Данильченко Ол. Ріка Буг, як джерело водопостачання м. Вінниці

Рік видання: 1936

Місце зберігання: Відділ РІЦ

ВІННИЦЬКА НАУКОВО - ДОСЛІДНА САНІТАРНА СТАНЦІЯ

для службового користування

 

Л-р Ол. ДАНИЛЬЧЕНКО

 

Ріка Буг,

як джерело водопостачання

м. Вінниці

 

 №238

 

Видання видавництва «Більшовицька правда» 

м. Вінниця 1936 р.


 Редактор Шойхет Л. І.

Техкерівник Блайвас Я. М.

Коректор Лернер К. А.

 

Вінниця, друкарня в-ва „ВП" Облліт 3803

Зам. № 1610 Тираж 300 Дфкок. арк. 13/4

Формат паперу 62x94 Знаків у 1 друк, аркуші 37852

Здано у вироб. 17-ІІІ-36 р.

Підписано до друку 26-111-36 р.

ПЕРЕДМОВА

Проблема якості води в річці Буг з кожним роком набуває все більшої гостроти.

В найближчий час, коли не буде вжито енергійних і рішучих заходів щодо оздоровлення ріки Буг з допливами та припинення спуску недостатньо очищених спадних вод з цукрозаводів та спирт заводів в систему р. Буг, – ми опинимося в катастрофічному стані щодо забезпечення населення м. Вінниці доброякісною водою. Особливо це має значення в зв'язку з будівництвом нового водогону. От тому треба уважно поставитися до роботи л-ря Данильченка Ол., в якій він вивчав причини, що обумовлюють неприємні властивості води в річці Буг, а відсіль і в міському водогоні.

Робота ця пророблялася на протязі часу з 1927 року до 1931 р. включно, і вже хоча й минуло  майже  п'ять років, але основні положення, які висунуто в цій роботі, залишаються   актуальними і на сьогодні, навіть ще гостріші ніж тоді.

Крім того, робота цінна ще й в тому відношенню, що в ній описуються всі можливі джерел водопостачання м. Вінниці (коли не брати до уваги метеорні води), подаються гідрогеологічні та санітарні характеристики цих джерел, причини забруднення їх, намічаються шляхи оздоровлення ріки Буг, та встановлюються для ґрунтових вод місцеві норми індикаторних речовин, якими забруднені зразки  цих вод.

Висновки роботи зроблені на підставі багаточисленних лабораторних досліджень води, обслідувань цукрозаводів, спиртзаводів, ставків, річок та проробки відповідних літературних даних.

Слід побажати, щоб і в інших районах нашої області були пророблені такі санітарні характеристики джерел водопостачання. Такі роботи будуть сприяти успішному розв'язанню питань дальнішого поліпшення водопостачанні населенню Вінничини, а тим самим і виконанню вказівок та вимог партії і уряду щодо покращення санітарно-побутових умов трудящої людності нашої соціалістичної батьківщини.

 Обласний Державний

Санітарний Інспектор

Д-р Л. І. ШОЙХЕТ

11/ІІ - 1930 р.

м. Вінниця

 

Вінницька обласна Науково – Дослідна Санітарна станція

 "Ріка Буг як джерело водопостачання  м. Вінниці"

Л-р. Ол. Данильченко

(м. Вінниця) 

Постачання місту води є дуже серйозна проблема і від успішного розв'язання її залежить у великій мірі охорона народного здоров'я та його добробут. Крім того, відповідна кількість та якість води має своє значення і для розвитку промисловості  даного  заселеного пункту.

Водопостачання м. Вінниці є питанням, яке ще далеко задовільно не розв'язано, потрібує вивчення та висвітлення цілої низки причин, що негативно впливають або можуть впливати на його стан взагалі і зокрема на якість води міського водогону та на щільно зв'язану з цим якість води річки  Буг.

Мета цієї роботи, на підставі лабораторних досліджень, спостережень та літературних даних, полягає в розробці санітарних характеристик всіх можливих джерел водопостачання м. Вінниці, підкреслити значення ріки Буг в справі водопостачання, а відсіля і відмітити доконечну потребу в оздоровленні ріки Буг та взагалі порушити зазначені питання, щоб притягти увагу широких кіл громадськості Для успішного розв'язання проблеми оздоровлення водопостачання м. Вінниці та сполучені з цим   інші питання.

Населення м. Вінниці користується водою з міського водогону (джерелом для якого є ріка Буг), з багатьох звичайних криниць (понад 200), кількох свердловин та безпосередньо з річки Буг.

Щоб зрозуміти вагу кожного із цих засобів забезпечення водою та перспективи розвитку водопостачання м. Вінниці, треба подати санітарно-гігієнічну оцінку теперішнім джерелам   водопостачання.

Як відомо, для санітарно-гігієнічної оцінки джерела треба знати його походження, могутність, природний склад води та ті зміни, які відбуваються у воді під впливом природних чинників та заселених пунктів.

Щоб добре висвітлити ці питання вважаємо за потрібне спочатку подати коротенько геологічний та гідрологічний нарис тієї території, на якій утворюються ці джерела, а потім вже приступити до оцінки складу води та тих змін, які відбуваються в ній під    впливом різних чинників.

Геологічний характер території горішнього сточища ріки Буг, як і всього Поділля, обумовлюється в основному наявністю Українського кристалічного масиву, який складається переважно з гранітів, гнейсогранітів та гнейсів. Ці граніти утворили фундамент для всієї пізнішої побудови цієї місцевості. Вважають Український кристалічний масив за прастарі гори (первосданние), або інакше гори архейської групи, які зрізані денудацією за пізніших часів. Поверхня гранітів місцями то западає, утворюючи великі й малі западини, то підноситься й залягає неглибоко від поверхні землі, укриваючись негрубими шарами осадових пород третинних покладів кінця третинного часу та передльодовикової доби, так званими рябими глинами та лесовими суглинками,    що є   дерівати перших.

Товщина шарів цих глин у відслониннях річок опреділяється від шости до десяти мтр., на вододілах до сорока мтр. Подекуди кристалічні масиви покриваються острівками палеогону, виявленого побільше пісками та менше мергелістими породами. На границі між глинами та гранітами залягають шари продуктів розкладу кристалічних масивів (пісок, каолін, жорства), при чому, на піднесеннях поверхні гранітів цих продуктів менше й переважно жорства, а на западинах та схилах більше й переважно пісок, каолін.

Для характеристики типового залягання шарів грунту в межах м. Вінниці та її околиць цікаво подати розріз шарів, які було пройдено при будуванні свердлових криниць в різних частинах міста, а саме: 1) при садибі, що знаходиться на околиці м. Вінниці біля села П'ятничан (колишня Грохольського), 2) при паровому млині, що знаходиться на Замості (кол. Шварца) та 3) при суперфосфатному заводі біля вокзалу. 

Розріз свердловини кол.  Грохольського

Чорноземля 1.06 мтр.
Тверда жовта глина 1.49 мтр.
Брунатна глина 2.13 мтр.
Така ж з домішками піску 3.19 мтр.
Така ж наполовину з піском 2.56 мтр.
Каолін (білий) 2.13 мтр.
Плавучий пісок 2.13 мтр.
Продукти розкладу гранітів 6.00 мтр.
Граніт 22.00 мтр.

 

Розріз свердловини при паровому млині

Чорноземля 1.06 мтр.
Тверда глина 0.32 мтр.
Глина з прошарками піску 2.56 мтр.
Пісок 4.26 мтр.
Плавучий пісок 5.32 мтр.
Продукти розкладу гранітів 5.20 мтр.
Граніт 23.06 мтр.

 

 Свердлові криниці при суперфосфатному заводі

Назва шарів грунту, що було пройдено при побудові свердловини Свердлова криниця

№ 1

Свердлова криниця

№ 2

Свердлова криниця

№ 3

1 Чорноземля 1.06 мт. 1.06 мт. 1.06 мт.
2 Тверда глина з піском 2.13 мт. 2.13 мт. 2.13 мт.
3 Пісок 0.85 мт. 2.13 мт. 1.60 мт.
4 Продукти розкладу граніту 0.53 мт. 1.98 мт. 1.28 мт.
5 Граніт 22.50 мт. 16.47 мт. 176.72 мт.

Системи западин на поверхні гранітів спричинилися до утворення річищ так самої ріки Буг, як і її допливів. В горішній частини річки Буг (район Проскурів, Лятичів є велике й глибоке пониження поверхні кристалічних масивів, якими утворюється западина, що схилом обернута на захід. Цю западину заповнили в пізніші часи геологічної історії Поділля відклади Сілурського моря, а ще пізніше Крейдового, Середземноморського та Сарматського. Відклади останнього моря виходять далеко на Схід за межі Сілурського моря й вкривають безпосередньо поверхню кристалічних масивів на великому просторі правобережного сточища ріки Буг та лівобережного  на верхів'ях. Таким чином, верхів'я сточища ріки Буг має дуже складну й цікаву геологічну побудову, відсіля   й живлення водою з різних водоносних шарів грунту.

В районі м. Вінниці та її околиць поверхня гранітів чимало підвищується, покривається негрубими шарами вищезазначених осадових пород, а в долинах ріки Буг та її невеликих допливів (р. р. Вінничка, Вишня та Тяжилівка) трапляються значні оголення кристалічних   масивів.

Гідрологічні властивості місцевості в основному обумовлюються геологічними факторами (склад пород, грубість шарів, макро та мікрорельєф, тощо).

В межах м. Вінниці та її околиць від цих факторів залежить існування одного водоносного шару, а саме: поверхні кристалічних масивів, рябі ж глини, через незначне розвинення грубості шарів, не мають особливого значення й є за водоносний шар для так званих верховодок. Ці верховодки, де не розвинені шари рябих глин, зливаються з водами поверхні кристалічних масивів й тоді за водоносний шар для верховодок є граніт. А тому в звичайних криницях м. Вінниці, особливо в районі Замостя, діння криниць упираються в граніт, а деякі в шари глин, між якими є прошарки піску. Про якість цих вод та потужність їхніх джерел скажемо далі, а зараз ще трохи про води кристалічних масивів.

Як вже вище зазначено, поверхня гранітів дуже нерівна через те, що утворюються раз більші, раз менші западини, які дренуються річищами так ріки Буг, які багатьох допливів, часом дуже дрібних у вигляді невеликих струмків, а тому важити на більш-менш великий дебет води поверхні кристалічних масивів в межах м. Вінниці та її околиць, достатній для живлення міського водогону,  не доводиться, а тим паче, на артезійські води, коли цей термін розуміти за „Классификациею подземных вод" А. М. Жермунскогой А. А. Козырева (изд. Геологического Комитета, Ленинград, 1928 г.).

Частково вода з поверхні кристалічних масивів збирається нижче по розколинах та щілинах цих масивів і у високих відслоненнях утворюються невеликі джерела, які ми можемо спостерігати в долині ріки Буг та її допливів навіть в межах м. Вінниці.

Припускають існування й окремих камер з водою, розкиданих в товщі кристалічних масивів, але спроби використовувати ці води поки, що себе не виправдали через непевність в натрапленні на такі камери, дороге свердлування гранітів і крім того через непевність в постійності та потужності вже виявленого джерела, через можливі дислокації гранітних масивів і тим самим повне або часткове зникнення води.

Із усього раніш сказаного випливає, що могутність та постійність дебету водяних джерел, які використовує населення м. Вінниці та промисловість,  ріка Буг є єдине джерело, що не викликає сумніву в цих показниках для живлення водогону.

Тепер щодо санітарно-гігієнічного цінування якості води теперішніх джерел водопостачання м. Вінниці, то вважаємо як і Нüрре, що треба робити висновки про непридатність даного джерела водопостачання не на підставі виявленого факту забрудненості, а на підставі встановленого підозріння на можливість забруднення.

Отже, з цієї установки для санітарно-гігієнічної оцінки водяного джерела всі верховодки непридатні для водопостачання густо заселених пунктів, води поверхні, щілин та розколин кристалічних масивів у межах м. Вінниці, через сполучення з верховодками, характеризується як підозрілі, а води відкритих водоймищ (як ріка Буг) без спеціальної технічної обробки вважаються цілком за непридатні для живлення міських водогонів. Правдивість цієї чисто теоретичної оцінки підтверджується й численними дослідженнями води криниць (майже зо всіх криниць м. Вінниці, яких нараховується понад 200), з ріки Буг та міського водогону. В таблиці № 1 подаємо аналізи води звичайних шахтних криниць м. Вінниці.   (Див. таблицю № 1).

Щоб мати    основу, з якої  можна  було б виходити при оцінці чисел різних  констант, якими   характеризуються ці води, треба зазначити, що води з криниць, які знаходяться на околицях міста або в негусто заселених частинах його, характеризується цілковитою відсутністю сполук амоніака та азотистої кислоти, наявністю хлоридів від 10 до 30 м/гр. в 1 л. води, окисненням води за Кубелем від 1 до 4 м/гр. кисню на 1 л. води, загальною твердістю в німецьких градусах від 15° до 25°, числом бактеріальних колоній до 500 в 1 к. снт. води на нейтральному агарові при 37° С за 48 годин та тітром кишкової палочки не менше 10,0.

Отже, порівнюючи пересічні числа констант, якими характеризуються відносно незабруднені води, з числами констант, що подані в таблиці № 1, видно, що води з криниць центра міста та з частини його, що зветься Замостям, (які густо заселені),  сильно забруднені, порівнюючи з водами криниць частини міста, що зветься Слав'янкою, не дивлячись на те, що всі вони одного походження. Це цілком зрозуміло, як пр'игадати всі основні геологічні та гідрологічні властивості м. Вінниці, про які було раніше говорено та наявність великої кількості всмоктуючих клозетних та помийних ям.

Меншу забрудненість води з криниць частини міста Слав'янки треба, певно, з'ясувати не тільки меншою заселеністю, а й значно більшою розвиненістю шарів глин ніж на Замості, тим більш, що схил їх має один загальний напрямок з поля до річки Буг через центр міста, а сполучення їх з грунтами Замостя виключається через роз'єднення їх річищем ріки Буг.

Характер забруднення води теж говорить про походження його з всмоктуючих ям, а саме: у воді виявлено сполуки амоніака та азотистої кислоти, тоді як в криницях з незабрудненими грунтами тих же шарів їх зовсім немає; велику кількість хлоридів, яких в окремих криницях виявлено більшість 400 м/грм 1 л. в., тоді як пересічна кількість для відносно незабруднених вод тих же грунтів складає 15-30 м/грм., а тому, наявність хлоридів у великій кількості в окремих криницях треба рахувати за рахунок сечі, сполуки ж амоніака та азотистої кислоти  за рахунок розкладу сечі та інших органічних речовин, які в своєму складі мають білковину й які попали в грунти через всмоктуючі ями.

Дуже велика твердість води обумовлюється тим явищем, що при процесах розкладу органічних речовин, які попали в грунти, утворюється велика кількість різних газів і зокрема вуглекислого, який сприяє розчину в воді вуглекислого вапна та вуглекислої магнезії, що дуже мало розчиняються в воді, позбавленої цього газу; при чому, вуглекислі сполуки цих розчинів під впливом вуглекислого газу переходять у двовуглекислі за формулою: 1) СаСО3+CО22О = Са(НСО3)2, 2) МgСО3 + СО2+ Н20=Мg(НСО3)2, які значно більше розчиняються у воді, а тим самим і спричинюються до великої твердості забруднених вод. Велика кількість бактеріальних колоній в 1 к. с. в. та дуже низький тітр кишкової палочки у водах забруднених криниць, при увазі на все вищесказане, само собою зрозуміло.

Щодо свердлових криниць, то, поперше, треба відмітити, що з 10-ти існуючих свердловин у м. Вінниці використовувалися під час переведеного обслідування (осінь 1929 року) тільки 2, одна  суперфосфатним заводом, друга м'ясним комбінатом при садибі колишн. Грохольського, при чому, використовувалися переважно для технічних потреб. З інших 8 криниць, 2 не використовувалися тимчасово, а решта зовсім залишена, як джерела водопостачання.

Дебет води   свердлових криниць невеликий.

Треба, одначе, зазначити, що до відомостей про годинний дебет води свердловин треба відноситися з певною осторогою, тому що з боку деяких практичних робітників є заперечення щодо існуючих офіційних даних про це. За їх власним досвідом годинний дебет деяких свердловин значно менший, ніж прийнято рахувати. Взагалі добовий дебет вінницьких свердлових криниць невеликий, не перевищує кількох тисяч відер.

Цікаво додати до цього питання історію свердлової криниці при 1-ому вінницькому пивоварному заводі (кол. Футчика). Криниця побудована у самого края високого обривистого берега невеликого доплива (струмка) ріки Буг – річки Тяжилівки. За літературними даними це є найглибша свердловина в м. Вінниці. Після побудови цієї криниці вияснилося, що дебет води свердловини не може задовольнити потреб пивзаводу, тому було викопано над свердловиною звичайну шахтну круглу криницю з великим., діаметром (2,55 мтр.), стінки обмуровано, але не зацементовано, так, що всі води, які знаходяться в верхніх шарах грунту теж беруть участь у живленні цієї криниці. Зі дна криниці підноситься на 1  1,5 мтр. залізна рура свердловини, причому, коли випомпувати воду з криниці,    щоб    оголилася рура, то можна бачити як вода сама повільно переливається через край рури дуже повільно наповнюючи   криницю.

Як бачимо джерело свердловини криниці має' напірність, але це легко зрозуміти, коли пригадати що криницю побудовано на обривистому березі річки Тяжилівки й що прилегла територія до пивзаводу має загальний схил до цієї річки.

Під час обслідування свердловина була загачена на невеликій глибині (вага, що пускалася в руру свердловини проходила тільки на кілька метрів завглибшки). Причини загаченості не виявлено. Якість води свердлових криниць бачимо з таблиці № 2. (Див. табл. № 2).

Вона подібна до якості води звичайних криниць м. Вінниці, та воно цілком і зрозуміло, бо всі ці води є з одного водоносного шару з поверхні гранітів, які частково через розколини та щілини потрапили в товщу гранітів і які місцями сполучаються з верховодками, а тому їх треба вважати за підозрілі.

Треба, одначе, відмітити, що там, де територія, яка живить ці криниці, негусто заселена і грунти її незабруднені, вода „має приємні фізичні властивості, а саме: холодна, температура постійна 10,0  11,0° С„ цілком прозора, безбарвна, на смак приємна, відсвіжлива і відповідає основним хемічним та бактеріологічним константам добрих питних вод.

При одноразовому безперервному вибиранні води відрами дебет води звичайних криниць невеликий, але окремі криниці, що певно сполучаються з джерелами, мають відносно великий дебет для звичайної садибної криниці.

Переходячи до висвітлення питання якості води міського водогону та ріки Буг й тих коливань, що бувають переважно взимку, вважаємо за потрібне, щоб зрозуміти зазначені питання, подати в основних рисах гідрологічний нарис річищ горішньої течії ріки – Буг з допливами від витоку до м. Вінниці. Ріка Буг2 починається в північно-західній частині колишньої Проскурівської округи на багнистому вододілі між сточищами ріки Збруч (сточище р. Дністра) та річки Случ (сточище р. Дніпра) і поступово перетинає простори колишніх округ: Проскурівської, Вінницької Тульчинської, Першотравеньської та Миколаївської й вливається до Бужського лимана Чорного моря.

Горішню2 частину ріки від витоку до м. Вінниці за характерами річищ можна поділити   на 2 дільниці: 1 – від витоку до ріки Ікви. (1 – 122 клм.), друга – від ріки Ікви до села Сабарова (122 – 210 клм.) Перша дільниця горішньої частини ріки відзначається відкритою низиною і болотистою долиною, що поросла очеретами та болотяною рослинністю; течія річки тут повільна та спокійна, береги ріки несталі, грузкі. Корито ріки рясно загороджено низкою гребель, що при малому похилі ріки спричинюються до великого заболочення долини. Допливи ріки Буг на цій дільниці течуть багнистими долинами, малопохилими невеликими потічками. Майже вся долина ріки Вовка являє собою велике болото, місцями непроходиме, течія річки непомітно блукає в болоті між очеретами. Долина ріки Вовка має великі торфовища (с. Літки). В межах другої дільниці долина ріки Буг звужується, береги ріки відносно підносяться вище й вкриті великими лісами. Долина ріки до м. Вінниці, залишаючись взагалі низькою та плескуватою, змінює грузькі болота на сухіші й корито ріки .набуває певно накреслених берегів.

На дільниці ріки з гирлами р. р. Згара та Десенки, ріка Буг утворює знов широке корито та болотяну грузьку заплаву. Від м. Вінниці дос. Сабарова долина ріки відразу звужується, скелясті береги долини високо підносяться над річкою  на 20 – 30 мтр.

З допливів ріки Буг на цій дільниці найбільші Згар та Десенка, відзначаються вони широкими болотяними долинами в долішніх частинах течії та малими похилами корит, перелічені допливи майже цілком використані на потреби млинів й рясно перегороджені багатьма греблями, що спричинюється до утворення багатьох ставків з великими площами, які по кілька десятків років не чистилися, а тому, позамулювані, густо поросли болотяною рослинністю, деякі з них обернулися на болота.

Цей процес в основному відбувається так: горбастий рельєф території верхнього та середнього сточища ріки Буг спричинює швидке стікання дощових вод, які змивають верхні шари грунтів і приносять з собою до річищ мул, який осідає в окремих дільницях річок між греблями де, зрозуміло, природна скорість течії зменшується. На базі цього мулу хутко зростає різна болотяна мікро та макрофлора, яка в свою чергу інтенсифікує та поширює процеси заболочування ставків та річок. До такого замулювання ставків та річищ спричинюються також і спадні води цукрозаводів та спиртзаводи, як   показали переведені нами дослідження. Як зазначено вище, більшість верхньої течії ріки Буг першої дільниці, близько половини другої та майже всі без винятку допливи р. Буг заболочені, при чому, процеси заболочування річок та ставків мають тенденцію хутко зростати та поширюватися.

До цього треба додати, що населення ставиться до річок некультурно, використовує їх як сплавну систему, навіть в межах м. Вінниці часом трапляється бачити як вниз за течією пливуть загинулі собаки, кішки, свині та інші.

Широко розповсюджена вимочка конопель. При вимочуванні конопель у воду переходить багато органічних речовин, які утворюються від розкладу паренхимної тканини, що щільно обгортає луб'яні волокна. Для того, щоб одержати з коноплі прядиво (луб'яні волокна) треба позбутися цієї облягаючої тканини. Для цього коноплю намочують у воді (стоячій, або слабо текучій), там розпліджуються в залежності від умов намочування  різні  бактерії: 1) Granulobacher pectinovorum, 2) Bacillus Subtilis, 3) Bacillus Mesentericus vulgatus, 4) Bacillus Asterosporus та інші, якій розкладають цю паренхимну тканину, сильно забруднюючи воду.

Треба також зазначити, що є факти, якими доводиться раптове і часом дуже сильне забруднення води ріки Буг та її допливів спадними водами цукрозаводів та спиртзаводів, що розташовані,вище м. Вінниці на сточиїці р. Буг. В цих водах хоч і немає отруйних речовин, але в них є багато таких органічних речовин, що хутко поглинують вільний Кисень з води й настільки, що часами утворюються анаеробні умови життя зо всіма виникаючими з цього наслідками (загибель риби, зміна мікрофлори, фауни та інш.

Все це треба пам'ятати при розв'язанні питання щодо якості  води Вінницького водогону та ріки Буг.

Переходячи до висвітлення цих питань, треба зазначити, що вода з ріки Буг, як відкритого водоймища, цілком непридатна з санітарного боку для живлення міського водогону без спеціальної технічної обробки.

Переглядаючи аналізи води з р; Буг та водогону за останні роки (1928 –1929), зразки яких подано в таблицях №№ 3 та 4, видно, що вода в р. Буг (за звичайних нормальних умов на протязі цілого року за винятком зими) може вважатися після технічної обробки (коагуляція гликцем, фільтрація через фільтр американської системи та з наступною хлорацією), за задовольняючу, основні санітарнотігієнічні вимоги, що ставляться до доброякісних вод за винятком трохи побільшеної кількості органічних речовин (значне окиснення води за Кубелем). Конче потрібна для цього правильна робота та нормальна нагрузка очисних споруджень.

Узимку вода в річці Буг набуває неприємного затхлого, болотяного запаху, дуже значно побільшується окиснення води за Кубелем, доходячи до 14–16 м/гр. кисню на 1 л. в.; часом появляються сліди сполук амоніака та азотистої кислоти, кількість вільного кисню за Вінклером падає до мінімума, інколи цілком зникає.

В такому стані вода з річки Буг, пройшовши очисні споруди при умові правильної роботи, значно поліпшується тільки щодо бактеріального забруднення, – тітр кишкової палочки з пересічних 0,1 – 10 стає 200–300; число бактеріальних колоній в 1 к. снт. при 37°С. за 48 годин на ней тральному агарові після фільтрації та хлорації води знижується з пересічних 200–600 до 5–20 колоній; окиснення води за Кубелем зменшується, але незначно, кількість вільного кисню за Вінклером трохи побільшується, але неприємний запах і смак залишаються. Щодо окремих констант, якими характеризуються різні зразки води з р. Буг, то треба зазначити, що сухий лишок і твердість води взимку значно більші ніж в інші частини року, через те, що поверховий збіг води припиняється і ріка живиться тільки за рахунок ґрунтового збігу. Появлення інколи взимку сполук амоніака та азотистої кислоти з'ясовується тим, що у воді багато є різних органічних речовин, що мають білковину й розкладаються; вільний кисень, через припинення аерації води в зв'язку з утворенням суцільного поверхового льодового шару, у воду не поступає, за винятком тої кількості, що приноситься з ґрунтовими водами, тому кількість його значно зменшується, а в окремих місцях ставків та річок цілком зникає, витрачаючись на окиснення органічних речовий.

Останнє явище відбивається на складі мікрофлори води появленням анаеробних форм, якими обумовлюються процеси гниття, а відсіля і появлення сполук амоніака та інших реч. Відносно невелику кількість бактеріальних колоній в 1 к. с. води треба пояснити спеціальною методикою (н. м'ясо-пептонний  агар при 37°С. 48 годин), яка   не   дає можливості виявити всю водяну бактеріальну флору, що потрібує для свого росту іншу температуру та споживчі середовища. Помічаємий за останні часи взимку дуже неприємний запах води з водогону, що нагадує запах якихось ліків, треба, певно, пояснити тим явишем, що болотні гази та інші органічні речовини на різних ступенях розкладу при хлоруванні води підпадають впливу активного хлору, сполучаються з ним і переходять у важчі продукти (обважнілі), які вже мають інші фізико-хемічні властивості і не зникають з води не тільки при провітрюванні її, а навіть і при кип'ятінні.

Для більшого обгрунтований припускаємого твердження треба пригадати, що утворення розкладів органічних речовин (газуватих, рідких та твердих) відбувається у воді р. Буг безперестанно, а тому і молекули їхні іонізовані, а значить і хемічно активні, (in statu nascendi).

З цього видно, що теперішня система споруджень для очистки води недостатня взимку і що потрібне додаткове устаткування на водогоні для провітрювання води. Автор ні в якому разі не вважає за доцільне провітрювання води річки Буг шляхом пророблення ополонок вище від забору води міським водогоном, як це практикувалось.

Радикальне полишення якості води в річці Буг, а значить і міського водогону, треба вести в напрямку оздоровлення річищ ріки Буг та її допливів вище м. Вінниці. Причини, від яких залежить погіршення якості води, складні, різного походження і головні з них такі: 1) припинення аерації води в р. Буг через утворення суцільного поверхового льодового покрову при наявності розкладу відмерлої флори та фауни, 2) сполучення р. Буг з кількома великими системами занедбаних ставків, сильно замулених,     зболотнілих, розташованих на його допливах, спускання спадних вод з   цукрозаводів  та cпиртзаводів» широке використовування ставків та річок для вимочування конопель, 5) некультурне ставлення населення до річок, що використовує їх як сплавні системи та 6) дуже можливо, має своє значення також і початок р. Буг в болотяних та торфових грунтах Проскурівщини.

Як сильно кожен із перелічених факторів спричинюється до погіршення води в р. Буг зокрема, зараз трудно сказати точно, тому, що це питання ще недосконало роpроблено. Але є вже спостереження та лабораторні дослідження, які доводять, що занедбані ставки та річища відограють в цьому процесі основну роль, а також чимала доля припадає і на спадні води цукрозаводів та спиртзаводів, що й було виявлено під час обслідування їх в 1928, 29 та 31 р.р.

Ці твердження можна довести багатьма прикладами, як от забруднення води р. Рова занедбаними ставками та Барським спиртзаводом; Гулівецького ставу – Корделівським цукрозаводом; Жданівським цукрозаводом – доплива р. Буг, що вливається близько м. Хмельника, Уладівським цукрозаводом та спиртзаводом – безпосередньо р. Буг, Турбівським цукрозаводом – р. Десенки, що впадає в р. Буг | недалеко від м. Вінниці та ін. Але все це складає окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Зараз же, хоч воно й не входить в рамки цієї роботи, але як типове явище для процесу забруднення річищ та .для кращого розуміння заходів щодо радикального оздоовлення р. Буг, – вважається за потрібне навести випаок забруднення води р. Рова та загибелі риби в Токарівському ставу (Жмеринський район) наприкінці січня 1931 р.

При обслідуванні цього випадку було виявлено кілька дуже зболотнілих ставів, розташованих вгору за течією р. Рова від села Токарівки до с. Шершні, що вище м. Бар. Ці стави розділяються між собою раз більшими, раз меншими дільницями ріки Рова. В м. Бар виявлено крім того такі можливі чинники забруднення води р. Рова: 1) цукрозавод, 2) спиртзавод та 3) кустарна чинбарня.

На цукрозаводі припинено роботу за 2 тижні до виникнулого забруднення, чинбарня мала і особливого значення для забруднення води р. Рова не може мати. Барський спиртзавод працював і через велику амортизацію устаткування для ліквідації паточної барди, вона (барда) могла часами потрапляти до р. Рова, що й виявлено на день обслідування. Паточна барда, за переведеними мною раніш лабораторними дослідженнями, має властивість поглинати відносно дуже велику кількість вільного кисню з води (0,1 – 0,2 к. с. паточної барди) за 24 години поглинає весь вільний кисень з 1 л. води р. Буг, коли його є від 8 до 12 м/гр. в 1 літ­рі, при чому, сама вода при тих же умовах тільки без барди поглинає вільного кисню до 30%.

З цих дослідів видно, що потраилення навіть невеликої кількості паточної барди до річки, особливо взимку, призводить до цілковитого знекиснення води з усіма наслідками, що виникають з цього. При обслідуванні переведено лабораторні дослідження води з різних   місць р. Рова   та ставків, починаючи від с.  Токарівки і вгору до, села   Шершні. Зразки води були досліджені за Вінклером на вільний кисень та на окиснення їх   за   Кубелем.   Вільного   кисню, за винятком одного місця, ніде не виявлено, навіть зі ставу, що вище від м. Бар біля села Шершні, де немає ніяких промислових установ, які могли б забруднювати воду. Зразок води, в якому   виявлено   вільний   кисень (3, 12 м/гр. в 1 л. в.) набрано з р.   Рову нижче   від села   Глиняків, а значить і нижче від   міста Бар, недалеко   від    скелястого берега. Пізніше виявлено, що в цьому місці до р. Рова вливаються досить  значні   джерела з   Сарматських   покладів.

Окиснення води за Кубелем велике, доходило до 30 м гр. кисню на 1 л. в., при чому нижче від м. Бар окиснення куди більше, вода на смак і запах була неприємна, болотяна, деякі з них мали каламуть гумусного характера (води, що нижче від м. Бар).

Звичайно, риба в таких водах купчиться біля тих місць, в які вливаються джерела із свіжою водою, що має достатню кількість вільного кисню для дихання риби. Тоді хоч і зникає під впливом природних умов вільний кисень з води на протязі більшої частини річки або ставу, але риба не задихається, переховуючись в зазначених місцях.

А от коли, при такому напруженому стані щодо кількості вільного кисню, потраилють до водоймища спадні води, які приносять із собою велику кількість органічних речовин, що хутко поглинують весь вільний кисень, навіть на місцях схову риби, – то тоді утворюється критичний стан, стан цілковитого знекиснення води й риба задихається, утворюючи нове джерело забруднення водоймищ.

От так і треба розуміти те раптове погіршення якості води в р. Рові, а разом з ним і загибель риби в Токарівському ставові.

Таким чином з'ясовується більша частина випадків загибелі риби у водоймищах системи р. Буг, а в окремих випадках переважають або природні причини, або штучні, – спуск спадних вод з цукрозаводів та спиртзаводів.

З усього, що раніше було сказано про значення р. Буг для центрального водопостачання м. Вінниці, про побудову і стан річищ горішньої частини р. Буг з допливами і якість води міського водогону майже на протязі 4-х місяців, – виникає гостра потреба в широкому оздоровленні горішньої частини ріки Буг з його допливами.

Це оздоровлення, на мою думку, полягає головним чином у впорядкуванні ставкового господарства на допливах р. Буг, меліорації річкових долин з використовуванням торфовищ, де вони є, в гідротехнічних роботах для упорядковання русла ріки та в припиненні спуску тих промислових спадних вод (переважно з цукрозаводів та спиртзаводів), що можуть забруднювати ставки та річки. Ці основні заходи щодо оздоровлення р. Буг треба поширити майже на всю горішню частину її.

Крім того, на підставі закону про санітарні зони водогонів, треба докладно вивчити найближчу до м. Вінниці горішню частину р. Буг з найбільшими на цій дільниці допливами — рікою Згаром та рікою Десенкою, з метою визначення меж зовнішньої та внутрішньої охоронної санітарної зони Вінницького водогону та заведення на них відповідного режиму.

Для утворення матеріальної бази, а тим самим і можливості практичного переведення оздоровчих заходів щодо ставків га річищ, треба утворити спеціальну Горішньо-Бужську філію рибного тресту з перебуванням її в м. Вінниці, якій було б забезпечено належний вплив Вінницького обласного державного санітарного Інспектора на порядок утримання та експлуатації ставків і річок та переводжувані меліоративні роботи.

Це є окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Висновки:

1) Водопостачання м. Вінниці є питання, яке ще задовільно не розв'язано.

Зараз населення м. Вінниці користується водою з міського водогону, джерелом для якого є ріка Буг, з багатьох звичайних криниць та кількох свердлових і безпосередньо з річки Буг.

2) Через геологічні та гідрологічні умови на терені Вінничини неможна розраховувати на артезійські води, або взагалі на ґрунтову з більш-менш достатнім дебетом води для живлення водогону м. Вінниці, а тому, ріка Буг є поки що єдине джерело для живлення міського водогону.

3) Через неглибоке залягання на терені м. Вінниці водоносного шару поверхні гранітів і нерозвинення місцями шарів глини, що покриває ці граніти, — грунтові води поверхні кристалічних масивів місцями зливаються з поверховими водами, так званими верховодками, сильно забрудненими багатьма всмоктувальними помийними та клозетними ямами.

Особливо це забруднення помічається в частині міста, що зветься Замостим і має всі можливості для дальшого зростання через хутке побільшення населення в м. Вінниці та неусунення причин цього забруднення.

4) Свердлові криниці м. Вінниці живляться водою із щілин та розколин гранітів, яка потрапила туди з їхньої поверхні, а тому якість води свердлових криниць подібна до якості води звичайних криниць м. Вінниці.

5) Дебет води свердлових криниць (потужністю та постійністю джерел) недостатній для живлення міського водогону.

6) Води міжшарові та поверхні гранітів, де не забруднені грунти що їх покривають, відповідають всім основним санітарно-гігієнічним вимогам, що ставляться для добрих вод і мають приємні органолептичі властивості та характеризуються такими числами індикаторних речовин: амоніак та сполуки азотистої кислоти відсутні, хлоридів виявляється від 10 до 30м/гр. в 1 літрі води, окиснення за Кубелем визначається 1—4 м/грм. кисня на 1 літр води; загальна твердість від 15° до 25° Н. і числом бактеріальних колоній до 500 в 1 к. с. води на нейтральному агарові при 37° С. за 48 годин, тітр кишкової -палочки не менше 10.

7) Вода з р. Буг, після технічної обробки її на Вінницькому водогоні, при умові правильної роботи очисних споруджень, задовольняє основні санітарно-гігієнічні вимоги, що їх ставлять до добрих вод за винятком зими, коли вода в річці Буг й в міському водогоні набуває неприємного затхлого, болотяного запаху, часом злегка опалесцує, окиснення за Кубелем значно побільшується, доходячи до 14—16 м/грм. кисню на 1 л. в., кількість вільного кисеню зменшується, інколи цілком зникає; що ж до бактеріального забруднення, то вода і взимку значно поліпшується при правильній роботі очисних споруджень.

8) На водогоні бракує споруджень для провітрювання води, конче потрібного взимку.

9) Причин, що обумовлюють погіршення якості води в р. Буг і міс'ькому водогоні особливо зимою, багато, але основні — 2, а саме: І — занедбані ставки та річки, що густо поросли водяною рослинністю та занесені мулом і II — спуск спадних вод з цукрозаводів та спиртзаводів.

Все це вимагає широких оздоровчих заходів щодо поліпшення стану занедбаних ставків та річок горішньої частини ріки Буг.

0) Практичне широке оздоровлення ставків та річищ можна провести, на нашу думку, тільки шляхом утворення й спеціального Горішньо-Бужського рибного господарства з наданням йому від уряду спеціальних прав і обов'язків щодо оздоровляння ріки.

Це господарство дасть ту матеріальну базу, яка потрібна для переведення широких гідротехнічних та меліоративних робіт, зв'язаних з оздоровчими заходами.

Це е окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Л-р Ол. Данильченко

І/VII-31р.

м. Жмеринка

Таблиця № 1 


Таблиця № 2 


Таблиця № 3 


Продовження  № 3


Таблиця № 4
 

ЛІТЕРАТУРА

1) "Гідро-геологічна основа Поділля" - Проф. Л. Красовського

2) "Ріка Бог та її сточище" Інж. Біруля Ол.

3) "Стандартные методы исследования питьевых и сточных вод" - Изд. постоян. Бюро № 75, г.Москва 1927 г.

4) "Классификация подземных вод" - А. Е. Жермунского и А. А. Козырева. Издание Геолкома, Ленинград, 1928 г.

Поділитися: