Бібліотека на рубежі ХХІ століття : матеріали обласної науково-практичної конференції

Рік видання: 1999

Місце зберігання: Відділ краєзнавства

Вінницька державна обласна універсальна наукова  бібліотека ім. К. А. Тімірязєва

 

 

Бібліотека на рубежі ХХІ століття

матеріали обласної науково-практичної конференції

 

Вінниця, 1999

 

 


Від укладачів

 

28 вересня 1999 року в приміщенні Вінницького музично-драматичного театру ім. М. Садовського відбулася обласна науково-практична конференція "Бібліотека на рубежі ХХІ століття", присвячена Всеукраїнському дню бібліотек. Мета конференції - проаналізувати стан, проблеми бібліотек області, визначити перспективи їх подальшого розвитку.

В роботі конференції взяли участь заступник голови облдержадміністрації А. І. Левицький, в. о. начальника обласного управління культури С. В. Гарбулінський, начальник відділу у справах бібліотек управління культури Придністровської Молдавської республіки Н. А. Расказова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського І. Є. Руснак, голова обкому профспілки працівників культури В. А. Надольна, в. о. начальника обласного управління в справах сім'ї і молоді В. А. Кичак, заступник начальника обласного управління освіти      М. П. Свіржевський.

Учасниками конференції були працівники сільських, районних, міських, обласних державних та бібліотек різних систем і відомств Вінниччини.

Видання розраховане на працівників органів управління бібліотечною справою, бібліотечних працівників, науковців, вчителів, студентів, широкий загал читачів.

 

 © Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва

Поділитися:

Ода бібліотекарю

 

…Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово”.

 Т. Г. Шевченко. “Подражаніє

11 псалму”

                                     

Триєдине на небі: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий.

Триєдине на землі: Лікар, Учитель, Бібліотекар.

Отже, Похвальне Слово до Тебе, Бібліотекарю, адже ти стоїш біля джерела мудрості, допитливості, пізнання.

Це ти - хранитель і проповідник, співбесідник міріадів книг, журналів та газет, це твоє мовби між іншим, мимохідь кинуте слово, визначає нашу прихильність і захоплення на все життя.

Бібліотека, звичайно, не храм Божий, але хіба не тут здійснюється священодійство при спілкуванні з книгою, що вселяє Віру, хіба не до неї ідуть з Надією розвіяти свою тугу і втілити в життя мрію великої людської Любові до всього сущого. Не храм, але саме тут віддають велику кількість часу сакраментальним думкам про своє минуле і майбутнє, і все це ховається в безконечному меандрі строгих буковок-бісеринок, які низкою міркувань-зусиль, творять великий театр життя.

Ми зацікавлюємось і вчимося у бібліотеках. Тут народжуються вчені, тут зустрічаються покоління, тут відбувається ще одна таїна - політ у майбутнє.

Бібліотека - хранилище нехай і не самого передового, але найсучаснішого мислення, найсучаснішої літератури майбутнього. Мова іде про періодику. Це своєрідні кораблі та кораблики, що привозять західні технології, східну медицину, північну бережливість та південний аромат життя.

Вони дискутують про тебе у вирі подій сьогодення, надіються, що земля не зіткнеться з астероїдом і рід твій ітиме до того дня, який назавжди встановить справедливість.

Саме в бібліотеках починають виростати молоді поети. Жовтуваті пташата, які тут формують свою солідність, уже щось бурмотять про геніальність і ненавидять зоряне небо, під яким так гарно мріялось їх попередникам. Саме тут літератори, бачачи все сучасне, моделюють майбутнє, і той, хто сьогодні так категорично суперечить або захоплюється їх сентеціями, в майбутньому не витрачатиме часу для відкриття банальних істин.

А попереду прогресу іде його величність Бібліотекар. Це не сіренька мишка-побігунка, а літаючий Ангел, який передає тобі потужну сучасну думку. Саме до нього, в бібліотеку, приходить всяк сущий, по запит на свій смак і бажання. І всякому шукає книгу бібліотекар. І всякий, залишаючи бібліотечний поріг, думає про нове. Зерна істини та добра рано чи пізно зростають у кожному серці.

Хвала бібліотекарю! Прийде час, і найкращим з них, в містах і селах поставлять пам'ятники, хоча уже сьогодні можна спорудити один на всіх у нашому древньому Києві. Один на всіх пам'ятник безіменному бібліотекарю, який робить для піднесення морального духу в багато раз більше, аніж співаки і проповідники, як уся мільйонно-децибельна популістична естрада. Скромна людина, інтелігент з маленькою зарплатою, яку не порівняєш з оплатою поп-зірок, чи ведучих телепередач, що ніби ненароком, рекламують через свої столики різні речі, а це відбиваються потім солідними матеріальними винагородами, а Бібліотекар хоче єдиного - визначити твій особистий шлях в світовому океані літератури, навчити тебе полюбити книгу, журнал, газету і все життя спокійно спілкуватися з ними, не піддаючись наркотичному галопу вістей, триллерів, рок-концертів, які вулканічними виверженнями падають на твою голову. Живі машини хочуть правити світом роботів, а бібліотекар бачить у тобі людину, чия духовна міць і гармонія побудують суспільство рівних і справедливих.

Бібліотеки - не просто хранилища земної мудрості, це своєрідні рятівні острови, де кожен, відштовхнувши дешеві заманки буднів і свят, пов'яже свою долю зі світом гострого розуму, радості відкриття, сили взаємозбагачення - світом цивілізованої культури.

Хвала  бібліотекарю!

 

З виступу В. Циганюка,

директора ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, заслуженого працівника культури України

Привітання учасників конференції

А.Левицький,

заступник голови облдержадміністрації, заслужений працівник культури України

 

Шановні друзі!

Ми сьогодні зібралися в такому чудовому товаристві, щоб привітати присутніх, а у вашій особі всіх бібліотечних працівників Вінниччини із Всеукраїнським днем бібліотек, який у нашій країні відзначається, згідно з Указом Президента України Леоніда Даниловича  Кучми, вдруге.

Бібліотечна справа своїм корінням сягає у сиву давнину і тісно пов’язана з розвитком  української  державності.

Видатні історичні постаті Київської Русі: Ольга, Володимир, Ярослав Мудрий, ще у ті давні часи розуміли значення слова, книги, освіченості у житті суспільства. Тому саме тоді почали виникати перші бібліотеки.

Має свою цікаву історію і бібліотечна  справа нашої області. На початку ХХ століття тут налічувалося всього 15 бібліотек, сьогодні ж ми маємо 2278 бібліотек різних систем і відомств з бібліотечним фондом майже 35 мільйонів томів.

Працюють тут три тисячі бібліотекарів. А це найбільше наше багатство. Це люди, які вдихають у бібліотеки життя, сприяють перетворенню їх у центри культури, освіти, інформації і дозвілля.

У мене з дитинства особливе, трепетне ставлення до бібліотек та бібліотекарів. Це скромні інтелігентні люди з маленькою зарплатою, але з широкою ерудицією, глибокими знаннями, великим бажанням донести духовні багатства до кожного читача.

У цій прекрасній залі зібралась невелика частка кращих представників бібліотечної громади.

Дуже прикро у цей святковий день констатувати, що праця цих невтомних трудівниць досі не оцінена належним чином. А сільські бібліотекарі отримують останнім часом половину, а то й чверть і так мізерного посадового окладу.

Новий склад обласної державної адміністрації володіє ситуацією, що склалася у бібліотечній галузі, обізнаний з основними її проблемами. Це, окрім мізерної зарплати, повна відсутність державного фінансування на поповнення бібліотечних фондів, неопалювані приміщення.

Я запевняю Вас, що обласна державна адміністрація не дозволить надалі закрити жодної державної бібліотеки. Будемо попереджувати будь-які спроби виселення бібліотек з їхніх приміщень задля покращення умов інших установ і організацій.

Завданням номер один буде переведення всіх бібліотекарів на повне державне утримання. Паралельно націлюватимемо керівництво районів і  КСП на здійснення доплати кращим працівникам.

Будемо вивчати питання віднесення фінансування бібліотек до “захищених” статей обласного і районних бюджетів, виділивши їх окремими рядком та звернувши особливу увагу на придбання книг і своєчасну виплату зарплати.

Бібліотеки повинні ввійти у регіональну програму інформатизації з відповідним правовим та фінансовим забезпеченням.

Мабуть символічним є те, що День бібліотек відзначатиметься щорічно 30 вересня, що співпадає з днем Віри, Надії, Любові і їх матері Софії, адже книга дає людині віру, наповнює життя надією, вчить любові  і  робить це мудро, як мати Софія.

Дозвольте, дорогі друзі, ще раз сердечно привітати Вас із  професійним  святом, запевнити, що намічені нами заходи будуть виконані, що жодна бібліотечна установа не залишиться поза нашою увагою. Міцного Вам здоров’я, добра, щастя, душевного спокою, сімейного благополуччя і злагоди, творчих успіхів у Вашій благородній справі, впевненості у завтрашньому дні.

Бібліотеки області: стан, проблеми та перспективи діяльності

 С. Гарбулінський,

в. о. начальника управління культури облдержадміністрації 

 

Шановне товариство! 

Дозвольте привітати працівників бібліотек, всіх шанувальників книги з Всеукраїнським днем бібліотек! 

Дорогі друзі! 

В усі часи бібліотеки виконували важливу духовну місію - бути дзеркалом і пам'яттю народу, держави, центрами духовності. Нині у бібліотечних фондах містяться невичерпні запаси інформації, яка може й повинна бути спрямована на творчість, служіння добру, духовному розвитку суспільства.

Книжкові фонди 1128 державних бібліотек області, в яких працює 1668 бібліотечних працівників, нараховують більше 19 мільйонів примірників.

На жаль, складна економічна ситуація не дає можливості вирішити всі наболілі питання. Та хоч би як там не було, але саме прийняття Кабінетом Міністрів соціальних нормативів у забезпеченні населення бібліотеками, дозволило загальмувати процеси їх ліквідації. За минулий 1998 рік та поточний рік були зроблені кроки по стабілізації ситуації в області.

Бібліотекарям ніколи не було просто: залишковий принцип фінансування культури, матеріальні нестатки, а звідси - технічна відсталість багатьох бібліотек, низька заробітна платня перетворюють нашу працю в повсякденну боротьбу з об'єктивними труднощами. Але ж ці труднощі долаються з упевненістю у невмирущій громадській значущості своєї міссії.

Відрадно константувати, що зроблено в ряді бібліотек області: поточні ремонти в Томашпільській та Теплицькій РБ, в деяких бібліотеках Немирівського району (Брацлавська для дорослих та дітей, сс. Стрільчинці, Райгород, Сокілець, Мухівці, Воловодівка - за рахунок КСП), Мог.-Подільській ЦБС (с. Немія - сільська рада, с. Грушка - КСП). В Іллінецькому районі в радгоспі с. Криштопівка закінчується будівницво будинку культури, де розміститься сільська бібліотека.

Для обслуговування населення потрібні якісні книжкові фонди. Тому комплектування та збереження фондів є центральною проблемою сьогодення. Цьому питанню було присвячено в травні 1999 року засідання колегії управління культури.

З метою привернення уваги громадськості до бібліотек та покращання комплектування фондів в умовах економічної кризи в області проводився в 1998 році конкурс "Подаруй бібліотеці книгу", внаслідок якого, у книжкові фонди бібліотек від читачів надійшло більше 60 тис. примірників подарованих книг. В цьому році потрібно спрямувати максимальні зусилля, щоб дана справа успішно продовжилась. У 1999 році оголошено нову акцію "Поверни бібліотеці книгу".

Бібліотеки активно працюють сьогодні з благодійними фондами, укладають угоди з підприємствами та підприємцями про інформаційне обслуговування, надають додаткові платні послуги Мог. - Подільська, Липовецька, Хмельницька, Козятинська центральні бібліотеки, Жмеринська бібліотека для дітей. Більшість бібліотекарів розуміють, що в умовах постійного бюджетного дефіциту саме позабюджетне фінансування є додатковою можливістю покращання матеріальної бази бібліотек та комплектування книжкових фондів. Розуміння держадміністрації, меценатів, покровителів культури є важливим чинником на даний час. Директор Теплицької ЦБС Павлина Юхимівна Рибак уже не один  рік співпрацює з директором комбікормового заводу Федоришиним Олександром Івановичем за програмою пріоритетного обслуговування їх підприємства. В цьому році виділено тільки на комплектування фонду цієї бібліотеки 1300 гривень. Знайшла порозуміння і підтримку директор Мур-Куриловецької ЦБ Драганюк Людмила Семенівна в райдержадміністрації, яка виділила для бібліотеки 1000 гривень, а фонд соціального захисту 230 гривень. Ці кошти використано на проведення конкурсу "Слово Шевченка живе серед нас" та ін.

Бібліотечні працівники постійно відстежують потреби користувачів, розширюють коло послуг, вдосконалюють систему довідково-інформаційного обслуговування. Бібліотеки прагнуть бути справжніми центрами культурної просвіти, осередками національного відродження. Бібліотеками області активно популяризується література історичного характеру, про народні традиції, обряди, фольклор, здійснюється краєзнавча робота, пошукова, пишуться історії сіл і міст, що є внеском у відтворення історичного минулого свого краю, народу.

Традиційними стали презентації книг місцевих авторів, виставки народних умільців, обговорення книг в клубах за інтересами, літературно-мистецьких вітальнях, які працюють майже в кожній бібліотеці. Особливо ця робота налагоджена в Крижопільській, Тульчинській, Шаргородській, Немирівській централізованих бібліотечних системах.

Бібліотеки успішно провели комплекс різноманітних заходів під назвою "Скарби добра, краси, любові" під час щорічного Тижня дитячої та юнацької книги, конкурс сімей-ерудитів "Від роду - до народу", Всеукраїнський конкурс дитячої творчості "Я і мої права", конкурс "О мово моя, душа голосна України" та інші форми масової роботи.

Сучасна бібліотека - це вже не тільки книгозбірня. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва - одна з перших в області започаткувала впровадження в практику сучасних інформаційних технологій, насамперед, комп'ютерних. Сьогодні для послуг читачів електронна повнотекстова база законодавчих актів, які надходять від інформаційно-аналітичного центру "Ліга". На замовлення відвідувачів можна зробити роздрук документів та інші послуги. В бібліотеці розроблено "Проект інформатизації бібліотек області", який розрахований на 6 років.

Відрадно, що Немирівська та Тростянецька ЦБ, маючи комплекти комп'ютерів, роблять кроки у створенні електронних баз даних, що сприятиме покращанню інформаційного обслуговування користувачів.

Хочу відзначити, що останнім часом склалася чітка система взаємодії всіх трьох бібліотек - методичних центрів в усіх  сферах бібліотечної роботи. В тісній співпраці з Вінницьким факультетом Київської Державної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв обласні бібліотеки беруть активну участь у навчанні різних категорій бібліотечних працівників.

Хтось із мудрих сказав "Бібліотекар - це не професія, а стан душі". Для кожної освіченої людини бібліотекар - це, насамперед, творча особистість, яка безкорисливо, щедро, з повною віддачею служить суспільству, читачеві. Досвід бібліотечного працівника, його безмежна відданість своїй справі не може не викликати захоплення і поваги. 

Щастя ж і радості Вам, дорогі друзі! 

Ще раз вітаю Вас з святом і зичу здоров'я, усяких гараздів і благополуччя. 

Бібліотека третього тисячоліття. Роздуми на тему

Н. Морозова,

головний бібліотекар з питань інформатизації обласної наукової універсальної бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва

 

Бібліотека на сьогодні чи не єдиний доступний соціальний інститут, що залучає людину до знань, надбань світової культури. Держава, яка дбає про своїх громадян, про їх гармонійний освітній, культурний, моральний, естетичний розвиток, має сприяти створенню відповідного іміджу бібліотек. Крім того, бібліотечного фахівця треба навчити нових інформаційних технологій, активного використання наявних інформаційних ресурсів, своєчасного донесення до споживачів усього спектра інформації про необхідний для них інформаційний потік, шо нагромаджується у світі .

Майбутнє бібліотек, їх подальша діяльність залежить від соціальних, політичних, економічних тенденцій у суспільстві, демографічних процесів, розвитку сучасних технологій. Кількість інформації сьогодні має тенденції до збільшення, зростає і кількість абонентів, які користуються послугами Internet і мають доступ до світових інформаційних мереж. Тому зараз потрібне переосмислення ролі бібліотек у суспільстві, визначення основних шляхів їх діяльності як закладів, що виконують освітню, інформаційну, комунікативну і рекреаційну функції. Причому пріоритетною є інформаційна функція, що засвідчено у маніфесті публічних бібліотек.

Зовнішнє середовище, тенденція до посилення конкуренції бібліотечних закладів з різними інформаційними службами, постачальниками електронної інформації вимагає як від науковців, так і від усіх, хто здійснює бібліотечну політику, усвідомлення тієї великої відповідальності, яка покладається на них у цей складний час. Новий образ бібліотеки майбутнього - це перехід на електронно-мультимедійні засади. Сьогодні друковане слово приходить до нас на CD-ROM, відеодисках та в онлайновому режимі, а в 21 столітті - це будуть новітні носії і технологіі. Бібліотека майбутнього - це нові форми обслуговування читачів, віртуальні бібліотеки. Віртуальна бібліотека - бібліотека, яку може використовувати кожний, у кого є комп’ютер, підключений до Internet. Чи є віртуальна бібліотека мрією? Чи є віртуальна бібліотека  бібліотекою далекого майбутнього? Ні! Вже сьогодні через Internet її можна використовувати для пошуку інформації, для використання повнотекстових баз даних (книги, статті з журналів та газет, електронні варіанти самих журналів та газет).

Бібліотекарі повинні бути комп’ютерно та інформаційно грамотними, мати знання з менеджменту (інформаційного менеджменту особливо), адміністрування, організації людських ресурсів тощо. Проблеми, які постають перед бібліотекарями в процесі роботи  з електронними  документами:

- для використання CD-ROM необхідне спеціальне програмне забезпечення;

- для використання інформації в онлайновому режимі треба відповідним чином оформити передплату;

- деякі матеріали виробляються лише в електронному варіанті;

- для використання документів в електронному форматі необхідне комп’ютерне обладнання.

Бібліотеки сьогодні - це саме ті заклади, які створені для суспільства, діють у суспільстві та існують заради нього. Епоха, яку відкрила “перебудова”, продовжується, але суспільство змінюється повільно, наслідуючи не лише кращі навички минулого виховання. Не всі готові до багатоваріантності можливих підходів після звички до моноідеологічних втручань. Деякі на словах – за інтелектуальну свободу, але продовжують “формовку ”читачів. Сучасна відкритість України, поширення інформації, контактів, міжнародного досвіду сприяли поліпшенню професійних  якостей  бібліотекарів, росту  їх фахової та комп’ютерної  грамотності .

Перспективним напрямком бібліотечної освіти є міжнародний обмін, стажування спеціалістів-практикантів на основі двосторонніх угод. Так, в державній обласній науковій бібліотеці ім. К.А. Тімірязєва (м. Вінниця) був здійснений проект по моєму стажуванню в Австрїї. Основними організаторами цього проекту були Фонд Сороса: Open Society Institute - Network Library Program (Будапешт, Венгрія), UB Graz (Karl-Franzens-University (Грац, Австрія) і Фонд “Відродження” - ДОУНБ ім. К.А. Тімірязєва (Вінниця, Україна).

 В програму стажування були включені такі проблеми, як:

  • розповсюдження знань та інформації в суспільстві;
  • головна місія бібліотек;
  • якісно нове розуміння призначення бібліотек;
  • нові методи, принципи та форми демократичного обслуговування читачів;
  • фахова етика та її проблеми;
  • професійні кодекси бібліотекарів;
  • бібліотечний менеджмент.

Одне з найважливіших завдань бібліотек у сучасному світі – забезпечення вільного і необмеженого доступу до інформації та збереження її джерел. Надаючи населенню доступ до інформації, бібліотеки роблять знання та ідеї доступними для всіх, незважаючи на вік, стать, расу, віросповідання чи матеріальне становище. Сучасна бібліотека – це не тільки книгозбірня, але і своєрідний “електронний архів”, який відкриває доступ до інформації і на традиційних носіях, і в  електронному вигляді. Онлайнове обслуговування віддалених користувачів і надання інформації з віддалених джерел є нормою у бібліотеках західних країн, тому цікаво було вивчити досвід країн Європи, а саме Австрії, Німеччини, Швейцарії. У проект було закладено вивчення таких питань:

  • світові інформаційні процеси;
  • інформаційні послуги та їх коло;
  • система довідково-інформаційного обслуговування у бібліотеках Австрії та інших країнах Європи (ALEPH, OPAC, BIBOS);
  • створення і підтримка баз даних у бібліотеках різного рівня;
  • використання інформаційних ресурсів через мережу Internet;
  • каталоги на CD, CD-ROM, відео-каталоги;
  • відомості про діяльність бібліотек в мережі Internet ( http, www сайти).

По закінченню  проекту я отримала свідоцтво і набула кваліфікацію спеціаліста по бібліоменеджменту та практичні навики роботи в Internet, практичний досвід роботи з системами ALEPH, OPAC, IVS (модулі “Каталогізатор”, “Статистика”, “Користувач”). Крім того, мені була надана можливість ознайомитися з роботою АНБ (Австрійська Національна бібліотека, Відень), університетських бібліотек Австрії (Грац, Зальцбург, Відень), обласних бібліотек (Грац, Брегенц – Австрія, Ліндау - Німеччина), попрацювати з документами і структурами управління в цих бібліотеках, ознайомитися з демократичними принципами і методами обслуговування читачів.

Враховуючи тенденції суспільного розвитку та розвитку бібліотечно-інформаційної діяльності в сучасному світі, бібліотеки майбутнього повинні:

  • створювати міжнародні бази даних,  системи міжнародних бібліотечно-інформаційних структур (приклад  - сучасні європейські інформаційні консорціуми, які об’єднують бібліотеки, музеї, архіви);
  • здійснювати координацію та кооперацію в організації та управлінні бібліотечною діяльністю на національному та міжнародному рівнях;
  • сприяти функціонуванню громадського суспільства, яке значною мірою визначається якістю роботи бібліотек як інституцій, що надають вільний та рівноправний доступ до інформації всім громадянам;
  • підтверджувати традиційні завдання бібліотек як культурних, освітніх та наукових установ, відкритих для всіх громадян.

Сьогодні бібліотеки покликані сприяти ліквідації технологічної та інформаційної безграмотності населення, надавати доступ громадянам до інформації незалежно від форм її носіїв, вчити використовувати новітні інформаційні технології. Вони повинні бути активними в забезпеченні читачів інформацією в традиційній формі та на новітніх носіях, якщо  хочуть мати майбутнє. Їм потрібно враховувати сьогоднішні та завтрашні потреби населення в інформації, знати можливості своїх конкурентів у їх задоволенні. Бібліотекарі мусять визнати необхідність змін та вміти швидко ці зміни вносити. Можливо, як ніколи, сьогодні треба бути лідерами, а не послідовниками.

Сучасна бібліотека: погляд науковця 

І. Руснак,

кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Вінницького педагогічного університету   ім. М. Коцюбинського

 

Пошуки оптимальних умов для літературного розвитку молоді – одна з найгостріших проблем сьогодення. Про це свідчать постійні дискусії з методики викладання літератури в освітніх закладах, виступи письменників, учителів, літературознавців і просто читачів. Інтерес до проблеми природний, адже від літературного розвитку молоді значною мірою залежить гуманізація людства, з якою пов’язуються надії на щасливу його долю. Однак гуманізація неможлива, якщо люди житимуть бездуховно і не прагнитимуть удосконалювати самих себе. Наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва – це потужний центр, що впливає на розвиток літературної освіти на Вінниччині. Колектив бібліотеки робить чимало для інтенсифікації цього процесу. Це, передусім, цікаві книжкові виставки, що супроводжуються кваліфікованими коментарями. Мені особисто запам’яталися виставки з історії українського підручника, виставка вітчизняної і зарубіжної мемуаристики та інше. Це широке святкування ювілеїв письменників-земляків з участю самих ювілярів або людей, котрі добре знали їх. Це і популяризація української книги шляхом укладання бібліографічних покажчиків, що полегшує і науковцям, і пересічним читачам пошуки необхідної літератури. Остання презентація покажчика “Мова – невмирущий скарб народу” показала, що не тільки у людей старшого покоління, а і в нашої молоді є любов до українського слова, до книги, до культури взагалі. У таких заходах активну участь беруть і науковці педуніверситету, зокрема кафедри української літератури: професор Подолинний А.М., доценти Хоменко Б.В.,     Яковенко Т.В., Поляруш Н.С., Куцевол О.М.

Оскільки ми сьогодні говоримо про те, якою бути бібліотеці ХХІ ст., хотілося б звернути увагу на кілька моментів.

  1. У повноцінній державі повноцінна бібліотека повинна багато видавати, і не лише бібліографічну літературу. Наше суспільство гостро потребує історичних, краєзнавчих, літературознавчих, мистецьких матеріалів, що так рясно розпорошені в періодиці. Варто було б зосередити на цьому видавничу увагу, запросивши до співпраці працівників університету, держархіву, краєзнавчого музею та інших закладів.

У Вінниці сьогодні є чимало приватних видавництв, однак не завжди вони компетентні у справі, якою займаються. І це тоді, коли в науковій бібліотеці зосереджені солідні сили, які знають мову, ціну художнього слова, зрештою, знають смаки пересічного читача. Тут знайшлися б редактори, і коректори майбутніх видань.

  1. Наукова бібліотека має стати центром, навколо якого гуртуватимуться наукові й культурні сили Вінниччини. Наукові конференції, презентації нових видань, ювілеї земляків – ось чим повинно жити коло цих людей.
  2. Не можна забувати, про сучасні навчальні заклади і середньої, і вищої ланки, які потребують кваліфікованої допомоги наших бібліотекарів. І методика співпраці з ними теж може бути різноманітною: консультації, поради, лекції, літературні екскурсії тощо.
  3. У своїй роботі наукова бібліотека має опиратися і на засоби масової інформації. Це можуть бути статті – огляди у періодиці, цикли передач на радіо, телебаченні.

Хочу побажати творчому колективу наукової бібліотеки, всім бібліотечним працівником області снаги і завзяття у цій загальноукраїнській справі, якою є літературна освіта молоді.

Бібліотеки Придністров’я: досвід і проблеми розбудови 

Н. Расказова,

начальник відділу  в справах бібліотек управління культури Придністровської  Молдавської  республіки

 

Наша зустріч відбувається на рубежі двох тисячоліть, що, безперечно, позначається на змісті і спрямованості професійних дискусій.

Вся світова бібліотечна громадськість стикається нині з багатьма складними проблемами. Головна з них – адаптація до перемін, які несе з собою стрімкий науково-технічний прогрес. В професійній літературі, на численних конференціях зтурбовано і бурхливо обговорюється питання: “Що чекає бібліотеки у ХХІ столітті?” У зв’язку з цим тематику даної конференції вважаємо своєчасною і важливою.

Думки з цього приводу не просто різні, - вони прямо протилежні: від ствердження про майбутню кризу традиційних бібліотек та їх загибелі разом з друкованою книгою до оптимістичних прогнозів: бібліотеки не лише виживуть, але й будуть в наступному столітті процвітаючими.

Ця проблема, безумовно, хвилює і провідних бібліотечних спеціалістів Придністров’я. І вони докладають всіх зусиль для вирішення непростих завдань, які ставить перед ними сьогодення.

Нині на території ПМР функціонує біля 450 бібліотек різних міністерств і відомств, в т.ч. масових – 160, учбових – 201.

Їх діяльність регламентується Законом ПМР “Про бібліотечну справу”. Для вироблення дійового механізму реалізації цього Закону створено відділ в справах бібліотек при Республіканському управлінні культури, Республіканську міжвідомчу бібліотечну комісію.

Сьогодні стає очевидним, що робота бібліотеки має будуватися за зразком ділового підприємства: шукати позабюджетні джерела фінансування, вводити додаткові платні послуги, налагоджувати ділові контакти з підприємницькими структурами, знаходити спонсорів тощо.

Ми маємо певні успіхи в цьому напрямку. Ось декілька прикладів:

  • спонсорська допомога в придбанні призів для традиційного республіканського дитячого конкурсу “Знавці книги”;
  • 1000 доларів США виділили спонсори працівникам Тираспільської центральної бібліотеки для передплати періодичних видань;
  • все більшу популярність завойовує благочинна акція “Дар”, яку проводить Бендерська ЦБС;
  • з кожним роком удосконалюється спектр додаткових платних послуг, які надаються бібліотеками Придністров’я.

Це далеко не всі прикмети “нового часу”.

Найскладнішою проблемою для бібліотек  була і є проблема комплектування бібліотечних фондів. В нашому регіоні є немало бібліотек, які не одержують за останні 2-3 роки жодної книги.

Для вирішення цієї складної проблеми Уряд створив Республіканський відділ – розподільник книг, в функції якого входить забезпечення бібліотек новою літературою, а також розподіл серед бібліотек літератури, переданої Урядом, Верховною Радою і видавництвами (згідно з Законом “Про обов’язковий примірник документів”).

Таким чином, цей відділ виконує дві функції: бібліотечного колектора і Книжкової палати.

Нині у всьому світі йде процес формування єдиного інформаційного простору. За дорученням Уряду ПМР ведеться активна робота по розробці довгострокової Державної програми по комп’ютеризації бібліотек республіки, яка передбачає поетапне підключення до єдиної мережі бібліотек всіх рівнів – від Республіканської, центральних, міських бібліотек до філіалів ЦБС і відомчих бібліотек.

В бібліотечній практиці нашого регіону немало цікавих напрацювань: щорічний республіканський літературний конкурс “Знавці книги”; професійні конкурси різної спрямованості (в 1999 році – на кращий тематичний вечір “Письменники і поети Придністров’я”); соціологічні дослідження (в нинішньому році проведено 2 дослідження: “Читаємо Пушкіна” і “Використання періодичних видань в бібліотечній практиці”).

Час диктує бібліотекам нові завдання, нові напрямки діяльності, нові форми обслуговування читачів… Все це під силу вирішувати висококваліфікованим спеціалістам.

Їх підготовка у нашій республіці ведеться на курсах підвищення кваліфікації працівників масових і учбових бібліотек, які діють при Державному інституті підвищення кваліфікації. Другий шлях вирішення цієї проблеми – відкриття в нинішньому році бібліотечного відділення при філологічному факультеті Придністровського державного університету.

Ось з такими досягненнями і проблемами входять в ХХІ століття бібліотекарі Придністров’я. Дякуючи їх відданості, творчій ініціативі в практику діяльності бібліотек ввійшли нетрадиційні форми роботи, з’явились нові джерела комплектування, змінився характер бібліотечних послуг, підвищився попит на книгу та інформацію, зріс імідж бібліотек.

Сьогоднішня конференція переконує ще раз всіх нас в незаперечній справедливості слів Д.С.Лихачова: “Бібліотеки важливіше всього в культурі. Може не бути університетів, інститутів, наукових установ, але якщо є бібліотеки, якщо вони не горять, не заливаються водою, мають приміщення, очолюють їх не випадкові люди, а професіонали – культура не загине в такій країні…”

Інформаційне забезпечення підприємств АПК

 

Л. Романченко,

провідний бібліотекар відділу сільськогосподарської літератури обласної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва

 

На порозі третього тисячоліття Бібліотека, з огляду на попередні здобутки, у новій суспільно-політичній ситуації вступає в новий світовий інформаційний простір та будує нові принципи своєї діяльності в умовах незалежної України.

В розвинутих країнах світу сьогодні йдеться про нові функції бібліотек, реалізацію концепції "інформації без кордонів", створення електронних бібліотек. Бібліотеки мають стати основними сховищами текстової, звукової і відео інформації широкого користування. Для досягнення цієї мети слід провести глобальну інформатизацію всієї бібліотечної роботи. Із пасивного сховища культурних цінностей Бібліотека має перетворитися в активний каталізатор цивілізації, надаючи абонентам можливість інтерактивного спілкування з авторами, спеціалістами минулого і сучасного.

Велика увага повинна приділятися входженню Бібліотеки у світове співтовариство, налагодженню співпраці з іншими установами.

Удосконалення інформаційного сервісу є одним з напрямків роботи відділу сільськогосподарської літератури нашої бібліотеки. Розширюються зв'язки відділу з новими партнерами - підприємницькими, виробничими, комерційними, громадськими організаціями, фондами.

Сільськогосподарським товаровиробникам, підприємцям, управлінцям АПК, для прийняття обгрунтованих рішень відповідно до ситуації на ринку, потрібна своєчасна,  вичерпна інформація, пов'язана з їх діяльністю.

Для розв'язання проблем господарювання необхідна інформація з усіх питань аграрного виробництва. Це стосується селекції, агрохімії, вирощування зернових і зернобобових рослин, приватизації землі й реформування колективних господарств.

Виробників цікавлять курси валют, біржові ціни у світі, в Україні, країнах СНД на сільськогосподарські культури й техніку, пальне й мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин тощо.

Існує гостра потреба в правових документах, комерційних та науково-технічних даних. І доцільно розпочати формування баз даних з цих питань.

В більшості країн з розвиненою ринковою економікою існує державна (або з державною підтримкою) служба розповсюдження інформації і консультацій для виробників сільськогосподарської продукції. Це ж завдання постало тепер перед сільським господарством України.

У зв'язку з цим у нашій державі з 1995 року створюється інформаційно-консультаційна і впроваджувальна служба сільського господарства (ІКВС).

Організаційна структура ІКВС передбачає створення мережі обласних (регіональних) інформаційно-консультаційних центрів (ІКЦ) і районних пунктів, методичне керівництво якими здійснюватиме головний інформаційний центр. Розпочато формування її центрів у регіонах. На Вінниччині такий центр організовано на базі Вінницької сільськогосподарської науково-дослідної станції (с. Агрономічне).

В тісній співпраці з центром діє обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва, зокрема, відділ сільськогосподарської літератури. Завдання відділу полягає в задоволенні інформаційних потреб вчених і спеціалістів сільського господарства області. З цією метою нам необхідно буде поступово створювати інформаційний сервіс шляхом комп'ютеризації відділу. Відсутність коштів гальмує цю роботу.

Час потребує створення повноцінної бази даних для сільськогосподарського товаровиробника, що дасть можливість надавати йому готовий інформаційний продукт, підготовлений через співробітництво бібліотекарів і науковців.

Необхідність змін в бібліотеках України сьогодні, як ніколи, величезна. Вони повинні не лише широко розкривати для користувачів свої фонди, але й активно сприяти доступу в електронне середовище до різноманітних світових інформаційних ресурсів.

Щоб здійснювати інформаційне забезпечення фахівців на сучасному рівні, працівники бібліотек повинні володіти автоматизованою обробкою інформації, добре знати інформаційно-пошукові мови, технічні можливості автоматизованих систем і вміти вести ефективний та оперативний  пошук в базах даних (БД). Отже, потрібне їх цілеспрямоване навчання.

Тільки створюючи власні оригінальні інформаційні продукти, можна впевнено інтегруватись у світову бібліотечну мережу.

Відділ технічної літератури обласної наукової  бібліотеки. Погляд в майбутнє

 

С. Коваль,

зав. відділом технічної літератури обласної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва

 

Зараз може постати запитання: чи є майбутнє у бібліотек? Найбільш сміливі дослідники вважають, що користувачам не треба буде відвідувати бібліотеку, щоб отримати доступ до електронного журналу – достатньо підключитися до Інтернету у себе вдома чи в офісі.

Бібліотечним працівникам треба швидко переорієнтуватися в ситуації і відповідати на нові вимоги читачів.

Ідентифікація відповідних нових електронних ресурсів, пояснення користувачам, як краще проводити пошук потрібної інформації і надалі залишиться обов'язком бібліотекаря. Бібліотеки економлять науковцям час та звільняють їх пам’ять від перевантаження.

Загроза існуванню бібліотек в Україні полягає не в прискореному технологічному просуванні, а в необхідності бібліотечних послуг в науці та виробництві. Це, в першу чергу, стосується відділу технічної літератури обласної наукової бібліотеки, тому що одним з основних напрямків його діяльності є – пропаганда і розповсюдження досягнень науки і техніки, прогресивних технологій.

Найважливішими категоріями при визначенні майбутнього як бібліотек взагалі, так і відділів технічної літератури зокрема, є: час,  простір,  гроші.

У найближчі 20-30 років, з точки зору оптимізації технологій обслуговування, відділи технічної літератури, як складові обласних наукових бібліотек, стануть гібридними, поєднуючи традиційні та нові технології і будуть використовувати трьохрівневу систему:

І рівень – телекомунікації. Прогнозується використання телекомунікацій для оперативного інформування. В майбутньому режим онлайн буде переважати. Вже сьогодні, за статистичними даними, локальних звернень в Україні в 2, 5 рази більше, ніж звернень до МБА. Існують труднощі в широкому використанні телекомунікацій в Україні: відсутність національної інфраструктури, ненадійність функціонування мережі Інтернет, американський зміст бази даних тощо.

ІІ рівень – традиційні друковані видання. Зараз в обласній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва науково-технічні  журнали зберігаються з 1970 року (це – 29 років) і вони потрібні читачам. І на майбутнє відділ технічної літератури буде намагатися зберегти ці журнали. Глибина зберігання збільшиться, хоч науковці вважають, що технічні друковані видання будуть використовуватися не більше  5-15 років.

Чи збережеться роль документа як одиниці бібліотечної обробки? Вже сьогодні дослідники в галузі бібліотечної справи висловлюють свої “за” та “проти” використанню друкованого видання в майбутньому.

ІІІ рівень – СD-ROM і аналоги. В майбутньому – домінуюче використання СD-ROM для зберігання та обслуговування з поступовим доповненням конвертованих видань, переведення по мірі розвитку технологій на жорсткі диски потужних серверів.

Вартість зберігання 1 мегабайта інформації на промислово виготовленому компактному диску буде в 2 тисячі разів нижчою, чим для паперової технології.

Вартість доставки і зберігання CD в 1500 разів буде нижчою, аніж для адекватної друкованої продукції.

Зараз, під егідою Європейської спільноти, великі бібліотеки почали працювати над проектом створення електронних архівів.

Відділам технічної літератури, нероздільно та органічно зв’язаних з процесами генерації, накопичення та зберігання знань, належить бути на передньому краї  впровадження нових технологій.

Каталоги – інформаційне ядро бібліотеки. Їх роль і значення в період комп’ютеризації бібліотек

 

Н. Дорошкевич,

зав. відділом обробки літератури та організації каталогів обласної наукової бібліотеки  ім. К.А.Тімірязєва

 

Перефразувавши крилату фразу Костянтина Станіславського про те, що театр починається з вішалки, можна сказати, що бібліотека починається з каталогів.

Звідси йде шлях до фондів і сюди стікаються всі відомості про те, що в них є. Роль і значення каталогів за сучасного інформаційного буму і масової комп’ютеризації не знижується, а зростає, бо з’явилися нові фактори, які посилюють необхідність уваги до них.

Усі каталоги в різних формах і видах, які є, були і будуть, певний період мають функціювати одночасно. І картковий, і книжковий, і електронний. Тому їх чітка організація, ефективне використання, забезпечення підтримки діяльності бібліотек ще довго стоятиме на порядку денному.

Отже, необхідно забезпечити гармонійно довготривале функціонування всієї системи каталогів.

Каталог має бути взірцем організованості всієї бібліотеки, а також засобом відображення змісту її фонду.

Каталоги – це система, призначена забезпечити організаційну цілісність одночасного функціонування генерального, систематичного, галузевого і спеціалізованих каталогів. Але немає єдиної концепції, концентрованого інформаційного матеріалу про самі каталоги.

Каталог – багатофункціональне явище. Він має виконувати інформаційне, довідкове, пошукове, пізнавальне, культурно-просвітницьке і, нарешті, меморіальне призначення.

Господарі каталожного “царства” повинні одночасно забезпечити всі його функції. Бібліотекар знає де знайти певну інформацію. Найкращими бібліотекарями є ті, котрі можуть знайти цю інформацію в найкоротший термін.

Якщо це досвідчений працівник, він, окрім того, порадить кожному велику кількість інших книжок на ту ж тему.

Звичайно, ефективність роботи каталогів, підвищення їхнього пізнавального рівня може забезпечити лише повнота відображення, оперативне, постійне внесення нових рубрик, понять науки, зокрема й бібліотечної. Це також глибина деталізації у відбитті, особливо в предметних і систематичних каталогах.

У бібліотеках України користуються, в основному, системами: бібліотечно-бібліографічною класифікацією (ББК) та універсальною десятковою класифікацією (УДК). ББК дуже деталізована у глибину, УДК – менш.

Вирішуючи проблему систематизації, Книжкова палата, за фінансовою участю Міжнародного фонду “Відродження”, придбала ексклюзивну ліцензію консорціуму УДК (Гаага, Нідерланди) на переклад УДК українською мовою. Видання таблиці УДК державною мовою дасть можливість користуватись нею прихильникам УДК.

Але дуже прикро, що матеріальні та фінансові труднощі країни не дозволяють втілити в життя цю дуже потрібну роботу.

Правила каталогізації з часом змінюються. Як рахувати ці зміни в утворенні й підтримці функціонування каталогів, щоб не наплутати й не погіршити інформаційний пошук? Це питання підтримки функціонування всієї системи каталогів зводиться, в основному, до точності відображення документів у каталогах і їх повноти, а все це разом – підвищення пізнавальної, інформаційної  ролі  каталогів.

Входження України до світового інформаційного простору та представлення в ньому наших інформаційних ресурсів вимагає вирішення проблем стандартизації та уніфікації на державному рівні.

В Україні розроблено проект державної програми автоматизації бібліотек.

Програмою передбачається визначення механізму державної підтримки автоматизації бібліотек та входження до світового інформаційного простору, порядок і об’єми державного фінансування розробки та створення автоматизованої бібліотечної системи країни.

Головною метою програми автоматизації бібліотек України є створення необхідних умов для забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій.

Програма спрямована на вирішення багатьох завдань. Одним з основних - є розвиток електронних каталогів на основі національних і міжнародних стандартів, маючи на увазі і каталоги національних, державних, регіональних бібліотек, зведених каталогів і каталогів національної бібліографії.

Підвищення доступу до електронних каталогів бібліотеки та інших бібліографічних ресурсів може здійснюватись такими шляхами:

- забезпечення підтримки в бібліотеках режимів електронної пошти, обміну файлами, створення WWW-серверів.

  • створення в бібліотеках Wев-серверів і класів колективного доступу до мережі Інтернет.
  • створення потужних оn-line центрів корпоративної каталогізації на державному та регіональному рівнях як методу зниження вартості створення електронних каталогів;
  • організації зведених каталогів та покращання колективного доступу до сукупних бібліографічних ресурсів.

Для створення електронного каталогу в нашій бібліотеці ми добре вивчили можливості інтегрованої бібліотечно-інформаційної розширюючої системи “ИРБИС” і дійшли висновку, що цей пакет нам підходить. Він розроблений на основі міжнародної системи автоматизації бібліотек CDS ISIS з урахуванням міжнародного комунікативного формату UNIMARS.

Вважаємо доцільним придбання цього пакету, що дозволить автоматизувати всі бібліотечні процеси.

При вивченні системи “ИРБИС” дійшли висновку, що нам треба змінювати технологічні процеси по шляху книги. Але здійснення всіх цих проектів можливе лише при наявності необхідних коштів на придбання програми “ИРБИС”, комп’ютерів для відділу.

Історичний екскурс, сучасний стан та перспективи на майбутнє

Н. Кисельова,

директор Вінницької міської ЦБС 

Вінницька міська централізована бібліотечна система була створена восени 1976 року. Вона об’єднала 23 міські бібліотеки з штатом працівників в 117 чоловік, з них -  92 бібліотечних працівника.

За роки свого існування система зазнала і злети, і падіння. Найбільшого підйому досягла ЦБС у восьмидесяті роки. В цей час значно покращилась матеріальна база: дванадцять бібліотек-філіалів отримали нові приміщення, які будувались спеціально для бібліотек з урахуванням специфіки їх роботи. Книжковий фонд системи досяг 1,5 млн. примірників. Сформувався високопрофесійний колектив, в якому спеціалісти з вищою спеціальною освітою складали 62-65%, решта – з середньою спеціальною освітою. Щорічно в Київському інституті культури заочно навчалось більше десяти бібліотекарів. Виросли основні показники роботи: система обслуговувала більше 70,0 тис. читачів, книговидача досягала 1600,0 тис. примірників.

Бібліотеки здавались тим місцем, куди не проникають буремні катаклізми часу. Люди почували себе комфортно. Мабуть тому ми відчули себе такими незахищеними, коли розпочалися корінні зміни в суспільстві та в нашому житті. Ніби снігова лавина пронеслася над Україною небачена в жодній цивілізованій країні широкомасштабна кампанія по знищенню унікальної бібліотечної мережі. Не менш напружена ситуація складалася і в нашому місті: постало питання про закриття половини бібліотек.

І все-таки, всі разом, ми вистояли. Не дивлячись на перекоси перехідного періоду, нам вдалося зберегти мережу бібліотек, жодна установа не була закрита. За рахунок реорганізації покращили свої умови бібліотеки-філіали № 7 та № 14 в мікрорайоні Тяжилів, бібліотека-філіал № 10 переїхала в приміщення по вул. Станіславського, в густонаселений будівельниками мікрорайон. Продовжують успішно працювати бібліотеки-філіали № 5 (Старе місто), № 22, № 3 (“Вишенька”), які були приречені на закриття.

Щоб зберегти унікальний за своїм складом колектив фахівців-фанатів, в кращому розумінні цього слова, всі працівники ЦБС 1,5 роки працювали на 0,75 тарифної ставки. З січня 1998 року матеріальне забезпечення змінилося на краще.

Нас радує, що, не дивлячись на всі негаразди, зростає інтерес вінничан до бібліотек: більше 63,0 тисяч читачів користуються послугами бібліотек, які входять до складу ЦБС. Не вистачає вільних місць в читальних залах, типовим явищем стали черги на абонементах.

До послуг читачів великий перелік періодичних видань 1999 року: 104 назви газет, 214 назв журналів. Оформлена передплата на загальну суму в 110,0 тис. гривень.

Цікаві за змістом та формами масові заходи відбуваються в стінах бібліотек, працюючи на наш авторитет. Це: літературні, театралізовані та фольклорні свята, етнографічні години, уроки-портрети, конкурси, турніри тощо. Тон задають ЦМБ ім. І.Бевза, ЦДБ, бібліотека № 8 – центр роботи з ветеранами Великої Вітчизняної війни, бібліотека-філіал ім. Т.Г. Шев-ченка, ім. Н.К.Крупської, № 22. Неможливо уявити, що наш читач коли-небудь відмовиться від живого спілкування з бібліотекарем, втратить здібність радіти від спілкування з ерудованим, інтелігентним, освіченим бібліотекарем. Тому професійний рівень працівників ЦБС постійно в центрі уваги. Створені всі необхідні умови для підвищення кваліфікації та загальноосвітнього рівня кожного працівника: регулярно проводяться семінари, семінари-практикуми, працюють школи передового досвіду, виділено час для самоосвіти. Великий інтерес викликав семінар на тему: "Сучасний бібліотекар… Який він?" Ми переконані, що без бібліотекаря-професіонала неможливо підняти рівень культури обслуговування.

ЦМБ ім. Бевза, ЦДБ – методичні центри міста. Ми намагаємося не здавати свої позиції, докладаючи максимум зусиль, щоб загальноміські семінари були актуальними за змістом та відповідали вимогам часу. Це: “Бібліотечне обслуговування сьогодні: проблеми, думки, надії”, “Діти і бібліотека: пошуки, відкриття, знахідки” і т.п.

І все-таки, найбільшим досягненням колективу в ці нелегкі часи  вважаємо те, що нам вдалося сформувати в місті таку громадську думку: бібліотека унікальний, конче потрібний заклад культури, без нього суспільство прийде до повного занепаду, деградує. В скрутний час нас підтримало не тільки керівництво міста, на захист бібліотек виступив величезний читацький загал.

Напевно, нема потреби дискутувати з проблем менеджменту, комерцій в бібліотечних процесах. Це - реалії життя, подобається нам чи ні. Зміни йдуть часто дуже відчутні. І, як правило, не на користь бібліотек:

  • відстає або відсутнє фінансування;
  • знищена система книгозабезпечення;
  • нема нового обладнання та бібтехніки;
  • на бібліотечні приміщення претендують комерсанти.

Зрозуміло, що в цих умовах ми не зможемо вижити, якщо не переосмислимо наші погляди на бібліотечну справу і на себе, не роблячи серйозної ревізії того, що довгі роки вважалось азбукою нашої професії. Саме життя заставляє шукати вихід. Так, при відсутності належного фінансування, за рахунок додаткових, позабюджетних коштів, спонсорської допомоги вдалося провести газ в бібліотеку-філіал № 19, відремонтувати опалювальні системи в бібліотеках-філіалах ім. Крупської та № 20. При допомозі читацького активу уже не один рік підтримується дах в ЦМБ та бібліотеці-філіалі № 13. За рахунок зароблених коштів вирішуються проблеми по утриманню приміщень бібліотек-філіалів, закуповуються канцтовари, бібтехніка, пальне та запчастини для автобуса.

Звичайно, майбутнє за думаючими, творчими людьми. Проте, серйозну стурбованість у нас продовжує викликати пропаганда “безоглядної” комерціалізації в бібліотеках. Кидається в очі наполегливість, з якою нав’язуються ідеї ринкової економіки як “істини в останній інстанції”.

Ідеї не витримують критики: вся історія світової бібліотечної справи доказує, що принцип платності не отримав великого розвитку. Зародившись в тих чи інших умовах, він поступово втрачав своє  значення. Хочеться нагадати, що кожен громадянин оплачує бібліотечне обслуговування, сплачуючи державі податки. Не можна вимагати оплату двічі. Це аналогічно. Все це вступає в протиріччя з Конституцією країни, яка проголосила Україну соціальною державою із загальновизнаними в світі правами і свободами людини, включаючи право на інформацію.

Крім того, викликає сумніви перелік платних послуг: вони далекі від додаткових і часто-густо входять у функціональні обов’язки (оформлення читацького формуляра, квитка, проведення масових заходів і т.п.).

До того ж, платні послуги, як правило, дають всього лише 5% прибутку. А як же 95%.

Про це сором’язливо мовчать, роблячи вигляд, що проблеми просто не існує. А вона існує і загрожує великими ускладненнями в майбутньому. Чи не вийде так, що повноцінне інформаційне обслуговування, доступ до знань стануть можливими тільки для багатих?

Наше глибоке переконання, що принцип загальнодоступності повинен мати право на життя.

Платними можуть бути тільки дійсно додаткові послуги, за якими наш зубожілий, в основній масі, читач не звертається до нас сьогодні.

Бібліотеки міста майже не комплектуються літературою на протязі 6 років. Починаючи з 1991 року, практично відсутнє цілеспрямоване комплектування книгами.

Катастрофічно зростає кількість відмовлень читачам на потрібну інформацію. А читачами бібліотек міста є, в більшості своїй, молодь та діти, яким вкрай потрібна конкретна інформація, що міститься в довідковій, учбовій та новій галузевій літературі.

Цифрові показники надходження книг та реальний стан фондів створюють досить сумну картину: крім періодичних видань, бібліотеки не мають з чим працювати і катастрофічно відстають від вимог часу. Прикро, але це так: сьогоднішні діти і молодь – майбутнє нашої держави – можуть вирости мало інформованими, обділеними в отриманні знань, з низьким рівнем культури та виховання.

Нам з вами випала доля жити в епоху перехідну, з усіма її перекосами, адаптуватись до цього, вишуковувати допоміжні джерела фінансування.

А тому в свідомості переважає прагматизм, пошуки “хліба насущного”, тут уже, здавалось би, не до високих етичних ідей.

І все-таки…

Скептичне ставлення частини наших колег до етичних істин та норм і помилкове, і безперспективне. Не за правилами граматики, а по суті: етика, честь, гідність, справедливість, доброзичливість, милосердя, порядність, совість – слова однозначні.

У них суть етичної поведінки бібліотекаря, особливо зараз, в один  з найважчих  періодів життя. Тому ми не поділяємо позицію деяких теоретиків, які злословлять з приводу принципів демократизації, професійної етики та високої моралі.

Свою місію ми вбачаємо в тому, щоб кожна бібліотека стала центром культури та інформації в мікрорайоні, була загальнодоступною, виконувала функцію соціально-психологічної підтримки найменш захищених верств населення: ветеранів, інвалідів, дітей, молоді, безробітних, які становлять основну частину наших читачів; щоб жоден громадянин, незалежно від його матеріального стану, мав можливість користуватись книгою. 

Бібліотека очима читача

 

Б. Нетупський,

учитель української мови і літератур Барської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Для учителя літератури бібліотека – це його очі, руки, вуха у повсякденній роботі. Для мене бібліотека – це моє друге “я”. Тут я читаю, тут заспокоююсь, тут спілкуюсь. Працюємо ми у складний для храму книги час. Не відкрию нічого нового, коли говоритиму про те, що ми в школах працюємо за новими програмами з літератури, значно оновленими, тому без бібліотеки учитель обійтися не може, причому  не лише шкільної, а й районної.

Боляче дивитись на своїх колег біля збіднілих книжкових полиць, де необхідне знайти дуже важко, мало нових книг зараз в бібліотеках, особливо українських.

Страшно спостерігати, коли до районної бібліотеки звозять книжкові фонди закритих сільських бібліотек, коли знищують заводські (в свій час найбагатші бібліотеки), все це дуже важко зрозуміти.

Книжковий голод особливо відчувається зараз. Автори програм з української літератури часто змінюють, удосконалюють їх. Ми не встигаємо придбати той чи інший твір. Наприклад, роман “Тигролови”      І. Багряного, “Жовтий князь” В.Барки, романи Власа Самчука. Все це повинно бути в бібліотеках. Але коли в районній бібліотеці є їх 2-3 примірники на сім навчальних закладів, то в сільських бібліотеках і того немає. Про яке вивчення літератури можна говорити, коли її немає. Де брати її учневі?

Але бібліотека була і завжди буде духовним нашим храмом. Ми віримо в її краще майбутнє. Як і Божі Храми, вона знала часи розквіту і занепаду, часи приниження і часи відродження. Віримо, що матиме вона і гарні фонди, і її ніколи не зречуться читачі.

Для мене бібліотека – храм, який дозволяє мені у тихому читальному залі поспілкуватись з багатьма добрими знайомими і незнайомими книгами, їх авторами, з матеріалами періодичної преси.

Сьогодні бібліотека тримається на тих ентузіастах, хто не міг зрадити своїй улюбленій справі. Я завжди любовно називаю їх хранителями мудрості, добротворцями, які допомагають кожному з нас.  Думаю, що бібліотекаря маю право порівняти з лікарем, якщо останній веде боротьбу з хворобою свого пацієнта, то бібліотекар духовно допомагає людині в будь-якій життєвій ситуації і  проникливим словом, і вдало підібраною книгою для читання, і запропонованою статтею, і рекомендованими новинками літератури. Серед відвідувачів бібліотеки люди різного віку, різних уподобань, тому бібліотекар повинен бути універсалом.

Шкільний бібліотекар повинен добре орієнтуватися в змісті програм, повинен добре володіти психологією читача юного віку.

Ось тільки сумний парадокс: якщо учитель, лікар отримують за свою роботу приблизно 150 грн., то бібліотекар набагато менше, які, до того ж, виплачуються невчасно.

У житті  кожного з нас є перший вчитель, як і перший бібліотекар. Мені приємно було того року, на першому святі бібліотекарів, бачити свого першого бібліотекаря. Пані Валентина Федорова - одна із тих, хто прищепив мені любов до книги, бережливе ставлення до неї, і я їй за це вдячний.

Ми будуємо нове суспільство, нову Україну. Без світу книги його не збудувати, тому повинні берегти все те цінне, що є, та, при можливості, примножувати його, нагромаджувати і надіятись на краще.

Роль бібліотеки у гуманізації суспільства

(робота з громадянами обмежених фізичних можливостей)

 

Л. Щербина,

бібліотекар Хмільницької центральної бібліотеки

 

В останні роки в нашій країні спостерігається підвищена увага до проблем інвалідів та людей похилого віку. Свідченням тому є ряд урядових документів, зокрема нині діючий Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та інші.

1999 рік ООН проголошено роком людей похилого віку. Сьогодні, нарешті, усі одностайні в тому, що для соціальної адаптації і реабілітації інвалідам слід якомога більше спілкуватись як між собою, так і з людьми фізично здоровими.

Я розповім про роль і участь нашої бібліотеки в організації бібліотечного обслуговування цієї категорії населення. В першу чергу працівниками бібліотеки були зібрані відомості про людей з обмеженими фізичними можливостями, які проживають на території міста та району. Координація з міськими та районними службами соціального захисту, населення, товариством “Милосердя” і товариством Червоного Хреста допомогла виявити осіб, які потребують бібліотечного обслуговування. Працівниками бібліотеки було проведено опитування, яке виявило ступінь потреби в послугах бібліотеки серед цих людей.

Варто відзначити, що далеко не всі інваліди та літні люди виявили бажання бути читачами бібліотеки. Деякі повністю обходяться домашньою бібліотекою, інші зовсім не цікавляться читанням. В процесі роботи визначились групи реальних та потенційних читачів: інваліди-дорослі, діти-інваліди та їх батьки, а також спеціалісти, які займаються проблемами інвалідів.

Опитування допомогло виявити потреби та інтереси цих читачів. Вони із задоволенням читають детективи, історичні романи, мелодрами. Чоловіки надають перевагу мемуарам, пригодницькій літературі. Звичайно, на запити впливають їх заняття і захоплення: народне цілительство, рукоділля, радіолюбительська справа. Все це бібліотека враховує при доборі літератури цим читачам.

До їх відома доводяться нові офіційні матеріали, які безпосередньо зв’язані з пенсійним та соціальним захистом.

Досвід роботи бібліотеки з інвалідами та людьми похилого віку показує, що сам факт залучення до світу книг має для них велике значення. Вдало підібрана література і розмови про неї – це справжня подія для одинокої людини.

Людей, які не в змозі відвідувати бібліотеку, ми обслуговуємо на дому. Два рази в місяць працівники відвідують цих читачів, рекомендують літературу різного змісту, враховуючи при цьому їх інтереси.

Така форма роботи, звичайно, вимагає затрат сил і засобів на доставку, але вона дає нам нових читачів, а головне, допомагає людям спілкуватись зі світом, розширяти свій кругозір і задовольняти духовні потреби. Ті, хто в змозі самостійно відвідувати бібліотеку, обслуговуються поза чергою, користуються правом попереднього замовлення за телефоном та іншими пільгами.

Ми постійно розширяємо коло своїх послуг. Крім доставки книг, робимо все можливе, щоб читачі отримали необхідну інформацію в доступній для них формі.

Бібліотека багато робить для організації відпочинку, освіти і спілкування інвалідів та літніх людей. Для нас стало традицією влаштовувати святкові дні, літературно-музичні вечори, зустрічі з цікавими людьми.

Особливі стосунки у нас склалися з членами клубу спілкування “Ми - разом”, який об’єднує дітей-інвалідів віком від 10 до 18 років та їх батьків. Клуб створено у 1998 році на базі бібліотеки спільно з міськрайцентром соціальної служби для молоді. За цей час було організовано чимало різноманітних культурних та спортивних заходів: “Радісне свято Різдва”, “Душі людської доброта”, “В години відпочинку, роздумів і переживань” та інші, в яких взяли участь представники органів соціального захисту населення, товариство Червоного Хреста, товариство “Милосердя”, юристи, лікарі дитячої консультації, вчителі, священослужитель.

Засідання проходять за участю самих учасників клубу, на яких завжди чекають ігри, розваги, вікторини, дарунки. Кожне засідання демонструє розмаїття захоплень наших учасників клубу. Так, Наталя Дубова пише і читає власні вірші, вона неодноразова переможниця міських та районних конкурсів поетів-початківців; Віталій Семко, Марина Шевчук відвідують циркову студію, Степан Нагорний захоплюється витинанками.

Кожний учасник клубу заслуговує особливої уваги і про їх захоплення можна говорити довго.

Виконання програми засідань вимагає додаткових коштів. Тому ми з самого початку координуємо свою діяльність з адміністративними органами, благодійними фондами та спонсорами. Зокрема, неоціненною для нас є підтримка керівника представництва Всеукраїнського благодійного фонду “Соціальний захист” В. Топоровського, представництв обласного центру “Інваспорт”, приватного підприємства М. Юрчишина, який є постійним спонсором всіх заходів, що організовуються для членів клубу “Ми - разом”.

З метою реклами різноманітних форм бібліотечного обслуговування інвалідів та людей похилого віку використовуються засоби масової інформації. Все частіше по місцевому радіо та на сторінках газет “Хмільник-гарант” і “Життєві обрії” з’являються статті, фотографії, відгуки читачів-інвалідів.

Шановні колеги! Довкола нас, зовсім поруч, знаходяться люди, які чекають на допомогу і доброту. Зробімо ж крок назустріч їм, адже як сказав мудрець: “Живи, добро звершай, та нагород за це не вимагай”! Давайте ж дарувати їм своє тепло, зігрівати реальною участю у їхньому нелегкому бутті, виводити в широкий світ повноцінного духовного життя.

Основні напрямки розвитку духовності, захисту моралі, формування здорового способу життя

Г. Мястківська,

директор Крижопільської ЦБС

 

Загальновідомо, яка велика оздоровлююча, людинотворча і державотворча сила в суспільстві - Культура. Зрозуміло, саме з великої літери. Є постійна потреба в її піднесенні, безперервному розвитку, в поєднанні її здобутків з народним світобаченням і духовно-культурним станом.

Історія України невіддільна від історії бібліотек. Бібліотеки Ярослава Мудрого, Острозької колегії, Києво-Могилянської академії і Києво-Печерської Лаври, церковні та світські, приватні та публічні, університетські та земські - сотні книгозбірень завжди були підмурками нашої національної духовності, забезпечуючи неперервність історичного буття українського народу.

Книжність, освіченість - одна з характерних рис українців, починаючи з княжої доби Ольги, Володимира, Ярослава Мудрого, який започаткував при Софії Київській чи не першу на теренах Східної Європи книгозбірню. Саме вона, поряд з іншими культурно-історичними пам'ятками епохи, стала одним з символів української державності, важливим фактором духовної єдності народу, помітною об'єднуючою ланкою в процесах творення загальноєвропейського культурного простору, спадкоємницею культур Давньої Греції, Риму і Візантії.

Грамотність широких кіл українського народу засвідчена багатьма істориками. Цього не можна було б досягти без розвиненої системи освіти і книгозбирання. У княжих і боярських палатах, монастирях і церквах, братських школах і академіях концентрувалися і зберігалися літописи, церковні та світські твори, державні та юридичні документи, музичні записи.

Упродовж століть накопичувались пам'ятки людської думки. Нині у бібліотечних фондах містяться невичерпні запаси енергії, яка може і повинна бути спрямована на творчість, служіння добру, духовний розвиток суспільства.

Книжне слово має велику владу над людськими думками і почуттями. Книги змінюють людей, їхні уявлення про світ, а врешті-решт і сам світ. Пам'ятаймо ж - спочатку було слово.

Накопичені на протязі багатьох століть книгозбірнями України унікальні пам'ятки відкривають широку дорогу до знань, до духовного самовдосконалення мільйонам наших співгромадян. Це невичерпна скарбниця, могутнє життєдайне джерело, яке забезпечує невпинний духовний розвиток нашого суспільства, це та інфраструктура, на якій базується система освіти, естетичного та етичного виховання, наукової, технічної інформації, формується культурно-інформаційний простір країни, реалізуються права громадян на вільний і всебічний розвиток особистості, гарантований Конституцією України.

Практично немає жодної освіченої людини, яка б обминула дитячу, шкільну, районну, міську, інститутську чи університетську бібліотеки. Тут відкриваються неозорі континенти людської думки, невидані світи, дорога до Храму, дорога до Істини. Бібліотеки є важливими осередками духовності, а книга готує до життя покоління тих, хто буде формувати суспільну погоду в наступному столітті.

Сьогодні книга вступила в конкуренцію з телеекраном, який майже з пелюшок привчає малюків до зброї насильства, неповаги до закону, культивує дух споживацтва і поклоніння перед грішми. І це не було б так страшно, якби наше суспільство було акліматизоване до ринкового середовища, де протягом віків його панування вироблено певну вакцину проти його явних виразок. Ми ж препаратів проти бездуховності просто не маємо, і це нам загрожує мати не одне, а кілька "втрачених поколінь". Але ми в своїй простоті та наївності, в якомусь маніакальному прагненні хутчіш догнати і перегнати всю Європу, починаємо без оглядки викидати на смітники все те добре, іноді навіть унікальне, що набули роками каторжної праці на ниві культури.

Особливо актуальними, виходячи з вищесказаного, є прийняття 27 квітня 1999 р. Президентом України Указу "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян", розроблення "Основних напрямків…", в яких підкреслено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю … Розбудова суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави потребує активізації зусиль, … спрямованих на розвиток духовності, виховання патріотизму та поваги до історії українського народу, укорінення в суспільній свідомості загальнолюдських моральних цінностей, виховання соціального оптимізму та  впевненості кожного громадянина у своєму майбутньому, формування здорового способу життя."

Якраз сьогодні у нас, бібліотекарів, особлива місія - нести людям духовну культуру, нести її через різноманітні джерела інформації.

Відсутність у населення можливості придбати літературу, передплатити періодичні видання, засилля бульварної низькопробної продукції на книжкових ринках - все це дозволяє стверджувати, що саме бібліотеки залишились справжніми центрами духовності, культури, інформації, вкрай необхідні сьогодні кожному.

Крижопільська централізована бібліотечна система основну увагу спрямовує на ефективне обслуговування населення книгою. Пріоритетним напрямком роботи нашої ЦБС є популяризація творів українських письменників, вивчення історії нашого краю, народних звичаїв та обрядів.

В зв'язку з тим, що фінансовий стан галузі з кожним роком погіршується і нові надходження не можуть задовольнити запити читачів, велика увага приділяється роботі з періодичними виданнями, систематичною картотекою статей. На ІІ півріччя цього року ми передплатили періодичних видань на суму 2575 гривень (160 примірників, 92 назви).

Особливою популярністю серед читачів користуються газети: "Урядовий кур'єр", "Вінниччина", "Зеркало недели", "Независимость", "Сегодня", журнали "Політика і час", "Право України", "Економіка України", літературно-художні журнали "Дніпро", "Київ" та ін. Ми працюємо в тісній співдружності зі школами, відділом у справах сім'ї і молоді, районною радою жінок, бібліотекою ПТУ №9, спільно з якими проведено ряд цікавих масових заходів.

До ювілеїв, знаменних дат оформляємо книжкові виставки, проводимо дні інформації, літературно-тематичні вечори. За останні два роки наш район святкував два ювілеї своїх земляків, відомих українських поетів Анатолія Агафоновича Бортняка (60 років від дня народження) і Андрія Пилиповича М'ястківського (75 років від дня народження). До цих свят були підготовлені і проведені літературно-тематичні вечори: "Я з подільського краю" (с. Жабокрич, де народився А.Бортняк) і "Подорож по райдузі" (с. Соколівка, звідки родом А. М'ястківський). Це були свята не тільки для ювілярів і їхніх колег по перу, але й для всіх односельців.

Традиційним стало проведення в районі Шевченківських днів, відзначення Дня Перемоги, проведення Тижня дитячої і юнацької книги, під час якого організовуються книжкові виставки, проводяться різні літературні заходи.

Справжнім осередком духовності став для багатьох крижопільчан читальний зал районної бібліотеки, де проводяться засідання літературно-мистецької вітальні. Інколи вони переносяться в актовий зал ощадбанку, де керуюча Т. М. Роговська зуміла створити справжній храм краси і гармонії, в якому особливу ауру створюють полотна місцевого художника, члена Спілки художників України В. А. Тишецького.

Нещодавно гостею “Вітальні" стала літературознавець з Одеси, заслужений працівник культури України В.О.Ковач. Її лекція була присвячена творчості І.Е.Бабеля. Корінна одеситка, закохана у рідне місто, його історію і літературу, з неповторною витонченістю передавала всі тонкощі одеського гумору, соковитий колорит і емоційну насиченість мови жителів одеської "Молдаванки".

Гостями "Вітальні" були: Ніна Гнатюк, відома українська поетеса, наша землячка, Андрій і Людмила Панчишини, подружжя журналістів, співробітників журналу "Політика і культура".

Крижопільщина надзвичайно багата талановитими, обдарованими людьми. Всі вони є друзями бібліотеки, помічниками, співтворцями наших масових заходів. Місцева поетеса, вчителька української мови і літератури      Н.І.Струтинська є незмінною ведучою  літературних вечорів, сценарії до яких ми готуємо разом. До 40-річчя з дня народження Наталії Іванівни було проведено її творчий вечір "Я вас запрошую на чай …" Це було справжнє свято для любителів поезії.

Працівники бібліотеки постійно в творчому пошуку. Ми намагаємося, щоб масові заходи, які організовує і проводить бібліотека були цікавими оригінальними, нестандартними.

До особливо вдалих можна віднести вечір "Словами ніжними романсу", присвячений історії українського і російського романсу, озвучену виставку книг з авторськими автографами з персональних колекцій читачів.

В складних умовах працюють зараз сільські бібліотекарі: в неопалюваних приміщеннях, заробітну плату отримують натуроплатою. Але вогники культури на селі не згасли. В філіалах сіл Вільшанка, Гарячківка, Соколівка при бібліотеках діють лялькові клуби, вистави в яких готуються і проводяться разом зі школами. В с. Заболотному функціонує народознавчий клуб "Любисток". Члени клубу після вивчення того чи іншого звичаю, обряду, представляють його на сцені сільського Будинку культури. На такі вистави сходиться все село.

Час показав, що клуби при бібліотеці - це дійова форма залучення читачів, вони згуртовують людей самих різних професій, віку, різного освітнього і культурного рівнів.

Хочеться вірити, що настане час і припиниться процес закриття бібліотек, що згодом все-таки поліпшиться їх становище і ми, нарешті, почнемо отримувати нову літературу. Вихід із ситуації, в якій опинилися бібліотеки, буде знайдено тоді, коли суспільство зрозуміє, що бібліотечна справа - не професійний клопіт бібліотекарів, а справа буття чи не буття самого суспільства, хоч в скільки-небудь цивілізованій якості. Це повинні зрозуміти на всіх рівнях суспільної структури - від Президента держави до голови сільради. Суспільство повинно усвідомити, що без бібліотеки, без розвиненої, потужної, по-сучасному технологізованої бібліотечної мережі воно не матиме майбуття.

Співробітництво бібліотек і громадських організацій у справі духовно-культурного відродження малих міст України

 

Н. Щепілова,

бібліограф-краєзнавець Літинської центральної бібліотеки

 

Основу подальших суспільних і соціально-економічних перетворень у нашій країні  складають процеси розширення загальної свідомості населення та виховання його духовності. Без перетворень самої людини годі сподіватись на будь-яке економічне чи соціальне благополуччя.

Кардинальна роль у здійсненні цих процесів належить бібліотекам.

На жаль, в Україні в цілому, а на Вінниччині зокрема, склалося особливо важке становище у справі комплектування бібліотечних фондів - основи всієї діяльності бібліотек. Критичний стан з поповненням фондів робить неможливим виконання покладених на них завдань. І особливо це стосується бібліотек сільських регіонів. Літинщина – один із них.

Розуміючи, що без тісного співробітництва державних і громадських структур культурно-духовного спрямування важко організувати наполегливу популяризацію наукових досягнень з питань духовності, колектив районної бібліотеки звернувся у свій час у Вінницю, Хмельницький та Київ з пропозицією створення Подільського народного університету культури – міжрегіональної громадської культурно-наукової організації.

Роль громадських організацій в житті демократичних країн світу все більше зростає. Це чітка позиція ООН та ЮНЕСКО, якої дотримується і Україна. Це має стати нормою життя і для Вінниччини. Літинський район у цьому напрямку має певний досвід діяльності моделі “бібліотека-народний університет”, що представляє собою громадсько-державний культурно-науковий комплекс. Світове безглуздя псевдокультури призвело до викривлення людської сутності та змісту життя, до розпаду моральних, етичних, сімейних основ життя людини, глибокого враження її почуттів, мислення, волі, веде і далі все суще не до Вищих Основ Буття, а до низького, примітивного і руйнівного. Із порушенням у суспільстві системи цінностей серед населення піднявся рівень захворювань та смертності, як результат хронічного стресового стану, непевності у завтрашньому дні. Проблемою номер один для нашої країни стали соціально психологічні аспекти безпеки населення.

Бібліотеки мають стати центрами об’єднання творчої інтелігенції, спроможної виробити ціннісно-нормативну базу для стабілізації суспільства, його консолідації, утвердити просвітницький ідеал Культури.

Творчий колектив співдружності підготував і успішно реалізує програму духовно-культурного розвитку населення “Нова Епоха – гармонійне людство”. Програма включає в себе п’ять розділів згідно з ієрархією системи цінностей людини. Основним принципом її життєдіяльності є поєднання процесу пізнання та творчості з практичними цілями життя людини.

Проекти “Культура. Знання. Книга. Бібліотека”, “Подільські ремесла”, “На захисті Вітчизни”, “Шлюб і сім’я на зламі тисячоліть”, “Народна аспірантура” допомагають слухачам у реалізації творчості духу досягнення гармонії в родині, соціальній реалізації, примноженні національної спадщини, пошуках і утвердженні справжнього сенсу життя.

Реалізація програми вимагає від бібліотекарів району системи самоосвіти, постійного вдосконалення та проведення науково-дослідної роботи; від бібліотек – якісного цільового комплектування. Перше – повністю забезпечує народний університет; друге – потребує державної допомоги.

2000 – ліття Різдва Христового. Шляхи взаємодії з різними конфесіями в контексті сучасності

 

А. Якущенко,

зав. відділом читальних залів обласної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва

 

Церква існує ось вже 2 тис. років. Подібно гірчичному зернятку з Євангелія, вона росте і стає великим деревом, здатним своїм листям осінити все людство.

«У ХХ столітті, - сказав німецький богослов Царнт, - або людини не буде взагалі, або вона віритиме в Бога».

Релігія – феномен духовного життя людства. Духовна освіта – один з шляхів до відродження України, державна незалежність якої – це, перш за все, повернення до чистих джерел власної історії та культури, відродження багатовікових традицій українського народу.

Тому закономірно, що християнська тематика посідає усе більше місце в цій роботі. І це природно. Йдеться про ювілей одної з трьох світових релігій, котру сповідують 1 млрд. 200 млн. землян - кожен п’ятий на планеті. Ісус Христос – найголовніший пращур і символ християнства.

Взаємовідносини держави і церкви як в далекому минулому, так і в недавні часи в Україні були складними і неоднозначними. Войовничий атеїзм тоталітарної влади призводив до постійних утисків церкви та її служителів. Такі підходи не засновувались на законі і, абсолютно закономірно, не сприймались в цивілізованому світі.

В демократичній Україні не влада й ідеологія, а людина, її основні права і свободи повинні стати пріоритетними в ієрархії цінностей суспільства.

За порівняно короткий термін існування оновленої України в сфері релігійного життя відбулися такі кардинальні зміни, якими, напевно, не відмічена ніяка інша сфера нашого буття.

Подолання спадку минулого у відношенні держави до церкви повинно стати стратегічним курсом влади.

Такий підхід частково знайшов своє втілення в значній передювілейній роботі. У червні 1997 р. постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо підготовки та відзначення в Україні 2000-ліття Ісуса Христа” було визначено конкретні завдання і робочий план реалізації заходів.

Найпомітнішим стало проведення під егідою УПЦ КП Всеукраїнської міжнародної християнської асамблеї, відбувся Всеукраїнський християнський форум “Плід правди сіється творцями миру” та перший  Всеукраїнський екуменічний конгрес “Примирення – дар Божий. Джерело нового життя”, які, без сумніву, закладуть підвалини духовного порозуміння та співпраці християн України.

Не стоять осторонь цієї проблеми і бібліотеки області. На основі вищезгаданої постанови ними на місцях розроблено цикли заходів даної тематики.

Зокрема, обласною бібліотекою ім. К.А.Тімірязєва заплановано цикл заходів під загальною назвою “2000 років Хресного путі людства”.

Серед них оформлення книжково-ілюстративних виставок “Іконографія Христа”, “Духовна музика – світ краси і гармонії”, “Дороги людської думки” (стародавня житійна література), “Моє життя у Христі” (історія святості), “Азъ єсмь Альфа і Омега”. Презентація деяких з них вже відбулася. Читачу була представлена література не тільки з наших фондів, а і з домашніх бібліотек місцевого духовенства, храмів, костьолів.

Ми плануємо також закупити ряд книг, виданих в рамках програми підготовки до ювілею Ісуса Христа, яка включає випуск церковної та релігійно-художньої літератури. В їх числі Пересопницьке Євангеліє, “Повість минулих літ”, Густинський літопис, видання з історії церковного мистецтва – “Антологія української ікони”, “Мистецтво української церкви”, “Духовна музика України”.

Плануємо закупити книги серії “Богословська думка України”, тритомної “Української релігієзнавчої енциклопедії”.

На протязі останніх років від різних релігійних конфесій надійшло до бібліотеки в дарунок більш як 300 примірників книг.

Нещодавно Християнсько-народним Союзом за сприянням нашої бібліотеки було проведено “круглий стіл” “Соціальна місія церкви в демократичному суспільстві”. Представники різних конфесій і громадських організацій вели розмову про всебічну діяльність церкви, спрямовану на оновлення і державне будівництво, відродження духовності. Обговорювалася низка невирішених проблем, які загострюють релігійну ситуацію, викликають напругу в суспільстві. Серед них -  міжконфесійні і міжцерковні конфлікти.

В даному випадку бібліотека виступила своєрідним стабілізуючим фактором, об’єднавши під своїм дахом для спільної розмови представників конфліктуючих сторін. В рамках програми “Врятовані святині” учасники “круглого столу” мали змогу познайомитися з унікальними виданнями християнських стародруків ХVII – XIX ст.

Бібліотеки займають чільне місце в формуванні духовно-моральної культури суспільства з усіма його посттоталітарними негараздами, кризами і катастрофами, про що Т. Шевченко пророче сказав: “Доборолась Україна до самого краю…”. І в цій роботі відносини церкви і бібліотеки повинні носити характер співробітництва, соціального партнерства.

Мораль і релігія, як дві форми суспільної свідомості, мають тісний взаємозв’язок через моральний ідеал. Його загальнолюдський вимір втілює християнська етика.

Великий український педагог К.Д. Ушинський писав про це: “Є тільки один ідеал досконалості, перед яким поклоняються всі народності – це ідеал, який представляє нам християнство.”

Ідеали християнської етики розвивали кращі українські мислителі, педагоги, зокрема, Г. Сковорода, П. Юркевич, Г. Ващенко, І.Огієнко,            В. Зеньковський та ін.

Церква і бібліотеки повинні об’єднати свої зусилля у формуванні гармонійної особистості молоді в умовах морального паралічу, духовної деградації, інтелектуального спустошення. “Неначе люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла”, - гірко констатує Ліна Костенко. У нас єдина з церквами мета – захист національного інформаційного простору від натиску “масової культури”. Потік вседозволеності здатен накрити, потопити свідомість наших людей. Особистість може зламатися від щоденних ін’єкцій передозованого насильства, крові, сексу. Внутрішній світ людини не повинен бути порожнім. Якщо там немає місця для високої моралі, то те місце тут же заповниться їх же замінниками, ерзац-культурою і лжедуховністю.

І в цьому особливого значення набуває цілеспрямована систематична робота бібліотек по пропаганді церковної, історико-церковної, богословської, богослужбової та релігійно-художньої літератури, залучаючи до цих заходів представників різних конфесій.

Бібліотека не є якимось ворожим для церкви інститутом. Вона має стати інтегруючим елементом українського суспільства, виконуючи духовну місію, закликаючи до морального самовдосконалення особистості через оволодіння християнськими цінностями.

Готуємось до 2000-ліття Різдва Христового

В. Липко,

директор Липовецької ЦБС

 

2000-й рік вважається ювілейним роком Різдва Христового. Цю надзвичайну подію готується відсвяткувати весь християнський світ. Ми перебуваємо на зламі тисячоліть другого і третього, і це спонукає нас подивитися на цю подію під кутом зору всього людства. Йдеться не тільки про те, що дало християнство людству і, зокрема, європейській цивілізації. Можемо говорити про вплив християнства на всі сфери людського життя, на розвиток у Європі культури, зокрема архітектури, образотворчого мистецтва, музики, літератури, права. Але головна суть події полягає в переоцінці цінностей, в сутності буття, як кожної людини зокрема, так і всієї спільноти, в ролі духовності у житті й діяльності народів і націй.

На Липовеччині зареєстровано і діє 28 релігійних конфесій та громад.

Ми мріємо зустріти 2000-ліття народження Христа в атмосфері міжконфесійної злагоди, відчуття належності до єдиної християнської сім’ї. Шлях до цієї мети працівники бібліотек вбачають у налагодженні співпраці бібліотек, культурно-просвітницьких установ та релігійних організацій. З цією метою складено заходи райдержадміністрації, відділу культури та районного архіву по відзначенню 2000-ліття Різдва Христового. Темі духовного і релігійного відродження України присв'ячуються заходи у бібліотеках району. Спільними зусиллями священиків, працівників культури, бібліотекарів пропагується духовна література. В читальному залі ЦБ організована книжкова виставка: “Мир, злагода, благословення”. Література тут зібрана з приватних колекцій району.

У філіалах центральних садиб організовано перегляди літератури, бібліографічні огляди, книжкові виставки “З Богом у серці”, “З нами Бог”, поновлено роботу недільної духовної школи.

Недільна дитяча школа в смт. Липовці організована в центральній бібліотеці за благословенням протоієрея Української православної церкви Романа Кохана. Працівники культури та служителі Православної церкви вбачають своїм завданням навчити дітей бути правдивими синами та дочками свого народу. На заняттях у нашій школі читається священна книга Біблія, вивчається Закон Божий, діти знайомляться з життям святих людей та складеними акафістами хвалебними піснями на честь Христа, Богородиці. Крім того, діти вивчають молитви, основи про службу Божу, займаються вивченням церковних пісень, псалмів.

Радісним заняттям для дітей є зустрічі та проведення свят за народним релігійним календарем. Завданням організаторів школи є відновлення звичаїв та традицій українського народу. Так, протягом існування школи діти разом з дорослими проводили різдв’яні свята, пасхальні дні. У світі пізнавального спільно з церковною громадою двічі побували у Свято Успенській Почаївській Лаврі, що на Тернопільщині. З основ народознавства діти дістають знання про побут, звичаї та традиції нашого народу.

Без сонця й повітря не виросте калина. А без духовності не виросте правдива людина. Хай недільні школи, або хоч окремі уроки, займуть чільне місце у вихованні майбутнього покоління.

Спільно з державними та громадськими організаціями, релігійними громадами закладено камінь для відродження знаменитого Липовецького Собору, написано листи в діаспору і місцевим спонсорам про допомогу. За сприяння спонсорів плануємо видати:

  • мікроальбом “Церкви Липовеччини”;
  • брошуру “Історія церков Липовеччини”;
  • буклет “Липовецький Собор: злет, стіна, відродження”;
  • “Церковно-історичний календар Липовеччини на 2000 рік” (сільські свята, дати заснування церков, звичаї).

Районна державна адміністрація, районна Рада, відділ культури, централізована бібліотечна система, відділ соціального захисту населення, релігійні громади проводять у всіх селах району благодійні акції для людей похилого віку та одиноких престарілих “Твори добро”, під час яких проходять вечори “Від усієї душі”, а релігійні громади організовують богослужіння та благодійні обіди.

Наш земляк О.Роговий побував у 1998 р. в м. Києві на Всеукраїнській міжнародній Християнській асамблеї “Заповідь нову даю вам: любіть один одного” (Іоан 13.34), присвяченій 2000-літтю Різдва Христового. На обговоренні за круглим столом він представив свої дослідження: “Про історію Зозівської церкви”, “Про духовний зв’язок Василя Липківського з Липовеччиною” і “Про складні процеси українізації церкви у 20-х роках”.

Після здобуття незалежності України в нашому краї іде процес відродження храмів. Зокрема, 2 роки тому, завдяки нашому земляку, президенту концерну “Сімекс” Володимиру Марківському, у Зозові постала з небуття місцева святиня. На честь цього було вибито пам’ятну медаль, випущено буклет і віддруковано плакат, який і досі висить при вході в церкву.

Нині, завдяки спонсорській допомозі В. Марківського, відбудовуються храми в Зозівці, Вербівці і Липівці, де вже освячено Хрести.

У зв’язку з 2000-літтям Різдва Христового відділ культури та архів держадміністрації звернулися до виконкому селищної ради смт. Липівця з пропозицією дати центральним вулицям назви “Соборна” та  “В.Липківського”.

Молодий художник із Липівки – Юрій Пасічник представив односельцям свої роботи релігійної тематики.

З ініціативи працівників культури зібрано бібліотеку духовних книг і передано в релігійну громаду церкви Святої Покрови. А Турбівська церква християн-адвентистів 7-го дня передала книги місцевій міській бібліотеці для дорослих. Зараз в стадії організації районна виставка ікон приватних осіб, церков, яка відкривається в читальному залі ЦБ за назвою: “Ікона – вікно у світ духовний”, “З нами Бог”. Вечір духовної музики плануємо провести в кінці року. Програму вже готують працівники культури та релігійних громад.

Ще багато людей блукають у виріях щоденних мирських турбот, не можуть створити власне бачення своїх гріхів і спокутувати їх. І ми повинні якнайшвидше очищатися від шаблонності, закомплексованості, тобто бездуховності, маємо оживити наші грішні душі свяченою водою національних традицій.

 

Головне наше завдання – поставити духовність в основу нашого життя і діяльності. І незамінною у його вирішенні має бути книга. Хочеться завершити словами М.Старовойта із його вірша “Молитва до української книги”: 

О книго! Присвята богиня

Народу й роду берегиня!

Неопалима купина!

 

По всіх вертепах і яскинях,

Неначе зірка провідна,

Великомученице, Ти

Нас освіти і освяти..

Бібліотечне краєзнавство: пошуки, досвід, проблеми

 

О.Ніколаєць,

зав. відділом краєзнавчої  літератури  обласної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва

 

“Сучасне  завжди на дорозі з минулого в майбутнє”

О. Довженко

 

В умовах національно-культурного відродження українського народу, піднесення  історичної і національної самосвідомості особливого значення набуває краєзнавство, яке є ланцюжком, спроможним  з’єднати штучно перерваний зв’язок епох, і здатне стати дійовим засобом оздоровлення соціальної пам’яті, забезпечити вивчення культурної спадщини нашого народу.

Краєзнавство України, зазнавши в минулому як навмисних, так і мимовільних збочень і перекручень, сьогодні відчуває гостру потребу повернутися до багатьох давно перегорнутих сторінок історії.

Бібліотечне краєзнавство невіддільне від загального краєзнавчого руху. Воно виникло на перетині двох базових сфер - бібліотечної справи (галузі, що обслуговує) і краєзнавства (галузі, що обслуговується). Зв’язки між цими галузями забезпечують бібліотеки. Вони виконують функції посередника між краєзнавчими документами і споживачами краєзнавчої документної інформації, користувачами бібліотеки.

Мета бібліотечного краєзнавства - виявити, зберегти і  допомогти читачам зорієнтуватися  у масиві  літератури про рідний край.

Бібліотечне краєзнавство стало об’єктом постійного наукового вивчення та дослідження. На підставі висновків та узагальнень, зроблених за результатами республіканського дослідження, в 1996 році було затверджено “Положення про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України“. Це сприяло активізації та удосконаленню роботи бібліотек в області краєзнавства. На жаль, зміст краєзнавчої  роботи змінюється не так стрімко, як цього  потребує сучасний читач.

Для подальшого розвитку бібліотечного краєзнавства на різних рівнях слід удосконалювати всі його складові: фонди краєзнавчої літератури, краєзнавчий довідково-бібліографічний апарат, систему довідково-бібліографічного обслуговування читачів з питань краєзнавства, популяризацію краєзнавчої літератури, видавничу діяльність.

Найбільш гострою і першочерговою, від позитивного вирішення якої залежить успіх краєзнавчої  роботи бібліотек, є проблема формування в бібліотеках у повному обсязі фондів документів про край, на території  якого вони розташовані, включаючи як друковані, так і  неопубліковані, кінофонофотодокументи, а також місцевий друк.

Основою створення повноцінних краєзнавчих фондів, безумовно, має бути обов’язковий примірник. Проте це питання не вирішується навіть з прийняттям 9 квітня 1999 року Закону України за № 595-ХІV “Про обов’язковий примірник документів”, де чітко сказано, що обов’язковий безоплатний примірник видань, які виготовляються (в тому числі публікуються) на відповідній території, надається універсальним бібліотекам виробниками документів незалежно від їх форми власності. В Законі навіть йдеться про те, що виробники документів зобов’язані компенсувати їх одержувачам витрати, пов’язані з придбанням документів, що не були ними доставлені як безоплатний обов’язковий примірник у встановленому законодавством України порядку.

У зв’язку з обмеженістю коштів, малою екземплярністю, відсутністю належної системи інформації про вихід видань в бібліотеках не вирішується проблема докомплектації  краєзнавчого фонду, і з кожним роком лакуни в комплектуванні краєзнавчою літературою збільшуються.

Зараз при комплектуванні слід враховувати зміну контингенту читачів, збільшення читачів-студентів, у зв’язку з чим змінюється і попит на літературу.

В даний час, коли бюджетна сфера кинута державою в умови самовиживання, підвищуються вимоги до комплектатора, до його вміння аналізувати потік документів, брати участь у вивченні складу краєзнавчого фонду, використовувати дані аналізу в практичній роботі. Йдеться не про виконання чи перевиконання плану, а про творчість в роботі і домагання отримати за мінімум коштів саме найцінніше і найнеобхідніше.

Реорганізації потребує довідково-бібліографічний апарат бібліотек області, зокрема зведений краєзнавчий каталог (ЗвКК), котрий призначений для вичерпного відображення оприлюднених матеріалів про край, але ця вимога не виконується. Інформація про місцезнаходження краєзнавчих документів ЗвКК вибіркова, схема його застаріла. Відділом краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А.Тімірязєва розроблена нова схема ЗвКК, і зараз на її основі каталог редагується.

Впровадження в краєзнавчу бібліографічну практику автоматизованих технологій виключно значні. Краєзнавча інформація – той інформаційний продукт регіональних бібліотек, який може представляти інтерес для користувачів на інформаційному ринку. Обсяг же інформації, яка переробляється і потребує обробки, цілком співставлюваний з книжковими електронними каталогами, при цьому кількість краєзнавчих джерел і документів має тенденцію до росту. Для краєзнавчого відділу наукової бібліотеки це означає різке збільшення обсягу роботи по виявленню і опису краєзнавчих документів і веденню довідково-бібліографічного апарату, причому при тих же штатах.

Ми практично змушені відмовитися від розкриття змісту районної преси, посилаючись на ЦБС, а ті, при ситуації, що склалася в районах, роблять це не якісно, або і зовсім не роблять. Повернутись же до пропущених матеріалів, більше всього, не буде можливості і лакуни будуть збільшуватись з кожним роком.

Впровадження автоматизованих технологій спростило б і прискорило видання бібліографічних посібників, надання читачам довідок і т.п.

Доступ до Internet, а за допомогою цієї мережі – до електронних каталогів найбільших бібліотек світу, освоєння та реалізація її потенційних можливостей в краєзнавчих дослідженнях, крім навичок роботи з персональним комп’ютером, потребують спеціальної підготовки працівників та розробки відповідних методичних матеріалів.

Бажано було б у науковій бібліотеці мати посаду менеджера, який би вивчав “краєзнавчий ринок” і координував краєзнавчу роботу. Час вимагає відновлення посади бібліографа-краєзнавця в центральних бібліотеках.

Взагалі краєзнавство повинно бути не кампанією, а продуманою системою дій в інтересах патріотичного виховання і духовного розвитку нації.

Краєзнавство – пріоритетний  напрямок діяльності бібліотек району

 

Н. Кринична,

директор Тростянецької ЦБС

 

Люблю твоїх людей прекрасних,

Чий труд Вітчизну прославля,

Окрасо славного Поділля,

Ти, Тростянеччино моя!

М. Мельниченко

 

Рідний край! Він оспіваний у піснях, про нього складено легенди і перекази, йому присвячують свої твори письменники  і поети.

Кожній людині дорогі серцю земля і дім, де народилася і росла, стежки, які ведуть до батьківської хати.

Суттєвим чинником становлення особистості громадянина є краєзнавство – безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування часом.

Кожна людина повинна зберігати красу рідного краю для внуків та правнуків своїх, передавати їм у спадок рідну мову, вогні Купала, колядки Різдва, неповторність української світлиці, дивосвіт ромашок і калини.

Це добре розуміють працівники Тростянецької централізованої бібліотечної системи.

Тому основним своїм завданням вважають: пошуки, збір, систематизацію, збереження документальних матеріалів з історії, культури та сучасного життя краю, їх популяризацію  та надання читачам у користування.

Однією з важливих ділянок своєї роботи бібліотечні працівники вважають формування фонду. Прямі зв’язки з письменниками-земляками, місцевою друкарнею дозволяють ретельно стежити, щоб кожне видання потрапило до бібліотек системи.

Зібрано матеріали про агронома-селекціонера з смт. Тростянця М.Д.Мельника, доктора ветеринарних наук М.Ф. Цимбалюка, академіка, доктора технічних наук професора О.М.Лівінського.

Зараз працівники центральної бібліотеки працюють над зібранням матеріалів для оформлення виставки робіт “Визначні люди краю”. Листуємося з дружиною професора, доктора медичних наук Западнюка Віталія Гнатовича.

Плануємо використати в своїй роботі зібрані матеріали про М.Драй-Хмару, який перебував у с. Тростянчику. Шукаємо шлях для налагодження переписки з його дочкою Оксаною Ашер, яка проживає в Нью-Йорку.

Наші фонди нерідко поповнюються дарунками видатних уродженців Подільського краю. Особисту бібліотеку подарував землякам віце-адмірал у відставці, колишній вожак комунарської і сільської молоді с. Ободівки, Аркадій Терентійович Кучер. Свої твори подарували бібліотекам району письменники Вінниччини: А.Бортняк, М.Рябий, К.Курашкевич, П.Гордійчук, М.Яровий.

Вагомим доповненням до краєзнавчого фонду є тематичні папки газетних вирізок «Скарбниця нашої історії», «Природа рідного краю», “Пам’ятаємо, вшановуємо, славимо”, “Пережили, але не забули”.

Бібліотечні працівники популяризують краєзнавчу літературу за допомогою книжкових виставок: “Квітни талантами, Тростянеччино”, “В своїй Подільській стороні я бачу всю красу Вітчизни”, “Земля моя, ти серцю дорога”.

За останні роки активізувалася видавнича діяльність центральної бібліотеки. Її зусиллями підготовлено і видано збірки поезій місцевих поетів М.Барбураса “Душі криниця”, М.Ярового “Червона калина”.

Вийшли з друку покажчики літератури: “Письменники Тростянеччини”, “Визначні люди краю”.

На поліграфічній базі бібліотеки підготовлено і видано збірку матеріалів про художників-земляків “Майстри пензля”, бібліографічний список літератури “Б.Хмельницький на Тростянеччині”.

Готуючись відзначити 400-літній ювілей смт. Тростянця (1999), бібліотечні працівники зібрали і систематизували матеріал “Тростянецький район: історія і сучасність”.

У Тростянці працює літературно-мистецьке об’єднання “Джерело”, яке очолює читач центральної бібліотеки С.Шур. Центральна бібліотека спільно з членами об’єднання проводить презентації книг місцевих авторів: М.Барбураса “Душі криниця”, М.Ярового “Червона калина”.

Літературний вечір “Мить вічності” був присвячений творчому звіту поета-земляка С. Шура.

Популяризацію давніх традицій, свят, обрядів, фольклору працівники вважають важливою ділянкою історико-краєзнавчої роботи.

Для дітей проводяться цикли уроків народознавства: “Від коляди до калити”, “До бабусі на Різдво”, “На Великдень сонце красується”.

Працівники сільських бібліотек району розпочали пошукову роботу та збір народних пісень краю. Заслуговує на увагу досвід Верхівської сільської бібліотеки-філіалу, де створено краєзнавчу кімнату. Тут читачі можуть познайомитись з творами письменника-земляка К. Гриба, різними виробами місцевих умільців, колоритними вишивками, куточком народознавства, який оформлений у національному стилі.

Свою роботу бібліотеки координують зі школами, краєзнавчими музеями, що знаходяться у смт.Тростянці та с. Ободівці.

Зараз центральна бібліотека працює над базою даних для створення інформаційного портрету регіону.

Повернуті імена

 О.Голоскевич,

зав. Вінницькою районною бібліотекою для дітей

 

Із жодною культурою світу ХХ століття не поводилося так лукаво, як з українською. Воно народжувало великих творців, давало їм крила для великого злету і тут же ці крила стинало, самих творців розпинало на хрестах мук, а потім десятиліттями сквернило їх працю.

З проголошенням незалежності держави ми відкрили цілий пласт української культури. Напрацьованої письменниками, художниками, вченими, що не з доброї волі опинилися в еміграції. Живучи за межами України, вони залишалися вірні їй і все своє життя присвятили служінню рідному народу.

І сьогодні перед нами одним з найважливіших завдань є відродження вітчизняної культури, повернення із забуття славних імен, її діячів, які протягом десятиріч були викреслені з життя суспільства та пам'яті свого народу. З цією метою нашою державою в 1996 році прийнято програму "Повернуті імена".

Ще задовго до прийняття Програми бібліотеки Вінницького району мали певні напрацювання у цьому няпрямку. Велась пошукова робота, збирались матеріали про життєвий і творчий шлях наших талановитих земляків, що волею долі були розкидані по світу.

Бібліотечні працівники оформили тематичні папки матеріалів з періодичних видань, відкрили відповідні рубрики в систематичних каталогах, систематичній картотеці. Створено архів виконаних довідок. Увагу читачів привертають тематичні полиці та книжкові виставки: “Повернуті імена”, “Не забудеш мене, поки віку твого”, “Моя нене, Вкраїно”, ”На шляху до свободи ми посадили свій цвіт” та ін.

Основною запорукою успіху роботи бібліотек в даному напрямку є тісні зв’язки з педагогічними колективами шкіл, зокрема, вчителями-філологами, істориками, вчителями музики, класними керівниками, саме школа робить перші кроки в ознайомленні учнів з літературою діаспори.

Такі уроки ми підкріплюємо своїми формами роботи. Однією з них є своєрідні екскурсії, проведені з учнями – середнього шкільного віку. Комплексом до них стали напрацьовані матеріали, статті, фотографії, спогади рідних і друзів. Всі ці матеріали збирають самі діти при активній допомозі вчителів і бібліотекарів. На їх основі учні пишуть реферати, готують повідомлення, виготовляють альбоми тощо.

Урок проходить в незвичайній формі, оскільки учитель визначає, хто на уроці виступатиме в ролі екскурсовода, бібліографа, літературного критика, говоритиме від імені самого письменника, рідних, друзів. Робота копітка,але вона цього варта.

В практику роботи шкіл нашого району ввійшли бінарні уроки, в підготовці яких активну участь беруть бібліотеки. Так, до уваги учасників обласного семінару вчителів з питань викладання гуманітарних наук було представлено інтегрований урок “Роль України в творчості письменників діаспори”, в якому поєднувались відомості про історичні події, що відбувались в Україні, та їх вплив на творчість письменників діаспори.

При підготовці цього уроку діти мали можливість ознайомитися з творчим доробком письменників діаспори, представленим на книжковій виставці в районній дитячій бібліотеці для дітей “Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й соловейка”.

Завершився урок переглядом тематичних матеріалів з газет і журналів, проведеним бібліотекарями школи.

Ефективною формою роботи з читачами, яка не вимагає великих аудиторій, в бібліотеках району стали такі заходи, як літературні години, години поезії, години цікавих повідомлень: читачам надовго запам'ятаються такі заходи, проведені в бібліотеках сіл Лука-Мелешківська - "Хто крізь негоди і світи проніс любов до України"; Великі Крушлинці – “На шляху до свободи ми посадили свій цвіт”; Побережне – “Так починався Іван Багряний”; Малі Крушлинці – “Повернуті імена”.

Низкою масових заходів відзначено ювілеї письменників діаспори.

Так, до 120-річчя від дня народження Олександра Олеся бібліотекою с. Щітки проведено вечір-портрет “Кому повім печаль свою”, а Вороновицькою РДБ та міською бібліотекою для дорослих - літературно-музичні вечори “Прийди до серця, Україно, благослови добром мене”; 125-річчя Богдана Лепкого відзначено загальносистемним літературно-музичним вечором “Чуєш, брате мій?”. У Великих Крушлинцях бібліотека спільно з БК організувала вечір-портрет “Автор народної пісні”, присвячений О.Ольжичу.

Велику допомогу в популяризації літератури про життєвий і творчий шлях письменників надають нам бібліографічні видання, яких, на жаль, дуже мало в фондах бібліотек району. Проте ми прагнемо вивчити їх самі і донести до нашого читача.

Відомості черпаємо з бібліографічних посібників: “Українські письменники” (5 томне видання Національної парламентської бібліотеки), “Повернуті імена” (видання цієї ж бібліотеки) та “Імена, повернуті на Батьківщину”, що підготувала в 1998 р. обласна наукова бібліотека ім. К.А.Тімірязєва. Ці видання та ще бібліографічний список “Василь Хмелюк – поет, художник” – це незамінні помічники в роботі бібліотекарів, вчителів.

Важливе місце в діяльності районних бібліотек займає методична робота. Центральна та районна дитяча бібліотеки намічають план методичних заходів по даному напрямку, згідно з яким надають практичну допомогу бібліотекам-філіям. Допомога надається також на нарадах, семінарах-практикумах.

Є в нашій роботі в даному напрямку і недоліки.

Екологічне просвітництво в бібліотеці 

Л. Дьоміна,

директор Бершадської ЦБС

 

Чи приходилось вам задумуватися, чому благородні слова про захист природи, які ми чуємо з дитячого садка, частіше всього перетворювалися на пустий звук? Чому зусилля вчених-екологів, письменників, публіцистів, а також бібліотекарів - всіх ентузіастів захисту природи не давали результату?

Звичайно, причин можна назвати багато, але одна з них полягає в тому, що, ставши господарем планети, людина забула про свої обов'язки, про свою відповідальність за майбутнє Землі і щастя наших дітей. Геніальні слова Маленького принца Сент-Екзюпері: "Є тверде правило: встав зранку, умився, привів себе в порядок - і зразу ж приведи в порядок свою планету". Якби ця істина і почуття особистої відповідальності за долю природи і життя на планеті стало природним для кожної людини, можливо, сьогодні ми не опинилися б в складних екологічних умовах після Чорнобильської катастрофи.    

За даними районної державної екологічної інспекції як в Україні, так і в Бершадському районі є проблема, і досить гостра, запобігання забрудненню вод. Береги річок та водоймищ перетворилися у сміттєзвалища. Проблемними є також питання, пов'язані із зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, утилізацією. Хоча в Бершаді промисловість не працює на повну силу, а все ж жодна з котелень не обладнанна пилогазоочищеним устаткуванням, що приводить до забруднення атмосферного повітря. Намітилася тенденція на знищення дерев. Вирубуємо на сьогодні більше, ніж садимо.

Щоб змінити екологічну обстановку в районі, потрібні значні кошти і час. Але разом з тим, необхідно змінити і екологічну свідомість кожної людини. І тут постає питання екологічного просвітництва населення.

Бібліотеки завжди займалися формуванням екологічної культури читачів. Проводити цю роботу нелегко, тому що на даний час важко дається питання формування фонду екологічної літератури. З початку року в ЦБС за рахунок бюджетних асигнувань надійшло літератури екологічної тематики 3 назви у 18 примірниках. Від читачів, як дар, отримано 5 примірників книг. В основному, поповнення фонду йде за рахунок періодичних видань. Читачі районної бібліотеки для дітей можуть читати журнали "Паросток", "Буслик", "Яблунька". Отримують подібні журнали і дві бібліотеки-філіали в селі. Екологія тісно переплетена з біологією, фізикою, економікою, географією, медициною, тому задоволення запитів учнів, студентів в центральній районній бібліотеці про сучасні проблеми екології виконуються за рахунок журналів "Економіка України", "Трибуна", "Наука і суспільство". Екологічні проблеми Бершадщини висвітлює стенд "Природа рідного краю", папка газетних вирізок з місцевої преси "Екологія. Людина в навколишньому середовищі". Сільські бібліотеки більш обмежені в передплаті, отримують 2-3 прим. назв газет.

Ефективність екологічної освіти багато в чому залежить від того, наскільки тісні контакти бібліотеки зі школою. Зараз в екзаменаційні білети для випускників шкіл включені питання екології. Для цієї категорії читачів бібліотекою проведено перегляди літератури "Екологічне право", "Екологія - глобальна проблема сучасності".

Районна бібліотека для дітей вчителям - предметникам надає допомогу в підготовці уроків з природознавства, проведенні вікторин, екологічних годин "Сторінками Червоної книги", "Ліс - наше багатство" та ін.

Щорічно, напередодні дати аварії в Чорнобилі, проводяться вечори, організовуються книжкові виставки. На виставках експонуються книги, журнали, газети, фотографії, які показують зміни, що відбулися в сктруктурі грунту, води, рослин після того трагічного дня.

У бібліотеках-філіалах сіл Лісниче і Баланівка традиційно відбуваються спільно зі школою тижні природи, які приурочуються Всесвітньому дню Землі. Під час тижнів, крім бібліотечних заходів - вікторин, літературних мандрівок, -  відбуваються екскурсії в ліс, посадка дерев, квітів.

Постійним успіхом у читачів - дітей 1-9 класів користуються ігри на зразок телевізійних "Щасливий випадок" ("Наш зелений друг"), "Поле чудес ("Знайомі незнайомці", "Знай, люби, бережи") у Бирлівській і Ставківській бібліотеках-філіалах. Щорічно у Війтівській бібліотеці-філіалі організовується для учнів молодших класів конкурс малюнків "Природа очима дітей". Конкурс екологічного плакату "Планета благає: “SOS" серед учнів 10-11 класів провела Яланецька бібліотека-філіал. Закликати, агітувати, привертати увагу до охорони навколишнього довкілля – в цьому полягає завдання бібліотек.

На заняттях літературної студії "Дзвінкова криниця" для творчо обдарованих дітей (бібліотека-філіал с. Лісниче, керівник – зав. бібліотекою Л.Зарічанська) відбувся конкурс віршів, оповідань, новел юних студійців "Бринить струною гілочка весни".

Наші пращури, як і інші слов'янські народи, вірили в живу природу, намагалися зрозуміти її явища, прихилити їх на свою користь. У них був культ ЛІСУ, культ ДЕРЕВА, культ КВІТІВ, тобто їм віддавалося особливе шанування і поклоніння. До культу ВОДИ відносилися свята очищення, освячення, заворожіння ставків, рік, криничок. Для екологічного просвітництва читачів у бібліотеці через вивчення, відродження давніх традицій, народних свят є необмежені можливості. Нещодавно для бібліотечних працівників ЦБС проведено два кущових семінари, де подавалися лекції-консультації, бібліографічні огляди літератури, вікторини по вивченню звичаїв і обрядів вшанування природи в Зелених святах, святі Купала. Плануємо надалі провести практичні заняття по фітодизайну, які дали б певні знання бібліотекарю по естетичному оформленню бібліотеки, віднайти серед спеціалістів людей з естетичним відчуттям природи, створити гуртки флористики, де дітей можна вчити любити і розуміти природу, створюючи вироби з природних матеріалів. Але тут виникають проблеми матеріальної зацікавленості бібліотекаря.

Чим більше вникаємо в питання, тим краще розуміємо, як тут багато "білих плям", як потрібно об'єднати зусилля всіх зацікавлених людей для збереження чистоти природи. Є ідея створення лекторію при центральній районній бібліотеці по поширенню екологічних знань серед читачів, де будуть розглянуті теми: "Екологія в курсі шкільних предметів", "Екологія і культура", "Екологія людини", "Екологія і економіка". До його роботи планується залучити  екологів, медиків, вчителів, працівників культури.

Безперервність, комплексність, орієнтація на всі групи читачів, спільність дій з іншими зацікавленими товариствами, організаціями - основні сьогоднішні пріоритети екологічного просвітництва в бібліотеці.

Вплив бібліотеки на формування і ріст творчої індивідуальності

Г. Дубчак,

директор  Шаргородської ЦБС

 

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року  №67 "Про концептуальні напрямки діяльності органів виконавчої влади щодо розвитку культури" проголошує особливу увагу до молодих діячів культури, мистецтв, до молодих обдарованих людей. Зокрема підкреслено, що "особливої уваги вимагає духовне виховання молоді, формування у неї високих естетичних запитів".

Цілий ряд завдань по виявленню і роботі з обдарованими дітьми і молоддю поставлено у державній програмі "Діти України" та обласної "Молодь Вінниччини".

І це не випадково. Держава повинна спиратися на молодь, підтримуючи і розвиваючи високий потенціал її інтелекту, духовності та працездатності.

Саме в дитячі та юнацькі роки формується та розвивається творча індивідуальність людини, на формування і ріст якої має прямий вплив те соціальне середовище, в якому певний час вона знаходиться. Цей факт є незаперечним, як незаперечним є і те, що сам індивідум в своїх творчих пошуках знаходить собі таке середовище, яке має найбільш сприятливий вплив на його творчий розвиток. Таким середовищем, в першу чергу, стають освітні заклади. Адже обдарування раніш за все проявляється в дитячому садку, в школі і далі - в самостійному житті. І на всіх етапах творчий індивідум звертається до послуг бібліотечних закладів.

Бібліотека сьогодні - це соціокультурний інститут, один з небагатьох у нашому суспільстві, який є гарантом інформаційної підтримки обдарованої особистості та надання їй всього багатства тисячолітнього надбання людства.

В своїй роботі бібліотеки намагаються заповнити лакуни в культурному та інтелектуальному розвитку юнаків і дівчат, стати центрами не лише задоволення інформаційних потреб у сфері навчання або дозвілля, але і потреб, пов'язанних із спілкуванням, самоосвітою і розкриттям творчих обдарувань. Саме в бібліотеці створюється та атмосфера, в якій виникає потреба мислити, творити, спілкуватися.

Досвід бібліотек Шаргородщини показує, що співпраця з людьми творчими, обдарованими дає велику віддачу. Чутливе, поважне ставлення до духовних творчих надбань наших читачів спонукає їх ділитися з бібліотекарями своїми творчими доробками. Часто читачі свої перші несміливі творчі результати представляють працівникам сільських бібліотек або відділу обслуговування центральної районної бібліотеки. Ця довіра і сподівання на зважену оцінку завжди виправдовується. Результатом бувають перші виставки, перші презентації та концерти творчої молоді, де вони знаходять розуміння і визнання.

Цікаво працює з юними художниками Адамовська Любов Венедиктівна - зав. спеціалізованим дитячим філіалом с. Джурина. Тут довгі роки діє гурток малювання, який надає відчутну допомогу обдарованим дітям. Бурдейна Наталя Григорівна – сама обдарована малярським хистом - підтримує і оберігає юні таланти с. Федорівки. Поетичні задатки зібрали дітей та молодь в бібліотеці с. Пеньківки. Тут вони творять, тут читають свої перші літературні твори.

При районній бібліотеці для дорослих діє жіночий клуб "Роксолана". Тут збираються жінки небайдужі до проблем виховання нашої зміни і, звичайно, люди різнобічно обдаровані. Хтось викладає свою душу на полотні, хтось - на папері. Вишивані ікони Інни Бияковської не залишають байдужими нікого. А поетична лірика Інни Фрідкіної зачіпає душу, викликає прекрасні, свіжі почуття.

Звичайно, нам дошкуляють спільні біди - нестача літератури в бібліотеках, нестача коштів для організації конкурсів та зустрічей, і ще багато нестач. Але, попри всі негаразди, робота з обдарованими читачами здійснюється на належному рівні. Цьому сприяє підтримка відділу культури, співпраця з редакцією газети "Шаргородщина", дитячою музичною школою, будинком дитячої та юнацької творчості, будинками культури та школами.

Зрозуміло, впливати на ріст творчої індивідуальності засобами бібліотечної роботи нелегко. Зате результат завжди відчутний.

Клуб за інтересами запрошує

 

Л. Чупира,

зав. відділом міського абонементу обласної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва

 

Сьогодні в суспільстві докорінно змінилась уява про завдання бібліотек, їх місце в культурі, освіті, інформації, дозвіллі. Перетворення, що відбуваються в бібліотечній сфері, торкаються не лише технологічних новацій, завдяки яким покращується якість та оперативне задоволення інформаційних потреб користувачів, але й характеру мислення бібліотечних працівників. Розуміючи всю важливість створення нового підходу до бібліотеки, вони стали діяти інакше, виявляючи ініціативу та творчий потенціал.

Повною мірою це просліджується в роботі любительських об’єднань та клубів за інтересами, які стали прикметою нашого часу, дійовою формою залучення читачів до багатств духовної культури.

Клуби за інтересами за змістом і методами роботи, нетрадиційними творчими підходами є прикладом вдалого поєднання бібліотечних та клубних форм діяльності. Завдяки цьому поширюються контакти бібліотеки з іншими закладами та громадськими організаціями, що сприяє подоланню замкнутості бібліотек. Бібліотека стає місцем проведення дискусій, зустрічей, культурно-громадським центром.

Любительські клуби об’єднують людей різного віку, професій, різного освітнього і культурного рівня. Тут оптимально поєднуються особисті та суспільні інтереси, контакти будуються на основі захоплення будь-яким видом суспільно-корисної діяльності, розвивається творча активність людей. При цьому акцентуються моменти, які раніше не визнавались. Це сімейні інтереси, конфесії, спосіб життя людини, її нахили і здібності, фізичний стан та ін. Навіть невелика бібліотека отримує свій профіль розвитку, створюючи клуб певного напрямку.

Зараз вже чітко визначена мета і завдання клубів за інтересами:

  • пропаганда книги та періодичних видань;
  • популяризація бібліотеки, залучення нових читачів;
  • об’єднання навколо клубу активу читачів, друзів бібліотеки;
  • організація дозвілля, спілкування любителів книги.

Сьогодні на Вінниччині нараховується близько 300 клубів та любительських об’єднань. Більшість з них стали зручною формою молодіжного дозвілля. Члени клубів брали активну участь в цілому циклі літературно-мистецьких вечорів, вернісажів, диспутів, на яких піднімались проблеми родинного виховання, відродження нових свят та обрядів, культури поведінки. Слід відзначити змістовну та цікаву роботу клубів: “Криниця” (Немирівська ЦБС), “Подільські оденьки” (Барська ЦБС), “9 муз” (Козятинська ЦБС), “Дивослово” (Калинівська ЦБС), “Ліра” (Могилів-Подільська ЦБС), “Роксолана” (Шаргородська ЦБС),  “Ми разом”   (Хмільницька ЦБС).

Понад 10 років працює літературно-мистецький клуб “Відкрита сторінка” в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А.Тімірязєва. Майже щомісяця тут відкривається нова сторінка літературної або мистецької спадщини. Це теми, які раніше не висвітлювались в роботі бібліотеки; нові імена та ювілеї класиків літератури і мистецтва; “книжкові калейдоскопи”, де кожний член клубу може презентувати нову чи улюблену книгу, дати цікаву інформацію. Це, зрештою, просто можливість реалізувати свій духовний потенціал та розділити радість спілкування.

Аналіз діяльності клубів показує, що багато завдань, які стояли на початку їх створення, успішно вирішуються. Склався колектив однодумців, розроблені та діють загальні творчі та організаційні принципи і навики роботи. Члени клубів стали не тільки активними читачами, але й пропагандистами книги і бібліотеки. Проте, є ряд проблем, мабуть, спільних для багатьох любительських об’єднань. Перед бібліотечними працівниками стає питання залучення нових членів, особливо молоді; необхідно розширювати зв’язки з творчою інтелігенцією; шукати спонсорів, долати цілий ряд фінансових труднощів тощо. Є і клуби за інтересами, які існують лише на папері або такі, що працюють зовсім недовго. Звичайно, непросто розпочати нову справу, досить складно і підтримувати її на постійно високому рівні.

І тільки тоді, коли любительські об’єднання або клуби будуть створені на основі читацького інтересу творчими ініціативними людьми, можна розраховувати на успіх цієї цікавої та корисної роботи. Клуб повинен стати життєвою необхідністю як для його членів, так і для організаторів.

Робота з любительськими об'єднаннями, клубами за інтересами

 

В. Кітурко,

бібліотекар читального залу Томашпільської ЦБС

 

Ми живемо в скрутний час, але, на мою думку, бібліотека повинна залишатись тим місцем дозвілля для дорослих і дітей, яке може об'єднати людей на основі інтересу до будь-якої галузі знань чи сфери діяльності. На даний час районна бібліотека – чи не єдиний центр інформації. Враховуючи те, що книг ми майже не отримуємо, набагато зріс попит на періодичні видання. Аналізуючи інформаційні запити читачів, ми помітили, що в читацьких інтересах на перший план виходить попит на літературу сільськогосподарського та природничого спрямування, тобто на таку літературу, що надає допомогу у городництві, веденні присадибного господарства. Поступово при бібліотеці сформувався читацький актив з людей, які вже мали певний досвід у цій справі і прагнули ним поділитися зі своїми однодумцями. Так виникла ідея створення любительського об’єднання, яка живилась бажанням людей спілкуватися на основі спільних інтересів. Тут і зіграла свою роль бібліотека. Ми взяли на себе організаційні функції, вирішили питання з приміщенням, рекламною інформацією. Так відбулася зустріч садівників і городників-любителів під назвою “Світ ваших захоплень”. Паралельно була організована весняна виставка-ярмарок насіння та посівного матеріалу. Захід мав відчутний резонанс: в ньому взяли участь багато нових людей, які навіть не відвідували бібліотеку, а прийшли по оголошенню. Вони також активно брали участь в обговоренні питань, ділилися досвідом. В результаті було організовано читацьке об’єднання садівників-городників, розроблено статус.

Основною базою для діяльності стала районна бібліотека. З тих пір традиційними є весняні та осінні ярмарки районних садівників та городників, постійні їх зустрічі у читальному залі. Всі масові заходи, навіть ярмарки на площі перед бібліотекою, супроводжуються книжковими виставками, бібліографічними оглядами. Ось, наприклад, останній масовий захід, що відбувся весною. У першій частині виступили садівники-городники, які обговорили проблеми, поділилися досвідом. Друга частина заходу проходила під назвою “Цілюще зілля рідного краю”. В залі повітря враз наповнилося пахощами липи, ромашки, меліси, що розносилися з гарячих самоварів. І поки присутні смакували цілющим напоєм, бібліотекарі віршовані рядки присвячували флорі нашого подільського краю. Також учасники заходу прослухали бібліографічний огляд про роль лікарських рослин у житті людини та про їх цілющі властивості. Була тут ще і вікторина, переможці якої отримували в подарунок насіння овочів або календар городника. Кожний бажаючий міг дізнатися за рослинним гороскопом про свою квітку та дерево. А ще всі гуртом співали українських пісень.

У об’єднанні активно працює  учасник багатьох обласних  і республіканських виставок В.С. Ременяк з с. Високого, який виростив немало рідкісних рослин. Тут набувають досвіду чимало молодих аматорів.

Навколо бібліотеки згуртувалися читачі, які цікавляться питаннями літератури, мистецтва. Добрі результати дає постійна співпраця районної бібліотеки з редакцією місцевої газети, телерадіооб’єднанням, загальноосвітньою та музичною школами. Викристалізувалася ідея створення літературно-мистецького клубу “Гармонія”. Його членами стали люди, які мають повне право називатися творчими не за фахом, а за своїм ставленням до людей, життя, мистецтва, літератури.

Традиційними стали у бібліотеці заняття клубу, творчі вечори місцевих літераторів та художників. Так, у нас пройшли зустрічі з поетом Олександром Височанським, журналістами Володимиром Андрущенком, Василем Кізкою, відбулась презентація нового тому книги Миколи Мельника “У диких заростях малини”.

Щорічно готується виставка під назвою “Руками наших читачів”, де члени клубу представляють свої художні вироби: вишивки, в’язані речі та інше. Експозиція незмінно користується успіхом серед відвідувачів бібліотеки.

Серед останніх заходів клубу – персональна виставка відомого майстра-різб’яра Анатолія Лукіянчина, творчий вечір місцевої художниці Галини Побережної.

Беруть участь у роботі клубу люди єврейської національності.  Бібліотека разом з єврейською общиною до Дня Перемоги провела тематичний захід “Шолом, Перемого!”, в ході якого було відзеркалено подвиг і біль, прожите й пережите євреями-земляками в роки Великої Вітчизняної війни. Затамувавши подих, слухали присутні спогади колишніх в’язнів гетто, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, а на завершення - злинула пісня “Шолом алейхем”, як своєрідний гімн, як щира подяка визволителям.

В містечку не так мало людей, які працюють на культуру. Це - вчителі, вихователі дитячих садків, викладачі музичної школи і місцевої гімназії. І, як не дивно, пенсіонери теж допомагають в роботі любительських об'єднань. Як сказала одна наша читачка, член клубу: “Відколи я пішла на пенсію, то почала розвиватися духовно”. Саме з цих категорій, у першу чергу, формується бібліотечний актив. Бібліотека враховує їх пропозиції при плануванні роботи, визначенні тематики масових заходів, залучає їх і до безпосередньої участі в цих заходах. Намагаємося також враховувати індивідуальні особливості конкретної людини, рівень її освіти, психологію, смаки і звички. Виявилося, що ідея читацьких об’єднань і клубів живиться бажанням людей спілкуватися з однодумцями, прагненням виявити себе, реалізувати свій творчий потенціал, розкритися з несподіваного боку. Учасники клубу і об’єднання ставлять за мету самоудосконалення і самоосвіту, естетичний розвиток, поглиблення і розширення знань. Вони прагнуть, щоб серед них панувала духовна спільність. І районна бібліотека докладає для цього максимум зусиль.

Сільська бібліотека

В. Циганюк,

директор ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, заслужений працівник культури України

 " Любов к Отчизні де героїть

Там сила вража не устоїть.

Там грудь сильніше од гармат"

І. Котляревський "Енеїда"

 

Вже декілька років поміж бібліотекарями ходить побрехенька: “Побилися об заклад на велику суму один чоловік зі своїми друзями, він так сховається у людному місці, що ніхто його не знайде. І дійсно, як не шукали друзяки свого товарища, - не знайшли. Виявилось, що він був у бібліотеці”.

І сумно, і гірко дивитись сьогодні на сільську бібліотеку, яка ще зовсім недавно манила до себе вогником нових відкрить і вражень, нових зустрічей з словом, а нині, у вихорі подій нашого буття, ходить попід тинами сиротою в надії, що хтось та щось подасть. Але при наших статках, як у тій народній пісні - "багач, доню, не захоче, бідний не посміє …". І залишається вона зі своїми проблемами сама-саміська - невеличка сільська бібліотека. Едина наувесь великий світ. І ніхто не гляне, не спитає, так багато злиднів навкруги, а серед них вона, -як удовина хата.

А чи не ця сільська бібліотека в свій час була своєрідною стежиною, що вивела у широкий світ не одного з нас.

Сільська бібліотека - це свого роду храм, де знаходить притулок ідея великого і малого, бідного і багатого, християнина і мусульманина чи іудея.

А ми, не дивлячись на це, кидаємося нею, залишаємо напризволяще холодну, убогу, самітню.

Пише один дідусь з Іллінецького району, що нема де дитині книжку купити, хіба що в райцентрі, "на розкладачці". Чи не змогли би сьогодні ту книжку, олівець, ручку, зошит та інше необхідне приладдя придбати в бібліотеці? Могли. Але для цього потрібен патент, касовий аппарат та ще багато чого такого, що й не накупишся. А якщо запитати: "хто ж є сьогодні насправді сільський бібліотекар?". А ніхто. Хіба не цинічно, не зневажливо виглядає оцінка його праці державою, яку в останні роки звели до чверті і так мізерні ставки, а це аж 17-25 грн., які до того місцями не виплачуються. Потрібні адреси? Ось вони - Ямпільський, Тростянецький, Чернівецький, Оратівський райони. Більше того в Іллінцях, Гайсині, Крижополі, Бару бібліотеки взагалі віддали на утримання КСП і тепер там все вирішується на розсуд  голови - хочу щось дам, а не захочу, то й ні.

І бідкаються бібліотекарі наших сіл, сушать собі голови, як би вижити і пригріти хоча би жагучі душі дітей-читачів. Зараз, щоб отримати якусь необхідну книжечку, потрібно іти додому до бібліотекаря, домовлятися про зустріч, або про спосіб, як отримати літературу. А її стає все менше і менше. Не купують книжок, особливо у сільські бібліотеки, хіба що подарує хтось із людей сердешних. Радіо не працює, телевізор вряди-годи бо вимикається світло, газети не виписують …"Село неначе погоріло …".

Я не буду давати цифри по кількості наркоманів, злочинців, розумово скалічених. Ними рясніють наші часописи. Їх буде ще більше, бо інтелект сьогодні не те що "не в моді", а гірше - його фізично знищують, процвітає інтелектуальний геноцид.

Бібліотекам дають гірші пріміщення. Виселяють, переселяють, закривають, бо місця мало судам, прокуратурі, міліції, податковій поліції і т. д. Приклади - Хмільник, Томашпіль, Липовець, Муровані Курилівці та багато інших - всіх не назвеш.

Не витримуючи життєвого тиску, майже двісті сільських бібліотек в останні п'ять років одна за одною зникли з карти Вінниччини, ніким непомічені і незахищені.

Багато галасу крутиться навколо української мови, її державності і чистоти. А недруги роблять інакше, вони убивають батьків мови - класиків української літератури, сьогоднішнє справжнє письменство. Чого тільки вже не написано про Лесю Українку, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка та іншіх. Випещена на хлібах батька-письменника Соломія Павличко зі своєю колегою Оксаною Забужко і якимось Бузиною з "Київських відомостей" та Костею Гнатенко з бару "Чорний кіт" уже в цім бруді далеко переплюнули одне одного.                                           

"Чому у нас відступників так много

 і чом для них відступство не страшне" - 

писав у свій час І. Франко. Та мабуть, тому сьогодні знов домінує істина: манкуртами легше управляти. "А ми стояли та мовчали та, мовчки чухали чуби" (Т. Г. Шевченко). Скільки ж наплодилося різних писак. Хисту нема, а "вибивати" гроші навчились. І шикуються на зголоднілих ребрах книжкових полиць, сумнівної якості, різної фізичної ваги, книги. Їх автори щедро обдаровують всіх і вся своїми опусами, а дарованому … от і маємо. Тому, коли говоримо про збільшення видавництв і видавців, то десь випливає знову ж таки Шевченкове: 

"Чого ж ви чванитеся, ви?

Сини сердешної Украйни". 

І дійсно, нині більше цінуються не інтелектуальні надбання, а надбання в "зелених". А скільки пустопорожніх так званих "українських патріотів" блукає на різних зборах, сходках, симпозіумах. Чого тільки варті новостворені громадські військові об'єднання, групи у Верховній Раді та інше.

Такій категорії "невмирущих" дошкуляв у свій час М. Вороний: 

                                           "Серце хай йому пусте,

                                            Хай він буде ідіотом,

                                            Він уславився, проте,

                                            Українським патріотом." 

І все вкупі падає на авторитет і вагомість в суспільстві сільської бібліотеки. Звичайно, ми стоїмо на крутому рубежі історії, майже найкрутішому, ніж будь-коли, так страшно, так чітко запрограмованому  М. Грушевським, який вказав на можливий час, коли "заборона упаде", а ми й далі мандруватимемо пробитими й протоптаними російським правительством шляхами. І то вже буде згубна, до вбивства самокомпроментація.То чи не відноситься це і до знищення сільської бібліотеки? " Заборона упала", але й перекрито потік літератури до бібліотеки, під сумнів ставиться існування самої книгозбірні і бібліотекаря - як особи, про особистість уже і не говоримо.

Тут пора сказати традіційне: "Хто винен?" Нехай назовуть мене циніком, але наша ментальність спрямована на пошук винуватого кругом, аби лише не завинуватити себе. Тому і винні: сусіди (далеке і близьке зарубіжжя), несприятливі умови (Чорнобиль, постсоціалізм,паводки), окремі державці і т. д.

Можна навести таких та інших прикладів ще дуже багато. А чи потрібно? Мабуть, досить.

Просто хочеться запитати кожного: "Що зробив саме ти, щоб у твоєму селі була бібліотека з потужним інтелектуальним потенціалом?" Це залежить від кожного з нас, від нашого бажання. А можливості в нас є. Існує сотні прикладів, як люди похилого віку, в основному жінки, під орудою сільського батюшки у нас, на Вінниччині, возводять величні храми, не чекаючи ні від кого допомоги. Від села до села, з хати в хату, від людини до людини ходили вони і збирали копійки, бережно загортаючи їх у чистенькі білі хустинки.

Ми ж для бібліотеки шукаємо великого шкіряного гаманця. Безумовно, так легше і простіше, але і гаманців таких замало і втіха невелика. Гривня кожного, вкладена в громадську бібліотеку, дасть такий інтелектуальний урожай, що і не снилося нікому. Тоді це дійсно буде єдиний у селі Храм Пізнання.

"А школа?" - Ви скажете. Школа як соціальний інститут проводить неперевершену роботу. Проте, бібліотека формує самовизначеність і право на вибір дитиною, молодою людиною правильного життєвого шляху. У бібліотеці людина вибирає те, що їй до душі, а школа мусить дати типову програму. Людина у бібліотеці вибирає Слово. А Слово було першим, а Слово - це Любов, а Любов - це Бог. Тому, хто іде проти бібліотеки, той прямує проти Бога. У свій час, бачачи загрозу своєму життю, Апостол Петро тікає з Риму. По дорозі він стрічає Христа "Камо грядеши?" - питає господь … - "А ти куди, Господе?" - "До Риму - на нові муки". І Петро повертається до Вічного міста. А хіба ми не кидаємо сільську бібліотеку і не тікаємо від її проблем? Десятки, сотні запитань. Вони були, є і будуть.

А чи не пора замість запитань поставити мету - зробити так, щоб функціонувала жива думка в селі, щоби билося гаряче Слово у найвіддаленіших куточках, де живуть люди. Це може зробити скромна, чесна, мисляча і неспокійна сільська бібліотека, яка потребує сили, енергії і крихітку душі кожного з нас. Вона сьогодні потребує Вашої допомоги. Тож зробімо перший крок.    

Cільська  бібліотека в умовах структурних змін і обмеженого фінансування: виживати чи розвиватися ? 

 О. Девдера,

зав. бібліотекою с. Качківки Ямпільського району

 

Колись відомий український письменник і мовознавець Борис Антоненко-Давидович похмуро пожартував з приводу наполегливого запровадження у нашій мові словосполучення "палити цигарки": "Цигарки у нас курять, а палять бібліотеки". Йшлося про горезвісний провокаційний підпал наукової бібліотеки в Києві, внаслідок якого наша культура втратила назавжди тисячі книг і документів, котрі вже ніколи не зможемо відновити.

Сьогодні економічна криза і фінансова скрута знищують нашу національну культуру ефективніше, ніж будь-який вогонь. Але все ж таки, хоч це прозвучить дещо несподівано, маємо визнати, що не в них корінь бід, які обсіли нас звідусіль. Він - у глибокій бездуховності, на дно якої уже не перший рік поринає наше суспільство, у втраті споконвічно вироблених пріоритетів та орієнтирів.

Україна знала й набагато гірші часи, коли до фінансово-економічної скрути додався ще й тягар чужинського поневолення, відсутність власної держави як виразника і захисника інтересів корінної нації. То були часи, які закінчилися національно-визвольною війною під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Ми чомусь тільки забуваємо, що перемогу в тій війні наш народ здобув, насамперед, тому, що діяльність українського братства підготувала його до цих подій духовно, визначила його власне як народ на території Європи. А що робили братерства? Відкривали школи, видавали книги, несли ті книги в люди. І все це за рахунок добровільних пожертвувань громади, яка аж ніяк не складалася з багачів і магнатів (хоч були й такі - Костянтин Острозький), і все це - в умовах чужоземного гніту, коли державою проводилася жорстка політика полонізації, коли чинився постійний тиск і за мету було поставлено винищити все українське.

Парадокс сьогодення на противагу тій далекій добі в тому, що ніби ж і держава, і громада в нас таки рідні, українські, ніби й політика спрямована на розвиток національної культури, утвердження духовності, а реально маємо все з точністю до навпаки: ми не здобуваємо, а втрачаємо школи, заклади культури, духовно-інформаційний простір. Доля сільських бібліотек - типова ілюстрація цього процесу.

Скільки їх закрито за останні роки? А як живеться "незакритим"? Чи можуть вони повноцінно виконувати свою функцію? Сільський читач, - а це переважно учні школи, молодь, люди старшого покоління, - приходить у бібліотеку, насамперед, за тим, що йому треба (тексти творів, що вивчаються з української та зарубіжної літератур, додатковий матеріал до уроків природничо - математичного циклу та ін.) або тим, що його цікавить. У кого-це детективи, пригодницькі твори, а в когось - політика, історія чи проблеми городництва. Раніше проблеми першої категорії ми могли задовольнити за рахунок багатющого фонду, другої - часто за рахунок великої передплати. Сьогодні ми не маємо матеріалів ні для перших (змінилися програми, а фонди застаріли), ні для других (на переплату або нічого не виділяють, або виділяють кошти аж на одну-дві газети). За чим, питається, читачеві йти в бібліотеку?

А він таки приходить. Хоч узимку сам факт такого приходу треба розцінювати як героїзм, бо працювати в нашій бібліотеці, яку розміщено на третьому поверсі колись найбільшого, а зараз найхолоднішого на всю Україну приміщення Будинку культури, - означає ризикувати своїм здоров'ям.

А він таки приходить. І ще й хоче готувати виставку, дискутувати, ділитися враженнями від прочитаного, побаченого. І ми працюємо разом. Та хіба ж це та робота, якої хочеться нам, читачеві? Звичайно, можемо посилатися на труднощі, що й робимо: мовляв, не маємо коштів на утримання приміщення, на опалення, на передплату, на оновлення фондів і на зарплату. Можемо. І, на жаль, це єдине, що сьогодні дуже послідовно і успішно роблять і влада, і громадськість в особі місцевого самоврядування.

Чи розуміємо, що такі "посилання" анітрохи не поліпшують, а лише погіршують ситуацію? Чи розуміємо, що покращання не прийде само по собі, що так звана політика "виживання" - це дорога до повного краху системи.

Здається, таки не розуміємо, бо вже кілька років займаємося саме "виживанням", заспокоюючи себе тим, що колись та прийдуть кращі часи.

Сьогодні, рятуючи культуру, ми повинні негайно відмовитися від позиції "виживання" і перейти до повноцінного функціювання закладів культури, бібліотек зокрема. Що для цього треба?

Насамперед, відмовитися від ідеї самоокупності закладів культури. Шоу-бізнес - це породження західного маскульту, а не національна традиція. До чого "добізнесувалася" західна культура, бачимо щодня на екранах наших телевізорів. Це не та мораль і не ті цінності. Тому маємо орієнтуватись на загальнонаціональне, загальнодержавне культурне "замовлення" і, відповідно, цільове фінансування.

Значну частину клопотів має взяти на себе і кожна місцева громада в особі органу самоврядування. Насамперед, вона повинна цілеспрямовано формувати в людей відповідне ставлення до закладів культури. Розуміння того, що вони потребують опіки і першочергового вкладання коштів не тому, що задовольняють чиїсь примхи чи забаганки, а тому, що це заклади, які працюють на духовність, на наше майбутнє.

І нехай не перекладають цю справу на самі заклади культури: от ви, мовляв, виступіть на сесії, сході села, перед колгоспниками, переконайте… Вважаємо, що це робота для депутатів, яких у нашій області немало. Але чомусь ми чуємо про них лише під час чергових виборів. А потім вони ніби ідуть у підпілля - жодної ініціативи. Зрозуміло, нам усім не до того, всі "виживають", всі мають якісь клопоти, тому майже ніхто не помічає "парадоксів" дійсності: немає приміщення для бібліотеки - поряд розвалюються приміщення, які ніхто не використовує; немає коштів на переплату газет і журналів - маємо солідні гроші на утримання непотрібних служб; не хочемо платити за відкриття клубів для молоді - платимо за розбудову системи в'язниць.

Так буде доти, доки ми "виживаємо". То маємо вчитися жити. Повноцінно. На зло всім бідам.

Взаємодія з владою породжує успіх

 

М. Маковійчук,

зав. бібліотекою-філією с. Серебрія Могилів-Подільської ЦБС

 

Споконвіку книга та бібліотека займала важливе місце в суспільстві.

Якою є місія бібліотеки на порозі ХХІ століття? Як підвищити її престиж у цей складний час матеріальної скрути? Адже бібліотека - важливий осередок культури, де зібрані знання, практичний досвід, накопичений людством протягом усієї історії, які передаються новим поколінням.

Я вважаю, що в цей складний час кожна бібліотека повинна самостійно вибрати шлях до розв'язання тих проблем, які стоять перед нею, враховуючи особливості роботи своєї установи.

Село Серебрія, де я проживаю і працюю зав. філією уже майже сорок років, велике. Тут проживає понад три тисячі жителів. З багаторічного досвіду я переконалась, що важливо в селі сформувати відповідне середовище, об’єднати і згуртувати усіх, хто причетний до культурного процесу. Об'єднавши зусилля, можна вирішити ті проблеми, які не під силу одній людині.

А взаємодія з владою дійсно породжує успіх. Владні структури ідуть назустріч тій бібліотеці, яка користується авторитетом і повагою серед односельців. І сьогодні від ставлення до бібліотеки місцевих Рад та інших владних структур значною мірою залежить -  чи стане бібліотека центром культури на селі?

Я прагнула на ділі переконати, що бібліотека надає допомогу спеціалістам у розв'язанні господарських проблем і в той же час є центром спілкування.

У нас завжди людно. Сюди приходять пенсіонери, які не в змозі передплатити газету, за порадою ідуть випускники школи, тут збираються молодь, діти, які тягнуться до бібліотеки, як до життєдайного джерела.

Це розуміють і голова сільської ради Боднар Петро Максимович, і директор держгоспу "Україна" Мазур Василь Андрійович. Довгий час бібліотека тіснилася в непристосованому невеличкому приміщенні. В 1991  році спільними зусиллями відділу культури райдержадміністрації, керівників села було придбано, добудовано і зроблено ремонт приміщення нової бібліотеки. Якби не їх допомога, то бібліотека в нашому селі не мала б змоги відсвяткувати своє новосілля в день 5-ї річниці незалежності України. А сьогодні до послуг користувачів: кімната юного читача, абонемент, читальний зал, кімната народознавства, музей історії села.

Між керівниками села і бібліотекою стосунки склалися доброзичливі та ділові буквально в усьому. Який би захід не проводився в селі - "Служать в армії сини", день пам'яті померлих односельців, вшанування солдатських вдів, свято бібліотеки, інші  тематичні вечори - кожен з цих заходів розробляється спільно з виконкомом сільської Ради і бібліотекою. І я ніколи не стою осторонь тих проблем, до яких залучається актив села, завжди охоче відгукуюся на всі клопоти, якими живе село.

І керівництво села завжди допомагає мені в організації масових заходів, виділенні коштів на їх проведення.

У зв'язку з обмеженням коштів на утримання закладів культури я працювала неповний робочий день, перебувала в неоплачуваних відпустках, хоча насправді йшла в бібліотеку, тому що не могла залишити читачів без книг. І сход села вирішив доплачувати мені 40 гривень, розуміючи значення бібліотеки для його жителів.

В цей складний час на допомогу прийшов і депутат районної Ради Ткач Василь Васильович, передплативши для бібліотеки шість назв періодичних видань.

Я горжуся тим, що  живу в такому селі, де з розумінням ставляться до моєї роботи. Справа честі кожного працівника - спрямувати діяльність бібліотеки таким чином, щоб громадськість визнала не тільки її необхідність і значимість, а ще й піклувалась про неї. А бібліотеки, в свою чергу, сприяли б демократизації суспільства, духовному зросту і підвищенню добробуту громадян України.

Дитячі бібліотеки: нові часи, нові проблеми і можливості

 

Л. Сорокова,

зав. Тульчинською районною бібліотекою для дітей

 

Проблеми дитинства у сьогоднішній Україні стосуються не лише фізичного, а й духовного здоров’я підростаючого покоління.

Наші діти сьогодні потребують особливої турботи і уваги, бо світ, в якому вони живуть, складний і неоднозначний: втрачена духовна близькість і здорова спадкоємність поколінь, низьким є рівень культури. Зростає тривога бібліотекарів, педагогів, психологів, що діти захоплюються не книгою і читанням, а електронними іграми, телепередачами, які виховують поверхневе і стереотипне мислення.

Нинішнім дітям будувати незалежну Українську державу. Тому в ім’я майбутнього маємо вже сьогодні дбати про спасіння дітей і їхніх душ, піклуватися про виховання такої особистості, яка в змозі буде розв’язувати масштабні завдання, забезпечить виживання нації.

Ми маємо виховувати творчу, інтелектуально розвинену та естетично збагачену особистість.

Бібліотеки для дітей певною мірою впливають на формування особистості, на духовно-емоційні, розумові здібності підростаючого покоління.

Саме бібліотеки залишились чи не єдиним центром, де діти мають можливість одержувати книги, періодичні видання, аудіо-, відеопродукцію та, крім цього, спілкуватися, творчо розвиватися, відпочивати.

У Тульчинському районі дитяче населення обслуговує районна бібліотека для дітей та сільські бібліотеки-філіали, в структурі яких є 14 кімнат юного читача.

Послугами районної бібліотеки для дітей користується понад 2500 юних громадян. Кількість їх з року в рік збільшується.

Книгозбірні району спрямовують свою діяльність у відповідності з основними напрямками державної політики в галузі дитинства.

В своїй роботі бібліотекарі, які працюють з дітьми, керуються Конституцією України, законами України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, “Про інформацію”, Національною програмою “Діти України”.

Районна бібліотека для дітей, маючи багатогалузевий книжковий фонд і використовуючи різні позашкільні форми роботи з книгою, організовує серед дитячого читача індивідуальну та масову популяризацію книги по всьому комплексу суспільних, наукових, політичних знань, які закладені у навчальні програми; проводить бібліотечно-бібліографічні уроки, виховує в учнів навики самостійної роботи з книгою та створює для цього відповідні умови.

В даний час є цілий ряд серйозних проблем у формуванні і збереженні книжкового фонду для дітей. Престиж кожної бібліотеки, в першу чергу, залежить від якості фонду, забезпеченості літературою різних вікових груп дітей.

На жаль, сьогодні ми не маємо чим похвалитися. У фондах бібліотек району, які обслуговують дітей, недостатньо книг українською мовою, видань з шкільної програми. До того ж, надходження нових книг просто-таки мізерне. За 1998 рік районна бібліотека для дітей отримала лише 81 прим. книг. Що вже говорити про сільські?

Виходячи з потреб школи та інтересів читачів-учнів, працівники районної бібліотеки для дітей останнім часом стали активно співпрацювати з книжковим магазином. У книжковому магазині підбираємо літературу з шкільної програми, якої немає у фонді нашої бібліотеки або є в недостатній кількості. Працівники магазину дають нам літературу для користування безкоштовно на деякий період часу, а згодом ми, за кошти дітей, викуповуємо її для своєї бібліотеки і цим самим поповнюємо свій фонд необхідними нам виданнями.

Інформаційний потенціал книжкового фонду для дітей слабкий. Це ускладнює роботу бібліотекарів по задоволенню запитів читачів-дітей і керівників дитячого читання.

Працівники бібліотеки, по можливості, проводять дні інформації, дні періодики, прем’єри нової книги, журналу, дні організаторів дитячого читання для вчителів, вихователів дошкільних закладів, батьків. Вони присвячені проблемі виховання і підготовки дітей до школи. Для педагогів практикуються огляди літератури з питань педагогіки, теорії і методики виховання і навчання з врахуванням змін, що відбуваються у сфері відродження національної освіти і культури.

Працівники бібліотеки забезпечують максимальне збереження наявного книжкового фонду для дітей, продовжують “життя” книг, які видаються в м’яких палітурках, особливо для читачів-учнів молодшого шкільного віку. У бібліотеці працює гурток “Умілі руки”, учасники якого ремонтують книги, “одягають” їх в тверді обкладинки.

Поповненню фонду бібліотеки сприяє конкурс “Подаруй бібліотеці книгу”, в ході якого вже подаровано 600 прим. книг, зокрема 60 прим. видань релігійної тематики з Тульчинської єпархії.

Для задоволення запитів читачів працівники бібліотеки постійно користуються послугами МБА та внутрісистемним книгообміном.

Прогалини у книжковому фонді для дітей намагаємося компенсувати за рахунок періодичних видань для дітей і керівників дитячого читання. Проте, і газет, і журналів ми теж отримуємо мало.

І все ж, не дивлячись на ці труднощі, в роботі з дітьми багато цікавого. З тих пір, як Україна стала суверенною незалежною державою, відкрилися нові горизонти у роботі з дітьми. Адже у школі з’явилися цікаві предмети. А тут не обійтися без нової історичної довідкової літератури. Вчителі, учні все частіше звертаються до нас за допомогою при підготовці рефератів, масових заходів. Потрібні матеріали використовуємо з періодичних видань.

Візьмемо уроки народознавства. Їх введення в шкільну програму сприяло створенню клубу “Червона калина”, який діє при бібліотеці з 1992 року. В рамках цього клубу діти почерпнули інформацію з української державної символіки, ознайомилися з українською міфологією, народними звичаями та обрядами, дізналися про історію українського костюма.

Активно працює при бібліотеці клуб “Чомучка”, що має науково-популярне спрямування. На його заняттях влаштовувалися виставки м’якої іграшки, читалися популярні лекції “Звідки ти взявся?”, “В гостях у Гвинтика і Шпунтика”, “Хто живе на глибині, на самісінькому дні”. Започаткували “Чомучку” школярі – другокласники школи № 1. Особливо зворушливими для дітей стали уроки духовності.

Старшокласники, учні 5-9-х класів теж не обділені увагою. Цікаво проходили літературні вечори, присвячені творчості М.Грушевського, В.Винниченка, В.Стуса, М.Вороного, О.Олеся. Бібліотекарям доводиться працювати творчо. А найбільша винагорода – довір’я і повага дітей.

Не залишаються поза увагою бібліотечних працівників діти-сироти. Наша бібліотека працює в тісній співдружності зі школою-інтернатом.

Для дітей цієї категорії проводяться бібліографічні огляди літератури, тематичні вечори, вікторини. Традиційним стало  проведення одного з днів Тижня дитячої та юнацької книги разом з дітьми-сиротами. Працівники бібліотеки виконують їхні індивідуальні запити, рекомендують цікаві літературні новинки, ведуть бесіди, дискусії.

Бібліотечні працівники докладають максимум зусиль для повноцінного бібліотечного обслуговування юних читачів. На жаль, можливості бібліотек обмежуються зовнішніми факторами. Відбувається невиправдане скорочення нових надходжень дитячих газет, журналів, книг так необхідних для розвитку дитини.  Практично не поліпшується технічне оснащення бібліотек.

У цих важких фінансових і матеріально-технічних умовах бібліотеки для дітей продовжують творчо працювати, не втрачаючи віри в те, що їх зусилля не марні. Молода Українська держава, попри всі економічні негаразди, повинна дбати про духовність народу, про те, аби її юні громадяни зростали в атмосфері високої культури, щоб книга насправді стала другом і навчителем у їх подальшому дорослому житті.

Міркування до проблеми "Бібліотека і освіта"

 

Т. Марченко,

головний бібліотекар обласної бібліотеки для юнацтва

 

В роботі з юними читачами бібліотеки приділяють увагу всьому комплексу питань навчання, соціалізації, виховання, дозвілля. Але не секрет, що на запитання: "Для чого тобі бібліотека?", більшість з них відповість, що бачать в ній помічника в освоєнні навчальних програм. На такий висновок наштовхує і І-й етап дослідження "Бібліотека  як ціннісна орієнтація молодої людини", яке проводить обласна бібліотека для юнацтва. 64 відсотки молодих респондентів на запитання "З якою метою Ви найчастіше відвідуєте бібліотеку?", відповіли: "Потреба навчання".

Загальновідомо, що саме молодь складає нині основний контингент читачів бібліотек. Небачений наплив молоді, яка навчається, перетворив навіть наукові бібліотеки в "учнівські та студентські тусовки". Причина цього – обмаль необхідної літератури в масових бібліотеках.

Мені, як працівнику обласної бібліотеки для юнацтва, хотілося б підняти одну із проблем великої проблеми "Бібліотека і освіта"- проблему про місце і роль масової бібліотеки в сучасному шкільному освітньому процесі, зокрема, способи і методи встановлення партнерських відносин між бібліотеками і школами.

Шкільні бібліотеки, більшість з них, працюють в ритмі вересень - травень, тобто ті підручники, що мають, у вересні - видали, у травні - зібрали. Через це все інше інформаційно-бібліотечне забезпечення шкільного процесу лягає на масову бібліотеку.

Не хочу бути безтактною стосовно системи освіти, але сучасна школа та і будь-який навчальний заклад не виступають сьогодні з ініціативою побудови концепції стосунків з бібліотеками. Вони не готові розвивати рівноправне партнерство, тобто працювати за двосторонніми угодами. Через це подібна ідея - прерогатива бібліотеки. Але будем чесними до кінця: чи не ми самі, бібліотекарі, є джерелом такої "уповільненої" реакції на укладання угод з боку навчальних закладів, які звикли використовувати бібліотеки, як безкоштовну "палочку-виручалочку", які  звикли до нашого бібліотечного місіонерства не тільки у виконанні складних тематичних запитів, але і в проведенні уроків позакласного читання, виховних годин, уроків знань.

Ми продовжуємо "збагачувати" учбовий процес, створюючи в своїх стінах функціональне середовище для ділового читання, але чомусь ніхто, крім бібліотекарів, не хоче бачити нашу педагогічну участь в освітянському процесі.

Що ж робити? З чого розпочати?

Розпочинати треба з учителів. Під час загальних бесід варто підняти питання про значення особистості читаючої молодої людини в контексті освіти і культури, про фонди бібліотеки, про її інформаційне середовище. Виступити з аналізом літературної та інформаційної культури юнацтва, їх пізнавальних горизонтів, мовних навиків. А далі переходити на більш вузьке педагогічне зібрання: учителів словесності, учителів-істориків і т. д.

Якщо Україна у реформі освіти буде слідувати рекомендації Римського клубу, судячи з публікацій, так воно і є, де "… головним в освіті ХХІ століття буде верховенство людини, звернення до її духовності і боротьба з технократичним снобізмом, розвиток творчих здібностей тих, хто навчається", то щоб досягти цієї мети , той хто навчається, має володіти навиками самоосвіти. І це ще один шлях до способів і методів встановлення партнерських відносин між бібліотеками і школами. Чому? Бо існує проблема, на яку сьогодні ніхто не хоче звертати увагу, це те, що більшість молодих читачів не вміють працювати з книгою самостійно, не мають елементарних знань пошуку інформації в ній. Я вже не кажу про вміння користуватися довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки. У свій час ці обов'язки, оплачувані, були покладені на освітянських працівників, але, після ліквідації в навчальних закладах факультативних занять, вони їх з себе зняли. І знову, бібліотекарю, підставляй своє плече!

Постає питання, на якій підставі в умовах катастрофічного некомплектування, мізерного фінансування бібліотек основне навантаження освітнього процесу повинен брати на себе бібліотекар масової бібліотеки, виконуючи функції інформатора, наукового працівника, консультанта, вчителя, вихователя, при цьому за надзвичайно низьку заробітну платню?

Прийшов час осмислення, визначення і створення концепції партнерства з навчальними закладами і, зокрема, зі школами. Концепції, в якій науково обгрунтована проблема "Бібліотека і освіта", проаналізовані зміни в змісті і організації освітянського процесу в Україні, на які повинні орієнтуватись бібліотеки. Концепції, в основі якої спеціальна педагогічна участь масових бібліотек, юридичне закріплення бібліотеки в переліку інститутів, що виконують величезну роботу на допомогу освіті.

Я впевнена, що бібліотеки області готові отримати спеціальне замовлення від навчальних закладів на літературну підтримку освітянського процесу при умові державного фінансування цієї роботи. 

Книга і школа: проблеми і реалії життя

В. Дубовий,

директор Вінницької обласної бібліотеки для юнацтва

 

Відомо, що у навчанні, яке є найвідповідальнішою порою в житті молодої людини, важливу роль відіграє книга. У ній зібрана людська мудрість, яка залишена нам у спадок багатьма поколіннями наших попередників. Недарма Іван Франко про книгу писав: "Книги - людська глибина : в них хто пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить." Отже, ці мудрі слова відомого письменника вчать нас не просто читати, що, безумовно, майже всі вміють, а головне - робити це слід вдумливо, перебуваючи на вершині емоційної насолоди.

Такий стан радісного спілкування людини з книгою уже з малих років повинні підтримувати батьки, вчителі, бібліотекарі. Але якщо у ранньому дитинстві самостійно прочитане дитиною слово викликає у батьків таку ж радість, як і перші самостійні її кроки, то в подальшому в стосунках  з  книгою часто настає байдужість. І вже бентежна картинка, коли батьки з дітьми розглядають книгу, залишається як солодка згадка про минуле.

Може саме тому, тільки за два попередніх роки серед такої найбільш вразливої категорії наших громадян області, яким є юнацтво, перестали читати в бібліотеках біля 25 тисяч чоловік. Що замінило їм книгу? Питання, яке, на жаль, не усіх хвилює, бо не кожен може помітити той маловидимий зв'язок між недочитаною книгою і антигромадським вчинком підлітка. Переконаний, що названі вище тисячі не стали краще вчитися.

Але ж юність - то час не тільки романтичних сподівань, але й настирливої праці по освоєнню знань. І освіта - то є фундамент, на якому молода людина вибудовує своє майбутнє.

То ж чи ми, дорослі, робимо все необхідне, щоб книга була органічною частиною навчального процесу?

Думаю, мало хто посміє ствердно відповісти на це риторичне питання. Бо на очах у всіх бовваніють сірими остовами холодні, незатишні приміщення, господарі яких - бібліотекарі, уже давно перестали випромінювати осяйну посмішку на вустах. Бо "працюють" на половину чи навіть чверть окладу, який не завжди і невчасно винагороджується грішми. Але й ця феєрія бібліотечних можливостей блідне на фоні того факту, коли з бібліотек тільки в минулому році з різних причин зникли біля 500 тисяч одиниць кращої літератури, а надійшло менше половини цього масиву, в основному з приватних надбань благодійників, які включившись в акцію "Подаруй бібліотеці книгу", поповнили фонди наших бібліотек більш як на 60 тис. томів книг. І це уповільнило, хоч і не зупинило, нашу ходу до збіднення фондів.

Тому тільки державна політика в цьому складному процесі може забезпечити бібліотеки потрібною літературою.

Проте в цих умовах книжкового голоду бібліотеки мають величезні можливості для дій у відповідності до вимог у навчальному процесі.

Сьогодні в бібліотеках всіх систем і відомств області нараховується біля 35 мільйонів книг та інших документів, зібраних упродовж попередніх років. Ця цифра приголомшує найфантастичнішу уяву пересічної особи, переконуючи її у великих можливостях цього інформаційного потенціалу. Та реалії життя кожен раз говорять про інше: далеко не всім пощастить одержати в бібліотеці твори І. Багряного, І. Лепкого, О. Теліги, В. Симоненка, Л. Костенко, О. Олеся, О. Субтельного, В. Стуса і багатьох інших, які увійшли в коло для вивчення з української літератури уже в теперішній час. Та й імен з числа давньої класики, скажімо Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, недостатньо. Бо вони надходили у бібліотеки у відповідності до об'ємів вивчення української літератури, які були раніше значно меншими. Бракує в бібліотеках чогось суттєвого і у вивченні предметів "Культурознавство", "Правознавство", "Основи економічних знань", "Валеологія", "Українознавство". Ці предмети з'явились відносно недавно. Й тому турбота про наповнення бібліотек відповідною літературою стоїть на часі.

Що порадити в цих умовах книжкової скрути допитливому учневі і його мудрому вчителеві?

Насамперед, крім книг, випуск яких потребує значних коштів і часу, скористатися періодичними виданнями, які оперативно реагують на шкільні проблеми. Це журнали "Дивослово", "Вітчизна", "Віче", "Київ", "Рідна школа", "Географія та основи економіки в школі" та інші.

А ось ще одна проблема …

Використання учнями книжкових фондів бібліотек носить авральний, компанійський характер. Всі хотять прочитати той чи інший твір саме за день до уроку, коли вчитель визначатиме оцінку знань. Але ж є благодатна і довготривала літня пора, коли книги тужливо чекають своїх користувачів. Але їх немає. Всі "відпочивають". Було б варто вчителям, бібліотекарям на якомусь відрізку канікулярного часу повести розмову на тему "Що я прочитав влітку". Бо, на жаль, сьогодні у ставленні учня до книги визначальними є вимоги школи, а не природня тяга до цього життєдайного джерела знань.

І в умовах скрути на літературу виникає проблема: чи варто на уроці затівати розмову, скажімо, про твір "Маруся Чурай" Ліни Костенко, коли цієї книги немає ні в селі, ні в найближчій окрузі.

Не вчать же щось шити, немаючи голки й нитки, а тим більше потрібної тканини.

Я, звичайно, не берусь проповідувати істину в останній інстанції. Висловлюю лише свої міркування з проблем, що торкаються книги. Але мені здається, що в ситуації відсутності певної книги, можна знайти й іншу, яка не менш багата змістом і емоційним наповненням.

А взагалі то спільними зусиллями вчителів, вихователів, бібліотекарів, батьків, ми повинні спрямувати наші наміри на головне - прищепити людині таку жагу до читання, таку пристрасть до літературного слова, до книги, як до надійного й безкорисного супутника людини, яку б не змогли знести не тільки легкі подихи часу, але й будь-які бурі чи негода.

Варто регулярно практикувати серед учнівського загалу різноманітні масові заходи. Скажімо такі, як літературно-мистецька світлиця "Подільська перлина" в Жмеринській, "Право" в Барській, "Дебати" в Немирівській бібліотеках.

А скільки юних душ схилив до літератури, мистецтва недавній конкурс сімей-ерудитів "Від роду - до народу", на заключному обласному етапі якого, що проходив в концертній залі "Плеяда", продемонстрували свою високу ерудицію і знання літератури вчителі Дмитро Швець із села Четвертинівки Тростянецького району, Валентина Краснянська з м. Іллінців і багато інших.

Думаю, що їх вихованцям пощастило. Бо в особі цих сімей вони побачили красу перебування людини на землі, до якої хочеться тягнутися, яку хочеться наслідувати, яку не можна не поважати.

І все ж таки, скільки б не прибувало ентузіазму у вчителів, бібліотекарів, у їх намірах виконати свою освітню місію без матеріальної підтримки держави це їх призначення може знівелюватись в бік духовної убогості в душах молодих. А це майбутній генофонд нації і про нього потрібно думати серйозно.

Уже сьогодні, не чекаючи глобальних документів держави, можна було б виділити за рішенням місцевої влади, як це зроблено недавно для підтримки місцевих авторів, певну суму асигнувань для придбання виключно програмних творів і зосередити їх у бібліотеках. Думаю такий крок знайшов би відчутний резонанс у наших школярів. То ж нехай ці слова будуть моїм голосом до обласної влади зробити такий крок.

Спільна робота масових і шкільних бібліотек на допомогу навчально-виховному процесу

                                                                     

В. Веклюк,

зав. Мурованокуриловецькою районною бібліотекою для дітей

 

Сьогодні проблема навчання і виховання гармонійно розвинутої особистості потребує єдності дій школи, сім'ї, бібліотеки. Тому-то працювати творчо, мисляче - покликання і обов'язок як учителя, так і бібліотекаря. Спільна робота нашої районної бібліотеки для дітей та шкільних бібліотек райцентру починається зі складання і координації планів роботи.

Досвід роботи показав, що на основі цих планів успішно реалізовується  освітньо-виховна, організаційно-методична робота по бібліотечному обслуговуванню читачів-дітей. На базі нашої бібліотеки проводяться методичні дні шкільних бібліотекарів, стажування новопризначених працівників. Працівниками дитячої бібліотеки здійснюються виїзди з наданням методичної і практичної допомоги з питань популяризації літератури по засвоєнню предметів шкільної програми, по організації виховної роботи з дітьми-підлітками.

Ці результати дозволили сформувати конкретні завдання і вишукати найбільш ефективні форми і методи роботи з різними групами читачів.

Намагаємося широко популяризувати свої фонди, надаємо послуги вчителям і учням в їх підготовці до уроків, екзаменів, написанні рефератів. Разом з шкільними бібліотеками проводимо відкриті перегляди літератури, Дні інформації "В країну знань", "Твої помічники в навчанні". Велику допомогу надають постійно діючі виставки і тематичні полиці, біля яких проводяться експрес-інформації: "Сьогодні ми читаємо", "Рекомендуємо до сьогоднішнього уроку", "На допомогу шкільній програмі". Спільно з шкільними бібліотеками складено списки літератури  на допомогу шкільній програмі, активно включаємося в проведення предметних тижнів.

У нас налагоджена робота бібліотек з вчителями молодших класів. Вже традиційним стало проведення уроків позакласного читання для молодших школярів у бібліотеках.

Пошук нових форм у залученні учнів молодшого шкільного віку до книги, до розширення їх знань про оточуючий світ привів нас до створення в шкільних бібліотеках куточків з дитячими іграми і саморобками, де діти можуть погратися і прочитати книжку. Дитяча гра - це високоефективний засіб, який сприяє вирішенню завдань виховання та навчання в школі та поза школою, це також кращий засіб спілкування, можливість розвивати допитливість, тренувати пам'ять, уважність, логічне мислення.

Специфічною формою популяризації книги на допомогу засвоєнню знань шкільної програми серед читачів-дітей молодшого шкільного віку є ляльковий дитячий клуб, створений при дитячій бібліотеці,  вся робота якого здійснюється спільно зі школами. Поряд з готовими сценаріями бібліотекарі і вчителі створюють власні сценівки за мотивами дитячих книг. Ефективність таких заходів значно вища, так як діти краще запам'ятовують те, про що їм розповідають книжкові герої, охоче відповідають на їх запитання. Великий інтерес викликають у юних читачів і огляди літератури за допомогою ляльок.

Одним з напрямків діяльності наших бібліотек є інформація учителів про багатогранність книжкових фондів, про наявність літератури поза програмою, яка допомагає розширити знання з предметів, що вивчаються в школі. З цією метою створені тематичні папки з списками літератури, картотека довідок з шкільної програми.

Постійно розвивати і підтримувати у наших читачів інтерес до книги - ось девіз, якого ми прагнемо дотримуватися. З цією метою використовуємо різні форми спілкування: карнавали літературних героїв, конкурси на кращий відгук про книгу, родинні конкурси, літературні ігри, літературно-художні вернісажі, дні корисних порад, калейдоскопи цікавих фактів, виставки-кросворди, виставки-вікторини, виставки-прем'єри нових та забутих книг.

Особливу увагу звертає наша бібліотека на проблему прилучення підростаючого покоління до здобутків української літератури і популяризацію української книги як засобу виховання національної самосвідомості. Бібліотека спільно зі школою, сім’ями, позашкільними установами працює у напрямках: розкриття історичного минулого українського народу, прищеплення любові і поваги до рідної мови, популяризації уроків народознавства, пропаганди художньої літератури.

Цікаво пройшли літературний вернісаж “Сучасна українська проза, поезія - дітям”,  літературний карнавал для юних читачів.

У читачів різних вікових груп викликає великий інтерес історія українського народу, якій ми присвятили ряд цікавих заходів. Проникнути за завісу часу, ознайомитися зі складними і драматичними сторінками національної історії, видатними її діячами змогли наші читачі під час голосних читань, вікторин, історичних годин, інформаційних оглядів, історичних уроків, які постійно проводяться спільно зі шкільними бібліотеками.

Багато уваги приділяємо популяризації української мови. Привернути увагу дітей до української мови допомогли: свята рідної мови, конкурс юних талантів “О мово моя, душа голосна України”.

Сьогодні катастрофічно не вистачає книг українською мовою для читачів молодшого шкільного віку, літератури з питань права, довідників, енциклопедій з різних галузей знань та багато інших вкрай необхідних видань. На сьогодні іншого місця, де б дитина могла безкоштовно отримати книгу, окрім бібліотеки, не існує. Я звертаюся до нашого керівництва області, щоб, попри всі негаразди, Ви знайшли шляхи для вирішення проблеми позачергового комплектування дитячих бібліотек літературою. Ця проблема не лише нашого району, але й всієї області.

Формування правової культури дітей та юнацтва 

В. Чорна,

директор Погребищенської ЦБС

 

Побудова в Україні незалежної демократичної правової держави неможлива без свідомого виконання законів. Стан законності у державі залежить від рівня громадської правосвідомості, правової культури громадян. А це не тільки добрі знання права, але й бажання дотримуватися правових норм.

Особливої уваги заслуговує проблема формування правосвідомості підростаючого покоління, з рівнем якої безпосередньо пов’язано створення високоцивілізованого суспільства-суспільства Права і Закону.

Найкраща турбота держави про своє майбутнє – це турбота про дітей, про їх навчання та виховання. У цій системі значну роль відіграє правове виховання підростаючого покоління, мета якого - формування правової свідомості, правового світогляду та культури, системи правових уявлень і переконань, вироблення навичок і потреб активної правомірної поведінки. 

У складних соціально-економічних умовах сьогодення, коли найбільше страждає підростаюче покоління, загострюється і морально-правове неблагополуччя серед дітей і підлітків. Скільки їх – різних за віком і уподобаннями, за статтю і матеріальними статками – вступають у конфлікт із Законом? Скільки юнаків і дівчат поставлено на облік у відділах по роботі з неповнолітніми як правопорушників? Факти підтверджують ріст дитячої злочинності, що особливо вражає.

Звідси зрозуміло, наскільки важливо залучати їх до змістовних форм життєдіяльності, організовувати постійне правове виховання.

Вважаємо, що в цьому напрямку немало можуть зробити бібліотеки спільно зі школами, культосвітніми установами, правоохоронними органами тощо.

Бібліотекам необхідно допомагати учням, починаючи з молодшого шкільного віку і впродовж всього шкільного періоду, засвоювати певну систему правових знань, до якої входять найпоширеніші галузі права, з нормами яких найчастіше можуть зустрітися учні; систему основних понять і уявлень про державу і право, правову дисципліну, законність та юридичну відповідальність.

Читачам молодшого шкільного віку треба розповідати про Гімн, Прапор та Герб України, Конституцію України – як основний закон нашого життя. На морально-етичні теми доцільно проводити бесіди, організовувати зустрічі з правоохоронцями по вивченню поведінки в громадських місцях, правил дорожнього руху.

У виборі тематики та форм роботи бібліотеки на допомогу правовому вихованню читачів середнього віку слід виходити з того, що головним є первісне їх ознайомлення з правовою основою незалежної України, її законами, правами і обов’язками громадян; виховання поваги до охоронців громадського порядку, формування почуття особистої відповідальності за скоєне правопорушення.

Ефективними засобами правовиховного впливу на учнів 8-9 кл. є такі форми масових заходів, як диспути, дискусії, конференції, клуби, конкурси-вікторини з правових знань, тематичні вечори, зустрічі з працівниками правоохоронних органів.

Коло тем для проведення цих заходів досить широке, їх вибір залежить від творчості бібліотекаря.

Для поліпшення виховної роботи з підлітками бібліотеки мають встановити тісний зв’язок з працівниками міліції на місцях.

Важливе значення має популяризація художньої літератури, що розкриває морально-правові проблеми суспільства, виховує читача-громадянина; твори детективно-пригодницького жанру, про будні міліції.

Правове виховання завжди тісно поєднується з моральним. Тому бібліотекарям слід звертати увагу юних читачів на відображення моральних принципів нашого суспільства в Законах України, підкреслюючи, що відповідальність перед законом є водночас і відповідальністю перед своєю совістю, перед собою. З цією метою доцільно організовувати цикли правових читань: “Людина в світі законів”, “Правопорядок і ми”, “Подорож у країну криміналістики”, “Злочин і покарання”, “Пияцтво – загальне зло”та ін.

Сьогодні молода людина має можливість задовольняти професійні, дозвіллеві інтереси та запити за допомогою періодичних видань. Цінними з тематики, що розглядається є: “Відомості Верховної Ради України”, “Право України”, “Україна молода”, “Закон і бізнес”, “Іменем закону”, “Рідна школа”, “Економіка України”, а також обласні газети: “Вінниччина”,  “Подолія”, “Панорама”, “Бізнес-контакт”, в яких друкуються матеріали з питань економіки, права. Можна організувати прем’єри рубрик, провести бесіди по окремих рубриках журналу “Право України”, зокрема: “Право і економіка”, “Гостра проблема”, “Захист прав людини”.

Бібліотеками Погребищенського району проводиться певна робота по правовому вихованню дітей та юнацтва. В минулому році цій темі був присвячений семінар бібліотекарів системи “Роль бібліотеки в підвищенні рівня правової культури дітей та юнацтва”.

Бібліотечні фонди: джерела комплектування і проблеми збереження

Г. Савченко,

директор Козятинської ЦБС

 

До складу Козятинської ЦБС входять 52 бібліотеки, фонд яких налічує понад 800 тис. прим. різних видів видань українською, російською, польською та чеською мовами.

Бібліотечний фонд, як основа діяльності бібліотек, визначає їх роль і місце в культурному, освітньому та громадському житті району, сприяє їм у  виконанні функції інформаційних, бібліографічних та документальних інститутів.

У 1989 р. книжковий фонд бібліотек поповнився на 87,5 тис. прим., а за 1998 р. лише на 3102 прим.  Розподіл нових надходжень літератури здійснювався у відповідності до профілю кожного населеного пункту району. У 1999 р. було виділено і використано на комплектування 6000 грн.

Одним із основних джерел комплектування фондів бібліотек до 1989 р. був обласний бібколектор. На жаль, його роль сьогодні знецінена, і система книгопостачання по суті відсутня. Книгообмінний фонд  ДОУНБ ім. К.А.Тімірязєва, подарунки, перерозподіл, Союздрук, книжковий магазин “Авеста”- все це джерела випадкових надходжень літератури. Прикро, що ці надходження дуже незначні. Виходячи із теперішнього становища, ми ведемо пошук альтернативних джерел комплектування. У бібліотеках-філіалах читачі з власних зібрань надають для тимчасового користування книги, а іноді залишають їх в дарунок бібліотеці. У центральній районній бібліотеці на кошти від додаткових платних послуг закуповується необхідна література. Районна дитяча бібліотека створила фонд особливо цінної літератури, яка видається читачу при умові, що він подарує бібліотеці свою книгу. Ми підтримуємо тісний зв’язок, співпрацюємо з різними організаціями, доброчинними фондами, використовуємо всі можливості для поповнення наших збіднілих книжкових ресурсів. Завдяки Українсько-американському доброчинному фонду “Сейбр-Світло” ми отримали п’ять назв журналів: “Жінка”, “Кінотеатр”, “Березіль”, “Вітчизна”, “Політика і час”, що користуються попитом читачів. Видавництво газети “Сільські вісті” зробило передплату цього видання на кожну бібліотеку. Районна організація “Соціальний захист” передплатила газету “Подолія” всім бібліотекам системи. Козятинський осередок Християнсько-демократичної партії подарував 85 видань, серед яких довідкова, політична, історична література. На кошти, виділені міською радою, до 125-річчя присвоєння Козятину статусу містечка видано бібліографічний покажчик “З історичної минувшини міста”, який мають всі бібліотеки району.

У ході конкурсу “Подаруй бібліотеці книгу” наші фонди поповнилися на 1433 прим. Звичайно, не всі книги, що приносять до нас, високого гатунку. Проте і вони знаходять свого читача. Про те, як проходить ця акція, повідомляємо мешканців району через місцеву пресу, що спонукає інших жителів  підтримати цю добру справу.

У фондах не вистачає учбової, науково-пізнавальної, довідкової, художньої та дитячої літератури. У певній мірі вирішити проблему інформаційного дефіциту допомагає тісна координація з іншими бібліотеками міста, зокрема: ПТУ-17, шкільними.

Нами проводиться робота по вивченню якісного складу та використанню фондів, виявленню прогалин у комплектуванні. Внаслідок такого вивчення “Книга пам’яті” (Т.3) поповнила фонди не тільки центральної бібліотеки, а й бібліотек-філіалів. У відповідності до профілю регіону, бібліотека-філія с. Миколаївки налічує 115 прим. видань чеською мовою.

Великою популярністю у читачів користуються газети і журнали. У 1989 р. кожна сільська бібліотека, в середньому, отримувала 28 назв періодичних видань. У 1999 - лише  9 назв. На нашу думку, сільська бібліотека повинна мати хоча б 30 назв нових періодичних видань. І це не тільки сільськогосподарські, політичні видання, а й молодіжні, технічні, з питань мистецтва, а також орієнтовані на юного читача. За два останніх роки допомогли зробити передплату періодичних видань для сільських бібліотек-філій сільські Ради, КСП.

Частково вирішує проблеми з нестачею літератури у наших фондах замовлення її по МБА.

В цих умовах важливого значення набуває проблема збереження книжкових фондів бібліотек. Формується ядро фонду, яке забезпечить накопичення та збереження видань з історії українського державотворення, літератури, що сприятиме духовному розвитку суспільства. Для цього в ЦБС проводиться плановий облік та перевірка книжкових фондів, які контролює відділ комплектування та збереження літератури.

Серед бібліотекарів посилена відповідальність за збереження фондів, а також проводиться робота з читачами щодо дбайливого ставлення до книги. У цьому допомагають і “Друзі книги”, часто їх вмілими руками повертаються до життя зіпсовані читачами книги.

Боротьба з читацькою заборгованістю – це один із аспектів проблеми збереження фондів. У наш час традиційні заходи цю проблему не вирішують. В ході проведення акції “Поверни бібліотеці книгу” в стіни бібліотеки повернулись майже 80% книг, які здавалися втраченими назавжди. І це нас радує, наша щоденна праця не пропадає даремно.

Цікавою є ідея створення “Бібліотеки-книгарні”, яка потребує свого вивчення і думаємо, що допоможе поповнити літературою фонди бібліотек.

І ще одне питання нас дуже турбує. В сільських бібліотеках склалася така ситуація, при якій на грані саморуйнування опинилась значна частина книжкових фондів. І це не тільки фізичне старіння паперу, а й порушення норм вологості та температурного режиму, освітлення в приміщеннях.

Таким чином, формування та збереження книжкових фондів –  питання, яке потребує свого  вирішення.  Нам потрібні підтримка і турбота з боку держави, щоб проголошені слова не залишилися лише на папері. А наш розум, праця, мудрість і бажання працювати дають нам сповідання на краще. 

Комплектування іноземною літературоюпроблеми, перспективи

 

А. Ревус,

зав. віділом літератури іноземними мовами

 

Іноземні мови сьогодні не розкіш, а необхідність. Тепер коли ми живемо у відкритому інформаційному просторі і наші контакти з іншими країнами значно розширилися, то зрозуміло, як важливо знати іноземну мову.

Зарубіжна література є невід'ємною частиною фондів універсальних наукових бібліотек. Її значення для забезпечення інформаційних потреб спеціалістів, залучення читачів до багатств світової культури, вивчення іноземних мов важко переоцінити.

Роботу по формуванню і використанню фонду зарубіжних видань в обласних бібліотеках здійснюють спеціалізовані відділи літератури іноземними мовами.

За час їх роботи склалась певна система постачання зарубіжних видань, яка передбачала використання, в тій чи іншій мірі, всіх доступних для бібліотек джерел комплектування, основними з яких були придбання книг і періодичних видань у спеціалізованних книжкових магазинах, бібліотечних колекторах і через агенство книгообміну.

Відділ, в міру своїх можливостей і на основі попиту читачів на зарубіжні видання, використовував всі існуючі джерела комплектування.

З 1990 року обсяг надходжень зарубіжних книг почав скорочуватись, а наприкінці 1991 року зовсім припинився. Відділ позбавленний можливості передплачувати періодичні видання через агентство "Союздрук".

Дані надходження літератури свідчать про критичні ситуації. Особливо складне становище склалося із зарубіжними періодичними виданнями - найбільш оперативними джерелами наукової інформації.

На сучасному етапі розвитку науки і техніки вирішальну роль відіграє оперативність, з якою розповсюджується інформація. Час на створення необхідної бібліотечної довідки, або бази даних має бути мінімальний, бо інакше буде втрачена актуальність. На жаль, зараз лише незначна частина світового інформаційного потоку доступна нашим фахівцям, бо кількість примірників іноземної літератури є надзвичайно малою.

Тому необхідно відновити на території України торгівлю зарубіжною літературою, особливо періодичними виданнями, інакше бібліотеки будуть позбавлені можливості задовольняти потреби читачів в актуальній зарубіжній інформації.

На шляху до інформаційного суспільства ми безнадійно відстали від багатьох країн, а тепер намагаємось надолужити втрачене, не дивлячись на нестачу коштів і знань. Зараз часто звучить фраза: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Як же обділений наш читач багатствами світової інформації ?!

Останнім часом бібліотеки України одержують зарубіжні книги, як благодійну допомогу країн Заходу.

Наша бібліотека одержала значні партії книг в рамках благодійної акції з Великобританії. Фондом Сороса передано в дар велику партію книг провідних видавництв США. Таким чином, бібліотека поповнила свої фонди новими виданнями, серед яких твори класичної світової та американської художньої літератури, останні бестселери, літературознавчі видання, література з питань мистецтв, путівники по зарубіжних країнах тощо. Значну допомогу у придбанні сучасних американських видань надає американський фонд "Сейбр-Світло", українське представництво якого знаходиться у Львові. "Британська Рада" - благодійна організація, про яку можна багато розповідати. Така допомога дуже важлива і необхідна бібліотекам, особливо в теперішній кризовій ситуації, але вона не вирішує проблему гарантованого, регулярного комплектування фондів зарубіжними виданнями.

Тому наші зусилля в цей важкий час спрямовані на пошук різних шляхів комплектування, щоб задовольнити попит читачів, зберегти їх інтерес до нашої бібліотеки.

Сучасні проблеми збереження бібліотечних фондів

 

О.Когут,

зав. відділом зберігання літератури обласної наукової бібліотеки   ім. К.А.Тімірязєва

 

Бібліотечні фонди мають виняткову духовну та матеріальну цінність, як складова частина національного багатства України, загальнонародної власності, збереження якої покладається на бібліотечних працівників. Забезпечення в повній мірі нормального фізичного стану видань, які зберігаються в бібліотеках, - завдання надзвичайно серйозне і актуальне.

Характерна спільність проблем, з якими стикаються всі книгосховища, - це руйнування старих документів та рукописних матеріалів, недовговічність нових видань на різних носіях інформації, недосконалість методів реставрації та консервації документів, незадовільні умови зберігання фонду та багато інших.

Основою збереження документів сьогодні має бути система екологічного моніторингу, яка включає мікологічне обстеження видань та повітря книгосховищ, контроль режимів зберігання, захист фондів від аварійних ситуацій та стихійного лиха.

Питання збереження бібліотечних фондів уже вийшло за межі тільки бібліотечних проблем. В Україні розроблено проекти Законів “Про національну програму збереження бібліотечних і архівних фондів” і “Національну програму збереження бібліотечних і архівних фондів”.

Згідно цих проектів одним із напрямків забезпечення збереження фондів є дії, так званого, попереджувального характеру по створенню друкованої продукції з безкислотного паперу довготривалого використання. Серед основних завдань збереження фондів є “створення реєстру цінних і рідкісних документів та колекцій бібліотеки”.

Для визначення цінності документів необхідно, щоб до бібліотек прийшли спеціалісти - “хранителі і реставратори із знанням латині, старогрецької, старонімецької, староанглійської мов”.

Настав час вирішувати питання про поетапне створення страхового фонду, що потребує належної техніко-економічної бази, яка б забезпечила дотримання санітарно-технічних норм зберігання.

Найбільш цінні і рідкісні документи необхідно перенести з традиційних носіїв  на мікроформи, на нетрадиційні носії інформації CD-ROM, CD з подальшим збереженням та ефективним використанням. Це надасть можливість створити “віртуальний музей книги”, а розпочати його варто з інкунабули та книг-палеотипів.

Хочеться бачити бібліотеку сучасного як своєрідний “електронний архів”, який відкриває доступ до інформації і на традиційних носіях, і в електронному вигляді, який дасть можливість користуватися документами, що створювалися віками.

Сучасний бібліотекар: професіоналізм, ініціатива, творчість

 

                                                                Г. Заворітна,

директор Чернівецької ЦБС

 

Упродовж своєї багатовікової історії український народ сягнув значних вершин на терені культурного розвитку, створивши багато неповторних духовних цінностей.

Час нинішній привернув увагу до проблем вітчизняної історії, витоків національної культури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних, культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для впровадження кращих традицій у практику сьогодення.

Як зберегти й передати нащадкам усі ті надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості? Яких зусиль слід докласти, щоб створити таку атмосферу, аби молодь не цуралася національного спадку? Такі проблеми стоять перед працівниками бібліотек сьогодні. Вирішувати ці завдання вони можуть, в першу чергу, за допомогою книги, яка втілює в собі усі знання про життя світу, всю історію розвитку світового розуму, ввесь історичний труд і досвід народів землі. Вона – найбільше з чудес, створених людиною, найпотужніше знаряддя дальшого розвитку духовних сил людства.

Середньовічний французький філософ і письменник М.Монтень якось зауважив, що йому необхідні три речі: кохання, дружба і читання книг.

Можна без перебільшення сказати, що книга – це окремий цілий світ,  значне місце в якому посідає бібліотека – хранителька вікової мудрості, скарбниця усіх багатств людського духу.

Бібліотека – важливий елемент реального демократизму у сфері культури інформації. Особливо це важливо нині, коли книги і періодичні видання через дорожнечу стали недоступними більшості людей. Не випадково ж сьогодні в бібліотеках стало людніше і жвавіше, аніж раніш.

Зараз бібліотечна галузь стоїть перед необхідністю серйозного реформування як в плані створення необхідних організаційних, юридично-правових засад, так і докорінного переоснащення її матеріальної бази, запровадження сучасних технологій.

І тут важливого значення набуває постать бібліотечного працівника.

Бібліотекар сьогодні покликаний стати інтелектуальним менеджером, діяльним посередником між інтелектуальним попитом та інтелектуальним продуктом, між користувачем і книгою, документом, носієм інформації. Як і у всякій професії, всякій соціальній функції, тут  також є різні компетенції, різні форми діяльності та міри особистого внеску в науковий чи культурно-освітній процес.

Великі вимоги постають сьогодні перед бібілотекарями, які повинні нести в життя бібліотечну політику держави, бути психологами і педагогами, знавцями літератури і вмілими її популяризаторами.

Коли бібліотекар – інтелігент, великий інтелектуал, духівник, генератор і каталізатор різних течій і думок, – лише тоді він цікавий для читачів.

Любов до книги, читача, доброзичливість, вміння спілкуватися, ініціатива, сміливість, творчість, професіоналізм – такі риси характеру мають бути притаманні бібліотекареві. Читачі не люблять нещирість, сухість, байдужість.

Серед бібліотекарів нашої централізованої системи немало творчих самобутніх фахівців, які є ініціаторами численних починань, чим примножують добру славу бібліотекарів Вінниччини.

Це – Ліщинська Стасіна Антонівна – зав. філією с. Сокола, яка вважає, що головне завдання бібліотекаря – ріднити людей з книгою, а найефективніший засіб популяризації літератури серед читачів є масовий захід. Про роботу її клубів за інтересами “Соколяночка” та “Писанка”, мабуть, знає вся область. Різдв’яні посиденьки, День святого Валентина, свято весни “Прийди, прийди весно”, літературний вечір “І пам’ять Прометея, і велич Кобзаря”, вікторина “З книгою через століття” - далеко не повний перелік, організованих нею заходів. До її бібліотеки тягнуться дорослі і діти, її поважають односельці і це для неї - найвища нагорода. Стасіна Антонівна брала активну участь у конкурсі сімей-ерудитів “Від роду – до народу”, в якому сім’я Лук’яненків отримала друге місце на кущовому конкурсі в Немирові.

Це -  Борсуківська Катерина Хомівна, яка оберігає свої фонди, як музейні реліквії і, разом з тим, популяризує книги серед мешканців с. Борівки.

Це – Савко Олена Григорівна, яка в своїй роботі приділяє багато уваги народним традиціям с. Білян, разом з керівниками села та КСП цікаво проводить народно-релігійні свята Різдва Христового, Івана Купайла, Андрія та свято села, проводи на жнива, обжинки.

Це – Дегодій Марія Степанівна та Климик Світлана Володимирівна – бібліотекарі с. Бабчинець, які завжди шукають і втілюють в практику нові форми роботи з читачами та багато інших працівників.

Бібліотекарі – це люди віддані своїй справі. Вони зберігають, примножують і пропагують серед різних категорій читачів книжкові багатства.

Не указувати, а допомагати – веління часу

 

Л. Бабич,

методист Жмеринської ЦБС

 

Створення і розвиток методичних служб в свій час стало справжньою інновацією в світовому бібліотекознавстві саме тому, що передбачало допомогу низовим бібліотекам.

В умовах сьогодення методичні центри покликані створювати в бібліотечних колективах відповідний діловий настрій, організовувати професійне спілкування, спонукати до пошуку нового, змагальності та ініціативи, допомагати в підвищенні кваліфікації. Від них сьогодні вимагається глибше вивчення кадрового потенціалу, його запитів, потреб та можливостей, з тим, щоб ефективно використовувати бібліотечні ресурси.

Перед районними методичними центрами останнім часом постає потреба більше уваги приділяти питанням удосконалення організації праці в бібліотеках, формування штатної чисельності, підбору і розстановки кадрів, організації навчання і підвищення кваліфікації, правового забезпечення діяльності бібліотекарів та їх соціального захисту, розподілу бюджетних асигнувань та контролю за їх ефективним використанням, залучення додаткових фінансових ресурсів.

Основною ж функцією методичного центру є виховання у бібліотечних працівників творчого ставлення до своєї праці, здатність професійно, грамотно діяти, усвідомлювати  власну причетність до ефективної та якісної діяльності бібліотек системи в цілому. Забезпечити виконання покладених на методичний центр функцій можливо лише налагодженою чіткою системою роботи, яка охоплює: поточне і перспективне планування, прогнозування, координацію, регулярний аналіз діяльності бібліотек, вивчення бібліотечного ринку інформаційних послуг, виявлення, вивчення та узагальнення досвіду роботи кращих бібліотек району, винесення актуальних питань на розгляд відділу культури, райдержадміністрації та органів місцевого самоврядування, пропозицій щодо поліпшення їх діяльності.

Забезпечують методичну роботу всі структурні підрозділи ЦБС, до участі в ній залучаються найкваліфікованіші працівники, які мають відповідний досвід роботи.

Фахове вдосконалення бібліотечних працівників – стержень всієї методичної роботи Жмеринської ЦБС. Йому останнім часом сприяли:

  • семінарські заняття на теми: “Пошук форм бібліотечної роботи на допомогу соціальній адаптації читачів”, “Соціокультурна діяльність бібліотек у сфері дозвілля”, “Правове виховання юних читачів”, “Формування ринкових відносин у бібліотечній справі”, “Самоосвіта і підвищення професійної культури бібліотекаря”;
  • практикуми: “Форми роботи по задоволенню запитів читачів”, “Що може реклама”, “Інфокалейдоскоп”, “Краєзнавча робота як фактор духовного відродження і розвитку”;
  • творчі лабораторії: “Бібліотечний маркетинг”, “Краєзнавство та його роль у відродженні національної культури”, “Особливості роботи з окремими категоріями читачів”, “Інформаційна робота”.

При ЦБС діє “Бібліотечний ліцей”, де проходять підготовку новопризначені працівники.

Система підвищення кваліфікації формується на базі даних соціального замовлення бібліотекарів та на основі конкретного аналізу роботи бібліотек ЦБС з врахуванням змін, що відбуваються зараз у бібліотечній технології.

Соціально-економічні та політичні перетворення, які відбуваються в державі, породили багато проблем у нашій галузі. І найвідчутнішою є проблема професійної ізоляції, яка не сприяє фаховому росту. Досить серйозним залишається і питання підготовки в навчальних закладах усіх рівнів акредитації фахівців-методистів.

Економічна криза породила ще одну проблему – недостатнє фінансування, що призвело до стрімкого старіння фондів бібліотек і неспроможність їх задовольняти потреби читачів. Це вимагає від методичних центрів додаткових джерел поповнення бібліотечних фондів.

Методична служба ХХІ століття, на мій погляд, буде тісно пов’язана із застосуванням комп’ютерів у повсякденній діяльності. Це - заняття по підвищенню кваліфікації, статистика, методичні поради і консультації через мережу Інтернет, взаємний обмін інформацією, досвідом між бібліотеками та бібліотечними працівниками.

Такі наші мрії, а на сьогодні нам вкрай потрібне головне: давно назріла необхідність у випуску грунтовного державного видання на зразок російського часопису “Библиотека” з додатками та випуском інформаційних посібників, як наприклад: “Адреси передового досвіду”.

Бажано також, щоб обіцяна серія “Бібліотека Президента” дійшла, нарешті,  до читачів районних ЦБС.

Робота бібліотеки із засобами масової інформації 

М. Межієвська,

директор Піщанської районної бібліотеки для дорослих

 

Сьогодні на першому плані – інформаційна функція бібліотек, важливим елементом якої є реклама. Реклама у широкому діапазоні – від естетичного оформлення приміщення до рекламних повідомлень про роботу бібліотеки на сторінках газет, по радіо, телебаченню. В статті 11 Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” зазначено, що функціонування бібліотек здійснюється на основі їх взаємодії з іншими культурно-освітніми і науковими закладами, підприємствами, установами, організаціями, діяльність яких пов’язана із збиранням, обробкою або накопиченням інформації (преса, книговидання, кіно, телебачення, радіомовлення тощо), об’єднаннями громадян. І це закономірно, адже читач масової бібліотеки одночасно і глядач, і слухач.

З досвіду роботи бачимо, що широка реклама працює на престиж бібліотеки. Реклама можлива, якщо у бібліотеки з редакцією райгазети склалися взаємовигідні ділові стосунки або ж дружні, творчі зв’язки. Бібліотека використовує мас-медіа для інформування про новинки літератури, масові заходи. Опублікована в газеті реклама бібліотеки є гнучкою, оперативною і загальнодоступною формою. Бібліотека неодноразово спільно з редакцією працювали над “Бібліотечними сторінками”.

Добре співпрацюємо з районною газетою “Піщанські вісті”. Як правило, запрошуємо кореспондентів відвідати цікаві масові заходи. Працівники районних і сільських бібліотек теж рекламують свою роботу.

Радіо диктує свої правила. Менше слів – більше змісту. Практикуємо репортажі з читального залу, “По сторінках календаря знаменних дат”, оголошення про масові заходи.

Телеканал – дорогий засіб реклами, але більшість мешканців району регулярно мають змогу бачити передачі місцевого телебачення, тому це для нас найкращий канал масової інформації.

Можна настільки зацікавити своєю інформацією, що працівники телебачення підуть самі вам назустріч.

Використовуємо і перегляди телепередач, цікавих програм за кілька хвилин взнаємо стільки, на що потрібно було б багато років самостійного читання. Традиційним стало у бібліотеці обговорення творів літератури після їх екранізації.

По місцевому телебаченню і радіомовленню постійно рекламується робота клубу “Берегиня”, що працює при районній бібліотеці для дорослих, зустрічі з цікавими людьми, народними умільцями, прем’єри книг, практикуються привітання колег по роботі, ветеранів бібліотечної справи з днем народження, з святами. Це все створює і утверджує позитивний імідж бібліотеки та людей, які тут працюють.

Успіх роботи залежить від бібліотечних працівників, їхньої професійної майстерності, ерудованості, творчого підходу до справи. Сьогодні бібліотекар – це і психолог, і педагог, і журналіст, отже повинен володіти майстерністю спілкування, грамотно і успішно вести рекламу.

Найбільший ефект може бути від спільної роботи бібліотек і засобів масової інформації.

Як ми святкуємо Всеукраїнський день бібліотек

 

П. Рибак,

директор Теплицької ЦБС

 

Дивно, але факт: про роботу бібліотекаря пишуть дуже рідко. Письменники, художники віддали честь і хвалу представникам героїчних професій: льотчикам, космонавтам, морякам. Оспівали самовіддану працю учителів, інженерів, робітників і селян. Не пощастило в цьому плані бібліотекарям – можливо через те, що склався стереотип утилітарності бібліотечної праці, її другорядного значення в суспільстві. На жаль, це підтверджується і соціальними опитуваннями населення про престиж професії, де бібліотечна спеціальність займає всього лише десяте місце.

З метою підвищення рівня професії бібліотекаря працівники Теплицької центральної бібліотеки організували професійний клуб “Моя професія”. На його засіданнях відбувалися зустрічі з ветеранами бібліотечної справи, посвячення молодих працівників, конкурси професійної майстерності, а також зустрічі з учнями старших класів обох середніх шкіл м.Теплика. На одному із засідань клубу бібліотечні працівники системи вирішили щорічно 1 листопада відзначати День бібліотекаря. В ЦБС таке свято проходить з 1989 року, на нього запрошуються ветерани бібліотечної справи, колеги-культпрацівники району, вчителі ДМШ, керівники району, благодійники.

В ці дні проводяться вшанування бібліотечних династій, конкурси професійної майстерності “Моя професія – моє покликання”, в яких беруть участь молоді фахівці і ветерани.

Професія бібліотекаря стала суто жіночою. А жінці притаманні розум, краса. Шлях книги до читача немислимий без бібліотекаря-жінки. Тому ми вирішили провести конкурс серед бібліотекарів системи “Ну-мо, дівчата!”. Завдання були різноманітні: виготовлення емблеми бібліотеки, відгадування літературного героя, створення композиції з квітів “Бібліотека і бібліотекар майбутнього”. Переможцем конкурсу стала Т.Постовітенко– бібліотекар ЦБ.

Для бібліотечних ветеранів з великим стажем роботи, які мають онуків і бажали поділитися своїм життєвим і професійним досвідом, проведено конкурс “Ну-мо, бабусі!”. Домашнім завданням розпочато конкурс цікавих фотографій, де зображені бабуся і онуки. Конкурси були різнопланові:

  • розповідь про книгу, прочитану разом із онуком;
  • розповідь-спогад “Найцікавіший випадок із багатолітньої практики”;
  • оригінальний бабусин кулінарний рецепт;
  • конкурс корисних порад і настанов молодим колегам;
  • “Як ми з онуками проводимо вільний час”.

У конкурсі взяло участь 6 бібліотекарів, переможцем конкурсу стала Е.Уманець.

Робота бібліотекаря нелегка, бібліотекарю необхідна підтримка місцевого керівництва, колег, а особливо родини. Така сімейна злагода панує у родині Неживляків, що працюють у Веселівському сільському філіалі. Бібліотека оформлена руками майстра-умільця Дмитра Юхимовича, який у вільний від роботи час допомогає дружині - бібліотекарю Катерині Петрівні. Охоче допомагає матері і син, також учитель місцевої школи. Цій дружній роботящій родині було присвячено засідання клубу на тему: “Сім’я – моя надія і опора”.

У минулому році Теплицька ЦБС відмітила свій перший неофіційний ювілей – 10 років з дня  встановлення в районі свята бібліотекаря.

Після виходу Указу Президента України “Про встановлення Всеукраїнського дня бібліотек”, бібліотечна громадськість району провела значну підготовчу роботу та розгорнула широку рекламу щодо відзначення уже офіційного свого професійного свята.

У бібліотеках системи оформлено книжкову виставку “Історія книги – історія людства”, перегляд літератури “Популярні книги року”. В ЦБ експонувалася виставка робіт образотворчого мистецтва “В годину дозвілля”. Проведено конкурс професійної майстерності “Бібліотечні ерудити”. Для ветеранів бібліотечної справи організовано вечір вшанування “Книжковій справі вірні”. Всім присутнім ветеранам вручено сувеніри, стрічку “Ветеран праці” та квіти. Про кожного ветерана звучала коротка розповідь, їм дарувались пісні у виконанні колег та учасників художньої самодіяльності РБК.

Райбібліотекою для дітей проведено зустріч з дітьми-інвалідами “Дім, де на тебе завжди чекають”, бенефіс читача “Читаю – значить існую”.

30 вересня відбулося районне свято “Ріки, що наповнюють духовністю світ”. На  ньому були присутні бібліотекарі всіх поколінь, представники районної держадміністрації, благодійники, керівники організацій райцентру. З привітанням до бібліотекарів звернулися заступник голови райдержадміністрації С. Задорожна, зав. відділом культури Н.Гижко, директор ДМШ М.Сокотнюк, керуюча банком Н.Верхогляд, вчителі та учні місцевої Теплицької СШ № 2. За допомогою коштів благодійників бібліотекарям було вручено невеличкі святкові дарунки, квіти, для них були накриті святкові столи. Найбільше допомогли у проведенні свят благодійники – комбікормовий завод (директор О.Федоришин), агробанк “Україна” (керуюча Н.Верхогляд), ощадний банк (Л.Прісняк), підприємці – П.Верзун, М.Кондратюк, О.Івахненко, С. Лужанський, І.Прохоренко. Не залишилися в стороні і селищна рада (голова Е. Семенюк), райдержадміністрація (голова В.Галій), відділ у справах сім’ї та молоді райдержадміністрації (завідувач В. Прокопенко).

Встановлення свята – Дня бібліотек – є визнанням державою важливості суспільної ролі бібліотек. Воно глибоко символічне. Це не лише професійне свято бібліотечних працівників, а свято всіх, хто має відношення до книг, читання, бібліотек.

Теплицька ЦБС в цьому році провела декаду, присвячену Дню бібліотек. В бібліотеках-філіалах оформлено книжкові виставки, перегляди літератури, проводились екскурсії до бібліотек, зустрічі з активними читачами. В ЦБ відбувся вечір вшанування ветеранів бібліотечної справи та вечір-зустріч з благодійниками.

Зміст

 

Від укладачів

Ода бібліотекарю

Левицький А. Привітання учасників конференції

Гарбулінський С. Бібліотеки області: стан, проблеми та перспективи діяльності. Вступне слово

Морозова Н. Бібліотека третього тисячоліття. Доповідь

Руснак І. Сучасна бібліотека: погляд науковця. Співдоповідь

Расказова Н. Бібліотеки Придністров’я: досвід, проблеми розбудови. Співдоповідь

Виступи:

Романченко Л. Інформаційне забезпечення підприємств АПК

Коваль С. Відділ технічної літератури обласної наукової бібліотеки. Погляд в майбутнє

Дорошкевич Н. Каталоги – інформаційне ядро бібліотеки. Їх роль і значення в період комп’ютеризації бібліотек 

Кисельова Н. Історичний екскурс, сучасний стан та перспективи на майбутнє

Нетупський Б. Бібліотека очима читача

Щербина Л. Роль бібліотеки у гуманізації суспільства

Мястківська Г. Основні напрямки розвитку духовності, захисту моралі, формування здорового способу життя

Щепілова Н. Співробітництво бібліотек і громадських організацій у справі духовно-культурного відродження малих міст України

Якущенко А. 2000-ліття Різдва Христового. Шляхи взаємодії з різними конфесіями в контексті сучасності

Липко В. Готуємось до 2000-ліття Різдва Христового

Ніколаєць О. Бібліотечне краєзнавство: пошуки, досвід, проблеми

Кринична Н. Краєзнавство – пріоритетний напрямок діяльності бібліотек

Голоскевич О. Повернуті імена

Дьоміна Л. Екологічне просвітництво в бібліотеці

Дубчак Г. Вплив бібліотеки на формування і ріст творчої індивідуальності

Чупира Л. Клуб за інтересами запрошує

Кітурко В. Робота з любительськими об’єднаннями, клубами за інтересами

Циганюк В. Сільська бібліотека

Девдера О. Сільська бібліотека в умовах структурних змін і обмеженого фінансування: виживати чи розвиватися?

Маковійчук М. Взаємодія з владою породжує успіх

Сорокова Л. Дитячі бібліотеки: нові часи, нові проблеми і можливості

Марченко Т. Міркування до проблеми “Бібліотека і освіта”

Дубовий В. Книга і школа: проблеми і реалії життя

Веклюк В. Спільна робота масових і шкільних бібліотек на допомогу навчально-виховному процесу

Чорна В. Формування правової культури дітей та юнацтва

Савченко Г. Бібліотечні фонди: джерела комплектування і проблеми збереження

Ревус А. Комплектування іноземною літературою: проблеми, перспективи

Когут О. Сучасні проблеми збереження бібліотечних фондів

Заворітна Г. Сучасний бібліотекар: професіоналізм, ініціатива, творчість            

Бабич Л. Не указувати, а допомагати – веління часу

Межієвська М. Робота бібліотеки із засобами масової інформації

Рибак П. Як ми святкуємо Всеукраїнський день бібліотек

 

 

Бібліотека на рубежі ХХІ століття

Матеріали обласної науково-практичної конференції

 

Матеріал упорядкували:                                              М. Спиця

              і відредагували                                              П. Цимбалюк    

 Комп’ютерний набір:                                                  І. Гарматюк

                                                                                      О. Передерко

 

Комп’ютерна верстка:                                                Г. Гуцол 

 

Відповідальний за випуск:                                         В. Циганюк

 

Підписано до друку 03.11.99 Формат 60 х 84 Папір офсетний

Умовн. друк. арк. 5,5  Тираж 100 прим.

Бібліотека на рубежі ХХІ століття


Вінницька державна обласна універсальна наукова  бібліотека ім. К. А. Тімірязєва

 

 

Бібліотека на рубежі ХХІ століття

матеріали обласної науково-практичної конференції

 

Вінниця, 1999

 

 


Від укладачів

 

28 вересня 1999 року в приміщенні Вінницького музично-драматичного театру ім. М. Садовського відбулася обласна науково-практична конференція "Бібліотека на рубежі ХХІ століття", присвячена Всеукраїнському дню бібліотек. Мета конференції - проаналізувати стан, проблеми бібліотек області, визначити перспективи їх подальшого розвитку.

В роботі конференції взяли участь заступник голови облдержадміністрації А. І. Левицький, в. о. начальника обласного управління культури С. В. Гарбулінський, начальник відділу у справах бібліотек управління культури Придністровської Молдавської республіки Н. А. Расказова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Вінницького педагогічного університету ім. М. Коцюбинського І. Є. Руснак, голова обкому профспілки працівників культури В. А. Надольна, в. о. начальника обласного управління в справах сім'ї і молоді В. А. Кичак, заступник начальника обласного управління освіти      М. П. Свіржевський.

Учасниками конференції були працівники сільських, районних, міських, обласних державних та бібліотек різних систем і відомств Вінниччини.

Видання розраховане на працівників органів управління бібліотечною справою, бібліотечних працівників, науковців, вчителів, студентів, широкий загал читачів.

 

 © Вінницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва