Данильченко Ол. Ріка Буг, як джерело водопостачання м. Вінниці

Рік видання: 1936

Місце зберігання: Відділ РІЦ

ВІННИЦЬКА НАУКОВО - ДОСЛІДНА САНІТАРНА СТАНЦІЯ

для службового користування

 

Л-р Ол. ДАНИЛЬЧЕНКО

 

Ріка Буг,

як джерело водопостачання

м. Вінниці

 

 №238

 

Видання видавництва «Більшовицька правда» 

м. Вінниця 1936 р.


 Редактор Шойхет Л. І.

Техкерівник Блайвас Я. М.

Коректор Лернер К. А.

 

Вінниця, друкарня в-ва „ВП" Облліт 3803

Зам. № 1610 Тираж 300 Дфкок. арк. 13/4

Формат паперу 62x94 Знаків у 1 друк, аркуші 37852

Здано у вироб. 17-ІІІ-36 р.

Підписано до д руку 26-111-36 р.


ПЕРЕДМОВА

Проблема якості води в річці Буг з кожним роком набуває все більшої гостроти.

В найближчий час, коли не буде вжито енергійних і рішучих заходів щодо оздоровлення ріки Буг з доплива­ми та припинення спуску недостатньо очищених спадних вод з цукрозаводів та спирт заводів в систему р. Буг, - ми опинимося в катастрофічному стані щодо забезпечення населення м. Вінниці доброякісною водою. Особливо це має значення в зв'язку з будівництвом нового водогону. От тому треба уважно поставитися до роботи л - ря Данильченка Ол., в якій він вивчав причини, що обумовлюють неприємні властивості води в річці Буг, а відсіль і в місь­кому водогоні.

Робота ця пророблялася на протязі часу з 1927 року до 1931 р. включно, і вже хоча й минуло  майже  п'ять років;' але основні положення, які висунуто в цій роботі, залиша­ються   актуальними і на сьогодні, навіть ще гостріші ніж тоді.

Крім того, робота цінна ще й в тому відношенню, що в ній описуються всі можливі джерел водопостачання м. Він­ниці (коли не брати до уваги метеорні води), подаються гідрогеологічні та санітарні характеристики цих джерел, причини забруднення їх, намічаються шляхи оздоровлення ріки Буг, та встановлюються для ґрунтових вод місцеві норми індикаторних речовин, якими забруднені зразки  цих вод.

Висновки роботи зроблені на підставі багаточисленних лабораторних досліджень води, обслідувань цукрозаводів, спиртзаводів, ставків, річок та проробки відповідних літературних даних.

Слід побажати, щоб і в інших районах нашої області були пророблені такі санітарні характеристики джерел водопостачання. Такі роботи будуть сприяти успішному роз. в'язанню питань дальнішого поліпшення водопостачанні населенню Вінничини, а тим самим і виконанню вказівок та вимог партії і уряду щодо покращення санітарно-побутових умов трудящої людності нашої   соціалістичної батьківщини.

 

Обласний Державний

Санітарний Інспектор

Д-р Л. І. ШОЙХЕТ

11/ІІ - 1930 р. м. Вінниця

 

Вінницька обласна Науково – Дослідна Санітарна станція

 "Ріка Буг як джерело водопостачання  м. Вінниці"

Л-р. Ол. Данильченко

(м. Вінниця)

 

Постачання місту води є дуже серйозна проблема і від успішного розв'язання її залежить у великій мірі охорона народного здоров'я та його добробут. Крім того, відпо­відна кількість та якість води має своє значення і для розвитку промисловості  даного  заселеного пункту.

Водопостачання м. Вінниці є питанням, яке ще далеко задовільно не розв'язано, потрібує вивчення та висвітлення цілої низки причин, що негативно впливають або можуть впливати на його стан взагалі і зокрема на якість води міського водогону та на щільно зв'язану з цим якість води річки  Буг.

Мета цієї роботи, на підставі лабораторних досліджень, спостережень та літературних даних, полягає в розробці санітарних характеристик всіх можливих джерел водопо­стачання м. Вінниці, підкреслити значення ріки Буг в справі водопостачання, а відсіля і відмітити доконечну потребу в оздоровленні ріки Буг та взагалі порушити зазначені питання, щоб притягти "увагу широких кіл громадськості Для успішного розв'язання проблеми оздоровлення водо­постачання м. Вінниці та сполучені з цим   інші питання.

Населення м. Вінниці користується водою з міського водогону (джерелом для якого є ріка Буг), з багатьох зви­чайних криниць (понад 200), кількох свердловин та безпо­середньо з річки Буг.

Щоб зрозуміти вагу кожного із цих засобів забезпе­чення водою та перспективи розвитку водопостачання м. Вінниці, треба подати санітарно-гігієнічну оцінку тепе­рішнім джерелам   водопостачання.

Як відомо, для санітарно-гігієнічної оцінки джерела треба знати його походження, могутність, природний склад води та ті зміни, які відбуваються у воді під впливом природних чинників та заселених пунктів.

Щоб добре висвітлити ці питання вважаємо за потрібне спочатку подати коротенько геологічний та гідрологічний нарис тієї території, на якій утворюються ці джерела, а потім вже приступити до оцінки складу води та тих змін, які відбуваються в ній під    впливом різних чинників.

Геологічний характер території горішнього сточища ріки Буг, як і всього Поділля, обумовлюється в основ­ному наявністю Українського кристалічного масиву, який складається переважно з гранітів, гнейсогранітів та гней­сів. Ці граніти утворили фундамент для всієї пізнішої по­будови цієї місцевості. Вважають Український кристаліч­ний масив за прастарі гори (первосданние), або інакше гори архейської групи, які зрізані денудацією за пізніших часів. Поверхня гранітів місцями то западає, утворюючи великі й малі западини, то підноситься й залягає негли­боко від поверхні землі, укриваючись негрубими шарами осадових пород третинних покладів кінця третинного часу та передльодовикової доби, так званими рябими глинами та лесовими суглинками,    що є   дерівати перших.

Товщина шарів цих глин у відслониннях річок опреділяється від шости до десяти мтр., на вододілах до сорока мтр. Подекуди кристалічні масиви покриваються острів­ками палеогону, виявленого побільше пісками та менше мергелістими породами. На границі між глинами та гра­нітами залягають шари продуктів розкладу кристалічних масивів (пісок, каолін, жорства), при чому, на піднесеннях поверхні гранітів цих продуктів менше й переважно жор­ства, а на западинах та схилах більше й переважно пісок, каолін.

Для характеристики типового залягання шарів грунту в межах м. Вінниці та її околиць цікаво подати розріз шарів, які було пройдено при будуванні свердлових кри­ниць в різних частинах міста, а саме: 1) при садибі, що знаходиться на околиці м. Вінниці біля села П'ятничан (колишня Грохольського), 2) при паровому млині, що зна­ходиться на Замості (кол. Шварца) та 3) при суперфос­фатному заводі біля вокзалу. 

Розріз свердловини кол.  Грохольського

Чорноземля

1.06

мтр.

Тверда жовта глина

1.49

мтр.

Брунатна глина

2.13

мтр.

Така ж з домішками піску

3.19

мтр.

Така ж наполовину з піском

2.56

мтр.

Каолін (білий)

2.13

мтр.

Плавучий пісок

2.13

мтр.

Продукти розкладу гранітів

6.00

мтр.

Граніт

22.00

мтр.

 

Розріз свердловини при паровому млині

Чорноземля

1.06

мтр.

Тверда глина

0.32

мтр.

Глина з прошарками піску

2.56

мтр.

Пісок

4.26

мтр.

Плавучий пісок

5.32

мтр.

Продукти розкладу гранітів

5.20

мтр.

Граніт

23.06

мтр.

 

 Свердлові криниці при суперфосфатному заводі

Назва шарів грунту, що було пройдено при побудові свердловини

Свердлова криниця

№ 1

Свердлова криниця

№ 2

Свердлова криниця

№ 3

1 Чорноземля

1.06 мт.

1.06 мт.

1.06 мт.

2 Тверда глина з піском

2.13 мт.

2.13 мт.

2.13 мт.

3 Пісок

0.85 мт.

2.13 мт.

1.60 мт.

4 Продукти розкладу граніту

0.53 мт.

1.98 мт.

1.28 мт.

5 Граніт

22.50 мт.

16.47 мт.

176.72 мт.

Системи западин на поверхні гранітів спричинилися до утворення річищ так самої ріки Буг, як і її допли­вів. В горішній частини річки Буг (район Проскурів, Лятичів є велике й глибоке пониження поверхні кри­сталічних масивів, якими утворюється западина, що схи­лом обернута на захід. Цю западину заповнили в пізніші часи геологічної історії Поділля відклади Сілурського мо­ря, а ще пізніше Крейдового, Середземноморського та Сарматського. Відклади останнього моря виходять далеко на Схід за межі Сілурського моря й вкривають безпосе­редньо поверхню кристалічних масивів на великому про­сторі правобережного сточища ріки Буг та лівобереж­ного—на верхів'ях. Таким чином, верхів'я сточища ріки Буг має дуже складну й цікаву геологічну побудову, від­сіля   й живлення водою з різних водоносних шарів грунту.

В районі м. Вінниці та її околиць поверхня гранітів чи­мало підвищується, покривається негрубими шарами вище­зазначених осадових пород, а в долинах ріки Буг та її невеликих допливів (р. р. Вінничка, Вишня та Тяжилівка) трапляються значні оголення кристалічних   масивів.

Гідрологічні властивості місцевості в основному обу­мовлюються геологічними факторами (склад пород, гру­бість шарів, макро та мікрорельєф, тощо).

В межах м. Вінниці та її околиць від цих факторів зале­жить існування одного водоносного шару, а саме: поверх­ні кристалічних масивів, рябі ж глини, через незначне роз­винення грубості шарів, не мають особливого значення й є за* водоносний шар для так званих верховодок. Ці вер­ховодки, де не розвинені шари рябих глин, зливаються з водами поверхні кристалічних масивів й тоді за водонос­ний шар для верховодок є граніт. А тому в звичайних криницях м. Вінниці, особливо в районі Замостя, діння криниць упираються в граніт, а деякі в шари глин, між яки­ми є прошарки піску. Про якість цих вод та потужність їхніх джерел скажемо далі, а зараз ще трохи про води кристалічних масивів.

Як вже вище зазначено, поверхня гранітів дуже нерів­на через те, що утворюються раз більші, раз менші запа­дини, які дренуються річищами так ріки Буг, які багатьох допливів, часом дуже дрібних у вигляді невеликих струм­ків, а тому важити на більш-менш великий дебет води поверхні кристалічних масивів в межах м. Вінниці та її околиць, достатній для живлення міського водогону,—не доводиться, а тим паче, на артезійські води, коли цей термін розуміти за „Классификациею подземных вод" А. М. Жермунскогой А. А. Козырева (изд. Геологического Комитета, Ленинград, 1928 г.).

Частково вода з поверхні кристалічних масивів збира­ється нижче по розколинах та щілинах цих масивів і у ви­соких відслоненнях утворюються невеликі джерела, які ми можемо спостерігати в долині ріки Буг та її допливів навіть в межах м. Вінниці.

Припускають існування й окремих камер з водою, роз­киданих в товщі кристалічних масивів, але спроби викори­стовувати ці води поки, що себе не виправдали через не­певність в натрапленні на такі камери, дороге свердлування гранітів і крім того через непевність в постійності та потужності вже виявленого джерела, через можливі дисло­кації гранітних масивів і тим самим повне або часткове зникнення води.

Із усього раніш сказаного випливає, що могутність та постійність дебету водяних джерел, які використовує населення м. Вінниці та промисловість,-ріка Буг є єдине джерело, що не викликає сумніву в цих показниках для живлення водогону.

Тепер щодо санітарно-гігієнічного цінування якості води теперішніх джерел водопостачання м. Вінниці, то вважаємо як і Нuрре, що треба робити висновки про не­придатність даного джерела водопостачання не на підставі виявленого факту забрудненості, а на підставі встановле­ного підозріння на можливість забруднення.

Отже, з цієї установки для санітарно-гігієнічної оцінки водяного джерела всі верховодки непридатні для водопо­стачання густо заселених пунктів, води поверхні, щілин та розколин кристалічних масивів у межах м. Вінниці, че­рез сполучення з верховодками, характеризується як підоз­рілі, а води відкритих водоймищ (як ріка Буг) без спеці­альної технічної обробки вважаються цілком за непридат­ні для живлення міських водогонів. Правдивість цієї чисто теоретичної оцінки підтверджується й численними дослід­женнями води криниць (майже зо всіх криниць м. Вінниці, яких нараховується понад 200), з ріки Буг та міського водогону. В таблиці № 1 подаємо аналізи води звичайних шахтних криниць м. Вінниці.   (Див. таблицю № 1).

Щоб мати    основу, з якої  можна  було б виходити при оцінці чисел різних  констант, якими   характеризуються ці води, треба зазначити, що води з криниць, які знаходяться на околицях міста або в негусто заселених частинах його, характеризується цілковитою відсутністю сполук амоніака та азотистої кислоти, наявністю хлоридів від Ю до ЗО м/гр. в 1 л. води, окисненням води за Кубелем від 1 до 4 м/гр. кисню на 1 л. води, загальною твердістю в німецьких градусах від 15° до 25°, числом бактеріальних колоній до 500 в 1 к. снт. води на нейтральному агарові при 37° С за 48 годин та тітром кишкової палочки не мен­ше 10,0.

Отже, порівнюючи пересічні числа констант, якими ха­рактеризуються відносно незабруднені води, з числами констант, що подані в таблиці № 1, видно, що води з кри­ниць центра міста та з частини його, що зветься Замостям, (які густо заселені), — сильно забруднені, порівнюючи з водами криниць частини міста, що зветься Слав'янкою, не дивлячись на те, що всі вони одного походження. Це ціл­ком зрозуміло, як пр'игадати всі основні геологічні та гід­рологічні властивості м. Вінниці, про які було раніше говорено та наявність великої кількості всмоктуючих клозет­них та помийних ям.

Меншу забрудненість води з криниць частини міста Слав'янки треба, певно, з'ясувати не тільки меншою засе­леністю, а й значно більшою розвиненістю шарів глин ніж на Замості, тим більш, що схил їх має один загальний напрямок з поля до річки Буг через центр міста, а спо­лучення їх з грунтами Замостя виключається через роз'єднення їх річищем ріки Буг.

Характер забруднення води теж говорить про походжен­ня його з всмоктуючих ям, а саме: у воді виявлено сполу­ки амоніака та азотистої кислоти, тоді як в криницях з незабрудненими грунтами тих же шарів їх зовсім немає; велику кількість хлоридів, яких в окремих криницях вияв­лено більшість 400 м/грм 1 л. в., тоді як пересічна кількість для відносно незабруднених вод тих же грунтів складає 15-30 м/грм., а тому, наявність хлоридів у великій кіль­кості в окремих криницях треба рахувати за рахунок сечі, сполуки ж амоніака та азотистої кислоти—за рахунок роз­кладу сечі та інших органічних речовин, які в своєму складі мають білковину й які попали в грунти через всмок­туючі ями.

Дуже велика твердість води обумовлюється тим яви­щем, що при процесах розкладу органічних речовин, які попали в грунти, утворюється велика кількість різних га­зів і зокрема вуглекислого, який сприяє розчину в воді вуглекислого вапна та вуглекислої магнезії, що дуже мало розчиняються в воді, позбавленої цього газу; при чому, ву­глекислі сполуки цих розчинів під впливом вуглекислого газу переходять у двовуглекислі за формулою: 1) СаСОз+CО2+Н2О = Са(НСО3)2, 2) МдСОз + СО2+ Н20=Мд(НСО3)2, які значно більше розчиняються у воді, а тим самим і спричинюються- до великої твердості забруднених вод. Ве­лика кількість бактеріальних колоній в 1 к. с. в. та дуже низький тітр кишкової палочки у водах забруднених кри­ниць, при увазі на все вищесказане, само собою зрозуміло.

Щодо свердлових криниць, то, поперше, треба відміти­ти, що з 10-ти існуючих свердловин у м. Вінниці викори­стовувалися під час переведеного обслідування (осінь 1929 року) тільки 2, одна — суперфосфатним заводом, друга — м'ясним комбінатом при садибі колишн. Грохольського, при чому, використовувалися переважно для технічних по­треб. З інших 8 криниць, 2 не використовувалися тимча­сово, а решта зовсім залишена, як джерела водопостачання.

Дебет води   свердлових криниць невеликий.

Треба, одначе, зазначити, що до відомостей про годинний дебет води свердловин треба відноситися з певною осто­рогою, тому що з боку деяких практичних робітників є заперечення щодо існуючих офіційних даних про це. За їх власним досвідом годинний дебет деяких свердловин знач­но менший, ніж прийнято рахувати. Взагалі добовий дебет вінницьких свердлових криниць невеликий, не перевищує кількох тисяч відер.

Цікаво додати до цього питання історію свердлової кри­ниці при 1-ому вінницькому пивоварному заводі (кол. Футчика). Криниця побудована у самого края високого обриви­стого берега невеликого доплива (струмка) ріки Буг - річки Тяжилівки. За літературними даними це є найглибша свердловина в м. Вінниці. Після побудови цієї криниці ви­яснилося, що дебет води свердловини не може задоволь­нити потреб пивзаводу, тому було викопано над свердло­виною звичайну шахтну круглу криницю з великим., діамет­ром (2,55 мтр.), стінки обмуровано, але не зацементовано, так, що всі води, які знаходяться в верхніх шарах грунту теж беруть участь у живленні цієї криниці. Зі дна криниці підноситься на 1 - 1,5 мтр. залізна рура свердловини, при­чому, коли випомпувати воду з криниці,    щоб    оголилася рура, то можна бачити як вода сама повільно переливаєть­ся через край рури дуже повільно наповнюючи   криницю.

Як бачимо джерело свердловини криниці має' напірність, але це легко зрозуміти, коли пригадати що криницю побу­довано на обривистому березі річки Тяжилівки й що прилегла територія до пивзаводу має загальний схил до цієї річки.

Під час обслідування свердловина була загачена на не­великій глибині (вага, що пускалася в руру свердловини проходила тільки на кілька метрів завглибшки). Причини загаченості не виявлено. Якість води свердлових криниць бачимо з таблиці №2. (Див. табл.№ 2).

Вона подібна до якості води звичайних криниць м. Він­ниці, та воно цілком і зрозуміло, бо всі ці води є з одно­го водоносного шару з поверхні гранітів, які частково через розколини та щілини потрапили в товщу гранітів і які місцями сполучаються з верховодками, а тому їх треба вважати за підозрілі.

Треба, одначе, відмітити, що там, де територія, яка жи­вить ці криниці, негусто заселена і грунти її незабруднені, вода „має приємні фізичні властивості, а саме: холод­на, температура постійна 10,0 - 11,0° С„ цілком прозора, безбарвна, на смак приємна, відсвіжлива і відповідає ос­новним хемічним та бактеріологічним константам добрих питних вод.

При одноразовому безперервному вибиранні води від­рами дебет води звичайних криниць невеликий, але окре­мі криниці, що певно сполучаються з джерелами, мають відносно великий дебет для звичайної садибної криниці.

Переходячи до висвітлення питання якості води місь­кого водогону та ріки Буг й тих коливань, що бувають переважно взимку, вважаємо за потрібне, щоб зрозуміти зазначені питання, подати в основних рисах гідрологічний нарис річищ горішньої течії ріки - Буг з допливами від ви­току до м. Вінниці. Ріка Буг2 починається в північно-західній частині колишньої Проскурівської округи на багнистому вододілі між сточищами ріки Збруч (сточище р. Дністра) та річки Случ (сточище р. Дніпра) і поступово перетинає простори колишніх округ: Проскурівської, Вінницької Тульчинської, Першотравеньської та Миколаївської й вли­вається до Бужського лимана Чорного моря.

Горішню2 частину ріки від витоку до-м. Вінниці за ха­рактерами річищ можна поділити   на 2 дільниці: 1 – від витоку до ріки Ікви. (1 - 122 клм.), друга - від ріки Ікви до села Сабарова (122 - 210 клм.) Перша дільниця горішньої частини ріки відзначається відкритою низиною і болотис­тою долиною, що поросла очеретами та болотяною рослин­ністю; течія річки тут повільна та спокійна, береги ріки несталі, грузкі. Корито ріки рясно загороджено низкою гребель, що при малому похилі ріки спричинюються до великого заболочення долини. Допливи ріки Буг на цій дільниці течуть багнистими долинами, малопохилими неве­ликими потічками. Майже вся долина ріки Вовка являє со­бою велике болото, місцями непроходиме, течія річки не­помітно блукає в болоті між очеретами. Долина ріки Вов­ка має великі торфовища (с. Літки). В межах другої діль­ниці долина ріки Буг звужується, береги ріки відносно підносяться вище й вкриті великими лісами. Долина ріки до м. Вінниці, залишаючись взагалі низькою та плескува­тою, змінює грузькі болота на сухіші й корито ріки .набуває певно накреслених берегів.

На дільниці ріки з гирлами р. р. Згара та Десенки, ріка Буг утворює знов широке корито та болотяну грузьку заплаву. Від м. Вінниці дос. Сабарова долина ріки відразу звужується, скелясті береги долини високо підносяться над річкою  на 20 - 30 мтр.

З допливів ріки Буг на цій дільниці найбільші Згар та Десенка, відзначаються вони широкими болотяними доли­нами в долішніх частинах течії та малими похилами корит, перелічені допливи майже цілком використані на по­треби млинів й рясно перегороджені багатьма греблями, що спричинюється до утворення багатьох ставків з великими площами, які по кілька десятків років не чистилися, а тому, позамулювані, густо поросли болотяною рослинністю, деякі з них обернулися на болота.

Цей процес в основному відбувається так: горбастий рельєф території верхнього та середнього сточища ріки Буг спричинює швидке стікання дощових вод, які зми­вають верхні шари грунтів і приносять з собою до річищ мул, який осідає в окремих дільницях річок між греблями де, зрозуміло, природна скорість течії зменшується. На базі цього мулу хутко зростає різна болотяна мікро та макрофлора, яка в свою чергу інтенсифікує та поширює процеси заболочування ставків та річок. До такого заму­лювання ставків та річищ спричинюються також і спадні води цукрозаводів та спиртзаводи, як   показали переведені нами дослідження. Як зазначено вище, більшість верхньої течії ріки Буг першої дільниці, близько половини другої та майже всі без винятку допливи р. Буг заболочені, при чому, процеси заболочування річок та ставків мають тен­денцію хутко зростати та поширюватися.

До цього треба додати, що населення ставиться до річок некультурно, використовує їх як сплавну систему, навіть в межах м. Вінниці часом трапляється бачити як вниз за течією пливуть загинулі собаки, кішки, свині та інші.

Широко розповсюджена вимочка конопель. При вимо­чуванні конопель у воду переходить багато органічних ре­човин, які утворюються від розкладу паренхимної тканини, що щільно обгортає луб'яні волокна. Для того, щоб одер­жати з коноплі прядиво (луб'яні волокна) треба позбутися цієї облягаючої тканини. Для цього коноплю намочують у воді (стоячій, або слабо текучій), там розпліджуються в залежності від умов намочування  різні  бактерії: 1) Qranu-lobacher pectinovorum, 2) Bacillus Subtilis, 3) Bacillus Mesentericus vulgatus, 4) Bacillus Rsterosporus.та Інші, якій роз­кладають цю паренхимну   тканину,   сильно   забруднюючи воду.

Треба також зазначити, що є факти, якими дово­диться раптове і часом дуже сильне забруднення води ріки Буг та її допливів спадними водами цукрозаводів та спиртзаводів, що розташовані,вище м. Вінниці на сточиїці р. Буг. В цих водах хоч і немає отруйних речовин, але в них є багато таких органічних речовин, що хутко поглинують вільний Кисень з води й настільки, що часами утворюються анаеробні умови життя зо всіма виникаючими з цього наслідками (загибель риби, зміна мікрофлори, фауни та інш.

Все це треба пам'ятати при розв'язанні питання щодо якості  води Вінницького водогону та ріки Буг.

Переходячи до висвітлення цих питань, треба зазначи­ти, що вода з ріки Буг, як відкритого водоймища, цілком непридатна з санітарного боку для живлення " міського водогону без спеціальної технічної обробки.

Переглядаючи аналізи води з р; Буг та водогону за останні роки (1928 -1929), зразки яких подано в таблицях №№ 3 та 4, видно, що вода в р. Буг (за звичайних нор­мальних умов на протязі цілого року за винятком зими) може вважатися після технічної обробки (коагуляція гликцем, фільтрація через фільтр американської системи та з наступною хлорацією), за задовольняючу, основні санітарнотігієнічні вимоги, що ставляться до доброякісних вод - за винятком трохи побільшеної кількості органічних речо­вин (значне окиснення води за Кубелем). Конче потрібна для цього правильна робота та нормальна нагрузка очис­них споруджень.

Узимку вода в річці Буг набуває неприємного затхлого, болотяного запаху, дуже значно побільшується окиснення води за Кубелем, доходячи до 14—16 м/гр. кисню на 1 л. в.; часом появляються сліди сполук амоніака та азо­тистої кислоти, кількість вільного кисню за Вінклером падає до мінімума, інколи цілком зникає.

В такому стані вода з річки Буг, пройшовши очисні спо­руди при умові правильної роботи, значно поліпшується тільки щодо бактеріального забруднення, - тітр кишкової палочки з пересічних 0,1 — 10 стає 200—300; число бакте­ріальних колоній вік. снт. при 37°С. за 48 годин на ней тральному агарові після фільтрації та хлорації води зни­жується з пересічних 200—600 до 5—20 колоній; окиснен­ня води за Кубелем зменшується, але незначно, кількість вільного кисню за Вінклером трохи побільшується, але неприємний запах і смак залишаються. Щодо окремих кон­стант, якими характеризуються різні зразки води з р. Буг, то треба зазначити, що сухий лишок і твердість води взимку значно більші ніж в інші частини року, через те, що поверховий збіг води припиняється і ріка живиться тільки за рахунок ґрунтового збігу. Появлення інколи взимку сполук амоніака та азотистої кислоти з'ясовується тим, що у воді багато є різних органічних речовин, що мають білковину й розкладаються; вільний кисень, через припинення аерації води в зв'язку з утворенням суцільного поверхового льодового шару, у воду не поступає, за винят­ком тої кількості, що приноситься з ґрунтовими водами, тому кількість його значно зменшується, а в окремих місцях ставків та річок цілком зникає, витрачаючись на окиснення органічних речовий.

Останнє явище відбивається на складі мікрофлори води появленням анаеробних форм, якими обумовлюються процеси гниття, а відсіля і появлення сполук амоніака та інших реч. Відносно невелику кількість бактеріальних колоній в І к, с. води треба пояснити спеціальною методикою (н. м'ясо-пептонний  агар при 37°С. 48 годин), яка   не   дає можливості виявити всю водяну бактеріальну флору,"' що потрібує для свого росту іншу температуру та споживчі середовища. Помічаємий за останні часи взимку дуже неприємний запах води з водогону, що нагадує запах якихось ліків, треба, певно, пояснити тим явишем, що бо­лотні гази та інші органічні речовини на різних ступенях розкладу при хлоруванні води підпадають впливу актив­ного хлору, сполучаються з ним і переходять у важчі продукти (обважнілі), які вже мають інші фізико-хемічні властивості і не зникають з води не тільки при провітрю­ванні її, а навіть і при кип'ятінні.

Для більшого обгрунтований припускаємого тверджен­ня треба пригадати, що утворення розкладів органічних речовин (газуватих, рідких та твердих) відбувається у воді р. Буг безперестанно, а тому і молекули їхні іонізовані, а значить і хемічно активні, (in statu nascendi).

З цього видно, що теперішня система споруджень для очистки води недостатня взимку і що потрібне додаткове устаткування на водогоні для провітрювання води. Автор ні в якому разі не вважає за доцільне провітрювання води річки Буг шляхом пророблення ополонок вище від забору води міським водогоном, як це практикувалось.

Радикальне полишення якості води в річці Буг, а зна­чить і міського водогону, треба вести в напрямку оздоров­лення річищ ріки Буг та її допливів вище м. Вінниці. Причини, від яких залежить погіршення якості води, склад­ні, різного походження і головні з них такі: 1) припинен­ня аерації води в р. Буг через утворення суцільного повер­хового льодового покрову при наявності розкладу від­мерлої флори та фауни, 2) сполучення р. Буг з кілько­ма великими системами занедбаних ставків, сильно заму­лених,     зболотнілих, розташованих    на   його   допливах, спускання спадних вод з   цукрозаводів  та cпиртзаводів» широке використовування ставків та річок для вимочу­вання конопель, 5) некультурне ставлення населення до річок, що використовує їх як сплавні системи та 6) дуже можливо, має своє значення також і початок р. Буг в бо­лотяних та торфових грунтах Проскурівщини.

Як сильно кожен із перелічених факторів спричинюєть­ся до погіршення води в р. Буг зокрема, зараз трудно сказати точно, тому, що це питання ще недосконало роз­роблено. Але є вже спостереження та лабораторні дослід­ження, які доводять, що занедбані ставки та річища відограють в цьому процесі основну роль, а також чимала доля припадає і на спадні води цукрозаводів та спиртзаводів, що й було виявлено під час обслідування їх в 1928, 29 та 31 р.р.

Ці твердження можна довести багатьма прикладами, як от забруднення води р. Рова занедбаними ставками таБар-ським спиртзаводом; Гулівецького ставу - Корделівським цукрозаводом; Жданівським цукрозаводом - доплива р.Буг, що вливається близько м. Хмельника, Уладівським цукро­заводом та спиртзаводом - безпосередньо р. Буг, Турбівським цукрозаводом - р. Десенки, що впадає в р. Буг | недалеко від м. Вінниці та ін. Але все це складає окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Зараз же, хоч воно й не входить в рамки цієї роботи, але як типове явище для процесу забруднення річищ та .для кращого розуміння заходів щодо радикального оздоовлення р. Буг, - вважається за потрібне навести випа-ок забруднення води р. Рова та загибелі риби в Токарівському ставу (Жмеринський район) наприкінці січня 1931 р.

При обслідуванні цього випадку було виявлено кілька дуже зболотнілих ставів, розташованих вгору за течією р. Рова від села Токарівки до с.Шершні, що вище м. Бар. Ці стави розділяються між собою раз більшими, раз мен­шими дільницями ріки Рова. В м. Бар виявлено крім того такі можливі чинники забруднення води р. Рова: 1) цукро­завод, 2) спиртзавод та 3) кустарна чинбарня.

На цукрозаводі припинено роботу за 2 тижні до виникнулого забруднення, чинбарня мала і особливого значення для забруднення води р. Рова не може мати. Барський спирт­завод працював і через велику амортизацію устаткуван­ня для ліквідації паточної барди, вона (барда) могла часами потрапляти до р. Рова, що й виявлено на день обслідуван­ня. Паточна барда, за переведеними мною раніш лабора­торними дослідженнями, має властивість поглинати віднос­но дуже велику кількість вільного кисню з води (0,1 - 0,2 к. с. паточної барди) за 24 години поглинає весь вільний кисень з 1 л. води р. Буг, коли його є від 8 до 12 м/гр. в 1 літ­рі, при чому, сама вода при тих же умовах тільки без барди поглинає вільного кисню до 30%.

З цих дослідів видно, що потраилення навіть невеликої кількості паточної барди до річки, особливо взимку, приз­водить до цілковитого знекиснення води з усіма наслідка­ми, що виникають з цього. При обслідуванні переведено лабораторні дослідження води з різних   місць р.   Рова   та ставків, починаючи від с.  Токарівки і вгору до, села   Шер­шні. Зразки води були досліджені за Вінклером на вільний кисень та на окиснення їх   за   Кубелем.   Вільного   кисню, за винятком одного місця, ніде не виявлено, навіть зі ста­ву, що вище від м. Бар біля села Шершні, де немає ніяких промислових установ, які могли б забруднювати воду. Зра­зок води, в якому   виявлено   вільний   кисень „(З, 12 м/гр. в 1 л. в.) набрано з р.   Рову нижче   від села   Глиняків, а значить і нижче від   міста Бар, недалеко   від    скелястого берега. Пізніше виявлено, що в цьому місці до р. Рова вли­ваються досить  значні   джерела з   Сарматських   покладів. Окиснення води за Кубелем велике, Доходило до 30 м гр. кисню на 1 л. в., при чому нижче від м. Бар окиснення ку­ди більше, вода на смак і запах була неприємна, болотяна, деякі з них мали каламуть гумусного характера (води, що нижче від м. Бар).

Звичайно, риба в таких водах купчиться біля тих місць, в які вливаються джерела із свіжою водою, що має до­статню кількість-вільного кисню для дихання риби. Тоді хоч і зникає під впливом природних умов вільний кисень з води на протязі більшої частини річки або ставу, але риба не задихається, переховуючись в зазначених місцях.

А от коли, при такому напруженому стані щодо кіль­кості вільного кисню, потраилють до водоймища спадні води, які приносять із собою велику кількість органічних речовин, що хутко поглинують весь вільний кисень, навіть на місцях схову риби, - то тоді утворюється критичний стан, стан цілковитого знекиснення води й риба задихаєть­ся, утворюючи нове джерело забруднення водоймищ.

От так 1 треба розуміти те раптове погіршення якості води в р. Рові, а разом з ним і загибель риби в Токарівському ставові.

Таким чином з'ясовується більша частина випадків за­гибелі риби у водоймищах системи р. Буг, а в окремих випадках переважають або природні причини, або штучні, - спуск спадних вод з цукрозаводів та спиртзаводів.

З усього, що раніше було сказано про значення р. Буг для центрального водопостачання м. Вінниці, про побу­дову і стан річищ горішньої частини р. Буг з допливами і якість води міського водогону майже на протязі 4-х місяців, - виникає гостра потреба в широкому оздоровленні горішньої частини ріки Буг з його допливами.

Це оздоровлення, на мою думку, полягає головним чином у впорядкуванні ставкового господарства на допливах р. Буг, меліорації річкових долин з використовуванням торфовищ, де вони є, в гідротехнічних роботах для упорядковання русла ріки та в припиненні спуску тих промислових спадних вод (переважно з цукрозаводів та спиртзаводів), що можуть забруднювати ставки та річки. Ці основні заходи щодо оздоровлення р. Буг треба поширити майже на всю горішню частину її.

Крім того, на підставі закону про санітарні зони водогонів, треба докладно вивчити найближчу до м. Вінниці горішню частину р. Буг з найбільшими на цій дільниці допливами — рікою Згаром та рікою Десенкою, з метою визначення меж зовнішньої та внутрішньої охоронної санітарної зони Вінницького водогону та заведення на них відповідного режиму.

Для утворення матеріальної бази, а тим самим і можливості практичного переведення оздоровчих заходів щодо ставків га річищ, треба утворити спеціальну Горішньо-Бужську філію рибного тресту з перебуванням її в м. Вінниці, якій було б забезпечено належний вплив Вінницького обласного державного санітарного Інспектора на порядок утримання та експлуатації ставків і річок та переводжувані меліоративні роботи.

Це є окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Висновки:

1) Водопостачання м. Вінниці є питання, яке ще задовільно не розв'язано.

Зараз населення м. Вінниці користується водою з міського водогону, джерелом для якого є ріка Буг, з багатьох звичайних криниць та кількох свердлових і безпосередньо з річки Буг.

2) Через геологічні та гідрологічні умови на терені Вінничини неможна розраховувати на артезійські води, або взагалі на ґрунтову з більш-менш достатнім дебетом води для живлення водогону м. Вінниці, а тому, ріка Буг є поки що єдине джерело для живлення міського водогону.

3) Через неглибоке залягання на терені м. Вінниці водоносного шару поверхні гранітів і нерозвинення місцями шарів глини, що покриває ці граніти, — грунтові води поверхні кристалічних масивів місцями зливаються з поверховими водами, так званими верховодками, сильно забрудненими багатьма всмоктувальними помийними та клозетними ямами.

Особливо це забруднення помічається в частині міста, що зветься Замостим і має всі можливості для дальшого зростання через хутке побільшення населення в м. Вінниці та неусунення причин цього забруднення.

4) Свердлові криниці м. Вінниці живляться водою із щілин та розколин гранітів, яка потрапила туди з їхньої поверхні, а тому якість води свердлових криниць подібна до якості води звичайних криниць м. Вінниці.

5) Дебет води свердлових криниць (потужністю та постійністю джерел) недостатній для живлення міського водогону.

6) Води міжшарові та поверхні гранітів, де не забруднені грунти що їх покривають, відповідають всім основним санітарно-гігієнічним вимогам, що ставляться для добрих вод і мають приємні органолептичі властивості та характеризуються такими числами індикаторних речовин: амоніак та сполуки азотистої кислоти відсутні, хлоридів виявляється від 10 до 30м/гр. в 1 літрі води, окиснення за Кубелем визначається 1—4 м/грм. кисня на 1 літр води; загальна твердість від 15° до 25° Н. і числом бактеріальних колоній до 500 в 1 к. с. води на нейтральному агарові при 37° С. за 48 годин, тітр кишкової -палочки не менше 10.

7) Вода з р. Буг, після технічної обробки її на Вінницькому водогоні, при умові правильної роботи очисних споруджень, задовольняє основні санітарно-гігієнічні вимоги, що їх ставлять до добрих вод за винятком зими, коли вода в річці Буг й в міському водогоні набуває неприємного затхлого, болотяного запаху, часом злегка опалесцує, окиснення за Кубелем значно побільшується, доходячи до 14—16 м/грм. кисню на 1 л. в., кількість вільного кисеню зменшується, інколи цілком зникає; що ж до бактеріального забруднення, то вода і взимку значно поліпшується при правильній роботі очисних споруджень.

8) На водогоні бракує споруджень для провітрювання води, конче потрібного взимку.

9) Причин, що обумовлюють погіршення якості води в р. Буг і міс'ькому водогоні особливо зимою, багато, але основні — 2, а саме: І — занедбані ставки та річки, що густо поросли водяною рослинністю та занесені мулом і II — спуск спадних вод з цукрозаводів та спиртзаводів.

Все це вимагає широких оздоровчих заходів щодо поліпшення стану занедбаних ставків та річок горішньої частини ріки Буг.

0) Практичне широке оздоровлення ставків та річищ можна провести, на нашу думку, тільки шляхом утворення й спеціального Горішньо-Бужського рибного господарства з наданням йому від уряду спеціальних прав і обов'язків щодо оздоровляння ріки.

Це господарство дасть ту матеріальну базу, яка потрібна для переведення широких гідротехнічних та меліоративних робіт, зв'язаних з оздоровчими заходами.

Це е окреме питання, яке потрібує спеціального висвітлення.

Л-р Ол. Данильченко

І/VII-31р.

м. Жмеринка

№№ п/ч

Місце та час відібран­ня зразка води

Колір

Прозо­рість

Запах

рН.

Сухий лишок з нефільтрован. в т. 110 С

Трата при розпіканні сухого лишку в м- гр на 1 л. води

NH3

N3O3

N2O5

Cl

Окиснення за кубелем в м-гр кисення на 1л. води

1

16/III -29 р. вода з р. Буг

б/кольорна

Прозора

Затхлий

456,0

280,0

Сл іди

Сліди

Немає

15,84

11,39

2

16/III-29 р. Він. водогон. крант в помешканні лабораторії

б/кольорна

Прозора

 

б/заиаху

477,0

274,0

Немає

 

Немає

 

Сліди

15,84

7,56

3

3/VII-29 р..р. Буг (біля водогону)

б/кольорна

 

Цілком прозора

б/запаху

 

 

204,0

 

156,0

Незн.

сліди

Незн. сліди

 

Немає

 

10,92

 

6,61

4

3/VII-29 р. Він. водогон. крант в лабораторії

б/кольорна

Цілком прозора

б/запаху

232,0

120,0

Немає

Немає

Немає

11,7

4,96

5

15/ХІ-29 р. р. Буг біля міського водогону

б/кольорна

Прозора

б/запаху

8,0

292,0

154,0

Немає

Незн. сліди

Незн. сліди

17,0

4,56

6

15/ХІ-29р. Він. водогон., крант в лабораторії

б/кольорна

Прозора

б/запаху

7,6

308,0

148,0

Немає

Немає

,,

17,1

3,2

                                                                                                                                                                                                                   Продовження №3

№№ п/ч

Місце та час відібран­ня зразка води

Вільного кисення за вінклером в м-гр. в 1 л. води

Твердість (в німецьких градусах)

CaO

MgO

Fe

Al2O3

SiO2

SO3

Чосло кол. в 1 кб см. при 370С за 48 г. на агар.

Тітр кишкової палочки

Загальна

Умовна

Постійна

1

16/III -29 р. вода з р. Буг

1,8 Т. в 0,5°С

17,2

16,96

0,24

75,0

96,0

Немає

Сліди

Немає

Немає

406

0,3

2

16/III-29 р. Він. водогон. крант в помешканні лабораторії

9,7 Т. в 1°С

17,2

15,68

1,52

68,0

102,0

Немає

,,

,,

,,

635

0,5

3

3/VII-29 р..р. Буг (біля водогону)

7,9 Т. в 20°С

10,2

8,90

1,3

76,0

21,0

,,

Немає

,,

,,

__

__

4

3/VII-29 р. Він. водогон. крант в лабораторії

8,24 Т. в 16°С

10,8

8,6

2,2

86,0

14,0

,,

,,

,,

,,

__

__

5

15/ХІ-29 р. р. Буг біля міського водогону

9.28.Т. в 6°С

12,54

10,32

2,22

11,20

23,0

__

__

__

__

576

0,1

6

15/ХІ-29р. Він. водогон., крант в лабораторії

11,38. Т. в 10,0°С

12,0

8,7

3,38

120,0

21,7

Сліди

__

__

__

10

25,0

 

16

15

14

13

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

№№ за чергою

19/VIII – 29 p. Водогон, вода бісля фільтрації і хлорації

19/VIII – 29 p. Водогон, вода бісля фільтрації і хлорації

19/VIII – 29 p. Водогон, вода бісля фільтрації і хлорації

29/III – 28 p. p. Буг

22/III – 28 p. p. Буг

15/III – 28 p. p. Буг

8/III – 28 p. p. Буг

6/III – 28 p. p. Буг

23/II – 28 p. p. Буг

16/II – 28 p. p. Буг

16/II – 28 p. p. Буг

2/II – 28 p. p.Водогон

2/II – 28 p. p. Буг

30/I – 28 p. Буг біля водогону

30/I – 28 p. Отстійник

4/I – 28 p. Водогон

Місце та час відібрання зразка води

 

Безкольорна

 

Безкольорна

Безкольорна

_

_

_

_

_

_

_

_

_

_

_

_

Безкольорна

Колір

Прозора

Цілком прозора

Цілком прозора

Каламутна

_

_

_

_

_

_

_

_

_

Опалескує злегка

_

Прозора

Прозорість

Без запаху

Без запаху

Без запаху

_

_

_

_

_

_

_

_

_

_

Затхлий

Затхлий

Дуже неприємн. затхлий

Запах

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

_

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

NH3

Немає

Немає

Немає

Незначн. сліди

Немає

Немає

Немає

_

Немає

Немає

Немає

,,

Незначн. сліди

Незначн. сліди

Незначн. сліди

Ясні сліди

N2O3

Немає

Немає

Немає

Незначн. сліди

Незначн. сліди

Немає

Немає

_

Незначн. сліди

Ясні сліди

Ясні сліди

Немає

Немає

Немає

Немає

Немає

N2O5

                                                                                                                                                                                                                          Таблиця № 4

8,6

6,35

6,3

13,12

9,26

8,96

8,82

_

8,74

12,5

14,08

9,12

10,64

9,6

9,2

8,5

Окиснення за кубелем в м-г кисеню на 1 л. води

_

_

_

10,72

10,08

9,8

10,37

10,64

8,16

7,86

8,82

_

1,62

1,2

_

Немає

Вільного кисеню за Вінклером в м-г в 1 л. води

 

11,2

 

 

11,2

 

11,2

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

Загальна

Твердість(в нім. градусах)

 

10,7

 

 

10,6

 

9,6

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

Усувна

 

0,5

 

 

0,6

 

1,6

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

_

 

Постійна

430кол –370 Ц

830 кол–220 Ц

20 кол. – 370Ц

35 кол. –220 Ц

5 кол. – 370 Ц

10 кол – 220 Ц

4500

Суцільний ріст

183

240

98

520

_

890

200

180

148

190

_

Число колон в 1 к.с. при 370 Ц. за 48 г. на агар.

 

0,1

 

 

10,0

 

300,0

 

0,1

 

0,1

0,1

 

0,1

 

0,1

 

0,5

 

_

 

2,0

 

0,5

 

0,5

 

5,0

 

5,0

 

_

 

Тітр кишкової палички

 

 

 

Т. води 60Ц. брм. т724

Т. води 40Ц. брм. т749,8

Т. води 20Ц. брм. т744

Т. води 20Ц. брм. т736

Т. води 20Ц.

Т. води 60Ц. брм. т746

Т. води 60Ц. брм. т748

Т. води 20Ц. брм. т748

 

Т. води 40Ц. брм. т737

Вода на смак відгонит болотом Т. води 20Ц. брм. т.743,4

Вода на смак відгонит болотом

При приливанні н/100 розчину перманганату до 100 к. с. води – вода моментально знефарблювалась до прилиття 6,5 к.с. перманганату (Наявність редецируючих речовин)

 

Зауваження

Поділитися: