(«Над колискою»)

С. Руданський жив вічною тривогою за долю рідного краю. У вірші «До України» (1859), що ні разу не друкувався в тоталітарні часи, поет з болем констатує:

Твоя слава – у могилі,

А воля в Сибірі,

От що тобі, матусенько,

Москалі зробили.

Та поет не втрачає віри й надії, що діти почують голос матері-України – і буде царським  поневолювачам кара.

Серед своїх сучасників шукав він «споборників святої волі» (Т.Шевченко). Так, у вірші «Нехай гнеться лоза», користуючись засобом алегорії, поет підносить ідею непохитності і стійкості борців за волю і шастя народу:

А ти, дубе, кріпись,

Ти рости та рости,

Не хились, не кривись;

Ти глибоко углиб

Твердий корінь пусти,

Гілля вгору розкинь

Ти рости та рости!

Громадянський подвиг своїх відважних синів не забуде Україна:

І пташки пролетять,

Спогадають тебе,

І співак перейде,

Не забуде тебе!

Щоб повернути історичну пам’ять, збудити національну гідність українців, Руданський звертається до героїчних сторінок нашої минувшини (вірш «Пісня Хмельницького», поеми «Іван Мазепа, гетьман український», «Павло Полуботок», «Іван Скоропада,» «Павло Апостол» та ін.), перекладає «Слово о полку Ігоревім».

Лірика Руданського, його історичні поеми – яскрава сторінка в історії української літератури. Та ще вагоміші його гумор і сатира – славетні співомовки. Іван Франко у статті «До студій над Ст. Руданським» справедливо зауважив: «Найоригінальнішим і заразом найбільше народним явився Руданський у своїх «Співомовках», у тих коротких епічних анекдотах, котрих сюжет звичайно взятий з уст  народу й прибраний у легеньку, сказати б можна, куцу форму народної коломийки. Тут автор наш виявив … незвичайне майстерство форми і народної мови, живість і простоту вислову, делікатний гумор, котрий, мов погідний, добродушний усміх, розлитий над усіма тими творами…».

Сміх, на думку Руданського, – могутня зброя у боротьбі проти всього потворного в суспільному житті, це могутній засіб морального виховання людей. Вражає багатство і розмаїтість тем і проблем, порушених поетом, які в сукупності складають широку й динамічну панораму народного життя й суспільних відносин в Україні у передреформені часи, відтворені талановитим пером майста гумористики. Гідна подиву шкала сміху нашого земляка – від доброзичливої усмішки, жарту до гіркої іронії й сарказму.

Героєм співомовок виступає людина праці – селянин, чумак, козак, солдат, представник не лише українського, а й інших народів. Поет послідовно обстоює її особисту і національну гідність, показує розумову й моральну перевагу трудівників над гнобителями. Водночас, Руданський не схильний ідеалізувати свого героя, у співомовках не раз засуджено ті чи інші вади в характері, свідомості та поведінці окремих представників соціальних низів. Це було одним з виявів поглиблення реалізму в українській поезії.

Добрий знавець і сумлінний збирач фольклорних перлин, Руданський вдало використовував у співомовках зразки народної мудрості і сміхової культури – народні прислів’я і приказки, анекдоти, гумористичні оповідання, легенди й билиці. Серед зафіксованого поетом з уст народу чимало афоризмів, у яких засуджується подвійна мораль, лицемірство і нечесність. Як актуально звучать ці твори в наш час!

Суспільно-політичні позиції Руданського виразно виявляються у співомовці «Три царі», герой якої – селянин – так визначає програму своїх дій у випадку, якби став царем:

Я би панів скасував,

Всіх пустив на волю!

Цим пристрасним бажанням жили мільйони кріпаків, у свідомості яких не згасалиспогади про козацьку вольницю, ідея боротьби за волю і незалежність рідного краю.

Через гумористичні й сатиричні твори поета з Поділля червоною ниткою проходить думка: народ, здатний сміятися навіть над власним горем, – великий, сильний духом. Життєрадісну вдачу і соціальний оптимізм українців майстерно передав, зокрема, у своєрідній за жанром гумористичній поемі «Преслів’я», джерелом якої стали відомі у фольклорі різних народів казки-небилиці.

За допомогою химерних образів та гри слів, коли у звичні, усталені поняття вкладається зовсім інший зміст, у творі показано соціальні причини злодійства й пияцтва, моральної деградації людини у феодально-кріпосницькому суспільстві. Ось матеріальні «статки» і форми господарювання «хліборобів»:

Зараз таки й запрягли,

Припічок зорали,

То такого ж, кажу, ми

Того хліба мали!...

А після жнив дід з онуком журяться:

«А де ж то ми ті скирти

Будем закладати?»

То, бувало, я сиджу

Та й дідові раджу:

«Адже у нас комин є,

На комині! – кажу.–

На комині як складем,

То й не тра сушити,

А на печі, як Бог дасть,

Будем молотити!»

На диво «працьовита» та безтурботна сімеєчка:

Батько п’яний все держить

За шинок рукою,

А я орю, як уп’юсь

Носом за корчмою.

 Своїм «Преслів’ям» поет продемонстрував уміння в жартівливій формі порушувати життєво важливі, серйозні проблеми.

Об’єктом сміху, часто великої викривальної сили, виступають у співомовках Руданського представники різних прошарків панівної верхівки – пани-душовласники, царські чиновники, купці, і особливо часто служителі релігійних культів – попи, ксьондзи, рабини. Так, у найбільшій за обсягом співомовці «Пан і Іван в дорозі» йдеться про неодноразові спроби пана обдурити, поживитися за рахунок на вигляд простакуватого селянина-мандрівника, та кінчилося тим, що:

Димом здимів пан голодний,

А Іван озвався:

«Хтів когось пан ошукати

Та й сам ошукався!...»

Моральну й розумову перемогу над зарозумілими купцями здобув чумак, герой співомовки «Добре торгувалось». У крамниці, де все «сріблом-злотом сяє», він дьогтю питає:

«Нєту, нєту! – купці кажуть

Та й, шельми, сміються:

«Здєсь нє дьоготь, только дурні

Одні продаються!»

Та чумак не розгубився, не поліз за словом у кишеню:

«То нівроку ж,

Добре торгувалось,

Щойно два вас таких гарних

На продаж осталось».

Про хабарництво московських чиновників йдеться, зокрема, у  співомовці «Засідатель».

Що ж до духовних пастирів, то їх висміяно не за звичайні людські вади, а за паразитизм, жадібність, лицемірство. В основі цих творів також фольклорні сюжети і образи. Так, народне прислів’я «Роби теє, що піп каже, а не роби того, що піп робить» трансформувалося в гуморески «Сповідь», «Піп на пущі», «Війна», «Чорт», «Чого люди не скажуть», «Божі птиці».

Славетний запорозький гумор, героїчне минуле України надихнули Руданського на такі співомовки патріотичного змісту, як: «Смерть козака», «Запорожці у короля», «Хмельницький і пани», «Запорожці у сенаті», «Кошовий у цариці», «Козак і король», «Турки і козак» та інші. За мотивами легендарного листування запорожців з турецьким султаном створив він дотепну гумореску «Ахмет ІІІ і запорожці». У відповідь на ультиматизм бундючного правителя Османської імперії:

«Кажу вам усім козакам,

Мені передатись,

А як ні – добра від мене

Вам не сподіватись!»

запорізьке лицарство надіслало до Стамбулу добре приперчений народним гумором лист:

Не годен ти нас, козаків.

І десь цілувати,

А не то, що Запорожжя

Під собою мати!

Ми землею і водою

Будем воюватись

І тебе нам, бісів сину,

Нічого боятись!»

За сюжетом цього героїко-гумористичного листа великий син України Ілля Рєпін створив пізніше свою знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

На основі народних апокрифічних оповідань Руданський написав поему «Байки світовії» – своєрідний народний варіант Біблії. Дав він і цікаві зразки байки, казки, віршів для дітей, драматургічної творчості. І, безперечно, великий його внесок у мистецтво перекладу. Завдяки Руданському українською мовою зазвучали деякі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, поема «Іліада» Гомера, інші пам'ятки античної літератури, окремі вірші польських, чеських, сербських і німецьких авторів.

Традиції Степана Руданського, одного з найоригінальніших сміхотворців у світовій літературі, продовжили І. Франко, Б. Грінченко, О. Маковей, Леся Українка, В. Самійленко, С. Олійник, П. Глазовий, А. Гарматюк та інші поети-гумористи.

Вінничани глибоко шанують пам'ять поета-земляка. Традиційними стали на його батьківщині Дні гумору і сатири, присвячені автору «Співомовок». У них беруть участь майстри сміху з різних міст України. У селі Хомутинцях споруджено пам'ятник Руданському (скульптор І. Гончар), функціонує народний музей. Засновано Всеукраїнську літературно - мистецьку премію його імені. Кращі здобутки української культури відзначають і Кримською премією імені нашого земляка.

 Максим Рильський назвав С. Руданського народним поетом. Цей найвищий у світі титул великий подолянин заслужив усім своїм життям, сповненим творчого горіння й громадянської відваги в ім’я волі й щастя людей праці, в ім'я України.

Борис Хоменко,

професор Вінницького державного педагогічного
університету ім. Михайла Коцюбинського

© Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва, 2009 р.