 клм. нижчеє. Колоденки вгорі схилу розташований приблизно на горизонталі 108 - 112с. (230 - 238,5 м) абсолютної висоти старий напівзарослий осув (очевидно по середньо-сарматських N13b глинах).

Але ж в стінці осува і водомиях схилу виступають тут тільки делювіяльні суглинки.

Трохи нижче балкою в стінках її річища з під-делювіяльного брунатного суглинку виступає на абсолютній висоті щось із 210 м. оолітово-мушляковий, досить перекристалізований вапняк, місцями зруйнований до оолітового піску. Видно щось із 2,5 м.

Нижче балкою до сполучення її з правобережними допливами біля «газівки»2) в лівому   схилі   видко   силу   старих,   напівзавалених вапнякових кар'єрів, де виходить оолітово-мушляковий вапняк, в одних кар'єрах ущільнений, в других дуже зруйнований.

1) Б. Л. Л і ч к о в. «До гідрогеології міст   Поділля» Вісник Укр.  Відд. Геол. Комітету. Вип. 3. стор. 26.

2) Вапнярка фабричного типу.

Видима грубість приблизно 1 м. В одному з кар'єрів трохи нижче осува зверху до низу видно:

1. Дрібнозернястий ооліт з невеличкими порожнявами. Від звівітрювания він розбитий щілинами. Видно щось із………………..2,5 м.
2. Зеленаво-брунатні глини, переверствовані з мергелястиад піском. Грубість мінлива,   пересічно……………….……………….1,30 м.
3. Оолітово-мушляковий,    місцями   дуже   ущільнений, місцями ж більш пухкий вапняк…………………………………..………2,5 м.

Нижче осипи вапнякового грузу близько 1 м., а далі виступають

4. Оолітово-вапнякові і оолітово-мушлякові піски, вгорі пухкіші, донизу місцями ущільнені у  вапняк, видно мало не……….…4,5 - 5 м.

Відсл. 4. Вище села Антополя, коло висоти 143,3(305,2) м.на плято недалеко лісу в шурфі під Грунтом в 0,45 грубости зустрінуто брунатну, донизу щільну глину. В ній іноді трапляється карпатська рінь. Видно 2 м.

Відсл. 5. В самому селі відслонення майже немає. В правобережній балці, нижче села в ярках, що починається приблизно коло горизон­талі 118 с. (1250 м.) відслонена зелена піскувата глина в 0,7 види­мої грубости, що донизу переходить в лосняковий дрібнозернястий, ясно-зелено-сірий пісок   в осипах. Видно щось із 5 м.

На лівому березі, в долішній частині села за часів нашого відві­дування копали криницю. За відвалами й відомостями з запитань перетин   її такий:

Червоно-брунатна глина. За вказівками селян брунатні діль­ниці чергуються з червоними. Грубість мало не 18 метрів.

Вохряно-зелений,- дрібно-зернястий, лосняковий пісок. Гру­бість-не більше 4-х метрів.

Зелена мастка глина. В ній пройшли мало не один метр, алеж води на її поверхні дуже мало. Цей   район   села  взагалі   безвідний.

Відсл. 6. На лівому березі долини Марківки, зараз вище «газівки» Гірно-Вапнякового комбінату Тульчинського місцгоспу, в старому, тепер уже покинутому, кар'єрі видно під ґрунтом:

1) Дрібнозернястий, щільний ооліт з невеличкими порожнявами, можливо відбитками ядер Mactra Fabreana d'Orb.

Поверхня місцями зросткувата-округла. Верхні два метри дуже звітрілі. Місцями звітрілі дільниці попадаються й нижче. Видно 4 м.

2)Дрібнозернястий оолітовогмушляковий, місцями перекристалізований,   неясно  скісно-верствуватий   вапняк,  мало   не 1м.

3) Оолітово-мушляковий вапняк з рештками Mactra, Tapes, Buc-cinum й інш. В середній частині вапняк рідкий, мергелястий, пору­ватий. В шліфі видно, що тут беруть участь численні міліоліди, зрідка снірорбиси й уламки тубекулярій і моховаток.

Вгорі й нанизу вапняк ущільнений - 4,05 м. Ці вапняки вживали на випал вапна, алеж експлуатацію довелося кинути, бо вапно ви­ходило чорного кольору.

Абсолютна позначка горішньої видимої межі вапняків тут приб­лизно 208,5 м., долішньої ж видимої межі вапняків - 199,6 м.

Відел. 7. В гірлі Антопільської балки, що впадає в долину Марківюг проти газівки на рівні шару ч. «З» кар'єра коло газівки - знаходимо щільні  оолітові мушлякові  вапняки  з  темною дрібною  рінню.

Зверху (1,85 м.) вони м'якіші, поруваті, нижче дуже ущільнені з лінзами білого, дуже перекристалізованого вапняку. Можливо,, поруваті дільниці вгорі шару складені частково з нубекулярій,. алеж за метаморфізацією їх склад трудно встановити. В спідній частині вапняків місцями є, очевидно, моховаткою дільниці круглятсо-коміркової структури. Видима грубість мало не 5,5 метр. Ват.яки похилені на SW 202 е під  кутом  5°  з  простяганням  NW  292°.

Відел. 8. Нижче газівки схили долини до самого села Марківки (особливо лівий) пориті старими селянськими кар'єрами й засипані вапняковим грузом. Корінні породи відслонені тут рідко окремими виходами й, іноді, в кар'єрах. У горішній частині схилу в невеличкому кар'єрі тут видно мало не 70 сантим, щільного ооліту, який налягає на шар в 1,2 м. грубости брунатних глин з уламками Cardid, і вапня­кових пісків, що переверствовуються. Нижче йде мушляковий, мер-гелястий вапняк мало не 0,9 м. видимої грубости. В одному з кар'єрів нижче, видно, як цей вапняк налягає на другий ущільнений, білий иерекристалізований Мушляк (з решток Cardium, Trochus, Mactra) високої якости, алеж в горішній частині в ньому видна кварцова рікь. Грубість Мало не 1,5 м. а нижче йде оолітовий, грубозеркястий, до­сить рідкий вапняк в 2,3 м, видимої грубости. Абсолютна Гпозначка його горішньої межі—192,14 м. Нижче метрів зо 2 до дна балки закрито травою.

Відел. 9. В правому березі балки, на окраїні села, трохи нижче, садиби Андрія Загороднюка, на городі в кар'єрі видно під ґрунтом щось   із 0,70  м-   грубости.

1. Зруйнований   звітрюванням ооліт……………………………..1,5 м.
2. Мушлякові й оолітово-мушлякові вапняки з рештками Cardium, Mactra і гастеропод, що кепсько зберіглися також з дрібненькою рінню темного вапняку (в середині й насподі шару). В них три пісково-мергелястих проверстки, з яких горіш­ній найбільший (мало не 0,4 м.). Вгорі (мало не 1,5 м.) вап­няк дуже щільний, насподі рідніший, поруватий,1 можливо від присутності нубекулярій і моховаток (у круглясто-комір­кових дільницях)……………………………4,5 м.

3.Брунатний щільний вапняк, подібний до літографського каменю. В ньому дрібна рінь темного вапняку. Видно……………………0,20 м.

В кар'єрі А.  Загороднюка він налягає на звітрілий муш­ляк в 1,0м. Вапняки шарів «2» й «З» б'ють селяни й продають Гірничо-Вапняковому  Комбінатові  на випал вапна.

Відел. 10. Водоток в долині Марківки починається в районі двох великих джерел: Прірва (на правому березі) й Шумилівка (на лівому) в самому селі Марківці. Ці джерела належать до найбільших джерел Поділля. Дебег джерела Прірви за помірами геолога Р. Виржиків-ського сягає 150.000 відер на добу, і вода, що з нього витікає, утворює одразу чималий потік. Алеж дебет Шумилівки ще більший і сягає до 1-го мільйона відер на дсбу (за поміром Р.Виржиківського).Тут з щілин в оолітово-мушляковому щільному вапнякові одкрлваються в один великий басейн численні джерела, очевидно, напорного харак­теру, бо вода витікає досить швидкими струмками. Від сполучення вод джерел' Прірви й Шумилівки одразу утворюється чимала річка,що й далі поповнюється численними виходами вод правого й лівого бе­рега в долішній частині села. Отже, тут позначається водовмісний поверх щілинних вод в середньо-сарматських вапняках, що можна було б використувати шляхом каптажу Шумилівки й Прірви для водопостачання цілого району.

Відел. 11. В невеличкому кар'єрі в ніжній частині лівого схилу річки нижче Шумилівки, а також в ярку правого берега нижче право­бережної балки виступають оолітово-му иілякові, дуже перекристалі-зовані вапняки, високої якости, до 3-х метрів грубости в лівобереж­ному кар'єрі. Алеж в середній частині вапняків і нижче тут прохо­дять прошари й лінзи жовтого і вохрястого оолітово-нубекулярієвого мушляку. Вкритий цей шар в кар'єрі пісково-мергелястою породою з кварцовою рінню і Cardium sp. і Trochus sp. в осипищах, а в ярку правою берега—грубо-й середньозернястими рідкими оолітами (видно мало не 5 м.). Вапняки тут похилені на SW 200°, під кутом 25° з про­тяганням  NW  290°.

Типові нубекулярієво-оолітові, грубозернясті, пухкі й ущільнені вапняки, відслонені у верхів'ях лівобережної балки, що впадає між Шумилівкою й описаним кар'єром. Вапняки ясно похилені тут на південь  (під кутом,  щось із 100)^1).

На схилах в долішній частині балки й біля правобережного ярка видно старі напівзасунені невеличкі селянські кар'єри.

Відел. 12. На протимлина, на правому березі річки в південній частині села покинутий зараз кар'єр Гірничо-Вапнякового Комбінату Тульчинського Місцгоспу.

В стінці горішньої частини кар'єру видно під шаром Грунту коло 0,70 м. від 0,5 до 15 метрів порід, які йшли у відкриття,—перемішаного з землею грузу зруйнованого вапняку. Нижче залягають   (згори наниз):

1. щільний перекристалізований оолітовий вапняк з реш­тками Tapes і Bulla sp…………………………………………………0,9 м.
2. Пухкіша пісково - вапнякова й мергеляста порода з  нечастою  рінню темного  вапняку  і з численною  фавною

1) Отже простягання тут широтове, але ж точно заміряти уложення було неможливо, бо поверхню вапняків загладила вода.

Mactra Fabreana d'Orb, Trochus podolicus Dub., Bulla Jlajon caireana Bast., Cardium sp;, Donax, sp., …………………………………………………1,10 м.

3) Перекристалізований ущільнений вапняк з частими рештками невеличких Cardium, Mactra Trochus, і численною рінню темного вапняку……………0,90 м.

Нижче йде закрита травою похила тераса й на 2,8 м- нижче спаду  шару 3-го відслонені:

4) Вапняково-мергелясті, біло-жовті піски з рідкою квар­цовою рінню й багатою фавною з Tapes gregariu Partch., Ta­pes vitaliana d'Orb., Buccinum duplicatum Sow., Trochus po­dolicus Dub., Cardium sp., Mactra tragilis Lask, Mactra ci. podolica Eichw (типова для цієї форми витягнутість долішньо-зад­
нього краю тут що мало виявлена). В описах знайдено типову М. podolica Eichw…………………………………………………….2 м.

5) Вапняковий,  мушляковий пісковик,   на  низу   мушля­ковий вапняк з Mactra Fabreana d 'Orb., Tapes gregaria Partch, Trochus podolicus Dub., Cardium sp., Donax sp. й інш…………………..1,3 м.

6) Мергелясті вапнякові піски з кварцовою рінню в се­редній частині, фавною Buccinum duplicatum S:>w, Trochus-podolicus Dub., Cardium obsoletum Eichw., Acmaea sp., і інш. і трьома невеличкими нрошарами муішіякового ваиняку. Спід­ній найгрубший (1 м.), в ньому є Mactra Fabreana d'Orb., Ta­pes gregaria Partch, Bulla, Trochus, Cardium. Ліворуч він стає   поруватий   нубекудярієво-оолітово-мушіяковий……………………..3,55 м

Ліворуч вапнякові прошари, очевидно, виклиновуються, бо тут у кепських відслоненнях проступають  тільки піски.

7) міцний, білий мушляковий, частково нубекулярієвий і оолітовий вапняк з рештками Mactra Fabreana d'Orb., Tro­chus podolicus Dub., Buccinum sp., Cardium sp. Він найкращий на вапно. Місцями у вапнякові порожняви й пори з зерни­стою поверхнею.

Праворуч вапняк щільніший, а ліворуч в ньому вгорі є шар в 0,3 м. вапнякового піску з Nt 3b фавною, що виклино-вується.

Грубість ..…...........................................................................…..2,45 м.

Абсолютна позначка верхньої межі ……………………………190, 19 м.

Абсолютна позначка видимої горішньої межі вапняку у кар'єрі мало не ………………………………………………………………………….203,75 м.

У вапняках у кар'єрі і в балці лівого берега, що впадає в річку вище, поміж кар'єром і Колгоспом, видно нахил на південь (елементи уложення не можна було зміряти).

Береги річки від центру села, до млина заросли, тільки місцями покриті невеличкими селянськими кар'єрами. В них, на правому березі, видно досить щільний мушляковий вапняк, що відповідає рівню вапняків і пісків горішньої частини описаного карьєру, а в од­ній   розчистці   проступає    білий    перекристалізований    мушляковий вапняк, що являє собою, очевидно, верх шару ч. 7 попереднього кар'єру.

Відсл. 13. Нижче млина, що проти кар'єру Комбінату, внизу правого схилу берега, а також в річці видно невеличкі виходи вер-ствуватого темного Гнейсу з жилами грубозернястого кварцу йпег-^ матиту. Жили орієнтовані рівнобіжно. В пегматитах видно неве­личкі кристалики гранату в наслідок кантактметамотеризму. Абсо­лютна висота верхньої межі кристалічних порід мало не 182 м.

Відсл. 14. Нижче села Марківки в лівому березі річки, перед с. М.-Кісницею розташований головний (тепер єдиний) кар'єр Гірничо-Вапнякового Комбінату Тульчинського Місцгоспу. В лівій частині кар'єру під ґрунтом в 0,3—0,8 м. грубости й зруйнованим вапняком до 1,5 м. видно згори наниз:

1). Верствуватий,   оолітово-мушляковий    (Cardium,    Mactra)    ваиняк  з  рінню  кварцу   й  темного  вапняку.   Місцями,   особливо вгорі він  дуже   ущільнений.   Грубість залежно   від   розмиву—коливається від 0,5 до 2 м.

2). Мергелясто-вапнякові піски з рідкою рінню темного вапняку і з численою фавною Tapes vitaliana d'Orb», Mactra fragilis Lask., Mactra Fabreana d'Orb., Trochus podolicus Dub., Cardium gracile Push., Car­dium sp., Cardium Dengingni Sinz., Turbo omalinsi d'Orb., Turbo cf. Omaliusi  d'Orb. і інш.

В правій частині кар'єру вапнисті піски ущільнені до вапняку —1,10 м. Шари 1—2 ідуть у відвал. Нижче ідут шари, що їх роз­робляють   на  вапно:

3). Товща мушлакових нубекулярієвих, мергелястих щільних і рідких вапняків, місцями з рінню темного вапняку, щопрошарками в 60 сайт, (пересічно) грубости чергується з такими ж нрошарами вапняково-мергелястих пісків з фавною Trochus podolicus Dub., Вис-cinum duplicatum Sow., Tapes gregaria Partch., Tapes vitatiana d'Orb., Mactra Fabreana d'Orb., Cardium sp. і інш. В шліфі одного з вапняко­вих' прошарів видно численні уламки нубекулярій, зрідка мохо­ваток, спірорбиси й міліоліди, а в одному з прошарів знайдено уламок Schisoporella variabilis Reuss. Праворуч прошари пісків або перехо­
дять у міцний вапняк, або в тоненькі нечисленні прошарки пухкого ооліту в загальній масі вапняків, що їми виявлена тут уся серія.На низу вапняки тут грубозернясті, оолітово-нуберкулярієві. За­ гальна грубість.  З,  75 м.

4). Білий,   мушляково-нуберкулярієвий,   дуже   ущільнений,   особливо вгорі, вапняк з ядрами великих Mactra Fabreana d'Orb.,Trochus podolicus Dub. і дрібних гостеропод.

Місцями помітно зернясті пори» іноді є тоненькі лінзи щіль­ного вапняку, подібного до літографського каменю. В шліфі видно досить численні  нубекулярії, алеж в уламках є і потрощені. 2,85 м.

Вміст   СаС03 за аналізою хеміка Гео'логічного п/відділу М. Тодорова в цьому вапнякові сягає 99,2%^1). Цей вапняк найкращий ґатунок для випалу вапна (місцева назва «скала»). Абсолютна позначка доліш­ньої межі його в кар'єрі 185,91 м. Вапняки трохи похилені на північ.

Підчас відкриття за часів нашого відвідування в правому боці кар'єру—спостережено під ґрунтом в 0,5 м. і делювіяльним брунат­ним суглинком в 1 м. грубости щось із 60 сантиметрів жовтого,квар-цового, грубозернистого піску з карпатською рінню, що залягає безпосередньо на вапняках. Це терасові річкові поклади тераси, що облямовує схили в с. Марківці й трохи нижче. Цілком можливо, що терасові поклади в цьому відслоненні трохи переміщені по схи­лові. Абсолютна висота, на якій їх зустрінуто,—мало не 197 м. Багато більша (щось із 213 м.) абсолютна висота поверхні самої тераси вище річкою, на правому березі, в долішній чстині с. Марківкипояснюється, очевидно, великим розвитком делюзіяльних порід.

У вапняках відкриття тут проходить неправильний прошар щось із 20 сантим, грубости зросткуватого, поруватого онкоїдного вап­няку, іноді в кучерявих невеличких, кулястих зростках. За перекри­сталізацією трудно сказати, з чого вапняк укладений.

Над кар'єром в шурфі на плято зустрінуто ґрунт і лесуватий сугли­ нок (1,5 м),   що   налягає   на .зелений,    ніжний   лосняковий   пісок, - зверху трохи розмитий.

Відсп. 15. В ярку на лівому березі р. Марківки, в горішній частині с. М. Кісниця, зараз нижче дороги, що проходить вгорі схилу, видно зросткувату скелю щільного онкоїдного вапняку, розбиту на брили круглястої окремости. Він переходить в мергелястий мушпяковий вапняк з рінню сірого піскуватого вапняку. Загальна грубість мало не 4 м. Залягає тут онкоїд ний вапняк трохи нижче, ніжу кар'єрі Комбінату.

2). Нижче видно погано відслонену грубу товщу оолітово-мушля-кових вапняків з прошіром сіравого, щільного пісково-мергелястого вапняку мало неї м. в горішній частині. Ця товща відповідає, очевидно, серії переверствованих пісків і вапняків головного кар'єру. В горіш­ ній частині у вапняках видно похил на SO 152°, під кутом 7° з про­стяганням SW 242 °^2).

3). Білий, міцний, перекристалізований мушчяковий вапняк з кварцовою рідкою рінню в долішній частині. Він відповідає, оче­видно, вапнякам шару ч. 4 («скалі») головного кар'єру Комбінату, алежпідняття його над заплавиною трохи менше. Грубість щось із 2,5 м.

4). Нижче видно олітово-мушлякові, нанизу трохи мергелясті вапняки щось із 4 м. загальної видимої грубости.

В ярку поміж цим відслоненням і кар'єром Комбінату висту­пають вапнякові пісковики з рештками Mactra і Cardium, гастеропод і кварцовою рінню.    Видно 2,2 м.

1). Розрахунок Са COs зроблений за СаО.

2). Через розмитий характер поверхні вапняку можлива деяка неточність в межах декількох стуцнів, але ж загальний напрямок простягання зміряний вірно

Відсл. 16. В середній частині балки с. Мала Кісниця, починаючії трохи нижче від лісу, і до гирла доліш іьої лівобережної галузі балки, в лівому схилі кепсько відслонені піскуваті оолітові, мушлякові вап­няки з ядрами Mactra Fabreana d'Orb. і порожнявами. Трохи вище гирла другої знизу лівобережної балки, зі споду лівого схилу, виходить дуже джерело чудової води, якою починається струмок на дні балки.

Коло гирла долішньої лівобережної галузі балки далеко в долину вдасться горбастий ріг, що нагадує Стінянські відноги схилів, алеж відслонень тут  немає:

Відсл. 17. В долішлій частині лівобережної галузі нагорі правого схилу на горизанталі 104 с. (221,5 м.) є криниця і видно ознаки неве­ликого старого осуву, очевидно, по Nj 3b глинах. На споді балки відслонені тверді оолітово-мушлякові й, очевидно, частково нубе-кулярієві вапняки, різко похилені поперек течії балки і, одночасно, до верхів'їв її. Простягання NW3050, спад SW2150, під кутом 12°. Різкий характерліохил має лише на протязі яких небудь 9 — 7 мет­рів, а далі до верхів'їв яру він дуже невеликий. Так само і в оолітово-муипякових вапняках з ядрами й відбитками Mactra Fabreana d'Orb., що проступають з-під брунатного, делювіяльного суглинку в річищі, нижче по балці,  не спостережено ознак порушень.

В долішній частині балки, вгорі правого схилу, в штучній роз-чистці видно лосняковий середньо-сарматський пісок.

Відсл 18. Нижче описаної лівої галузі, лівий схил, балки с. Малої Кісниці, що називається «Громадська Гора», закинутий, алеж увесь переритий невеликими селянськими кар'єрами. Тут і в каменярні нижче в гирлі балки здобувають вапняк, що йде на продаж до Марків-ської «газівки» Гірничо-Вапнякового Комбінату на випал вапна. Над каменярнею в гирлі балки під ґрунтом і делювієм вапняку, щось із 0,8 м. видимої грубости, відслонені (згори на низ):

1)    вапняково-кварцовий, конґльомератовий пісковик з кварцо­вою рінню. Під впливом звітрювання він набув характерної зростку-
ватої будови.

2)    Сірий онкоїдний вапняк з круглясто-зросткуватою поверхнею. Він ущільнений, або майже зовсім, або окремими порцелянуватими тільчастими   дільницями.   Пори   мають   зернясту   структуру—1,5   м.

3)    Нижче великими зросткуватими брилами виступає мушляково-моховатковий, щільний вапняк, Місцями з Microporella terebrata Sinz. і, можливо, з нубекуляріями. До низу він переходить в щільний мер-гелястий мушляковий вапняк з Mactra і Cardium. Загальна грубість мало не  1,8 м.

4)    Нижче в гирлі відслонені мушлякові й мушляково-оолітові, вгорі й в долішній частині мергелясті, а в середній частині (щось із 1 м.)—досить щільні, вапняки. Вапняки горішьої частини шару за вказівками місцевих мешканців на вапно не вживають. Грубість мало  не  2,5  м

5)    За вказівками селян на вапно вживають дуже щільний орлі-тово-мушляковий, перекристалізований сірий вапняк з дрібною рінню темного вапняку, що відслонений нижче. Видно 1,3 м.

В ярках вище цієї копальні видно, що грубість онкоїдиих вап­няків зменшена, а підлеглий мущляковий вапняк стає рідкіший і тільки в окремих прошарах ущільнений. Зі споду схилу тут виходить кілька гарних джерел.

Відсл. 19. На лівому схилі р. Марківки трохи нижче гирла балки с. Мала-Кісниця, видно невеличкий ярок що дає отакий перетин:

1)    Ґ р у н т……………………………………………………………….0,5 м.

2)    Зелені, дрібнозернясті, лоснякові піски. В середній частині пісків виступають, уложені шаром, великі, булаву-ваті, оригінальні, грушкуватої форми зростки сірого пісковику Видима грубість пісків 6,37 м.; абсолютна позначка їх горіш­ньої видимої межі—210,52 м.

3)    Нижче закрито осипищами, а далі виступає зелено-вохряста,  смугнаста глина з пісчаними прошарками.  Видно мало  не......1,15 м.

4)    Оолітово-мушлякові, верствуваті вохристі вапняки з порами від випадання ядер Cardium, Tapes й інших. Вгорі товщі проходить прошар зеленої глини мало не 0,5 м. Загальна грубість приблизно………………………………………………………..4 м.

Абсолютна позначка горішньої поверхні — 200,05 м.

5)    Верствуватий щільний мергель з рештками Mactra і Tapes sp. і їхніми ядрами; грубість близько………………………………………………..1,5 м.

6)    Щільний вапняк з рештками кепської захованости Car­dium sp., Trochus sp., Mactra і дрібною, нечастою рінню квар­цу й темного вапняку. Донизу він поступовно переходить в ущільнений, поруватий, верствовий, сірий, онкоїдного типу вапняк з Modiola volhynica Eichw й інш і рідкою кварцовою рінню. Загальна грубість щось із……………………………………..4,30 м.

Нижче в річищі яру—крутий перепад, в якому відсло­нені :

7)    Вгорі щільний, нижче зросткуватий вапняково-квар­цовий, конґльом.ератовий пісковик з кварцовою рінню. Під впливом звітрювання/ на поверхні його утворилися численні пальцюваті витягнуті гільчасті, круглясті зростки, а також добре помітний жолоб, що проходить через усе відслонення.

8)    Донизу пісковик поступовно, переходить в шар сірого онкоїдного вапняку місцями з кварцовою рінню. Грубість . .   0,80 м.

9)    Донизу онкоїдний вапняк поступовно переходить в досить щільний мергелястий вапняк, конґльомератовий від присутності! грубої кварцової ріні (2,40 м.), а нижче мало не 3»20 м. засипано великими брилами зруйноваких вапняків. Далі на споді схилів відслонений

10)  Білий щільний, вгорі піскуватий мергель з ядрами й відбитками Mactra sp. і Tapes sp. на низу. Видно………………………………1,79 м.

11)  Оолітово-нуберкулярієво-мушляковий вапняк. Ви­дима грубість 0,9 мі, абсолютна позначка горішньої поверхні …………………180,34 м.

На споді схилу видно великі заокруглені брила шарового зро-сткуватого, сіраво-блакитиуватого онкоїдного вапняку, що походить із шару ч. 8. Він ущільнений великими, або дрібними круглясто-гільчастої будови дільницями, розподіленими зернистими норами.

 

Мал. ч. 8.

На споді цей вапняк ущільнений, а вгорі рідкіший і поруватий. Наводимо опис шліфа з нього,  що зробив Л. Г. Ткачук (мал. ч. 8)

Загальна маса складена зернистим вторинним кальцитом. В ньому розташовані зернятка Мулуватого кальциту 60,2 мм. —0,5 мм. і до 1 мм. на розмір. Вони по більшості мають концентричну будову оолі-тин і часто еліптичну форму. Іноді вони зливаються й надають вап­някові грудкуватої структури. Часто помітна досить правильна орієн­тація цих зерняток, що утворюють нібито коміркувату грубу сітку. Місцями де ж, оолітин нема, в загальній масі видно неправильну тонку сітку складену мулуватим кальцитом. Є зернята кварцу з оки­сами заліза в породі в невеличкій кількості у розпорошеному вигляді або окремими скупченнями. Досить часті зерна кварцу (до 10—15%), що мають хвилясте згасання, і є польовоскалинцеві зер­нята (мікроклін, плагіоклаз).

Орієнтованість оолітових зерен і їхня форма, як і в сірих онкоїдних вапняках з с. Стіни, наводять на Думку, чи не є це наслідок перекри­сталізації заповнених мулуватим кальцитом внутрішніх камер мохо­ваток або нубекулярій в той час, коли їх стінки перекристалізовані до вторинного кальциту й утворили 6ільш-мєеш одноманітну масу. Таке припущення Можливе, алеж певних доказів ми не маємо. Тим більше, що в типових нуберкухярієвих вапняках р. Кам'янки процес кристалізації нубекулярій по більшості йде протилежним шляхом,— а саме стінки нубекулярій складені з мулуватого кальциту, а камери заповнені вторинним. З другого боку різні умови інфільтрації можуть повести також і до змін процесів перекристалізації. Нарешті, зовніш­ній вигляд вапняку, що ми описуємо, нагадує частково своєю порува­тістю і сірим кольором строматолітові вапняки з Керченського й Таман-ського півостровів, що зібрав Андрусов. Звичайно, це тільки друго­рядні ознаки, алеж наявність своєрідної сіточки мулуватого каль­циту теж підносить думку, що онкоїди з М. Кісииці складені не з пе-рскристалізоваиих нуберкулярій і моховаток, а з інших організмів. На жаль, Андрусов описав тільки верстуваті строматоліти ^1), а решту ї

Відсл. 33. На лівому березі проти зруйнованої ґуральні, в горішній частині схилу під делювіяльною зеленою глиною виступають переша­ровані, частково перемиті, частково корінні мергелясто-нісково-вапнякові породи   з  уламками   й  цілими мушлями середньо-сарматської  фавни.

Нижче  в  розчистці  видно  згори   наниз:

Мергелясто-вапнякові піски з ущільненими прошарамий решт­ками неясної фавни з кварцовою рінню (на споді). Видима грубість 1,5 м. Долішня межа шару хвиляста.

Грубозернястий кварцовий хрящ неясно скісно-верствуватий, що донизу переходить в середньозернистий білий пісок з кварцовою ріншо.  В  середній частині  шар закритий.   Загальна  грубість  3,85м.

Зеленаво-брунатна, дрібно-верствова, смугнаста й лупакувата глина з прошарками білого й  зеленавого піску—2,60 М.

В ямі метрів на 1,5 нижче видно 0,7 м. білого, дрібнозернистого пісковику   з  кварцовою   рінню.

Мал. № 15.

Відсл. 34. Перед с. Джугастрою з правого берега в Марківку впадає яр—«Джугастрянська  границя».У верхів'ях його  широко  розвинуті осувні  явища  на  зелених  середньо-сарматських глинах,   які місцями видно поруч  з  делювіяльним  суглинком  серед  груддя  і вирв осуву. Нижче в яру відслонені піскуваті оолітові вапняки з кварцовою рінню, в середній частині рідкіші й зруйновані, в горішній місцями ущіль­нені. Тут в них зустрі­нуто місцями йори, по­ходження яких трудно ви­світлити, через метамор-фізацію.Очевидно, .вони належать моховаткам.

Вгорі серії проходить прошар щось із 0,60 м. грубости іконгльомерато-вого, оолітового вапняку з рінню щільного онкоїдного вапняку.

В   долішінй   частині яру вапняки оолітово-му-шлякові (Cardium, Mactra. fragilis Lask.,  Tapes  sp., : частіше Ervilia podolica Eichw. і Cerith'n, що чи­сленні на поверхні зруй­нованих вапняківД з рін­ню  ооліту   і прошарами піску  й пісковику   неве­ликої грубости. В лівому схилі яру біля гирла на споді вапняків проходить прошар до 1,20м. грубости зросткуватого онкоїдного, з поверхні ніздратого ва­пняку з ядрами Ervilia й Cardium. Ущільненість заважає визначити, з чо­го склад єна основна маса вапняку. Пори в ньому заповнені брунатною, або зеленавою делювіяльною глиною. Абсолютна позначка долішньої межі онкоїдного вапняку—157,89 м.

На лівому схилі яру, трохи вище, онкоїдні вапняки виступають ве­ликими, кулястими скелямиз круглястою поруватою, ніздратою по­верхнею і, місцями, концентричною будовою у формі великих шкара­лупчастих зростків з поржнявою усередині (мал. ч. 15). Місцям ивапняк тут переходить з поверхні у вапняковий пісковик з кварцовою рінню; він складений тут з Microporella terebrata Sinz. і серпуль, можливо  й  з   спірорбисів.   Вгорі  виходів  вапняки дуже   ущільнені.

Грубість, починаючи від долішньої межі онкоїдів біля гірла  яру до верха великих виходів, — мало не 7,8 м.

Онкоїдні вапняки, відслонені біля гирла, налягають на вохрясті середньо-й грубо-зернясті піски. Видима грубість їх мало не 1 метр. Аналогічний перетин в долішній частині течії дає балка лівого берега, що впадає в р. Марківку трошки вище. Алеж онкоїдвих вапняків тут уже нема. У верхів'ях розвинуті осу ви по середньо-сарматських глинах, які залягають досить низько, що можна встано­вити по рівню криниць, що живляться їх водами (92 с.—195,9 м. абсолют ної вис оти).

Відсл. 35. Обидва крутих берега каньоиу долини в горішній час­тині села Джугастри, де річка, обтікаючи лівобережний крутий бік долини й утворюючи дику вузьку яругу, робить раптовий поворіт на захід, а далі на південь, мають назву Крутих гір. На поверхні ліво­бережної гори «Крутої», на плято видно в водомиях ґрунту зеленаві, лоснякові, можливо делювіальні піски. Нижче поле засіяне заокругле­ними уламками щільного, поруватого вапняку, і перерите численними ямами до 1,5 м. грубости. Абсолютна позначка поверхні гори біля цих  ям—212,43   м.

За царату тут існували великі розрібки з випалом вапна. Розд­рібну переводили приватники орендарі, що наймали каменярні у Джугастрянської громади. Вапняк у цих ямах побільшості звіт-рілий, алеж рядом, нижче на схилі гори в стосах видно ущільнені-міцні, сірі компактні онкоїдні вапняки. В шліфі видно, що вони скла, дєні з моховаток, численних клубочків і тяжів літотамній, що пере­важають міліолід, рідше снірорбисів і уламків нубекуяярій типу Nubecularia novorossica Sinz. Дільниці Microporella terebrata Sinz. добре помітні, особливо в зруйнованих місцях на поверхні. Є зер-нясті пори й рештки.Modiola sp. Вапняки, на погляд, високої якости, як сировина на вапно. Алеж нижче подібний вапняк в 2,45м. видимої грубости, відслонений у ямах, має за аналізою хеміка Геологічного нід-Відділу М. Тодорова виключно малу, порівнюючи з вапняками інших районів наших досліджень кількість СаС03.  Дані аналізи   такі:

Са003	MgO
89,91%	4,3%

В той же час помітно збільшений відсоток вмісту окису магнію. Загальна видима грубість щільних вапняків, починаючи зверху гори й включаючи виходи в ямах, що їх вище описано—13,7 м. Алеж не зважаючи на їх високу перекристалізацію, що робить їх придатними на випал вапна, як показав практичний досвід минулих років, не всю товщу їх, очевидно, можна використовувати. З неї потрібно виклю­чити верхні звітрілі 1,5 м., а також вапняки з низьким вмістом СаС03 і чималим відсотком MgO, що, очевидно, залягають окремими про­шарками. Алеж спеціальних досліджень щодо магнезіяльности вап­няків і вертикального розчленування їх в цьому відношенні ми не робили. Крім того, у вапняках, особливо на споді описаної товщі, є поруваті дільниці багатошарових концентричних Microporella te-rebrata Sinz., що позросталися з численними спірорбисами, і дільниці грубозернястого нубекулярієво-моховаткового, не щільного вапняку з численними Modiola volhynica Eichw, великими Nubecularia novorossica Sinz., Trochus Voronzovi d'Orb., Trochus papilla Eichw. й іншими дрібними трохідами, буксинідами й фазіонеллями Кишенівського типу, кардидами, тонкими, ззаду на зразок крил розширеними Tapes vitaliana d'Orb., й уламками великих Schisoporella   variabilis   Reuss.

Ці дільниці також треба виключити із загально-придатної для експлуатації товщі  вапняків.¹)

Нижче закрито; в середній частині схилів знову виходять щі.ьні, жовтаво-білі онкоїдні вапняки в 2 метри видимої грубости.

Алеж склад цих вапняків, очевидно, мінливий, тому що на томуж рівні, на схилі знайдено надзвичайно поруваті, навіть місцями роз-сипчасті брили вапняку з Microporella terebrata Sinz. і численними Modiola volhynica Eichw. й інш. Місцями вони ущільнені гільчастими дільницями.

Знайдено також шкаралупуваті, великі концентричні зросткисірого щільного вапняку подібного до літотамнієвого. Загальна видима грубість онкоїдних вапняків—25,33 м.

Нижче в ярочку видно мало не 1 щ. щільного ондоїдного   вапняку, що налягає на мергелясті вапняки приблизно 2 м. видимої грубости, вгорі мушлякові,  нижче з моховатковими порами. Отже грубість онкоїдних вапняків ще більша, вони утворюють величезний  рифовий горб (мал.  ч.  16).

Вгорі південно-західнього схилу гори розташований старий осув на зелених середньо-сарматських глинах, які місцями видно у вирвах. Вони залягають багато нижче, ніж верхи  вапняків   онкоїдного горба.

В долішній частині до схилу притулена горбаста тераса, в схила якої виступають круглясті зростки до 1,5 м. в діяметрі сірого, щільного, з поверхні ніздратого й зернясто-иоруватого онкоїдного вапняку. З чого.він складений—трудно сказати через метаморфізацію. Загальна видима грубість мало не 4 м. Внизу північно -східнього схилу гори є невеликі виходи муикшково-моховаткових онкоїдних вапняків.

Відсл. 36. В шурфі на пгято, біля висоти 128 саж. (272,6 м.) на широті  Джугастрянської «Крутої  гори» правого берега під ґрунтом пересічно в 0,8 м. грубости з чистою карпатською рінлю й жовтаво-брунатною лесуватою делювіальною глиною в 1,17 м. грубости заля­гає зеленаво-сіра мастка звер­ху розмита глина. Видно 0,35 м.

1) Це звичайно ускладнює підрахунки запасів. Наведена грубість щіль­них вапняків є максимальна, починаючи від найвищих точок гори. Далі запаси тут зменшують дуже численні ями-копальні, що розташовані не тільки на півостр. гори, а й на її схилі, особливо на північно-східній межі. Тому під­рахунки запасів тут дуже складні, й ми не можемо їх зробити, не маючи в сво­єму розпорядженні свердлових і шурфових даних.

Відсл. 37. Поверхня пра­вобережної Крутої гори в на­прямку доплято трохи зни­жується, так що кінцевий ріг її має вигляд горба. Абсолют­на позначка його -207,19 м. Тут в ямах і окремих вихо­дах відслонений сіравий щіль­ний вапняк, аналогічний до вапняку зверху гори лівого берега, з рештками Modiol, дрібних гастеропод і мохова­ток. Горішні 1,5-2 м. його в ямах звітрілі.

За аналізою хіміка Геологічного відділу Інституту Угноєнь М. Тодарова, склад цього вапняку такий: (Див.табл.).

 

Мал. № 16.

1. Піски та глини Балтського поверх)'.
2. Піски та глини середнього сармату.
3. Онкоїдні вапняки   рифових горбів.
4. Оолітові й  мушляково-оолітові вапняки.
5. Онкоїдні шарові вапняки.
6. Піски і вапняки   долішньої  частини   се­реднього сармату.
7. Піски долішнього  сармату.
8. Доксмбрські кристалічні породи.
9. Алювіяльві піскові поклади.
   Пунктиром показані   гіпотетичні межі ша­рів.

Нижче на схилі відсло­нені спочатку шаром, потім окремими круглястими зрост­ками, або компактніший ва­пняк, або поруватий вапняк з зернистими порами й діль­ницями Microporella terebrata Sinz. Грубість доверху гори 15,4 метр.

Нижче уся гора завалена величезними зростками-брилами з поверхні часто поруватого й ніздратого такого ж,алеж по більшості дуже перкристалізованого щільного вапняку. Місцями заростки кулясті, концентричні, з отво­рами до  15 см. в середині, Деякі зростки виключно мушіїякові (переважно з Modiola). За аналізою М. Тодорова, щільний вапняк з цієї частини вихо дів має до 97,59% СаС0₃, 1) Отже якість його висока, тому незрозуміло, чого за вказівками селян вапняк правобережної гори Крутої на вапно не придатний. Алеж це пояснюється тим, шо розробки по­чали з поверхні гори, де, очевидно, вапняк був зруйнований.

СаСО3	s:o2	S03	Р2о6	р2о3	МnО	MgO	Пегоз.  решт.	Орган річов.	Мінер. річов.
97,73	0,02	0,08	0,03	0,58	0,28	0,02	0,83	0,28	0,55

Розрахунок СаСО₃ зроблений за СаО.

Абсолютна позначка долішньої видимої межі оикоїдних виходів - 175,77м. Отже грубість вапняків рифового горба з верху гори є31,42м. (мал. ч. 17).

Вгорі схилу розташована осувна тераса по N_a^sb глинах, метрів на 20 нижче верха  онкоїдного горба (верха  гори).

В ярочку трохи нижче, на тому-ж схилі видно мушлякові й оолі­тові вапняки з прошарками піску і пісковику й прошаромперекри-сталізованого  вапняку   онкоїдного  типу.

Загальна видима  грубість мало  не  10 м.  Абсолютна позначка го­рішньої видимої межі—190,45 м.

Це показує обмеженість рифового горба в напрямкові на південь.

Трохи нижче річкою в долішній частині схилу, в ямі селянської садиби видно піскувату червону глину під деліовіяльиим брунатним суглинком щось із 1,75 м. грубости.

Відсл. 38. В верхів 'ях балки, що впадає в р. Марківку з правого боку проти церкви в с. Джугастрі, схил лівого берега дужекрутийі Нагорі його, на горизонталі приблизно 96 саж. (204,4 М.), в невелич­ких копальнях видно дуже щільний, високої якости сіравий онкоїдішй вапняк типу онкоїдів гір Крутих, іноді з Modiola volhynica Eichw. і гарно збереженими ущільненими дільницями Microporella terebrata Sinz.

На споді схилу виступають круглясті зростки до 1 м.вдіяметрі онкоїдного вапняку. Загальна видима грубість 8—10 метрів. Нижче на балці в правому березі видно мушлякові й оолітові вапняки, а нижче кулясті жовна ніздратого сірого вапняку онкоїд­ного  типу.

Трохи нижче, в лівому схилі балки відслонені середньозернясті ооліти, розколоті щілинами, можливо тектонічного походження.

В гирлі балки, в спідній частині оолітів зустрінуто MactraVFabre-ana d'Orb. і Tapes gregaria Partch.

Нижче йде прошар верствуватого, дрібнозернистого лоснякового піску в 1,10 м. грубости, що налягає на оолітові й мушлякові вапняки з дрібними Ervilia й  Mactra.  Видно мало не 4 метр.

Подібну серію оолітів і пісковиків знаходимо в неясних відслсненнях в гирлі другої лівобережної балки, в долішній частині с. Джугастри.

1) Розрахунок СаС0₃   зроблений за СаО.

Мал. № 17.

1. Пліоценові, червоно-брунатні глини плято
2. Піски та глини Балтського поверху.
3. Піски та глини середнього сармату.
4. Оолітові й оолітово-мушлякові  вапняки середнього сармату.
5. Онкоїдні вапняки, що утворюють горби.
6. Онкоїдпі шарові вапняки.
7. Піски долішньої  частини середпього сармату.
8. Піски долішнього сармату.
9. Докембрські кристалічні  породи. 10.  Алювіальні річкові  поклади.

Пунктиром показані гіпотетичні межі шарів. 

Відсл. 39. В схилах невеликої тераси, в долішній частині с. Джу-гастри біля колективу місцями видно оолітові вапняки. Поверхня те­раси знижується в  напрямкові схилу долини.

В горішній частині села Шляхетна ярки лівого берега відслонюють оолітові й мушлякові вапняки. Кілометрів на півтора нижче від Джугастрянського колективу, в горішній частипі схилу, метрів на 2 нижче руба відслонені жовна до 0,8 метр, в діяметрі сірого онкоїдного вапняку із  зернястими,  вохрястими порами,  схожого на онкоїди С.  М.  Кісииці.   Загальна видима грубість мало не 8,5 метр. Такі ж вапняки  відслонені  вгорі   схилів  в  ярочку трохи   південніше, але ж грубість їх тут—тільки щось із 2 метри.

За аналізою М. Тодорова, вміст CaCOg¹) у цих валняках—92,84%Р₂0₅-0,97%.

Нижче перших онкоїдних виходів на споді схилу невеличкий терасуватий горб, піднятий на 8, 5—10 метрів, над річкою і складений з оолітових  вапняків.

Подібні невеличкі горби в долішній частині схилів видно і вище річкою на правому й лівому березі.

Відсл. 40 На  лівому березі річКи  в середній   частині   с. Шляхетної розташований  великий старий осув. В рівчаках і водомиях, на його поверхні видно брунатні суглинки й зелені середньо-сарматські глини. Осувні  маси  спускаються  до  середніх  частин  схилу. Схил  тут облямований терасою. На ній розташовано три витягнутих подовгастих горби-вали, які в підвищених частинах мають товтруватий вигляд. Поміж  південним горбом і схилом подовгаста, досить глибока уло­говина, як і поміж двома північними горбами. Схили останньої утво рені прикрими,  майже простопадними  стінками, де відслонений оолі-тово-мушляковий вапняк з рінню кварцу й темного вапняку, й по­гано збереженими рештками великих Mactra. Видно мало, не 9 метрів. Абсолютна  позначка   верхньої  межі   152,64  м. Далі  до  верху  перший горб-вал складений з сіравого онкоїдного вапняку,  що часто виступає кулястими  зростками. Абсолютна позначка горішньої видимої межі— 160,45 м. Загальна грубість онкоїдного вапняку мало не—7,80  м. Будова  південного   горба-вала аналогічна. Оолітові вапняки від­слонені тут до низу схилів.  їх долішня видима межа перевищує рівень річки, що має тут абсолютну позначку 128,52  м. приблизно метрів на 3. Ооліти похилені вглиб схилу, і в той же час на північ, отже напрямок похилу тут приблизно північно-східній.

В яракх і невеличких відголеннях лівого схилу долини, проти південного горба й трохи нижче річкою сірі онкоїдні вапняки, що вкриті оолітами з уламками   Mactra Fabreana d'Orb в 0,6—1,6 м. видимої грубости, які виступають місцями з-під осувиих мас, — мають тільки 1,20 м. і 0,3 м. видимої грлбости (на південь від горбів).

1) Розрахунок СаСо₃ зроблений за СаО.

Отже, на південь онкоїди виклиновуються. Налягають онкоїди на верствові оолітово-муш .якові вапняки з кварцовою рінню вгорі і мергелястим прошаром з Bulla sp. в одному місці, а також місцями, можливо, з моховатковими дільницями. Видно  2—2,5   м.

Онкоїди цієї частини відслонення сірі, ущільнені окремими гіль-частими, аб"о суцільними дільницями, поділеними зернистими порами. Є жовтаві  іноді пухкі,  дрібнозернисті дільниці   і  кварцова  рінь. Як зовні, так і в ш гіфі вапняки нагадують онкоїди с. М. Кісниці й скла­дені дрібнозернястою кальцитовою масою з досить численими кругля­стими й еліптичними зернятами з мулуватого кальциту. Зрідка по­мітно уламки міліолід, спірорбисів і 2—3-х нубекулярій.

Мал. № 18.

 Це підтвер­джує висловлене раніше припущення про походжении цих вапняків з нуберкулярій і моховаток шляхом великої метаморфізації. Темний колір залежить, очевидно, від залізистих домішок, що констатовані в шліфі. Хемічна аналіза за М. Тодоровим така:

CaCO31	MgO	Fe2O3	S03	Нерозч. осад.	Орг. реч.	Мінер., реч.	Si02
97,27	0,31	0,27	0,25	2,02	0,18	1,84	0,21

Але-ж місцями синій онкоїдний вапняк має в шліфах іншу будову. За описом Л. Г. Ткачука в ньому (мал. ч.18) зустрічаютьси окремі дільниці вторинного кальциту, що часто з'єднуються.

1) Розрахунок СаС0₃ зроблений за СаО .

Решта шліф складена мулуватим кальцитом, що залягає або окремими дільницями, або утворює дрібну сіточку вкупі з дендритуватими скупченнями окисів заліза, що взагалі присутні у великій кількості в масі шліфа. Місцями трапляються оолітові і, зрідка, маленькі кварцові зерга.

Хвилястого згасання в кварці не помітно. Місцями є лінзи халце­дону і невеличкі дільниці опалуватої маси, що не впливає на поляри­зоване світло.   Зрідка  трапляються  форамініфери.

Темне забарвлення є наслідок залізистих і, можливо, органічних домішок. Щождо складу, то існування описаної дрібної сіточки, а також 

Мал. № 19.

своєрідний поруватий вигляд вапняку, як і в онкоїдах с. М. Кіениці, підносить питання про те, чи не є це строматоліти, подібні до тих, що знайшов Андрусов на Керченському й Таманському пів­островах. Особливо наш вапняк нагадує строматоліти з Сєрноводська. Або, може, це є навіть колонія водоростів типу Stromnophiton Rein-garteni Andrus. i Cadiomophora maothica Andrus., що знаходяться в колекціях Андрусова, але-ж яких він не встиг описати. Звичайно зовнішня подібність є, але-ж ненповна і, оскільки література в цій галузі ще не розроблена, питання про природу сірих онкоїдів Шля­хетної, як і Малої  Кісниці, лишається одкритим.

Водоростеві зростки з зовнішнього боку нагадують сірі, стагакти-тувані зростки, знайдені в одному місці у відслоненні проти півден­ного горба (мал. ч. 19). їх гільчасті, круглясті стовпчики зрослися поміж собою і складені з щільного вапняку. В розрізі стовчпиків видно концентричні кола різної   іитенсивности забарвлення. В шліфі це досить одноманітна маса з зернистого кальциту, місцями в ній видно неясну, неправильну сіточку мулуватого кальциту, комірки якої заповнені вторинним кальцитом.

Зрідка видно оолітові зернята з мулуватого  кальциту.

Відел. 41. В долішній частині с. Шляхетної, в оолітових і му шла­кових вапняках вгорі схилів присутні іноді поруваті дільниці, скла­дені,  очевидно,  з моховаток.

На лівому березі, на споді схилу видно невеличку терасу, підняту над рівнем річки метрів на 6—8,5 і складену з оолітових вапняків.

В одному з ярочків правого берега відслонені в штучній ямі білі кварцові піски з рінню кременю, що підлягають оолітам.

До-кембреькі  породи.

Кристалічні до-кембрські породи виступають в районі наших дослідів понад р. Марківкою тільки в одному місці, в долішній частині с. Марківки коло млина. Вони виявлені темними гнейсами з жилами кварцу й пегматиту з кристалами гранату, що є наслідок процесів контактного   метаморфізму.

Очевидно, вихід в с. Марківці вперше згадується в літературі, тому що в працях геолога О. В. Красівського, що єдиний переводив тут спостереження, в описі відслонень понад р. Марківкою цей вихід не вказаний¹). Тільки в реєстрі виходів кристалічних порід, що О. В. Кра-сівський подає в «Нарисові геології і корисних копалин Тульчин-щини²), він згадує с. Марківку, але-ж є підстава гадати, що тут мова йде про другу Марківку.

Абсолютна позначка горішьої поверхні виходів—приблизно 181 метр. Порівнюючи її з висотою підняття майже аналогічного щодо географічної широти Стінянського виходу (169,66 м.), бачимо, що на схід в цьому районі поверхня кристалічного Масиву підвищується.

Нижче річкою кристалічні породи є тільки поза межами району наших дослідів в с. Вербці Волошській і вище с. Кетрос (в Шумах³). Спад поверхні кристалічних порід понад р. Марківкою до меж району наших дослідів є чималий (180 м. на 28—30 кілометрів), тому що в Шу­мах поверхня кристалічних порід сягає мало не 99—100 метрів абсо­лютної висоти. Течія річки досить правильно йде за кривою криста­лічного масиву, але-ж місцями можна передбачати підземні підви­щення  його. Існування цих підвищень створювало, очевидно, узбережні умови, чим можна пояснити існування районів з покладами узбережного типу в середньому сарматі (піски,   мергелі).

1) О. Красівський. Геологічні досліди на Ольгопільщині (Голо-піллі) в 1921 p. HKO УСРР Н-Д. Катедра культури і нар. господ. Поділля. Кам'янець на Под. їн-т Нар. Осв. Записки т. І, в. 11926 p., стор. 45—46. Його-ж Нарис Геології і корисн. коп. Тульч. Окр. Вид. Тульч. Краєзнавчого Т-ва 1929 р. Його-ж: До геології Придністрянщини. Секц. приклади, геології й їрунтознавства. Н-Д. катедра в Кам'янці на Под. 1928 р.

2) Ibid  (скорочене видання)—стор. 10.

3) О. Красівський вже раніше вказав ці виходи в своїх творах.

Сепоманські поклади. Сг₂

В межах району наших дослідів сеноманських покладів нема. Але-ж геолог Р. Виржиківський влітку 1929 р. знайшов на поверхні виходів кристалічних порід с. Шумів мілини сеноманських устріць. За його міркуванням, тут саме й проходив берег сеноманськогоморя» що упирався  в  високо підняті  кристалічні породи.

Подільський поверх. N₁ ^2а.

На дослідженому терені не зустрінуто пісково-глинястих, ма­стких покладів Подільського (за термінологією Р. Виржиківського) поверху, але-ж в с. Шумах в безпосередньому сзсідстві з виходами кристалічних порід зустрінуто в спідній частині схилу, в ярочку жорству й хрящ, змішані із зеленою глиною в 1,5 м. видимої грбости. Оче­видно, ці породи стосуються вже до Подільського поверху. Цілком можливо, що сюди треба також віднести невеликої видимої грубости зелені й брунатні глини, що відслонені в долішній частині Булатового яру в с. Вербці Волошській.

Можливо, що поклади цього поверху протягаються ще далі на північ, до південної частинне. Джугастри, але-ж тут вони вже залягають нижче рівня ерозії. Але далеко середньоземноморська траиеґресія очевидно не цішла, тому що на положення берегової пінії моря віку «Подільського поверх}-» повинні були вплинути високо підняті в Шумах кристалічні породи. Навіть одна з найбільших і.а Україні траиеґресій, -сеноманська не .могла цілком їх затолити, і в   Шумах був її берег.

Породи Подільського поверх, крім того, можливо, дуже роз­миті підчас пізнішої сарматської трансгресії. Отже, великої їх гру­бости і далекого розповсюдження   не можна чекати.

Долішній  сармат.  N₁ ^3a

До покладів долішнього сармату стосуються, можливо, виходи пісковику на споді рогу містечка в М'ястківці, на які налягають щільні мергелясті вапняки й мушляки. Очевидно, долішня частина товщі пісковиків і пісків в гірлі Раківської балки в м.М'ястківці належить теж до долішнього сармату, тому що тут зустрінуто місцями черепашки ніжної фавни долішньо-сарматського типу. Сюди-ж ми відносимо німі кварцові піски, зустрінуті в правобережному яру південної частини с. Шляхетної, тому що в долішній частині Леонів-ської галузі р. Марківки, в ярку правого берега, на широті півден­ної частини с. Шляхетної в подібних пісках зустрінто численну долішню-сарматську фавну. В с. Вербці Волошській в цих пісках в збірках геолога P. Виржиківського було спостережено наявність улам­ків Ostrea spv

Цілком можливо, що до долішнього сармату стосується також і дрібнозернистий, лосняковий пісковик і підлеглі йому ооліти в долішній частині балки, що впадає з лівого боку в р. Марківку в с. Джугастрі нижче церкви (відсл. 38). Абсолютна висота горішньої межі долішньо-сарматських покладів в гірлі Раківської балки—при­близно 158 м., а в с. Шляхетній вона не вище від 131,5 м., тому що в районі великого осуву лівого берега на такому рівні залягвє долішня межа грубої товщі оолітових вапняків середнього сармату з рештками великих.

Отже горішня поверхня долішньо-сарматських покладів має. помітний похил  на південь¹),  а саме  26—27 м. та  10—12 кілометрів.

Приймаючи, що цей гохил-d далі на північ не міняється²) можна передбачати, що долшньо-сарматські поклади заходять понад р. Мар-ківкою і вище м. М'ястківки, але-ж скрізь залягають нижче тальвега річки.

Високо підняті в Марківці кристалічні породи були берегом долішнього  сарматського  моря.

Середній сармат. N_x 3^b.

Поклади долішнього вапняково-мергельно-піскового відділу се­реднього сармату ховаються під рівень ерозії тільки вище с. Марківки. Лле-ж, як це не дивно, в цій горішній частині течії річки, ближче колишнього берега кристалічного масиву, ці поклади виявлені вапня­ками і глибоководніші за піскову й мереглясту фацію, що лежить південніше,—від долішньої частини с. М. Кісниці до південної окраїни м. М'ястківки включно. Звідси на південь і південний захід осади середнього сармату знову стають глибоководніші й виявлені пере­важно мушляково-оолітовими й оолітовими вакяками в с. с. Джуїастрі і Шляхетній. Загальна грубість порід долішньої серії середнього сар­мату на півночі в районі с. Марківки досягає приблизно 25 м.; до півдня вона грубшає й сягає вже щось із 42 м.³) (в районі Джугастри).

Дуже цікаві й ще мало вивчені поклади пісково-мергег.ьної фації середнього сармату між Андріяшівксю й М'ястківкою. Перетини с. М. Кісниці, Мухового яру в Андріяшівці, М'ястківки в районі Дабіжевої гори рогу лівого берега навколо міського млина, ґуральні й інші дають уяву про надзвичайно складні взаємини шарів піску» хряща, пісковиків, мергелів і глин  (коло  ґуральні), що показують часто-густо на одному рівні зустрінуто в різних відслоненнях цілком картину частих чергувань і, очевидно, взаємних переходів, тому що різні поклади.

1) Вірніше на південний захід, як це властиво для похилу шарів середи, сармату понад р. Марківкою.

2) Цей висновок можна зробити тому, що середньо-й долішньо-сармат­ські поклади в межах дослідженого обрубу р. Марківки згідно нашаровані, і проміж ними немає перерви у відкладенні, а середньо-сармат. поклади мають спад з NO на SW (див. нижче).

3) Це загальна грубість до межі з долішиьо-сарматськ. покладами, а не тільки видима над річкою.

Це чергування остільки вередливе, що ми не можемо собі ясно уявити всіх деталів його і не могли навіть дати загальний перетин  цієї частини   обрубу   р.   Марківки.

Труднощі в розшифруванні геологічної будови цього обрубу р. Марківки полягають не тільки в мінливості фаціяльних умов і не­достачі зібраних даних, а також в тектонічних порушеннях, що, як винно з опису відслонень, тут є . Вони також могли спричинитися до залягання на одному рівні різних порід.

Але-ж деякі загальні висновки щодо порід пісково-мергельної товщі в грубих рисах Можна означити й зараз. Поклади грубого хряща й піску найбільшу ролю відограють в будові середнього сармату пів­денної окраїни с. М. Кісниці, і сягають тут до 10,44 м. (а з мушля-ково-кварцовими конґльомератами-пісковикгми до 15,5 м.) грубости. Очевидно форма їхуложення нагадує лінзу, що грубість її зменшується на північ і південь до невеличких прошарів менше 1 м. серед вапняків в гірлі балки с. М. Кісниці на півночі, і в горішній частині товщі І піскуватих мергедїв в с. Андріяшівці на півдні. Ці мергелі є верхній ! компонент товщі мергелів з пісковими прошарами, на низу глинястих, які репрезентують породи пісково-мергельної серії на обрубі Андрі-яшівка—В. Гребля, і сягають в Муховому яру до 18,33 м. видимої грубости.   Глинясті  мергелі   зумовлюють   виходи джерел.

Зменшення грубости лінзи хряща в північній окраїні йде по-ступовно, при чому в горішній частині с. М. Кісниці порода ця пере­творена  вже   на   мергельно-вапняково-кварцовий  конґльомерат.

В горішній частині м. М'ястківки (правий берег в Бажанівці, Дабіжева гора, лівий берег під синагогою) породи пісково-мергельної серії виявлені ущільненими піскуватими мергелястими вапняками й мергельними пісковиками, але-ж і тут знову спостерігаємо в горішній частині схилу лівого берега, коло міського млина, продовження шару хрящів (грубість до 2,5 м. у відсл. 29). В спідніх частинах схилів мерге-лястим вапнякам відповідають, у відслоненнях лівого берега в Бажа­нівці, кварцові пісковики, а нижче ооліти, а в районі ґуральні—знову розвинені кварцові піски й хрящі, що їх підстелює смугнаста глина, нижче якої залягає мергелястий пісковик, гарно представлений також в  районі  Раківської балки.

Далі в Джугастрі під Ni3^b вапняками виступають кварцові піски (відсл. 34). Трудно сказати, чи належать вони до долішнього сармату, чи середнього. Ми схиляємося більше до другої думки тому, що нижче в середній частині с. Шляхетної на споді схилів відслонені, середньо-сарматські ооліти, на багато нижче, ніж ці піски, абсолютна позначка горішньої межі яких є 157,89 м., що, приймаючи навіть існування нахилу шарів в N0—SW-ому напрямкові (див. нижче), буде все-ж занадто висо­кою цифрою для підняття верхнь ої межі долішньо-сарматських пісків.

На півночі району, в північній частині с. Малої Кісниці й вище, поради пісково-мергельної товщі далеко зменшеної грубости під­силюють, очевидно, вапнякову серію й чергуються з оолітами, тому щз у відсл. 19 в с. М. Кісниці нижче вапняків спостережено щільний мергепь, що налягає на ооліт, а на споді схилу, в ярочку лівого бе­рега нижчі головного кар'єру Комбінату, виходить пісковик.

На наведеному пзретині ми показуємо гіпотетичну пісково-мер-Гйлясто-оолітову товщу, що, можливо, підстелює вапнякову серію в верхній течії р. Марківки, не виділяючи окремих компонентів цієї товщі.

За середньо-сарматського часу в районі розповсюдження пісково-мергельних порід існувала, очевидно, узбережна бухта-затока, що заносилася мергельним пісковим матеріялом. На протязі свого існу­вання вона переживала цілу еволюцію фізично-географічних умов. В середині її існування на півночі її відбулося різке обміління й тут відкладався грубий хрящ. На півдні, у районі Андріяшівки, Високої Греблі й горініііьої частини М'ястківки були, очевидно, глиб оков од ніші умови, й відкладалися мергелі й мергелясті вапняки, а ще далі на пів­ніч, в районі Марківки була зона такого поглиблення, де відкладалися вапняки, при чому зразу, очевидно, і в районі їхнього розвитку, в початку трансгресії, коли відкладалися пісковики й мергелі, що тут проступають місцями, умови були мілководніші. Пісок і хрящ в М'яст-ківці проти ґуральні відкладався також, очевидно, за цього часу, бо залягає в середній частині пісково-мергельної товщі. Вони свід­чать про існування мілководної зони в південній частині м. М'ястківки.

Далі обміління захопило ще більшу площу, коли відклалися про-шари вапняково-піскового конґльомерату в районі розвитку вапняків на півночі с. М. Кісниці (відсл. 19, 18), і вапнякового хряща серед піску­ватих мергелів с. Андріяшівки, а також в М'ястківці проти міського млина. Потім знову настало поглиблення й знову почали відкла­датися  глиб оков од ніші осади.

Грубі хрящі кажуть про можливість існування близьких горбів кристалічного масиву в береговій зоні, як вище було зазначено. Ціл­ком можливо, що у відкладанні цих хрящів відогравала певну ролю річка, що впадала в затоку, тому, що фавна вгорі піскуватих мергелів Мухового яру, збагачена на гідробій, указує на можливість опріс­нювання. Але-ж, звичайно, замальована тут картина—це тільки приблизна робоча схема, що зовсім не претенду

Приставка тяглом до цукроварень коштує: на Кирсанівську цу­кроварню 11 коп. з пуда, Капустянську (франко ст. Маринине)—3 коп з пуда, Соколівку—7—8  коп.  з пуда,  Ободівку—16  коп. з пуда.

Горішня частина покладів середнього сармату виявлена пісками й глинами, що дають осуви в районі верхів'їв річки між Цапівкою й Марківкою і в с. Джугастрі. За обмеженістю спостережених відсло­нень цієї товщі, ми не можемо тут дати вичерпних відомостей про характер її уложення й грубість. В Цапівці долішня видима межа балтських покладів, що залягає приблизно на рівні 260 м. абсолютної висоти, є одна з цифр, що обмежують Можливу висоту піднесення го-ріппьої межі пісково-глинястих покладів середнього сармату, а в Кає-танівці ця висота вже нижче, очевидно близько 238,5 м., бо на гори­зонталі 112 с. (238,5 м.) тут уже зустрінуті піски глинясто-піскової товщі, в той час як вище залягають  балтські породи.

Отже поверхня її, як і долішньої серії N покладів похилена на південь (можливо південний захід). Грубість пісково-глииястоі товщі орієнтовно можна вказати приблизно 40 м. у верхів'ях річки зараз вище с. Марківки. Ця грубість є очевидно трохи збільшена на південь,  куди поглиблювалося  й  середньо-сарматське море.

 Балтеький   поверх  N₁-2^b.

Поклади балтської товщі, що складають верхи вододілів, вияв­лені типовою товщею пісків, іноді скісно верствуватих з прошарами глин. Найкращі їх перетини спостережено в Цапівці, Вербовій, Княжому. В районі Княжого верхні шари пісків балтської товщі збагачені на негрубі прошарки* Карпатської ріні. їх експлуатували в балтському кар'єрі залізниці. Не можна погодитися із вказівками А. Красів-ського, що в мергелястих і вапнякових конґльомератах, які за його поглядами належать до переходових покладів середнього сармату, в с. Марківці було знайдено карпатську рінь¹). Тут Мова йде оче­видно про терасові поклади, що розвинуті в районі терас в зазначених селах, бо в середньому сарматі карпатської ріні немає. Цього склад­ного питання Ми вже торкалися в описові р. Русави. Грубість балтських покладів сягає на півночі району біля ст. Вапнярки щось із 40—45 мет­рів, а на півдні району, де плято дуже розмите, зменшується, оче­видно до якихось 8—12 метрів (в районі Шляхетної й нижче). Поло­ження  долішньої  Межі    балтських  покладів  визначається заляганням горішньої межі серії пісково-глинястих покладів середнього сармату, що на рівні району, коли більших змін у загальному похилі цієї серії немає, сягає (між Шляхетною й Леонівкою) ПО—112 с. (236—238,5 м) абсолютної висоти.

 1) О. Красівський. Геологічні досліди на Ольгопільщині в 1921 р.

Але ж ці дані, як і відомості щодо загальної грубо­сті! балту, базуються за браком фактичних вказівок на теоретичних міркуваннях і тому мають тільки орієнтовне значіння робочої схеки. Чи похилені балтські поклади, як і решта покладів рай.ону, неві­домо, за браком даних.

Верхи вододільних висот і їх схили заняті, очевидно, пліоцено­вими глинами з серії двох-кольорових рябих глип, що вказує в свої» роботах проф. Красівський. В корінному відслоненні ми спостері­гали тільки брунатну глину невеликої видимої грубости в шурфі коло Антополя. Делювій червоних глин часто присутній на схилах долини (в Марківці, Антополі, в Новій Криниці й в Джугастрі). Ці поклай згадує в своїх роботах проф. А. Красівський¹).

В головному кар'єрі Гірнкчо-Вапнякового Комбінату в Марківці²) і в розі проти міського млина в М'ясківці зустрінуто терасові пісково-рінякові поклади з карпатською рінню. В першому пункті абсолютна висока їх підняття—мало не 197 м-, а відносна (над річкою) щось із 21 м. в другому абсолютна висота залягання—186,94м., а підняти над річкою 25,83 м. Ці тераси стосуються, очевидно, до одного рівня що показує майже однакове підняття їх над річкою. Деяка нев'язка в цих цифрах 21 м. і 25,83 м. Може бути наслідком неточности визна­чення висот залягання, тому що перша цифра вирахована по горизон­талях мапи, а друга занівельована. Різниця позначок абсолютних висот залягання терасових покладів майже на 10 метрів є або насі­док колишнього спаду первісної долини р. Марківки, або утворилася підо впливом тектонічних явищ. Описана тераса стосується очевидне п'ятої тераси Р. Виржиківського, що піднята над меженним рівнем Дністра   на   150  метр.³)

Треба сказати, що класифікація терас заснована на висотній даних, в районі, де можливі четвертинні тектонічні'порушення,—дуже незадовільна й може привести до цілком помилкових даних. Так і вда­ному разі цілковитої певности в правильності нашого визначення ми не маємо. Але-ж методи визначень, основані на паралелізації четвер­тинних покладів (лесових поверхів), що вкривають терасові,—які про­понує В. І. Крокос,—тут не можна застосувати за браком корінної .тесової  поволоки.

1) О.  Красівський.    Замітка   до    питання   післятретин.    грунтов. утвор. покладів Поділля, стор.  1,2,5.  1924 р.

И о г о ж .  Уваги щодо новіш,   ґрунтознав. покл.  Поділля.

2) Наявність в Марківці тераси згадує О.  Красівський в нарисі геології і корисних копалин Тульчинської округи (стор.  14).

3) Внржиковский.Кратний геологический очерк МогилевскогоПриднестровья.

Р. КАМ'ЯНКА

Р. Кам'янка в своїх верхів'ях розгалужена на 2 балки. В одній з них розташовані села Жидівка—Голубече, а в другій с. Зелекянка. Перша галузь починається на південь від с. Княжого, недалеко від висоти 136,3 саж. (290,3 м.), а укорочена друга—зараз коло висот головного вододілу, недалеко від горизонталі 136 саж. (289,6 м.). В горішній частині течії р., Кам 'янка має, як це відзначено вже у Р. Виржиківського¹),—загалом кажучи—меридіональний напря­мок, приблизно до с. Христища, а далі міняє його на північно-східній— ігівденно-західний до «Гольми»²) с. Кукулів, починаючи звідки течія знову   меридіональна.

Висоти плято сягають від 142,6 с. (303,7 м.) на широті с. Голу-бечого до 116 с. (247,0 м.) коло с. Болган—на правому березі, і від 132,1 с. (281,3 м.). па півночі до 112с. (238,5 м.)—на лі­вому березі. Але-ж трохи нижче с. Христища висоти плято на лі­вому березі дуже підвищені—до 141,6 с. (301,5 м.) на перехресті шляхів Болган—Попелюхи і Пісчанка—Христище. На цьому сбрубі лівий берег вищий за правий. Згадана у Р. Виржиківського³) асимет­рія долини Кам'янки в нижній її течії, що полягає в підвищенні лівого берега завдяки присутності рифових вапняків, очевидно не є причина згаданої асиметрії висот плято Остання залежить від різ­ниці умов розмиву пухких порід Балтської серії, що складають плято. Асиметрія ж самої долини в тісному розумінні дійсно, простуї ає і у вивченому обрубі — в с. Кукулах і Микитівці-Дмитрашківці, де лівий берег долини переважно (в окремих пунктах, а саме в районі Кукулянської й Микитівської Гольм і Кирилового яру в Ми­китівні) вищий від правого. Це треба пояснити виходами рифових вапняків.

В районі с. Христища на правому березі видко терасу, що обля­мовує плято, поверхня якої плескато підіймається від горизонталі 96 (204,4 м.) до  108  с.  (230 м) абсолютної висоти.

В селах Микитівні й Дмитрашківці близько, коло Смаленого млина від схилів відходять недовгі широкі роги, поверхня яких по­волі знижується. Як показали розчистки в одному з указаних пунктів, тут ми маємо також справу з терасою, що частково завуальована в регьєфі   нагромадженням  делювіяльиих  глин.

1) Р.  В н р ж и к о в с к и й.  Новая   гряда   сармятских   рифовьіх   извест-няков в Подолии. Вісн. Укр.  Відд. Геол. Коміт. в.  II. 1928 р.  стор.  137.

2) Цей напрямок течії р.  Кам'янки вдає відзначив Р.   Виржиківський в згаданій праці.

Гольмами   місцеві   селяни   звуть високі горби рифових вапняків, де роз­ташовані  каменярні.

3) Р. В w р ж и к о в с к и й.  Геологический  очерк   АМССР. Вісн. Укр.Відд. Геолк. 1927 p., стор. 31.

Спад самої річки, починаючи від витоку вище с. Голубечого до меж кол. Тульчинської округи, складає приблизно 137 м. (від 230,0 Мі до 93 м.) абсолютної висоти.

Опис відслонень. 

Відсл. 1. Під час наших дослідів ми простежили тільки зеленякську галузь  верхів'їв р. Кам'янки.

Вище с. Зелянки в яру верхів'їв одної з галу зів Зеленянськоі балки під самим полотном залізниці розташований осув у балтсшіх глинах, що загрожує залізниці. В правій стінці осува видко зелену глину, що перешарована з прошарами зелено-жовтого глинястого піску. В глині знайдено кристал гіпсу. Видима грубість мало не 4—5 м. Нижче в яру виступають кварцові піски з дрібненькими зергяткамн карпатської ріні. В горішній частині пісків проходить прошар щось із 0,45 м. карпатської ріні, і невеликі прошарки зеленої глини з мерге-лястими конкреціями. Видима грубість пісків мало не 6 м. Трохи нижче знову виступають балтські глини, що й спричинили утворення великого   осуву.

Відсл. 2. Нижче с. Зеленянки схили балки закриті, але за метрів 200—300 від сполучення Зеленянськоі' й Годубечської галузів р. Ка­м'янки в спаді лівого схилу під делювієм вапнякуватої і зеленої глини Мало не 1 М- грубости видко,оолітовий вапняк з рінню ооліту і від­битками великих Mactra й Trochus. Вапняки виступають приблизно на горизонталі 92 с. (мало не 196 м.).

Відел. 3. У верхів'ях балки, що впадає з лівого боку в р. Кам'янку кілометрів на 3 нижче від сполучення обох її галузів, розташоване с. Попелюхи. В нечисленних ярах схилів тут відслонені балтські породи, для характеристики яких наводимо правобережний яр най­ближчої до залізниці східньої галузі. Яр починається приблизно коло горизонталі 120 с. (255.5 м.) абсолютної висоти й одкриває (згори донизу):

1. Грубозернисті, місцями скісно верствуваті й вохристі піски, окремі зернятка яких складені з карпатської ріні…………………8,5 м.
2. Прошар  ніжних лоснякових, вохрястих пісків з рінню пісковику, мертелю і карпатською рінню................................... ………………….1м.
3. Білі дрібнозернисті піски.............................. ………………..8,5 м.
4. Зелена глина на 3 м. нижче мало не 1 м. груб, закрита, а далі її знову видно до 1 м. над дном яру.
5. Білі середньозернясті піски з зернятами карпатської ріні.

Ярки верхів'їв лівої західньої галузі Попелюшської балки, що починаються приблизно коло горизонталі 124 с. (264 м.) абсолютної висоти, показують під зеленавими, лосняковими пісками мало не 2 Мі видимої грубости—знову грзбозеркясті вохрясїі піски з зернятами і прошарками карпатської ріні. Видно щось із 3 м.

Трохи нижче балкою в тому-ж березі у великому яру видно зе­лені балтські піски та глини мало не 12 Метрів видимої грубости, а нижче з-під осипів щось із 1 м. виступає грубозернистий, місцями вохристий пісок з мергелястими і пісковиковими прошарками і кон-креціями. Видко мало не 3 м., а далі до дна балки осипи, серед яких іноді проступає грубозернистий   пісок з   дрібною   карпатською   рінню.

Відсл. 4. Нижче балкою розташований приблизно на горизонталі 112 с. (238,5 м.) великий осув (очевидно вже на середньо-сарматських глинах).

В схилі лівого берега р. Кам'инки, зараз же вище гірла Попе-люшської балки, розташований кар'єр РуДницького Гірничо-Вапкя-кового Комбінату Тульчинського Міспгоспу («Попелюшський кар'єр»). Перетин його згори донизу такий:

1)  Брунатний делювіяльний суглинок під невеликим ша­ром ґрунту близько 1 м.

2)  Зруйнований очевидно перевідкладений   на схилі ооліт 1,20 м.

3)  Нижче в стінці в 2,2 м. серед вапникуватої глини про­ступає окремими  брилами з виглаженою поверхнею білий щіль­ний, нерекристалізований мушликовий вапник високої якости, придатний на випал вапка. Це один з найкращих з нромисло-вогопогляду гатунків вапняку. Характер його залиганий окре­мими брилами очевидно є доказ його онкоїдкого походження, хоч рифотвірних організмів в  ньому  не спостережено через ве­лику перекристалізацію.   Делювіильна вапняку вата глина за­повнює порожниви  і дуплини в цьому ваиникові.

Нижче розташована похила площинка, під нкою знову в урвистій стінці видко:

4) оолітово мушликові й оолітово нубекулирієві вапники з ядрами і мушлями й особливо часто великих Масіта. Вап­няки верства  за верствою ущільнені.

Вапник з рідкіших прошарів досить поруватий, в ньому видно великі пори, що повстали по більшості від випаданги ядер Mactr,  і маленькі  зернисті.   Пори  заповнює  червона   глина.

Вапник ущільнених прошарів вживають на випал вапна й в цукровому виробництві. Особливо придатний для цукрова­рень горішній ущільнений прошар серії з численними ядрами Mactra.

В долішній частині серії проходить два прошари мало не 0,5 м. грубости з рінню темного вапнику. Горішній прошар (а) містить дрібну рінь і від удару дуже смердить гасом, через що здобув від робітників назву «керосинового каменю». В дру­гому прошарі (Ь) рінь темного вапняку велика, щось із 5—6 сантиметрів в діиметрі. Ці прошари також використовують, як сировину на вапно. Загальна грубість серії ……..7,2 м.

5. Щільний, дрібнозернистий, компактний вапняк …………..1,5 в.

Абсолютна  позначка долішньої площинки кар'єру—181.33 м.

В хімічній лябораторії ЦАХЛ аналітик М. Тодоров перевів аналізи вапняку з темною рінню з прошарів «а» і «b». Наводимо дані цих аналіз:

Назва шару	CaCO3	MnO	SiO2 цеоліт	Fe2O3	So3	P2O5	gO	Нерозч. осад	Орган. реч	Мінер. реч
Ооліт з дрібною темною рінню (а)	97,42	не знайдено	0,06	0,32	0,25	0,75	0,3	0,99	0,24	0,75
Рінь темного вапняку з шару «b»	95,54	не знайдено	0,07	0,41	.0,27	—	—	0,43	0,16	0,27

Хімічні  аналізи, як бачимо, не дають певної відповіді на запитання про походження гасового запаху, що його чути від удару по цих вапняках.

Табл. 2, фот. І.

Ні в якому разі причиною не є присутність Р₂0₅, як ми спочатку гадали, ще під час польових досліджень, звернувши: увагу на темне забарвлення вапняної ріні, бо % Р₂0₅ тут дуже малий. Мікроскопічне вивчення [шліфів з цих поріди перевів співробітник Н. Досл. Геологічного Інституту Л. Г. Ткачук. Наводимо опис вап­няку  темної ріні («Ь»).   Він являє собою ооліт (таб.   2,   фот. 1),   всередині зерен якого часті форамініфери, що поруч із спірорбисами, трап­ляються і серед цементної маси шліфа, яка складена по-більшості з вторинного кальциту.

1) Розрахунок СаСО₃ зроблений за СаО.

З форамініфер є міліолійи, рідше иубе-кулярії. Оолітини по-білльшості, заповнені мулуватим кальцитом В загальній масі шліфа досить рівномірно розподілені домішки оки­сів заліза. Ні вивчення показника променеломности за допомогою ме­тода Бореко, що його переводив Л. Ткачук, ні мікроскопічне дослі­дження, ні наведені хемічні аналізи не розв'язують остаточно питання про походження запаху гасу, що чути у вапняку від удару. На думку Л. Ткачука, він є наслідок присутносте органічних домішок ряда па­хучих сполук у формі колоїдів, і щсб дослідити їх хемічно треба зробити дистиляцію. Темне забарвлення вапняку залежить від наяв­носте; дрібнозернястого Мулуватого кальциту і від забруднености його різними домішками.

Відсл. 5. Нижче схили долини сильно покопані старими кар'єрами, засипані і заросли.

На спаді правого берега, трохи вище «газівки»¹) Гірничо-вапня-кового комбінату виходять білі кварцові піски в осииищах.

Нижче, в гірлі лівобережної балки Кам'янки, що починається в с. Ставках, розташований кар'єр Гірничо-Вапиякового Комбінату («Ставецький кар'єр»).   Тут видно (згори донизу):

1. Ґрунт............................................... ………………1—1,5 м.
2. Брунатна делювіяльна глина. Грубість її в західній частині кар'єру мало не 2 м., а в центральній багато менша.

3) Платівчастий ооліт; через умови розмиву видима гру­бість його в центральній частині кар'єру приблизно 4 м.,а в за­хідній мало не 2 м. Спідні 2 метри його в центральній частині кар'єру ущільнені і можуть іти на вапно.

4) Оаяітово-мушлякові й оолітово-нубекулярієві вапня­ки з ядузами Mactra Fabreana d'Orb., в центрі кар'єру по-бііьшості ущільнені, а в західній частині тільки верства за вер­ствою згущені, з рідкими поруватими прошарами. Пори в них заповнює червона глина. В середній частині товщі вапняки тут зросткуваті і мають, оолітову рінь. Тут знайдено зросток щось 0,8 м. в діяметрі нубекулярієво-серпулевого вапняку. Цей шар вже розроблюють на вапно. Загальна грубість бли­зько...........................................................………………6 м.

5. Озлітово-нубекулярієво-дсритусові щільні вапняки (з рештками Mactra, Cardium, Ervilia, Tapes; нубекулярїі переважно в уламках і мало помітні через перекристалізацію). Особливо міцні верхні 0,75 м. вапняку, а на споді в ньому про­ходять поруваті прошарки, почасти з рінню темного вапняку, а також промір від 0,7 до 0,3 м.  грубости щільного вапняку «тріскуна», що потріскує у випальній печі і на вапно негодящий.

1) Вапнярка фабричного типу.

До центру він виклиновується. Рінь темного вапняку видко також і в горішній частині шару. Тут знайдено зростки-в 0,6 м. в діяметрі  пухкого, зернястого,   дуже ніздратого вапняку.

Вапняки цього шару найкращі на вапно, вміст СаС0₃ в них за аналізою Тодорова—90,64% ¹)> грубість…………………4,45

6)  В центрі кар'єру видно в ямі, що розташована в під­лозі вибірки, оолітовий вапняк з рідкою рінню темного вап­няку. Видно……0,5 м.

7)  В гірлі балки на споді схилу проступають білі піски, а в спаді протилежного правого схилу долини Кам'янки видно зросткуваті пісковики приблизно   1,5 м. видимої грубости.

В правому березі долини вище гірла Ставецької балки розташо­ваний другий «Ставецький» кар'єр Гірпичо-Вапнякового Комбінату. Він одчиняє аналогічну серію. Грубість відчинена в ньому—2,3 м. Загальна грубість вапняків, що розробляє кар'єр,—9,95 М. Підняття долішчьої видимої межі вапняків, що тут розробляють над дном до­лини,—12,9 м.

Відел. 6. Нижче, зараз же вище с. Христища в лівому березі долш.и Кам'янки, розташований вже покинутий досить великий кар'єр. Він відкриває ту саму серію вапняків, що й перші кар'єри. Грбість від­криття в ньому мало не 3 метри. Загальна грубість вапняків, що розроб­ляє кар'єр, 9,5 м. Грубість оолітово-мушлякової серії з ядрами Mactra Fabreana, що відповідає шарові 4 попередніх кар'єрів, тут трохи зменшена. Ця серія тут виявлена м'якішими вапняками з меншою кількістю ущільнених прошарів, особливо в північній частині кар'єру. Це є,  очевидно, причина того,  що кар'єр залишили.

Абсолютна позначка долішньої видимої межі вапняків в кар'єрі —176,08 М. Підняття її над дном долини—14,7 м. Нижче кар'єрус'хил засипаний   його відвалами.

Напроти, в невеличкому ярочку правого берега, видно як товща вапняків, що відповідають вапнякам кар'єру протилежного берега,— налягає на біті кварцові піски. Видима грубість пісків тут невелика через кепський  стан відслонення  (щось із 1 м.)

Вапняки зі складу товщі, що налягають, на піски,—щільні й зро­сткуваті, поруваті вапняки онкоїдного типу. Грубість їх мало не 1-м. Межа цих вапняків і піску нерівна. Абсолютна її позначка—175,83 метра.

Відсл. 7. Трохи нижче долиною в розчистці нарівні руба пра­вого берега залягає під шаром ґрунту в 0,6 м. грубости—глиня­стий, червоно-брунатний суглинок, з вицвітами солів. Видно 2,2 м. Нижче йде вохрясто-брунатішй річковий кварцовий пісок з кварцо­вою і карпатською рінню і рінню вапняку й пісковику. Пісок зверху розмитий. Такий самий річковий пісок видно і на схилі.

1) Розрахунок СаСОз зроблений за СаО.

Мал. № 20

Терасові  річкові поклади  налягають   на   середньо-сарматські  ваі -няки, дуже розмиті з поверхні,   що  надто нерівна. Абсолютна висота. на якій 'зустрінуто терасові поклади,  мало  не  199  м.,   а підняття її над дном  долини  дорівнює  приблизно  40  м.   Насподі  схилу   нижче видно мало не 2,5 метр,  щільних ніздратих вапняків з Trochus podo-licus Dub. й .інш.  Нижче йде шар білих кварцових пісків,  що налягає на зросткуваті ніздраті поліну ваті пісковики, в долішній частині  пере­творені на піскуваті ва­пняки.   В них ядра й рештки Mactra Fabreana d'Orb.,   Trochus   podo-iicus   Dub.   Tapes   gre-garia Partsch, Buccinum, Cardium, Ervilia і квар­цова рінь. На поверхні іноді  видно    скоринку пустинного засмалення, знайдено   такожі   неве­личку печеру  видуван­ня.

Пісковики ff наля­гають на кепсько від­слонені піски, в осипах. Дно долини на описано­му обрубі увесь час су­хе. Струмок в ньому по­чинається трохи нижче, перед самим селом Хри-стищем на рівні 155,94 м. абсолютної висоти. Тро­хи нижче зі споду пра­вого берега зрозколинив щільному вапнякові витікає на рівні річки дуже джерело напорного типу¹). Відсл. 8. В північній окраїні с. Христища амфітеатр правого бе­рега дає таке відслонення (див. малюн. № 20). Під делювієм червоної піскуватої глини, зеленої середньо-сарматської глини, а також лс-снякового  піску  мало   не  3  м.   видимої  грубости   залягають:

1. Зросткуваті щільні  ооліти, в горішній частині платїв часті, в середній—поруваті. Пори заповнює червона глина. На низу в них знайдено округлий зросток вапняку онкоїдного типу. Грубість 14,15 зй. Абсолютна позначка верхньої межі  199,45 м.       

1) Нижче в тому ж і протилежному березі річки виходить низка джерел. Ми не будемо їх описувати, як і взагалі всі джерела району, торкаючися тільки де-яких, тому що гідрогеологічні дослідження тут вже перевели від ГОвнічн. Меліоративн. Організації НКЗС восени 1928 р. геологи Л. Наманім і М. Фремд.

2) Оолітов о-мушляковіі, почасти, оолітово - нубекулярієві зросткуваті вапняки з поруватими рідкими дільницями і оолі­товою рінню. В горішній, середній і долішній частині шару трапляються еліптичні жовна до 0,7—0,9 м. в діяметрі по­руватого, місцями ущільненого і му шишкового вапняку онкоїд-ного типу. В складі його беруть участь спірорбиси і, можливо, нуберкулярії.................................................................... ……………….7,3 м.

3) Оолітово-мушлякові вапняки з відбитками і ядрами Mactra Fabreana d'Orb., вгорі щільніші, внизу верства за верствою пухкіші. В них є рінь темного вапняку і видно 2 про-шари  поруватого  вапняку,   фавністичний склад  яких  трудно -визначити через перекристалізацію.....3,5 м,

4) Дрібно-зернястий білий  пісок......................……………..5,58 м.

5) Оолітово-нубекулярієвий грубо поруватий вапняк з численними відбитками. Mactra Пори заповнює білий пісок…………….1,30 м.

6) Білі кварцові пісковики, вгорі грубозернясті, з квар­цовою рінню..................2,7 м.

7) Оолітовий пісковик з кварцовою рінню і рештками ве­ликих Mactra, що донизу переходить в зросткуватий полі ну ва-тий пісковик. Видима грубість мало не 3 метри.

Трохи південніше видно, що цей пісковик похилений на південь, а ще далі  на тому ж схилі він похилений на північ.

Відсл. 9. В середній частині села, нижче правобережної балки, на правому схилі якої стоїть церква, правий схил долини утворим довгий витягнутий ріг. Зараз нижче його з лівого боку в річку впадає старий яр, який дає досить кепські відслонення.

1) Вгорі правого схилу яру розташований невеликий селянський кар'єр, в якому видно мало не 1,3 м. ущільнених мушляково-оолітсвих вапняків з ядрами Mactra,  Trochus, Cerithium. За старих часів їх палили на вапно.

Такі самі вапняки виступають величезною скелею в 7 м. зав­вишки вгорі лівого берега долини річки трохи вище описаної балки.

2) Нижче кар'єру, в урвищі правого схилу яру видно вгорі середньо-ущільнені детриту сові вапняки, а нижче поруваті зросткуваті ооліти з ядрами Mactra. Пори заповнює червона глина. Місцями в цій товщі видно поруваті зростки онкоїдних вапняків. В правому березі яру, в горішній частині вапняків видно спад в напрямку до верхів'їв яру.

3) На споді описаного урвища правого берега відслонені зростку-ваті білі полінуваті й схожі до бісквітів кварцові пісковики мало не 1,5м. грубости. Щовище|вони поступінно переходять в накривну породу.

Добре видно в середній частині яру, що пісковики похилені в бік правої стінки яру під кутом мало не 20^о1).

Дно яру в цій частині течії теж похилене в тому ж    напрямкові, через що вода підмиває праву стінку  яру, яка   тут утворює   дашок.

4) На самому ж дні яру  відслонена  платівчаста,   токкосмугнаста стьожкувата глина з прошарками вохрясто-зеленими   і   брунатними. Поверхня  її утворює рівні  площини, теж   похилені в  той самий бік, що і пісковики правої   стінки   яру.   Простягання   їх   SW   265°,   спад майже на північ (NW3550 під кутом 20°). В другому ж  місці  змірено простягання NW2850 зі   спадом   N0   15°   під кутом   20°. Щілинами глина розбита на брила ромбічної   окрсмости.

5) В лівому ж боці яру на споді його відголений щільний оолітово-мактровий вапняк до 2 м. видимої груб'ости. В одному місці на лівому боці яру видно, що до цього вапняку притулена насунута на нього стьожку­вата глина. Грубість її дуже невелика, місцями вона зовсім розмита. На лівому березі яру, не зважаючи на кепські відслонення, видно, що на рівні вапняків, відслонених в правій стінці яру, проступають білі піски. Ці білі піски, як показують відслонення в горішній частині с. Хри-стища, залягають нижче вапняків, отже присутність їх в даному разі на одному рівні з .вапняками каже про наявність скиду. Вап­няки правого берега яру належать очевидно до зануреного крила скиду. Чи були в той же час підняті породи лівого крила скиду—ска­зати трудно. Скидові явища виникали, очевидно, в супроводі пліка­тивних дисльокацій, наявність яких підтверджують похили у вапня­ках, зроскуватих пісковиках і глинах. Цілком можливо також, що тут ми маємо справу з комбінацією плікативних і диз'юнктивних порушень—аУїексурою. Але ж, відслонені я в такому^ кепському слані, що трудно дати якісь певні висновки.

Відсл. 10. Лівий берег Кам'янки в долішній частині села Христища прорізує чималий ярок, що дає такий перетин: у верхів'ях його видно делювій зеленої середньосарматської глини і ріні вапняку. Далі відслонені  згори  до низу:

1) Верствуваті оолітові вапняки з мушлями і ядрами Mactra Fabreana d'Orb і рінню темного вапняку в середній частині товщі. В го­рішній частині вони часто звітрігі, а в долішній досить щільні.

2) Груба товща зросткуватих оолітових і оолітово-нуберкуля-рієвих вапняків з рештками великих Mactra й іиш. і порами, що в го-ріншій і середній частині товщі заповнені червоною глиною. Вгорі вапняки складені розташованими у безладді зростками, а на споді ущільнені, але ж і тут трапляються поруваті дільниці зернястого ооліту, в якому зрідка видно нубекулярій.

3) Білий кварцовий, зросткуватий пісковик невеликої грубости. Від його звітрювання вздовж схилу утворюється жолобок.

1) Добре змірити його не було можливосте через відсутність площин.

4) Невеличкий прошар оолітового' вапняку з кварцовою рінші й кепськими рештками фавни.

5)  Нижче іде досить груба товща пісків, вгорі оолітово-кварцо­вих, нижче кварцових, що дають осипи. Тут проглядає прошар піско­вику з фавиою, що не добре зберіглася.

6) Пісковики й ооліти з ядрами і відбитками Mactra Fabreana d'Orb., Trochus podolilus Dub. , Tapes gregaria Partch. Вгорі піско­вики зросткуваті, схожі до бісквітів.

7) Досить щільні, верствуваті   пісковики. Видно мало не 1   метр.

Відсл. 11. Вгорі   протилежного схилу долини,  на  рівні  її рубав тому ж долішньому кутку с. Христища в шурфі видно:

1) Червоно-брунатну глину з журавчиками  CaCO_s  мало не 3 м.

2) Поступінно донизу глина переходить в глинястий брунатно-вохрястий пісок.................................................... ……………….0,8 м.

3) Річковий, грубо-зернястий, кварцовий жовтаво-вох-рястий пісок, окремі зернятка якого складені з карпатської ріні.  Видно……….0,6 м.

Горішня поверхня піску носить ознаки розмиву, біля неї розта­шовані лінзи червоної глини і глинястого брунатного піску. Рядом на схилі в рівчаках також видно червону глину і розсипища річко­вого піску з карпатською рінню. Ця рінь залягає, очевидно, на споді терасових покладів, до яких розчистка не дійшла,—над поверхнею вапняків. Остання виступає вже метрів на 1,5 нижче дна розчистки. Отже можна гадати, що грубість терасових пісково-глинястих покладів : тут максимально 2 метри. Але-ж поверхня вапняків нерівна, тому що в другому місці вони проступають і на 1,5—2 метри вище від дна розчистки. Абсолютна висота терасових покладів приблизно 198—199 м., а піднесення їх над рівнем дна долини Кам'янки—мало не 50 метр.

Нижче на схилі відслонена аналогічна до протилежного берега груба товща вапняків, але загалом щільніша. В них зустрінуто рінь ооліту і темного вапняку, а також округлі зростки вапняку онкоїд-ного типу, побільшості ущільнені, тому трудно визначити, з чого вони  складені.  Очевидно, тут   є нубекулярії і почасти спірорбиси/

Відсл. 12. Недалеко південного виїзду з с. Христища в розі правого берега виступають в долішній частині його осипища кварцових бі­лих пісків, серед яких видно брили зросткуватого пісковику,' що схожий до полін та бісквітів.

Трохи нижче річкою до того-ж правого схилу притулений неве­личкий горбок. На споді його видко ооліти з ядрами Mactra, похилені в бік илято.

Відсл. 13. Нижче села Христища, близько до пригородів села Дмитрашківки, схили долини гарних відслонень не дають і закриті побіль­шості лісом. В північній його частині  зараз нижче лівобережної ведикої балки,  внизу лівого берега видко два невеличких  відслонення, що  показують отакий   комбінований перетин.

Вгорі відслонені, грубі зростки білих кварцових полінуваткх пісковиків, що налягають на досить грубу товщу оолітсво-мушля-кових вапняків і оолітових пісковиків. Місцями в них видно квар­цову, рінь і альвеолі звітрювання, а також знайдено печеру звітрювання.

Нижче відслонені оолітово-мергелясті, досить пухкі, дуже піску­ваті вапняки з відбитками кардид і Ervilia.

В підошві схилу розташована невеличка криниця. До протилеж­ного берега притулений невеличкий горб, що піднятий над рівнем річки метрів на 8—10. Відслонень він не дає.

В районі лісу тільки вгорі схилів видно брили середньо-сармат­ського вапняку. Де-які з них придатні на вапно (в районі колишнього папського саду). Скочені брили вапняків вкривають спідні частини схилу на північній окраїні лісу.

Відсл. 14. Багато нижче річкою біля першого, починаючи від колишнього панського саду, млина,;—на правому березі знову видно терасуватий ріг, що притулений до схилу. В ньому місцями відсло­нені тільки делювіяльні брунатні суглинки. Вгорі схилу долини видно  досить   пухкі   оолітові   вапняки.

Відел. 15. Далі, вниз річкою виходи вапняків численніші. Перед другим млином амфітеатр правого берега увінчаний вгорі величез­ними скелями вапняку, що стоїть прикрими стінками до 12 М. висоти. Вони забарвлені в долішній частині пустинним засМаленкям, мають гарно відпрепаровані верстви, альвеолі й кишені звітрювання, а та­кож кілька печер, завширшки приблизно до 1,5 м., а заввишки й зав­глибшки до 1 метра. Ці скелі складені з оолітово-мушлякових вап­няків, побізгьшості ущільнених окремими прошарами від 1 до 1,5 метра грубости. Лінзами в 0,3—0,4 м. пересічної грубости у вапняках трап­ляються  ооліти з дрібною рінню темного вапняку.

Відсл. 16. В правому березі долини зараз вище гирла балки Довгої, що впадає в річку в північному передмісті села Дмитрашківки, ви­ходять численні брили середньо-сарматських вапняків, що почасти скотилися і некорінні. Ці вапняки оолітово-нубекулярієві і Мушля-ково-детритусові. Особливо часто остання відміна трапляється в до­лішній частині виходів. Тут вапняки побільшості перекристалізовапі. тоді як: вгорі вони, загалом кажучи, не такі щільні, і згущені тільки окремими прошарами. Тут трапляється рінь темного вапняку. Іноді вапняки верхів серії поруваті, іноді нагадують ту м'яку відміну вапняків, що можна розпилювати пилкою і що йде на будівлю під назвою тесового каменю.

В  горішній  і долішній  частині  виходів  видно   зросткуваті, пору­ваті мушляково-нубекулярієві вапняки онкоїдного типу з ядрами Modiola. Ці зростки  із спідньої частини  виходів   невеличкі  і досить ущільнені, тому трудно встановити,  з яких  організмів  вони  складені.Але ж в шліфі тут знайдено уламки ьнубекулярій і міліоліди. Конста­тована також присутність спірорбисів.

На споді виходів вапняків видно платівчасті  ооліти  з  оолітовою рінню, а нижче серед осипів виступають оолітово-кварцові пісковики.

Нижче балки Довгий  Яр оішоїдні вапняки теж виступають бри­лами в горішній і долішній частині схилу. Складені вони побільшості спірорбисів.

На споді правого берега, в гірлі  балки Довгий  Яр,  відслонені кварцові піски, нанизу дрібно-зернясті, лоснякові, що

6) Сіраво-брунатні, вапиякуваті піски з тоненькими проверстками пісковику і трьома прошарами з фавкою, переважно церитів. З церитів найчастіші Cerithium mitrale Eichw. і є рідкі С. rubiginosum Eichw. Інші роди представлені рідше. Це своєрідні, масивні трьохкутно-чотирьохкутної форми невеличкі Tapes sp., Cardidae, Ewiiiapodolica Eichw, Madiola volhynica Eichw, Mactra cf. fragilis Lask, Hydrobia sp,' Trochus pictus Eichw й інші невеличкі трохіди, Buccinum duplicatum  Sow й  ін.

В долішньому нроверстку є тільки церити й Ervilia podolica Eichw. мало не.................................................................................... ……………….8 м.

7) Кварцові піски, вгорі з фавною, нижче німі. Церити тут Майже зовсім відсутні, а разом з кардидами, Buccinum sp, Buccinum dupli-catum Sow.,

Trochus pictus Eichw, своєрідними Tapes, Ervilia podc-lica Eichw., зустрічається також Mactra fragilis Lask, M. cf. fragilis Lask, M. podolica Eichw., Donax dentiger Eichw., Solen sub fragilis Eichw., Bulla Lajonkaireana Bast. Тут знайдено також один екземпляр Murcx sublavatus Bast. Загальна видима грубість мало не .... 5,10 м.

На споді схилу видно невеличкий горб-терасу, що піднятий над річкою метрів на 7. В схилах його іноді видно білий пісок і зростку-взтий пісковик. Аналогічний горб видко на споді правого берега річки.

Відсд. 23. В ярочку у верхів'ях великої балки—лівобережного допливу р. Кам'янки, в гирлі якої розташований сад Дмитрашків-ського   радгоспу,—відслонені:

1) Грубозернисті і дрібнозернясті, скісно-верствуваті вохрясті   піски Nj з кусочками московіту і дрібненькими   зерг.ятками   карпатської   ріні; видно мало не………………………………………………….8,5 м.

2) Сторцова зелена глина з вапняковими когкрсціями; видно приблизно 4 м. Глини виходять метрів на 4 вище горизонталі 238,5м. абсолютної висоти, на якій на дні балки є криниця, і спричиняються до утворення  тут  великого  старого   осува.

Відсл. 24. Правий схил р. Кам'янки в долішній частині с. Кукулів напроти «Гольм» лівого берега прорізаний низкою ярів. Перетин схилу вище урочища  «Магдині  Валки» (зверху вниз) такий:

1) Під делювієм зеленої глини' і брунатного суглинку відслонені верствуваті детритусові вапняки з численними дрібненькими Hydrobia, іноді Scrpula і рештками уламків моховаток, сглрорбисів і нбекулярій, а також зел:єною фавною великих Turbo Omaliusi d'Orb, Turbosp. Tapes gregaria Partch, Trochus sp., Trochus ct. Cordeireanus d'Orb,Mactra Fabreana  d'Orb.—5,10  м.

2) Нижче закрито мало не 4 метри. Іноді на схилі тут помітні платівчасті, трохи мергеле.ЕІ вапняки, а також виходять місцями простий дрібнозернистого, щільного мергеляетого, з поверхні дуже ніздратого вапняку мало не 0,25 м. видимої грубости. Долішня ча­стина серії утворює вздовж схилу невеличкий приступок складений з щіль­них, лупакуватих, пісково-мерге.т ястих вапняків з відбитками церитіві ядрами дрібненьких Mactra- На самому споді проходить прошар пухкого, зросткуватого, досить м'якого мергелю. Загальна грубість приблизно   6,8   м.

3) Товща ясних, рідких, іноді піскуватих мергелін з тонегькют прошарками і зростками мергеляетого пісковику і щільного вапкнку. Вгорі в ній знайдено кілька великих Planorbis і limnaeus, а нижче дрібненькі численні своєрідні Mactra, а також Hydrobia sp. і Spirorbis. Трохи нижче в породі утворюють невеликої грубости проверсток не­величкі Cardium 5,3м.

4) Досить м'який, мергелястий му штиковий вапняк з числен­ними великими Tapes gregaria Partch,  Mactra Fabreana  d'Orb., Turbo Omaliusi d'Orb., Buccinum duplicatum Sow, Buccinum sp., зрідка маленькими Tapes ct, vitaliana d'Orb., Tapes sp., Donax sp., Trochus sp„ Madiola volhynica Eichw,, Ervilia podolica Eichw., Cardium Dengingni Sinz., Cardium sp., Cerithum disjimctum Sow, Cerithium rubiginosum Eichw., Cerithium sp., і уламками Schisoporella variabilis Reuss.

Вапняк побі.їьшості закритий....................................1,3 м.

5) Щільний вапняк, вгорі мушляково-оолітовий, на низу ооліто­вий, місцями зросткуватий і поруватий, можливо від присутносте мохо­ваток. В ньому дрібна кварцова і велика оолітова рінь і, на споді,— рінь онкоїдного вапняку. Вгорі у вапнякові відбитки Cardium sp., Tapes і церитів, а в спідній частині проходить прошар від 0,3—0,80м. грубости щільного мергелю з численними церитами, особливо Cerit­hium mitrale Eichw. і величезними, опуклими Cardium з рідкими, J дуже опуклими ребрами    3,5 - 3,7 м.

6) Німі піски, вгорі з прошаро .і вапнякового, місцями оолітового пісковику, на низу з проиіаром грубозернистого мушлякового кон­гломератового пісковику з кварцовою рінню …………………….7 кет.

7) Дрібнозернисті  кварцові піски  в осипах з прошарками квар­цової ріні і рідкою, тоненькою фавною, що недобре зберіглася Mactra fragilis Lask., Ervilia podolica Eichw, тоненькі Tapes gregaria   Partch., Tapes sp., Donax sp., кардид, Hydrobia. Видно............................................. 4,5 м.

Нижче закрито до рівня тераси, що кепсько виявлена, і облямовує схил. її схил теж закритий. Південніше зпід осипів цього шару висту­пають ніжні лоснякові піски. В одному місці зпід осипів пісків ви­ходить  чимале джерело.

Відсл. 25. Нижче долиною в урочищі Магдині Балки вгорі того ж схилу лежить величезний старий осув, вкритий горбами, де відсло­нена брунатна делювіяльна глина і зсунута зелена середньо-сарматська глина. На схилі долини нижче осува схили вкриті осипами абоделю-віяльним  брунатним  суглинком.

На схилі плято в боковій стінці осува виходять онкоїдні, досить щільні, сірі вапняки. В них добре видно рештки моховаток і непра-виїьні дільниці мушляково-Моховаткових вапняків з Modiola volhy­nica Eichw. і МісгорогеІІа terebrata Sinz., ущільнені неправильної форми сіраво-зеленавими дільницями, що розподілені зернястими порами. Місцями мушлякові дільниці більш згущені, компактні. Місцями помітно округлі отвори, вкриті вапняною скоринкою до 10 см в діяметрі. Такі отвори бувають завше у вапняках концентричної будови, і свідчать про подібну структуру вапняків виходу. Видно  - 3,5—4 м.

Відсл. 26. У верхів'ях балки правого берега, що проходить коло південної межі с. Кукулів з с. Балган («яр Когутків») теж розта­шований невеличкий осув, а нижче відслонені сірі, масивні, місцями зросткуваті онкоїдні вапняки, щільніші за рифові вапняки урочища Магдині  Балки.

В споді виходів місцями видно детритусові верствові ваііняки з великими Tapes gregaria Partch., Mactra Fabreana d'Orb., Turbo Oma-liusi d'Orb., які відповідають вапнякам вгорі схилу вище ур. Маг-дині Балки. На них  і наросли рифові вапняки. Видима грубість онкоїдів……6 - 8 м.

Нижче дуже кепсько відслонені в річищі балки мергелясті і піс-козо-мергелясті породи, що вкривають сіраво-брунатні і білі глинясті мертелі, вгорі з гарними Trochus podolicus Dub. Грубість приблизно 1,5—2 м. Води з їх поверхні вкупі з водами з середньо-сарматських глин верхів'я утворюють на дні яру струмок.

Нижче відслонений глинястий зеленаво-вохрястий, стьожкуватий пісок, розбитий розколинами простягання NW308⁰ і N018° під ку­том 65°, і похилений в одному місці на SO 153° під кутом в 5° з про­стяганням SW243⁰. В інших місцях порода ти ьки мало хвилясто зігнута.

Грубість приблизно…………………….................1 м.

Нижче відслонені зросткуваті мергелясті, місцями ущільнені вапняки онкоїдного типу з Modiola volhynica Eichw. (1,5 м), що пере­ходять до низу в зросткуваті дереву ваті оолітово-кварцові пісковики з численною   кварцовою   рінню.    Нижче  пісковики    скісно-верствуваті й утворюють прикре урвище. Грубість приблизно……………….4,5 м.

Окремі величезні брили пісковиків похилені, або зовсім скоти­лися і утворюють в гірлах яру страшенний хаос   уламків.

До похилів пісковиків спричинилися, очевидно, як ерозійні, так і тектонічні  явища.

Нижче в урвищі пісковикам підлягають грубоз.ернясті піски.

Видно Мало …………………………………………7 м.

Відсл. 27. Схил лівого берега р. Кам'янки в долішній частині с. Ку-кулів і горішній частині с. Болган являє собою величезний рифовий пасив. Він має назву Гольми. Тут розташовані відомі місця ломання вапняків як вздовж схилу біля рубу, так і на плято в смузі до 200—250 м. завширшки. Ями на полі побільшості відслонюють тільки ґрунт і вап­няковий груз колишніх відвалів, або зруйнованого вапняку. Видима грубість його в Кукулянській частині Гольми мало не 2м_м в Бойгак-ській 3—4 м. Ями досить численні, особливо в Волганській частині Гольми. Остання також більше знижена. На Кукулянській же частині Гольми розташовані й кращі каменярні.

В північній її частині міститься старий, великий осув, де шдно тільки делювіяльні суглинки. Поверхня його нижче від сусідніх частин схилу, де підняття онкоїдних вапняків очевидно більше, ніж В районі осуву. Каменнярні вгорі схилу Кукулянської Гольми розта-Ішовані побільшості в два рівні. В одній з найбільших копалень північніше осуву грубість відкриття (ґрунту і грузу зруйнованого вап­няку) щось зо 2 м., грубість щільних онкоїдних вапняків мало ке 4—5 м., але ж в каменярні нижче на схилі видно ще мало не 4—3,5 м. цільного вапняку.   В  каменярнях південніше  осуву  вгорі   езшлу   гру бість відкриття до 3 мі а щільних вапняків 3,5—4 мет.,але-ж нижче водній з копалень видно щільніші вапняки, до 6—7,5 м. видимої грубости.

Табл. 2, фіг. 3.

Табл. 2, фіг. 4.

Найкращий камінь з копальні Григорія Кузьмикського. видима грубість його 4,73 м. під вапняковим грузом в 2,15 м. і ґрунтом  в  0,7  м.  грубости.

Вапняк Кукулянських копалень є щільна, компактна сіра маса, місцями із зернястими порами. В шліфі (таб. 2, фіг. 3,4) видно, що вій складений з дуже рясних міліолід та інших форамініфер і частих невеличких зростків і уламків літотамній. Рідше зустрічаються мо-ховаткові дільниці й уламки нубекулярій, є дрібні гастероподи й досить часті спірорбиси. Літомтамнієві клубки іноді оплітають уламки нубекулярій і моховаток. Цемент породи з вторинного каль­циту, а місцями—з мулуватого. Іноді видно оо-пітини. За складом цей» вапняк і онкоїдні вапняки Микитівської Гоііьми належать цілком до одного типу, в Кукулях тільки переважають форамініфери, а в Ми­китівні моховатки. Хемічна аналіза кукулянського ваги яку висвіт­лює його високе промислове значіння, як вапнякової сировини. Наво­димо цю аналізу, що її зробив М. Тодоров.

СаСОз1)	SiOs цеол.	so3	Р205	R203	МnО	М £0
91,16	немає	0,18	0,04	0,03	0,77	3,30

Місцями у вапнякові видно щільні або рідкі, мушлякові, мохс-ватково-мушлякові або адушляково-нубекуярієві дільниці. В ка­менярнях північніше від осуву (особливо в великій) з пухких дільниць цього вапняку зібрано численну фавну Кишенівського типу, петг-важно з Тгоспід, фазіонель, рідше буксинід, частих, великих Modiola volhynica Eichw., тонких, ззаду розширених великих Tapes vitaliana d'Orb., Tapes gregaria Partch. й інш. Місцями мушляки переходять в  грубозернясті   оолітово-нубекулярієві   ваш яки.

В щільних вапняках великої копальні північніше осуьу є ве­ликі (до їм. в діяметрі) концентричні зростки щільного, масив­ного вапняку. В центрі їх вапняк пухкіший мергелюватий, з Місго-porella terebrata Sinz. Місцями в дільниці Й великі зростки рідкого моховаткового вапняку з концентричних, багатошарових колоній Місго-porella terebrata Sinz. В зернястих порах тут видно численних сг.ірор-бисів.

В одній з каменярень південніше осуьу щілини у вапнякові заповнює зелена глина. Місцями вапняк тут рябий, в ньому видно хвилясті й округлі білі дільниці з перекристалізованих Microporella terebrata Sinz, що оточують темні брунатні дільниці. В ш л і ф і видно, що вони складені з  зерняток мулуватого кальциту. Цей вапняк дає чорне вапно, й  у  виробництві  його  не  вживають. 

1) Розрахунок  СаС0₃ зроблений за CaO.

Очевидно, негативну ролк тут грають домішки заліза. Хімічна аналіза цього вапняку за М. То доровим така.

На споді копалень, вгорі схилу південніше осуву проходить трохи похила тераса, а нижче схил закритий травою і відвалами каменярень (20 м.).

Тільки  місцями  тут  відслонені  досить   м'які,    грубозернисті нубекулярієво - моховаткові вапняки, а нижче  щільніші, оолітово - мушлякові й ооліттово-нубекулярієві. На схилі знайдено уламок Schisoporella variabilis Reuss.

Нижче видслонені дуже перекристалізовані, щільні білі мушляково-моховаткові вапняки ................................................ 5,95 м

Далі вздовж усього схилу проходить прикра стінка в 14 м. заввишки складена

1) вгорі з сіравого, масивного, онкоїдного вапняку (1,5 м.), а нижче

2)  верствуватцм, поруватим Модіолово-моховатковим вапняком, місцями дуже поруватим, де гарно видно Modiola  volhynica    Eichw.

І  дрібненькі тоненькі Sechisoporella teres Eihw. Місцями, особливо знизу вапняк дуже білий і щільний.

У вапняках є великі концентричні зростки (до 1,5—2 м. в дія-метрі) з порожнявами усередині.

В  центрі південної частини схилу цей  шар утворює  нібито син клінальний прогин,  заповнений  щільним вапняком накривного шару. Але ж, це є наслідок своєрідности  форм  залягання  й   перекристалі­зації рифових вапняків, а не тектонічне явище. В каменярнях Кишенева А. Пг Іванов²) такі ж явища вважав за наслідок діяння екзокінетичних сил. Р. Виржиківський³) потім довів  їх  рифове   походження.
Грубість  шару ч. 2 мало не.........................................3,5 м.

3)  Долішні 9 метрів стінки складені моховатковими, му шлако­вими і масивними міцними вапняками, що місцями великими дільни­цями Мають компактну будову, здебільшого ж, особливо нанизу, поруватимй. Залежно від форми nop поверхня вапняку надзвичайно своєрідна, вкрита або округлими горбочками, або тоненькими ущіль­неними, заокругленими гілочками, або корою з тонких, довгих, ве­ликих пучками зібраних виростів (мал. ч. 22). Ходи проміж ними мають похил вглиб плято. З поверхні вапняки вкриті пустинним засмаленням. В одному Місці в них видно велику еолову печеру-дашок.

1) Розрахунок Са С0₈ зроблений за СаО.

2) А. П. Йван о в. К истории сарматского моря. Bull. Soc. natur. de Mascou.  1894 p., стор.  10—11.

3) P. Вмржиковский. .Новая гряда сарматских риф.ов.известня-ков etc., стр.  14. Окремий відбиток з вип. 11 Вістника Укргеолкому, 1928

Нижче схил закритий травою до рівня широкої тераси, що обля­мовує тут схил, і по якій проходить .дорога з Кукулів на Болган. Ця тераса тільки місцями рівна, побільшості ж має вигляд неправильно горбастого приступка¹), що підіймається над другим подібним гор­бастим терасуватим нриступком, який облямовує схил зі споду. Обидва приступки дуже  нагадують  скидові  тераси  в  Микитівні.

В схилах приступків виходять онкоїдні моховатковс-мл іш яксвї щільні вапняки з спірорбисами. В середній же частині схилів долішнього приступку виходять невеличкі брили дрібнозернистих щільних вапня-ків, похилені на SO 153° під кутом 35—55°. Місцями спад SO 160°, або  на південь ²).

Мал. № 22.

Відел. 28. У верхів'ях одної з галу зів Окпицькоїбалки (яр Кисерняю) на землях колгоспу с. Дмитрашківки, трохи нижче фільварку колгоспу палять вапно в невеличкій натгальній печі з вапняку, що його б'ють в  цій самій  балці.

На правому березі її, трохи нижче вапнярки виступають кулясті зростки моховаткового, досить поруватого, ваш яку до 1,5 м. в віяметрі. Вони підняті над дном балки метрів на 4.

Нижче в тому ж схилі відслонені зросткуватими брилами мохо-ваткові і мушляково-моховаткові  вапняки. В середній  частині виходів вони перекристалізовані і досить  щільні, але ж поруваті.  Видима грубість   виходів   мало   не   15—16   метр.

1) Нерівний характер поверхні може бути скоріше всього наслідком ерозії, але ж до цього могли спричинитися також і онкоїдні вапняки, що складають приступки.

2) Ці поміри приблизні, бо поверхня вапняків не дає зовсім прямих, ие зглажених водою, площин.

Мал. № 23.

За вказівками селян,  вапняки  цього виходу не придатні на ви­пал вапна. Але ж на нашу думку це стосується  очевидно до nopватих вапняків з середньої частини виходу, а щільні долішні й, особ­ливо, горішні вапняки є задовільна сировина для вапна.

На лівому березі, напроти вгорі схилу кілька (3-4) ¹⁾ каменярень розробляють сіравий і сіраво-брунатний онкоїдний вапняк типу Кукуляської Гольми. У відвалах північної каменярні зібрано численну фавну трохід   Кишенівського типу.

Видима в каменярнях грубість вапняку псбільшості приблизно 4 метр, іноді 5—5,5 м. Грубість відкриття 1,5—2 метр, (ґрунт і гру з звітрілого вапняку). Каменярні розташовані або безпосередньо під рубом, або метрів на 2—4 нижче його, тому загальна видима грубість щільного вапняку, шовонивідслобюють,ємалоне 8—9 метрів. У верх­ніх каменярнях вапняки рідкіші, ніж в долішніх.

Нижче, в долішній частині лівого схилу відслонені мушлякові і мохо -  N ваткові вапняки. Вони побільшості поруваті й досить м'які, особливо вгорі.

Порід Української Кристалічної вісі на дослідженому терені ніде не зустрінуто. Відомо із даних попередніх досліджень—Баборта  де Марні, Алексєєва, Красівського, Виржиківського й інших, що окраїнні південно-західні  виходи  кристалічних порід  на   Поділлі   розташовані біля Ямполя на Дністрі і понад р. Марківкоюі Яланцем, в с. Шумах і сгКочківиі. Звідси на південь і південний схід, як і на захід, поверхня кристалічних  порід   швидко   знижується, і  прикрита грубою пово­локою осадових Покладів. В літературі немає даних, які-б ілюстру­вали висоту поверхні кристалічних порід в районі р. Кам'янки. Тільки на перетині, що додає проф. О. В. Красівський до «Нарису  геології і. корисних  копалин Тульчинської  округи»²) поверхня кристалічних порід в с. Христищах має абсолютну  позначку  приблизно 55 саж. (117 м.).  Оскільки,  як відомо,  ніяких свердловин,  що відкрили б по­верхню кристалічного масиву, вздовж р. «Кам'янки немає, то, очевидно, дані  перетину проф. О.  Красівського базуються  на теоретичних міркуваннях,  і цифру,  що  він  наводить,  не можна  вважати  за  абсо­лютно точну. З свого боку ми вважаємо її за зменшену тому, що можна чекати  інтенсивніїдого піднесення  кристалічних порід в напрямкові до головного  вододілу  між  Дністром  і  Бугом, що проходить вже не­далеко від  Христища.  Цілком припущенно на нашу  думку  гадати, що цей вододіл має своєю віссю піднесення поверхні кристалічних порід. Але ж як великий  розмір цього піднесення в районі р. Кам'янки, трудно точно сказати, і тому межа підняття кристалічних порід на наведеному в нашій роботі  перетині  цілком  гіпотетична.

По другий бік головного вододілу найближчу абсолютну позначку поверхні кристалічних порід знаходимо в м. Чечельнику 1), де в свер­дловині продукти руйнування кристалічних порід зустрів то на аб­солютній висоті  157,6 м.  (74 с).

1) Тепер функціонує тільки 3 каменярні.

2) Пр. О. Красівський. Нарис геології і корисних копалин Тульч. «кр. на Поділлю. Видання Тульч. Краєзнавч. ТовТ 1929 р.

Сеноман   Gr₂

Так само нижче рівня ерозії в дослідженому районі залягають сеноманські поклади, що розповсюджені в долішній частині течії р. Кам'янки²), де вони виявлені кременястою крейдою, триплею і ха­рактерним шаром кремінних зростків. Сеноманські поклади в м. Кам'­янці сягають за даними Р. Виржиківського до 35 м.³) видимої над рівнем річки грубости. Вважаючи грубість сеноману за незмінну і беручи до уваги загальний спад шарів в районі р. Кам'янкг⁴), можна гадати, що берег сеноманського моря був трохи південніше с. Хри-стища, як це орієнтонво показано ,на нашому перетинові.

Подільський  поверх  N₁ 2^а.

Пісково-глинясті поклади подільського поверху, що вкривають крейдяні поклади в М.' Кам'янці і мають там 6 м. грзбосій⁵) в райокі наших досліджень скрізь залягають  нижче тальвега річки.

На підставі аналогічних міркувань, що йу визначенні^ меж роз­повсюдження сеноману, можна гадати, що поклади Подільського по­верху  доходять   до  південної окраїни с. Христища.

Долішній сармат N₁3^a

Поклади долішнього сармату складають долішні чстики схилів в південній частині вивченого району — в Микитівці-Дмитрашківці і Кукулах, де знаходимо найкращі їх відслонення (Кирилів яр і схили Гольми в Микитівці, схили близько урочища Магдині Балки на пра­вому березі річки в Кукулах і в Когутковому яру). Видима над річ­кою загальна грубість їх тут сягає 28,5 м. в районі Кирилового яру і до 37,5 метрів у південній частині с. Кукулів, на правому березі. На північній окраїні Микитівни-Дмитрашківки і вище вздовж всієї річки спідні частини схилів по-більшоеті завалені осипами і заросли, тому долішньо-сарматські поклади тут відслонені тільки спорадично. В  с.  Христищах вони  місцями проглядають  на  самому  споді  схилів.

1) А. К. Але к с є є в, Материальї по буровьш колодцам северо-запад-ной части Херсонской губ. Зап. Общ. Сел. Хоз. ІОжн. России 1917. Т. 87» кн.  І, стр.  181.

2 )Р. В ы р ж и к о в с к и й. Геологический очерк АМССР. Вісн. УВГК.
1927 р. в. 10, стор. 35.

його   ж. Новая гряда сарматских рифов. известняков в Подолии. Вісн УВГК, в. 10. 1928 p., стор. 141—142—143.

3) Р. В м р ж и к о в с к и й. Новая гряда сарматских рифовьіх извест­
няков, стр. 142.

4) Це питання докладно розглянуто далі.

5) Р. В н р ж и к о в с к и й.   Ibidem,  стор.   142.

Зараз вище села долішньо-сарматські поклади ховаються ежє під алювіальні намули долини річки, а вище Христиського кар'єру Вони вже залягають, очевидно, нижче рівня ерсзії. Абсолютна висота, якої сягає поверхня долішньо-сарматських покладів в північній ча­стині с. Христища, є мало не 160 м. в Кириловому яру, в Микитівні— 139,6 м., а в південній частині с. Кукулів—мало не 1391 Загадана грубість дольшньо-сарматських покладів (до межі з породами Поділь­ського поверху 1) на півдні району—орієнтовно приблизно 45 — 47 метрів. На північ, де піднята поверхня кристалічних порід, долішній сармат, очевидно, безпосередньо залягає на них у районі села Хри­стища.  Грубість—покладів  його  сюди   очевидно  зменшується.

Долішній сармат складений пісками. Вгорі піски в районі Дми-трашківки-Кукулів (грубозерняті, нижче, середньо і дрібнозернисті). Серія грубозернистих пісків сягає 11 м. грубости в районі Кирило-вого яру в Микитівці, на південь її грубість зменшується (до 7—8 в південній частині Кукулів).. Велика грубозернястітсть її і наявність кварцової ріні в районі Когуткового яру свідчить про близькість берега.

В с. Христищах до долішнього сармату певно стосуються щільні, розколоті щілинами вапняки, де виходять води одного з перших дже­рел в долині Кам'янки (відсл. 6). Долішньо-сарматські піски є взагалі важливий у водяному режимі місцевосте шар²). Вони дають численні джерела, що одкриваються понад річкою, або трохи вище на схилі. До утворення їх в багатьох випадках спричинилися невеликої гру­бости прошари зелено-вохряної тонкої стьожкуватої глини, що знай­дені місцями в пісках на різних рівнях в балці Довгій у Кириловому яру. За Л. Каманіним на межі пісків долішнього сармату і середньо-сарматських покладів ці прошарки утворюють вже чималий шар, що має серйозне гідрогеологічне значіння³), але-ж нам, на жаль, не до­велося його спостерегти.

В долішньо-сарматських пісках спорадично зустрічаються про­шари пісковиків і піскуватих оолітових вапняків, в заляганні яких не можна помітити жодної закономірносте. Грубість їх сильно варіянтує,. від 0,5 до кількох метрів (нижче села Христища).

Шар пісковиків, що вкриває долішньо-сарматські піски під Микк-тівською Гольмою, можливо в спідній частині належать ще до до­лішнього сармату. В противному  разі грубість долішніх  сарматських покладів в цьому місці зменшена (як показано на нашому перетині) до 24 м., приблизно, над річкою, але-ж ніяких ознак розмиву ка поверхні долішньо-сарматських пісків, що пояснювали б цю зменшену грубість, - немає.

1) Піднесення горішньої поверхні цього поверху тут вираховано орієн­товно на підставі даних про його грубість, висоту залягання в м. Кам'янці і загального спаду шарів.

2) Докладніше гідрогеологічні властивості цього шару описано в статті Л. Каманіна. «К гидрогеологии Юго-Западной части Тульчинского округа Украинской ССР», що прийнята до друку в «Материалах по общей и приклад-ной геологии» Всесоюзного Геолог. Комітету в 1929 p., і шо її автор дозволив мені використати.

3) Л. К а м а н і н. Op. cit. Висновок про важливу ролю зелених глиняк водотривкого поверху, можна також зробити на підставі розмов з місце­вими копачами криниць.

Грубозернисті піски верхів долішньо-сарматських покладів німі, а підлеглі середньо-ьдрібнозернясті піеки у відслоненнях с. Мики­тівни містять численну фавну, що можна поділити на два поверхи. Верхній багатий на церитів, які залягають окремими прошарками. На жаль, ми не мали змоги докладно вивчити цю фавну і посилаємося на цитовану роботу Л. Каманіна, де наведено список видів церитів і цікаві зауваження що до виду Cerithium rubiginosum ЕіЬу¹).Алєж де-які наші спостереження розходяться з висновками цього автора. З одного боку ми погоджуємося в основному з його твердженням, що в спідній частині церитової товщі зустрічаються тільки церити й Ervi-lia podolica Eichw., а в горішній частині її до них приєднуються²) ще й Trochus picLus Eichw. й інші трохіди, Tapes gregaria Partch., своє­рідний округло трьохкутний Tapes, що являє собою, очевидно, новий вид або варієтет Buccinum duplicatum Sow., Buccinum sp., Modiola vol-hynica Eichw., різноманітні кардиди, Hydrobia sp. і Mactra, що має переходові від М. fragilis Lask. до М. Fabreana d'Orb. ознаки, і що ми визначали, як М. cf. fragilis Lask. Mactra podolica Eichw., що вказує тут Л.  Каманін, в     цьому  шарі  не знайдено.

З другого ж боку, ми не можемо погодитися з тою думкою Л. Ка­маніна, що вказані форми кількісно замінюють церитів³) в горішній частині   шару.

Спідня частина пісків у відслоненнях с. Микитівни збагачена на Mactra cf. fragilis Lask. (з переходовими ознаками до M.Fabreana d'Orb.—більшою масивністю, опуклістю і різким килем); Mactra fragilis Lask. і Mactra podolica Eichw. typ., Donax dentiger Eichw., Ervilia podolica Eichw., Bulla Lajoncaireana Bast., зрідка Solen subfra-gilis Eichw. і Cerithium rubiginosum Eichw. (мілоросла форма), а також —тою ж фавною, що й у вищому шарі,—Buccinum duplicatum Sow., Buccinum sp., Trochus pichus Eichw. і інш., і своєрідними округло-трьохкутними, невеличкими, Масивними Tapes sp. Тут знайдено та­кож  один екземпляр Murex  sublavatus Bast.

Фівна долішньо-сарматських пісків показує вже переходові до середньо-сарматської фавни ознаки⁴). Присутність Murex sublavatus

1) Л. Камані н. Op. cit. На думку Л. Каманіна, Cerithium rubiginosum Eichw., що тут дуже не рясні, є випадково-зацілілі в умовах висолодження форми, що несуть на собі ознаки пригнічення.

2) Цей висновок автор робить на підставі даних Іванова. (Палеонтологические даннме для верт. расчленения юяш. Подольск. сармат. Bull. Soc.Natur. de Moscou. 1894, Nouv. ser. VII., стор. 330), який вважав С. rubigino­ sum формою, характерною для найспідніших поземів подільського доліш­нього сармату.

3) Л.  Камани н.   Op.  cit.

4) Ibid. Це вже відзначав Л. Каманін.

Bast, не є доказ наявності тут спідніх шарів долішнього сармату, як це гадав Ласка рев,¹) тому що недавно І. Яцько²) знайшов М. sublavatus в середньо-сарматських покладах м. Рибниці на Дністрі на межі  їх з долішнім  сарматом.

Панування церитів в долішніх відділах сармату Поділля вста­новив Іванов³), що виділяв численні певні їх прошари збагачені тільки на представників певних видів. Але-ж в свойому описі—-відслонені, р. Кам'янки в пізнішій роботі він каже, що постійного вертикального розподілу церитів, який він спостерігав по інших місцях, тут не по­щастило підмітити,  через узбережний  характер покладіь⁴).

Дивно, що як Каманін, так і Іванов не вказують під церитовими шарами шарів з численними Mactra cf. fragilis Lask, M. fragilis Lask., M. podolica Eichw., Donax dentiger Eichw., Ervilia podolica Eichw., Bulla Lajoncaireana Bast., Tapes sp. й інш. і що Іванов навіть вка­зує безпосереднє налягання його 1-го прошару церитів на крейдяні поклади. Очевидно, піски з Mactrai Tapes sp. місцями не розповсю­джені. Дійсно, навіть в межах дослідженого району, в південній ча­стині с. Кукулів, фавна долішньо-сарматських покладів дуже бідна, а  церитові  прошарки   в   пісках   тут   цілком   відсутні.

Середній  cармат N₁^3b.

Середньо-сарматські поклади починаються товщею пересічно в 5,75 м. грубости оолітових і кварцових пісковиків, вапняків і піс­ків, надзвичайно міливого складу. На півдні району, в Когуткс-во.чу яру в с. Кукулях, пя серія виявлена дуже грубозерпястими квар­цовими скісно-верствуватими пісковиками з кварцовою рінню. Вгорі ці пісковики утворюють величезні деревуваті зростки⁵), що иосту-повно переходять в онкоїдний, зросткуватий вапняк. В районі Магдк-них Балок, на правому боці Кам'янки в Кукулях, ці пісковики за­міщені мушляковими і, на спогі, оолітовими вапняками. Мушляки містять численну типову середньо-сарматську фавну: Turbo Omaliu si d'Orb., Tapes gregaria Partch., Tapes cf. Vitaliana d'Orb., Mactra Fabreaim d'Orb., Buccinum duplicatum Sow., Buccinum sp., Modiola volhynica Eichw., Ervilia podolica Eichw., Trochus sp., Cardium sp., Cardium  Dendingni  Sinz,  й  інш.   На  споді в   окремому, мергелястому прошарі знайдено численних церитів і великих Cardiim. Грубість шару тут зменшена.

1) Ласкарев. 17-й лист. Общая геологич. карта Евр. Росе. Трудм Геол. Ком. Нов. серия. вьш. 77. 1914 p., стор. 658.

2) И. Я. Я ц к о. Заметка о нових данньїх для сармата окретсностей гор. Рьібншш.  Зап.   Одесск.   О-ва Естествоисп.   1928 p., т.   XLIV-, стор.  342—346.

3) И в а н о в. Op. cit.

4) И в а а о в. Геологическое иселедование в южн. части Подольск. губ.и пр'илеж. части Херсон, губ. Bull. Soc. Natur. de Moscou. 1897 p.   стр. 331.

5)  P. Виржиківський в статті «Новая гряда сарматск. рифов. извеетняков»(Op. cit., стор. 146) відносить товщу деревуватих пісковиків Кукулів до до­ лішнього сармату. Але ж ми залічуємо їх до середнього сармату, тому що в інших відслоненнях вони замішені вапняками з типовою середньо-сармат­ською фавиою.

Наявність у вапняках зростку ват ости, і зістрінуті уламки Schiso-porella variabilis Reuss. кажуть про початкові процеси рифоутворення, що місцями тут проходили на початку середньо-сарматської епохи. Кварцова і оолітова рінь у породах цієї серії каже про близькість берега  (район   Когуткового яру  і  Магдиних  Балок в  Кукулях).

В районі с. Христища, в узбережній зоні початку середньо сар­матської трансгресії, описаному шарові відповідають прошари піску і різної грубости зросткуватих деревуватих пісковиків і зросткуватих оолітів з ядрами великих Mactra. Вуложенні цихпрошарів неможна помітити   закономірности.

В Дмитрашківці—Микитівці і Кукулах описана серія вкрита грубою (до 7,10—5,35 м. грубости) товщею платівчастих пухких, іноді піскуватих мергелів. На правому березі Кам'янки в південній частині Кукулів в них знайдено своєрідну фавну невеличких Mactra, великих Planorbis і Limnaeus й інших солодководих м'якунів, що свідчать про чимале висолодженья. Наявність його і спричинилася до існування пригнічених форм Mactra, що як розмірами, так і будовою дуже відрізняються від типових середньо-сарматських М. Fabrcana D'Orb. і являють собою, очевидно, її дегенеративну відміну, що існу­вання її звязано з умовами чималого висолодження. З першого по­гляду ці Mactra скидаються на горішиьо-сарматську Mactra bulgarica Toula, але ж як замок, так і форма її одмінні.

Ми не маємо змоги детальніше входити в генетичні відносини знайденої Mactra до Mactra bulgarica Toula, Mactra Fabreana d'Orb. і Mactra fragilis Lask., а також точно визначити наш малорослий вид, і залишаємо цю цікаву проблему до дальших, детальніших спостере­жень.

Існування солодководих мергелів дає вказівки на близькість берега в даному районі на початку середньо-сарматської трансгресії. Ці вка­зівки тим більш цікаві, що на північ від Дмитрашківки, себто в на­прямкові до головної берегової лінії середньо-сарматського моря — мергелі вже відсутні і заміщені мушляковими і оолітово-мушлякс-вими вапняками, типовими морськими покладами. Тільки в північ­ній частині вивченого обрубу р.Кам 'янки, в районі Христища, вапняки знову заміщені покладами піскової фації, що каже про близкість бе­рега кристалічного масиву за часів початку середньо-сарматської трансгресії. Отже, можна зробити висновок про місцеве коливання берегової лінії середньо-сарматського моря в районі серединоїттчії р. Кам'янки і про існування якогось виступу суходолу, де очевидно, впадали річки, що осолоджували прилеглу дільницю моря. А. П. Іва­нов, який знайшов в середньо-сарматських мергелях ст.Шолдаиешти прошар з Limnaeus й іншими солодководими м'якунами і рінню, вважав їх за докази перерви у відкладанні, як і існування прошаруріні в оолітових вапняках в м. Кам'янці¹). Лишаючи відкритим пи­тання про середньо-сарматські поклади Шолданешт, що досить від­далені від району наших досліджень, ми гадаємо, що твердження Іванова про існування перерви у відкладанні середньо-сарматських покладів в районі Кам'янки помилкове, і що наявність тут ріні краще пояснюється близькістю берега. До того ж, в товщі мергелів Кукулян-ських перетинів ніяких ознак перерви—ріні або різкої межі з підлег­лими шарами не видко. Навпаки, ті частини мергельної товщі, де було знайдено солодководу фавну, цілком поступовно переходять до спідніх її частин з Морськими кардидами або з рідкими Trochus podolicus Dub.) (в Когутковому яру в Кукулях). В районі Микитів-ської Гольми описані породи знову відсутні і заміщені мушляково-детритусовими, щільними вапняками. Чи підстелюють вони рифові вапняки також і в районі Кукулянської Гольми, невідомо, бо відсло­нень тут нема. Але ж, не маючи певних даних, ми на перетині орієн­товно показуємо піскуваті мергелі під онкоїдними вапняками Куку­лянської Гольми. Мергельну серію горішньої течії р. Марківки вряд чи можна об'єднувати з мергелями Кам'янки, вважаюч

Камінь, що здобувається на Ставецькому і Попелюшському кар'­єрах,  випалюють на Ставецькій  «газівці»  па  будівельне (вугільне) вапно, а вапняк з Кукулянських кар'єрів перероблюють на дров'яне вапно для мащіння в напальних печах ст. Рудниці.

1) Р. В ыр жи к о в с к и й. Нов. гряда etc., стр. 6 окремого від­битки.

Його   ж. Геолог, очерк АМССР, стор. 31.

2) Ці дані ми наводимо тільки на підставі спостережень, точних помірів грубостей і висот підняття вапняків ми тут не маємо і на перетинах вони пока­зані   орієнтовно.

3) Наведені нижче відомості подані на підставі даних Управління Гірни» чо-Ватіякового  Комбінату.

Крім того, вапно налили також і на ст. Попелюхи, куди возили частину каменю з Ку-кулів. За 1928/29 рік випалено всього вапна для мащіння 1995,4 тони, а будівельного вапна (з 15/V 29 р.)—2613,6 тон. Собівартість на 1928/29 рік будівельного вапна—13 крб. 01 коп., а вапна для мащіння —31 крб. 64 коп. з тони. Продажна ціна—відповідно 16 крб. 31 коп. і 33 крб. 60 коп.

Вартість приставки пуда вапна з Ставецької газівки до ст.Рудниці —4 коп. (на віддалення 6,5 кілометрів). Вапно має широку сферу збуту залізницею, крім того вапняк купують для виробничих потреб цукроварні Тульчинської округи (Рижівська, Соболівська, Бершад-ська, Томська, Чечельницька, Гайсинська, Соколівська, Чарнонінська, Ободівська і Капустянська). Всього за 1928/29 рік було продано на цукроварні 7089 тон вапняку.

На виконання виробничих плянів щодо заготівлі вапняку і вапна дуже неґативно впливає залежність від возового селянського тран­спорту, що завше зв'язаний з кліматичними умовами, або польовими селянськими роботами. Ці фактори дуже відбилися на виробничому процесі в 1928/29 p., що про нього відомості подані вище, так само як і великі холоди і снігові замети взимку.

Родовище вапняків в яру Кисерняк розробляє селянська артіль при Дмитрашківському колективі і перепалює на вапно на місці, в невеличкій напальній пічці. Вапно вивозять на ст. Крижопіль по 12—15 коп. з пуда, в Балту (35 коп. з пуда), Ямпіль (25 коп. з пуда) І в Могилів Подільський (40 коп. з пуда).

Тектоніка району складна і надзвичайно яскраво виявлена. Ки­дається у вічі, по-перше, різниця висотних позначок поверхні вапня­ків середнього сармату.

Північніше Попелюшського кар'єру вапняки впершз виходять приблизно на горизонталі 92 с. (196 м.) абсолютної висоти. В північ­ній частині с. Хрисїища абсолютна позначка верхньої видимої Межі вапняків є 199,42 м«» а в Микитівці тільки 178,5—180,5 М. Абсолютна позначка горішньої поверхні середньо-сарматських вапняків у районі Христища мало не 179 м., що подає проф. Красівський в геологічному перетині, доданому до «Нарису геології і корисних копалин Тульчин­ської округи»,—не правильна. Далі, в долішній течії Кам 'янки по­верхня вапняків ще більше знижена. Отже вапняки середнього сар­мату уложені у вигляді антикліналу, сідло якого знаходиться в районі Христища, звідки поверхня вапняків падає як на південь, так і на північ. Спад на північ був уперше констатований дослідами Л. Ка-маніна¹). За його даними, зниження поверхні середньо-сарматських вапняків на північний схід набирає такого значіння, що в Чечельник; вона вже лежить на абсолютній висоті 169,4 м., а в Обухові на висоті 132,28  м.

1) Л. Каманин. Цитований рукопис.

Аналогічно похилені також, очевидно, і спідні шари середньої сарматської товщі, і поклади долішнього сармату, як це показуют і де які поміри висот їх залягання в Христищах (відсл. 8) і Микітіві (відсл. 22,21 ¹). Можна передбачати, щоизамок цього антиклінала розтг і ш званий в середній частині села Хрстища, бо тут як раз знайд єн 1 тектонічні порушення, які найбільш природньо чекати саме в ядантикліналу. Ці порушення (відсл. 9) мають характер скиду або флеї 1 сури, вздовж якого досить низько опущені вапняки в північній стіні І яру_л Крім того породи тут похилені майже на північ (NW 355°) з прстяганням SW 265°. Чи захоплює скид підлеглі середньому сарматов і а також накривні породи, для нас лишилося нез'ясованим.

Антиклінальну будову має долина Кам'янки, як це власти є взагалі для подільських річок, і нижче. Це добре видно в райої  Микитівки - митрашківки. Долина Кам'янки проходить тут по замк  антикліналі, ядро якої вона майже цілком розмила. Простягання ці  антикліналі є N0—SW 240°—243°. В південній частині Кукулі  річка, можливо, вже виходить із району центральної осевої частин і цієї антикліналі, що спрямована на південний захід, тоді як течі  річки повертає на південь. Річка тут, можливо, проходить по південні  східньому крилу антикліналі, як це показує похил шарів на SO 153 З в КогутковоМу яру, на правому березі річки (себ-то—поперек її течії Отже в той час як вздовж р. Русави й Марківки панують дисльс кації NW—SO-oro простягання, по Кам'янці дуже розвинені пр( і стягання тектонічних порушень N0—SW-oro напрямку. Але-ж,  тут в одному місці—в Микитівці в схилах скидової тераси лівог берега проти Мурованого млина, спостережений похил шарів на SW простягання NW —SО 285 05 що характерне для Стінянських порушень Але-ж, не можна з певністю сказати, що в Микитівці це є наслідо дисльокації протилежного до панівного напрямку простягання, том що рядом в схилах тієї скидової тераси простягання шарів змінюєтьс на W0 270°, SW 265° і SW 255°, себто знову наближується до загалі 1 ного NO—SW-oro. Тому скоріше можна гадати, що в даному Vами спіткаємося з фактом коливання в простяганні тектонічних порз І шень однієї системи, а не з різними системами дисльокації, не кажуч вже про те, що деякі з цих помірів можуть бути випадкові.

1) Ці поміри, правда, є тільки з 2-х—3-х пунктів і демонструють тільк спад на південь серії шарів долішнього відділу середнього сармату, антикл пальне ж підяняття її не відзначено тому, що   в районі гіпотетичного найбілітого розвитку антикліналу в  Христищі не було нашого нівелювання. Але :  вважати,   що   ці  шари похилені  аналогічно  з  середньо-арматськими вати       нами—цілком імовірно, цьому похилові підлягають, на нашу думку, також  саноманські. поклади і породи подільського поверху, і існування його були одною з основних думок, якою ми -керувалися,   визначаючи   межі   розповсндження цих порід в районі р. Кам'янки.

Згадані скидові тераси являють собою одну з найхарактерніших рис р. Кам'янки. В невеличких розмірах вони розвинуті на правому

Мал. № 24.

березі річки вже вище Микитівки-Дмитрашківки, проти гірла балки Довгої і в лісі аж до південної окраїни с. Христища, де спостережено невеличкі горби-тераси, а найяскравіше вони виявлені на лівому бе­резі річки в Микитівці проти Мурованого млина.

Двома ступіньчастими скидами тут захоплена товща шарів, по­чинаючи від пісків долішнього сармату і пісковиків долішньої частини середнього сармату, до верхів вапнякової серії його (мал. ч. 23); амплі­туда скидів велика, до 18—20, приблизно, метрів. Як залягають по­роди нижче тальвега річки, ми не знаємо. Аналогічного походження очевидно є дві тераси в спідній частині лівого берега проти Кукуляк-ської Гольми (малюнок ч. 24). Тут скидом захоплені і занурені, оче­видно до рівня пісків Nx 3a онкоїдні вапняки рифового горба, що зай­має в нормальному заляганні верхи схилів.і Територіяльне розпов­сюдження скидів невелике, вони середоводолинні і не виходять за межі внутрішніх частин антикліналі, ядро якої було розтрощене ски­довими щілинами, по яких опущені окремі дільниці цього ядра. Ціл­ком можливо, що невеличка тераса на споді схилів на межі с.с. Джугастри і Шляхетної, а також товтруваті горби в самій Шляхетній по р. Марківці є аналогічного із скидовими терасами Микитівки по­ходження.

Вік описаних дисльокацій по р. Кам 'янці трудно точно встановити. Район р. Кам'янки вже давно відомий в літературі, як район великих скидових тектонічних порушень, бо зараз вище гірла річки поклади силуру ховаються під рівень Дністра, а нижче Кам'янки, зникає під рівень ерозії також і сеноман¹). Р. Виржиківський висловив спочатку думку про доліщньо-сарматський вік скидів на Дністрі в районі м. Кам'янки²), але ж в пізнішій роботі він схиляється до четвертин­ного віку згаданих порушень³). На наш погляд, останнє твердження імовірніше, тому що скиди по Кам'янці в нашому районі, які, безпе­речно, зв'язані з Дністрянськими скидами вище гірла цієї річки,— доводять молодший, і, цілком можливо, четвертиний вік дисльокацій, бо їми захоплена уся товща вапнякового середнього сармату.

Але-ж, певно, тут існували також порушення і за середньо-сар­матського часу, доказом яких є в першу чергу, як і в інших районах округи, по р. Русаві і Марківці, величезні рифові горби, що могли відкладатися тільки в районах постійних угнуть, інакше-б не можна було погодити з одного боку—спеціяльні фаціяльні умови, що потрібні для рифотворення, і швидкий ріст рифів, що завжди порушував ці умови.

1) Подібне уложення покладів цих формацій по Дністру вказували вже старі автори—Барбот де-Марні (Отчет о поездке в Галицию, Вольшь и Подо-лию СПБ. (1866), Малевский. О силурийской формации Днестровского бассейна. Киев. Универ. Известия 1866 г. № 4 и 5) і Синцов. Алексеев, що дослідив район Кам'янки—Сороки в 1908 p., зробив припущення про наявність тут скиду. (Геологическ. исследование по р. Днестру в р-не Каменки-Сороки. Зал. Ново-российского О-ва естеств., т. XXXII. 1908 р. Одеса). Думку про наявність тут скидів повторює в 1925 р. Красівський (Геологічні досліди в Північній Басарабії Зап. Кам. Под. Сіль.-Госп. Інституту, т. II).

2) Р. В и р ж и к о в с к и й. Нов. гряда etc., стор. 15—16 окремої від­ битки.

3) Р. В ьі р ж и к о в с к и й. Кратк. Геологическ. очерк. Могилевского Приднестровья.

Великі розміри рифових горбів показують, що величина са­мих угнуть була на багато більше, ніж в інших районах округи. Р. Вир-жиківський також зв'язував рифотворення з тектонікою] і тектоніч­ною лінією, і строго Меридіональний напрямок рифового пасма в ни­зовій течії Кам'янки він пояснював там, що рифи наросли на під­вищеному краю скиду, що повстав за долішньо-сарматського часу¹). Але-ж наші спостереження показують, що ця думка неправильна,, бо скиди утворилися пізніше, вже після відкладання онкоїдних вап­няків. Одним з можливих доказів цього може бути припущення,, nfo під Кукулянською Гольмою самі рифові вапняки беруть участь у скидах.

Горішній відділ середнього сармату виявлений товщею глин і пісків, але-ж вони спостережені тільки в 2—3 пунктах: в шурфі над Микитівською Гольмою (лосняковий пісок) і в районі КукулянськоГ Гольми і Магдиних Балок, де на середньо-сарматських глинах розви­нуті величезні осуви. Наявність цих глин в районіКукулівіБолгана, а також південіше, констатована раніше від Р. Виржиківського²).-В садку Дмитрашківського радгоспу в глинах було знайдено неве­личкі кристали гіпсу. Відкладання порід цієї серії стосується до піз­ніх часів середнього сармату, коли за вказівками Р. Виржиківського велике обміління моря припинило ріст онкоїдних вапняків і викли­кало відкладання глин і пісків, що заповнили нерівності дна, в тому числі і рифових виступів³). Кидається у вічі, що скрізь великі, високо-підняті окоїдні масиви по над р. Марківкою (в Джугастрі) і на Кам'янці (в Кукулях) оточені поволокою зелених середньо-сарматських глин. Такий постійний зв'язок зелених глин з онкоїдними будівлями пояс­нюється на нашу думку своєрідними фаціяльними умовами в районах рифових горбів за часів відкладання серії пухких порід верхнього відділу середнього сармату.

Грубість пісково-глинястої серії середнього сармату нам точно не відома. Тому, що в Попелюшській балці вище горизонталі 238,5м. (112 с.) абсолютної висоти виступають вже балтські поклади, ми мо­жемо орієнтовно прийняти цю цифру як максимальну для визначення горішньої межі верхньої пісково-глинястої серії середнього сармату, в той час як долішню її межу відзначає верх вапнякових покладів (мало не 198 м. абсолютної висоти в цьому районі). Отже грубість пісково-глинястої  серії  становить максимально щось 40  метрів.

1) Р. В ьі р ж и к о в с к и й.   Новая гряда etc., стр. 15, 16 окремої від­битки.

2) Р. В н р ж и к о в с к и й.   Новая  гряда  etc., стр. 145, 146. ,

3) Р. Выржиковский. Новая гряда etc., стр.  152.

Балтський поверх N^b_3-1

Вище вододільні простори складені пухкими породами бал-тського поверху типового для округи складу, що відслоненіу верхів'ях балок—допливів р. Кам'янки (в Попелющській балці, у верхів'ях балки садка Дмитрашківського радгоспу). Ми не будемо зупинятися детальніше на описі цього грубого комплексу, який був наслідком розмиву суші, що встановилася з кінця середнього сармату¹), і на думку Р. Виржиківського являє собою поклади гігантської дельти Пра-Дністра²) Цінні деталі щодо літологічного складу цих порід в районі Попелюх і Пісчанки можна знайти в праці Л. Каманіна, до якої ми відсилаємо всіх зацікавлених.³)

Виходячи з думки про молодий вік Кам'янських дисльокацій, можна зробити припущення, що в дослідженому районі пісково-гли­нясті поклади верхів середнього сармату, і, може, балтські—похи­лені згідно с породами цодьнішнього відділу середнього сармату як пе показано  на  нашому перетині.

Верхи і схили плято вкриті, очевидно, червоними і бруна­тними глинами, які докладно описав (А. Красівський в сусідніх районах округи—по Русаві й Марківці ⁴). На схилах цлято, над терасовими покладами ці глини відчинені нашими шурфами в Христищі, а в Кукулах їх делювій широко розвинений в рай­оні осувів в ур. Магдині Балки і на Гольмі.

Р. Виржиківський відносно аналогічних глин сусіднього північно-західнього кутка АМСРР^б) висловлює думку, що червоний колір їх і наявність в них гіпсу є доказ посушливости клімату за часів відкладання на межі неогену і четвертинного часу в той час, як за О. Красівським ці глини пліоценові⁶).

Поклади давніх річкових терас знайдені в Христищах на рівні щось із 200 метрів абсолютної висоти—в Микитівні на рівні приблизно 138,5 м. Вони належать двом терасам, що їх за висотними даними треба віднести до рівнів 5-ої і 4-ої терас за номенклатурою Р. Виржи­ківського, які підняті на його думку відповідно над рівнем базиса ерозії на 150 і 100 м.⁷) Приблизно подібні дані одержуємо, прига­дуючи висоту залягання цих покладів над рівнем річки.

1) Р. В її р ж и к о в с к и й. Новая гряда etc., стр.  153.

2) Р. В ьі р ж и к о в с к и й.   Геолог,   очерк  АМССР.   стр.   52.

3) Л. Каманин   Op. cit.

4) О. Красівський. Уваги до утворення новіших грунтоутворюючих покладів Поділля. Кам'ян. Под. 1924.

Його ж. Замітка до питання післятретинних ґрунтоутворюючих від­кладів   Поділля,   1926   р.

Його   ж.   Нарис геології і  корисних копалин  Тульчин,   окр.,  1929 г.

5) Внржиковский.  Геол. очерк АМССР, стр. 55.

6) P. Внржиковский.   Кратний   геологический   очерк Могилевск^ риднестровья.

7) О. Красівський.   Цитовані  твори.

Утворення п'ятої тераси Р. Виржиківський) відносить до пліоцена, а четвертої до часів міндельського зледеніння. Деталі цього цікавого питання ми не будемо розглядати, бо вони виходять за межі нашої теми.

Але-ж, як і в описі р. Марківки, ми повинні ще раз зауважити, що вивначення терас тільки за висотними даними, не є зовсім певний метод, особливо в районі тектонічних порушень, що захопили може і самі тераси, як це спостерігав Р. ВиржиківськиЙ вище м. Кам'янки в  1927  р.²)

В долині Кам'янки є численні ознаки посушливого підсоня і діяльности вітру (темне засмаленая,  альвеолі, печери то-що).

Київ, 22. IV. 1930 р.

1) В и р ж и к о в с к и й. Краткий геологический очерк Могилевского Приднестровья.

2) Ibidem.

Исследования, произведенные Геологческим П/отделом Центральной Агрохимической Лаборатории Украинского НАРКОМЗЕМА, охватили западную часть Тульчинекого Округа, где развиты известняки, а именно—районы их наибольшего распространения или промьшленного значення: по р. Русаве между м, Томашполем и с. Стеной, по р. Марковке от истоков до с. Вербки Волошской и по р. Каменке от истоков до с. Кукулов включительно. Реки эти притоки Днестра — текут с северо-востока на юго-запад и начинаются на западном склоне главного водороздела Округа (между Днестром и Бугом), которьш имезт абсолютную вьісоту от 323,7 м. до 293,9 м. В верховьях реки имеюг характер балок с пологими склонами, а далее бьістро углубляютея и превращаются в среднем и нижнем течении в типичные подольские долииы—капьоны. Течение их местами извивается, огибая длинные и узкие мысы правого и левого берега, которые иногда почти перегораживают долину (с. Стена на р. Русаве, с.с. Мястковка, Мал. Косница и Джугастра в бассейне р. Марковий). Крайние возвышенные пункты этих мысов представляют собою иногда толтрообразные бугры (р. Ру-сава ниже с. Вил, р. Марковка в с. Шляхетной). Плато, прорезанное зтими долинами, представляет себою холмистою (оссбенно в области развития рыхлых пород Балтского яруса) равнину, сниженную в западной  и  юго-западной  оконечности округа Днестровским размьвом.

Фундаментом, на котором залегают все породы, слагающие местность, являются докембрийские породи украинской кристаллическей полосы, представленные красными и серыми гранитами (с. Вильи,с. Стена) с жилами пегматита и пироксено-илагиоклазовыми гнейсами (с. Вили, на р. Русаве), с. Марковка на р. Марковке с жилами пегма­тита. В пегматитах присутствуют явлення динамометаморфизма (с сбразованием милонитовв с. Стене)и контактного метаморфизама (кристаллнгракатов в с. Марковке).

Огложеиия сеноманского моря (Сг₂), широко развитые на территории соседнего Могилев-Подольского Округа, в обследованных районах не встречены. Выходы их в пределах Тульчинекого округа имеютея по р. Марковке в с. Шумах, где геолог Р. Выржиковский нашел на поверхности  высоко поднятых   тут кристаллических пород, бывших берегом мелового моря, банку сеномакских устриц.

Кроющие обычно сеноман Поданий в западной части Каменец-Подольского Округа, Могилевского Округа и севера АМССР породи песчано-глинистой каолинистой толщи, выделяемой Р. Выржиковским в новый Подольский ярус (N²³) и эквивалентные средней части средиземноморского яруса,—обнаружены в исследсванннх районах лишь в двух пунктах в с. Стене на р. Русаве в незначительньїх выхо­дах. Повидимому, сюда относятся также и сметанный с зеленой глиной хрящ и зеленая и коричневая глина, найденные в низах склонов в южной части с. Вербки Волошской и в с. Шумах на р. Марковке.

Отложения нижнего сармата (N₁^3a) представлены кварцевымив пе­сками с прослоями песчаников, оолитов и глин и констатированы не­больших, редких выходах по р. Марковке в с. Мястковке, Джугастре, Шляхетной, Вербке Волошской и в нижней части Леоновсксй балки р Марксвки. Наибольшего же развития (и до 37,5 м. видимой над уровнем реки местности) они достигают по р. Каменке в районе Ми-китовка-Дмитрашковка и Кукулов, где изебшпют фауной прекрас­ной сохранности. Последняя носит переходные к среднему сармату признаки. Возможно, что к нижнему сармату относятся пески, местами с обломками неясной фауны и известковистые пластинки, залегающие выше пород подольского яруса в с. Стене. Но возможно также, что они принадлежат и к среднему сармату, т. к. подобные породы встре­чаются  в  средне-сарматской   толще по р. Марковке и Каменке.

Верхний отдел среднего сармата представлен слюдистыми песками и зелеными глинами, играющими значительную роль в водоснабжении водораздельных пространств. Особенно сильно глины развиты на по­верхности больших рифовых бугров, неровности которых заполняют (в с. Джугастре, в с. Кукулах). Здесь развиты большие оползни. Мощность верхнего песчано-глинистого отдела среднего сармата, в зависимости от условий размыва среднего сармата, в эпоху отло­жения пород Балтского яруса, колеблется от 40 м. (верховье p. Map-ковки, р. Каменки) до 20 м. в верховьях р. Русавы и 3—6 м. по р. Русаве между Стеною и Вилами. Нижний отдел среднего сарМата пред­ставлен по р. Русаве оолитовыми и оолитово-раковистыми, редко оолитово-нуберкуляриевыми известняками, достигающими большой / мощности (до 80—85 м.). По р. Марковке и, особенно, Каменке среди этих пород начинают преобладать оолитов о-нубекуляриевые и ооли-тово-нубекуляриево-раковистые известняки. По р. Каменке в районе Дмитрашковки развиты мягкие разности оолитов о-нубекуляриевого известняка (теса), являющиеся прекрасным строительным материалом. Мощность известняков по р. КаМенке достигает лишь 25 Метров, и также меньше по сравнению с р. Русавой мощность их по р. Марков­ке. Здесь в районе с. Малой Косницы, Андрияшевки,Высокой Гребли, Мястковки  развиты  грубые хрящи, мергеля, мергелистые песчаники и мергелистые известняки, почти нацелозамещающиеизвестняки, распро­страненные по р. Марковке в районе с. Марковки и северной части м. Коницы на севере иве. Джугастре и Шляхетной на юго-западе. Но и здесь низы среднего сармата сложены песками, подстилающими известняки р. Джугастры. Низы среднего сармата по р. Каменке сло­жены песками, песчаниками и оолитами, а в районе Микитовки, Дми-трашковки и Кукулов между этой серией и известняками залегают еще и мергеля, местами с пресноводной фауной (Limnaeus Planorbis и де­генеративных небольших Mactra). Существование зон этих мергельных (р. Каменка) и Мергельно-песчаыых (р. Марковка) отложений свиде­тельствует о местной близости берега, а элементы опреснения гово­рят о близости речных устий.

В толще известняков наряду со слоевыми, стратоидными поро­дами, развиты рифовые, онкоидные, по Н. Андрусову, известняки которые входят в открытую Р. Выржиковским гряду средне-сармат­ских, рифовых известняков, тянущуюся от Летичева на Проскуров-щине до Каменки на Днестре в A.M.С.С.Р. и Кишенева и Оргеева в Бессарабии. Онкоидные известняки представлены двумя типами: большими буграми, достигающими нескольких десятков метров мощ­ности и незначительными линзами-прослойками, залегающими на разных, иногда довольно ясно определенных уровнях (с. Стена), в толще слоевых известняков. Первые сложены, преимущественно, мшанками (Microporella terebrata Sinz., фораминиферами, отчасти ну-бекуляриями), литотамниями, спирорбисами, раковинами Mod'iola vo-hynica Eichw., трохиДами, фазионеллями и и др. окаменел остями Ки-шеневского типа. Неоднократные находки в тульчинских онкоидных известняках литотамний представляют огромный интерес, т. к. для известняков среднего сармата Подолии литотамний крайне редки и были найдены только в м. Каменке М. В. Черногоровой. Тонкий прослой ли-тотамниевых известняков найден иве. Стене. Условия перекристали-зации рифовых слоевых известняков не позволяют с точностью опре­делить их фаунистический состав. Возможно, они также были сложе­ны первоначально мшанками, нубекуляриями и спирорбисами, по внешнее сходство некоторых из них со строматолитовьгми и водоросле­выми известняками из коллекций онкоидов Андрусова—не исключает возможности и подобного происхождения слоевых онкоидов Туль-чинщины. Приводится описание шлифов известняков (преимуще­ственно онкоидных). Известняки онкоидных бугров представляют собою прекрасное сырье для извести (с. Джугастра, левобережная г. Крутая, с. Кукулы). В Кукулах эти известняки уже давно раз-раб атываются кустарным способом, а в Джугастре разработки существовали до Революции. Разработки промышленного характера эксплоатируют слоевые оолитово- раковисто - нубекуляриевые извест­няки в районе с. Марковки на р. Марковке и выше с. Христища на   р.   Каменке.   Разработки  принадлежат   Горно-Известковому Комбинату Тульчинского Местхоза. Камень идет на сбжиг извести, а также для нужд сахарных заводов и имеет широкую сферу сбыта. Автор приводит подробные статистические и экономические данные по до­быче и эксплоатации. Цифры запасов не приведены,^ к. ограниченные средства не позволяли сделать необходимых для подсчетов дополни­тельных буровых и щурфовых работ: Изветняки обследованных рай­онов отличаются высоким качеством и большим(до 93°/₀) содержанием СаСО₃. Отрицательным моментом является часто большая удаленность от железной дороги.

Верхи водораздельных пространств сложены рыхлыми по­родами Балтского яруса (N₁^2b). Мощность их достигает до 45м. Плиоценовые красные и бурые глины, покрывающие верхние водо­разделы, по данным А. В. Красовского, мы встретили в шурфах лишь в 2-х, 3-х пунктах (у с. Антополь в районе с. Марковки, у с. Христиша по р. КаМенке), но широкое развите этих пород доказывают делювиаль­ные глинистые красно-бурые суглинки склонов.

Речные терасовые отложения встречены Между Стеной и Фелици-ановкой иве. Христищах и Микитовке по р. Каменке.Они принад­лежат, соответственно Уровням, шестой, пяткой и четвертой террасе по номенклатуре террас Приднестровья Р. Выржиковского.

Очень интересны констатированные в средне-сарматских известня­ках тектонические нарушения, приналдлежащие, повидимрму, двум системам дислокации—NW—SO-oгo и NO—SW-oro простираний. Пер­вая господствует по р. р. Русаве и Марковке, а вторая по р. Каменке, хотя и на Русаве и Марковке замечены более слабые следы дислокаций и NO—SW-oro простирания. В районе с.с. Вил и Стены по р. Русаве известняки антиклинально подняты, а по р. Марковке имеют более однообразное падение, осложненное местным пригибом в районе с. М.*Косница-Андрияшевка. К этому пригибу приурочена зона наиболь­шего развития песчано-мергелистых пород. По р. КаМенке известняки, повидимому, антиклинально падают в районе Христища и падают оттуда к N и О. Дислокации р. КаМекки осложнены в с. Микитовке выше Кирилова яра и в. с. Кукулах у «Гольмы» вну'тридолинными ступенчатыми сбросами, хорошо заметными в рельефе. Сбросы охва­тили не только средне-сарматские иевестняки, но и нижний сармат (Ми-китовка). Дислоцированы также и онкоидные известняки. На основании косвенных соображений можно предполагать, что дислокации NW— SO-oгo простирания относятся к среднему сармату, a NO—SW-го про­стирания, возможно, к четвертичному времени.

V. Dumitrashko

A geological essay on the regions investgated by the Geological Subsection of the Central Agro-Chemical Laboratory of the People's Commissariat of Agriculture during the Summer period of 1929.

The geological explorations in the Toulchin area have enlighted its West part where the development of limestones is at its largest, namely the regions of their widest spread or that of commercial importance:. along the river Roussava between Tomashpol and the village Stena, along the river Markovka from its source to the village Verbky-Voloshsky and along the river Kamenka from its source till the village Kukulov inclusively. These rivers—tributaries of the Dniestr—are flowing from the North—East to the South-West and they take their source en the West slope of the chief water—shed of the district (between the Dniestr and the Bug).i Its height is from 323,7 m (at the station Rahnov-Lesso-vikch on the North-West) to 293,7 m (at the station Rudnitza on the South-East) above the level of the sea. At their source the rivers bear the character of flat ravins, and further they are rapidly deepening reaching 80 meters of depth, (village Stena upon the river Russava) turning in their middle and lower course into typical Podolian narrow valleys— canons. In some places the course of the rivers is very winding and bends round long and narrow capes of the right and left banks sometimes nearly barring the valley (in the village Stena on the river Russava, in the village Miastkovka, Malaya Kostnitza, Jugastra on the river Markovka) The extremities of these capes are sometimes toltry-like hillocks (the Russava below village Vily, the Markovka in village Shliahety). The plateau intersected by valleys is an undulating plain (chiefly in the area of de­velopment of mellow Balta stage) which is being lowered towards the West and Soutw West extremity of the area by the Dniestrian ercsicn (to an absolute height of. 276,6 m. in the-region of village Stena and to 238,5 m in the region of village Kukulov. The foundation upon which embed all the rocks of which the country is composed belong to the pre-cambrian rocks of the Ukranian crystalline stripe represented by red and gray grani­tes (villages Villy and Stena) and pyroxene—plagioclasic gneisses with veins of pegmatite (villages Stena and Markovka.) In the pegmatites are pre­sent phenomena of dynamometamorphism (with mylcnite formaticn in the village Stena) and contact-metamorphism (cristals of granite in the village Markovka).

The senoman-sea deposits (Cr₂), so widely developed in Podolia do not occur in the explored regions. Their outcrops not beyond the Toulchin district occur along the river Markovka in the village Shumakch where the geologist R. Virgihovsky. discovered upon the surface of highly raised here crystalline rocks—formerly shores of a chalk-sea—a banc of Senoman oysters. The rocks of sand-clayey kaolin mass usually covering Senoman in Podolia singled out by. R. Virgikovsky into a new Podolian stage (N_x²) equivalent to the middle part of the second Medi­terranean stage are discovered only in 3 insignificant denudations in the village Stena on the river Russava. Probably to this refer also the coarse gravel (grit) and the green and brown clays found at the foot of the slopes in the South part of the village Verbka-Voloshka, and in the village Shumakh on the river Markovka. Deposits of the lower Sarmat (N,^3a) are represented by quartz sands with streaks of sandstones, oolites, and clays in small rare oucrops along the river Markovka. (villa­ges Miastovka, Leonov ravine, Jugastry, Shliahetna, Verbka Voloshka,) they have a strong developement along the river Kamenka in the region of the village Nikitovka village Kukulov where they reach 37,5 m of power, seen above the level of the river and rich in beautiful fauna. The fauna bears the transition caracter, to the Middle sarmatian one. Possibly that to the lower Sarmat refer also the sands and the calcareous sandstones embedded in some places in the village Stena higher than ths rocks of the Podolian stage.; yet the possibitity is not excluded of their  middle  sarmatian  age.

The upper part of the middle Sarmat (N^) is represented by mica­ceous sands and green clays which play a considerable part in the water supply of the water-shedding tracts. The developement of clay is at its largest upon the surface of large reef mounds the unevennesses of which are filled by it (villages Jugastry, Kukuly) Here we observe the development of great landslide. The power of the upper sand clayey part of the middle sarmat in dependence on the conditions of the erosion of the middle Sarmat in tiim of the deposit-epoch of the rocks of the Balta stage, fluctuates from 40 meters (sources of the rivers Markovka, Kamenka) to 20 meters at the source of the river Russava and 3—6 me­ters between the villages Stena and Vily along the river Russava.

The lower part of the Middle Sarmate (N,^3b) is represented along the river Russava by oolitic, oolitic—muschelkalk and seldom by oolitic nubecularian limestones, reaching high power (upto 80—85 meters in village Stena). Along the rivers Markovka, chiefly along the Kamenka among these rocks prevail oolitic — nubecularian and oolitic-nubecu-larian—muschelkalk limestones. Their softer varieties termed «fissile limestone» prove a fine building material and have a rather wide spread in the village Dmitrashkovka along the river Kamenka. The power of the limestone along the river Kamenka reaches only 25 meters, and compa­ring with that along the river Russava is also reduced along the river Markovka. Here, in the area of the villages Maly Kostniza Andriashevka, Vissoky Grably, Miastkovka are developed coarse gravel (grit) marls, marly sandstones, and marly limestones, nearly fully replacing the li­mestones spread along the river Markovka, on the North, in the village Markovka and in the upper part of the village Malaya Kostnitza and in the villages Jugastry and Shliahetny in the South West. Yet here too the lower parts of the Middle Sarmate are composed of sands, which serve as bedding for the limestones.

The lower parts of the Middle Sarmate, along the river Kamenka are composed of sands, sandstones and oolites, and in the area of Nikitovka. —Dmitrashkovka and Kukulov. between these series and the limesto­nes are also embedded marls in some places with fresh—water fauna (Lim naceus, Planorbis, and smale degenerative Mactra) the existence of a marly zone (the river Kamenka) and marl-sandy deposits (the river Maakovka) bear testimony that the coast is not fir off and the elements of res-hened water tell of the proximaty of river. In the mass of limestones together with the schistous, stratoide rocks are developed reef, cncoide, to N. Andrusov limeston.s which "take part in the formation fof the stratum discovered by. R. Virgikowsky of Middle Sarmate reef limestrones stretching from Letichev in the Proskurov district to K;menka on the Dniestr in the Autonomous Moldavian Soviet Sosialistic Republic and Kishinev and Orgeev in Bessaraby. Oncoide limestones are represented by two types: by large hillocks reaching some scores of meters of power and by insignificant lenses seams embedded in defferent sometimes definite levels (village Stena) in the mass of stratified limestones. Large reef hillocks are discovered in the villages Vily, Miastkovka, Jugastry, Nikitovka and Kukuly. Evidently they take part in the formation of the two layers of barrier-reefs of the Middle-Sarmate Sea and, are chiefly composed of bryosoa (especially Microparella, terebrata Sinz) and litho-tamnian sea-weeds and also feraminifcrous (partly nubecularia), spirorbis and shells of Modiola Volhynica Eichw. and trohydes, phasianellas and other fossils of the Kishinev type. The numerous discoveries of litotham-nia in the ancoide limestones of the Tulchin region evoke mush inte­rest owing to the great rarety of litothamnia in the Middle Sarmate of Padolia. For the first time they were found by M. V Tchernogorova in the village Kamenka in the Autonomous Moldavian Soviet Socialistic Republic. A thin stratification of litothamnian limestones was found in the village Stena. The recrystalfization conditions of seams lenses of ancoide limestones mostly, do not permit to define accurately their fauna—structure. Possibly, formerly, they were formed by bryozoa, nu­becularia and Spiroi'bis, but the exterior likeness of some of them with the stromatolithian and seaeweed limestones (village Shliahetnaya) from N. AndrussjV, s collection of ancoides does not exclude, the possibility of such origin of these seams-lenses. The reef-forming organisms by which they were deposited probably represented small meadow like  overgrowths.

In thes Work is given a descreption of the sections of limestones chiefly oncoide.

The limestones of the oncoide mounds are available as excellent raw.-material for lime (village Jugastry, village Kukuly.) In Kukuly these limestones have been worked out a long time ago, yet in a primitive way, and in Jugastry this kind of work existed before the revolution-time Minings bearing a commercial character exploit the schistous oolitic, nubecu-larian muschelkalk limestones in the region of the village Markovka on the river Markovka and higher than the village Christistcha on the river Kamenka- The exploitation is carrieden by the Mine—Lime-Combinate of the Local Economy-Department in Tulchin. Stone is used for lime-burn and also for the needs of sugar-factories and has a wide market fer sale. Chemical analyses of limestones, showing a high content (upto 99% of CaCo₃) and a high quality of them are brought down. The disadvan­tages are that sometimes there is no near railway communicatien; Detailed statistic informations on output and exploitation are given. Figures showing supplies are not brought down, as the scarcity of means does not permit of any additional digging and boring work.

It is of high interest to ascertain in the Middle-Sarmate. limesto­nes tectonic disturbances, apparently belonging to two systems of disloca­tion of the NW—SO and NO—SW extensions. The former prevails along the rivers Russava and Markovka and the latter along the river Kamenka though on the rivers Russava, and Markovka are . noticed faint traces of dislocation of the NO—SW extension. In the regions of the villages Vily and Stena, along the river Russava the limestones are anticlinally raised, and along the river Markovka thay have a drop. toS Wcomplicated by local bend in the area of the villages Malaya Kosnitza, Andirashevka. To this bend is referred the zone of the highest development of sand—marly rocks. Along the river Kamenka the limestones are apparently anticli­nally raised in the district of the villoge Christishe from where they drop upon NW and S. 0. the dislocations along the river Kamenka arc complicated in villages Nikitovka and. Kukuly. by inter—valley stepfaults which have taken in not only the limestones of the Middle Sarmate but the lower Sarmate too (Nikitovka). The oncoide limestones have been dislocated too. The dislocations are expressed in reliefs, as their exten­sion corresponds wiht the direction of the bend of river-valleys andythe faults along the river Kamenka form terraces-projections. On ground of indirect considerations one may suppose that the dislocations of the NW.—SO extension refer to the Middle Sarmate and those of the NO—SW extension are likely to refer to the quaternary age.

The upper parts of the water-shed tracts are composed of Sand and clays of the Balta stage (N,— 2) Their power reaches 45 meters. Pliocene red and brown clays, covering the tops of the water—sheds according to A. V. Krassovsky are only met in some places in the dig-hole near the village Antopol in the region  of the village Markovka and in the village Christistche  on  the  Kamenka,   but  a  wide  development of  these  rocks prove the clayey red brownish, argillous soil of the   declivities.

The river t(rrace—deposits occur between the villages Stena and Felisianovka in the basin of the river Russava in the village Miastkovka on the river Markovka and in the villages Christisoha and Nikitovka along the river Kamenka. They belong correspondingly to their levels to the sixth, fifth, and fourth terraces-according to R. Virgihovsky's nomenclature of terraces of the area of Dnestr (Pridnestrovy).

1. А. К. А л є к, с є є в. Геолог, исслед. по р. Днестру в районе Каменка-Сороки. Зап. Новор. О-ва Естеств. т. XXXII 1908 р. Одесса.
2. А. К. Алексеев. Матер. по буровим колодцам сев. зап. части Херс. губ. Зап. Обіц. Сельск. Хоз. Ю. Р оссии 1917 г. т. 87 кн.
3. Н. Андру сов. Онкоиды и  стратоиды. Геолог. Вестник 1915 г. т. І № 3.
4. Н. А н д р у с о в. Нубекуляриевые желваки среднего сармата Мангышлака и Крыма. Тр. Геолог, и Минерал.  Музея Акад. Наук. 1917 г. т.   III.
5. Барботде Марни. Отчст о поездке в Галицию, Волинь и Подолию СПБ.   1866.
6. М. Везбородько.  Кристалічні породи Київщини та Поділля, узбережжя Дніпра та  Вуга.  Київ.  1926 р. № З
7. Р. В и р ж и к і в с ь к и й. Попередній відчит про польові роботи в 1925 р.  Віс. Укр. Від. Геол. Ком. в. 7. 1926 р.
8. Р. В и р ж и к і в с ь к й й. Короткий попередній відчит про геолого-розвідкову працю на Могилівщині в 1927 р. Могилів-Под.  1927 р.
9. В і.і р ж и к о в с к и й. Геологический очерк АМССР. Вісп. Укр. Від.  Геол.  Ком.  в.  10  1927 р.
10. Р. В u р ж и к о в с і и й. Новая гряда сарматских рифовьгх изве-стняков в Подолии. Вісп. Укр. Від. Геол. Ком. в.  II 1928 г.
11. Р. Вьіржиковски й. Заметка о Подольском ярусе. Известнн Центр. Геол.  Ком.  в.